Самчук У.. На тведiй землi

сво вiльно-розгульним i безконечно радiсним. Сам не вiрив, що у мо©й
господi може таке статися. Я запросив Боярiв - Михайла i Марту, я запросив
молоду пару, яка пере©хала недавно сюди аж з Едмонтону i яких я знав з
нашого табору в Европi, а також, розумi ться, я запросив Снилика, але на
цей раз не самого, а з його нареченою. Зi Сниликом не була легка справа,
вiн наполегливо кликав мене на забаву до клюбу торгiвцiв, що недавно
заснувався, але я вперся i це вирiшило. До цього часу я лиш мiж iншим
догадувався, що мiй приятель, цей добрий торгiвець реальностей, ма також
цiкаву, повненьку, рожевощоку чорнявку з далеких прерiй Саскачеванщини,
яка прибула до наших берегiв, як i ми самi, шукаючи фортуни, i зачiпилася
за такого солiдного кита торговельного царства, яким без сумнiву наш
шановний друг. Взагалi Снилик розцiнювався на бiржi наречених дуже високо
i не мало наших чудових емiгранток попекло сво© пальчики на цiй операцi©,
але чорнявка з далеко© Саскачеванщини мала бiльше щастя i можливо тому, що
за нею дось там за обрiями лежало двi секцi© фармарського лану, вкритого
золотою пшеницею, якого вона була диною спадко мницею. Зрештою, це могло
бути лишень невиправдане припущення, бо ж Снилпк, як i бiльшiсть наших
чесних таборян ДiПi. на початку прибув не просто до столицi цi © нашо©
провiнцi©, а до славетньо© метрополi© свiтового фармарства Вiннiпегу, де
вiн ще не був "Снилик i Ко" i де вiн пiзнав свою чорнявку на якомусь балi
чи не з приводу одного з'©зду СУС, не конче орi нтуючись, якi саме лани
пшеницi супроводжували ©© призначення. А тому дуже можливо, що в цiй
судьбоноснiй пригодi головну ролю вiдограла не так фарма, як невмолимий
фатум спорiднення сердець, якi зiйшлися з двох кiнцiв земно© кулi у
Вiннiпегу на вулицi Мейн, щоб створити цю мiстерiю i розiгрувати ©© на
романтичних берегах блакитного Онтарiо.
Друга пара - новi торонтцi, молодий, русявий iнженер-будiвельник Iван
Медик, старий приятель Бояра, абсольвент вiдомо© полiтехнiки передво нного
Дан-цiгу i молода його, колишня учителька i прiмадона таборових театрiв
Ярошевича, чорнява панi Iрина - подружжя епохи ДiПi, якi так само, як
багато iнших, об'©хали половину нашо© плянети, щоб трохи спiзнено, шукати
мiсця пiд сонцем тут мiж нами. Я познайомився з Медиком ще давнiше i
запросив його не випадково, як також не випадково було продумане цiле це
мо бурхливо пiдпри мство, про що буде мова пiзнiше.
Вони прибули двома машинами, знайомим старим приятелем, темно-синiм
Шевролетом Боярiв i не менш знайомим темно-зеленим Фордом Снилика, хоч
до©хати пiд саму мою резиденцiю ©м не пощастило, просто тому, що менi не
пощастило прочистити вiд снiгу весь до©зд вiд але© Матiяса до мо ©
господи. А через те, вони були примушенi залишити сво© люксусовi засоби
модерно© комунiкацi© зараз при в'©здi до мо © садиби i вже далi
пробиватися довгою, глибокою стежкою, що мо©м гостям, особливо паням, на
диво сподобалось. - Зовсiм, як на селi! А тут справдi чудово! А якi сосни!
А яблунi! - Самi захопленi оклики... I менi було при мно ©х чути.
