Самчук У.. На тведiй землi

таких доказiв.
Так, так. Я знайшов велику, мiцну з грубого металу, сковороду, я
знайшов i олiю, а також цибулю i муку, одна тiльки мить i все це зашумiло
парадним маршем з барабанними переливами, котедж наповнився запахами, що
©х напевно було чути на озерi, пустилися в рух вiтряки-вентилятори,
вiдчинилися вiкна. По короткому часi - гора готово©, кольору бурштину,
риби височiла на великому, порцеляновому блюдi, декорована кружальцями
накраяно© цибулi i цитрини. Тепер тiльки браку Лени, щоб вiдсвяткувати
належно мо перше успiшне канадське рибальство...
Але, як сказано: Лени не було. Надходив вечiр... Даремно я
прислуховувався до кожного шереху за вiкном, даремно думав, передумав,
роздумав ... Нав'язувались всiлякi здогади, пригадалася полiцiя ... I
чимало iншого ... Гангстери, чаклуни, шантажисти, сов тськi агенти.
Чекання набирало присмаку змори i щоб уникнути розпачу, я вирiшив скочити
човном до Сатону - кiлька миль на схiд на другому березi затоки. Там люди,
юрба, кав'ярнi, крамницi - до речi треба поповнити запаси холодильника i
можливо справдi розвiятись. А коли б появилася Лена - хай почека й на
мене. Це вже нiж на нiж, око за око!
В однiй з гардероб котеджу я знайшов вiдповiдний одяг - легкий, сiрий
плащ-дощовик (правдоподiбно буде дощ!) i бiлий, морський, з чорним обводом
i якимсь гербом, кашкет. З мене вийшов моряк. Я весь бiлий, як сестра
милосердя. Погода трималася, вода густо синiла, лише обрiй на пiвночi -
заходу починав хворiти якоюсь болячкою з бiло-бурими хмаринами. Але це
далеко i я цим не цiкавився. Натомiсть перевiрив мотор човна, долив
пального i з гуркотом вирушив... Сливе з мiсця беру гострий курс,
"Коломия" стогнала i плакала, i рубала воду, як рiзник м'ясо, i гналася
скаженою швидкiстю, розкидаючи на боки цiлi гори хвиль. За пiв години я в
Сатонi, причалив до якогось причалу, забезпечив човен i подався до мiста.
Такi незнайомi, чужi, iнтригуючi мiсця з масою бездiяльних переважно у
купальних одягах, здорових молодих тiл з безтурботною, свобiдною
поведiнкою, коли то кожне обличчя i кожнi очi зраджують жагу й жадобу, де
все виткане з насолоди, коли все вида ться легким, досяжним, коли то
якийсь моряк з далекого рейду, що вирвався з обiймiв стихi© моря i
потрапив у стихiю землi. Пригаду ться Бiблiя, старий гипет, романи
Дюрреля, риба, оливки, арабська музика, син небо, руда земля, навантаженi
осли i гострi запахи перекислого вина. Але це ж пiвдень, не середнiй схiд,
це зелено-синя, прозоро-ясна Канада з машинами, кока-колою, i масою
здорових, рiзномовних, запопадливих i жадобних чоловiкiв i жiнок. Я
знайшов дерев'яну, кольору свiжо© сосни з мiцним запахом живицi, ©дальню,
власником яко©, як це вже видно здалека, виявився нащадок бiблiйних
праотцiв, родом правдоподiбно з тих самих земних просторiв, що i я.
Вивiшене у вiтринi меню сповiщало, що там дають ту саму ©жу, що й в Одесi,
Бердичевi чи варшавських Налевках - i борщ, i голубцi, i кишка, i
пампушки, i запах часнику, так що моя Канада наблизилась до мене на дуже
вiдчутну близькiсть, що я член ново© вавилонсько© раси з обличчям Сфiнкса
з далеких вiкiв минулого i з мовою Голлiвуду та Еродпею - вiд океану до
океану. Болiсно хотiлося вiдгадати, що саме хова ться за цим
iнкубаторським родом, пригадувався навiть доктор Вагнер з "Фавста" з його
гомiнкою сатирою на гомункулюсiв, який настирливо впевняв Мефiстофеля:
Вагнер (боязко):
Вiтаю й вас - це зоряна година! Та тихше лиш, мовчiть i не дишiть!
