Самчук У.. На тведiй землi

появля тесь, ви одразу вiдчува те непереможний вплив ©х магiчно© сили i
глибоку пошану перед ©х ма статом.
Я зайшов до великого за склом магазину, над яким неоновi свiтла
висвiтлювали форд! форд, форд! монарх, монарх, монарх! меркурiй, меркурiй,
меркурiй! Це свiтло било, як молоти, по мо©й уявi i коли я опинився за
склом цi © мiстерi©, я почував себе, як святий Данило, в печерi з левами
на картинi Рубенса. Мене одразу зустрiв мiй знайомий, якого я ледве
пiзнав, я читав його рекляму в однiй з газет, я говорив з ним по телефону,
я бачив його ще кiлька рокiв тому, коли ми появилися у цьому просторi, але
тепер у цiй атмосферi вiн виглядав зовсiм вiдмiнно. Вiн мав на собi дуже
елегантний темно-сiрий, прекрасно кро ний з прекрасного матерiялу одяг з
бiлим, як перший снiг, комiрцем i розкiшною, шовковою, темно-бронзовою
краваткою. Вiн був свiжо, дбайливо голений i старанно чесаний, його темне
волосся блищало чистотою i, здавалось, вiн став вищий ростом. Вiн дуже
приязно зi мною привiтався, завдав кiлька стандартних питань
"гав-ду-ю-ду", повiв мене в глибину мiстерi©, показав серiю моделiв,
пояснив ©х привiле©, вiдкривав i закривав мотори, роз'ясняв i з'ясовував
дiяграми. А щоб вiн рекомендував менi конкретно? Форда, вiдповiв вiн без
надуми. Форд це Америка. Це символ. А також довiр'я. Крайслер, Каделак,
Дженерал Моторе - без сумнiву. Це марка. Розумi ться. Але Форд, це також
фiлософiя... Мудрiсть, поезiя. В цiлiй людськiй iсторi© ви не знайдете
цiкавiшо© епопе© розвитку цивiлiзацi©, як у цих чотирьох лiтерах.
Той самий мiй знайомий обвантажив мене цiлинi оберемком вiдповiдно©
лiтератури, видано© на найлiпшому крейдяному паперi з превражаючими
iлюстрацiями цих чудес, якi представлялися на тлi розкiшних будинкiв,
пречудових кра видiв, надзвичайних iсторичних мiсць, як Римський колiзей,
як паризькi бульвари, як побережжя Монте-Карльо, як лагуни Гава©в i завжди
в супроводi найвибагливiших красунь у найвибагливiших одягах. Тексти цих
публiкацiй належать до клясики лiтературного мистецтва, як i Гомер чи
Шекспiр. "Невгамована елеганцiя! Цiлковито нова порода дорожнього хижака,
породженого Меркурi м. З вропейським вiдчуттям стилiзацi©. З характерними
прикметами форми, знаними лишень у дорогих марках. Приклад: завуальованi
головнi свiтла, - стандарт! Послiдовнi заднi поворотнi сигнали, -
стандарт! 289 куб. цалiв. У-8, - стандарт! Узгiдненi сидiння, - стандарт".
Iтд, iтд... Цей пеан простягався на цiлу сторiнку друку, а коли дiйшло до
цiни, то виходило, що цiла ця казкова розкiш вiддавалася майже задурно, за
вийнятком невеличкого завдатку i зовсiм непомiтних мiсячних сплат.
У наслiдку цих баляд на подвiр'© мо © "Коломи©" появився справжнiй,
новенький, блискучий фордiвський "Меркурiй", кольору, за мо©ми поняттями,
"рембль-грiн - 108", тобто, на цей час, модерного сiро-зеленого чи краще
оливкового вiдтiнку, який найбiльше промовляв до мо©х вибагливих
естетичних вимог.
Нiякий вживаний фольксваген а широка, як степ, i вигiдна, як канапа,
пружня, елегантна машина, яка нечуйно й елястично, як ангорський кiт,
сковзала новенькою автострадою королеви лисавети.
