Страница:
душ i засiяв ©х сво©м попелом. Олександрi незвiдь-чому захотiлося
помолитися, хоч вона давно смiялася з таких бабських забобонiв, але те, що
вiдчувала оце зараз, годi було пояснити. Вiн таки був тут, бiля ©хнiх
вiкон, а зараз уже повiльно вiдходить по синiй дорозi. Сльози пiдiйшли ©й
пiд очi, бо свiт перед нею раптом покрутився, i вона аж за стола
схопилася. Цього, на щастя, не помiтив нiхто з дiтей, чи, може, так ©й
здалося, i Олександра змушена була струснути головою, запосмiхатися,
зашарiтися й почати оповiдати дiтям щось iз такого, чого ще не оповiдала,
- була то розповiдь про височезного столяра, що, працюючи, спiвав сумних,
але гарних пiсень...
Вiдчував все це ще один чоловiк iз непосвячених. Сивоволосий козопас
Iван Шевчук сидiв на верандi й дививсь у просвiт мiж кручених паничiв.
Коло нього бiлiла невипита фiлiжанка молока, чув вiн за спиною звичайне
клопотання дружини - стелила лiжка, змахуючи бiлими простирадлами й
наковдрениками. Змiнювала вона й пошивки на подушках, i тi бiлi тiнi, якi
майорiли в освiтлених iзсередини кiмнатах, викликали в Iвановiй душi
далеке марево. Зрештою, то було й не марево, старий зрозумiв це, як тiльки
зирнув у небо. Побачив вiн синю дорогу, по якiй було розкидано зористе
камiння, - вiчна рiка потекла перед його зором. Побачив самотню тiнь на
тiй рiчцi-дорозi, що брела, ледь ворухаючи ногами, i повторив вiдтак
просту iстину, хтозна, чи й придуману ним самим, чи вичитану з яко©сь
книжки: "Любов свiт цей ушляхетню ".
7
Микола знову стояв серед товаришiв, у ротi в нього цвiла цигарка, а
нога мимовiльно притупувала в такт музицi. I здалося йому, що сто©ть серед
порожнього поля, навколо тiльки кущi й колосся й нема нi душi... (Те саме
почуття вiн переживе значно пiзнiше, через багато рокiв, коли йому й
справдi доведеться бiгти через порожн поле i коли проши його,
перерiзавши навпiл, кулеметна черга. Тодi вiн ще довго стоятиме на мiсцi,
могутнiй його органiзм не хотiтиме здатися, i вiн тiльки й думатиме про це
поле, i матиме таке ж вiдчуття порожнечi й пустелi...) Йому гiрко було в
ротi, бо вже нiнащо було тут стовбичити й виглядати вiтра в полi, мiг
спокiйнiсiнько покинути цей тлум. Але було йому й жаль - стiльки крутилося
тут, довкола нього, барвистих, чудових метеликiв, кожен з яких бажав бути
зловленим! Через це Микола ступнув до найскромнiшо© iз дiвчат, яку досi ще
нiхто не запросив до танцю. Вона глянула на нього зизом, але руку подала.
Плив серед iнших пар i мав у сво©х руках колоду, а перед волошковими його
очима стрибало грубе обличчя iз презирливо закопиленою губою. Не знав уже,
де й дiтися з тi ю колодою, хай i завзято вона гопцювала - ©й теж хочеться
мати все, що наказано природою. Позирнув глибше у вiчi дiвчинi, вона
витримала його погляд i не затремтiла, як iншi: побачив плоскi зорки,
кринички, замерзлi до дна, а на сподi те, чого мав би остерiгатися - ця
жiнка зробить усе, чого вiн запрагне, народить йому дiтей i варитиме ©сти,
але все ©хн життя стане ©© помстою за те, що ©© взяв.
Вiн покинув дiвчину, трохи здивовану й розсерджену, i вийшов. На
бульварi повiльно гуляли пари, парубки тримали пiд руки дiвчат i статечно
перемовлялися, схиляючись одне до одного й поблискуючи грайливо очима.
Виринав i тремтiв коло них, наче дзвоник, смiх, рокотiв смiшком баритон,
змигували в свiтлi лiхтарiв туфлi, i вiн упiзнав на кiлькох чепурухах
туфлi сво©. Були кращi й ошатнiшi iнших, i Микола надаремно намагався
згадати, коли ж це тримав вiн у сво©х руках тi такi виточенi нiжки.
Був утомлений i вичерпаний. Уже навiть мрiяв про завтрашнiй день, коли
знову сяде на шевський стiлець. Тодi його руки знову вчинять диво з
кiлькома шматками шкiри, уладивши ©х так, що знову вона зася i стане
магнетична для жiночих очей.
"Не було й не буде у нас майстра над тебе!" - скаже йому старий
начальник цеху й подума , що цьому чоловiковi шити б взуття для тих, у
кого замiсть серця лiд та пустеля. А ще вiн подума про сво© лiта i що
його старша дочка вже теж одягла такi туфлi: хто зна, може, пора йому
ставати дiдом?
Микола входив у свiй завулок. Вiд рiчки кумкали жаби, а навдокiл
заливалися натхненно цвiркуни. Все спало, залите неживим, мiражним
сутiнком, - стояв серед неба великий i голий мiсяць. Десь наподалець
озвався собака, рипнули дверi, темна постать спинилася на порозi.
- Чому не спите, мамо? - тихо запитав вiн.
- Не прийшов обiдати, то й серце в мене не на мiсцi, - так само тихо
озвалася мати.
- Хiба може зi мною щось статися? - засмiявся вiн.
- З кожним, сину, може статися...
- Е, мамо! - розвiв вiн руками. - В мене тако© сили!.. Дивилася на
нього з любов'ю. Не був схожий на не©, нi на покiйного чоловiка. Не був
схожий нi на кого в родi, кого пiзнала ©© пам'ять. Трохи лякала ота його
незбагненна сила i той струм - вiдчувала те як жiнка. Тому й дивилася так
печально на сина i похитувала легенько головою. Тепла усмiшка лежала ©й на
вустах, бо дивилася на нього з любов'ю.
- Женитися тобi пора, сину, - сказала, а вiн засмiявся: так просто
розв'язу вона й поясню його неспокiй.
8
Олександра любила дорогу на Крошню: шосiвка, кепсько мощена бруком, а
пообабiч верткi стежини, по яких розсипалися, цвiтучи вихiдними сукнями й
костюмами, хлопцi й дiвчата. Вона нагиналася вряди-годи, щоб зiрвати
квiтку й докласти до букетика, що яснiв у руцi. За нею пихкала Стефа,
Соня, навпаки, вирвалася вперед. Збоку зависло захiдне сонце, велике й
жовте, купалось у далеких деревах, наче в зеленiй купелi. Неподалець
заграла музика, мимовiльно згадала Олександра батька - цiлий день вiн
сьогоднi спiвав. Водночас грiло ©© незбагненне ояснення, якого дiзнають
дiвчата, згадуючи женихiв, вiдчулося ©й, що ось-ось хтось прийде до не©,
незнайомий i владний, вiдчинить ©© серце й забере. Небо над головою було
оранжеве, помережане блакитними смужками, - це по днання кольорiв також
хвилювало ©©. Привидiлися якiсь пильнi волошковi очi, одне в одному кра©
неба, а друге в другому. Збоку вона побачила ще одне видиво: чоловiка з
бiлою бородою. Виставив руку й тримав у нiй велику оранжеву книгу.
- Глянь, який дiд! - показала вона Стефi на ту химерну хмару.
- Хiба це дiд? - протягла зневажливо Стефа. - Це на хату скида ться...
- Сама ти хата! - засмiялася Олександра. - Диви, i книжку чита ...
