Страница:
самотньому ложi); довкола клубилися, набухали й крутились у повiльному
ритмi великi прозористi кулi, якi висяювали з себе синювате свiтло,
тремтiло воно й розливалося довкруж. Може, вiд цього сяйва синiла i
дорога, Марiя побачила там себе, молоду й веселу; зда ться, це був той
момент, коли вона з так само молодим та веселим Iваном покинула бiля
узлiсся вiзника з широким, обрамленим бородою обличчям, а самi вступили в
лiс. Зашумiли тодi в них над головою сосни i заспiвали пташки, вона йшла,
притримуючи подiл сукнi, й позирала вряди-годи на нього, такого веселого й
гарного. Вiн смiшив ©©, розповiдаючи всiлякi iсторi©, i Марiя зупинялася i
аж згиналася, так смiялася. Вибивалися ©й на очi сльози, а коли зводила
вона обличчя до сонця, воно засвiчувало в ясних кришталиках крихiтнi
веселочки. Вони й самi не знали, чого пiшли в той лiс, але було так
повабно ступати по зеленiй травi, засипанiй чорними шишками! Коли лiс
погустiшав, вони пiшли по м'якому шаровi глицi. Сонце простеляло ©м пiд
ноги химернi свiтлотiннi сiтки, i вони раптом забули про вiзника, котрий
чекав ©х бiля узлiсся, i про те, що вони можуть заблудитися. Стовбури
заставляли довкола весь простiр; часом натрапляли на густi заростi
папоротi i, взявшись за руки, перебродили ту папороть, як зелену воду,
лишаючи за собою примнутий слiд. Над ними каркнув кiлька разiв ворон, i
десь неподалець стукав об кору дятел. Iван раптом посерйознiв i замовк,
вийшли вони на вузьку лiсову дорогу, майже зарослу травою i з ледве
пробитими в тiй травi колiями. Земля тут була вщерть заплетена корiнням, i
вози, якi про©здили тут, певне, стукотiли по корiннi, як по бруковi. Вона
теж раптом притихла, бо вiдчула, що вiн скаже ©й щось украй важливе. Ще
тремтiла на ©© вустах усмiшка, така несмiлива й схвильована; вiн обiйняв
©© за плечi, i вони пiшли, як по водi, по тiй дорозi, наслуховуючи
спокiйний пташиний спiв i одновимiрне биття власних сердець. У просвiт
видно стало заповнене лiнивими й повiльними купчастими хмарами небо,
синява була така, що аж очi слiпила; ©м перелетiла дорогу велика, жовта з
чорним, пташка; вона начебто збудила Iвана, вiн зупинив кохану й сильно,
гарно ©© поцiлував. Марiя вiдчула вiд того поцiлунку, що в не© розширилося
серце, що вся вона наче налита голубим вiтром i що хоче брести отак по цiй
дорозi iз ним. Вони йшли й тулилися одне до одного, начебто в цьому лiсi
було ©м затiсно чи весь свiт вмiстився в ©хньому намаганнi стати однi ю
iстотою, з одним тiлом i духом, а пiзня зозуля, яка раптом обiзвалася з
лiсу, помiрно й терпляче почала вiдлiчувати ©м роки ©хньо© спiльноти.
Вони вийшли на галявину, i зозуля перестала лiчити.
- Ти рахував? - спитала тихо Марiя.
- Нi! - вiдповiв вiн. - А ти?
- I я нi! - сказала Марiя i раптом тихенько зойкнула вiд захвату.
Уся галявина була засипана квiтами, пiд сонцем вони променились i
грали, хитались i миготiли. Трава була така соковита, що, здавалось,
ось-ось бризне смарагдом, який розiлл ться, заливаючи землю. Було таке
враження, що всi квiти зiйшлися до цього мiсця з усього лiсу на
незвичайний квiтковий форум, i те, що потрапили на нього Iван з Марi ю, не
було випадковим. Дiвчина раптом притулилася до Iвана, а його руки щiльнiше
обняли ©©. Стояли, й дихали, i наче вбирали собi в груди розсичений у
повiтрi мед, вiдтак почули неголосне, дружне, однотонне гудiння - тисяча
бджiл прилетiла сюди, щоб випити з квiтiв нектар. Весь простiр через те
бринiв, сколихнутий безлiччю легких, прозiрчастих крил, вони дихали медом
i пили його, бо теж раптом вiдчулись у цьому свiтi, як двi бджоли, - мали
зiбрати тут власний мед i понести назад у домiвку. Були тут зайвi всi
-слова, але вiн таки промовив, прихилившись до не© i ледь-ледь торкнувшись
гарячими вустами ©© вуха:
- Марi , - сказав вiн. - Народи менi п'ятеро синiв...
13
Вона залишила на тiй галявинi сво дiвоцтво i кiлька сльозин, якi упали
на траву; на тому мiсцi пiзнiше виросте дика груша, - Iван знайшов був ©©
пiзнiше, коли почав приходити сюди по гриби. Було вже то через двадцять
рокiв по тому, i навiть тодi вiн не зразу пiшов iз галявини, а довго
стояв...
Вона вiдштовхнулася вiд нього, мала прим'яту одежу i була незвично
блiда. Це сталося так раптово, без попереднiх думок та погодження, просто
повiяв на них п'яний вiтер, i вони позагублювали на цiй галявинi голови.
Коли ж опритомнiли, все вже сталося, а рiзкий бiль, який вiдчула, ©©
по-справжньому перелякав i примусив вiдштовхнути його. Тодi й упало тi
кiлька сльозин, i вона подумала, що вони тут у чомусь помилилися, що все
мало вiдбутися не так просто й проза©чно, що вона не повинна полум'янiти
перед ним iз сорому. Змовк тисячоголосий гул бджiл, i коли позирнула вона
на ту галявину, не видалася й такою недiткнутою й гарною, начебто бджоли
потолочили квiти, як тiльки-но потолочив ©© вiн. Вiдiслала Iвана, щоб
могти впорядкуватися, i вiн покiрно пiшов мiж дерева. Меншав i меншав,
тодi ©й стало страшно, що вiн i справдi покине ©© в цьому глухому лiсi.
- Iва-аI - покликала вона. - Iва-а!
Вiн повернувся. Сидiла в травi й дивилася на нього широко розплющеними
очима. Вiн iшов до не© повiльно, але впевнено. Спиралася позад себе у
землю й чекала, поки вiн пiдiйде. Iшов та йшов, i вона в клубок
зiщулилася, мала й нещасна, очi ©© швидко й злякано забiгали, а вiн став
бiля не© на колiна i взяв у руки ©© злякане й чудове лице. Подивилася йому
у вiчi i ввiйшла в глибину щедро© синьо© ласки, що випромiнювалася з його
очей. Не могла вiдвестись од тих очей, хоч ©й було й соромно, й нiяково.
Затремтiли в не© руки, якими впиралась об землю; знову зирнула в тi
небеснi очi й не мала сили стримати раптового трему, що пройшов через
тiло. Заплющилась i стислася, ледве не померши вiд чогось незбагненного,
©й захотiлося напитися свiтла з його очей, натомiсть боялася, що ось-ось
вибухне ©й iз горла червоний струмiнь - перебiг по ©© тiлi й навiки
покорив ©© гарячий, спазматичний вогонь.
Поверталися до узлiсся, на якому покинули вiзника, в легких та прозорих
сутiнках. Вiдчули раптом, що пiзнали якийсь великий сакрамент людського
буття, тож притислися одне до одного раменами й пiшли отак по залитiй
вечiрнiм фiолетом дорозi - здалося, що йтимуть так вони завжди.
