Страница:
згоджувалася бути його жiнкою.
- Скажи менi це вголос, - сказав чи радше наказав вiн.
Вона принишкла ще бiльше.
- Чого ж мовчиш?
- Менi якось страшно, - прошепотiла вона. - I соромно...
- Нема нiчого соромного, - сказав вiн. - Це станеться не зараз, а може,
через десять рокiв. Може, й через п'ятнадцять, за цей час багато чого
змiниться, можливо, нам доведеться не на один рiк розлучитися...
Його обличчя, густо залите сонячним свiтлом, стало раптом доросле, ба
навiть старече. Пророкував iз недитячою поважнiстю, i Неонiла знову
заспоко©лася. Знала вже, що в цю мить не можна було ©й мовчати: iшлося про
щось велике й вирiшальне.
- Я хочу бути тво ю жiнкою, - прошепотiла вона.
- Тодi давай поклянемося, - урочисто проголосив вiн. - Отут, у цiй
печерi, бiля цього свiтла. Врiжемо пальцi i, як колись iндiанцi, з' дна мо
свою кров.
Вона щасливо здригнулася вiд то© моторошно© урочистостi, якою забринiв
його голос.
- Кажи: клянусь нiколи не забути мого судженого!
- Клянусь! - сказала вона.
- Клянусь i я! - проголосив Хлопець. - Нiколи не забуду сво © суджено©!
Вiн полiз у кишеню, вийняв ножика i черкнув себе по пальцi.
- Надрiж i собi! - сказав вiн, передаючи ножа... Вона черкнула ножем по
пальцi й собi, i вони з' днали ранки.
- Скрiпля мо нашу згоду кров'ю! Вона не сказала нiчого, тiльки блиснуло
в куточках ©© очей по яскравому кришталику.
17
I Галя, й Володимир вiдчули, як у них щось прорвалося; шалений потiк,
що довго стримувався, раптом звалив греблю, яку мостили мимовiльно, i вони
забули про всi ваги й противаги, застереження й умовностi - тiла ©хнi
спалахнули нагальним вогнем, i в ньому згорiли всi ©хнi нагальнi й
невiдкладнi справи. Галя забула раптом про свiй дiм на горi, бабцю,
намочену звiдучора бiлизну, обiд, який треба було ще зготувати, а
Володимир викинув iз голови всi шкiльнi турботи, забувши навiть попередити
Олександру Панасiвну, щоб приймала замiсть нього заяви до першого класу.
Вiд то© хвилини, коли вийшов вiн зi шкiльного двору й рушив плече в плече
iз тi ю жiнкою, образ яко© йому вже й спати не давав, мимохiть здобув оту
легку забудькуватiсть, якою вiдзначаються всi закоханi. Бачив тiльки
сонце, що свiтило серед безхмарного сьогоднi окраю, i ясно-син небо, що
аж похитувалось у них над головами, таке багате було й соковите. Спрямував
ходу туди, куди ходив був щодня вiддаватися сво©й печалi. Якась заслона
спала йому з очей, з серця було збито путо, яке так довго на ньому тяжiло;
говорив легко й вiльно i не дбав навiть про те. Те саме вiдчувала й Галя,
©й здалося, що в не© голубе не тiльки плаття, але й сама вона стала етерна
i ясна. Наливалася небом та сонцем, воно свiтилося в ©хнiх примружених
очах, в душi в не© гуляв теплий, свiтлий вiтер, що розморожував у нiй усi
затiненi кутики, засiваючи ©х вiчно юним здивуванням. Несподiвано для себе
вона теж стала словоохiтна i, говорячи з ним навперебiй, наче хотiла
повернути згаяний час.
Вони перейшли греблю й подалися вздовж Тетерева до водокачки, там
завернули в завулок, i ©м ледве не зiпсував настрою собака, що з гавкотом
кинувся на них. Володимир став так, щоб захистити Галю й оборонитися, але
жiнка раптом вiдсторонила його i, всмiхаючись, пiшла до пса. Пес замахав
хвостом, принижено спустивши зад, а тодi й запищав прохально, наче прохав
йому вибачити.
Вони вийшли на те мiсце, де дiлив Володимир iз цвiркунами свою тугу, -
вiн начебто навмисне привiв ©© сюди. Тут, як i всi рази, танцювали над
сивими заростями полину бiлани капустянi, химерно пiдскакуючи й
присiдаючи; неподалiк журкотiла рiчка, i плив по нiй човном, одягнений у
солдатське галiфе i в куфайку, рибалка. Рибалка перевiряв перемета,
пропускаючи крiзь пальцi чорну дротину.
- Зараз вiн щось зловить, - сказала Галя й додала по-думки: "Нам на
щастя!"
Рибалка раптом нагнувся - з води вигулькнув великий срiбний головень.
- От бачишi - сказала Галя. - Вiн таки зловив, а я при тому щось
загадала.
Йому захотiлося взяти в руки те обличчя, хитро нахилене до нього, i
почати його обцiловувати. Заважав рибалка, що щасливо здирав iз гачка
головня, головень махав у його руках хвостом, i вiд того дзеркально
спалахувала його луска.
- Що ж ти загадала?
- Не скажу! - вiдказала тихенько Галя. - Щось таке велике, як цей свiт,
i хороше.
Вiн не допитувався, тiльки взяв ©© руку i сильно стиснув. Вона
срiбно-лагiдно засмiялася, аж рибалка повернув до них сво хиже вiд
рибальського щастя лице.
Володимировi стало незатишно тут, де дивилося на них це лице, хоч
навколо запаморочливо спiвали цвiркуни, а сонце наливало полини таким
густим запахом, що аж на вустах гiрко ставало. Вiн подумав, що все це
зайве: полини, метелики й сiре камiння, захотiлося йому широкого поля, де
вони тiльки й бачили б золоту стерню, небо й сонце.
- Пiшли звiдси! - сказав, i вони пiшли вздовж скелястих круч. Хитався
пiд ©хнiми ногами цмин, бур'яни терлися ©м об литки i висипали насiння, i
коли зирнув Володимир на Галинi ноги, побачив, що вони свiтяться.
"Золотонiжка!" - подумав вiн захоплено i зирнув на ©© профiль: тонкий i
рiзьблений, гiдний рiзця найбiльшого скульптора. Сонце просвiчувало
закучерявленi бiля чола та скронь волосинки, i вiд того голова ©© була
оточена чистим та рiвним нiмбом.
- Куди це ми йдемо? - спитала вона.
- А чи я знаю? - засмiявся вiн. - Туди, де небо стовпи пiдпирають.
Позирнула на нього з легким усмiхом. Тодi вiн узяв ©© пiд руку, i вони
аж зупинилися - напав на них i ледве не задушив, заклавши дихання, такий
гарячий вiтер, якого не бува в серпнi.
18
Старий козопас Iван Шевчук дописав свiй п'ятий зошит уранцi. Ще тiльки
свiтало, коли вiн вийшов на веранду. Сад i зiлля навколо були всипанi
мiрiадами iскор, i все вiд них аж посивiло. Сонце тiльки-но зiйщло над
горою, але променi його ще не доходили сюди. Рiчка вiддалiк куталась у
прозорий серпанок, а дахи вулицi волого блищали.
Вiн зiйшов iз веранди, озвалися до господаря кози, висовуючи iз хлiва
мордочки, - вiн не завважив ©х. Iшов садовою дорiжкою i мимохiть вимiчав
величезнi, вкритi росою буравицi в травi. Вернувся по кошик i назбирав
його повний. Яблука були жовтi, бокатi й пахли так нiжно, що на серцi
старого стало тепло.
Вiн поставив кошика з плодами тут-таки, на верандi, сiв у крiсло й
задивився на дахи. Бачив жiнок, якi спали бiля чоловiкiв, i дiтей, якi
неспокiйно розметали ковдри й простирадла. Бачив бабусь, яким не спалося,
деякi лежали, розплющивши очi, а моторнiшi вже повiльно ходили по дворах.