З дозволом на ©зду не було труднощiв, ще в таборах я брав курси
шоферства, у Ванкуверi я був власником старого Олдсмобiля, а тому, без
нiяких особливих зусиль, я дiстав iнструкторське благословення тут же
недалеко у Куксвiлi i диного, чого бракувало - це справжнього гаражу, бо
моя ославлена шопа, яка бездоганно виконувала обов'язки дровiтнi, могла
лишень ображати гiднiсть мого Меркурiя, цього спритного сина Зевса i
Ма©... Але й тут знадобилось втручання Катрусi... Панi Сомерсет
запропонувала менi один зi сво©х просторих гаражiв, у якому мо божество
почувалося зовсiм вигiдно й щасливо.
Отже я мав радiсть - велику, рiдкiсну радiсть. Це був раптовий,
революцiйний крок вперед. Я почувався в сiдлi. Я помножив свiй засяг
простору, я неймовiрно збiльшив швидкiсть. Жити швидко, багато, пружньо -
вимога й заповiдь доби, жити, щоб зникав час i простiр, щоб затерлись
границi вiддалiв, щоб пекло i рай злилися i засiли мирно на лавах
Об' днаних Нацiй в Ню Иорку.
Але чи можливо справдi досягнути рiвноваги добра i зла? Знайти середн
аритметичне мiж правдою й кривдою i урядове скасувати митну сторожу мiж
життям i смертю? I коли нашi предки вже знали потойбiчний простiр, як ми
зна мо тепер Америку, коли вони посилали за покiйником його жiнку, коня,
прислугу, запiканку i кашу зi салом, то чому б нам не спробувати ще один
Меркурiй, який, за теорi ю релятивности i практикою електронних
компюторiв, зумiв би перевозити нас у позапростори до життя вiчного без
пересядки на ложi смерти...
Тим часом я мав справжню велику радiсть. В парi з нею до мо © "Коломи©"
завiтала ще одна завжди очiкувана подiя - лист вiд Лени. Невiдомо з яких
побуджень вона робила цi рiшення писати менi, розумi ться з допискою
"нiколи не забуваюча" i з виразним наставлениям, що нашi стосунки нiяк не
згасли i нiколи не згаснуть. Це пiдливання оливи до вогню наводило на мене
тяжку, гнiтючу вiдповiдальнiсть, мо вагання набирало сили закону. На цей
раз вона гратулювала за "Коломию" i повiдомляла, що "ми також пере©хали" й
подавала адресу "Монт-Роял", чи не тi © само© "монт" з яко© ми з нею
оглядали те мiсто, з тими супер-урбанiстичними кра видами. А також
повiдомляла, що мала виставку, що нацiональна галерiя закупила двi ©©
картини, що вона збира ться знов до Европи.
На тлi цих повiдомлень моя "Коломия" хиталася, нiби ©© корабель
потрапляв зненацька у дикий вир буревiю. Мене проймало почуття Ка©на, я не
мiг примиритися з успiхами Авеля, тьмарилось сонце, залягали густi тiнi.
Але час не стояв. Яка благодать, що нас женуть - згода - незгода - вперед!
Кiнчався березень, обiцяла бути гарна весна, по новiй автострадi
королеви лисавети напроти Оквiлу Форд будував чергову свою фiлiю у
виглядi казкового, срiбного палацу, у мо©й хатинi задзвенiв телефон, на
протилежному боцi мо © "Коломи©" за рiчкою загарчав бульдозер, розчищались
джунглi, плянувались новi побудови.
Не було спроможности не реагувати на цей поступ. Ночами, на роботi i
дома я думав, я викликав Снилика, я радився з фахiвцями. Приходила i
вiдходила Катруся, приходила i вiдходила панi Сомерсет, тепер тiтка Ен,
якi безоглядно снували проти мене змову й посягали на мою свободу. Сво©ми
жiночими сейсмографами вони без слiв непомильно вгадували коливання мо©х
центрiв. - Павле! Кава! - Чистий, голубиний голос. Вiдчинялися наростiж
дверi i я бачив ©© у всiй ©© пишнiй, повнiй, зрiлiй красi - силует за
моделем Венери Мiлосько© у бiленькому, легкому хвартушку, що його легко
торкав i порушував раннiй, свiжий вiтер.
