Самчук У.. На тведiй землi

потилицю, все ще пiд враженням неврастенiчно© музики, я дивився в стелю,
нiчого там не бачив, але вiдчував Лену з ©© неспоко м. Я сам був втiленням
неспокою, не мав вiдповiдi на ©© питання i хотiв все обернути на жарт.
- А як нi? Нiченька. Мiсяць? Що ви на це?
- О! - видала звук Лена.
- Ви не цiкавi?
- Бачити мiсяць?
- А хоч би.
- О!
Ми все таки встали i вийшли "дивитись на мiсяць". Мiсяць був справдi
вражаючим чинником наших клопотiв, вiд правiкiв виконуючи незбагнену мiсiю
добро зичливого свiдка нестямного зворушення i делiкатного спокусника.
Його мляве, сонне сяйво проникало до крови - солодко-терпке i
млосно-насторожливе. Нашi двi тiнi непорушне й мовчазно маячили на
переднiй верандi, яка пiд мiсяцем змiнилася на залиту бiлим молоком савану
з кущами кактусiв i вiдблисками очей хижакiв. Це був рай зi змi м, я бачив
виразно дерево добра i дерево зла, я не мiг ©х розрiзнити, бо моя ва
наполегливо мовчала i невмолимо перечила, одначе i ця пасивна провокацiя
тьмянила мiй зiр i приводила в конвульсi© нерви.
Як довго це тривало? П'ятнадцять-двадцять хвилин, можливо пiв години.
Нашi облитi мiсяцем манекени мусiли виглядати жалюгiдно. Першою не
видержала Лена. - Нi! - вирвалось у не©. Йду! Добранiч! - Вона повернулась
i швидко вiдiйшла.
Я залишився, мо "добранiч" прозвучало, як протест, я свiдомо не
оглянувся, я знав, що вона не пiшла, а втекла i то не вiд мене, а вiд себе
само©. Я далi вiдчував ©© присутнiсть i не так бiля себе, як в собi. Вона
володiла мною, як фараон сво©ми рабами, це втомлива вимога плотi i
роздираюча спрага розбурхано© уяви.
Я пiшов спати значно пiзнiше, втомлений знемогою iз стерплим язиком i
вогким чолом. Було бiля години дванадцято©, насторожено-тихо, радiо
заспоко но мовчало, по кутах, пiд глибокими абажурами свiтилися барвистi
свiтла, недокiнчений портрет Лисого сторчав манiякально проти ватрана. З
надвору доносились гомони i виривались, переважно дiвочi, оклики й смiх.
Це звучало серед тишi гостро i визивно, нерви напиналися нападливо, i
хотiлося з кимсь битися.
Я залишив свiтитися одну лямпу i обережно вiдiйшов до сво © спальнi -
вузько©, затишно©, з тропiчною температурою i непорушним повiтрям.
Засвiтив малу на нiчному столику, запорошену лямпу i намагався щось
зробити з температурою мого простору, вiдслонив вiкно, вiдхилив дверi,
роздягнувся сливе до нага i простягнувся на постелi не прикриваючись. Я
мав звичку читати перед сном i коли сягнув за книжкою на нiчному столику,
випадково натрапив на шматок реклями вирвано© з iлюстрованого журналу -
гарна лежача навзнак жiнка з голою дитиною на сво©х пишних грудях з
написом "Скатт", "софт-вейв, фейшiял кволiтi". Яким чином потрапив той
шматок пiд мою подушку?



V

Скажена нiч. Я пролежав без сну, мов би у гарячiй ваннiй, до пiвночi,
нiяка лектура не змогла злагiднити мо©х нервiв i заснув аж над ранок, не
помiтивши, як це сталося i не згасивши навiть лямпи. Зiрвався, як автомат
бiля шосто© години ранку i одразу почав збиратися на рибальство.