- Книжку? Це скорiше на гусака схоже... й перехотiлося змагатись iз
Стефою, бо небо почало раптом змiнювати барви. Сонце зайшло, зник дiд,
став i справдi схожий на хату, зникла й книжка, стала й справдi тепер
схожа на гусака; тонко-тонко забринiла ясно-голуба смужка мiж червоно© та
зелено© хмар. Олександра раптом забоялася чогось невiдомого в собi. Стало
страшно стояти отак вiч-на-вiч iз небом, вiдчула-бо всiм нутром особливу,
ледь вловиму музику. "Щось ма невзабарi статися", - мимохiть подумала.
Маленьке, прозоре щастя пойняло ©©, i вона не захотiла губити його.
Забажалося ©й повернутися додому, зачинитись у свiтлицi й вiдчути власнi
сльози на подушцi. Але змушена була йти з цим веселим гуртом, бо як вона
©м пояснить усе. Повернулася через те до захекано© Стефи i засмiялася:
- Глянь на ту Соньку! Наче моторчика вона собi приробила до п'ят...
Стефа засмiялась i собi, а Олександра, дивлячись на велике розсмiяне
обличчя подруги, ще раз пересвiдчилася, що прочуття ©© справжнi.
9
Микола тим часом не знаходив собi мiсця. Вдень було легше, бо
вiддавався роботi. Здавалося, тут вiдбувався процес навза м: передавав
шкiрi свою збентегу, а шкiра вiддавала йому свiй запах. Хто вдихав його,
вiдчував привiлля степу, шелест трави й квiтiв, запах широких, облитих
сонцем лугiв, смак незвичайно дiбраного вина чи меду. Водночас i сила, яка
вiдходила вiд нього, була п'янка, i це найбiльше вiдчували тi, в кого
серце - чутливо наладнана мембрана, готова вiдбити найменше коливання.
диний, хто не усвiдомлював цi © сили, був вiн сам, але й вiн знав, що
його руки, якi чаклують над шкiрою, мають особливу здатнiсть - йшла вона
звiдти, вiд тих сонячних, запашних лугiв, вщерть засипаних некошеною
травою й квiтами. Тримав це почуття на сподi серця i, може, тому вiдчував
такий погiдний настрiй.
Гiрше було, коли його руки переставали працювати. Темна хвиля заливала
тодi груди, i вiн знову минав рiдний завулок, а повертав на порожнi довгi
вулицi. Йшов i начебто вiд себе тiкав.
Сьогоднi вiн пiшов на острiв серед Тетерева, заплатив iнвалiдовi, що
сидiв у будочцi, й перейшов кладку. Вiд жiночих купалень долинав смiх, по
алеях гуляли парочки: чоловiки йшли, звiвши голови, а дiвчата зорили
набiк. Кле©лися одне до одного плечима - чоловiча рука пiд дiвочим лiктем,
а ноги й землi не торкалися - пливли i пливли.
Бiля гiгантiв бiгали, злiтаючи в повiтря, хлопцi, одна петля була
вiльна, i Микола продiвся в не©. Застрибав i побiг, попереду мчало якесь
чорне тiло, злiтало разом iз ним у повiтря i знову торкалося землi.
Повискував на стовпi блок, довкола юрмилися парочки, яким набридло мiряти
туди-сюди але©, захват ожив на мить у Миколинiм серцi. Мчав по колу вслiд
за чорною спиною якогось джигуна, парочки-роззявляки витрiшкувались на них
i пересмiювалися - ©хнi обличчя зливалися в одну свiтлу стрiчку. Вiн мчав
i вiдчував, що чим далi бiжить, тим бiльший неспокiй посiда його, адже
нiяк не може наздогнати джигуна в темному, його ж не може наздогнати iнший
джигун i так може тягтися бозна-скiльки. Важко йому бути отаким летючим
тiлом, i духу йому вже не ста , а довкола крутиться свiтла стрiчка, в яку
повтикано безлiч блискучих зiрок.
Вiн звiльнився з петлi i зирнув на гойдалки, де моталися, позатикавши
мiж колiна плаття, дiвчата з ©хньо© фабрики. Запосмiхалися до нього, i вiн
помахав ©м на привiтання; знав уже добре - мiж ними нема тi ©, що ©© мав
пiзнати вiдразу. Сiв на березi коло-кам'яно© кладки, з яко© повиростали
вербовi гiлки, i задивився через тi гiлки, як промениться й гра рiчка.
Бiля жiночих купалень виднiлося у водi три голiвки з високо заколеним
волоссям. Вiн наче наблизив силою зору тi голiвки до себе: одна була
бiлява, друга чорнява, а третя зовсiм руда.
Тодi вiн i почув гру гiтари. Хтось рвав струни зовсiм неподалець за
кущами, i ця музика чудово пасувала до цього вечора, що тримав ще на небi
сонце, але було воно вже зi смаком осенi. Музика пасувала до срiбного
блискоту хвильок i до тих голiвок - чутливих, чудових поплавцiв.
Пасувала до гомону голосiв i шелесту листя зусiбiч. Той, що грав, тонко
вiдчував i теплий смуток захiдного сонця, i настрiй надумiру подовжених
свiтлотiней на стежках. Була це проста i водночас особлива музика; Микола
не стримався, звiвся й рушив ©й назустрiч.
На березi сидiв вiдомий на все мiсто Коля Бовдя, схилив голову до
iнструмента i нiжно торкався пучками струн. Друга рука обiймала гриф,
пальцi натискали на струни i вiдпускали - гiтара плакала у вечiр, наче
жива.
Микола присiв коло Бовдi навпочiпки, той тiльки повiв у його бiк очима,
але грати не перестав. Здавалося, все заслухалося: замовк шелест листя i
перестали перегукуватися купальницi серед рiчки. Обличчя в Бовдi було
смутне, i струни пiд його пальцями були смутнi не менш. Микола, слухаючи
цю музику, раптом зрозумiв, що його неприкаянiсть - щось мале й дочасне,
що iсну навколо широкий та великий свiт i що свiт цей повен сонця й
пишно© зеленi. В ньому i цей настрiй, який виповiда зараз гiтара, i вiн
кладеться в унiсон до тих поодиноких жовтих листкiв, якi вже свiтяться на
кущах по той бiк рiчки.
- Хто це тобi зробив такий iнструмент, Колю? - спитав Микола.
- Не хто ж, як Райко, - вiдказав Бовдя, не припиняючи гри.
- Ну, Райко, той може. А зараз вiн бере роботу?
- Бере, - вiдгукнувся Бовдя. - Теперечки замовляти в нього саме раз!
- А то ж чому. Колю?
- Без копiйки вiн сидить, - озвався Бовдя, i гiтара його задзенькала
веселiше.
I чи вiд того, що змiнила вона тембр, сколихнулися серед рiчки три
голiвки з високо пiдколеним волоссям, засмiялися безтурботно й попливли до
будочок купалень.
- Вiн зараз у труднацi©, - сказав -Бовдя, i його гiтара знову взяла
печальний тон, що звучав ранiше. - Коли захочеш до нього зайти, не забудь,
братця, пiвлiтру захопить.
10
- Так, - сказав йому Райко. - Я спецiалiст - тепер не знайти таких. Я
мав колись музикальну фабричку, де був i власником, i директором, i
головним майстром. Нiколи не було великих достаткiв, але дiло знав
добре...
Микола роззирнувся. Сидiли вони в захаращенiй дошками й фанерою
кiмнатi. На Райку був засмальцьований, колись "панський", пiджак, з-пiд
якого визирала майже чорна сорочка. На столi ледве блимала низенька лампа,
освiтлюючи неголене обличчя Райка i зарослу густими пелехами голову. Очi
старого сидiли глибоко в черепi i свiтили двома вже хмiльними iскрами.
Вiн зняв iз стiни балалайку й покрутив ©© в руках.
- Отакi iнструменти в мене виходять! - сказав i голосно дзенькнув
струнами. - Але я тобi цю не продам. Я тобi нову зроблю, не гiршу. Це в
мене, хлопче, як музейний експонат.