Ламали хмиз й запалювали в лiтнiх печах; Старий Пiчкур iшов до рiчки з
корзиною, яка закривалася накривкою. Вiн увiйшов у рiчковий туман, а за
якийсь час вийде з нього, ледве волочачи наповнену корзину. Потiм вiн
побiжить дрiботцем на базар - так бувало щодня. Сивий бондар ходив по
двору, нахилявся, пiдiймав клепку чи обруч i знову кидав ©х на землю: не
мiг уже працювати, але не мiг i без дiла сидiти. Отак крутитиметься вiн до
снiданку, а сiвши до столу, ©стиме похапцем: вiдчуватиме, що йому
страшенно нiколи... Вийшов на подвiр'я й Козодой, позiхнув так, що вся
вулиця вiдчула несвiжий запах iз його рота, i побрiв до цапово© буди. Вже
снiдали чоловiки, яким було далеко добиратися на роботу, коло них стояли,
схрестивши на животах руки, ©хнi напiвсоннi жiнки - очi ©хнi були майже
приплющенi, а на обличчi лежав мир.
Побачив Iван у той ранок i свою сестру, для цього довелося йому
розвернутись у крiслi i аж шию заломити. Стара стояла бiля хвiртки й
дивилась у долину. В домi спав, закинувши голу ногу на ковдру. Хлопець, а
Галi не було.
Iван перевiв погляд на школу. На вузькому односпальному лiжку, щiльно
притулившись одне до одного, спали дво . Тиха всмiшка лягла Iвановi на
вуста: рука його потяглася до олiвця.
В цей час з'явилося сонце, залило сад i веранду iз сивочубим чоловiком
- все засяяло й замерехтiло, мiрiади росинок спалахнули й заграли в
сонячному туманцi. В тому туманi iз сонця побачив раптом старий п'ятеро
сво©х ненароджених синiв, вони йшли через росистий сад. Сонце било ©м у
спини, просвiчуючи наскрiзь, а вони йшли i йшли, п'ятеро веселих,
смаглявих хлопцiв. Були голi й прекраснi, з позолоченими тiлами i з
золотими думками в головах. Мали за спиною бiлi крила, i, дивлячись на
них, - бачив-бо ©х уже на бiлому полi, густо засипаному чорним зерном
лiтер, - вiн уперше зронив на свiй зошит сльозу. Це й була остання крапка,
що ©© поставив на сво©х писаннях старий козопас, - бiльше пiсля того не
написав вiн нi рядка.
Поклав обережно на стiл олiвця, загорнув зошита i подивився в сад. Той
був залитий бiлим, чистим свiтлом, дерева майже розчинились у ньому,
пливали тiльки тугi, лискучi клубки яблук, груш та слив. Iшло в тому
свiтлi п'ятеро юнакiв, темнооких, темноволосих, з золотими тiлами i з
крильми за плечима. Iшли повiльно й обережно, неначе пливли. Старший iз
них потягся до найбiльшого яблука, зняв i ввiгнав у плiд лискучi зуби.
Бризнуло навсiбiч соком, - всi п'ятеро юнакiв iшли через сад i ©ли на
повний рот яблука.
Старий подивився й униз, на дахи. Побачив прозорi стiни, прозорих людей
i тварин - вже попрокидалися майже всi. Вагiтна жiнка пiшла через вулицю,
несучи перед собою могутнього живота. Очi в не© були великi й темнi, як у
мадонни. Скручене у нiй хлопченя завзято гамселило ©© у живiт рожевенькою
п'яточкою, вiд того на вуста жiнцi лягав усмiх. Вся вулиця була залита
тим-таки свiтлом, в якому розчинялося камiння й паркани; плавився, стаючи
монолiтною брилою золота, пiсок бiля рiчки, а сама рiчка лягла покладом
твердо© бiрюзи. В скелях, що нависали над водою, заграли яснi топази й
аметисти, а сам камiнь, розтоплюючись, почав спливати долi лискучим
молоком.
П'ятеро юнакiв стояло перед Iваном бiля веранди й до©дали сво© яблука.
Були непомiрне гарнi, а обличчями схожi на Марiю й Iвана водночас. Стояв
коло них крилатий кiнь i нетерпляче постукував об кам'яну плиту копитом.
- Менi вже пора? - спитав вiн у юнакiв, i вони, кивнувши погiдно,
повикидали через плече недогризки. Стали дво по один бiк сходiв, а дво
по другий. П'ятий, найстарший, подав йому, схилившись, руку.
- Що можу я звiдси забрати? - спитав Iван, але вiдповiдi не почув.
Тодi вiн звiвся. Рипнуло лозове крiсло i продерло пiдлогу,
вiдсуваючись. Велике свiтло захиталося над його головою - об' мна куля,
повна слiпучого етеру, повiльно спускалася до землi. Заiржав тонко й
тривожно крилатий кiнь i звiв до Iвана великi, прегарнi, майже людськi
очi.
Вiн подав руку найстаршому з юнакiв i спокiйно, розважно, не
кваплячись, зiйшов долi.
Роздiл шостий
ПТАХ ПЕРЕЛIТНИЙ
Ясний мiсяцю!
Тiнь моя зi мною йде,
Аж додому йде.
Содо. XVII ст.
1
Хлопець побачив той кра вид, як тiльки зiйшов на Чуднiвську. Лягли
перед ним золотоволосi покатi лоби, оточенi кучерявими заростями лiщини й
грабчакiв; з право© руки витиналися скелi, трохи збоку, мiж низьких хат
Павлюкiвки, вивишався бiлий дах школи. Не мiг iти, бо схопило його зажма
за горло: саме цей кра вид примарювався йому, коли мiряв вiн голу сопку в
Заполяр'©, зрештою й ускрiзь, де кидала його доля. Часом промальовувалися
вони в уявi, i тиха туга починала звiльна колисати його. Останнiм часом це
стало як наслання, отож покинув усе й подався сюди. Все було вiдчужено
знайоме, притихле й несмiливе, чи, може, став вiн такий перед лицем оцього
рiдного й таки забутого свiту. Сама Чуднiвська змiнилася невпiзнанне: було
висипано по нiй насип i прокладено через Кам'янку новий, удвiчi виший вiд
попереднього мiст. Стара дорога спускалася з лiвого боку, лишився вiдтак
лiвий бiк, а хати з садами з право© руки, так само й гайок на мiсцi
колишньо© яйцебази, зникли без слiду.
Назустрiч Хлопцю пiдiймалася по старiй дорозi жiнка iз напрочуд
знайомим обличчям, вiн миттю впiзнав ©© - жила неподалiк колишньо© 12-©
школи. На Хлопця вона уваги не звернула, але це перше знайоме обличчя в
рiдному мiстi схвилювало його.
Пiшов униз, широко вимахуючи майже порожнiм чемоданом, вуста його
мимохiть склались у дудочку, i засвистiв вiн, як любив у дитинствi. З
розчиненого вiкна на свист визирнула кругла, як колесо, фiзiономiя,
волосся ©© було позатягувано в бiгудi - антена невiдомого ще зразка. Очi
©© стали так само геометричне круглi, як i лице, а коли Хлопець пiдморгнув
тiй головi-антенi, лiва ©© брова стала схожа на перекинуту галочку, що ©©
люблять ставити у сво©х звiтах бюрократи.
Дощi вже встигли порозмивати брукiвку, i Хлопець ступав по хиткому
камiннi, як колись по рiчкових греблях; внизу, бiля зарослого травою
насипу, стояв дiд, у правицi якого була звернена набiк паличка, а за
кiлька крокiв скубало травинки, складаючи в пучок, пузате й замацьорене
дитя.
Хлопець пiшов по колишнiй Чуднiвськiй, що стала тепер завулком, i по
дорозi траплялося йому все бiльше знайомих облич. Хати тут були тi ж таки,
зате Просиновська гора зовсiм розмилася водою. Сидiла на сво му каменi
ряба Катька, тiльки була вона невимiрне старша й грубша. Подивилася на
Хлопця примруженими очима, i йому здалося, що тi очi клацнули, як
фотоапарат, навiки запам'ятавши його обличчя. Та жiнка, подумалося
Хлопцевi, справжнiй фотоархiв цi © вулицi, - зберiгалися там негативи всiх
облич, що тут проходили.
