Самчук У.. На тведiй землi

питав я схвильовано.
- О! Це ви! Дуже гарно! Прошу. Розумi ться. Заходьте до мо © кiмнати, я
зараз там буду.
Я пiшов по сходах вгору, Лена зосталася бiля телефону. Дверi ©© кiмнати
були вiдчиненi, було душно, вiкно на город вiдчинене також, i коли я
глянув вниз, побачив Зiну i Трухлого, якi мальовничо лежали на травнику. Я
швидко вiдступив вiд вiкна, не хотiв, щоб вони мене бачили, намагався
прийти до нормального вигляду, i в той час непомiтно появилась Лена -
розчервонiла й сяюча. - О, як це гарно! - викрикнула вона захоплено, чого
з нею рiдко траплялося. - I скажiть, що з вами?
- Що робить тут Трухлий? - запитав я гостро й несподiвано.
- Мабуть те, що й ви. Залиця ться. Зiна ма сьогоднi пiв дня вiльного.
Лена дивилася на мене здивовано, менi здавалось, щиро, намагалась
вгадати, що справдi сталося, щоб могти вiдповiдно реагувати. Вона мала дар
вiдчувати людей i вгадувати ©х думки. - Ви вчора дзвонили? - запитала вона
спокiйно.
- Де ви були?
- Що за тон?
- Я вас питаю.
- На Сiмко, - вiдповiла вона вперше прямою вiдповiддю.
- З ким?
- О, з ким... Нi з ким. На котеджi Лисого. Ви ж зна те Лисого. З УНО,
що ма готель на Бей. У нього на Сiмко гарний котедж.
- Що ви там робили?
- Купалися.
- Вечором?
- Чому не вечором? Найкращий час для купання.
- I Трухлий був з вами?
- О, Павле! Що з вами? Розумi ться був. Це ж... Як вам не соромно! Вiн
же... Просто не хочу поясняти, бо це глупо. I мiж iншим, Лисий хотiв би i
вас запросити. На мо бажання. Чи ви хотiли б? Допустимо в суботу.
З кожним ©© словом менi вiдлягало, нiби бiль голови пiсля аспiрини,
робилося яснiше i лекше, я шукав вiдповiдi на останн питання, але Лена
перебила: - Але ж ви голоднi! Хочете? Я маю.
- Нi, дякую.
- Ма те недобрий настрiй.
- Бо мав недобру вiзиту.
- У зв'язку зi мною?
- Можливо.
© погляд зраджував зацiкавлення, на устах тремтiла iронiчно-вдоволена
посмiшка, очi мiряли мене знизу до верху, але не питала нiчого. Я стояв
перрд нею знiяковiлий, дивився ©й у вiчi i мовчав також. Вона легко, криво
посмiхнулася, пiдiйшла до мене, театрально пiднесла сво© довгi, нагi руки,
заложила ©х менi за шию i легко, нiжно, з тi ю самою iронiчною посмiшкою,
поцiлувала мене в уста. I запитала по нiмецьки: - Варум зiнд зi зо безе? -
Я посмiхнувся, обняв ©© i пригорнув до себе. - Но, но, но! Не так завзято.
Ви мене зломите, - казала вона i намагалася визволитись з мо©х обiймiв. -
Хочете говорити по нiмецьки. Або по росiйськи? - казала вона. - Яка вам з
цих двох мов бiльше подоба ться?
- Навiщо вам це треба знати? - запитав я.
- Нi-на-вiщо. Просто, щоб вам докучити. Ми ж можемо говорити на кiлькох
мовах, чи це не гарно?
Я не мiг позбутися пiдозрiлого, питального вигляду, здавалося, що вона
мене в чомусь випробову , робить допит i хоче замаскувати це невинними
жертвами. Я не мiг бути одвертим, а разом не хотiв видаватися
недовiрливим, що менi не легко вдавалося i Лена це прекрасно бачила.
- Ви менi не вiрите? - питала вона.
- Що не вiрю?
- Щось не вiрите.
- Може тому, що все таки вiрю.
