Шевчук Владимир. Дiм на горi

- Якась панi йде, - сказав песик. - Не треба ©© зачiпати.
- Вона перша нам по дорозi зустрiлася, - заперечив Iван. - А ти ж зна ш
звичай?..
- Не знаю ваших звича©в, - сказав песик, - але цю жiнку я обминув би
десятою дорогою.
- Тут одна тiльки дорога, - вiдповiв Iван. - А звичай велить, щоб
запросити в куми першого стрiчного.
Тодi песик знову забув людську мову i гавкнув дзвiнко й сумно, а
хвостика свого мiцно забив мiж ноги, i шерстина на ньому стала дибцi;
загарчав вiн, показуючи зубенята, i почав одступати. Iван же не вiдчував
страху, хiба що смуток нерозбiрливий, бо та постать у чорному все-таки
нагадувала нiч, яку вони оце пережили, а було в нiй сумного забагато. Вiн
дихнув на повнi груди й зiбрався на силi, щоб гукнути на ту жiнку, котра
йшла не до нього, а вiд нього; коли ж повернулася вона раптом, Iван
побачив, що очi в не© великi й темнi, лице бiле й панське, а вуста
червонi, наче фарбою пiдмазанi.
- Де ти йдеш, чоловiче? - спитала, i, хоч була далеко вiд нього, добре
©© почув.
- Дав менi, панi, бог гаразд, - сказав, знiмаючи шапку, - i вже другий
день дитина нехрещена, нiхто не хоче йти за кума...

Песик уже мчав дорогою на всi заставки, гнав його звiдси страх
несвiтський. Однак Iван i досi не боявся, хоч нiколи на сво му вiку не
зустрiчав вiн таких жiнок.
- Вернися, - сказала вона, напiвобертаючись до нього. - Я тобi буду
сама за куму...
- А кум? - спитав вiн, вже й собi починаючи трохи боятися.
- Кума ми по дорозi зустрiнемо, - сказала жiнка й швидко пiшла в його
бiк.
Тодi побачив вiн, що свiтло довкола нього ще дуже рiдке, що ранок,
накотивши на землю першi свiтанковi хвилi, наче завмер - стояв i
надчiкував свою куму, оту панi чорну, як нiч. Але то не була нiч, та й не
панi, бо коли пiдiйшла ближче, побачив вiн немолоду селянку в темнiй
кере©, а з-пiд хустки в не© вибивалося сиве пасмо.
- А я вас за панi прийняв, тiтко, - сказав Iван. - Таке менi чудне
здаля замерехтiло...
- Що тобi замерехтiло, забудь! - сказала строго жiнка, i вiн уразився
несамохiть: очi в не© були такi ж величезнi й несусвiтськi, як йому й
привидiлося...
Пiшли вони по дорозi, вiн оповiдав ©й тихим голосом про сво лихо, а
вона мовчала. Оповiдав про свою блуканину та й про дружину свою; йому
стало радiсно, що таки надибав собi куму, хай i не зовсiм звичайну; тож,
усмiхнувшись, оповiв вiн ©й про свого чудного песика, з яким блукав оцi
днi. Той песик був приблуда, але розмовляв людською мовою i такi чуднi
казки оповiдав. Про те, наприклад, що вiн вийшов з мiста, яке озером
покрилося, - аж слухати все те було кумедно.
- А оце, коли вас уздрiв, - сказав Iван, - таке чудне iз ним
ско©лося!..
I вiн розказав про те чудне, що ско©лося з його песиком.
- Забудь про нього! - сказала жiнка й хрипко кашлянула в наставлену
долоню.
Тодi вони побачили, що назустрiч ©м iде, похитуючись з боку на бiк,
якесь мале чоловiченя. Шапки в нього на головi вже давно не було, чубик
розколошкався, а свиту волочив по курявi. Здавалося, спiвало те
чоловiченя, бо розтуляло щосили писка, але замiсть спiву виривалося щось
наче цвiрiнькання пташине. Притопував вряди-годи босою ногою, тодi
пiдiймалася неприбита росою курява, адже й роси сьогоднi не було! Курява й
чоловiченя мов у клубок якийсь збивалися, часом виривався вiн iз того
клубка, але тодi заносило його на узбiччя. Там сторчував вiн, але не
падав, вiдтак повертався на дорогу i знову розтуляв, скiльки мiг, рота -
видзенькувало щось схоже на жайворонковий спiв.