Все це дiялось швидко - натягав короткi штани, накидав легку, без
рукавiв, гавайську сорочку, на якiй були i гори з вулканом Мауна - Кеа, i
плянета Сатурн, i крокодил Гавiял, i мiсяць у повнi, i гриб атомового
вибуху в Гiрошiмi. Я купив цю енциклопедiю кра знавства у Сiмсона за три
доляри i дев'ятдесят дев'ять центiв.
Пiсля обережно на пальцях, з вправнiстю злодiя, я викрався на двiр,
забрав сво рибальське знаряддя i вдався лагодити човна. Ранок був визивно
барвистий, небо сходу вимазане охрою, забарвленою пурпуровими вiдтiнками,
верховiття стрiльчастих топiль загорялося золотими чи краще жовто-гарячими
пожежами, роса i свiжiсть заповняли тишу ласкою. На жаль, я мусiв порушити
цю зачарованiсть сво©м мотором... Все так iдеально мовчало, що менi
робилось боляче за таку нечемнiсть.
Я мiг сподiватися, що мо рибальство не буде успiшним, за певними
прикметами такого завороженого часу, риба не квапиться на гачок, а до того
я не знав терену. Я брав мiсце навмання, те саме, де вчора я бачив
рибалок, було безлюдно за вийнятком кiлькох човникiв, якi темними точками
маячiли на непорушнiй металевiй поверхнi води. Нiчого не ловилося, моя
вудка спричиняла чимало мороки, вона невмолимо замотувалася, не хотiла як
слiд "закидатись", недавалась нажива, а взагалi "не було кльову".
Здавалося, що в тiй глибокiй водi не було взагалi нiякого життя. Я вирiшив
змiнити мiсце. Менi подобався один закуток з пiдвищеними берегами трохи
далi до сходу, де виднiвся зелений човник з рибалкою у червонiй сорочцi. Я
намагався по можливостi спокiйнiше туди пiдпливсти, стримував мотор, але
все таки це порушило загальний, застиглий настрiй, що панував в цьому
кутку. У зеленому човнику сидiв, малого росту з невеличкою, сивою
борiдкою, рибалка, а бiля нього на носi човна непорушно сидiв, малий,
кудлатий, рудий пес. - Як там ловиться? - запитав я старого. Вiн мовчазно
пiдняв з води, пiдв'язану до човна, низку чималих рибин. Це надало менi
надi©.
Я закинув кiтвицю мiж двома великими каменюками, вода була сливе
прозора, я ловив без поплавця "на посмик", моя вудка сягала дна - довге,
терпеливе чекання, увага стягалася до одного мiсця, думки затихали,
вселявся спокiй. Час минав без поспiху, небо яснiшало, на березi робилось
рухливiше.
Лишtнь на мо му човнi не було змiн, моя вудлиця заворожено мовчала, мiй
сусiд витягав рибину за рибиною, але мо щастя вперто мовчало. По часi
бiля нас появилося ще кiлька човнiв, ми вiталися, питали про щастя,
мiнялися кiлькома словами i затихали. Рибалки здебiльша не надто говiркий
народ i вони волiють мовчання.
Мо щастя рiшуче бездiяло, лишень зрiдка, нервово торкалися гачка вудки
малi окунцi, за що деякi з них поплатилися полоном, а коли я виймав ©х з
©х стихi©, вони завзято, цiлим сво©м маленьким тiлом, протестували проти
тако© несправедливости, пiсля чого я делiкатно звiльняв ©х з гачка i
посилав назад до матерi з доброзичливим повчанням, не повторяти бiльше
подiбних спроб, аж поки не виростуть. Годi сказати, чи вони мене
слухалися, маючи свою власну на це думку.
Бiльшо© риби впiймати так i не вдалося, дармащо я змiнив кiлька мiсць.
Сонце вперто висувалося iз-за верхiв'я тополь, докучливо огрiвало
топографiю мо © гавайсько© сорочки, мо обличчя i вiдкритi руки починали
на це реагувати. Мiй шлунок також починав вiдзиватися i нiчого не
залишалося, як зiбрати сво© окунцi, змотати вудочку, знехтувати амбiцiю i
вiдiйти перед глузливi очi мо © невмолимости Лени, яка напевно чекала i
дивувалася, де це я мiг так несподiвано зникнути...
