Шевчук Владимир. Дiм на горi

- Нi-нi-нi! - дзвенiв ©© голосок. - Нi-нi-нi!
- Бу-деш! - видихла весело громада дiвчат i парубкiв, i дiвчина
погасила довговi©ми повiками очi. Понурилася й пiшла з покою, тягнучи за
собою хвилю золотого волосся.
Тодi упурхнуло у дверi дво дiвчат, що були покидали залу. Руки
почорнили сажею, i почали вони "вмивати" ними короля. Той сидiв у великому
фотелi, малий i корячкуватий, гордо звiв голову й велично дозволяв себе
обходжувати. Дiвчата припадали до нього ласицями, лащились i смiялися:
чорнопикий карлик свiтив до них щасливими банькадлами.
"Дiд" стукав цiпком, а "баба" палицею. Горбатi й зiгнутi, з молодими
вусатими обличчями, вони зайшли до зали й рушили, накульгуючи, до мерця.
Вклякли бiля труни i звели догори руки.
Попик знову одiрвався од читання. Дивився на "дiда" й "бабу", i його
очi сумно палали.
- Який же ти хаза©н над курми був! - тонко вигукнула "баба" i вдарила
руками об груди. - Який же ти був хазя©н!
- Дiдочку мiй гарний, устань! - гукнув "дiд". - Устань, дiдочку, хай я
з тобою потанцюю!
Кинувся до пiвня i голосно його чоломкнув. Тихий смiшець поповз по
залi, наче вiтер звiявся. Здалося попиковi, що бачить вiн крiзь пiвпрозору
стелю мiсяць i зорi. I Лева, котрий iде по небу. Великий i лапатий, вiн
дивився на землю, стуляючи й розтуляючи при цьому писка.
- Тепер, бабо, - заспiвав "дiд", - убить менi тебе треба, щоб стала
нашому пiвнику на тому свiтi до прислуги...
- Не вбивай, не вбивай! - вереснула "баба" i кинулася навтьоки. Бiгла,
пiдхопивши руками спiдницi, й миготiла схованими чобiтьми й чоловiчими
штанами. Махала довгими вусами i витрiщувалася страшливо. "Дiд" догнав ©©
бiля гурту дiвчат, махнув ножем, "баба", роблено зойкнувши, впала на
долiвку...
- Нарядiть рожену! - наказав король. - Хлопцi, грайте в лубок.
Оплакуйте бабу!
Попик почав читати голоснiше. Вже не дивився на свiченцiв, а бачив
тiльки розплилi павучки лiтер. Дихав на нього нiчний легiт i студив йому
чоло, начебто була ця зала без стiн. Бачив довкола вулицi, повнi людей.
Бiля дому, де вiдбувалося свiчення, палили вогнища, коло них сидiли кружка
старi чоловiки. Один iз них оповiдав, розмахуючи руками; трiскотiло
полум'я i стрiляло у темiнь золотими iскрами. Людей бiля вогнищ обходила
жiнка з чаркою та кухлем. Чоловiки перекидали чарку до рота, наче були тi
чарки порожнi i чинили вони так обряд. Жiнка простувала далi, а коли
обдiлила усiх, налила й собi. Випила чарку й другу, тодi жбурнула набiк
порожнього кухля i притупнула раптом ногою. Щось вигукнула пронизливо й
змахнула руками...
Попик дивився туди далi, на вулицi й майдани: там грали музики,
витинаючи лучками, гупали бубни, а юрба, жiнки й чоловiки по половинi,
безперервно гуцала. З ©хнiх облич змито вже було весь пiт, вже давно
пропав з ©хнiх вуст смiх, а вони все тупотiли й гуцали; здалося попиковi:
так сильно втрамбували вони майдани, що тi аж у землю ввiгнулися. Горiли
несамовито в танцюристiв очi, темнiли розкритi роти, руки змахували в такт
i зчiплювалися з руками партнера - в тiснi, нерозливнi обiйми падали
танцюристи. Трусилося волосся в жiнок, губи в чоловiкiв, зблискували
голомозини чи звiювалися чуприни - царював над цим усiм блiдолиций
Княженко, а керувала усiма княгиня його - Бiла Зоря...
