Страница:
Ой, дурна я була, дурна!
На не© дивилися важкi, банькуватi очi господаря, i вона знову втерла
сльози. Випросталася й сiла рiвно, а ©© темне обличчя просвiтлiло раптом,
i засвiтили з нього чорнi очi - на коротесеньку мить повернулася ©© давня
краса. Маленькi попиковi очицi пили ту красу й напитися не могли, i
виповзла з кра чку його ока сльоза, засвiтилася й зацвiла на виблiдому
обличчi: вже через не© дивився попик на жiнку...
Оминула вона Iвана Доломана, i, коли набирала воду, рум'янцi
повернулися на ©© обличчя й заквiтли, як маки, бо зазирнула дiвчина в
криницю й побачила там обличчя молотника-наймита, що невтомно цокотiв
цiпом. Знову ©© серце закалатало в такт iз ударами того цiпа, i, коли
проходила вона з повними вiдрами повз Iвана Доломана, то й не помiтила
його - став вiн, мов вода, прозiрчастий i, мов вода, пролився i стiк з то©
дороги, адже кликав i кликав ©© постук серця найдорожчого, адже саме для
того другого розцвiтила на щоках отакi великi й червонi маки...
Господар похитував головою, як робила це нещодавно його жiнка, було
його обличчя смутне, хоч про такi чудовi речi розповiли отi темнi й
зiв'ялi жiночi вуста. Знову простягла руку до попика i затремтiла,
зависла, безсила втримати те короткочасне й неймовiрне видиво, що
засвiтила вона його сво©ми словами.
- Гей-гей! - хитала головою...
Сидiла тодi в такому-от кутку, як сидить зараз, i так само густа
темрява обливала ©©, бо думки, якi думала, були чорнi i рум'янцi на ©©
щоках з'©ла темрява; свiтив мiсяць, але не проникав до не© пiд повiтку.
Вона чекала на нього й боялася, i тахкотiло в ©© грудях серце, хоч там, у
клунi, давно затих цiп i навколо тiльки й чути було, що сухий шелест
зiлля. Лопотiла шажками-листям грушня, i падали вряди-годи грушки,
шелестячи в прижухлу зелень городу.
Вiн став у прочiлi повiтки, загородивши його весь, просвiчувалося
тiльки бiля голови, а вона, хоч i чекала на нього, вiдчула, що збива ться
в грудку, що холонуть у не© колiна i язик. I стала вона там, у кутку,
шпакуватим ©жаком, бо вiд чорних сво©х думок так дивно змалiла супроти
того великого й волохатого, що заступив увесь прочiл.
- Надi ! - сказав вiн так нiжно, що серце ©© почало розтавати.
Виклюнулася з нього стеблинка мала, затремтiла й завмерла.
- Надi ! - повторив вiн тим-таки голосом. - Чи ж станеш мо ю жiнкою?
©© серце знову скрижанiло, i той паросток, що так тонко бринiв на
вершечку його, зiв'яв i скинув напiврозпущенi листки. Сухий холодний вiтер
провiявся по повiтцi.
- Я знаю, про що ти дума ш, - печально й нiжно говорив парубок. - Ти
багата, а я бiдний, ти хазяйська дочка, а я наймит.
- Я про це думаю, - прошелестiла вона самими вустами. - Не вiддадуть
мене за тебе.
- Давай утечемо, - прошепотiв вiн. - Я тебе, голубко, на руках
носитиму, пестуватиму незгiрш, як мама...
Тодi вона простягла до нього руки. Мiсяць став якраз за спиною наймита,
облив його голову i впав на тi простягненi руки. I дивно запалали тi бiлi
руки, тонкi й випещенi, якi не знали важко© роботи, та й не хотiли ©©
знати. I дивилися вони обо на тi руки: вона iз жалем, а вiн iз любов'ю.
I пiдiгнулись у нього колiна, укляк вiн перед тими руками, а звiльнене
свiтло притьма линуло у повiтку й обiлляло закоханих густим зеленим
свiтлом. Зойкнув вiн тихесенько - такою несусвiтною красою запалало дiвоче
обличчя i так яскраво блиснули напiввiдслоненi ©© зуби.
- Надi -зозулько, - пролебенiв вiн. - Не бери того до серця. Я
багатий!.. Я, золотце мо , куди багатший за твого вiтця, я, пташечко, все
тобi вiддам, я дуже багатий, серденько!..
- Ти бага-тий? - протягла здивовано i трохи розчаровано дiвчина. - А це
ж бо звiдки?
Тодi вiн погас перед нею, як гасне свiчка. Став уже сам непроникне
чорний i непроникне замкнутий. Не дивився на не©, а що обличчя його було в
тiнi, вона не змогла побачити, яка зажура запечатала йому очi й вуста.
- Чого ж мовчиш? - тихенько спитала вона.
- Бо важко про це говорити, душе моя! - сказав вiн зимно. - Я розбiйник
страшний. I грошi мо©, й багатство з того-таки розбою зiбранi.
Та жiнка в кутку ридала не стримуючись. © темне обличчя було мокре,
губи зведенi спазмою, хиталася вона з боку на бiк, зчiплювала пальцi рук,
розпачливо змахувала руками i стискала ними колiна. Господар обережно взяв
©© опiдруч, i вона покiрно встала. Голова ©© трусилася, з-пiд очiпка
вибилося сиве волосся, i стала вона, як баба столiтня, - ветха й тремка.
Господар примовляв лагiдно, вряди-годи гладив ©© по головi, i стара вже
тiльки схлипувала, давлячись плачем.
Попик так само сидiв серед кiмнати, так само був облитий яскравим
свiтлом; йому, певне, запекло в голову, бо надiв раптом бриля. Синi
метелики звилися над ним, не вилiтаючи, однак, з-поза стяги, потрiпотiли
крильцями й плавко сiли на сво мiсце. Тiнь од бриля сховала попикове
лице, i тiльки очi його покiрливо синiли з того затiнку, як два чистi,
незамутненi джерельця.
Господар провiв жiнку, а за порогом ©© взяли опiдруч два тiлистi
дядьки. Вона провисла мiж них, наче вже й плотi не мала - тiльки одежа з
тремкою головою. Прочiл був також освiтлений сонцем, вели дядьки стару по
кам'яному мощеному подвiр'ю, ©хнi голi макiвки рожево блищали, а коли
позирали один на одного, то профiлi ©хнi були цiлком однаковi.
Цю групу заступила господарева постать, iржаво зарипiли дверi, i знову
запала в мешканнi пiвсутiнь - свiтився тiльки посерединi бiлий, густо
залитий сонцем дiдок.
Господар важко опустився на ослiн, захрумтiли йому кiстки, а його
смутне обличчя на мить закам'янiло.
Тодi прийшла до них тиша. Сидiли отак нерушно, наче на щось очiкували,
в сонячнiй стязi крутилася, срiбно спалахуючи, курява, крiзь просвiт
проглядало напрочуд син небо, а навколо нiмо стояли порожнi ослони, стiл
та лiжко. Стiни були завiшанi килимами, i в сутiнi тi килими здавалися
чорними. На них було зображено важкi кабанячi голови, i голови тi дивилися
зi стiн, наче живi...
- Вона, панотче, зараз сильно пережива , - сказав понуро господар. -
Але тодi, коли ми зважилися побратися, саме вона зневолила мене згадати
про забутi скарби i згублених мною людей. Видить бог, на той час я
вiдiйшов од страшного свого рукомесла...
З-пiд бриля дивилися на господаря ясно-синi, як у хлопчика, очi.
Дивилися трохи здивовано й покiрливо: не було в них нi осуду, нi
схваленння. Жила хiба що оця тиша, яка висла навколо, i оце сонце зi
срiбними порошинками в ньому.