Велике диво твориться в цю мить. Мефiстофсль (тихше):
Яке ж би то? Вагнер (ще тихше).
Тут робиться людина. Можливо, дуже можливо. Мене зустрiла молода,
округла з темними очима Сара у голубiй суконцi з бiлим фартушком, яка
прийшла сюди через пустелi вiкiв з Хаанаану i вказала менi вiльне мiсце
бiля невеликого, квадратового, дерев'яного столика i запитала, чим може
служити. Я навмисне заговорив до не© однi ю з ©© шости мов i вона без
намаги мене зрозумiла. Справа йшла про борщ, кишку й налисники. I чай у
склянцi з цитриною. - Як справи? - запитав я ©©, коли вона подала ©жу. -
Дякую. Добре, - вiдповiла вона. Мiня мось ще кiлькома питаннями i вже я
знаю ©©, а вона мене. Ми древнi знайомi. Це не вимага багато зусиль. Ми
розумi мось з пiв слова. Залишаючи ©дальню, дякую i кажу, що менi
смакувала ©© кухня i маю намiр навiдатись ще колись. Вона дяку з рожевою
посмiшкою i ми розходимось, щоб, можливо, нiколи бiльше не зустрiтись.
Потiм я купую свiжий, бiлий, вропейського стилю, житнiй хлiб,
пшеничнi, посиланi маком рогалики, свiже теляче м'ясо, овочi й городину i
все це разом забрало менi не бiльше годину часу, а коли вернувся до
причалу, сонце було над заходом.
Погода трималася, захiдня половина неба над заходом завантажилась
великою бурою хмариною з дуже рель фними краями. Сила стихi© й фантазi© з
незалежними смаками кольорiв, вийнятково гармонiйних i рiзко вражаючих,
височiла над заходом. Я квапився, але не задля хмари, а задля Лени.
Здавалося, що вона вже дома i чека на березi. Я мав настрiй виповнений
почуттями не конче найкращого гантунку.
I мчався з найбiльшою швидкiстю для мене досяжною, в обличчя било тепле
повiтря, очi скерованi вперед. Пiд'©жджаючи до котеджу, було видно, що
нiчого не змiнилося. Мiй настрiй швидко падав, нiби барометр перед бурею.
Хмара також наближалася, вона не сягала мого берега, а повiльно й похмуро
проходила серединою озера в пiвденно-схiдньому напрямку. Вода озера
неспокiйно погойдувалась, тому я завiв човна до гаражу i пiдвiсив на
ланцюгах. Потiм забрав сво© накупи, без особливого ентузiязму попростував
вверх сходами i був вражаюче здивований, коли бiля клямки дверей знайшов
пришпилену булавкою писульку росiйською мовою: "Заходили, Мишко, але тебе
не застали. З." Зет? Зет? Хто Зет? Зiна. Чому росiйською мовою? I хто така
Мишка? Чи не Лена? Все разом пахло Агатою Крiстi. Само слово Зiна
викликало багато суперечних асоцiяцiй, пригадалась всезнаюча приятелька
Галина Дуб з ©© пророцтвами i погрозами, а з нею Трухлий, а з Трухлим
пiдозрiння, агенти, Москва, Кремль... Отже Лену пiдiслано, отже це замах
на мою скромну особу, отже... I що за нiсенiтниця, кому я дiйсно потрiбен,
до чого розiйшлись мо© нерви... Безглуздя, розумi ться, безглуздя i я мушу
з цим усiм скiнчити iнакше дiйдеш до галюцинацiй, до шизофренi©... Але
разом та писулька, речевiсть, доказ... Який доказ ? Чого доказ? Ми
прийшли, ми були, ми не застали. Хто ми i кого не застали?
