Страница:
вiдповiдь. © голос звучав нiжно й приязно.
Я вдався до крито© веранди де вже стояв наш круглий столик, покритий
бiлою скатертиною з повним накриттям для вечерi. Все було зроблено дуже
уважно i дуже естетично. Згодом появилася також Лена у чорнiй, сатиновiй
пiжамi японського крою зi стоячим комiрцем, що ©й надзвичайно личило,
особливо коли вона грацiйно увiйшла, вклонилася й посмiхнулася з ноткою
iронi©, пiсля чого я мiг клястися, що цiла ©© поведiнка вiд початку до
кiпця - суцiльна, вишукана, консеквентно проведена гра. Я церемонно
пiдставив ©й стiльця, вона не менш церемонно сiла i сказала: - Чи
дозволите менi мого японського чаю? - пригадуючи цим нашу першу на цю тему
розмову. Я подав ©й чайника i вона знов сказала: Дозволите вашу чашку? - Я
подав ©й чашки, вона розлила чай i почалася вечеря. Але я все хотiв щось
сказати, Лена це помiтила i запитала:
- Що ма те на думцi? - Я хотiв лиш вибачитись, - вiдповiв я. Такого
бiльше не станеться... - Вся вина за мною, - посмiхнулася Лена. Мене
вражала ©© вищiсть i ©© зрiлiсть. - Я дуже стихiйна, - казала вона.
- Не помагають нiякi вправи. - I менi видалось, нiби ©© щоки трiшки
припудренi, невже вона плакала? Нi. Таке не можливе. - Не з вашо© вини,
Павле, - нiби вона вгадувала мою думку. - О, нi, о, нi! Коли б з вашо©...
Я була б щаслива, - швидко казала вона. Мене це знов вразило непри мно. Це
ще один доказ ©© суперечностей. Отже, що я для не©? Порожн мiсце. Вона
ма сво© iншi причини. Але все таки вона плакала - той метал, та бронза,
той мармур. Отже, мiй Боже, що з нами дi ться. Мiй настрiй зростав i я
подумав, чи не варто запитати, чого вона плакала, отже ж вона сама цю тему
порушила.
- Чи можу я запитати чого ви плакали? - запитав я сухим, батькiвським
тоном.
- Можна. Розумi ться. Я плакала, що я такий монстр.
Я сподiвався, що вона тим самим тоном скаже, що вона мене любить, що я
для не© найдорожчий у свiтi, що без мене не може жити, але нiчого такого
не сталося. Мене дивувало, що ©© думки були вийнятково синхроннi з мо©ми.
То ж ще перед хвилиною я сподiвався i заклинався перед озером. Нi, я не
плакав зовнiшньо, але я по-собачому скиглив нутром i це, можливо, ще
гiрше. Чи не я такий самий монстр?
Пiсля ми розмовляли про всiлякi справи, вона, наприклад, питала, чи
люблю я козяче молоко, що козяче молоко зганя прищi, що вона любить перед
сном ставати навколiшки i молитися, що ©й сняться бiлi крiлики. - Що це
значить, коли сняться бiлi крiлики? - питала вона. - Думаю, що нiчого не
значить. Що це видумка. Ви з мене насмiха тесь, - казав я. - О, ви такий
недотепа. Бiлi крiлики, за гипетським сонником, означають сексуальну
любов. Ви цього не знали? - питала вона. - Звiдки ви зна те, мене диву ? -
казав я.
- Я цiкавилась. Мене також цiкавив секс... Я сексуальна. Ви цього не
помiтили? Я лишень боюся. Ви не розумi те... Я боюся само© себе. Я можу
стати дуже паскудною... - Ви завжди щось вигаду те. Менi це не iмпону , -
казав я. - Ви не вiрите? Ви не вiрите? Я хотiла стати наркоманкою.
Проституткою. Я хотiла ©хати до Марселю i стати вуличницею. З матросами. -
Чому якраз з матросами? - питав я. - Ви цього не розумi те, я не можу
пояснити, це питання патологi©. - Ах, лишiть це! Чорт зна що вигаду те! -
сердився я. - То ходiм танцювати, - казала вона. - Вже пiзно. I сьогоднi
нема танцiв, - вiдповiдав я. - Дома. Тут. Ходiм, ходiм. Знайдiть там якусь
плитку. Танго! Добре, старе танго! - зiрвалась вона i закрутилась перед
мною. Потiм пiдбiгла до мене, закинула руки менi за шию, оперлась животом
об мiй живiт, дивилася у вiчi, смiялася й казала: - Ах, ви Павле, Павле!
Який ви смiшний! Коли б ви тiльки знали. Чи ви мене любите? Скажiть за що?
Ну, скажiть! Ну, скажiiiть!
Я нiчого не казав, я лишень мiцно ©© притиснув до себе, на що вона
викрикнула: - Чую! Чую! Досить!
Потiм ми все таки танцювали пiд радiо танго, а ще згодом довго,
заклопотано збиралися до сну, вiдходили до сво©х кiмнат, знов виходили,
все щось забували, щось хотiли сказати. - Павле! Ви лиш подивiться, -
казала Лена i пiдставляла сво© вiдкритi плечi. - Ви так спеклися? Коли? -
дивувався я. - Це мене щось погризло. Дуже свербить. - У мене такий
коляндрил, - казав я. - Рятуйте! Давайте ваш коляндрил. - Я приносив
коляндрил, натирав критичне мiсце, Лена дякувала, вiдходила, щоб за
хвильку знов зчинити тривогу, що у не© з'явився комар. Комар! Неймовiрне!
Я бiг до ©© спальнi з величезною хлопавкою, комар зникав, ми шукали його
пiд години, не знаходили i я вертався до себе, а за мить я вже репетував,
де дiлась моя книжка. Лена з'являлась у дверях мо © спальнi майже
схвильована. - Яка книжка? - питала вона заклопотано. - Я тут... мав...
ревеса... Жiнка Мiльтона... - ми обо розшукували книжку i знаходили ©©
на верандi пiд мо©м лежаком. Лена посмiхалася i вiдходила... Щоб на пiв
дороги вернутися. - - Забула ще спитати: а що завтра? Чи не хотiли б зi
мною ви©хати? - Куди наприклад ? - Кудись... До якогось ресторану... На
обiд. А може вечором... На танець. - Я засмiявся на цiле обличчя. - Як з
рибальством? - питав я. - Еврика! демо! Я ще нiколи... - В якiй годинi
збудити ? - питав я. - Будь iколи. Хоч би опiвночi! О! Прекрасно!
Прекрасно! - Як тiльки дозволить погода - о п'ятiй рано! - Згода!
Розумi ться! - Отже, добранiч, чарiвна! - Добранiч, милий! - За хвильку,
вже з-за дверей, Лена гукала: - На рибу! - На рибу! - вiдповiдав я. -
Добранiч! - ще вигук з обох бокiв i пiсля того, зда ться, в котеджi
наста , тиша, всi теми вичерпанi, недалеко година перша ночi, в головнiй
кiмнатi мляво свiтиться мала лямпа, портрет Лисого повернуто лицем до
ватрана, по всiх кутах залягли настороженi тiнi.
Я лежав горiлиць на сво©й "континентальнi", лишень в пiжамi без
накриття. Не дивлячись на змiну температури зi зовнi, в котеджi все ще
мiцне тепло, над приголовком свiтиться нiчна лямпка в руках, замiсть
ревеса, "Тейлз оф Савт Пасифiк" Мiченера, кишенькове видання, не читаю, а
лиш дивлюся, поглядую на пiв-розкритi дверi, повторюю слова розмови з
Леною, кiлька разiв поправляю подушку, нарештi пригадую, що ©демо на рибу
i вiдкладаю "Савт Пасифiк". I гашу лямпку.
Робиться темно i тихо, крiзь вiдхиленi дверi прорива ться вкрадений
вiдблиск свiтла з велико© кiмнати, чути перiодичнi вибухи мотора
холодильника з кухнi, що нагадують стогiн, як також чути якiсь шерехи
знадвору, нiби там шепчуться, або цока годинник, або щось м'яко пада на
тверду землю. Над усiм горою шум вiтру i шум озера, який ма дiло з
телефонними дротами i антенами телевiзорiв, чути як б' хвиля на причалi i
погрюкують залишенi човни.