- Оце тобi й кум буде, - сказала жiнка, i Йван повернувся до не©, щоб
подивитися, чи не глузу вона часом. Але вона не кпила, хiба що
всмiхалася, однак тако© усмiшки не побажав би вiн бачити на устах сво ©
дружини - полином йому запахло, i вiн подумав, що полин пахне людинi
зовсiм не тодi, коли ©й хочеться танцювати.

- Ну, от i хрестини ми вiдбува мо! - сказав Iван, коли поверталися вони
з церкви i простували вулицею мiстечка, де Iван знав кожного i кожен знав
його. Той "кожен" пiд ту хвилю стояв бiля перелазу чи бiля дверей, бiля
вiкна чи й виглядав iз-за повiтки; "кожен" бачив той чудний хiд - iшла
серединою вулицi висока, вдягнена в чорне жiнка, вона несла на руках
дитину, було три речi дивнi у нiй: перше, що нiхто ©© досi у вiчi не
бачив; друге, що була надто висока, та й одiж мала якусь нетутешню; а
трет , що очi мала несусвiтськi. Кожен, хто зустрiчав ©х на собi,
вiдчував, що по шкiрi морозом йому продирало, через це "кожен" чекав, щоб
минула його ця процесiя, а вже тодi можна й побалакати про ту чудасiю.
Зрештою, не тiльки про цю жiнку хотiлося поговорити посельцям вулицi:
побiч iз нею йшов Iван, начебто не на нього впало лихо i не гуляли по його
засiках голi продуви; iшов вiн i тримав на обличчi зневагу до кожного, хто
вiдмовився йому кумувати, i той "кожен", до кого звертався, подумував
несамохiть, що вчинив не зовсiм обачно. Мiг би замiстити принаймнi отого
хирлявого п'яничку, котрий шкандибав за цими двома на тоненьких нiжках,
мав довгу й тонку iшло й хилитався з боку на бiк. I знову-таки кiлька
дивних речей уздрiли Йвановi сусiди: перше, що нiхто досi й у вiчi не
бачив того п'янички; друге, що вiн до смiшного малий; а трет , що не
спiвав вiн, коли розтуляв рота, а, наче пташка, цвiрiнчав.
Отож, поки йшли отi тро , глухо мовчала вулиця, навiть пси позабивались
у буди, бо щось жахнюще вiдчули; жiнки дозволили собi з' днатися одна з
одною хiба що поглядами i виказали отак нiме здивування - щось величне й
неземне прочувалось у рухах чорно© жiнки, та й кирея покривала ©© постать
надто загадково...
- Ото ви заплатили замiсть мене, - казав тим часом Iван, - i менi так
нiяково, так уже нiяково! Все-таки я господар, хай i гольтiпашний, i не
хотiв би брати у вас за так. Але чи зможу повернути вам свiй борг?
- Повернеш, - сказала, всмiхнувшись самими вустами, жiнка.
- I знову-таки новий жаль мене ©сть, - казав Iван. - Йдемо хрестини
справляти, а в мене в хатi тiльки жменька пшона.
- Обiйдемося й пшоном, - вiдказала жiнка. Вони вже заходили в хату,
першою - чорна кума з дитиною, другим - чоловiченя, для якого порiг
виявився зависокий, аж господар змушений був пересадити його, п'яненького.
- А що, - шепнуло чоловiченя, - може, впiзнав мене тим часом?
- Та де ж бо я мав пiзнати? - сказав Iван, i собi переступаючи порiг.
У глибинi хати вже чемно розмовляли Iваниха з кумою, а чоловiченя
раптом запустило руку в глибоку кишеню штанiв i витягло звiдти чималу
пляшку.
- На! - сказало коротко й засмiялося, а швидше зацвiрiнчало, мов
пташка. - Краще було б, щоб упiзнав мене, нiж бути менi таким, як оце
зараз бачиш...