Зо всiх бокiв замкненим перстенем облягав ворог, його стратегiя
досконала, його тактика непомильна. Тiтка Ен подво©ла сво© вiзити i
останнього разу дала менi ясно зрозумiти, що ©© Катруся не бiльше
прислуга, що вона ©© дочка, що вона адоптована. - Час i вам прийняти якесь
рiшення, - казала вона. © мова звучала категорично. Я посмiхався
виминаючою невиннiстю, але на ©© устах тримтiла погрозлива невмолимiсть -
Скiльки вам рокiв ? - питала вона демонстративно - У мо му життi не було
рокiв, - вiдповiдав я на це тим же виминаючим тоном. - Не кажiть
нiсенiтниць! Ви людина зрiла!
Можливо збоку моя постава виглядала маньякально, але я вже мав рiшення.
Будуватися! Вростати у твердь. Iдея будуватися просякла мною наскрiзь.
Скинути нашарування пасивности. Перед зором вiдкривалась безмежна Америка
мiж двома океанами, в мою душу проникав ритм Ню Иорку. Будови, гiганти,
дороги, мости, машини. Я був неможливо жорстокий, коли доходило до цi ©
точки. Будуватися, значить жити за власною подобою, не гнатися за легким
дешевим вiдрухом. Мене небезпечно спокушало видовище мого сусiдства за
рiчкою, де на очах виростала фантастична споруда зi широкими скляними
стiнами, розкритими кра видами, кокетливими терасами... Чому б це не був
я? Мо© телефоннi розмови зi Сниликом набрали загрозливого розмiру, я був
рiшений будуватися.
У цих саме днях до мо © хатини пiд'©хала стара, обдрiпана, трьохтонка
джi-ей i з не© без поспiху вилiз присадкуватий добродiй у чорних окулярах,
який подав менi вiзитiвку - "Сарабiнi i Ко - Бюльдерс енд Девелоперс оф
Модерн Говм Комюнiтi". Дуже при мно. Чим можу служити? Чи не я власником
оцього поземку? Я пiдтвердив. Його фiрма розбудову весь цей терен i мала
б намiр заокруглити свою територiю по цей бiк рiчки. Чи не мав би я намiру
продати цей шматок грунту ?
До певно© мiри це збiгалося з мо©ми намiрами, лишень останнiм часом
вони поважно вiдхилилися вiд сво © мети. Мiй всезнаючий Снилик минуло©
осени пророчив, що за два - три роки я дiстану по десять тисяч за кожний
акр, але його пророцтво шалено розминулося з часом. Останнiй мiсяць,
останнi тижнi, а особливо останнi днi показали виразно, що питання цих
акрiв, це питання не рокiв, а годин. I саме цей фактор поважно вплинув на
мо© намiри. Постало багато нових питань, а мiж ними i це, чи я мушу конче
тi акри продавати. Ми вже мали нагоду зустрiчатися з нашим трiюмвiратом i
думати про власну будiвельну базу, але коли б навiть не це, я маю всi
данi, що мо© акри можуть стати поважною пiдставою занятися будiвництвом
навiть на власну руку. Саме тепер над цим я думав. А коли я запитав
представника Сарабiнi i Ко про цiну, вiн без надуми подав десять тисяч за
акр. Це значило, що моя цiна може бути значно вищою. Скiльки треба
капiталу, щоб почати будувати на власну руку? Вiдповiдь Снилика була: сто
тисяч. Я мiг на сво©х акрах розраховувати на десять будiвельних об' ктiв.
- Гаразд пане... - Артурi, - пiдсказав менi мiй гiсть. - Артурi. Маю
вашу адресу i в короткому часi ви дiстанете вiдповiдь. - Добре. Дякую.