А згодом, мов тяжкий лантух, повертаюся на бiк, пружини постiлi
напружено вгинаються, починаю вдавати сон з присмаком втомлено© жаги i
незгасимо© спраги, що проходить по цiлому мо му тiлi. Без потреби штучно
кашляю i, зда ться, чую вiдповiдь з другого кiнця цього мiстерiйного
простору, щоб за хвилину ще раз повернутися i знов вдавати сон. Голова не
може втихомиритись, вона все шука вигiднiшого положення, подушка гаряча i
вогка, а цiле тiло нiби вариться в лiтеплiй водi. Не зчувся, як прийшов
сон.
Сон. Як довго тривав сон? Не можу сказати. Коли прокинувся, над
котеджем з фурiяльною люттю били громи, будова дрижала, вiкна мигали
огненними плямами i я дiткливо вiдчув бiля себе лоскотливе, живе, хвилююче
тепло. - Павле! Це я! - почув шепiт пiд самим вухом i не знаю, що сильнiше
звучало - громи над котеджом, а чи той шепiт пiд вухом. Миттю пробуджуюсь
i трiпотливе, пружне тiло втиска ться в мо© обiйми. - Лена! - вирвався у
мене переможний оклик. - Я, Павле! Я! Це я! Я боюсь! - чув той неповторний
шепiт, що його може висловити лиш жiнка i разом з цим вона ближче
горнеться, нiби ©й мало обiймiв, нiби прагне увiйти, розчинитися,
злитися...
Як це чудово скомпоновано, коли б'ють громи i шумить вода - стихi©,
освiтленi мiльйонами амперiв сяйва у славi неперевершено© казки Богом
дано© землi, сонцю, плянетам, людинi. Гарячi, мокрi, з болями й скреготом
зубiв люди можуть дихати справжнiм вогнем викресаного з крови силою нагих
грудей, розбитого тiла i гостро колючого насiння, що вирива ться з нутра
утроби.
МИ
1
Годi сказати, чи завинили тут блискавки i громи, а чи були вони лиш
вражаючм поштовхом, ма статичною декорацi ю i блискучим акомпаньяментом до
нашо© пречудово© драми. Можливо, я нiколи не знайду справжнього слова, щоб
це сказати. Сталося чудо, якого я багато рокiв чекав, Лена була незрiвняно
велична у сво©й незабутньо-магiчнiй ролi, сталося нагле персвтiлення, яке
наблизило нас до краю блаженства.
Останнi три днi i три ночi, якi ми продовжили на п'ять днiв i п'ять
ночей, нашого перебування на озерi, були трiюмфом i апотеозою довго© й
вперто© боротьби наших несподiваних вза мин. Це була велика зустрiч
блукаючих плянет у незмiрному космосi подiй, що виповняли наш час i наш
простiр. Погода цих наших днiв була вiрним нашим союзником, вта мниченим
другом i надiйним помiчником, вона вернулася до сво © лiтньо© норми,
кожного ранку термометр показував понад норму тепла, небо було ма статно
сине, вода приманливо бiрюзова. Ми купалися, ми ©здили човном, ми ловили
рибу, ми ходили на танцi, ми слухали музику. I багато смiялися. Смiх
рвався з нас зливою, все виповнялось жартами, свiт видавався легким, як
пушина. I, розумi ться, ми були твердо рiшенi, навiть без мови,
одружитися, ось тiльки я впорядкую сво© достатки, роздобуду справжн
мешкання i вистачальний прожитковий рiвень. В мо©й уявi появилось багато
нових видив, думка забiгала до самого краю можливого, я став довiрливим
змовником фантастичних i не фантастичних плянувань, новi проекти
супроводжували мене, як пажi, як раби i як весталки.
То ж та пречудова жiнка була моя. Наша постiль днала нас повсякчасно.
Нас годi розiрвати. Наша пристрасть розгорiлася i не могла згаснути. Це
вже поже жа пiд час посухи, це злива вогню. Нам слiд лиш торкнутися i ми
вже готовi. Ми справляли авансом наш медовий мiсяць у всiй його насолодi,
ми всiх i все забули i були вдоволенi, що нас забули також.
А коли ми знов опинилися на вулицях нашого мiста, нас годi було
впiзнати - дво мiцних, свiжих, загорiлих богiв, якi щойно зiйшли зi свого
Олiмпу, щоб сво ю появою оздобити заношену вулицю Маркгам з ©© численними
дiтьми i рiзноманiтними синагогами. Моя безвiконна кiмната видалась менi
мрачним казематом, у якому я колись лежав на фронтi пiд Ленiнградом i яка
тепер наводила на мене панiку. Я мушу як найскорiше ©© залишити, час
наглив, днi блискавично тiкали. Не було бiльше та мницею, що ми з Оленою
зарученi i що наше одруження - питання мiсяцiв. Всi мо© адораторки зложили
зброю i вiдiйшли на бiк. Ми з Леною появлялися на вулицi, в кав'ярнi, на
танцях, на вечiрках, у кiно, на нас дивилися заздрiснi очi, нас обмовляли,
ми були атракцi ю всi © нашо© громади.
Надходила рiшальна осiнь, я мав вилiзти iз сво © власно© шкури, я
складав i розкладав свiй бюджет, iнколи я нагадував вужа, якому наступили
на хвiст.
Але я був трагiчним оптимiстом, я не гонився за дешевими успiхами, як i
не мав намiру брати жар голими руками, але я мав безодню далебi цiкавих
плянiв, пiдшукував спiльникiв, домовлявся спiвробiтничати, замовляв
позички i був переконаний, що з Новим Роком я залишу свою чарiвну Маркгам
i оселюсь десь там далi на пiвнiч на цiй прекраснiй шахiвницi нашого
розлогого мiста, а тодi наш з Леною рай дiстане концесiю i буде включений
до ре стру законних iнституцiй.
Але несподiвано прийшов той вiд'©зд Лени. На початку жовтня, одного дня
я дiстав вiд Зiни телефон. - Приходьте негайно! - Лена ви©жджа до
Монтреалу!" справдi наглiсть критична. Чому вiд'©жджа i чому повiдомля
Зiна. Знов та Зiна i знов мiстерiя. Кличу до телефону Лену. Вона
запинаючись, мов школярка, повiдомля , що дуже захворiла мама i вона
мусить негайно вiд'©хати. Чому не повiдомила мене? Ось тiльки збиралася,
але Зiна випередила. Чому Зiна? Нема коментарiв.
Бiжу на вулицю Шша. Застаю Лену в тому самому чорному трико, яке
пригадую iз Сiмко, сидить згорнута калачем у заголiв'ю свого лiжка,
прикритого м'яким гуцульським килимом. Не бiжить менi назустрiч i не
вiта ться. © очi заплаканi. - Що з вами? - кидаюсь до не©, нiби до
ранено©. (Не дивлячись на всi нашi пригоди, ми з нею були на "ви". Цього,
розумi ться, хотiла Лена). - Мама. Ось телеграма. ду. Сьогоднi.
- Але ж, Лено, - починаю схвильовано.
- Нi-нi-нi! Милий. Не треба. Я мушу! - перебила вона мене. © обличчя
дивно сердите.
- Що з мамою?
- Не знаю! - Вiдповiда рiзко.
- Так нагло!
Лена не вiдповiда , очi ©© бiгають... Закушу нижню губу, нiби терпить
бiль. - Я вернуся! Я скоро вернуся!
- Коли?
- Не знаю. Милий. Не робiть такого вигляду!
- Передовсiм не робiть ви!
- Бо я не можу зрозумiти! Я не можу зрозумiти! - повторяла вона крiзь
сердитi сльози.
- Чого не можете зрозумiти?
- Нiчого не можу зрозумiти. Якiсь iдiоти! Ще менше мiг зрозумiти я, що
за iдiоти, кого ма на думцi? Я дивився далебi з виразом iдiота i не знав,
за що хапатися, нiби я топився.
- Може б ви щось пояснили, - почав було я.
