Самчук У.. На тведiй землi

одружена. Чому б не подумати про iншу русявку?
- Менi зда ться, що це саме питання дуже пасувало б вам, - вiдповiв я.
- Бiзнес. Двадцять п'ять тисяч боргу. Зрештою, знайдiть подiбну русявку
i зробимо контракт.
- Як менi видалось... - почав було я, але вiн мене перебив: - Зарано!
Почина мо! Але скажiть: чим можу служити ? Бо служити людям - продавати -
купувати ©х мрi©, мо найсолодше заняття.
- Хочу продати свою хату, - знечев'я заявив я.
- О! - на секунду здивувався Снилик. - Менi ця думка... О! Це гарно, -
продовжував вiн, - лишень хотiв би знати з якого приводу.
- З простого приводу... Хочу купити щось iнше... Прибуткове, - говорив
в тон Снилика.
- Гарна думка, золота думка... Просто хороша думка. Я вже вам казав...
Не замуровуватись в хатах. Рости, рости, шукати! Я вам продам... I продам
добре... Забувши, скажемо, скiльки за не© дали, я вам продам... За...
Скажемо - чотирнадцять грен.
- П'ятнадцять, - вiдповiв я.
- П'ятнадцять, мiй друже, ледве витягнем. Вона без гаражу. Але ставимо
п'ятнадцять, а дiстанемо чотирнадцять - добре. Ви там пролили потiв - що?
- Прийшлося.
- Дуже гарно... Чергове питання - щоб ви хотiли набути?
- Якусь елегантну рудеру... Для нових потiв. Снилик на хвилинку
задумався, здавалося вiн вже бачить мою "нову рудеру", запала мовчанка,
його секретарка збоку завзятюще зацокала на машинцi, задзвонив телефон, з
вулицi доносився гуркiт тяжких машин, королева в сво©й володарськiй
величностi ласкаво дивилася на нас зi сво © висоти. Моя роля "бiзнесмена"
менi iмпонувала, я починав бачити свiт iншими очима. По хвилинi Снилик
озвався: - Зна те що? Маю для вас об' кт!
Я пiдняв голову. Мо© очi загорiлися. Снилик дивився на мене вперто.
- Лишень не в Торонтi, - продовжував вiн... I нiяка рудера... Дiльниця
поля, город... У Оквiлi.
- О! - вирвалось у мене. У Оквiлi! Город! Що буду робити з городом?
- Нiчого. Абсолютно нiчого. Не орати, нi сiяти, а просто збирати. Як
птахи небеснi.
- Але ж я нiякий городник, - боронився я зухвало.
- Зараз поясню, зараз поясню... Лишень слухайте: чи ви не бачите, як
наше Торонто на всi боки розповза ться? На схiд, на пiвнiч, а особливо на
захiд, а ще краще в напрямку Нiягари. Ще рiк, ще два, ще десять i це буде
одне безконечне мiсто. I нiхто його не зупинить. I тепер, де тiльки ще
якесь порожн мiсце - фарма-не-фарма, город-не-город, сад-не-сад - хапайте
його. Це все скарби, копальня золота. А чи зна те, що я вам пропоную? Два
i пiв акра пречудового мiсця, недалеко озера, над рiчкою по гай-вей два,
зi всiлякими деревами, кущами i навiть садом... П'ять чудових яблунь! Гори
яблук. А зна те цiну? Не повiрите. Дванадцять тисяч! Усього дванадцять
тисяч! Якi я думаю зредукувати на десять. Прода колись багата, самотня
вдова, хронiчна алькоголiчка, до речi золота людина, прода за безцiн, бо
потребу нагло грошей, боржники намагаються забрати це за половину цiни i
треба нам хапати. Одне лиш - вона вимага готiвки. I зараз! - випалив
Снилик i многозначно замовк, затягаючись сигарою з виразом, що ось,
мовляв, що я тобi пропоную. Тепер слово за тобою. Вiн питально дивився
менi просто у вiчi сво©ми малими, сiрими очима.