Задзижчали й забринiли струни, дзвiнка й коротка мелодiя виринула з-пiд
руки старого.
- Ось з чого я все це клею! - гордо сказав Райко. Встав i пiшов до купи
дощок, планок i дикту. Висмикнув вже суху вiд часу, всипану остюками
планку iз двома загнутими цвяхами на краях. - Це карельська береза,
хлопче, не дивись, що вона така сiра, - сказав i значуще подивився. - А
зна ш, де я ©© дiстаю? Меблi привозять, а тара в них з такого золота!
Райко поставив планку до себе, наче це була гiтара чи балалайка, i
зробив рух рукою, наче починав грати.
- А ти, хлопче, хто по спецiальностi?
- Швець, - вiдказав Микола, крутячи в руках "музейний експонат".
- То й чудово, дорогий ти мiй! - вигукнув старий i вже знову засiв за
стiл, доливаючи в склянки рештки горiлки. - Я за цiну не стоятиму. Поший
ти менi, бра, черевики зi сво © шкiри, а я тобi, бра, балалайку iз мого
дерева.
11
I здалося Олександрi, що та балалайка, яка завжди висить у них на
стiнi, раптом глухо застогнала, обiзвалися ©© струни, загувши й
забринiвши. Позирнула занепоко но в той бiк; дiти вже спали, дружно
посопуючи носами; на столi стояв, темно окреслюючись на тлi вiкна, самовар
- наче якась постать людська, широка в плечах i приземкувата; свiтло
мiсяця, який раптом вигулькнув iз хмар, вiдбило на пiдлозi вiконний хрест
- у цей ясний квадрат потрапив шматок лiжка старшого сина й рука найменшо©
дочки. Балалайка висiла якраз навпроти. Олександра бачила ©© бокастий
обрис, струни також вiдбивали мiсячне промiння i ледь помiтно
фосфоризували. Вiд тих струн i справдi попливла музика - побачила
Олександра в кутку на шевському пасастому стiльцi зiгнуту постать, що
весело стукотiла молотком по пiдборi черевика. Микола мугикав, i струни
вторили мелодi© тихим передзвоном, журним трохи, але чудовим. Тодi
побачила вона на вступi до дверей iншу постать, велику й рiдну; вiд нього
пахло столярним кле м та палiтурою; вона почала розумiти, що з' дну цих
двох не подiбних, але однаково рiдних чоловiкiв: була це та ж таки
мелодiя, яку поспiвували вони, працюючи, бо й працювали в однаковому
ритмi. Не було в свiтi кращо© меблi, нiж та, що ©© робив Олександрин
батько, i не було в свiтi кращого взуття, нiж те, що шив його Микола.
Жiнка розплющила очi: велика тиша стояла навколо. Подумалося ©й
мимохiть, що всi цi роки, якi нещодавно минули: вiйськовi машини, люди в
чужих одностроях i з чужою мовою, пострiли й вибухи, ру©ни - все це щось
несу-свiтсько дике, снище велике i страшне. Чи ж можна його струснути iз
себе, прокинувшись, та й чи заспiва колись у великих спрацьованих руках
оця балалайка, зроблена самiтником у засмальцьованому пiджаку i з
блискучими, трохи несамовитими очима? Вона вiдчула в цю тиху нiч душi
речей, принаймнi тих, що ©х торкалися його руки. Великi сльози з'явилися
на ©© очах, i диний, хто побачив цi сльози, був мiсяць. Ударив по них
жовтими, як павутина, тонкими списиками i перетворив ©х у дiаманти. Вони
покотились у нiч, збираючи на себе космiчний пил, бiльшали й бiльшали,
притягували малi метеорити й космiчнi тiла. Це ©х побачив, озирнувшись,
самотнiй мандрiвник, який усе ще йшов по синiй дорозi, засипанiй зорями:
два новi космiчнi тiла тужавiли в нього на очах, i рух, який вони почали,
це й було первiсне "щось", яке росло й кiльчилося в порожнечi. Нi Микола,
нi Олександра не усвiдомлювали цi © гри первнiв, хотiли тiльки наладнати
помiж себе хай блiдi, але реальнi струни зв'язку. Це потрiбно було, щоб
програти на тих струнах мелодiю, яка з' днувала ©хнi душi, адже з того
по днання й виросла ©хня спiлка, завдяки якiй вони з'явили на свiт ще
п'ятеро народжених у любовi.
12
Отож i вiн, i вона повернулись у ту давно зниклу з лиця землi кiмнату
(на початку вiйни у Сонин дiм упала бомба, сховавши пiд ру©нами веселуху
Соню, ©© дiтей та матiр) i спробували вiдбудувати ©©. Повернули ту меблю,
яку тепер не часто зустрiнеш - оте лiжко з матрацом i горою подушок, з
дерев'яними бильцями, прикрашеними пальмовим листям, шафу з точеними
придибашками i важкий комод, оту силу плетива, вишивок та мережива,
килимки на пiдлозi i стiльцi, на яких вони сидiли, смiшкуючи бiля великого
столу на грубезних рiзьблених ногах. Соня була в синьому платтi, свiтле ©©
волосся мило кучерявилося, вуста червонiли вiд помади, i коли вона
поцiлувала на програш одного iз хлопцiв, вiдбила на його щоцi червоне
сердечко. Хлопець не стирав те сердечко, доки тяглася вечiрка, вiн iз
шкури лiз, щоб заробити сердечко й на другу щоку, i Соня великодушно його
вiдбила. Це й вирiшило ©хню долю, бо тi сердечка всоталися хлопцевi в
шкiру й попливли додатковими червоними тiльцями через капiляри й артерi©
до вен, закружляли по тiлу, оббiгши вiд голови до п'ят, тодi схитнулись у
грудях i перейшли через серце. Воно ж випило ©хнiй хмiль i пустило гуляти
далi по тiлi, i з усiх людей, що були тодi на вечiрцi, тiльки Соня
зчудувалася на те диво. Мимохiть схопилася за губи, щоб перевiрити, чи
лишилося там хоч трохи помади, вуста ©© були такi гарячi, що вона аж
пальцi попекла. Олександра також здогадалася, до чого тут iдеться,
зрештою, вона випередила подругу, на превелике ©© зчудування вийшовши
замiж ранiше за не©, але на те була воля доль ©хнiх.
Микола вiдразу побачив ту дiвчину в кутку, спершу вона не здалася йому
гарна - висока й чорнява, на позiр сухувата i строга, була вона не так
учасником забави, як ©© свiдком. Зирнув удруге на не©, i вона здалася йому
симпатичнiшою. Вiдтак прозвучав ©© голос, а ще за мить побачив вiн ©©
руку, якою трималася за спинку стiльця. Обливало ту руку свiтло, i шкiра
м'яко, матово сяяла. Оце свiтло найбiльше i вразило Миколу, за мить вiн
вiдчув, що, дивлячись на те сховане у сутiнку лице, вiн почина
непоко©тися. В ньому не заговорила бурхливо кров, як це бува при любовi з
першого погляду, навпаки, стишувався вiн й умиротворювався. Дiвчина
помiтила його погляди i почала потроху нервувати. Заворушилася, прибрала
руку, поправила на колiнах сукню, намагалася не дивитися на Миколу i в тi
такi несподiванi волошковi очi; вiн же не мiг не дивитися на не© вже
захоплено, зовсiм забувши, що кiлька хвилин тому вона здалася йому не дуже
й гарною. Мир отiняв його, начебто ©хн та мне спiлкування вже стало
голосом плотi, начебто двi душi, якi досi не знали спокою, влагiднились -
з' днали вони таку спiлку, яка iсну в планети та супутника. Два тiла
обертаються спершу хаотично, спершу цiлий свiт хаотичний: вибухи й
виверження, неспокiй i перетворення - це перший ступiнь до свiтово©
гармонi©. Вона з'явля ться пiзнiше, коли замiсть вибухiв та вивержень
приходить тиша й мир...
