Страница:
багнюцi... Чи хоч вiзьми, оцей мiй браток... Гада ш, у нього всi клепки?
- Дивно, - сказала Галя. - Дiд Iван твiй рiдний брат, а ви-от нiколи й
не бачитеся...
- Вiн не зовсiм мiй рiдний брат. У нас була тiльки спiльна мати.
- Так дуже не любите одне одного?
- Ми рiзно© кровi з ним, Галочко, - сказала гостро стара. - Вiн кровi
блудячо©, а я справжньо©...
Галi стало раптом смутно. Побачила перед собою високочоле, гарне
обличчя дiда Iвана, - iшов вiн за козами, i вiтер кошлатив його сиве
волосся...
- А я-от до них забiгаю, - сказала Галя. - Така мила та Марiя Якiвна...
- Я проти не© теж нiчого не маю, - озвалася бабця. - Дивно менi тiльки,
як вона його терпить?
Засмiялася сухо, а тодi щiльно замкнула вуста. I вразилася Галя з не©
пiд ту хвилю: вуста стали як щiлинка, а очi зробилися круглi й
нетямкуватi. Горiло в них по iскрi, i Галя нiяк не могла втямити, що
втiшного для бабцi в цiй iсторi©.
Отак вмерла зачарована тиша ©хньо© згоди. Зворухнулися й рушили тi
люди, що йшли були в цьому вечорi, по©хали машини й трамва©. Зарухався i
джигун у сiрому костюмi i в лакованих туфлях, вiн почiпав забиту дошку в
парканi i вражено присвиснув. Подивився з жалем угору: над парканом було
протягнуто два ряди колючого дроту. Джигун вийняв iз кишеньки бiля пояса
годинника й подивився на стрiлки - вони свiтилися й показували якраз
десяту годину вечора. Джигун зсунув капелюха на очi, пiддер носа,
розвернувся ледве не по-вiйськовому i пiшов назад, ступаючи на власнi
слiди. Ще спинився, повернувсь i роздивився навколо. Тодi раптом
розiгнався i щосили бухнув плечем об забиту дошку. Дошка рипнула, але не
подалась. Джигун зняв iз плеча дерев'яну скабку i знову насунув на очi
капелюха.
Тим часом у сутiнi вже текли звичайним плином рiчки i струмки, нiчнi
птахи спустилися на дерева, а припiзненi деннi прилетiли до сво©х гнiзд i
вклали в майже соннi роти пташенят по останньому хробачку. Лiтаки озвучили
небо й полетiли далi, вже вiдповiдаючи на запити iз аеродромiв. В глибинi
дому на горi заговорило раптом на повний голос радiо. Кiт догризав
украдену ковбасу, а далеко-далеко звiдси думав важку думу про долю жiнок у
домi на горi Галин батько. Вiд цих думок серце в нього бралося кригою, та
й усi зорi в високому й байдужному небi не тiльки позамерзали, але й
розкришилися.
Галя знову почала читати роман, а бабця раптом побачила крiзь стiни
джигуна в сiрому костюмi i в лакованих туфлях - вiн швидко йшов геть вiд
©хнього дому. Покивував правицею, а лiву руку засунув у кишеню. Стара
дивилася на нього майже байдуже, тiльки запалювалися iнколи в ©© очах
химернi й трепетнi iскри.
14
Галя прожила в тому невластивому собi сумирному настро© тиждень.
Здавалося, напилася вона тодi чарiвного зiлля, бо зовсiм забула про сво
дивне кохання до джигуна в сiрому костюмi, забула про свiй неспокiй та
розколошканi сни. Дивилася на свiт умиротворено, тим часом майже щодня
сходила вниз до дiдового обiйстя i годинами балакала там iз Марi ю
Якiвною. З дiдом вона бачилася рiдко, той виходив iз дому вранцi, i вона
могла стежити зi сво © гори, як iде вiн iз козами по смарагдовому березi.
Кози ступали, дружно покивуючи, а за ними неквапно простував високий,
гарний сивань. Знову життя в ©хньому домi опростилося, бабця вчилася
в'язати, а Галя сновигала по господарству. Часом вони сiдали вкупi на
ганку й дивилися, як поволi гасне на овидi сонце: майже не розмовляли пiд
той час, бо сковувала ©х одна й та ж сумовита музика згасання. Iнколи
пiдiймалася до них Марiя Якiвна, i вони вже сидiли на ганку втрьох: Марiя
Якiвна оповiдала вуличнi новини, а вони знову-таки мовчали. Перестав
блукати по горi й джигун, наче розчарувався через забиту дошку в парканi.
Галя тепер думала про нього, як про далекий i надто чудний сон. Все-таки
вiн снився ©й i зараз: тодi Галя чула сухий шелест сiрих крил i бачила, як
спуска ться той птах до них у двiр. Ставало ©й тодi страшно й радiсно, i
сама не могла збагнути, що ©й хочеться. Взялася тим часом за iсторiю та
лiтературу, готуючись до iспиту в технiкум, але бачила мiж сторiнок одне i
те ж: величезний сiрий птах летить до ©хньо© гори й озутий той птах у
лакованi туфлi. Дивиться тужно неймовiрними очима й кричить, як ворон, а
може, й пугач.
Тихий жаль огортав дiвчину, i саме цей синiй i тремкий, як вересневе
небо, жаль збуджував ©© i хвилював. Саме вiн одривав ©© вiд пiдручникiв i
пiдводив до дзеркала. Дивилася на себе i знову бачила двi дiвчини: одну -
сiру й пригноблену, повну кострубатих колючок - знання, що ©х набирала з
пiдручникiв, i другу - голубу й майже казкову. Часом, коли жаль
переповнював ©© вщерть, тi дво в дзеркалi зливалися; Галя тодi остаточно
увiрувала в бабусину казку, адже була вона з тих зачарованих принцес,
краса яких бiльш вiдляку , нiж приваблю . На те скулювалася ©© душа i
тонко-тонко гучав далекий, як бовкання дзвона, звук. Мимоволi чула, як
притискаються до ©© вуха шарудявi Анатолевi вуста i плететься, наче павук
павутину сну , його вкрадливий голос.
Поверталася до книжок i здивовано вдивлялась у знайомi, ба навiть рiднi
риси, що проглядали з-мiж рядкiв: вiн-таки не покидав ©©. Сумирний настрiй
розтавав, як розта на призахiдному небi хмарка, Галя спинялася оголена i
знiяковiла перед тими очима, що майже з'©дали ©©. Вночi прокидалася, бо
вiн цiлував ©©, як i в той вечiр; хапалася за попеченi вуста. Ранка вже
запеклась, затвердiла i вiдпала, натомiсть чула вона, що ©й болить лiве
персо, начебто хтось стис його залiзними пальцями. Зустрiчалась iз ним
поглядом i, як у життi реальному, не могла його витримати. Напливало на
не© величезне, червоне, кругле, наче колесо, бабчине око - холодний пiт
ошпарював ©©, бо здавалося несамохiть: вона у цiй грi, наче м'яч, за який
борються два заповзятливi гравцi. Чомусь думалося Галi, що той Сiрий i ©©
бабця зналися ранiше, коли ще була стара в Галинiй iпостасi, - вiн
незмiнний i нетлiнний у часi, а бабця вже безнадiйно стара. Годi було
терпiти те Галi, кидала книжки й виходила надвiр. А що було в дворi
порожньо, то тiльки й робила, що обходила тi мiсця, де вони здибувалися.
