Самчук У.. На тведiй землi

парубок. Тра-ля-ля!
Я чекав тi © восьмо© години з нахабною певнiстю, мов би султан
турецький, який чека свою одалiску, але разом, на цей раз, я вийнятково
чомусь боявся зустрiти це явище для мене ще небувале, по сво му загадкове
з виразними ознаками мiстерi©, а одночасно приходило на думку, чи це не
якийсь жарт, придуманий легковажною Зiною, або, можливо, щось зараз
станеться, хтось застука до дверей, якась Нiна чи Валя, або ось-ось почую
знизу голос "телехфон" i та сама Зiна насмiшкуватим тоном заявить, що наше
домовлення нiщо iнше, як звичайна ©© примха. Я панiчно нетерпеливився,
нетерпляче поглядав на свою "Омегу", ступнював напруження, сам на себе за
це сердився i не мiг цього зупинити. Восьма година, восьма година, восьма
година, так повiльно йде час, я весь слух i увага, там десь внизу мають
вiдчинитися дверi, я почую невиразнi жiночi голоси, легкi сливе нечутнi
кроки по м'якому килимку сходiв i тривожне, делiкатне застукання до мо©х
дверей. Це ма ось-ось статися, чекання, олив'яно тяжке чекання, бiжить
секундна стрiлка, але знизу нiяко© реакцi©. Там усе мовчить вийнятково
глибокою мовчанкою, хоча я мусiв би розумiти, що ця вi-зита далеко не
належить до звичайних i що такiй дiв чинi не так легко вибратися на таку
авантюру з такими вiдчаяними намiрами. Години виразно показують ©© довгi,
складнi вагання, ©© нерiшучiсть важиться секундами, час вайлувате сприя
©© вiдвазi... Восьма рiшальна година, п'ять довжелезних хвилин по восьмiй,
нестерпнi десять iнших хвилин i нарештi п'ятнадцять тяжкостопих секунд,
вiдчеканених, як вистрiли з рушницi i ось те, що мало статися - спiвуче,
знайоме "Пане Павле! Телехвон!". Зриваюся, як чорт. Напевно якась мара
втиска ться до мого чекання, якийсь фатальний зрив. Намагаюся втримати
гiднiсть i достойнiсть чоловiчого накорiнка, силуваними широкими кроками
йду до фатально© нiшi, беру слухальце телефону, кажу "гальо" i чую
незнайомий, легко картавий, нерiвний, притишений жiночий голос. - Пане
Данилiв. Вибачте менi. Ми ще не знайомi. Я Лена Глiдерс. Моя приятелька
Зiна, без мо © згоди домовилась про мою з вами зустрiч. Я не погоджуюсь.
Вибачте. I прошу мене не чекати!
Клiп-кляп i телефон замовк. I кiнець. Мене набито по мордi, я весь
обурення, я бiжу до сво © кiмнати, я зриваю з себе одяг, краватку,
розпатлую волосся. Чортяка ма забрати цiлу ту Зiну з ©© маляркою, це
виразне знущання i такого не можна дарувати. Ось пiти й подзвонити ©й i на
гарячу голову вiдчитати ©й свою думку! Но, но, но! Тiльки не це. Краще
стриматись, залiзний спокiй, льодове мовчання, повна, вбивча iгнорацiя. Я
вже було вибiг до телефону, зупинив себе перед самою нiшею i саме в той
час, коли вiн задзвонив знову, а я без надуми, механiчно схопив слухальце,
я почув голос Зiни. - Чи Павло Iванович ? - Так! Це я! - вибухнув я
сердито. - Вам дзвонила Лена? Що вона не прийде? Помилка. Кокетство!
Страх! Не берiть поважно. Вона ось тут твердить: хочу бути людиною! Хочу
бути людиною! Самостiйною! А разом бо©ться. Просить вибачення i просить
зачекати. За п'ятнадцять хвилин вона буде у вас!