Я зайшов до котеджу, я зложив харчi до холодильника, я вийшов до
велико© кiмнати, все було на сво му мiсцi, все iронiчно на мене дивилося,
портрет Лисого бовванiв у пiвтемнотi, пiввiдхиленi дверi Ленино© кiмнати
зрезигновано мовчали, за ними все було далi iдеально розкидане, спiднi,
рожевi панталонцi Лени визивно визирали з валiзи... Хтось тут поповнив
самогубство.
Нерви мо© гуляли, це дикий сполох нутра, це блискавки й громи серця. У
мене несподiвано виник безглуздий плян, зовсiм з роману Стенлi Гарднера -
пiти до телефонно© будки i викликати вулицю Шша. Еврика! Це блискуча iдея!
Щоб мав сказати? Гальо! Хочу говорити з маркизою де Помпадур. Я, король
Людвик П'ятнадцятий i т.д. i т. д., вимагаю вiд вас негайно повернутися
сюди i з'ясувати манеру вашо© поведiнки. Я, сливе механiчно, як останнiй
дурень, пiшов шукати будку, ©© знайшов, попросив телефон Шша i був
фатально здивований, коли зi слухавки почув картавий голос Лени.
Несподiвано я змiнив намiр, забув що я король, а виняв хустинку, прикрив
нею слухальце i змiненим голосом, росiйською мовою почав верзти ось таку
нiсенiтницю: - Гальо! Це ти, Мишко? - Вона хвилину вагалася, а потiм
обiзвалася також по росiйськи: - Макар Iванович? - Да! Ето я, - вiдповiв
я. - Ах, Макар Iванович! Я не могла! Вибачте, але я не могла! Я вам все
поясню! - Харашо! Пагаварiм патом! Дасвiданiя! - i я погрозливо повiсив
слухавку.
Що це все значить, скажiть будь ласка, коли ви ще не до кiнця з'©хали з
глузду? Це значить, що я не цiлком маньяк, що моя чарiвна приятелька
Галина Дуб, ма якусь рацiю, а моя божеська Леночка одночасно якась
"Мiшка" чи мишка i можливо в лапах якогось кота - чортяка б все це забрав.
Дурепо ти дурепо, i як тобi не соромно з тво©м чарiвним личком i тво©м
мистецтвом бабратись в таких брудах. Я ж не бувший мiнiстр, не
партизанський генерал, анi вождь партi©, а звичайний репаний машинiст
звичайно© фабрики чоколяди. Що за недотепний гротеск.
I коли настав вечiр, а за ним нiч, а до всього надiйшла ще одна хмара
та знявся вiтер - озеро почало примхливо дутися i плювати пiною,
застрибали зигзаги блискавок, загремiли громи - я далебi не мiг позбутися
почуття, нiби дивився на фiльм з бескервiльським псом, наскрiзь дитяче, не
гiдне уваги, але досить настирливе почуття, якого тяжко позбутися i яке
опанову повiтря i речi.
Я вийшов на криту веранду, землю обстрiлювали блискавки i лив шпарко
тропiчний дощ. Яка наснажуюча темiнь i яка шкода, що зi мною не ма Лени.
Я намагався про не© не думати, заразитися зливою, громами, темнотою,
свiтлами протилежного берега, шумом хвиль, запахом озону. Дверi на веранду
вiдкритi i до них всi ю силою врива ться пахуча свiжiсть стихiйно© сили, в
думцi музика i дивовижнi видива, щось як втеча, як зрада, як помста... "Я
не могла, я не могла, я не могла"... - впевняла вона, а разом тиснеться в
тямку "нiколи, нiколи не скажу цього", i що це за чортовиння, скажiть,
будьте ласкавi!
Хто, скажiть, хоче з мо©х почуттiв зробити аферу, використати
сентименти атавiзму, розбити надiю на кожну чистоту? Я гра кота з мишею, я
прицiл, я обдурене вбожество. А ©© куплено, як пару панчiх, можливо
бездарно обдурено, а вона робить це з якогось презирства до всiх людей на
плянетi з ©х смердячими iдеологiями... Око за око, зуб за зуб, цинiзм за
цинiзм, безогляднiсть за безогляднiсть, зрада за зраду. Лена пам'ятала, за
що саме загинув ©© батько... А хiба не пам'ятав я?