Його погляд, однак, потягся далi, в кiнець вулицi. Перебiгала дорогу
кiшка, ген вiддаля, бiля Дядюкiв, лежав у пилюцi чорний пес, iшла з
порожнiми вiдрами одноока Василенчиха. Серце Хлопцевi забилося прискорено
- втягало його в той отвiр вулицi, наче могутнiм насосом. Захотiлося
побiгти в цю блiду порожнечу; нi, нi, подумав вiн, не варто так
перейматися! Здавалося, невiдома сила пiднiма його над землею, на око
вибилася непрохана сльоза - пiшов вiн швидко-швидко, навiки здивувавши
рябу Катьку, яка розкаже сьогоднi кумасям про дивака, який не йшов по
©хнiй вулицi, а летiв, а може, й плив.
Але в цей момент Хлопцевi було байдуже до рябо© Катьки, вiн i справдi
летiв! Навколо незвично посрiблилося повiтря, з'явився над головою
чорногуз: били, плескали його крила - летiв i не мiг перелетiти простору
вулицi: блиснули гостро шибки колишньо© школи; на одну iз лавочок бiля
хвiртки сiла сива, як молоко, стара; нi, йому нема чого аж надто
поспiшати!
Бiля Олександри Панасiвни притишив ходу i крадькома зирнув через
паркан. У дворi було охайно пiдметено, аж знати було на землi вiника,
лiтню пiч уже розiбрали, а на столi бiля стiни свiтлiла велика миска з
падалицями. Яблунi, якi колись допомагав садити й вiн, були великi й
розложистi, вiття ©хн гнулося вiд щедрого плоду.
Тут, бiля цього обiйстя, вiн став раптом обережний. Щось густе й свiтле
сколихнулось у його душi, щось пiдзабуте, але сокровенне. Вiдступив од
паркану i вже звiдси побачив гору i рiдний на нiй дiм. Серце майже
зупинилось у нього в грудях, стояв закам'янiлий, наче постало перед його
очима чудовне марево. Сонце падало навкiсно i застеляло гору синюватим
серпанком; здалося, мигнула бiля дому ясно-синя постать, - вiн мимоволi
забув за тi десять рокiв, що тут не був. Здалося йому, що поверта ться зi
сво©х хлопчачих цiлоденних мандрiвок i його очiку , як завше, ота
ясно-синя материна постать. Зморений i заболочений, бреде вiн пiд гору, i
йому солодко й любо ста бачити матiр, яка приклала дашком долоню до лоба
i дивиться-вигляда його зi свiту широкого.
Зараз вiн i справдi повертавсь iз того широкого свiту, в руках у нього
- майже порожнiй чемодан, а в грудях пустеля та суша, гуляють там безмежнi
вiтри, що назбирав вiн ©х пiд час сво © багаторiчно© блуканини. Вже не
золототiлий юнак брестиме зараз пiд гору, а втомлений, трохи огрядний
чоловiк, який зрозумiв раптом неперехiдну iстину: тiльки тодi
по-справжньому вiдчува ться втома, коли ось-ось ма ш переступити порiг
рiдного обiйстя. "Я син марно-травний, - думалося спроквола йому, - але я
все-таки повернувся!"
Вiн iшов поволi пiд гору, жорства вилiтала з-пiд пiдошов i котилася
долi, можливо, вiн надмiр поспiша i в нього надто калата серце - важко
йому йти i задуха чавить горло. Спрага висушила йому рота, сухий язик
ледь-ледь проверта ться, сухi його очi течуть угору - майорить там i
майорить ясно-синя постать. Щось не схожа вона на матiр, дума вiн,
вдивляючись; iде, однак, i йде, свiт хита ться перед очима: скiльки ще
потрiбно часу, щоб дiстатися нарештi на ту гору i щоб промовити тим сво©м
шарудявим язиком: "Доброго ранку тобi, мамо!" Небо над головою чисте й
прозоре, тремтить у ньому яскраво-бiле кружало дино© хмари; стежку, що
тече пiд гору, ледве втоптано; росте довкруг i пахтi полин, перелiтають з
куща на кущ коники; десятки дзвiнких голосiв дзвонять у нього над головою;
вiн озира ться здивовано - кiлька жайворонкiв зависло в синьому небi.
Спиня ться, щоб перевести подих, хоч нiколи ранiше не зупинявся,
виходячи пiд цю гору, - вимахував пiд не© за раз; сьогоднi вiн i справдi
втомлений та спустошений, тому вiдверта ться вiд дому й дивиться на
кра вид. Греблю бiля електростанцi© збудували й пiдняли воду ще до його
ви©зду, але все одно: чужа йому ця збiльшена штучно вода. Пiску тiльки
трохи бiля острова, i там так густо насипано людських тiл, що зда ться
йому звiдси - пiсок руха ться й колива ться. Очi йому болять дивитися на
все це, вiн поверта ться, але вже не бачить ясно-синьо© постатi бiля
будинку. Сто©ть той безлюдний та байдужний, поблимуючи холодними шибами.
Хлопець мимоволi стишу крок: трохи нiяково йому, а трохи боязко туди
заходити.
Бiля скелi сiв, витягнув люльку й закурив, щоб погасити цей зрадливий
трем рук, зуби його мимоволi вицокують на мундштуку. Дивиться на горби з
того боку рiчки, по краю одного з них бреде чоловiк iз собакою - постатi
цi здаються звiдси силуетами. Десь далеко вуркотить трактор; дим iз люльки
наповню Хлопця i помалу заспокою його; очi мружаться i стають вузькi, а
на вуста вибива ться всмiш-ка - кладеться йому перед очi широка синя
дорога. Тихо заспiвав поруч цвiркунець, наче голос випробовував;
жайворонки над головою замовкли, лягла на горби срiблиста тиша, аж чути
стало вiд далекого пляжу тонкi погуки. Вийшла на подвiр'я Олександра
Панасiвна, так само висока й худа, як i колись, в руцi в не© було порожн
вiдро. Серце застукало Хлопцевi в грудях, i вiн втомлено звiвся.
Назустрiч йому йшла легка юна дiвчина в ясно-синьому платтi. Обличчя ©©
було трохи сонне, а очi голубi.
- Добрий день! - сказав вiн дiвчинцi. - Ти часом не з цього будинку?
- З цього, - вiдповiла трохи здивовано дiвчина. - А вам кого?
- Галину Iванiвну, - вiдказав Хлопець, кусаючи губу, щоб не
розсмiятися.
Сестра подивилася на нього холодно, в глибинi ©© очей мигнула темна
iскра, але вiдразу ж згасла.
- Вона вдома, - сказала i повернулася, щоб iти. Йому не захотiлося ©©
затримувати: сестра його не впiзнала. Легкий посвист вирвався йому з вуст,
i вiн пiшов пiд той супровiд до знайомо© вiддавен хвiртки. Каштан серед
двору стояв незмiнний, незмiнний був i малинник. В густому шпоришi, що ним
обрiс двiр, стояв столик, а бiля нього два старi стiльцi. На столику, як i
в Олександри Панасiвни, жовтiла миска з падалицями.
Обiрвав свист i озирнувся. Сестрина ясно-синя постать була майже внизу,
i вiн раптом пошкодував, що не признався до не©. Покинув серед двору
чемодан i перейшов по стежцi до саду. Тi ж таки кiлька фруктових дерев,
той-таки мiцний паркан вiд лiкарень. З одного боку побачив вiн у парканi
хвiртку - легкий посвист знову вирвався йому з вуст. Повернувся назад до
двору; бiля каштана, як завжди, висiв умивальник та рушник. Хлопець
умився, а коли витирався, почув, як заспiвали сiнешнi дверi.
На порозi стояла повна жiнка. Вони дивилися одне на одного, i в обох
раптом затремтiли вуста.