Вона посмiхнулася ясною, доброю посмiшкою, iнколи в не© це гарно
виходило - вишнево i соняшно. - Як гарно, - вiдповiла вона. Це ©© "як
гарно" значило, що ©й щось справдi подобалось. -- Ну, так що? демо
купатися ?
- Лисий може нас забрати... Або просто ми самi, автобусом. Ви i я. Чи
не зворушливо. Дво закоханих... На пляжi... Гарячий пiсок... Бронзовi
тiла... Оранжевi купальники... Ви ж ма те суботу вiльну.
- Не тiльки суботу, маю вiльний тиждень. Це моя вiдпустка, - вiдповiв
я.
- Разпрекрасно! Еврика!
- Т я маю iдею.
- Ов!
- А що коли б декорацi© трiшки ускладнити. Скажемо: котеж... озеро...
Раннi тумани... Вечiрнi зiрницi... Дво закоханих...
- Це спокусливо.
- Я мiг би замовити котедж... На цiлий тиждень.
- А ви не бо©тесь?
- Чого?
- Пам'ятайте мо "нiколи-нiколи". Це поважно.
- Дво ... скажемо... таке слово "платонiчний"... Допустимо, ми не з
живого матерiялу, а, скажемо, астральнi з'яви, або, скажемо, боги з
мiтологi©, такий божественний Аполон i така божественна Афродiта...
- Но, но, но! Не залазьмо на Олiмп, тримаймось краще астрального.
- Скоряюсь. Дво астральних синдерел живцем з казки, як зiйде жовтий,
надутий мiсяць, в туманi берега зi стрункими тополями, з подувами
могильного холодку, з повiтрям, що його пронизують кажани, побрязкуючи
кiстяками...
- Стоп! Стоп! Стоп! Кажани побрязкують кiстяками?
- Не кажани... з'яви.
- Чи астральнi з'яви мають кiстяки?
- Мають. Танець кiстякiв на березi холодного озера, пiд жовтим мiсяцем
у фiолетовому туманi.
- А що далi?
- Кида мось в льодову воду i зника мо. Лишень два круги на водi. "Я
живу у зростаючих кругах". I глибока, могильна, космологiчна тиша!
Лена виразно була зацiкавлена, очi i уста посмiшалися, голова
заперечливо похитувалася, це ©© iнтригувало i бавило.
- Ви не погоджу тесь? - питав я ©©.
- З вами - так. Лишень не з собою. Бо я... погоджуюсь.
- А чого нам боятися?
- Запитайте краще себе.
- Я вже давно помiтив, що ви в мене не вiрите, - казав я агресивно.
- О, Павле! Маю вiрити у вас? Як? Ви не вiрите менi.
- Я вам не вiрю, але я у вас вiрю.
- Ви пропону те менi провести з вами тиждень...
- Не пропоную i не провести... I не тиждень...
- Я вас не розумiю.
- Не розумi те? Що можуть бути вищi, кращi, могутнiшi слова, як
"провести", як просте "жити". ще утопiя, казка, мрiя... чудо! Чому не
хочете погодитися, що поезiя, краса, щастя, радiсть це реальнi явища ?
- О, Павле! Ви божевiльний! Ви не зна те мене.
- Не знаю i не хочу знати. Допустимо, я вас вiдкриваю, як Колумб
Америку. Не знаючи наперед, куди це заведе - у прiрву, в Iндiю, у пекло.
Допустимо, я з вами одружуються, i за пару тижнiв виявиться, що я
одружився з вiдьмою. А може це цариця Савська, або Клеопатра. Або просто
пригода. Не все на свiтi стандарт. Можемо бути найгiршим подружжям на
плянетi, але найкращим у соняшнiй системi. "Я живу у зростаючих кругах" i
ви цього не забувайте. Допустимо, тi круги розходяться, розходяться,
сягають далi i далi...
- Аж куди?
- У безконечнiсть. Туди, де нас ще не було.
- Що це все значить?
- Уявiть самi.
- Я не можу.
- Оооо - ви можете! Лишень... Я розумiю. Плачетесь, що вас кинуто за
океан, бо©тесь простору... Що не матимете гарно© спiднички...
- Вибачте, - я не плачусь.