Зупинялася i коло забито© дiрки, вiдчуваючи при цьому жаль i зловтiху;
такi .настро© у внучки передчувала i стара. Виходила на ганок i
перешкоджала Галинiй самотностi. Галя аж кипiла тодi супроти бабцi, бо та
заговорювала до не© роблено-ласкаво, а дiвчинi хотiлося мовчати. Окрiм
того, вiдчувала на собi малi, круглi й швидкi оченята, якi без упину
стежили за кожним ©© рухом, тодi здавалося Галi, що ходить вона, як кiнь у
запрягу: дво вiжок i дво погоничiв ма за спиною. Так було вдень, а
ввечерi Галя вже прагла бабчиного товариства. Приносила до спальнi книжку,
починалося читання й розмови, плелась у старечих руках нитка, а юнi руки
гортали сторiнки. Там, за затуленими фiранками, вже густо синiв вечiр, i
вони обо те вiдчували, ходив там i ходив джигун у сiрому костюмi i в
лакованих туфлях. Був терплячий i спокiйний: роздивлявся на задимленi
крайобрази i навiть милувався ними. Сiдав на скелю й курив, кидав донизу
сiрники, бо надто часто гасла його цигарка, i встиг полюбити цi
незвичайнi, схожi на декорацi© кра види. Задумувався, аж забував, чого
сюди прийшов, а коли стара засинала за сво©м прядивом, тихенько
пiдкрадався до вiкна. Дивився пильно й прохально в щiлину, що завжди
просвiчувалася мiж фiранками, i бачив просто себе чудове, погiдне, наче з
мармуру тесане, Галине лице. Впивався ©© красою, i аж стогнати йому
хотiлося, наскiльки далека вона була й недоступна. Вона начебто вiдчувала
той погляд, блiдла i блiдла, тiшилася, що вiн таки сто©ть зачаровано пiд
тим вiкном, i водночас проганяла його подумки. Знала, що вiн прийде завтра
й позавтра, а може, саме це наливало ©© таким споко м та впевненiстю.
Часом рвалась у ©© серцi якась надто тонка жилочка, i воно спалахувало
червоним вогнем: а що, як йому набридне отак ходити? Закушувала губу й
натужно намагалася розв'язати пекуче завдання: вийти - це волю загубити, а
не вийти - загубити кохання.
Зводила гордо носика i йшла вiльною, сягнистою ходою стелити постiль
бабцi й собi. Знала, що за нею стежить несхитний i запалений жадобою
погляд, i вiд того ставала ще привабливiша. Вiн милувався на ту ©© кумедну
зарозумiлiсть, а бабця, побачивши отаке ©© обличчя (в цей час Галя будила
©©, щоб перейшла в постiль), лякалася: чи не проспала вона за цей короткий
час чогось важливого.
15
Скорив остаточно Галю дощ. Дрiботiв монотонне усю нiч, не даючи ©й
заснути, дрiботiв монотонне й цiлий день. Вночi вона наче на велетенських
хвилях коливалася, западаючи в темнi ями короткого сну i виносячись на
гребенi, коли очунювала. Не мала сили змагатися проти такого накоту, а
вранцi взяла парасолю й занесла документи в технiкум. Пiсля того пiшла
вулицями, завертаючи по дорозi до магазинiв. Iшла з сiткою, напхом
напханою пакунками, i вiтер завiював ©й пiд парасолю краплi. Лице ©©
змокло - на сторонн око здавалося, що вона плаче.
В книгарню Галя заскочила через те, що дощ пустився аж надто густий.
Тут вона купила том творiв Жорж Санд i Мопассана. Грошей на бiльше не
стало, i вона мимохiть спитала в повно© повiльно© жiнки, чи не потрiбно
магазину продавцiв. Завiдуюча подивилася на не© крiзь окуляри i почала
розпитувати про ©© освiту й батькiв.
- Освiта - десятирiчка, - сказала Галя. - Батько нас покинув, а матерi
вже нема.
Завiдувачка знала те мiсце, де мешкала Галя: там, у шпиталi, лежав
недавно ©© чоловiк.
- Продавця нам треба! - сказала насамкiнець завiдуюча. Вона чемно
розсунула вуста, зуби в не© виявилися вставнi. - Тим бiльше, що ви любите
книжку, я це одразу помiтила.
Ще вона помiтила Галине лице, а що воно було аж зовсiм небуденне, то,
подумала завiдуюча, в магазинi погустiша вiдвiдувачiв i це напевне
збiльшить виторг. Вона подумала про виторг, як про те колесо, що вивезе
магазин з ями: плану вони не виконували.
Галя вийшла на вулицю звеселiла. Завтра вона прийде сюди i стане за
прилавок: цього мiсяця батько ©м так нiчого й не прислав. Йшла i думала
про батька, чоловiка, якого вже уявля собi ледь-ледь, - вiн наче за
завiсу ступив.
Дощ перестав, i Галя склала парасольку. Раптом вона здригнулася:
назустрiч iшов, обережно обходячи калюжi, чоловiк у сiрому костюмi i
лакованих туфлях. Вiн скинув солом'яного капелюха i вклонився. Галя
отетерiла: Анатоль не мав на костюмi жодно© крапки з дощу, а туфлi його
сяяли, наче навколо зовсiм не було багна...
- Менi довелося на кiлька день ви©хати у вiдрядження, - сказав вiн
тепло й буденно. - I я не змiг був прийти. Вибач!
Дивилася на нього широко розплющеними очима.
- Уявля ш, мiсця собi не мiг знайти, - шепнув Анатоль. - Думав:
турбу шся, що це воно сталося?..
Над головою в них раптом розiрвалися хмари, i жмут променiв провис над
вулицею.
- Бiжу оце на роботу, - всмiхнувся Анатоль, сяйнувши блискучими зубами.
- Але ввечерi буду. Коли твоя бабця ляга ?
- О десятiй, - сказала мимовiльно Галя, i все в нiй раптом засвiтилося
i заспiвало.
- Ну, я побiг, - сказав Анатоль. - Чекай о пiв на одинадцяту...
Вiн знову скинув капелюха, вклонився, i в Галi з очей раптом сипнули
вiялами сльози. "Боже мiй, - подумала вона, - чи ж я його люблю?"
16
Ввечерi вони сидiли з бабцею на ганку i дивилися, як заходить сонце.
Небо було фiолетове, з багряними смугами i з блакитними криницями, якi
свiтилися сьогоднi по-особливому яскраво. Трохи вище лежали двi
розкуйовдженi, як двi безголовi танцюристки, хмари, якi повiльно
змiшувалися, зливаючись в обiймах, - був то найнеквапливiший танок у
свiтi.
- Батько твiй нас зовсiм забув, - спроквола сказала стара, незмигно
дивлячись на небокрай.
- Я напитала собi роботу. В книгарнi, - сказала так само спокiйно Галя.
- В книгарнi непогана робота. А технiкум?
- Можна вчитись i працювати.
- Я б не хотiла вiдпускати тебе вiд себе...
- Сама ж кажеш, що таких перерв у посилках не було.
- Таки-так, - протягла стара, а на ©© обличчя лягли багрянi тiнi. - Був
щодо того пунктуальний.
- Може, з ним щось сталося?
- Може, щось i сталося, - тим-таки тоном протягла стара. - 3 кожним
може щось статися...
Одна iз танцюристок там, на заходi, торкнулася голубого колодязя i
раптом побагровiла. Запалювалася все густiше й сильнiше, в той час як
подруга ©© набиралася фiолету i повiльно розтавала в небi.
- Може, написати йому листа? - спитала Галя. Бабця мовчала. В очах у
не© вiд тих блакитних криниць на заходi запалав вогник.
- Вiн був пунктуальний, - сказала вона з натиском. - Коли зможе,
обов'язково пришле.
- А як не пришле?
- Тодi житимемо, як . Ма мо город, на зиму нам стане й картоплi, й
огiркiв. На хлiб ти заробиш, а вiд вибаганок можемо вiдмовитись.
Галя дивилася на стару трохи здивовано. Вражав i спокiй ©©, i
незворушнiсть.
- Чому вiн покинув нас, бабцю?
- Я тобi вже казала чому, - озвалася стара, i ©© обличчя пiд цю хвилю
залилося землистим фiолетом. - Вони, чоловiки цього обiйстя, всi такi.