Мiсячне сяйво ворушилося на дорогах, сплiталось у коронах дерев,
ковзалось по солом'яних стрiхах; розквiтали нiчнi квiти й запаморочливо
пахли. Дихала втомлена земля, сухий вiтер ходив, наче парубок, порожнiми
вулицями й обтрушував стиглi сади. Глухо падали яблука та грушi, й
заливалися, аж навшпиньки ставали, цвiркуни; текла волога вiд рiк, i
плескав там весельцем рибалка. Чорний пес (нiч стояла чорна навколо) бiг i
бiг, висолопивши язика (мiсяць червоний висiв серед неба), й поблискував
очима (зорi кришились i осипалися донизу); пахли бур'яни, готуючись
розкрити коробочки з насiнням i розсiяти ©х по землi; чорний пес похитував
хвостом - вiтер-парубок зiскочив раптом з гiлляки прирiчкового дерева,
вдарив навприсяди i до смертi зачарував великооку й геть-но недосвiдчену
русалку. Бiлi квiти приходили на розмову до квiтiв червоних, бралися
тендiтними рученятами й починали легесенький танок, ледь-ледь вихитуючи
тонкими станами. Очi ©хнi розширялися, й круглi ©хнi личка пашiли, а
розкришенi зорi засiвали ©х i заплiднювали. Звiдти, звiдкiля почав свiй
бiг чорний лахман, позiхнула вже холоднорота Зневажниця квiтiв, i це
осiнн дихання вiдчув на собi перш за все наймит, якого не брав сьогоднi
сон i який сидiв просто неба, схиливши на руки голову.
Зашелестiло зовсiм поруч, i то були найлегшi з легких кроки. Стала
перед парубком, запнута в темну хустку, дiвчина. Не могла наблизитися, а
похитувалася й чекала, поки зведе вiн обличчя й помiтить ©©. Дiвочi вуста
були напiввiдслоненi - бiла квiтка прийшла до червоно©, - очi ©© були
повнi нестiйного зоряного трепету, що ним така багата була тодiшня нiч.
Вiн справдi був червонуватий у цьому сяйвi, чи, мо', червонила його
одежа, звiв голову й дивився на дiвчину, легенько закусивши вуста, а в
грудях гуляв йому й гуляв холоднуватий продув - Зневажниця квiтiв
поселилася там.
- Гей, Степа! - озвалася легенько дiвчина. - Чи хочеш мене вислухати?
- Чого б то я не хотiв? - так само обiзвався вiн, i осiнь почала
вимиватися з його грудей.
- Була я у ворожки, Степа! - сказала вона тiльки вустами. - То чи
зна ш, що вона порадила?
Вiн похитав головою, а сам утопився в блискотливих очах, що так тепло
свiтилися супроти нього.
- Пiду я за тебе, Степа! - так само тихо сказала вона. - Але сходи у
четвер до того лiсу, де розбивав, i ночуй на гробах, що ©х наробив. Слухай
вiдтак, що учу ш...
Подивився на не© пильно. Не вiдвела погляду, i вiн зрозумiв: буде ©й
покiрний. Схилить голову, бо несила витримати йому того чару й отого
свiтла чарiвного - струмить вiн на нього й неволить. Схилив отож голову, i
вуста його ще слабше, нiж у не©, рухнулися:
- А сьогоднi, Надi , часом не четвер?..
Попику заклякло тiло сидiти на ослiнцi, вiн знову скинув бриля,
мимовiльно зiгнавши метеликiв, - закружляли вони й затанцювали в сонячнiй
стязi. Попик ходив довкола то© стяги, розминаючи ноги, а його спiвбесiдник
мовчки втупився в передки сво©х чобiт. I наче читав вiн iз тих чобiт
iсторiю про те, як iшли вони, цi чоботи його, по дорозi й поспiшали, щоб
не запiзнитися, як горiв над головою червоний мiсяць i як жiнка химерна
Осiнь, ота квiтiв Зневажниця, церемонно ступала обiч нього, тримаючись iз
ним опiдруч. I вiн через те роздiлився на двох чоловiкiв: той, бiля якого
ступала Зневажниця, був сумний i добрий, i плакав вiн чистими покайними
сльозами, а той, з другого боку, був байдужий та спокiйний i насвистував
розбiйницько© пiснi. Тож в однiй халявi чобота хлюпало од щедро пролитих
слiз, а в другiй холодив ногу гостренний колiй. I йшов вiн так пiд мiсяцем
по дорозi аж до ранку, пiсля того спав цiлий день у канавi, а тодi знову
так само iшов. Коли ж вiн спав, то спала коло нього ота чудова Зневажниця
квiтiв, i спала коло нього його перша дитина - Розбiйницька пiсня:
породили вони ©© у тiй мандрiвцi. Iшов вiн другу нiч i третю, i народилася
в них за цi двi ночi друга дитина - Печаль синьоока; отож iшли вони вже
вчотирьох. Вiн тримав за руку дитину старшу, а Зневажниця квiтiв -
молодшу. I йшов вiн отак ще й п'яту, й шосту нiч, i вiд цих ночей
народилась у нього третя дитина - Розсудливiсть сiроока.
I коли вiн сiв на тiй могилi, що ©© насипав сам, знову був четвер, i
цiлий день просидiв вiн там, не думаючи нiчого й нiчого не вiдчуваючи.
Його дiти розбрелися навдокiл, старша дочка збирала хмиз на вогнище, менша
пiдпалила той хмиз, а найменша зав'язала йому очi бiлим поясом. I сидiв
вiн отак закоцюблий, iз зав'язаними очима, а вiтер видував iз нього все
тепло - не мiг нагрiтися вiд вогню, що палили дiти його; бiля нього в
ногах сiла покiрна й так само задумана Зневажниця квiтiв, i квiти, що
росли довкола, раптом погасли в околi аж на десять верстов. Тодi вiн
здригнувся i здер з очей бiлого пояса: десь далеко з-пiд землi почувся
важкий стогiн, схожий на зiтхання. I з того зiтхання проросли раптом
травою слова.
- Боже, - почув вiн, - боже! Пометися за мою й мою кривду!
Пiшло воно луною, оте "мою", i повторилося якраз стiльки разiв, скiльки
душ вiн загубив, гуляючи в цьому лiсi.
Кружляли в сонячнiй стязi синi метелики. Попик пересунув ослiнчика з
сонця у затiнок, але разом пересунув i ту сонячну стягу. Знову сiв у сяйвi
срiбних порошинок, i його сива голова засвiтилася. Тодi вiн удруге наклав,
не соромлячись, на голову бриля, i обидва метелики мирно спустилися долi.
Дивився iз мерехко© сутiнi на господаря, i той тiльки тепер звiв голову.
- Прийшов я додому й повiдаю ©й, - сказав господар. - Чув-©м голос iз
гробу: "Боже, пометися мо©й кривдi!" - казало. I повторилося це багато
разiв...
Вони були вдвох, коли ©й це сказав: батьки по©хали на ярмарок i мали
повернутися аж завтра.
- Я сказала, же ти покинув нашу службу! - засмiялася вона раптом i
засвiтила з-пiд хустки величезними сво©ми очима.
Вiн стояв перед нею сутiнний i похмурий. Дивився спiдлоба, i йому в
ногу палив червоний, як вогонь, нiж.
- Прогнати мене хочеш?
Тодi вона скочила на ноги. Майнула спiдницею, аж чобiтки ©© червонi
засвiтилися, очi ©© заблищали гнiвно i стали ще чудовiшi. Вуста
вiдслонилися, важко задихала вона, не зводячи з нього погляду.
Вiн м'якшав од того погляду, бо серце його засiвалося теплим смутком.
Серце його розширювалось у грудях, вже заповнило ©х усi, i не мiг вiн
пальцем кивнути, такий слабкий став знову й безвольний.
- Коли б могла, - швидко заговорила дiвчина, i слова з пишних ©© вуст
падали, наче хто в золотий дзвiночок бив, - коли б могла, то й прогнала
б... Важко менi переймати твiй грiх на себе, але не можу я й без тебе...