- Ви плачетесь! Лишень вда те хоробру. Вас вислано сюди, викинуто в
стратосферу i не дано можливости повороту. Вас викинуто в чужий город, ви
побачили, що тут краще i збунтувалися. В Ню Иорку? Не може бути! Що таке
Ню Иорк? Купа камiння. А от там у нас... Але скажiть, моя Клеопатро, чи
наш слiпий бунт проти дiйсности не признанням нашо© слабости...
- Що хочете цим сказати, шановний Улiю? Я людина самостiйна. Хочу жити
в свободi.
- Казати все одверто. Все! Ма те болi - кажiть. Смi тесь - кажiть. А
хочете продатись - продайтесь, але дорого. Щоб було знати пальцi. Не
розмiнюйтесь.
- Замовчiть! Павле, замовчiть! - I вона одвернулась. Цей поворот був
меткий, рвучкий, разючий. © прекрасна фiгурка виконала цей рух з балетною
досконалiстю. Я був вражений остаточно. Менi хотiлося вiрити, що Лена нi в
що не замiшана, що це певний дивовижний збiг обставин i моя не менш
дивовижна на це вражливiсть. Лена ж сво©м мiмозним чуттям вiдчувала мо©
турботи, але уникала якихбудь роз'яснень. Ми ловили одно одне з
зав'язаними очима, оминаючи основнi небезпеки, годилися на Сiмко, на
iнтригуюче, споскусливе, прагнули бути незалежними, вiдповiдати перед
самими собою, не зважати на нiякi конвенцiональнi догматичнi вимоги. Жити
"по сво му", не в'язатись з думками iнших, вiдповiдати лишень перед
власним сумлiнням. Лена розумiла становище жiнки, вiдчувала мо до не©
наставления, була свiдома сво © вiдповiдальности. Але ми мусiли, ми
хотiли, ми прагнули себе випробувати, мiж нами стояла невловна неяснiсть,
це нас iнтригувало, вимагало виходу, круги наших зацiкавлень весь час
зростали i втягали нас у свiй концентричний вир. Це нас в'язало, це нас
бентежило, це нас гнало вперед.
Цього дня ми не винесли рiшення, але наш загальний настрiй був за
рiшенням, ми вiджили, повеселiшали, були грайливi, Лена кiлька разiв
атакувала мене сво©ми поцiлунками, кожний раз боронилася перед мо ю
агресивнiстю. Непомiтно появилася Зiна, якась розхрiстана, розбита,
розм'якла, вона була здивована, що застала мене i нас у такому яскравому
настрою. - О! Ви тут. А Лена казала, що ви не прийдете. - Наш добрий,
грайливий настрiй виводив ©© з рiвноваги, i вона помiтно не знала, як на
це реагувати. Менi здавалося, що вона була невдоволена i мала претенсi© до
Лени.
Коли я вже за темна вiдходив, Лена провела мене не лишень вниз до
дверей, як i кожного разу, але й далi вулицею до перехрестя Гарбор -
Осiнгтон, де я звичайно брав трамвай. По дорозi я запитав ©©, чому Зiна
була невдоволена, на що я дiстав несподiвано - вiдрухову вiдповiдь: - Не
питайте! Нiколи вам цього не скажу! - Це вийшло на диво рiзко й
нетерпеливо, що мене дуже вразило, я замовчав, саме пiдходив трамвай, я
кинув "добранiч" i без потиску руки, швидко залишив Лену.
У трамва© я деякий час був пiд враженням останньо© сценки, "нiколи вам
цього не скажу" гостро й тривожно звучало в мо©х вухах, пiдозрiння i
сумнiви отарами тиснулись до мо © уяви, ро© бентежливих думок малювали
найтемнiшi картини справи. А що, як справдi я заплутався у якусь
мiстерiйно-пiдрзрiлу аферу, у якiй цiла та моя Лена нiщо iнше, як
звичайний поганий жарт, ©© загальна поведiнка вiд першого дня нашого
знайомства вийнятково не звична, можливо все це за-пляноване,
зрежисероване, награне, можливо, що й тi першi мо© зустрiчi на вулицi не
були випадковi, а те знов непрошене посередництво Зiни, весь той та мничий
Трухлий, те настирливе бажання Лени бачитись зi мною, а разом вiдпорна.
