Страница:
цiну, а коли звiв погляд, очi його палали.
- Я б змiг, - сказав вiн, - але чи, пане, не бо©теся того?
Князь зареготав. Так весело, що Твардовський в догоду за ласку,
виказану князем, пiдхихикнув.
- Але це коштуватиме немало труда, - поважно сказав Твардовський, i, як
завжди, коли ходило про грошi, Долинський скривився.
- Я обiцяю вам свою ласку, - сказав вiн бундючно й позiхнув: не було
про що говорити бiльше.
Але виспатися йому сьогоднi не пощастило. Власне, завжди, коли находила
на нього нудьга, його починали зморювати снища. В цю нiч борсався серед
пiскiв, над ним горiло спечне сонце, а в небi кричали великi чорнi птахи.
Довкола палали багаття, i князь побачив проти себе те саме обличчя, що
з'явилося було над головою Твардовського. Те обличчя покривалося язиками
полум'я й начебто втiху вiд того вiдчувало. "Дивiться, дивiться, -
шепотiло воно, - ви бачите, я горю. Це так чудово - горiти!" Вогонь уже
пiдповзав до князя, i вiн з жахом побачив, як почина тлiти одежа. "Згинь!
- закричав вiн. - Згинь, пропади, нечиста сило!" Тодi вiн уздрiв, як тiка
од нього, лукаво озираючись, пан Твардовський. Вишкiрився до нього й
показав здоровеннi, наче в кабана, iкла.
Долинський прокинувся. Ще миготiли в очах вогнi, ще дивилося на нього
страшне обличчя, а вiн, мокрий i переляканий, лежав на сво му ложi й
бубонiв задублими губами молитву. Потiм важко встав i пiдiйшов до вiкна,
за яким холодно палав мiсяць. Круглий i легкий, вiн тремтiв, розсипаючи
довкола холодне срiбло. Князевi захотiлося ковтнути свiжого повiтря, i вiн
потьопав у сiни. Поруччя ганку були мокрi вiд роси, i пан Долинський
солодко позiхнув. Сiв на лавицю й кресонув вогню. Сидiв на ганку, смалячи
люлечку, i нудьга покривала його душу. Попри все, його думки крутилися
навколо вчорашньо© розмови з Твардовським, i вiн поволi почав вiддаватися
солодкому мрiнню. Сидiв, огорнений прохолодою, наповнений, як глек,
мiсячним промiнням, i уявляв, як переступа порiг справжня вiдьма i як
почина ться в нього казкове й незрозумiле життя...
Князь вибив попiл зi сво © люлечки. Йому стало ще сумнiше, бо мiсяць
сьогоднi царював. Дерева тяглися до нього з безнадiйною тугою, витягували
гiлля й листки, немов хотiли вiдiрватися вiд землi й полинути вгору, де
вiльно гуля той чарiвник. Князь навiть уявив собi, як з трiском рветься
©хн корiння i як починають пiдiйматися вони, немов бульбахи, зi сво©м
витягнутим догори гiллям та листям, з розчепiреним корiнням, з якого
осипа ться земля, i повiльно пливуть у небо, меншаючи й меншаючи, доки не
згинуть зовсiм.
Вранцi вiн довго лежав, доки дiйшов сяк-так тями. Встав i, важко
позiхаючи, поплентав зi спальнi. Йому назустрiч уже бiг слуга з мисою та
втиральниками, але вiн вiдсторонив його.
- Пане Твардовський! - загукав вiн. - Пане Твардовський!
Йому нiхто не вiдповiв, i Долинський невдоволено почухмарився. Тодi до
нього пiдскочив поко вий i, вклонившись, почав щось швидко торохкотiти.
Але Долинському зi сну позакладало вуха, тож вiн покрутив головою:
- Га?
- Просив передати... Встав рано й по©хав, як велiв ваша милiсть...
- Хто по©хав? Куди?
- Прошу ласкаво, як велiв ваша милiсть. По©хав пан Твардовський разом
зi слугою...
- Так скоро? - буркнув князь i сiв на услона.
- Зволив сповiстити вашiй милостi, що так велiв ваша милiсть!
- Гаразд! - буркнув князь, i йому раптом все зрожевiло навкруги.
Здивовано й зачудовано звiв брови, розтулив рота, тодi замотав головою i
задоволене, щасливо прорiк:
- А хай йому чорт!
Князь, зда ться, довго пам'ятатиме той момент, коли пан Твардовський
привiз йому Меланку. Бо коли вона ступила до нього у двiр, вiн аж закляк
на ганку - на нього зорiли темнi, морочнi очi й бiля них зарубенiли чудовi
вуста. Волосся розсипалося по плечах, хоч за мить побачив, що воно
заплетене; вся ©© постать наче виринула з-пiд землi. Меланка всмiхнулася,
i князь раптом вiдчув, що всi його роки змиваються з нього, як пiсок, що
вiн i досi молодий та моторний, а над його головою - дивне небо, чудове
сонце й палахкотющi срiбнi хмари. Його обплутувало недовiдомим чаром, а
може, це вiд того, що дiвчина невiдривне на нього дивилася. У не© було
добре намисто на грудях, а з голови спускалося на спину кiлька стрiчок. За
Меланкою стовбичив задоволений пан Твардовський - враження, яке справила
Меланка на князя, його тiшило.
- Вона справдешня вiдьма, - сказав вiн. - Ми напитали ©© аж у Барському
староствi.
- Ти справдi вiдьма? - спитав суворо Долинський. Вона хвацько мотнула
головою, i вiн помилувався вiдчайдушними вогниками, що спалахнули в ©©
зорi.
- А що вмi ш робити?
- Все, ваша милосте, - смiливо вiдказала дiвчина, i пан Твардовський
задоволене засмiявся. - Можу напустити мор, позбавити ваших корiв молока,
я вчена й можу бути вiд корiв, гусей, кiз, риби, гаддя, бджiл та грибiв.
Можу наслати град, що виб' пановi посiви, й наслати на пана жаб. А ще
можу попортити вашi конi, корови, кури й пси, - вона раптом усмiхнулася до
князя радiсно й просто. Вiн не витримав то© всмiшки й вiдповiв ©й такою ж.
- Ти вiдважна дiвка! - сказав лагiдно. - А чому тебе досi не спалили?
Вона струснула волоссям (пановi Долинському здалося, що воно знову
розсипалося по плечах) i засмiялася:
- Бо не вчинила нiкому зла!
- Вiдьма повинна чинити зло, - знову посуворiшав князь, - бо з чого
тодi виказу ться вiдьмацтво?
- З того, що я можу все, - сказала Меланка. - От захочу й перелякаю
пана.
- Ха-ха-ха! - зареготав пан Долинський. - Ану, перелякай!
- Нi! - Меланка зморщила носика. - Я перелякаю вас iншим разом - цього
не повиннi бачити стороннi очi.
Твардовський задоволене закивав головою. Вiн хихотiв, i його очi були
наче шкварки в салi; пановi Долинському вiн уже заважав: князь був надто
зачарований з'явою цi © дiвчини.
- То ти при©хала насилати на мо© ниви град i вбивати мо© корови? -
спитав весело вiн.
- Отако©! - вiдказала Меланка. - Я не хотiла нiкуди ©хати. Це вони
притягли мене сюди, - вона хитнула на задоволеного пана Твардовського. -
Але, коли хочете, пане, я вам це зроблю...
- Ну-ну! - спохмурнiв Долинський. - Iди, хай тебе нагодують. Ми
поговоримо про це опiсля...
Пiшов з ганку, а коли озирнувся, щоб ще раз зирнути на вiдьму, обпiкся
©© гарячим поглядом i ©© надзвичайною, справдi чарiвницькою вродою.
Вiдтодi в ма тку пана Долинського все перевернулося. Вiн сам ходив,
наче очманiлий, бо скрiзь бачив перед собою гарячi, лискучi Меланчинi очi.
