Шевчук Владимир. Дiм на горi

- Обережно, - сказало хлопченя. - Тут скрiзь дерева. Вiн побачив, що
навколо нього почина танцювати зiлля. До нього поповзли хмiль i березка,
пiшов, вигнувши груди, звiробiй, а за ним стiною стала глуха кропива. Там,
за нею, - оман i стародуб, а ще далi притулилося вонюче зiллячко. Вiн
упiзнав вiдразу те вонюче зiллячко - повiяло на нього трутизною й цвiллю.
Кисло запахла шандра, i вiн здригнувся - зiлля почало заплiтати йому ноги.
На облитiй сонцем галявинi все ще стояв лев, бiля нього лежала левиця й
гралося кiлька левенят. I вiн зрозумiв, що йому вже не добратися до тi ©
галявини, адже тут стiльки цього зiлля й так пахне трутизною!
Тодi вiн розмотав свою голову, й волосся сипнуло йому на плечi - воно
виросло! Вже зовсiм виросло, хоч недавно були ще самi кущаки.
- Дивись, - сказав вiн, - волосся мо вже виросло. Хлопченя плакало.
- Ну, чого ти плачеш, дурне?
- Я не хочу цього, я хочу ходити з вами по дорогах i так здобувати
хлiб.
Вiн подивився на лева там, на галявинi, й сумно всмiхнувся.
- Тобi доведеться повернутися до школи, - сказав вiн. - Ти дуже славне
хлопченя, але я не можу жебракувати. Хлопченя плакало, а вiн почав мацати
довкола себе.
- Де тут дерево? - спитав вiн. Хлопченя взяло його за руку й пiдвело до
молодо© сосни. Вiн обмацав руками сосну й вiдштовхнувся.
- А бiльше дерево тут ? - спитав вiн, а коли хлопченя пiдвело його до
бiльшого, сторожко обмацав його долонями.
- Стань за мною! - наказав вiн i раптом уперся об дерево. Над ними
захиталася корона, i велетень упiзнав це почуття: шелестить корона,
врештi, вiн сам - дерево; зирнув на галявину, де все ще стояв лев.
Лев дивився на нього незмигно й сумно, а Йван повернувся до нього
спиною.
- Тепер ми пiдемо туди, - сказав вiн. - Чи зараз якiсь свята?
- Здвиження, - пошепки сказало хлопченя.
- От i добре, - мовив Iван. - Я вже давно чекаю цього здвиження.

Iшли довго, хлопченя притомилося, i вiн узяв його на руки. Мале кволе
тiло тулилося до нього, i вiн хвилювався, чуючи це тепло. Але над ним
шумiли корони дерев, хай давно вони вийшли з лiсу, i йшов за ними той-таки
лев. Пiзнавав його сторожку ходу, але не обертався. Кликала його дорога, i
вiн поспiшав. Кликав незнайомий голос, i вiй пiддався йому безоглядно -
йшов усе швидше й швидше. Хлопченя втомилося плакати, вказувало втомленим
голосом дорогу, i вiн м'яко пригортав його до себе.
- Там мене знову битимуть, - несподiвано сказало хлопченя, i вiн ще
нiжнiше пригорнув його до себе.
Навколо пахло травами й зiллям; коли вони переходили порожнi поля,
пахтiло стернею й волошками. Вiн вiдчував: стерня - темна, а волошки -
блiдо-синi. Над ними таке ж небо: хмари, мов стерня, а небо волошкове. Вiн
подумав, що блiдо-син - це вiдчуття цi © осенi, ©© вогкий та привiльний
дух. © тепло й павутиння, яке летить i летить. I обвива волосся, як
дороге прядиво. Волосся знову вi ться за ним, як хоругва, бо йде вiн
швидко. I сила в нього знову така, як колись.
- Глянь-но, - сказав вiн. - За нами нiхто не йде?