Здавалося, що я в якiйсь мiрi до цього спричинився. Снилик рiшуче не
пiзнав мо © антикварiяльно© резиденцi©, а Медик, з виглядом знавця,
старанно оглянув i належно оцiнив ©© внутрiшнiй змiст. Панi Марта у першу
чергу глянула на малюнки Лени i голосно заявила, що модерного мистецтва
вона не визна i вважа його за звироднiння, натомiсть панi Iрина, дуже
демонстративно виявляла сво захоплення цим мистецтвом i охами та ахами не
могла ним нахвалитися. Трохи збоку лишалася мовчазна i скромна фармерка
панна Ольга у своему пишному мiнковому хутрi, хоча можна було приблизно
догадатися, що цiле це мо латане пiдпри мство ©й не особливо iмпонувало.
А взагалi мiй дiм - моя фортеця, заповнився рухом, шумом, блиском,
засвiтилися свiтла, загомонiв "Фiлiпс". Я вперше за сво життя зважився на
таке патетичне пiдпри мство, всi тро пань, на чолi з Мартою, завзято менi
помагали, вони окупували мою маленьку кухню i старанно почали готовити
всiлякi сендвiчi, в той час, як ©х достойнi мужi, озбро©вшись цигарками,
заповняли мiй сальон тютюновим димом i авторитетно рiшали долю
теперiшнього свiту. Вiйна в Коре©, наближення виборiв у США, заколоти
советських сателiтiв, виступ на свiтову арену полiтики динамiчного дядька
Хрущова - все це невичерпальна криниця невичерпальних комбiнацiй i
можливостей.
Я тримав дiловий контакт мiж сальоном i кухнею i був трохи збитий з
пантелику, бо отримав через Боярiв, несподiване привiтання вiд Лени з
пречудовою лiнографi ю "Сидяча дiвчина", яку я колись бачив у не© i яка
менi тодi дуже подобалась. Отже я мав причину дiстати добрий, гомiнкий
настрiй, на що гостро реагувала Марта, безнастанно атакуючи мене
в'©дливими заувагами. Я був для не© нечемним господарем, в мо©й кухнi
вiдгонило мишами, я накупив не тi © ковбаси, мо© сардинки зiпсутi. Я
натомiсть засипав ©© щедро нещирими комплiментами про ©© надмiрнi
господарськi здiбностi, ©© почуття дотепу, гумору, краси, на що Iрина i
Ольга, з блискучими очима, висловлювали також сво© претенсi©, що ©х
занедбу ться в користь Марти. Марта, натомiсть, не зважаючи на цей жарт,
поблискувала, як вовчиця, сво©ми великими котячими очима, злорадно
заявляла, що коли когось тут занедбують, то нiяк не на користь ©©, а тi ©
он примадонни, що ©© фотографi© розтавленi по всiх вiвтарях. - А вона
справдi гарна, - вирвалося спонтанно у Iрини. Марта затискала зуби, щоб не
вибухнути остаточно, а я, щоб вiддячитись усiм, поспiшно розливав у старi,
кришталевi, великi i малi чарки iскристу, червону, французьку малягу для
пань i не менш iскристi "рай-вiски" "олд ведiнг" з джiкджерелом i льодом,
для панiв. В запасi на мо му столику стояло ще кiлька пляшок, мiж якими
спонтанно видiлялася барвиста голiвка бiло© смiрновки i кiлька золотих
голiвок мiсцевого шампанського, яке трималося на дванадцяту годину.
Я розносив тацу з чарками, Снилик з великою цигарою в руцi, брав вiски
i намагався щось сказати... Панi i панове! Панi i панове! Та слухайте! Гей
там! Кухня! - Кухня не слухала, вона мала сво© проблеми. Марта саме
входила в ролю. Вона вiдмовилась вiд вина, налила собi смiрновки i,
тримаючи високо перед собою прозору, велику чарку, незалежно
проголошувала: - За нашого анахорета! - © пiдтримали Iрина i Ольга.
