Страница:
повернувся до Жабунихи. Все ще мала закоченi очi, свiтила бiльмами, а з
розтуленого темного рота виривалися спазматичнi видихи реготу.
- Пiзно ти злякався, хлопче, - мовила вона. - Треба було вiдмовлятися,
коли я ще здорова була. Тепер ти вже надто багато зна ш. Ти зна ш, а я вже
нi!
- Мучите мене, бабо! - сказав зимно хлопець.
- Одне одного мучимо. Всi чарiвники так умирають. Передають знання
сво , а самi його позбуваються. Коли ж усе передадуть, то й прокляття з
них знiма ться.
- То ви хочете, щоб я взяв собi ваше прокляття?
- Ти його вже взяв, - з ©© розтуленого рота посипалися натужнi хлипи. -
Так воно водиться в нас, чарiвникiв! Через це не лякайся й добудь науку до
кiнця.
Хлопець сiв на лаву i сперся руками об колiна.
- Що ж менi робити ще? - спитав.
- Спати обо будемо. Поклади мене на пiл. Не бiйся, легка я вже, як
хмиз...
Вiн пiдiйшов i без зусиль узяв стару на руки. Йому захотiлося
розмахнутися й брязкнути нею об пiдлогу. Але на нього дивилися пильнi
пронизливi очi. Поклав на пiл стару й вiдвернувся.
- Ще головного не зна ш, без чого не проживе наш брат, - сказала
Жабуниха й зiтхнула, наче згадала щось болюще.
- Щось iще? - повернувся до не© хлопець. Але вона вже спала. Рiвно
дихала, зносячи висхлi груди, i свiтло, яке облило ©© в цей мент iз вiкна,
зовсiм посинило ©й обличчя. Лежала синя й спокiйна, i вiн раптом вiдчув
жаль. Витяг руку перед собою, повернув долонею вгору i стис вказiвного
пальця. Тодi з вiкна через лутку скочив до нього бiлочубий хлопець iз
небесно-синiми очима. Зустрiлися поглядами, i вiн вiдчув, що щось утрача
в цьому свiтi. Щось сокровенне й незриме. Щось таке, про що ранiше не
здогадувався, але завжди мав. Хлопець iз небесними очима простяг руку й
поставив до нього долоню. Йому ж не захотiлося вiддати того сокровенного -
праг ще трохи потримати його бiля серця. Ще хоч хвилину, мить, але бiла
рука вже стисла перед ним пальцi, сховавши те, про що вiн думав. Хлопець
iз небесними очима засмiявся i знову полiз через лутку вiкна.
- Вiддай! - закричав юний чарiвник. - Чу ш, вiддай! Але йому вiдповiла
луна, наче стояв вiн у глибокiй кам'янiй долинi, бувши у нiй сам як
палець.
Ранок блимотiв мiрiадами iскор, бо кожна травина й бадилина дiстала по
сво©й чарiвнiй краплi й задоволене смоктала ©©, як цукерок. Запах бузкiв
хвилею плив iз горба i огорнув малу хатину, на призьбi яко© самотньо
завмер хлопець. Вiд села до вигону гнали худобу пастушки, i курява за нiч
настiльки, зволожiла, що й не димiлася. Рiчка стояла, загорнена густим
серпанком, - помiж верболозiв повз велетенський лахматий полоз з блискучою
спиною. Хлопець дивився на свiт примруженими очима, вдихав вологий
бузковий дух i мимоволi вiдчував, що саме так дивилася щоранку на цi
кра види його стара научителька.
Аж здригнувся, коли почув кроки.
- Ти теж до Жабунихи? - спитав чоловiк, переступаючи перелаза. - Щось
ти менi не до знаку. Доброго тобi ранку!
- Доброго ранку! - вiдказав, наче луною вiддав, хлопець. - Нетутешнiй
я...
- А стара де?
- Слаба вона. Вже i з лiжка не вста ... Чоловiк присвиснув i присiв
бiля нього.