В одному з куткiв зали хлопцi забивали лубка. Один жмурив, поклавши
голову на колiна короля, а решта весело юрмилася за його спиною.
Вискакували з юрби по черзi i з маху вдаряли лежачого дерев'яною лопаткою.
Весь гурт iржав, наче табун коней, i той, що вдарив, стояв так само в
гуртi i так само продавав зуби. Жмурко обходив ряд, вдивляючись в обличчя.
Не мiг пiзнати напасника, були всi вони - конi, i всi однаково iржали.
Готувалися вдарити копитами, ще мить - i заiскрить земля, й понесеться цей
табун у невимiрний степ. Через це палець жмурка тиця ться в чи©сь груди
надто поспiшно: смiшкують хлопцi, блищать бiлi зуби, чуха потилицю жмурко
i знову покiрливо ляга на королiвськi колiна.
У дверi вповзло опудало з коров'ячою маскою i на чотирьох ногах. Хитало
попоною i дибало на середину зали. Тро чорнооких дiвчат iшло слiдом: одна
вела "корову" за налигач, друга несла глека, а третя помахувала мусянжевим
батiжком...
- Ой ти, боже мiй, боже! - заголосила раптом господиня й заломила руки.
Чорне обличчя ©© хиталося з боку на бiк. - Що вас чека , бiдних, що вас
чека-а-а!
Попик визирнув з-поза книги, синi його очi дивилися спокiйно.
- Плач, мати, плач! - обiйняв за плечi дружину господар. - Плач, жiнко,
голоснiше, пора така нам наста !..
Вдарила лопатка, i жмурко пiдскочив на мiсцi. Круто розвернувся, але до
нього шкiрилося кiльканадцятеро зовсiм однакових облич.
- Пасися, ружано, но! Пасися! - змахувала батiжком чорноока. - Но! Но!
Но!
Корова стала. Звела голову й мукнула.
- До©тися хоче! - сказала дiвчина з глеком. - Це ми тобi зараз!
Стала на колiна, i з-пiд ©© рук i справдi полилося молоко... Поруч
голосили жiнки над вусатою "бабою". Високi ©хнi голоси бились у стелю -
знову побачив попик на нiй мiсяця намальованого i блискучу зорю бiля
нього...
- Ой роджу, роджу, роджу! - заверещав вусатий дядько з намощеним
животом та лисою головою. - Ой, роджу, роджу, людоньки, рятуйте - ая!
Упав на землю, i до нього потяглися кощавi руки старих жiнок. М'яли
його й тисли. Дикий крик рвався з-пiд тих рук - по червоному обличчi з
розтуленим ротом повзали, мов п'явки, вуса...
Попик позiхнув i перехрестив рота. Голос його знову злетiв угору, але
був ледве чутний у загальнiй веремi©.
Пiдiйшла лiтня жiнка, налила йому горiлки, попик узяв чарку,
примружився, подивився на свiтло i швидко випив - порожня чарка стала
поруч з вангелi м. Голос його подужчав.
- Бог скаже раз, - прочитав вiн, - а коли на те не вважають, ще й
другий раз. У снi, в нiчному видивi, коли сон находить на людей, коли
дрiма мо на ложi, тодi вiн вiдтуля в чоловiка вухо i втиска свою
науку...
Лiтня жiнка, що давала попиковi чарку, припалила вiд свiчки скiпку й
подала сво©й сусiдцi. Та всунула скiпку найближчому чоловiковi, й
помандрувала вона в другий кiнець зали. Запахло живицею, i синiй дим
повивсь у повiтрi. Плив i стрибав вогник, доки не вигнувся колiном i не
згас. Тодi засмiялися всi, хто був у залi: скiпку тримала пiдслiпувата й
довгоноса дiвчина.
Тоненька, як нитка, усмiшка зiв'яла на ©© лицi, дiвчина ступила до
сусiди й поцiлувала його в уста...
Голосно ляпнула лопатка - жмурко ткнув пальцем у груди найближчого
молодика...
- Гей, Марi , - гукнув вимащений у сажу чоловiк. - Ходи поцiлуйся з
паном, ходи!..