За ними нiхто не йшов, але вiн вибачив хлопченятi його слiпоту. Бо
виразно чув сквапнi кроки, чув солодко-гiркий смак та запах: в душу йому
все бiльше наливалося суму й нудьги. Був то майже той-таки сум, який
вiдчував, коли ходив до Мотрi. I вiн уперше за довгий час подумав про
Мотрю. Запахло йому конем-дiвчиною, запахло теплим молоком, явилася боязка
всмiшка.
Але це був тiльки спалах, зовсiм кволий серед цi © гiркоти й смутку.
Вiн повернув голову, хоч хлопченя обхопило йоголiию руками, i спробував
зирнути назад. Позаду була чорна пустеля, по якiй украдливо ступав
золоторунний лев. Лев дивився на нього так само незмигно, i його
добродушна морда ще бiльше нагадала йому про сонячну дорогу до Мотрi.
Йому раптом захотiлося прогнати лева, хай би йшов до сво © левицi й
левенят, але не мав сили, бо хлопченя обвило його руками й засинало. Воно
щось бурмотiло, i вiн прислухався.
- Мене там битимуть, - сказало воно.
- Ма ш потерпiти! - прошепотiв вiн, намагаючись не збудити хлопченяти.
Але коли воно зовсiм заснуло, вiн зупинився. Бо раптово зрозумiв, що не
зна , куди йти. Кiлька разiв спiткнувся й ледве не впав. Тодi вiн поклав
долоню на обличчя хлопченятi. Воно прокинулось i засмiялося.
- Ми звернули з дороги, - сказало воно, - й iдемо полем.
Вiн i справдi вiдчув стерню, що колола ноги. За ними спинився лев, лiг
на стерню i спочивав.
- Чи далеко ще до Нового Орiля? - спитав вiн, сторожко виставляючи
обличчя.
До нього приплив дух житла. Запах диму й горiлих бур'янiв.
- А ми вже майже прийшли, - сказало хлопченя. - Ось мiськi паркани.
Iван почув, як ударив церковний дзвiн. Круглий, соковитий звук повис,
наче куля, мiж небом та землею i довго не хотiв розпадатися. Але розпався
на безлiч вiдголоскiв i вмер. Тодi з'явився другий звук.
- Ти проведеш мене до церкви, - сказав Iван. - До то©, найбiльшо©!
Хлопченя подивилося на нього, обличчя Йванове було залите смутком.
- А що моя хата, - запитав вiн, - видно ©©?
- Видно, - пошепки вiдказало хлопченя. - Але звiдти виходять якiсь
люди.
- Якi в них обличчя? - схвильовано спитав Iван. - Подивився, якi в них
обличчя?
- Менi не видно ©хнiх облич, - сказало хлопченя. - Це далеко.
- Гаразд, - видихнув вiн i прислухався, чи йде за ним лев. Лев iшов.
Iван знову дихнув запаху людських осель i диму вiд горiлих бур'янiв.
- Веди мене до тi © церкви! - наказав вiн. Вони пiдiйшли до паркану, i
велетень вiдчув, що дорожнiй порох холодний.
- Люди вже йдуть до церкви? - спитав вiн.
- Iдуть!
- Давай спочинемо.
Вони сiли на узбiччя, i вiн вловив запах деревiю. Сидiли бiля дороги
покiрнi й похнюпленi, i повз них проходили люди. Виразно вiдчував ©хню
ходу, дехто спинявся й кидав ©м дрiбний грiш. Хлопченя брало грошi, а Йван
вдихав у себе знайомий запах деревiю. Був солодкий i рiдний - все тут жило
й дихало, мов удома, все нiби сонцем налилося. I вiн зрозумiв, що сонце
таки грi . Ненадiйним гiрким теплом.
Стало тихо. Зовсiм тихо. Хiба десь сокотав пiвень чи погавкували
собаки.
- Люди вже пiшли? - спитав, мов пробудився, Iван.
- Пiшли, - вiдповiло хлопченя.
- Заведеш мене до тi © церкви, - сказав Iван.
Вони встали й повiльно, зморено пiшли. Лев теж пiдвiвся й тихо
поволiкся слiдом.