Коли ж справдi вони здибувалися, пан Долинський не мiг витримати
чарiвливого струму, що плив од дiвчини, й тiкав. А Меланка миттю
заволодiла домом пана Долинського. Пересовувала речi, поганяла слугами,
понаносила квiтiв та зiлля - вiд статурного спокою й ладу в домi
Долинського не лишилося й слiду, i вiн, який не дозволяв i услоновi
зсунутися з мiсця, мовчав, лише сопiв i ховався. Не мiг навiть розмовляти
з нею, бо усмiшка сама налiтала йому на вуста, i князевi, вже немолодому
чоловiковi, хотiлося жартувати, як парубковi, й говорити дурницi.
Твардовський подався зi сво©м слугою в сво© подальшi мандри, i Долинський
був йому вдячний, що не мозолив очей - чим далi, тим менше терпiв стороннi
очi.
Ще особливiше життя у них починалося, коли вечорiло. Вночi Долинський
зовсiм тратив тямку, бо, як тiльки запалювався мiсяць, Меланка з'являлася
серед двору зовсiм гола. Розпускала на спину волосся i, вклякаючи,
шепотiла якiсь заклинання. По тому скрадалася до хлiва, де стояли спокiйнi
й соннi корови, вибирала найкращу, i пан Долинський, сховавшись поблизу,
чув, як лагiдно вона з твариною розмовля . Пестила ©© й цiлувала морду, а
тодi тулилася до не©, i Долинському здавалося, що пiд ним розверза ться
земля, що йому хочеться схопити ручницю й убити вiдьму разом з ©© коровою.
Меланка ж смiялася й плакала, корова покiрно приймала ласки, а потiм
виходили вони у двiр. Iшли через подвiр'я - гола вiдьма й мовчазна, тиха
корова. Ступали, наче соннi, немов сковував ©х мiсяць; Меланка
погладжувала коровi спину, - пан Долинський дивився на все це широко
розплющеними очима, а коли обряд кiнчався й Меланка ховалась у домi, вiн
крався, наче злодiй, до себе в поко ць i цiлу нiч не мiг склепити очей,
вiдчуваючи, що весь тремтить, що збудження забива йому до горлянки язика,
що в ротi в нього сухо й палко i що вiн ось-ось збожеволi .
Вiн повiдпускав слуг - це сталося пiсля того, як помiтив, що й вони
стежать за нiчними Меланчиними походеньками, - i несподiвано лишився сам
на сам з чарiвницею. В той вечiр, коли вони опинилися сам нам сам, вона
повелася, як завжди. Вивела корову, за нею потягся зачумлений i очманiлий
Долинський, i вони проблукали так доти, доки зник з неба мiсяць. Тодi
Меланка впустилась у траву й почала плакати. Корова покiрно стояла бiля
не©, вiддалiк ховався пан Долинський, i серед цього плачу, серед ночi вiн
раптом зрозумiв, що його опанову непевнiсть. Вiн раптом повернувся й
пiшов додому, а вона сидiла в травi, заломивши руки, й безмовно дивилася.
Вранцi й увесь день вона порала голодне князеве господарство й
приносила пановi ©сти. Вiн мовчки приймав ©© послуги, але в розмови не
входив. Так тривало цiлий тиждень, врештi, не витримала й вона i, коли вiн
порпався в ©ствi, що нiяк не лiзло йому в горло, запитала, чого вiн трима
©© бiля себе.
- Хочу побачити справжню вiдьму, - сказав вiн, ледь-ледь усмiхаючись.
Вона не вiдповiла, а вночi, коди вийшла гола до сво © корови, вiн також
ступив на ганок. Стояли пiд мiсячним свiтлом, облитi неземним його
трепетом, пан Долинський уперше не ховався, а Меланка вперше не вдавала,
що не зна про його пiдглядини. Вони дивилися одне на одного з глибоким,
аж болючим сумом, вiн оглядав, не соромлячись, ©© тiло, ©© тугi й великi
перса й густу темноту в паху -волосся ©© струмувало в нiч, чорне, як
почуття, що давно тримало в лабетах пана Долинського. Очi ©© дивилися
темно й морочно, i вiн пiдiйшов до не© впритул.
- Не треба! - сказала вона пошепки, i вiн звалив ©© на траву. Рвав iз
себе одежу, а коли впустився в ©© розжарену темноту, вiдчув, що земля
закрутилася щосили, що вона стала глибока-глибока, що груди ©© печуть, як
жар, а волосся сплуталося з травою. Меланка застогнала, застогнав i вiн, i
вони покотилися разом iз землею й мiсяцем у неозору безвiсть, якiй нема
нi кiнця нi краю i в якiй горить чорний вогонь, що спалю i нiч, i його
обiйстя, i небо, i все живе та неживе.
- Ти не вiдьма! - сказав вiн пiсля всього. Вона втупилась у землю й
ридала. Тодi вiн схопив ©© за плечi й повернув до себе.
- Чу ш ти! - закричав вiн. - Ти не вiдьма, не вiдьма!
- Я вiдьма, - прошепотiла вона крiзь сльози. - I ваша милiсть у тому ще
перекона ться...
Щоразу, тiльки починало сутенiти, вона вiдчувала неспокiй. Потай
вибиралася з дому (вже поповерталися слуги, i вона покинула водити корову)
i, вилiзши крiзь дiрку в парканi, повiльно йшла геть. Простувала вузькою
стежкою в просi аж до просторо© левади, за якою темнiв, як гребiнь для
неба, гай. Пан Долинський iшов слiдом, а коли вона помiчала переслiдника,
прибавляла ходи. Нарештi кидалася бiгти, але вiн був немов прив'язаний до
не©. Вiдчувала жах, що немилосердно стьобав ©©, до того долучалося
хвилювання й солодка тривога, i вона бiгла, наче заслiплена. Але за нею,
мов тiнь, плелася кощава князева постать, i вона вже бiгла понад силу.
Колола ноги в будяки й траву, навколо сюрчали, мов божевiльнi, коники;
з-за гаю випливав мiсяць, великий i червоний, як розпечений кавун, - вона
вiдчувала трепет перед цим чудним свiтилом i впала б ниць помолитися його
холоднiй порожнечi, коли б за нею не тупотiли чоботи князя Долинського. I
вона знову бiгла, цього разу через заростi кущiв. Ховалася за тi кущi, але
чорна князева постать знаходила ©© скрiзь, i вона бiгла далi, задихана й
перестрашена, волосся ©© чiплялося за гiлки й боляче смикалося, одежа
розтрiпувалася, босi ноги збивались у кров; чула на карку гаряче дихання.
I знову бiгла, рвала сплутане гiлля, часом падала, але миттю зводилася, бо
над нею нависала чорна постать i вже тягла руки, щоб схопити ©©. I вона
бiгла, а за нею ступали важкi чоботи, i важке дихання обпiкало ©й спину.
Тодi Меланка вiдчувала, що вже не в силi бiгти, й повертала до темного
переслiдника перекошене з жаху обличчя. А вiн iшов до не©, швидко й
упевнено, вона ще бiгла мiж дерев, в гiллi плутався мiсяць, гукав пугач,
шелестiли крилами кажани, - сильнi руки жбурляли ©© раптом у траву.
Ридала, коли з не© зривано одежу, й боронилася, дряпаючись i випручуючись,
доки не втиснено ©© в землю й доки рештки сили не витiкали з не©. I вона
вiдчувала, як пахне земля, як чавить ©© страшенна вага, як проходить крiзь
не© пекучий струмiнь i захоплю ©© тiло важкий ритм. Вгорi гойдалися
мiсяць i дерева, сльози мочили ©й лице, i вона просила, молила не займати
©©, хоч уже давно була займана i хоч нiкуди уже ©й утекти. Потiм лежала,
розтерзана й переможена, а вiн смiявся. - Ти не вiдьма! - чула вона
твердий i, ©й здавалося, радiсний голос i не могла стриматися, щоб не
ридати ридма.