Мене весь цей патетичний монолог мало не збив з нiг, хотiлось зiрватися
i бiгти, хапати, загортати, лишень це його останн "вимага готiвки" i
"зараз" зненацька мене приголомшило, але не встиг я вiдкрити рота, як
Снилик далi рецитував свою поему: - Але це нiякий, абсолютно нiякий страх.
Навiть для нас з вами. Скiльки приблизно ви могли б мати власно© готiвки?
- запитав вiн тоном лiкаря, який встановив дiягнозу.
- Чотирнадцять тисяч, - сказав я непевно.
- При умовi, що ваша хата пiде за чотирнадцять тисяч.
- Приблизно.
- Рiшено. П'ять ваших тисяч в кишенi. Двi тисячi охоче вам дасть
Укра©нська Кредитова Спiлка на Каледж, а решту гiпотека Канадсько©
Тростево© Компанi©. На тому вашому городi також котедж... Не дуже
показний, кандидат на ру©ну, але з вашою допомогою, зможете там мешкати,
як пископ. Три кiмнати й кухня. Додайте за три сотнi старого
"фольксдойча" i до©жджатимете до вашо© роботи, як мiнiстр, значно скорiше
вiя гайвей Квiн-Елiзабст, нiж тут трамва м. Пiв години дороги.
Цього було абсолютно досить, я був цiлком готовий, але Снилик все ще не
скiнчив: - А головне... Чи ви зна те, що це взагалi значить? За два-три
роки ви сво© акри помножите два-три рази. Мi-нi-мум! Ручаю вам головою. Ви
дiстанете за кожний акр десять тисяч. Це ж iдеальне мiсце пiд будову.
Пiд будову? У мене закрутилось в головi. Будова моя магiчна мрiя, щось
будувати - нi! Я готовий не повiрити. Хотiлося скорiше бiгти, бо що, як
воно втече. - Коли можемо це бачити? - вирвалось у мене спонтанно.
- Котра це у нас година? Четверта. Хочете - ©демо зараз!
- демо! - викрикнув я i мало не вдарив об стiл кулаком.
А за якiсь там десять-п'ятнадцять хвилин, ми вже сидiли в розкiшному
Фордi Снилика, який виплутувався з мiських вулиць, виринав на гайвей Квiн
Елiзабет, набирав розгону i зi швидкiстю сiмдесят миль на годину, вiз нас
у напрямку пiвдня. За двадцять п'ять хвилин тако© ©зди, ми повертали влiво
на лiнiю дев'ять, пересiкли кiлька вуличок i ви©хали на довгу, просту
висаджену коренастими соснами алею, здовж яко©, з обох бокiв, стояло
багато ультра новеньких, чепурних, мешканевих котеджiв-бангалов з
пречудовими зеленими травниками, старанно плеканими квiтниками i добрими;
просторими гаражами. У мене загорiлись очi. Це був кiнець жовтня... Листя
сипалось зливою. Жовто-iржава-кривава барва заливала землю.
Довго-шпильковi, густо-зеленi зi широкими, парасоляними коронами сосни
шумiли на вiтрi. Починало темнiти.
За одним новеньким бангалом у саду яблунь з побитим приморозками
квiтниками, ми повернули вправо i в'©хали на просторий, порожнiй, густо
зарослий посохлою тварою простiр, вiдгороджений вiд але© занедбаним
живоплотом пiд рядом високих сосон. Злiва, збоку стояло п'ять коренастих,
майже здичiлих яблунь, а далi за ними в зарослому гаю з ту©, ясенiв,
кленiв i кущiв бозу, стояла простора, двоповерхова з мезонiном вiлла
колонiяльного стилю з вiдкритою задньою терасою i округлою, за©здною
площею перед ренесансовим портиком входу. Далi просто вiд вулицi, у густих
кущах диких оливок i заростiв бозу, виднiвся невеличкий котедж з
посiрiлим, дерев'яним будиночком бiля нього. Далi за котеджом, спадом до
низу, стелився зарослий сухим високим бадиллям всiляких бур'янiв город, що
сягав до зарослого кущами й деревами невеличкого, з глибоким рiчищем,
потоку, за яким далi барвiв барвами осени густий гай. Злiва, за межею
городу знаходився гарно упорядкований сад, чи парк зi стриженими
травниками, дорiжками, лавицями, кiлькома тополями i велитенською,
широкою, косатою вербою.