Моя рибальська несподiванка ганебно провалилася, зате блискуче вдалася
несподiванка Лени... Я пiдплив обережно до берега, я намагався нечуйно
причалити до причалу, я навшпиньках виходив з човна, я бездихально
прокрадався до котеджу, але коли я з червоним, як варений рак, обличчям,
увiйшов до головно© кiмнати - побачив Лену, яка сидiла за круглим столом у
нiчному халатi i щось старанно малювала. - Добрий ранок, - вiдповiла вона
на мо незграбне привiтання не пiдносячи голови. - Де риба?
Цього питання я великодушно не дочув, натомiсть я уважно зацiкавився ©©
мистецькими справами i пiдiйшов з-заду, щоб поглянути, що там ко©ться. Але
враз почув грiзне застереження: - Но-но-но! Дивитися не дозволено! - За
мною було стiльки вини, що я не думав перечити, а слухняно вiдiйшов i
опинився аж у кухнi де у раковинi зливу все ще лежала гора немитого посуду
вiд учорашньо© вечерi, але де також гарно пахло кавою, стояв заварений
кофейник i на японськiй тарiлцi лежало кiлька сендвiчiв зi шинкою i сиром.
Я не знав, що робити з мо©ми окунцями, аж поки не зложив ©х до "Адмiрала".
Пiсля налив собi кави, присiв до столика, повiльно ©в сендвiчi, запивав
кавою i чекав - що ось-ось появиться Лена i зацiкавиться здобутками мого
рибальства. Нiчого такого не сталося. Я закiнчив снiданок, вiдложив посуд
до зливу i вирiшив перейти на веранду. I коли проходив через головну
кiмнату - почув голос Лени: - ! Павле! Хочете бачити?
Я змiнив напрямок, пiдiйшов ззаду до Лени i отетерiв. На столi лежав
дуже добрий шкiц олiвцем - голий чоловiк, лежачи навзнак, зi задертою
догори бородою i розкиданими на боки руками й ногами. Вiн, видно, мiцно и
неспокiйно спав, можливо, навiть хропiв... Не тяжко було вгадати хто був
моделем цього мистецького шедевру. Не було сумнiву, що Лена минуло© ночi
побувала у мене в гостинi.
- Лено! - вирвалось у мене майже погрозливо.
- Що, Павле? - вiдповiла вона спокiйно. © акторство вдавалося
досконало.
- Як вам не соромно? - докоряв я ображено.
- Бiблiйна картина. Ной, що впився сво©м вином.
- Це... Це... Чорт зна-що!
- Вам не подоба ться?
Я не видержав i голосно розреготався. Це зiрвало до смiху також Лену.
Ми дивилися на той шкiц i реготалися сердечно. Той безпосереднiй, щирий,
невинний вираз людсько© iстоти, яка заснула i яку Ленi так дотепно вдалося
передати. Ми смiялися i це дало гарний початок нашого другого дня,
злагiднило гостроту мо © рибальсько© негоди, дало можливiсть достотне про
не© оповiсти, розумi ться iз усiлякими додатками, що менi, мовляв,
зiрвалося кiлька "отакеських" судакiв, дарма-що це не багато казало, бо
для Лени таке слово, як судак, розцiнювалось дуже абстрактно i не робило
iстотно© рiзницi з тими окунцями, яких бачила в холодильнику. Зате образ
дiдка у червонiй сорочцi з рудим собакою ©й iмпонував i вона сердечно
радiла, що йому так щастило з рибою, а коли я признався, що вчорашнiй
"динамiт", який я принiс з прохiдки, був нiчим iншим, як звичайними
хробаками, вона знов вiд душi смiялася. Це був смiшний ранок.