Мене без сумнiву ©й накинуто! Моя професiя пiсного механiка, не могла
©© спокусити, моя особистiсть зникаюче мала... Наречений ? Боже, яка
безглузда нiсенiтниця, яка фатальна зарозумiлiсть. © намiри далеко далi
поза мною... Великий мистець, свiтова кар' ра, капiтал, вiлли, авта,
одяги. Нi-нi-нi! Вона для мене закоштовна! Навiть у цiй позицi© "Мишки".
Але чи маю добровiльно ©© зректися? Це питання. Розумi ться, менi ця
жалюгiдна мелодрама нiяк не iмпону , мене це анi не бавить, анi не
перекону , але чи це все Лена? Чи в цьому ©© суть? © образ? ©
iстотнiсть? Це ж вийнятково гостра i велика людська сила; я вперше таку
зустрiв. Я ж бачив i людей, i подi© i кра види, але це вперше бачу Лену.
Чи маю право добровiльно ©© зректися ?
Я не мав вiдповiдi, я вирiшив, або менi лиш так здалося, що я мушу
чекати на Лену... Днi i днi, а можливо i тижнi... Завтра, пiсля завтра i
вона напевно вернеться. Вона не втекла вiд мене, вона втекла вiд...
Можливо сама вiд себе, а той Макар Iванович це лиш... хто там щось зна . Я
мушу чекати i як вона вернеться, отодi хто зна, чи не спробую i я
примхувати... Знайти iнше помешкання, зайнятися рибальством, купанням,
вiдпочинком... I спогляданням "мишки" з ©© новими витiвками. Тим часом я
чекаю. I переконано надiюся!



VI

Ранки пiсля бур, злив i громовиць звичайно чистi... Особливо в серединi
лiта, а особливо на озерi, а ще особливо на такому озерi... Я дивуюся,
чому це чудове озеро залишають багатi, можливо тому, що воно за близько,
що воно доступне й що воно дешеве. I добре, що так . Хай тi сягають далi
у простiр, на пiвнiч, у дичину. Там поле попису. I хай це лиша ться для
нових, для початкiвцiв таких, як я.
Наступного ранку, я не ви©хав на рибальство, закон сьомо© години застав
мене на помостi причалу, вимитого у легкому купальному одязi i чистого, з
барвистими загарами мого здорового тiла, що в ньому прекрасно
функцiонувала кожна жилка, а серце билося з точнiстю компютора.
Лени, розумi ться, не було i це те дине, що менi дошкуляло. Учорашнi
мо© бентежливi i сердитi розважання за нiч розвiялися, ранок завжди дiяв
на мене отверезливо, але Лена зi сво©ми розкиданими речами, сво©ми
писульками i Макарами Iвановичами, зiставалась далi феноменом. Це ще
вимагало роз'яснення i то рiшучого.
Тим часом я був фатально осамiтнений. Снiдав невибагливо, сливе на
ходу, чай з рогаликами й маслом i риба, був вiдсутнiй, не знаходив мiсця,
взагалi не знав, де дiтися, вертiвся, як цирковий кльовн, заводив радiо,
слухав вiстi, брав книжку, виходив на веранду, розтягався горiлиць на
шорстких дошках, намагався читати, не мiг читати; сонце безжалiсно смажило
мо© зарослi груди, я знов сердився. Проклята вiдьма! Мiзерна авантюрниця!
Бiля години дев'ято©, а може пiзнiше, сонце ставало нестерпним, мiй
зарослий фасад грудей терпiв неймовiрно, томик Гревеса спокiйно лежав на
животi, я був паралiзований нiрванним лiнивством, коли несподiвано ззаду
надi мною почулися пiдозрiлi шерехи, якi одразу порушили мою нiрвану i
змусили серце швидше битися. Що я не зiрвався на ноги i навiть не зробив
руху взагалi, треба завдячувати мо©й раненiй гордостi i мо©й
задерев'янiлiй впертостi. - Агууаа! - почув я знаний ©© кайотячий оклик. -
Це ви, Лено? - озвався я з крокодилячим споко м. Голоднi? Там у
холодильнику смаженi окунi. - I при цьому розложений томик Гревеса, що
лежав на животi, зсунувся на помiст.