Вiн стояв над нею, великий i темний, а тодi повертався й iшов. Вона
зводилася з землi, збирала одежу й покiрно, як приборканий кiнь, плелася
за ним слiдцем. I все ставало навпаки: вiн iшов попереду, а тiнню його
ставала вона. Вiн навiть не повертався в ©© бiк, i вона вже бiгла за ним,
дряпаючи й ранячи тiло, доки опинялися перед дiркою в парканi. Тодi вiн
наказував ©й одягтися, i вона одягалася тремтячими руками, а потiм, уже в
його лiжку, коли ©© знову чавив страшний тягар, вiдчувала ще сильнiший
трем i вiддавалася йому з таким гарячим палом, що вiн безсило вiдкидався
на подушки й вiдразу ж засинав.
Дивилася на його одутле, немолоде обличчя, i ©й хотiлося вбити його пiд
таку хвилю. Тiло ©© струшувала ненависть, але покора розтоплювала ту
зненависть, i вона довго й важко думала, як би ©й утекти. Вже вiдчувалася,
мов стеблина на вiтрi, ще один подув, ще удар - i вона злама ться навiки.
Але прийшов мент, якого вона не сподiвалася. Одного вечора, коли
покликав ©© вiчний княженко-мiсяць, вона не почула за собою крокiв. Довго
йшла, весь час озираючись, але довкола стигла пустка, i все пiд мiсяцем
поперетворювалось у ру©ни. Наче потрощенi фортецi, витиналися дерева; мов
розритi вали, тяглися кущi, i вона опинилася раптом вiч-на-вiч з мiсяцем,
iз сухим шелестом кажанячих крил i з тужливими та розпачливими гуками
пугача, ©й здалося, що тут, у цiй дивнiй ночi, коли втратила власну тiнь,
вона руйну ться, як i все навколо, розпада ться й переста iснувати. Бо й
справдi, була сама i ще не могла прийти до тями, ще сподiвалася важкого
хрускоту за спиною, ще сподiвалася, що ©© схоплять сильнi, ведмежi руки й
розчавлять, мов квiтку, але довкола розляглися ру©ни, мiсяць також був
поруйнований, навколо вмирала трава, i Меланка кра чком мозку зрозумiла,
що на не© диха холодним ротом осiнь i що все навколо не© жовте. Дерева
теж майже вмерли, так само, як i цiла земля. I ©й стало холодно,
пропасниця струснула ©© тiло - вона впустилася на опале листя. Зимно дихав
лiс, зимно горлав пугач, - була беззахисна й нiкчемна, сльози роз'©дали ©й
обличчя, i вона перетворювалась у засипану листям землю, по якiй течуть
крижанi струмки. Мiсяць збуджував i гнiтив ©©, вона вже ледве-ледве дихала
i ставала пiд цим небом i пiд цим мiсяцем наче заблукла мураха, що
втратила надiю розшукати свiй мурашник.
I вона почала проказувати в цю нiч i до мiсяця лихi слова, вiд яких
терпла в не© на спинi шкiра i якi до решти руйнували ©©.
- Хай виздихають у тебе корови, - шепотiла вона, - хай найдуть на тебе
й на твiй дiм жаби i зжеруть тебе разом з усiм майном тво©м, хай паде тобi
на голову страшний мор i хай зрiвня ться з землею рiд твiй! Хай оточить
тебе гаддя, i ходи в тому кiльцi, поки не задубнеш, ходи i плач, ходи i
хай не ляже тобi на вуста усмiшка, хай розпадеться тiло тво i хай станеш
ти живою ру©ною. Нехай жiнкою той буде собача кропива, а товаришем колючий
будяк!
Шепотiла все пристраснiше, i ©й здавалося, що навколо повзають жаби й
гаддя, що пугач б' ©© тупим дзьобом у тiм'я, що вона вже зовсiм не живе у
цьому свiтi, хiба що лишилися цей мiсяць i зруйнований лiс. Бо вона
тремтiла дрiбним дрожем, i ©й було навiть жаль од тих слiв, якi вимовила.
Але холодна рiшучiсть знову заволодiла нею, i вона повiрила в те, у що
досi не вiрила сама i в що нiяк не хотiв вiрити князь: ставала серед цi ©
ночi вiдьмою, належала цiй теменi й належатиме ©й завжди. Вiд того дивний
жах заколисав i запестив ©© душу, вона побачила, що ©© тiло - суха
гiллячка, що ©© руки - хмиз, а ноги - поламанi пагони. Очi ©© - зорi в
небi, а волосся ©© - нiч, у якiй спить криниця, вуста ©© i журавель бiля
криницi - жах ©©, вуха ©© - крик пугача, а шия ©© - шумкий осiннiй лiс.
Жила в усьому тому дивним життям, поволi збирала в себе мiсячне сяйво, щоб
залишити там, у небi, холодну зиму й крижану вистиглу тарiль, яка поки що
сипле й сипле неживе срiбло, хмiльне, немов трунок, i нещадне, як крик...
I мор прийшов. Ще зранку в селi забили в дерев'янi калатала. До пана
примчав вершник вiд сiльського уряду i сповiстив, що з села вже вивозять
перших мертвих. Запахло димом, горiли хати уражених, калатала не стихали
нi на мить, сонце в небi посiрiло - дув важкий вологий вiтер. Дерева теж
вiдчули пригнобу, бо все наче попелом покрилось i змертвiло.
Меланка зачинилась у сво му поко©ку, i коли князь застукав до не©, не
вiдповiла. Вiн довго лаявся, грозився висадити дверi, але в поко© чулися
тiльки зiтхання й плач, i Долинський наказав слугам позачиняти всi хвiртки
й ворота. Слуги дивилися спiдлоба, жах уже доповзав i сюди, вили собаки, й
неспокiйно ревла худоба - в цей тривожний ранок ©© забули погодувати.
Конюший пана Долинського пiдiйшов до господаря, коли той вилiз на вежу над
ворiтьми. Видно було дими пожеж, бiгали, збираючи пожитки, люди, ладнали
вози, щоб утiкати.
- Ваша милiсть, певне, вiда те, звiдки це нещастя? - спитав конюший.
- Всi нещастя, - задумано вiдповiв князь, - вiд руки господньо©.
Конюший усмiхнувся, його обличчя освiтилося твердою затятiстю.
- Вiд руки господньо© чи вiд руки нечистого, - пробурмотiв вiн...
Вiд села вже ©хало до них кiлька вершникiв. Князь побачив той хiд
одразу, уздрiв сивi бороди дiдiв, що сидiли на конях, юрбу селян, що
зiбралася серед сiльського майдану.
- де сюди копний суд, - сказав конюший.
- Не мели дурниць! - обiрвав його князь.
- Я тiльки сказав, - з притиском повторив конюший, - що ©де копний суд.
- Чхати менi на копний суд! - буркнув князь Долинський, проте з вежi не
сходив. Бо його пойняло раптом розкаяння. Рiдко коли вiдчував його, але
коли вiдчував, мучився.
Вершники вже були зовсiм близько, i вiн, не повертаючи голови до
конюшого, наказав привести Меланку. Конюший мов чекав цього наказу, бо
вiдразу зник, i пан Долинський удруге вiдчув розкаяння. "Ну й хай!" -
подумав вiн.
Вершники до©хали до рову, i вiн побачив ©хнi схвильованi обличчя.
- Що скажете, люди? - голосно запитав вiн,
- Ти хова ш вiдьму, пане, - сказав йому найстарший. - Це вона наслала
нещастя...
Долинський озирнувся - вiд будинку уже вели Меланку. Була розстрiпана,
а одежа подерта. Але краса ©© так само паленiла, а може, навiть бiльше,
нiж звичайно. Горло Долинському стисла ядуха, i вiн хапнув ротом повiтря.
- Вона не вiдьма! - сумирно сказав вiн.
- Ми позива мо ©© на суд, - сказав найстарший з дiдiв.