- То ж кажу! Нiчого не знаю. Можливо iншим разом! Навiщо пита те?
- Коли ©де потяг?
- Не ©ду потягом.
- А як?
- З Лисим. Вiн ©де до Монтреалу. Автом. Знов той фатальний Лисий, мене
це виводить з рiвноваги. - Лено, - вирвалось у мене, - як що ви знов
гра те якусь...
- Замовчiть! - крикнула вона. - Не мушу давати вам звiтiв!
Я раптом замовк. Хвилину розгублено мiркував. Була наелектризована
тиша, Лена дивилася великими переляканими очима. - Допобачення! -
вирвалось у мене нагле, нерозумне, вiдрухове речення, я повернувся i майже
вилетiв з кiмнати. За мить я опинився на вулицi. Уявляю, як я виглядав. У
менi тремтiв кожний нерв. Годинник вказував, що за годину я мушу йти на
вечiрню змiну працi, я мав мало часу, але я не пiшов до дому, а скочив до
автобусу на вулицi Осiнгтон i по©хав на вулицю Квiн до ресторану де
працювала Зiна. У ресторанi було повно гостей, всi мiсця при барi занятi,
сильно пахло всiлякими стравами, з намагою протиснувся до заду, де було
трохи вiльнiше, Зiна у сво му бiлому халатi була дуже зайнята. Я ледве
знайшов мiсце при барi i розгублено замовив каву. Зiна одразу мене
побачила, зрозумiла, в чому справа i пiдiйшла. - Чи можу з вами бодай
п'ять хвилин говорити7 - запитав я. - Добре. Ось тiльки впораюсь з тим
гостем. Зайдiть до сальончику. - Я забрав свою каву i перейшов до
сальончику, що був також зайнятий по вiнця, ледве знайшов якесь мiсце i
одразу появилася Зiна. © вираз зраджував лукавство i не викликав довiр'я.
- Скажiть, - запитав я одразу, - що там сталося? - Павле Iвановичу! Я не
знаю, - спонтанно вiдповiла вона. - Це все Лена. Та телеграма. Думаю, що
щось нако©в той Лисий.
- Який Лисий!? - майже викрикнув я.
- Ви ж зна те.
- Я нiчого не знаю.
- Тихо. Тут люди.
На нас справдi зо всiх бокiв дивилися, мiй вигляд був далебi грiзний, я
каявся що зайшов сюди, ця розмова остаточно збила мене з пантелику. I
приголомшила. Рiшуче не знав, що далi робити. Заплатив каву, без слова
вийшов з ресторану i вдався до телефонно© будки. Викликав Лену. Я чув ©©
схвильоване дихання. - Лено, - казав я притишеним, нервовим голосом, у
якому виразно звучала розпач. - Пам'ятайте, що ви ставите на карту цiле
наше майбутн , я не хочу, щоб ви ©хали з тим Лисим, коли мусите ©хати -
©дьте потягом, я куплю бiлет i проведу вас на двiрець.
Но-но! Не купуйте! Де ви ? злякано говорила Лена.
- На вулицi.
- Ви були в Зiни.
- Я був.
- То хай вона виясню . Це ©© робота. Лисий тут нi при чому. Мусите менi
вiрити! Мусите! Зiна зла, що я не виконала ©© завдання.
- Якого завдання?
- Вони мене тероризують. Я мушу тiкати. Поясню iншим разом.
- Лено! Але ж ви...
- Ви бачили в якому я станi. Не питайте! Лисий менi помага .
- Лено! Лено! Я зараз буду...
- Пiзно! Вже пiзно! Ми зараз ©демо! Допобачення, мiй милий! - i вона
положила слухальце.
Я вирвався прожогом з будки, пiймав перше таксi i погнався на вулицю
Шша. Здавалося, що те чортове доробало сунеться зi швидкiстю волiв, що все
змовилось ставити менi перешкоди, я наглив шофера, шофер наглив машину,
зупинки трамва©в, червоне свiтло, бiчнi вулицi, тягаровi авта... Вороги,
самi вороги, максимум нашо© швидкостi 30, ©демо 15 - 20 i це зветься
модерне темпо, що вiд нього можна збожеволiти. А коли ми пiд'©жджали до
будинку при вулицi Шша, я бачив виразно, як саме рушило велике темно-сiре
авто, як менi здавалося, спрямоване на далеку дорогу. Це мiг бути той
самий темно-сiрий Крайслер Лисого, що про нього якось згадувала Лена. Одна
тiльки мить! Темно-сiрий Крайслер так швидко вiддалився i зник в напрямку
Блуру, що я не встиг анi охнути. Я лиш пiдняв голову i напружено дивився
йому в слiд здовж спорожнiло© вулицi, через яку почали переходити з криком
i гамором школярi з найближчо© народно© школи, якi заступили нам дорогу. Я
сказав шоферовi вiдвезти мене на мою Маркгам.
Отже за один день, чи краще пiв дня, все змiнилося до невпiзнання, Лена
нагло зникла - незбагнуте, безглузде чортовиння... Що можу сказати? Мушу
©й вiрити - скiльки разiв це повторяла, я вiрив, але де взяти вiри, коли
не вiриться. Чому б не вияснити справи, не сказати все словами, для чого
та безглузда загадковiсть, та за©куватiсть сумлiння. Можливо там нема
нiчого несподiваного, а це лиш страх перед самим собою, смакування
власного болю. Я переконаний, що це дешева, балаганна видумка позбавлених
дотепу мозкiв, дурне чортовиння, безглуздя, бо ж за що саме мали б "вони"
©© тероризувати, якого завдання вона не виконала?... Доречi, Зiна не
вiрить в телеграму, чи маю вiрити я? Голова крутиться, мозок туманi ,
гiркота залива почуття, я безпорадний, розгублений, залишений, на язицi
весь час декадентський мотив якогось забутого куплетиста.
Це квил ння наповня мене все бiльше i бiльше i перелива ться через
край мого безсилля, чую бiль, бiль, бiль - тупий i безупинний вiд якого
терпне пiднебiння i в'яне зiр...
Цю дику нiч я провiв у товариствi мо©х золотих, солодких, спiтнiлих
машин з ©х вiчним гугливим рухом i ©х запахом зiпсуто© оливи, якi сво©ми
демонiчними звуками заглушали демонiчнi стогони мо©х розбитих нервiв. Я
хотiв говорити далi з Леною, я бачив ©© зовсiм живу i плотську перед
собою, тому роздобув папiр з шуфляди малого стола, що стояв побiч мо ©
майстернi i пiд звуки машин на заолi нiй, дерев'янiй скринцi з мо©м
знаряддям, почав писати всiляку нiсенiтницю, що тiльки прийшло до мо ©
голови: "Мила Лена! Ви вiд'©хали сво©м Крайслером пiд фурiю пристрастей,
що ©м мiг би позаздрити сам Люципер. Ви залишили мене дослiвно
розчавленого на хiдниках вулиць. Ви не сказали менi нiодного людського
слова, яке б можна було розумiти.
Ви мене зна те. Я не паяц, не балаганний блазень, не кльовн П' ро. Я
можу розумiти все, навiть вiддаль, навiть божевiлля, але я нiчого не
розумiю з Вашо© теперiшно© поведiнки. Заклика те мене вiрити! Ради Бога! Я
Вам завжди вiрив, я Вам безглуздо вiрю, бо паскудно, негiдно, по собачому
люблю. Ви це зна те i...
Я писав, i писав, i писав, скиглив, хулiганив, блюзнiрив i не мiг
знайти кiнця сво©й зачумленiй безрадностi, я хотiв висловитися, але вислiв
не приходив, а приходив туман, марево, болото, трясовиння. Колеса машин i
колеса мо©х марень крутилися туманним клоччям у мо©м зачадженiм мозку i
викидали пiну глибокого, пiдземного, огненного жалю. речi, яких ви
направду не можете висловити!
I пiсля цього почалося мо Торонто без Лени. Це був терор. Я не знав,
де себе дiти. Я звик кожного дня, кожного вечора переживати празник, бути
з нею, говорити, смiятись, спiвати. Ходилось на побачення, на зустрiчi, до
кiна, на вистави, бiблiотеки. Ви©жджалось на острови, ©халось моторовим
човном пiд мiсяцем, не зважалось на час, на години, на мiсце. Я одвик вiд
людей, а люди вiд мене, що мав робити тепер?
