Страница:
загонi, в якому йшов i швець Микола Ващук. Вони, як земляки, триматимуться
плече в плече i в час вiдпочинку згадуватимуть однi й тi ж мiсця в
Житомирi. Того чоловiка зватимуть, правда, Вiталi м, i, може, вiн був
тiльки рiдним братом Анатоля, - у скрутнi хвилини допомагатимуть собi
навза м. Вони схуднуть i потемнiють, а коли перестрiнуть ©х кулеметнi
черги, першим упаде Вiталiй. Микола спробу його нести, але це вже буде
зайве. Волею долi, може, проясниться в Анатоля, чи б то Вiталiя, розум, i
вiн згада всiх сво©х покинутих та покривджених. Згада серед них i Галю i
побачить ©© раптом не дiвчатком-каченям, а тою дивовижною жiнкою, якою
вона стане. Захоче ©© спiвчуття й ласки й, може, поклянеться, що, коли
вибереться з цi © халепи, обов'язково пiднiметься на гору i вип' з ©© рук
води. Можливо також, що в його уявi з'явиться якийсь iнший образ з довго©
низки спокушених та покинутих, i спiвчуття вiн попроха в то© iншо©...
Усе це побачила Галя на далекiй синiй дорозi, що слалася перед нею в ту
пропам'ятну нiч. Навiть пожалiла Анатоля i, коли б вiн справдi вирвався з
тi © халепи, може, вона й подала б йому води. Але вiн з халепи не вирвався
- летiв i летiв у небi сiрим птахом, а може, й справдi залишився нерушно
лежати на болотяному полi, де його потiм знайдуть мiсцевi селяни i тихцем
поховають, видовбавши могилу в торфi. Вiн лежатиме в тiй могилi не сам.
Лежатимуть у нiй i iншi бiйцi, що полягли на тому мiсцi, i лежатимуть вони
плече в плече...
Синя дорога текла й текла в просторiнь. Iшли по нiй невиразнi, наче в
туман закутанi, тiнi; довкола, як зорi, пливали людськi лиця, а попереду
яснiло, випромiнюючи гостре свiтло, велике прозоре тiло. До нього й
простували всi тi тiнi, що ©х побачила Галя, летiв туди й великий сiрий
птах у сiрому костюмi, лакованих туфлях i в солом'яному капелюсi. Галя
мовчки благословила ©х i мала на те право, адже матiр'ю вона ставала,
творителькою життя i його охоронницею.
Роздiл четвертий
ВОДА IЗ КIНСЬКОГО КОПИТА
...Небо i земля
Мимо iдуть.
I. Величковський
1
Рокiв за тридцять п'ять до того, коли вiдчув старий козопас Iван Шевчук
осiнь, що ©© сплiтали, переповзаючи вiд куща до куща, малi й прудкi
павуки, вiн теж прийшов додому, ледве пересуваючи ногами. Лице його
незвично виблiдло, а що було його волосся густо-чорне, це тим бiльше
вразило Марiю. Зустрiчаючи чоловiка, як то в них повелося, бiля ворiт,
вона ще здалеку побачила, що з ним щось ко©ться. Iшов через вулицю i
десяток людей, що помiтили його пiд ту хвилю, подумали, що вiн добряче
випив. Подумала це спершу й Марiя, хоч здалося ©й це неймовiрним: Iван анi
пив, нi курив. Все-таки тривога заповнила ©й груди, i вона проти звичаю
спустилася з гори, щоб швидше зустрiтись iз чоловiком. Вони здибались
тодi, коли вiн тiльки-но почав братися пiд гору: тодi вона й побачила
незвично блiде обличчя i пласкi, майже прозорi очi.
- Кудись зiбралася? - спитав, ледве розтуляючи вуста. У не© забракло
смiливостi признатися, що стурбована i поспiша назустрiч йому.
- Купити солi, - вiдповiла майже пошепки.
- Вернися, будь ласка, - запропонував вiн i рушив, насилу долаючи круту
стежину.
- Iва-а! - дихнула вона за його спиною. - Тобi недобре, Iва-а?
Не вiдповiв, а все так само йшов пiд гору. Був зсутулений i начебто
поменшав.
Стояв бiля сво©х ворiт широкоплечий, бородатий, молодий ще Степан,
майбутнiй шкiльний сторож, i Марiя вiдповiла на його привiтання. В глибинi
Степанового двору завмерла, залита сонцем, маленька й товстенька Степаниха
- вона аж рота розтулила, видивляючись на пониклого i блiдого Iвана.
Той все так само важко ступав, очi його лежали на тiй-таки стежцi, ноги
зсували i вминали жорству, i виникав вiд того сухий хрумкiт. Видовжена
тiнь вiдкидалася набiк i була так само поникла. Марiя поспiшала слiдом,
ноги ©й посковзувались на жорствi, а серце аж щемiло вiд неспокою.
Так вони ввiйшли у хвiртку. Iван перетнув кругле, заросле шпоришем
подвiр'я i втомлено присiв на лавку бiля садового столу.
- Що ж таке сталося? - спитала Марiя. Мимохiть подивився на не©, була
стурбована i сполошена. Тодi на вуста його найшла блiда, ледь видна
усмiшка.
- Та не турбуйся, - сказав вiн. - Сидiв я в тiй конторi, було душно, i
щось менi приключилося... - Вiн говорив, ледве дихаючи, i вона аж
напружилася, щоб вловити той його шепiт. - Вiдчув, що, коли залишуся довше
в тiй конторi, в мене розiрветься голова. Отакий я недоладний, - сказав
вiн i знову всмiхнувся ледь помiтно.
Вона скерувала до нього всю здатнiсть вiдчувати й розумiти.
- Тобi щось болить? - спитала обережно.
На не© знову наставилися два синi, добрi i смутнi ока.
- Це не те слово, - сказав так само тихо. - Я вiдчув, що не можу бути в
тiй кiмнатi, що вона мене задушить або висмокче. Зна ш, - скинув вiн
раптом головою i засмiявся, - коли я вийшов надвiр, так легко й просторо
стало на душi!
Вона чомусь засумнiвалася, що йому було легко й просторо: надто блiдий
був i надто вичерпаний.
- Тобi треба покинути службу, - сказала вона. - Вiдпочити й
розважитись...
Вiн, однак, дивився кудись пiд ноги. Наче не чув ©© слiв, наче взагалi
перестав iснувати. А коли звiв очi на Марiю, чимось дивним i незвичайним
повiяло вiд нього.
- На що ж ми житимемо, коли я покину службу? - спитав коротко.
- У мене материнi коштовностi, - сказала в тон йому вона. - Зрештою,
коли ти нiчого не ма ш проти... зна ш, менi мало доглядати дiм i вести
господарство...
Дивилися одне на одного i наче ще раз перевiряли себе. Не було сказано
тут найважливiшого; тi слова, що вимовили, були тiльки шкаралущею змiсту,
що його раптом вiдчули. Був вдячний ©й за таке розумiння, вона ж знала, що
тiльки так може досягти того, щоб тi синi очi, якi дивляться на не©, не
змiнювали свого кольору. Бачила в тих очах щось не зовсiм збагненне для
себе, якусь ще не виявлену силу; хто зна, подумала пiд ту хвилю, може, це
якась хвороба в нього почалася?
Вночi довго про те думала, не можучи склепити повiк, i вже пiд ранок
знову дiйшла до тi © ж думки: коли у нього вичерпанiсть, хай вона
зникне, а коли це хвороба, варто поставитися до нього, як до хворого.
2
Тепер, коли минуло вiд то© хвилi стiльки часу, Марiя любить часом,
впоравшись iз обiдом, вийти в сад, сiсти на ту ж таки садову лавочку i
пуститись у такi солодкi й далекi мандри. Вона незмiнно бачить при тому
перед собою нешироку синю дорогу i мимохiть ступа на не©, щоб трохи там
проходитися. Останнiм часом це для не© по-особливому жадана розривка, i
Марiя Якiвна не вiдмовля собi в тому задоволеннi. Вона бачила на тiй
дорозi перш за все високу постать спершу чорнявого, а тодi зовсiм сивого
чоловiка: мимоволi йшла за ним, достосовуючись до його ходи, i знову вони
ставали плече в плече. Iшли так, тримаючись за руки, i мали на серцях
непорочний мир, що його може зродити тiльки справжня любов...
