Самчук У.. На тведiй землi

любови, кинути ©© на тапчан, роздерти на шмаття ©© одяги, мене роспирала
жага розогненого бика, але я тримав себе за роги, кидався на твердий,
застелений гуцульським килимчиком тапчанчик, надувався, як мiхур, i вдавав
розгнiваного за те, що вона на мо запитання, де була вчора, давала завжди
ту саму вiдповiдь: - I як вам не обридне завжди те саме питати. Зна те ж,
що була зi старим любовником у Роял-Иорку. - Чорт би тебе забрав! - Мене
найбiльше сердить те "зi старим", бо я не можу супоставити ©© свiжого,
ясного, чистого тiла з чимсь старим, це блюзнiрство, це знущання з
естетики, а ©© це, мабуть, бавило i, мабуть, вона знала, що саме в цьому
©© пiдозрiваю... Але коли я вже доходив до певно© точки невдоволення, вона
миттю, мов найвражливiший сейсмограф, починала реагувати, вона могла
пiдiйти до мене, стати передо мною навколiшки, взяти мою руку в обидвi
сво© долонi, нiжно ©© погладити i ще нiжнiше ©© поцiлувати. - Не цiлуйте
мо©х рук! - сердито казав я. - Я не дру©д - Для мене дру©д! - вiдповiсть
вона, посмiхаючись.
Звичайно вона дуже вишукано i оригiнально одягалася, але найбiльше вона
менi подобалась у ©© домашньому, робочому, обмазаному фарбами халатику,
узута на босу ногу у старi, скривленi i стоптанi виступцi, з волоссям
голови, зав'язаним ззаду конячим хвостом. Звичайно вона не курила й не
любила курити, але щоб подражнитись зi мною, вона могла демонстративно
закурити цигарку i, кашляючи, докурити ©© до рубчика. Я звичайно в таких
особливих випадках наполегливо мовчав. - Вам не подоба ться? - питала з
кривою посмiшкою. - Дуже цiкаво, коли з рота гарно© дiвчини йде дим. Це
нагаду iндустрiялiзацiю. - А чому ви не курите? - питала вона. - 3
бажання бути оригiнальним, - вiдповiдав я. - А може з моральних причин.
Спасiння людства вiд рака легенiв? - кпилась вона далi. - Плювати менi на
вашi легенi, - вiдповiдав я тим же тоном. - Але ви любите проповiдi...
Моралi... Рятувати свiт вiд загибелi... Щось таке - га-га-га! - невгавала
вона. - Но-но-но! Не будемо сваритися з модою, - додавав я. - 3 модою? А
що мода? - питала вона. - Вдавати зiпсутих. Мати жовтi зуби... Давитися
димом... Смердячий рот... Розпатлане волосся, - казав я. - Вашi прилизанi
добродiйнi сентименти ? - питала вона... - О! Прекрасно зна те, що це
забобони! - казав я. - Ви незносний, ви святий, менi соромно вас любити, -
отруйно казала вона. - Я дивуюся, що ви ще не в бiтниках, не ма те
сифiлiсу i не протесту те проти вiйни, - казав я на це.
- Дуже гарно, - казала вона. Я вже маю дозу опiю i записуюсь в
бiтники... I пiду демонструвати за мир. Вам подоба ться вiйна? - казала
вона. - 3 такими, як ви, - вiдповiдав я. - Ви за атомову бомбу? - питала
вона. - Менi соромно на це вiдповiдати. Ви вiдьма! - вiдповiдав я i я
одвертався.
То знов ми мали iншу тему, вона виймала з-за лiжка Зiни котрусь iз
сво©х звичайно недомальованих картин, ставила ©© на порозi насупроти
вiкна, вiдходила на бiк, поглядала лукаво на мене i вдоволено мовчала.
- Хочете, щоб щось сказати? - питав я. - Нi, - вiдповiдала вона, -
Пояснiть, що це таке? - казав я. -
Атомова доба, - вiдповiдала вона. - Чому тi корчi? - питав я. - Вона
стражда ... З радости. Вона родить. - казала вона. - А чому атомова доба?