I це була недiля. Гарний день. Дуже рухливий. Голi тiла валялися масово
на березi озера засипаного човнами. Я пропонував обiд в ресторанi,
прогулянку човном - вiдмовилась. Не питав чому. Погодилась лишень купатися
i ми цю спроможнiсть використовували до краю. Ми стрибали до води, як
жаби, бавились у нiй по дитячому, Лена, до речi, чарiвно плавала, ©©
темно-синiй купальник пречудове облягав ©© звинне тiло. Але вона чомусь
соромилась сво©х нiг, неохоче виставляла ©х на показ, хоча ©© ноги були
цiкаво, мiцно збудованi i для чоловiчого ока творили велику принаду.
Особливо ©© мускулястi, продовгастi стегна i довгi, стрункi литки.
Втомленi, задиханi, намазанi кремом "нiвеа", ми лежали поруч навзнак на
гарячих, голих дошках, гиркаючись фразами, змагаючись дiялектиккою питань,
якими ми намагалися рiшати долю свiту. Лена любила iнодi, всупереч
власному переконанню, роспочати якусь фiлософську фiлiпiку, з якою не
могла дати раду i плавала у рiзних диверсiйних i примхливих словесних
витiвках, що мене сердило. Уявiм собi фiлософа з намальованими кармiном
устами, який любить брильянти i дорогi хутра i який хоче реформувати свiт
на зразок Могамеда чи Ленiна.
Тим бiльше, що за останнi роки, я взагалi втратив пошану до всiх
реформаторiв, яких би мастей i завдань вони не були, заразившись
переконанням, що без них свiт виглядав би багато мудрiшим i щасливiшим.
Обiдали ми дома i трохи пiзнiше, i з меншим ефектом, нiж учора, волiли
бути бiльше на сонцi, анiж готовити ©жу. Пiдходили до холодильника, брали,
що було i що подобалось i ©ли на ходу. Лишень пили багато екстрактно© кави
на круглому столику верхньо© вiдкрито© веранди. Гора брудного посуду в
кухнi подво©лась, а кухонна долiвка засмiтилась лушпинням помаранчiв,
бананiв, бляшанками з консерв i папiрцями з чоколяди, що нас нiяк не
бентежило.
Увечерi, замiсть прохiдки, ми танцювали карiоку, ча-ча i взагалi
латинську кабалiстику, а ще пiзнiше, слухаючи вечiрнiй концерт Сi-Бi-Сi,
ми грали на переднiй верандi сво рiдну гру карт, яку звали "дурень", при
чому Лена мала нагоду дiстати цiлу серiю цих титулiв, не видержала
характеру, почала нервуватися, розкидала карти i ми знов пiшли любуватися
озером.
Що там цiкавого. Багато. По-перше ми самi у позi, на цей раз обнявшись,
мов дво школярiв, коли вертаються з лекцiй, по-друге озеро, як озеро, як
вода, як простiр, як стихiя з мiсяцем, перед яким тремтiли без-дихальнi
земля, небо i нашi серця. Коли я мовчазно вказував пальцем на мiсяць, Лена
також мовчазно i делiкатно лоскотала мене по спинi, а я намагався
пригорнути ©© помiтнiше, щоб вона одразу перечила i впиралася. Ця гра нас
цiкавила i помiтно бентежила, так що мiй купальний одяг наводив мене на
думку, як мiг Адам у сво му раю заховатися за фiговим листком, навiть коли
вiн був розмiру мексиканського сомбреро, коли його ва хоч частинно
дорiвнювалась спокусами до мо © Лени.
Лена тихо, пiдступно, горлово смiялася - та моторошна вiдьма, яка
напевно знала про мо© клопоти i щоб ще бiльше дошкулити менi, вона ще
визивнiше бавилась сво©ми чарами. Вона, наприклад, намагалась мене пiймати
в обiйми, запрошувала провокативно до танцю, дорiкала, що я забув обiцянку
"танцю тiней пiд мiсяцем", пропонувала обом роздягнутися, щоб злитись з
природою. - Де вашi обiцянки? Де вашi тiнi? Ваша вiдвага? - не могла вона
втриматись вiд реготу. - То починайте, - вiдповiдав я. - А ви не
переляка тесь? - казала вона, намагалась втримати смiх i скрадливо
наближалась до мене. - Лиш починайте, - казав я з другого кiнця веранди. -
Але ж ви бо©тесь... Бо-©©-тесь!