Iван розтулив рота, щоб сказати, що чимось нагаду йому чоловiченя його
так несподiвано зниклого песика, але в цю мить гукнула на нього господиня,
i вiн пiшов, тримаючи в руцi пляшку, а на обличчi усмiшку.
- Чи бачила, жiнко, й горiлка в нас ! Справимо хрестини, як годиться.
Кума вже сидiла бiля стiни на лавцi, було ©© обличчя в хатньому свiтлi
блiде, випите й засмучене. Здавалося, дума думу безконечну, тодi як
чоловiченя вже вилiзало на високий ослiн бiля столу.
- Що ж ми по©сти гостям подамо? - спитала з полу господиня.
Мала оголене персо, i до нього вже присмокталися маленькi губенята й
пили молоко, прицмокуючи.
- Не клопочiться, - звела раптом очi кума. - Горiлку ма те, а ©жi вже я
настачу.
Вона встала й почала порядкувати в хатi, начебто не вперше тут
гостювала, рухи в не© були неквапнi й упевненi.
Розкладала полумиски й горщики, ринку й тарiль, i тiльки-но торкався
посуд простеленого обруса, як у ньому з'являлася ©жа, та ще й неабияка:
борщ м'ясний, наваристий i присмачена салом каша до нього, печенi качки,
гречаники, вареники i сластьони. Iван аж бiлий став, дивлячись на те
багатство, а чоловiченя знову зацвiрiнчало.
- Почекайте, паньматко! - гукнуло воно. - А хiба до то© ©жi нам
вистачить однi © пляшки?
Воно зiскочило зi свого ослона i знову запустило руку в бездонну
кишеню, витягши звiдти й поставивши на стiл ще двi пляшки.
- Хочу впитися! - сказало чоловiченя. - На тво©х хрестинах це не
запишеться менi за грiх.
- Ось ма ш ©жу, - сказала чорна кума i знову сiла на лаву, спершись об
стiну. - Одну тiльки умову поки що ставлю: до часу не вгадуй, хто ми такi.
Тодi зустрiвся Iван очима з дружиною сво ю i побачив в ©© очах двi
прозорi й прегарнi сльозини, вiд чого перестала вона виглядати так марно i
знову стала такою ж, як була тодi, коли вибiгала до нього в темнi ночi чи
коли зустрiчалася з ним бiля криницi.
- Iване, Iване! - захиталася вона в плачi. - За що нам щастя таке
удiлено?
- Божа на те воля! - сказав Iван i, струснувши чубом, засмiявся зовсiм
так, як смiялося нещодавно чоловiченя. Пiшов до столу, розводячи рукою, як
статечний господар, i запрошуючи всiх покуштувати, що бог послав, адже
все, що димувало й пахло у них на столi, i справдi звалилося ©м iз неба.

Вулиця в цей час гомонiла. Вiд хати й до хати спершу йшов шепiт, й
голоснiша мова залунала, а ще за якийсь час господинi перегукувалися, наче
позагублювались у лiсi.
Мiський отаман, сухий i високий, зiгнутий у карку, щоб применшити
зросту, з вусами й пiдвусниками, через що вуса спадали йому до грудей, з
очима, повними червонястих жилочок, i з бровами, наче стрiхи, пiшов до
свого дому, а побiч рушив пiдстрибом його старший син, який не вдався анi
норовом, анi зростом у батька i вже кiлька рокiв у пiвпарубках ходив.
Отаман поважно хитав чоботами, на ньому був вишитий у велику квiтку жупан,
а поверх накинуто кунтуш iз розрiзними рукавами. На головi сидiла бараняча
шапка, а в ротi димiла череп'яна люлечка. Повернув злегка голову i слухав
сина, котрий оповiдав йому про Iванових кумiв та й про Iвана, про те, що
тут, напевне, нечистий руки погрiв, бо де б отак зразу розбагатiв Iван?
