Страница:
форум. I це, зда ться, було б усе.
О! Ще населення... Люди. Законно i справедливо, це мало б бути те
основне, але моя вулиця, зо всiма ©© прерогативами, людьми не була
перевантажена, а тi, що були, не конче висувалися на кiн ©© дiяльности i
творилося враження, що це здебiльшого жiнки i переважно старшого вiку,
можливо трохи затiненi домашнiми звiрятами. Можливо, це вулиця пенсистiв,
iдилiйний притулок залишених батькiв, яких дiти, давно вилетiли з цього
теплого гнiзда i розлетiлися по широких просторах турбулентно© землi
канадсько©... За вийнятком хiба одного симпатичного шотляндця з його не
менше симпатичною, перманентно вагiтною, французькою дружиною, та ©х
пречудовими, округленькими, замурзаними п'ятьома дiтьми. Нашi старшi панi
дивилися на це незвичне видовище з вибухом страху й здивування. Як i
звiдки вони тут з'явилися? Тi зворушливi малi сотворiння, якi кожного
ранку, гарно вимитi i причесанi, висипалися гурточком - малi - меншi i
найменшi, вiд шости до двох рокiв, на вулицю i верталися звiдти, часто пiд
вечiр, замурзанi i розхристанi, нiби вони весь той день працювали на
копальнi вугiлля. Що вони десь там робили, що ©ли, нiхто цим не цiкавився
i в загальному вони нагадували тих реклямних експертiв бруду, на яких
звичайно покликаються фiрми пральних порошкiв.
Для мене цей мальовничий виводок спричиняв багато при мности, особливо
той найменший його представник, маленький, розкарякуватий, бiлоголовий
хлопчик, який звичайно не встигав за сво©ми старшими друзяками i був
змушений наздоганяти ©х, притримуючи сво© штанята, дуже часто наповненi
чимсь таким, що спричиняло йому виразну непри мнiсть. Зворушувала його
особиста iнiцiятива i недоторкальнiсть, що запевняло йому повну
незалежнiсть дiяння. Нiхто збоку, за винятком ©х матерi, не втручався до
©х довiрочних справ.
Найближчою мо ю сусiдкою з правого боку, була елегантна, неодружена,
горда мiс рокiв тридцяти з пишним червоним волоссям, яка носила завжди
моднi капелюхи i мала забавного, кудлатого, сiрого йоркширського пуделя.
Вона жила зi старою, завжди хворою, бурчливою матiр'ю та молодим
пристойним племiнником, студентом медицини, який мав новеньке авто кольору
кави, що постiйно стояло на вулицi перед будинком. Вона була незвичайно
чемна, офiцiйно товариська, зайнята лиш собою i сво ю посадою у однiй
летунськiй компанi© i вийнятково не зацiкавлена сво©м зовнiшнiм
господарством, особливо сво©м задвiрком, який зарiс кленовим га м, де
водилися оси i де знайшли сво постiйне примiщення пара скунксiв. Вечорами
звiдти доносились концерти котiв, а часом повiвало не зовсiм при мним
запахом.
Сусiдкою злiва, була старша, солiдна панi, вдова, яка займала
невеличкий будинок зi скляним ганком, разом зi сво©м, рокiв вiсiмнадцяти,
сином, акробатом якогось цирку i малою, рокiв п'ятнадцяти, дочкою ученицею
"гай - скул". Вона не мала нi собак, нi котiв, але мала темно - синього,
не зовсiм нового, "Меркурiя", яким часто кудись ви©жджала, була помiтно
заклопотана, але не дивлячись на це, старанно плекала свiй невеличкий,
скелястий квiтничок i тим самим творила радикальну протилежнiсть до мо ©
сусiдки зправа.
А ще... ще крiм цього багато iнших сусiдiв, чи радше сусiдок, таких i
iнших, переважно солiдних пань, напевно з цiкавим минулим, при зустрiчi з
якими ми дуже чемно i привiтливо вiталися, мiнялися враженнями про погоду
i розходилися кожне сво ю дорогою. х напевно iнтригувала моя поява у
цьому просторi, як також напевно вражала моя жорстока вимова ©х рафiновано
плекано© мови.
Я не мав часу для глибших спостережень, знайомств чи розмов, як також
для вiльних прогулянок, але все таки менi траплялося iнколи перекинутися
кiлькома словами з мо©ми сусiдами, або навiть гарного передосiннього
вечора пройтися вверх вулицею, полюбуватись квiтниками, дiйти до Гай -
Парк авеню, повернути вправо i поволi та спокiйно пройтися здовж геть до
самого парку. Менi iмпонувала ця широка, колись мабуть, люксусова алея
висаджена старовинними дубами з ©© вичовганими, вгрузлими в землю
хiдниками, на яких виразно виднiлися печатки "сiтi 1911" - дати не велико©
давности, але велико© мотивацi©. Перед тим, на цьому самому мiсцi, можливо
ще паслися дикi кози i таборували iндiяни. Здовж хiдникiв, на чималiй
вiдстанi, попередженi стриженими травниками, спокiйно i солiдно, стояли
мурованi здебiльшого з цегли й переважно дво - поверховi з мезанiном та
просторими критими верандами, котеджi, що сво ю подобою виразно
стверджували ©х англо - саксонське походження. З них можна було читати
трагiку Шекспiра, мiстику Мiльтона, романтику Байрона, вони оповiдали
понуру загу про твердих людей, мiцнi темпераменти, наснажливi характери.
Видавалося, що тепер вони залишенi, оповитi сторожкою тишею, але в кожному
©х примруженому вiкнi, десь в глибинi, пiд чорним абажуром, свiтилось
та мниче свiтло, а у кожному гаражi стояло завжди готове до послуг авто i
це свiдчило, що тиша цих будинкiв, це лиш стримана пристрасть закованих у
тверду форму аргонавтiв.
I мiж цим, невiдмiнно появлялася ще одна з'ява, яка не залишала мене
нiде й нiколи, при всiх нагодах i погодах, а особливо при таких ось
лiричних прогулянках, пiд осiнь, коли все довкруги торкалось мо©х нервiв.
Звичайно в такий час, вечiрньою, iмлистою добою, ввижалася менi Лена
Глiдерс. © великi, нервовi, скорше сiрi, нiж синi очi дивилися на мене зо
всiх вимiрiв, я зупиняв думку, закривав свiдомiсть i поринав у блаженну
нiрвану особливого, опалюючого почуття, яке мудро i дотепно лiпило з мене
найхимернiшу подобу рабсько© креатури. В мо©х вухах звучала ©© картава,
бляшана мова, хвилююче тепло наповняло кров, я намагався бути романтичним
i цiкавим, а робився безбарвним i безглуздим.
Один тiльки раз ми пройшлися були цi ю але ю, десь також пiд осiнь,
перед ©© ви©здом до Монтреалу i ця наша прогулянка, робила менi це мiсце
привабливим. Легка, струнка, незалежна, осiннiй кремово© барви плащик,
бiлi на високих закаблуках черевички, намагання ступати в ногу i звичайно,
ми не йшли, а бавились, грайливо оглядали музейчик Говера, кормили
верблюдiв i бiзонiв, говорили про мистецтво Кокошки i на кожному кроцi
фотографувалися, особливо в одному закутку пiд бiлими березами.
Останнiй ©© лист з Монтреалу найкоротший з коротких: "Павле, я вийшла
замiж", з невiдмiнним додатком "нiколи - нiколи не забуваюча".