Що це все значить, що це за тон, за мова, за нахабство. Якийсь виразний
скандал, я нiкого не хочу бачити, нiяко© малярки, нiяко© людини, нiяко©
авантюри. Як тiльки прийде - покажу дверi i справа скiнчена, я був лютий,
я хотiв виглядати бридко, я розщiбнув сорочку, виставив сво© зарослi груди
i навiть скинув штани та надiв свiй бурячково-китайський халат. Побачить i
втече. А тим часом, розлiгся на канапi, заложив ноги в нiчних капцях на
поруччя i вирiшив за нiяку цiну не вставати, навiть коли мала б прийти
сама Бригiда Бардо.
Але все таки я нервово поглядав на годинник i нервово чекав! Що за
чортяча проба нервiв! Тi проклятi п'ятнадцять хвилин гатили по мо©х
нервах, як молоти по ковадлi i були вони не п'ятнадцять, а двадцять,
двадцять п'ять, я навiть знов почав сумнiватися i мiй настрiй дуже гостро
почав мiнятися з буревiйно лютого, на непевно-переляканий i я навiть почав
вагатися чи цей мiй розтрiпаний вигляд зможе вистачально виправдати мене
перед судом невмолимости i коли тi фатальнi п'ятнадцять хвилин наближалися
зовсiм, я зненацька, мов опарений, зiрвався на ноги i почав поспiшно
натягати штани. Та було вже пiзно. До дверей справдi делiкатно застукано,
я не розумiв, як це i коли сталося i хто там за дверима, але я з поспiхом
натягнув штани, як на зло плутався в кожнiй холошнi, назував черевики,
ледве накинув пiджак, але краватки так i не встиг зав'язати, як i не встиг
привести до ладу сво густе, темно-каштанове волосся. Я передчасно,
механiчно вiдчинив дверi i дослiвно... Так. Повiрте менi. Я занiмiв. Перед
мною, як у якiйсь брутальнiй казцi, стояла свiжо, демонстративно, вишукано
одягнута, дуже молода, газельно перелякана дiвчина, яку я пiзнав на перший
погляд... Та сама, з того перехрестя Дандес - Батерст, яку я так подивляв
i яка мене так вразила сво ю динамiчно-визивною подобою. Я, мабуть, зробив
провокативно великi очi, мо обличчя, мов з гуми, розтягнулося у
здивуваннi, а на мене дивилися переляканi, великi, не знаю яко© вже барви,
очi i дуже непевний, мало не дитячий, уривний голос запитав:
- Чи це тут?
- Лена Глiдерс? - перебив я ©© вигуком, але мiй голос зiрвався, раптово
упав i я розгублено занiмiв. Дурнiшо©, банальнiшо©, на©внiшо© сцени в
мо му життi я ще не переживав. Школяр початково© школи напевно, на мо му
мiсцi, виглядав би достойнiше.
- Чи можу зайти? - почув я скромне питання.
- О! О! Вибачте! Розумi ться! Прошу... I вибачте... Я... Я вирiшив...
що ви... Той телефон... Але прошу, дуже прошу. I прошу сiдати. Тут, тут...
- я почав поспiхом звiльняти вiд газет i книжок мо© обидва стiльцi. Така
маса друкованого паперу, я щойно тепер це помiтив. "Лайф", "Франкфуртер
Iллюстрiрте", Вiккi Доган у купальному костюмi, королева Фрiдерiка в
регалiях, дивовижнi риби зi синiми смугами, гола, рожева дiвчина з Та©тi у
прозорiй водi з вiночком червоних азалiй на смуглявiй голiвцi, голова
Молотова з кирпатим носиком, задиракуватими вусиками, в окулярах i
пiдписом "нет!" i рiзнi, прерiзнi iлюстрованi, як "Пост", "Тайм",
"Меклейн" - все це поспiхом, нiби осiнн листя, я згортав обома руками i
робив мiсце мо©й мiстерiйнiй гостi, яка скромно i здивовано стояла бiля
дверей, одягнута у легку, коротку, срiблясту суконку з високим, пiд саме
пiдборiддя, китайським комiром i великими очима глядiла на мою метушливу
безпораднiсть.