Тодi повiв бровою отаман i побачив у себе бiля нiг ще одного сина, цього
разу зовсiм дрiбненького, що його i вiд землi ледь видно було. Задер той
син до батька личко, яке було пiд геть бiлявою кучкою волосся i на сонечко
скидалося, i потирав брудною босою нiжкою об таку ж брудну й босу.
- То чи ж вони таки гуляють? - спитав отаман, i хлопчик, пiдсмикнувши
сiру сорочку, пiдскочив, наче хто його вколов. Ще мить, i вiн уже лопотiв
п'ятами, трусячи патлами. Тодi зупинився отаман i пригладив задоволене
вуса.
- Добрi з нього люде вийдуть, - сказав повагом. Але хлопчик бiг
недовго. Скоро вiн уже тiльки йшов. В руцi в нього знайшлася лозинка, i
вiн почав цвьохати нею по поросi. Цвьохнув i свиню, яка лежала в калюжi
серед дороги, вона рикнула й перелякано вихопилася з брудно© води. Тодi
хлопчак задер голову й ослiп од яскравого сонця, що посипалося на нього. I
може, вiд того сонця, чи ще вiд чого, стався нараз невидимий, аж спинилася
здивовано свиня, яку було так немилосердно вигнано iз тепло© калюжi.
Заклiпали здивовано повiками кiлька очей, якi стежили знiчев'я за
хлопчаком, сам же малюк був уже за тином в Iвановому дворi i придивлявся,
з якого боку йому лiпше приступити до вiкна. Вiн вирiшив зазирнути у те
вiкно, в яке зазира сонце, i то через те, що люди в хатi, помiтивши його,
мали б подумати, що то зовсiм не вiн зазира на пiдглядках, а те ж таки
сонце - був конопатий i мав золоте волосся. Притулився до шибки, i його
вiдразу ж побачило в тому вiкнi чоловiченя, що тримало в руцi глиняного
дзбанка i неквапно цiдило з нього наливку. Чоловiченятi таки здалося, що
це сонце зазира до них у мешкання, а та золота голова аж затремтiла з
цiкавостi, доглядаючи, що ж воно дi ться в тiй та мничiй хатi.
А дiялося там от що. Грав на кобзi, аж прихилявся до не©, Iван, а чорна
висока жiнка танцювала. В руцi тримала кухлик iз трунком, i виглядала вона
весело нiвроку. Через мить ще бiльше диво побачив хлопчик. Господар дому,
що до нього вiн зазирав, повiсив свою кобзу на кiлочку й подав чорнiй кумi
руку. Вони пустилися удвох танцювати, в той час як кобза не переставала
грати, висячи на стiнi. Чоловiченя зi дзбанком смiялося, але то не смiх
був, а радше цвiрiнчання - це почув хлопчик навiть iз-за шиби. Ще вiн
побачив веселе обличчя господинi й сонну дитину в не© на руцi, - i нiчого
не зрозумiв хлопчик iз того, що уздрiв, адже був iще малий i зовсiм
дурненький. Тiльки три речi здивували його: жiнка в чорному, котра так
завзято танцювала, не мала анi тiнi всмiшки, обличчя ©© було гарне, але й
моторошне, а одежа ©© була нетутешня. Ще побачило хлопченя стiл,
заставлений на©дками, i, хоч був вiн отаманською дитиною, такого столу не
бачив вiн на сво му вiку. Через це набiгло йому повен рот слини, i вiн
вiдiрвався од шибки, спустився вниз i сплюнув, попавши слиною на чорного
жука, котрий плiвся собi мiж бур'яну. Хлопчик мрiйно приплющив очi, i його
почало огрiвати сонце, але сонця того було замало, щоб не дати йому
задрiмати. А коли прокинувся вiн, то й сонце вже не заглядало до вiкна,
бiля якого сидiв, а пiдiйшло до iншого. Тодi пiдкрався вiн до того iншого
й побачив, що тi, у хатi, ще й досi гуляють, що танцю чорна кума, а коло
не© ходить, заточуючись, чоловiченя. Iван знову сидiв iз кобзою й
награвав, а дружина його годувала дитину - хлопчик зачудувався на
величезне бiле персо, котре свiтилось у хатi, наче срiбне.