- Щоб доказати, що я не боюсь, я почав наближатись до не©. - Но-но-но!
- вiдступала вона. Я наступав далi.
- А ви чого? - кричала вона з дитинячим острахом. - Зупинiться! Нi
кроку далi!
Я вiдходив назад, я це знав, i я ©© розумiв. - Отже хто бо©ться? -
питав я зневажливо.
- Я не боюсь! Я лиш не хочу!
- Чого ви не хочете?
- Вас.
Щоб збити температуру, я з розгону кидався у воду i це негайно
отвережувало. За хвилину я виходив з купелi твердий, як горiх, i холодний,
як ангел, з мене текла вода i я справдi танцював дикий танець не конче
тiней, а якихсь, можливо, бушменiв з пристрасними викриками без якого будь
сенсу, аби тiльки висловити сво вдоволення. Ленi цi вигадки подобались,
вона долучалась до мене, розпускала сво волосся, вимахувала головою, як
бунчуком, робила широкi, пружнi, як пантера, стрибки i викрикувала
незрозумiлi викрики. Ми танцювали до втоми, а опiсля спонтанно кидалися в
обiйми, захоплено реготалися, ледве трималися на ногах, а коли нам не
хватало видержки, Лена виривалась з обiймiв i бiгла вверх по сходах до
котеджу. - Добранiч, Сатире! - гукала вона на бiгу. - Добранiч, вiдьмо! -
вiдповiдав я ©й навздогiн.
Було пiзно i я побiг також до сво © спальнi. Там стояла млява тиша i
все виглядало так, як я залишив рано. Минуло© ночi я мало спав, а тому
миттю скинув купальник, кинувся у постiль, прикрився легким простирадлом i
на цей раз згасив свiтло. Затрiщала постiль i все зникло. Було десь по
першiй годинi.
Я спав сном каменя, нiчого не чув, нiчого не снилося, обливався потами
i був мокрий, мов тюлень. Рано о п'ятiй годинi механiчно прокинувся згiдно
iз звичкою прокидатися на призначений час з точнiстю будильника. Та сама
процедура збирання, що i вчора, i я ви©хав на те саме мiсце, що й минулого
разу, застав там того самого дiдка з собакою, привiтався з ним, як зi
старим приятелем, запитав про "лак" i закинув вудку.
Був такий же, як i вчора, барвистий ранок, лишень це був понедiлок, а
тому довкруги значно менше руху. Тим часом взагалi все спало i ми з мо©м
сусiдом були чи не диними представниками живого населення цього
кольорового закутка. Я мав добрий, ще вiд учора, настрiй, а тим самим мо
щастя також сприяло. Я вже не раз помiтив, що успiх наших пiдпри мств у
великiй мiрi залежить вiд нашого настрою. Як тiльки я спустив вудку у
велику прогалину помiж камiнням, як я вiдчув, що ©© щось нервово шарпнуло.
Для рибалки це повзбудлива мить. Вiдрухово я смикнув вудкою i вiдразу
вiдчув, що вона за щось загачилася i почала швидко поринати у воду. На
одну мить я було розгубився, але разом з цим механiчно почав крутити
корбочку шпулi. Лiнiя вудки сильно натягнулася, вудилище вигнулося i
почалося пручання з якоюсь потворкою, яко© я ще не бачив. Це мусiло бути
щось сильне, бо змагання вимагало зусилля. Мiй сусiд - дiдок, як також
його собака, зацiкавлено насторожились, я не дуже майстерно володiв сво ю
збро ю, намагався заполучити мою здобич до сiтки, це менi не щастило, час
тривав, боротьба продовжувалась. Згодом я вже мiг бачити у чистiй водi
метушливий зарис яко©сь рибини, яка видалась менi вражаюче великою i яка
робила розпачливi зусилля, щоб уникнути полону. Але дарма. Ще кiлька
хвилин пручання i моя полонянка, пiдхоплена сiткою, завзято, але
безнадiйно трiпоталась на днi човна. - Бес! - заявив мiй сусiд. Це був
справдi чудовий примiрник цi © риби, яко© до речi в Европi не
зустрiча ться, бiля чотирьох фунтiв вагою, я був задоволений, загачив свою
здобич на гачок ланцюга i спустив бiля човна у воду.
