Самчук У.. На тведiй землi

далi аж така довга. I наперед вам гратулюю. Наша кра©на потребу активних
людей. Дякую. Побачимось за три мiсяцi, - Солiдний пан при мно усмiхнувся,
подав менi руку i ми розiйшлися.
Коли я виходив з мiсько© управи i всiдав до свого "Меркурiя", я мав
дуже повний, певний, вдоволений настрiй, а вечором дома, я ще i ще раз сам
зi собою, перевiряв i передумував довгу чергу причин i наслiдкiв, я
вступав у ще одну сферу, яка була поза мною, я вiдривався вiд якогось
старого берега, менi трохи дивно, i сумно, i нiяково, i боляче, а разом
менi спокiйно i радiсно. Чи я забув про землю предкiв? Нi. Не забув. I не
залишив. I не зрадив. Земля мо©х предкiв далi моя земля, з не© злiплена
моя плоть i моя кров, i мiй дух, i мо минуле. Але мене змусили
вступитися. Мене вирвали. Мене вигнали в океан, у простiр, у безмежнiсть.
За мною замкнули й зареглювали залiзнi дверi, за мною спалили мости. Не я,
не мо тiло i навiть не мiй дух у зударi, у зударi моя вiра. Я не
скорився. Я не мiг скоритися. Я не мав сили скоритися. Не знаю звiдки i
для чого ця моя сталево-тверда нескоренiсть, але вона , вона буде. I
нiколи, нiколи я не вижену ©© з мо © крови. Мiй дух так само не зносить
насильства, як тiло отру©.
Але разом з цим... Добрий Боже! Чи маю право нарiкати ? Он той сьогоднi
суддя ласкаво пiднiс менi мо право, мо© ключi до ново©, гарно©, багато©,
велико© свобiдно© землi, розложено© свавiльно мiж двома океанами, як той
бiблiйний рай мiж двома рiками, з якого вигньно Адама, а вселено працю,
пiт, розум i побудовано автошляхи вiд краю до краю. Побудовано право,
порядок, закон. Катруся була здивована, коли зайшла вечором i застала мене
не в робiтнi, як звичайно, а у фотелi, перед ватраном велико© вiтальнi з
пляшкою пiвденно-африканського вина i двома чарами на столику.
- О, Павле! Що це значить? - захоплено питала вона.
- Нiчого, - казав я спокiйно. Ще покищо нiчого. Лишень... - я налив
другу чару i подав Катрусi. - Випий зi мною. Я щасливий.
Катруся брала чару, дивилася на мене питальне, ми випили, менi треба
було щось казати, я вперто мовчав, заносилось на провесну, я не мав права
далi зловжирати ©© терпеливiстю, питання суддi з Оквiлу робилося нестерпно
важливим.
Але я не мiг нiчого сказати, мiй язик не повертався, я все на щось
чекав i чогось сподiвався. А що, як вона справдi вернеться? Я не був вiд
не© звiльнений. Я тримався за мiсяцi, за днi i навiть за години. Ми стояли
на гострiй гранi, на дуже вражливому мiсцi, у дуже дiткливому становищi:
чи мiг би я справдi залишити Катрю, наколи б з'явилася Лена? Не було
вiдповiдi i я не був рiшений, я лиш вiдчував, менi лиш щось настирливо
дошкуляло, я лиш не мiг вiд цього звiльнитися. Бiля мене невiдступне була
Катруся. Ми ©здили на танець, ми робили вiдвiдини, ми годинами говорили
про те тiльки, що якась iнша Катруся "не так" на мене гляьула, або якийсь
iнший Павло забагато притискав ©© пiд час танцю. Ми робили сцени, ми
творили шекспiрiвськi дiялоги i кожну цю драму ми кiнчали бурхливим
епiлогом у мо©й постелi.