Коли ж у Iвана стомилися пальцi грати на кобзi, бо й сама кобза
стомилася, а одна струна на нiй трiсла, не витримало чоловiченя й п'яно
покотилося пiд стiл, де вiдразу ж заснуло й захропло, начебто це великий
дядько там просипався. Стало в хатi сонно й затишно, вiдтак заснула й
Iваниха зi сво ю любою дитиною, - ситi всi були й умиротворенi. Iван сидiв
за столом i куняв - самому вже не трималися повiки, тiльки кума була
свiжа, не бралася ©© утома.
- Загостилася я в тебе, - сказала вона. - Пора вже i честь знати...
Подивилася на нього чорними очима, але вiн не звiв голови.
- Гостюйте, скiльки хочете! - озвався нарештi й подивився на не©
вдячно.
- Не зич мого гостювання, - хрипко засмiялася вона.
- Все одно! Так уже менi допомогли! Добра ви...
- Добро мо на два боки, - сказала жiнка. - Чи ж по знаку я тобi?
- Велiли не впiзнавати вас, - сказав вiн хитро.
- А ти й упiзнав, - усмiхнулася вона. - Упiзнав i мовчиш! Страшно тобi?
- Та кому ж би не було страшно? - обiзвався вiн. - Не знав тiльки, що
ви добро можете творити.
- Нема нiчого в свiтi тiльки лихого чи тiльки доброго, - сказала чорна
кума задумливо. - I хто зна, чи таке вже щастя дасть тобi мо добро.
Сидiв перед нею й дивився. В його очах було по iскрi болющiй, i не
змогла вона витримати його погляду.
- Ну, що ж, - звелася вона. - Тепер уже я, куме, мушу йти. Але я тебе
зроблю великим лiкарем. Ти собi якогось зiлля накопай, якого будь, аби
тiльки мав, а як прийду душу брати, то наперед будеш дивитися: коли буду
хворому в головах, лiкуй тим зiллям. Вари його при людях, примовки
вигадай, щоб за знахаря тебе мали. Кажи вiдтак, що той чоловiк з хвороби
вийде, i на тво поверне.
Дивився на не© пильно й трохи пожадливо. Вона ж тiльки зирнула на нього
i залишила на сво© вустах зовсiм тоненьку всмiшку. Отак крiзь оту всмiшку
й доказала сво повчання:
- А як буду в ногах, кажи: шкода лiчити i всього, бо той чоловiк уже
вмре. I щоби сто душ було у тiй хатi, - сказала вона, - я нiкому не
покажуся, тiльки тобi!
На тi слова заплющив вiн очi, щоб заспоко©лося йому розтрiпане в грудях
серце i щоб одпочити вiд то© радостi, яко© раптом дiзнав. Наслуховував
шелест двабу, бо вiдходила вiд нього чорна кума, покидаючи самого в цьому
сонному свiтi. I вже коли переступала порiг, знову вiн розплющився й
гукнув до не© тихенько.
- А того свого песика, - спитав, - я вже можу впiзнавати?

Переговорили все, що могли, людськi язики, та й Iваниха встала з лежi.
Поралася по хазяйству i дитину глядiла. Прибiгали до не© сусiдки, хоч
ранiше й порога переступати не хотiли, й розпитувалися з полiтикою, що то
вони за кумiв для сина надбали. Але вiдказувала ©м Iваниха щось таке
гостре, що вилiтали з хати, забувши свою полiтику, наче громом битi, й
червонiли, й заклиналися таки не переступати цього порога. Один тiльки
молодший отаманiв син мiг оповiсти щось про тих незвичайних кумiв, але
оповiдки його зовсiм на казки скидалися. Оповiдав вiн, що та чорна кума не
мала на обличчi шкiри, а тiльки кiстку, а ще вiн казав, що той
кум-п'яничка був насправдi пес, одягнутий у людську одежу. Люди похитували
головами, бо на те воно й мале, щоб казки оповiдати, сам же отаман хмурив
кострубатi брови й проголошував аж зовсiм мудро:
- Може, бреше, а мо', й правду мовить! Аби з того лиха якогось не
виросло!