Усе це разом творило привабливий шматок незужитого простору, на
серединi якого гордовито красувалася барвиста таблиця "фор сейл" фiрми
мого шановного приятеля i я мiг лишень дивуватися, звiдки i як вiн про
такi речi довiду ться. Ми йшли просто вниз високою засохлою травою
перемiшаною з люцерною, звiробо м, петровим батогом, ромашкою та всiлякою
iншою рослиннiстю, яка бурхливо тут росла i давала схорони-ще для безлiчi
живого лiтаючого, повзучого i стрибаючого сотворiння. Ми i тепер вигнали
кiлька дивних птахiв, можливо фазанiв, якi з обуреним крекотом, вирвалися
з трави i полетiли в напрямку сусiднього парку. Ми так дiйшли до низу з
його потоком, що був зарослий широкими кущами глоду, по якому велися вверх
i розкладалися на всi боки повзучi рослини, подiбнi до дикого винограду чи
плюща, чи хмелю - я не гаразд розбирався у тих вiдмiнах ботанiки, як також
менi не легко було встановити i назвати багатто з тих високих i широких,
подiбних до ясеня, дерев якi повзносились понад кущами i творили
привабливу атмосферу пралiсу, з якого весь час стiкала барва осiннього
сезону. Одно з дерев було брутально повалене бурею i його два рази вища
вiд мене корiнище мальовничо i загрозливо, нiби замок лiсових гномiв,
сторчало над самим потоком.
Рiчище потоку було глибоке й порване, на днi якого в сумрацi гущавини,
булькотiла по камiннi вода, яко© не було видно. Така мелянхолiйна, забута
iдилiя, що так прекрасно пригадувала спогад про цю кра©ну з часiв iндiян,
дармащо зараз за ©© межею стояли бiлi впорядкованi бонгала, у вiкнах яких
почали появлятися привабливi вогнi вечора. Це був шматок минуло©
невинности i навiть було шкода нiвечити його непорочнiсть i iм'я наших
цивiлiзацiйних примх.
У мо©й думцi я вже жорстоко розправлявся з тим простором, мо© пляни
очищали i краяли його на шматки, я вже бачив тут на мiсцi бур'янiв i
фазанячих гнiзд бозна якi витiвки нашо© вибагливо© предистинацi©. Беру!
Розумi ться! Рiшено! Це вже мо . I враз я гостро вiдчув, як в менi
прокинувся мiй заколисаний всiлякими доктринами iнстинкт власности, Вiн
був живий i хижий, i запопадливий, як голодний звiр. - Беремо! - сказав я
в голос зовсiм до себе, хоча стосувалося воно до мого приятеля Снилика.
Здавалось, мiй голос виходив з пiдземелля, з якогось льоху за семи
замками... I раптом я вiдчув також спрагу, мо© уста засихали, я втягав
широко вогне повiтря зi запахом цвiлого листя. Це може бути мо ? - питав я
себе здивовано. I нiхто не буде перечити? I вважати мене за злочинця? Я
можу робити, що захочу? Я знав цi питання, вони звучали на©вно, але вони
були в мо©й концепцi© життя невiд' мним складником, з яким я мусiв
рахуватися. Тепер, по довшому часi, менi навiть не хочеться вiрити, що я
мiг такими питаннями так поважно займатися.
Снилик був помiтно вдоволений, його амбiцiя виразно трiюмфувала, вiн
позирав на мене скоса i його мiцнi, вольовi уста кривилися у сво рiдну
подобу усмiшки. Ми мовчазно домовились i що залишалося, це зайти он до
тi © будови там далi на горбку, на подвiр'ю яко© перед входом стояло тро
авт рiзнiх кольорiв грайливо освiтлених свiтлом двох бронзових лiхтарiв з
обох бокiв входу. Всi нижнi великi вiкна тi © будови привабливо, крiзь
спущенi жалюзi©, свiтилися i вже здалека було видно, що там за ними мусить
бути тепло i весело. Ми пiдiйшли до високого з рiзьбленим портиком входу,
що нагадував можливо часи Вiкторi© i застукали мiдною стукалкою,
прикрiпленою до дверей клямрою у виглядi пащеки лева.