Приходять бозна-звiдки i господарями тут себе не вiдчувають. Мають почуття
обов'язку, але тiльки тодi щось значать, коли тримаються за жiночу
спiдницю...
- Мiг би нас навiдати!
Стара все ще дивилася на захiд. Там уже зникли блакитнi колодязi,
фiолетове змiшалось iз багряним i проклалося кiлька густо-малинових
смужок. Безголовi танцюристки зникли, тiльки одна iз них, та, що згорiла,
покинула шматок свого прозорого вбрання - було воно яскраво-бiле.
- Бачиш, ласочко, - сказала бабця задумано. - Я прожила чимало в цьому
свiтi i дещо в ньому тямлю. У нас завжди так виходило, що чоловiки, тi
прийшляки, вмирали ранiше сво©х жiнок. Певне, щось порушилося там, у небi,
коли в тво©х батькiв сталося iнакше. Ми, жiнки цього дому, живемо довго
пiсля них, хоч годi сказати, що не вiдда мо ©м свого серця. Ми, ласочко,
наче охоронцi ©хнiх душ i думок ©хнiх, хоч нам непотрiбно знати, про що
вони таке собi думають. Твоя мати вибилась iз цього кругообiгу, а батько
твiй, ласочко, добре пiзнав закони цi © гори...
Стара говорила це трохи пiднесено, здавалося, наповнювалася вона не до
кiнця збагненною урочистiстю. Чи то так впливало на не© захiдне небо, чи
так наладновувала себе, зрозумiла раптом Галя: оця стара, яка сидить так
велично й поважно на порозi, й справдi гiдна королiвсько© корони. Але вона
мрiйниця, яка нiколи не бачила свiту таким, яким вiн насправдi, ©й, як i
жiнкам цього обiйстя, котрi жили тут ранiше, свiт вигаданий був куди
реальнiший вiд справжнього. Збиралися й лiпилися одна до одно© всiлякi
випадковостi, береглися й видозмiнювалися в умах тих, хто звик i мусив
терпiти самоту, вечори при лампi i без не©, довгi днi й ночi без
чоловiкiв, - ось звiдки почалася легенда, подумала собi в той вечiр Галя.
Вона теж несла в собi тi ж таки гени, тому й любила цю спокiйну й таку
величну стару, любила цей дiм i всi речi в ньому, свiтло його кiмнат i
запахи. Любила цей каштан серед двору, посаджений у день бабчиного
весiлля, i дерева iншi, посадженi в день весiль iнших дiвчат, вона любила
i всiх тих уже неiснуючих у свiтi сутньому, перед якими все-таки носить
певнi зобов'язання.
З долини пiдiймалася вервечка бiлих кiз, за ними ступав високий чоловiк
iз сивою головою. Вiн наче розчинивсь у прирiчковому серпанку чи, може,
отак народжувався з нього. Галя подумала, що завше, коли поверта ться отак
додому, дивиться старий на ©хнiй дiм i щось ма вiдчувати, бо це i його
дiм. Мимовiльно переймалася пошаною до того майже чужого свого дiда. Так
бувало завжди, коли бачила його, хоч думала про нього мало. Так само мало
думала про брата й стара, ось i зараз дивиться вона на нього, вуста в не©
- щiлина, а очi змруженi. Хто зна, що роздiля в життi цих двох, мало б
бути навпаки, адже вони найрiднiшi помiж себе.
I все-таки було дивно Галi, що в не© i в того величавого старого тече
чимало спiльно© кровi; зрештою, коли обважувати нашу кров, вiн бiльше
належить до цього дому, нiж вона... Дивилася незмигно на оте чудо, оте
народження з туману, та мничий i хвилюючий акт - здобула раптом особливу
силу бачити: велике, розумне i шляхетне обличчя постало перед нею. Було
трохи несусвiтне, але вона полюбила в той вечiр i його - бувають такi
високi й дивнi моменти, коли почина ш любити цiлий свiт.
Сiра скеля з того боку рiчки й кущi раптом обiллялись жовтим свiтлом:
востанн випiрнуло iз хмар сонце i раптом покрило сяйвом той клаптик
землi. Запалали вiдтак оранжево й кози, i той сивань - втрапили у ту стягу
i яскраво позначилися. "Ось воно, справжн народження!" - подумала
мимохiть Галя i переповнилася трепетом i благоговiнням перед цим великим
та широким свiтом. Дивне бажання зачалось у ©© серцi в цьому вечорi, яке
увiбрало в себе все: i ту оранжеву стягу, i того майже незнайомого родича,
i цю завмерлу бiля не© на грудку бабусю. Галина душа стала широка,
розiйшовшись на весь цей окрай, який вона взяла в серце, - все, що
потрапило пiд ту хвилю в ©© зiр, позначилося святою печаткою ©© любовi.
Вiдчули це два чоловiки в тому околi. Один високий та сивий, який
дивився-таки на дiм на горi й на двi смутнi, похиленi жiночi постатi на
ганку: надто юну i надто стару. Вiн зрозумiв секрет ©хньо© задуми, та й не
було тут багато чого розумiти: одна закiнчувала, а друга починала жити.
Весну й зиму побачив Iван на тому ганку i зрозумiв просту й неперехiдну
iстину: весна не тiльки заперечу зиму, але ©© дитям.
Другий, хто сприйняв Галине вивищення, був сiрий птах, що летiв по
примарному небi i тiльки й чекав моменту, коли зможе спуститися до того
дому на горi. Ще було не пора, тож вiн спустився до широкого прискалка,
якого не бачила з ганку стара, сiв на камiнь, зняв капелюх i задивився
здивований. Його трохи стурбувало те оранжеве свiтло, яким палав шматок
берега, тож дине, що вiн мiг учинити, - це вийняти мале люстерко i уважно
вивчити надзвичайно охайно укладену на головi зачiску. Позирнув на сво©
лакованi туфлi, чи не сiв де на них порох, а тодi струснув двома
вiдведеними пальцями полу пiджака. Цього стало досить, щоб знову здобути
самоповагу. Сiрий обдивився свiт маленькими, круглими i напрочуд чiпкими
оченятами.
17
Пiшов по стежцi вздовж лiкарняного паркану там, де були заростi
бур'янiв та кропиви, намагаючись обiйти ©х, а коли те не вдавалося, злiтав
на сiрих крилах. Так само перескакував i глинянi урвиська, що
пообвалювалися аж до парканiв; можна було б сказати: вiн прилетiв i
спустився перед хвiрткою, а може, перейшов через лiкарняний паркан, як
ходить дехто по стелi та стiнах. Певно тiльки, що не пiдiймався вiн знизу,
а дошка, забита Галею, лишилася неторкана. Галя в той вечiр пильно стежила
за пiдйомом на гору, може, й навмисне: хотiла заспоко©ти цим бабцю, а
може, й саму себе - прийде вiн iзнизу i стане ще одним персонажем ©хньо©
домашньо© легенди. Вона винесе йому води, i вiн прийме ту воду з ©© рук.
Тим буде виконано химерний обряд, i хай iтиме все далi, як було...
- Ну, що, ластiвочко, - сказав вiн, спираючись на хвiртку, - чека ш уже
на мене?
Галя здригнулася. Схопилася з ганку i завмерла, трошки й злякавшись.
Вiн задоволене засмiявся.
- Ну от, я тебе i злякав. Виходь, будь ласка... I вона покiрно пiшла.
Джигун стояв коло хвiртки, зiйшов уже мiсяць, i той мiсяць можна було
уздрiти на його лакованих туфлях.
- Щось не примiтила, звiдки ви надiйшли? - сказала Галя, а в ©© тiло
повернувся той трем, який вiдчувала й того разу.
- Чи ма це значення? - засмiявся Анатоль. - Головне, що я прийшов.