майже гiстерична реакцiя на кожний мiй дотик... I нарештi цiле те казкове
Сiмко з тим лицарем Лисим та його дивовижним котеджем. Все це було
насичене загадковiстю, вiдганяло iнтригою, насторожувало непевнiстю.
I що мене ще особливо вражало у цiлiй цiй гротесковiй комедi© - якась
дитиняча, на©вна i щира безпораднiсть Лени, не дивлячись на всю ©©
рафiнованiсть, гострий розум i талановитий артизм. Здавалося, що вона гра
фальшиву, не свою, накинуту ролю, яка ©й абсолютно не личить i якою вона
не цiкавиться.
I ще мене вражала ©© щирiсть. I чеснiсть. Не дивлячись на всю ©©
балаганну революцiю проти щирости. Бути, вдавати, пiдроблятися, позувати,
лицемiрити, всi цi чесноти нашо© втомлено© доби, якi вона так старанно
штучно, незграбно наподоблювала i плекала, не були ©й властивi, вони ©й
перечили, вони з нею не мирилися. I вона хотiла направду бути зi мною i
можливо... Не хочу забiгати наперед. Час все виявить.
У трамва© я також пригадав, що я ще фактично сьогоднi не обiдав. Йдучи
до Лени, я лиш нашвидку й легко перекусив. На мене чекала нiчна змiна мо ©
працi. Я мусiв бути готовий. Тим часом я був голодний, до грiлу "Вiкторi©"
було задалеко, я пригадав собi, що на вулицi Батерст, нижче Дандесу, зараз
за крамницею "Пласту", недалеко комунiстичного "Дому працi", вiдкрилася
нова ©дальня "Домашнi обiди" з "дуже помiркованими цiнами",
" вропейського", а властиво укра©нського стилю.
Я не по©хав до дому, а одразу, пересiвши на Батерст, по©хав на "Домашнi
обiди". О, та вайлувата, незграбна вулиця Батерст! Не знаю ©© минулого,
правдоподiбно, вона правила колись за один з кращих осередкiв заможнiших
мiщан, органiзованих масонiв, середнiх пiдпри мцiв. Тепер же тут, як за
домовленням, оселилися мо© невсипущi земляки, натворивши цiлий ряд
рiзноманiтних установ, пiдпри мств, церков, шкiл, органiзацiй -
Православна церква св. Володимира, крамниця квiтiв "Мак", домiвка й
редакцiя гетьманцiв, крамниця "Пласт", ©дальня одна, ©дальня друга,
медична клiнiка одна, медична клiнiка друга, комунiстична книгарня,
католицька книгарня, комунiстична домiвка, нацiоналiстична домiвка,
редакцiя "Гомону Укра©ни", друкарня одна, друкарня друга. Все це i багато
iншого скупчилось на цiй шановнiй, просторiй, старiй вулицi, i я почуваю
себе зовсiм, як дома. Трамвай швидко завозить мене на мiсце, фактично три
зупинки i я висiдаю - маленька, чистенька, чепурненька ©даленька, кiлька
столикiв, кiлька гостей i мiж ними бачу... I що це справдi за мана...
iнженера Трухлого, того самого, що його недавно бачив на вулицi Пiша.
- А! Павло Iванович! Добрий вечiр! Присiдайте! - заговорив вiн на мо
привiтання. Був дуже чемний, радiсний, гомiнкий, беру бiля нього мiсце,
пiдходить кельнер, замовляю борщ i вареники.
- I як це ви сьогоднi зайшли аж сюди? Я знаю, що ви волi те "Вiкторiю",
- говорив вiн далi тим самим бадьорим тоном.
- Просто тому, що ближче. Спiшу на роботу, - вiдповiв я.
- Робота. Павле Iвановичу. Знаю, що ви прекрасний механiк, ви працювали
на корабельнi, а тепер чомусь взялися за чоколяд, - продовжував Трухлий.
- Пришилося, - кажу виминально.
- Чи не хотiли б змiнити заняття ? На щось краще ? По фаху? Марну ться
така сила, - казав вiн далi.