Звичайно, я не звик бути безпорадним, анi розгубленим у таких випадках,
де в дiдька дiлися мо© уславленi ароганцi© i що це за дивовижа дiялась
взагалi. Моя гостя також, як менi видалось, не вiдзначалася великою
вiдвагою, я вказав ©й мiсце i вона слухняно, як школярка, присiла на краю
канапи, стиснула щiльно сво© гарнi стрункi ноги у прозорих нейлонових
панчохах, на яких делiкатно тримала невелику округлу солом'яну торбинку,
мов би хотiла цим закрити сво© провокуючi колiна. Я намагався безуспiшно
защiпнути комiр сво © сорочки, який настирливо не хотiв слухатись i
розпачливо шукав дотепнiших слiв, щоб розпочати розмову.
- То це ви та легендарна Нора Глiдерс, - нарештi вирвалось у мене.
- Не Нора, а Лена, - почув я спокiйну вiдповiдь.
- Ах, вибачте! А чому справдi Нора? Чи не ремiнiсценцi© з Iбсена? Ваше
прiзвище скандинавське? - намагався я виправдати свою розгубленiсть.
- Ви зна те Iбсена? - легковажно запитала вона i враз спохватилася,
намагаючись затерти свiй нетакт. - А чому легендарна? Ви ж мене вперше
бачите? - питала вона з ноткою, в якiй проривалися ©© природнi властивостi
спротиву i насмiшки.
- О! - хотiлося менi вийти з непевностi. - Можливо не вперше... I
багато чув...
- Багато чув? Хiба що вiд Зiни. Це вона творить легенди. Не розумiю, де
могли ви мене бачити.
- Де небудь... На вулицi... Випадково. Чим можу вам служити?
- Нiчим. Хотiла вас бачити.
- Мене?
- Ви здивованi?
- Смертельно. Чому? - я починав входити в свою нормальну ролю, менi
вiдмикався язик.
- Менi сказали, що ви знаменитiсть.
- Це також творчiсть Зiни, у не© багатий язик.
- Можливо... Що ви винятково твердий, зарозумiлий парубок, якого не
бере нiяка зброя. I я читала вашу статтю.
- Та, та, та! Виходить, я танк, сталевий тигр, менi ця мiсiя iмпону у
наш мiлiтарний вiк. А яку статтю ви читали ?
- Вже не пригадую.
- Це добрий знак... Щоб не перебiльшити мо © зарозумiлости. I ваше
пiсланництво менi iмпону ... Хто його автором? Чи також Зiна?
- Розумi ться.
- Не тiльки багатий язик, але й багата фантазiя. Чим пояснити ©©
агресивнi намiри?
Вона не вiдповiла а питала сво : - А чи це правда, що ви аж такий...
- Зарозумiлий? - перебив я ©©.
- Ну, хоч би.
- Хiба не бачите? Зiна i тут не помилилася. Зарозумiлiсть, моя
професiя. Зiна i це прекрасно врахувала.
- Нi, це ширша опiнiя.
- Чи не агенцiя Галюпа? Як тут не бути зарозумiлим... Стiльки уваги.
Але вибачте, чим можу вас погостити? Курите?
- Нi.
- Не курите? - вирвалось у мене щире здивування. - I напевно не п' те?
- Чай, каву.
- Маю "рай-вiски", "скач-вiски", коньяк, черi...
- Не вживаю.
- Може належите до "свiдкiв гови"?
- Можливо.
- То може перейдемо до кав'ярнi?
- Хiба тут погано? Ма те гарне мешкання.
- Гарне мешкання?!
- Багато книжок, журналiв. Де берете час на читання ?
- Просто читаю. Без часу. Iнколи просто в роботi.
- На роботi? Коли?
- Я механiк, мо© машини крутяться, а я пiд ©х шум читаю Мiченера.
- I Франсуа Саган.
- Також. Вона забавна дама, шматок парижських парфумiв не зашкодить.
Але вибачте... Зна те що ? Мене дуже кортить пiймати вас на фото,
- Зжальтеся. Я фатально не фотогенiчна. Говорiть щось далi.