- До дiдька з вашим холодильником, - почув я ©© голос просто над собою.
Я розкрив очi. Вона стояла надi мною висока, як степова тополя, у легкiй,
короткiй суконцi, цiла пронизана сонцем, ©© литки i стегна налилися соками
винограду, як це каже Соломон у сво©х пiснях пiсень.
- Не хочете ©сти? - питав я ©© з холерною цинiчнiстю.
- Це ви так мене зустрiча те ? - питала вона в тон менi.
- Куди ж вас дiдько носив?
- Не можете встати?
- Лiнивий. Що там в Торонтi.
- Нiчого.
- Була злива?
- Страшна.
- Невже боялась?
- Боялась. А ви?
- Також.
- Чого так дивитесь?
- Стужився.
- Що ж ви робили?
- Смажив окунi.
- I плакав?
- Гiрко.
- Ще й досi видно.
- Зворушена?
- Гнiва тесь?
- Можливо.
- Ну, гаразд, ну, гаразд! Грiшна!
© поява i цих кiлька незграбних натякiв обернули мiй настрiй догори
ногами, вiдчував, як нагло мiнявся мiй вигляд, намагався втримати
рiвновагу, але не мiг втриматись, зiрвався на ноги i з розгону, як
божевiльний, кинувся у воду, щоб за мить знов опинитися на помостi,
розтягнутися на всю довжину i ширiнь i задоволено сохнути на гарячому
сонцi, мов ситий дикун. Лена за той час була зникла, але незабаром знов
появилася переодягнута у свiй найкращий, бронзовий купальник, в якому ©©
чудове тiло виглядало винятково привабливо i тодi ми вже разом гарцю мо у
прозорих хвилях озера, як дво розiграних дельфiнiв, пригрiтих сонцем
весни. I здавалося, що мiж нами зовсiм нiчого не сталося, що всi мо© гiркi
пiдозрiння дим, що це був лиш маленький жарт.
I лишень пiзнiше, за обiдом, який я старанно готовив, ми вже мiж iншим,
нiби ненароком, торкнулися того ж питання. - Вас бентежить? - питала Лена.
- Можливо, - вiдповiв я. Коротка перерва. - Ну? Чекаю пояснення, - казала
вона. - Нема коментарiв, - вiдповiв я. - Павле! Соромтесь. Бачу, що хочете
щось сказати. Хто тут був учора? - Я не бачив нiкого. Я був у Сатонi. - То
кажiть, що? - Можливо й нiчого. До вас хтось при©жджав, була записка, вас
не застали. I це все. - Хто ж це мiг бути? - Якась 3. Можливо ви зна те. -
А з ким? - Не знаю. Лише знаю, що ви, моя чарiвна, щось старанно вiд мене
хова те. Не питаю що. Але щоб це не було, менi зда ться, що я на цю ролю
не надаюся. I можливо, що для вас це лишень зайвий тягар. - Ви вже все
сказали? - Приблизно. А можливо й нi. Я вирiшив цей котедж лишити. - Це
речення вирвалось у мене несподiвано, про таке я не думав взагалi, але
сталося.
- О! I це все? - поважним тоном сказала Лена.
- Що маю сказати бiльше.
- А чому? - питала вона стурбовано.
- Може ви краще зна те.
Вона бiльше не перечилась, замовкла, обличчя споважнiло, мовчазливо
похитувала головою, наш грайливий настрiй зник цiлковито. Я мовчав також,
i ця напружена мовчанка деякий час тривала. Нарештi Лена знов озвалася. -
Пояснiть, чому ви хочете вiдiйти.
- Просто не хочу тут бути.
- Що вам тут не подоба ться?
- Все менi не подоба ться.