"Любов - це i рух до спокою, - подумав старий козопас Iван Шевчук,
коли дружина оповiла йому iсторiю про Миколу й Олександру, - тi, що
руйнують, не знають любовi - це дiти темряви й ночi. Не стопчи даремно
квiтки, - без патетики думав вiн, сидячи на верандi, - не зрiж без потреби
дерева, не вбий звiра, тобi недогiдного, анi комахи. Хай пташка летить
собi в небi - без не© воно порожн й глухе, хай вуж повзе собi по травi, а
ящiрка грi боки на каменi. Не заважай плодитися й множитися великому
живому свiтовi, бо не тво му розумовi збагнути велику машину рiвноваги!"
Перед ним поволi вмирало небо. Дивився на нього, виструнчившись у
лозовому крiслi, густе його волосся срiбно свiтилося, а на поважному
обличчi лежали гарячi тiнi лiтнього вечора...
...Микола не думав i не зважував. Вiн встав i пiдiйшов до Олександри, i
це був ключовий момент у ©хнiх стосунках. Ота не дуже гарна на iншi очi
дiвчина стала для нього найближчою й найвродливiшою - вмикнуто було те, що
безпохибно дi в усi часи й епохи. Нiхто з них нiчого не робив, щоб
викликати до себе iнтерес: вiн не хотiв i не мiг стати згеро©женим пiвнем,
а вона не захотiла вчитися звичайного дiвочого кривляння. Все вiдбулося
просто i швидко, i, коли вiн сiв бiля не© i сказав перше слово, - це було
потрiбне слово, яке стало вузлом, що зав'язу ться захльостом i назавжди.
Нi вiн, нi вона не пам'ятали його опiсля, хоч саме ним йому вдалося
звоювати ©© серце: обо пам'ятали тiльки, що ©хнi серця застукотiли влад i
обом ©м заклало водночас дихання. Замкнулися там, у кутку, у прозору
капсулу, i вiдтодi нiхто вже не бачив ©х на жоднiй вечiрцi.
13
Вийшли з того дому, якому судилося через десять рокiв загинути разом з
його веселою господинею: у бурi, яка прокотилася над землею, зникнуть
майже всi учасники тi © добропам'ятно© вечiрки, лишиться тiльки
Олександра, ще одна дiвчина i молодший Сонин брат Володимир, котрий стежив
був за тою вечiркою крiзь замкову щiлину. Через п'ятнадцять рокiв вiн
знову зустрiнеться з Олександрою Панасiвною i заздрiсне дивитиметься крiзь
шибку свого вiкна, як дружно береться щоранку до роботи ©© численна
родина.
Вiдчуватиме тодi справжнiй спокiй, первозданний та щирий, знову почне
милуватися на свiт, повний сонця, птаства й людей. I в повiтрi, i в водi,
i на землi бачитиме вiн життя й радiтиме йому. Людина iсну посерединi в
тому горнилi, що його складають вода, повiтря, земля та вогонь, i
Володимировi любо буде дивитися, як четверо дiтей Олександри Панасiвни
доказуватимуть свiтовi цей закон: старший хлопець нестиме воду вiд
колонки, менший копатиме землю, пiдстарша дiвчинка дмухатиме на загаслий
вогонь у лiтнiй плитi, а менша сидiтиме й видуватиме через розщеплену
соломинку блискучi й рiзнокольоровi бульбашки. Не буде серед них в той
момент тiльки старшо© дiвчинки: вона сидiтиме далеко вiд хати на каменi й
митиме ноги. Згори вiд будинку, що нагаду фортецю, пiде немалий уже, але
страшенно худий Хлопець. Вiн спиниться бiля скелi, що виступа з землi,
наче чудисько, i задивиться на зiгнуту постать бiля води. Освiчуватиме
дiвчинку сонце, i Хлопець набере повнi легенi повiтря. Земля в нього пiд
ногами захита ться, бо пiде вiн до тi © дiвчинки, а вона, помiтивши його,
раптово пiдхопиться, як сарна, i швидко-швидко заклiпа оченятами. Кине
оком туди-сюди, щоб утекти, але ©й не буде куди тiкати. Тож вона спустить
очi й прийме вiд того Хлопця перший подарунок, який судилося ©й узяти вiд
чоловiка: скляну кулю, в якiй навiки запечатано золотисту, з
розпростертими крильми бджолу...
...Микола й Олександра верталися з то© вечiрки бiч-о-бiч. Вiдiйшли вiд
решти хлопцiв та дiвчат, в той вечiр не було ©м цiкаво в компанi©. Серед
неба свiтив мiсяць, i був вiн у ту нiч такий яскравий, що дорога, по якiй
вони йшли, засвiтилася синiм вогнем. Микола обережно взяв ©© пiд руку, i
вона довiрливо подалася до нього: мали пройти по тiй дорозi десять рокiв.
Через рiк до них прилучиться на ©хньому шляху ще один супутник, i
наприкiнцi десятого року стане ©х семеро.
Але це ще не буде кiнець ©хньо© iсторi©. Кiнець Микола вiдчу пiзнiше,
коли вибиратиметься з оточення...
...Бiйцi йшли через болота, мокрi й замерзлi, стояла тодi осiнь, i
кружляло довкола листя. Згодом випав перший снiжок, i вони почули,
нарештi, далекий гул канонади. Подивилися один на одного i, раптом
засмiявшись, кинулися обiйматися.
Вiдтак стали обережнi i начебто друге дихання в собi вiднайшли. Вдень
ховалися, а вночi йшли. Повзли й слухали гул канонади, що долинав все
ближче i ближче.
Нiмцi наскочили на них випадково. Бiйцi вистрiляли решту сво©х патронiв
i попадали один за одним. Вирвався з того кiльця тiльки Микола. Стрибав на
однiй нозi через присипане порошею зрудiле поле мiж болiт - одноногий
птах, який даремно силиться злетiти. Вiн не знав, що за ним пильно стежать
двi пари очей, прикритих стальними дашками й одягненi в маскувальнi
костюми. Бачив тiльки недалеку скирту сiна i хотiв до не© дiстатися.
Тому-то й стрибав так завзято й обливався потом. Очi його покривала
кривава пелена, але силу вiн ще мав. Двi пари очей стежили за ним якраз
вiд то© скирти, до яко© вiн i хотiв дiстатися.
Не дiйшов туди тiльки на десяток крокiв. Застрочив кулемет i перерiзав
його, наче дерево. Вiн зiгнувся, наче хотiв щось роздивитись у ногах, i
побачив, що в ногах його горять зорi. Побачив себе на незнайомiй синiй
дорозi й рушив повiльно по нiй до круглого прозорого тiла, яке засвiтилося
раптом попереду...
Пiзнiше вiн пройде по цiй дорозi ще раз. диний раз, коли йому буде
треба пiдiйти до вiкна сво © колишньо© домiвки й зазирнути туди, щоб
побачити зворушливу трапезу сво © родини. Не перешкодить ©м, а тихо
вiдiйде. Буде тодi дощ, i той дощ погасить ледь чутний шерех його крокiв.
Обми листя й траву, вчинить iз куряви болото, а калюжi заблищать, наче
перламутровi. Тодi Микола подару сво©й родинi й цьому живому свiтовi
листя, траву й перламутровi калюжi. Повiльно рушить вiн по синiй дорозi, i
той його прихiд та вiдхiд помiтить, окрiм Олександри Панасiвни, ще один iз
сущих. Буде це козопас Iван, який запише цю iсторiю до свого зошита на
останнiх його сторiнках. Це по-справжньому його схвилю , i вiн довго
сидiтиме в сво му лозовому крiслi, тихо все те переживаючи...