Зайшли до церкви. Вiдразу вiдчув це: запах горiлих свiчок, дихання
людей, бурмотiння попа i спiв, що раптово злинув згори й покрив усе м'якою
печаллю. Iван немовби пив той спiв, глибокий i спокiйний, сумний i чистий.
Запахло димком од ладану, пахло навiть малювання зi стiн - церкву, певне,
недавно обновляли.
Вiн стояв позаду людей, але його помiтили. Немов пройшовся вiтер, нi,
то шумiли корони дерев. Дерев, що здiймаються вгору й губляться десь там,
у небi. Можливо, було там i листя.
Вiн схилився до хлопчати:
- Пiдведи мене до стовпа!
Хлопченя взяло його за руку, i вiн обмацав долонями шкарубкий стовбур.
Тiльки зараз упiзнав, що це й справдi була сосна. Ззаду стояв лев, звiв
голову i сторожко прислухався. I вiн зрозумiв, що гiркота зовсiм пойняла
йому душу. Спiв i голоси людей, шепiт i шелест, дихання й запах ладану -
все нiби знялося вгору й розтало там, бiля бань. Бiля хмар, як стерня, i
волошкового неба. На нього дихала осiнь i дивився лев. I вiн знову
здригнувся, його струснула раптом хвиля реготу. До нього поповз хмiль i
березка. Пiшов, випнувши груди, деревiй i темно зашумiла глуха кропива.
Там далi витинався оман i стародуб, а за ними притулилося вонюче зiллячко.
Зiллячко розлило свою трутизну i цвiль. Кисло запахла шандра, i вiн
вiдчув, як зiлля заплiта йому ноги. Тодi пригладив волосся, що буйною
гривою спадало на плечi. I пригадав смак меду, якого довелося йому
покуштувати ще там, на дорозi. Той смак був далекий, як запах тлiнного
листу, - з'явилося тепле видиво дiвчини-коня i ©© солодкий дух. Але знову
плюснуло хвилею реготу. До нього наближалися якiсь обличчя. Були дивнi, бо
корчили гримаси, показували роздутими, як колоди, пальцями, плювалися й
вискотiли. В головi в нього закрутилися обручi. Один, другий, третiй -
посплiталися мiж собою й крутилися, наче спiралi. Дивнi звiрi обходили
його звiдусiль. У них були людськi тiла i звiрячi голови. Всi вони
нявчали, кричали й галакали, неначе показалися, i вiн вiдчув, що ось-ось
почнеться розправа. Схилився до хлопченяти й поцiлував його.
- Тепер бiжи! - прошепотiв вiн.

Хлопченя плакало, але вiн став раптом такий лютий, що закричав щосили:
- Бiжи, я тобi сказав!
Хлопченя й справдi перелякалося, дивилося на нього повними жаху очима й
поволi задкувало.
Люди обернулися до них, пройшов шепiт, корони дерев там, бiля неба,
захиталися й почали губити листя. I велетень глибоко вдихнув повiтря.
Натис спиною на стовбур, i все раптом закрутилося. Почувся трiск,
закричали люди, закричали звiрi, звiдкiлясь iз темряви виринув
перестрашений тхiр. Теж щось закричав - все пiшло колесом, все
перетворювалось у кисiль, та й крик цей застиг - церква захиталася. Вiн
вiдчув гiркоту, цiлi хвилi полинового духу ринули на нього згори й
обкутали його.
Знову напружився, аж прилила йому до обличчя кров, аж задерев'янiли
м'язи й зацiпенiло тiло. Хвилi полину покотилися ще густiше - вже не було
нiчого, крiм полину та вiдчаю, крiм гiркоти i лева, що швидко пiшов йому
назустрiч.
"Ну от, - встигла мигнути йому думка, - ми знову вiзьмемося з ним
уручки".
Лев стрибнув на нього, й вони покотилися по тому полину, яким заросла
церква, а на них iз гуркотом звалилася темна лавина чи хмар, чи поламаних
дерев.