Але я схопив апарат, що лежав на столi готовий для вжитку i не встигла
вона отямитись, як блиснула лямпка.
- Це буде жах! Я протестую.
- Запiзно! Я люблю жахи!
- Я ж перелякана, як коза.
- Це те найкраще. Безпосереднiсть.
- Ха-ха-ха! - вперше засмiялась вона. - Ви невмолимий... I неможливий.
- Вибачте. Я обiцяю надалi бути можливим.
- Обiцяйте, що як вийде погано - покажете менi. Я вражлива на
фотогенiку.
- Обiцяю. Також, як вийде гарно. Ви ж, зда ться, абстрактна...
- Тiльки не в фото.
- А чи фото не може бути абстрактним ? Малювати кретинiв чи
фотографувати кретинiв, яка рiзниця?
- Це точка сприняття. Краса кретинiзму з фотографi© не конче вiдповiда
мистецькiй точцi.
- Я цього, вбийте мене, не можу збагнути, моя дубова естетика мертва,
як камiнь, ви мусите вта мничити мене у цi первороднi сили доброго чи
недоброго, добра i зла, бо iнколи вида ться, що цi точки так
переставились, що ми забули куди вони властиво належать. Чи моя проповiдь
щось вам каже?
- Дуже багато, лишень цього не можна пояснити. Це можна лишень вiдчути.
- Вiдчувати, вiдчувати i вiдчувати! А де зрозумiти? Пояснити? Чи
математика непоясняльна?
- Я не матиматик, але думаю, що ©© пояснення остаточне i воно не
мiня ться.
- А мистецтво? Iлюзiя? Естетика?
- Це засадничi зрадники. х завдання - мiнятися.
- Вибачте. I сама краса?
- Назвiм це злуда. Або точка бачення. Ваша краса, моя краса, Божа
краса!
- Розумiю, розумiю. Чи ви часом не належите до... Як би вам сказати? До
переорганiзаторiв космосу? З довгим волоссям i довгою боподою?
Я був винятково здивований, звiдки i як взялося мое красномовство, чому
так розв'язався звичайно спутаний язик, де подiлось мо пригноблююче
розгублення. Я також помiтив, що моя гостя, звичайно не говiрлива, попала
в тон i на ©© личках появились протуберанчики захоплення. Вона прийшла до
себе, всiлась вiльнiше на канапi, звiльнилась з пози. На останн питання я
не дiстав вiдповiдi, бо знизу почув "телехвон", i мусiв вiдiйти, а Лена
переглядала мо© розкиданi купами книжки, а коли я повернувся з розмови зi
ще однi ю кандидаткою на наречену. Лена питала мене, який лiтературний
жанр менi найбiльше подоба ться, на що я вiдповiв незучаснено, що всi
жанри за винятком iсторичного. А який стиль? Всi стилi за винятком
нецiкавого. Ми говорили про все i стрибали з теми на тему, як метелики з
квiтки на квiтку.Про курення, про собак, про жiнок, про одруження. Час бiг
невмолимо i швидко, i непомiтно, я був пара-схвильований i мав настрiй
зривати гори сво©м душевним динамiтом. Я висловив навiть думку, що ця наша
зустрiч для мене значить вiдкриття.
- Чому? Чого? - питала вона безпосередньо здивовано.
- Цього хiба не вискажеш. Ви до мене прийшли. Ви мене не знали. Вам
сказали, що якась сенсацiя... Ви цьому не повiрили... Ви належите до
великих наречених i засадничо ви вже одруженi. Такi "парубки" як я для вас
нонсенс. Вас хтось для чогось пiддурив. Ви, зда ться, з того самого
простору, що i я... Ми перепливли океан... Ви мене розмi те! Ви мене
прекрасно розумi те. Йдiть! Тiкайте. Бо я розплачуся!