- За великого парубка! За залiзного холостяка! - Панове в цей час вже
встигли випити i Снилик, всiдаючись назад до фотеля i затягаючись цигарою,
почав говорити невiдомо до кого, що, мовляв, жарт-жартом, а "ми мусимо
його зламати". Вiн мав на увазi мене, або краще мо парубоцтво. Ця тема
всiм подобалась i панi навипередки пiдходили до мене зi сво©ми чарками i
"випивали" за... iтд, iтд... Тобто скоре мо одруження, невiдомо навiть з
ким.
Всi мо© кiмнати наповнились шумом, зчинився гармiдер, настрiй скоро
пiдносився, ми вже пробували танцювати пiд звуки "Фiлiпса", нiхто нiкого
не слухав, всi говорили, вiдчувалось, як вгина ться старий помiст вiд
надмiрно© намаги танцюючих, i саме в запалi цi © прекрасно© метушнi, десь
перед одинадцятою годиною, до мо©х дверей хтось постукав i коли я
вiдчинив, на порозi, на снiгу стояв високий лисий добродiй у фраку, який
старанно вибачався за турботи i куртуазiйно передав усне запрошення
шановно© ледi Сомерсет, щоб ми всi цiлою нашою ватагою, загостили до не© i
зустрiли разом з нею Новий рiк. Ця незвична подiя мене при мно заскочила,
я запросив добродiя у фраку до середини, в його руцi миттю опинилась
склянка вiски, ми обступили його колом i дуже шумно "гiп-гiп" випили за
його здоров'я. Виявилось, що цього не досить. Снилик висловив ще одну
думку. За здоров'я панi Сомерсет! Ще раз "гiп, гiп" i iце раз випито.
Пiсля того" всi ми "вирiшили" дуже справдi шумною ватагою переселитися до
мо © сусiдки це була винятково цiкава пригода, коли ми, не тримаючись
стежки, хто, як мiг, не вiдчуваючи нiякого впливу температури, брели по
колiна снiгом, при чому жiнки у сво©х назувках, постiйно вимагали якогось
втручання, а коли я намагався помогти Мартi, яка вiдстала вiд нас i мало
що не загрузла в снiгу, вона просто кинулась менi на шию i притискаючись
гарячою щокою до мо © щоки, пристрасно шептала: - Ти, ти, ти! Я знаю! Я
знаю! - Я намагався визволити ©© з ©© негоди, але вона впиралася, так що я
мусiв ©© майже нести, при чому до мо©х черевик вже набилося багато снiгу i
я плутався помiж засипаним снiгом бур'яном, готовий що-хвилини повалитись
у якусь кучугуру. I коли ми виплутались пiд будинок панi Сомерсет, який
весь привабливо свiтився i на подвiр'ю якого стояло з пiв тузина авт, ми
були обснiженi i пом'ятi, цiле наше товариство гармiдерно увалювалось до
розкритих дверей, не зважаючи на нiякi правила поведiнки, де нас
зустрiчала сама панi Сомерсет у гарнiй, моднiй, попелястiй сукнi, як
звичайно пiд впливом алькоголю з розкритими обiймами. Вона всiх нас гарно
вiтала, а Снилика i мене обняла i оздобила нашi щоки рожевими вiдбитками
сво©х уст.