Застогнала раптом i вдарилася колiньми об ганок, обхопилась руками й
захиталась у розпачi.
- Степа! - зойкнула вона тоненько. - Все це на голову нашу, Степа!..
Вiн стояв серед двору, як бовван дерев'яний, дерев'яне було його лице,
i спустилися йому дерев'янi руки.
- Iди, Степане! Знову йди! Iди так, щоб не бачили тебе люде... Iди,
Степане, туди само. Послухай ще раз, коханий, мо', почу ш так щось iще!..
Не мовив нi слова. Повернувся й пiшов не озираючись. Вiн знав, що там,
за спиною, сто©ть вона навколiшках i горнеться в темну хустку. Очi ©© -
величезнi, i це вiд них такий кволий вiн став та безпорадний. Знав:
плачуть тi очi чорно, бо й самому хотiлося плакати. Iшов, прислухаючись до
тих гострих схлипiв за спиною, i не мiг на них не вiдгукнутися. Отож
черпав чобiтьми куряву, а очi його при тому були слiпi.
Цього разу не йшла за ним дочка - Свист розбiйницький, але так само
трималася з ним опiдруч Зневажниця квiтiв i так само вiв вiн за руку
Печаль синьооку; найменша ж дочка - Розсудливiсть - плелася позаду, ледве
ногами переступаючи. Печаль приклала до рота золоту дудочку й пригравала
©м до ноги, а вони ступали й ступали, i обличчя ©хнi були мов зi старого
дуба тесанi. Не видно в них нi радостi, нi смутку: отакi собi дерев'янi
iстоти, - тiльки на третiй день ©хньо© мандрiвки народився хлопчик
дрiбнесенький - Жаль. Був вiн легкий, як пiр'©на, i Зневажниця квiтiв
несла його на лiвiй долонi, а вiн сидiв на тiй долонi, наче дiдок якийсь
дуже поважний. Свiтило на нього сонце чи й мiсяць, а волоссячко було
бiле-бiле, i бiла була в нього сорочина, пiдперезана жовтою волосиною.
Спiвав ©м отой хлопчик пiд золоту трель сестрино© дудочки, але обличчя в
усiх лишалися так само дерев'янi. Так iшли вони знову двi ночi, а вранцi
народилась у них остання дочка, сонна й неповоротка, ноги в не© - як
колоди, а очi - шматки сiрого каменю. I не хотiв вiн давати ©й iмення, аж
розсердилася на нього Зневажниця квiтiв, - тодi-от опало все листя на
деревах.
Рiвно горiло довкруги жовте листя, ясно висвiчуючи золотою барвою.
Ходили по тому листi дiти його тимчасовi: Печаль вiнка собi приладнала.
Розсудливiсть рахувала листки, Жаль спав, лiгши на один листок, а
вкрившись другим, а та Безiменниця, незграбна й дерев'яна, вилiзла наймиту
на плечi й байдужiсiнько дивилася на свiт.
Тодi вiдчув вiн уперше, що стомився, бо так тяжко було сидiти йому на
могилi i так чавила плечi ота Безiменниця! Вiн лiг i довго чекав - погляд
його пiшов повз голi вершини дерев, дiйшов до хмар i гуляв собi там.
Глуха тиша стояла навколо. Печаль припасувала до ясно© голiвки
листяного вiнка й почала викручуватися, притопуючи нiжкою по сирiй землi.
Розсудливiсть сiла на пеньок, пiдперла долонею пiдборiддя й замислилася.
Жаль звiвся раптом з ложа, вилiз на батькову ногу й пiшов по нiй,
постукуючи маленькою патеричкою. Вiн iшов так довго, може, годин зо двi,
доки зупинився бiля наймитового серця. Тодi розмахнувся патеричкою i
вгородив ©© нещадно в серце.
У цей момент i почувся голос, глибокий i тихий, пригнiчений i болющий:
- Боже, пометися за мо© кривди!
I пiшло луною те "мо©", повторившись стiльки разiв, скiльки вiн знав.
Тодi ще бiльша тиша впала на землю. I в тiй тишi попробувала раптом голос
дудочка Печалi. Загучав, провис тонкий i глибокий звук i обiрвався раптом,
наче хто його ножем обрiзав.
Потiм зашумiли порожнi корони дерев, i глухий шепiт пронiсся над
розпростертим колишнiм розбiйником:
- Пiмщуся аж у пра-пра-пра-пращатах!
I скочив раптом розбiйник, покинув i дiтей сво©х, i Зневажницю квiтiв
та й побiг щодуху туди, де сидiла на ганку й чекала на нього напрочуд
гарна, великоока дiвчина.
Вона рвучко скочила на ноги, як тiльки побачила його. Був вiн спершу як
мачинка, тодi мов крихiтний чоловiчок, бiльшав i бiльшав i нарештi
спинився перед нею, глибоко дихаючи. На ганок вийшла мати дiвчини, i вони,
облитi мерехтливим сутiнком, стояли нерушно й чекали на його слова.
- Сказало: помщуся в пра-пра-пра-пращатах! - видихнув вiн.
Засвiтилися весело зуби молодо©, i зiйшла з ©© обличчя тiнь, що лежала
на ньому весь той час. Махнула вона рукою, й голубий дзвiнок затремтiв у
густому сутiнку.
- Ага-га! - мовила. - Хто того дочека ?!
- Що вiн сказав? - схилилася до не© мати.
- В пра-пра-пра-пращатах, мамо!
- Ага-га! - похитала головою мати. - Де там того хтось може дочекатися.
По тому вони побачили батька, що повертався з вулицi. Неначе тяг за
собою весь той сутiнок, зiгнувся й налягав на цiпок. Вони змовкли всi
тро , наче води в рот понабирали, i стояли так, надчiкуючи суддю свого i
громовержця.
Вiн став у воротях: червонi чоботи, синi штани i червоний жупан. Синя
опанча зливалася з його плiч, а за спиною звишувалася неозора стiна
сутiнку. Грiзно висли сивi вуса, а очi iскрилися й палали.
- То це ти, лайдаку, - зарипiв вiн, як мажа, - замiсть робити десь
шаланда шся?! Чи б я тримав собi такого лихого наймита?! Геть з мого
двору, шалапуте окаянний!
Свiтив перстом i наче вiв iз двору колишнього наймита. Той iшов,
спустивши голову. Iшов i дуже важкi чоботи мав. Дивився в дiл, а його вiв
i проганяв той нещадний перст.
У воротях вiн спинився. Господар простував уже до ганку, сердито
помахуючи кийком. На ганку ж злилося в одно двi постатi: одна юна й
прекрасна, а друга стара, але ще так само гарна. Засвiтила любою всмiшкою
та юна, а стара висунула з-за ©© плеча темну, спрацьовану руку й
заспокiйливо махнула нею сво му зятю.
Попик звiв очi й дивився на господаря. По щоцi в того проповзла сльоза,
але вiдразу ж висохла. Заскрипiв вiн зубами, а тодi зустрiвся поглядом iз
тими ясно-синiми очима, що так чудно й пильно зорили на нього. Побачив
попик раптом озеро серед степу, стояло воно, пiдняте над землею, i
свiтилося ясною бiрюзою. Купалось у тому озерi яскраве сонце, наче хто мив
у ньому золоту мису, i лiтала над водою самотня бiла мева. Кричала
тужливо, падала грудьми на воду i зривалася догори.
- У нас було, отче, десять синiв, - сказав хрипко господар. - Ми жили в
цьому степу спершу самi. Потiм нашi сини привели собi з укра©нських мiст
невiсток. Вони народили ще сто синiв, а наших онукiв. Цих сто внукiв
привело з мiст сто жiнок, i цi жiнки народили по п'ятсот синiв та п'ятсот
дочок. Нашi праправнуки вже не шукали чужих жiнок, одружувалися вже на
кревних. Вони народили нам ще по п'ять тисяч синiв i дочок, i стало нас у
цьому мiстi одинадцять тисяч двiстi двадцать два. А тепер, коли не
втомилися, панотче, прошу вас зi мною...