СВIЧЕННЯ

Маленький попик, бiлий наче лунь, трюхикав на малому возi. I вiн, i
його так само бiлий коник посхиляли голови, а дорога, якою вони ©хали,
блiдо сяяла вiд перетерто© на нiй куряви. Пообабiч тяглися хлiба, i
бринiли вони важким золотом - ось-ось мала надiйти пора жнив.
Попик звiв синi, окресленi сивими бровами, очi - дивився на той щедрий,
колосистий розлив. Побачив навiть ряди женцiв i почув пiсню, що злетiла
над полем, уздрiв також полукiпки й боцюна, котрий спустився на один iз
таких полукiпкiв. "Веселi могили, - подумав вiн, - веселi могили цi
полукiпки!"
Помахував перед його очима кiнський хвiст, ступали чотири сивi ноги -
на заднiй лiвiй копито було збито, i коник ледь-ледь накульгував. Старий
озирнувся несамохiть - висiла за возом хмара куряви й затуляла весь шлях:
попик на мент забув, звiдкiля вiн ©де й куди.
Потiм хлiба закiнчилися, i трюхикав вiн по дорозi, зарослiй пообабiч
тирсою. З одного й другого боку витиналися двi стiни трави, i вiн майже
ховався зi сво©м конем у тому морi. Вигиналися сiро-зеленi хвилi, котилися
аж ген далеко попереду, клалися плавко й погiдно - гуляв по тому
трав'яному полi вiтер.
Вiз стояв на горбi, що трохи вивищувався над степом: кiнь i попик
пильно вдивлялися перед себе. Боки Сивка втомлено ходили, а попик
намагався пригадати, куди вони вибралися. Глухла навколо тиша, тiльки
жайворонки невтомно били в сво© дзвiнки - була ця тиша, як тканина,
блаватна. Бiлi вi© попика поклiпували, вицвiлi очi його дивилися на свiт
спокiйно, позаду за ним повiльно осiдала курява, знята возом, - там, у
туманi вiд куряви, стелився той-таки кра вид - вигинливi й зеленi хвилi.
Попик зiскочив на землю i став ще менший, наче хлопчик сивоголовий.
Вiдпустив коневi вудило, i той почав хапати траву. Попик дiстав iз воза
торбу з харчем, сiв тут-таки, на узбiччi, й почав з натугою розминати
подуплавiлими зубами засохлий хлiб.
Синiй метелик прилетiв i сiв на покладену бiля колiна руку старого, -
тихо дивився на непроханого гостя. М'яв хлiб, смоктав його неквапно, кiнь
скубав траву i вряди-годи форкав. Метелик сидiв на руцi й тремтiв од
власного зухвальства.
Над головою незрушно стояв коршак, i тiнь од нього лежала зовсiм поруч
на дорозi. Метелик перелетiв iз попиково© руки на його бриль i сiв там,
наче квiтка. Тодi зворухнувся старий, устав i стягнув шворку на торбi.
Ковтнув востанн й кинув торбу на воза. Пiшов опорядити коня, а метелик не
злiтав йому з бриля. Махав тремтливими крильцями, немов до льоту
поривався, але й гадки не мав злiтати.
Десь далеко в степу заiржав чи заплакав дикий степовий кiнь, i це
iржання розлупилося, розплескалося в безмiрному просторi.
Почув тупiт копит за спиною, але не обернувся. Так само трюхикав його
коник, i так само, понурившись, ©хав i вiн. Вже пара синiх метеликiв
сидiла на його брилi й наче балакала помiж себе, - миготiв крильцями
спершу один, а тодi другий.
Наздоганяв воза тiльки один вершник, i копита чiтко дзвонили в степовiй
тишi. Лiтн закiптюжене обличчя, чорнi палкi очi, вуса, закладенi за вуха,
а на макiвцi, пiднятий вiтром, наче пiвнячий гребiнь, чуб - вершник нiчим
не рiзнився од посельцiв цих кра©в.