14
Утрет навiдало Iвана його дивне свiтло в 1931 роцi. Вони були тодi в
гостинах у Марi©но© сестри Надi©, i доки сестри балакали, Iван мовчки
ходив по просторому, засипаному квiтами саду. За полудником вони випили по
чарцi старого доброго домашнього вина. Iван пiдiйшов до полиць iз книгами,
котрi належали чоловiковi Марi©но© сестри, i той почав тихо й натхненно
оповiдати йому про тi книги. Вiн показав йому "Саlеndаrium" Фiлянського i
прочитав звiдти кiлька сумовитих, але прегарних рядкiв. Пiсля того вийняв
книжечку Боддера й продекламував кiлька вiршiв французькою мовою. Вiн
заговорив про парнасцiв i ©хн вiдбиття - росiйських символiстiв, i його
голос схвильовано шелестiв бiля Iванового плеча. Сестри розмовляли в кутку
мiж вiкнами, в кiмнату уже заповзали сутiнки, i тi жiночi постатi, що
шепотiлися помiж себе, були запнутi тонким смерком, тiльки ©хнi очi
поблискували. Чоловiк Марi©но© сестри витяг з полицi "Ладi й Маренi
терновий вiнок мiй" Пачовського, а потiм прочитав вiрш Славинського,
погортавши перед тим давнього декламатора. Сутiнки все згущувались i
згущувались; Надiя встала й засвiтила сiрника, щоб припалити гнiт лампи.
Те свiтло жовто змоделювало ©© обличчя й кинуло на нього хитливi тiнi.
Лампа горiла серед столу, але не було ще досить темно, тож Марi©не
обличчя, яке вiн побачив у ту мить, вразило його несподiваною молодiстю.
Те свiтло зняло з не© всi зморшки, пригасило сивину, зробивши волосся
темно-попелястим, очi ©© юно засвiтилися - засмiялася вона тихо на якийсь
сестрин жарт. Чоловiк Марi©но© сестри нетерпляче поторкав Iвана за плече й
показав йому тоненьку книжечку Свiдзiнського.
- Це вже сучасний поет, - сказав вiн i прочитав кiлька вiрпгiв, вiд
яких ще бiльше просвiтлiло Iвановi на серцi. Вiн узяв ту книжечку у руки
i, прихилившись до лампи, почав перелистувати.
Марiя теж зирнула тодi на нього, обличчя його рiзко моделювалося, а очi
iз синiх стали зовсiм чорнi. Вiн схилявся над столом i гортав сторiнки,
пасмо вже сивого волосся спадало на лоба, i вiн трохи нервово його
вiдкидав. Коло нього збуджено топтався з черговим томиком у руцi круглий i
майже лисий сестрин чоловiк - його очi по-молодечому палали. Надiя
прошепотiла сестрi щось виключно жiноче, i та мусила переключити увагу -
заговорили вони про варення, печиво та в'язання; стали в жiнок при тому
та мничi й прегарнi обличчя, а на вустах вряди-годи заквiтали тонкi й
загадковi усмiшки. Iван повернув книжечку господаревi, i той, дмухнувши на
не©, понiс, тримаючи в обох долонях, до полицi. Бiля полицi вiн прочитав
Iвановi кiлька японських хоку в росiйських перекладах, а тодi взяв до рук
книжечку Рабiндраната Тагора "Садiвник".
- "Божевiльний подорожнiй, - почав читати вiн трохи пiднесеним тоном, -
шукав того камiння, що перетворю все в золото; на тiнь вiн був схожий
тiлом, спалений сонцем, з ковтунами запиленого й скуйовдженого волосся, з
устами, стиснутими так мiцно, як його замкнене серце;
очi йому горiли, як лiхтарики свiтляка..."
У цей час пiдвелася зi свого стiльця в кутку Марiя, ©© велика кудлата
тiнь скакнула на стiну.
- Будемо прощатися, - сказала вона. - Нам далеко повертатися...
Вона не знала тодi, що цi слова наберуть глибшого значення: сестра ©©
незабаром помре, а ©© чоловiк пропаде - була це так само бездiтна пара.
Вони вийшли в густий сутiнок, Марiя поцiлувалася з Надi ю, а чоловiки
сердечно стисли один одному руки.
- Приходьте, - сказав Надi©н чоловiк. - Я вам ще не все показав...
Вони пiшли через завулок, а тодi вийшли на освiтлену лiхтарями дорогу.
Коли-не-коли про©жджали повз них вози й авта, коли-не-коли траплялися
подорожнi. Марiя була втомлена, а Iванiв розум був настро ний тихо й
мирно. Був вiн у станi спокiйно©, майже пасивно© радостi - все його тiшило
i все подобалося: i ця напiвпорожня вулиця,й лiхтарi, що освiтлюють дорогу
ледве не для них самих. Вiн iшов так довго, з насолодою вдихаючи легке й
прохолодне повiтря, аж доки дiйшли вони до Чуднiвсько©. Саме тут, унизу,
бiля рiчки, це й сталося.
Тривало всього кiлька секунд, але за них вiн пiзнав бiльше, нiж
пiзнавав за мiсяцi й роки: велике свiтло пролилося в його груди, i це вже
на все життя.
Марiя вiдчула безпомильно його стан, цього разу вона вже не страшилася
за нього - частка свiтла перейшла й на не©, окрiм того, була вона пiд
враженням вечора, повного синiх сутiнкiв i та мничого шепоту. Тихий i
ясний спокiй вiдчули вони, iдучи поруч, притислася вона щiльнiше до нього
i аж примружилася.
"Що , - подумала вона, - хай буде, а що станеться, то якось уже
переживем!"
15
Уранцi вiн устав, поснiдав молоком iз хлiбом, поцiлував дружину i
вийшов з дому, як завжди виходив на роботу. На мiсце служби вiн, однак,
прийшов тiльки для того, щоб узяти розрахунок. Вийшовши з примiщення, де
пропрацював вiсiм рокiв, вiн навiть не озирнувся. Iшов повiльною й рiвною
ходою, i обличчя в нього було таке незвичайне, що на нього озиралися.
Вулиця вивела його до Сiнного базару, де чулися крики свиней i кiнське
iржання, мукали корови й тремко озивалися кози. Свинi лежали на возах, а
знудженi селяни мовчки чекали на покупцiв. Конi хрумали пiдвiшений у
торбах овес i позирали на свiт спокiйно й байдужне. Якийсь чоловiк обзирав
корову, заглядав ©й у зуби, пiдiймав хвоста й мацав вим'я. Здавалося, вiн
повза по тiй коровi, як вуж, - тварина раз по раз тривожно мукала.
Iван спинився коло огрядно© баби, котра сидiла на розкладному стiльцi,
заплющивши очi, - в руках тримала прив'язь iз трьома козами. Кози
потяглися до Iвана гострими мордочками з борiдками, i вiн почухав одну пiд
пiдборiддям. Друга мекнула, розкривши рота, який спалахнув червоним, - очi
©© стали наче гудзики. Дивний смуток вiдчув Iван у тому меканнi, дивний
смуток побачив у засклiлих тих очах.
Баба розплющилася, очi в не© були зовсiм такi, як i в ©© кiз.
- Почому кози? - спитав Iван.
Баба подивилася на нього з пiдозрою, але за мить з ©© рота поплив
велемовний потiк. Вона почала розказувати йому про гiрку свою долю,
покивуючи при цьому головою, про старiсть-не-радiсть i про пропалу свою
силу. Розказала з тремом у голосi про одну, другу й третю козу, одна з них
Валентина Iванiвна, друга Свiтлана Iванiвна, а третя Людмила Iванiвна, бо
всi три вони динокровнi сестри; оповiла вона про те, що цiлий день i нiч
проплакала, перш нiж зважитись вивести цих красунечок на базар.
"Красунечки" совалися писками Iвану в долоню, мекали, немов i собi
навперебiй розказували про свою долю. Стара тим часом оповiла Iвановi, що
вони спокiйнi й мирнi кiзочки, а молока дають стiльки, що вона не зна , де
його й дiвать. Сметани з того молока не збереш, сказала йому стара, - це
твар нiжна i, коли хочете, благородна, але який у тому молоцi смак!