© просторий, затишний, з великим ватраном, мiцно натоплений сальон, а
далi за ним велика старомодна ©дальня, по днана ще далi з кухнею, були
заповненi людськими постаттями рiзних статей i кольорiв, якi в мо©х п'яних
очах видавалися iлюзiйними привидами, що без-цiлево снувалися у
задимленому просторi. Панi Самерсет намагалася нас знайомити, я вислухав з
десяток прiзвищ, нi одного з них не затямив, всi мiшалися у одну масу,
Катруся, у дуже елегантному фартушку, пiдносила нам чарки якихось напо©в,
ми механiчно ©х брали i механiчно випивали без нiяких церемонiй, бiля мене
весь час трималася Марта, а я, пригадую, був вражений великим портретом
над ватраном якогось елегантного молодого пана у фраку, якого я вже не раз
мав нагоду бачити, але який аж тепер вразив мене сво ю самопевною, гордою
поставою. Не знаю, яким чином це помiтила панi Сомерсет, яка iз-за мого
плеча делiкатно пояснила, що це ©© Генрi, я стояв i дивився мовчазно зi
склянкою в руцi, в ватранi догоряли кiлька великих полiн дров i крiзь мою
затуманену уяву поставала картина великого минулого. - Чудовий! -
вирвалось у мене. - Чудовий: Скiльки вiн мав рокiв? - Тридцять п'ять, -
почув я вiдповiдь. Я струснув головою, не вiдставляючи склянки, обняв за
плечi Марту i панi Сомерсет i ми вiдiйшли в напрямку ©дальнi, де на
широкому столi було розложено багато всiлякого ©стивного. Тут вже були всi
нашi, Снилик i Михайло за©дали збоку настоянки з тарiлок, якi вони
незграбно тримали в руках, панi Iрина накладала на тарiлку шматки iндика.,
а побачивши мене, передала це менi - Дозвольте i менi за вас подбати, -
казала вона, на що я великодушно погодився i в мо©х руках опинилася
тарiлка, повна всiляко© мiшаними, з якою я не мiг легко впоратись.
Довкруги було багато рейваху, гомону, приходили i вiдходили рiзнi
постатi, мiнялися словами, набирали ©жу, наливали склянки, нiхто нiким не
цiкавився довше, всi були разом i кожний зокрема, спонтанно десь в кутi за
ватраном заграло радiо, в коридорi почався танець, який передався до
сальону i я навiть не зчувся, як почав танцювати з Мартою, яка дивилася
менi у вiчi впертим темно-заразливим поглядом, а я помiтив якраз Михайла з
червоним обличчям з цигарою, якого напевно надiлив його Снилик, який
дивився в наш бiк i чогось дуже смiявся. - Ви мене не пiзна те, - казала
Марта. - Все одно ©© тут нема, - додала вона, ще поки я знайшов вiдповiдь.
Я щось буркнув невиразно. - Я з вами танцюю вперше, - казала вона далi. -
Вперше? Не вiрю, - вiдповiдав я. - Сьогоднi вперше... - Но-но-но! Ми ще
десь... напевно... А коли ж вперше... Ви гарна жiнка... Я вас люблю, -
мимрив я незучаснено. Це була безладна мiшанина слiв серед безладного руху
i звукiв, до яких долучились якiсь звiдкiльсь спiви, i менi видалось, що
це там далi спiвала панi Iрина.
Коли i як прийшла дванадцята година i хто налив чари шампанським - годi
сказати. Правдоподiбно це була Катруся, яка, можливо, дина не затратила
свiдомости порядку, я за цей час лиш раз зустрiвся з нею, вона кокетливо
посмiхнулася, але нiяких виявiв особливо© уваги мiж нами не сталося. За
Новий рiк пили крикливо, розбилось кiлька склянок, пiсля всi безпорядно в
перемiшку цiлувалися i менi з того затямилась одна висока, струнка панi на
iм'я Лiль, яка вкусила мене за губу. Опiсля знов всi в перемiшку танцювали
i я не помiтив, де дiлась наша господиня i лишень пiзнiше я довiдався, що
©й сталось недобре i Катруся непомiтно вiдвела ©© нагору.
Це тривало до третьо© години ранку, всi кiмнати були засмiченi, всi
меблi переставленi, килими затоптанi, скрiзь, де тiльки було якесь мiсце -
стояли бруднi тарiлки, порожнi чи недопитi склянки й пляшки, заповненi
попiльницi, розкиданi i потоптанi грамофоннi платiвки, гостi поволi,
здебiльшого не прощаючись, зникали, мо© власнi гостi, розумi ться, не були
спроможнi вертатися до Торонта, тому ми ще раз голосною ордою, зi спiвами
i танцями, мандрували через снiгову пустелю до мос© господи, при чому
зупинялися, бралися всi за руки i танцювали в коло гопака, вальця, або
коломийку на одну й ту саму музику, яку самi собi, хто як мiг, робили. А
пiсля втомленi, мокрi, пом'ятi увалювалися до мо © маленько© хати, ще
довго й без-причинно реготалися, не могли позбутися бурхливого настрою i
аж пiд ранок, з рiзними коментарями про мо холостяцьке хазяйство, мою
бiляву сусiдку Катрусю, розмiщалися, хто де мiг, не виключаючи звичайно©
пiдлоги, для вiдпочинку, який дуже скоро обернувся у загальне мертве
побо вище, вкрите рiзноманiтними, барвистими трупами.