Iванова хвороба першого разу тривала два роки. Тодi й було винесено на
веранду стiл i замовлено в палiтурнi кiлька обшитих шкiрою зошитiв. Через
два роки Iванова хвороба закiнчилася - вiн дописав одного з зошитiв i
поклав його на горiшню полицю етажерки. Знову пiшов на роботу, i вони
знову почали жити, як усi.
Вдруге це сталося, коли йому минуло сорок, вiн прийшов з роботи так
само незвично блiдий i такi самi вимовив слова. Вона прореагувала теж так
само, хiба що нiчого не сказала про материнi коштовностi, замiсть того
вона вже мала працю в школi...
I все-таки Марiя Якiвна й зараз не до кiнця зна , що таке з ним
приключилося. Спершу трохи побоювалася за нього, щось дивне й незвичайне
вiдчувала, здавалося, запалювавсь у Iванi темний невгасимий вогонь, його
синi добрi очi аж чорнiли, i було трохи страшно поринати в них, хоч Iван
лишався до не© так само чуйний та уважний. Так само, а може, й палкiше
любив вiн ©©, i Марiя аж задихалася вiд його нестримно© до безуму сили, -
це не могло не хвилювати ©© як жiнку, бо ставав пiд ту хвилю ще й
посправжньому привабливий. Водночас виключався з реального свiту; дух
його, здавалося, жив в iнших сферах та iншими вимiрами. Вона не намагалася
всього зрозумiти - мала досить клопоту на роботi i вдома. Страхалася
тiльки, що це початок психiчно© хвороби, i з дня на день чекала вибуху.
Але нi разу за всi цi тридцять п'ять рокiв не вчинив вiн нiчого такого, що
свiдчило б, що дух його й справдi хворий, а коли й пропадав десь
цiлоденне, приносив навзамiн букетик польових квiтiв. Спалахувала тодi
вдячнiстю до нього i притискала той букет до вуст, а вiн стежив за нею
трохи обважнiлими очима, вiд чого аж трем iшов ©й по тiлу, а на його вуста
лягала погiдна всмiшка. Дивлячись на нього пiд таку хвилю, Марiя мимоволi
сповнювалася неземним здивуванням, ©© невимiрне вабили тi його змiненi очi
i мудре, шляхетне лице. Часом ©й здавалося навiть, що чу бiля себе шерхiт
легких бiлих крил - ©© голубим вiтром омивало. Бувши наладнована на нього,
щоб постiйно вiдбивати поклики його душi, вона несподiвано й сама починала
жити яскравiше i красивiше, а коли на його обличчi розквiтала ота тиха,
блага всмiшка, радiла, що навiть у цей час вони одне вiд одного не
вiдчужуються.
Того першого разу ©й не зразу вдалося легко до того при-наладитися. З
одного боку, вiдчувала присутнiсть на душi якогось свята, а з другого,
непоко©лася i втомлювалася через це; була зроджена до життя звичайного.
Отож наступного дня пiсля ото© пропам'ятно© ©хньо© розмови Марiя зайшла
була й до церкви. Гаряче молилася того особливого для не© 1911 року, i ©й
у дивний спосiб здалося, що хвороба ©© чоловiка i те, що не мали вони
дiтей, - це один вузол. Дивилася на iкони i бачила в кожному образi
обличчя власного чоловiка. Вони зорили на не© такими очима, тi святi, що
©© ляком пробирало. Особливо ж уразив ©© образ, поставлений у кутку, -
уздрiла вона там його очi, пласкi, випитi й майже прозорi.
Про те сво враження вона й оповiла якось йому в добрий, погiдний,
лiтнiй вечiр, коли вони сидiли в саду i, як звичайно, дивилися на захiдне
небо. Вiн стежив тодi за грою барв, що мiнилися на очах i були такi чистi,
що весь свiт од того випогодiв. Зирнула мимохiть у його бiк i вразилася,
таке гарне й добре обличчя побачила. Погляд його сяяв, очi синьо
прозорiли, вуста пом'якшувалися вiд тремтливого усмiху, i ©й аж голова вiд
того запаморочилася. Не мала сили встояти перед нездоланним його чаром,
тож оповiла тихим, як шелест листя, голосом про сво© вiдвiдини церкви i
про святого, що нагадав ©й його, Iвана. Дивилася тодi на чоловiка й
описувала словами його ж таки. Вiн одiрвався на хвилю вiд споглядання
вечiрнього неба, i воно раптом умiстилося в його прозорих зiницях -
позирнув на не© пильнiше. Не сховалося вiд нього нi ©© зворушення, нi
неспокiй. Впало десь недалеко пiдточене червом яблуко, пахли квiти, а
може, й усе повiтря, сповнене трiпотливого й рiзнобарвного свiтла. Вони
тримали погляди зiткнутими, i ту хвилину вона згадуватиме всi тридцять
п'ять рокiв, що минули вiдтодi. Зда ться, саме тодi й почало складатися
остаточно ©хн вза морозумiння. Так, це тяглося кiлька секунд, бо
наступно© хвилi вiн коротко засмiявся i сказав м'яко, але безапеляцiйно:
- Не переймайся!..
Вона миттю послухалася, миттю забула про того святого в притворi i про
сво смiшне намагання все-таки знайти пояснення тому, що дi ться з ©©
чоловiком, - все це було жалюгiдне i грубо приблизне; збагнула, що речi,
над якими, мабуть, не варто застановлятися - все дивне дивним зда ться
через елементарне бажання зрозумiти те, що треба вiдчувати. Зрозумiла: те,
що вiдбува ться з Iваном, таки не руйну його душi. Аж зiтхнула полегшено,
хоч неспокою не тратила весь той час, доки жили вони разом. Але могла
заспоко©тися хоч би на позiр: сидiли плече в плече iз ним у цьому саду i
дивилися на захiдне небо; могла милуватися чудовими барвами, котрi гасли й
народжувалися. Знала: не дано ©м прожити життя як у всiх, i раптом,
розчулена вiд тi © тишi i спокою, що лежали навдокiл, вiдчула вдячнiсть,
що ©© суджений, ступивши в якiсь незбагненнi для не© сфери, не вiдштовхнув
©©, а так само хоче вiдчувати поруч зi сво©м плече ©© - заради такого,
подумала вона, можна згодитися, що на ©© чоловiка й пальцями
показуватимуть.
А захiд палав. Густим, малиновим вогнем, в який перетопилося раптом усе
рiзнотоння барв; наливався тим малиновим свiтлом весь свiт навколишнiй, як
i ©хнiй сад; скло на вiкнах раптом запалало гострим i високим полум'ям;
топлячись у тiй пожежi, будинок начебто вiддiлився вiд землi, став легкий
та примарний, з повiтря витворений. Легкими та примарними стали й вони, i
хоч вiн не вiдповiв поглядом пiд ту хвилю на погляд ©©, вона зрозумiла, що
тiльки й щастя ©©, що бiля цього чоловiка. Боялася, що мить оця швидко
мине, що мине ©© ясний надпорив, що все прозоре знову стане кострубатим, а
коли це й справдi сталося, не вiдчула урази й невдоволення - на устах ©©
чоловiка знову ожила та ж таки його мила, ледь помiтна всмiшка.