- Розумi ться, хотiв би, але як? - вiдповiдав я.
- багато можливостей... Змiнити i все... Можна б знайти протекцiю,
якесь добре, прибуткове мiсце, от хоч би на корабельню.
- Де тут корабельня?
- Не конечно тут. В Монтреалi, Квебеку, Галiфаксi. Мiж iншим, я маю
деякi знайомства... В Оттавi. Можна б влаштуватись. Все таки набути добру
квалiфiкацiю, доброго фаху... Коли б навiть повернутися до дому...
- Повернутися? - запитав я здивовано.
- Можливе i це. Як не кажiть, а... Не кажу, що нам тут погано, але все
таки дома дома.
Кельнер принiс мiй "обiд", я почав ©сти, Трухлий розгорнув фiлософiю
повороту, я слухав, мовчав, не перечив. - Все таки, де людина родиться -
там ©© мiсце, яке б воно не було, - закiнчив вiн свою мову.
- дине, чи ми зна мо, де ми родились, - спокiйно вiдповiдав я. Нас
вигнано з нашого мiсця ще дiтьми, батька заслано, мати померла з голоду.
Чи таке мiсце можна вважати сво©м?
- Пам'ятаймо, що це була революцiя, - казав Трухлий з ноткою
виправдання.
- А чи вона вже скiнчилась? - вiдповiдав я.
- Але напевно скiнчиться.
- За двi-три генерацi©. А чи нам тут погано? Навiть на сво©й чоколяднi
я дiстаю чотири рази бiльше, нiж там на корабельнi, - казав я спокiйно.
- Не все мiряють долярами, - вiдповiдав Трухлий.
- Погоджуюсь. вартостi моральнi, наприклад, свобода, справедливiсть.
Чи ви не погодитесь, що, наприклад, ми тут на вулицi Батерст, бiльше чусмо
нашу рiдну мову, як у Ки вi на бульварi Шевченка. Це також вартiсть.
- Не все в мовi.
- Також погоджуюсь, але iншi не так думають. Мого батька фактично за
мову й заслали. Що вiн хотiв у рiдному Харковi бiльше чути рiдно© мови...
Але цього не хотiли iншi. Чому? I мого батька послали за це на Сибiр.
- Але, наприклад, у нас у Вiнницi, як я працював на цукроварному
заводi, нам нiхто не боронив укра©нсько© мови.
- Але ви напевно нею мало розмовляли, як що розмовляли взагалi. I
напевно знали чому. I без заборони. I напевно мiж вами були такi, якi за
це поплатилися Сибiром. Все це чимсь подиктоване i ми зна мо чим. Не
вдаваймо на©вних. Мiрою цих чеснот реальна, намацальна дiйснiсть i ©© ми
не можем заперечити.
Наша розмова не тривала довго, я квапився, на мене чекала робота, ми
попрощалися з Трухлим дуже коректно, але згодом, пiзнiше, на роботi я ще
довго мiркував над цi ю нашою розмовою. I становище Трухлого ставало для
мене багато виразнiшим. Я не мав сумнiву, що в якiйсь мiрi i з якимись
намiрами вiн мною цiкавиться значно бiльше, нiж цього вимагало звичайне
знайомство, тим бiльше, що наше знайомство не було нiяк близьке i нiяк
доужн .
А все це разом ще бiльше згустило мо© попереднi розважання з приводу
"нiколи вам цього не скажу". Менi здавалося, що i так ця мова ясна i що я
©© перфектно розумiю.
Але все таки озеро Сiмко мене цiкавило. Воно так близько вiд Торонта, а
разом так близько вiд мо © яко©сь приречено© мети. Було, розумi ться,
прикро, що все це чомусь пов'язане з такими нiсенiтними ускладненнями, але
разом я вже був переконаний, що нiякi ускладнення взагалi не зможуть
нiчого тут перерiшити. Мо рiшення вже запало i не так тверде, i не так
незломне, як неухильне, коли хочете - фатальне, можливо навiть давно
призначене долею...