Не зважаючи на нiякi невигоди, всi спали до обiду наступного дня, який
видався сонячним i бiлим, бо ми навiть не помiтили, що над ранок випав
свiжий снiг, що закрив всi слiди наших нiчних пригод. Вставали з не меншим
галасом, як i лягали, всiм хотiлося висловитись, минула нiч залишила
безлiч вражiнь, при цьому, розумi ться, вiдсвiжалися, похмелялися,
невтомно вертiлися по всiх кiмнатах i нарештi, пiд вечiр, бурхливо й
патетично прощалися з безлiччю похвал про нашу чудову зустрiч з Новим
роком.
Я знов залишився сам. Мав повний, дужий, соковитий настрiй. Гострий,
бiлий, холодний день кiнчався. Пролiтав з грюкотом потяг. Над далекими
деревами друго© але© сiдало жовте сонце.
Моя господа була збурена, сильний запах тютюну й алькоголю виповняв
простiр. Я ходив з кiмнати до кiмнати i все зупинявся перед картиною, яку
передала Лена. © присутнiсть у цьому хаосi вичувалася дошкульно. Хотiлося
сiсти й писати; а разом не знаходив слiв. Я був переповнений, перелитий,
розiрваний. I все таки щасливий.
Була зима, був снiг, були морози. Моя хата ледве видержувала таке
навантаження, ©© природа, ©© вiк творили проти цього спротив. Я вертався з
роботи i знаходив в ©© просторi "собачий холод" i "могильну тишу". Це i
друге змушували до акцi©, я апелював до сво © довiрено© печi, я вимагав
тепла, затишку, я накладав у ©© пащеку сухi, великi, дубовi полiна, якi
загорялися, розгорялися, заставляли метал червонiти, я скидав светра, я
читав, я куняв, я мрiяв i в центрi цього методичного виру завжди була
Лена. © нова картина у вузькiй золоченiй рамцi, здобула основне мiсце
мого сальону i творила гостру опозицiю до мо©х антикварних
дорогоцiнностей, включаючи сюди й фараоншу Нефретете. На ©© новорiчне
привiтання я вiдповiв драматично стриманою сентенцi ю, кожне слово
важилось i шлiфувалось, але було позбавлене правди. Мо наставления не
було таке холодне i, можливо, вона це розумiла.
Мо© зовнiшнi дверi ганку звичайно обмерзали бiлим, iскристим iне м, а
коли розгорялася грубка i я вiдчиняв кухоннi дверi, iней розмерзав, стiкав
до землi потьоками, а самi дверi блищали чорним блиском, як мокрий тюлень.
Цими днями до них мало хто заходив, за вийнятком хiба Катрусi, звичайно на
доручення панi Сомерсет. © вiзити були короткi, дiловi, формальнi. I я не
виявляв зусиль змiнити ©х характер.
Але останнього сiчня, не пригадую якого дня, коли був на дворi великий
мороз, вечiрньою годиною, до заморожених дверей застукано. Я одразу пiзнав
Катрусю, на мо "прошу" вона увiйшла обережно i мала стурбований вигляд. -
Що сталося, Катрусю? - запитав я, - Ой, пане Павле! Панi захворiла! I ми
покликали амбулянс. Чи не могли б ви зайти на хвилинку? - Розумi ться, я
негайно одягнув свiй ловецький кожушок i пiшов з Катрусею. Панi Сомерсет
чекала на нас у сво©й спальнi, у лiжку, мала втомлене, блiде обличчя. -
Менi зле, - казала вона. - Зараз при©де доктор. Мушу вiд'©хати до лiкарнi.