Марiя, темне й тепле дiвчатко, вийшло, дрибуляючи, до "пана" i
засоромлено опустило оченята. Щоки ©© запалали, а вуста легенько
вiдслонилися. Кинулася притьмом до дядька i не так поцiлувала, як вколола
його губенятами.
- Гей, Ольго! - вдруге проголосив "пан". - Ходи поцiлу мося...
Довгоноса дiвчина теж цiлувалася. Iшла вiд одного чоловiка до другого,
i ©© вуста полум'янiли, як жар. I диво дивне сталося з тою дiвчиною: чим
бiльше цiлувалася, тим гарнiшала. Знала про це i палала щасливим вогнем...
- Тихо менi, тихо! - плеснула в долонi немолода жiнка. - Ану-те,
ниточки!..
- Гей, Галько, - виголосив "пан". - Ходи-но поцiлу мося!..
Щось затремтiло ледь-ледь: стiни, пiдлога i вогники свiчок. Начебто
земля зiтхнула чи пробудилася. Люди раптом замовкли: жiнка зi снопиком
ниток у руцi; "пан", що цiлував дiвчат; хлопцi, що били лубка; скинула
маску "корова" - була це дiвчина; господиня перестала плакати, а господар
©© утiшати; вусатий родiльник сiв на долiвцi, а баби, що йому
"допомагали", розскочилися, звелася "убита" "баба", а "дiд" пiдiйшов i
обiйняв ©© за плечi. Покинув свiй трон король, пройшовся по залi i раптом
засвiтив до попика чорним обличчям.
Попик одвiвся вiд книги, але не переставав проказувати вiщих слiв. Всi
мимохiть прислухалися до його мови - дивна тиша запала в залi. Попик бачив
цi мимовiльно перестрашенi лиця; бачив вiн бiля ватр чоловiкiв, що звелися
на ноги. Не спинилися тiльки танцiвники на майданах: розкривали роти,
ойкаючи шалено, тупотiли ногами, сплiтаючись ув обiймах, i розплiталися,
махали руками й похитували головами. Дивно вихудли за цей час - гарячкове
свiтилися ©хнi очi, а щоки позападали. Не спинялися, однак, нi на хвилю -
били й били пiдборами, i майдани стали уже як круглi чашi...
Попика знову нiхто не слухав. Хлопцi вдарили лубка, поруч грали в
перстенець; ружана скидала з себе капу - коров'яча маска валялася бiля ©©
нiг. Жiнка з клубком ниток плеснула в долонi, i до не© зi смiхом злетiлися
хлопцi й дiвчата. Тримала нитки у витягнутiй руцi, а молодята похапали
нитки вустами. Тодi розтислася долоня, i весь гурт виявився зв'язаний
попарно. Пари бралися за руки й дивилися одне на одного, сходилися
повiльно, обiймалися, притискалися щiльно i вклеювали вуста в уста. Тiльки
очi дивилися пильно й серйозно, вiдбиваючи в чорних зорках круглих i
потворних чоловiчкiв.
Парубки, що грали в перстенець, посiдали один на одного: один ставав
конем, а другий вершником. Конi брикали, а вершники летiли опромiть
головою. Пiсля того вершник ставав конем, а кiнь вершником - ©хала з
одного кутка зали в iнший чудна кiннота...
Ходила з зав'язаними очима дiвчина Марiя, витягувала вперед тендiтнi
долоньки i розводила ними в повiтрi. Вiд ©© рук увихалися юрливi чоловiчi
й жiночi постатi; Марiя раптом спинилася серед зали i зiрвала з очей
пов'язку.
- Господи! - сказала вона тихо. - Задихнутись можна!..
Король ходив по залi, свiтячи бiлками очей. Закладав у лучок патички з
реп'яшими головками i стрiляв ними у волосся дiвчат. Дiвчата зверескували
й починали виривати реп'яхи, король при цьому зупинявся й розводив у
беззвучному реготi рота.
- А де наша Смерть? - спитав раптом вiн.