- питав я. - Уууп! Просто! Життя буде вiчно. Коли люди курять, мають
сифiлiс i навiть атомову бомбу. Жiнка завжди буде родити, а чи не так? -
питала вона. Я втягнув у себе повiтря i великодушно вирiкав: - О!
Надхнення! Коли ви напишете мiй абстрактний портрет? Де я виглядатиму, як
кретин майбутнього. - Потерпiть. Ще намалю мо i вас. Побачите, - казала
вона. - О, ви отруйна тарантула, - вiдповiдав я на це, а Лена вдоволено
посмiхалася...
Вона вдоволено посмiхалась, коли я сидiв на тапчанi, пiдходила до мене,
обома руками куйовдила мо волосся i казала: - Слухайте! Ви лисi те... Ви
сивi те, - негайно реагував я. Вона кидалась на мене, боляче кусала мене
за рам'я, рвала на мо©х грудях волосся, я зривався на ноги, хапав ©© за
обидвi зап'ястя i схрещував ©х за ©© станом. Вона зi всi © сили, як
пiйманий хижак, намагалася вирватись, завзятюще пручалась, я мiцно
вiдчував ©© груди, ноги, живiт. - О! Пустiть! Пустiть! Я здаюсь! Здаюсь! -
кричала вона цiлком щиро, перелякано i сердито, а коли ©© пустив, вона
намагалася вдарити мене в живiт колiном, я знов хапав ©© i нашi обличчя
так наближались, що я ледви втримався, щоб не поцiлувати. - Не смiйте! -
кричала вона. Вкушу! - Я кидав ©© на постiль Зiни, вiдходив на бiк, сiдав
в кутi на тапчанi, закладав ногу на ногу i з знiяковiлою усмiшкою
спостерiгав ©© борсання. - Я не знала, що ви такий сильний, ви сильний, ви
сильний, як кiнь... Мало не зломив мо©х рук, - скаржилась вона. Я
ствердливо похитував головою i все посмiхався. Щоб вiддячитись, вона
ставала в позу манекена, здiймала над головою обидвi руки i виграючи
долонями якiсь вихиляси, оберталася перед мною, нiби на крузi. © гнучке,
здорове тiло плястично, поволi вигиналося, вiбрувало, це виходило вражаюче
i майстерно, я був захоплений, але далi мовчав. Тодi вона зупинялася i
питала:
- А чи зна те ви цей вiрш? - i не чекаючи вiдповiдi, деклямувала
нiмецькою мовою:

Я живу життям всезростаючих кругiв,
що пiймають всi речi.
Можливо до останнього не хватить напруги,
але не буде втечi.
Я кружляю круг Бога, круг древньо© вежi,
я кружляю тисячолiття;
i я ще не знаю чи я сокiл, чи стежа,
а чи лиш пiсня - молитва.

Це Рiльке, i передав я його не конче дотепно, в мо©й особистiй мовi
нема адекватности його настро©в, але менi подобалась та деклямацiя, яка
гармонiйно зливалася з ©© тiлом i з ©© настро м. Я розумiв той ©©, як
повiнь, як гiрська лявiна, всепориваючий, нестримний гiн ©© сильного
жiночого пориву i ©© прагнення цiлою гамою загравань накинути менi свою
волю. О, я знав, що вона i така сильна, що ©© гра майже зайва, але я також
не бажав продати себе дешево i без змагання.
Це наше напружене борюкання перервав знов дзвiнок телефону знизу, ©й
зачасто дзвонили, мене це сердило i я не мiг цього заховати. Вона з мiсця
зривалася i навiть не вибачившись, прожогом бiгла вниз, нiби там вибухла
пожежа, iнколи довго барилася, а коли верталася мала та мничу, змовницьку
мiну, що мене нервувало ще бiльше. - Ви щось кажете? - могла вона невинно
запитати, коли я не озивався першим. Я вiдривав погляд вiд ©© картини i
питав: - Чому ви трима тесь якраз цi © теми? - маючи на увазi картину.
- Я вам сказала.
- Тим вiршем?