- Включно зi мною?
- З вашою поведiнкою.
- Я не звикла бути сентиментальною.
- Не бiльше звик я до ролi мелодраматичного героя.
Лена споважнiла ще бiльше, вона сидiла випростано, ©© довга шия
витягнута, ©© пiдборiддя пiднесене, ©© очi широко вiдкритi. В ©© фiгурi
вiдбивалась безпосереднiсть.
- Нiчого не розумiю, - сказала вона по часi.
- Таки нiчого? - дивився я ©й просто у вiчi.
- Нiчого, - вiдповiла вона спокiйно.
Вона вмiла це так сказати, що я мусiв ©й вiрити, а тим самим че мав
можливости пояснити. Можливо я справдi помилився, не так це зрозумiв, а
вона нiчого не зна , а як зна , то майстерно вда невиннiсть. I я
замовчав. А по часi додав: - Добре! Тим часом тема вичерпана.
Тема була справдi тим часом вичерпана, лишень маленька словесна
сутичка, з мого намiру "все вияснити" нiчого не вийшло, я не мав для цього
потрiбно© вiдваги, вистачальних аргументiв, а головне, бажання. Менi
хотiлося скорiше це, по можливостi дотепнiше, зам'яти i по можливостi
краще забути. Ми обо з поважним виглядом, залишили все, як було на столi
i вийшли на веранду з намiром не вертатися до цi © теми. Була м'яка,
оксамiтова погода, в повiтрi вичувалась вогкiсть, далеко на заходi знов
гуртувалися з чорним виглядом хмари, нiби вони робили засiдку i затiвали
на нас напад. Я запропонував прогулянку човном i хоча погода не обiцяла
бути сприятливою, Лена без нiяких сво©х звичних вередувань, одразу
погодилася.
Ми майже з мiсця взяли найбiльшу швидкiсть i гналися здовж пiвнiчного
побережжя засипаного людьми, а потiм взяли напрям на центральний острiв,
що затуманено синiв на обрiю i над яким помiтно гуртувалися хмари. Лена
пiдсiла ближче до мене, взяла мене пiд руку i за весь цей час, це була
дина ©© реакцiя. Дуже скоро ми були бiля острова, мали намiр висiсти на
берег, це нам не повелося, скрiзь були написи "приватна власнiсть", скрiзь
були котеджi, човни i люди. Натомiсть, ми про©хали в рiзних напрямках
помiж малими човнами, якi були зайнятi рибальством. До одного з них ми
пiд'©хали ближче, я запитав про успiх, на що спокiйний, дебелий чолов'яга
у вилинялiй кепi з довгим козирком, показав менi ланцюг здобичi досить
вражаючого вигляду. Це добре мiсце i я мушу його вiдвiдати. Я подякував,
взяв знов повну швидкiсть i ми погналися у напрямку нашого котеджа. Небо
за нашими плечима заповнялося темною навалою i вода ставала помiтно
похмурою. Я, час до часу, поглядав на Лену, вона сидiла бiля мене
випростана i насторожена, я вiдчував ©© тепло, а коли нашi очi
зустрiчалися, вона посмiхалася при мною, вибачливою посмiшкою. Здавалось,
мiж нами настало безмовне погодження, ми, здавалось, входили у звичайну
норму наших стосункiв. Менi також здавалося, що в цiй сутичцi я здобув
якусь перемогу, вартости яко© я ще не мiг належно оцiнити.
В загальному наша про©здка тривала щось понад годину, вона вiдпружила
нашi нерви i вiдсвiжила почуття. Ми бадьоро вийшли з човна, тримаючись за
руку, хотiли, здавалось, танцювати, а коли небо почало загрожувати наш
причал, ми перейшли до крито© веранди, розсiлися на плетених стiльцях,
дивилися на розбурхане озеро, по якому вже сiяло густим, скiсним, шпарким
дощем, разом зi спалахами блискавок i грюкотом громiв. Ми обо були
захопленi, Лена зацiкавлено спостерiгала за метушнею хвиль, блискавки
гострим сяйвом заливали ©© обличчя.