Молоко, сир i кисляк чудовi, сир не гiрший коров'ячого, а може, й кращий,
гордо сказала баба, i коли вiн ©й не вiрить, вона напише йому свою адресу,
недалеко й живе, на Трипiльськiй: там у не© хата, городець i сад. I
городець, i сад вона ще опрята , а от ходити за козами ©й уже не пiд силу.
Знову заплющилася, але для того, щоб сховати сльози. Потекли з одного й
другого ока i змочили за мить усе ©© широке й добродушне обличчя. Iван
поклав старiй у руку грошi, не торгуючись, i вона з дива аж за колiна
взялася:
- То ви й торгуватися не будете?
Наступно© хвилi вона побачила його обличчя i зустрiлася з синiми,
напрочуд добрими очима. Дивилася якийсь час, i неземне здивування охопило
©©. Вiн тим часом зняв з ©© кiз ошийники i поклав у подiл старо©.
- Дякую, бабусю, - сказав тепло, повернувся й пiшов. Кози слухняно
побiгли за ним, як собачата.
Стара аж заклякла. Зрештою, швидко отямилася, хутко пiднесла до очей
стиснуту руку з грiшми i почала швидко ©х рахувати перебираючи. Грошей
було якраз стiльки, скiльки просила, хоч готова була продати кiз i
дешевше. Звела голову, щоб хоч поглядом провести того незвичайного
покупця, але нiде його бiльше не побачила. На те вона ще бiльше
здивувалася й перехрестилася.
Пiзнiше вона розкаже сусiдам i знайомим неймовiрну й чудову легенду, а
що була вона богомiльна i пильно ходила в церкву, iшлося в тiй легендi про
святих та нечистого i про те, що вона не розiбрала до ладу, чи святий
купив у не© кiз, чи нечистий.
- Як там не було, - резюмувала стара сво©м недовiрливим та захопленим
слухачам, - а мене тiшить, що поганих кiз я йому не продала. Були це
чудо-кiзочки, - плакала вона, - золотко-кiзочки, такi душевно чистi, що аж
серце менi за них болить!
- Я так i пойняла, - сказала другого разу стара. - Такого ти, Надеждо
Филимонiвно, не проведеш! Цього i нiззя було проводить, ще якогось лиха
нашле на бiдну мою голову, тьху-тьху, не на нiч згадуючи...
Вiн iшов по вулицi, кози слухняно й дружно бiгли за ним слiдом; коли
перечiкував машину чи воза, ставали вони всi три обiч нього: Валентина
Iванiвна при цьому мекала, в тон ©й вторила Свiтлана Iванiвна, а Людмила
Iванiвна дивилася на свiт осмислено. Iшов Iван спокiйним, розважним кроком
i, здавалося, нiчого не бачив довкола себе.
Так вийшов вiн на Ки©вську, i коли проходив повз установу, в якiй
пропрацював вiсiм рокiв, з ©© вiкон висунулися всi працiвники. Вони дружно
пожалiли його й пробалакали на цю тему до вечора, зiйшовшись на думцi, що
©хнiй завжди пунктуальний спiвтовариш по роботi зсунувся, бiдолаха, з
глузду. Вони однодушне поспiвчували Марi©, а бухгалтер Фаня Iсакiвна
розповiла при цьому досить повчальну iсторiю про свою родичку, з якою
трапилася така ж iсторiя: якою страшною морокою виявилося це родинi! На
кiнець робочого дня вони дружно забули про свого невдачливого колегу, i
тiльки молоденькiй друкарцi Ра© вiн приснився був уночi: йшов по березi
рiчки високий, випростуваний, з палицею-стiльцем, а за ним статечно й
гордо ступали кози. I здалося тодi ввi снi молоденькiй друкарцi Ра©, що
вона закохалась у того чудного чолов'ягу i палить ©© через те невгасимий
вогонь. Вранцi вона неймовiрно здивувалася на такий винятково дурний сон,
не оповiла його нiкому i тiльки значно пiзнiше, рокiв через сiм, коли
прийде вона з чоловiком та дитиною на рiчку, побачить раптом ту ж картину,
що колись ©й наснилася: iтиме берегом високий сивий i дуже гарний старий i
за ним ступатимуть статечнi й задоволенi кози. Вона скаже щось веселе про
того старого сво му чоловiковi, аж той розрегочеться, але в серцi в не©
щось тенькне, наче обiрветься тонка струна.
Того всього не дано буде знати Iвановi. Вiн пройде повз вiкна установи,
де працював вiсiм рокiв, i не помiтить нi будинку, нi цiкавих у вiкнах.
Вийде на Кафедральний майдан i спуститься Чуднiвською вулицею вниз. На
горi, ще перед тим як спуститися, ще раз зупиниться, стануть коло нього й
кози, вони побачать один iз найкращих кра видiв, якi тiльки може витворити
природа. Побачать вони далекi горби i скелi, оброслi лiщиновими й
берестяними кущами, поля, а на них густо золотого жита. Вiтер гойдатиме
хлiб, i йому здасться, що тi гори дихатимуть. Здiйматимуться ©хнi груди,
завитi в синiй тонкий газ, - сплять вони, наче велети. Iван вiдчу тодi
неймовiрний захват, який завжди пронизу мандрiвника, коли той уперше
ступа на шлях, а перед ним ма простелитися дорога не в один мiсяць. Iван
зрозумi , що те, чого вiн шукав, знайдено i що п'ять синiв, про яких
мрiяв, вiн народить, хай будуть це лише п'ять паперових зшиткiв (два iз
них уже списано). Вони замiстять йому те, чого не досяг, i це ма стати
найвищим його щастям.
Вiдтак прийшов до Iвана ранковий настрiй, настрiй свiжо© роси, що
обкропила трави й освiтилася сонячним промiнням. Весь простiр побачився
йому заповнений сонцем, синiм небом, безлiччю моторного птаства, жукiв,
метеликiв, комах. Земля була повна корiння, хробакiв, кротiв, мурашви й
козачкiв. Соковитий духмяний запах сiна йому почувся, вiдчув вiн у плечах
солодкий ломець, наче й справдi цiлий день махав косою. Запах меду почув
вiд бiлих та жовтих розсипiв кашки, бджоли загули коло нього тисячами
крил, i йому здалося, що вiн повернувся на галявину, на якiй став
чоловiком. Сонце грало на листi й пелюстi урочисту пiсню, i пiд ту мелодiю
рушив вiн у свiй упереднiй шлях, а за ним, статечно й мiрно покивуючи,
пiшли три його вiрнi супровiдницi.
роздiл П'ЯТИЙ
ЗАПАХ СЕРПНЕВОГО СОНЦЯ
Спека! Крик цикад
Полум'ям пiднявсь до хмар,
Нерухомих хмар.
Сарен, XVIII ст.
1
Шкiльний двiр було захаращено витягнутими партами й столами; Олександра
Панасiвна метнулася по вулицi i вже йшла в супроводi кiлькох молодиць -
несли вони з собою горщики з бiлою глиною та квачi. Старший хлопець
Олександри Панасiвни нiс вiд рiчки повнi вiдра, син пiдстарший сидiв серед
двору й рiвняв, на шматку рейки цвяхи. Марiя Якiвна снувала з вiхтиком i
обтирала з парт куряву, сторож Степан лагодив тi парти, голосно лупаючи по
головках цвяхiв молотком. З гори спускалася Галя в сiрому старенькому
платтячку й у бiлiй хусточцi, i Володимир, який розмiшував фарбу, перш нiж
почати фарбувати, мимоволi на не© задивився. Не мала зараз то© краси, яка
так вразила його, коли пiднявся був на гору, але лице ©© було таке кругле
й таке здивовано-миловидне, що вiн знову вiдчув, як у нього закалатало
серце. Поруч з нею ступав голий до пояса Хлопець, тримав у руках старе
вiдро; старша дочка Олександри Панасiвни почервонiла, дивлячись на Хлопця,
i, щоб сховати зворушення, нахилилася й почала перев'язувати шнурок на
балетцi. Дочка пiдстарша ганялася за меншою, вони стрибали з парти на
парту, аж доки сторож Степан нагримав на них.