- Добрий день, мамо! - сказав Хлопець. Галя згукнула легенько: стояв
перед нею майже незнайомий чоловiк. Якась далека подоба ©© сина
вгадувалась у ньому, але це була радше тiнь давнього Хлопця. Водночас вона
непомильно його впiзнала, щось стислось у грудях, а рука спазматичне
схопилася за перило ганку.
- Бачу, не впiзнала мене, мамо, - сказав, неприродно розсмiявшись.
Хлопець. - Це я - птах перелiтний!
2
Цей майже незнайомий чоловiк, в якому лишилися тiльки залишки
колишнього ©© Хлопця, хвилював i дивно страшив Галю. Вiд нього грубо пахло
потом, руки в нього були величезнi, важкi й мозолястi, очi глибоко
вганялись у череп - витримати його погляд треба було немало© сили; вiн
ходив по домi залiзними кроками, аж гула вiд того пiдлога. Здавалося, в
©хню тиху забiч ввiрвалася незнайома сила, що ма розкидати й зруйнувати
весь спокiй ©хнього iснування, а з другого боку, це був таки вiн, ©©
первiсток, за яким вона вже й очi проплакала, бо подумки й поховала.
Дивлячись на нього, Галя й дратувалася, жалiла й любила його. Здобув вiн
безцеремонну манеру висловлюватися i майже не випускав iз рота люльки.
Весь дiм вiдразу заповнився тютюновим димом, який немилосердно дер Галi в
горлi, але вона не мала сили щось йому зауважити - було так i тодi, коли
вони сидiли на кухнi: вона смажила млинцi, а вiн скупо оповiдав, кушпелячи
люльку, про сво життя. Вiд диму тютюнового й диму вiд сковороди повiтря
навколо них зовсiм посинiло, хоч Галя й вiдчинила вiкно. Зрештою, оповiла
йому про сво життя i вона. Перш за все про те, як померла баба, а померла
вона вiдразу по тому, як подався вiн у свiт.
- Стара виявилася поганою пророкинею, - сказала Галя. - Все торочила,
що не побачу я тебе нiколи.
- Мала рацiю, - сказав вiн, напускаючи на обличчя хмару диму. - ©дучи
звiдси, я таки не думав повертатися.
- Хлопче! - вигукнула вражено Галя. - А про мене ти коли думав?
- Ти мала ким жити, - безцеремонне зауважив вiн. - Чоловiк i донька...
- Не мiг вибачити менi того шлюбу?
- Та нi! - Вiн почав цокотiти пальцями по столi, iмiтуючи стук по©зда -
розважався так, коли днями вилежував на плацкартнiй полицi. - Я нiколи
тебе не осуджував. Просто я вiрю, як би тобi це сказати... В кожного,
очевидно, сво призначення. Мабуть, менi потрiбно було облiтати
пiвсвiту, щоб повернутися сюди.
- А як же з намiром не повертатися?
- Коли в нас у сiдницi шило, ми не завжди здатнi до розважку. Ми тодi
найменше дума мо про iнших. Але про тебе я думав. Тодi, коли менi хотiлося
пуститись у дорогу, а в силу обставин я мав ще сидiти на мiсцi, я думав
найбiльше про тебе, мамо.
- Дуже втiшно, - сказала не без iронi© Галя, викладаючи на тарiлку
готовi млинцi. - Втiшнiше менi було б, коли б ти прислав хоч одного листа.
Вона вилила на сковорiдку тiсто, i воно зашипiло.
- Я писав тобi листи, мамо, - сказав вiн несподiвано нiжно i аж очi
опустив вiд зворушення. - Написав тобi тисячу листiв...
- Овва! - засмiялася Галя. - Хотiла б я одержати з то© тисячi хоч би
десять.
- Вони були б нуднi й непри мнi, - вiдмовив вiн. - На тих листах я
вчився володiти пером.
- Володiти пером? - Галя була щиро здивована.
- Так, - сказав вiн, натоптуючи люльку. - Бо я не забував у тих
мандрiвках про ще одного чоловiка. Про дiда Iвана. Добре затямив, що той
лишив п'ять списаних зшиткiв. Ти нiчого про них не зна ш?
- Зшитки? - задумалася Галя, i в не© ледве не згорiв млинець. - Якi це
зшитки? Старий i справдi мав якiсь дивацтва. Марiя Якiвна...
- Я хочу прочитати цi зошити, - сказав Хлопець, припалюючи люльку й
випускаючи з рота сиву хмарку. - Не знаю чому, в тих мандрiвках я часто
думав про дiда й про тi його зшитки. Але перш нiж за них сiсти, я мусив
навчитися науки красного письменства.
- Саме тому ти й складав листи до мене? - спитала трохи вражена, але й
потiшена Галя.
- Хочеш, щоб я освiдчився тобi? - засмiявся Хлопець. - Те, що син
справдову ться перед матiр'ю, i його освiдчення.
Вона почервонiла. Стало ©й невимовне тепло вiд його слiв, тож вона таки
спалила млинець, надимiвши бiльше, нiж вiн люлькою.
- Ти не бачив Оксани? - змiнила вона тему.
- Бачив, - криво всмiхнувся Хлопець. - Вона мене не впiзнала.
- Ну, звiдки вона може тебе впiзнати? Чи ти прислав нам хоч одну
фотокартку? ©х лишилося у мене тiльки двi, i то з часу, коли ти ще не вмiв
ставити свого "я".
- Фотографiя - це облуда, - рiзко сказав Хлопець. - Блюзнiрське
обшахраювання часу!
- Як ти сказав? - здивувалася Галя.
- Обшахраювання часу. Ми легковажно тратимо час i весь час намага мося
обдурити себе. Спогади, листи, фотографi© - все це без вартостi, хiба що
вбира ться в одежу мистецьку. Тодi воно витворю хоча б iлюзiю.
- Це якiсь не зовсiм збагненнi думки. Якi тво© плани?
- Вiддам тобi тi грошi, що маю. Потiм знайду роботу i спробую жити тут.
Галя поставила перед ним тарiлку з млинцями.
- Годилося б випити за тво повернення доброго вина, - сказала вона, -
але вiд нас до магазину неблизько.
- Що це за хвiртка в парканi? - спитав вiн, посилаючи до рота млинця.
- А, це для Володимира, - вiдмахнулася ножем Галя. - Зна ш, вiн помер.
Це сталося так несподiвано, буде вже тому п'ять рокiв. Химерне, скажу,
було в нас життя. Доки не зачинили дванадцято© школи, вiн змушений був
жити внизу, а я на горi - не з його ногою сюди було щодня дертися. Бабця ж
зiйти вниз рiшуче вiдмовлялася. О, вона була на©вно безцеремонна! Коли в
тебе дочка, казала менi раз у раз, навiщо тобi вiн? Жiнки цього дому не
мають потреби в чоловiках, вони пiддаються тiльки пориву, - Галя
засмiялася i засоромилася раптом, що сказала синовi таку
сакраментальнiсть. Але очi його свiтилися так ясно i щиро, що ©© мимоволi
тягло до вiдвертостi. - Я тодi жартувала: треба менi збудувати халабуду
посерединi гори, притому геометрично точно вимiряти вiдстань, щоб жодна
сторона не була уражена.
Вона замовкла й подивилася в вiкно, наче й справдi побачила оту
халабуду серед гори.
- Оксана видалася така крикуха, - всмiхнулася вона, - що я змушена була
перебратися на гору. Тут бiльше простору... Але чого я тобi це розказую,
ти б повинен це й сам пам'ятати.
- Я й пам'ятаю, - сказав вiн.
- Легше стало, коли зачинили дванадцяту школу, це вже було, зда ться,
пiсля тебе. Володимир дiстав роботу в мiстi, i ми прорiзали в парканi оту
хвiртку - Володимир сам ходив до головного лiкаря за дозволом. Тепер я ©©
знову забила...
- Позбавля ш себе зручностей?