Вона мимохiть вiдчула його погляд i вже не могла вирватись iз того
полону. Дерев'янiли ©й ноги й руки, здавалося, ще мить - i стане вона тут
деревом, як оцей каштан. Але не хотiла так просто пiддатися, тому опустила
очi.
- Ви аж упрiли! - сказала вона, не маючи сили називати його, як
домовилися того вечора, на "ти". - Може, напитися винести?
Але вiн не через те упрiв. Аж пив пожадливо незвичайну красу, що почала
розквiтати перед ним. Особлива, ба навiть екзотична квiтка яснiла перед
ним. Стояли, роздiленi парканом, але вже небагато було треба, щоб той
паркан зник.
- Що ж менi можеш подати напитися? - солодко проказав вiн.
- Води або що? - озвалася Галя.
- Навiщо менi вода? - засмiявся вiн. - Хочеться менi чогось солодшого
за воду...
Галя озирнулася здивовано. Власне, ©й треба було зирнути на дверi й
вiкна: чи все там спокiйно.
- А що солодше за воду? - спитала повiльно й тихо.
- Ти, моя ластiвочко! - сказав чи проспiвав вiн i просунув руку, щоб
скинути iз хвiртки защiбку.
©й стало тепло вiд тих слiв, i звiльнилася вина вiд непотрiбного та
гнiтючого тягаря, вiд застроги, яка так важко змучувала, адже що значить
засторога, коли так ©дять тебе й неволять очi коханого.
- Пiшли звiдси! - сказала хрипкою скоромовкою i погасила погляд, щоб не
розчинитись у тих його неймовiрно вабних очах.
Вони вийшли за хвiртку, але не пройшли багато. Анатоль притис ©© до
паркану й побачив, що в не© в одному i в другому оцi горить по малому
запаленому мiсяцевi. Був i справдi спраглий i хотiв якнайшвидше напитися,
а що вона не сподiвалася такого нагального нападу, то зiв'яла, як
квiтка...
18
Лежала тут-таки, неподалець од хвiртки, у зiмнутому й потолоченому
бур'янi, зiмнута й потолочена сама, лежала, розкинувши ноги, в порванiй
одежi, закривавлена i знищена. Сперлась ши ю об паркан i тихо плакала -
спливали i спливали по ©© щоках сльози. Мiсяць лискуче грав у тих патьоках
так само, як грав вiн на величезнiй росi, що розсипалася навдокiл вiд ©©
плачу, - великi сльози лила вона на землю, бо мала за чим жалкувати. Так
жалкують зламаний колос i зiрваний листок, розтоптана квiтка i здичавiлий
мак, так жалi нiч, коли вбива ©© ранок, i день, коли залива ться кров'ю
вiд вечора. Червона кров пливла у цей вечiр, сльози також вигравали
рубiновими вилисками, вся роса вiдсвiчувала червоним - така вже видалася
для не© нiч.
Сiрий птах уже давно полетiв з цi © гори, знявся прямовисне i зник
невiдомо куди; Галя зрозумiла раптом велику правду всiх людських обмежень
i засторог. Не оборонялася б, коли б вийшла з дому бабця й почала б
гамселити ©© палицею. Сльози текли й текли, i пiд той час тiльки мiсяць
мiг ©й поспiвчувати. Але й вiн сховав обличчя в кучерявiй хмарi, хто зна,
може, й прикликав ©© для того. Густа темiнь покрила дiвчину, i саме ця
темiнь допомогла ©й отямитися. Не бачила нi рук сво©х, вiдкинутих у травi,
нi закривавлених нiг - зникли вони десь у ночi i у цiй пiтьмi; забула вона
й про час i про те, що треба було б повернутись ©й у дiм; хиталась i
хиталася в розпачi. Тодi не витерпiло й небо, почало насувати на себе
хмари, за якийсь час стало вже розколошкане й низьке й почало крапати на
не© гострими краплями. Спершу дощ був кволий i несмiливий - це теж був ©©
плач, його особливе вiдбиття там, угорi. Дощ омивав з не© кров i сльози,
дощ був цi © ночi солоний на смак. Солоний дощ змочив землю, i вiд того
рослини раптом забуяли, наче повернулася весна, дов'язалися квiти, що
перецвiли, i зацвiли квiти новi.
Цю метаморфозу помiтило теж тiльки два чоловiки: один сидiв на верандi,
обвитiй крученими паничами, - був вiн схвильований сьогоднi i не мiг
заснути. Другий був схвильований не менше, це був Галин ровесник, який i
гадки не мав, що iсну на свiтi така собi Галя. Вiн зустрiнеться з нею
рiвно через десять рокiв, дуже важко йому буде подолати ту гору, i там вiн
прийме з ©© рук горня з водою. У цю ж нiч його збудила якась недовiдома
тривога. Вiн вийшов надвiр, стояв i пив солоний дощ, так само, як пив його
сивоголовий, котрий опинився бiля ворiт i задивився у нiч неспокiйним
поглядом. Вранцi вiн пошле на гору свою Марiю, i вона вперше занесе старiй
та Галi глечик козиного молока. Марi© досить буде одного погляду, щоб
зрозумiти, що там у них сталося, - ©© приймуть увiчливо i з подякою. Вона
не скаже й слова про те сво му чоловiковi, але той прочита все, що йому
потрiбно, з виразу ©© очей.
Той другий не перейматиметься так сво©ми вiдчуттями, вiн не знатиме, як
давати лад передчуттям, отож, спробувавши солоного дощу, повернеться у
хату i спокiйнiсiнько засне. Вранцi вiн скаже матерi i старшiй сестрi про
солоний дощ, вони посмiються з того i матимуть резон...
Дощ перестав раптово. Закiнчилася Галина безголоса пi та, i небо знову
засвiтилося мiсяцем та зорями. Галя пiдтяглася й сiла, оправивши плаття.
Сперлася об паркан - перед нею, далеко в глибинi ночi, густо залита
сяйвом, синiла дорога. Обличчя Галино було скостенiле, а очi дивилися
надумiр уважно. Було щось старече в тому ©© поглядi, бо тiльки так можна
було побачити дорогу в десять лiт, що лежала перед нею. Побачила вона
обличчя сина, який народиться через дев'ять мiсяцiв пiсля цi © ночi, i
вiдчула в очах, руках, у спинi та в плечах утому вiд усi © тi © роботи,
яку ©й доведеться зробити, щоб утримати родину: стару, себе й сина. В ту
нiч вона не злякалася того тягаря, який мав звалитися ©й на плечi. Так,
вона вчитиметься й працюватиме, водночас прийме на себе долю жiнок цього
дому, чоловiки в яких тiльки гостi. Прийме самотнiсть i порожнi вечори,
безсоннi ночi - диною ©© втiхою будуть години тишi в батькiвськiй
бiблiотецi. Стара почне вiдтодi занепадати на силi, хоч доглядатиме Хлопця
перш за все вона. Часом зриватиметься, ставатиме вередлива й занозиста -
Галя перетерпить i це. Двi дитини вона плекатиме i не покладатиме при
цьому рук. Перепливе з ними через хвилi й завi©, переступить важкий рубiж
вiйни, аж доки дочека ться - таки ступить на ©хн обiйстя чоловiча нога.
Iшла вона отак по синiй дорозi, i ©© очi були вже сухi. Повiльно
перебирала ногами i чим далi йшла, тим бiльше гарнiшала. Ставала
справжньою красунею, але ©© краса бiльше вiдстрашувала чоловiкiв, нiж
вабила, - такою вона буде й через десять рокiв. Тiльки один раз пошкоду
за свою красу, коли доведеться ©й ховатися в льохах власного будинку, щоб
не забрали ©© в Нiмеччину.
Анатоль так нiколи й не побачить ©© перетворення - вiн-бо в казки,
зда ться, не вiрив. Можливо, вiн житиме просто й бездумно i нiколи не
пошкоду за зло, яке принiс Галi.