Олександра Панасiвна пiдiйшла в супроводi молодиць до хвiртки водночас
iз Галею. Вони спинилися на мент: високо зазвучали ©хнi голоси. Хлопець
покинув ©х i пiшов iз вiдром до рiчки, там вiн спинився по колiна в водi i
заслухався, як дзюрчить коло його литок вода. Зирнув угору й побачив
синезне серпневе небо з величезними купчастими хмарами. Почув млосний
запах бур'янiв та води: ген далеко, з лiво© руки, побачив високий зелений
горб, на якому сидiв на розкладному стiльцi сивий козопас Iван Шевчук, а
довкола розбрелися бiлi, аж слiпучi здалеку кози.
Хлопець вибрiв iз води разом iз наповненим вiдром i несамохiть
зустрiвся поглядом зi старшою дочкою Олександри Панасiвни. Вони
привiталися, а вiн схопив iнше вiдро, щоб наповнити його для дiвчинки.
Вона спитала його про щось дзвiнким голоском, i вiн подумав, що
дзенькiт швиду в рiчцi i цей голос - один звук. Набрав води, а коли
передавав вiдро дiвчинцi, ©хнi руки схрестилися. Тiльки тепер вiн
зрозумiв, що оповiда вона йому: ледь-ледь не згубила вона скляно© кулi,
яку вiн ©й подарував, власне, хотiла ©© присво©ти молодша сестра, але вона
знайшла й вiдiбрала. Сонце так яскраво освiтлювало при цьому ©© обличчя,
що воно здалося Хлопцевi майже бiлим i здалися дивовижно прозорими ©© очi
- двi малi, сiрi й надзвичайно свiтлi кринички.
Володимир у цей час поклав на парту перший мазок фарби; жiнки
повiдчиняли у класах вiкна, i в порожнiх кiмнатах ©хнi голоси звучали
пiдсилено - жiнки розчиняли в горнятах бiлу глину. Там порядкувала
Олександра Панасiвна, яка з'являлася чи в одному, чи другому вiкнi. Раз
визирнуло з вiкна й кругле Галине личко i ненароком зустрiлося з
Володимиром поглядом. Наче пролетiла помiж них зелена iскра, зв'язала ©х i
сполучила, а водночас i перелякала - Галя миттю сховалася, а Володимир
ляпнув на парту стiльки фарби, що та потекла по схилу тонкими брунатними
струмками.
Сторож Степан показав йому на вiдламану свинку вiд парти, i вони
заговорили, як би лiпше ©© приладнати. В цей час жiнки загримiли в класах
столами, пiдсовуючи, щоб легше було бiлити. На один iз тих столiв миттю
скочила Олександра Панасiвна i вiдразу замахала квачем, голосно
розповiдаючи жiнкам якусь iсторiю. Володимир задоволене дихнув запахом
фарби i почав ретельно ©© розмазувати пензлем. Хлопець iз старшою дочкою
Олександри Панасiвни знову принiс води, Марiя Якiвна взяла одне з вiдер i
почала полоскати в ньому почорнiлий вiд куряви вiхтик. Сторож Степан
гукнув на синiв Олександри Панасiвни: один став тримати дошку, а другий
пiдставляв на те мiсце, куди мав зайти цвях, важкого молотка. Сторож
сильно бив по головцi, i дошка в хлоп'ячих руках стрибала.
Марiя Якiвна по-домонтарському обходила парти й ретельно ©х обтирала,
потiм вона обiтре дошки й столи; в цей час у порожнiх класах знову
задуднiли лункi голоси, i четверо квачiв дружно заходили по стiнах. Стелi
оббiлювала Олександра Панасiвна, як найвища: в класi запахло мокрою
глиною, i Хлопець, удихнувши того запаху, вiдчув урочистий настрiй, який
запанову , коли бiлять хати.
З кутка двору захоплено цвiрчали цвiркуни, сонце щедро освiтлювало двiр
i людей у ньому, i всi вони в тому свiтлi здалися Хлопцевi спрозорiлими.
Пiзнiше вiн згадав цей день, сидячи самотньо на верандi Марi© Якiвни в
тому-таки лозовому крiслi, що в ньому любив сидiти старий Iван, - буде вiн
тодi дорослий i куритиме люльку. Одна iз хмарок, якi випустить з то©
люльки, раптом освiтить йому ту далеку картину, повернувши незрiвнянне
вiдчуття серпневого сонця, яке завжди свiдчить про достоянiсть, а водночас
i про закiнчення лiта.
Тим часом по небi повiльно пливли, наче велетенськi бiлi кораблi,
хмари, i старий козопас там, на горбi, стежачи за повiльним та несхитним
рухом тих хмар, побачить небо, вщерть заповнене велетенськими птахами,
такими великими, що несила ©м буде швидко летiти. Лежали вони завмерло на
синьому полi неба, i, тiльки пильно придивившись, можна було б спостерегти
отой одноманiтний рух. Тиха радiсть почала вливатись у серце старого -
нагадало це йому всi три спалахи, якi вiн пережив. Цього разу впадав у
визiр старого бiльше жовтий колiр, чув вiн дух тлiлих бур'янiв, втомлено©
землi й першого осiннього листя - було теперiшн його свiтло й ота
радiсть, як серпневе сонце зi сво©м запахом; прочувалася в ньому важкота
пригнутих пiд плодами гiлок. Тонка й сумовита усмiшка лягла на вуста
старому, i вiн просидiв iз тою усмiшкою аж надто довго, забувши наглядати
й за козами. Через це, може, вiн, i не побачив того клопiтного руху, що
ним виповнився шкiльний двiр, не побачив дружини, що заклопотано обтирала
куряву, не почув дзвiнких жiночих голосiв у порожнечi класiв - все це
iснувало в той день поза ним. В той день вiдчув вiн, що сонце, хоч i
гаряче, ма вже в собi присмак тлiну i що засноване воно легкою срiбною
мережкою, яку сплели довкола нього невгамовнi павуки. Побачив вiн самотню
бiлу шапку кульбаби, яка цвiла вдруге i вдруге народила свiй легiон
парашутикiв. Теплий i повiльний вiтер повiяв на нього, i зiрвав вiн та й
понiс з то© шапки з десяток насiнин - розбухли вони раптом у повiтрi,
розрослися i стали пiр'ям для бiлих птахiв, що ©х уздрiв Iван у небi. Тиха
осiнь ступала на землю золотими черевичками, поклавши собi на вуста
пальця. Старий надто виразно побачив цю жовту постать, тож звiвся, склав
стiльця i пiшов додому.
Кози здивувалися на цей несподiваний учинок свого володаря, але
перестали скубти траву й повiльно поволоклися слiдом.
Марiя Якiвна, яка уздрiла була той похiд зi шкiльного подвiр'я, змушена
була пiдiйти до Володимира й вiдпроситися додому. Володимир звiв на не©
прозорi вiд щедрого сонця очi i, звiсна рiч, дозволив, адже вони тут
чудово вправляться й без не©. Марiя Якiвна покидала цей двiр iз жалем та
тривогою, бо те, що ©© чоловiк покинув гору передчасно, не могло ©© не
стурбувати. Отож вона й поспiшила до свого обiйстя, щоб стати там на
воротях, а коли вона вже стала i надчiкувала чоловiка, зi шкiльних вiкон
раптом полинув, вирвавшись iз чотирьох жiночих грудей, чудовий спiв. Може,
через це старша дочка Олександри Панасiвни рiшуче перев'язала чоло
косинкою i ступила й собi в шкiльнi дверi, а сторож Степан зупинився з
молотком у руцi i аж рота розтулив, дрiбно поклiпуючи каправими очима.