Олександра Панасiвна стривожиться, а пiзнiше, коли всi поснуть, почу
вона, як тихенько загра на стiнi iнструмент, виготовлений колись
напiвбожевiльним, напiвп'яним майстром Райком, i на якому так часто любив
помолитися, хоч вона давно смiялася з таких бабських забобонiв, але те, що
вiдчувала оце зараз, годi було пояснити. Вiн таки був тут, бiля ©хнiх
вiкон, а зараз уже повiльно вiдходить по синiй дорозi. Сльози пiдiйшли ©й
пiд очi, бо свiт перед нею раптом покрутився, i вона аж за стола
схопилася. Цього, на щастя, не помiтив нiхто з дiтей, чи, може, так ©й
здалося, i Олександра змушена була струснути головою, запосмiхатися,
зашарiтися й почати оповiдати дiтям щось iз такого, чого ще не оповiдала,
- була то розповiдь про височезного столяра, що, працюючи, спiвав сумних,
але гарних пiсень...
Вiдчував все це ще один чоловiк iз непосвячених. Сивоволосий козопас
Iван Шевчук сидiв на верандi й дививсь у просвiт мiж кручених паничiв.
Коло нього бiлiла невипита фiлiжанка молока, чув вiн за спиною звичайне
клопотання дружини - стелила лiжка, змахуючи бiлими простирадлами й
наковдрениками. Змiнювала вона й пошивки на подушках, i тi бiлi тiнi, якi
майорiли в освiтлених iзсередини кiмнатах, викликали в Iвановiй душi
далеке марево. Зрештою, то було й не марево, старий зрозумiв це, як тiльки
зирнув у небо. Побачив вiн синю дорогу, по якiй було розкидано зористе
камiння, - вiчна рiка потекла перед його зором. Побачив самотню тiнь на
тiй рiчцi-дорозi, що брела, ледь ворухаючи ногами, i повторив вiдтак
просту iстину, хтозна, чи й придуману ним самим, чи вичитану з яко©сь
книжки: "Любов свiт цей ушляхетню ".
7
Микола знову стояв серед товаришiв, у ротi в нього цвiла цигарка, а
нога мимовiльно притупувала в такт музицi. I здалося йому, що сто©ть серед
порожнього поля, навколо тiльки кущi й колосся й нема нi душi... (Те саме
почуття вiн переживе значно пiзнiше, через багато рокiв, коли йому й
справдi доведеться бiгти через порожн поле i коли проши його,
перерiзавши навпiл, кулеметна черга. Тодi вiн ще довго стоятиме на мiсцi,
могутнiй його органiзм не хотiтиме здатися, i вiн тiльки й думатиме про це
поле, i матиме таке ж вiдчуття порожнечi й пустелi...) Йому гiрко було в
ротi, бо вже нiнащо було тут стовбичити й виглядати вiтра в полi, мiг
спокiйнiсiнько покинути цей тлум. Але було йому й жаль - стiльки крутилося
тут, довкола нього, барвистих, чудових метеликiв, кожен з яких бажав бути
зловленим! Через це Микола ступнув до найскромнiшо© iз дiвчат, яку досi ще
нiхто не запросив до танцю. Вона глянула на нього зизом, але руку подала.
Плив серед iнших пар i мав у сво©х руках колоду, а перед волошковими його
очима стрибало грубе обличчя iз презирливо закопиленою губою. Не знав уже,
де й дiтися з тi ю колодою, хай i завзято вона гопцювала - ©й теж хочеться
мати все, що наказано природою. Позирнув глибше у вiчi дiвчинi, вона
витримала його погляд i не затремтiла, як iншi: побачив плоскi зорки,
кринички, замерзлi до дна, а на сподi те, чого мав би остерiгатися - ця
жiнка зробить усе, чого вiн запрагне, народить йому дiтей i варитиме ©сти,
але все ©хн життя стане ©© помстою за те, що ©© взяв.
Вiн покинув дiвчину, трохи здивовану й розсерджену, i вийшов. На
бульварi повiльно гуляли пари, парубки тримали пiд руки дiвчат i статечно
перемовлялися, схиляючись одне до одного й поблискуючи грайливо очима.
Виринав i тремтiв коло них, наче дзвоник, смiх, рокотiв смiшком баритон,
змигували в свiтлi лiхтарiв туфлi, i вiн упiзнав на кiлькох чепурухах
туфлi сво©. Були кращi й ошатнiшi iнших, i Микола надаремно намагався
згадати, коли ж це тримав вiн у сво©х руках тi такi виточенi нiжки.
Був утомлений i вичерпаний. Уже навiть мрiяв про завтрашнiй день, коли
знову сяде на шевський стiлець. Тодi його руки знову вчинять диво з
кiлькома шматками шкiри, уладивши ©х так, що знову вона зася i стане
магнетична для жiночих очей.
"Не було й не буде у нас майстра над тебе!" - скаже йому старий
начальник цеху й подума , що цьому чоловiковi шити б взуття для тих, у
кого замiсть серця лiд та пустеля. А ще вiн подума про сво© лiта i що
його старша дочка вже теж одягла такi туфлi: хто зна, може, пора йому
ставати дiдом?
Микола входив у свiй завулок. Вiд рiчки кумкали жаби, а навдокiл
заливалися натхненно цвiркуни. Все спало, залите неживим, мiражним
сутiнком, - стояв серед неба великий i голий мiсяць. Десь наподалець
озвався собака, рипнули дверi, темна постать спинилася на порозi.
- Чому не спите, мамо? - тихо запитав вiн.
- Не прийшов обiдати, то й серце в мене не на мiсцi, - так само тихо
озвалася мати.
- Хiба може зi мною щось статися? - засмiявся вiн.
- З кожним, сину, може статися...
- Е, мамо! - розвiв вiн руками. - В мене тако© сили!.. Дивилася на
нього з любов'ю. Не був схожий на не©, нi на покiйного чоловiка. Не був
схожий нi на кого в родi, кого пiзнала ©© пам'ять. Трохи лякала ота його
незбагненна сила i той струм - вiдчувала те як жiнка. Тому й дивилася так
печально на сина i похитувала легенько головою. Тепла усмiшка лежала ©й на
вустах, бо дивилася на нього з любов'ю.
- Женитися тобi пора, сину, - сказала, а вiн засмiявся: так просто
розв'язу вона й поясню його неспокiй.
8
Олександра любила дорогу на Крошню: шосiвка, кепсько мощена бруком, а
пообабiч верткi стежини, по яких розсипалися, цвiтучи вихiдними сукнями й
костюмами, хлопцi й дiвчата. Вона нагиналася вряди-годи, щоб зiрвати
квiтку й докласти до букетика, що яснiв у руцi. За нею пихкала Стефа,
Соня, навпаки, вирвалася вперед. Збоку зависло захiдне сонце, велике й
жовте, купалось у далеких деревах, наче в зеленiй купелi. Неподалець
заграла музика, мимовiльно згадала Олександра батька - цiлий день вiн
сьогоднi спiвав. Водночас грiло ©© незбагненне ояснення, якого дiзнають
дiвчата, згадуючи женихiв, вiдчулося ©й, що ось-ось хтось прийде до не©,
незнайомий i владний, вiдчинить ©© серце й забере. Небо над головою було
оранжеве, помережане блакитними смужками, - це по днання кольорiв також
хвилювало ©©. Привидiлися якiсь пильнi волошковi очi, одне в одному кра©
неба, а друге в другому. Збоку вона побачила ще одне видиво: чоловiка з
бiлою бородою. Виставив руку й тримав у нiй велику оранжеву книгу.
- Глянь, який дiд! - показала вона Стефi на ту химерну хмару.
- Хiба це дiд? - протягла зневажливо Стефа. - Це на хату скида ться...
- Сама ти хата! - засмiялася Олександра. - Диви, i книжку чита ...