- А ти теж за помiччю чи родич не©н?
- Родич, - вiдказав хлопець. - Чогось хотiли?
- Що ж хотiти, коли слаба. А я думав, що цi чортицi не хворiють...
- Чого це - чортицi? - аж перелякався хлопець.
- А хiба нi? Де б то простий чоловiк знав тi чари? Чорти ©м нашiптують.
Або, вiзьми, зiлля! Для мене воно все однаке: бур'ян, та й годi. А вони ж
нi: те вiд того, а це вiд цього.
Чоловiк говорив iз притамованою злiстю, а насамкiнець довершив свою
мову плюванням.
- Але прийшли таки до не©, коли припекло, - сказав хлопець.
- Бо припекло. Може, вона тiльки прикида ться? - пiдморгнув чоловiк. -
Мати моя он на стiни лiзе, так ©й болить!
- Не прикида ться, - сказав хлопець. - Руки й ноги ©й покорчило.
Чоловiк знову протяжно свиснув i зиркнув на хлопця.
- Отако©! Це вже, певне, бог кара! Коли бог кара, чортяка не
оборонить!.. Що ж менi робить з мо©м нещастям, не порадиш?
- Пiдiть до Варки Морозiвни.
- Варка того не зна, що Жабуниха. Варка сама себе вiдьмою робить, а ця
справжня! Ти сам не з ©хнього кодла?
- Моя мати ©© сестра у других.
- Та я не про те, - сказав чоловiк. - Розумно балака ш, хоч малий.
Може, теж вiдун?
- Нi, - сказав хлопець. - Прийшов провiдати тiтку.
- Шкода, - знову сплюнув чоловiк. - А може, я зайду, спитаюся?
Хлопець нiчого не вiдповiв, а чоловiк узявся за клямку.
- Руки-ноги, кажеш, покорчило? - перепитав.
Хлопць кивнув.
- Ну, то трясця ©© бери! - махнув рукою чоловiк i пiшов до перелазу. -
А ти чого не тiка ш вiдсiля? - повернувся вiд перелазу. - Тiкай, бо ще
вiдьмацтво тобi перекинеться!
Але хлопець знову нiчого не вiдповiв. Дивився на чоловiка, примруживши
очi, аж той стенув плечима, роззирнувся й пропав так само раптово, як
з'явився. Тодi хлопець почув, що його кличе стара. Хрипким, кволим
голосом, в якому були прохання та сльози. Вiн звiвся, аж хрупнули йому
кiстки в колiнах, i, рвонувши дверi, став на порозi.
- Ти тут? - мирно спитала стара. - А я вже боялася, що втiк.
- Менi нiкуди тiкати, - сказав хлопець.
- Хто це гомонiв?
- Якийсь чоловiк приходив. Хотiв од вас помочi.
- Тепер менi самiй треба помочi, - сказала Жабуниха. - Ходи набери в
повiтцi хмизу, розпалиш у печi.
- Холодно вам?
- Холодно? - стара засмiялася. - Таж звiсно, холодно. Але не для тепла
менi потрiбен вогонь. Варитимеш зiлля, щоб хоч трохи ноги менi зарухалися.
Я вже випросила у них на цей день.
- В кого це "в них"? - спитав хлопець.
- А хiба я знаю, хто мною вершить? - сказала Iваниха Галайдиха. - Коли
треба менi чого, прошу в обох: i в бога, i в диявола. Хтось там менi iз
них i пособля...
Сидiла на лавi, куди вiн ©© посадив, i парила ноги. Постогнувала при
цьому, а часом скрикувала, очевидно, не на жарт ©й болiло. Хлопець у цей
час запарював другий горщик зiлля, а потiм грiв те, що вистигло у цебрi.
Водночас i бiля кашi порався, i та солодко булькала, прiючи пiд покришкою.