Розумi ться, що це за того лiкаря шведа, про якого iнодi згадувала i з
яким, минулого лiта несподiвано й демонстративно лiтала до Ню Йорку, жила
в готелi Асторiя i писала менi ту саму листiвку з Iмперським будинком при
нiчному освiтленнi. "Тiшуся вашими успiхами i гратулюю" - вiдповiв я ©й
телеграмою, але це мене вдарило, пригнобило, не хотiв вiрити, не годився,
вiдiйшов вiд людей, замкнувся сам в собi i сталося це з кiнцем травня, а
вже сьомого серпня, зi зневiри i розпачi, замiсть впитися горiлкою, я
пiдписав свiй перший договiд на купiвлю мо © першо© хати.
III
Пригадую середину вересня, точнiше суботу чотирнадцятого числа, як це
занотовано у мо му записнику, сльотистий, сiрий день, пiднесений настрiй,
у мо му домi багато руху, хiдники i сходи затупанi брудом, iнженер -
архiтект Михайло Бояр i його дружина Марта вселилися до нижнього поверху i
тим самим засадничо й революцiйне змiнили мiй соцiяльний статус. З
традицiйного, уродженого пролетаря - пiдна мника, нараз стаю домовласником
i наемником, порушуючи основнi засади мо © клясово© непорочности.
Годi сказати чи це по днання було влучне - старе знайомство, задавненi
клопоти, рiзноманiтнi вдачi, скомплiкованi вза мини. Родинна доля мо©х
комiрникiв не конче iдеальна - не мали дiтей, забагато претенсiй,
екзальтованi настро©, напружене шукання виходу. А разом - здiбний,
порядний, iнiцiятивний, з надiйним майбутнiм, знавець свого дiла i метка,
зарадна комерцiйна бухальтерка з добрим знанням англiйсько© мови.
Я не був переконаний, чи це спiлкування вийде нам на здоров'я, але так
сталося, що це мусiло статись, ми мали забагато спiльного - вiйна, Европа,
земляцтво, втiкацькi табори, небезпечнi роки. Такий час i такi умови
зливають людськi долi в одну долю i роблять ©х вза мно зобов'язаними.
I менi здавалося, що основним i рiшальним гросмайстром цiло© гарячково©
iнтермедi© була Марта. Недавно ми всi тро ©здили на Нiягару i подорозi, у
малiй, придорожнiй освiжальнi, за чашкою кави, ми цю справу порушили,
обговорили i зробили постанову. Марта, як звичайно, була захоплена, мала
багато плянiв, малювала прекраснi картини майбутнього, а вже першого
вечора ©х переселення, коли ще нiчого не було на сво му мiсцi, ми вже
сидiли внизу перед ватраном при столику, частувалися "рай-вiски" i, пiд
шелест дощу у листi широкого клена, що доносився до нас через вiдчинене
вiкно, завзятюще на цiлу вулицю сперечалися.
Мали звичайно безодню дразливо - актуальних тем, ми ж ще гарячi
вропейцi, у наших очах ще не згасла вiйна, ми були розтерзанi, розкиданi,
розбитi, ми мали багато партiй, забагато рецептiв, безлiч домагань, ми
ставили ©х завжди руба, не конче трималися логiки, часто губилися в
суперечностях, а наша чарiвна диригентка Марта, повна свого бурхливого
темпераменту, на думку Михайла, все знала i все знала краще, а тим самим
позбавляла нас яко©будь можлйвости додати до цих рiшень також щось вiд
себе.
Наприклад, я був схильний, прийняти основну вину за нашу поразку i наше
вигнання на нас самих, ми, мовляв, гонимося, як слiпцi, за винними i не
бачимо, що вина перед нами, вона у нас, у нашiй кровi, на що Марта
сардонiчне вибухала гострим протестом заявляючи абсолютно, що вина поза
нами, у наших ворогах, в iдеологiях, бiльшовизмi, москалях. Цитуючи
Досто вського, якого Марта знала лишень з прiзвища, я намагався доказати,
що подiбнi явища лежать в натурi буття i щоб ©х розумiти треба розумiти ©х
природу, на що Марта вибухала, що Досто вський москаль, дурень, епiлептик,
загарбник i в цих питаннях вiн нiчого не розумi .
В цьому ж тонi i дусi ми рiшали проблему наших визвольних полiтичних
партiй, угруповань, середовищ, цiлого визвольного руху, емiгрантсько©
дности, мельникiвцiв, схiднякiв, захiднякiв, католикiв, православних i за
кожне з цих безконечних питань ми зчиняли з Мартою смертельний бiй.
А також вона була дуже добре обзнайомлена з мо©ми приватними справами i
особливо ©© бентежили мо© стосунки з Леною Глiдерс. Звiдки i як вона про
це довiдувалась - ©© патент, вона його нiкому не зраджувала, але при
першiй нагодi, вона неухильно зводила мову на цю вражливу тему i дуже
прямолiнiйно, з виразним намiром мене перестрашити, питала: - Чи зна те
хто вона? - При чому Михайло, який напевно не раз чув це питання, сидiв
збоку, заклавши ногу на ногу, з розхрiстаним комiром, спокiйно, iронiчно
посмiхався. Я, звичайно, не знав що сказати, не бажав це питання
розгортати взагалi, на що Марта давала остаточну i рiшальну вiдповiдь: -
Вона сов тська шпигунка! - Звiдки ви це так упевнено зна те? - питав я
дуже скромно, щоб не викликати ще бiльших вибухiв. - Я це знаю! - казала
вона рiшуче, при чому ©© пристраст-нi пивнi очi дивилися на мене гостро й
виразно. Я замовкав ще бiльше i ця демонстративна мовчанка зривала ©© ще
виразнiше. Вона накидалась на свою жертву, нiби та стояла перед нею: -
Розумi тсья! Ви не вiрите. I як повiрити... Можете не вiрити... Але я знаю
i не одна я. Всi знають... Вона хоче вас звабити, знищити, вона ма
завдання...
- Яке там завдання, - не витримував я.
- Вас знищити! - повторяла Марта.
- Для чого знищити? - щиро дивувався я.
- На©вний. Дитинка. Вiн не зна . О, бiдний, бiдний! Ну, а скажiть, -
намагалась вона вложити у сво© слова цiлi тонни сарказму, - як ви
почува тесь тепер? Покинула? Що? Не вдалася мiсiя? А що, не легко
забува ться, чи вона вам бодай пише? Мужчини дивнi iстоти, ©м лиш
зовнiшнiсть... Суконка, капелюшики, лиш кивни пальчиком - о, так! Вигляд у
не© - що й казати. Артистка. Але що вона до само© глибини душi зiпсута,
запродана...
- Ви не ма те права цього казати! - перебив я ©й.
- Але ж, Марто! - озвався також Михайло.
- Бо менi це болить! - не здавалась вона. - Павло не звичайна людина.
Вiн холостяк. Вiн заангажований громадське. Йому це шкодить. Про це
говорить цiле мiсто. Мене постiйно питають...
Я поблажливо, намагаючись втримати рiвновагу, посмiхався, але менi було
не до смiху. Хотiлося встати, не сказати нiчого i вiдiйти. Але це значило
б розрив з першого дня, це значило б лишень катастрофу. - Дорога панi
Марто, - казав я, щоб закiнчити мову. Такi явища не мають пояснень.
- Чому не мають? Я вам це виразно пояснюю.
- Але я не розумiю, - казав я.
- Бо ви заслiпленi. I я з вами не погоджуюсь.
- Ма те на це право.
- Вда те на©вного. Не бачите, не чу те.
- Це чужi, особистi справи. Чому вони вас цiкавлять?
Вона не мала вiдповiдi, але вона мала темперамент.
Це помагало ©й не давати вiдповiдей, а разом перешкоджало думати
взагалi. © заливало почуття, вона плавала у цiй стихi© без вiтрила i без
керми i не було вигляду на якубудь змiну положення.