- Народження. Зростаючi круги.
- Ви не песимiстка?
- Але ви песимiст. - Вона виразно натякала на мою нетерпеливiсть... На
©© телефони... На ©© незалежнiсть. Я намагався забути довгi телефони, не
питати, з ким вони i для чого, тримати стиль i рiвновагу. А коли вiдходив,
вона несподiвано казала: - Приходьте завтра. Хочу вас малювати. - Вона
нiколи ще не казала прийти "завтра". Звичайно це мав бути тиждень, або хоч
кiлька днiв рiзницi...
Другого дня вона справдi мене малювала, у хатi було душно, ми вийшли на
заднiй двiр i примiстилися на травнику пiд дубом. Лена була у сво му
замащеному фарбами халатi, ©й це дуже личило, я сидiв на стiльцi непорушне
й спостерiгав ©© фiгуру, рухи, вираз. У цiй сво©й ролi вона виглядала
чарiвно, або чаруюче i я, можливо, вперше почав думати про одруження з нею
- ретична, боязлива, непевна думка, бо уявити ©© в ролi дружини,
господинi i матерi покищо не було можливости. - Слухайте, Павле... Прошу
мене не роздягати, - казала вона мiж iншим. - Вибачте. Хто вам сказав? -
питав я. - Вашi ласi, котячi очi. Це може вплинути на портрет. Мовчiть,
мовчiть!
По двох годинах роботи, вона залишила мольберт, вiдложила палiтру i
простягнулась горiлиць на травi, заложивши пiд голову обидвi руки. ©
груди плястично випиналися з пiд халату. - Лягайте, Павле. Дивiться який
високий... Що це ? Дуб ?
- Дуб, - казав я.
- Яка велична рослина. Як вiн такий вирiс i для чого? Звiдки вiн
взявся?
- Мабуть, зi землi, - вiдповiв я виминаюче.
- Зi землi, - i вона здивовано свиснула. Не з неба? А чому не з неба? З
сонця. З повiтря. З атомiв. Як при мно вiдчувати простiр будучи на землi.
Весоч. Безконечна весоч. Чому ви не летун?
- Бо я виробляю чоколяду, - вiдповiв я.
- Чо-ко-ля-ду! О, Боже! - i вона засмiялась.
- Вибачте.
- О, но! Ви чудовий! Чи ви любите птахiв?
- Особливо горобцiв.
- Ви покпива те. Чому не орлiв?
- Бо орли не цвiрiнькають. Горобцi сiра, робоча маса. Масса, масса! А
орли? Хiба це птахи? Це лиш на гербах, на монетах... В зоологiчних парках.
У клiтках. За гратами. Символ минулого.
- А горобцi - символ сучасного. Але птахи, не символи. Синi сенички,
жовтi жовтобрюшки, червонi кардинали, пузатенькi робiни, меткi шпаки... Це
така безмежна жива краса. Ви дума те, що я також горобець.
- Ви? Нi! Я... Ви напевно з породи орлiв.
- О, напевно. Орлиця... Ради Бога, ради Бога. Ми довго лежали,
погиркувались, сонце було за верховiттям дуба, але наша розмова значно
рiзнилася вiд розмов попереднiх. Менше, значно менше впертости,
протирiччя. Навiть змiнився тон. Всi тi горобцi, синички й кардинали,
кольори i тони зраджували змiну погоди, проривалося сонце, ще раз
розцвiтали бози. Я лежав боком опертий на лiкоть, спостерiгав лiнi© фiгури
Лени, ©© виразнi, провокуючi частини i форми свiдомо пропонованi мо©й
розогненiй уявi. Збоку стояв мольберт з барвистою плямою на шматку картону
де сильними, гострими кольорами висловлено картину нутра, нiби цей шматок
людсько© подоби лежав на операцiйному столi. Можливо в цьому балянс думки,
розбурхано© уяви, яка не вмiща ться у звичнi межi i шука обрi©в поза
обрiями.