- Книжку? Це скорiше на гусака схоже... й перехотiлося змагатись iз
Стефою, бо небо почало раптом змiнювати барви. Сонце зайшло, зник дiд,
став i справдi схожий на хату, зникла й книжка, стала й справдi тепер
схожа на гусака; тонко-тонко забринiла ясно-голуба смужка мiж червоно© та
зелено© хмар. Олександра раптом забоялася чогось невiдомого в собi. Стало
страшно стояти отак вiч-на-вiч iз небом, вiдчула-бо всiм нутром особливу,
ледь вловиму музику. "Щось ма невзабарi статися", - мимохiть подумала.
Маленьке, прозоре щастя пойняло ©©, i вона не захотiла губити його.
Забажалося ©й повернутися додому, зачинитись у свiтлицi й вiдчути власнi
сльози на подушцi. Але змушена була йти з цим веселим гуртом, бо як вона
©м пояснить усе. Повернулася через те до захекано© Стефи i засмiялася:
- Глянь на ту Соньку! Наче моторчика вона собi приробила до п'ят...
Стефа засмiялась i собi, а Олександра, дивлячись на велике розсмiяне
обличчя подруги, ще раз пересвiдчилася, що прочуття ©© справжнi.
9
Микола тим часом не знаходив собi мiсця. Вдень було легше, бо
вiддавався роботi. Здавалося, тут вiдбувався процес навза м: передавав
шкiрi свою збентегу, а шкiра вiддавала йому свiй запах. Хто вдихав його,
вiдчував привiлля степу, шелест трави й квiтiв, запах широких, облитих
сонцем лугiв, смак незвичайно дiбраного вина чи меду. Водночас i сила, яка
вiдходила вiд нього, була п'янка, i це найбiльше вiдчували тi, в кого
серце - чутливо наладнана мембрана, готова вiдбити найменше коливання.
диний, хто не усвiдомлював цi © сили, був вiн сам, але й вiн знав, що
його руки, якi чаклують над шкiрою, мають особливу здатнiсть - йшла вона
звiдти, вiд тих сонячних, запашних лугiв, вщерть засипаних некошеною
травою й квiтами. Тримав це почуття на сподi серця i, може, тому вiдчував
такий погiдний настрiй.
Гiрше було, коли його руки переставали працювати. Темна хвиля заливала
тодi груди, i вiн знову минав рiдний завулок, а повертав на порожнi довгi
вулицi. Йшов i начебто вiд себе тiкав.
Сьогоднi вiн пiшов на острiв серед Тетерева, заплатив iнвалiдовi, що
сидiв у будочцi, й перейшов кладку. Вiд жiночих купалень долинав смiх, по
алеях гуляли парочки: чоловiки йшли, звiвши голови, а дiвчата зорили
набiк. Кле©лися одне до одного плечима - чоловiча рука пiд дiвочим лiктем,
а ноги й землi не торкалися - пливли i пливли.
Бiля гiгантiв бiгали, злiтаючи в повiтря, хлопцi, одна петля була
вiльна, i Микола продiвся в не©. Застрибав i побiг, попереду мчало якесь
чорне тiло, злiтало разом iз ним у повiтря i знову торкалося землi.
Повискував на стовпi блок, довкола юрмилися парочки, яким набридло мiряти
туди-сюди але©, захват ожив на мить у Миколинiм серцi. Мчав по колу вслiд
за чорною спиною якогось джигуна, парочки-роззявляки витрiшкувались на них
i пересмiювалися - ©хнi обличчя зливалися в одну свiтлу стрiчку. Вiн мчав
i вiдчував, що чим далi бiжить, тим бiльший неспокiй посiда його, адже
нiяк не може наздогнати джигуна в темному, його ж не може наздогнати iнший
джигун i так може тягтися бозна-скiльки. Важко йому бути отаким летючим
тiлом, i духу йому вже не ста , а довкола крутиться свiтла стрiчка, в яку
повтикано безлiч блискучих зiрок.
Вiн звiльнився з петлi i зирнув на гойдалки, де моталися, позатикавши
мiж колiна плаття, дiвчата з ©хньо© фабрики. Запосмiхалися до нього, i вiн
помахав ©м на привiтання; знав уже добре - мiж ними нема тi ©, що ©© мав
пiзнати вiдразу. Сiв на березi коло-кам'яно© кладки, з яко© повиростали
вербовi гiлки, i задивився через тi гiлки, як промениться й гра рiчка.
Бiля жiночих купалень виднiлося у водi три голiвки з високо заколеним
волоссям. Вiн наче наблизив силою зору тi голiвки до себе: одна була
бiлява, друга чорнява, а третя зовсiм руда.
Тодi вiн i почув гру гiтари. Хтось рвав струни зовсiм неподалець за
кущами, i ця музика чудово пасувала до цього вечора, що тримав ще на небi
сонце, але було воно вже зi смаком осенi. Музика пасувала до срiбного
блискоту хвильок i до тих голiвок - чутливих, чудових поплавцiв.
Пасувала до гомону голосiв i шелесту листя зусiбiч. Той, що грав, тонко
вiдчував i теплий смуток захiдного сонця, i настрiй надумiру подовжених
свiтлотiней на стежках. Була це проста i водночас особлива музика; Микола
не стримався, звiвся й рушив ©й назустрiч.
На березi сидiв вiдомий на все мiсто Коля Бовдя, схилив голову до
iнструмента i нiжно торкався пучками струн. Друга рука обiймала гриф,
пальцi натискали на струни i вiдпускали - гiтара плакала у вечiр, наче
жива.
Микола присiв коло Бовдi навпочiпки, той тiльки повiв у його бiк очима,
але грати не перестав. Здавалося, все заслухалося: замовк шелест листя i
перестали перегукуватися купальницi серед рiчки. Обличчя в Бовдi було
смутне, i струни пiд його пальцями були смутнi не менш. Микола, слухаючи
цю музику, раптом зрозумiв, що його неприкаянiсть - щось мале й дочасне,
що iсну навколо широкий та великий свiт i що свiт цей повен сонця й
пишно© зеленi. В ньому i цей настрiй, який виповiда зараз гiтара, i вiн
кладеться в унiсон до тих поодиноких жовтих листкiв, якi вже свiтяться на
кущах по той бiк рiчки.
- Хто це тобi зробив такий iнструмент, Колю? - спитав Микола.
- Не хто ж, як Райко, - вiдказав Бовдя, не припиняючи гри.
- Ну, Райко, той може. А зараз вiн бере роботу?
- Бере, - вiдгукнувся Бовдя. - Теперечки замовляти в нього саме раз!
- А то ж чому. Колю?
- Без копiйки вiн сидить, - озвався Бовдя, i гiтара його задзенькала
веселiше.
I чи вiд того, що змiнила вона тембр, сколихнулися серед рiчки три
голiвки з високо пiдколеним волоссям, засмiялися безтурботно й попливли до
будочок купалень.
- Вiн зараз у труднацi©, - сказав -Бовдя, i його гiтара знову взяла
печальний тон, що звучав ранiше. - Коли захочеш до нього зайти, не забудь,
братця, пiвлiтру захопить.
10
- Так, - сказав йому Райко. - Я спецiалiст - тепер не знайти таких. Я
мав колись музикальну фабричку, де був i власником, i директором, i
головним майстром. Нiколи не було великих достаткiв, але дiло знав
добре...
Микола роззирнувся. Сидiли вони в захаращенiй дошками й фанерою
кiмнатi. На Райку був засмальцьований, колись "панський", пiджак, з-пiд
якого визирала майже чорна сорочка. На столi ледве блимала низенька лампа,
освiтлюючи неголене обличчя Райка i зарослу густими пелехами голову. Очi
старого сидiли глибоко в черепi i свiтили двома вже хмiльними iскрами.
Вiн зняв iз стiни балалайку й покрутив ©© в руках.
- Отакi iнструменти в мене виходять! - сказав i голосно дзенькнув
струнами. - Але я тобi цю не продам. Я тобi нову зроблю, не гiршу. Це в
мене, хлопче, як музейний експонат.
Задзижчали й забринiли струни, дзвiнка й коротка мелодiя виринула з-пiд
руки старого.