Це i було те, що мене бентежило, я майже знав, що так буде, лишень не
думав, що це так рiзко, з першого дня, почне дiяти. Зроблено помилку, але
шкода - похiд початий, повороту нема, мусимо йти далi. дине, що лишалося
- змiнити мiй статус парубка i в цьому шукати рятунку.
Бо ж треба, либонь, розумiти, що становище парубка у певнiй стадi© його
розквiту, вийнятково дразливе, його мiстерiйне - притягальна флю©дальнiсть
може стати загрозою нормального курсу навiгацi© навiть дуже цнотливих
аргонавток, а стiни, за якими вiн перебува можуть перевтiлитись у стiни
зачарованого замку i стати мрiйливою привабою не лишень дiвчат i дiвчаток,
але й не в меншiй мiрi - жонам, жiнкам i жiночкам з досить загрозливою
перевагою цих останнiх.
За парубком звичайно полюють, намагаються залучити в тенета, обернути
його в знаряддя одруження... Ро© завжди вишукано - модних спiдниць,
галере© нiг, плечей, прикрашенi i неприкрашен! смiшки, обiцяючi погляди,
сконцентрованi атаки терору i облави.
У природi явищ не iсну бiльш досконалого по днання хижацтва, естетики
й насолоди, як в одному примiрниковi вродливо© жiнки, коли вона викону
свою мiсiю лiквiдацi© парубоцтва.
Тим бiльше, коли надходить мелянхолiйно - отруйлива осiнь з ©©
запоморочливою анархi ю сентиментiв поржавiлого листя i партизанське -
пiдступних ночей. Хто може встояти перед таким Бродвеем нахабства i
драпiжних законiв цi © тиранi©.
Саме така осiнь наближалася, все отямлювалось пiсля лiтнього
запаморочення, магазини звiльнялись вiд позiхальних "розпродажiв", вулицi
запихалися автами, Йорки танцями, "Александри" оплесками, Одеони фiльмами.
I безмежно, як китайський тайфун, бушував барвистий чад неоново© реклями.
О, тi з'©зди, конвенцi©, конференцi©, всi тi сходини, зустрiчi,
засiдання! I торнада балiв, i повенi твiста, i громи весiльних алилу©в.
Кожного ранку ваша поштова скринька запихалася закликами, запрошеннями,
зразками пральних порошкiв i - праця-не-праця - ви не вилазили з
вечiрнього одягу, прощалися з вiдпочинком, а ©хали, спiшили, засiдали,
танцювали.
Але цi © епохально© осени, я можливо знайшов вихiд. Я ж маю, вибачте,
власний берлiг, як хитрий лис, я замiв за собою слiди, я почуваюся
ображеним, я напо ний гiркотою цикути, я нарештi зрiкся свiтських спокус.
Я намiрився затверднути в певнiй формi, набути свiдоцтво одруження,
зайнятися збiльшенням населення кра©ни i помноження ©© податкiв.
До цього суворо вимiряного клiмату мого серця, був не менш суворо
допасований мiй господарський бюджет. Вiн був безоглядно пiдпорядкований
диктатурi конечностей, кожний цент мав точно визначене мiсце, нiякого
лiбералiзму не допускалося. I диного, чого я не мiг перемогти, це спокуса
музики. Я люблю цей солодкий гомiн, як iспанець бiй бикiв, а тому, не
дивлячись на всi мо© анахоретськi затi©, я не мiг зректися настирливо©
думки набути власний радiо - апарат. I не тiльки взагалi набути, а набути
добрий, найкращий без огляду на його цiну.
Така ось бачите категорична наглiсть, i в цьому напрямку я почав
негайну акцiю. Я вичитав в "Телеграм"-i, що фiрма "Юроп Редiо Саплай", при
вулицi Бей, мабуть збанкрутована, робить випродаж радiо апаратiв марки
"Фiлiпс", яку я знав ще з Европи i мав до не© довiр'я, за дуже провокуюче
зниженими цiнами. При найближчiй нагодi ©ду на вулицю Бей, находжу
потрiбну фiрму, оглядаю апарати, вони менi справдi подобались, ©х цiни
справдi доступнi, але керуючись вiдомою iстиною - сiм раз вiдмiр, а раз
вiдрiж, вирiшаю оглянути також i iншi цього роду об' кти, щоб мати повнiше
уявлення про дiйсну суть справи. I випадково, при вулицi Батерст, недалеко
схрещення Дандес, натрапляю на невеличку, мабуть, нововiдкриту крамничку з
симфонiчною назвою "Батерст Редiо енд Телевiжен ЛТД", деякi зовнiшнi
ознаки яко© дискретно вказували, що ©© власником мiг бути хтось з мо©х
новоприбулих ланцiв. Я не помилився. © власником був не лишень
новоприбулий, але й мiй земляк i навiть знайомий, дуже симпатичний
рудоголовий добродiй на прiзвище Коваленко, з яким ми iнколи зустрiчалися,
який мав не тiльки цю мiнiятюрну торгiвлю найблагороднiшими винаходами
електронне - музично© технiки, а також майстерню для ©х направи.
Ми дуже радо привiталися, а до того, коли вiн довiдався, що я не
прийшов збирати на нiяку благородну цiль пожертви, а лишень купити один з
його дорогоцiнних апаратiв, ми стали цiлком друзями. Великого вибору не
було. Не дивлячись на виключно музичну вивiску, на складi значилось: два
холодильники "Леонард", три газовi печi "Полей", двi електричнi печi
"Дженерал електрик" i один диний радiо - апарат якраз тi © марки
"Фiлiпса", який провокативно займав центральне мiсце головно© вiтрини i
належав до "духозапираючо© краси стилю, довiрливого достосування до кожно©
хатньо© обстановки, з надзвичайно багатою гамою звуко - тонiв", як
говорилося в газетнiй реклямi. Що ж до апаратiв телевiзi©, то ©х покищо не
було, але завжди можна було набути в iншому мiсцi за посередництвом мого
благородного земляка.
Я заявив, що керуючись гаслом "свiй до свого по сво ", я маю добрий
намiр позбавити його цього одинокого "Фiлiпса", якщо вiн матиме не менше
добрий намiр... I показав йому випродажнi цiни "Юроп редiо"... На що мiй
земляк вiдповiв, що це цiни дефiцитнi, можливо та фiрма набула свiй товар
з якогось погорiлого складу, що його апарат значно дорожчий, але... в
кожному разi, не бажаючи випустити з голими руками свого "першого
клi нта", вiн погоджу ться "нiчого не заробити" i вже завтра доставити
товар до мого дому. А був це великий, з патефоном на три скалi, з
короткими хвилями суперсонiк, яким я можу слухати навiть Европу.
Це була грандiозна комерцiйна трансакцiя, яка так успiшно започаткувала
стабiлiзацiю мого домашнього устаткування предметами першорядно© вартости.
Не всi можливо вiдповiдно мене зрозумiють, але бува i так, коли вартостi
треба розумiти релятивне з рiзних точок погляду, а один мудрець до цього
додав, що за новою математикою, 2 i 2 може творити 22. Зрозумiло, що нова
математика дуже пасу для iнтерпретацi© ново© економiки. Для мене ця
заплутана фiлософська фраза аж надто зрозумiла i проста.
Як було домовлено, вже другого дня, мiй новонабутий суперсонiк стояв у
мо©й головнiй кiмнатi на почесному мiсцi, вiд чого ця кiмната засяяла
радiстю i помолодшала принаймнi на два десятки рокiв, а увечорi того ж
дня, вона вже була по вiнця заповнена симфонiчною оркестром мiста Ню Иорку
пiд диригентурою самого Артура Тосканiнi, яка з такою прецизнiстю
виконувала мою улюблену "Недокiнчену симфонiю", що менi дослiвно розтавало
в грудях серце i при тому я не мiг вистарчально надякуватись тим добрим
первомайс-трам, якi змайстрували таку просту на вигляд скриньку, яка
уможливлю менi ловити з повiтря не тiльки кисень i водень, а також
Шуберта.