Нам вiдчинила, як менi показалося, високого росту красуня з рожевими
щiчками у бiлому, кокетливому фартушку, яка нагадувала менi одну реклямну
голiвку з цигарок "пле р". Вона була русява i свiтло, що падало згори,
робило ©© русявiсть ще бiльше ясною i вражаюче гострою. Не було видно ©©
очей, але я вже робив заключения, що вони синi, як небо i яснi, як сонце,
бо взагалi це був настрiй захоплення. А ще бiльше здивування, коли,
побачивши нас, наша русявка виразно зрадiла i нашою мовою викрикнула: - О!
Пан Снилик! Дуже i дуже при мно! Заходьте! - Добрий вечiр, панно Катрусе!
- вiдповiв на це Снилик. Чи могли б ми бачити панi Сомерсет?
Менi одразу пригадався Сомерсет - Моум - улюблений мiй автор, якого я
не так давно читав i якого тематика так нагаду нашу власну атмосферу. -
О, розумi ться. - сказала Катруся. Я зараз... Буде рада. Вона трiшки
занята, - додала Катруся i вiдiйшла до просторого, притьмарено освiтленого
сальону, звiдки було чути гармiдер багатьох людей. Ми залишились у
широкому голi зi сходами до верхнього поверху, присiлi© до малого столика
на якому лежала телефонна книга Торонта. Незабаром появилася панi
середнього росту, рокiв понад п'ятдесят, дуже благородно© постави з
вилинялим, розбитим, рудим волоссям. - О! Мiстер Снилик! - зрадiла вона. Я
був знов вражений, самi вигуки. - Дуже гарно. Прошу ось сюди, - запросила
вона до малого бiчного злiва сальонику з тяжкими, м'якими меблями, яко©сь
тьмяно зелено© декорацi©, вказала нам на два фотелi зi столиком, на якому
вже стояла попiльниця вщерть заповнена недопалками, з повiтрям у якому
дуже гостро домiнували запахи тютюнiв. - О, мiстер Снилик: - повторила
вона. Було помiтно, що вона пiд алькогольними впливами i ма гарний,
вибуховий настрiй. - Що ви принесли менi цiкавого? Дозволите чарку? - i не
чекаючи вiдповiдi, гукнула до дверей. - Кетрен! Двi скач i сода! Чи добре
я вибрала? - Ми погодилися. - Отже, що ви менi принесли?
- По перше, шановна панi, оцього ось молодого пана... який хотiв би
стати вашим сусiдом, - вiдповiв Снилик.
Панi Сомерсет глянула на мене зацiкавлено, я вiдповiв ©й посмiшкою. У
нiй було щось елементарно-приваблююче i безпосередньо-при мне. - Я шкотка,
- казала вона, - ви укра©нцi. Моя Кетрен мене переконала, що ми можемо
гарно розумiтися.
Увiйшла Катруся з тацею чарок. - Прошу, панове... Мене вибачте, я вже
готова, Я трохи п'ю. Минулого лiта я побувала в Англi©. Як вам сказати -
Европа гарна, але ми вже не тi. Тягне сюди й туди - океан це наш подiл.