Катрен сама. Прошу, Павле, за нею доглянути, Нi-нi-нi! Нiчого страшного.
Звичайна простуда. I я скоро вернуся. - Я просив ©© не турбуватися нiчим
iншим. Все буде зроблене. - Я вам вiрю, - казала вона. Незабаром при©хав
доктор, а також амбулянс. Було напружено i рухливо. Ми з Катрусею
вiдпровадили ©© до само© лiкарнi в Оквiлi, довiдалися, що в не© не
простуда, а серце, що вона мусить залишитися пiд доглядом лiкарiв, пробули
там пiв години, попрощалися i вiд'©хали до дому. Панi Сомерсет намагалася
посмiхнутися нам на прощаня i ще раз запевнила, що скоро вернеться.
Ми верталися таксiскою, яких три милi дороги, переважно мовчали,
Катруся лиш зiдхала, була пригнiчена, а коли при©хали, я зайшов до не©,
щоб розрадити ©© самотнiсть. Мила, порядна, поважна дiвчина, прив'язана
обов'язками до чужого дому, який став ©й рiдним. Вона перебува тут ось
скоро п'ятий рiк, походить з Укра©ни, з Карпат, з Гуцульщини, з маленького
мiстечка Ясiня, була в таборi ДiПi в Нiмеччинi в Авгсбурзi, ви©хала до
Канади, як прибиральниця, потрапила до цього дому i знайшла тут сво
мiсце. До речi, ©© батько був, як i мiй, учитель, скiнчила таборову
гiмназiю i говорить по-укра©нськи, англiйськи, нiмецьки i мадярськи.
Ми сидiли з нею у затишнiй, теплiй, бiлiй кухнi i пiд цокання
старовинного годинника за дверима в ©дальнi, пили добру, пахучу каву зi
свiжими, доморобними тiстечками i розмовляли про ©© господиню. Я
довiдався, що панi Сомерсет взагалi хворi на серце, що вона забагато п'
i курить, що мала вже припадки... Що вона дуже нервова, часто нестримана,
дуже вибухова... Що ма далеку рiдню i не тiльки далеку за спорiдненням,
але й за вiддаллю, бо аж у Ванкуверi, а тут ма лишень старих приятелiв,
переважно з часiв ©© чоловiка, який був директором банку... По смертi
чоловiка, вона мала одружитися з якимсь артистом, якого вона дуже любила,
але який одного разу ви©хав з Канади i назад не вернувся. Вона ©здила за
ним до Англi©, до гипту, до Сингапуру, але вернулася сама з розбитим
серцем. Багато рокiв прожила одиноко, ма приятелiв, якi за©жджають
переважно, щоб випити, а оце четвертий рiк живе з Катрусею.
Невесела iсторiя, я вислухав ©© з тяжким серцем, бо за цей короткий
час, вiд коли я знаю цю панi, вона вийнятково менi подобалась. У нiй було
щось вийнятково порядне, людське, добро й вона так щиро вiднеслася до
мене. На жаль, я нiчим не мiг ©й вiддячитись, вона нiчого не потребувала i
це бентежливе почуття мене непоко©ло. дине, що я завжди терпеливо
вислухував ©© оповiдання, без огляду на час i погоду, вона розпачливо
потребувала висказатись, не мала перед ким, ©© земляки були переважно люди
замкнутi i вона схопилася за нас. Ми люди сходу, вiдкритого серця:, простi
й не скомплiкованi, пiдходили до вимог ©© власного буття дуже добре, а
тому мiж нами дуже скоро утворився духовий контакт. Дарма що вона про мене
нiчого не знала, а я не мiг i не бажав нiчого про себе сказати, бо нашi
iсторi© були б для не© зовсiм не зрозумiлi. Що я мiг ©й сказати про свого
батька, якого за iцось i чомусь кудись вивезли, за матiр, яка згинула з
голоду. Хто в це повiрить? Кому це щось скаже? Що це таке революцiя,
комунiзм, фашизм, що в iм'я ©х ще можна нищити мiльйони зовсiм невинних
людей. I людинi стажу панi Сомерсет, з ©© зосередженням культур, епох,
цивiлiзацi©, з ©© безконечним переходом вiд добра до добра, вiд берега до
беррга, вiд континенту до континенту, з ©© високими мiрилами клiматiв
серця i духа, нашi на©внi погонi за "iдеалами" чарiвних доктрин видалися б
дитячими забаганками. © перевантажена культурами iстота дiйшла краю висот
нашого циклю людського дiяння, ©© тiло не видержу цього навантаження,
вона хапа ться за порожнечу, за наркоз, за дим... I в цьому також за нас
сирих, недороблених, забобонних...