3
В один iз серпневих днiв того-таки 1911 року вiн справдi не мiг знайти
ладу в накопиченнi рахункiв, що лежали перед ним. Дивився на них порожнiми
очима, потiм звiвся, коротко послався на нездоров'я i вийшов iз
примiщення, в якому просидiв майже сiм рокiв. На вулицi озирнувся й
побачив замiсть двоповерхового будинку непрохiдну й безводну пустелю. Тихе
свiтло осяяло його, здавалося, в нутрi його почав горiти невеликий
свiтильник, що й заповнював його отим прозiрчастим сяйвом. Iшов через
вулицю i не бачив цi © вулицi. Довкола неслись екiпажi, про©хав,
гуркочучи, трамвай, i обличчя посажирiв, якi дивилися крiзь шибки, були
виблiдлi й напiвпрозорi. Спустився Чуднiвською вулицею донизу i пiшов
широкою сягнистою ходою в напрямку Павлюкiвки. Там звернув у вузеньку
вуличку й попростував до голови Чацького та Черкiсових лiтнiх будинкiв.
Тут шумiли широкими кронами сосни, i вiн вiдчув, що саме цього спокою йому
захотiлося. Де-не-де траплялися люди, якi здивовано позирали на блiдого
високого чоловiка, але той не помiчав ©хнiх поглядiв. Спустивсь у глибоку,
заставлену зусiбiч скелями, долину i вже тут, присiвши на камiнь, збагнув,
що свiтла йому всерединi побiльшало. Здалося йому, що все навколо рiзко
освiтилося, сяйво те попливло з неба i все ство його почало насичуватися
дивовижним яскравим споко м. Всi чуття його обернулись у це дине -
наслухання й теплу радiсть. Бачив скелi, що нависали навколо, безладно
громадячись одна на одну, вiдчував небо, що наче приспустилось i лягло
йому на душу; пiзнав раптом увесь свiт, засiяний тим-таки свiтлом, повний
гармонi©, але сплетений у надзвичайно складний вузол. Здавалося, душа його
розширю ться, роблячись безмежно широкою; вiдчув пульс дня, що ожив отут,
на цiй землi, - з' днання всього живого, неба й землi, води й землi, а
також води й неба - чудовий вогонь запалював усе це, напоюючи й живлячи.
Побачив вiн, як руха ться сiк вiд корiння до стебла в травi та гiллi
кущiв, як п' тепло й повiтря ящiрка i як травиться в золотому соку в нiй
зловлений комар. Вiдчував над собою там, угорi, величезний i безмежний
простiр, його душа проходила туди, розкладаючись на етер, пливла,
обволiкаючи далекi планети, метеорити й супутники. Великий космос,
засаджений безлiччю круглих тiл, явив йому раптом свiй злагоджений ритм -
все там було сповнене i впо не найтоншим, проникливим вогнем. Здавалося,
що цей вогонь виходить iз нього самого i розсiва ться у просторi. Водночас
вiн, той вогонь, приходить iз простору й до нього, днаючись на пiвдорозi
чи в початках, створюючи тi первнi, що ними i стають потiм круглi тiла.
Невимовне задоволення, яке вiдчував пiд ту хвилю, поглиналося безоднею
свiтла, i в ньому, як i в безоднi отiй, було розсiяне тонкою матерi ю тихе
й безначальне вiдчуття вiчностi. Сидiв мiж сiрого камiння, одгородившись
вiдтак вiд свiту, i раптом ясно й чисто зрозумiв, що все довкола нього,
все бiля нього i все в ньому iсну . Тодi ж бо й народилась уперше на його
вустах та легенька пiвусмiшка, вiд яко© обличчя його повивалося
привабливiстю, а очi ояснювалися спокiйним та мудрим свiтлом. Тож коли вiн
устав, щоб покинути це мимовiльне мiсце усамiтнення, мiг уже ясно й просто
понести те свiтло з собою, хоч зовнi був блiдий наче стiна.
Таким блiдим як стiна й побачила його Марiя, i пережила першi
незвичайнi хвилi затурбування. Вона переживе таке ще двiчi, завше
по-новому, але результат буде один. ©й доведеться опiкати його пiд такi
хвилi, як дитину, тож i ставитиметься вона до нього, як до дитини. Першого
разу вона продасть сво© коштовностi, щоб можна було прожити, навчиться
просто© роботи i зароблятиме на хлiб учителюванням. Вiн допомагатиме ©й
тим, що ловитиме рибу, приноситиме гриби й оброблятиме город та сад.
Пiзнiше вiн заведе кiз, i вона научиться тих кiз до©ти. Жодне слово докору
не зiрветься з ©© уст, навпаки, коли матиме вiн такi нальоти, трохи його
свiтла переходитиме й на не©. Вiдчуватиме тодi настрiй свята, i, може,
через те не зборе ©© холодномозкий войовник - будень. Iван же лишатиметься
до не© уважливий та чулий, але тiльки на смертному ложi зможе вимiряти
силу ©© вiдцаностi. Iван тодi зрозумi , що любов, про яку вiн стiльки
мiркував i яку добачав у кожнiй живiй iстотi, звела найкоштовнiше гнiздо
перш за все в його подвiр'©.
4
У той день, коли довелося Марi© Якiвнi схопитися за поруччя на ганку i
коли забило ©й подих, вона вперше й почала згадувати весь ©хнiй довгий
спiльний шлях. Сидiла в лозовому крiслi на верандi й, чекаючи, поки
заспоко©ться серце, вдивлялася в ту синю дорогу, що простелялася перед
нею. Важко дихала, i бракувало ©й повiтря - не могла признатися Iвановi за
свою хворобу. Очi ©© змружилися, власне, приплющилися, тодi й проклалася
ота синя дорога, в яку вдивлялася вона пильно. Побачила там високого
чоловiка, який гнав перед собою гурт кiз; i вiн, i кози зголубiли i
виблiдли, повилися прозорою поволокою; чоловiк повернув у ©© бiк обличчя,
i ©й знову зайшлося серце, знайоме воно було ©й i дороге.
"Такий безпомiчний вiн у життi, - думала Марiя Якiвна, - i хто зна, чи
мiг би прожити сам?" Жив, як парашутик кульбаби, несений вiтром, його
тягне, i вiн несеться; свiт для нього - зело, залите сонцем, i вiн тiльки
й бачить, що це зело й сонце.
Дивний смуток вiдчула Марiя Якiвна, сидячи отак пiвнепритомно i
вдивляючись у свою синю дорогу. Вона не знала, що отам, з того боку рiчки,
поза межами ©© бачення, Iван раптом вiдчу ©© тривогу. Довго дивитиметься
в бiк сво © домiвки, намагаючись збагнути, що там сталося, - був, наче
мембрана, чутливий; але додому вiн зараз не повернеться.
Дочека ться вечора, хоч на серцi лежатиме i в нього не зовсiм
збагненний притяжок...
- Що тут у тебе сталося? - спитав вiн уже ввечерi, п'ючи сво молоко.
Вони сидiли за столом у саду, i перед ними, як щодня, цвiв захiд. Вона
скинула трохи злякано очима.
- Звiдкiля ти взяв, що в мене щось сталося?
- Та от взяв, - сказав вiн, i м'яка усмiшка лягла йому на вуста.
- Що ж ти зна ш? - злякалася вона.
Вiн спустив погляд. Дивився пiд ноги, i його обличчя поволi буряковiло.
Марiя ще бiльше знiяковiла i раптом стала безпорадна, як дiвчинка.
- Iва-а! - сказала, начебто скаржачись. - У мене щось iз серцем, Iва-а!
Великi сльози раптом викотились iз ©© очей i бризнули на щоки.
- Звернися до лiкаря, - мовив вiн трохи розгублено, водночас пильно ©©
роздивляючись.
I справдi, побачив ©© серце, вперше так близько в нього зазирнув.
Нерiвне билося i наче захлиналося кров'ю, яку мало вiдганяти од себе, -
червоне кружало, що скорочувалося й тремтiло. Смуток увiйшов i в нього, а
очi його запалали.
- Не хотiла тебе турбувати, - сказала вона майже пошепки.