Мартi моя музикальна пригода, розумi ться, не подобалась, я мiг купити
щось таке за двадцять долярiв i слухати ту саму музику, по друге, коли
йдеться про справжн мистецтво, вона не визна виконання "мертвого
апарату", а волi "живу музику" пiянiна чи скрипки, виконану "живою
людиною". Я одразу з нею погодився, лишень обережно зазначив, що не
кожному дано можливiсть володiти цим мистецтвом i що я, наприклад,
позбавлений цього дару взагалi. Вона не годилася. Якщо вже ви любите
музику, - казала вона, - якщо ви ма те слух - можете також грати. - "Само
грати", - казав я, - ще не вистарча , треба "могти грати" i "вмiти грати".
Iнакше, це буде не музика, а партацтво, а тому я вже волiю радiо - апарат
i найкраще виконання.
Не дивлячись на цi нашi гострi розбiжностi, Марта все таки запрошу
мене на вечерю. Не можу вiдмовитись, це значило б легковаження
гостинности. За вечерею переходимо на "модерне мистецтво", якого вона
також не визна . На ©© думку, це лиш безглузда базгранина телячого хвоста.
Я хотiв було щось заперечити, але пригадав, що ©© вiдношення до модерного
мистецтва ма деякий зв'язок з Леною, тому залишив цю проблему. Марта
деякий час провокувала мене; - Ну... Розумi ться. Ви напевно лишень за
модерне, - казала вона з ноткою кпинiв. - А як вам подоба ться Рубенс? -
вiдхиляв я мову в iнший бiк. - Рубенса я розумiю, - вiдповiдала вона. -
Але його сучасники не конче розумiли, - вiдповiдав я. - Як можна не
розумiти Рубенса. Там все ясно, - казала вона. - Нашi нащадки те саме
казатимуть про Кокошку, - вiдповiдав я. Останн прiзвище не справило на
Марту нiякого враження, вона напевно його не чула i це помогло нам
вiдчепитися вiд модерного мистецтва.
Я мав необережнiсть зазначити, що суперечки не конче найкращий засiб
для плекання добрих мiж людьми стосункiв, на що моя гаряча опонентка
виголосила цiлу промову на захист суперечок. - Я з вами не погоджуюсь! Я з
вами рiшуче не погоджуюсь! - патетично казала Марта. В суперечках
огострюються погляди, родяться новi думки, постають iде©. - Для цього
iсну дискусiя, - обережно перечив я. - А яка рiзниця? Це лиш питання
темпераментiв, - вибухала Марта. - Дуже iстотна рiзниця. Суперечки не так
виявляють думки, як спричиняють конфлiкти, а дискусiя навпаки... - казав я
тим же самим стриманим тоном. - Життя це i конфлiкти, - казала Марта. -
Погоджуюсь. Лишень коли вони не самоцiль, а засiб до цiлi, - не здавався
я. - А що по вашому любов? - тоном прокуратора питала Марта. - Вимага ться
точнiшого визначення: до кота, до брата, до ближнього? До добро© печенi? -
легковажно казав я. - Ви добре зна те, що я маю на увазi, -
нетерпеливилася Марта. - О! Розумiю! Розумiю! Кохання, ревнощi, зрада! Нiж
в серце. Це вже конфлiкт. Але ще й iнший варiянт цi © штуки: Адонiси,
гармонiя сердець, пастушка, сопiлки, соловейки...
I соловейко щебетав, нiмiли квiти опiвночi, коли весною серед ночi,
тво© я очi цiлував... - Але це вже не конче конфлiкт, - казав я. - Не маю
на увазi цi © солодко© патоки, - гарячкувала Марта. - Так i кажiть.
Вогонь. Вулканнi вибухи. Без сумнiву i це любов. Любов коси до каменя. Але
тут вже можна спекулювати. Тут вже годi сказати, де любов, де нелюбов,
можливо ненависть хоч би й з любови. Iнодi це патологiчне. Вам це iмпону ?
- питав я поблажливо. - А що iмпону вам ? - питала вона рiзко. - Не можу
окреслити точно. В кожному разi не самий конфлiкт, а й гармонiя. Вимоги
серця, крови, гормонiв. Можливо також мрiя... Туга. Також романтика.
Навiть спорiдненiсть душ. А в молодостi, це солодкий чад серця... Зрештою,
це знанi речi, чи варто повторятися, - казав я переконливо. - Але ж ви
кажете, що це вимога крови, гормонiв, - не здавалася Марта. - Так каже
медицина. I я ©й вiрю. ще й закон розмноження, - казав я зверхницьким
тоном. - А скажiть: чи ви направду такий черствий, а чи тiльки вда те, -
робила сво© висновки Марта i ©© намiри були виразнi. За ©© бажанням я
мусiв бути зовсiм iншим - покiрним; слухняним, пiддайним, романтичним,
геро©чним, лицарським, вона любила гарнi слова, поетичнi образи, якi вона
слухала, не спускаючи великих, пивних очей з мене, що мене i бентежило, i
разом iнтригувало. - А як ви дума те? - питав я на ©© питання. - Думаю...
Що ви... вда те. Ви не такий, - казала вона. - Цiкаво, який, - казав я
далi. - Ви... Можете бути гарним... I добрим... Але ви не хочете. I я знаю
чому.
Я вiдгадував також, що мала вона на думцi. Це була Лена. Марта це чула
дуже виразно, ©© це виводило з рiвноваги, не знала, чим i як мене покарати
i остаточно зводила все до впертого, засадничого протесту. Розумi ться, я
намагався позбутися Лени, вона була для мене тягарем, але Марта не була в
силi менi допомогти. Дарма, що ми були так загрозливо близько, дверi ©©
спальнi проти мо©х дверей, коли вона входила до ванни i пускала воду, я не
тiльки ©© чув, я ©© бачив, тонка наша стiна не давала охорони, а до того
легкi кроки, шелест халату, запахи парфюмiв. Михайло мав працю за мiстом,
вiн вставав ранiше, ми з Мартою виходили пiзнiше i майже одночасно.
Трохи згодом, цi нашi раннi збирання прибрали виразу та мно© гри двох
невидимих привидiв, якi порозумiвалися мiж собою стуканням речей, скрипом
помосту, шумом води, дзвоном посуду. Кожний i той найменший порух тишi мав
сво значення, атмосфера була наладована електронами контактiв, я виразно
вiдчував присутнiсть iншо© сили, яка тиснула на мене зо всiх бокiв i
гамувала свободу всiх мо©х рухiв.
А одного разу, чомусь, несподiвано до мо©х дверей застукано. Моя
постiль була розбита, моя пiжама розхрiстана, на електричнiй плитцi
варилась кава, а Марта не чекаючи вiдповiдi, у сво му пишному, жовтому
халатi, стояла у дверях i командувала: - Павле! Ми з Михайлом домовились,
що ви будете снiдати у нас.
- Але ж... Слухайте! Ви ще не домовились зi мною, - навмисне намагався
я бути нечемним.
- Мiй друже! Там у кухнi чека снiданок! - i вона вiдiйшла униз по
сходах.