Я тинявся, як люнатик, по брудних вулицях середмiстя, мене нiчого не
цiкавило, забави без Лени не були забавами, дiвчата не видавались
дiвчатами, днi минали черепашачими кроками, ночi видавались бездонними
прiрвами. На роботi я лиш думав про не©, ©© iм'я вимовлялося безконечно,
вона заповняла мене дослiвно, поневолила абсолютно. Я був нею хворий.
Що другого дня я ©й писав, вимагав вiдповiдi i одного разу дiстав вiд
не© писульку: "Мiй коханий! Простiть, простiть, простiть! Я винна! Знаю що
ви пережива те. Я переживаю те саме. Я хвора. Як можете - прибудьте сюди.
Монтреал гарне мiсто. Постараюсь все пояснити. Цiлую, плачу, кохаю!
Ваша"... Адреса й телефон.
Цi слова я читав, як голодний, як п'яний, як дикий, я ©х хапав на
льоту, ковтав, вони виходили все новi хоч тi самi i я ненаситно по©дав ©х,
як звiр свою жертву. Вони щiльно засiли в мо©й кровi i я буду чути ©х
навiть за гробом.
Найближчо© суботи я мав вiльне, а дотого вимантив вiльний понедiлок i
вже раннiм 9.15 експресом Канадсько© Нацiонально© Залiзницi, у дуже
гарному, новенькому вагонi з м'якими фотелями i величезною панорамою
Бритiйських гiр на переднiй стiнi, я мчався до Монтреалу, щоб пiд вечiр, о
годинi 5.45, висiсти з невеличкою валiзкою на величному, многолюдному,
шумному Центральному двiрцi i одразу з двiрця нетерпеливо дзвонити Ленi. -
Де ви ? - почув я захоплений, гаркавий голос. - На Центральному. - Зараз
там буду. Чекайте при виходi!
Я не чекав, я маяв, як прапор, мiй зiр без перерви тримався годинника,
наполегливо вдивлявся у вуличну масу людей, залитих сяйвом неонового
свiтла з блiдими, етерними обличчями, з безлiччю нiг на вогкому хiднику,
пiд шум i стогiн безконечних машин i спалахiв безконечних реклям.
Розумi ться, що час поняття релятивне, зараз це не час, а гранiт, це не
хвилини, а тяжкi глиби каменю, я чув ©х тягар весь цей день, я не можу
стояти на мiсцi i не можу вiдорватися з мiсця.
I нарештi вона. Пiд'©хала темна таксiвка i з не© з поспiхом висiла Лена
у сво му чудовому осiнньому плащi рудого кольору з великими кратками, не
защiпнута, без капелюха, з розбитим волоссям, свiжа, ясна, усмiхнена.
Поспiхом платить шоферовi, я бiжу назустрiч. - Лено! - Павле! - I ми
душимось у обiймах, таке знайоме тепло, дихання, запах. - А я так
чекала... I знала, що при©дете... Менi снилось. Весь день сидiла при
телефонi. - Ви чарiвна! - О, як це гарно! - Вона любить це речення i я
люблю його також. Деякий час сто©мо одне проти одного, трима мось за руки.
дивимось у вiчi, посмiха мось очима, устами, цiлою iстотою, Лена вигляда
справдi вiдсвiжено i анi слiду настро©в з Торонта. I, мабуть, мiй вигляд
говорив ©й те саме: - Ви чудово вигляда те! - казала вона. О, милий! А
куди тепер? - Готель, - вiдповiв я. - Розумi ться, готель. Шука мо разом.
Ми йшли пiд руку бадьоро, радiсно, в ногу широкою, рухливою, ясно
освiтленою вулицею з великими вiтринами i барвистими реклямами, ми
з' днанi в один рух i один порив, камiнь пiд ногами вида ться м'яким,
килимом, така велика i прозора радiсть. Недалеко натрапля мо у бiчнiй
вулицi великий готель "Ля Саль". Одразу заходимо i одразу дiста мо добру,
тиху, м'яку кiмнату на п'ятому поверсi з ванною i виглядом на залите
огнями мiсто. - Тут чудово! - викрику Лена. Роздяга мось i вдруге
вiта мось довгим, п'янючим поцiлунком. - Дуже дякую за листи. Чудовi! Вони
були для мене великим посиленням. I вибачте, що я так мало писала, ви ж
зна те, я не вмiю, просто не вмiю, не знаю що писати, хоч хочу писати. А
дуже скучав? - Не скучав, а здихав! - О! - Вона пригорта ться, заклада
руки за шию, пiдставля уста, спокусливо смi ться - тиха, рiвна, спокiйна
постiль i така ж атмосфера i ми втомленi розлукою i спрагненi чеканням,
такi тривожно нетерпеливi...
А трохи згодом, майже п'янi, але щасливi i втихомиренi, ми спокiйно
одяга мось, Лена, як i завжди, пречудово одягнена, на цей раз пречудова
суконка золотого кольору (вона любить кольори металiв, тепер якраз моднi),
яка плястично обляга ©© фiгуру, ми лиша мо кiмнату, сходимо вниз до
другого поверху, де мiститься ресторан i де у просторiй, м'яко освiтленiй,
винятково затишнiй залi знаходимо при мне мiсце за бiлим столом i пiд
звуки джез-бенду, що долiтають сюди з другого кiнця залi, замовля мо
вечерю.
Ми переповненi самi собою, не ма мо бiльше мови, погляда мо на себе,
вдоволено посмiха мось. - Чудова сукенка, - кажу, аби щось сказати. -
Подоба ться? - пита Лена. - Блискуча, - продовжую думку. - Для вас
вибрала, - каже Лена. - Я вдячний мiцно, - кажу я. - Тепер це мода, - каже
Лена. - I вам це личить, - продовжую мову. Лена посмiха ться затисненими
устами, ма спущенi повiки i злегка повернуту в профiль голову, що ©й
також дуже личить, а разом творить дуже привабливу картину самосвiдомого
вдоволення.
Дуже елегантний, нiби Роберт Тейлор, у прекрасному смокiнгу кельнер,
приносить вечерю - десерт з пiвденних овочiв, грибова юшка (на бажання
Лени), печеня iндика з пюре i брусницею, кава i... шампанське, (на мо
бажання), майже вiдчаяний, перший в iсторi© мого життя, подiбний жест. Це
був початок, подiбнi готелi i подiбнi ресторани з такими кельнерами до
цього часу не входили в засяг круга мого дiяння, але цей такий день силою
свого звершення, вимагав данини великого мiрила, бо я переконаний, що в
цьому просторi, разом зi мною i Леною, перебували переважно "великi
мiрила" рiзних вимiрiв, а Лена в ©© золотiй гомосферi, заслужено займала
сво мiсце, рiвних ©й не було багато i я мiг законно твердити, що мiй
вибiр не належить до найгiрших.
Розумi ться, хотiлося багато довiдатись i багато вияснити, я мав
засипати Лену питаннями, але в цей момент ще бiльше хотiлося не торкатися
наших ран. Само це свiтло, це оточення, ця теплота i звуки музики вимагали
вдячности. I Лена, яку я ще в потязi вважав недосяжною, моя надмiрна
наснага перемогти спротив, творили мiй клiмат сво рiдного, его©стичного
вдоволення, бо просто не хотiлось вiрити, що Лена, яка зараз бiля мене i
та, яку я знав ранiше, та сама iстота. Де дiвся ©© цинiзм, примхи,
вибуховiсть, акторство. Коли нашi криштальнi чари вина торкалися, нашi очi
зустрiчалися палкою довiрливiстю i, здавалось, розчинялися у вза мнiй
радостi щастя.
Пiзнiше все таки ми "виясняли" нашу справу, я не вимагав, але Лена сама
почала, зда ться, це ©© турбувало. Це не було вияснення... Я все знав.