- Треба нам покинути цю хату, - сказала Жабуниха, - бо коли взнав той
чоловiк про мою болiсть, скоро цiле село сюди стiчеться. Та й незатишно
стало менi тут: все чую близько ту гемонську Варку. А ми, хлопче, тепер
основну науку почнемо: навчишся у зiллi розумiтися.
- Куди ж ми пiдемо, коли ви такi кволi?
- Зможу йти сама, iтиму, - мовила Жабуниха. - А нi, запаку ш мене в
лантух i понесеш. Тiльки швидко йди. Я легка, сам упевнився, а в дорозi ще
легша тобi буду. До лiсу ми втечемо.
- По менi, хоч i до лiсу! - сказав хлопець, насипавши в миску кашi.
- Менi не сип, - застерегла стара. - Менi вже, хлопче, земна ©жа нi до
чого. Та й легша тобi буду, не по©вши. Горщик теж з собою вiзьмеш i мiрку
пшона, щоб не пропав там голодний.
- Ще встигну по©сти?
- Встигнеш. Той чоловiк - це Василь Корогода - саме жiнцi сво©й про мою
болiсть оповiда. Потiм його жiнка по селу побiжить...
- А ви як те пiзнали? - спитав хлопець, наминаючи кашу.
- Добрi вуха маю, - сказала стара й засмiялася. - Той, хто чу голос
трави, чи не втрапить тако© дрiбницi?
- А звiсно! - сказав хлопець i якийсь час мовчав ©вши. Зрештою,
обiзвався поважно: - От що я вам скажу, бабо! Зараз ви не трудiть собi
нiг. Я донесу вас до лiсу, а там ходити бiльше буде тра...
- Мудра твоя голова! - сказала Жабуниха. - Вiзьми он у кутку лантуха.
Вiн кинув у лантух мiрку пшона, дав бабi горщика i всадив ©© в мiх.
Звалив на плечi й майже не почув ваги. Вискочив на подвiр'я i роззирнувся.
Побачив вигiн, на якому й сьогоднi горiло вогнище, - пастушки варили щось
у казанку. По сiльськiй вулицi притьма поспiшала кудись молодиця, можливо,
то була Корогодиха, яка несла мiж люди новину про стару чарiвницю.
- Дорогою не ходи! - сказала за спиною стара. - Бiжи городами, попiд
горою стежка.
Звернув за хату й подався через городи. В цей час iз бузкiв бризнуло
пiснею вiд кiлькох солов'©в, i хлопець аж зупинився вражений.
- Не гайся! - пiдiгнала його стара. - Нiколи нам.
Подався стежкою попiд горою. I чим бiльше бiг, тим легшали йому ноги.
Вже не торкався стежки - летiв i тiльки вряди-годи вiдштовхувався вiд
землi. Дивна радiсть пойняла його всього: що це з ним дi ться в цей ранок?
Утрачав i сам вагу, як утратила ©© стара, i мiг би злетiти й над дерева.
Але тодi його напевне побачили б пастушки з вигону i люди з села. Через те
стримував бiг i мчав над самою землею. Вiдтак вiдчув, що не тiльки солов'©
в бузках спiвають, а таких спiвакiв тисяча. Ховаються вони в гiллi i в
травi, вони в повiтрi, а всi мають золотi горлянки. Всi пробудилися
водночас i радiсно ославили цей ранок. Йому здалося, що десь поруч з ним
бiжить i кiнь: бiлий, веселий та вiдчайдушний. Озирнувся, але нiчого не
побачив, адже той кiнь - це й був нинi вiн сам. Не вiдчув од того урази,
бо не чу урази кiнь, який мчить через залитий сонцем та росою свiт.
Нiколи не чу жалю копито, що розбива траву й квiти, адже i в тому своя
сокровеннiсть. I вiн помчав ще швидше, бо саме такого руху запрагло його
серце - було воно сьогоднi молоде й дзвiнке. Ця музика наповнила його до
краю i розiллялася навкруги - це ©© вiн почув од дерев, трави й неба.