Пригадую, казала вона, - краса та©ться в кожнiй формi i чим вона
незвичнiша, тим разючiша. Кiнь гарне сотворiння, але октопус, бегемот,
крокодил - вибагливiше. Жаба-ропуха зразок вибагливих кольорiв, а павук
феномен винахiдливости фантазi©. Дехто дума , що люди з Марса мають вигляд
павукiв. Не любимо павукiв, бо вони малi i слабi, але коли б вони були
такi, як конi, ними ©здили б верхи i вони правили б за зразок гарного.
Верблюд чи осел не естетичнi шi вiд павука, бо хто бачив павука з
довжелезними ногами, коли вiн сидить пiд листком цинi©, над яким зверху
цвiте барвиста квiтка, не зможе забути його надзвичайно© напружености i
уваги нiби вiн втiленням найглибшо© думки природи. Вiн глибоко закутаний
в та мницю, а коли його зауважиш, вiн миттю зрива ться i, як блискавка,
зника . Або чи бачили ви в лiсi мiж галуззям фiлiгранну тканину павука?
Бачили, що з нею дi ться, коли ранком на нiй збираються краплинки води, а
збоку, згори на не© спада промiнь сонця? Павук сидить збоку - великий,
сентиментальний, напружений i спiва баляди. Це сотворiння епiчне з
великим почуттям iсторичности. Воно напевно мало предкiв ще в часи девону.
Я слухав цi розважання, як школяр, без руху. Цього передвечора, коли
сонце зайшло за сусiднi будови, ми неохоче залишили це мiсце i спокiйно та
вдоволено вiдiйшли до кiмнати. Було тепло, безтурботно, почували себе
iнтимно, вдоволено, по родинному. Коли я вiдходив, вона дивилася на мене з
тi ю сво ю лукавою усмiшкою, але без iронi©, голова похилена, i питала: -
Ну? - Це значило - вдоволений? А що ж далi? - Завтра? - запитав я. Я нiяк
не чекав позитивно© вiдповiдi, але вона вiдповiла: - Можливо. Я до вечора
вiльна. - А ввечерi? - не втримався я з питанням. - Не дома. - похитнула
вона головою. - А де? - ступнювало мо нахабство. - До побачення, сказала
вона i наставила примхливо, обережно уста. Ця провокацiя мене зiрвала, я
схопив ©© в обiйми i мiцно, пристрасно пригорнув ©© до себе. - Хижак!
Хижак! Схаменись! - викрикнула вона рiзко i вирвалася вiд мене. - Нiколи
не робiть цього. Не люблю коли мене мнуть, як губку! - сердилась вона. Я
був збентежений. - Але ж Лено... - почав було я. Вона перебила: - Що,
Лено! З мене нiколи не буде забавки. Анi коханки. Нiколи!
Це зiрвало в мене гострий вибух протесту, хотiлось, не прощаючись,
вiдiйти i не вернутися бiльше, але цього не сталося, я не був на таке
здiбний, а лишень слухняно замовк, церемонно вклонився i повiльною,
зрезигнованою ходою пiшов вниз сходами, тримаючись рукою за поруччя. За
мною нечуйно, насторожено i злегка засоромлено йшла Лена i за хвильку я
вiдчув на сво©й лiвiй руцi на поруччi, легкий, теплий дотик ©© долонi.
Внизу ми на хвилинку зупинилися, мовчазно поглядами розпрощалися i
навздогiн менi, коли я був у дверях, Лена кинула: - Завтра вас чекаю!



III

Цього не було досить, мо почуття невдоволення примхливо розросталося,
дома, а також на роботi, я весь час про це думав, хотiлося щось
"виясняти", ставити спротив, творити опозицiю. Я розумiв не легкiсть тако©
процедури, моя контроля над собою була втрачена, але разом з цим находила
впертiсть, обурення, я хотiв "ясности", домагався "свого права"... А
властиво чого я домагався? Того "нiколи, нiколи"? Намагання володiти нею,
зробити ©© сво ю коханкою?