Але тут у нас... Що можна сказати? Я люблю наше вiдлюддя... Це... - вона
помiтно намiрилась говорити. Снилик, мабуть, це знав, а тому вiн делiкатно
повернув справу до теми. А коли йому це пощастило, вiн ще делiкатнiше з
виразною настановою перемоги, заявив, що вiн ма намiр прийняти ©©
пропозицiю, лишень з маленькою коректою, тобто вiн контр-пропону десять
тисяч готовими грiшми, якi зобов'язу ться передати на ©© конто за два
тижнi вiд сьогоднiшнього дня. Панi Сомерсет, зда ться, зрозумiла мого
приятеля цiлковито, вона посмiхнулася i одразу без вагання, з тi ю самою
вдоволеною посмiшкою, взяла слухаль-це телефону, що стояв тут же збоку на
високому роко-ковому столику, викликала якогось пана i сказала: - Мiстер
Смiт! У мене тут оферта на мою дiлянку. Коли ви будете до диспозицi©? Два
днi? Гаразд. Дякую. Отже, панове, - звернулась вона до нас. Ще по однiй
скач. За два днi мiй адвокат чекатиме вас... - Така то адреса i така то
година. Ми випили ще по однiй скач, заручилися ще кiлькома подробицями,
обiцяли бути точно на призначений час у адвоката, дуже приязно з безлiччю
комплiментiв i подяк розпрощалися...
Було темно i накрапав дрiбний дощ, чого ми не сподiвалися. Хотiлось
оглянути ще й "мiй" котедж, що стояв збоку закинуто у темнiй вiддалi, але
вiн був замкнутий, тому ми лиш змiнили табличку "фор сейл" на "солд", ще
раз загально глянули на весь той поземок, що менi якось особливо iмпонував
сво ю принишклою, романтичною загадковiстю, нiби е ньому зберiгалася,
якась казкова та мниця.
Цiлу дорогу назад новенькою, блискучою автострадою королеви лисавети у
ритмi i темпi безконечно© рухливо© низки бiлих i червоних свiтел, я був
весь пiд враженням тi © казково© та мницi. Менi також видавалось, що я
потрапив у тяжкий полон, що взяв на себе великий риск, що хата моя ще не
продана, що матиму непосильний борг, безлiч нових турбот, працi,
вiдновлення котеджу, переселення, до©жджання кожного дня до мiста. Але всi
цi страхiття мос© казки я мав намiр подолати помахом однi © чарiвно©
палочки "гокус покус". На мене найшла божевiльна легковажнiсть i я прийняв
©© виклик.
Зрештою, не було вiдступу, дiло пущене в рух, манера, з якою Снилик
робив це чудо, мене збивала з нiг, здавалося, вiн нiде й нiколи не
вага ться, швидко i коротко дума , а ще швидше й безпосереднiше дi . Його
динамiчна настирливiсть механiчно впливала на людей, заражала ©х i
змушувала дiяти в його ритмi.
Ми обидва знали, що наше пiдпри мство не зовсiм безпечне, що воно
наскрiзь фантазiя, але нiхто з нас про це не говорив, ми вдавали людей
абсолютно безпечних, нi одна рисочка нашого вигляду не смiла зрадити
якогось вагання. Зрештою, будемо думати про це завтра, пiзнiше, а поки що
ми робимо. В головi ро©лося вiд безлiчi найодчайдушнiших плянiв, я уявляв
себе в ролi великого пiдпри мця, органiзував будiвничу компанiю, будував
цiлi дiльницi будинкiв, мо© люди по всiй провiнцi©, мо© машини по всiх
дорогах. Тим часом я при землi i мiркував над тим, як саме найкраще
вiдновити мiй занедбаний котедж i як до нього вселитися...
Пiд цим настро м в'©жджа мо до Торонта i пiд'©жджа мо до мо © вулицi
Глен, де на самому перехрестi нам пере©хало дорогу авто-танк опалово©
оливи фiрми "Днiпро", на що Снилик зауважив, що це добрий знак, коли той
танк повний. Будемо надiятись, що вiн повний.
З таким настро м ми розпрощались зi Сниликом, я обережно наближався до
дому, на половинi Боярiв притьмарено свiтилося, i менi було треба ©х
бачити. Пiсля славетнього балю в Парк-Плаза, я уникав зустрiчi з ними, але
тепер я мусiв це статус кво, будь що будь, порушити. Боявся, що це не так
легко менi вдасться.