- Гаразд! - сказав князь. - Ви ©© судитимете!.. Суд уже в'©жджав у
браму. Долинський спустився донизу й зирнув похмуро на Меланку, Та
вiдповiла йому iскристим поглядом, i вiн вiдчув, як кольнуло йому
всерединi - всi тi ночi, якi провели вони разом, прийшли раптом у цю
квилю; ©хнiй бiль та радiсть. Але довкола стояла сутiнна мла, довкола
сутiнно плавали обличчя членiв копного суду й слуг. Вiтер був аж мокрий, i
через те важко дихалося, хмари вже заволокли небо й, здавалося, от-от мали
брязнути дощем.
- Слухай, дiвчино, - сказав князь. - Цi люди з села. У них мор. Це ти
накликала нещастя?
Вона подивилася на нього незмигно й майже радiсно. Губи ©© торкнула
легка, як тремтiння стебла, всмiшка. Пан Долинський опустив очi.
- Тебе питають! - крикнув люто конюший.
- Так! - твердо сказала Меланка. - Це я накликала нещастя! Я, i менi
допомагали ©хнi сiльськi вiдьми...
- Це копний суд, - сказав князь, показуючи на селян. - Вони прийшли
судити тебе.
- Я стану перед ним, - тихо сказала Меланка. - Я вчинила грiх, i вони
можуть судити мене...
Вiн мовчав, тiльки дивився на не© з холодним здивуванням.
- А чи зна ш, що чека тебе?
- Те, що вони присудять, - сказала Меланка з викликом. - Менi i вiдьмам
©хнього села.
- Хто допомагав тобi? - спитав найстарший з селян.
- Палагна i Ганна, - твердо сказала Меланка.
- Чи вести тут зiзнання, чи, пане, накажете забрати ©©? - спитав
найстарший.
Князь промовчав. Подивився на Меланку, в не© було пiдбите око й
роздерта бiля ши© сорочка. Руки ©© стискались у кулаки, а босi ноги мiцно
стояли на сухiй безросiй травi. I його гойднула раптом хвиля незрозумiлого
презирства, незбагненного зла i яростi. Вiдчув майже на плечах це
розтривожене небо, вiтер i хмари, вiдчув тупу нерозважну самотнiсть та
порожнечу.
- Забирайте! - коротко сказав i пiшов геть.
I йому здалося, що чу за собою гаряче Меланчине дихання, що все це
лише мана, а вони повертаються з нiчних сво©х гульок, що вiн зайде зараз
до свого покою i прийме ©© в лiжко. А тодi все закрутиться, завертиться,
все розтопиться i зникне, лишиться тiльки ©© палючий вогонь i ©©
неймовiрно прекрасне обличчя. I вiн вiдчув, що йому хочеться тiкати з
цього двору, вiд цi © трави, по якiй ступають його ноги, i вiд цього неба,
що лежить на плечах: йому конче треба утекти вiд цього навадження й сну,
щоб знову нудьгувати довгi вечори, слухати патякання слуг чи принагiдних
гостей i кликати до голови найрiзноманiтнiшi марення. Тодi не буде нi
цього пломеню, нi цi © важко©, як нiч, i незрозумiло©, як нiч, порожнечi.
Вiн тiкав до сво © затишно© оселi i щоступня все бiльше вiддалявся вiд
сво © дивно© пристрастi i вiд свого, може, останнього божевiлля.
Але до свого дому вiн не дiйшов. Спинився раптово й вiдчув, що заповза
йому в душу незбагненний страх.
Здалося йому, що у темних сiнях хтось чи щось його чека . Здалося йому,
що то жiнка iз темним обличчям i дивовижно морочними очима. Чорна жiнка
простягла до нього руку й поманила до себе пальцем.
СИВI ХМАРИ
Свояк пана Ходачкiвського Никифор Твардовський при©хав до нього
надвечiр. Кинув повiддя слугам i ледве не вбiг у покiй, де пан
Ходачкiвський догризав ногу дикого вепра. Густо заливав м'ясиво мiцною
наливкою, i вiд того обличчя в пана Ходачкiвського було набрякле й
червоне. За столом сидiло ще з шестеро, тож Никифор Твардовський пiдсiв до
самого господаря i шепнув йому, що привiз важливi вiстi.
- Зачекайте, пане Твардовський, - задоволене й сито вiдповiв йому
Ходачкiвський, - я дослухаю, що менi розказу цей кабанець! Позавчора,
пане, у кас були чудовi лови!
Всi шестеро, що сидiли за столом, зареготали на той жарт, але пан
Твардовський сидiв, мiцно стуливши вуста.
- У пана такий та мничий вигляд, - сказала гарненька донька
Ходачкiвського. - Може, розкажете про новини й нам?
Пан Твардовський не вiдповiв.
- Хiба то щось невеселе? - перепитала донька Ходачкiвського.
Всi знову засмiялися, а Твардовський сидiв - анi пари з вуст.
Ходачкiвський позирнув на нього червоними бичачими очима й шумливо звiвся
з-за столу.
- Ходiмо, пане Твардовський, - вiн гикнув i втерся рукавом. - А то
панство помре з цiкавостi...
Застiльники ввiчливо ошкiрилися, а Твардовський застрибав, як ворон, за
тiлистим Ходачкiвським.
- Ах, цей пан Твардовський! - манiрно сказала донька Ходачкiвського. -
Завше вiн зi сво©ми та мницями.
У свiтлицi, де вони опинилися, Твардовський обнюхав усi кутки, навiть
за дверi визирнув.
- Все бо©теся пiдслухiв, пане Твардовський, - пробурмотiв
Ходачкiвський. - У мо му домi нема пiдслухачiв.
- Я дбаю про вас, пане! - спалахнув Твардовський.
- Ну, гаразд, - заспоко©в його Ходачкiвський, увалюючись ув услон. -
Можете розповiдати, тут i справдi нiкого нема.
Твардовський умостив дрiбне тiло на дзигель, i його обличчя споважнiло.
Позирнув на Ходачкiвського гострими оченятами i нарештi розтис тонкi
пошерхлi вуста:
- Привiз вашiй милостi вiстi, яких сподiвалися...
Ходачкiвський засопiв i насторожено поставив до Твардовського червоне
обличчя.
- Пан Долинський...
- Що пан Долинський? - жваво пiдхопив Ходачкiвський.
- Пан Долинський за тиждень вибира ться зi слугами до Луцька.
Ходачкiвський дивився на Твардовського червоними, набряклими очима,
наче хотiв просвердлувати цього задрипанця. Той, однак, спокiйно витримав
панський погляд.
- Це певнi вiстi? - спитав нарештi Ходачкiвський.
- Як те, що сиджу перед вами, - спокiйнiсiнько вiдмовив Твардовський. -
хав до вас, два днi не злазячи з коня.
- Достойнi речi достойно винагороджуються, - буркнув Ходачкiвський.
Пан Твардовський давно шаландався волинськими шляхами. В кишенях у
нього гуляв вiтер, але то не завдавало турбот пановi: мав-бо кебету в
головi i завше вмiв це доказати.
Вiн ви©хав вiд Ходачкiвського задоволений. У кишенi побрязкувало кiлька
талярiв, i Твардовський усмiхнувся куточком рота. Позаду телiпався на
охлялiй, майже слiпiй клячi слуга, i Твардовський задоволене подумав, що
вони можуть пропити сво© таляри у Звягелi. Його кiнь був теж абиякий, хоч
ронди й мали срiбне цяткування. Але вже сколупалися й поламалися, i пан
Твардовський оце тепер, задоволене ©дучи по дорозi, подумав i про новi
ронди, й про коня. Одежа в нього також не раз латалася, але дружина робила
це вправно - пан Твардовський мiг носити голову гордо. Вiн iще вб' ться в
колодочки i покаже цьому нiкчемному панству, яка сила та©ться в його
мiзерному тiлi.
Поки що мусив волочитися зi слугою дорогами - той прирiс до нього, як
реп'ях до собачого хвоста, мав виживляти i його; вони об'©жджали свiй
звичний шлях вiд пана до пана, де Твардовського все-таки гощено, хай i без
пошанiвку. Зате привозив часом гостинцi й сво©й жiнцi, що влаштувалася в
панiв Грунських господинею i могла прогодувати й десять таких, як ©©
- Я б змiг, - сказав вiн, - але чи, пане, не бо©теся того?