Зовсiм схожий на нього чоловiк iтиме, вiдступаючи, в тому самому
- Дивно, - сказала Галя. - Дiд Iван твiй рiдний брат, а ви-от нiколи й
не бачитеся...
- Вiн не зовсiм мiй рiдний брат. У нас була тiльки спiльна мати.
- Так дуже не любите одне одного?
- Ми рiзно© кровi з ним, Галочко, - сказала гостро стара. - Вiн кровi
блудячо©, а я справжньо©...
Галi стало раптом смутно. Побачила перед собою високочоле, гарне
обличчя дiда Iвана, - iшов вiн за козами, i вiтер кошлатив його сиве
волосся...
- А я-от до них забiгаю, - сказала Галя. - Така мила та Марiя Якiвна...
- Я проти не© теж нiчого не маю, - озвалася бабця. - Дивно менi тiльки,
як вона його терпить?
Засмiялася сухо, а тодi щiльно замкнула вуста. I вразилася Галя з не©
пiд ту хвилю: вуста стали як щiлинка, а очi зробилися круглi й
нетямкуватi. Горiло в них по iскрi, i Галя нiяк не могла втямити, що
втiшного для бабцi в цiй iсторi©.
Отак вмерла зачарована тиша ©хньо© згоди. Зворухнулися й рушили тi
люди, що йшли були в цьому вечорi, по©хали машини й трамва©. Зарухався i
джигун у сiрому костюмi i в лакованих туфлях, вiн почiпав забиту дошку в
парканi i вражено присвиснув. Подивився з жалем угору: над парканом було
протягнуто два ряди колючого дроту. Джигун вийняв iз кишеньки бiля пояса
годинника й подивився на стрiлки - вони свiтилися й показували якраз
десяту годину вечора. Джигун зсунув капелюха на очi, пiддер носа,
розвернувся ледве не по-вiйськовому i пiшов назад, ступаючи на власнi
слiди. Ще спинився, повернувсь i роздивився навколо. Тодi раптом
розiгнався i щосили бухнув плечем об забиту дошку. Дошка рипнула, але не
подалась. Джигун зняв iз плеча дерев'яну скабку i знову насунув на очi
капелюха.
Тим часом у сутiнi вже текли звичайним плином рiчки i струмки, нiчнi
птахи спустилися на дерева, а припiзненi деннi прилетiли до сво©х гнiзд i
вклали в майже соннi роти пташенят по останньому хробачку. Лiтаки озвучили
небо й полетiли далi, вже вiдповiдаючи на запити iз аеродромiв. В глибинi
дому на горi заговорило раптом на повний голос радiо. Кiт догризав
украдену ковбасу, а далеко-далеко звiдси думав важку думу про долю жiнок у
домi на горi Галин батько. Вiд цих думок серце в нього бралося кригою, та
й усi зорi в високому й байдужному небi не тiльки позамерзали, але й
розкришилися.
Галя знову почала читати роман, а бабця раптом побачила крiзь стiни
джигуна в сiрому костюмi i в лакованих туфлях - вiн швидко йшов геть вiд
©хнього дому. Покивував правицею, а лiву руку засунув у кишеню. Стара
дивилася на нього майже байдуже, тiльки запалювалися iнколи в ©© очах
химернi й трепетнi iскри.
14
Галя прожила в тому невластивому собi сумирному настро© тиждень.
Здавалося, напилася вона тодi чарiвного зiлля, бо зовсiм забула про сво
дивне кохання до джигуна в сiрому костюмi, забула про свiй неспокiй та
розколошканi сни. Дивилася на свiт умиротворено, тим часом майже щодня
сходила вниз до дiдового обiйстя i годинами балакала там iз Марi ю
Якiвною. З дiдом вона бачилася рiдко, той виходив iз дому вранцi, i вона
могла стежити зi сво © гори, як iде вiн iз козами по смарагдовому березi.
Кози ступали, дружно покивуючи, а за ними неквапно простував високий,
гарний сивань. Знову життя в ©хньому домi опростилося, бабця вчилася
в'язати, а Галя сновигала по господарству. Часом вони сiдали вкупi на
ганку й дивилися, як поволi гасне на овидi сонце: майже не розмовляли пiд
той час, бо сковувала ©х одна й та ж сумовита музика згасання. Iнколи
пiдiймалася до них Марiя Якiвна, i вони вже сидiли на ганку втрьох: Марiя
Якiвна оповiдала вуличнi новини, а вони знову-таки мовчали. Перестав
блукати по горi й джигун, наче розчарувався через забиту дошку в парканi.
Галя тепер думала про нього, як про далекий i надто чудний сон. Все-таки
вiн снився ©й i зараз: тодi Галя чула сухий шелест сiрих крил i бачила, як
спуска ться той птах до них у двiр. Ставало ©й тодi страшно й радiсно, i
сама не могла збагнути, що ©й хочеться. Взялася тим часом за iсторiю та
лiтературу, готуючись до iспиту в технiкум, але бачила мiж сторiнок одне i
те ж: величезний сiрий птах летить до ©хньо© гори й озутий той птах у
лакованi туфлi. Дивиться тужно неймовiрними очима й кричить, як ворон, а
може, й пугач.
Тихий жаль огортав дiвчину, i саме цей синiй i тремкий, як вересневе
небо, жаль збуджував ©© i хвилював. Саме вiн одривав ©© вiд пiдручникiв i
пiдводив до дзеркала. Дивилася на себе i знову бачила двi дiвчини: одну -
сiру й пригноблену, повну кострубатих колючок - знання, що ©х набирала з
пiдручникiв, i другу - голубу й майже казкову. Часом, коли жаль
переповнював ©© вщерть, тi дво в дзеркалi зливалися; Галя тодi остаточно
увiрувала в бабусину казку, адже була вона з тих зачарованих принцес,
краса яких бiльш вiдляку , нiж приваблю . На те скулювалася ©© душа i
тонко-тонко гучав далекий, як бовкання дзвона, звук. Мимоволi чула, як
притискаються до ©© вуха шарудявi Анатолевi вуста i плететься, наче павук
павутину сну , його вкрадливий голос.
Поверталася до книжок i здивовано вдивлялась у знайомi, ба навiть рiднi
риси, що проглядали з-мiж рядкiв: вiн-таки не покидав ©©. Сумирний настрiй
розтавав, як розта на призахiдному небi хмарка, Галя спинялася оголена i
знiяковiла перед тими очима, що майже з'©дали ©©. Вночi прокидалася, бо
вiн цiлував ©©, як i в той вечiр; хапалася за попеченi вуста. Ранка вже
запеклась, затвердiла i вiдпала, натомiсть чула вона, що ©й болить лiве
персо, начебто хтось стис його залiзними пальцями. Зустрiчалась iз ним
поглядом i, як у життi реальному, не могла його витримати. Напливало на
не© величезне, червоне, кругле, наче колесо, бабчине око - холодний пiт
ошпарював ©©, бо здавалося несамохiть: вона у цiй грi, наче м'яч, за який
борються два заповзятливi гравцi. Чомусь думалося Галi, що той Сiрий i ©©
бабця зналися ранiше, коли ще була стара в Галинiй iпостасi, - вiн
незмiнний i нетлiнний у часi, а бабця вже безнадiйно стара. Годi було
терпiти те Галi, кидала книжки й виходила надвiр. А що було в дворi
порожньо, то тiльки й робила, що обходила тi мiсця, де вони здибувалися.