Вiн устав важко з ослiнця, i попик звiвся й собi. Вiдчинилися прихованi
килимом дверi, i вони побачили довгий, забитий людьми прохiд-сутерен. Люди
повернули в ©хнiй бiк голови й мовчки розступилися. Господар з попиком
пiшли в цьому синьо-червоному проходi - сотнi очей пожадливо дивилися на
них, а сотнi грудей прита но дихали.
"Ти, що свiтлом засяяв, - шепотiв, ледь чутно попик, - щоб при свiтлi
оспiвувати тебе, освiти свiтлом тво©м шляхи нашi..."
Вiн звiв голову, очi його палали ясним, твердим блиском, i вiн тiльки й
бачив, що цей сутерен i цi кольори. Господар ступав поруч, спустив голову,
- провисла довкола така тиша, що чути стало, як рипить пiд пiдошвами
пiсок.
"Перед лицем тво©м гори вклонилися, - знову прошепотiв попик, - бо свiт
i сонце промiнням зiйшли до нiг тво©х, коли ти зводив прийняти земний
образ..."
В кiнцi проходу вiн побачив кiлькох жiнок. Стояли, як гурт барвистих
метеликiв, i стиха перешiптувалися, схиляючись одна до одно©. Посерединi
цього гурту темнiла незвично випростувана постать господинi - очi ©© були
великi й тужнi.
"Незмiнна природа, - шепотiв попик, - сполучившись iз людською, сяяти
почина , виявивши рясноту свiтла людського..."
Два синi метелики летiли над процесi ю. Вже доходили вони до гурту
жiнок, коли наздогнали попика тi метелики й сiли на лiве його рамено.
- Отче! - сказала, виступивши наперед, господиня i аж пальцi сплела з
розпуки. - Не судiть нас, бога ради, отче!
Сутерен вивiв ©х у простору темну залу. Посерединi стояв катафалк i
лежало щось на ньому. Довкола горiло густо натиканих свiчок i стояли темнi
жiночi постатi. Нiжнi обличчя свiтлiли з-пiд чорного розпущеного волосся,
наче були рiзьбленi з мармуру. Попик наклав на груди хреста i тихенько
зашелестiв заупокiйною молитвою.
- Дитина у вас померла? - повернувся вiн до господаря Той стояв, важко
впираючись об ковiньку, схилив могутню голову i ледь похитувався.
- Н ! - врештi витис iз себе. - Це у нас, отче, пiвень здох. Ми вас на
те й запросили...
Здивовано витяглося попикове лице, густi краплi поту зросили високе
його чоло. Озирнувся злякано: вся зала була забита мовчущим людом. Свiтили
очима, i було в тих очах бiльше прохання, нiж погрози. Попик витер з лоба
пiт, повагався з хвилину, а тодi рiшуче ступив наперед. Став перед
маленькою труною i скинув покривало. Дивився на нього мертвими очима
пiвень, на бiлому полi яскраво червонiли його борода i гребiнь.
- Навiщо ви це робите? - зашамотiв попик, уражено повертаючися до
господаря. - Навiщо, я питаю, ви це робите? Це що, у вас встанова така?
- Нiяка це не встанова, отче, - голосно сказав господар i подивився на
попика так, що той раптом утратив увесь свiй блиск. Змалiв i змiзернiв,
його маленьке тiло, таке напружене й наструмлене, раптом обм'якло, очi
погасли, i вiн знову витер брудним рукавом ряси пiт. Перебiг дрiбненькими
крочками залу, спинився й так само швидесенько задрiботiв назад. Вiд
швидкого руху вiялося йому за спиною, як бiлi крила, волосся i метлялася
свiтла полотняна ряса.
- Я не можу справляти обряд над пiвнем! - крикнув вiн, раптом
спинившись. Задер угору бороду i засвiтив колючими оченятами.
- То незвичайна у нас подiя, отче, - сказав покiрливо, але й поважно
господар. - Така вже велика в нас фамiлiя, самi бачите, i нi в кого не
вмерла нi дитина, нi худоба, не мали-сьмо, отче, жадного у себе
змертвiння. Мусимо, отче, справити цей погреб - хай нам зда ться, що у нас
дитина вмерла...
Жiнки з розпущеним волоссям заголосили беззвучно. Зводили над головою
руки й розкривали роти з жалю, похитувались i зламувалися, припадаючи до
само© землi. Трусилися там, бiля долiвки, а тодi знову зводилися й ламали
над головами пальцi.
- Ми вам щедро заплатимо, отче, - сказав густим басом господар. -
Видить бог - це не вигадка наша, не вигадали-сьмо оцього i не
схимерували-сьмо. Видить бог, це велика подiя в життi нашому, бо тепера й
робота вже нiкому до рук не йде...
Попик став бiлiший, нiж був. Засвiтився серед зали, хоч тут i не було
сонячно© стяги, срiбно палав i наче самоспалювався перед цими чорними,
настороженими i пригнiченими очима. Велика сльозина заблищала в кутку
лiвого його ока i заграла, мiнячись барвами, як дорогий камiнець.
- Бог вас привiв до нас, - сказав господар уже вибачливо, - щоб
вiдбули-сьте божу службу...
Вiн сидiв бiля столу, на якому розгорнуто велетенську книгу, й читав
вангелiю. Низько схилявся до сторiнок, i його-тонкий, кволий голос був
схожий на пташиний писк. Люди довкола розворушилися, збирались у громадки
i тихенько перешiптувались. Де-не-де спалахував смiшець, тодi попик зводив
голову i казав текст по пам'ятi. Господиня мела пiдлогу довгою сукнею,
обличчя в не© було смутне так само, як господареве. Сукня ©© голосно
шарудiла: попик зрозумiв за тим шелестом, що господиня просту до нього.
Вiдiрвався од сторiнок i подивився, як наближа ться вона до столу.
- Отче, - сказала, коли попик дотяг фразу i завмер з напiврозкритим
ротом. - Чи не дозволите починати свiчення?
Вiн хитнув на згоду, i знову полетiв угору високий пташиний писк. Синi
метелики спали, згорнувши крила, на брилi, котрий лежав поруч з книжкою.
Господиня обходила повiльним кроком громадки, збитi по кутках, проказувала
кiлька слiв i вiдпливала далi. Дiвчата й хлопцi весело заблищали зубами,
чоловiки й поважнiшi жiнки хитали головами, дво парубкiв звели раптом над
головою руки й, пересмiюючись, вибiгли з зали.
- Короля! - сказала висока дiвчина з розпущеним волоссям. - Вибираймо
короля!
Тихий шелест перебiг через залу, попик звищив голос, але не мiг його
перебити. Тодi виступив наперед карлик. Широко всмiхався, а тодi скинув
гордо пiдборiддям.
- Михася королем! - сказали дiвчата, дво з них вiдокремилось од гурту
i, наче пташки, перелетiли залу, зникнувши в дверях.
- Хто буде Смерть? - спитав король, поважно роззираючись.
Всi зарухалися жвавiше, i за мить з дiвочого гурту було виведено за
руки високу бiляву дiвчину. Попик раптом замовк, забувшись читати, - дивна
краса струмувала од тi © дiвчини. Ясне обличчя, блискучi очi, напрочуд
тонкi риси, брови шнурком i погiдний, матовий лоб. Червонi вуста м'яко
всмiхалися, i вiд цi © усмiшки на обох щоках глибiли двi чудовi ямки.
Нерозчесане волосся спадало обабiч густою золотою хвилею, а голосок, який
продзвенiв серед зали, золотим дзвоном озвався. Змахнули вiд того голосу
крильцями й метелики на поповому брилi i раптом злетiли, попливли через
залу до то© дивовижно© обраницi. Але не сiли ©й на плече, обкрутилися
довкола i спокiйно повернулися на мiсце. За мить знову спали, а дiвчина
застережно замахала, наче од набридливих мух одганялася.