Це надало завзяття. Либонь, щойно тепер почнеться те спражн
рибальство, я плекав надiю залучити хоч пару таких рибин, щоб з трiюмфом
вернутися перед яснi очi мо © кохано©. Далебi, до вудки весь час щось
чiплялося, я весь час .©© пiдшарпував, виймав з води, був розчарований.
Були це переважно малi окунцi, якi пiсля велетня-беса наводили лишень
пригноблення. Це одначе не змогло пiдорвати мо © рибальсько© моралi, я
терпеливо, вперто чекав i надiявся.
Час, звичайно, робив сво засво не чудодiяння, тепловi сили розгортали
свою акцiю, промiння сонця просякало в глибини мо © iстоти, тiло
наповнялося магiчною втомою, приязна присутнiсть води, повiтря i простору
надавали враження вiчности, дармащо моя ручна "Омега" намагалася доказати,
що це лиш чарiвна мить.
Можливо саме тому, кожний цокiт секунди видавався такою сильною,
неповторною пригодою.
Починався звичний рух, моторовi човни ганялися гострим, роздратованим
гоном, рибалок збiльшилось. м щастя сприяло. Мiй сусiд витягав рибину за
рибиною, щось при тому мимрив, нiби перед кимсь вибачався. Нашi мiркування
зводились до того, що риба ловиться перед змiною погоди, правдоподiбно
прийде громовиця, що ©© вiд кiлькох днiв вперто i безуспiшно заповiдало
бюро погоди. Мо© ж успiхи також не такi вже разючi, пiсля першого беса
пiшла лиш дрiбна риба, але засадничо. моя сьогоднiшня фортуна помiтно
рiзнилась вiд учорашньо© i я мiг зi спокiйнiшим сумлiнням вертатися до
котеджу. Я сподiвався цiкаво© iнтригуючо© сцени.
Час вимагав вертатися, я все вiдтягав, чекав ще хоч одного боса, але
мо© сподiвання даремнi... Нарештi запускаю мотор, це лиш пара хвилин
вiддалення вiд котеджа, почуваю себе дуже при мно, мо обличчя i верхня
частина тiла свiжо пiдбарвленi сонцем, танцюючи, пiд'©жджаю до залитого
ранковим сяйвом причалу, шукаю поглядом Лену, яка здавалося б повинна
чекати мене на березi.
Дарма. Нiкого на березi не бачу. Причал з бiлим котеджом пригадують
iлюстрацiю реклями iдеального лiтниська, все вида ться незвичним,
святочним, захоплюючим, а моя поведiнка постiйною, вишуканою грою.
Я, наприклад, дуже хвацько пiдпливаю до берега, гашу мотор, забираю
ланцюг зi сво©ми рибальськими трофеями i з пiдсвистом маршу матадора,
бадьорими кроками вбiгаю на верхню веранду з надi ю кинутись в обiйми мо ©
дорого© приятельки. Можливо вона щойно встала з лiжка, бере ванну, можливо
навiть, поснiдавши, чита згорнувшись на старiй канапi з демонстративним
виразом гнiву, що я змусив ©© так довго чекати.