Не тiльки це. Часом вечорами з роботи я дзвонив до не©, але ©© нiколи
не було дома. Цього вечора я також подзвонив i з такими ж наслiдками. Це
мене найбiльше непоко©ло. Де вона бувала i чому уникала пояснень? Чи я не
мав права хоч що небудь про це знати? Вони з Зiною кудись вiдходили, щось
там i десь там робили, але нiколи про це нiодного звука для мене. Та мниця
гробова. Що це за поведiнка i як ©© пояснити? Тим часом я почав вiдчувати
до Лени все бiльше i бiльше п^етенсiй, почав впажати ©© мало не сво ю
нареченою, почав зважувати за i проти, плекати iлюзiю, вдавати володаря,
мрiяти про спiльне майбутн . Цiла довга, велика, багата скаля фантастичних
уроень, для яких фактично не мав виправданих пiдстав за вийнят-ком ©©
примхливого кокетства i бажання зi мною зустрiчатися.
З чого вона живе. звiдки бере засоби на коштовнi одяги? Безлiч подiбних
питань. Старий, багатий коханець з патетичним Каделяком, якась агентура
пiдозрiло© репутацi©, якесь нiчне пiдпри мство - ми в такому справдi не
звичному свiтi, так багато дивоглядних ситуацiй, особливо там у тому ж
Монтреалi, звiдки вони сюди прибулi© i особливо з такими легкими iстотами,
одiрваними вiд грунту, викинутими на такий широкий простiр.
Але чому я мушу цим так беззастережно перейматися, будучи таким
"реальним", "нормальним", "пересiчним" типом; що за примхи i що за
вподобання, звiдки тi вимоги i прагнення i, зрештою, я десь чув чи читав,
що жiнки типу "вамп" це лиш зовнiшня машкара, що вони безрукi мармуровi
Венери, або манекени у вiтринах мод, чоколядовi личка на окладниках
журналiв, але внутрiшньо, це холодна невражливiсть, жорстока
безчутт вiсть, математична розрахованiсть. I що мене ще поважно лякало -
©© мистецтво - туманнiсть i абстрактнiсть, небулярнiсть, невмолимiсть,
хижацькiсть. Ця андромедна небулярнiсть, дезорганiзована i безвладна,
паралiзувала мов певнiсть, я тратив почуття мiри i правди, вiдчував
розгубленiсть. А до того "нiколи не буду коханкою". Що за гiстерiя, навiщо
тi конвульсiйнi заперечення? Я розторощений цiлковито.
Я мав злiсне бажання не прийти завтра без попередження i без вибачення.
Просто нахабно й щиро не прийти. Це iнтригувало, це надавало присмак
авантюри, це бентежило.
До речi, той другий день, коли я намiрявся виявити цей свiй балаганний
спротив, був наш вiвторок, отже день приречений, так само, як i вчорашнiй,
гарячий, у мо©й переднiй, темнiй кiмнатi було душно й нудотно, а тому я
лежав у сво©й стовченiй постелi, що сто©ть у малiй соняшнiй верандi,
широкi вiкна яко© були завiшенi жовтими занавiсами i думав всiлякi
ворохобницькi думи. Перед мною на заднiй стiнi висiла моя улюблена карта
Европи во нного видання, внизу пiд нею столик заложений книгами, на дворi
за вiкном спiвали робiни i скреготiли синi птахи, з сусiдньо© вулицi
Батерст долiтали шуми машин. Сонце вже зробило головну частину сво ©
дороги, я мiг вiдхилити трохи занавiси, звичайно обережно, бо звичайно в
цей час там внизу пiд широким кущем бозу, бавиться маленька дочка мо©х
господарiв Оксанка, яка пильно чату , коли в мо©й кiмнатi появиться рух.
Це одна з мо©х найнастирливiших поклонниць, яка при кожнiй нагодi
намага ться увiрватися до мого замку i почати там сво© веремi©. Не дуже
помагали всiлякi заборони "не перешкоджати дядьовi", або "дядьо спить",
або "дядьо працю ". Для Оксанки це не резон. Вона звичайно бавилась сво©ми
ляльками, поглядала на вiкна дядi i як тiльки помiтила в них порухи,
негайно кидала ляльки, прожогом бiгла на другий поверх до мо©х дверей i
голосно домагалася "дядю вiдцини!" Коли ж я не вiдчиняв - лягала вiд
дверима i кричала те саме до щiлини, коли ж i це не помагало - вона
починала гiрко й докiрливо плакати. Дуже мила маленька iстота, яка чинила
одначе чимало мороки, особливо коли я був зайнятий далеко iншими
оксанками.