Надiюсь позитивну. Тим часом допобачення!
Не встиг ще пан Артурi завести свою джi-ей, як я вже набирав число
Сниликового телефону. - Гальо! Тут Данилiв... Так i так. По десятцi за
акр... - Що ж ти на це ? - Хотiв би зустрiтися з тобою... - Сьогоднi
вечором. О пiв на восьму. Грiл Вiкторiя.
Я мав нiчну змiну о годинi одинадцятiй. За дня я мусiв звичайно спати.
Але була така спокуслива провесна, що я не мав вiдваги тратити днi.
Представник Сарабiнi i Ко збiльшив пульсацiю мо © крови i я вдесяте
виходив на терени мо©х володiнь до того мiсця, звiдки почина ться схил до
рiчки i де я плянував положити межу мо © майбутньо© резиденцi©. Це було
засадничо вiдважне пiдпри мство, я мав намiр задержати за собою цього пiв
акра здовж але© Матiяса поруч з оселею панi Сомерсет в тiнi тих прекрасних
сосон i тих яблунь з кра видом на пiвдень, на долину, на плакучi верби, на
рiчку i мо© джунглi над рiчкою. Уявлялась картина новенького бонгало на
вiсiм-десять кiмнат з розгонним баром у пiдвальному просторi, великими на
всю стiну переднiми вiкнами i з виходом на розлогу вiдкриту веранду з
балюстрадою, вазами i широкими сходами зi сiро-жовтого сирого каменю зi
заднiм подвiр'ям, оточеним зеленими травниками i клюмбами квiтiв.
I саме ця уро на картина, яка стала для мене iдеалом, гальмувала цiле
мо пiдпри мство разом з будiвництвом, панi Сомерсет i Катрусею. Бо в
центрi всiх мо©х невральгiчних мрiй я бачив один тiльки фокус - Лену.
Без не© все це не мало сенсу... Анi опертя, клiмату, стилю. Я бачив ©©
на нашiй соняшнiй, заповненiй квiтами, верандi у ©© бiлому, поляпаному
барвами робочому халатi з палiтрою перед мольбертом, я бачив ©© вечiрньою
добою у темно-сатиновiй пiжамi й кiмоно у нашому са льонi, погрузлу
недбало у глибокому, кольору слоново© кости фотелi з книгою, освiтлену
широким кругом свiтла зi стоячо© лямпи, я бачив ©© у легкiй домашнiй
накидцi зайнятою в ©© просторiй, завiшенiй, як картинна галерiя, робiтнi,
я бачив ©© у довгiй, прозорiй, нiчнiй сорочцi нашо© ясно©, легко©,
просторо© спальнi.. Я бачив ©© спокiйну, величну постать на тлi нашо©
барвисто©, соняш'но© оселi з ©© вишуканими кольорами, при сходi i заходi
сонця, при мiсячних ночах, за злив, громiв i блискавок, за лагiдних,
мирних, теплих вечорiв i ночей.
Лена стояла у центрi, у центрi всiх центрiв, у найуявнiшiй уявi, у мо©х
тiльцях крови, у вiддиху, у смутку i радощах, у мрiях i дiлах щоденних. А
разом стояла виразна дiлема: або то вона, Лена, або то будiвництво, фiрма,
Катруся, панi Сомерсет. Або то я продаю частину сво©х акрiв i будую свiй
пiдхмарний замок, або то задержую всi акри, одружуюсь з Катрусею, закладаю
родину... Ха - ха... Якi привабливi перспективи. Коли б не цей туман
невiдомости, в якому я заплутався з душею й тiлом.
Бо ж де та моя чародiйна фiкцiя Лена, за якими далями, просторами,
океанами? Чи вона справдi вернеться - туман, туман i непрогляднiсть. Iнодi
здавалося, що вона ось тут на досяг руки, що вона лиш вийшла i зараз буде
назад, а знов iнодi, пiд час мо©х депресiй i зневiри, я був переконаний,
що вона вiдiйшла i розчинилася в просторi назавжди. Де дiйснiсть? Куди
скерувати погляд?