Чи в такiй ситуацi© мала право вертатися Лена? З весною вiдновлялося
багато роботи, ця запопадлива господиня вiдкривала бiля дому безодню
безобразно© наготи, сита, пахуча земля вимагала уваги, вже у квiтнi ми з
Катрусею почали нашi муравлинi заходи з лопатами, рискалями, граблями, чи
то при заходi сонця пiсля фабрики, а чи суботнiми та недiльними днями
вiдпочинку. Вирiвнювалися и очищалися травники, закладалися новi клюмби,
окопувались дерева, пiдстригались живоплоти. Моя робiтня завалена
проспектами квiтярства, пiдручниками городництва, торбами насiння, купами
корiння. Коли я торкався землi, вона хапала мене, як павук муху, i
катувала мене сво ю ненаситнiстю. Вона вимагала вiд мене квiтiв, кольорiв,
запахiв, краси, уваги. Квiти милують зiр, очищають сумлiння, сприяють
травленню. Коли хочете бути здоровим - виходьте кожного ранку зi сходом
сонця i гляньте на квiти. Привiтайтесь з ними людською мовою, як зi сво ю
сестрою, вони вас почують, зрозумiють, дадуть вiдповiдь на всi вашi
клопоти ©х рiдною мовою, яку розумi однаково Бог i людина.
У травнi у мене цвiло навiть камiння. На початку травня я вже мiг
сидiти на сво©й королiвськiй верандi пахучою вечiрньою добою пiсля мо ©
фабрики, у легкiй бiлiй, розхристанiй сорочцi, нiби римський сенатор у
сво©й тозi, i любуватися запаморочливо-дiловим, лагiдним, упорядкованим
довкiллям. Барвiли дахи котеджiв, набудованих здовж долини, при©жджали,
вiд'©жджали, або стояли непорушно в рiзних мiсцях авта, поливалися
стриженi, оксамiтово-зеленi травники, загорялися i рiвно свiтились широкi,
вiдкритi вiкна, веранди, хiдники, вулицi.
Свiжо, красочно i мальовничо, нiби добра картина старого майстра,
вражав невеликий парк мо©х сусiдiв злiва з його рядом гостроверхих,
молодих тополь i великою, як хмара, плакучою вербою з ©© жовтим i зеленим
звисаючим галуззям. Звичайно, коли заходило сонце, на тому мiсцi
вiдбувалася богослужба по днання землi i неба з великою участю робiнiв,
кардиналiв, жовтобрюшок, щигликiв, якi так само, як i я, любили це
святочне мiсце.
Часто я звертав увагу на оселю сусiда зправа. Велика, гарна, нова
господа, захована в яблунях саду як залишок з колишньо© ферми. I
вибагливий, валом, здовж межi квiтник з дуже пишними мальвами, рожами,
iрисами i жоржинами. © власник - високий, костистий, повiльний добродiй
на прiзвище Фокс, за професi ю лiсник, за походженням англi ць. Весь
тиждень вiн поза домом, при©жджа лишень на суботу й недiлю, займа ться
квiтами, садом, дiтьми, ма гарну, русяву жiнку, дво гарненьких бiлявих
дiвчаток i великого, ясно-зеленого "Меркурiя", яким кожно© недiлi рано,
цiлою родино, ви©жджа до найближчо© англiйсько© церкви.
Ну i злiва, звичайно, вiлла тiтки Ен. Зву ©© вiллою за ©© ма статно
клясичний ренесансовий портик. З весною вона плястично, фотогенiчне i
мiстерiйно-мальовничо прибира патрицiяльно-iмперiяльний вигляд на тлi
густо-зелених, гостроверхих туй, i великих валiв бузку, що заповнюють весь
простiр сво©м прозоро-свiжим запахом i в по днаннi з цвiтом яблунь, i
глибиною синьо-емалевого, вечiрнього неба дають настрiй пiвдня та
квiтучого, томливого вдовiлля.
Таке мо цьогорiчне довкiлля. Ще минуло© весни воно було зовсiм iнше. Я
до нього з кожним мiсяцем, з кожним тижнем i кожним днем все глибше i
глибше вростаю i все бiльше i бiльше вiдчуваю його сво©м.