Кiлька парт уже сяяло фарбою, сонце" грало на лискучих площинах, i
ритмi великi прозористi кулi, якi висяювали з себе синювате свiтло,
тремтiло воно й розливалося довкруж. Може, вiд цього сяйва синiла i
дорога, Марiя побачила там себе, молоду й веселу; зда ться, це був той
момент, коли вона з так само молодим та веселим Iваном покинула бiля
узлiсся вiзника з широким, обрамленим бородою обличчям, а самi вступили в
лiс. Зашумiли тодi в них над головою сосни i заспiвали пташки, вона йшла,
притримуючи подiл сукнi, й позирала вряди-годи на нього, такого веселого й
гарного. Вiн смiшив ©©, розповiдаючи всiлякi iсторi©, i Марiя зупинялася i
аж згиналася, так смiялася. Вибивалися ©й на очi сльози, а коли зводила
вона обличчя до сонця, воно засвiчувало в ясних кришталиках крихiтнi
веселочки. Вони й самi не знали, чого пiшли в той лiс, але було так
повабно ступати по зеленiй травi, засипанiй чорними шишками! Коли лiс
погустiшав, вони пiшли по м'якому шаровi глицi. Сонце простеляло ©м пiд
ноги химернi свiтлотiннi сiтки, i вони раптом забули про вiзника, котрий
чекав ©х бiля узлiсся, i про те, що вони можуть заблудитися. Стовбури
заставляли довкола весь простiр; часом натрапляли на густi заростi
папоротi i, взявшись за руки, перебродили ту папороть, як зелену воду,
лишаючи за собою примнутий слiд. Над ними каркнув кiлька разiв ворон, i
десь неподалець стукав об кору дятел. Iван раптом посерйознiв i замовк,
вийшли вони на вузьку лiсову дорогу, майже зарослу травою i з ледве
пробитими в тiй травi колiями. Земля тут була вщерть заплетена корiнням, i
вози, якi про©здили тут, певне, стукотiли по корiннi, як по бруковi. Вона
теж раптом притихла, бо вiдчула, що вiн скаже ©й щось украй важливе. Ще
тремтiла на ©© вустах усмiшка, така несмiлива й схвильована; вiн обiйняв
©© за плечi, i вони пiшли, як по водi, по тiй дорозi, наслуховуючи
спокiйний пташиний спiв i одновимiрне биття власних сердець. У просвiт
видно стало заповнене лiнивими й повiльними купчастими хмарами небо,
синява була така, що аж очi слiпила; ©м перелетiла дорогу велика, жовта з
чорним, пташка; вона начебто збудила Iвана, вiн зупинив кохану й сильно,
гарно ©© поцiлував. Марiя вiдчула вiд того поцiлунку, що в не© розширилося
серце, що вся вона наче налита голубим вiтром i що хоче брести отак по цiй
дорозi iз ним. Вони йшли й тулилися одне до одного, начебто в цьому лiсi
було ©м затiсно чи весь свiт вмiстився в ©хньому намаганнi стати однi ю
iстотою, з одним тiлом i духом, а пiзня зозуля, яка раптом обiзвалася з
лiсу, помiрно й терпляче почала вiдлiчувати ©м роки ©хньо© спiльноти.
Вони вийшли на галявину, i зозуля перестала лiчити.
- Ти рахував? - спитала тихо Марiя.
- Нi! - вiдповiв вiн. - А ти?
- I я нi! - сказала Марiя i раптом тихенько зойкнула вiд захвату.
Уся галявина була засипана квiтами, пiд сонцем вони променились i
грали, хитались i миготiли. Трава була така соковита, що, здавалось,
ось-ось бризне смарагдом, який розiлл ться, заливаючи землю. Було таке
враження, що всi квiти зiйшлися до цього мiсця з усього лiсу на
незвичайний квiтковий форум, i те, що потрапили на нього Iван з Марi ю, не
було випадковим. Дiвчина раптом притулилася до Iвана, а його руки щiльнiше
обняли ©©. Стояли, й дихали, i наче вбирали собi в груди розсичений у
повiтрi мед, вiдтак почули неголосне, дружне, однотонне гудiння - тисяча
бджiл прилетiла сюди, щоб випити з квiтiв нектар. Весь простiр через те
бринiв, сколихнутий безлiччю легких, прозiрчастих крил, вони дихали медом
i пили його, бо теж раптом вiдчулись у цьому свiтi, як двi бджоли, - мали
зiбрати тут власний мед i понести назад у домiвку. Були тут зайвi всi
-слова, але вiн таки промовив, прихилившись до не© i ледь-ледь торкнувшись
гарячими вустами ©© вуха:
- Марi , - сказав вiн. - Народи менi п'ятеро синiв...
13
Вона залишила на тiй галявинi сво дiвоцтво i кiлька сльозин, якi упали
на траву; на тому мiсцi пiзнiше виросте дика груша, - Iван знайшов був ©©
пiзнiше, коли почав приходити сюди по гриби. Було вже то через двадцять
рокiв по тому, i навiть тодi вiн не зразу пiшов iз галявини, а довго
стояв...
Вона вiдштовхнулася вiд нього, мала прим'яту одежу i була незвично
блiда. Це сталося так раптово, без попереднiх думок та погодження, просто
повiяв на них п'яний вiтер, i вони позагублювали на цiй галявинi голови.
Коли ж опритомнiли, все вже сталося, а рiзкий бiль, який вiдчула, ©©
по-справжньому перелякав i примусив вiдштовхнути його. Тодi й упало тi
кiлька сльозин, i вона подумала, що вони тут у чомусь помилилися, що все
мало вiдбутися не так просто й проза©чно, що вона не повинна полум'янiти
перед ним iз сорому. Змовк тисячоголосий гул бджiл, i коли позирнула вона
на ту галявину, не видалася й такою недiткнутою й гарною, начебто бджоли
потолочили квiти, як тiльки-но потолочив ©© вiн. Вiдiслала Iвана, щоб
могти впорядкуватися, i вiн покiрно пiшов мiж дерева. Меншав i меншав,
тодi ©й стало страшно, що вiн i справдi покине ©© в цьому глухому лiсi.
- Iва-аI - покликала вона. - Iва-а!
Вiн повернувся. Сидiла в травi й дивилася на нього широко розплющеними
очима. Вiн iшов до не© повiльно, але впевнено. Спиралася позад себе у
землю й чекала, поки вiн пiдiйде. Iшов та йшов, i вона в клубок
зiщулилася, мала й нещасна, очi ©© швидко й злякано забiгали, а вiн став
бiля не© на колiна i взяв у руки ©© злякане й чудове лице. Подивилася йому
у вiчi i ввiйшла в глибину щедро© синьо© ласки, що випромiнювалася з його
очей. Не могла вiдвестись од тих очей, хоч ©й було й соромно, й нiяково.
Затремтiли в не© руки, якими впиралась об землю; знову зирнула в тi
небеснi очi й не мала сили стримати раптового трему, що пройшов через
тiло. Заплющилась i стислася, ледве не померши вiд чогось незбагненного,
©й захотiлося напитися свiтла з його очей, натомiсть боялася, що ось-ось
вибухне ©й iз горла червоний струмiнь - перебiг по ©© тiлi й навiки
покорив ©© гарячий, спазматичний вогонь.
Поверталися до узлiсся, на якому покинули вiзника, в легких та прозорих
сутiнках. Вiдчули раптом, що пiзнали якийсь великий сакрамент людського
буття, тож притислися одне до одного раменами й пiшли отак по залитiй
вечiрнiм фiолетом дорозi - здалося, що йтимуть так вони завжди.