Цього дня мо лежання було демонстративне, лiниве, наполегливе i
протягнулось воно майже до першо© години, опiсля я лiниво зводився,
вiдхиляв кра чки занавiсок, впускав свiжiше повiтря, бiльше свiтла, бiльше
шуму. За дверима одразу почув "дядю впусти", на цей раз не ставив
спротиву, появилася старанно обмурзана моя фея, яка вiдразу почала
розкидати i так розкиданi мо© речi, чесатися мо©м гребiнцем, засипати
питаннями, чому я довго сплю, чому маю на грудях волосся, чому не маю
мами, кота, чи не хотiв би я мати одну з ©© ляльок, чи мiг би я дати ©й
свого гребiнця. Мiй гребiнець, перо, гаманець творили для не© найбiльшу
привабу, а до того вона зо всi © сили намагалася втиснутися менi на руки i
почати чесати мо волосся. Я звичайно вiдкуплявся чоколядою, яку вона
пристрасно любила, одразу споживала i обмазувала нею сво заклопотане
обличчя.
Я ледве звiльнявся вiд Оксанки, мав намiр ще купатися, це звичайно
кращий для цього час, бiльшiсть мешканцiв на роботi i я можу повiльно й
лiниво, мов ледачий тюлень, користатися ванною, дармащо я ще не обiдав i
дармащо саме в цей час можна сподiватися найбiльше телефонiв. Звичайно в
таких випадках на обiд йду пiзнiше, або обiдаю дома, а вiд телефонiв
хоронить мене господиня, яка на кожний дзвiнок заявля , що мене нема дома,
або я купаюся, або пiшов обiдати, але цього разу сталося щось несамовите.
Коли я сидiв у ваннiй, за ©© дверима в коридорчику щось враз загрюкало,
нiби стався землетрус i обвалилася стеля. - Що там таке? - закричав я,
маючи на увазi Оксанку, яка могла залiзти без мене до мо © кiмнати i
наробити там гармiдеру, але на це вiдгукнувся з-за дверей досить знаний,
загрозливий альт однi © з найдавнiших мо©х поклонниць, тако© iнженерки
хемi© Галини Дуб. - Ей! Там! Святий схимник! Вилазь!
Що за делiкатнiсть вислову, подумав я, а в голос закричав: - Я купаюсь!
- Знаю! Але скорiше. Я жду.
- Це ти, Галино? - питав я виминаюче.
- Не вдавай дурня!
- Слухай! Я хворий!
- Я принесла пiлюлю, яка тебе вилiку негайно.
- Я дiстав гострi корчi.
- Бо став гострим брехуном.
Я все таки вилiз з ванни, почав натиратися рушником, коли враз, крiзь
усi стiни долетiло до мене вiдоме звучне "телехвон". Це значило, що
дзвонила Лена, бо тiльки ©й було дозволено дзвонити без вiдмовлення. А це
також значило, що я мусiв якось вирватися з ванни в одному халатi i
прорватися до нiшi на сходах. Не було часу на роздуми, я вискочив з
дверей, мало не збив з нiг Галини, наткнувся на обшмаровану чоколядою
Оксанку i схопив слухальце телефону. - Гальо! Слухаю, - намагався я
говорити спокiйно. - Шановний Павле! Я ж вас чекаю! - почув я категоричний
гаркавий голос. - А котра це година? - хотiв я виграти час. - Вiд коли це
ви почали дбати за години? - чув я далi той самий тон. - Вибачте! Не в цiм
справа. Я... я... властиво. Менi трохи соромно... За вчорашн . - Яке
вчорашн ? Що ви дитина! I бiльше такого не станеться! У мене для вас усе.