Вона лише пiдтвердила мо© здогади... - Зна те, як це сталося... Хтось з
них, можливо Трухлий, - казала вона... - Макар Iванович? - перебив я ©© з
Я вдався до крито© веранди де вже стояв наш круглий столик, покритий
бiлою скатертиною з повним накриттям для вечерi. Все було зроблено дуже
уважно i дуже естетично. Згодом появилася також Лена у чорнiй, сатиновiй
пiжамi японського крою зi стоячим комiрцем, що ©й надзвичайно личило,
особливо коли вона грацiйно увiйшла, вклонилася й посмiхнулася з ноткою
iронi©, пiсля чого я мiг клястися, що цiла ©© поведiнка вiд початку до
кiпця - суцiльна, вишукана, консеквентно проведена гра. Я церемонно
пiдставив ©й стiльця, вона не менш церемонно сiла i сказала: - Чи
дозволите менi мого японського чаю? - пригадуючи цим нашу першу на цю тему
розмову. Я подав ©й чайника i вона знов сказала: Дозволите вашу чашку? - Я
подав ©й чашки, вона розлила чай i почалася вечеря. Але я все хотiв щось
сказати, Лена це помiтила i запитала:
- Що ма те на думцi? - Я хотiв лиш вибачитись, - вiдповiв я. Такого
бiльше не станеться... - Вся вина за мною, - посмiхнулася Лена. Мене
вражала ©© вищiсть i ©© зрiлiсть. - Я дуже стихiйна, - казала вона.
- Не помагають нiякi вправи. - I менi видалось, нiби ©© щоки трiшки
припудренi, невже вона плакала? Нi. Таке не можливе. - Не з вашо© вини,
Павле, - нiби вона вгадувала мою думку. - О, нi, о, нi! Коли б з вашо©...
Я була б щаслива, - швидко казала вона. Мене це знов вразило непри мно. Це
ще один доказ ©© суперечностей. Отже, що я для не©? Порожн мiсце. Вона
ма сво© iншi причини. Але все таки вона плакала - той метал, та бронза,
той мармур. Отже, мiй Боже, що з нами дi ться. Мiй настрiй зростав i я
подумав, чи не варто запитати, чого вона плакала, отже ж вона сама цю тему
порушила.
- Чи можу я запитати чого ви плакали? - запитав я сухим, батькiвським
тоном.
- Можна. Розумi ться. Я плакала, що я такий монстр.
Я сподiвався, що вона тим самим тоном скаже, що вона мене любить, що я
для не© найдорожчий у свiтi, що без мене не може жити, але нiчого такого
не сталося. Мене дивувало, що ©© думки були вийнятково синхроннi з мо©ми.
То ж ще перед хвилиною я сподiвався i заклинався перед озером. Нi, я не
плакав зовнiшньо, але я по-собачому скиглив нутром i це, можливо, ще
гiрше. Чи не я такий самий монстр?
Пiсля ми розмовляли про всiлякi справи, вона, наприклад, питала, чи
люблю я козяче молоко, що козяче молоко зганя прищi, що вона любить перед
сном ставати навколiшки i молитися, що ©й сняться бiлi крiлики. - Що це
значить, коли сняться бiлi крiлики? - питала вона. - Думаю, що нiчого не
значить. Що це видумка. Ви з мене насмiха тесь, - казав я. - О, ви такий
недотепа. Бiлi крiлики, за гипетським сонником, означають сексуальну
любов. Ви цього не знали? - питала вона. - Звiдки ви зна те, мене диву ? -
казав я.
- Я цiкавилась. Мене також цiкавив секс... Я сексуальна. Ви цього не
помiтили? Я лишень боюся. Ви не розумi те... Я боюся само© себе. Я можу
стати дуже паскудною... - Ви завжди щось вигаду те. Менi це не iмпону , -
казав я. - Ви не вiрите? Ви не вiрите? Я хотiла стати наркоманкою.
Проституткою. Я хотiла ©хати до Марселю i стати вуличницею. З матросами. -
Чому якраз з матросами? - питав я. - Ви цього не розумi те, я не можу
пояснити, це питання патологi©. - Ах, лишiть це! Чорт зна що вигаду те! -
сердився я. - То ходiм танцювати, - казала вона. - Вже пiзно. I сьогоднi
нема танцiв, - вiдповiдав я. - Дома. Тут. Ходiм, ходiм. Знайдiть там якусь
плитку. Танго! Добре, старе танго! - зiрвалась вона i закрутилась перед
мною. Потiм пiдбiгла до мене, закинула руки менi за шию, оперлась животом
об мiй живiт, дивилася у вiчi, смiялася й казала: - Ах, ви Павле, Павле!
Який ви смiшний! Коли б ви тiльки знали. Чи ви мене любите? Скажiть за що?
Ну, скажiть! Ну, скажiiiть!
Я нiчого не казав, я лишень мiцно ©© притиснув до себе, на що вона
викрикнула: - Чую! Чую! Досить!
Потiм ми все таки танцювали пiд радiо танго, а ще згодом довго,
заклопотано збиралися до сну, вiдходили до сво©х кiмнат, знов виходили,
все щось забували, щось хотiли сказати. - Павле! Ви лиш подивiться, -
казала Лена i пiдставляла сво© вiдкритi плечi. - Ви так спеклися? Коли? -
дивувався я. - Це мене щось погризло. Дуже свербить. - У мене такий
коляндрил, - казав я. - Рятуйте! Давайте ваш коляндрил. - Я приносив
коляндрил, натирав критичне мiсце, Лена дякувала, вiдходила, щоб за
хвильку знов зчинити тривогу, що у не© з'явився комар. Комар! Неймовiрне!
Я бiг до ©© спальнi з величезною хлопавкою, комар зникав, ми шукали його
пiд години, не знаходили i я вертався до себе, а за мить я вже репетував,
де дiлась моя книжка. Лена з'являлась у дверях мо © спальнi майже
схвильована. - Яка книжка? - питала вона заклопотано. - Я тут... мав...
ревеса... Жiнка Мiльтона... - ми обо розшукували книжку i знаходили ©©
на верандi пiд мо©м лежаком. Лена посмiхалася i вiдходила... Щоб на пiв
дороги вернутися. - - Забула ще спитати: а що завтра? Чи не хотiли б зi
мною ви©хати? - Куди наприклад ? - Кудись... До якогось ресторану... На
обiд. А може вечором... На танець. - Я засмiявся на цiле обличчя. - Як з
рибальством? - питав я. - Еврика! демо! Я ще нiколи... - В якiй годинi
збудити ? - питав я. - Будь iколи. Хоч би опiвночi! О! Прекрасно!
Прекрасно! - Як тiльки дозволить погода - о п'ятiй рано! - Згода!
Розумi ться! - Отже, добранiч, чарiвна! - Добранiч, милий! - За хвильку,
вже з-за дверей, Лена гукала: - На рибу! - На рибу! - вiдповiдав я. -
Добранiч! - ще вигук з обох бокiв i пiсля того, зда ться, в котеджi
наста , тиша, всi теми вичерпанi, недалеко година перша ночi, в головнiй
кiмнатi мляво свiтиться мала лямпа, портрет Лисого повернуто лицем до
ватрана, по всiх кутах залягли настороженi тiнi.
Я лежав горiлиць на сво©й "континентальнi", лишень в пiжамi без
накриття. Не дивлячись на змiну температури зi зовнi, в котеджi все ще
мiцне тепло, над приголовком свiтиться нiчна лямпка в руках, замiсть
ревеса, "Тейлз оф Савт Пасифiк" Мiченера, кишенькове видання, не читаю, а
лиш дивлюся, поглядую на пiв-розкритi дверi, повторюю слова розмови з
Леною, кiлька разiв поправляю подушку, нарештi пригадую, що ©демо на рибу
i вiдкладаю "Савт Пасифiк". I гашу лямпку.
Робиться темно i тихо, крiзь вiдхиленi дверi прорива ться вкрадений
вiдблиск свiтла з велико© кiмнати, чути перiодичнi вибухи мотора
холодильника з кухнi, що нагадують стогiн, як також чути якiсь шерехи
знадвору, нiби там шепчуться, або цока годинник, або щось м'яко пада на
тверду землю. Над усiм горою шум вiтру i шум озера, який ма дiло з
телефонними дротами i антенами телевiзорiв, чути як б' хвиля на причалi i
погрюкують залишенi човни.