Кiнь його заiржав, далеко попереду зойкнула луна, тонко охнула i
пропала в просторi; попиковий кiнь наче щось пригадав, звiв голову й
прислухався, хоч уже з десять рокiв вiн глухий. Однак нiздрi його
заворушилися: той погук, що несподiвано пролунав за спиною, мав свiй
запах.
Попик, однак, лишився непорушний. Дивився перед себе й не бачив нi
дороги, нi степу навколо. Бачив тiльки тiнь коршака, яка пливла перед
возом, наче дороговказ. Тiнь мала голову й крила - пташка хитлива й темна.
Здавалося, раз i другий, - кiнь наздожене ©©, але завше виривалася з-пiд
копит i вiдскакувала на косовий сажень.
Вершник уже наздогнав воза: метелики з попового брилика зiрвалися й
полетiли мiж тирсу. Войовничий вершниковий чуб лiг на пiдбриту голову, i
вiд того обличчя його змiнилося, стало втомлене i прихильне.
- Чи не до Степана Носа ©дете, панотче? - гукнув. Попик повернув
спокiйне лице й дивився якийсь час на вершника. Нiчого не вiдповiв, тiльки
вiдвiв очi i знову задивився на стрибливу пташину тiнь.
- Мене вислано вас зустрiти! - говорив вершник, перебиваючи голосом
стукiт копит. - Степан Нiс - мiй прапрадiд, вiн мене й послав, але я,
певне, розминувся з вами, коли завернув на малий путiвець. Це я з могили
застерiг ваш повiз. Чи не ви отой пiп, що вам сто рокiв? - Вершник
заблискотiв усмiшкою, але старий i пальцем не кивнув. Зiгнувся на передку
воза й помахував батiжком. Синiй метелик повернувся i знову сiв на сво
мiсце, i вершник почудувався на цю напрочуд нiжну квiтку.
- Ви такий мовчазний, отче, - балакав безперестанку вершник, - а я от
люблю потеревенити. Там, у нашому хуторi, я свинар, але не думайте, що
темний. Я, отче, знайшов серед прапрадiдового майна скриню книг, навчився
самотужки читати, хоч всi вони, тi книги, написанi незрозумiлою мовою...
Старий вiдiрвав погляд од тiнi птаха на дорозi. Знову десь далеко
заiржав дикий степовий кiнь, i вiдгукнулися до нього Сивко й кiнь
вершниковий, скинули важко головами - вмирала в глибинi цього свiту далека
луна. Тодi повернувся на бриль i другий метелик, а над головою попика
задзвонили, мов прокинулися, жайворони. Попереду перебiг дорогу прудкий
сайгак, миттю сховавшись у неозорiй травi. Попикове обличчя розтануло,
немов прокинувся вiн, вуста його зарухалися - зашепотiли молитву, а очi
стали двома шматками синього неба. Зрештою старий перевiв очi на свого
провiдника:
- То куди це ми ©демо, хлопче, мо', розкажеш?
Мiсто випiрнуло, наче з-пiд землi. Дерев'янi, обмазанi жовтою глиною
стiни, рiв iз стоячою цвiлою водою, густо засипаною ряскою, i порослий
густим бур'яном вал. По стiнах повзли пагони витких рослин iз плодами,
схожими на шишки дурману, в деяких мiсцях ©х зiбралося так густо, що стiна
робилася зовсiм зелена. Дорога, якою вони ©хали, була польовим, мало
збитим путiвцем: колеса лишали двi зеленi колi© притоптаного зiлля.
- Оце i наш хутiр, - сказав вершник i раптом ударив коня. Обiгнав
воза й подався з гори в падолину, де й лежало оте незвично зелене мiсто.
Метелики зiрвалися з попикового бриля i замахали синiми крильцями;
коршакова тiнь раптом пропала, i попик мимохiть глянув угору. Не було в
небi нi хмарини, анi птаха, не дзвонили й жайворони, тiльки лежало, як
мiдна миса, незвично велике й жовте сонце.
Вершник щось закричав там, бiля ворiт, з вежi визирнуло вусате обличчя,
загримотiли ланцюги, i над ровом повiльно опустився звiдний мiст.