Князь зареготав. Так весело, що Твардовський в догоду за ласку,
виказану князем, пiдхихикнув.
- Але це коштуватиме немало труда, - поважно сказав Твардовський, i, як
завжди, коли ходило про грошi, Долинський скривився.
- Я обiцяю вам свою ласку, - сказав вiн бундючно й позiхнув: не було
про що говорити бiльше.
Але виспатися йому сьогоднi не пощастило. Власне, завжди, коли находила
на нього нудьга, його починали зморювати снища. В цю нiч борсався серед
пiскiв, над ним горiло спечне сонце, а в небi кричали великi чорнi птахи.
Довкола палали багаття, i князь побачив проти себе те саме обличчя, що
з'явилося було над головою Твардовського. Те обличчя покривалося язиками
полум'я й начебто втiху вiд того вiдчувало. "Дивiться, дивiться, -
шепотiло воно, - ви бачите, я горю. Це так чудово - горiти!" Вогонь уже
пiдповзав до князя, i вiн з жахом побачив, як почина тлiти одежа. "Згинь!
- закричав вiн. - Згинь, пропади, нечиста сило!" Тодi вiн уздрiв, як тiка
од нього, лукаво озираючись, пан Твардовський. Вишкiрився до нього й
показав здоровеннi, наче в кабана, iкла.
Долинський прокинувся. Ще миготiли в очах вогнi, ще дивилося на нього
страшне обличчя, а вiн, мокрий i переляканий, лежав на сво му ложi й
бубонiв задублими губами молитву. Потiм важко встав i пiдiйшов до вiкна,
за яким холодно палав мiсяць. Круглий i легкий, вiн тремтiв, розсипаючи
довкола холодне срiбло. Князевi захотiлося ковтнути свiжого повiтря, i вiн
потьопав у сiни. Поруччя ганку були мокрi вiд роси, i пан Долинський
солодко позiхнув. Сiв на лавицю й кресонув вогню. Сидiв на ганку, смалячи
люлечку, i нудьга покривала його душу. Попри все, його думки крутилися
навколо вчорашньо© розмови з Твардовським, i вiн поволi почав вiддаватися
солодкому мрiнню. Сидiв, огорнений прохолодою, наповнений, як глек,
мiсячним промiнням, i уявляв, як переступа порiг справжня вiдьма i як
почина ться в нього казкове й незрозумiле життя...
Князь вибив попiл зi сво © люлечки. Йому стало ще сумнiше, бо мiсяць
сьогоднi царював. Дерева тяглися до нього з безнадiйною тугою, витягували
гiлля й листки, немов хотiли вiдiрватися вiд землi й полинути вгору, де
вiльно гуля той чарiвник. Князь навiть уявив собi, як з трiском рветься
©хн корiння i як починають пiдiйматися вони, немов бульбахи, зi сво©м
витягнутим догори гiллям та листям, з розчепiреним корiнням, з якого
осипа ться земля, i повiльно пливуть у небо, меншаючи й меншаючи, доки не
згинуть зовсiм.
Вранцi вiн довго лежав, доки дiйшов сяк-так тями. Встав i, важко
позiхаючи, поплентав зi спальнi. Йому назустрiч уже бiг слуга з мисою та
втиральниками, але вiн вiдсторонив його.
- Пане Твардовський! - загукав вiн. - Пане Твардовський!
Йому нiхто не вiдповiв, i Долинський невдоволено почухмарився. Тодi до
нього пiдскочив поко вий i, вклонившись, почав щось швидко торохкотiти.
Але Долинському зi сну позакладало вуха, тож вiн покрутив головою:
- Га?
- Просив передати... Встав рано й по©хав, як велiв ваша милiсть...
- Хто по©хав? Куди?
- Прошу ласкаво, як велiв ваша милiсть. По©хав пан Твардовський разом
зi слугою...
- Так скоро? - буркнув князь i сiв на услона.
- Зволив сповiстити вашiй милостi, що так велiв ваша милiсть!
- Гаразд! - буркнув князь, i йому раптом все зрожевiло навкруги.
Здивовано й зачудовано звiв брови, розтулив рота, тодi замотав головою i
задоволене, щасливо прорiк:
- А хай йому чорт!
Князь, зда ться, довго пам'ятатиме той момент, коли пан Твардовський
привiз йому Меланку. Бо коли вона ступила до нього у двiр, вiн аж закляк
на ганку - на нього зорiли темнi, морочнi очi й бiля них зарубенiли чудовi
вуста. Волосся розсипалося по плечах, хоч за мить побачив, що воно
заплетене; вся ©© постать наче виринула з-пiд землi. Меланка всмiхнулася,
i князь раптом вiдчув, що всi його роки змиваються з нього, як пiсок, що
вiн i досi молодий та моторний, а над його головою - дивне небо, чудове
сонце й палахкотющi срiбнi хмари. Його обплутувало недовiдомим чаром, а
може, це вiд того, що дiвчина невiдривне на нього дивилася. У не© було
добре намисто на грудях, а з голови спускалося на спину кiлька стрiчок. За
Меланкою стовбичив задоволений пан Твардовський - враження, яке справила
Меланка на князя, його тiшило.
- Вона справдешня вiдьма, - сказав вiн. - Ми напитали ©© аж у Барському
староствi.
- Ти справдi вiдьма? - спитав суворо Долинський. Вона хвацько мотнула
головою, i вiн помилувався вiдчайдушними вогниками, що спалахнули в ©©
зорi.
- А що вмi ш робити?
- Все, ваша милосте, - смiливо вiдказала дiвчина, i пан Твардовський
задоволене засмiявся. - Можу напустити мор, позбавити ваших корiв молока,
я вчена й можу бути вiд корiв, гусей, кiз, риби, гаддя, бджiл та грибiв.
Можу наслати град, що виб' пановi посiви, й наслати на пана жаб. А ще
можу попортити вашi конi, корови, кури й пси, - вона раптом усмiхнулася до
князя радiсно й просто. Вiн не витримав то© всмiшки й вiдповiв ©й такою ж.
- Ти вiдважна дiвка! - сказав лагiдно. - А чому тебе досi не спалили?
Вона струснула волоссям (пановi Долинському здалося, що воно знову
розсипалося по плечах) i засмiялася:
- Бо не вчинила нiкому зла!
- Вiдьма повинна чинити зло, - знову посуворiшав князь, - бо з чого
тодi виказу ться вiдьмацтво?
- З того, що я можу все, - сказала Меланка. - От захочу й перелякаю
пана.
- Ха-ха-ха! - зареготав пан Долинський. - Ану, перелякай!
- Нi! - Меланка зморщила носика. - Я перелякаю вас iншим разом - цього
не повиннi бачити стороннi очi.
Твардовський задоволене закивав головою. Вiн хихотiв, i його очi були
наче шкварки в салi; пановi Долинському вiн уже заважав: князь був надто
зачарований з'явою цi © дiвчини.
- То ти при©хала насилати на мо© ниви град i вбивати мо© корови? -
спитав весело вiн.
- Отако©! - вiдказала Меланка. - Я не хотiла нiкуди ©хати. Це вони
притягли мене сюди, - вона хитнула на задоволеного пана Твардовського. -
Але, коли хочете, пане, я вам це зроблю...
- Ну-ну! - спохмурнiв Долинський. - Iди, хай тебе нагодують. Ми
поговоримо про це опiсля...
Пiшов з ганку, а коли озирнувся, щоб ще раз зирнути на вiдьму, обпiкся
©© гарячим поглядом i ©© надзвичайною, справдi чарiвницькою вродою.
Вiдтодi в ма тку пана Долинського все перевернулося. Вiн сам ходив,
наче очманiлий, бо скрiзь бачив перед собою гарячi, лискучi Меланчинi очi.