I був при мно розчарований. Бояри зустрiли мене сливе радiсно, панi
Марта, у сво му елегантному халатi, поралась у кухнi, а пан Михайло, як
звичайно пiсля працi, сидiв у фотелi бiля ватрана пiд лямпою у домашньому
одiннi i читав свiй невiдмiнний "Телеграм". Марта вийшла менi назустрiч i
поспiхом, здавалось розгублено, казала: - Дуже гарно, що ви про нас
ласкаво згадали, а то ми вже, було, гадали, що ви розгнiвались.
- Завiщо? - вiдповiв я тоном найщирiшо© невинности.
- Що ми тодi без вас вiд'©хали. Але менi так розболiлася голова... Хiба
то був баль? Дiм божевiльних. Такого безладдя я ще не бачила... Але ви...
надiюсь, не ка тесь? - казала вона з ноткою лукавства. - О! Нiчого, -
вiдповiдав я далi невинне. - Ви щойно з дороги i може голоднi? - питала
вона далi. - Нi. Гарно дякую. Недавно вечрряв, - вiдповiдав я. - Маю
чудову шиночку... I голляндський сир... I салат з крабiв, - гомонiла вона
спокусливо. - Пречудове. Але я все таки недавно вечеряв, - настоював я на
сво му. - А з ким це ви при©хали? - несподiвано запитала вона. - 3 таким
добродi м, мабуть вам знаним Сниликом, - вiдповiв я з пiдкресленою увагою.
- А чи не була це часом якась Сниличка? - невгавала вона. - Нi-нi-нi!
Справжнiй, грубий, майже лисий Снилик, - вiдповiв я. - Чи не захопились ви
часом бiзнесом? - запитала вона з виразною ноткою iронi©. - А чому б нi? -
вiдповiв я на це. - Бiзнес? Ви i бiзнес! - викрикнула вона. - А чому б нi?
- повторяв я те саме. Марта дивилась з таким виразом, нiби мiж нами одразу
мала початись вiдома суперечка.
Михайло вiдчув це також, вiдложив свою газету i мабуть хотiв, було,
також щось сказати, але Марта мiцно тримала стерно розмови. - Бо ви i
бiзнес - рiзнi поняття, - казала вона.
- Це вимага пояснення. Що по вашому Я?
- Якесь... Щось... О, не кажiть. Я вас так знаю. Зрештою, не мо дiло.
- А от уявiть... - почав, було, я нетерпеливо, - я саме цим зайнявся. I
пропоную вам одне дiло.
Михайло, що сидiв i чекав на свою чергу, повернувся остаточно в наш
бiк.
- Цiкава, цiкава, - сказала Марта з подво ною сплою iронi© з виразним
бажанням знищити мене остаточно.
- Продаю свою хагу. I пропоную це дiло вам, - вiдповiв я нагальне.
- Хочете тiкати? Вiд нас? - вирвалось у Марти.
- Чому тiкати? Справа значно простiша: потребую грошей.
- Навiщо вам грошi ?
- Кажу ж, що бiзнес.
- Але ж ми тiльки що купили авто, - майже перелякано сказала Марта. ©
настрiй одразу змiнився з грайливого на розгублений.
- Iдеальне по днання: авто плюс хата, плюс...
- Але ж, Михаиле, - перебила мене Марта тривожним тоном.
- Почекай, почекай, - озвався нарештi й Михайло. - Дай сказати
чоловiковi слово. Хочемо знати, в чому справа.
- Справа дуже проста. Берусь за дiло... Потребую готiвки... Продаю
хату.
- Чому тепер? Так скоро? - хвилювалася Марта.
- Трапилась робра нагода. I мушу ©© вивжити.
- Не так зараз. Не сьогоднi. Ми ще не готовi.
- Яка рiзниця? Сьогоднi - завтра. Платите комiрне... Додайте десяток
долярiв i ма те власний дiм.
- Але ж, Михаиле! - зовсiм хвилювалась Марта. Ми ж не ма мо нiяких на
це засобiв.
- Почекай, почекай. Не хвилюйся. Дай сказати чоловiковi слово, -
твердив сво Михайло.