Старий по©хав просто на той мiст i на розчиненi ворота. Бiлi брови його
ледь звелися - побачив вiн раптом ущерть забитi людьми вулицi. Люди там,
за ворiтьми, пiдстрибували, махали руками, але не це вразило попика. Були
одягненi вони в однакову одежу: синiй каптан i зеленi штани, жiнки мали
зеленi сукнi i синi корсетки, а всi чоловiки були однаково стриженi: з
чубом, що розпадався вiд тiменi на всi боки, й голомозi.
Попик аж рота розтулив вiд здивування, показуючи жовтi пеньки зубiв,
але очi його були так само спокiйнi. За мить стулився йому й рот, i вiн
затрюхав просто на тi ворота, що гостинно розчинилися перед ним, i на тих
синьо-зелених людей, котрi жваво вигецували на майданi якийсь надто
бадьорий танок.
Грало тро музик, один на лютню, один на скрипку, а третiй бив у
бубонець, обличчя ©хнi були урочистi, i звуки весело роздзвонювалися
навкруги. Жiнки скакали, пiдiймаючи пучками над землею важку тканину сво©х
суконь, а чоловiки крутилися навколо них, наче бджоли коло меду.
Притупували всi водночас i знову кидались у вихиляси: жiнки наче
вiдмахувалися, збиваючись у гурт, вiд партнерiв, а чоловiки прискакували
до них з притупцем i розривали густий, збитий докупи жiночий рiй. Знову
вихилялися парами, крутилися синi корсетки й зеленi сукнi: всi були
поважнi й надихнутi, як i музики, а в ©хнiх рухах прочувалася трохи
неприродна завченiсть.
Панотець спинив коня: юрба перепиняла йому шлях. Мовчки дивився на цi
веселощi, i жоден м'яз не здригнувся на його лицi. Зняв капелюха, наче
хотiв пересвiдчитися, чи й справдi покинули його метелики, i вiтерець, що
повiяв iз глибини мiських вулиць, лагiдно звiяв його бiле волосся.
Через юрбу ©хав, махаючи пугою, недавнiй супровiдник. Голоснi виляси
били повiтря, i танцiвники мимохiть розсувалися, даючи попиковi дорогу. В
просвiт побачив старий залитi сонцем порожнi вулицi, по однiй iз них бiг
черво-ношерстий собака, по другiй ганялося одне за одним кiлька кошенят, а
третя зяяла пусткою. Попик торкнув коня й по©хав через юрбу, що
продовжувала танцювати. Змигували навколо нього обличчя, спалахували очi й
зуби, роздималися нiздрi - цi люди все-таки веселилися. Тупали ногами й
крутилися, i, хоч жоден з них не усмiхався, були вони задоволенi.
Коник трюхикав так само спокiйно й монотонне, як i серед степу. Впустив
голову й думав свою конячу думу; старий погасив недоречну серед цього
серйозного люду всмiшку. Треба було скерувати воза в одну iз вулиць, i вiн
вибрав ту, яка свiтилася пусткою.
Здалося йому, що за спиною зачинилася глуха брама, бо звуки музики,
важкого дихання й сопiння, шерех пiдошов i шурхiт тканини - все це раптом
зникло, лишилася тiльки ця порожня вулиця з двома рядами будинкiв i
самiтний вiз, що гримотiв по кам'яному бруцi. Будинки навколо обплелись,
як i все в цьому мiстi, виткими рослинами, й попик по©хав мiж двох зелених
кучерявих стiн. Витяг iз торби з харчами черству шкуринку, поклав у рота й
посмоктав, злегка похитуючись.
Звiв очi вгору: так само безхмарно висiло небо i так само цвiло сонце.
Над головою в нього задзижчало кiлька гедзiв, i ©хн гудiння здалося
заголосне в цiй тишi.
Шкуринка в ротi розмокла до решти, i попик задоволене проковтнув ©. Це
пiдкрiпило його, i вiн спинив коня, щоб злiзти й розiмнути закляклi ноги.