I що за терор? Що менi залишилося? Гасити плитку, натягати одяг i
квапитись вниз. - Ви не конче мусите одягатися, як на баль, - казала
Марта. Ми дома. I не будьте дурним. Я готую собi - чому б не одна особа
бiльше. I взагалi - чому ви це берете так формально? Сiдайте. Я вже
О! Ще населення... Люди. Законно i справедливо, це мало б бути те
основне, але моя вулиця, зо всiма ©© прерогативами, людьми не була
перевантажена, а тi, що були, не конче висувалися на кiн ©© дiяльности i
творилося враження, що це здебiльшого жiнки i переважно старшого вiку,
можливо трохи затiненi домашнiми звiрятами. Можливо, це вулиця пенсистiв,
iдилiйний притулок залишених батькiв, яких дiти, давно вилетiли з цього
теплого гнiзда i розлетiлися по широких просторах турбулентно© землi
канадсько©... За вийнятком хiба одного симпатичного шотляндця з його не
менше симпатичною, перманентно вагiтною, французькою дружиною, та ©х
пречудовими, округленькими, замурзаними п'ятьома дiтьми. Нашi старшi панi
дивилися на це незвичне видовище з вибухом страху й здивування. Як i
звiдки вони тут з'явилися? Тi зворушливi малi сотворiння, якi кожного
ранку, гарно вимитi i причесанi, висипалися гурточком - малi - меншi i
найменшi, вiд шости до двох рокiв, на вулицю i верталися звiдти, часто пiд
вечiр, замурзанi i розхристанi, нiби вони весь той день працювали на
копальнi вугiлля. Що вони десь там робили, що ©ли, нiхто цим не цiкавився
i в загальному вони нагадували тих реклямних експертiв бруду, на яких
звичайно покликаються фiрми пральних порошкiв.
Для мене цей мальовничий виводок спричиняв багато при мности, особливо
той найменший його представник, маленький, розкарякуватий, бiлоголовий
хлопчик, який звичайно не встигав за сво©ми старшими друзяками i був
змушений наздоганяти ©х, притримуючи сво© штанята, дуже часто наповненi
чимсь таким, що спричиняло йому виразну непри мнiсть. Зворушувала його
особиста iнiцiятива i недоторкальнiсть, що запевняло йому повну
незалежнiсть дiяння. Нiхто збоку, за винятком ©х матерi, не втручався до
©х довiрочних справ.
Найближчою мо ю сусiдкою з правого боку, була елегантна, неодружена,
горда мiс рокiв тридцяти з пишним червоним волоссям, яка носила завжди
моднi капелюхи i мала забавного, кудлатого, сiрого йоркширського пуделя.
Вона жила зi старою, завжди хворою, бурчливою матiр'ю та молодим
пристойним племiнником, студентом медицини, який мав новеньке авто кольору
кави, що постiйно стояло на вулицi перед будинком. Вона була незвичайно
чемна, офiцiйно товариська, зайнята лиш собою i сво ю посадою у однiй
летунськiй компанi© i вийнятково не зацiкавлена сво©м зовнiшнiм
господарством, особливо сво©м задвiрком, який зарiс кленовим га м, де
водилися оси i де знайшли сво постiйне примiщення пара скунксiв. Вечорами
звiдти доносились концерти котiв, а часом повiвало не зовсiм при мним
запахом.
Сусiдкою злiва, була старша, солiдна панi, вдова, яка займала
невеличкий будинок зi скляним ганком, разом зi сво©м, рокiв вiсiмнадцяти,
сином, акробатом якогось цирку i малою, рокiв п'ятнадцяти, дочкою ученицею
"гай - скул". Вона не мала нi собак, нi котiв, але мала темно - синього,
не зовсiм нового, "Меркурiя", яким часто кудись ви©жджала, була помiтно
заклопотана, але не дивлячись на це, старанно плекала свiй невеличкий,
скелястий квiтничок i тим самим творила радикальну протилежнiсть до мо ©
сусiдки зправа.
А ще... ще крiм цього багато iнших сусiдiв, чи радше сусiдок, таких i
iнших, переважно солiдних пань, напевно з цiкавим минулим, при зустрiчi з
якими ми дуже чемно i привiтливо вiталися, мiнялися враженнями про погоду
i розходилися кожне сво ю дорогою. х напевно iнтригувала моя поява у
цьому просторi, як також напевно вражала моя жорстока вимова ©х рафiновано
плекано© мови.
Я не мав часу для глибших спостережень, знайомств чи розмов, як також
для вiльних прогулянок, але все таки менi траплялося iнколи перекинутися
кiлькома словами з мо©ми сусiдами, або навiть гарного передосiннього
вечора пройтися вверх вулицею, полюбуватись квiтниками, дiйти до Гай -
Парк авеню, повернути вправо i поволi та спокiйно пройтися здовж геть до
самого парку. Менi iмпонувала ця широка, колись мабуть, люксусова алея
висаджена старовинними дубами з ©© вичовганими, вгрузлими в землю
хiдниками, на яких виразно виднiлися печатки "сiтi 1911" - дати не велико©
давности, але велико© мотивацi©. Перед тим, на цьому самому мiсцi, можливо
ще паслися дикi кози i таборували iндiяни. Здовж хiдникiв, на чималiй
вiдстанi, попередженi стриженими травниками, спокiйно i солiдно, стояли
мурованi здебiльшого з цегли й переважно дво - поверховi з мезанiном та
просторими критими верандами, котеджi, що сво ю подобою виразно
стверджували ©х англо - саксонське походження. З них можна було читати
трагiку Шекспiра, мiстику Мiльтона, романтику Байрона, вони оповiдали
понуру загу про твердих людей, мiцнi темпераменти, наснажливi характери.
Видавалося, що тепер вони залишенi, оповитi сторожкою тишею, але в кожному
©х примруженому вiкнi, десь в глибинi, пiд чорним абажуром, свiтилось
та мниче свiтло, а у кожному гаражi стояло завжди готове до послуг авто i
це свiдчило, що тиша цих будинкiв, це лиш стримана пристрасть закованих у
тверду форму аргонавтiв.
I мiж цим, невiдмiнно появлялася ще одна з'ява, яка не залишала мене
нiде й нiколи, при всiх нагодах i погодах, а особливо при таких ось
лiричних прогулянках, пiд осiнь, коли все довкруги торкалось мо©х нервiв.
Звичайно в такий час, вечiрньою, iмлистою добою, ввижалася менi Лена
Глiдерс. © великi, нервовi, скорше сiрi, нiж синi очi дивилися на мене зо
всiх вимiрiв, я зупиняв думку, закривав свiдомiсть i поринав у блаженну
нiрвану особливого, опалюючого почуття, яке мудро i дотепно лiпило з мене
найхимернiшу подобу рабсько© креатури. В мо©х вухах звучала ©© картава,
бляшана мова, хвилююче тепло наповняло кров, я намагався бути романтичним
i цiкавим, а робився безбарвним i безглуздим.
Один тiльки раз ми пройшлися були цi ю але ю, десь також пiд осiнь,
перед ©© ви©здом до Монтреалу i ця наша прогулянка, робила менi це мiсце
привабливим. Легка, струнка, незалежна, осiннiй кремово© барви плащик,
бiлi на високих закаблуках черевички, намагання ступати в ногу i звичайно,
ми не йшли, а бавились, грайливо оглядали музейчик Говера, кормили
верблюдiв i бiзонiв, говорили про мистецтво Кокошки i на кожному кроцi
фотографувалися, особливо в одному закутку пiд бiлими березами.
Останнiй ©© лист з Монтреалу найкоротший з коротких: "Павле, я вийшла
замiж", з невiдмiнним додатком "нiколи - нiколи не забуваюча".