14
Утрет навiдало Iвана його дивне свiтло в 1931 роцi. Вони були тодi в
гостинах у Марi©но© сестри Надi©, i доки сестри балакали, Iван мовчки
ходив по просторому, засипаному квiтами саду. За полудником вони випили по
чарцi старого доброго домашнього вина. Iван пiдiйшов до полиць iз книгами,
котрi належали чоловiковi Марi©но© сестри, i той почав тихо й натхненно
оповiдати йому про тi книги. Вiн показав йому "Саlеndаrium" Фiлянського i
прочитав звiдти кiлька сумовитих, але прегарних рядкiв. Пiсля того вийняв
книжечку Боддера й продекламував кiлька вiршiв французькою мовою. Вiн
заговорив про парнасцiв i ©хн вiдбиття - росiйських символiстiв, i його
голос схвильовано шелестiв бiля Iванового плеча. Сестри розмовляли в кутку
мiж вiкнами, в кiмнату уже заповзали сутiнки, i тi жiночi постатi, що
шепотiлися помiж себе, були запнутi тонким смерком, тiльки ©хнi очi
поблискували. Чоловiк Марi©но© сестри витяг з полицi "Ладi й Маренi
терновий вiнок мiй" Пачовського, а потiм прочитав вiрш Славинського,
погортавши перед тим давнього декламатора. Сутiнки все згущувались i
згущувались; Надiя встала й засвiтила сiрника, щоб припалити гнiт лампи.
Те свiтло жовто змоделювало ©© обличчя й кинуло на нього хитливi тiнi.
Лампа горiла серед столу, але не було ще досить темно, тож Марi©не
обличчя, яке вiн побачив у ту мить, вразило його несподiваною молодiстю.
Те свiтло зняло з не© всi зморшки, пригасило сивину, зробивши волосся
темно-попелястим, очi ©© юно засвiтилися - засмiялася вона тихо на якийсь
сестрин жарт. Чоловiк Марi©но© сестри нетерпляче поторкав Iвана за плече й
показав йому тоненьку книжечку Свiдзiнського.
- Це вже сучасний поет, - сказав вiн i прочитав кiлька вiрпгiв, вiд
яких ще бiльше просвiтлiло Iвановi на серцi. Вiн узяв ту книжечку у руки
i, прихилившись до лампи, почав перелистувати.
Марiя теж зирнула тодi на нього, обличчя його рiзко моделювалося, а очi
iз синiх стали зовсiм чорнi. Вiн схилявся над столом i гортав сторiнки,
пасмо вже сивого волосся спадало на лоба, i вiн трохи нервово його
вiдкидав. Коло нього збуджено топтався з черговим томиком у руцi круглий i
майже лисий сестрин чоловiк - його очi по-молодечому палали. Надiя
прошепотiла сестрi щось виключно жiноче, i та мусила переключити увагу -
заговорили вони про варення, печиво та в'язання; стали в жiнок при тому
та мничi й прегарнi обличчя, а на вустах вряди-годи заквiтали тонкi й
загадковi усмiшки. Iван повернув книжечку господаревi, i той, дмухнувши на
не©, понiс, тримаючи в обох долонях, до полицi. Бiля полицi вiн прочитав
Iвановi кiлька японських хоку в росiйських перекладах, а тодi взяв до рук
книжечку Рабiндраната Тагора "Садiвник".
- "Божевiльний подорожнiй, - почав читати вiн трохи пiднесеним тоном, -
шукав того камiння, що перетворю все в золото; на тiнь вiн був схожий
тiлом, спалений сонцем, з ковтунами запиленого й скуйовдженого волосся, з
устами, стиснутими так мiцно, як його замкнене серце;
очi йому горiли, як лiхтарики свiтляка..."
У цей час пiдвелася зi свого стiльця в кутку Марiя, ©© велика кудлата
тiнь скакнула на стiну.
- Будемо прощатися, - сказала вона. - Нам далеко повертатися...
Вона не знала тодi, що цi слова наберуть глибшого значення: сестра ©©
незабаром помре, а ©© чоловiк пропаде - була це так само бездiтна пара.
Вони вийшли в густий сутiнок, Марiя поцiлувалася з Надi ю, а чоловiки
сердечно стисли один одному руки.
- Приходьте, - сказав Надi©н чоловiк. - Я вам ще не все показав...
Вони пiшли через завулок, а тодi вийшли на освiтлену лiхтарями дорогу.
Коли-не-коли про©жджали повз них вози й авта, коли-не-коли траплялися
подорожнi. Марiя була втомлена, а Iванiв розум був настро ний тихо й
мирно. Був вiн у станi спокiйно©, майже пасивно© радостi - все його тiшило
i все подобалося: i ця напiвпорожня вулиця,й лiхтарi, що освiтлюють дорогу
ледве не для них самих. Вiн iшов так довго, з насолодою вдихаючи легке й
прохолодне повiтря, аж доки дiйшли вони до Чуднiвсько©. Саме тут, унизу,
бiля рiчки, це й сталося.
Тривало всього кiлька секунд, але за них вiн пiзнав бiльше, нiж
пiзнавав за мiсяцi й роки: велике свiтло пролилося в його груди, i це вже
на все життя.
Марiя вiдчула безпомильно його стан, цього разу вона вже не страшилася
за нього - частка свiтла перейшла й на не©, окрiм того, була вона пiд
враженням вечора, повного синiх сутiнкiв i та мничого шепоту. Тихий i
ясний спокiй вiдчули вони, iдучи поруч, притислася вона щiльнiше до нього
i аж примружилася.
"Що , - подумала вона, - хай буде, а що станеться, то якось уже
переживем!"
15
Уранцi вiн устав, поснiдав молоком iз хлiбом, поцiлував дружину i
вийшов з дому, як завжди виходив на роботу. На мiсце служби вiн, однак,
прийшов тiльки для того, щоб узяти розрахунок. Вийшовши з примiщення, де
пропрацював вiсiм рокiв, вiн навiть не озирнувся. Iшов повiльною й рiвною
ходою, i обличчя в нього було таке незвичайне, що на нього озиралися.
Вулиця вивела його до Сiнного базару, де чулися крики свиней i кiнське
iржання, мукали корови й тремко озивалися кози. Свинi лежали на возах, а
знудженi селяни мовчки чекали на покупцiв. Конi хрумали пiдвiшений у
торбах овес i позирали на свiт спокiйно й байдужне. Якийсь чоловiк обзирав
корову, заглядав ©й у зуби, пiдiймав хвоста й мацав вим'я. Здавалося, вiн
повза по тiй коровi, як вуж, - тварина раз по раз тривожно мукала.
Iван спинився коло огрядно© баби, котра сидiла на розкладному стiльцi,
заплющивши очi, - в руках тримала прив'язь iз трьома козами. Кози
потяглися до Iвана гострими мордочками з борiдками, i вiн почухав одну пiд
пiдборiддям. Друга мекнула, розкривши рота, який спалахнув червоним, - очi
©© стали наче гудзики. Дивний смуток вiдчув Iван у тому меканнi, дивний
смуток побачив у засклiлих тих очах.
Баба розплющилася, очi в не© були зовсiм такi, як i в ©© кiз.
- Почому кози? - спитав Iван.
Баба подивилася на нього з пiдозрою, але за мить з ©© рота поплив
велемовний потiк. Вона почала розказувати йому про гiрку свою долю,
покивуючи при цьому головою, про старiсть-не-радiсть i про пропалу свою
силу. Розказала з тремом у голосi про одну, другу й третю козу, одна з них
Валентина Iванiвна, друга Свiтлана Iванiвна, а третя Людмила Iванiвна, бо
всi три вони динокровнi сестри; оповiла вона про те, що цiлий день i нiч
проплакала, перш нiж зважитись вивести цих красунечок на базар.
"Красунечки" совалися писками Iвану в долоню, мекали, немов i собi
навперебiй розказували про свою долю. Стара тим часом оповiла Iвановi, що
вони спокiйнi й мирнi кiзочки, а молока дають стiльки, що вона не зна , де
його й дiвать. Сметани з того молока не збереш, сказала йому стара, - це
твар нiжна i, коли хочете, благородна, але який у тому молоцi смак!