Звiв угору лице, й на нього посiявся раптом дрiбен дощик. Той дощ
сiявся опiсля цiлий тиждень. Маленький i докучливий, довбав вiн стрiхи,
калюжi й дворища, вiд нього й земля стала нiздрювата, а стрiхи, хоч якi
були грубi, пропускали течу - дрiбнi краплини пробиралися мiж соломи, як
черв'яки. Казали, що цей дощ поробив друшляки з горщикiв, що ©х завжди
забувала внести в хату одна з господинь; цей дощ напав був, як бджоли, на
мiського отамана, коли вiн ©здив до сотенно© канцелярi©. Вiн ©хав тодi по
пустельнiй дорозi, i здалося йому, що тисячi пекучих мух кружляють довкола
нього. Спинився кiнь i став, мов солом'яний бичок, вiдтак схопив отаман з
п'яно© голови шапку й замахав нею в той час, як з вуст його вирвалася чи
пiсня, чи молитва. Дощ тим часом дзьобав i дзьобав йому лису голову,
начебто пташка сiла на тiм'я i заповзялася додзьобатися до мозку. Тодi
отямився отаман i знову натягнув шапку на голову, цвьохнув на коня, але
кiнь тiльки захитався - не мiг зрушити з мiсця. Злiз отаман з воза й
побачив, що зовсiм засiв у багнюцi.
Тодi запекло йому в тiм'я, i почув вiн печiю в ротi, через що покинув
коня й воза й побрався узбiччям дороги до мiстечка, в якому жив i
отаманував. Кiнь же i вiз навiки загинули пiд тим дощем: кiнь був
прорешечений, наче хто шротом його обстрiляв, а воза немов шашiль поточив.
Священик мiсцево© церкви свято© Параскеви записав про той дощ на чистому
аркушi "Пролога", i в тому записi було всього потроху: про горщики, якi
стали друшляками, i про самого пана отамана. До попа прийшли тодi люди,
принiсши я ць, курку i скинувшись по шагу, i слуга божий здолав страх
перед дощем i почав молити небо змилуватися над людськими грiхами. "Бог
мене послухав, - записав на чистому аркушi "Пролога" панотець, - i
сподобив нас тi ю ласкою, що сiчний дощ, зрештою, перестав".
Пiсля того дощу люди мусили наново обмазувати хати, бо з бiлих вони
стали рябi, i це було всiм напрочуд, адже звикли бiлити хати перед
великоднем. Хто мав дерев'яну стрiху, той мусив перекривати хату, з
дощок-бо стало решето, солом'янi стрiхи перед лихим дощем вистояли. Сам
мiський отаман хоч i доплуганився додому, запав у тяжку недугу: йому пекло
в тiм'я, трусила лихоманка i не мав вiн чим дихати.
Приходив один i другий знахар, шептав i по©в отамана зiллям, але нi
шепти, нi зiлля не допомагали.
- Пошлiть за Iльком Борзяком, - прошепотiв отаман, обличчя його було
вкрите потом, а вуста сухi й бiлi.

До Iлька Борзяка по©хав старший отаманчук.
- Усiх я лiкую, - сказав Iлько Борзяк, - тiльки твого батька не буду. I
зна ш чому?
Отаманчук схилив голову.
- За пасiку, дiду, що ©х у вас батько вiдiбрали...
- Таж за пасiку, - сказав Iлько Борзяк i висмоктав з люльки синю хмару.
I крiзь ту хмару побачив отаманчук кам'яне непорушне обличчя знахаря,
зiтхнув i скочив на коня.
- А коли вам батько ту пасiку поверне? - несмiливо запитав вiн.
Iлько Борзяк заперечно похитав головою.
- То хай батько помирають? - спитав пiвпарубок жалiбно.
- Це його бог кара! - вiдмовив, не випускаючи iз зубiв люльки, Iлько
Борзяк. - Чи ж можу я, хлопче, у волю господню втручатися?..

Свiтило сонце, а люди бiлили хати. Стiни вогко сiрiли з одного й
другого боку вулицi, а мiж тих стiн снували моторнi жiночi постатi.