Розумi ться, що це за того лiкаря шведа, про якого iнодi згадувала i з
яким, минулого лiта несподiвано й демонстративно лiтала до Ню Йорку, жила
в готелi Асторiя i писала менi ту саму листiвку з Iмперським будинком при
нiчному освiтленнi. "Тiшуся вашими успiхами i гратулюю" - вiдповiв я ©й
телеграмою, але це мене вдарило, пригнобило, не хотiв вiрити, не годився,
вiдiйшов вiд людей, замкнувся сам в собi i сталося це з кiнцем травня, а
вже сьомого серпня, зi зневiри i розпачi, замiсть впитися горiлкою, я
пiдписав свiй перший договiд на купiвлю мо © першо© хати.
III
Пригадую середину вересня, точнiше суботу чотирнадцятого числа, як це
занотовано у мо му записнику, сльотистий, сiрий день, пiднесений настрiй,
у мо му домi багато руху, хiдники i сходи затупанi брудом, iнженер -
архiтект Михайло Бояр i його дружина Марта вселилися до нижнього поверху i
тим самим засадничо й революцiйне змiнили мiй соцiяльний статус. З
традицiйного, уродженого пролетаря - пiдна мника, нараз стаю домовласником
i наемником, порушуючи основнi засади мо © клясово© непорочности.
Годi сказати чи це по днання було влучне - старе знайомство, задавненi
клопоти, рiзноманiтнi вдачi, скомплiкованi вза мини. Родинна доля мо©х
комiрникiв не конче iдеальна - не мали дiтей, забагато претенсiй,
екзальтованi настро©, напружене шукання виходу. А разом - здiбний,
порядний, iнiцiятивний, з надiйним майбутнiм, знавець свого дiла i метка,
зарадна комерцiйна бухальтерка з добрим знанням англiйсько© мови.
Я не був переконаний, чи це спiлкування вийде нам на здоров'я, але так
сталося, що це мусiло статись, ми мали забагато спiльного - вiйна, Европа,
земляцтво, втiкацькi табори, небезпечнi роки. Такий час i такi умови
зливають людськi долi в одну долю i роблять ©х вза мно зобов'язаними.
I менi здавалося, що основним i рiшальним гросмайстром цiло© гарячково©
iнтермедi© була Марта. Недавно ми всi тро ©здили на Нiягару i подорозi, у
малiй, придорожнiй освiжальнi, за чашкою кави, ми цю справу порушили,
обговорили i зробили постанову. Марта, як звичайно, була захоплена, мала
багато плянiв, малювала прекраснi картини майбутнього, а вже першого
вечора ©х переселення, коли ще нiчого не було на сво му мiсцi, ми вже
сидiли внизу перед ватраном при столику, частувалися "рай-вiски" i, пiд
шелест дощу у листi широкого клена, що доносився до нас через вiдчинене
вiкно, завзятюще на цiлу вулицю сперечалися.
Мали звичайно безодню дразливо - актуальних тем, ми ж ще гарячi
вропейцi, у наших очах ще не згасла вiйна, ми були розтерзанi, розкиданi,
розбитi, ми мали багато партiй, забагато рецептiв, безлiч домагань, ми
ставили ©х завжди руба, не конче трималися логiки, часто губилися в
суперечностях, а наша чарiвна диригентка Марта, повна свого бурхливого
темпераменту, на думку Михайла, все знала i все знала краще, а тим самим
позбавляла нас яко©будь можлйвости додати до цих рiшень також щось вiд
себе.
Наприклад, я був схильний, прийняти основну вину за нашу поразку i наше
вигнання на нас самих, ми, мовляв, гонимося, як слiпцi, за винними i не
бачимо, що вина перед нами, вона у нас, у нашiй кровi, на що Марта
сардонiчне вибухала гострим протестом заявляючи абсолютно, що вина поза
нами, у наших ворогах, в iдеологiях, бiльшовизмi, москалях. Цитуючи
Досто вського, якого Марта знала лишень з прiзвища, я намагався доказати,
що подiбнi явища лежать в натурi буття i щоб ©х розумiти треба розумiти ©х
природу, на що Марта вибухала, що Досто вський москаль, дурень, епiлептик,
загарбник i в цих питаннях вiн нiчого не розумi .
В цьому ж тонi i дусi ми рiшали проблему наших визвольних полiтичних
партiй, угруповань, середовищ, цiлого визвольного руху, емiгрантсько©
дности, мельникiвцiв, схiднякiв, захiднякiв, католикiв, православних i за
кожне з цих безконечних питань ми зчиняли з Мартою смертельний бiй.
А також вона була дуже добре обзнайомлена з мо©ми приватними справами i
особливо ©© бентежили мо© стосунки з Леною Глiдерс. Звiдки i як вона про
це довiдувалась - ©© патент, вона його нiкому не зраджувала, але при
першiй нагодi, вона неухильно зводила мову на цю вражливу тему i дуже
прямолiнiйно, з виразним намiром мене перестрашити, питала: - Чи зна те
хто вона? - При чому Михайло, який напевно не раз чув це питання, сидiв
збоку, заклавши ногу на ногу, з розхрiстаним комiром, спокiйно, iронiчно
посмiхався. Я, звичайно, не знав що сказати, не бажав це питання
розгортати взагалi, на що Марта давала остаточну i рiшальну вiдповiдь: -
Вона сов тська шпигунка! - Звiдки ви це так упевнено зна те? - питав я
дуже скромно, щоб не викликати ще бiльших вибухiв. - Я це знаю! - казала
вона рiшуче, при чому ©© пристраст-нi пивнi очi дивилися на мене гостро й
виразно. Я замовкав ще бiльше i ця демонстративна мовчанка зривала ©© ще
виразнiше. Вона накидалась на свою жертву, нiби та стояла перед нею: -
Розумi тсья! Ви не вiрите. I як повiрити... Можете не вiрити... Але я знаю
i не одна я. Всi знають... Вона хоче вас звабити, знищити, вона ма
завдання...
- Яке там завдання, - не витримував я.
- Вас знищити! - повторяла Марта.
- Для чого знищити? - щиро дивувався я.
- На©вний. Дитинка. Вiн не зна . О, бiдний, бiдний! Ну, а скажiть, -
намагалась вона вложити у сво© слова цiлi тонни сарказму, - як ви
почува тесь тепер? Покинула? Що? Не вдалася мiсiя? А що, не легко
забува ться, чи вона вам бодай пише? Мужчини дивнi iстоти, ©м лиш
зовнiшнiсть... Суконка, капелюшики, лиш кивни пальчиком - о, так! Вигляд у
не© - що й казати. Артистка. Але що вона до само© глибини душi зiпсута,
запродана...
- Ви не ма те права цього казати! - перебив я ©й.
- Але ж, Марто! - озвався також Михайло.
- Бо менi це болить! - не здавалась вона. - Павло не звичайна людина.
Вiн холостяк. Вiн заангажований громадське. Йому це шкодить. Про це
говорить цiле мiсто. Мене постiйно питають...
Я поблажливо, намагаючись втримати рiвновагу, посмiхався, але менi було
не до смiху. Хотiлося встати, не сказати нiчого i вiдiйти. Але це значило
б розрив з першого дня, це значило б лишень катастрофу. - Дорога панi
Марто, - казав я, щоб закiнчити мову. Такi явища не мають пояснень.
- Чому не мають? Я вам це виразно пояснюю.
- Але я не розумiю, - казав я.
- Бо ви заслiпленi. I я з вами не погоджуюсь.
- Ма те на це право.
- Вда те на©вного. Не бачите, не чу те.
- Це чужi, особистi справи. Чому вони вас цiкавлять?
Вона не мала вiдповiдi, але вона мала темперамент.
Це помагало ©й не давати вiдповiдей, а разом перешкоджало думати
взагалi. © заливало почуття, вона плавала у цiй стихi© без вiтрила i без
керми i не було вигляду на якубудь змiну положення.