Як пригадую, це був, як i здебiльша, дощевий, холодний, зелений
травень, але мо© i мого сусiда Фокса яблунi дуже мохнато цвiли, кожна
галузка, здавалось, обсипана ро м джмiлiв. I, зда ться, це було в
п'ятницю, i як не помиляюся сьомого дня. Я вернувся, як i кожного дня,
чверть по п'ятiй з роботи i, як кожного разу, мав намiр, зогляду на
завтрашнiй вiльний, суботнiй день, одразу вiд'©хати до Торонта у справi
мо©х бiзнесових операцiй, якi дуже добре розвивалися. Цього дня, пригадую,
я мусiв, було, пiдписати контракт на купiвлю нового поземка десь там у
околицi Куксвiлу.
Я поставив сво авто на подвiр'© тiтки Ен, зогляду на легший за©зд, був
трохи втомлений i одягнений у свiй звичайний, робочий, сiрий пасистий одяг
i тiльки що зiбрався вiдходити до свого дому, щоб там повечеряти, коли
несподiвано вибiгла гарно, легко, по весняному одягнена Катруся: - Павле!
- гукнула вона. Я зупинився i питально дивився на не©. - Що там такого? -
вiдповiв я. - Ти там ма ш гостю, - сказала вона дуже спокiйним, нормальним
голосом. I не дивлячись на цей ©© спокiй, як i на те, що я не мiг знати,
що це за гостя, в менi щось болюче здригнулося. Я дивився на Катрусю
здивовано i питально. - При©хала твоя кузинка, - додала вона. Одного разу,
при однiй нагодi, я пояснював Катрусi фото Лени, як мо © одружено©
кузинки. Вона також знала, що та сама кузинка вiдвiдувала мене минулого
року зi сво©м чоловiком. - О! - вирвалось у мене, я намагався бути
спокiйним, але Катруся напевно бачила, як мiнявся вираз мого обличчя. - А
деж вона? - нарештi запитав я виразно збентеженим голосом. - Там у тебе, -
вiдповiла вона. - Коли ж вона при©хала? - запитав я знов. - Зараз по
полуднi, - вiдповiла вона. - Вибач, Катрусе, - сказав я i без поспiху
вiдiйшов.
Менi здавалося, що Катруся стояла i дивилася за мною, я ж iшов дуже
повiльно, розтягав дорогу, боровся з навалою почуттiв, мо серце билося
приспiшено, багато плутаних думок тиснулося до голови.
Я пiшов, як звичайно, як i кожного вечора, коли вертався з роботи,
наперед глянути на мо© квiти, особливо на тi, що вимагали яко©сь допомоги,
але на цей раз моя увага нiяк не була звернена на квiти. Я намагався
знайти рiвновагу почуттiв i пробував бодай приблизно встановити лiнiю
поведiнки. Як i чому вона тут появилася, що це направду мас значити, якi
©© намiри i як маю на все реагувати? Питання, питання й питання i хоча я
©х так часто, i так докладно передумував, я не мав нiколи i не мав тепер
нiяко© вiдповiдi.
Я входив, не як звичайно, бiчним кухонним входом, а пiднявся сходами на
веранду, мав штучний, натягнутий вигляд, хотiв увiйти головним входом до
великих сiней i враз побачив ©© у широких вiдкритих дверях... I був
здивований. Та сама висота, струнка постать з трохи поблiдлим, обвiтреним,
неплеканим обличчям, яку я знав колись, але одягнута, вона була у
потертих, зiмнятих, вузеньких темно-сiрих штанях, у пожмаканiй бiлiй, не
дуже чистiй блюзчинi i витоптаних, не чищених, без обцасiв i панчiх
шлапаках. © лице було не плекане, губи потрiсканi, волосся довге,
прямовисне, давно не чесане. ©© обидвi руки були захованi в кишеннях.
Побачивши мене, не змiнила пози, стояла далi на мiсцi, на устах мала
демонстративну, знiяковiлу, визивну, а заразом понижену посмiшку. А коли я
пiдiйшов до не© зовсiм близько, ми якось спонтанно кинулись в обiйми,
довго мовчазно, без поцiлунка, тиснули одне одного, я був зворушений,
збитий з пантелику, не знав що казати, що почати. - Лена! - вирвалось у
мене нарештi. Де ти тут взялася?