Отже озеро Сiмко. Назване iменем першого губернатора провiнцi©, мiж
затокою Джорджа i озером Онтарiо, двадцять вiсiм миль довге i шiснадцять
широке, з трьома островами, оточене лiсами, фармами з добрими мiсцями для
вiдпочинку, веслярства й рибальства.
Чого бiльше треба? Я був захоплений, легковiрний, щасливий. Це мала б
бути перша моя така пригода, я не був зiпсований курортами, товариством,
вигодами, я не бачив нi Кан, нi Маямських бiчiв, анi нiяких iнших рiв' р,
а тому ця моя несподiвана проекцiя п'янила мою уяву абсолютно.
Розумi ться, що тi рiзнi "нiколи-нiколи" давали багато поживи для
роздумiв, але разом з цим, в менi вже пустила корiнь i почала розростатися
нестримна думка одруження з нею, в яку я почав навiть по сво му вiрити.
Лишень я довiдався, що саме в цей час, дiстати котедж на тому озерi не
така вже легка справа, що це найвищий сезон, що всi котеджi зайнятi, що
про це треба було подбати скорiше. Але це не значить, що справа програна,
я ще не починав цi © гри взагалi. А також, чи це мусить бути конче на
озерi Сiмко? Онтарiо ма тисячi пречудових озер i сотнi тисяч котеджiв,
варто лишень заглянути до оголошення будьяко© газети. I почав я думати не
лишень про котедж... Про одруження... Про нове мешкання... Можливо власний
будинок. Мо© круги зацiкавлень справдi шалено розросталися. Лена любить
все гарне i наше домашн вогнище не повинно з цього правила видiлятися.
Лена... моя жiнка ? Дружина! Той пречудовий примiрник елеганцii, примхи
й вибагливоси. Чи це правдоподiбно, чи це в природi речей? Гаразд, гаразд
- мовчу, не роблю виклику долi, пiд сонцем все можливо, але разом багато
несподiванок.
Тим часом насторожено вслухаюся в повiдомлення бюра погоди - "гаряче i
душно, температура вiсiмдесят, легкi хмари i легкий пiвденно-захiдний
вiтер. В серединi тижня можливi громовицi". - Iдеально. Я весь рух,
зацiкавлення, напруження, я переповнений думками, настроями, iнтересами.
Вже другого дня, саме з цими вибуховими настроями, значно скорiше нiж
було домовлено i значно нетерпеливiше, нiж належиться, з'являюсь перед
дверима будинку на вулицi Шша, Лена на диво не була здивована, здавалось
вона мене ждала i саме тепер, вона зустрiла мене, мов ясного князя, ©©
усмiшка знову со-няшно-вишнева, вона одягнута по домашньому в робочому
капотi, можливо щойно скiнчила прибирання кiмнати, зовсiм цим не
збентежена, а з небувалим, безпосереднiм захопленням, нiби школярка, яка
успiшно здала iспити, була пiднесена i мало не кинулась менi на шию.
I вже на сходах, коли ми, тримаючись за руки, пiднiмалися до ©©
кiмнати, вона захоплено повiдомила:
- Отже зна те що? демо! Ма мо котедж! На цiлий тиждень!
Вона любила подiбнi гураганнi несподiванки, але ця була найгураганнiша.
Розумi ться, що першим свiдомим, конечним вiдрухом з мого боку, мав бути
протест, справа котеджу - моя справа, але Лена очевидно все це пророчо
передбачувала i старанно обдумала. Вона пiднесла свою гарну, зарозумiлу
головку i дивлячись на мене резолютно, прорекла: - Но, но, но! Нiяких
запитiв i нiяких протестiв, мiй милий! Нiчого не станеться! Все буде
добре! Я деспот i нема вiдклику!