Це i було те, що мене бентежило, я майже знав, що так буде, лишень не
думав, що це так рiзко, з першого дня, почне дiяти. Зроблено помилку, але
шкода - похiд початий, повороту нема, мусимо йти далi. дине, що лишалося
- змiнити мiй статус парубка i в цьому шукати рятунку.
Бо ж треба, либонь, розумiти, що становище парубка у певнiй стадi© його
розквiту, вийнятково дразливе, його мiстерiйне - притягальна флю©дальнiсть
може стати загрозою нормального курсу навiгацi© навiть дуже цнотливих
аргонавток, а стiни, за якими вiн перебува можуть перевтiлитись у стiни
зачарованого замку i стати мрiйливою привабою не лишень дiвчат i дiвчаток,
але й не в меншiй мiрi - жонам, жiнкам i жiночкам з досить загрозливою
перевагою цих останнiх.
За парубком звичайно полюють, намагаються залучити в тенета, обернути
його в знаряддя одруження... Ро© завжди вишукано - модних спiдниць,
галере© нiг, плечей, прикрашенi i неприкрашен! смiшки, обiцяючi погляди,
сконцентрованi атаки терору i облави.
У природi явищ не iсну бiльш досконалого по днання хижацтва, естетики
й насолоди, як в одному примiрниковi вродливо© жiнки, коли вона викону
свою мiсiю лiквiдацi© парубоцтва.
Тим бiльше, коли надходить мелянхолiйно - отруйлива осiнь з ©©
запоморочливою анархi ю сентиментiв поржавiлого листя i партизанське -
пiдступних ночей. Хто може встояти перед таким Бродвеем нахабства i
драпiжних законiв цi © тиранi©.
Саме така осiнь наближалася, все отямлювалось пiсля лiтнього
запаморочення, магазини звiльнялись вiд позiхальних "розпродажiв", вулицi
запихалися автами, Йорки танцями, "Александри" оплесками, Одеони фiльмами.
I безмежно, як китайський тайфун, бушував барвистий чад неоново© реклями.
О, тi з'©зди, конвенцi©, конференцi©, всi тi сходини, зустрiчi,
засiдання! I торнада балiв, i повенi твiста, i громи весiльних алилу©в.
Кожного ранку ваша поштова скринька запихалася закликами, запрошеннями,
зразками пральних порошкiв i - праця-не-праця - ви не вилазили з
вечiрнього одягу, прощалися з вiдпочинком, а ©хали, спiшили, засiдали,
танцювали.
Але цi © епохально© осени, я можливо знайшов вихiд. Я ж маю, вибачте,
власний берлiг, як хитрий лис, я замiв за собою слiди, я почуваюся
ображеним, я напо ний гiркотою цикути, я нарештi зрiкся свiтських спокус.
Я намiрився затверднути в певнiй формi, набути свiдоцтво одруження,
зайнятися збiльшенням населення кра©ни i помноження ©© податкiв.
До цього суворо вимiряного клiмату мого серця, був не менш суворо
допасований мiй господарський бюджет. Вiн був безоглядно пiдпорядкований
диктатурi конечностей, кожний цент мав точно визначене мiсце, нiякого
лiбералiзму не допускалося. I диного, чого я не мiг перемогти, це спокуса
музики. Я люблю цей солодкий гомiн, як iспанець бiй бикiв, а тому, не
дивлячись на всi мо© анахоретськi затi©, я не мiг зректися настирливо©
думки набути власний радiо - апарат. I не тiльки взагалi набути, а набути
добрий, найкращий без огляду на його цiну.
Така ось бачите категорична наглiсть, i в цьому напрямку я почав
негайну акцiю. Я вичитав в "Телеграм"-i, що фiрма "Юроп Редiо Саплай", при
вулицi Бей, мабуть збанкрутована, робить випродаж радiо апаратiв марки
"Фiлiпс", яку я знав ще з Европи i мав до не© довiр'я, за дуже провокуюче
зниженими цiнами. При найближчiй нагодi ©ду на вулицю Бей, находжу
потрiбну фiрму, оглядаю апарати, вони менi справдi подобались, ©х цiни
справдi доступнi, але керуючись вiдомою iстиною - сiм раз вiдмiр, а раз
вiдрiж, вирiшаю оглянути також i iншi цього роду об' кти, щоб мати повнiше
уявлення про дiйсну суть справи. I випадково, при вулицi Батерст, недалеко
схрещення Дандес, натрапляю на невеличку, мабуть, нововiдкриту крамничку з
симфонiчною назвою "Батерст Редiо енд Телевiжен ЛТД", деякi зовнiшнi
ознаки яко© дискретно вказували, що ©© власником мiг бути хтось з мо©х
новоприбулих ланцiв. Я не помилився. © власником був не лишень
новоприбулий, але й мiй земляк i навiть знайомий, дуже симпатичний
рудоголовий добродiй на прiзвище Коваленко, з яким ми iнколи зустрiчалися,
який мав не тiльки цю мiнiятюрну торгiвлю найблагороднiшими винаходами
електронне - музично© технiки, а також майстерню для ©х направи.
Ми дуже радо привiталися, а до того, коли вiн довiдався, що я не
прийшов збирати на нiяку благородну цiль пожертви, а лишень купити один з
його дорогоцiнних апаратiв, ми стали цiлком друзями. Великого вибору не
було. Не дивлячись на виключно музичну вивiску, на складi значилось: два
холодильники "Леонард", три газовi печi "Полей", двi електричнi печi
"Дженерал електрик" i один диний радiо - апарат якраз тi © марки
"Фiлiпса", який провокативно займав центральне мiсце головно© вiтрини i
належав до "духозапираючо© краси стилю, довiрливого достосування до кожно©
хатньо© обстановки, з надзвичайно багатою гамою звуко - тонiв", як
говорилося в газетнiй реклямi. Що ж до апаратiв телевiзi©, то ©х покищо не
було, але завжди можна було набути в iншому мiсцi за посередництвом мого
благородного земляка.
Я заявив, що керуючись гаслом "свiй до свого по сво ", я маю добрий
намiр позбавити його цього одинокого "Фiлiпса", якщо вiн матиме не менше
добрий намiр... I показав йому випродажнi цiни "Юроп редiо"... На що мiй
земляк вiдповiв, що це цiни дефiцитнi, можливо та фiрма набула свiй товар
з якогось погорiлого складу, що його апарат значно дорожчий, але... в
кожному разi, не бажаючи випустити з голими руками свого "першого
клi нта", вiн погоджу ться "нiчого не заробити" i вже завтра доставити
товар до мого дому. А був це великий, з патефоном на три скалi, з
короткими хвилями суперсонiк, яким я можу слухати навiть Европу.
Це була грандiозна комерцiйна трансакцiя, яка так успiшно започаткувала
стабiлiзацiю мого домашнього устаткування предметами першорядно© вартости.
Не всi можливо вiдповiдно мене зрозумiють, але бува i так, коли вартостi
треба розумiти релятивне з рiзних точок погляду, а один мудрець до цього
додав, що за новою математикою, 2 i 2 може творити 22. Зрозумiло, що нова
математика дуже пасу для iнтерпретацi© ново© економiки. Для мене ця
заплутана фiлософська фраза аж надто зрозумiла i проста.
Як було домовлено, вже другого дня, мiй новонабутий суперсонiк стояв у
мо©й головнiй кiмнатi на почесному мiсцi, вiд чого ця кiмната засяяла
радiстю i помолодшала принаймнi на два десятки рокiв, а увечорi того ж
дня, вона вже була по вiнця заповнена симфонiчною оркестром мiста Ню Иорку
пiд диригентурою самого Артура Тосканiнi, яка з такою прецизнiстю
виконувала мою улюблену "Недокiнчену симфонiю", що менi дослiвно розтавало
в грудях серце i при тому я не мiг вистарчально надякуватись тим добрим
первомайс-трам, якi змайстрували таку просту на вигляд скриньку, яка
уможливлю менi ловити з повiтря не тiльки кисень i водень, а також
Шуберта.