Тепер вона була на краю ру©ни. Вона вмирала. Але вмирала не лишень
вона, вмирала ©© орбiта, сузiр'я, квiти, речi, повiтря, атоми. Вмирала ©©
золота, слiпуча середина, ©© соняшнi спектри, ©© сни i вiзi©. Вона була
тяжко хвора хворобою епох, довголiттям, наверствуванням давности,
надмiрним розширенням мозкових функцiй, згоранням пульсу й крови...
Але саме це ©© наблизило до мене. Вичуваю, що я мушу бути з нею, що це
мiй обов'язок i мо призначення. Первороднiсть людського i мого власного
початку вимага вiд мене цi © чудово© жертви, ми плюс i мiнус тi © ж долi.
Цього вечора я пробув у Катрусi найдовше - цiлу годину, а вiдходячи
просив ©© звертатися до мене за кожною потребою. Вона ж обережно питала,
чи не дозволив би я ©й робити у мене порядки. Розумi ться, я рiшуче
вiдмовився вiд таких послуг, нащо вона вiдповiла тим самим. Зуб за зуб.
При цьому ©© очi iскристо смiялися, а я був змушений мовчазно признати
поразку. Мiж нами постав неписаний договiр спiвдi© i за цю одну годину ми
вирiшили можливо одну з найголовнiших проблем нашого життя.
I признаюсь заздалегiдь, що ця дiвчина менi подобалась, i не лишень як
землячка, людина, але й як жiнка. Моя стриманiсть, це був вищий закон,
можливо, найвищий, це була тiльки Лена. Але Катруся була на досяг руки,
нiби сотворена для цi © драми, повна, розцвiла, соковита, здорова. З ©©
великим почуттям порядку, побутово© стрункости i чистоти, вона давала
сильну поживу фантазi© i було б грiшно заперечувати ©© принади. Я любив ©©
мову, ©© стримане слово, делiкатний тон. Ми говорили не про книжки, чи
мистецтво, чи полiтику, а про наше минуле, теперiшн , щоденне й буденне,
про хлiб i сiль, про тепло i порядок.
Другого вечора ми знов ©хали разом вiдвiдати панi Сомерсет. Але ми не
могли ©© бачити. Нам сказали, що вона тимчасово не може приймати вiзитiв.
Ми тiльки передали ©й китицю квiтiв з допискою побажання здоров'я i
вiд'©хали. На цей раз автобусом. В дорозi Катруся глянула на мене нерiшуче
i обережно запитала: - Чи ви не будете гнiватись, коли я вас щось попрошу?
- Чи щось аж таке, iцоб гнiватись? - спитав я з ноткою кокетства. - Досить
таке, - сказала вона. - Чи я мiг би гнiватись на вас взагалi? Вас щось
бентежить? - питав я далi. Вона дивилася вниз i мовчала. - Бентежить i то
досить, - вiдпорiла вона по хвилинi. - Отже я чекаю... Цiкавий... - казав
я заохотливо. - Це може... Я знаю... Може це не добре... Я розумiю. Але
минуло© ночi я так мучилась. Я там сама! Я боюсь! Я боюсь! Той дiм...
Великий, старий... Стiльки речей.