Негайно приходьте! Я ще не обiдав... - Пообiда те у мене! Що любите ? Маю
рибу, шинку, шпараги, чорний хлiб. Чекаю! - i положила слухальце.
Вона не дала менi змоги говорити, такого ще з нами далебi не бувало, i
що там могло справдi статися? А до того в мо©й хатi iнженер хемi© Галина
Дуб, я дуже добре знаю, хто цей Дуб i вiн мене не так скоро випустить.
Менi ж хочеться справдi бiгти на Шша i справдi негайно, нехтуючи всi мо©
найгрiзнiшi постанови. Я швидко бiжу i то просто на вогонь. Галина чекала
на мене з виглядом iнквiзитора, що ма проголосити менi смертний вирок. -
Бачу, ви зовсiм виздоровiли, - перейшла вона з "ти" на "ви" зi сильним
призвуком смертоносно© iронi©. Спiшу зазначити, що ця сама iнженерка мала
на мене здавна "дуже поважнi претенсi©", ми були справдi старi, ще з
Европи, близькi знайомi.
- Я забув зовсiм, що маю ще одно важливе побачення, - почав було я
тоном не зовсiм переконливого шахрайства, але мене рiзко перебила Галина:
- Не забудьте також, куди потрапите на другому свiтi за таку нахабну
брехню.
- До пекла! На саме дно! Але... Але я мушу одягатися i прошу вас
ласкаво одвернутися. - Я дивився ©й у вiчi з виразом Купiдона, який тiльки
що викупався i дiстав нову мiсiю любовно© пригоди.
- Добре! Одягайтеся. Я також не маю часу. Я вийшла лиш на хвилинку з
iнституту... Але коли дума те, що я прийшла вам гратулювати - глибоко
помиля тесь. Я прийшла лиш сказати, що цiла та ваша романтична пригода,
велика ваша любов, за якою ви вмира те, нiщо iнше як звичайна iнтрига
сов тських агентiв...
Я саме натягав штани i почувши таке, мало не полетiв сторч головою.
- Кого ма те на увазi? - запитав я по можливостi спокiйнiшим тоном.
- Лену. Нiкого iншого, - випалила Галина категорично-незаперечним
голосом.
- Ви, мабуть, з'©хали легенько з глузду, моя шановна приятелько, -
вiдповiв я на це не менш категорично.
- Перевiрте краще в психiятра, чи з вами все в порядку. Вона на
послугах сов тсько© агентури для розкладу нашо© емiграцi© i ©© не раз
бачили в товариствi сов тського консула.
Коли це було? - вирвалось v мене люте питання.
- Навiть учора.
- Ви бачили?
- Я.
- Де?
- На озерi Сiмко.
- Коли це було?
- Ввечерi.
- Ви бачили?
- Не я, а iншi.
- Ви сказали, що ви!
- Це були мо© друзi.
- Хто вони?
- Це моя справа.
- Слухайте, Галино, ви добре зна те, що це нiякий жарт, що мiж нами
всiх обзивають агентами, а в тому також вас, мене i кого хочете. Це i
той розклад емiграцi©. Кажете - бачили ©© з консулом?
- Цe мiг бути пiд-консул, скажемо iнженер Трухлий.
- Що Трухлий?
- Всiм вiдомо що Трухлий.
- Агент, розумi ться.
- А ви невiрите?
- В такому разi, чому прийшли до мене, не до полiцi©.
- Полiцiя сама зна , а вас треба попередити. Щоб не було запiзно. До
побачення многострадальний Ромео!
I вона швидко вiдiйшла.
Я залишився i стояв, як вкопаний. I не знав, що робити. Навiть, що
думати.
Розумi ться, що та дурепа розiграла найбезглуздiшу сцену ревности, яку
тiльки можна придумати, але гакол; розумi ться, що тому також багато
безглуздо© правди, яку так само годi легко заперечити. Мiж нами ро©лося
вiд пiдозрiлих суб' ктiв, етикетки агентiв роздавалися направо й налiво,
певним полiтичним чинникам смертельно залежало на тому, щоб нас тут
спаралiзувати i обезвладнити... Поведiнка Лени лишень посилювала мо© i так
тривожнi пiдозрiння, а пiсля цi © вiзити Галини, вони почали розростатися
до розмiрiв катастрофи. Мене лишень могло дивувати, чому б саме я мав
стати жертвою подiбних аномалiй.