Мартi моя музикальна пригода, розумi ться, не подобалась, я мiг купити
щось таке за двадцять долярiв i слухати ту саму музику, по друге, коли
йдеться про справжн мистецтво, вона не визна виконання "мертвого
апарату", а волi "живу музику" пiянiна чи скрипки, виконану "живою
людиною". Я одразу з нею погодився, лишень обережно зазначив, що не
кожному дано можливiсть володiти цим мистецтвом i що я, наприклад,
позбавлений цього дару взагалi. Вона не годилася. Якщо вже ви любите
музику, - казала вона, - якщо ви ма те слух - можете також грати. - "Само
грати", - казав я, - ще не вистарча , треба "могти грати" i "вмiти грати".
Iнакше, це буде не музика, а партацтво, а тому я вже волiю радiо - апарат
i найкраще виконання.
Не дивлячись на цi нашi гострi розбiжностi, Марта все таки запрошу
мене на вечерю. Не можу вiдмовитись, це значило б легковаження
гостинности. За вечерею переходимо на "модерне мистецтво", якого вона
також не визна . На ©© думку, це лиш безглузда базгранина телячого хвоста.
Я хотiв було щось заперечити, але пригадав, що ©© вiдношення до модерного
мистецтва ма деякий зв'язок з Леною, тому залишив цю проблему. Марта
деякий час провокувала мене; - Ну... Розумi ться. Ви напевно лишень за
модерне, - казала вона з ноткою кпинiв. - А як вам подоба ться Рубенс? -
вiдхиляв я мову в iнший бiк. - Рубенса я розумiю, - вiдповiдала вона. -
Але його сучасники не конче розумiли, - вiдповiдав я. - Як можна не
розумiти Рубенса. Там все ясно, - казала вона. - Нашi нащадки те саме
казатимуть про Кокошку, - вiдповiдав я. Останн прiзвище не справило на
Марту нiякого враження, вона напевно його не чула i це помогло нам
вiдчепитися вiд модерного мистецтва.
Я мав необережнiсть зазначити, що суперечки не конче найкращий засiб
для плекання добрих мiж людьми стосункiв, на що моя гаряча опонентка
виголосила цiлу промову на захист суперечок. - Я з вами не погоджуюсь! Я з
вами рiшуче не погоджуюсь! - патетично казала Марта. В суперечках
огострюються погляди, родяться новi думки, постають iде©. - Для цього
iсну дискусiя, - обережно перечив я. - А яка рiзниця? Це лиш питання
темпераментiв, - вибухала Марта. - Дуже iстотна рiзниця. Суперечки не так
виявляють думки, як спричиняють конфлiкти, а дискусiя навпаки... - казав я
тим же самим стриманим тоном. - Життя це i конфлiкти, - казала Марта. -
Погоджуюсь. Лишень коли вони не самоцiль, а засiб до цiлi, - не здавався
я. - А що по вашому любов? - тоном прокуратора питала Марта. - Вимага ться
точнiшого визначення: до кота, до брата, до ближнього? До добро© печенi? -
легковажно казав я. - Ви добре зна те, що я маю на увазi, -
нетерпеливилася Марта. - О! Розумiю! Розумiю! Кохання, ревнощi, зрада! Нiж
в серце. Це вже конфлiкт. Але ще й iнший варiянт цi © штуки: Адонiси,
гармонiя сердець, пастушка, сопiлки, соловейки...
I соловейко щебетав, нiмiли квiти опiвночi, коли весною серед ночi,
тво© я очi цiлував... - Але це вже не конче конфлiкт, - казав я. - Не маю
на увазi цi © солодко© патоки, - гарячкувала Марта. - Так i кажiть.
Вогонь. Вулканнi вибухи. Без сумнiву i це любов. Любов коси до каменя. Але
тут вже можна спекулювати. Тут вже годi сказати, де любов, де нелюбов,
можливо ненависть хоч би й з любови. Iнодi це патологiчне. Вам це iмпону ?
- питав я поблажливо. - А що iмпону вам ? - питала вона рiзко. - Не можу
окреслити точно. В кожному разi не самий конфлiкт, а й гармонiя. Вимоги
серця, крови, гормонiв. Можливо також мрiя... Туга. Також романтика.
Навiть спорiдненiсть душ. А в молодостi, це солодкий чад серця... Зрештою,
це знанi речi, чи варто повторятися, - казав я переконливо. - Але ж ви
кажете, що це вимога крови, гормонiв, - не здавалася Марта. - Так каже
медицина. I я ©й вiрю. ще й закон розмноження, - казав я зверхницьким
тоном. - А скажiть: чи ви направду такий черствий, а чи тiльки вда те, -
робила сво© висновки Марта i ©© намiри були виразнi. За ©© бажанням я
мусiв бути зовсiм iншим - покiрним; слухняним, пiддайним, романтичним,
геро©чним, лицарським, вона любила гарнi слова, поетичнi образи, якi вона
слухала, не спускаючи великих, пивних очей з мене, що мене i бентежило, i
разом iнтригувало. - А як ви дума те? - питав я на ©© питання. - Думаю...
Що ви... вда те. Ви не такий, - казала вона. - Цiкаво, який, - казав я
далi. - Ви... Можете бути гарним... I добрим... Але ви не хочете. I я знаю
чому.
Я вiдгадував також, що мала вона на думцi. Це була Лена. Марта це чула
дуже виразно, ©© це виводило з рiвноваги, не знала, чим i як мене покарати
i остаточно зводила все до впертого, засадничого протесту. Розумi ться, я
намагався позбутися Лени, вона була для мене тягарем, але Марта не була в
силi менi допомогти. Дарма, що ми були так загрозливо близько, дверi ©©
спальнi проти мо©х дверей, коли вона входила до ванни i пускала воду, я не
тiльки ©© чув, я ©© бачив, тонка наша стiна не давала охорони, а до того
легкi кроки, шелест халату, запахи парфюмiв. Михайло мав працю за мiстом,
вiн вставав ранiше, ми з Мартою виходили пiзнiше i майже одночасно.
Трохи згодом, цi нашi раннi збирання прибрали виразу та мно© гри двох
невидимих привидiв, якi порозумiвалися мiж собою стуканням речей, скрипом
помосту, шумом води, дзвоном посуду. Кожний i той найменший порух тишi мав
сво значення, атмосфера була наладована електронами контактiв, я виразно
вiдчував присутнiсть iншо© сили, яка тиснула на мене зо всiх бокiв i
гамувала свободу всiх мо©х рухiв.
А одного разу, чомусь, несподiвано до мо©х дверей застукано. Моя
постiль була розбита, моя пiжама розхрiстана, на електричнiй плитцi
варилась кава, а Марта не чекаючи вiдповiдi, у сво му пишному, жовтому
халатi, стояла у дверях i командувала: - Павле! Ми з Михайлом домовились,
що ви будете снiдати у нас.
- Але ж... Слухайте! Ви ще не домовились зi мною, - навмисне намагався
я бути нечемним.
- Мiй друже! Там у кухнi чека снiданок! - i вона вiдiйшла униз по
сходах.
I що за терор? Що менi залишилося? Гасити плитку, натягати одяг i
квапитись вниз. - Ви не конче мусите одягатися, як на баль, - казала
Марта. Ми дома. I не будьте дурним. Я готую собi - чому б не одна особа
бiльше. I взагалi - чому ви це берете так формально? Сiдайте. Я вже