Коли ж справдi вони здибувалися, пан Долинський не мiг витримати
чарiвливого струму, що плив од дiвчини, й тiкав. А Меланка миттю
заволодiла домом пана Долинського. Пересовувала речi, поганяла слугами,
понаносила квiтiв та зiлля - вiд статурного спокою й ладу в домi
Долинського не лишилося й слiду, i вiн, який не дозволяв i услоновi
зсунутися з мiсця, мовчав, лише сопiв i ховався. Не мiг навiть розмовляти
з нею, бо усмiшка сама налiтала йому на вуста, i князевi, вже немолодому
чоловiковi, хотiлося жартувати, як парубковi, й говорити дурницi.
Твардовський подався зi сво©м слугою в сво© подальшi мандри, i Долинський
був йому вдячний, що не мозолив очей - чим далi, тим менше терпiв стороннi
очi.
Ще особливiше життя у них починалося, коли вечорiло. Вночi Долинський
зовсiм тратив тямку, бо, як тiльки запалювався мiсяць, Меланка з'являлася
серед двору зовсiм гола. Розпускала на спину волосся i, вклякаючи,
шепотiла якiсь заклинання. По тому скрадалася до хлiва, де стояли спокiйнi
й соннi корови, вибирала найкращу, i пан Долинський, сховавшись поблизу,
чув, як лагiдно вона з твариною розмовля . Пестила ©© й цiлувала морду, а
тодi тулилася до не©, i Долинському здавалося, що пiд ним розверза ться
земля, що йому хочеться схопити ручницю й убити вiдьму разом з ©© коровою.
Меланка ж смiялася й плакала, корова покiрно приймала ласки, а потiм
виходили вони у двiр. Iшли через подвiр'я - гола вiдьма й мовчазна, тиха
корова. Ступали, наче соннi, немов сковував ©х мiсяць; Меланка
погладжувала коровi спину, - пан Долинський дивився на все це широко
розплющеними очима, а коли обряд кiнчався й Меланка ховалась у домi, вiн
крався, наче злодiй, до себе в поко ць i цiлу нiч не мiг склепити очей,
вiдчуваючи, що весь тремтить, що збудження забива йому до горлянки язика,
що в ротi в нього сухо й палко i що вiн ось-ось збожеволi .
Вiн повiдпускав слуг - це сталося пiсля того, як помiтив, що й вони
стежать за нiчними Меланчиними походеньками, - i несподiвано лишився сам
на сам з чарiвницею. В той вечiр, коли вони опинилися сам нам сам, вона
повелася, як завжди. Вивела корову, за нею потягся зачумлений i очманiлий
Долинський, i вони проблукали так доти, доки зник з неба мiсяць. Тодi
Меланка впустилась у траву й почала плакати. Корова покiрно стояла бiля
не©, вiддалiк ховався пан Долинський, i серед цього плачу, серед ночi вiн
раптом зрозумiв, що його опанову непевнiсть. Вiн раптом повернувся й
пiшов додому, а вона сидiла в травi, заломивши руки, й безмовно дивилася.
Вранцi й увесь день вона порала голодне князеве господарство й
приносила пановi ©сти. Вiн мовчки приймав ©© послуги, але в розмови не
входив. Так тривало цiлий тиждень, врештi, не витримала й вона i, коли вiн
порпався в ©ствi, що нiяк не лiзло йому в горло, запитала, чого вiн трима
©© бiля себе.
- Хочу побачити справжню вiдьму, - сказав вiн, ледь-ледь усмiхаючись.
Вона не вiдповiла, а вночi, коди вийшла гола до сво © корови, вiн також
ступив на ганок. Стояли пiд мiсячним свiтлом, облитi неземним його
трепетом, пан Долинський уперше не ховався, а Меланка вперше не вдавала,
що не зна про його пiдглядини. Вони дивилися одне на одного з глибоким,
аж болючим сумом, вiн оглядав, не соромлячись, ©© тiло, ©© тугi й великi
перса й густу темноту в паху -волосся ©© струмувало в нiч, чорне, як
почуття, що давно тримало в лабетах пана Долинського. Очi ©© дивилися
темно й морочно, i вiн пiдiйшов до не© впритул.
- Не треба! - сказала вона пошепки, i вiн звалив ©© на траву. Рвав iз
себе одежу, а коли впустився в ©© розжарену темноту, вiдчув, що земля
закрутилася щосили, що вона стала глибока-глибока, що груди ©© печуть, як
жар, а волосся сплуталося з травою. Меланка застогнала, застогнав i вiн, i
вони покотилися разом iз землею й мiсяцем у неозору безвiсть, якiй нема
нi кiнця нi краю i в якiй горить чорний вогонь, що спалю i нiч, i його
обiйстя, i небо, i все живе та неживе.
- Ти не вiдьма! - сказав вiн пiсля всього. Вона втупилась у землю й
ридала. Тодi вiн схопив ©© за плечi й повернув до себе.
- Чу ш ти! - закричав вiн. - Ти не вiдьма, не вiдьма!
- Я вiдьма, - прошепотiла вона крiзь сльози. - I ваша милiсть у тому ще
перекона ться...
Щоразу, тiльки починало сутенiти, вона вiдчувала неспокiй. Потай
вибиралася з дому (вже поповерталися слуги, i вона покинула водити корову)
i, вилiзши крiзь дiрку в парканi, повiльно йшла геть. Простувала вузькою
стежкою в просi аж до просторо© левади, за якою темнiв, як гребiнь для
неба, гай. Пан Долинський iшов слiдом, а коли вона помiчала переслiдника,
прибавляла ходи. Нарештi кидалася бiгти, але вiн був немов прив'язаний до
не©. Вiдчувала жах, що немилосердно стьобав ©©, до того долучалося
хвилювання й солодка тривога, i вона бiгла, наче заслiплена. Але за нею,
мов тiнь, плелася кощава князева постать, i вона вже бiгла понад силу.
Колола ноги в будяки й траву, навколо сюрчали, мов божевiльнi, коники;
з-за гаю випливав мiсяць, великий i червоний, як розпечений кавун, - вона
вiдчувала трепет перед цим чудним свiтилом i впала б ниць помолитися його
холоднiй порожнечi, коли б за нею не тупотiли чоботи князя Долинського. I
вона знову бiгла, цього разу через заростi кущiв. Ховалася за тi кущi, але
чорна князева постать знаходила ©© скрiзь, i вона бiгла далi, задихана й
перестрашена, волосся ©© чiплялося за гiлки й боляче смикалося, одежа
розтрiпувалася, босi ноги збивались у кров; чула на карку гаряче дихання.
I знову бiгла, рвала сплутане гiлля, часом падала, але миттю зводилася, бо
над нею нависала чорна постать i вже тягла руки, щоб схопити ©©. I вона
бiгла, а за нею ступали важкi чоботи, i важке дихання обпiкало ©й спину.
Тодi Меланка вiдчувала, що вже не в силi бiгти, й повертала до темного
переслiдника перекошене з жаху обличчя. А вiн iшов до не©, швидко й
упевнено, вона ще бiгла мiж дерев, в гiллi плутався мiсяць, гукав пугач,
шелестiли крилами кажани, - сильнi руки жбурляли ©© раптом у траву.
Ридала, коли з не© зривано одежу, й боронилася, дряпаючись i випручуючись,
доки не втиснено ©© в землю й доки рештки сили не витiкали з не©. I вона
вiдчувала, як пахне земля, як чавить ©© страшенна вага, як проходить крiзь
не© пекучий струмiнь i захоплю ©© тiло важкий ритм. Вгорi гойдалися
мiсяць i дерева, сльози мочили ©й лице, i вона просила, молила не займати
©©, хоч уже давно була займана i хоч нiкуди уже ©й утекти. Потiм лежала,
розтерзана й переможена, а вiн смiявся. - Ти не вiдьма! - чула вона
твердий i, ©й здавалося, радiсний голос i не могла стриматися, щоб не
ридати ридма.