Тодi, мов на команду, розчинилися дверi, i стала в них висока бiла
постать зi свiтлим волоссям i в бiлiй масцi. Ясна одежа ©© заструмувала в
такт ходi, а в руцi затиснуто бiлого сувоя.
Дивна тиша зависла в залi. Чути стало, як трiщать свiчки i як листа
книгу попик. Зрештою, вiн склав ©©, звiвся, наклав на голову бриля i
неквапно рушив до виходу.
Тодi й прокотився по залi мелодiйний голосок:
- Степане, Iване, Марi , Панасе, Галино, Ельжбето, Ра©но, Северине!
Приреченi вийшли з юрби i стали, свiтячи очима й усмiшками.
- Ви мертвi! - проказав дзвенячий голосок. Хлопцi й дiвчата падали.
Кумедно махали руками й ногами i пирскали при тому смiхом...
Попик iшов через юрбу, i йому мимохiть давали дорогу.
- Павле, Петре, Никодиме, Сильвестре, Оксано, Ганно, Зiнько, Параско!
Вийшло ще восьмеро, i нiжна ручка махнула перстом:
- Ви мертвi!
Приреченi попадали невперемiш iз лежачими... Попик iшов важкою,
втомленою ходою. Обличчя його посiрiло, а очi стали як каламутна вода.
- Дай-но, дочко, я вийду звiдсiля, - сказав вiн Смертi самими вустами.
- Не пускай його, не пускай! - закричали звiдусiль веселi голоси.
Але Смерть вiдступила. Старий зирнув на не©, i на мент його очi знову
чудовно зацвiли. Тодi Смерть зiрвала з лиця бiлу маску, i попик уразився,
яке чудове i яке перестрашене обличчя на нього подивилося.
- Менi страшно, отче, - прошепотiла дiвчина. - Може, нам не гратись у
цю гру?

- Свiчення ваше, - сказав попик. - I ви ма те його вершити!..

Вiн вийшов у двiр, де горiли ватри i сидiли довкола них чоловiки.
Розмовляли про щось поважно, розмiрене похитуючи головами, i ©хнi
велетенськi тiнi гойдалися на прямовисних безвiконних стiнах.
Попик iшов помiж тих вогнищ, маленький i бiлий, у свiтлiй полотнянiй
рясi, його рудi чоботи човгали по кам'яних плитах, що ними було вимощено
подвiр'я, червоне сяйво обливало зусiбiч цю чудну постать у потрiпаному
брилi, i метелики на тому брилi раптом змiнили барву: стали червонi, як
жар. Почервонiла й попикова одежа, чоботи його й обличчя - тiльки очi
сяяли синiм вогнем, був той вогонь терплячий i милостивий.
До нього пiдiйшла висока жiнка в брунатнiй одежi. Перехилила штофик i
налила чарку.
- Не погребуйте, панотче, - сказала спокiйно. - Призволiться, коли ваша
ласка!
Попик спинився. Узяв чарку i ковтнув те, що було в нiй.
- Це, отче, за вас, - проголосила жiнка. - А тепер випийте ще за нас!..
Цю чарку попик пив повiльно. Ледь-ледь цiдив крiзь зуби i дивився
пильно на жiнку.
- Як довго ви за нас п' те! - засмiялася вона.
Попик, однак, не поспiшав. Пив i дивився: чоловiки коло ватр також
пили. Пили й жiнки, що збились вiддалiк купкою. Цiдив горiлку крапля за
краплею, жiнка бiля нього перестала всмiхатися i дивилася на нього
печально; з лiво© руки вiн побачив чорнi лахматi тiнi, що ковзались по
голих цегляних стiнах, з право© руки темнiли вiдчиненi дверi, а в них,
далеко в глибинi, свiтилася, осяяна вогнем свiчок, дiвоча постать iз
суво м у руках. До нього долинув мелодiйний, як золотий дзвоник, голосок,
що вилiчував iмена, чулося гупання мертвих тiл, а вiн усе пив i пив.
- Так ви, отче, до ранку питимете! - сказала жiнка.