На не© дивилися важкi, банькуватi очi господаря, i вона знову втерла
сльози. Випросталася й сiла рiвно, а ©© темне обличчя просвiтлiло раптом,
i засвiтили з нього чорнi очi - на коротесеньку мить повернулася ©© давня
краса. Маленькi попиковi очицi пили ту красу й напитися не могли, i
виповзла з кра чку його ока сльоза, засвiтилася й зацвiла на виблiдому
обличчi: вже через не© дивився попик на жiнку...
Оминула вона Iвана Доломана, i, коли набирала воду, рум'янцi
повернулися на ©© обличчя й заквiтли, як маки, бо зазирнула дiвчина в
криницю й побачила там обличчя молотника-наймита, що невтомно цокотiв
цiпом. Знову ©© серце закалатало в такт iз ударами того цiпа, i, коли
проходила вона з повними вiдрами повз Iвана Доломана, то й не помiтила
його - став вiн, мов вода, прозiрчастий i, мов вода, пролився i стiк з то©
дороги, адже кликав i кликав ©© постук серця найдорожчого, адже саме для
того другого розцвiтила на щоках отакi великi й червонi маки...
Господар похитував головою, як робила це нещодавно його жiнка, було
його обличчя смутне, хоч про такi чудовi речi розповiли отi темнi й
зiв'ялi жiночi вуста. Знову простягла руку до попика i затремтiла,
зависла, безсила втримати те короткочасне й неймовiрне видиво, що
засвiтила вона його сво©ми словами.
- Гей-гей! - хитала головою...
Сидiла тодi в такому-от кутку, як сидить зараз, i так само густа
темрява обливала ©©, бо думки, якi думала, були чорнi i рум'янцi на ©©
щоках з'©ла темрява; свiтив мiсяць, але не проникав до не© пiд повiтку.
Вона чекала на нього й боялася, i тахкотiло в ©© грудях серце, хоч там, у
клунi, давно затих цiп i навколо тiльки й чути було, що сухий шелест
зiлля. Лопотiла шажками-листям грушня, i падали вряди-годи грушки,
шелестячи в прижухлу зелень городу.
Вiн став у прочiлi повiтки, загородивши його весь, просвiчувалося
тiльки бiля голови, а вона, хоч i чекала на нього, вiдчула, що збива ться
в грудку, що холонуть у не© колiна i язик. I стала вона там, у кутку,
шпакуватим ©жаком, бо вiд чорних сво©х думок так дивно змалiла супроти
того великого й волохатого, що заступив увесь прочiл.
- Надi ! - сказав вiн так нiжно, що серце ©© почало розтавати.
Виклюнулася з нього стеблинка мала, затремтiла й завмерла.
- Надi ! - повторив вiн тим-таки голосом. - Чи ж станеш мо ю жiнкою?
©© серце знову скрижанiло, i той паросток, що так тонко бринiв на
вершечку його, зiв'яв i скинув напiврозпущенi листки. Сухий холодний вiтер
провiявся по повiтцi.
- Я знаю, про що ти дума ш, - печально й нiжно говорив парубок. - Ти
багата, а я бiдний, ти хазяйська дочка, а я наймит.
- Я про це думаю, - прошелестiла вона самими вустами. - Не вiддадуть
мене за тебе.
- Давай утечемо, - прошепотiв вiн. - Я тебе, голубко, на руках
носитиму, пестуватиму незгiрш, як мама...
Тодi вона простягла до нього руки. Мiсяць став якраз за спиною наймита,
облив його голову i впав на тi простягненi руки. I дивно запалали тi бiлi
руки, тонкi й випещенi, якi не знали важко© роботи, та й не хотiли ©©
знати. I дивилися вони обо на тi руки: вона iз жалем, а вiн iз любов'ю.
I пiдiгнулись у нього колiна, укляк вiн перед тими руками, а звiльнене
свiтло притьма линуло у повiтку й обiлляло закоханих густим зеленим
свiтлом. Зойкнув вiн тихесенько - такою несусвiтною красою запалало дiвоче
обличчя i так яскраво блиснули напiввiдслоненi ©© зуби.
- Надi -зозулько, - пролебенiв вiн. - Не бери того до серця. Я
багатий!.. Я, золотце мо , куди багатший за твого вiтця, я, пташечко, все
тобi вiддам, я дуже багатий, серденько!..
- Ти бага-тий? - протягла здивовано i трохи розчаровано дiвчина. - А це
ж бо звiдки?
Тодi вiн погас перед нею, як гасне свiчка. Став уже сам непроникне
чорний i непроникне замкнутий. Не дивився на не©, а що обличчя його було в
тiнi, вона не змогла побачити, яка зажура запечатала йому очi й вуста.
- Чого ж мовчиш? - тихенько спитала вона.
- Бо важко про це говорити, душе моя! - сказав вiн зимно. - Я розбiйник
страшний. I грошi мо©, й багатство з того-таки розбою зiбранi.
Та жiнка в кутку ридала не стримуючись. © темне обличчя було мокре,
губи зведенi спазмою, хиталася вона з боку на бiк, зчiплювала пальцi рук,
розпачливо змахувала руками i стискала ними колiна. Господар обережно взяв
©© опiдруч, i вона покiрно встала. Голова ©© трусилася, з-пiд очiпка
вибилося сиве волосся, i стала вона, як баба столiтня, - ветха й тремка.
Господар примовляв лагiдно, вряди-годи гладив ©© по головi, i стара вже
тiльки схлипувала, давлячись плачем.
Попик так само сидiв серед кiмнати, так само був облитий яскравим
свiтлом; йому, певне, запекло в голову, бо надiв раптом бриля. Синi
метелики звилися над ним, не вилiтаючи, однак, з-поза стяги, потрiпотiли
крильцями й плавко сiли на сво мiсце. Тiнь од бриля сховала попикове
лице, i тiльки очi його покiрливо синiли з того затiнку, як два чистi,
незамутненi джерельця.
Господар провiв жiнку, а за порогом ©© взяли опiдруч два тiлистi
дядьки. Вона провисла мiж них, наче вже й плотi не мала - тiльки одежа з
тремкою головою. Прочiл був також освiтлений сонцем, вели дядьки стару по
кам'яному мощеному подвiр'ю, ©хнi голi макiвки рожево блищали, а коли
позирали один на одного, то профiлi ©хнi були цiлком однаковi.
Цю групу заступила господарева постать, iржаво зарипiли дверi, i знову
запала в мешканнi пiвсутiнь - свiтився тiльки посерединi бiлий, густо
залитий сонцем дiдок.
Господар важко опустився на ослiн, захрумтiли йому кiстки, а його
смутне обличчя на мить закам'янiло.
Тодi прийшла до них тиша. Сидiли отак нерушно, наче на щось очiкували,
в сонячнiй стязi крутилася, срiбно спалахуючи, курява, крiзь просвiт
проглядало напрочуд син небо, а навколо нiмо стояли порожнi ослони, стiл
та лiжко. Стiни були завiшанi килимами, i в сутiнi тi килими здавалися
чорними. На них було зображено важкi кабанячi голови, i голови тi дивилися
зi стiн, наче живi...
- Вона, панотче, зараз сильно пережива , - сказав понуро господар. -
Але тодi, коли ми зважилися побратися, саме вона зневолила мене згадати
про забутi скарби i згублених мною людей. Видить бог, на той час я
вiдiйшов од страшного свого рукомесла...
З-пiд бриля дивилися на господаря ясно-синi, як у хлопчика, очi.
Дивилися трохи здивовано й покiрливо: не було в них нi осуду, нi
схваленння. Жила хiба що оця тиша, яка висла навколо, i оце сонце зi
срiбними порошинками в ньому.