- Я тiльки що з Парижа, - вiдповiла вона з тi ю самою винуватою
посмiшкою. При©хала поглянути на яблунi, - додала вона до цього. Я деякий
час мовчав, лишень здивовано дивився, вiдчував, що вона цiла в
противенствах i, не знав, що сказати. Вона, нiби пишалася собою, нiби
хотiла мене чимсь приголомшити, на лицi гнiв, образа, злоба. I, здавалось,
я бачив ©© так дуже недавно, можливо вчора, ми зустрiлися там на тому
озерi, час нагло обiрвався, минуло багато мимолетних днiв, нiчого не
змiнилося. Навiть те ©© лахмiття видавалось знайомим, цiлком у тонi i
ритмi нашого спiльного стилю поведiнки.
- А мене не сподiвався, - здавалось продовжувала вона якусь свою думку
в голос.
- Сподiвався, - вiдповiв я пiдкреслено.
- Але заскочений, - казала вона тим же iронiчним тоном.
- Можливо. А ти сама ? - питав я нетерпеливо.
- Як бачиш, - вiдповiла вона.
Я хотiв було запитати "а де ж янголятко", це слово врiзалось у мою
тямку, але ©© вигляд нiчим не зраджував вигляду Мадонни, скорiше це був
вигляд громадянина з пiд мостiв Сени в Парижi. I я стримався зi сво ю
цiкавiстю i натомiсть запитав: - Це нова мода? - i вказав поглядом на ©©
шати.
- Нi, - вiдповiла вона.
- Яке це ма значення? Iдеологiя, символiка, Сартр, Толстой ?
- О, нi... Просто. Так вигiднiше. Я посмiхнувся. Вона бачила, що мене
це не перекону , що сприймаю це не як простоту, а як ускладнення i як
примху, зрештою, вона знала на це мо© погляди, а тому ми цi © теми не
розвивали. Я спохватився, що вона ж моя гостя i заметушився, щоб ©©
вiдповiдно прийняти. - Але ж... Лено! Вибач! I що за розмови! Ти ж з
дороги.
- Нi. Не голодна. Катруся мене накормила, - вiдповiла вона.
Я глянув здивовано. Катруся? Вони вже знайомi? I напевно розмовляли?
Лена, як звичайно, вiдгадувала думку. - О, вона чудова! Вона менi дуже
подоба ться.
- Ви розмовляли ?
- Дуже довго. Вона мене зустрiла, як твою кузинку.
- Але сiдай, - сказав я. Я вказав на велику вiтальню, на мiй великий,
улюблений, мишатий фотель в кутi пiд лямпою з рiзьбленим, покритим шкiрою,
столиком. Вона обережно, недопасовано сiла, виняла зi сво © пом'ято©,
витерто© торбинки якiсь французькi цигарки в поганому опакованнi, дiстала
цигарку, я подав ©й запальничку, пiдставив попельничку i сказав: - Чи можу
щось запитати?
- Чому нi.
- Де те янголятко, про яке ти писала?
- О, ти чудовий! I ти повiрив?
- Чому не мав вiрити ?
Вона не вiдповiла одразу, вiдсутньо думала, втягала i випускала дим i
по часi сказала: - Це просто була примха. Ти мусиш мене знати. Дума ш, що
ось тепер я при©хала до тебе? Я при©хала побачити, як цвiтуть яблунi, як
будеш ти реагувати на мiй новий вигляд, побачити що тут дi ться. А тебе...
Повiр... Я вже забула.
- Чи також примха ?
- Нi. Гола правда.
- Гола правда?
- Сумнiва шся? Наше минуле? Ми ж не бачились, Фата-моргана.
- Ти зовсiм розгубилася. Париж тебе обдурив, - сказав я i вiдчував, що
в менi нароста обурення, що хочеться сказати правду. - Ти обернулася в
мавпу i вигляда ш, як паризька проститутка.
- То що я? Мавпа чи проститутка? - питала вона спокiйно.
Я намагався бути також спокiйним. - I те, i друге. I щось трет ...
- Ти дуже не любиш Парижу?
- Менi байдуже. Там самi генi©. Все знаючi... I краще знаючi...
Детрити.