Я зрозумiв, що це мав бути той самий котедж Лисого з тими рiзнiмн
примарливими духами в стилi Трухлого, це був деспотизм i я не мусiв на це
погодитись, але весь той деспотизм був пiднесений у такiй чудовiй,
шовковiй рукавичцi i з такими вийнятково спокусливими iнтенцiями, що
вiдоме легендарне яблуко ви, виглядало проти цього дитячою блискоткою. I
мiй язик не мав сили повернутися, щоб сказати якебудь слово спротиву, вiн
був цiлковито паралiзований невмолимiстю цього тиранського приречення. -
Добре, гаразд, мовчу, - сказав я, коли ми вже були в ©© кiмнатi, -
насолоджуйтесь вашим деспотизмом, але запам'ятайте добре, що всi iншi
бюджетовi проблеми цього карколомного пiдпри мства рiшаються виключно
засобами мого грубого банкового конта!
- Iдеально! Я цього тiльки й чекала! Чи ви вже ма те купальник?
- Два. А в якiй стадi© розвитку ваше бiкiнi?
- Думаю без. Чи погоджу тесь?
- Лишень в рямцях "нiколи - нiколи" i в абсолютному виглядi. При
мiсяцi, в туманi.
- Танець кiстякiв.
- Щось в цьому напрямку.
- I пам'ятайте, що я маю намiр бути дуже скучною - набирайте бiльше
книг.
- Намiри можуть мiнятися залежно вiд погоди.
- А що кажуть боги?
- Канадська радiо-компанiя твердить, що ма бути iдеально.
- Але все таки будьте озбро нi.
- Читали ви "Бридотник" Сартра? - запитав я.
- Дума те, що це найвiдповiднiша лектура проти скуки ?
- Нi, лиш маючi© на увазi вашого партнера.
- Маю намiр i це перевiрити.
- Дуже запобiгливий намiр.
- А вам рекомендую Франсуа Саган. "Бонжур Трiстес".
Зворушливо вдячний, але я вже зайнятий, - казав я.
- Чим?
- Лена Глiдерс.
- Повторюю - вона намiря ться заморити вас скукою.
- Пам'ятайте, що я також трохи поет, не пишу вiршiв, виробляю чоколяду,
але скука також частиною мого надхнення. Я его©ст.
- Вважа те, що скука - привiлегiя постiв? - питала вона.
- Взагалi муз.
- Це звучить розпачливо.
- I его©стично. Це свого роду люксус, засолоджене марнування часу, на
нашому континентi не поплатне.
- А що поплатне?
- Залiзо. Бетон. Дороги. Великi, довгi, безконечнi земнi i небеснi
дороги. Т ще будови. А "i скучно, i грусно, i некому руку пожать", це вже
не гра бiльше... Навiть коли запустити бороду. Борода пасувала
московським боярам, але ню-йоркським бiтнiкам це лиш слiпа кишка. Мiсце
для бруду i смiття.
- Бога також малюють з бородою.
- Не всi i не завжди. I залежить якого. Наприклад, мого Бога не можна
змалювати. I всi тi, що намагаються намалювати Бога - беруть на себе
завелику вiдповiдальнiсть.
Лена любила такi дiялоги, вона ©х iнспiрувала, тягнула мене за язик i
ми завжди поступово, мов по драбинi, сходили все вище i вище з нашими
мiркуваннями. Сьргоднi я мав до не© цiлий ряд претенсiй, але вона була в
такому райдужному настрою, що руйнувати його якимись невеселими запитами
було б злочином. У не© появився якийсь круглий дзиглик, покритий
розмальованою гавайською шкiрою, вона примостилась на ньому посеред
кiмнати, разом з ногами, сидiла згорнена обнявши колiна, нагадуючи
скульптуру птаха. Вона дивилась на мене з пiд лоба, трiшки лукаво, трiшки
iронiчно, трiшки зацiкавлено, кидала сво© запити чи сво© вiдповiдi, але
здавалось, що ©© думка i ©© уява зайнятi чимсь iншим, далеким не тутешнiм.
Що i про що вона дума ? Я не питав словами, але питав поглядом. Вона
одначе мовчала. Можливо вона хотiла щось сказати, але як звичайно, не
знаходила потрiбних слiв. Нашi вiдносини починали бути складними.