Мiсячне сяйво ворушилося на дорогах, сплiталось у коронах дерев,
ковзалось по солом'яних стрiхах; розквiтали нiчнi квiти й запаморочливо
пахли. Дихала втомлена земля, сухий вiтер ходив, наче парубок, порожнiми
вулицями й обтрушував стиглi сади. Глухо падали яблука та грушi, й
заливалися, аж навшпиньки ставали, цвiркуни; текла волога вiд рiк, i
плескав там весельцем рибалка. Чорний пес (нiч стояла чорна навколо) бiг i
бiг, висолопивши язика (мiсяць червоний висiв серед неба), й поблискував
очима (зорi кришились i осипалися донизу); пахли бур'яни, готуючись
розкрити коробочки з насiнням i розсiяти ©х по землi; чорний пес похитував
хвостом - вiтер-парубок зiскочив раптом з гiлляки прирiчкового дерева,
вдарив навприсяди i до смертi зачарував великооку й геть-но недосвiдчену
русалку. Бiлi квiти приходили на розмову до квiтiв червоних, бралися
тендiтними рученятами й починали легесенький танок, ледь-ледь вихитуючи
тонкими станами. Очi ©хнi розширялися, й круглi ©хнi личка пашiли, а
розкришенi зорi засiвали ©х i заплiднювали. Звiдти, звiдкiля почав свiй
бiг чорний лахман, позiхнула вже холоднорота Зневажниця квiтiв, i це
осiнн дихання вiдчув на собi перш за все наймит, якого не брав сьогоднi
сон i який сидiв просто неба, схиливши на руки голову.
Зашелестiло зовсiм поруч, i то були найлегшi з легких кроки. Стала
перед парубком, запнута в темну хустку, дiвчина. Не могла наблизитися, а
похитувалася й чекала, поки зведе вiн обличчя й помiтить ©©. Дiвочi вуста
були напiввiдслоненi - бiла квiтка прийшла до червоно©, - очi ©© були
повнi нестiйного зоряного трепету, що ним така багата була тодiшня нiч.
Вiн справдi був червонуватий у цьому сяйвi, чи, мо', червонила його
одежа, звiв голову й дивився на дiвчину, легенько закусивши вуста, а в
грудях гуляв йому й гуляв холоднуватий продув - Зневажниця квiтiв
поселилася там.
- Гей, Степа! - озвалася легенько дiвчина. - Чи хочеш мене вислухати?
- Чого б то я не хотiв? - так само обiзвався вiн, i осiнь почала
вимиватися з його грудей.
- Була я у ворожки, Степа! - сказала вона тiльки вустами. - То чи
зна ш, що вона порадила?
Вiн похитав головою, а сам утопився в блискотливих очах, що так тепло
свiтилися супроти нього.
- Пiду я за тебе, Степа! - так само тихо сказала вона. - Але сходи у
четвер до того лiсу, де розбивав, i ночуй на гробах, що ©х наробив. Слухай
вiдтак, що учу ш...
Подивився на не© пильно. Не вiдвела погляду, i вiн зрозумiв: буде ©й
покiрний. Схилить голову, бо несила витримати йому того чару й отого
свiтла чарiвного - струмить вiн на нього й неволить. Схилив отож голову, i
вуста його ще слабше, нiж у не©, рухнулися:
- А сьогоднi, Надi , часом не четвер?..
Попику заклякло тiло сидiти на ослiнцi, вiн знову скинув бриля,
мимовiльно зiгнавши метеликiв, - закружляли вони й затанцювали в сонячнiй
стязi. Попик ходив довкола то© стяги, розминаючи ноги, а його спiвбесiдник
мовчки втупився в передки сво©х чобiт. I наче читав вiн iз тих чобiт
iсторiю про те, як iшли вони, цi чоботи його, по дорозi й поспiшали, щоб
не запiзнитися, як горiв над головою червоний мiсяць i як жiнка химерна
Осiнь, ота квiтiв Зневажниця, церемонно ступала обiч нього, тримаючись iз
ним опiдруч. I вiн через те роздiлився на двох чоловiкiв: той, бiля якого
ступала Зневажниця, був сумний i добрий, i плакав вiн чистими покайними
сльозами, а той, з другого боку, був байдужий та спокiйний i насвистував
розбiйницько© пiснi. Тож в однiй халявi чобота хлюпало од щедро пролитих
слiз, а в другiй холодив ногу гостренний колiй. I йшов вiн так пiд мiсяцем
по дорозi аж до ранку, пiсля того спав цiлий день у канавi, а тодi знову
так само iшов. Коли ж вiн спав, то спала коло нього ота чудова Зневажниця
квiтiв, i спала коло нього його перша дитина - Розбiйницька пiсня:
породили вони ©© у тiй мандрiвцi. Iшов вiн другу нiч i третю, i народилася
в них за цi двi ночi друга дитина - Печаль синьоока; отож iшли вони вже
вчотирьох. Вiн тримав за руку дитину старшу, а Зневажниця квiтiв -
молодшу. I йшов вiн отак ще й п'яту, й шосту нiч, i вiд цих ночей
народилась у нього третя дитина - Розсудливiсть сiроока.
I коли вiн сiв на тiй могилi, що ©© насипав сам, знову був четвер, i
цiлий день просидiв вiн там, не думаючи нiчого й нiчого не вiдчуваючи.
Його дiти розбрелися навдокiл, старша дочка збирала хмиз на вогнище, менша
пiдпалила той хмиз, а найменша зав'язала йому очi бiлим поясом. I сидiв
вiн отак закоцюблий, iз зав'язаними очима, а вiтер видував iз нього все
тепло - не мiг нагрiтися вiд вогню, що палили дiти його; бiля нього в
ногах сiла покiрна й так само задумана Зневажниця квiтiв, i квiти, що
росли довкола, раптом погасли в околi аж на десять верстов. Тодi вiн
здригнувся i здер з очей бiлого пояса: десь далеко з-пiд землi почувся
важкий стогiн, схожий на зiтхання. I з того зiтхання проросли раптом
травою слова.
- Боже, - почув вiн, - боже! Пометися за мою й мою кривду!
Пiшло воно луною, оте "мою", i повторилося якраз стiльки разiв, скiльки
душ вiн загубив, гуляючи в цьому лiсi.
Кружляли в сонячнiй стязi синi метелики. Попик пересунув ослiнчика з
сонця у затiнок, але разом пересунув i ту сонячну стягу. Знову сiв у сяйвi
срiбних порошинок, i його сива голова засвiтилася. Тодi вiн удруге наклав,
не соромлячись, на голову бриля, i обидва метелики мирно спустилися долi.
Дивився iз мерехко© сутiнi на господаря, i той тiльки тепер звiв голову.
- Прийшов я додому й повiдаю ©й, - сказав господар. - Чув-©м голос iз
гробу: "Боже, пометися мо©й кривдi!" - казало. I повторилося це багато
разiв...
Вони були вдвох, коли ©й це сказав: батьки по©хали на ярмарок i мали
повернутися аж завтра.
- Я сказала, же ти покинув нашу службу! - засмiялася вона раптом i
засвiтила з-пiд хустки величезними сво©ми очима.
Вiн стояв перед нею сутiнний i похмурий. Дивився спiдлоба, i йому в
ногу палив червоний, як вогонь, нiж.
- Прогнати мене хочеш?
Тодi вона скочила на ноги. Майнула спiдницею, аж чобiтки ©© червонi
засвiтилися, очi ©© заблищали гнiвно i стали ще чудовiшi. Вуста
вiдслонилися, важко задихала вона, не зводячи з нього погляду.
Вiн м'якшав од того погляду, бо серце його засiвалося теплим смутком.
Серце його розширювалось у грудях, вже заповнило ©х усi, i не мiг вiн
пальцем кивнути, такий слабкий став знову й безвольний.
- Коли б могла, - швидко заговорила дiвчина, i слова з пишних ©© вуст
падали, наче хто в золотий дзвiночок бив, - коли б могла, то й прогнала
б... Важко менi переймати твiй грiх на себе, але не можу я й без тебе...
Застогнала раптом i вдарилася колiньми об ганок, обхопилась руками й
захиталась у розпачi.