- Гнила Европа, - спокiйно iронiзувала Лена.
- Нiяка Европа. Шостий континент. Самостiйна i iзольована плянета. Без
повiтря i вiддиху. Де дурiють з нудоти.
- О, як зворушливо. Бiдний Париж!
Менi хотiлося бiльше лаятись, сказати щось дiткливе, наговорити багато
поганих, брудних слiв, але Лена поглядала на мене крiзь дим гiрко©,
погано© цигарки з такою раззброюючою, незалежною i щирою iронi ю, з такою
безпосередньою вищiстю i поблажливiстю, що це вiдбирало у мене слова. Це
мене ще бiльше сердило, я не мав ©© акторських талантiв, але я почав також
натягати маску iронi©, байдужости, незалежности, я засiв у новенькому
фотелi насупротив не©, заложив ногу на ногу, не курив, але взяв до рук
аметистового кольору попельничку з чеського скла, бавився нею i чекав на
©© мову.
- О, Павле! Ти все таки чудовий! - вирвалось у не©. Чи дозволиш менi
тут у тебе переночувати ?
Мене дивувало, що до цього часу, вона не виявила нiякого зацiкавлення
мо©м мешканням i нiодним словом не зрадила сво © про нього думки.
- Переночувати ? - здивувався я.
- Невже не дозволиш ?
Я повiльно вiдложив свою попельницю, повiльно звiвся на ноги, повiльно,
сюди й туди зробив кiлька крокiв по мо©й кiмнатi. Лена безучасно сидiла на
сво му мiсцi, докурювала цигарку i косим поглядом позирала в мiй бiк.
- Переночувати. Залишитися! Назавжди! - вирвалось у мене.
- Що мала б тут робити? - обiрвала вона мене одразу.
- Ма ш там атель , - вiдповiв я на це певно. Вона похитала головою,
посмiхнулася i сказала: - Не для мене. Замале, затiсне, заблискуче.
Я вiдповiв на це мовчанням, я знав, що це лиш гра, я виглядав напевно
смiшно, мо становище наскрiзь фальшиве, але нiчого з цього не мiг
змiнити. - Вибач, - сказав я. Я тiльки що з роботи i мушу вечеряти. Чи
дозволиш запросити й тебе? - Я був внутрiшньо збентежений i невдоволений i
стримував себе вiд нових вибухiв. Лена все це добре бачила i добре
розумiла, ©© роля була значно простiшою, бо вiдповiдала ©© природi, а
також була добре награна. Я був, як i завжди, не дуже допасованим ©©
партнером i, як звичайно, терпiв поразку.
- Все це так дивно, - казав я за вечерею у мо©й малiй ©дальнi, з вiкна
яко© було видно цвiтучi яблунi, якi цвiли, барвiли i все виглядало свiжо,
легко, привiтно. Ми ©ли приготовану, як звичайно, Катрусею вечерю, яку я
на цей раз сам лишень пiдогрiв - куряча юшка, картопляна з кислою сметаною
салата i теляча печеня... - I дине, що менi хотiлося б, казав я далi,
якось це зрозумiти. Чи це конче треба, щоб це наше спiльне велике добро,
було так збабране? Чому, для кого, для чого? Чому ми створили цей клубок
непорозумiння ? Ми ж могли б органiзувати дуже гарне, дуже цiкаве i дуже
оригiнальне життя. Чому, чому, скажи чому, це не сталося ?
- Я iнколи також про це думала, - сказала Лена, але зна ш, до яких
висновкiв я доходила? Менi здавалося, що мiж нами нiчого не забабрано, що
кожний з нас пiшов такою звичною i природньою для нього дорогою. Iнакше не
могло бути. Ми мали сво© дороги, ми ними йшли i одного разу вони на мить
схрестились. Чи ти ка шся, що мене зустрiв?
- О, нi! О, нi! - казав я. Навпаки. Ця наша зустрiч... Благословенство.
Принаймнi мо . Менi лиш хотiлося, щоб це дало наслiдки.
- Якi наслiдки ?
- Одруження. Родина.
- Чи я хоч трiшки подiбна на матiр родини ?