- Ось з чого я все це клею! - гордо сказав Райко. Встав i пiшов до купи
дощок, планок i дикту. Висмикнув вже суху вiд часу, всипану остюками
планку iз двома загнутими цвяхами на краях. - Це карельська береза,
хлопче, не дивись, що вона така сiра, - сказав i значуще подивився. - А
зна ш, де я ©© дiстаю? Меблi привозять, а тара в них з такого золота!
Райко поставив планку до себе, наче це була гiтара чи балалайка, i
зробив рух рукою, наче починав грати.
- А ти, хлопче, хто по спецiальностi?
- Швець, - вiдказав Микола, крутячи в руках "музейний експонат".
- То й чудово, дорогий ти мiй! - вигукнув старий i вже знову засiв за
стiл, доливаючи в склянки рештки горiлки. - Я за цiну не стоятиму. Поший
ти менi, бра, черевики зi сво © шкiри, а я тобi, бра, балалайку iз мого
дерева.
11
I здалося Олександрi, що та балалайка, яка завжди висить у них на
стiнi, раптом глухо застогнала, обiзвалися ©© струни, загувши й
забринiвши. Позирнула занепоко но в той бiк; дiти вже спали, дружно
посопуючи носами; на столi стояв, темно окреслюючись на тлi вiкна, самовар
- наче якась постать людська, широка в плечах i приземкувата; свiтло
мiсяця, який раптом вигулькнув iз хмар, вiдбило на пiдлозi вiконний хрест
- у цей ясний квадрат потрапив шматок лiжка старшого сина й рука найменшо©
дочки. Балалайка висiла якраз навпроти. Олександра бачила ©© бокастий
обрис, струни також вiдбивали мiсячне промiння i ледь помiтно
фосфоризували. Вiд тих струн i справдi попливла музика - побачила
Олександра в кутку на шевському пасастому стiльцi зiгнуту постать, що
весело стукотiла молотком по пiдборi черевика. Микола мугикав, i струни
вторили мелодi© тихим передзвоном, журним трохи, але чудовим. Тодi
побачила вона на вступi до дверей iншу постать, велику й рiдну; вiд нього
пахло столярним кле м та палiтурою; вона почала розумiти, що з' дну цих
двох не подiбних, але однаково рiдних чоловiкiв: була це та ж таки
мелодiя, яку поспiвували вони, працюючи, бо й працювали в однаковому
ритмi. Не було в свiтi кращо© меблi, нiж та, що ©© робив Олександрин
батько, i не було в свiтi кращого взуття, нiж те, що шив його Микола.
Жiнка розплющила очi: велика тиша стояла навколо. Подумалося ©й
мимохiть, що всi цi роки, якi нещодавно минули: вiйськовi машини, люди в
чужих одностроях i з чужою мовою, пострiли й вибухи, ру©ни - все це щось
несу-свiтсько дике, снище велике i страшне. Чи ж можна його струснути iз
себе, прокинувшись, та й чи заспiва колись у великих спрацьованих руках
оця балалайка, зроблена самiтником у засмальцьованому пiджаку i з
блискучими, трохи несамовитими очима? Вона вiдчула в цю тиху нiч душi
речей, принаймнi тих, що ©х торкалися його руки. Великi сльози з'явилися
на ©© очах, i диний, хто побачив цi сльози, був мiсяць. Ударив по них
жовтими, як павутина, тонкими списиками i перетворив ©х у дiаманти. Вони
покотились у нiч, збираючи на себе космiчний пил, бiльшали й бiльшали,
притягували малi метеорити й космiчнi тiла. Це ©х побачив, озирнувшись,
самотнiй мандрiвник, який усе ще йшов по синiй дорозi, засипанiй зорями:
два новi космiчнi тiла тужавiли в нього на очах, i рух, який вони почали,
це й було первiсне "щось", яке росло й кiльчилося в порожнечi. Нi Микола,
нi Олександра не усвiдомлювали цi © гри первнiв, хотiли тiльки наладнати
помiж себе хай блiдi, але реальнi струни зв'язку. Це потрiбно було, щоб
програти на тих струнах мелодiю, яка з' днувала ©хнi душi, адже з того
по днання й виросла ©хня спiлка, завдяки якiй вони з'явили на свiт ще
п'ятеро народжених у любовi.
12
Отож i вiн, i вона повернулись у ту давно зниклу з лиця землi кiмнату
(на початку вiйни у Сонин дiм упала бомба, сховавши пiд ру©нами веселуху
Соню, ©© дiтей та матiр) i спробували вiдбудувати ©©. Повернули ту меблю,
яку тепер не часто зустрiнеш - оте лiжко з матрацом i горою подушок, з
дерев'яними бильцями, прикрашеними пальмовим листям, шафу з точеними
придибашками i важкий комод, оту силу плетива, вишивок та мережива,
килимки на пiдлозi i стiльцi, на яких вони сидiли, смiшкуючи бiля великого
столу на грубезних рiзьблених ногах. Соня була в синьому платтi, свiтле ©©
волосся мило кучерявилося, вуста червонiли вiд помади, i коли вона
поцiлувала на програш одного iз хлопцiв, вiдбила на його щоцi червоне
сердечко. Хлопець не стирав те сердечко, доки тяглася вечiрка, вiн iз
шкури лiз, щоб заробити сердечко й на другу щоку, i Соня великодушно його
вiдбила. Це й вирiшило ©хню долю, бо тi сердечка всоталися хлопцевi в
шкiру й попливли додатковими червоними тiльцями через капiляри й артерi©
до вен, закружляли по тiлу, оббiгши вiд голови до п'ят, тодi схитнулись у
грудях i перейшли через серце. Воно ж випило ©хнiй хмiль i пустило гуляти
далi по тiлi, i з усiх людей, що були тодi на вечiрцi, тiльки Соня
зчудувалася на те диво. Мимохiть схопилася за губи, щоб перевiрити, чи
лишилося там хоч трохи помади, вуста ©© були такi гарячi, що вона аж
пальцi попекла. Олександра також здогадалася, до чого тут iдеться,
зрештою, вона випередила подругу, на превелике ©© зчудування вийшовши
замiж ранiше за не©, але на те була воля доль ©хнiх.
Микола вiдразу побачив ту дiвчину в кутку, спершу вона не здалася йому
гарна - висока й чорнява, на позiр сухувата i строга, була вона не так
учасником забави, як ©© свiдком. Зирнув удруге на не©, i вона здалася йому
симпатичнiшою. Вiдтак прозвучав ©© голос, а ще за мить побачив вiн ©©
руку, якою трималася за спинку стiльця. Обливало ту руку свiтло, i шкiра
м'яко, матово сяяла. Оце свiтло найбiльше i вразило Миколу, за мить вiн
вiдчув, що, дивлячись на те сховане у сутiнку лице, вiн почина
непоко©тися. В ньому не заговорила бурхливо кров, як це бува при любовi з
першого погляду, навпаки, стишувався вiн й умиротворювався. Дiвчина
помiтила його погляди i почала потроху нервувати. Заворушилася, прибрала
руку, поправила на колiнах сукню, намагалася не дивитися на Миколу i в тi
такi несподiванi волошковi очi; вiн же не мiг не дивитися на не© вже
захоплено, зовсiм забувши, що кiлька хвилин тому вона здалася йому не дуже
й гарною. Мир отiняв його, начебто ©хн та мне спiлкування вже стало
голосом плотi, начебто двi душi, якi досi не знали спокою, влагiднились -
з' днали вони таку спiлку, яка iсну в планети та супутника. Два тiла
обертаються спершу хаотично, спершу цiлий свiт хаотичний: вибухи й
виверження, неспокiй i перетворення - це перший ступiнь до свiтово©
гармонi©. Вона з'явля ться пiзнiше, коли замiсть вибухiв та вивержень
приходить тиша й мир...