Але вiн iще пив. Червонi метелики встигли за цей час облетiти увесь
двiр i повернулися назад на бриль, очi старого дивилися повз жiнку i поза
цi стiни - там, у небi, побачив вiн тонко засвiчену хмарку. Вже й справдi
свiтало: прозорий, як дим, сутiнок спадав на мiсто i цих людей.
Тодi попик допив чарку. Мовчки повернув жiнцi й рушив далi.
Жiнка, однак, не задовольнилася. Наздогнала й зачепила його.
- Отче, га?
Подивився на не©, не зупиняючись.
- Чого ви так довго пили, отче?
- Багато вас, - сказав попик. - Дуже багато...
Iшов залитими тремкуватим свiтлом вулицями; були це ще сутiнки, що
розпадалися, як порiзанi нитки. М'яка прохолода струмувала вiд широкого
неба, що розлилося над головою i ще ледь поблимувало трепетними зорями.
Висiв там рогатий мiсяць, виблiдлий i втомлений вiд цiлонiчно© роботи;
вулиця, по якiй iшов, була порожня, i кроки його, як повiльно вiн не
ступав, розлунювалися навкруги. Курява була прибита щедрою росою, що впала
з того-таки вологого неба, i виткi рослини, що пообплiтали стiни будiвель,
вогко свiтились у ненадiйному свiтлi. Свiжий легiт ворушив листя, i
здавалося, що стiни монотонне похитуються. Червонi метелики на брилi мiцно
спали, а звiддалiк, куди вiн i простував, чувся одноманiтний дружний
тупiт, начебто бiг у степ зморений од нiчного попасу кiнський табун.
Попик змерз i почав на ходу терти руку об руку, зорi в нього над
головою тихо гасли.
Тодi спинився вiн серед вулицi, задер голову туди, де вже зовсiм синьо
свiтилося небо, аж бриль йому зсунувся з голови. Пiдхопив того бриля,
поклав на землю, а сам знову задер голову, тiльки вже стоячи навколiшках.
Ловив дрижаки, i його вуста ворушилися, вiяв на нього легiт, а руки
зводилися. Потому ударив попик поклiн, один i другий, притисся лобом до
каменю й так завмер на хвилю. Потiм устав i струсив порох з колiн. Десь
далеко в просторi тужливо заiржав кiнь, i це самотн iржання, розбите на
тисячки лун, довго вiдгукувалося чи з одного, чи з другого боку.
Тодi попик утер сльозу, що йому вибив на око вiтер, i, наклавши бриля,
пiшов швидше. За хвилю вiн уже бiг пiдтюпцем, важко бухаючи чобiтьми, з
грудей йому виривався сипкий вiддих, як хрип, рот його був розкритий, а
очi широко розплющенi. Вiн бiг так доти, доки не закiнчилася вулиця i не
лiг йому перед очi великий, залитий вогким туманом майдан.
Люди пiдстрибували, махали руками, а коли напружив попик очi, побачив,
що вони й одягненi однаково: синiй каптан i зеленi штани, жiнки мали синi,
як i туман той, корсетки i зеленi сукнi. Грали музики: один на скрипку,
другий на лютню, а третiй дзвонив бубонцем. Жiнки скакали, пiдiймаючи над
землею пучками важку тканину спiдниць, а чоловiки крутились навколо них,
наче бджоли коло стiльникiв. Притупували всi водночас i знову кидались у
вихиляси. Жiнки наче одмахувались од партнерiв, збиваючись у гурт, але
чоловiки прискакували з притупцем i розбирали цей гудливий, збитий докупи
жiночий рiй. Знову вихилялися парами, крутилися синьо-зеленi корсетки та
сукнi - в рухах людей вгадувалася трохи неприродна завченiсть.
Попик обходив майдан по крайцi, що лишалася мiж ямою й будинками, з-пiд
нiг йому осипалася земля, i вiн, щоб не впасти, хапався за виткi рослини
на стiнах. Ламалися пiд пальцями, як гарбузяччя, зрештою, росли тут i
гарбузи, великi, смугастi i дивовижно роздутi. Кiлька з них зiрвалося й
покотилось у яму, збивши з ритму кiлька пар.