Але вона розсмiялася вдруге, була помiтно заторкнута i вражена, я це
виразно бачив i вiдчував, це можна бачити i вiдчувати, хто ма око i
дотик. I що я помiтив, i цiлком зрозумiло, що вона не любить клясично©
патетики, анi театрально-великих слiв. Вона повiльна, назверхньо холодна,
штучно байдужа, модно-ресентиментальна. © кабалою шорстка, сiра, ломка
скромнiсть i гранiтно-настирлива мовчазнiсть. Вона може бути цинiчна,
скорше гiрка, нiж солодка, скорше сахаринна, нiж медова. Я помiтив також,
що вона ма сильно повзбудливi акторськi прикмети, вмiла "грати ролю",
гамувати почуття i вдавати протилежнiсть себе само©. Цi двi постатi - бути
в життi i бути в дзеркалi, прикметнi ©© природi. Я бачив виразно, що вона
розгадувала мо© думки. - Чи ви не займа тесь часом кабалою? - запитала
вона несподiвано.
- Займаюсь, - вiдповiдав я спонтанно.
- Дуже цiкаво. Навчiть i мене цi © штуки.
- Хочете ?
- Навiть дуже.
Я чув приливи i вiдливи моря, я дивився в ©© очi, взяв зi столу шматок
паперу, взяв олiвець i сказав: - Напишiть менi ось це речення - "я
людина вперта".
- Чому якраз це?
- Не питайте, а напишiть.
Вона погодилася i написала. Пiд ©© написом те саме речення написав я.
Потiм я вiдрiзав окремо обидва написи, змiшав папiрцi i подав ©й.
- А тепер вгадайте, котрий напис мiй, а котрий ваш.
Вона була гостро вражена подiбнiстю обох стилiв письма, вона
розумi ться, вгадала свiй напис, але дивлячись здивовано менi у вiчi,
казала: - Але ж ви вмi те наподоблювати.
Я заперечливо похитав головою.
- А що це по вашому? - запитала вона.
- Звичайна спорiдненiсть вдач.
- Як вам це прийшло на думку?
- Можливо вiдчув.
- В такому разi ми нiколи не... зрозумi мось.
- Ви хотiли сказати - не зiйдемось. Бо ми вже розумi мось.
- Ви так добре зна те людей. Чи вмi те читати з долонi?
- Можливо, - зблефував я, бо нiчого такого не вмiв.
- Ви в це вiрите?
- Вiрю.
- Давайте руку... Лiву... - Вона подала свою руку, я взяв ©©
делiгатними, нiби якусь святiсть, дотиками i положив ©© догори долонею на
свою гарячу лiву долоню. © рука була тонка, з довгими музичними пальцями,
бiла, костиста з делiкатним зап'ястям i гарно полiрованими нiгтями. ©
долоня була покреслена справдi цiкавими, дуже несподiваними i примхливо
вложеними, нiби iнкрустованими рисами з виразним трикутником по серединi,
довгого "лiнi ю життя" i вулканiчне опуклим так званим верхом Аполона, з
виразним на ньому, дуже сво рiдним, хрестиком. Я нiчого на цьому не
розумiвся i не конче в це дослiвно вiрив, а лишень цiкавився, як певним
явищем справдi загадковим i iнтригуючим. Я дивився на цю мiстерiйну
картину спокiйно, роздумливо, можливо, здивовано. Лена була помiтно
зацiкавлена. - Будете довго жити, - обережно почав я. I, можливо, успiшно.
Але турботливо, iнколи бурхливо. Вашi бажання будуть вдоволенi аж у
високому вiцi. Будете хворiти. Ма те великi здiбностi... Передусiм
мистецькi. Здобудете позицiю... Видатнi акторськi прикмети... Ще не були
залюбленi, але... були одруженi... - тут рука ©© помiтно здригнулася. -
Тепер ви не вдоволенi, шука те гострих почувань i, можливо, пригод. Хочете
бути оригiнальною i складною, але любите простоту... I навiть щирiсть. I
навiть сентимент... Засадничо, ма те добру вдачу, яку намага тесь не
виявляти... Будете мати двое...
- О! Досить! - вирвалось у не© i вона вiдняла руку. - Ви в це вiрите? -
питала збентежено.