А згодом, мов тяжкий лантух, повертаюся на бiк, пружини постiлi
напружено вгинаються, починаю вдавати сон з присмаком втомлено© жаги i
незгасимо© спраги, що проходить по цiлому мо му тiлi. Без потреби штучно
кашляю i, зда ться, чую вiдповiдь з другого кiнця цього мiстерiйного
простору, щоб за хвилину ще раз повернутися i знов вдавати сон. Голова не
може втихомиритись, вона все шука вигiднiшого положення, подушка гаряча i
вогка, а цiле тiло нiби вариться в лiтеплiй водi. Не зчувся, як прийшов
сон.
Сон. Як довго тривав сон? Не можу сказати. Коли прокинувся, над
котеджем з фурiяльною люттю били громи, будова дрижала, вiкна мигали
огненними плямами i я дiткливо вiдчув бiля себе лоскотливе, живе, хвилююче
тепло. - Павле! Це я! - почув шепiт пiд самим вухом i не знаю, що сильнiше
звучало - громи над котеджом, а чи той шепiт пiд вухом. Миттю пробуджуюсь
i трiпотливе, пружне тiло втиска ться в мо© обiйми. - Лена! - вирвався у
мене переможний оклик. - Я, Павле! Я! Це я! Я боюсь! - чув той неповторний
шепiт, що його може висловити лиш жiнка i разом з цим вона ближче
горнеться, нiби ©й мало обiймiв, нiби прагне увiйти, розчинитися,
злитися...
Як це чудово скомпоновано, коли б'ють громи i шумить вода - стихi©,
освiтленi мiльйонами амперiв сяйва у славi неперевершено© казки Богом
дано© землi, сонцю, плянетам, людинi. Гарячi, мокрi, з болями й скреготом
зубiв люди можуть дихати справжнiм вогнем викресаного з крови силою нагих
грудей, розбитого тiла i гостро колючого насiння, що вирива ться з нутра
утроби.
МИ
1
Годi сказати, чи завинили тут блискавки i громи, а чи були вони лиш
вражаючм поштовхом, ма статичною декорацi ю i блискучим акомпаньяментом до
нашо© пречудово© драми. Можливо, я нiколи не знайду справжнього слова, щоб
це сказати. Сталося чудо, якого я багато рокiв чекав, Лена була незрiвняно
велична у сво©й незабутньо-магiчнiй ролi, сталося нагле персвтiлення, яке
наблизило нас до краю блаженства.
Останнi три днi i три ночi, якi ми продовжили на п'ять днiв i п'ять
ночей, нашого перебування на озерi, були трiюмфом i апотеозою довго© й
вперто© боротьби наших несподiваних вза мин. Це була велика зустрiч
блукаючих плянет у незмiрному космосi подiй, що виповняли наш час i наш
простiр. Погода цих наших днiв була вiрним нашим союзником, вта мниченим
другом i надiйним помiчником, вона вернулася до сво © лiтньо© норми,
кожного ранку термометр показував понад норму тепла, небо було ма статно
сине, вода приманливо бiрюзова. Ми купалися, ми ©здили човном, ми ловили
рибу, ми ходили на танцi, ми слухали музику. I багато смiялися. Смiх
рвався з нас зливою, все виповнялось жартами, свiт видавався легким, як
пушина. I, розумi ться, ми були твердо рiшенi, навiть без мови,
одружитися, ось тiльки я впорядкую сво© достатки, роздобуду справжн
мешкання i вистачальний прожитковий рiвень. В мо©й уявi появилось багато
нових видив, думка забiгала до самого краю можливого, я став довiрливим
змовником фантастичних i не фантастичних плянувань, новi проекти
супроводжували мене, як пажi, як раби i як весталки.
То ж та пречудова жiнка була моя. Наша постiль днала нас повсякчасно.
Нас годi розiрвати. Наша пристрасть розгорiлася i не могла згаснути. Це
вже поже жа пiд час посухи, це злива вогню. Нам слiд лиш торкнутися i ми
вже готовi. Ми справляли авансом наш медовий мiсяць у всiй його насолодi,
ми всiх i все забули i були вдоволенi, що нас забули також.
А коли ми знов опинилися на вулицях нашого мiста, нас годi було
впiзнати - дво мiцних, свiжих, загорiлих богiв, якi щойно зiйшли зi свого
Олiмпу, щоб сво ю появою оздобити заношену вулицю Маркгам з ©© численними
дiтьми i рiзноманiтними синагогами. Моя безвiконна кiмната видалась менi
мрачним казематом, у якому я колись лежав на фронтi пiд Ленiнградом i яка
тепер наводила на мене панiку. Я мушу як найскорiше ©© залишити, час
наглив, днi блискавично тiкали. Не було бiльше та мницею, що ми з Оленою
зарученi i що наше одруження - питання мiсяцiв. Всi мо© адораторки зложили
зброю i вiдiйшли на бiк. Ми з Леною появлялися на вулицi, в кав'ярнi, на
танцях, на вечiрках, у кiно, на нас дивилися заздрiснi очi, нас обмовляли,
ми були атракцi ю всi © нашо© громади.
Надходила рiшальна осiнь, я мав вилiзти iз сво © власно© шкури, я
складав i розкладав свiй бюджет, iнколи я нагадував вужа, якому наступили
на хвiст.
Але я був трагiчним оптимiстом, я не гонився за дешевими успiхами, як i
не мав намiру брати жар голими руками, але я мав безодню далебi цiкавих
плянiв, пiдшукував спiльникiв, домовлявся спiвробiтничати, замовляв
позички i був переконаний, що з Новим Роком я залишу свою чарiвну Маркгам
i оселюсь десь там далi на пiвнiч на цiй прекраснiй шахiвницi нашого
розлогого мiста, а тодi наш з Леною рай дiстане концесiю i буде включений
до ре стру законних iнституцiй.
Але несподiвано прийшов той вiд'©зд Лени. На початку жовтня, одного дня
я дiстав вiд Зiни телефон. - Приходьте негайно! - Лена ви©жджа до
Монтреалу!" справдi наглiсть критична. Чому вiд'©жджа i чому повiдомля
Зiна. Знов та Зiна i знов мiстерiя. Кличу до телефону Лену. Вона
запинаючись, мов школярка, повiдомля , що дуже захворiла мама i вона
мусить негайно вiд'©хати. Чому не повiдомила мене? Ось тiльки збиралася,
але Зiна випередила. Чому Зiна? Нема коментарiв.
Бiжу на вулицю Шша. Застаю Лену в тому самому чорному трико, яке
пригадую iз Сiмко, сидить згорнута калачем у заголiв'ю свого лiжка,
прикритого м'яким гуцульським килимом. Не бiжить менi назустрiч i не
вiта ться. © очi заплаканi. - Що з вами? - кидаюсь до не©, нiби до
ранено©. (Не дивлячись на всi нашi пригоди, ми з нею були на "ви". Цього,
розумi ться, хотiла Лена). - Мама. Ось телеграма. ду. Сьогоднi.
- Але ж, Лено, - починаю схвильовано.
- Нi-нi-нi! Милий. Не треба. Я мушу! - перебила вона мене. © обличчя
дивно сердите.
- Що з мамою?
- Не знаю! - Вiдповiда рiзко.
- Так нагло!
Лена не вiдповiда , очi ©© бiгають... Закушу нижню губу, нiби терпить
бiль. - Я вернуся! Я скоро вернуся!
- Коли?
- Не знаю. Милий. Не робiть такого вигляду!
- Передовсiм не робiть ви!
- Бо я не можу зрозумiти! Я не можу зрозумiти! - повторяла вона крiзь
сердитi сльози.
- Чого не можете зрозумiти?
- Нiчого не можу зрозумiти. Якiсь iдiоти! Ще менше мiг зрозумiти я, що
за iдiоти, кого ма на думцi? Я дивився далебi з виразом iдiота i не знав,
за що хапатися, нiби я топився.
- Може б ви щось пояснили, - почав було я.
- То ж кажу! Нiчого не знаю. Можливо iншим разом! Навiщо пита те?