IV

У суботу, о дев'ятiй годинi рано, автобусом "Грей ковч", з автобусно©
станцi© при вулицi Бей, ми з Леною, обвантаженi малими валiзками, нiби
пара молодого, щасливого подружжя, ви©жджали на озеро Сiмко. Дуже тепло,
соняшно, шумно, рухливо. Повiльнi, незграбнi, тяжкi, деякi двоповерховi,
автобуси сiро©, алюмiнiйово© барви, поблискуючи вiкнами, пiдсувалися до
сво©х пгронiв, втягали до свого нутра довгi черги рiзноманiтних,
рiзнокольорових пасажирiв, щоб опiсля повiльно, з приглушеним рокотом,
висуватися на вулицю i зникати десь там за рогом будови. Все кудись ©хало
- Ню Иорк, Фльорида, Дiтройт, Чiкаго, Мускока, Норд Бей, Монтреал.
Щасливi, сяючi, переважно молодi обличчя.
Ми з Леною займа мо дво поруч, м'яких, обтягнутих сiрою матерi ю
мiсць, нашi обличчя розчервонiлi, нашi очi сяючi. Бiля нас довкруги люди,
але ми у сво му передiлi почува мось зовсiм вiдокремлено i внутрiшньо
зайнятi самi собою. Ми мовчимо, ма мо вигляд звичайних пасажирiв, але ми
пережива мо, ми напруженi i схвильованi. Ми гостро вiдчува мо незвичнiсть,
привабливiсть, iнтригуючiсть нашого пiдпри мства. - Вам вигiдно? - питаю я
Лену з надзвичайною увагою. - А вам? - пита вона мене тим же тоном. Вона
бiля вiкна, я вiд проходу, нам обом дуже вигiдно, ми так близько одне вiд
одного, ми так себе гостро i вражливо вiдчува мо. Бiля мене та сама
чарiвна iстота, яку я зустрiв поглядом на вулицi, яка мене тодi так
зворушила, яка сво©м незвичним ством порушила мiй колишнiй застояний
свiт, яка примусила мене стати подражненим, настороженим, невротичним,
перевантаженим бурхливими iмпульсами. В буденнiй мовi, це зветься
залюбленiсть, я погоджуюсь прийняти на себе цю одiозну назву, це мене
особливо вдовольня , вона ось дiткливо бiля мене, вона ма на собi тонку,
бiлу, нейлонову, без рукавiв, блюзку, на нiй коротка, сiра, яка не
закрива колiн, спiдниця, мiж нею i мною така мала вiддаль, так мало
перешкод, мо© i ©© колiна й руки постiйно торкаються, я вiдчуваю тi дотики
дуже гостро, вони мене хвилюють i напружують, мо тепло тiла мiша ться з
©© теплом тiла, я чую ©© в сво©й кровi, в сво©й плотi. Велика насолода
робити подорож у такому по днаннi, можливо простiр вимага такого
напруження, можливо вiн цим доповня ться, як вином, i ста чарiвно
обезвладнюючим.
Ми сидимо i чека мо, ми не раху мо хвилин, мотор автобуса десь там
ззаду спокiйно дi , пасажири всiдаються, стрiлка годинника наближа ться до
сво © мети, мотор враз здрiга ться i почина , нiби звiр, якого несподiвано
торкнули по носi, гарчати, цiла велика, потужна коробка напхана людьми
руша з свого мiсця, обережно випиха ться з пiд накриття i слухняно, мов
пес, поверта влiво на вулицю Бей i пуска ться бiгти в напрямку пiвночi.
Вулиця Бей - вулиця автомашин, величезнi вiтрини заставленi цим
блискучим товаром всiх знаних марок свiту, це найбiльший ринок продажу авт
цього мiста, а разом це одна iз спокiйнiших вулиць, протилежнiсть до ©©
рiвнобiжно© сусiдки Ионгу з ©© турбулентним, кругоденним неспоко м,
кипiнням i гамором. Ми просува мось в напрямку Блуру, з'©жджа м на Ионг,
пересiка м Сен Клер, Еглiнтон, ви©жджа мо на вiльнiший простiр, перед нами
i за нами, туди i назад, машини, це безнастанний рух, це сила, це емоцiя,
це барвiння металу, це соняшна метаморфоза... I це ми з Леною, зачарована
частина цього прекрасного круговороту.
Як при мно, коли ця велика машина з такою певнiстю несе вас в те