- Розумi ться - нi. Це лиш жарт.
Це був справдi жарт, але вiн давав ефект, Лена була виразно заторкнута,
не помагало навiть ©© акторство. Була розчервонiла, на устах непевна
усмiшка, на виду безпосереднiсть i щирiсть.
Вона встала, що значило кiнець вiдвiдин, я визвався ©© провести, була
година десята. Час минув невмолимо швидко. Ми вийшли на нашу не дуже
чисту, слабо освiтлену, заставлену автами вулицю, вiдчувалась свiжiсть
весни з чистим, вимитим небом i серпиком мiсяця в його глибинi, я вiдчував
вдоволену, провокуючу, его©стичну при мнiсть. Ми повiльно i мовчазно
пройшли до звороту вулицi Гарборд, повернули влiво, заговорили невиразною
мовою про погоду, ступали нога в ногу, вичували ритм, здоров'я, силу,
молодiсть, певнiсть.
Ми дiйшли до авеню Шша, повернули влiво, минули кiлька будинкiв i
зупинилися перед одним звичайним, дуже подiбним до решти, будинком з
кам'яними, сiрими схiдцями. Лена жила на другому поверсi, ©© вiкно
виходило на заднiй двiр i спереду не можна було його бачити.
Ми попрощалися дуже спокiйно, я дiстав дозвiл "заходити", не домовились
коли, не зраджували поспiху - дуже знайома i нормальна процедура в таких
випадках з бажанням затримати незалежнiсть, хоча на цей раз менi дуже
хотiлося щось в цьому змiнити. Обiцяв "дзвонити" i провiв ©© поглядом аж
на ©© сходи, до самих дверей, за якими вона сховалась... Перед тим вона
деякий час нетерпеливо возилася з ключем, який, видно, не хотiв ©©
слухатись.
А коли я взнесло i надземне вертався назад з почуттям легковiрного
переможця, я вперше за довгi роки цi © практики, вiдчув сво рiдний надрив,
нiби в менi щось дошкульно повернулося iншим не звичним боком. Вражало, що
я так опукло i виразно пам'ятав сливе кожне ©© слово i що якось так
дiткливо i безнастанно вiдчував ©© присутнiсть. Ось я сам, але здавалось,
що вона поруч. © астральнiсть була незаперечною.



II

Я дiстав iмперативне, абсолютно незаперечне завдання: як тiльки не був
у фабрицi, я був на вулицi Шша. Це не давалося легко i не виглядало
гладко. Лена ставила спротив, була в постiйнiй опозицi©, грала певну ролю,
яку виконувала зворушливо майстерно. Постiйне "завтра", постiйне "пiсля
завтра", постiйне "у вiвторок". Вона завжди "не буде дома", завтра "не
може", пiслязавтра "зайнята". О, до чорта з такими примхами! Не вiдомо,
звiдки взялося у мене стiльки терпеливости, стiльки настирливости i
стiльки часу. Усе, що я мав, я вкладав на ту задрипану Шша. Можливо - вона
справдi зайнята, особливо вечорами, але мене це не перекону , а ©© не
виправду , головне, що я не вта мничений в ©© справи, я перебуваю у
туманнiй непевностi, вона ма сво рiдну вдачу наполегливо© вiдокремлености
i практику разючу технiку визивно© поведiнки. Не можу з цим погодитися не
маю сили бути терпеливим, хоча мусiв бути терпеливим.