Попик став, розiп'ятий на стiнi, тримався за крихке бадиляччя, i очi
його з синiх стали чорнi. Вуста його ворушилися, а борода тремтiла. На
нього, однак, нiхто не зважав, тодi вiн закричав туди, вниз, де
безнастанно крутилася й товклася юрба:
- Гей, люди! Це я вам кажу: зупинiться! Розкажiте один одному про лихi
вчинки вашi й покайтеся. Сущий послав мене до вас. Я пiзнав печаль вашу
вiковiчну, а коли ви зупинитеся, спробую вивести вас звiдсiля. Я поведу
вас у землю гарну й простору, де тече рiками молоко i мед. Вона недалеко,
ця земля, отут за стiнами вашими. Там, люди, степ широкий та безмiрний, i
ви здола те розорати той степ. Набуду те iнших мiст i iнших сiл - житимете
там, як добрим людям подоба . Любов'ю житимете до свiту цього й людей!..
Юрба, однак, танцювала. Захлиналася скрипка, дзвонила невгавуще лютня й
захлинався, мов шалений, бубонець. Глухо стогнала земля, i яма на очах у
попика западала все глибше й глибше.
Тодi старий знову почав пробиратися по крайцi мiж ямою та стiнами.
Бриль його зачепився за бадилля й покотився вниз, ноги танцюристiв миттю
його пiдтоптали, вмiсили в землю, i з-пiд нiг ледве вирвалося дво
червоних метеликiв. Закружляли вони швидко-швидко над юрбою, замахали
крильцями i, стаючи все меншi й меншi, повiльно розчинилися в уже зовсiм
голубому небi.

Виходив у розчиненi навстiж ворота й озирався. За ним не йшов нiхто,
бiгло тiльки мале лахмате цуценя. Небо вже остаточно погасило зiрки,
тiльки блiдий серпик мiсяця ще тремтiв, наче переляканий. Трава, через яку
пiшов старий, вiдразу ж змочила йому чоботи й рясу, i мокра тканина
плескалась об шкiру.
Попик iшов все швидше. Звiв обличчя, задерши бороду, i, здавалося, не
бачив перед собою нi свiту, нi дороги.
Схiд уже свiтився. Кiлька червоних хмар, схожих на велетенських
метеликiв, махали там, бiля сонця, легкими крильми. Небо ояснювалося од
чудово© пожежi, i цей вогонь спалив остаточно такий недоладний у цьому
небi мiсяць.
Попик iшов не озираючись. Це була та ж таки заросла травою дорога, якою
при©хав вiн сюди; крок старого став сягнистий, часом вiн i пiдбiгав, а за
ним котилася кругла й моторна грудочка собачати.
Двi сльозини скотилися iз синiх, як цей ранок, очей. Застигли двома
голубими кришталиками в зморшках старого, i, коли сонце осяяло свiт, у
кришталиках тих заграли маленькi веселочки.
Лише тодi попик озирнувся. Побачив раптом у тому мiсцi, де тiльки-но
було мiсто, озеро серед степу. Купалось у тому озерi ясне сонце, наче хто
мив у ньому золоту мису, i лiтала над водою самотня бiла мева. Кричала
тужливо й падала грудьми на воду. Тодi знову зринала догори i там, серед
невимiрно© голубiнi, спалювалася яскраво-бiлим непорочним вогнем.
Бiлий, як лунь, чоловiчок стояв на зарослiй травою дорозi. Синi його
очi, окресленi сивими бровами, спокiйно зорили на те видиво, що хиталося
попереду, легенький вiтерець ворушив бiлим i рiдким волоссям. Глуха
навколо безлюдь, тiльки невгамовнi жайворонки били в сво© дзвiнки, i тиша
стояла первiсна - тиша, як тканина блаватна. Бiлi вi© чоловiчка
поклiпували, а коло його ноги лащилося, повискуючи, мокре од роси i
змерзле бiле собача.


ЧОРНА КУМА

Iшов по дорозi, загорнений iз нiг до голови в туман, i вiд того йому
зовсiм не було тепло. За ним бiг, майже розтоплюючись у сивому молоцi,
малий песик, якому так само було холодно, як i господаревi.
- Чи ж будемо сьогоднi ©сти? - спитав песик захекано.