- Через ту хвiртку почали лазити всiлякi суб' кти, хворi i бозна-хто. А
- Скажи менi це вголос, - сказав чи радше наказав вiн.
Вона принишкла ще бiльше.
- Чого ж мовчиш?
- Менi якось страшно, - прошепотiла вона. - I соромно...
- Нема нiчого соромного, - сказав вiн. - Це станеться не зараз, а може,
через десять рокiв. Може, й через п'ятнадцять, за цей час багато чого
змiниться, можливо, нам доведеться не на один рiк розлучитися...
Його обличчя, густо залите сонячним свiтлом, стало раптом доросле, ба
навiть старече. Пророкував iз недитячою поважнiстю, i Неонiла знову
заспоко©лася. Знала вже, що в цю мить не можна було ©й мовчати: iшлося про
щось велике й вирiшальне.
- Я хочу бути тво ю жiнкою, - прошепотiла вона.
- Тодi давай поклянемося, - урочисто проголосив вiн. - Отут, у цiй
печерi, бiля цього свiтла. Врiжемо пальцi i, як колись iндiанцi, з' дна мо
свою кров.
Вона щасливо здригнулася вiд то© моторошно© урочистостi, якою забринiв
його голос.
- Кажи: клянусь нiколи не забути мого судженого!
- Клянусь! - сказала вона.
- Клянусь i я! - проголосив Хлопець. - Нiколи не забуду сво © суджено©!
Вiн полiз у кишеню, вийняв ножика i черкнув себе по пальцi.
- Надрiж i собi! - сказав вiн, передаючи ножа... Вона черкнула ножем по
пальцi й собi, i вони з' днали ранки.
- Скрiпля мо нашу згоду кров'ю! Вона не сказала нiчого, тiльки блиснуло
в куточках ©© очей по яскравому кришталику.
17
I Галя, й Володимир вiдчули, як у них щось прорвалося; шалений потiк,
що довго стримувався, раптом звалив греблю, яку мостили мимовiльно, i вони
забули про всi ваги й противаги, застереження й умовностi - тiла ©хнi
спалахнули нагальним вогнем, i в ньому згорiли всi ©хнi нагальнi й
невiдкладнi справи. Галя забула раптом про свiй дiм на горi, бабцю,
намочену звiдучора бiлизну, обiд, який треба було ще зготувати, а
Володимир викинув iз голови всi шкiльнi турботи, забувши навiть попередити
Олександру Панасiвну, щоб приймала замiсть нього заяви до першого класу.
Вiд то© хвилини, коли вийшов вiн зi шкiльного двору й рушив плече в плече
iз тi ю жiнкою, образ яко© йому вже й спати не давав, мимохiть здобув оту
легку забудькуватiсть, якою вiдзначаються всi закоханi. Бачив тiльки
сонце, що свiтило серед безхмарного сьогоднi окраю, i ясно-син небо, що
аж похитувалось у них над головами, таке багате було й соковите. Спрямував
ходу туди, куди ходив був щодня вiддаватися сво©й печалi. Якась заслона
спала йому з очей, з серця було збито путо, яке так довго на ньому тяжiло;
говорив легко й вiльно i не дбав навiть про те. Те саме вiдчувала й Галя,
©й здалося, що в не© голубе не тiльки плаття, але й сама вона стала етерна
i ясна. Наливалася небом та сонцем, воно свiтилося в ©хнiх примружених
очах, в душi в не© гуляв теплий, свiтлий вiтер, що розморожував у нiй усi
затiненi кутики, засiваючи ©х вiчно юним здивуванням. Несподiвано для себе
вона теж стала словоохiтна i, говорячи з ним навперебiй, наче хотiла
повернути згаяний час.
Вони перейшли греблю й подалися вздовж Тетерева до водокачки, там
завернули в завулок, i ©м ледве не зiпсував настрою собака, що з гавкотом
кинувся на них. Володимир став так, щоб захистити Галю й оборонитися, але
жiнка раптом вiдсторонила його i, всмiхаючись, пiшла до пса. Пес замахав
хвостом, принижено спустивши зад, а тодi й запищав прохально, наче прохав
йому вибачити.
Вони вийшли на те мiсце, де дiлив Володимир iз цвiркунами свою тугу, -
вiн начебто навмисне привiв ©© сюди. Тут, як i всi рази, танцювали над
сивими заростями полину бiлани капустянi, химерно пiдскакуючи й
присiдаючи; неподалiк журкотiла рiчка, i плив по нiй човном, одягнений у
солдатське галiфе i в куфайку, рибалка. Рибалка перевiряв перемета,
пропускаючи крiзь пальцi чорну дротину.
- Зараз вiн щось зловить, - сказала Галя й додала по-думки: "Нам на
щастя!"
Рибалка раптом нагнувся - з води вигулькнув великий срiбний головень.
- От бачишi - сказала Галя. - Вiн таки зловив, а я при тому щось
загадала.
Йому захотiлося взяти в руки те обличчя, хитро нахилене до нього, i
почати його обцiловувати. Заважав рибалка, що щасливо здирав iз гачка
головня, головень махав у його руках хвостом, i вiд того дзеркально
спалахувала його луска.
- Що ж ти загадала?
- Не скажу! - вiдказала тихенько Галя. - Щось таке велике, як цей свiт,
i хороше.
Вiн не допитувався, тiльки взяв ©© руку i сильно стиснув. Вона
срiбно-лагiдно засмiялася, аж рибалка повернув до них сво хиже вiд
рибальського щастя лице.
Володимировi стало незатишно тут, де дивилося на них це лице, хоч
навколо запаморочливо спiвали цвiркуни, а сонце наливало полини таким
густим запахом, що аж на вустах гiрко ставало. Вiн подумав, що все це
зайве: полини, метелики й сiре камiння, захотiлося йому широкого поля, де
вони тiльки й бачили б золоту стерню, небо й сонце.
- Пiшли звiдси! - сказав, i вони пiшли вздовж скелястих круч. Хитався
пiд ©хнiми ногами цмин, бур'яни терлися ©м об литки i висипали насiння, i
коли зирнув Володимир на Галинi ноги, побачив, що вони свiтяться.
"Золотонiжка!" - подумав вiн захоплено i зирнув на ©© профiль: тонкий i
рiзьблений, гiдний рiзця найбiльшого скульптора. Сонце просвiчувало
закучерявленi бiля чола та скронь волосинки, i вiд того голова ©© була
оточена чистим та рiвним нiмбом.
- Куди це ми йдемо? - спитала вона.
- А чи я знаю? - засмiявся вiн. - Туди, де небо стовпи пiдпирають.
Позирнула на нього з легким усмiхом. Тодi вiн узяв ©© пiд руку, i вони
аж зупинилися - напав на них i ледве не задушив, заклавши дихання, такий
гарячий вiтер, якого не бува в серпнi.
18
Старий козопас Iван Шевчук дописав свiй п'ятий зошит уранцi. Ще тiльки
свiтало, коли вiн вийшов на веранду. Сад i зiлля навколо були всипанi
мiрiадами iскор, i все вiд них аж посивiло. Сонце тiльки-но зiйщло над
горою, але променi його ще не доходили сюди. Рiчка вiддалiк куталась у
прозорий серпанок, а дахи вулицi волого блищали.
Вiн зiйшов iз веранди, озвалися до господаря кози, висовуючи iз хлiва
мордочки, - вiн не завважив ©х. Iшов садовою дорiжкою i мимохiть вимiчав
величезнi, вкритi росою буравицi в травi. Вернувся по кошик i назбирав
його повний. Яблука були жовтi, бокатi й пахли так нiжно, що на серцi
старого стало тепло.
Вiн поставив кошика з плодами тут-таки, на верандi, сiв у крiсло й
задивився на дахи. Бачив жiнок, якi спали бiля чоловiкiв, i дiтей, якi
неспокiйно розметали ковдри й простирадла. Бачив бабусь, яким не спалося,
деякi лежали, розплющивши очi, а моторнiшi вже повiльно ходили по дворах.