- О! Я не розумiю... Що за така наглiсть... Вiн вже все сказав.
- Нiчого не сказав. Однi оклики. Як це ма бути, що ма бути, якi
умови, - казав спокiйно Михайло. Йому ця iдея виразно сподобалась.
- Ми не ма мо засобiв, - не здавалась Марта.
- Хто ма засоби? А навiщо благородне слово кредит ? Стiльки банкiв...
Грошi , реальнiсть . З кожним роком грошi падають, з кожним роком
реальнiсть росте, - пiдливав до вогню оливи я.
- Ми думали... Аж десь... На весну, - бснте жилась Марта.
- Що купите тепер за доляра - на весну коштуватиме п'ять вiдсоткiв
бiльше. Цiни на реальнiсть ростуть, мiсто росте...
Мо© аргументи вплизали, Михайло помiтно зацiкавлювався, Марта далi
перечила, але коли дiйшло до остаточного, Михайло забрав слово, його
цiкавила цiна, я переказав думку Снилика, мовляв це мало б виглядати на
п'ятнадцять тисяч, але коли йдеться про друзiв i коли обiйтися без
посередника, можна говорити про знижку. Говорили далi, наша мова
споважнiла, обговорювали подробицi, виринали все новi i новi питання,
Михайло гарно в цьому розбирався, вiн направду цим пляном цiкавився, хоча
вiн виринув трохи заскоро.
- Навiщо, скажiть, така наглiсть, - питала пригноблено Марта. - I що це
за така вигадка? Чи не дума те переселятися до Монтреалу? - вирвалось у
не© з пересердя... Очi ©© сердито бiгали i здавалось, вона хоче на когось
кинутись.
Менi видавалось це дивним, я делiкатно посмiхнувся. - Переселитись -
так. Лишень в протилежний бiк. До Оквiлу! - сказав я. Марта невдоволено
замовкла, а Михайло натомiсть, також збентежений, виявив бiльше
зацiкавлення, заявив, що йому ця iдея подоба ться, хоча зараз годi щось
остаточно сказати, бо це треба обмiркувати, а тодi дати вiдповiдь. Коли це
може бути? Можливо завтра.
На цьому поки що скiнчилося. Я попрощався з Боярами, пiшов до себе,
щось по©в, передягнувся в робочий одяг i вiдiйшов на нiчну змiну. Мо©
машини крутилися сьогоднi бадьорiше, я мав надiю, голова працювала, думи
будували пляни, мрi© - фантазi©, я на нових плятформах, пiдомною жива
реальнiсть i все здавалось в найкращому порядку за вийнятком одного, чого
я спочатку недобачив, що я не мав анi хвилини спокiйно©, а весь час, як
годинник, крутився довкруги тi © само© мов© справи. Я не мiг спокiйно
спати, анi ©сти, менi снилися будинки i булдозери, моя ©жа не так
смакувала, а мо© очi виглядали втомлено. Але втоми я не почував, це був
наркоз, який тримав мене в постiйному напруженнi.
Другого вечора я дiстав вiд Боярiв вiдповiдь. Вони беруть хату. Це ©м
вигiдно. Не матимуть посередникiв, не мусять переноситись. Того ж таки
вечора я подзвонив Сниликовi, що моя хата продана, вiч був здивований, але
вдоволений, вказав на свого адвоката пана Гуменного, що на вулицi Бей
напроти мiсько© радницi, який мав би полагоджувати мо© формальностi.
Наступнi днi були виповненi тими формальностями. Я побував в
Укра©нськiй Кредитовiй Спiлцi при вулицi Каледж, побував у Канадськiй
Гiпотечнiй компанi© при вулицi Бей, разом з Сниликом вiдвiдали адвоката
панi Сомерсет у Оквiлi. Усi тi справи вимагали уваги i часу, але точно за
два тижнi, пiсля нашо© вiзити у панi Сомерсет, ми могли ©й вручити чека на
десять тисяч i тим самим я став власником двох i пiв акра простору,
старого котеджу i нових шiсть тисяч боргу.