"Любов - це i рух до спокою, - подумав старий козопас Iван Шевчук,
коли дружина оповiла йому iсторiю про Миколу й Олександру, - тi, що
руйнують, не знають любовi - це дiти темряви й ночi. Не стопчи даремно
квiтки, - без патетики думав вiн, сидячи на верандi, - не зрiж без потреби
дерева, не вбий звiра, тобi недогiдного, анi комахи. Хай пташка летить
собi в небi - без не© воно порожн й глухе, хай вуж повзе собi по травi, а
ящiрка грi боки на каменi. Не заважай плодитися й множитися великому
живому свiтовi, бо не тво му розумовi збагнути велику машину рiвноваги!"
Перед ним поволi вмирало небо. Дивився на нього, виструнчившись у
лозовому крiслi, густе його волосся срiбно свiтилося, а на поважному
обличчi лежали гарячi тiнi лiтнього вечора...
...Микола не думав i не зважував. Вiн встав i пiдiйшов до Олександри, i
це був ключовий момент у ©хнiх стосунках. Ота не дуже гарна на iншi очi
дiвчина стала для нього найближчою й найвродливiшою - вмикнуто було те, що
безпохибно дi в усi часи й епохи. Нiхто з них нiчого не робив, щоб
викликати до себе iнтерес: вiн не хотiв i не мiг стати згеро©женим пiвнем,
а вона не захотiла вчитися звичайного дiвочого кривляння. Все вiдбулося
просто i швидко, i, коли вiн сiв бiля не© i сказав перше слово, - це було
потрiбне слово, яке стало вузлом, що зав'язу ться захльостом i назавжди.
Нi вiн, нi вона не пам'ятали його опiсля, хоч саме ним йому вдалося
звоювати ©© серце: обо пам'ятали тiльки, що ©хнi серця застукотiли влад i
обом ©м заклало водночас дихання. Замкнулися там, у кутку, у прозору
капсулу, i вiдтодi нiхто вже не бачив ©х на жоднiй вечiрцi.
13
Вийшли з того дому, якому судилося через десять рокiв загинути разом з
його веселою господинею: у бурi, яка прокотилася над землею, зникнуть
майже всi учасники тi © добропам'ятно© вечiрки, лишиться тiльки
Олександра, ще одна дiвчина i молодший Сонин брат Володимир, котрий стежив
був за тою вечiркою крiзь замкову щiлину. Через п'ятнадцять рокiв вiн
знову зустрiнеться з Олександрою Панасiвною i заздрiсне дивитиметься крiзь
шибку свого вiкна, як дружно береться щоранку до роботи ©© численна
родина.
Вiдчуватиме тодi справжнiй спокiй, первозданний та щирий, знову почне
милуватися на свiт, повний сонця, птаства й людей. I в повiтрi, i в водi,
i на землi бачитиме вiн життя й радiтиме йому. Людина iсну посерединi в
тому горнилi, що його складають вода, повiтря, земля та вогонь, i
Володимировi любо буде дивитися, як четверо дiтей Олександри Панасiвни
доказуватимуть свiтовi цей закон: старший хлопець нестиме воду вiд
колонки, менший копатиме землю, пiдстарша дiвчинка дмухатиме на загаслий
вогонь у лiтнiй плитi, а менша сидiтиме й видуватиме через розщеплену
соломинку блискучi й рiзнокольоровi бульбашки. Не буде серед них в той
момент тiльки старшо© дiвчинки: вона сидiтиме далеко вiд хати на каменi й
митиме ноги. Згори вiд будинку, що нагаду фортецю, пiде немалий уже, але
страшенно худий Хлопець. Вiн спиниться бiля скелi, що виступа з землi,
наче чудисько, i задивиться на зiгнуту постать бiля води. Освiчуватиме
дiвчинку сонце, i Хлопець набере повнi легенi повiтря. Земля в нього пiд
ногами захита ться, бо пiде вiн до тi © дiвчинки, а вона, помiтивши його,
раптово пiдхопиться, як сарна, i швидко-швидко заклiпа оченятами. Кине
оком туди-сюди, щоб утекти, але ©й не буде куди тiкати. Тож вона спустить
очi й прийме вiд того Хлопця перший подарунок, який судилося ©й узяти вiд
чоловiка: скляну кулю, в якiй навiки запечатано золотисту, з
розпростертими крильми бджолу...
...Микола й Олександра верталися з то© вечiрки бiч-о-бiч. Вiдiйшли вiд
решти хлопцiв та дiвчат, в той вечiр не було ©м цiкаво в компанi©. Серед
неба свiтив мiсяць, i був вiн у ту нiч такий яскравий, що дорога, по якiй
вони йшли, засвiтилася синiм вогнем. Микола обережно взяв ©© пiд руку, i
вона довiрливо подалася до нього: мали пройти по тiй дорозi десять рокiв.
Через рiк до них прилучиться на ©хньому шляху ще один супутник, i
наприкiнцi десятого року стане ©х семеро.
Але це ще не буде кiнець ©хньо© iсторi©. Кiнець Микола вiдчу пiзнiше,
коли вибиратиметься з оточення...
...Бiйцi йшли через болота, мокрi й замерзлi, стояла тодi осiнь, i
кружляло довкола листя. Згодом випав перший снiжок, i вони почули,
нарештi, далекий гул канонади. Подивилися один на одного i, раптом
засмiявшись, кинулися обiйматися.
Вiдтак стали обережнi i начебто друге дихання в собi вiднайшли. Вдень
ховалися, а вночi йшли. Повзли й слухали гул канонади, що долинав все
ближче i ближче.
Нiмцi наскочили на них випадково. Бiйцi вистрiляли решту сво©х патронiв
i попадали один за одним. Вирвався з того кiльця тiльки Микола. Стрибав на
однiй нозi через присипане порошею зрудiле поле мiж болiт - одноногий
птах, який даремно силиться злетiти. Вiн не знав, що за ним пильно стежать
двi пари очей, прикритих стальними дашками й одягненi в маскувальнi
костюми. Бачив тiльки недалеку скирту сiна i хотiв до не© дiстатися.
Тому-то й стрибав так завзято й обливався потом. Очi його покривала
кривава пелена, але силу вiн ще мав. Двi пари очей стежили за ним якраз
вiд то© скирти, до яко© вiн i хотiв дiстатися.
Не дiйшов туди тiльки на десяток крокiв. Застрочив кулемет i перерiзав
його, наче дерево. Вiн зiгнувся, наче хотiв щось роздивитись у ногах, i
побачив, що в ногах його горять зорi. Побачив себе на незнайомiй синiй
дорозi й рушив повiльно по нiй до круглого прозорого тiла, яке засвiтилося
раптом попереду...
Пiзнiше вiн пройде по цiй дорозi ще раз. диний раз, коли йому буде
треба пiдiйти до вiкна сво © колишньо© домiвки й зазирнути туди, щоб
побачити зворушливу трапезу сво © родини. Не перешкодить ©м, а тихо
вiдiйде. Буде тодi дощ, i той дощ погасить ледь чутний шерех його крокiв.
Обми листя й траву, вчинить iз куряви болото, а калюжi заблищать, наче
перламутровi. Тодi Микола подару сво©й родинi й цьому живому свiтовi
листя, траву й перламутровi калюжi. Повiльно рушить вiн по синiй дорозi, i
той його прихiд та вiдхiд помiтить, окрiм Олександри Панасiвни, ще один iз
сущих. Буде це козопас Iван, який запише цю iсторiю до свого зошита на
останнiх його сторiнках. Це по-справжньому його схвилю , i вiн довго
сидiтиме в сво му лозовому крiслi, тихо все те переживаючи...
Олександра Панасiвна стривожиться, а пiзнiше, коли всi поснуть, почу
вона, як тихенько загра на стiнi iнструмент, виготовлений колись
напiвбожевiльним, напiвп'яним майстром Райком, i на якому так часто любив