- Поспiшай, хлопче, поспiшай! - шепотiла за його плечима стара. -
Поспiшай, бо менi вже дихати нiчим!
Вiн уже зовсiм не торкався землi. Не знав, звiдки береться те завзяте
тупотiння, яке чув, бо летiв, витягшись у стрiлу, i цього стрiму не було
йому забагато. Попереду швидко виростало темно-зелене море, i вiн мчав
саме до нього, бо знав, що там високi, хиткi хвилi, що йому треба поринути
саме в них i покритися ©хньою покровою. Вiдтак набере вiн у себе ново©
сили, бо дiстане остаточний порятунок од того, що мчиться за ними,
немилосердно стукаючи копитами. Зелене море вже дихало на них, розкриваючи
неозору пащеку, - там прiрва, в яку мають вони впасти, але то весела
прiрва, там живе зелена тиша, i саме там ма заговорити до нього трава i
все зело. Вiн мчав, не розбираючи дороги, через квiти й луги, через
видолинки та горби. Перелетiв рiку з верболозами i тiльки там торкнувся
землi. Йому здалося: щось крутнуло ним немилосердно i жбурнуло раптом у
зелене море, яке залюбки проковтнуло ©х, адже давно було голодне i давно
на них сподiвалося.
- Молодець! - сказала стара, вилазячи з мiшка. - Тепер нам нiхто не
завадить.
Хлопець лежав на лiсовiй галявинi, i груди його ходили ходором. Довкола
м'яко гули бджоли i стояла така тиша, що йому аж у вухах подзенькувало.
Просто перед ним захоплено цвiло ясно-син небо, i тiльки самiтний
жайворон висiв у ньому, ллючи додолу тепле срiбло спiву.
- Вставай! - сказала лагiдно Жабуниха. - Не час вилежуватися. Збирай
хмиз i лагодь вогнище...
Ходила по галявинi, ледь пересуваючи ногами, в руцi в не© була палиця,
i важко на не© налягала. Iнколи спинялася, зi стогоном згиналася й рвала
травину, квiтку чи бадилля. Складала ©х у збиранку, i хлопець, сiвши,
мовчки на не© дивився.
- Чи не чув, що я сказала? - повернулася стара. - Нiколи менi!..
© голос був сердитий, i стукнула вона палицею, але вiн так зачудовано
роззирав ©©, наче вперше побачив. Бо не здалася вона йому старою,
кощуватою й потворною, не були в не© покорченi руки й розпухлi ноги, не
було в не© чорне лице, а десь таке, яке вiн запам'ятав у сво © матерi.
Тодi начебто невидима заслона прочинилася перед ним. Побачив двiр,
зарослий травою i пухнастими кульбабами. Вiяв сильний вiтер i зривав
кульбаб'яче насiння, застеляючи ним двiр. I в тому димi чи теплому
снiгопадi з'явилася раптом усмiхнена жiнка. Вона прокрутилася кiлька разiв
по подвiр'©, а тодi почала зривати круглi кульбаб'ячi голови. Дмухала,
наче допомагаючи вiтру, i вiд того пуху на подвiр'© побiльшало. Маля в
довгiй бiлiй сорочцi i з густим золотим волоссям спинилося на порозi хати
i, дивлячись, як бавиться матiр, смiялося. Стрибнуло й собi в соковиту
траву i почало хапати долоньками пух. ©х покрило теплою круговертю,
безлiччю летючих пiр'©н - насипалося ©м того добра у волосся, - мати на
очах його сивiла. Вiн придивлявся до не© iз здивуванням та радiстю, адже
чудо прочував. Чудо в тому, що ця розсмiяна, щаслива й рiдна жiнка таки на
одне обличчя з Iванихою Галайдихою. Не з тi ю, яку пiзнав за кiлька
останнiх днiв, а з цi ю, яку уздрiв новими очима: знав-бо ©© стiльки часу
i стiльки часу за нею тужив! Вiдчув, що все життя, вiдколи одiйшла його
матiр у царство тiней, сподiвався на таку зустрiч - конче мала вiдбутися.