- Одне тобi на думцi, - сказав Iван. - А менi сьогоднi iнше в головi.
- Ви, люди, вигаду те собi клопiт, - сказав песик i аж задихнувся од
туману. - Кому вони потрiбнi, отi куми й хрестини, коли на стiл нiчого
поставити?
- Через це люди й не хочуть до мене йти, - сказав Iван. - Сам бачив,
обiйшов я цiлу вулицю, i всi вiд мене кирпу вернуть. Ось ти, такий мудрий,
що й говорити по-людському вмi ш, порадив би менi, де знайти тих кумiв.
Хочу я жити по закону...
Песик мовчав. Вiн подумав, що вчора поживився тiльки сухарем та
кiсткою, яку знайшов, коли лазив по вулицi. А ще вiн подумав, що коли було
б над землею сонце, а не цей клятий туман, то й голодному стало б
веселiше.
- Мовчиш, - сказав Iван, - а чого? Нема в тебе слiв на мiй клопiт,
нема ©х i в мене...
Спинився й подивився перед собою. I побачив клубасту кулю, всерединi
яко© горiв кволий вогник. Той вогник не освiтлював нiчого, а тiльки цвiв,
як золота квiтка.
- От ми й додому прийшли, - сказав Iван, переступаючи перелаз. - А
помiг би знайти менi кума й куму, то по©в би сьогоднi гаразд. Хрестини -
то велике свято в людей...
Песик гавкнув. Печально й дзвiнко - вiд голоду вiн уже й по-людському
говорити не мiг. Чоловiк тим часом одчинив дверi, якi зарипiли голосно й
iржаво: там, де горiв вогник iз золотою шапкою, лежала пiсля пологiв його
жiнка.
- Таки не привiв ти людей? - спитала вона.
- Нiхто не хоче. Ходив по них i вчора, i ниньки, i нiхто не йде...
- Пiди до Стрижiв, - сказала жiнка.

Пропадала зовсiм у сутiнi, адже вогник на столi зовсiм не свiтив; Iван
тiльки бачив, як поблискують ©© очi.
- Не палила б даремно свiтла! - сказав.
- Коли ж боюся без свiтла, - вiдповiла вона, - Щось тодi по кутках
пищить та голосить! - Вона знову подивилася на нього iз сутiнi, i вiн
побачив ©© сльози. - Пiди-но, чоловiче, в Стрижi, може, хоч звiдтам кого
приведеш. А нi, то, може, дiда по дорозi здиблеш чи кого, щоб дитина не
лишалася без хреста.
- Я увесь вимок, - сказав вiн. - Рiчка онде вiд мене тече!
Вона подивилася й побачила: вiд нього й справдi тече рiчка. Тече й
пропада в туманi, що вже й вечором став, i таки жаль ©й стало посилати
його в ту неоглядну тьму. На серцi в не© свiтлiв вогник, майже такий, як i
той, на столi, i цей вогник було запалено зовсiм недавно. Iван тодi
торкнувся ©© серця i засвiтив його, оце вiд того й дитина в них знайшлася.
Вона так любила ту дитину, що не могла сидiти в теменi, а даремно палила
свiтло, i це неправду вона сказала, що бо©ться, - хотiла на сина дивитися.
Той же, котрий дав ©й оце щастя, стояв стовбуром у дверях, печальний i
мокрий, текла вiд нього й пропадала в темрявi сива рiка, i по нiй пливли,
мов яснi пухнастi кульки, ©хнi пережитi разом днi.
- А воно й справдi, - озвалася вона. - Чи наш це грiх, що ми нiчого не
ма мо? Пiдеш у Стрижi завтра.
Але вiн уже переступив порiг, бо набрався тут, у сухiй хатi й бiля
свiтла, сили, ковтнув того свiтла на повнi груди, i висохла вiдразу ж на
його плечах одежа; вже знав, що, вийшовши надвiр, не побачить бiльше
туману, а буде на небi чисто й зоряно, i вiн рушить по тiй рiчцi-дорозi,
що сам ©© створив.