Не мiг ©й допомогти, мiг тiльки бачити й вiдчувати. Жодно© житейсько©
вправностi не навчивсь у цьому свiтi. Простяг руку й нiжно торкнувся
сивого волосся на ©© скронi.
- Ми вже старi. Марiйко! - сказав тим-таки теплим i смутним голосом.
- Я так злякалася сьогоднi, - швидко заговорила Марiя, ковтаючи сльози.
- Не за себе я боюся, бо коли пiду з цього свiту...
Вона не доказала. Раптом спинилася на ньому поглядом: нiколи не бачила
вона таких очей: були вони ясно-синi. Зиркнула на захiд: он вiн, той
колiр, онде вона, та голуба смужка. I чи вiд того порiвняння, чи вiд
свiтла, що влилось у не©, вона раптом заспоко©лася.
- Така я дурна, - сказала, змахнувши сльозу i нiяково всмiхаючись. -
Переполохала й тебе, й себе...
Дивився на не© тим-таки поглядом, тiльки до ясно© синяви додалося трохи
й здивування: побачив ©© такою, якою зустрiв уперше. Вона щиро й широко
всмiхалася, i на щоках у не© цвiли найдобродушнiшi в свiтi ямки. Побачив
вiн зимовий день, почув iржання коней i легенький подзвiн збру©. Пара
здiймалася вiд кiнських морд, тремтiло морозяне й чисте повiтря; засипана
снiгом долина була залита легкою морозною синявою. Марiя ховала руки в
муфту, переступала черевичками по рипливiй стежцi, - хотiла так вiдiгнати
холод, - i пересмiювалася. Щоки ©© рожевiли, носик був гладкий та рiвний,
©© величезнi очi прискали смiхом, i вiн завмер зачарований. Пара легенько
здiймалася з конячих нiздрiв i вiд ©© рота, а ще вона, щоб його трохи
подражнити, показала, ледь-ледь висунувши, язичка. Iван пiдходив до не©,
як молодий лев, - груди були в нього розпрямленi, а в м'язах спiвала
молодецька сила. З уст у нього так само здiймалася пара, а коли пiдiйшов
до не© зовсiм близько, пара з ©хнiх уст сполучилася. Вiдтак повернулося до
них широчезне, обрамлене бородою обличчя вiзника, i вони раптом злякалися
того круглого й такого недоречного при цiй ©хнiй iнтимностi лиця...
Дивно стало Iвановi, що перед ним сидить така немолода жiнка з рисами,
що ледь-ледь нагадують оту, яку мимохiдь побачив: була вона вже як мати чи
бабуся тi ©. Вiн же сам був дiдом юнака, котрий так захоплено пiдходив до
повоза, коло якого пританцьовувала на стежинi найкраща в свiтi дiвчина:
вiдтак почув Iван посвист батога, що змахнув ним вiзниця, i повiз рушив у
той синюватий серпанок, який плiвся над дорогою i повивав свiт.
"Сюди ми при©хали, - подумав вiн. - У вечiр цей i у цей сад!"
5
П'ятнадцять рокiв по тому пригадала Марiя Якiвна той вечiр, i ©й, як
нiколи, стало соромно за свою слабкiсть, адже турбуватися тодi треба було
за нього, а не за не©. Наштовхнув ©© на цi спогади Галин Хлопець, уже
двадцятисемирiчний; десять рокiв блукав вiн по свiтi i оце сидiв перед
старою вчителькою, спонукаючи ©© до розповiдi. Була Марiя Якiвна вже
зовсiм ветха, захiдне свiтло м'яко ©© осяювало, i Хлопцевi здалося, що ця
бабуся легка й повiтряна. Мав дивну iлюзiю пiд ту хвилю, що вона поволi
розчиниться i зникне а вiн залишиться сам у цiй господi й муситиме давати
раду власним думкам.
- Заходила твоя мама, - мовила Марiя Якiвна. - Така вона рада, що ти
повернувся. Вже бiльше не ваблять тебе мандри?
- Вже не ваблять, - сказав Хлопець i усмiхнувся. Вона дивилася на
нього: широкоплечого й трохи заповного, з енергiйним обличчям, схожого i
водночас не схожого на ©© Iвана з часiв молодостi: той був високий та
худий, цей середнього зросту i повний. I все-таки було щось разюче спiльне
мiж них, i вона з того дивувалася. Мимовiльно переносилась у той далекий
1911 рiк, коли все оте в Iвана почалося...
Випивав склянку молока, за©дав скибкою чорного хлiба, цiлував ©© в
лоба, як батько дочку, i йшов з дому. Приходив надвечiр i з'©дав тарiлку
борщу. Вночi був по-особливому нiжний iз нею, i в Марi© так i язик не
повертався спитати, що з ним дi ться й куди щодня ходить. Була тодi ще
надто юна i не вмiла чекати. В головi ©й почали плестися всiлякi химери, i
навiть зараз, коли вона така стара i ветха, ©й соромно за них...
Думала про це, коли Хлопець уже пiшов: речi, що ©х не можна
розказувати. Так настирливо розпитував ©© про старого, що в не© все
мимоволi сколихнулося. Лежала сама в порожньому домi, мiсяць зазирав у
горiшню шибку, обливаючи холодним свiтлом пiвстiни, i отi пiвстiни раптом
прочинилися перед ©© зором, розхилилася неозора далина, i Марiя знову
опинилася на синiй дорозi. Iван iшов по нiй сам, без кiз, високий та
рiвний, озирнувся на не© й начебто попросив чогось очима.
- Вибач менi, - зашепотiла бiла-бiла вiд старостi й мiсячного свiтла
жiнка. - За оту пiдозру вибач, недоречну й дурну, а ще бiльше за те
недоречне стеження...
У ту нiч не спав i Хлопець. Вiн лежав на канапi в дiдовiй бiблiотецi,
крiзь вiкно вливалося мiсячне свiтло, а йому здалося, що хтось невидимий
пiдiйшов до нього, розчинив, як вiчко у скриньцi, йому груди i поклав туди
сокровенний згорток iз сокровенними письменами.
6
Iван iшов рiвною ходою, не пришвидшуючи й не притишуючи кроку. Подався
пiд Просиновську гору, за ним, наче тiнь, трохи злякана й засоромлена,
подалася й Марiя. Поспiшала пiд гору, бо вiн сховався за закрутом i мiг би
легко отак зникнути з очей. Але вiн не зник, iшов розмiрене i наче свiту
не бачив. Трохи понурився i, хоч проходили вряди-годи повз нього люди чи
про©жджав звощик, нi разу не звiв голови. Бiля театру й водонапiрно© башти
зустрiвся йому знайомий. Гукнув до Iвана, i той наче з iншого свiту
зiйшов. Стрепенувся i змушений був вiддати знайомому коротку розмову.
Марiя тодi звернула в бiчну вуличку, щоб i собi не здибатись iз знайомим,
а коли знову вийшла Iвановi в спину, той так само рiвно й неквапно йшов.
Звернув на Молочанiвську, i гадки не маючи, чи стежить за ним хто; коли
переходив вулицю, на нього голосно загорлав звощик, i вiн покiрно
перечекав. У звощику сидiла молода жiнка, Марi© здалося, що вона позирнула
на Iвана з iнтересом. Той же не помiтив жiнки, хоч була вона
по-справжньому гарна, а завернув до Михайлiвсько©. Тут юрмилося чимало
людей, i вiн iшов серед натовпу, дивно видiляючись. Позаду пленталася
Марiя, ©й аж очi втомилися стежити за ним, тим бiльше що вже почала
заспокоюватися - пiдозра й ураза розчинялись у нiй, натомiсть з'являвся
сором.