Вiн стояв над нею, великий i темний, а тодi повертався й iшов. Вона
зводилася з землi, збирала одежу й покiрно, як приборканий кiнь, плелася
за ним слiдцем. I все ставало навпаки: вiн iшов попереду, а тiнню його
ставала вона. Вiн навiть не повертався в ©© бiк, i вона вже бiгла за ним,
дряпаючи й ранячи тiло, доки опинялися перед дiркою в парканi. Тодi вiн
наказував ©й одягтися, i вона одягалася тремтячими руками, а потiм, уже в
його лiжку, коли ©© знову чавив страшний тягар, вiдчувала ще сильнiший
трем i вiддавалася йому з таким гарячим палом, що вiн безсило вiдкидався
на подушки й вiдразу ж засинав.
Дивилася на його одутле, немолоде обличчя, i ©й хотiлося вбити його пiд
таку хвилю. Тiло ©© струшувала ненависть, але покора розтоплювала ту
зненависть, i вона довго й важко думала, як би ©й утекти. Вже вiдчувалася,
мов стеблина на вiтрi, ще один подув, ще удар - i вона злама ться навiки.
Але прийшов мент, якого вона не сподiвалася. Одного вечора, коли
покликав ©© вiчний княженко-мiсяць, вона не почула за собою крокiв. Довго
йшла, весь час озираючись, але довкола стигла пустка, i все пiд мiсяцем
поперетворювалось у ру©ни. Наче потрощенi фортецi, витиналися дерева; мов
розритi вали, тяглися кущi, i вона опинилася раптом вiч-на-вiч з мiсяцем,
iз сухим шелестом кажанячих крил i з тужливими та розпачливими гуками
пугача, ©й здалося, що тут, у цiй дивнiй ночi, коли втратила власну тiнь,
вона руйну ться, як i все навколо, розпада ться й переста iснувати. Бо й
справдi, була сама i ще не могла прийти до тями, ще сподiвалася важкого
хрускоту за спиною, ще сподiвалася, що ©© схоплять сильнi, ведмежi руки й
розчавлять, мов квiтку, але довкола розляглися ру©ни, мiсяць також був
поруйнований, навколо вмирала трава, i Меланка кра чком мозку зрозумiла,
що на не© диха холодним ротом осiнь i що все навколо не© жовте. Дерева
теж майже вмерли, так само, як i цiла земля. I ©й стало холодно,
пропасниця струснула ©© тiло - вона впустилася на опале листя. Зимно дихав
лiс, зимно горлав пугач, - була беззахисна й нiкчемна, сльози роз'©дали ©й
обличчя, i вона перетворювалась у засипану листям землю, по якiй течуть
крижанi струмки. Мiсяць збуджував i гнiтив ©©, вона вже ледве-ледве дихала
i ставала пiд цим небом i пiд цим мiсяцем наче заблукла мураха, що
втратила надiю розшукати свiй мурашник.
I вона почала проказувати в цю нiч i до мiсяця лихi слова, вiд яких
терпла в не© на спинi шкiра i якi до решти руйнували ©©.
- Хай виздихають у тебе корови, - шепотiла вона, - хай найдуть на тебе
й на твiй дiм жаби i зжеруть тебе разом з усiм майном тво©м, хай паде тобi
на голову страшний мор i хай зрiвня ться з землею рiд твiй! Хай оточить
тебе гаддя, i ходи в тому кiльцi, поки не задубнеш, ходи i плач, ходи i
хай не ляже тобi на вуста усмiшка, хай розпадеться тiло тво i хай станеш
ти живою ру©ною. Нехай жiнкою той буде собача кропива, а товаришем колючий
будяк!
Шепотiла все пристраснiше, i ©й здавалося, що навколо повзають жаби й
гаддя, що пугач б' ©© тупим дзьобом у тiм'я, що вона вже зовсiм не живе у
цьому свiтi, хiба що лишилися цей мiсяць i зруйнований лiс. Бо вона
тремтiла дрiбним дрожем, i ©й було навiть жаль од тих слiв, якi вимовила.
Але холодна рiшучiсть знову заволодiла нею, i вона повiрила в те, у що
досi не вiрила сама i в що нiяк не хотiв вiрити князь: ставала серед цi ©
ночi вiдьмою, належала цiй теменi й належатиме ©й завжди. Вiд того дивний
жах заколисав i запестив ©© душу, вона побачила, що ©© тiло - суха
гiллячка, що ©© руки - хмиз, а ноги - поламанi пагони. Очi ©© - зорi в
небi, а волосся ©© - нiч, у якiй спить криниця, вуста ©© i журавель бiля
криницi - жах ©©, вуха ©© - крик пугача, а шия ©© - шумкий осiннiй лiс.
Жила в усьому тому дивним життям, поволi збирала в себе мiсячне сяйво, щоб
залишити там, у небi, холодну зиму й крижану вистиглу тарiль, яка поки що
сипле й сипле неживе срiбло, хмiльне, немов трунок, i нещадне, як крик...
I мор прийшов. Ще зранку в селi забили в дерев'янi калатала. До пана
примчав вершник вiд сiльського уряду i сповiстив, що з села вже вивозять
перших мертвих. Запахло димом, горiли хати уражених, калатала не стихали
нi на мить, сонце в небi посiрiло - дув важкий вологий вiтер. Дерева теж
вiдчули пригнобу, бо все наче попелом покрилось i змертвiло.
Меланка зачинилась у сво му поко©ку, i коли князь застукав до не©, не
вiдповiла. Вiн довго лаявся, грозився висадити дверi, але в поко© чулися
тiльки зiтхання й плач, i Долинський наказав слугам позачиняти всi хвiртки
й ворота. Слуги дивилися спiдлоба, жах уже доповзав i сюди, вили собаки, й
неспокiйно ревла худоба - в цей тривожний ранок ©© забули погодувати.
Конюший пана Долинського пiдiйшов до господаря, коли той вилiз на вежу над
ворiтьми. Видно було дими пожеж, бiгали, збираючи пожитки, люди, ладнали
вози, щоб утiкати.
- Ваша милiсть, певне, вiда те, звiдки це нещастя? - спитав конюший.
- Всi нещастя, - задумано вiдповiв князь, - вiд руки господньо©.
Конюший усмiхнувся, його обличчя освiтилося твердою затятiстю.
- Вiд руки господньо© чи вiд руки нечистого, - пробурмотiв вiн...
Вiд села вже ©хало до них кiлька вершникiв. Князь побачив той хiд
одразу, уздрiв сивi бороди дiдiв, що сидiли на конях, юрбу селян, що
зiбралася серед сiльського майдану.
- де сюди копний суд, - сказав конюший.
- Не мели дурниць! - обiрвав його князь.
- Я тiльки сказав, - з притиском повторив конюший, - що ©де копний суд.
- Чхати менi на копний суд! - буркнув князь Долинський, проте з вежi не
сходив. Бо його пойняло раптом розкаяння. Рiдко коли вiдчував його, але
коли вiдчував, мучився.
Вершники вже були зовсiм близько, i вiн, не повертаючи голови до
конюшого, наказав привести Меланку. Конюший мов чекав цього наказу, бо
вiдразу зник, i пан Долинський удруге вiдчув розкаяння. "Ну й хай!" -
подумав вiн.
Вершники до©хали до рову, i вiн побачив ©хнi схвильованi обличчя.
- Що скажете, люди? - голосно запитав вiн,
- Ти хова ш вiдьму, пане, - сказав йому найстарший. - Це вона наслала
нещастя...
Долинський озирнувся - вiд будинку уже вели Меланку. Була розстрiпана,
а одежа подерта. Але краса ©© так само паленiла, а може, навiть бiльше,
нiж звичайно. Горло Долинському стисла ядуха, i вiн хапнув ротом повiтря.
- Вона не вiдьма! - сумирно сказав вiн.
- Ми позива мо ©© на суд, - сказав найстарший з дiдiв.