Дзвiнко перегукувалися одна з одною й сипали жартами. Iван iшов вулицею в
сiрiй полотнянiй сорочцi i в таких самих штанях. На головi в нього був
солом'яний бриль, i йшов вiн так повiльно, що песик, який супроводжував
господаря, встигав обнюхати всi тини. Жiнки вiталися до Iвана, а вiн ледве
кивав на вiдповiдь: очi його були примруженi й холоднi. I жило в його
обличчi щось таке, що спиняли жiнки сво© невгомоннi квачi й застигали,
дивлячись йому вслiд. Вiн же черпав чобiтьми куряву, бо сонце пiсля того
дощу так пекло, що повисушувало все багно й розсипало його в порох. Навiть
калюжi всi повипивало, тож свинi, не маючи прохолоди, зовсiм забули про
теплi вуличнi калабанi. Вони збиралися тепер на левадi й радили там свою
раду, бо тiльки там ще було мокро.
Iван спинився. Перед ним була отаманова хата, i тiльки ця хата не
бiлилася. Була обдзьобана й ряба, а на тинi, наче горобеня, сидiв хлопчик,
обличчя якого аж зовсiм скидалося на сонечко, тiльки було те сонечко
смутне, похилялося на стиснутий кулачок i тужило. Синi оченята майже
приплющилися, а на щоках блищало кiлька непросохлих краплин.
- Чого це ви хати не бiлите? - спитав Iван, а собаченя звело голiвку й
тявкнуло весело на хлопчика-сонечко.
- Де ж його бiлити, коли тато помирають, - сказало мале.
- Вiд чого ж вiн помира ?
- Лихий дощ ©х подзьобав. Там i коняка наша пропала, й вiз...
- А просили до нього знахарiв?
- Авжеж! - шмигнуло носом хлопченя. - Не допомагають вони йому. Може б,
ви помогли, дядьку?
- Гада ш, я лiпший за знахарiв?
- Звiсно, лiпшi, - сказало хлопченя. -Я зазирав до вас у хату, коли
дитину ви хрестили...
- I що ж побачив? - нахмурився Iван.
- А те, що чарiвник ви великий.
I засвiтилося до нього двiйко таких синiх очей, що вiдчув раптом Iван,
як здригнулося щось у нього на серцi й полагiднiло.
- Твiй батько багато менi лиха нако©в, - сказав понуро. - Але я
подивлюся на нього...
Вiн переступив через перелаз, а собаченя той перелаз перестрибнуло.
Тодi загримiло важкими ланцями аж тро здоровенних псiв, але не загавкали,
а стали здивовано й засвiтили очима.
- Бачите, дядьку, - сказав хлопчик, - вони навiть не гавкають на вас.
Iван спинився на порозi, перш нiж переступити його. Болюща, залiзна
рука зчавила йому серце, i повернувся вiн рiзко, щоб побачити ту сiру
вулицю, яку тiльки-но пройшов. Вiдтак сталося ще одне з див, яке випада
уздрiти тiльки перед великоднем: вулиця засвiтилася до нього
яскраво-бiлими стiнами. Сонце падало на тi стiни, i вони так сяяли, що аж
примружився. В кiнцi вулицi побачив i власну господу. Коло не© стояла,
вдягнена в бiле й червоне, його жiнка. Тримала на руках дитя, а стiни
©хньо© хати палали чи не найяскравiше. Вiн подумав про те, що поснiдали
вони з тою жiнкою пiсною кашею, i захотiлося раптом заради не© й дитини
прихилити до землi яскраво-син небо. Захотiлося хоч трохи того золота, що
так вилиску вгорi, - цього стало б, щоб жiнка бiля яскраво-бiло© стiни
розсвiтила засмучене обличчя. Так, вiн хотiв, щоб засмiялася вона щасливо,
тодi повернеться до них ©хн молодече щастя, а вiн знову захоче любовi й
дiтей. Стояв на ганку, а хлопченя смикало й смикало його за штани, воно
вже пхинькало й просило, щоб не гайнував вiн часу, а таки поспiшив до його
тата, котрому нiчим уже дихати, хоч лежав вiн у великiй, пишнiй, повнiй
достатку хатi.