На Ки©вськiй Iван завернув лiворуч, як це робила вечорами, гуляючи тут,
молодь, i подався до Кафедрального майдану. Тут його знову перепинив
знайомий, але Iван вiдбувся тiльки вiтанням. Подався вздовж базару,
минаючи рибнi ряди, - до нього погукували вряди-годи продавцi, але вiн на
них не зважав. Бiля магiстрату спинився й уважно роззирнув будинок. Тодi
плече в плече i в час вiдпочинку згадуватимуть однi й тi ж мiсця в
Житомирi. Того чоловiка зватимуть, правда, Вiталi м, i, може, вiн був
тiльки рiдним братом Анатоля, - у скрутнi хвилини допомагатимуть собi
навза м. Вони схуднуть i потемнiють, а коли перестрiнуть ©х кулеметнi
черги, першим упаде Вiталiй. Микола спробу його нести, але це вже буде
зайве. Волею долi, може, проясниться в Анатоля, чи б то Вiталiя, розум, i
вiн згада всiх сво©х покинутих та покривджених. Згада серед них i Галю i
побачить ©© раптом не дiвчатком-каченям, а тою дивовижною жiнкою, якою
вона стане. Захоче ©© спiвчуття й ласки й, може, поклянеться, що, коли
вибереться з цi © халепи, обов'язково пiднiметься на гору i вип' з ©© рук
води. Можливо також, що в його уявi з'явиться якийсь iнший образ з довго©
низки спокушених та покинутих, i спiвчуття вiн попроха в то© iншо©...
Усе це побачила Галя на далекiй синiй дорозi, що слалася перед нею в ту
пропам'ятну нiч. Навiть пожалiла Анатоля i, коли б вiн справдi вирвався з
тi © халепи, може, вона й подала б йому води. Але вiн з халепи не вирвався
- летiв i летiв у небi сiрим птахом, а може, й справдi залишився нерушно
лежати на болотяному полi, де його потiм знайдуть мiсцевi селяни i тихцем
поховають, видовбавши могилу в торфi. Вiн лежатиме в тiй могилi не сам.
Лежатимуть у нiй i iншi бiйцi, що полягли на тому мiсцi, i лежатимуть вони
плече в плече...
Синя дорога текла й текла в просторiнь. Iшли по нiй невиразнi, наче в
туман закутанi, тiнi; довкола, як зорi, пливали людськi лиця, а попереду
яснiло, випромiнюючи гостре свiтло, велике прозоре тiло. До нього й
простували всi тi тiнi, що ©х побачила Галя, летiв туди й великий сiрий
птах у сiрому костюмi, лакованих туфлях i в солом'яному капелюсi. Галя
мовчки благословила ©х i мала на те право, адже матiр'ю вона ставала,
творителькою життя i його охоронницею.
Роздiл четвертий
ВОДА IЗ КIНСЬКОГО КОПИТА
...Небо i земля
Мимо iдуть.
I. Величковський
1
Рокiв за тридцять п'ять до того, коли вiдчув старий козопас Iван Шевчук
осiнь, що ©© сплiтали, переповзаючи вiд куща до куща, малi й прудкi
павуки, вiн теж прийшов додому, ледве пересуваючи ногами. Лице його
незвично виблiдло, а що було його волосся густо-чорне, це тим бiльше
вразило Марiю. Зустрiчаючи чоловiка, як то в них повелося, бiля ворiт,
вона ще здалеку побачила, що з ним щось ко©ться. Iшов через вулицю i
десяток людей, що помiтили його пiд ту хвилю, подумали, що вiн добряче
випив. Подумала це спершу й Марiя, хоч здалося ©й це неймовiрним: Iван анi
пив, нi курив. Все-таки тривога заповнила ©й груди, i вона проти звичаю
спустилася з гори, щоб швидше зустрiтись iз чоловiком. Вони здибались
тодi, коли вiн тiльки-но почав братися пiд гору: тодi вона й побачила
незвично блiде обличчя i пласкi, майже прозорi очi.
- Кудись зiбралася? - спитав, ледве розтуляючи вуста. У не© забракло
смiливостi признатися, що стурбована i поспiша назустрiч йому.
- Купити солi, - вiдповiла майже пошепки.
- Вернися, будь ласка, - запропонував вiн i рушив, насилу долаючи круту
стежину.
- Iва-а! - дихнула вона за його спиною. - Тобi недобре, Iва-а?
Не вiдповiв, а все так само йшов пiд гору. Був зсутулений i начебто
поменшав.
Стояв бiля сво©х ворiт широкоплечий, бородатий, молодий ще Степан,
майбутнiй шкiльний сторож, i Марiя вiдповiла на його привiтання. В глибинi
Степанового двору завмерла, залита сонцем, маленька й товстенька Степаниха
- вона аж рота розтулила, видивляючись на пониклого i блiдого Iвана.
Той все так само важко ступав, очi його лежали на тiй-таки стежцi, ноги
зсували i вминали жорству, i виникав вiд того сухий хрумкiт. Видовжена
тiнь вiдкидалася набiк i була так само поникла. Марiя поспiшала слiдом,
ноги ©й посковзувались на жорствi, а серце аж щемiло вiд неспокою.
Так вони ввiйшли у хвiртку. Iван перетнув кругле, заросле шпоришем
подвiр'я i втомлено присiв на лавку бiля садового столу.
- Що ж таке сталося? - спитала Марiя. Мимохiть подивився на не©, була
стурбована i сполошена. Тодi на вуста його найшла блiда, ледь видна
усмiшка.
- Та не турбуйся, - сказав вiн. - Сидiв я в тiй конторi, було душно, i
щось менi приключилося... - Вiн говорив, ледве дихаючи, i вона аж
напружилася, щоб вловити той його шепiт. - Вiдчув, що, коли залишуся довше
в тiй конторi, в мене розiрветься голова. Отакий я недоладний, - сказав
вiн i знову всмiхнувся ледь помiтно.
Вона скерувала до нього всю здатнiсть вiдчувати й розумiти.
- Тобi щось болить? - спитала обережно.
На не© знову наставилися два синi, добрi i смутнi ока.
- Це не те слово, - сказав так само тихо. - Я вiдчув, що не можу бути в
тiй кiмнатi, що вона мене задушить або висмокче. Зна ш, - скинув вiн
раптом головою i засмiявся, - коли я вийшов надвiр, так легко й просторо
стало на душi!
Вона чомусь засумнiвалася, що йому було легко й просторо: надто блiдий
був i надто вичерпаний.
- Тобi треба покинути службу, - сказала вона. - Вiдпочити й
розважитись...
Вiн, однак, дивився кудись пiд ноги. Наче не чув ©© слiв, наче взагалi
перестав iснувати. А коли звiв очi на Марiю, чимось дивним i незвичайним
повiяло вiд нього.
- На що ж ми житимемо, коли я покину службу? - спитав коротко.
- У мене материнi коштовностi, - сказала в тон йому вона. - Зрештою,
коли ти нiчого не ма ш проти... зна ш, менi мало доглядати дiм i вести
господарство...
Дивилися одне на одного i наче ще раз перевiряли себе. Не було сказано
тут найважливiшого; тi слова, що вимовили, були тiльки шкаралущею змiсту,
що його раптом вiдчули. Був вдячний ©й за таке розумiння, вона ж знала, що
тiльки так може досягти того, щоб тi синi очi, якi дивляться на не©, не
змiнювали свого кольору. Бачила в тих очах щось не зовсiм збагненне для
себе, якусь ще не виявлену силу; хто зна, подумала пiд ту хвилю, може, це
якась хвороба в нього почалася?
Вночi довго про те думала, не можучи склепити повiк, i вже пiд ранок
знову дiйшла до тi © ж думки: коли у нього вичерпанiсть, хай вона
зникне, а коли це хвороба, варто поставитися до нього, як до хворого.
2
Тепер, коли минуло вiд то© хвилi стiльки часу, Марiя любить часом,
впоравшись iз обiдом, вийти в сад, сiсти на ту ж таки садову лавочку i
пуститись у такi солодкi й далекi мандри. Вона незмiнно бачить при тому
перед собою нешироку синю дорогу i мимохiть ступа на не©, щоб трохи там
проходитися. Останнiм часом це для не© по-особливому жадана розривка, i
Марiя Якiвна не вiдмовля собi в тому задоволеннi. Вона бачила на тiй
дорозi перш за все високу постать спершу чорнявого, а тодi зовсiм сивого
чоловiка: мимоволi йшла за ним, достосовуючись до його ходи, i знову вони
ставали плече в плече. Iшли так, тримаючись за руки, i мали на серцях
непорочний мир, що його може зродити тiльки справжня любов...