- Коли ©де потяг?
- Не ©ду потягом.
- А як?
- З Лисим. Вiн ©де до Монтреалу. Автом. Знов той фатальний Лисий, мене
це виводить з рiвноваги. - Лено, - вирвалось у мене, - як що ви знов
гра те якусь...
- Замовчiть! - крикнула вона. - Не мушу давати вам звiтiв!
Я раптом замовк. Хвилину розгублено мiркував. Була наелектризована
тиша, Лена дивилася великими переляканими очима. - Допобачення! -
вирвалось у мене нагле, нерозумне, вiдрухове речення, я повернувся i майже
вилетiв з кiмнати. За мить я опинився на вулицi. Уявляю, як я виглядав. У
менi тремтiв кожний нерв. Годинник вказував, що за годину я мушу йти на
вечiрню змiну працi, я мав мало часу, але я не пiшов до дому, а скочив до
автобусу на вулицi Осiнгтон i по©хав на вулицю Квiн до ресторану де
працювала Зiна. У ресторанi було повно гостей, всi мiсця при барi занятi,
сильно пахло всiлякими стравами, з намагою протиснувся до заду, де було
трохи вiльнiше, Зiна у сво му бiлому халатi була дуже зайнята. Я ледве
знайшов мiсце при барi i розгублено замовив каву. Зiна одразу мене
побачила, зрозумiла, в чому справа i пiдiйшла. - Чи можу з вами бодай
п'ять хвилин говорити7 - запитав я. - Добре. Ось тiльки впораюсь з тим
гостем. Зайдiть до сальончику. - Я забрав свою каву i перейшов до
сальончику, що був також зайнятий по вiнця, ледве знайшов якесь мiсце i
одразу появилася Зiна. © вираз зраджував лукавство i не викликав довiр'я.
- Скажiть, - запитав я одразу, - що там сталося? - Павле Iвановичу! Я не
знаю, - спонтанно вiдповiла вона. - Це все Лена. Та телеграма. Думаю, що
щось нако©в той Лисий.
- Який Лисий!? - майже викрикнув я.
- Ви ж зна те.
- Я нiчого не знаю.
- Тихо. Тут люди.
На нас справдi зо всiх бокiв дивилися, мiй вигляд був далебi грiзний, я
каявся що зайшов сюди, ця розмова остаточно збила мене з пантелику. I
приголомшила. Рiшуче не знав, що далi робити. Заплатив каву, без слова
вийшов з ресторану i вдався до телефонно© будки. Викликав Лену. Я чув ©©
схвильоване дихання. - Лено, - казав я притишеним, нервовим голосом, у
якому виразно звучала розпач. - Пам'ятайте, що ви ставите на карту цiле
наше майбутн , я не хочу, щоб ви ©хали з тим Лисим, коли мусите ©хати -
©дьте потягом, я куплю бiлет i проведу вас на двiрець.
Но-но! Не купуйте! Де ви ? злякано говорила Лена.
- На вулицi.
- Ви були в Зiни.
- Я був.
- То хай вона виясню . Це ©© робота. Лисий тут нi при чому. Мусите менi
вiрити! Мусите! Зiна зла, що я не виконала ©© завдання.
- Якого завдання?
- Вони мене тероризують. Я мушу тiкати. Поясню iншим разом.
- Лено! Але ж ви...
- Ви бачили в якому я станi. Не питайте! Лисий менi помага .
- Лено! Лено! Я зараз буду...
- Пiзно! Вже пiзно! Ми зараз ©демо! Допобачення, мiй милий! - i вона
положила слухальце.
Я вирвався прожогом з будки, пiймав перше таксi i погнався на вулицю
Шша. Здавалося, що те чортове доробало сунеться зi швидкiстю волiв, що все
змовилось ставити менi перешкоди, я наглив шофера, шофер наглив машину,
зупинки трамва©в, червоне свiтло, бiчнi вулицi, тягаровi авта... Вороги,
самi вороги, максимум нашо© швидкостi 30, ©демо 15 - 20 i це зветься
модерне темпо, що вiд нього можна збожеволiти. А коли ми пiд'©жджали до
будинку при вулицi Шша, я бачив виразно, як саме рушило велике темно-сiре
авто, як менi здавалося, спрямоване на далеку дорогу. Це мiг бути той
самий темно-сiрий Крайслер Лисого, що про нього якось згадувала Лена. Одна
тiльки мить! Темно-сiрий Крайслер так швидко вiддалився i зник в напрямку
Блуру, що я не встиг анi охнути. Я лиш пiдняв голову i напружено дивився
йому в слiд здовж спорожнiло© вулицi, через яку почали переходити з криком
i гамором школярi з найближчо© народно© школи, якi заступили нам дорогу. Я
сказав шоферовi вiдвезти мене на мою Маркгам.
Отже за один день, чи краще пiв дня, все змiнилося до невпiзнання, Лена
нагло зникла - незбагнуте, безглузде чортовиння... Що можу сказати? Мушу
©й вiрити - скiльки разiв це повторяла, я вiрив, але де взяти вiри, коли
не вiриться. Чому б не вияснити справи, не сказати все словами, для чого
та безглузда загадковiсть, та за©куватiсть сумлiння. Можливо там нема
нiчого несподiваного, а це лиш страх перед самим собою, смакування
власного болю. Я переконаний, що це дешева, балаганна видумка позбавлених
дотепу мозкiв, дурне чортовиння, безглуздя, бо ж за що саме мали б "вони"
©© тероризувати, якого завдання вона не виконала?... Доречi, Зiна не
вiрить в телеграму, чи маю вiрити я? Голова крутиться, мозок туманi ,
гiркота залива почуття, я безпорадний, розгублений, залишений, на язицi
весь час декадентський мотив якогось забутого куплетиста.
Це квил ння наповня мене все бiльше i бiльше i перелива ться через
край мого безсилля, чую бiль, бiль, бiль - тупий i безупинний вiд якого
терпне пiднебiння i в'яне зiр...
Цю дику нiч я провiв у товариствi мо©х золотих, солодких, спiтнiлих
машин з ©х вiчним гугливим рухом i ©х запахом зiпсуто© оливи, якi сво©ми
демонiчними звуками заглушали демонiчнi стогони мо©х розбитих нервiв. Я
хотiв говорити далi з Леною, я бачив ©© зовсiм живу i плотську перед
собою, тому роздобув папiр з шуфляди малого стола, що стояв побiч мо ©
майстернi i пiд звуки машин на заолi нiй, дерев'янiй скринцi з мо©м
знаряддям, почав писати всiляку нiсенiтницю, що тiльки прийшло до мо ©
голови: "Мила Лена! Ви вiд'©хали сво©м Крайслером пiд фурiю пристрастей,
що ©м мiг би позаздрити сам Люципер. Ви залишили мене дослiвно
розчавленого на хiдниках вулиць. Ви не сказали менi нiодного людського
слова, яке б можна було розумiти.
Ви мене зна те. Я не паяц, не балаганний блазень, не кльовн П' ро. Я
можу розумiти все, навiть вiддаль, навiть божевiлля, але я нiчого не
розумiю з Вашо© теперiшно© поведiнки. Заклика те мене вiрити! Ради Бога! Я
Вам завжди вiрив, я Вам безглуздо вiрю, бо паскудно, негiдно, по собачому
люблю. Ви це зна те i...
Я писав, i писав, i писав, скиглив, хулiганив, блюзнiрив i не мiг
знайти кiнця сво©й зачумленiй безрадностi, я хотiв висловитися, але вислiв
не приходив, а приходив туман, марево, болото, трясовиння. Колеса машин i
колеса мо©х марень крутилися туманним клоччям у мо©м зачадженiм мозку i
викидали пiну глибокого, пiдземного, огненного жалю. речi, яких ви
направду не можете висловити!
I пiсля цього почалося мо Торонто без Лени. Це був терор. Я не знав,
де себе дiти. Я звик кожного дня, кожного вечора переживати празник, бути
з нею, говорити, смiятись, спiвати. Ходилось на побачення, на зустрiчi, до
кiна, на вистави, бiблiотеки. Ви©жджалось на острови, ©халось моторовим
човном пiд мiсяцем, не зважалось на час, на години, на мiсце. Я одвик вiд
людей, а люди вiд мене, що мав робити тепер?