Але зараз ми все направимо. Один мiй вигляд з цi ю низкою здобичi, хоч
який гнiв потрапить обернути у ласку. Я увiрвався, як блискавка i був
дивовижно вражений, що зустрiли мене лиш порожнеча i тиша. - Гей! -
вирвалось у мене патетично й радiсно... Але i це не спричинило ефекту. Я
ще бiльше вражений. - Гей! Де ви дiлися? - викрикнув я вдруге,
повертаючись довкруги танечним зворотом зi сво ю низкою риби. Мо© викрики
натрапили лиш на нiмi стiни i одразу заглухли. Що це до дiдька ясного!
Жарт чи комедiя! Де справдi дiлася моя чарiвна патронеса? Можливо,
можливо... Можливо, це справдi жарт - трохи незграбний, трохи не вчасний,
але будьмо терпеливi. Дверi ©© кiмнати були вiдхиленi i я вриваюся до них,
як буря, разом з рибою. I нагло зупиняюсь на порозi... Перед мо©ми очима
лишень безладний хаос, нiби сюдою пройшло торнадо, або тут побувала банда
п'яних гангстерiв. Лiжко цiлковито розкидане, на спинцi стiльця, мов
чорний ворон одним крилом, звисало однi ю штанкою вiдоме чорне трико, тро
рiзнобарвних купальникiв валялося бiля лiжка, демюральнi солом'янi
сандалики разом з пляшечками парфумiв та кремiв мальовничо валялися перед
великим дзеркалом, нова, пiвкругла, темно-синя валiза була пiв-вiдкрита i
з не© на всi боки вилазило гармонiйне безладдя всiляких барвистих
iнтимностей жiночо© гардероби. Но - но - но! Почекай, почекай! Не рвися
одразу у вiдкритi дверi! Вона ось тут десь чека на тебе, можливо навiть
за тими ось мовчазними дверима туалети i дискретно посмiха ться. I що це
справдi за пропасниця на тебе напала, це, мабуть, тому, що ти так рвався
кинутись у тi обiйми. Май терпеливiсть! Не зчиняй панiки! Хiба ти не
зна ш, як багата вона на витiвки? А тому спокiй.
Але спокою не було, я лиш вдавав спокiй... Я вiднiс до кухнi свою
здобич, недбало залишив це разом з ланцюгом на купi брудного посуду у
зливi, почав митися, голитися, почав варити чай, почав ©сти... - Вернувся
до головно© кiмнати, ще раз заглянув до дверей Лени, вiдвiдав убиральню,
зробив кiлька безглуздих балетних стрибкiв, нiби хотiв через щось
перескочити, вийшов на передню веранду, опинився пiд зливою сонця i
дивився розгублено на метушливе плесо озера, що в цей час горiло
приманливими перламутровими кольорами. Лени не було.
Що мав робити? Нiчого. Чекати. Поглядати на годинник... Виходити па
дорогу, безглуздо на всi боки оглядатися, нiби я вiд чогось тiкав,
виминати авта, йти в напрямку Орчад Лоджi з намiром когось там зустрiти...
Дiйшов до найближчо© автобусово© зупинки, де з таблицi розкладу ©зди,
довiдався, що останнiй ав тобус у напрямку Торонта мiг вiд'©хати о годинi
дев'ятiй. Весь цей час я безглуздо оглядався, нагадував загубленого пса,
на душi робилось порожньо, мене оточувала, полонила i опанувала самота.
Лени не було.
Що за безглузде вiдчування! Гнав його вiд себе як тiльки мiг.
Повернувся назад i повiльно тягнувся в захiдньому напрямку, дiйшов до
випозичальнi човнiв, де загорiлий, рудий, округлий з кучерявим волоссям
литовець, обслуговував сво©х численних клi нтiв. Менi подобалось це мiсце
з тим цiлим безпосереднiм рухом i гуркотом багатьох моторiв, я цим
зацiкавився i трохи прийшов до себе.