- Гаразд! - сказав князь. - Ви ©© судитимете!.. Суд уже в'©жджав у
браму. Долинський спустився донизу й зирнув похмуро на Меланку, Та
вiдповiла йому iскристим поглядом, i вiн вiдчув, як кольнуло йому
всерединi - всi тi ночi, якi провели вони разом, прийшли раптом у цю
квилю; ©хнiй бiль та радiсть. Але довкола стояла сутiнна мла, довкола
сутiнно плавали обличчя членiв копного суду й слуг. Вiтер був аж мокрий, i
через те важко дихалося, хмари вже заволокли небо й, здавалося, от-от мали
брязнути дощем.
- Слухай, дiвчино, - сказав князь. - Цi люди з села. У них мор. Це ти
накликала нещастя?
Вона подивилася на нього незмигно й майже радiсно. Губи ©© торкнула
легка, як тремтiння стебла, всмiшка. Пан Долинський опустив очi.
- Тебе питають! - крикнув люто конюший.
- Так! - твердо сказала Меланка. - Це я накликала нещастя! Я, i менi
допомагали ©хнi сiльськi вiдьми...
- Це копний суд, - сказав князь, показуючи на селян. - Вони прийшли
судити тебе.
- Я стану перед ним, - тихо сказала Меланка. - Я вчинила грiх, i вони
можуть судити мене...
Вiн мовчав, тiльки дивився на не© з холодним здивуванням.
- А чи зна ш, що чека тебе?
- Те, що вони присудять, - сказала Меланка з викликом. - Менi i вiдьмам
©хнього села.
- Хто допомагав тобi? - спитав найстарший з селян.
- Палагна i Ганна, - твердо сказала Меланка.
- Чи вести тут зiзнання, чи, пане, накажете забрати ©©? - спитав
найстарший.
Князь промовчав. Подивився на Меланку, в не© було пiдбите око й
роздерта бiля ши© сорочка. Руки ©© стискались у кулаки, а босi ноги мiцно
стояли на сухiй безросiй травi. I його гойднула раптом хвиля незрозумiлого
презирства, незбагненного зла i яростi. Вiдчув майже на плечах це
розтривожене небо, вiтер i хмари, вiдчув тупу нерозважну самотнiсть та
порожнечу.
- Забирайте! - коротко сказав i пiшов геть.
I йому здалося, що чу за собою гаряче Меланчине дихання, що все це
лише мана, а вони повертаються з нiчних сво©х гульок, що вiн зайде зараз
до свого покою i прийме ©© в лiжко. А тодi все закрутиться, завертиться,
все розтопиться i зникне, лишиться тiльки ©© палючий вогонь i ©©
неймовiрно прекрасне обличчя. I вiн вiдчув, що йому хочеться тiкати з
цього двору, вiд цi © трави, по якiй ступають його ноги, i вiд цього неба,
що лежить на плечах: йому конче треба утекти вiд цього навадження й сну,
щоб знову нудьгувати довгi вечори, слухати патякання слуг чи принагiдних
гостей i кликати до голови найрiзноманiтнiшi марення. Тодi не буде нi
цього пломеню, нi цi © важко©, як нiч, i незрозумiло©, як нiч, порожнечi.
Вiн тiкав до сво © затишно© оселi i щоступня все бiльше вiддалявся вiд
сво © дивно© пристрастi i вiд свого, може, останнього божевiлля.
Але до свого дому вiн не дiйшов. Спинився раптово й вiдчув, що заповза
йому в душу незбагненний страх.
Здалося йому, що у темних сiнях хтось чи щось його чека . Здалося йому,
що то жiнка iз темним обличчям i дивовижно морочними очима. Чорна жiнка
простягла до нього руку й поманила до себе пальцем.
СИВI ХМАРИ
Свояк пана Ходачкiвського Никифор Твардовський при©хав до нього
надвечiр. Кинув повiддя слугам i ледве не вбiг у покiй, де пан
Ходачкiвський догризав ногу дикого вепра. Густо заливав м'ясиво мiцною
наливкою, i вiд того обличчя в пана Ходачкiвського було набрякле й
червоне. За столом сидiло ще з шестеро, тож Никифор Твардовський пiдсiв до
самого господаря i шепнув йому, що привiз важливi вiстi.
- Зачекайте, пане Твардовський, - задоволене й сито вiдповiв йому
Ходачкiвський, - я дослухаю, що менi розказу цей кабанець! Позавчора,
пане, у кас були чудовi лови!
Всi шестеро, що сидiли за столом, зареготали на той жарт, але пан
Твардовський сидiв, мiцно стуливши вуста.
- У пана такий та мничий вигляд, - сказала гарненька донька
Ходачкiвського. - Може, розкажете про новини й нам?
Пан Твардовський не вiдповiв.
- Хiба то щось невеселе? - перепитала донька Ходачкiвського.
Всi знову засмiялися, а Твардовський сидiв - анi пари з вуст.
Ходачкiвський позирнув на нього червоними бичачими очима й шумливо звiвся
з-за столу.
- Ходiмо, пане Твардовський, - вiн гикнув i втерся рукавом. - А то
панство помре з цiкавостi...
Застiльники ввiчливо ошкiрилися, а Твардовський застрибав, як ворон, за
тiлистим Ходачкiвським.
- Ах, цей пан Твардовський! - манiрно сказала донька Ходачкiвського. -
Завше вiн зi сво©ми та мницями.
У свiтлицi, де вони опинилися, Твардовський обнюхав усi кутки, навiть
за дверi визирнув.
- Все бо©теся пiдслухiв, пане Твардовський, - пробурмотiв
Ходачкiвський. - У мо му домi нема пiдслухачiв.
- Я дбаю про вас, пане! - спалахнув Твардовський.
- Ну, гаразд, - заспоко©в його Ходачкiвський, увалюючись ув услон. -
Можете розповiдати, тут i справдi нiкого нема.
Твардовський умостив дрiбне тiло на дзигель, i його обличчя споважнiло.
Позирнув на Ходачкiвського гострими оченятами i нарештi розтис тонкi
пошерхлi вуста:
- Привiз вашiй милостi вiстi, яких сподiвалися...
Ходачкiвський засопiв i насторожено поставив до Твардовського червоне
обличчя.
- Пан Долинський...
- Що пан Долинський? - жваво пiдхопив Ходачкiвський.
- Пан Долинський за тиждень вибира ться зi слугами до Луцька.
Ходачкiвський дивився на Твардовського червоними, набряклими очима,
наче хотiв просвердлувати цього задрипанця. Той, однак, спокiйно витримав
панський погляд.
- Це певнi вiстi? - спитав нарештi Ходачкiвський.
- Як те, що сиджу перед вами, - спокiйнiсiнько вiдмовив Твардовський. -
хав до вас, два днi не злазячи з коня.
- Достойнi речi достойно винагороджуються, - буркнув Ходачкiвський.
Пан Твардовський давно шаландався волинськими шляхами. В кишенях у
нього гуляв вiтер, але то не завдавало турбот пановi: мав-бо кебету в
головi i завше вмiв це доказати.
Вiн ви©хав вiд Ходачкiвського задоволений. У кишенi побрязкувало кiлька
талярiв, i Твардовський усмiхнувся куточком рота. Позаду телiпався на
охлялiй, майже слiпiй клячi слуга, i Твардовський задоволене подумав, що
вони можуть пропити сво© таляри у Звягелi. Його кiнь був теж абиякий, хоч
ронди й мали срiбне цяткування. Але вже сколупалися й поламалися, i пан
Твардовський оце тепер, задоволене ©дучи по дорозi, подумав i про новi
ронди, й про коня. Одежа в нього також не раз латалася, але дружина робила
це вправно - пан Твардовський мiг носити голову гордо. Вiн iще вб' ться в
колодочки i покаже цьому нiкчемному панству, яка сила та©ться в його
мiзерному тiлi.
Поки що мусив волочитися зi слугою дорогами - той прирiс до нього, як
реп'ях до собачого хвоста, мав виживляти i його; вони об'©жджали свiй
звичний шлях вiд пана до пана, де Твардовського все-таки гощено, хай i без
пошанiвку. Зате привозив часом гостинцi й сво©й жiнцi, що влаштувалася в
панiв Грунських господинею i могла прогодувати й десять таких, як ©©