Iванова хвороба першого разу тривала два роки. Тодi й було винесено на
веранду стiл i замовлено в палiтурнi кiлька обшитих шкiрою зошитiв. Через
два роки Iванова хвороба закiнчилася - вiн дописав одного з зошитiв i
поклав його на горiшню полицю етажерки. Знову пiшов на роботу, i вони
знову почали жити, як усi.
Вдруге це сталося, коли йому минуло сорок, вiн прийшов з роботи так
само незвично блiдий i такi самi вимовив слова. Вона прореагувала теж так
само, хiба що нiчого не сказала про материнi коштовностi, замiсть того
вона вже мала працю в школi...
I все-таки Марiя Якiвна й зараз не до кiнця зна , що таке з ним
приключилося. Спершу трохи побоювалася за нього, щось дивне й незвичайне
вiдчувала, здавалося, запалювавсь у Iванi темний невгасимий вогонь, його
синi добрi очi аж чорнiли, i було трохи страшно поринати в них, хоч Iван
лишався до не© так само чуйний та уважний. Так само, а може, й палкiше
любив вiн ©©, i Марiя аж задихалася вiд його нестримно© до безуму сили, -
це не могло не хвилювати ©© як жiнку, бо ставав пiд ту хвилю ще й
посправжньому привабливий. Водночас виключався з реального свiту; дух
його, здавалося, жив в iнших сферах та iншими вимiрами. Вона не намагалася
всього зрозумiти - мала досить клопоту на роботi i вдома. Страхалася
тiльки, що це початок психiчно© хвороби, i з дня на день чекала вибуху.
Але нi разу за всi цi тридцять п'ять рокiв не вчинив вiн нiчого такого, що
свiдчило б, що дух його й справдi хворий, а коли й пропадав десь
цiлоденне, приносив навзамiн букетик польових квiтiв. Спалахувала тодi
вдячнiстю до нього i притискала той букет до вуст, а вiн стежив за нею
трохи обважнiлими очима, вiд чого аж трем iшов ©й по тiлу, а на його вуста
лягала погiдна всмiшка. Дивлячись на нього пiд таку хвилю, Марiя мимоволi
сповнювалася неземним здивуванням, ©© невимiрне вабили тi його змiненi очi
i мудре, шляхетне лице. Часом ©й здавалося навiть, що чу бiля себе шерхiт
легких бiлих крил - ©© голубим вiтром омивало. Бувши наладнована на нього,
щоб постiйно вiдбивати поклики його душi, вона несподiвано й сама починала
жити яскравiше i красивiше, а коли на його обличчi розквiтала ота тиха,
блага всмiшка, радiла, що навiть у цей час вони одне вiд одного не
вiдчужуються.
Того першого разу ©й не зразу вдалося легко до того при-наладитися. З
одного боку, вiдчувала присутнiсть на душi якогось свята, а з другого,
непоко©лася i втомлювалася через це; була зроджена до життя звичайного.
Отож наступного дня пiсля ото© пропам'ятно© ©хньо© розмови Марiя зайшла
була й до церкви. Гаряче молилася того особливого для не© 1911 року, i ©й
у дивний спосiб здалося, що хвороба ©© чоловiка i те, що не мали вони
дiтей, - це один вузол. Дивилася на iкони i бачила в кожному образi
обличчя власного чоловiка. Вони зорили на не© такими очима, тi святi, що
©© ляком пробирало. Особливо ж уразив ©© образ, поставлений у кутку, -
уздрiла вона там його очi, пласкi, випитi й майже прозорi.
Про те сво враження вона й оповiла якось йому в добрий, погiдний,
лiтнiй вечiр, коли вони сидiли в саду i, як звичайно, дивилися на захiдне
небо. Вiн стежив тодi за грою барв, що мiнилися на очах i були такi чистi,
що весь свiт од того випогодiв. Зирнула мимохiть у його бiк i вразилася,
таке гарне й добре обличчя побачила. Погляд його сяяв, очi синьо
прозорiли, вуста пом'якшувалися вiд тремтливого усмiху, i ©й аж голова вiд
того запаморочилася. Не мала сили встояти перед нездоланним його чаром,
тож оповiла тихим, як шелест листя, голосом про сво© вiдвiдини церкви i
про святого, що нагадав ©й його, Iвана. Дивилася тодi на чоловiка й
описувала словами його ж таки. Вiн одiрвався на хвилю вiд споглядання
вечiрнього неба, i воно раптом умiстилося в його прозорих зiницях -
позирнув на не© пильнiше. Не сховалося вiд нього нi ©© зворушення, нi
неспокiй. Впало десь недалеко пiдточене червом яблуко, пахли квiти, а
може, й усе повiтря, сповнене трiпотливого й рiзнобарвного свiтла. Вони
тримали погляди зiткнутими, i ту хвилину вона згадуватиме всi тридцять
п'ять рокiв, що минули вiдтодi. Зда ться, саме тодi й почало складатися
остаточно ©хн вза морозумiння. Так, це тяглося кiлька секунд, бо
наступно© хвилi вiн коротко засмiявся i сказав м'яко, але безапеляцiйно:
- Не переймайся!..
Вона миттю послухалася, миттю забула про того святого в притворi i про
сво смiшне намагання все-таки знайти пояснення тому, що дi ться з ©©
чоловiком, - все це було жалюгiдне i грубо приблизне; збагнула, що речi,
над якими, мабуть, не варто застановлятися - все дивне дивним зда ться
через елементарне бажання зрозумiти те, що треба вiдчувати. Зрозумiла: те,
що вiдбува ться з Iваном, таки не руйну його душi. Аж зiтхнула полегшено,
хоч неспокою не тратила весь той час, доки жили вони разом. Але могла
заспоко©тися хоч би на позiр: сидiли плече в плече iз ним у цьому саду i
дивилися на захiдне небо; могла милуватися чудовими барвами, котрi гасли й
народжувалися. Знала: не дано ©м прожити життя як у всiх, i раптом,
розчулена вiд тi © тишi i спокою, що лежали навдокiл, вiдчула вдячнiсть,
що ©© суджений, ступивши в якiсь незбагненнi для не© сфери, не вiдштовхнув
©©, а так само хоче вiдчувати поруч зi сво©м плече ©© - заради такого,
подумала вона, можна згодитися, що на ©© чоловiка й пальцями
показуватимуть.
А захiд палав. Густим, малиновим вогнем, в який перетопилося раптом усе
рiзнотоння барв; наливався тим малиновим свiтлом весь свiт навколишнiй, як
i ©хнiй сад; скло на вiкнах раптом запалало гострим i високим полум'ям;
топлячись у тiй пожежi, будинок начебто вiддiлився вiд землi, став легкий
та примарний, з повiтря витворений. Легкими та примарними стали й вони, i
хоч вiн не вiдповiв поглядом пiд ту хвилю на погляд ©©, вона зрозумiла, що
тiльки й щастя ©©, що бiля цього чоловiка. Боялася, що мить оця швидко
мине, що мине ©© ясний надпорив, що все прозоре знову стане кострубатим, а
коли це й справдi сталося, не вiдчула урази й невдоволення - на устах ©©
чоловiка знову ожила та ж таки його мила, ледь помiтна всмiшка.