Зупинялася i коло забито© дiрки, вiдчуваючи при цьому жаль i зловтiху;
такi .настро© у внучки передчувала i стара. Виходила на ганок i
перешкоджала Галинiй самотностi. Галя аж кипiла тодi супроти бабцi, бо та
заговорювала до не© роблено-ласкаво, а дiвчинi хотiлося мовчати. Окрiм
того, вiдчувала на собi малi, круглi й швидкi оченята, якi без упину
стежили за кожним ©© рухом, тодi здавалося Галi, що ходить вона, як кiнь у
запрягу: дво вiжок i дво погоничiв ма за спиною. Так було вдень, а
ввечерi Галя вже прагла бабчиного товариства. Приносила до спальнi книжку,
починалося читання й розмови, плелась у старечих руках нитка, а юнi руки
гортали сторiнки. Там, за затуленими фiранками, вже густо синiв вечiр, i
вони обо те вiдчували, ходив там i ходив джигун у сiрому костюмi i в
лакованих туфлях. Був терплячий i спокiйний: роздивлявся на задимленi
крайобрази i навiть милувався ними. Сiдав на скелю й курив, кидав донизу
сiрники, бо надто часто гасла його цигарка, i встиг полюбити цi
незвичайнi, схожi на декорацi© кра види. Задумувався, аж забував, чого
сюди прийшов, а коли стара засинала за сво©м прядивом, тихенько
пiдкрадався до вiкна. Дивився пильно й прохально в щiлину, що завжди
просвiчувалася мiж фiранками, i бачив просто себе чудове, погiдне, наче з
мармуру тесане, Галине лице. Впивався ©© красою, i аж стогнати йому
хотiлося, наскiльки далека вона була й недоступна. Вона начебто вiдчувала
той погляд, блiдла i блiдла, тiшилася, що вiн таки сто©ть зачаровано пiд
тим вiкном, i водночас проганяла його подумки. Знала, що вiн прийде завтра
й позавтра, а може, саме це наливало ©© таким споко м та впевненiстю.
Часом рвалась у ©© серцi якась надто тонка жилочка, i воно спалахувало
червоним вогнем: а що, як йому набридне отак ходити? Закушувала губу й
натужно намагалася розв'язати пекуче завдання: вийти - це волю загубити, а
не вийти - загубити кохання.
Зводила гордо носика i йшла вiльною, сягнистою ходою стелити постiль
бабцi й собi. Знала, що за нею стежить несхитний i запалений жадобою
погляд, i вiд того ставала ще привабливiша. Вiн милувався на ту ©© кумедну
зарозумiлiсть, а бабця, побачивши отаке ©© обличчя (в цей час Галя будила
©©, щоб перейшла в постiль), лякалася: чи не проспала вона за цей короткий
час чогось важливого.
15
Скорив остаточно Галю дощ. Дрiботiв монотонне усю нiч, не даючи ©й
заснути, дрiботiв монотонне й цiлий день. Вночi вона наче на велетенських
хвилях коливалася, западаючи в темнi ями короткого сну i виносячись на
гребенi, коли очунювала. Не мала сили змагатися проти такого накоту, а
вранцi взяла парасолю й занесла документи в технiкум. Пiсля того пiшла
вулицями, завертаючи по дорозi до магазинiв. Iшла з сiткою, напхом
напханою пакунками, i вiтер завiював ©й пiд парасолю краплi. Лице ©©
змокло - на сторонн око здавалося, що вона плаче.
В книгарню Галя заскочила через те, що дощ пустився аж надто густий.
Тут вона купила том творiв Жорж Санд i Мопассана. Грошей на бiльше не
стало, i вона мимохiть спитала в повно© повiльно© жiнки, чи не потрiбно
магазину продавцiв. Завiдуюча подивилася на не© крiзь окуляри i почала
розпитувати про ©© освiту й батькiв.
- Освiта - десятирiчка, - сказала Галя. - Батько нас покинув, а матерi
вже нема.
Завiдувачка знала те мiсце, де мешкала Галя: там, у шпиталi, лежав
недавно ©© чоловiк.
- Продавця нам треба! - сказала насамкiнець завiдуюча. Вона чемно
розсунула вуста, зуби в не© виявилися вставнi. - Тим бiльше, що ви любите
книжку, я це одразу помiтила.
Ще вона помiтила Галине лице, а що воно було аж зовсiм небуденне, то,
подумала завiдуюча, в магазинi погустiша вiдвiдувачiв i це напевне
збiльшить виторг. Вона подумала про виторг, як про те колесо, що вивезе
магазин з ями: плану вони не виконували.
Галя вийшла на вулицю звеселiла. Завтра вона прийде сюди i стане за
прилавок: цього мiсяця батько ©м так нiчого й не прислав. Йшла i думала
про батька, чоловiка, якого вже уявля собi ледь-ледь, - вiн наче за
завiсу ступив.
Дощ перестав, i Галя склала парасольку. Раптом вона здригнулася:
назустрiч iшов, обережно обходячи калюжi, чоловiк у сiрому костюмi i
лакованих туфлях. Вiн скинув солом'яного капелюха i вклонився. Галя
отетерiла: Анатоль не мав на костюмi жодно© крапки з дощу, а туфлi його
сяяли, наче навколо зовсiм не було багна...
- Менi довелося на кiлька день ви©хати у вiдрядження, - сказав вiн
тепло й буденно. - I я не змiг був прийти. Вибач!
Дивилася на нього широко розплющеними очима.
- Уявля ш, мiсця собi не мiг знайти, - шепнув Анатоль. - Думав:
турбу шся, що це воно сталося?..
Над головою в них раптом розiрвалися хмари, i жмут променiв провис над
вулицею.
- Бiжу оце на роботу, - всмiхнувся Анатоль, сяйнувши блискучими зубами.
- Але ввечерi буду. Коли твоя бабця ляга ?
- О десятiй, - сказала мимовiльно Галя, i все в нiй раптом засвiтилося
i заспiвало.
- Ну, я побiг, - сказав Анатоль. - Чекай о пiв на одинадцяту...
Вiн знову скинув капелюха, вклонився, i в Галi з очей раптом сипнули
вiялами сльози. "Боже мiй, - подумала вона, - чи ж я його люблю?"
16
Ввечерi вони сидiли з бабцею на ганку i дивилися, як заходить сонце.
Небо було фiолетове, з багряними смугами i з блакитними криницями, якi
свiтилися сьогоднi по-особливому яскраво. Трохи вище лежали двi
розкуйовдженi, як двi безголовi танцюристки, хмари, якi повiльно
змiшувалися, зливаючись в обiймах, - був то найнеквапливiший танок у
свiтi.
- Батько твiй нас зовсiм забув, - спроквола сказала стара, незмигно
дивлячись на небокрай.
- Я напитала собi роботу. В книгарнi, - сказала так само спокiйно Галя.
- В книгарнi непогана робота. А технiкум?
- Можна вчитись i працювати.
- Я б не хотiла вiдпускати тебе вiд себе...
- Сама ж кажеш, що таких перерв у посилках не було.
- Таки-так, - протягла стара, а на ©© обличчя лягли багрянi тiнi. - Був
щодо того пунктуальний.
- Може, з ним щось сталося?
- Може, щось i сталося, - тим-таки тоном протягла стара. - 3 кожним
може щось статися...
Одна iз танцюристок там, на заходi, торкнулася голубого колодязя i
раптом побагровiла. Запалювалася все густiше й сильнiше, в той час як
подруга ©© набиралася фiолету i повiльно розтавала в небi.
- Може, написати йому листа? - спитала Галя. Бабця мовчала. В очах у
не© вiд тих блакитних криниць на заходi запалав вогник.
- Вiн був пунктуальний, - сказала вона з натиском. - Коли зможе,
обов'язково пришле.
- А як не пришле?
- Тодi житимемо, як . Ма мо город, на зиму нам стане й картоплi, й
огiркiв. На хлiб ти заробиш, а вiд вибаганок можемо вiдмовитись.
Галя дивилася на стару трохи здивовано. Вражав i спокiй ©©, i
незворушнiсть.
- Чому вiн покинув нас, бабцю?
- Я тобi вже казала чому, - озвалася стара, i ©© обличчя пiд цю хвилю
залилося землистим фiолетом. - Вони, чоловiки цього обiйстя, всi такi.