- Чому нi?
- А тому, що я не хочу i не можу бути матiр'ю родини. Я мистець. Я
вiльна, абсолютно вiльна, безвiдповiдальна, жива iстота. Але чи це не дало
тобi направду нiяких наслiдкiв? Маю на увазi, добрих наслiдкiв.
- Саме тому. Що дало. Дало. Все що бачиш, це ти! Все ось кругом, -
показав я рукою довкруги.
- I дуже гарно, мiй милий Павле. I дуже гарно. I повiр, що я хотiла б,
щоб ми одружилися. I навiть дуже хотiла. I був час, що я була рiшена. I
може це було велике наше щастя, що так не сталося, бо я ось сьогоднi, як
ти кажеш, паризька проститутка, але це було б сталося також, коли б ми
були одруженi. Ми вже б давно розводились i давно були б ворогами. Чи не
пригаду ш, як я тобi казала ще там на Сiмко, що з мене нiколи не буде
добро© жiнки, але навiть добро© коханки. То ж я без статi. Що мо©
сексуальнi пориви лиш пориви i бiльше нiчого. Що це хвилевi подразнення.
Чи ти не бачив мо©х постiйних тем - жiнка, що родить. Це лиш моя далека,
внутрiшня, атавiстична туга i бiльше нiчого. Я, розумi ться, могла б
дiлити з кимсь постiль, могла б впадати у пристрасть, зрештою, ти це
зна ш... Я могла б також родити. Моя бiологiя цiлком в порядку... Але я,
моя психологiя до цього не достосована. Мо покликання. Моя мрiя.
Зрозумiй, що мо© примхи не конче примхи .. Це моя доля. Призначення.
Приречення. Я така. Це бiльше нiж я. I по сутi, я дуже проста. Я дитина,
що бавиться ляльками. Вiдриваю ©м руки, ноги, голову, щоб заглянути до
середини. Чи хотiв би ти весь час мати бiля себе таку збиточну потворку.
Нi хвилини спокою. Безупинна невротика, вiчна гiстерiя. Мене цiкавлять
ситуацi©, витiвки, гримаси, погляди, свiт, банани, маски, кривляння. Я з
цього роблю тiсто i печу отi коржики "для святого крокодиля", про якi ти
писав. Я кожного дня хочу бути в iншому кiнцi плянети, бачити,
втомлюватись, знов бачити, падати, плакати, кричати. Мене втомлюють тi
самi маски i мiж iншим, ти диний... Но-но-но!
Чому, наприклад, мене цiкавить Париж? Просто тому, що там кожного дня,
без найменших зусиль, я можу бути свiдком... Ба! Учасницею тих двох
вiдомих комедiй - божесько© i людсько©, що про них хтось так писав. Це
може свiт штучний. Можливо ти не вижив би там нiодного дня, коли б бачив
Мулен Руж - марiонеток, що цiлi столiття вимахують ногами. Ти живий,
нерозбитий атом, ти втiлення логiки, але я мумiя фараоншi облiплена
бальзамами i саме тому, мiй милий, оцей мiй протест. Я не хочу нiяких
штучних прикрас у мо му безобразiю. Я хочу днати древнiсть i сучаснiсть в
самiй собi, шукати надчуття, позачуття, пiдземелля, влазити в камiнь,
дряпатись в могилах, розривати кiстяки. Навiщо це, ти спита ш? На все.
Чому плачемо, чому смi мося, чому робимо вiйну? Це те саме. Здасться, щи
тi древнi парижани знають все. Там нема молодих. Там самi самi мудрi
дiди-старiйшини.
Мiй милий! Те, що звемо "модерне мистецтво" не конче модерне у наших
просторах часу, воно модерне в неолiтi, палеолiтi, взагалi мова
iнстинктiв, вiдрухiв, печерних фресок, кам'яно - вiкових людей. Сьогоднi
ми повернулись лицем взад, любу мось минулим, кожному хочеться бути як не
новогвiнейським дикуном зi свинячим кликом у носi, то в кожному разi
сучасником пiрамiд, мумiй. IЦо там Толстой, що Сартр. Це лиш натяки.