Тому й сидiв такий заворожений i так зачудовано i немовiрно вдивлявсь у
свою научительку й повелительку.
- Скажiть, бабо, - спитав вiн тихо, - а чи не знав я вас ранiше?
- Коли це ранiше? - спитала вона здивовано.
- Хiба я знаю? Десь ранiше. Так давно, що й не пам'ятаю?
- Ну, - вiдповiла стара. - Перейма ш мою науку i мене саму собi в душу
забира ш...
- Як це? - спитав вiн зчудовано.
- А хiба не помiтив, - вигукнула вона сердито, - що з кожною та мницею,
яку передаю тобi, мене менша , а тебе бiльша ? Хiба не чу ш у собi мо ©
сили?
- Чую, бабо, але чи добре це так?
- Добре, недобре - не нам судити! - аж скрикнула стара. - Не зiйти вже
нi менi, нi тобi з цi © стежки. В тебе я перейду i не вмру! Буду в тво©й
головi i в серцi.
- Бабо! - вигукнув хлопець, зриваючись. - А чи не поселя ться так у нас
чорт?
- Дурне тобi привидiлося, - пробурмотiла стара, вибираючи ще одну
бадилину. - Чорт там, де лихо людям твориться. А ми людей од нещастя
ряту мо. Не теревень, а збирай хмиз.
- Чого ж люди вас за чортицю вважають?
- Бо дурнi вони, тi люди! - спокiйно вiдказала стара. - Дурнi, а ще
бiльше заздрiснi. Слiпi, а ще бiльше невдячнi.
- Служите людям i ©х кленете?
- Авжеж! - сказала Iваниха Галайдиха, втираючи рукавом пiт iз чола. -
Це нас од гординi вберiга . Отож часом дозволяй собi таке: кляни людей i
свiт, але не пускай ненавистi в серце.
Вона стояла там, серед зiлля й трави, в зеленому морi, зарослiм
квiтами, вища i стрункiша, нiж завжди, розпрямила плечi - i полилася з ©©
очей така печаль, яко© не мiг витримати хлопець, бо щось незнайоме та
велике зворухнулось у його серцi, щось таке, як щастя, яке вiдчував вiн,
коли бiг, бувши веселим бiлим конем.
- Бабо, - спитав вiн урочисто, - це i ота ваша найбiльша та мниця?
- Найбiльша та мниця отут, у мо©й руцi, - сказала вона, простягаючи
стиснуту у жменi збираницю. - Голос трави, який я хочу, щоб ти достеменне
почув.
Вони сидiли бiля багаття, на якому прiло в горщику зiлля, й мовчали.
Гули довкола них бджоли, вибираючи з квiтiв мед, бо на цiй галявинi
сьогоднi його зiбралося багато. Довкола обступили ©х дуби й тихо
шелестiли, наче про щось велике нагадуючи. Стара приплющилась, i темне
обличчя ©© було наче з кореня вирiзане: йшла у цей мент по лискучiй
стежцi, що вела ©© в минуле. Дибала, спираючись об палицю, й розглядалася.
Бачила себе дiвчиною, а побiч - парубка, який iшов разом iз нею, - на
головi в не© був весiльний вiнок. Ступали в парi назустрiч роздутим, як
пухирi, зорям, i бiля них захоплено спiвали дружки. Парубок тримав ©© за
руку, а вона дивилася на нього закоханим поглядом. "Ще трохи, - сказала
вона йому, - i я вже навiки буду коло тебе. Я через це й чарiвницею стала,
щоб не забув ти мене, а я тебе. Щоб чекав, бо я таки тебе не забувала". -
"Так сильно любила?" - спитав вiн, лагiдно всмiхаючись. "Авжеж, -
вiдповiла вона, - бо що ми в цьому свiтi без любовi?"