- Степа! - зойкнула вона тоненько. - Все це на голову нашу, Степа!..
Вiн стояв серед двору, як бовван дерев'яний, дерев'яне було його лице,
i спустилися йому дерев'янi руки.
- Iди, Степане! Знову йди! Iди так, щоб не бачили тебе люде... Iди,
Степане, туди само. Послухай ще раз, коханий, мо', почу ш так щось iще!..
Не мовив нi слова. Повернувся й пiшов не озираючись. Вiн знав, що там,
за спиною, сто©ть вона навколiшках i горнеться в темну хустку. Очi ©© -
величезнi, i це вiд них такий кволий вiн став та безпорадний. Знав:
плачуть тi очi чорно, бо й самому хотiлося плакати. Iшов, прислухаючись до
тих гострих схлипiв за спиною, i не мiг на них не вiдгукнутися. Отож
черпав чобiтьми куряву, а очi його при тому були слiпi.
Цього разу не йшла за ним дочка - Свист розбiйницький, але так само
трималася з ним опiдруч Зневажниця квiтiв i так само вiв вiн за руку
Печаль синьооку; найменша ж дочка - Розсудливiсть - плелася позаду, ледве
ногами переступаючи. Печаль приклала до рота золоту дудочку й пригравала
©м до ноги, а вони ступали й ступали, i обличчя ©хнi були мов зi старого
дуба тесанi. Не видно в них нi радостi, нi смутку: отакi собi дерев'янi
iстоти, - тiльки на третiй день ©хньо© мандрiвки народився хлопчик
дрiбнесенький - Жаль. Був вiн легкий, як пiр'©на, i Зневажниця квiтiв
несла його на лiвiй долонi, а вiн сидiв на тiй долонi, наче дiдок якийсь
дуже поважний. Свiтило на нього сонце чи й мiсяць, а волоссячко було
бiле-бiле, i бiла була в нього сорочина, пiдперезана жовтою волосиною.
Спiвав ©м отой хлопчик пiд золоту трель сестрино© дудочки, але обличчя в
усiх лишалися так само дерев'янi. Так iшли вони знову двi ночi, а вранцi
народилась у них остання дочка, сонна й неповоротка, ноги в не© - як
колоди, а очi - шматки сiрого каменю. I не хотiв вiн давати ©й iмення, аж
розсердилася на нього Зневажниця квiтiв, - тодi-от опало все листя на
деревах.
Рiвно горiло довкруги жовте листя, ясно висвiчуючи золотою барвою.
Ходили по тому листi дiти його тимчасовi: Печаль вiнка собi приладнала.
Розсудливiсть рахувала листки, Жаль спав, лiгши на один листок, а
вкрившись другим, а та Безiменниця, незграбна й дерев'яна, вилiзла наймиту
на плечi й байдужiсiнько дивилася на свiт.
Тодi вiдчув вiн уперше, що стомився, бо так тяжко було сидiти йому на
могилi i так чавила плечi ота Безiменниця! Вiн лiг i довго чекав - погляд
його пiшов повз голi вершини дерев, дiйшов до хмар i гуляв собi там.
Глуха тиша стояла навколо. Печаль припасувала до ясно© голiвки
листяного вiнка й почала викручуватися, притопуючи нiжкою по сирiй землi.
Розсудливiсть сiла на пеньок, пiдперла долонею пiдборiддя й замислилася.
Жаль звiвся раптом з ложа, вилiз на батькову ногу й пiшов по нiй,
постукуючи маленькою патеричкою. Вiн iшов так довго, може, годин зо двi,
доки зупинився бiля наймитового серця. Тодi розмахнувся патеричкою i
вгородив ©© нещадно в серце.
У цей момент i почувся голос, глибокий i тихий, пригнiчений i болющий:
- Боже, пометися за мо© кривди!
I пiшло луною те "мо©", повторившись стiльки разiв, скiльки вiн знав.
Тодi ще бiльша тиша впала на землю. I в тiй тишi попробувала раптом голос
дудочка Печалi. Загучав, провис тонкий i глибокий звук i обiрвався раптом,
наче хто його ножем обрiзав.
Потiм зашумiли порожнi корони дерев, i глухий шепiт пронiсся над
розпростертим колишнiм розбiйником:
- Пiмщуся аж у пра-пра-пра-пращатах!
I скочив раптом розбiйник, покинув i дiтей сво©х, i Зневажницю квiтiв
та й побiг щодуху туди, де сидiла на ганку й чекала на нього напрочуд
гарна, великоока дiвчина.
Вона рвучко скочила на ноги, як тiльки побачила його. Був вiн спершу як
мачинка, тодi мов крихiтний чоловiчок, бiльшав i бiльшав i нарештi
спинився перед нею, глибоко дихаючи. На ганок вийшла мати дiвчини, i вони,
облитi мерехтливим сутiнком, стояли нерушно й чекали на його слова.
- Сказало: помщуся в пра-пра-пра-пращатах! - видихнув вiн.
Засвiтилися весело зуби молодо©, i зiйшла з ©© обличчя тiнь, що лежала
на ньому весь той час. Махнула вона рукою, й голубий дзвiнок затремтiв у
густому сутiнку.
- Ага-га! - мовила. - Хто того дочека ?!
- Що вiн сказав? - схилилася до не© мати.
- В пра-пра-пра-пращатах, мамо!
- Ага-га! - похитала головою мати. - Де там того хтось може дочекатися.
По тому вони побачили батька, що повертався з вулицi. Неначе тяг за
собою весь той сутiнок, зiгнувся й налягав на цiпок. Вони змовкли всi
тро , наче води в рот понабирали, i стояли так, надчiкуючи суддю свого i
громовержця.
Вiн став у воротях: червонi чоботи, синi штани i червоний жупан. Синя
опанча зливалася з його плiч, а за спиною звишувалася неозора стiна
сутiнку. Грiзно висли сивi вуса, а очi iскрилися й палали.
- То це ти, лайдаку, - зарипiв вiн, як мажа, - замiсть робити десь
шаланда шся?! Чи б я тримав собi такого лихого наймита?! Геть з мого
двору, шалапуте окаянний!
Свiтив перстом i наче вiв iз двору колишнього наймита. Той iшов,
спустивши голову. Iшов i дуже важкi чоботи мав. Дивився в дiл, а його вiв
i проганяв той нещадний перст.
У воротях вiн спинився. Господар простував уже до ганку, сердито
помахуючи кийком. На ганку ж злилося в одно двi постатi: одна юна й
прекрасна, а друга стара, але ще так само гарна. Засвiтила любою всмiшкою
та юна, а стара висунула з-за ©© плеча темну, спрацьовану руку й
заспокiйливо махнула нею сво му зятю.
Попик звiв очi й дивився на господаря. По щоцi в того проповзла сльоза,
але вiдразу ж висохла. Заскрипiв вiн зубами, а тодi зустрiвся поглядом iз
тими ясно-синiми очима, що так чудно й пильно зорили на нього. Побачив
попик раптом озеро серед степу, стояло воно, пiдняте над землею, i
свiтилося ясною бiрюзою. Купалось у тому озерi яскраве сонце, наче хто мив
у ньому золоту мису, i лiтала над водою самотня бiла мева. Кричала
тужливо, падала грудьми на воду i зривалася догори.
- У нас було, отче, десять синiв, - сказав хрипко господар. - Ми жили в
цьому степу спершу самi. Потiм нашi сини привели собi з укра©нських мiст
невiсток. Вони народили ще сто синiв, а наших онукiв. Цих сто внукiв
привело з мiст сто жiнок, i цi жiнки народили по п'ятсот синiв та п'ятсот
дочок. Нашi праправнуки вже не шукали чужих жiнок, одружувалися вже на
кревних. Вони народили нам ще по п'ять тисяч синiв i дочок, i стало нас у
цьому мiстi одинадцять тисяч двiстi двадцать два. А тепер, коли не
втомилися, панотче, прошу вас зi мною...