Ламали хмиз й запалювали в лiтнiх печах; Старий Пiчкур iшов до рiчки з
корзиною, яка закривалася накривкою. Вiн увiйшов у рiчковий туман, а за
якийсь час вийде з нього, ледве волочачи наповнену корзину. Потiм вiн
побiжить дрiботцем на базар - так бувало щодня. Сивий бондар ходив по
двору, нахилявся, пiдiймав клепку чи обруч i знову кидав ©х на землю: не
мiг уже працювати, але не мiг i без дiла сидiти. Отак крутитиметься вiн до
снiданку, а сiвши до столу, ©стиме похапцем: вiдчуватиме, що йому
страшенно нiколи... Вийшов на подвiр'я й Козодой, позiхнув так, що вся
вулиця вiдчула несвiжий запах iз його рота, i побрiв до цапово© буди. Вже
снiдали чоловiки, яким було далеко добиратися на роботу, коло них стояли,
схрестивши на животах руки, ©хнi напiвсоннi жiнки - очi ©хнi були майже
приплющенi, а на обличчi лежав мир.
Побачив Iван у той ранок i свою сестру, для цього довелося йому
розвернутись у крiслi i аж шию заломити. Стара стояла бiля хвiртки й
дивилась у долину. В домi спав, закинувши голу ногу на ковдру. Хлопець, а
Галi не було.
Iван перевiв погляд на школу. На вузькому односпальному лiжку, щiльно
притулившись одне до одного, спали дво . Тиха всмiшка лягла Iвановi на
вуста: рука його потяглася до олiвця.
В цей час з'явилося сонце, залило сад i веранду iз сивочубим чоловiком
- все засяяло й замерехтiло, мiрiади росинок спалахнули й заграли в
сонячному туманцi. В тому туманi iз сонця побачив раптом старий п'ятеро
сво©х ненароджених синiв, вони йшли через росистий сад. Сонце било ©м у
спини, просвiчуючи наскрiзь, а вони йшли i йшли, п'ятеро веселих,
смаглявих хлопцiв. Були голi й прекраснi, з позолоченими тiлами i з
золотими думками в головах. Мали за спиною бiлi крила, i, дивлячись на
них, - бачив-бо ©х уже на бiлому полi, густо засипаному чорним зерном
лiтер, - вiн уперше зронив на свiй зошит сльозу. Це й була остання крапка,
що ©© поставив на сво©х писаннях старий козопас, - бiльше пiсля того не
написав вiн нi рядка.
Поклав обережно на стiл олiвця, загорнув зошита i подивився в сад. Той
був залитий бiлим, чистим свiтлом, дерева майже розчинились у ньому,
пливали тiльки тугi, лискучi клубки яблук, груш та слив. Iшло в тому
свiтлi п'ятеро юнакiв, темнооких, темноволосих, з золотими тiлами i з
крильми за плечима. Iшли повiльно й обережно, неначе пливли. Старший iз
них потягся до найбiльшого яблука, зняв i ввiгнав у плiд лискучi зуби.
Бризнуло навсiбiч соком, - всi п'ятеро юнакiв iшли через сад i ©ли на
повний рот яблука.
Старий подивився й униз, на дахи. Побачив прозорi стiни, прозорих людей
i тварин - вже попрокидалися майже всi. Вагiтна жiнка пiшла через вулицю,
несучи перед собою могутнього живота. Очi в не© були великi й темнi, як у
мадонни. Скручене у нiй хлопченя завзято гамселило ©© у живiт рожевенькою
п'яточкою, вiд того на вуста жiнцi лягав усмiх. Вся вулиця була залита
тим-таки свiтлом, в якому розчинялося камiння й паркани; плавився, стаючи
монолiтною брилою золота, пiсок бiля рiчки, а сама рiчка лягла покладом
твердо© бiрюзи. В скелях, що нависали над водою, заграли яснi топази й
аметисти, а сам камiнь, розтоплюючись, почав спливати долi лискучим
молоком.
П'ятеро юнакiв стояло перед Iваном бiля веранди й до©дали сво© яблука.
Були непомiрне гарнi, а обличчями схожi на Марiю й Iвана водночас. Стояв
коло них крилатий кiнь i нетерпляче постукував об кам'яну плиту копитом.
- Менi вже пора? - спитав вiн у юнакiв, i вони, кивнувши погiдно,
повикидали через плече недогризки. Стали дво по один бiк сходiв, а дво
по другий. П'ятий, найстарший, подав йому, схилившись, руку.
- Що можу я звiдси забрати? - спитав Iван, але вiдповiдi не почув.
Тодi вiн звiвся. Рипнуло лозове крiсло i продерло пiдлогу,
вiдсуваючись. Велике свiтло захиталося над його головою - об' мна куля,
повна слiпучого етеру, повiльно спускалася до землi. Заiржав тонко й
тривожно крилатий кiнь i звiв до Iвана великi, прегарнi, майже людськi
очi.
Вiн подав руку найстаршому з юнакiв i спокiйно, розважно, не
кваплячись, зiйшов долi.
Роздiл шостий
ПТАХ ПЕРЕЛIТНИЙ
Ясний мiсяцю!
Тiнь моя зi мною йде,
Аж додому йде.
Содо. XVII ст.
1
Хлопець побачив той кра вид, як тiльки зiйшов на Чуднiвську. Лягли
перед ним золотоволосi покатi лоби, оточенi кучерявими заростями лiщини й
грабчакiв; з право© руки витиналися скелi, трохи збоку, мiж низьких хат
Павлюкiвки, вивишався бiлий дах школи. Не мiг iти, бо схопило його зажма
за горло: саме цей кра вид примарювався йому, коли мiряв вiн голу сопку в
Заполяр'©, зрештою й ускрiзь, де кидала його доля. Часом промальовувалися
вони в уявi, i тиха туга починала звiльна колисати його. Останнiм часом це
стало як наслання, отож покинув усе й подався сюди. Все було вiдчужено
знайоме, притихле й несмiливе, чи, може, став вiн такий перед лицем оцього
рiдного й таки забутого свiту. Сама Чуднiвська змiнилася невпiзнанне: було
висипано по нiй насип i прокладено через Кам'янку новий, удвiчi виший вiд
попереднього мiст. Стара дорога спускалася з лiвого боку, лишився вiдтак
лiвий бiк, а хати з садами з право© руки, так само й гайок на мiсцi
колишньо© яйцебази, зникли без слiду.
Назустрiч Хлопцю пiдiймалася по старiй дорозi жiнка iз напрочуд
знайомим обличчям, вiн миттю впiзнав ©© - жила неподалiк колишньо© 12-©
школи. На Хлопця вона уваги не звернула, але це перше знайоме обличчя в
рiдному мiстi схвилювало його.
Пiшов униз, широко вимахуючи майже порожнiм чемоданом, вуста його
мимохiть склались у дудочку, i засвистiв вiн, як любив у дитинствi. З
розчиненого вiкна на свист визирнула кругла, як колесо, фiзiономiя,
волосся ©© було позатягувано в бiгудi - антена невiдомого ще зразка. Очi
©© стали так само геометричне круглi, як i лице, а коли Хлопець пiдморгнув
тiй головi-антенi, лiва ©© брова стала схожа на перекинуту галочку, що ©©
люблять ставити у сво©х звiтах бюрократи.
Дощi вже встигли порозмивати брукiвку, i Хлопець ступав по хиткому
камiннi, як колись по рiчкових греблях; внизу, бiля зарослого травою
насипу, стояв дiд, у правицi якого була звернена набiк паличка, а за
кiлька крокiв скубало травинки, складаючи в пучок, пузате й замацьорене
дитя.
Хлопець пiшов по колишнiй Чуднiвськiй, що стала тепер завулком, i по
дорозi траплялося йому все бiльше знайомих облич. Хати тут були тi ж таки,
зате Просиновська гора зовсiм розмилася водою. Сидiла на сво му каменi
ряба Катька, тiльки була вона невимiрне старша й грубша. Подивилася на
Хлопця примруженими очима, i йому здалося, що тi очi клацнули, як
фотоапарат, навiки запам'ятавши його обличчя. Та жiнка, подумалося
Хлопцевi, справжнiй фотоархiв цi © вулицi, - зберiгалися там негативи всiх
облич, що тут проходили.