Жiнка його зiтхнула важко в хатi, але пiд ©© боком заплакало щось
кволеньке й запхинькало, i вона мусила забути про чоловiка, котрий знову
пропав iз хати, а оголила i вклала в малий роток повне, набрякле персо.

Надворi туману й справдi не було, а ясна зоряна нiч; Iван стояв,
дихаючи на повнi груди, й дивувався. З буди вибiг песик, замахав хвостом i
притулився до господарево© ноги.
- Ти вже тут залишайся, - сказав Iван, - а я таки в Стрижi подамся.
Доки прийду, то й ранок настане.
- З тобою пiду, - сказав песик. - 3 ким iнакше розмовишся?
Чоловiк знову переступив перелаз, а песик той перелаз перестрибнув. I
лягла перед ними зовсiм срiбна дорога, наче й справдi рiчка текла, - окрiм
зiр, засвiтив на небi ще й мiсяць. Вони пiшли по тiй дорозi, наче в човнi
попливли, а коли озирався вiн, то не бачив уже нi сво © хати, нi мiстечка,
а тiльки клубастi кулi, в яких проступали тiнi його сусiдiв, та й то©,
котра йому вже й дитину народила. Вiн побачив, а може, вiдчув красу ©©
велику i той тихий смiх почув, що ним вона смiялася, коли була повна його
ласки й поцiлункiв. Побачив вiн i вербу, облиту мiсячним промiнням, i
почув запах роси, а роса пахне тiльки для тих, котрi серед не© щиро
любляться. Вiд того пролетiв до нього безшумно кажан i впав на руку, яку
вiн виставив до мiсяця, розгорнув крила й затремтiв.
"Оце я так сумую, - подумав Iван, - а чого?"
- Чого менi сумувати, - сказав вiн, - коли радiсть у мене велика, чу ш,
песику? Маю-бо танцювати й радiти пiд цим мiсяцем i ясним небом. Чи не
так, песику?
- Дивний ти, дивний, - сказав песик. - А пасок чого он так сильно
затягнув?
- Це для того, песику, щоб легше менi танцювалося. Адже син у мене
народився, чу ш, песику, син!
- Не знаю, на що тут радiти! - мовив песик, а казав вiн так через те,
що надмiрно туману напився i той туман ще жив у ньому всерединi, наче сiра
повсть. Сам вiн теж був сiрий, наче iз сiро© повстi пошитий, тiльки очi
його блищали, мов срiбнi.
Тодi зиркнув Iван на золоте око серед неба i на ще тисячi, а може,
бозна-скiльки iнших оченят; здалося йому, що от-от вони погаснуть - тихе,
блiдо-син свiтло розливалося навкруги. I розливалося аж надто швидко,
мовби десь було розламано греблю й полилося воно на землю, наче вода;
вiдтак затремтiло над головою в них небо й поховало перелякано зорi, а
може, тiльки заплющило ©х зi страху? Та й мiсяць десь подiвся, хоч на небi
нi хмарини не було, начебто на свiтi такi чорти, котрi крадуть з неба тi
мiсяцi. Насправдi свiтло ранкове ©х по©да , як дитина скибку доброго
хлiба, а крихти по небу розкида; i нiколи такого не бува , оповiв йому в
ту свiтанкову годину песик, щоб один i той же мiсяць двiчi на небо
виходив. Увечерi прийде зовсiм iнший мiсяць, а було ©х уже з'©дено на
цьому свiтi, скiльки ото зiр у небi, адже зорi i крихти й недогризки тих
мiсяцiв.
- От бачиш, - сказав Iван, викрешуючи вогню до люльки. - Ти мене дивним
назвав, а насправдi дивний ти. Такi смiшнi казки оповiда ш...
- Це тому, що я голодний, - сказав, проковтнувши слину, песик. - I я
сам iз задоволенням з'©в би таку скибку доброго хлiба...

Тодi вони й побачили ту жiнку. Йшла не до них, а вiд них, мабуть,
звернула з узбiчно© стежки. Мала на собi чорну одежу, й Iван подумав
спершу, що то нiч вiдходить iз землi. Довга й чорна сукня стелилася по
землi й мела порох - йшла жiнка надто повiльно й урочисто.