Молоко, сир i кисляк чудовi, сир не гiрший коров'ячого, а може, й кращий,
гордо сказала баба, i коли вiн ©й не вiрить, вона напише йому свою адресу,
недалеко й живе, на Трипiльськiй: там у не© хата, городець i сад. I
городець, i сад вона ще опрята , а от ходити за козами ©й уже не пiд силу.
Знову заплющилася, але для того, щоб сховати сльози. Потекли з одного й
другого ока i змочили за мить усе ©© широке й добродушне обличчя. Iван
поклав старiй у руку грошi, не торгуючись, i вона з дива аж за колiна
взялася:
- То ви й торгуватися не будете?
Наступно© хвилi вона побачила його обличчя i зустрiлася з синiми,
напрочуд добрими очима. Дивилася якийсь час, i неземне здивування охопило
©©. Вiн тим часом зняв з ©© кiз ошийники i поклав у подiл старо©.
- Дякую, бабусю, - сказав тепло, повернувся й пiшов. Кози слухняно
побiгли за ним, як собачата.
Стара аж заклякла. Зрештою, швидко отямилася, хутко пiднесла до очей
стиснуту руку з грiшми i почала швидко ©х рахувати перебираючи. Грошей
було якраз стiльки, скiльки просила, хоч готова була продати кiз i
дешевше. Звела голову, щоб хоч поглядом провести того незвичайного
покупця, але нiде його бiльше не побачила. На те вона ще бiльше
здивувалася й перехрестилася.
Пiзнiше вона розкаже сусiдам i знайомим неймовiрну й чудову легенду, а
що була вона богомiльна i пильно ходила в церкву, iшлося в тiй легендi про
святих та нечистого i про те, що вона не розiбрала до ладу, чи святий
купив у не© кiз, чи нечистий.
- Як там не було, - резюмувала стара сво©м недовiрливим та захопленим
слухачам, - а мене тiшить, що поганих кiз я йому не продала. Були це
чудо-кiзочки, - плакала вона, - золотко-кiзочки, такi душевно чистi, що аж
серце менi за них болить!
- Я так i пойняла, - сказала другого разу стара. - Такого ти, Надеждо
Филимонiвно, не проведеш! Цього i нiззя було проводить, ще якогось лиха
нашле на бiдну мою голову, тьху-тьху, не на нiч згадуючи...
Вiн iшов по вулицi, кози слухняно й дружно бiгли за ним слiдом; коли
перечiкував машину чи воза, ставали вони всi три обiч нього: Валентина
Iванiвна при цьому мекала, в тон ©й вторила Свiтлана Iванiвна, а Людмила
Iванiвна дивилася на свiт осмислено. Iшов Iван спокiйним, розважним кроком
i, здавалося, нiчого не бачив довкола себе.
Так вийшов вiн на Ки©вську, i коли проходив повз установу, в якiй
пропрацював вiсiм рокiв, з ©© вiкон висунулися всi працiвники. Вони дружно
пожалiли його й пробалакали на цю тему до вечора, зiйшовшись на думцi, що
©хнiй завжди пунктуальний спiвтовариш по роботi зсунувся, бiдолаха, з
глузду. Вони однодушне поспiвчували Марi©, а бухгалтер Фаня Iсакiвна
розповiла при цьому досить повчальну iсторiю про свою родичку, з якою
трапилася така ж iсторiя: якою страшною морокою виявилося це родинi! На
кiнець робочого дня вони дружно забули про свого невдачливого колегу, i
тiльки молоденькiй друкарцi Ра© вiн приснився був уночi: йшов по березi
рiчки високий, випростуваний, з палицею-стiльцем, а за ним статечно й
гордо ступали кози. I здалося тодi ввi снi молоденькiй друкарцi Ра©, що
вона закохалась у того чудного чолов'ягу i палить ©© через те невгасимий
вогонь. Вранцi вона неймовiрно здивувалася на такий винятково дурний сон,
не оповiла його нiкому i тiльки значно пiзнiше, рокiв через сiм, коли
прийде вона з чоловiком та дитиною на рiчку, побачить раптом ту ж картину,
що колись ©й наснилася: iтиме берегом високий сивий i дуже гарний старий i
за ним ступатимуть статечнi й задоволенi кози. Вона скаже щось веселе про
того старого сво му чоловiковi, аж той розрегочеться, але в серцi в не©
щось тенькне, наче обiрветься тонка струна.
Того всього не дано буде знати Iвановi. Вiн пройде повз вiкна установи,
де працював вiсiм рокiв, i не помiтить нi будинку, нi цiкавих у вiкнах.
Вийде на Кафедральний майдан i спуститься Чуднiвською вулицею вниз. На
горi, ще перед тим як спуститися, ще раз зупиниться, стануть коло нього й
кози, вони побачать один iз найкращих кра видiв, якi тiльки може витворити
природа. Побачать вони далекi горби i скелi, оброслi лiщиновими й
берестяними кущами, поля, а на них густо золотого жита. Вiтер гойдатиме
хлiб, i йому здасться, що тi гори дихатимуть. Здiйматимуться ©хнi груди,
завитi в синiй тонкий газ, - сплять вони, наче велети. Iван вiдчу тодi
неймовiрний захват, який завжди пронизу мандрiвника, коли той уперше
ступа на шлях, а перед ним ма простелитися дорога не в один мiсяць. Iван
зрозумi , що те, чого вiн шукав, знайдено i що п'ять синiв, про яких
мрiяв, вiн народить, хай будуть це лише п'ять паперових зшиткiв (два iз
них уже списано). Вони замiстять йому те, чого не досяг, i це ма стати
найвищим його щастям.
Вiдтак прийшов до Iвана ранковий настрiй, настрiй свiжо© роси, що
обкропила трави й освiтилася сонячним промiнням. Весь простiр побачився
йому заповнений сонцем, синiм небом, безлiччю моторного птаства, жукiв,
метеликiв, комах. Земля була повна корiння, хробакiв, кротiв, мурашви й
козачкiв. Соковитий духмяний запах сiна йому почувся, вiдчув вiн у плечах
солодкий ломець, наче й справдi цiлий день махав косою. Запах меду почув
вiд бiлих та жовтих розсипiв кашки, бджоли загули коло нього тисячами
крил, i йому здалося, що вiн повернувся на галявину, на якiй став
чоловiком. Сонце грало на листi й пелюстi урочисту пiсню, i пiд ту мелодiю
рушив вiн у свiй упереднiй шлях, а за ним, статечно й мiрно покивуючи,
пiшли три його вiрнi супровiдницi.
роздiл П'ЯТИЙ
ЗАПАХ СЕРПНЕВОГО СОНЦЯ
Спека! Крик цикад
Полум'ям пiднявсь до хмар,
Нерухомих хмар.
Сарен, XVIII ст.
1
Шкiльний двiр було захаращено витягнутими партами й столами; Олександра
Панасiвна метнулася по вулицi i вже йшла в супроводi кiлькох молодиць -
несли вони з собою горщики з бiлою глиною та квачi. Старший хлопець
Олександри Панасiвни нiс вiд рiчки повнi вiдра, син пiдстарший сидiв серед
двору й рiвняв, на шматку рейки цвяхи. Марiя Якiвна снувала з вiхтиком i
обтирала з парт куряву, сторож Степан лагодив тi парти, голосно лупаючи по
головках цвяхiв молотком. З гори спускалася Галя в сiрому старенькому
платтячку й у бiлiй хусточцi, i Володимир, який розмiшував фарбу, перш нiж
почати фарбувати, мимоволi на не© задивився. Не мала зараз то© краси, яка
так вразила його, коли пiднявся був на гору, але лице ©© було таке кругле
й таке здивовано-миловидне, що вiн знову вiдчув, як у нього закалатало
серце. Поруч з нею ступав голий до пояса Хлопець, тримав у руках старе
вiдро; старша дочка Олександри Панасiвни почервонiла, дивлячись на Хлопця,
i, щоб сховати зворушення, нахилилася й почала перев'язувати шнурок на
балетцi. Дочка пiдстарша ганялася за меншою, вони стрибали з парти на
парту, аж доки сторож Степан нагримав на них.