Його погляд, однак, потягся далi, в кiнець вулицi. Перебiгала дорогу
кiшка, ген вiддаля, бiля Дядюкiв, лежав у пилюцi чорний пес, iшла з
порожнiми вiдрами одноока Василенчиха. Серце Хлопцевi забилося прискорено
- втягало його в той отвiр вулицi, наче могутнiм насосом. Захотiлося
побiгти в цю блiду порожнечу; нi, нi, подумав вiн, не варто так
перейматися! Здавалося, невiдома сила пiднiма його над землею, на око
вибилася непрохана сльоза - пiшов вiн швидко-швидко, навiки здивувавши
рябу Катьку, яка розкаже сьогоднi кумасям про дивака, який не йшов по
©хнiй вулицi, а летiв, а може, й плив.
Але в цей момент Хлопцевi було байдуже до рябо© Катьки, вiн i справдi
летiв! Навколо незвично посрiблилося повiтря, з'явився над головою
чорногуз: били, плескали його крила - летiв i не мiг перелетiти простору
вулицi: блиснули гостро шибки колишньо© школи; на одну iз лавочок бiля
хвiртки сiла сива, як молоко, стара; нi, йому нема чого аж надто
поспiшати!
Бiля Олександри Панасiвни притишив ходу i крадькома зирнув через
паркан. У дворi було охайно пiдметено, аж знати було на землi вiника,
лiтню пiч уже розiбрали, а на столi бiля стiни свiтлiла велика миска з
падалицями. Яблунi, якi колись допомагав садити й вiн, були великi й
розложистi, вiття ©хн гнулося вiд щедрого плоду.
Тут, бiля цього обiйстя, вiн став раптом обережний. Щось густе й свiтле
сколихнулось у його душi, щось пiдзабуте, але сокровенне. Вiдступив од
паркану i вже звiдси побачив гору i рiдний на нiй дiм. Серце майже
зупинилось у нього в грудях, стояв закам'янiлий, наче постало перед його
очима чудовне марево. Сонце падало навкiсно i застеляло гору синюватим
серпанком; здалося, мигнула бiля дому ясно-синя постать, - вiн мимоволi
забув за тi десять рокiв, що тут не був. Здалося йому, що поверта ться зi
сво©х хлопчачих цiлоденних мандрiвок i його очiку , як завше, ота
ясно-синя материна постать. Зморений i заболочений, бреде вiн пiд гору, i
йому солодко й любо ста бачити матiр, яка приклала дашком долоню до лоба
i дивиться-вигляда його зi свiту широкого.
Зараз вiн i справдi повертавсь iз того широкого свiту, в руках у нього
- майже порожнiй чемодан, а в грудях пустеля та суша, гуляють там безмежнi
вiтри, що назбирав вiн ©х пiд час сво © багаторiчно© блуканини. Вже не
золототiлий юнак брестиме зараз пiд гору, а втомлений, трохи огрядний
чоловiк, який зрозумiв раптом неперехiдну iстину: тiльки тодi
по-справжньому вiдчува ться втома, коли ось-ось ма ш переступити порiг
рiдного обiйстя. "Я син марно-травний, - думалося спроквола йому, - але я
все-таки повернувся!"
Вiн iшов поволi пiд гору, жорства вилiтала з-пiд пiдошов i котилася
долi, можливо, вiн надмiр поспiша i в нього надто калата серце - важко
йому йти i задуха чавить горло. Спрага висушила йому рота, сухий язик
ледь-ледь проверта ться, сухi його очi течуть угору - майорить там i
майорить ясно-синя постать. Щось не схожа вона на матiр, дума вiн,
вдивляючись; iде, однак, i йде, свiт хита ться перед очима: скiльки ще
потрiбно часу, щоб дiстатися нарештi на ту гору i щоб промовити тим сво©м
шарудявим язиком: "Доброго ранку тобi, мамо!" Небо над головою чисте й
прозоре, тремтить у ньому яскраво-бiле кружало дино© хмари; стежку, що
тече пiд гору, ледве втоптано; росте довкруг i пахтi полин, перелiтають з
куща на кущ коники; десятки дзвiнких голосiв дзвонять у нього над головою;
вiн озира ться здивовано - кiлька жайворонкiв зависло в синьому небi.
Спиня ться, щоб перевести подих, хоч нiколи ранiше не зупинявся,
виходячи пiд цю гору, - вимахував пiд не© за раз; сьогоднi вiн i справдi
втомлений та спустошений, тому вiдверта ться вiд дому й дивиться на
кра вид. Греблю бiля електростанцi© збудували й пiдняли воду ще до його
ви©зду, але все одно: чужа йому ця збiльшена штучно вода. Пiску тiльки
трохи бiля острова, i там так густо насипано людських тiл, що зда ться
йому звiдси - пiсок руха ться й колива ться. Очi йому болять дивитися на
все це, вiн поверта ться, але вже не бачить ясно-синьо© постатi бiля
будинку. Сто©ть той безлюдний та байдужний, поблимуючи холодними шибами.
Хлопець мимоволi стишу крок: трохи нiяково йому, а трохи боязко туди
заходити.
Бiля скелi сiв, витягнув люльку й закурив, щоб погасити цей зрадливий
трем рук, зуби його мимоволi вицокують на мундштуку. Дивиться на горби з
того боку рiчки, по краю одного з них бреде чоловiк iз собакою - постатi
цi здаються звiдси силуетами. Десь далеко вуркотить трактор; дим iз люльки
наповню Хлопця i помалу заспокою його; очi мружаться i стають вузькi, а
на вуста вибива ться всмiш-ка - кладеться йому перед очi широка синя
дорога. Тихо заспiвав поруч цвiркунець, наче голос випробовував;
жайворонки над головою замовкли, лягла на горби срiблиста тиша, аж чути
стало вiд далекого пляжу тонкi погуки. Вийшла на подвiр'я Олександра
Панасiвна, так само висока й худа, як i колись, в руцi в не© було порожн
вiдро. Серце застукало Хлопцевi в грудях, i вiн втомлено звiвся.
Назустрiч йому йшла легка юна дiвчина в ясно-синьому платтi. Обличчя ©©
було трохи сонне, а очi голубi.
- Добрий день! - сказав вiн дiвчинцi. - Ти часом не з цього будинку?
- З цього, - вiдповiла трохи здивовано дiвчина. - А вам кого?
- Галину Iванiвну, - вiдказав Хлопець, кусаючи губу, щоб не
розсмiятися.
Сестра подивилася на нього холодно, в глибинi ©© очей мигнула темна
iскра, але вiдразу ж згасла.
- Вона вдома, - сказала i повернулася, щоб iти. Йому не захотiлося ©©
затримувати: сестра його не впiзнала. Легкий посвист вирвався йому з вуст,
i вiн пiшов пiд той супровiд до знайомо© вiддавен хвiртки. Каштан серед
двору стояв незмiнний, незмiнний був i малинник. В густому шпоришi, що ним
обрiс двiр, стояв столик, а бiля нього два старi стiльцi. На столику, як i
в Олександри Панасiвни, жовтiла миска з падалицями.
Обiрвав свист i озирнувся. Сестрина ясно-синя постать була майже внизу,
i вiн раптом пошкодував, що не признався до не©. Покинув серед двору
чемодан i перейшов по стежцi до саду. Тi ж таки кiлька фруктових дерев,
той-таки мiцний паркан вiд лiкарень. З одного боку побачив вiн у парканi
хвiртку - легкий посвист знову вирвався йому з вуст. Повернувся назад до
двору; бiля каштана, як завжди, висiв умивальник та рушник. Хлопець
умився, а коли витирався, почув, як заспiвали сiнешнi дверi.
На порозi стояла повна жiнка. Вони дивилися одне на одного, i в обох
раптом затремтiли вуста.