Ми переважно мовчали, або мiнялися лишень окликами, але ця мовчанка i
цi оклики, були справжньою нашою мовою, яку ми виразно розумiли.
Говорилося про наше замирення, про нашу згоду, а трохи згодом, коли
пройшла громовиця i почало скорiше, нiж звичайно, вечорiти, я запропонував
коктейль. На цiй самiй верандi, до яко© я принiс високу стоячу лямпу пiд
зеленим абажуром, ми пили поволi черi-брендi з домiшкою овочевих сокiс,
алькоголь лагiдно настроював нерви i я почав здалека i обережно епiчну
оповiдь про наше минуло. Це було щось, як спогад... Така могутня сила
пережитого... Батькiвщина, Европа, вiйна... Полоненi, налети, втiкачi,
табори... Лена дiстала свою торбинку, довго в нiй щось шпорталась,
видобула нотатник, щось в ньому записала, пiсля закурила цигарку "де
мюрь ", що вона дуже рiдко робила, курила замислено i не знаю, чи чула мою
мову взагалi. Менi хотiлося висловити мо вдоволення. Здавалося, що за
нами десь там за обрi м, за океаном, за якимись просторами часу,
залишилась одна унiкальна пригода земного буття, щось як один гiгантський
вир торнада... З цi © висоти i цi © тишi, з цього безпечного i твердого
мiсця, подi© минулого видаються невiрогiдними, не можна вiрити, що був
штучний, заплянований голод, на якому один режим закрiпив свою владу цiною
мiльйонiв заморених голодом дiтей, жiнок, старцiв i взагалi людей. А знов
вiйна, у якiй змагалися тирани, танки i лiтаки. А знов мiльйони
втiкачiв... А знов iсход за океан... О, Лено! Чи ти це можеш розумiти? На
цiй ось верандi, у цьому теплому оточеннi. На цiй твердiй пiдложцi? О,
вона може i мусить. © шлях - мiй шлях, але вона не аналiзу . Вона бачить,
бере, йде вперед. Не оглядаючись... Але все таки ми з нею зiйшлися не
випадково. А може випадково? Хто мiг нас звести аж у цiй точцi, над цим
озером. Як це сталося? Чому це сталося? Ми ж обо родились там далеко у
тому ж мiстi, у тих самих умовах...
Мiж iншим у мене вирвалось питання, як i де Лена познайомилась з Зiною.
На кораблi з Гену© в Iталi© до Галiфаксу в Канадi. Вони ©хали до
Монтреалу, як прислуга... Лена оповiла про цс спокiйно, без зривiв, бо
звичайно вона не любила спогадiв. Спогади ©© нудили. Вона закривала очi i
одверталася, коли згадували минуле. Нема минулого, не треба минулого. Але
все таки я довiдався, що вона плацювала в Монтреалi, як домашня
прислуга... Яка з Лени прислуга ? Це смiшно. I не диво, що ©© господиня
зчинила бунт. Знайшла у не© акт, "зовсiм голо© жiнки" i одразу покликала
урядовця з уряду емiграцi©. Це спасло Лену вiд побожно© монтреалки. Лену
звiльнили. Дурне! Не варте згадки! Портрети, спровадження матерi, Зiна...
Вигляд Лени вимагав милосердя, я намагався бути милосердним... Я
привстав, я пiдiйшов до не©, я взяв ©© руку з довгими пальцями i поцiлував
©©, як тiльки мiг, нiжно. Вона iронiчно посмiхнулася i та ©© усмiшка
здавалось була докором... А разом викликом. Ну, ну... Гаразд! Чи
вдоволений? Я можу триматися. Нi, я не був цiлковито вдоволений, але
цiлковито ©© розумiв. I вона розумiла, що я розумiв i цього для нас було
досить. В голос я лиш сказав: - Вибачте менi... - I вийшов на передню,
мокру, освiтлену лямпою згори веранду, з яко© повiльно здiймалися
ковтунчики пари.