Приходять бозна-звiдки i господарями тут себе не вiдчувають. Мають почуття
обов'язку, але тiльки тодi щось значать, коли тримаються за жiночу
спiдницю...
- Мiг би нас навiдати!
Стара все ще дивилася на захiд. Там уже зникли блакитнi колодязi,
фiолетове змiшалось iз багряним i проклалося кiлька густо-малинових
смужок. Безголовi танцюристки зникли, тiльки одна iз них, та, що згорiла,
покинула шматок свого прозорого вбрання - було воно яскраво-бiле.
- Бачиш, ласочко, - сказала бабця задумано. - Я прожила чимало в цьому
свiтi i дещо в ньому тямлю. У нас завжди так виходило, що чоловiки, тi
прийшляки, вмирали ранiше сво©х жiнок. Певне, щось порушилося там, у небi,
коли в тво©х батькiв сталося iнакше. Ми, жiнки цього дому, живемо довго
пiсля них, хоч годi сказати, що не вiдда мо ©м свого серця. Ми, ласочко,
наче охоронцi ©хнiх душ i думок ©хнiх, хоч нам непотрiбно знати, про що
вони таке собi думають. Твоя мати вибилась iз цього кругообiгу, а батько
твiй, ласочко, добре пiзнав закони цi © гори...
Стара говорила це трохи пiднесено, здавалося, наповнювалася вона не до
кiнця збагненною урочистiстю. Чи то так впливало на не© захiдне небо, чи
так наладновувала себе, зрозумiла раптом Галя: оця стара, яка сидить так
велично й поважно на порозi, й справдi гiдна королiвсько© корони. Але вона
мрiйниця, яка нiколи не бачила свiту таким, яким вiн насправдi, ©й, як i
жiнкам цього обiйстя, котрi жили тут ранiше, свiт вигаданий був куди
реальнiший вiд справжнього. Збиралися й лiпилися одна до одно© всiлякi
випадковостi, береглися й видозмiнювалися в умах тих, хто звик i мусив
терпiти самоту, вечори при лампi i без не©, довгi днi й ночi без
чоловiкiв, - ось звiдки почалася легенда, подумала собi в той вечiр Галя.
Вона теж несла в собi тi ж таки гени, тому й любила цю спокiйну й таку
величну стару, любила цей дiм i всi речi в ньому, свiтло його кiмнат i
запахи. Любила цей каштан серед двору, посаджений у день бабчиного
весiлля, i дерева iншi, посадженi в день весiль iнших дiвчат, вона любила
i всiх тих уже неiснуючих у свiтi сутньому, перед якими все-таки носить
певнi зобов'язання.
З долини пiдiймалася вервечка бiлих кiз, за ними ступав високий чоловiк
iз сивою головою. Вiн наче розчинивсь у прирiчковому серпанку чи, може,
отак народжувався з нього. Галя подумала, що завше, коли поверта ться отак
додому, дивиться старий на ©хнiй дiм i щось ма вiдчувати, бо це i його
дiм. Мимовiльно переймалася пошаною до того майже чужого свого дiда. Так
бувало завжди, коли бачила його, хоч думала про нього мало. Так само мало
думала про брата й стара, ось i зараз дивиться вона на нього, вуста в не©
- щiлина, а очi змруженi. Хто зна, що роздiля в життi цих двох, мало б
бути навпаки, адже вони найрiднiшi помiж себе.
I все-таки було дивно Галi, що в не© i в того величавого старого тече
чимало спiльно© кровi; зрештою, коли обважувати нашу кров, вiн бiльше
належить до цього дому, нiж вона... Дивилася незмигно на оте чудо, оте
народження з туману, та мничий i хвилюючий акт - здобула раптом особливу
силу бачити: велике, розумне i шляхетне обличчя постало перед нею. Було
трохи несусвiтне, але вона полюбила в той вечiр i його - бувають такi
високi й дивнi моменти, коли почина ш любити цiлий свiт.
Сiра скеля з того боку рiчки й кущi раптом обiллялись жовтим свiтлом:
востанн випiрнуло iз хмар сонце i раптом покрило сяйвом той клаптик
землi. Запалали вiдтак оранжево й кози, i той сивань - втрапили у ту стягу
i яскраво позначилися. "Ось воно, справжн народження!" - подумала
мимохiть Галя i переповнилася трепетом i благоговiнням перед цим великим
та широким свiтом. Дивне бажання зачалось у ©© серцi в цьому вечорi, яке
увiбрало в себе все: i ту оранжеву стягу, i того майже незнайомого родича,
i цю завмерлу бiля не© на грудку бабусю. Галина душа стала широка,
розiйшовшись на весь цей окрай, який вона взяла в серце, - все, що
потрапило пiд ту хвилю в ©© зiр, позначилося святою печаткою ©© любовi.
Вiдчули це два чоловiки в тому околi. Один високий та сивий, який
дивився-таки на дiм на горi й на двi смутнi, похиленi жiночi постатi на
ганку: надто юну i надто стару. Вiн зрозумiв секрет ©хньо© задуми, та й не
було тут багато чого розумiти: одна закiнчувала, а друга починала жити.
Весну й зиму побачив Iван на тому ганку i зрозумiв просту й неперехiдну
iстину: весна не тiльки заперечу зиму, але ©© дитям.
Другий, хто сприйняв Галине вивищення, був сiрий птах, що летiв по
примарному небi i тiльки й чекав моменту, коли зможе спуститися до того
дому на горi. Ще було не пора, тож вiн спустився до широкого прискалка,
якого не бачила з ганку стара, сiв на камiнь, зняв капелюх i задивився
здивований. Його трохи стурбувало те оранжеве свiтло, яким палав шматок
берега, тож дине, що вiн мiг учинити, - це вийняти мале люстерко i уважно
вивчити надзвичайно охайно укладену на головi зачiску. Позирнув на сво©
лакованi туфлi, чи не сiв де на них порох, а тодi струснув двома
вiдведеними пальцями полу пiджака. Цього стало досить, щоб знову здобути
самоповагу. Сiрий обдивився свiт маленькими, круглими i напрочуд чiпкими
оченятами.
17
Пiшов по стежцi вздовж лiкарняного паркану там, де були заростi
бур'янiв та кропиви, намагаючись обiйти ©х, а коли те не вдавалося, злiтав
на сiрих крилах. Так само перескакував i глинянi урвиська, що
пообвалювалися аж до парканiв; можна було б сказати: вiн прилетiв i
спустився перед хвiрткою, а може, перейшов через лiкарняний паркан, як
ходить дехто по стелi та стiнах. Певно тiльки, що не пiдiймався вiн знизу,
а дошка, забита Галею, лишилася неторкана. Галя в той вечiр пильно стежила
за пiдйомом на гору, може, й навмисне: хотiла заспоко©ти цим бабцю, а
може, й саму себе - прийде вiн iзнизу i стане ще одним персонажем ©хньо©
домашньо© легенди. Вона винесе йому води, i вiн прийме ту воду з ©© рук.
Тим буде виконано химерний обряд, i хай iтиме все далi, як було...
- Ну, що, ластiвочко, - сказав вiн, спираючись на хвiртку, - чека ш уже
на мене?
Галя здригнулася. Схопилася з ганку i завмерла, трошки й злякавшись.
Вiн задоволене засмiявся.
- Ну от, я тебе i злякав. Виходь, будь ласка... I вона покiрно пiшла.
Джигун стояв коло хвiртки, зiйшов уже мiсяць, i той мiсяць можна було
уздрiти на його лакованих туфлях.
- Щось не примiтила, звiдки ви надiйшли? - сказала Галя, а в ©© тiло
повернувся той трем, який вiдчувала й того разу.
- Чи ма це значення? - засмiявся Анатоль. - Головне, що я прийшов.