- Добрий день, мамо! - сказав Хлопець. Галя згукнула легенько: стояв
перед нею майже незнайомий чоловiк. Якась далека подоба ©© сина
вгадувалась у ньому, але це була радше тiнь давнього Хлопця. Водночас вона
непомильно його впiзнала, щось стислось у грудях, а рука спазматичне
схопилася за перило ганку.
- Бачу, не впiзнала мене, мамо, - сказав, неприродно розсмiявшись.
Хлопець. - Це я - птах перелiтний!
2
Цей майже незнайомий чоловiк, в якому лишилися тiльки залишки
колишнього ©© Хлопця, хвилював i дивно страшив Галю. Вiд нього грубо пахло
потом, руки в нього були величезнi, важкi й мозолястi, очi глибоко
вганялись у череп - витримати його погляд треба було немало© сили; вiн
ходив по домi залiзними кроками, аж гула вiд того пiдлога. Здавалося, в
©хню тиху забiч ввiрвалася незнайома сила, що ма розкидати й зруйнувати
весь спокiй ©хнього iснування, а з другого боку, це був таки вiн, ©©
первiсток, за яким вона вже й очi проплакала, бо подумки й поховала.
Дивлячись на нього, Галя й дратувалася, жалiла й любила його. Здобув вiн
безцеремонну манеру висловлюватися i майже не випускав iз рота люльки.
Весь дiм вiдразу заповнився тютюновим димом, який немилосердно дер Галi в
горлi, але вона не мала сили щось йому зауважити - було так i тодi, коли
вони сидiли на кухнi: вона смажила млинцi, а вiн скупо оповiдав, кушпелячи
люльку, про сво життя. Вiд диму тютюнового й диму вiд сковороди повiтря
навколо них зовсiм посинiло, хоч Галя й вiдчинила вiкно. Зрештою, оповiла
йому про сво життя i вона. Перш за все про те, як померла баба, а померла
вона вiдразу по тому, як подався вiн у свiт.
- Стара виявилася поганою пророкинею, - сказала Галя. - Все торочила,
що не побачу я тебе нiколи.
- Мала рацiю, - сказав вiн, напускаючи на обличчя хмару диму. - ©дучи
звiдси, я таки не думав повертатися.
- Хлопче! - вигукнула вражено Галя. - А про мене ти коли думав?
- Ти мала ким жити, - безцеремонне зауважив вiн. - Чоловiк i донька...
- Не мiг вибачити менi того шлюбу?
- Та нi! - Вiн почав цокотiти пальцями по столi, iмiтуючи стук по©зда -
розважався так, коли днями вилежував на плацкартнiй полицi. - Я нiколи
тебе не осуджував. Просто я вiрю, як би тобi це сказати... В кожного,
очевидно, сво призначення. Мабуть, менi потрiбно було облiтати
пiвсвiту, щоб повернутися сюди.
- А як же з намiром не повертатися?
- Коли в нас у сiдницi шило, ми не завжди здатнi до розважку. Ми тодi
найменше дума мо про iнших. Але про тебе я думав. Тодi, коли менi хотiлося
пуститись у дорогу, а в силу обставин я мав ще сидiти на мiсцi, я думав
найбiльше про тебе, мамо.
- Дуже втiшно, - сказала не без iронi© Галя, викладаючи на тарiлку
готовi млинцi. - Втiшнiше менi було б, коли б ти прислав хоч одного листа.
Вона вилила на сковорiдку тiсто, i воно зашипiло.
- Я писав тобi листи, мамо, - сказав вiн несподiвано нiжно i аж очi
опустив вiд зворушення. - Написав тобi тисячу листiв...
- Овва! - засмiялася Галя. - Хотiла б я одержати з то© тисячi хоч би
десять.
- Вони були б нуднi й непри мнi, - вiдмовив вiн. - На тих листах я
вчився володiти пером.
- Володiти пером? - Галя була щиро здивована.
- Так, - сказав вiн, натоптуючи люльку. - Бо я не забував у тих
мандрiвках про ще одного чоловiка. Про дiда Iвана. Добре затямив, що той
лишив п'ять списаних зшиткiв. Ти нiчого про них не зна ш?
- Зшитки? - задумалася Галя, i в не© ледве не згорiв млинець. - Якi це
зшитки? Старий i справдi мав якiсь дивацтва. Марiя Якiвна...
- Я хочу прочитати цi зошити, - сказав Хлопець, припалюючи люльку й
випускаючи з рота сиву хмарку. - Не знаю чому, в тих мандрiвках я часто
думав про дiда й про тi його зшитки. Але перш нiж за них сiсти, я мусив
навчитися науки красного письменства.
- Саме тому ти й складав листи до мене? - спитала трохи вражена, але й
потiшена Галя.
- Хочеш, щоб я освiдчився тобi? - засмiявся Хлопець. - Те, що син
справдову ться перед матiр'ю, i його освiдчення.
Вона почервонiла. Стало ©й невимовне тепло вiд його слiв, тож вона таки
спалила млинець, надимiвши бiльше, нiж вiн люлькою.
- Ти не бачив Оксани? - змiнила вона тему.
- Бачив, - криво всмiхнувся Хлопець. - Вона мене не впiзнала.
- Ну, звiдки вона може тебе впiзнати? Чи ти прислав нам хоч одну
фотокартку? ©х лишилося у мене тiльки двi, i то з часу, коли ти ще не вмiв
ставити свого "я".
- Фотографiя - це облуда, - рiзко сказав Хлопець. - Блюзнiрське
обшахраювання часу!
- Як ти сказав? - здивувалася Галя.
- Обшахраювання часу. Ми легковажно тратимо час i весь час намага мося
обдурити себе. Спогади, листи, фотографi© - все це без вартостi, хiба що
вбира ться в одежу мистецьку. Тодi воно витворю хоча б iлюзiю.
- Це якiсь не зовсiм збагненнi думки. Якi тво© плани?
- Вiддам тобi тi грошi, що маю. Потiм знайду роботу i спробую жити тут.
Галя поставила перед ним тарiлку з млинцями.
- Годилося б випити за тво повернення доброго вина, - сказала вона, -
але вiд нас до магазину неблизько.
- Що це за хвiртка в парканi? - спитав вiн, посилаючи до рота млинця.
- А, це для Володимира, - вiдмахнулася ножем Галя. - Зна ш, вiн помер.
Це сталося так несподiвано, буде вже тому п'ять рокiв. Химерне, скажу,
було в нас життя. Доки не зачинили дванадцято© школи, вiн змушений був
жити внизу, а я на горi - не з його ногою сюди було щодня дертися. Бабця ж
зiйти вниз рiшуче вiдмовлялася. О, вона була на©вно безцеремонна! Коли в
тебе дочка, казала менi раз у раз, навiщо тобi вiн? Жiнки цього дому не
мають потреби в чоловiках, вони пiддаються тiльки пориву, - Галя
засмiялася i засоромилася раптом, що сказала синовi таку
сакраментальнiсть. Але очi його свiтилися так ясно i щиро, що ©© мимоволi
тягло до вiдвертостi. - Я тодi жартувала: треба менi збудувати халабуду
посерединi гори, притому геометрично точно вимiряти вiдстань, щоб жодна
сторона не була уражена.
Вона замовкла й подивилася в вiкно, наче й справдi побачила оту
халабуду серед гори.
- Оксана видалася така крикуха, - всмiхнулася вона, - що я змушена була
перебратися на гору. Тут бiльше простору... Але чого я тобi це розказую,
ти б повинен це й сам пам'ятати.
- Я й пам'ятаю, - сказав вiн.
- Легше стало, коли зачинили дванадцяту школу, це вже було, зда ться,
пiсля тебе. Володимир дiстав роботу в мiстi, i ми прорiзали в парканi оту
хвiртку - Володимир сам ходив до головного лiкаря за дозволом. Тепер я ©©
знову забила...
- Позбавля ш себе зручностей?
- Через ту хвiртку почали лазити всiлякi суб' кти, хворi i бозна-хто. А