I прикметне, що я все таки був терпеливим, можливо, вперше в подiбнiй
ситуацi©. Розумi ться протестував усiма клiтинами мо© iстоти, вимагав
бiльшо© уваги до сво©х вимог, але не думав здавати позицiй, анi навiть
робити вiдступу. У мене з'явилась незвично задавакувата впертiсть, така
невластива мо©й вдачi в таких справах, я вимагав, я дзвонив, я заходив, я
чекав, я годився. Лена мешкала не сама, бував у не© по вiвторках, Зiни в
той час не було дома, ©© кiмната мала, вузька, проста, чиста. Келейний
столик, канцелярських пара крiсел, спартанська канапа, вояцьке лiжко,
набита сукнями шафка в стiнi i недокiнченi, з великими переляканими очима
постатi у виглядi механiчних портретiв на сiрих, чистих стiнах. Вузько,
високе, розсувне вiкно виходило на подвiр'я, заставлене посудом на смiття
i на невеликий зелений квiтник, з якого опукло видiлялося кiлька кущикiв
пiвонi©, вiдцвiлих тюльпанiв i нерозцвiлих фльоксiв. Високе, вигляду
старого дуба, дерево затiняло миршавий, невеликого розмiру, подiбний до
спонтаного килимка травник.
Вся сила, всi роскошi i цiле багатство цих двох загадково дiвочих i
чарiвно недiвочих дiвчат, заключа-лися в ©х суконках, капелюшиках,
черевичках, торбинках, халатах, пiжамах. На вулицi вони могли правити за
зiпсутих модою вибагливих багацьких дочок, але тут у цiй вузькiй щiлинi,
це була дуже плястично висловлена пара чарiвних жертв останньо© велико©
свiтово© метушнi, яка пробиралася крiзь драпiжнi життьовi хащавини, не
затративши почуття оптимiзму, чарiв жiночости, гiркоти цинiзму i навiть
сяйва промiнистого гумору. У них була надiя проломити спротиви i знайти
сво Гарантоване мiсце ситого, безжурного, по можливостi легкого, хай це
буде одруження, а взагалi щось родинне у великому новому не знайомому
просторi, де всi люди мають тi самi основнi прикмети множення, здобування,
чарування, насолоджування. м притаманнi були тисячелiттями випробуванi,
драпiжно-неугавнi властивостi дiвочих мрiй, наступальнi сили, наставленi
на найвищi ставки, ©х метою було увiйти в мiсця заваленi долярами,
завiшанi мiльйонерами, заставленi ка в'ярнями, курортами, яхтами,
переплутанi свiтовими лiнiями дорiг моря, сушi, повiтря, з дотиками свiту
великого, модного, завуальованого "нiчим" мистецтва...
У випадку Лени це ще ускладнялося ©© особистим приреченням до
мистецтва, без сумнiву вона не була лишень гарненьким дiвочим тiлом з
ледве розвиненими горбиками грудей i такою цiлющою силою ©© нiг i цiлого
мiстерiйного ства, без сумнiву в нiй разом з мрi ю, мiльйонерами i
яхтами, сидiли ще iншi чорти з гарячими вимогами свiту, слави,
безсмертности, задавакуватости, корчiв творення i мук родження. Здобути
позицi© трилiнiйно© вимiрливостi i разом не затратити однi ©
прямолiнiйностi! - дуже не легкi зав дання молодо©, гнучко©,
хтиво-привабливоi iстотки з цi ю назвою Лена, яку ми можемо вимовляти як
щоденне i буденне iмення, а разом в якому кри ться глибинна, надглибинна,
пiдглибинна мiстика богiв i над-богiв буття всiх вимiрiв i всiх
просторiв... Це не поясниме i ми даремно намага мося знайти йому якесь
пояснення.