Опрощення пiде за всi межi можливого i одного разу, ще за нашого життя,
Дiор покаже моду з кам'яного вiку, а на тронi Францi© сидiтиме король без
штанiв з каблучкою в носi. Це протест, це конрта - прогрес, це свiдоме
протиставлення Америцi. Патлатi дiвчата й бородатi школярi, це лиш ходяча
символiка, це транспаренти де-революцiй. Чи ти не бачив людей в сандалах.
що йдуть походом двiстi миль i протестують проти ато-мово© бомби. Чи ©м
так, дума ш, шкода "сучасно© цивiлiзацi©"? Або "життя мiльйонiв громадян"?
м нiчого, абсолютно нiчого не шкода, коли вони протестують, то роблять це
з мистецтва для мистецтва, ©м при мно почуватися у шкурi святих Антонi©в,
великомученикiв Зосима й Саватiя, вони хотiли б попасти на iкону. Старий,
древнiй - ходяча мумiя фiлософ, пiдданий екс - бритiйсько© iмперi©
вiкторiянсько© епохи, лорд Бертранд Артур Вiльям Россел велично i
ма статично очолю цей прецесiйний сандально - босий похiд винахiдникiв
древности. Це все поняття. Закономiрнiсть.
Ти диву шся, чому я також з ними. Чуюся зобов'язаною. Мене кличе кров.
Модерним мистецтвом займаюсь не я, а ти. Люди, що роблять сучасне.
Будинки, дороги, компютери, джети, телевiзори. Влазять до атому. Летять
поза землю. Це дiйсне, сумарне мистецтво часу, деякi скульптори
намагаються вловити його у форму скульптури, змонтовано© з розторощених у
аварiях авт. Цi до Парижу не йдуть. Тi йдуть у прерi© Альберти, на бiгуни,
на Амазонку, попiд дно океану. На мiсяць. На плянетi два антиподи -
Париж i Ню Иорк. Одним потрiбен перший, iншим другий. Я бачила той i
другий. Ню Иорк з висоти Iмперського Стейтового будинку i Париж з глибини
Латинського кварталу. I вибрала... Бачиш. Чи ти можеш з цим погодитись?
Ми, голубе, нерiвна пара. З рiзних епох. Наша зустрiч випадкова. -
Закiнчила вона сво© сентенцi© зниженим, приглушеним рефреном. Я був
здивований i потрясений... I не тiльки пожирав ©© думки, але й спостерiгав
та любувався ©© замурзаним, залиша ним, немитим обличчям, яке нагадувало
голову розбито© химери щойно викопано© з старогрецьких розкопок. Я бачив
©© у таких рiзних позах, у рiзних настроях, але такою, як це, бачив ©©
вперше. I повiрив.
I я корився. Я не мав чого сказати. Та мова мене роззбро©ла i
роздягнула. В певному мiсцi я вибачився, пiшов до сво © робiтнi,
зателефонував Сниликовi, щоб вiн вiдложив нашi трансакцi© з поземком на
iнший час, потiм вийняв з буфету пляшку австралiйського вина i просив свою
гостю перейти зi мною на веранду. Це, можливо, найкраще для нас мiсце. Ми
можемо розчинитися в кра видах, бачити зелень, квiти, людей, машини.
- Дуже при мно, - казала Лена. Чи зна ш, яка менi пригадалась ситуацiя?
- Цiкаво.
- Мiсце в вангелi©, коли диявол виводить Христа на вежу i показу йому
чудове довкiлля.
- О! - вирвалось у мене. Але давай вип' мо i за лишимось друзями, -
додав я.
- Навiщо нам бути друзями? - питала вона подразнена.
- Нема потреби. Так просто. Пiсля тво © мови... Але чи варто бути
ворогами?
- Але й не друзями. Це значило б, що минуле було для нас малозначним.
Що його можна замiнити дружбою. Ти сам казав не писати святочних карток, i
я це оцiнила.
- Чи ворожнеча краще визначить вартостi, нiж дружба?
- Абсолютно, - казала вона подражнено й закурила цигарку. Аж тепер я
помiтив, що вона була дуже втомлена, ©© нерви напруженi, ©© вигляд сiрий.