Я ©© розумiв. Вона мала причини для тако© мови. Будинок виглядав
мiстерiйне, тиша, старi по стiнах портрети, екзотичнi маски, та мничi
дверi. Нi, це не була якась гра, мене хвилювала правдива непiдробленiсть
©© збентеження, я розумiв глибоко ©© делiкатне становище i я лиш намагався
не потрактувати його вульгарно. - Ви бо©тесь? - зводив я це на жарт. -
Завжди, - казала вона. - I сама не знаю чого. I колись... Дома... Боюсь
темноти.
Менi пригадалося, що ми всi бо©мось темноти, що це безмежна порожнеча,
надмiрна дiлянка небуття, домена демонiв i смерти. Цього вечора ми
вечеряли з Катрусею разом, у тiй самiй яснiй, бiлiк, затишнiй кухнi. На
цей раз Катруся оповiдала менi про сво© Карпати. Де це ? Я дiстав атляс i
знайшов тi гори, це ©х пiвденний схил по рiчцi Тисi, маленьке мiстечко в
зеленiй долинi. © батько був там учителем. За Чехословаччини його вибрано
послом до парляменту, за короткий час Укра©ни вiн був високим урядовцем
шкiльництва, за мадярiв його було арештовано, але випущено на волю i вiн
знов учителював. За сов тiв, його ще раз арештовано i вивезено в Сибiр...
Звiдки вiн не вернувся. Вона ж з матiр'ю i меншим братом, через Будапешт i
Вiдень тiка до американцiв, по дорозi ©х переймають червонi партизани,
вона випадково вирива ться з ©х полону, але тратить матiр i брата, про
яких до цього часу нiчого не зна , що з ними сталося, залишилася сама,
дiсталася до таборiв ДiПi iтд.
Та сама шорстка дiя, одна з мiльйонiв, така знана i така зрозумiла. I
ось ми тут, у цьому та мничому будинку, що його будували такi ж, як i ми
несподiванi люди, якi мали сво© проблеми i прийшли з-за моря. Ми шматки
родин, залишки бурi, жертви епохи. Хто i куди нас пiслав? На чий наказ?
Цi © ночi я залишився тут нанiч. Мешканцi колишнiх таборiв, вiдвiдувачi
бомбосховищ, пасажири переладованих потягiв, втiкацьких пунктiв,
емiграцiйних кораблiв, ми не сприймали i цi © необхiдности аж дуже
драматично. Скiльки разiв ми ©хали забитими темними потягами змiшаних у
купу чоловiчих i жiночих живих тiл, скiльки разом валялися по рiзних
розбомбованих станцiях без надi© на дальшi можливостi руху, скiльки
вистояли, тiло-до-тiла, у глибоких, бетонових бункерах, пiд канонаду
бомбардувань. Катруся, розумi ться, мала збентежений, знiяковiлий,
розгублений вигляд, ©© очi злякано бiгали по всiх речах i не знаходили
певно© точки опертя, але взагалi вона трималася стiйко i мене лиш дивувала
©© моральна сила i ©© незасмiчена чистота. Вона заклопотано показала менi
гарно прибрану, простору з великим розстеленим лiжком, кiмнату, на стiнах
яко© висiли старi гравюри в прекрасних орамованнях, зi старим, втоптаним
килимом на помостi i високим вiкном, завiшеним тяжкою блiдо-жовтою
заслоною. Я почував себе дуже звичайно, здавалося я дома, нiчого мене не
непоко©ло. Ще коли ми проходили коридором верхнього поверху, я ще раз
звернув увагу на солiднi, брунатнi дверi, за якими, я знав, була
бiблiотека, яку менi дуже хотiлося бачити. Я дозволив собi запитати
Катрусю, чи було б це можливо. Розумi ться! Чому нi. Вона вiдчинила тi
дверi, засвiтила старовинного стилю люстру i перед мо©ми очима вiдкрилась
незабутня картина - сливе три стiни вiд низу до верху заложенi книгами,
картами, бюстами. Збоку стояв масивний, дубовий стiл з великим глобусом i