Розумi ться, я люблю будiвництво, це стара моя пасiя, маю в руках
добрий початок, бачу мету... I разом...
Засадничо, ця тема була основною наших нарад зi Сниликом. Вiн мав
найбiльше досвiду в таких оправах, а також викликав у мене найбiльше
довiр'я. Пiсля всiляких мiркувань, i не без мого натиску, ми прийшли до
переконання, що моя iдея будiвничо© фiрми дуже добра, реальна i
виправдана, але ми ще до не© не цiлком готовi. Потрiбного нам основного
капiталу годi одразу дiстати, це було б понад нашi спроможностi, а
будувати два-три будинки це не вихiд з положення. Це можна робити без
нiяко© фiрми, власними руками. Чи не краще зачекати, торгувати далi, чим
дасться, а за рiк за два, мiцнiше пiдкувавшись, приступити до справжнього
дiла.
Це було рiшення опортунiстичне, воно мене не вдовольняло, я не мiг
чекати, не було часу, поле не могло лежати, я мусiв дiяти i то зараз. Так
чи так. Цiлу нiч на роботi я власне про це лиш думав, а другого ранку,
коли я пробудився дома пiсля кiлькох годин сну, я одразу подзвонив
Сниликовi. - Ральо, Степане! Я рiшився! - На що ти рiшився? - Продати два
акри! Ти що, здурiв? - Зда ться... Але я все таки продам! I доручаю цю
справу в тво© руки. Вимагай п'ятнадцять за акр. - Що дума ш робити з
грiшми? - Викинути... На смiття. - Нема часу на жарти. - Думаю будуватися.
Для себе. - Зачекай. Я там буду!
Перемогла Лена. Катруся, розумi ться, не була вта мничена у цi мо©
вiдчаяннi рiшення, вона, як завжди i як звичайно, педантично i вiддано
робила у мене порядки i по сво му очевидно прямувала до сво © виразно©
мети. Менi було соромно за себе, я уникав з нею розмов i довших зустрiчей
i намагався вдавати невинну жертву величезного завантаження працею.
Цього ж пiдвечора прибув Снилик. Вiн мав заклопотаний настрiй, зда ться
мо© пляни йому не iмпонували особливо, досвiдченим оком вiн ще раз оглянув
мою територiю, зацiкавився справами далi за рiчкою, переважно мовчав,
роздумливо дивився i коли вiдходив, нiби мiж iншим, з докором у голосi
запитав: - Навiщо тобi будуватися? Ти не ма ш де жити? - Як навiщо? -
питав я здивовано. - Хiба для примхи, - казав вiн далi. - Змарнувати
грошi. Зроби лиш око до тi © он дами, - кивнув вiн головою у бiк мо©х
сусiдiв, i ма ш будинок. А грошi в бiзнес. - Я й роблю бiзнес, - вiдповiв
я. - Твiй бiзнес... Якась напевно примха, квiтники, поезiя... Який це
бiзнес ? - рiзний бiзнес. Що для кого... - Шкода тво©х талантiв.. - Саме
тому. Хочу ©х вивжити.
На цей раз ми з ним, можливо вперше, не зiйшлися в поглядах.
Вiд'©жджаючи, вiн заявив, що дешевше, як п'ятнадцять тисяч за акр, цього
тепер не можна пустити. Той он сусiд, можливо, дав би й бiльше. Треба б
лишень зачекати...
Я не перечив, я спокiйно доручив цiле це дiло в його руки, ми
попрощалися дiлово i як тiльки вiн вiд'©хав, я негайно викликав телефоном
сеньйора Артурi, пропонував йому звернутися в нашiй справi до мого
посередника, а одночасно просив подати менi докладнi iнформацi©, за яких
умов його фiрма могла б збудувати хату для мене особисто. - Завтра, о
одинадцятiй годинi я буду у вас, - вiдповiв на це Артурi.