3
В один iз серпневих днiв того-таки 1911 року вiн справдi не мiг знайти
ладу в накопиченнi рахункiв, що лежали перед ним. Дивився на них порожнiми
очима, потiм звiвся, коротко послався на нездоров'я i вийшов iз
примiщення, в якому просидiв майже сiм рокiв. На вулицi озирнувся й
побачив замiсть двоповерхового будинку непрохiдну й безводну пустелю. Тихе
свiтло осяяло його, здавалося, в нутрi його почав горiти невеликий
свiтильник, що й заповнював його отим прозiрчастим сяйвом. Iшов через
вулицю i не бачив цi © вулицi. Довкола неслись екiпажi, про©хав,
гуркочучи, трамвай, i обличчя посажирiв, якi дивилися крiзь шибки, були
виблiдлi й напiвпрозорi. Спустився Чуднiвською вулицею донизу i пiшов
широкою сягнистою ходою в напрямку Павлюкiвки. Там звернув у вузеньку
вуличку й попростував до голови Чацького та Черкiсових лiтнiх будинкiв.
Тут шумiли широкими кронами сосни, i вiн вiдчув, що саме цього спокою йому
захотiлося. Де-не-де траплялися люди, якi здивовано позирали на блiдого
високого чоловiка, але той не помiчав ©хнiх поглядiв. Спустивсь у глибоку,
заставлену зусiбiч скелями, долину i вже тут, присiвши на камiнь, збагнув,
що свiтла йому всерединi побiльшало. Здалося йому, що все навколо рiзко
освiтилося, сяйво те попливло з неба i все ство його почало насичуватися
дивовижним яскравим споко м. Всi чуття його обернулись у це дине -
наслухання й теплу радiсть. Бачив скелi, що нависали навколо, безладно
громадячись одна на одну, вiдчував небо, що наче приспустилось i лягло
йому на душу; пiзнав раптом увесь свiт, засiяний тим-таки свiтлом, повний
гармонi©, але сплетений у надзвичайно складний вузол. Здавалося, душа його
розширю ться, роблячись безмежно широкою; вiдчув пульс дня, що ожив отут,
на цiй землi, - з' днання всього живого, неба й землi, води й землi, а
також води й неба - чудовий вогонь запалював усе це, напоюючи й живлячи.
Побачив вiн, як руха ться сiк вiд корiння до стебла в травi та гiллi
кущiв, як п' тепло й повiтря ящiрка i як травиться в золотому соку в нiй
зловлений комар. Вiдчував над собою там, угорi, величезний i безмежний
простiр, його душа проходила туди, розкладаючись на етер, пливла,
обволiкаючи далекi планети, метеорити й супутники. Великий космос,
засаджений безлiччю круглих тiл, явив йому раптом свiй злагоджений ритм -
все там було сповнене i впо не найтоншим, проникливим вогнем. Здавалося,
що цей вогонь виходить iз нього самого i розсiва ться у просторi. Водночас
вiн, той вогонь, приходить iз простору й до нього, днаючись на пiвдорозi
чи в початках, створюючи тi первнi, що ними i стають потiм круглi тiла.
Невимовне задоволення, яке вiдчував пiд ту хвилю, поглиналося безоднею
свiтла, i в ньому, як i в безоднi отiй, було розсiяне тонкою матерi ю тихе
й безначальне вiдчуття вiчностi. Сидiв мiж сiрого камiння, одгородившись
вiдтак вiд свiту, i раптом ясно й чисто зрозумiв, що все довкола нього,
все бiля нього i все в ньому iсну . Тодi ж бо й народилась уперше на його
вустах та легенька пiвусмiшка, вiд яко© обличчя його повивалося
привабливiстю, а очi ояснювалися спокiйним та мудрим свiтлом. Тож коли вiн
устав, щоб покинути це мимовiльне мiсце усамiтнення, мiг уже ясно й просто
понести те свiтло з собою, хоч зовнi був блiдий наче стiна.
Таким блiдим як стiна й побачила його Марiя, i пережила першi
незвичайнi хвилi затурбування. Вона переживе таке ще двiчi, завше
по-новому, але результат буде один. ©й доведеться опiкати його пiд такi
хвилi, як дитину, тож i ставитиметься вона до нього, як до дитини. Першого
разу вона продасть сво© коштовностi, щоб можна було прожити, навчиться
просто© роботи i зароблятиме на хлiб учителюванням. Вiн допомагатиме ©й
тим, що ловитиме рибу, приноситиме гриби й оброблятиме город та сад.
Пiзнiше вiн заведе кiз, i вона научиться тих кiз до©ти. Жодне слово докору
не зiрветься з ©© уст, навпаки, коли матиме вiн такi нальоти, трохи його
свiтла переходитиме й на не©. Вiдчуватиме тодi настрiй свята, i, може,
через те не зборе ©© холодномозкий войовник - будень. Iван же лишатиметься
до не© уважливий та чулий, але тiльки на смертному ложi зможе вимiряти
силу ©© вiдцаностi. Iван тодi зрозумi , що любов, про яку вiн стiльки
мiркував i яку добачав у кожнiй живiй iстотi, звела найкоштовнiше гнiздо
перш за все в його подвiр'©.
4
У той день, коли довелося Марi© Якiвнi схопитися за поруччя на ганку i
коли забило ©й подих, вона вперше й почала згадувати весь ©хнiй довгий
спiльний шлях. Сидiла в лозовому крiслi на верандi й, чекаючи, поки
заспоко©ться серце, вдивлялася в ту синю дорогу, що простелялася перед
нею. Важко дихала, i бракувало ©й повiтря - не могла признатися Iвановi за
свою хворобу. Очi ©© змружилися, власне, приплющилися, тодi й проклалася
ота синя дорога, в яку вдивлялася вона пильно. Побачила там високого
чоловiка, який гнав перед собою гурт кiз; i вiн, i кози зголубiли i
виблiдли, повилися прозорою поволокою; чоловiк повернув у ©© бiк обличчя,
i ©й знову зайшлося серце, знайоме воно було ©й i дороге.
"Такий безпомiчний вiн у життi, - думала Марiя Якiвна, - i хто зна, чи
мiг би прожити сам?" Жив, як парашутик кульбаби, несений вiтром, його
тягне, i вiн несеться; свiт для нього - зело, залите сонцем, i вiн тiльки
й бачить, що це зело й сонце.
Дивний смуток вiдчула Марiя Якiвна, сидячи отак пiвнепритомно i
вдивляючись у свою синю дорогу. Вона не знала, що отам, з того боку рiчки,
поза межами ©© бачення, Iван раптом вiдчу ©© тривогу. Довго дивитиметься
в бiк сво © домiвки, намагаючись збагнути, що там сталося, - був, наче
мембрана, чутливий; але додому вiн зараз не повернеться.
Дочека ться вечора, хоч на серцi лежатиме i в нього не зовсiм
збагненний притяжок...
- Що тут у тебе сталося? - спитав вiн уже ввечерi, п'ючи сво молоко.
Вони сидiли за столом у саду, i перед ними, як щодня, цвiв захiд. Вона
скинула трохи злякано очима.
- Звiдкiля ти взяв, що в мене щось сталося?
- Та от взяв, - сказав вiн, i м'яка усмiшка лягла йому на вуста.
- Що ж ти зна ш? - злякалася вона.
Вiн спустив погляд. Дивився пiд ноги, i його обличчя поволi буряковiло.
Марiя ще бiльше знiяковiла i раптом стала безпорадна, як дiвчинка.
- Iва-а! - сказала, начебто скаржачись. - У мене щось iз серцем, Iва-а!
Великi сльози раптом викотились iз ©© очей i бризнули на щоки.
- Звернися до лiкаря, - мовив вiн трохи розгублено, водночас пильно ©©
роздивляючись.
I справдi, побачив ©© серце, вперше так близько в нього зазирнув.
Нерiвне билося i наче захлиналося кров'ю, яку мало вiдганяти од себе, -
червоне кружало, що скорочувалося й тремтiло. Смуток увiйшов i в нього, а
очi його запалали.
- Не хотiла тебе турбувати, - сказала вона майже пошепки.
Не мiг ©й допомогти, мiг тiльки бачити й вiдчувати. Жодно© житейсько©
вправностi не навчивсь у цьому свiтi. Простяг руку й нiжно торкнувся
сивого волосся на ©© скронi.