Злазив, постогнуючи й крекчучи, тодi взяв у руки вiжки, i коник знову
рушив. Отак вони й iшли по тiй довгiй зеленiй вулицi: старий кiнь i
старий, аж пiсок з нього сипався, чоловiк.

З'явилися попереду на гладких гнiдих конях три вершники, i вулиця
раптом заповнилася голосним цокотом копит. Старий iшов, дивлячись собi пiд
ноги, метлялася благенька його ряса i стоптанi, аж рудi чоботи. Бiла
борода його звiювалася набiк, i вiдслонювався з-пiд навислого чуба високий
i крутий лоб.
Вершники прискочили до воза й одночасно злетiли з коней. Конi заiржали
й закрутилися, вiдгукнувся до них i Сивко, а попик зирнув на пришельцiв
спокiйними синiми очима.
Пiдходили до нього за благословенням: важкi, ситi й здоровi чоловiки,
нагиналися низько i чоломкали простягнену руку. Попик махнув пучкою над
©хнiми червоними шиями, i вони покiрно один за одним вiдходила набiк.
- Нас послано, - сказав один iз них, - провести вашу милiсть.
Попик хитнув головою, не сказавши, однак, i пiвслова, i незграбно полiз
на пiдводу. Три пари рук одночасно пiдхопили старого й шанобливо всадили
його на сидiннi.
©хали помалу, тро супровiдникiв на ситих конях з червоними шиями й
голомозими головами, ©хнi сiдницi просторо розкладалися на крупах, а ззаду
все так само трюхала маленька сива конячка, тягнучи малий вiз i в ньому,
наче хлопчика, спокiйного й незворушного старчика.
Над ними висiв розпечений казан сонця, чисте небо розгорнуло син
шатро, i не було там нi тiнi. Сипалося на вулицю й будинки син сяйво, i
повiтря од того здавалося живе й драглисте. Драглисто-зеленими бачилися
будинки пообабiч дороги i навiть отi вершники попереду на зелених конях iз
синiми спинами. Подумалося старому, що це три метелики впряжено в воза,
трiпотять вони крильми i тягнуть його. Юне обличчя Фаетона зирнуло на
нього з розширеним зором i розтуленим ротом - був то вiн сам з часiв
молодостi.
- Вiнконосче премудрий, Миколаю, - забурмотiв попик, потуплюючись. -
Подай мо©й душi просвiту, що освiтить темряву ©©, щоб я з радiстю
прославив пам'ять твою!..

Ще здаля побачив заставлену людськими спинами пройму вулицi, ©хав на тi
спини вслiд за трьома метеликами-проводирями, i його далекозорi очi чiтко
бачили напруженi ши© тих людей: ставали вони навшпиньки, щоб прозирнути
вперед. Бачив напнуту на спинах одежу й лискучi, щедро надьогченi чоботи
бiля землi.
Майдан був круглий, як п'ятак. Забитий ущерть людом, аж яблуку нiде
впасти. Всi стояли в потилицю один одному, розсiваючися по майдану вiялом.
Були тут самi чоловiки: на ганку стояли музики й грали жалобно©. Кiлька
хлопчакiв у бiлих сорочках натхненно спiвали жалiсного канта - текли ©м од
власного спiву на очi сльози.
Попик стояв на возi, одне око засльозилось i в нього, i вiн утер його
закiптюженим рукавом. Незмигно дивився на те стовписько, i його рука
мимоволi поповзла до лоба, накладаючи чесного хреста. Сотнi облич
обернулись у його бiк i завмерли: стояв сивий наморений коник, невеличкий
вiз, а на тому возi крихiтний дiдок у бiлiй полотнянiй рясi, в солом'яному
брилику, на якому сидiло два синi метелики.
Люди заворушилися й почали стискатися, роблячи про©зд для воза, i коли
попик торкнув свого коня, через майдан було прокладено залиту сонцем
дорогу. Уздовж того про©зду вилаштувалися двi шереги, чiтко розкладенi на
кольори: чорний бiля само© землi, вище - зеленi штани, а ще вище - синi
каптани. В одного з десяти голомозих темнiла чуприна, i цi чуприни були як
вiхи в рожевому морi голених голiв.