Я вiдчув виразно течiю мого дiяння. Це був прорив. Я був рiшений. I
коли це сталося, всi мо© гамуючi комплекси розступилися набiк i на мене
найшло гарячкове бажання акцi©. Я вже власними силами, не чекаючи Артурi,
почав розробляти пляни мо © будови. Я переглянув безлiч всiляких журналiв
з проектами, iлюстрацiями, описами будинкiв, квiтникiв, посаджень, родiв
рослин, комбiнацiй форми. Я вже бачив будову, подiлену на частини з ©©
кольорами стiн, з ©© висотою, шириною, розмiром вiкон, кiлькiстю дверей,
розподiлу кра видiв. Я вже бачив розлогiсть сходин, виложених зi сирого,
жовто-сiрого з прожилками каменю, що нагадував мармур, я вже вiдчував
враження цiло© будови, поставлено© на цьому ще порожньому мiсцi,
обсаджено© вiчно-зеленими рослинами гостроверхих туй, розлогих боровцiв,
округлих довгошпилькових сосон. Я вже вiдчував запах рож, засаджених двома
вигнутими рядами здовж заднього за©зду перед сходами.
Я виходив ще раз на мiсце, де мало це чудо постати, i я вже кроками
вимiряв його довжину, ширину, напрямки, вiддалi. Менi хотiлось, щоб мо©
високi сосни здовж але© Матiяса гармонiйно давали основне тло будови, щоб
мо© яблунi залишились, заразом допасованi до цi-лости, щоб моя стара
хатина затримала сво мiсце. Весь цей день до самого вечора я вiддав цiй
мо©й вiзi©, а потiм на роботi моя уява невгавала дiяти, переходячи до
меблювання, до частин речей, до картин, до оздоб, до фiранок, до кольору
килимiв.
Знов мало спалося, коли прийшов о п'ятiй рано з роботи, благо я тепер
беру свiй простiр, мiж Торонтом i Оквiлем, значно скорiше, це виносить
менi не цiлу пiв - годину особливо, коли раннi дороги вiдкритi для руху.
До десято© години я сплю, а годину пiзнiше, недбайливо одягнутий i
постiйно заклопотаний, зустрiчаю сеньйора Артурi, який прибув точно сво ю
джi-емкою, говорив дуже поспiшно i розложив передi мною десятки альбомiв з
проектами плянiв, рисункiв, фотографiй - один кращий другого,
найвибагливiшо© творчости нащадкiв i сучасникiв Леонардо да Вiнчi, Джiо
Понтi, Пьера Лю©джi Нервi, з ©х найвражливiшим вiдчуттям форми i стилю,
якi за двадцять п'ять тисяч кошторису на власнiй дiльницi, могли
вдовольнити дуже вибагливi смаки архiтектурного умiння.
Я залишив цi проекти у себе i знов до самого вечора i цiлу нiч
пробавився ними. Хотiлось знайти щось, дати справжнiсть, збудувати
вартiсть. Мо© нерви напруженi, серце билось мiцнiше, чоло горiло. Я мушу
наситити жагучий голод на добрi речi, створений на мо©й старiй бать
кiвщинi... А разом, здавалося, що моя нова батькiвщина вимага вiд мене
вiдповiдного вкладу... I при тому я мав дивне вiдчуття всемогутности: я
мiг створити не лшиеиь цей будинок, я мiг стати Морганом, президентом
З' динених Стейтiв i навiть перемогти смерть... Це порушення мiри
можливого. Це був вiдгук розпачу з висот неба, це викрик трiюмфу
звiльнено© свободи.
Три днi i три ночi тривала ця вакханалiя дерзань. Йшлося не про власний
мешканевий об' кт, а про власне мешкання, створене мною для мене, вимрiяне
й зважене до останньо© увцi©. Цей дiм мусiв бути по менi для мене. Крiм
звичайних сальонiв, ©далень, спалень, кухонь, туалетiв, я мусiв мати
форму, лiнiю, кольор, я мусiв мати простiр для мо © роботи i мо©х речей. А
до того, один з цих капiтолiв мого простору мав дiстати виразно вiдмiнну
форму, з широкими скляними пристiнками, прикметними для малярського
атель . Iнша знов моя власна робiтня. Обидвi цi вiдмiнностi мали б
знаходитися на протилежних краях будови i мали б бути роздiленi системою
житлових просторiв з двома виходами на пiвнiч до але© Матiяса i на пiвдень
до мо©х кра видiв.