Менi було шкода, що я так ©© зустрiв i хотiлося це направити.
- Я знав, я чекав... Я тобою жив. I нараз що ? Вороги?
- Два смертельнi антиподи. Якi борються далi. Ти не тiльки мене чекав.
Ти також боявся. Ти панiчно боявся. I тодi на Сiмко.
- Не точне визначення... Не боявся, а бентежився.
- Чого? - питала вона i мускули ©© щiк нервово грали.
Чи не досить було причин ? Один той Трухлий... Я не докiнчив речення,
Лена несподiвано встала, швидко пiдiйшла до мене i вдарила мене в лице. I
несподiвано вiдiйшла до будинку. Для мене це був справж нiй шок, нiчого
подiбного не мiг сподiватися Я був остаточно розгублений. Спочатку хотiв
було також зiрватися i бiгти за нею, але чомусь стримався i це було добре.
Не легко було збагнути, що вона зробить далi. Най правдоподiбнiше, вона
так само вiдiйде, як i прийшла, а цього менi нiяк не хотiлося. Таке
фатальне обiрвання на пiв словi... Нi-нi-нi! Я мусiв щось зробити. Я
нашвидку випив ще чарку вина, зiйшов униз i мав намiр увiйти до будинку
заднiм входом. I коли я вийшов з-за рогу на другому боцi, я побачив Лену
за будинком пiд яблунями. © вигляд був дуже розгублений. А помiтивши
мене, вiдрухово i швидко побiгла менi назустрiч, кинулась менi на шию i
схвильовано казала: - О, Павле; Вибач! Як можеш - вибач! Я сама не знаю,
що зi мною дi ться.
- Передовсiм вибач менi, - тим самим тоном казав я. Це моя вина,
абсолютно моя i я не можу собi цього дарувати. Може зайдемо до мене.
Я завiв ©© до свого кабiнету i вказав на софу. - Ти втомлена. Приляж. I
як можеш, засни. Нiчого не думай. Все буде добре. Я вiдiйду.
- Я ж хотiла побути з тобою. Чи ти зна ш, що у мене нема цигарок?
- Я там, зда ться, маю. Зачекай.
Звичайно я мав цей продукт для гостей у вiтальнi, але на цей раз не
було. Я знав, що вона не зможе витримати довше без курення i нiчого не
залишалося, як по©хати до мiста й купити. - Леночко, - казав я, вибач,
цигарок нема, але негайно будуть, ©ду до мiста. За чвертi. години буду
назад. Чи зможеш витримати?
- Я ще маю одну.
- Ну, от. Закури, вiдiтхни... Тут ось ма ш прекрасну лектуру... - Я
подав ©й першу лiпшу книжку з тих. якi я мав для засипання - ''Чужинець з
Арiзони", чи щось подiбне.
Лена погодилася, я негайно вiд'©хав, крiм цигарок, мав iншi справи,
чверть години витягнулась тричi i коли я вернувся - Лена спокiйно спала на
тiй самiй софi, як була одягнена, повернута на бiк, ноги пiдiгнутi, голова
на кра чку вишито© Катрусею подушки, лiва долоня пiд щокою, права мiж
колiнами, "Чужинець з Арiзони" на килимi помосту, з невинним, дитячим
виразом свого замурзаного обличчя.
Я вiдiтхнув з полегшею. Признатися, Лена мала рацiю, закидаючи менi
боягузство. Я i на цей раз боявся. Здавалося, що коли повернуся, вона може
зникнути. ©© поведiнка могла бути дуже непередбачена.
Але вона ось не зникла, вона ось тут, на мо©й софi, невинно-дитяча i не
хотiлося вiрити, що це та сама моя довголiтня, довгождана, виплекана й
вимрiяна химера, яка спричинила менi стiльки глибоких, вражаючих потрясень
i яка лишила в мо©й iстотi на все життя свiй чiткий вiдбиток.
Така мила, рiдна, близька, а разом така невловима iстота, що ©© я так
дiткливе й iнтимно пiзнав, так вражаюче вiдчув, так наскрiзне пережив.