Вiн устав важко з ослiнця, i попик звiвся й собi. Вiдчинилися прихованi
килимом дверi, i вони побачили довгий, забитий людьми прохiд-сутерен. Люди
повернули в ©хнiй бiк голови й мовчки розступилися. Господар з попиком
пiшли в цьому синьо-червоному проходi - сотнi очей пожадливо дивилися на
них, а сотнi грудей прита но дихали.
"Ти, що свiтлом засяяв, - шепотiв, ледь чутно попик, - щоб при свiтлi
оспiвувати тебе, освiти свiтлом тво©м шляхи нашi..."
Вiн звiв голову, очi його палали ясним, твердим блиском, i вiн тiльки й
бачив, що цей сутерен i цi кольори. Господар ступав поруч, спустив голову,
- провисла довкола така тиша, що чути стало, як рипить пiд пiдошвами
пiсок.
"Перед лицем тво©м гори вклонилися, - знову прошепотiв попик, - бо свiт
i сонце промiнням зiйшли до нiг тво©х, коли ти зводив прийняти земний
образ..."
В кiнцi проходу вiн побачив кiлькох жiнок. Стояли, як гурт барвистих
метеликiв, i стиха перешiптувалися, схиляючись одна до одно©. Посерединi
цього гурту темнiла незвично випростувана постать господинi - очi ©© були
великi й тужнi.
"Незмiнна природа, - шепотiв попик, - сполучившись iз людською, сяяти
почина , виявивши рясноту свiтла людського..."
Два синi метелики летiли над процесi ю. Вже доходили вони до гурту
жiнок, коли наздогнали попика тi метелики й сiли на лiве його рамено.
- Отче! - сказала, виступивши наперед, господиня i аж пальцi сплела з
розпуки. - Не судiть нас, бога ради, отче!
Сутерен вивiв ©х у простору темну залу. Посерединi стояв катафалк i
лежало щось на ньому. Довкола горiло густо натиканих свiчок i стояли темнi
жiночi постатi. Нiжнi обличчя свiтлiли з-пiд чорного розпущеного волосся,
наче були рiзьбленi з мармуру. Попик наклав на груди хреста i тихенько
зашелестiв заупокiйною молитвою.
- Дитина у вас померла? - повернувся вiн до господаря Той стояв, важко
впираючись об ковiньку, схилив могутню голову i ледь похитувався.
- Н ! - врештi витис iз себе. - Це у нас, отче, пiвень здох. Ми вас на
те й запросили...
Здивовано витяглося попикове лице, густi краплi поту зросили високе
його чоло. Озирнувся злякано: вся зала була забита мовчущим людом. Свiтили
очима, i було в тих очах бiльше прохання, нiж погрози. Попик витер з лоба
пiт, повагався з хвилину, а тодi рiшуче ступив наперед. Став перед
маленькою труною i скинув покривало. Дивився на нього мертвими очима
пiвень, на бiлому полi яскраво червонiли його борода i гребiнь.
- Навiщо ви це робите? - зашамотiв попик, уражено повертаючися до
господаря. - Навiщо, я питаю, ви це робите? Це що, у вас встанова така?
- Нiяка це не встанова, отче, - голосно сказав господар i подивився на
попика так, що той раптом утратив увесь свiй блиск. Змалiв i змiзернiв,
його маленьке тiло, таке напружене й наструмлене, раптом обм'якло, очi
погасли, i вiн знову витер брудним рукавом ряси пiт. Перебiг дрiбненькими
крочками залу, спинився й так само швидесенько задрiботiв назад. Вiд
швидкого руху вiялося йому за спиною, як бiлi крила, волосся i метлялася
свiтла полотняна ряса.
- Я не можу справляти обряд над пiвнем! - крикнув вiн, раптом
спинившись. Задер угору бороду i засвiтив колючими оченятами.
- То незвичайна у нас подiя, отче, - сказав покiрливо, але й поважно
господар. - Така вже велика в нас фамiлiя, самi бачите, i нi в кого не
вмерла нi дитина, нi худоба, не мали-сьмо, отче, жадного у себе
змертвiння. Мусимо, отче, справити цей погреб - хай нам зда ться, що у нас
дитина вмерла...
Жiнки з розпущеним волоссям заголосили беззвучно. Зводили над головою
руки й розкривали роти з жалю, похитувались i зламувалися, припадаючи до
само© землi. Трусилися там, бiля долiвки, а тодi знову зводилися й ламали
над головами пальцi.
- Ми вам щедро заплатимо, отче, - сказав густим басом господар. -
Видить бог - це не вигадка наша, не вигадали-сьмо оцього i не
схимерували-сьмо. Видить бог, це велика подiя в життi нашому, бо тепера й
робота вже нiкому до рук не йде...
Попик став бiлiший, нiж був. Засвiтився серед зали, хоч тут i не було
сонячно© стяги, срiбно палав i наче самоспалювався перед цими чорними,
настороженими i пригнiченими очима. Велика сльозина заблищала в кутку
лiвого його ока i заграла, мiнячись барвами, як дорогий камiнець.
- Бог вас привiв до нас, - сказав господар уже вибачливо, - щоб
вiдбули-сьте божу службу...
Вiн сидiв бiля столу, на якому розгорнуто велетенську книгу, й читав
вангелiю. Низько схилявся до сторiнок, i його-тонкий, кволий голос був
схожий на пташиний писк. Люди довкола розворушилися, збирались у громадки
i тихенько перешiптувались. Де-не-де спалахував смiшець, тодi попик зводив
голову i казав текст по пам'ятi. Господиня мела пiдлогу довгою сукнею,
обличчя в не© було смутне так само, як господареве. Сукня ©© голосно
шарудiла: попик зрозумiв за тим шелестом, що господиня просту до нього.
Вiдiрвався од сторiнок i подивився, як наближа ться вона до столу.
- Отче, - сказала, коли попик дотяг фразу i завмер з напiврозкритим
ротом. - Чи не дозволите починати свiчення?
Вiн хитнув на згоду, i знову полетiв угору високий пташиний писк. Синi
метелики спали, згорнувши крила, на брилi, котрий лежав поруч з книжкою.
Господиня обходила повiльним кроком громадки, збитi по кутках, проказувала
кiлька слiв i вiдпливала далi. Дiвчата й хлопцi весело заблищали зубами,
чоловiки й поважнiшi жiнки хитали головами, дво парубкiв звели раптом над
головою руки й, пересмiюючись, вибiгли з зали.
- Короля! - сказала висока дiвчина з розпущеним волоссям. - Вибираймо
короля!
Тихий шелест перебiг через залу, попик звищив голос, але не мiг його
перебити. Тодi виступив наперед карлик. Широко всмiхався, а тодi скинув
гордо пiдборiддям.
- Михася королем! - сказали дiвчата, дво з них вiдокремилось од гурту
i, наче пташки, перелетiли залу, зникнувши в дверях.
- Хто буде Смерть? - спитав король, поважно роззираючись.
Всi зарухалися жвавiше, i за мить з дiвочого гурту було виведено за
руки високу бiляву дiвчину. Попик раптом замовк, забувшись читати, - дивна
краса струмувала од тi © дiвчини. Ясне обличчя, блискучi очi, напрочуд
тонкi риси, брови шнурком i погiдний, матовий лоб. Червонi вуста м'яко
всмiхалися, i вiд цi © усмiшки на обох щоках глибiли двi чудовi ямки.
Нерозчесане волосся спадало обабiч густою золотою хвилею, а голосок, який
продзвенiв серед зали, золотим дзвоном озвався. Змахнули вiд того голосу
крильцями й метелики на поповому брилi i раптом злетiли, попливли через
залу до то© дивовижно© обраницi. Але не сiли ©й на плече, обкрутилися
довкола i спокiйно повернулися на мiсце. За мить знову спали, а дiвчина
застережно замахала, наче од набридливих мух одганялася.