Я тинявся, як люнатик, по брудних вулицях середмiстя, мене нiчого не
цiкавило, забави без Лени не були забавами, дiвчата не видавались
дiвчатами, днi минали черепашачими кроками, ночi видавались бездонними
прiрвами. На роботi я лиш думав про не©, ©© iм'я вимовлялося безконечно,
вона заповняла мене дослiвно, поневолила абсолютно. Я був нею хворий.
Що другого дня я ©й писав, вимагав вiдповiдi i одного разу дiстав вiд
не© писульку: "Мiй коханий! Простiть, простiть, простiть! Я винна! Знаю що
ви пережива те. Я переживаю те саме. Я хвора. Як можете - прибудьте сюди.
Монтреал гарне мiсто. Постараюсь все пояснити. Цiлую, плачу, кохаю!
Ваша"... Адреса й телефон.
Цi слова я читав, як голодний, як п'яний, як дикий, я ©х хапав на
льоту, ковтав, вони виходили все новi хоч тi самi i я ненаситно по©дав ©х,
як звiр свою жертву. Вони щiльно засiли в мо©й кровi i я буду чути ©х
навiть за гробом.
Найближчо© суботи я мав вiльне, а дотого вимантив вiльний понедiлок i
вже раннiм 9.15 експресом Канадсько© Нацiонально© Залiзницi, у дуже
гарному, новенькому вагонi з м'якими фотелями i величезною панорамою
Бритiйських гiр на переднiй стiнi, я мчався до Монтреалу, щоб пiд вечiр, о
годинi 5.45, висiсти з невеличкою валiзкою на величному, многолюдному,
шумному Центральному двiрцi i одразу з двiрця нетерпеливо дзвонити Ленi. -
Де ви ? - почув я захоплений, гаркавий голос. - На Центральному. - Зараз
там буду. Чекайте при виходi!
Я не чекав, я маяв, як прапор, мiй зiр без перерви тримався годинника,
наполегливо вдивлявся у вуличну масу людей, залитих сяйвом неонового
свiтла з блiдими, етерними обличчями, з безлiччю нiг на вогкому хiднику,
пiд шум i стогiн безконечних машин i спалахiв безконечних реклям.
Розумi ться, що час поняття релятивне, зараз це не час, а гранiт, це не
хвилини, а тяжкi глиби каменю, я чув ©х тягар весь цей день, я не можу
стояти на мiсцi i не можу вiдорватися з мiсця.
I нарештi вона. Пiд'©хала темна таксiвка i з не© з поспiхом висiла Лена
у сво му чудовому осiнньому плащi рудого кольору з великими кратками, не
защiпнута, без капелюха, з розбитим волоссям, свiжа, ясна, усмiхнена.
Поспiхом платить шоферовi, я бiжу назустрiч. - Лено! - Павле! - I ми
душимось у обiймах, таке знайоме тепло, дихання, запах. - А я так
чекала... I знала, що при©дете... Менi снилось. Весь день сидiла при
телефонi. - Ви чарiвна! - О, як це гарно! - Вона любить це речення i я
люблю його також. Деякий час сто©мо одне проти одного, трима мось за руки.
дивимось у вiчi, посмiха мось очима, устами, цiлою iстотою, Лена вигляда
справдi вiдсвiжено i анi слiду настро©в з Торонта. I, мабуть, мiй вигляд
говорив ©й те саме: - Ви чудово вигляда те! - казала вона. О, милий! А
куди тепер? - Готель, - вiдповiв я. - Розумi ться, готель. Шука мо разом.
Ми йшли пiд руку бадьоро, радiсно, в ногу широкою, рухливою, ясно
освiтленою вулицею з великими вiтринами i барвистими реклямами, ми
з' днанi в один рух i один порив, камiнь пiд ногами вида ться м'яким,
килимом, така велика i прозора радiсть. Недалеко натрапля мо у бiчнiй
вулицi великий готель "Ля Саль". Одразу заходимо i одразу дiста мо добру,
тиху, м'яку кiмнату на п'ятому поверсi з ванною i виглядом на залите
огнями мiсто. - Тут чудово! - викрику Лена. Роздяга мось i вдруге
вiта мось довгим, п'янючим поцiлунком. - Дуже дякую за листи. Чудовi! Вони
були для мене великим посиленням. I вибачте, що я так мало писала, ви ж
зна те, я не вмiю, просто не вмiю, не знаю що писати, хоч хочу писати. А
дуже скучав? - Не скучав, а здихав! - О! - Вона пригорта ться, заклада
руки за шию, пiдставля уста, спокусливо смi ться - тиха, рiвна, спокiйна
постiль i така ж атмосфера i ми втомленi розлукою i спрагненi чеканням,
такi тривожно нетерпеливi...
А трохи згодом, майже п'янi, але щасливi i втихомиренi, ми спокiйно
одяга мось, Лена, як i завжди, пречудово одягнена, на цей раз пречудова
суконка золотого кольору (вона любить кольори металiв, тепер якраз моднi),
яка плястично обляга ©© фiгуру, ми лиша мо кiмнату, сходимо вниз до
другого поверху, де мiститься ресторан i де у просторiй, м'яко освiтленiй,
винятково затишнiй залi знаходимо при мне мiсце за бiлим столом i пiд
звуки джез-бенду, що долiтають сюди з другого кiнця залi, замовля мо
вечерю.
Ми переповненi самi собою, не ма мо бiльше мови, погляда мо на себе,
вдоволено посмiха мось. - Чудова сукенка, - кажу, аби щось сказати. -
Подоба ться? - пита Лена. - Блискуча, - продовжую думку. - Для вас
вибрала, - каже Лена. - Я вдячний мiцно, - кажу я. - Тепер це мода, - каже
Лена. - I вам це личить, - продовжую мову. Лена посмiха ться затисненими
устами, ма спущенi повiки i злегка повернуту в профiль голову, що ©й
також дуже личить, а разом творить дуже привабливу картину самосвiдомого
вдоволення.
Дуже елегантний, нiби Роберт Тейлор, у прекрасному смокiнгу кельнер,
приносить вечерю - десерт з пiвденних овочiв, грибова юшка (на бажання
Лени), печеня iндика з пюре i брусницею, кава i... шампанське, (на мо
бажання), майже вiдчаяний, перший в iсторi© мого життя, подiбний жест. Це
був початок, подiбнi готелi i подiбнi ресторани з такими кельнерами до
цього часу не входили в засяг круга мого дiяння, але цей такий день силою
свого звершення, вимагав данини великого мiрила, бо я переконаний, що в
цьому просторi, разом зi мною i Леною, перебували переважно "великi
мiрила" рiзних вимiрiв, а Лена в ©© золотiй гомосферi, заслужено займала
сво мiсце, рiвних ©й не було багато i я мiг законно твердити, що мiй
вибiр не належить до найгiрших.
Розумi ться, хотiлося багато довiдатись i багато вияснити, я мав
засипати Лену питаннями, але в цей момент ще бiльше хотiлося не торкатися
наших ран. Само це свiтло, це оточення, ця теплота i звуки музики вимагали
вдячности. I Лена, яку я ще в потязi вважав недосяжною, моя надмiрна
наснага перемогти спротив, творили мiй клiмат сво рiдного, его©стичного
вдоволення, бо просто не хотiлось вiрити, що Лена, яка зараз бiля мене i
та, яку я знав ранiше, та сама iстота. Де дiвся ©© цинiзм, примхи,
вибуховiсть, акторство. Коли нашi криштальнi чари вина торкалися, нашi очi
зустрiчалися палкою довiрливiстю i, здавалось, розчинялися у вза мнiй
радостi щастя.
Пiзнiше все таки ми "виясняли" нашу справу, я не вимагав, але Лена сама
почала, зда ться, це ©© турбувало. Це не було вияснення... Я все знав.
Вона лише пiдтвердила мо© здогади... - Зна те, як це сталося... Хтось з
них, можливо Трухлий, - казала вона... - Макар Iванович? - перебив я ©© з