Це не було зле. Була осiнь, початок листопада, довгi ночi, голi дерева
i замазане небо. Звичайно у такий час я переживав втому, депресi©, iнколи
катари, границя зими й осени наводила на мене такий самий жах, як колись
границя вiйни, пригадую цiлi тижнi мрячних днiв i ночей з чорним настро м,
чорними думами, особливо коли я був сам i коли обривались надi©... На цей
раз, здавалось, я мав найбiльше причин для таких настро©в, я був напрапду
осамiтнений, я часто вечорами, прибувши з Торонта автобусом, обходив свiй
ма ток зо всiх бокiв, з високо© засохло© його рос-линности вискакували
зайцi, зривалися фазани, ночами тут гуляли скунси, ракуни i навiть лиси. У
мо му тiсному, низькому, старосвiтському котеджi не було вiкон, сипались
стiни, текло зi стелi, провалювались помости, пахло гниллю, цвiллю,
щурами, затиналась убиральня, гасла електрика. Моя маленька кухонька не
мала нi печi, нi зливу, нi яких будь меблiв.
Я мусiв все це привести до ладу, мусiв тут оселитися i тут жити. Щось
подiбне можна бачити хiба у фiльмах з часiв пiонерства... I що вимагалось
- закачати рукави, озбро©тись терпеливiстю, почати наново т у саму роботу,
яку я проробив минулого лiта. Тобто здирати старi шпалери стiн, якi
вiдлiпилися i звисали всiлякими химерними звоями, лiзти на дах, забивати
дiри, латати помости, вставляти вiкна, направляти убиральню, обставляти
кухню, чинити електрику. Я працював майже кожного дня по кiлька годин, не
пропускаючи працi на фабрицi, я був замазаний, задимлений, закурений,
втомлений, побитий... Але хата поволi вилазила зi сво © темноти, вона з
кожним днем яснiла, кiмнати набирали барви, зникало затхле повiтря,
вривалося сонце. Було добре, що я мав мiцнi м'язи, здоровi легенi i
витривалий характер. Це помагало. В по днаннi з мо©ми фантазiями,
романтикою пiонерства, незвичними умовами, манливими перспективами, все це
разом робило з мене живий механiзм, який не знав нi дня, нi ночi, нi часу,
нi простору, анi нiяких жалiв, болiв, страхiв, а був весь погрузлий в
глибину дiяльности й яко©сь ненаситно© жадоби творити щось iнше i нове.
Було цiкаво вийти iнколи, коли я працював увечерi, на двiр, коли шумiв
вiтер над широкими верхами високих сосон, коли там далi та мничо свiтилися
вiкна вiлли мо © сусiдки Сомерсет, коли ще далi, над озером Онтарiо
розлягалися в туманах ревучi гудки кораблiв, а злiва здовж пiвденно© межi
та мничо в густiй темнотi свiтилося кiлька вiддалених свiтел, якi
вказували, що там стоять веселi бонгала мо©х трьох сусiдiв. Але моя точка
серед цього поля була малою, кволою; кiлька малих вiконець ледве помiтних
за чорним покровом ночi, заставлених ту ю i ще якимись колючими кущами,
обсотуваними гронами червоних ягiдок.
Я був 'вийнятково стривожений неспокiйним, холодним щастям, коли я ще
не мав нiяких меблiв, а в мо©й кухонцi вже стояла залiзна, чорна пiчка з
бляшаною рурою, у якiй весело горiлi; великi, дубовi полiна дров, а я,
пiсля роботи, заляпаний фарбою, сидiв на по-ломаному, висидженому, що
сильно вiдгонив мишами, фотелi i при свiтлi лямпочки, яка звисала на
шматку проводу, без нiяко© оздоби, читав першу лiпшу книжечку з обгнилими
полiтурками, яку я мiг знайти у смiттi однi © з мо©х кiмнат. Це було
справдi гарно. Це моя улюблена сцена. Я не тужив i не квапився... Але
пригадую той один вечiр, коли мене вперше навiдала моя сусiдка Сомерсет. Я