Що мав робити? В кожному разi все як слiд обдумати, не бути поквапним,
не зловитися на провокацiю, не датися взяти голими руками. А чи значило це
вiдмовитись вiд побачення з Леною? Яким чином? В менi вже сидiв бiс, якого
сила непереможна. На мене напав шал безоглядного дiяння, хоч би просто з
мосту у воду. Саме вилiзла знизу мала Оксанка, яка намiрялась засипати
мене питаннями i була не мало здивована, коли я, досить безцеремонне взяв
©© за ручку, вивiв на коридор i казав ©й бiгти вниз. А сам я кинувся до
телефону з намiром вибачитись за спiзнення. Та коли я набрав число Лени, я
одразу, майже механiчно, почув ©© голос. - А! Це ви! - що звучало так,
нiби вона сподiвалася когось iншого. - Я ж вас чекаю! додала вона
нервовим, наказовим голосом. - Лено... Я не можу, - почав було я, але вона
перебила. - Чому не можете? Що з вами сталося? - Я не можу, - мимрив я
сво . - Я все приготовила, що з вами? Кажiть, що з вами? - Я просто
неможу! Вибачте! Iншим разом! - пiдняв голос i вiдложив слухальце.
Це був вчинок вiдчаю проти власно© волi. Йдучи до телефону, я мав iншi
намiри, змiнив ©х пiдозрiлий запит Лени. Я був безпосередньо схвильований,
не пам'ятаю. коли я ще був у такiй незручнiй ситуацi©, до того мене вражав
тон голосу Лени, в якому не було нi жалю, нi розчарування, а лиш гнiв, що
я зiпсув якiсь ©© пляни чи намiри. Але все таки чи не було б краще саме
тепер ©© бачити? Питання i контра-питання швидко чергувалися, наростав
гнiв, спротив, але також бiль i покора, по нервах проходив алярмуючий
острах i навiть серце билося з перебоями, нiби я стояв над якоюсь
безоднею. Як можу ©© залишити? Не бачити бiльше? Не чути? Нiколи! Такого
не мiг би я знести. I байдуже хто вона - агентка Москви, проститутка
Шангаю, гангстерка Чiкаго, яке це ма значення, коли вона вже в менi, в
мо©й кровi, мо©х мислях i звiльнитись вiд цього вже нема сили.
Мо© борюкання самого в собi не тривали довше нiж пiв години, далi я не
видержав, зiрвався раптом, мов ужалений i як був без краватки з
розхрiстаним комiром, побiг вниз по сходах. По вулицi Гарбор проходив саме
трамвай, я погнався за ним до зупинки i влетiв до нього з розгону саме
тодi, коли вiн майже рушав, кондуктор робив якiсь докори, я ©х не чув,
ледве встиг купити квиток, як вже мусiв знов висiдати i бiгти далi мало не
пiд авто, що пролiтало пiд мо©м носом.
Пiд будинком Лени ще одна несподiванка: перед входом стояло невеличке
спортове авто "Спрiт" бiло-червоного кольору, що належало, я знав,
iнженеровi Трухлому. Знов той Трухлий. I що вiн тут робить? Що вiн тут до
чорта робить? I що це за мара? Але цi вагання не тривали довго. Яке,
зрештою, мо дiло що вiн тут робить, вiн такий же холостяк, як i я, i хто
може заборонити йому тут бувати? Мене ця вимiвка вдовольняла i я швидко
побiг по сходах до вхiдних дверей... I подзвонив. Схвильовано чекав i
намагався вгадати, хто вiдчинить.
I на цей раз, як звичайно, i досить швидко, вiдчинила сама Лена, яка
була, мабуть, внизу, як звичайно при телефонi, здивована мо ю появою i, як
менi здавалося, помiтно вдоволена. © очi виразно засвiтилися. - Можу? -