- Ми вже старi. Марiйко! - сказав тим-таки теплим i смутним голосом.
- Я так злякалася сьогоднi, - швидко заговорила Марiя, ковтаючи сльози.
- Не за себе я боюся, бо коли пiду з цього свiту...
Вона не доказала. Раптом спинилася на ньому поглядом: нiколи не бачила
вона таких очей: були вони ясно-синi. Зиркнула на захiд: он вiн, той
колiр, онде вона, та голуба смужка. I чи вiд того порiвняння, чи вiд
свiтла, що влилось у не©, вона раптом заспоко©лася.
- Така я дурна, - сказала, змахнувши сльозу i нiяково всмiхаючись. -
Переполохала й тебе, й себе...
Дивився на не© тим-таки поглядом, тiльки до ясно© синяви додалося трохи
й здивування: побачив ©© такою, якою зустрiв уперше. Вона щиро й широко
всмiхалася, i на щоках у не© цвiли найдобродушнiшi в свiтi ямки. Побачив
вiн зимовий день, почув iржання коней i легенький подзвiн збру©. Пара
здiймалася вiд кiнських морд, тремтiло морозяне й чисте повiтря; засипана
снiгом долина була залита легкою морозною синявою. Марiя ховала руки в
муфту, переступала черевичками по рипливiй стежцi, - хотiла так вiдiгнати
холод, - i пересмiювалася. Щоки ©© рожевiли, носик був гладкий та рiвний,
©© величезнi очi прискали смiхом, i вiн завмер зачарований. Пара легенько
здiймалася з конячих нiздрiв i вiд ©© рота, а ще вона, щоб його трохи
подражнити, показала, ледь-ледь висунувши, язичка. Iван пiдходив до не©,
як молодий лев, - груди були в нього розпрямленi, а в м'язах спiвала
молодецька сила. З уст у нього так само здiймалася пара, а коли пiдiйшов
до не© зовсiм близько, пара з ©хнiх уст сполучилася. Вiдтак повернулося до
них широчезне, обрамлене бородою обличчя вiзника, i вони раптом злякалися
того круглого й такого недоречного при цiй ©хнiй iнтимностi лиця...
Дивно стало Iвановi, що перед ним сидить така немолода жiнка з рисами,
що ледь-ледь нагадують оту, яку мимохiдь побачив: була вона вже як мати чи
бабуся тi ©. Вiн же сам був дiдом юнака, котрий так захоплено пiдходив до
повоза, коло якого пританцьовувала на стежинi найкраща в свiтi дiвчина:
вiдтак почув Iван посвист батога, що змахнув ним вiзниця, i повiз рушив у
той синюватий серпанок, який плiвся над дорогою i повивав свiт.
"Сюди ми при©хали, - подумав вiн. - У вечiр цей i у цей сад!"
5
П'ятнадцять рокiв по тому пригадала Марiя Якiвна той вечiр, i ©й, як
нiколи, стало соромно за свою слабкiсть, адже турбуватися тодi треба було
за нього, а не за не©. Наштовхнув ©© на цi спогади Галин Хлопець, уже
двадцятисемирiчний; десять рокiв блукав вiн по свiтi i оце сидiв перед
старою вчителькою, спонукаючи ©© до розповiдi. Була Марiя Якiвна вже
зовсiм ветха, захiдне свiтло м'яко ©© осяювало, i Хлопцевi здалося, що ця
бабуся легка й повiтряна. Мав дивну iлюзiю пiд ту хвилю, що вона поволi
розчиниться i зникне а вiн залишиться сам у цiй господi й муситиме давати
раду власним думкам.
- Заходила твоя мама, - мовила Марiя Якiвна. - Така вона рада, що ти
повернувся. Вже бiльше не ваблять тебе мандри?
- Вже не ваблять, - сказав Хлопець i усмiхнувся. Вона дивилася на
нього: широкоплечого й трохи заповного, з енергiйним обличчям, схожого i
водночас не схожого на ©© Iвана з часiв молодостi: той був високий та
худий, цей середнього зросту i повний. I все-таки було щось разюче спiльне
мiж них, i вона з того дивувалася. Мимовiльно переносилась у той далекий
1911 рiк, коли все оте в Iвана почалося...
Випивав склянку молока, за©дав скибкою чорного хлiба, цiлував ©© в
лоба, як батько дочку, i йшов з дому. Приходив надвечiр i з'©дав тарiлку
борщу. Вночi був по-особливому нiжний iз нею, i в Марi© так i язик не
повертався спитати, що з ним дi ться й куди щодня ходить. Була тодi ще
надто юна i не вмiла чекати. В головi ©й почали плестися всiлякi химери, i
навiть зараз, коли вона така стара i ветха, ©й соромно за них...
Думала про це, коли Хлопець уже пiшов: речi, що ©х не можна
розказувати. Так настирливо розпитував ©© про старого, що в не© все
мимоволi сколихнулося. Лежала сама в порожньому домi, мiсяць зазирав у
горiшню шибку, обливаючи холодним свiтлом пiвстiни, i отi пiвстiни раптом
прочинилися перед ©© зором, розхилилася неозора далина, i Марiя знову
опинилася на синiй дорозi. Iван iшов по нiй сам, без кiз, високий та
рiвний, озирнувся на не© й начебто попросив чогось очима.
- Вибач менi, - зашепотiла бiла-бiла вiд старостi й мiсячного свiтла
жiнка. - За оту пiдозру вибач, недоречну й дурну, а ще бiльше за те
недоречне стеження...
У ту нiч не спав i Хлопець. Вiн лежав на канапi в дiдовiй бiблiотецi,
крiзь вiкно вливалося мiсячне свiтло, а йому здалося, що хтось невидимий
пiдiйшов до нього, розчинив, як вiчко у скриньцi, йому груди i поклав туди
сокровенний згорток iз сокровенними письменами.
6
Iван iшов рiвною ходою, не пришвидшуючи й не притишуючи кроку. Подався
пiд Просиновську гору, за ним, наче тiнь, трохи злякана й засоромлена,
подалася й Марiя. Поспiшала пiд гору, бо вiн сховався за закрутом i мiг би
легко отак зникнути з очей. Але вiн не зник, iшов розмiрене i наче свiту
не бачив. Трохи понурився i, хоч проходили вряди-годи повз нього люди чи
про©жджав звощик, нi разу не звiв голови. Бiля театру й водонапiрно© башти
зустрiвся йому знайомий. Гукнув до Iвана, i той наче з iншого свiту
зiйшов. Стрепенувся i змушений був вiддати знайомому коротку розмову.
Марiя тодi звернула в бiчну вуличку, щоб i собi не здибатись iз знайомим,
а коли знову вийшла Iвановi в спину, той так само рiвно й неквапно йшов.
Звернув на Молочанiвську, i гадки не маючи, чи стежить за ним хто; коли
переходив вулицю, на нього голосно загорлав звощик, i вiн покiрно
перечекав. У звощику сидiла молода жiнка, Марi© здалося, що вона позирнула
на Iвана з iнтересом. Той же не помiтив жiнки, хоч була вона
по-справжньому гарна, а завернув до Михайлiвсько©. Тут юрмилося чимало
людей, i вiн iшов серед натовпу, дивно видiляючись. Позаду пленталася
Марiя, ©й аж очi втомилися стежити за ним, тим бiльше що вже почала
заспокоюватися - пiдозра й ураза розчинялись у нiй, натомiсть з'являвся
сором.
На Ки©вськiй Iван завернув лiворуч, як це робила вечорами, гуляючи тут,
молодь, i подався до Кафедрального майдану. Тут його знову перепинив
знайомий, але Iван вiдбувся тiльки вiтанням. Подався вздовж базару,
минаючи рибнi ряди, - до нього погукували вряди-годи продавцi, але вiн на
них не зважав. Бiля магiстрату спинився й уважно роззирнув будинок. Тодi