Зайшов у свiтлицю, вiкно було притемнено ряднами, i через це панувала
там сутiнь. Уздовж стiн сидiли, наче тiнi, отамановi родичi, засумованi й
виблiдлi, а коли говорили, то шелестiли, наче дерева пiд вiтром.
Посерединi стояло велике ложе, на якому важко дихав отаман, а в головах у
нього на ослонi темнiла загорьована жiнка. Повернула до нього блiде,
неживе лице й подивилася великими чорними очима.
- Добридень вам у хату! - сказав Iван.
- Здоров, куме, - озвалася та темна, що сидiла отаману в головах. -
Хочеш його вирятувати?
- Не знаю, - сказав Iван. - Вiн мо му батьку велику кривду заподiяв.
Забрав гвалтовно млина, а самих побив так, що вони й на той свiт пiшли.
- Я це знаю, - сказала чорна кума. - Сама при тому була. Чого ж ти
прийшов?
Вiн наче отямився. Стояла перед ним у чорному отаманиха i оце
випитувала все у нього.
- Запрошено мене, - сказав вiн.
- Хто ж тебе запросив?
- Я, матiнко, - сказало звiдкiлясь од пiдлоги мале сонечко. - Вони
вилiкують батька.
- Це вже й ти знахарю ш?
Але вiн ступив владно в свiтлицю й показав рукою тим, що сидiли в хатi,
на дверi. Тодi почали вставати тiнi, одна за одною попливли до дверей,
лишилися тiльки та, котра печально сидiла в отамана в головах, хлопченя й
песик, адже й вiн сюди заскочив непомiтно.
- Скажи, хай мати вогонь запалить! - сказав вiн хлопченятi.
- Вирiшив його врятувати? - звела голову чорна кума.
- Хочу, щоб вiн менi млина повернув, - жорстко сказав Iван.
- Млина вiн поверне, - мовила чорна кума. - Але про одне забула тобi
сказати. Невеселе буде тво лiкарювання.
- А ма ток я поверну?
- Ще й надба ш до нього. Але не тiльки здобуватимеш. Твоя трата стане
менi заплатою.
- Що ж я тратитиму?
- Не так уже й багато. Те, що не вiзьмеш у жменю!
Вiн засмiявся, бо щось таке незрозумiле вона йому сказала.
Собаченя пiдiйшло до чорно© куми й писнуло:
- Зроби мене людиною!
- Ти занадто добрий до свiту, - роздратовано сказала чорна кума. -
Навiщо це тобi?
- Хочу застерегти його, - сказало собаченя. - Хочу попередити, що i я
колись пiддався на таке саме!
Iван схилився над лiжком. Отаман прийшов до тями й розплющився.
- Чого тобi вiд мене треба? - спитав натужно.
- Можу вас урятувати, - сказав Iван. - Маю до того спосiб.
- Що за те хочеш?
- Батькiв млин.
- Я тобi поверну того млина.
Iван дивився пильно на отамана, аж той зайорзався.
- Чого ще?
- Спитати про одне, - хрипко сказав Iван. - Ви стiльки зла на землi
содiяли. I от, дивлячись смертi у вiчi, чи не сум'ятиться ваша душа?
Очi отамановi покруглiшали й затремтiли. Але не сказав нiчого, тiльки
облизав зашерхлi губи.
- В нього душа не сум'ятиться, - сказала спокiйно чорна кума. - Я вже
до не© добряче придивилася. Вважа , що не чинив вiн зла!
Iван повернувся до куми, аж хрупнули його шийнi хребцi.
- Чого диву шся? - сказала вона. - Пан отаман уважав, що те, що вiн
чинить, - добро. Подивися, яка велика й свiтла у нього хата, скiльки добра
в нього, як пишно одягнена його жiнка i яку пишну одежу носить вiн сам.
- То на сльозах людських побудовано, - сказав песик.
- Цiлий свiт на сльозах сто©ть, - всмiхнулася до Iвана кума. - Хто хоче