Вона мимохiть вiдчула його погляд i вже не могла вирватись iз того
полону. Дерев'янiли ©й ноги й руки, здавалося, ще мить - i стане вона тут
деревом, як оцей каштан. Але не хотiла так просто пiддатися, тому опустила
очi.
- Ви аж упрiли! - сказала вона, не маючи сили називати його, як
домовилися того вечора, на "ти". - Може, напитися винести?
Але вiн не через те упрiв. Аж пив пожадливо незвичайну красу, що почала
розквiтати перед ним. Особлива, ба навiть екзотична квiтка яснiла перед
ним. Стояли, роздiленi парканом, але вже небагато було треба, щоб той
паркан зник.
- Що ж менi можеш подати напитися? - солодко проказав вiн.
- Води або що? - озвалася Галя.
- Навiщо менi вода? - засмiявся вiн. - Хочеться менi чогось солодшого
за воду...
Галя озирнулася здивовано. Власне, ©й треба було зирнути на дверi й
вiкна: чи все там спокiйно.
- А що солодше за воду? - спитала повiльно й тихо.
- Ти, моя ластiвочко! - сказав чи проспiвав вiн i просунув руку, щоб
скинути iз хвiртки защiбку.
©й стало тепло вiд тих слiв, i звiльнилася вина вiд непотрiбного та
гнiтючого тягаря, вiд застроги, яка так важко змучувала, адже що значить
засторога, коли так ©дять тебе й неволять очi коханого.
- Пiшли звiдси! - сказала хрипкою скоромовкою i погасила погляд, щоб не
розчинитись у тих його неймовiрно вабних очах.
Вони вийшли за хвiртку, але не пройшли багато. Анатоль притис ©© до
паркану й побачив, що в не© в одному i в другому оцi горить по малому
запаленому мiсяцевi. Був i справдi спраглий i хотiв якнайшвидше напитися,
а що вона не сподiвалася такого нагального нападу, то зiв'яла, як
квiтка...
18
Лежала тут-таки, неподалець од хвiртки, у зiмнутому й потолоченому
бур'янi, зiмнута й потолочена сама, лежала, розкинувши ноги, в порванiй
одежi, закривавлена i знищена. Сперлась ши ю об паркан i тихо плакала -
спливали i спливали по ©© щоках сльози. Мiсяць лискуче грав у тих патьоках
так само, як грав вiн на величезнiй росi, що розсипалася навдокiл вiд ©©
плачу, - великi сльози лила вона на землю, бо мала за чим жалкувати. Так
жалкують зламаний колос i зiрваний листок, розтоптана квiтка i здичавiлий
мак, так жалi нiч, коли вбива ©© ранок, i день, коли залива ться кров'ю
вiд вечора. Червона кров пливла у цей вечiр, сльози також вигравали
рубiновими вилисками, вся роса вiдсвiчувала червоним - така вже видалася
для не© нiч.
Сiрий птах уже давно полетiв з цi © гори, знявся прямовисне i зник
невiдомо куди; Галя зрозумiла раптом велику правду всiх людських обмежень
i засторог. Не оборонялася б, коли б вийшла з дому бабця й почала б
гамселити ©© палицею. Сльози текли й текли, i пiд той час тiльки мiсяць
мiг ©й поспiвчувати. Але й вiн сховав обличчя в кучерявiй хмарi, хто зна,
може, й прикликав ©© для того. Густа темiнь покрила дiвчину, i саме ця
темiнь допомогла ©й отямитися. Не бачила нi рук сво©х, вiдкинутих у травi,
нi закривавлених нiг - зникли вони десь у ночi i у цiй пiтьмi; забула вона
й про час i про те, що треба було б повернутись ©й у дiм; хиталась i
хиталася в розпачi. Тодi не витерпiло й небо, почало насувати на себе
хмари, за якийсь час стало вже розколошкане й низьке й почало крапати на
не© гострими краплями. Спершу дощ був кволий i несмiливий - це теж був ©©
плач, його особливе вiдбиття там, угорi. Дощ омивав з не© кров i сльози,
дощ був цi © ночi солоний на смак. Солоний дощ змочив землю, i вiд того
рослини раптом забуяли, наче повернулася весна, дов'язалися квiти, що
перецвiли, i зацвiли квiти новi.
Цю метаморфозу помiтило теж тiльки два чоловiки: один сидiв на верандi,
обвитiй крученими паничами, - був вiн схвильований сьогоднi i не мiг
заснути. Другий був схвильований не менше, це був Галин ровесник, який i
гадки не мав, що iсну на свiтi така собi Галя. Вiн зустрiнеться з нею
рiвно через десять рокiв, дуже важко йому буде подолати ту гору, i там вiн
прийме з ©© рук горня з водою. У цю ж нiч його збудила якась недовiдома
тривога. Вiн вийшов надвiр, стояв i пив солоний дощ, так само, як пив його
сивоголовий, котрий опинився бiля ворiт i задивився у нiч неспокiйним
поглядом. Вранцi вiн пошле на гору свою Марiю, i вона вперше занесе старiй
та Галi глечик козиного молока. Марi© досить буде одного погляду, щоб
зрозумiти, що там у них сталося, - ©© приймуть увiчливо i з подякою. Вона
не скаже й слова про те сво му чоловiковi, але той прочита все, що йому
потрiбно, з виразу ©© очей.
Той другий не перейматиметься так сво©ми вiдчуттями, вiн не знатиме, як
давати лад передчуттям, отож, спробувавши солоного дощу, повернеться у
хату i спокiйнiсiнько засне. Вранцi вiн скаже матерi i старшiй сестрi про
солоний дощ, вони посмiються з того i матимуть резон...
Дощ перестав раптово. Закiнчилася Галина безголоса пi та, i небо знову
засвiтилося мiсяцем та зорями. Галя пiдтяглася й сiла, оправивши плаття.
Сперлася об паркан - перед нею, далеко в глибинi ночi, густо залита
сяйвом, синiла дорога. Обличчя Галино було скостенiле, а очi дивилися
надумiр уважно. Було щось старече в тому ©© поглядi, бо тiльки так можна
було побачити дорогу в десять лiт, що лежала перед нею. Побачила вона
обличчя сина, який народиться через дев'ять мiсяцiв пiсля цi © ночi, i
вiдчула в очах, руках, у спинi та в плечах утому вiд усi © тi © роботи,
яку ©й доведеться зробити, щоб утримати родину: стару, себе й сина. В ту
нiч вона не злякалася того тягаря, який мав звалитися ©й на плечi. Так,
вона вчитиметься й працюватиме, водночас прийме на себе долю жiнок цього
дому, чоловiки в яких тiльки гостi. Прийме самотнiсть i порожнi вечори,
безсоннi ночi - диною ©© втiхою будуть години тишi в батькiвськiй
бiблiотецi. Стара почне вiдтодi занепадати на силi, хоч доглядатиме Хлопця
перш за все вона. Часом зриватиметься, ставатиме вередлива й занозиста -
Галя перетерпить i це. Двi дитини вона плекатиме i не покладатиме при
цьому рук. Перепливе з ними через хвилi й завi©, переступить важкий рубiж
вiйни, аж доки дочека ться - таки ступить на ©хн обiйстя чоловiча нога.
Iшла вона отак по синiй дорозi, i ©© очi були вже сухi. Повiльно
перебирала ногами i чим далi йшла, тим бiльше гарнiшала. Ставала
справжньою красунею, але ©© краса бiльше вiдстрашувала чоловiкiв, нiж
вабила, - такою вона буде й через десять рокiв. Тiльки один раз пошкоду
за свою красу, коли доведеться ©й ховатися в льохах власного будинку, щоб
не забрали ©© в Нiмеччину.
Анатоль так нiколи й не побачить ©© перетворення - вiн-бо в казки,
зда ться, не вiрив. Можливо, вiн житиме просто й бездумно i нiколи не
пошкоду за зло, яке принiс Галi.
Зовсiм схожий на нього чоловiк iтиме, вiдступаючи, в тому самому