Що ж стосу ться мене, то за цей один короткий, як непомiтна мить, час,
я сливе переродився, тобто не переродився фiзично, але дiстав, наприклад,
гарячку чепуритися, ганятися, мов iдiот, за модами, хапаючи кожну краватку
з якоюсь патетичною ненаситнiстю, старанно i пристрасно голитися,
отетерiло чесатися, надокучливо сторчати в дзеркалi, розглядати кожного
прища на сво му обличчi, мов би це була плянета Венера i я мусiв
довiдатися, чи здiбна вона втримати тягар мого iснування, мене потягнуло
до занудливо©, ностальгiйно©, засадничо легко©, але криваво© i драпiжно©
музики, певних любовних, звичайно неправдивих, фiльмiв, томливих, просторо
завантажених сексом романiв i мельодiйно, музично-млосних i
кабалiстично-надхненних вiршiв. Не знаю, чи яка iнша жива iстота - кiнь,
слон чи бегемот, могла б перетравити таку кiлькiсть подiбних потрав, коли
я заводив патефон i годинами дозволяв себе батюжити звуками Малягени, що
врiзалася в мо© пори, жили, тiльця крови гарячим приском i творила там
шуми верхiв'я гiр, тиснення глибин океанiв i гойдала мною, як кораблем на
розбурханих водах. Все видавалося надреальним, надфiзичним,
наддоторкальним, почував себе не на твердiй грудi земного пiдложжя, а у
висотах i надвисотах неуявного хаосу й безконечного всесвiту. Такого
сакраментально дурного положення не видумати i не висказати
найбезбожнiшому фантастовi, навiть коли ми лежимо десь пiд плотом залитi
алькоголем. Не ма бо шаленiшого оп'янiння, як оп'янiння власною кров'ю.
I простiр помiж вулицями Маркгам i Шша, став для мене
священно-проклятим, я включив його в гармонiю сво © iстоти, в музику биття
мого серця, його хiдники видавались iнодi трiюмфальними килимами, якi так
чарiвно вгиналися пiд мо©ми легкими стопами, але не провалювались i
трималися твердости бетону. Iнодi вiн видавався менi надто довгим i тодi я
нагло вривався до трамваю з дуже вiдчаяним виглядом самогубця для того
тiльки, щоб пролетiти три короткi зупинки, а потiм метеликовим стрибком
випурхнути i стрiмголов гнатися вниз вуличкою Шша. Так хотiлося блищати -
червоним, багряним, золотим - байдуже яким кольором, мати якогось
огнедишного "Ягуара" чи "Скай-Грен Тандер'' а, як це показують в
iлюстрованих журналах, бути поривом, вникати, входити, брати, злити сво©
власнi сили з силами машин i творити одну сугубу невмолимiсть.
Лена звичайно позiрно байдуже чекала на мене, здебiльша сходила вниз i
вiдчиняла вхiднi дверi. Не було зворушливих сцен зустрiчi, мода не
дозволяла патетики, вдавали грубоватих, мiшкуватих, забарвлених цинiзмом,
ходульних суб' ктiв, помпезно холодних й дерев'яне байдужих. Бути штучними
входило в нашу естетично-моральну програму, нi одного природного руху, нi
шпетки щирости. Найбiльше Лена могла наставити щоку для летючого
поцiлунку, або в ще бiльш розпачливих випадках, схопитися за обидвi руки i
не знаючи що далi, вирiкати: - Ви сьогоднi Боб-Гоп. Або: - Ви понурi, як
стара вежа. Або: - О, Павле, Ви знов пригналися за скоро! Або: - Сiдайте i
мовчiть. Набридли! - Або: Не пiдходьте, не пiдходьте! Я колюча! - Читали
ви Сiмон де Бовуар? Або: - О, це вже старе, як свiт. Це вже знала моя
бабця.
Iнодi я ганебно розгублений, як останнiй бевзь, не знаходжу слова,
розпачливо намагаюся рятувати престиж i вдаюся до вульгарного нахабства: -
Не вдавайте, Лено, дурня, будьте пiжоном. - Ха-ха-ха! А що таке пiжон? Нi.
Ви скажiть, що таке пiжон!? - О, Боже! Голуб. Голубиця! Менi радiсно бути
дурнем, а не голубом, - картавить вона. З дурнiв ллють бетон людства, -
пiдносить вона голову з примруженими великими очима, якi здавалося, хотiли
б мене з'©сти i на яких поблискують сльози безсилля. Ми йдемо поруч,
iнколи обняшись, незручно вузькими, навоскованими сходами наверх до ©©
вiдчинено© навстежiнь кiмнати, де вiта нас розпачливо-жахлива подоба ©©
останнього малювання, переважно жiнка у виглядi горилi, яка напружено, як
надутий бальон, родить дитину.
Менi здебiльшого хотiлося б схопити ©© i розiграти бурхливу сцену