Фiрма Сабарiнi охоче годилася на мо© вимоги, було все обдумано,
обговорена кожна деталь i обiцяно, що в скорому часi я дiстану точнi
пляни, проекти i зариси будови, як також час початку ©© народження.
Пригадую цi днi, як тi, коли, здавалось, тремтить пiдомною цiла земля,
напружений, як тятива лука, я метав довкруги сво ю увагою за вийнятком
хiба себе самого, чого я не вважав за мету. Я був дослiвно занедбаний, моя
зовнiшнiсть посiрiла, як вимоклий папiр, не завжди я був як слiд голений,
не конче дбайливо чесаний, не обов'язково гараз одягнений. Про Катрусю я
вже казав. Це регулярна, як годинник, точнiсть, при ходила i приходила,
казала добрийдень, казала допобачення, готувала каву, стелила постiль,
прибирала кiмнати, але я не завжди знаходив вистачально часу, щоб уважнiше
вiдповiсти на ©© привiтання. I навiть не питав себе, за що саме ця
благородна душа удiляла менi стiльки уваги. А коли я випадково, було, на
не© глянув - бачив завжди бiлi, свiжi фартушки, спiднички, усмiхнене личко
i вiдданi сяючi очi. Я готов, було, присягнути, що я не був вартий одного
©© мiзинця i не мiг знайти пояснення, чому. Вона бачила мо© завантаженi
проектами столи, мо© безконечнi по©здки, безконечнi телефони i нiчого
нiколи не питала. Як i я не давав ©й нiяких пояснень.
Не бачився також, а як бачився, то лиш здалека i зрiдка, з мо ю другою
благородною сусiдкою панi Сомерсет. Я перестав вчащати до ©© бiблiотеки, а
тим самим цiлими тижнями не мав нагоди бувати в ©© домi. Мав причини
догадуватися, що вона, пiсля вiдомих лiкарських вимог, не почувала себе аж
надто добре, напевне не легко вiдмовлялася вiд засво них звичок, мала
гомеричний настрiй, а тому волiла рiдше показуватись на людях. За все це
звичайно несла вiдповiдальнiсть i всi тягарi мовчазна Катруся, яка одначе
нiяк не зраджувала якихбудь змiн настрою. Можливо це стало ©© щоденною i
буденною процедурою, до яко© вона давно призвича©лась i вважа ©©, як
частину свого приречення.
А Ленi просто з роботи вiдомим телеграфним стилем писав: "Дякую за
"нiколи незабуваючу" i сердечно заздрощу Вашим кра видам з Монт Роял... Як
також пригадую деякi мандрiвки по тих висотах. I гратулюю, гратулюю,
гратулюю за всi Вашi успiхи.
Мушу признатись, що я також пiдбудовуюсь, обертаю невинну цiлиннiсть
мо © "Коломи©" у вiллю на подобу Боргез - може пригаду те таку з римського
Пiнчiо, у якiй спочива вiдома "Павлiна" вiдомого Канови. I живу надi ю,
що i мо© зойки, одного разу, почу небо i внизпошле загублену мою вiзiю,
яку я зустрiв було на озерi Сiмко.
А тим часом благословляю. Хай Вас милу великий Тобi i батько його
батька i хай почасту вiн Вас хлiбчиками святого крокодила, печеними для
тих, що потрясають небом i землею - боговi землi Татi i боговi неба Ру".
Вибачте за це балагурство, з мо ю "Боргез" ще завчасно хвалитися, але
що ма сказати людина про речi, на якi нема слiв ? Зрештою, не сьогоднi -
завтра моя вiлля з мрi© перейде в дiйснiсть, але чи здiйсниться ще раз
"зустрiч на Сiмко", ля Саль, Роял Иорк, Монт Роял? Це i те пiдставове
непорозумiння, яке сушить мою навiжену голову.