Олександра Панасiвна пiдiйшла в супроводi молодиць до хвiртки водночас
iз Галею. Вони спинилися на мент: високо зазвучали ©хнi голоси. Хлопець
покинув ©х i пiшов iз вiдром до рiчки, там вiн спинився по колiна в водi i
заслухався, як дзюрчить коло його литок вода. Зирнув угору й побачив
синезне серпневе небо з величезними купчастими хмарами. Почув млосний
запах бур'янiв та води: ген далеко, з лiво© руки, побачив високий зелений
горб, на якому сидiв на розкладному стiльцi сивий козопас Iван Шевчук, а
довкола розбрелися бiлi, аж слiпучi здалеку кози.
Хлопець вибрiв iз води разом iз наповненим вiдром i несамохiть
зустрiвся поглядом зi старшою дочкою Олександри Панасiвни. Вони
привiталися, а вiн схопив iнше вiдро, щоб наповнити його для дiвчинки.
Вона спитала його про щось дзвiнким голоском, i вiн подумав, що
дзенькiт швиду в рiчцi i цей голос - один звук. Набрав води, а коли
передавав вiдро дiвчинцi, ©хнi руки схрестилися. Тiльки тепер вiн
зрозумiв, що оповiда вона йому: ледь-ледь не згубила вона скляно© кулi,
яку вiн ©й подарував, власне, хотiла ©© присво©ти молодша сестра, але вона
знайшла й вiдiбрала. Сонце так яскраво освiтлювало при цьому ©© обличчя,
що воно здалося Хлопцевi майже бiлим i здалися дивовижно прозорими ©© очi
- двi малi, сiрi й надзвичайно свiтлi кринички.
Володимир у цей час поклав на парту перший мазок фарби; жiнки
повiдчиняли у класах вiкна, i в порожнiх кiмнатах ©хнi голоси звучали
пiдсилено - жiнки розчиняли в горнятах бiлу глину. Там порядкувала
Олександра Панасiвна, яка з'являлася чи в одному, чи другому вiкнi. Раз
визирнуло з вiкна й кругле Галине личко i ненароком зустрiлося з
Володимиром поглядом. Наче пролетiла помiж них зелена iскра, зв'язала ©х i
сполучила, а водночас i перелякала - Галя миттю сховалася, а Володимир
ляпнув на парту стiльки фарби, що та потекла по схилу тонкими брунатними
струмками.
Сторож Степан показав йому на вiдламану свинку вiд парти, i вони
заговорили, як би лiпше ©© приладнати. В цей час жiнки загримiли в класах
столами, пiдсовуючи, щоб легше було бiлити. На один iз тих столiв миттю
скочила Олександра Панасiвна i вiдразу замахала квачем, голосно
розповiдаючи жiнкам якусь iсторiю. Володимир задоволене дихнув запахом
фарби i почав ретельно ©© розмазувати пензлем. Хлопець iз старшою дочкою
Олександри Панасiвни знову принiс води, Марiя Якiвна взяла одне з вiдер i
почала полоскати в ньому почорнiлий вiд куряви вiхтик. Сторож Степан
гукнув на синiв Олександри Панасiвни: один став тримати дошку, а другий
пiдставляв на те мiсце, куди мав зайти цвях, важкого молотка. Сторож
сильно бив по головцi, i дошка в хлоп'ячих руках стрибала.
Марiя Якiвна по-домонтарському обходила парти й ретельно ©х обтирала,
потiм вона обiтре дошки й столи; в цей час у порожнiх класах знову
задуднiли лункi голоси, i четверо квачiв дружно заходили по стiнах. Стелi
оббiлювала Олександра Панасiвна, як найвища: в класi запахло мокрою
глиною, i Хлопець, удихнувши того запаху, вiдчув урочистий настрiй, який
запанову , коли бiлять хати.
З кутка двору захоплено цвiрчали цвiркуни, сонце щедро освiтлювало двiр
i людей у ньому, i всi вони в тому свiтлi здалися Хлопцевi спрозорiлими.
Пiзнiше вiн згадав цей день, сидячи самотньо на верандi Марi© Якiвни в
тому-таки лозовому крiслi, що в ньому любив сидiти старий Iван, - буде вiн
тодi дорослий i куритиме люльку. Одна iз хмарок, якi випустить з то©
люльки, раптом освiтить йому ту далеку картину, повернувши незрiвнянне
вiдчуття серпневого сонця, яке завжди свiдчить про достоянiсть, а водночас
i про закiнчення лiта.
Тим часом по небi повiльно пливли, наче велетенськi бiлi кораблi,
хмари, i старий козопас там, на горбi, стежачи за повiльним та несхитним
рухом тих хмар, побачить небо, вщерть заповнене велетенськими птахами,
такими великими, що несила ©м буде швидко летiти. Лежали вони завмерло на
синьому полi неба, i, тiльки пильно придивившись, можна було б спостерегти
отой одноманiтний рух. Тиха радiсть почала вливатись у серце старого -
нагадало це йому всi три спалахи, якi вiн пережив. Цього разу впадав у
визiр старого бiльше жовтий колiр, чув вiн дух тлiлих бур'янiв, втомлено©
землi й першого осiннього листя - було теперiшн його свiтло й ота
радiсть, як серпневе сонце зi сво©м запахом; прочувалася в ньому важкота
пригнутих пiд плодами гiлок. Тонка й сумовита усмiшка лягла на вуста
старому, i вiн просидiв iз тою усмiшкою аж надто довго, забувши наглядати
й за козами. Через це, може, вiн, i не побачив того клопiтного руху, що
ним виповнився шкiльний двiр, не побачив дружини, що заклопотано обтирала
куряву, не почув дзвiнких жiночих голосiв у порожнечi класiв - все це
iснувало в той день поза ним. В той день вiдчув вiн, що сонце, хоч i
гаряче, ма вже в собi присмак тлiну i що засноване воно легкою срiбною
мережкою, яку сплели довкола нього невгамовнi павуки. Побачив вiн самотню
бiлу шапку кульбаби, яка цвiла вдруге i вдруге народила свiй легiон
парашутикiв. Теплий i повiльний вiтер повiяв на нього, i зiрвав вiн та й
понiс з то© шапки з десяток насiнин - розбухли вони раптом у повiтрi,
розрослися i стали пiр'ям для бiлих птахiв, що ©х уздрiв Iван у небi. Тиха
осiнь ступала на землю золотими черевичками, поклавши собi на вуста
пальця. Старий надто виразно побачив цю жовту постать, тож звiвся, склав
стiльця i пiшов додому.
Кози здивувалися на цей несподiваний учинок свого володаря, але
перестали скубти траву й повiльно поволоклися слiдом.
Марiя Якiвна, яка уздрiла була той похiд зi шкiльного подвiр'я, змушена
була пiдiйти до Володимира й вiдпроситися додому. Володимир звiв на не©
прозорi вiд щедрого сонця очi i, звiсна рiч, дозволив, адже вони тут
чудово вправляться й без не©. Марiя Якiвна покидала цей двiр iз жалем та
тривогою, бо те, що ©© чоловiк покинув гору передчасно, не могло ©© не
стурбувати. Отож вона й поспiшила до свого обiйстя, щоб стати там на
воротях, а коли вона вже стала i надчiкувала чоловiка, зi шкiльних вiкон
раптом полинув, вирвавшись iз чотирьох жiночих грудей, чудовий спiв. Може,
через це старша дочка Олександри Панасiвни рiшуче перев'язала чоло
косинкою i ступила й собi в шкiльнi дверi, а сторож Степан зупинився з
молотком у руцi i аж рота розтулив, дрiбно поклiпуючи каправими очима.
Кiлька парт уже сяяло фарбою, сонце" грало на лискучих площинах, i