Вертався назад з почуттям певно© рiвноваги i непевного переконання, що
властиво нiчого не сталося, що Лена кудись вiдiйшла, що вона напевно скоро
вернеться, що це демонстрацiя ©© свобiдно© поведiнки i що для панiки нема
причини. Я йшов спокiйно, у деяких мiсцях зупинявся, споглядав на озеро,
читав на стовпах всiлякi оголошення й оповiстки, що десь там у якiйсь
черво нiй клунi вiдбуваються щовечора танечнi забави, десь там зник
йоркширський пудель, десь в iншому мiсцi винайма ться котедж i багато
iншого такого вiдтягало i рiвноважило увагу вiд мо©х клопотiв. I властиво
не так вiдтягало, як охолоджувало, зводило ©© до реального. Сама мiстерiя
зникнення Лени залишалася, вона була фактом, вимагала розслiдування, але я
вiдложив ©© на деякий час з надi ю, що це лиш дрiбний, можливо жарт i що
вiн скоро сам вiд себе полагодиться. Не може ж справдi статися, щоб вона
не вернулася, або щоб з нею сталося якесь нещастя... Турбували лишень
обставини... Розкиданi речi... Несподiванiсть. Нiякого вияснення.
Пiдходячи до котеджу, вже здалека було видно, що там нiчого не
змiнилося. Довкруги застигла тиша i нiякого нiде руху. Була година обiду.
Обiдав дома. Засоби холодильника були помiтно надщербленi, хоча все ще
вистачалькi, щоб вдовольнити мо© вимоги. По обiдi зайнявся господарством,
мив посуд, чистив рибу, спробував прилягти, намагався заснути. Не спалося.
Брас книжку. Не читалося. Вставав, крутився по кiмнатах... Виходив на
берiг, вдивлявся у простiр... Вертався назад, пускав радiо, заглядав до
кiмнати Лени... Закривав радiо, вслухався до порожнечi, вислухував за
вiкном. А також вичував звучання голосу Лени, що буь тут скрiзь розлитий у
повiтрi разом з ©© одеколонами. Вона мала свiй прикметний запах, дуже
виразний, як тютюн, як алькоголь, щось дуже сво рiдне i неповторне. I по
сво му вражаюче. Цей запах допомагав менi вiдтворювати ©© в уявi
намацально живою i дiткливо близькою.
Але все таки ©© не було. Було напружене чекання, я був спаралiжований
зосередженням уваги, кожний мiй нерв був на сторожi. I що справдi хотiла
цим сказати? Це питання не сходило з мо©х уст. Були передуманi всi здогади
i нiодин з них не вносив ясности. I останнiй з них - а що, коли пiд цим
кри ться щось значно бiльше? Це видиво було найбiльш загрозливе, не хотiв
його розгортати. Вона напевно прийде, вона ось зараз появиться, кляпне
вхiдна хвiртка i вона вбiжить нетерпеливо сво©ми енергiйними кроками... Я
буду розгублений i знiяковiлий, вона кинеться на мене, як... як... Я не
знаю цi © породи людських сотворiнь... I цiкаво, що з того вийде. Чи зможе
вона, наприклад, каятись, а чи плакати, чи просити вибачення? Напевно нi.
Вона не належить до сентиментальних, а скорше до тих, для яких бiль,
розпач, заколот творять гостроту насолоди для тiла i духа. В кожному разi
все це величезна, захоплююча та мниця, як глибини океану, висоти космосу,
незбагнутiсть смерти.
I в кожному разi, перш за все - вечеря. Взятися за дiло. Рух,
реальнiсть, тверезiсть. Я взявся за рибу. Я знаю, що Лена любить сардинки,
що сардинки ловлять в Сардiнi©, що ©х привозять до нас у малих, плескатих
консервах, тож-то мо© окунi, беси й карасi, зловленi отут зараз за
порогом, i вони свiжi та здоровi i пахнуть сильно рибою, а не олi ю та
металом. Лена одначе любить суперечностi. й не завжди докажеш, що свiжа
риба з озера Сiмко, багато смачнiша, нiж найкращi сардинки, привезенi
iз-за моря, особливо тi смаженi на добрiй олi© "Санбiм" з цибулею, яйцем i
тертою булкою. Я мушу ©й це доказати, мо© окунi чудо i найкраща нагода для