Дощ ущух, небо заспоко©лось, обрi© моргали зiрницями, дув пiвнiчний
вiтер i термометр, що висiв на верандi упав на десять ступенiв. Пiсля до
мене вийшла також Лена, вона взяла мене пiд руку i по сво му, по котячому,
боком пригорнулася до мене, чого з нею ще нiколи не траплялося.
- Небо сiре, - казала вона.
- Скорше чорне... Брудне... - вiдповiв я.
- А ви такий... святий!
- Слухайте! - вирвалось у мене. Це вже я чую вiд вас втрет ! - I враз я
схопив ©© на руки i легко, мов ягня, понiс по верандi.
- О, нi! О, нi! Не святий! Не святий! Я тяжка! Я тяжка! - перечила
вона, трiпала ногами, але одночасно охопила руками мою шию i мiцно
пригорнулася. У мене крутилась голова, я швидко нiс ©© до котеджа,
плутався помiж розкиданими стiльцями, пхнув ногою пiввiдхиленi дверi i
опинився у ©© спальнi. Одна тiльки мить i вона лежала пiд мною на
розбурханому лiжку, дуже незручно i розкидано, вона не протестувала, але
враз занiмiла, жорстоко перелякана, трагiчно нещасна, ©© цiле тiло таке
пасивне i воно тремтiло, нiби в пропасницi. Я не витримав тако©
резигнацi©, зiрвався на ноги i вибiг з кiмнати.
I не лишень з кiмнати... З котеджу... Весь схвильований i пригноблений,
прибитий соромом - не дивлячись на погоду, я пустився здовж спорожнiлою
дорогою без мети i потреби, просто тiкав далi вiд ганьби. I не питався,
чому вважав це ганьбою i чому тiкав, i куди тiкав з такою безпосередньою
щирiстю i такою навалою почуття. Забуваючи, що це ж був протест на ©©
"святий", чого я не мiг визнати i з чим не мiг погодитися. Я не святий. Я
вимагав вiд не© тiла, гарячого дихання, пристрасти. Вона це мусiла б знати
i можливо зна , лишень вда невиннiсть. I я зрозумiв, що вона мене не
любить, а як любить - любить не так. Це не моя любов, це лиш гра в любов,
це... це... I разом, я не думаю бути насильником... А тим самим не можу
бути з нею пiд одним дахом. Я цього не видержу.
Завтра збираю сво манаття й вiдходжу. Ось там "котедж до винайму" -
беру його на три днi i скiнчено. А може б зараз пiти й запитати. Котедж
трохи завеликий, кiлька кiмнат, сто долярiв тижневе, винайма ться не
менше, як на тиждень. Байдуже. Беру. Завтра. Тим часом пiдшукаю щось бiльш
вiдповiдне, вистачить однi © кiмнати на три днi. Зупинявся перед кожною
оповiсткою, йшов все далi i далi i так знов вийшов на берiг бiля " рiн
бею", розумi ться, тепер тут вже нiкого не було, але я з насолодою стояв i
вдивлявся в озеро, по якому одна за одною стрибали дикi хвилi з ©х пiнними
гривами. Я любувався, як очманiлий цi ю баталiстичною картиною, вiтер дув
менi в лице, забивав нiздрi i очi, i прикладав до мого гарячого чола
освiжаючi компреси. Через хвилин десять я вже мiг спокiйнiше думати, а ще
згодом, менi почало здаватися, що цiла та моя панiка вигляда гротесково,
що вона нагаду людей шiстнадцяти рокiв, що таке менi не личить, що
фактично нiчого не сталося. Менi стало соромно за себе самого i я
повернувся для вiдступу назад. Мiй бiй закiнчено i виграно. Вертаю сво©
легiони назад до ©х гарнiзонiв.
Лена, як звичайно Лена... I на цей раз вона зустрiла мене зовсiм
незалежно, мов би нiчого не сталося. - Павле! Там вечеря, - гукнула вона
зi сво © кiмнати, як тiльки почула мо© кроки. Що там робить? - Чи можу
зайти? - гукнув я через дверi. - Нi, милий! Нi! Я зараз вийду, - почув я