Коник спокiйно трюхикав мiж тих шерег, похитував головою й монотонне
переставляв утомленi ноги. Попик надивився вдосталь на цi напрочуд
однаковi обличчя й барви i впустив голову. I тiльки коли пере©хали вони
майдан, зиркнув уперед i побачив широко розчиненi ворота, в якi вже
в'©жджали його супровiдники i куди спрямувався i його коник. Там, у дворi,
стояло кiлька огрядних чоловiкiв, а коли вiз в'©хав до двору, вийшов з
того гурту здоровенний дiд з порудiлими вусами i з банькатими очима - з-за
спини того дiда визирнуло темне, поморщене жiноче лице.
Пiдходили по черзi за благословенням, спершу дiд, за ним - жiнка, потiм
- усi решта, що стояли в цьому дворi. Попик простягав кожному руку й махав
пучкою над червоними шиями, вуста його при цьому ворушилися, але з них не
виходили слова - шелест якийсь невиразний, наче листя шамотiло.
- Просимо ласкаво в господу, панотче, - схилився чемно в поклонi дiд. -
Ми на вас давно сподiва мося...

Кiмната - пiвтемна, бо в нiй не було вiкна, тiльки свiтився зi стелi
крайчик свiтла. Стяга падала на пiдлогу, розширяючись донизу, i в тiй
стязi сидiв на ослiнчику бiлий, як сметана, дiдок. Дивився, не мигаючи,
очi його свiтилися ласкою, i в тому хиткому пливучому промiннi вiн аж
палахкотiв. Борода срiбно облягла зморщене обличчя, а лоб горою стояв пiд
осяйною кучугурою бiлого волосся. Бриль старого був покладений на колiно,
i на ньому спали, склавши синi крильцята, дво метеликiв.
Навпроти сидiв на ослонi господар, приплющив очi, i обличчя од того
стало втомлене й сонне. Жiнка подалася тулубом уперед, поклавши одну руку
на колiно, а другу посилаючи до того сивого дiдка, що так незвично
свiтився серед помешкання.
- Стривай, стара, - озвався густим басом господар. - Я розповiм про те
сам...
I побачив попик перед собою гарну хату й наймита, що молотить хлiб, i
дiвчину, котра принесла наймиту молока: тук-тук-тук, - вистуку цiп, i
розприску ться навсiбiч зерно; тук-тук-тук, - стукотить дiвоче серце, i з
обличчя ©© розприску ться смiх; тукотить серце i в наймита, вiн поверта
веселе, пiтне й закурене обличчя, а цiп у його руках ходить i ходить, i
лупить той цiп по землi; б'ються серця ©хнi у такт тому стукоту, а очi
дивляться - розвестися не можуть.
Жiнка втерла сльози i захитала сумовито головою.
- Еге-ге! Так воно було, так!..
Побачив попик, як вискочила та розпашiла дiвчина з кухнi, як схопила
притьма вiдра з коромислом i пiшла якось боком-боком, схвильована така i
розчервонiла. Тодi перестрiв ©© по дорозi Iван Доломан...
Червона опанча звисала йому з плеча, пiдбита хутром, а очi з-пiд
дорого© шапки дивились, як у сокола. Стерялася раптом дiвчина, бо парубок
стояв, розставивши ноги, i мав зведене вгору пiдборiддя. I цвiв у нього на
грудях вишневий каптан, а синi штани натiкали на чоботи. Простяг руку до
дiвчини, був-бо певний, що це до нього зацвiла вона такими рум'янцями, але
тi рум'янцi погасли раптом на щоках. Зирнула вона на Iвана Доломана
широкими й чорними очима, й погасли тi ©© очi. Iван Доломан зробив крок ©й
назустрiч, i зуби його перлисто блиснули, а очi засвiтилися невимовною
ласкою...
- Ох Iване, Iване, - захиталася на стiльцi почорнiла вiд рокiв жiнка. -