Мо© справи з вiллею швидко наближались до здiйснення, не минуло й тижня
вiд мо © розмови телефоном зi сеньйоре Артурi, як до мо © резиденцi©
пiд'©хала знов знана джi - ей i з не© без поспiху, зберiгаючи гiднiсть
дiлово© людини, з великою течкою пiд пахвою, висiв той самий добродiй,
який побiжно похвалив мого "Меркурiя", вiдзначив вартостi погоди i, не
виймаючи цигари з рота, розложив на мо му кухонному столi купу всiляких
писаних на машинi паперiв, якi я мусiв переглянути, щоб опiсля разом з ним
побувати ще раз у мого адвоката Гуменного при вулицi Бей, пiсля чого мо
конто в Укра©нськiй Кредитiвцi драстично збiльшилось, а натомiсть моя
посiлiсть в Оквiлi драстично зменшилась. Весь той мiй улюблений простiр
вiд хатини вниз до рiчки перестав бути мо©м юридичне, хоча не перестав
бути мо©м фактично, бо його кра вид й надалi залишився мо ю законною
власнiстю. Моя хатина i моя шопа, вперше за сво iснування, опинились
несподiвано пiд самою межею, трохи навскiс, у дуже незручному становищi i
тим самим, зда ться, стали темою мо©х розважань, чи можна ©х у такому
виглядi надалi залишити, дарма що менi дуже не хотiлося порушувати ©х
iдилiчного статус-кво. Але ця справа ще не така нагла i тим часом вони й
далi лишаються головним мо©м пристановищем i генеральним штабом операцiй.
Наприклад, та сама шопа, давно перестала бути дровiтнею, а поступово
обернулася в унiверсальний склад всiлякого знаряддя i взагалi майна мого
бурхливого господарства, без якого годi було уявити нормальнiсть ходу
цiлого цього пiдпри мства.
Цього ж таки часу мо будiвництво остаточно оформилось, по коротких
торгах, його плян був прийнятий, бюджет затверджений, час побудови
встановлений. За нашим конкретним домовленням, за три мiсяцi вiд цього
судьбоносного дев'ятнадцятого квiтня, тобто у другiй половинi липня, моя
мрiя "Боргез" :дала стати намацальною, живою дiйснiстю.
Мiж iншим, цi © недiлi, вiсiмнадцятого квiтня, за схiднiм,
православним, юлiянським календарем, припадав Великдень i я вперше на
сво му життi, зробив спробу вiдновити одну з традицiй мо©х предкiв i
по©хав до То ронта на вулицю Батерст, до церкви св. Володимира, о
дванадцятiй годинi ночi на свячення пасок. За цим обрядом, про який у мо©й
пам'ятi залишилось не багато спогадiв, заховався прадавнiй культ схiдлiх
християн, святкування воскресения Христа, що його було скасо вано i
заборонено у мо©й старiй батькiвщинi. Я не конче намагався розбиратися у
цих вiковiчних суперечностях апрiорно вiруючих за чи контра Христа, але в
мо©й вже пригаслiй природi церковного християнства, лишалося вражаюче
живим християнство органiчного типу з його генеральним гаслом любити
ближнього i взагалi любити нормами милосердя всiх його родiв. За мого
недовгого життя, але на довгiй життьовiй дорозi, я так мало зустрiчав
доказiв такого милосердя, що менi починало здаватися, нiби всi тi слова
лиш слова без нiякого зобов'язання. Одначе цi останнi багатi, рухливi,
повзбудливi роки трохи злагiднили гостроту мого розчарування i я почав
iнодi звертати зiр в напрямку тих просторiв, у яких могли ще зберегтися тi
вартостi у чистiй ©х культурi, i менi стало лекше. Я перестав сердитись.
Бути сердитим те саме, що бути хворим, а тiльки здоров'я ма привiле©