Хлопець помiшував вариво в горщику: дивно й чудово воно пахло. Йому
здалося, що дуби звiдусiль пiдступилися ближче i вдихають у себе цей
аромат. Перестав дзвонити в небi жайворон, i змовкли бджоли. Були в цьому
лiсi самi.
- Не! - скрикнула раптом стара. - Вона не покинула нас, ця гаспидна
Варка!
Хлопець здригнувся. Глянув перелякано - дивилися на нього пильнi очi.
- Боюся я то© капосно© душi, - сказала Iваниха Галайдиха. - Боюся, що
розладна вона менi науку...
- Хiба таке можна розладнати? - спитав хлопець.
- Ще й як! Двоякi чарiвницi бувають у свiтi: доброчиннi й злочиннi.
- Ота Варка - злочинна?
Жабуниха подивилася на нього пригашеним зором.
- Того я не знаю. Та й нiколи менi вже те довiдуватися. Вiддамо це на
волю господню.
- Вiддамо! - вiдгукнувся хлопець.
- Нап' мося зараз цього зiлля, - сказала стара. - Обо нап' мося!
- Коли так треба, то й гаразд, - мовив хлопець i зняв горщика з вогню.
- Тепер обiйди галявину й роздивись у наш вiдунський спосiб. Коли хто
пiдгляда , помремо обидва!
Хлопець покiрно звiвся й неквапно пiшов по галявинi, обходячи ©© колом.
Часом зупинявся й наставляв руку. Дивився, але бачив тiльки дерева й
траву. Не було бiля них i духу живого: про те звiстила йому дивна, трохи
моторошна тиша. Зник i вiтер, все зача©лося примовкнувши. Зацiпенiло, бо
готувалося до великого сакраменту. Безживно повпускалося листя, начебто
вечiр на землю впав, i заснуло зiлля. Завмерли всi комахи й жуки, а може,
подалися з цього мiсця геть. Тихо конав серед галявини вогонь, i бiля
нього корчаво бовванiла стара Жабуниха. Хлопець iшов та йшов. Спинявся й
розглядався. Аж очi йому почали болiти, так виглядав! Але не уздрiв нiчого
й нiчого не почув. Начебто хтось заклав йому вуха воском i залiпив очi.
Саме тiльки зiлля, трава й дерева жили коло них. Напружене його серце
стислося, немов хто у жменю його взяв. Мозок забринiв, нiби в головi йому
були натягнутi струни. Iшов по колу та йшов. Мав незабаром його завершити,
але не поспiшав. Покидав у травi слiди й бачив ©х. Обпоясували галявину,
бо замикав ©© надiйним обручем.
- Чи ж побачив кого? - спитала стара, коли вiн дiйшов до не©.
- Нiкогiсiнько, - мовив хлопець, i обличчя його було таке спокiйне, як
i все навкруги.
- Перший вип' ш ти, - сказала Жабуниха. - Якраз половину... Але
стривай, - спинила вона його. - Ще одне тобi не сказала.
Подивилася на нього крiзь приплющенi повiки, але не побачила. Не мала
вже потреби нiкого бачити, тож i заговорила так, наче сама до себе
балакала:
- Не думай, що ти - це ти, i все! Ти крапля в цьому свiтi, кинута так
собi. Часточка однi © велико© душi. Ти - це часточка усього, що живого в
свiтi: i ця трава, що мнеш та косиш, i цей блискучий жук iз зеленими
крильми.
Вуста ©© ледь-ледь ворушилися, адже говорила вона незвичнi речi й
потребувала незвичних слiв. Все ство ©© вiд цього напружувалося, i вона
не так вимовляла, як вичавлювала iз себе слова:
- Учинивши комусь зло, ти собi його вчинив, так само i з добром. Убивши
когось чи зламавши - ти в собi щось убив чи зламав. Стережися того, бо з
тебе спиту ться бiльше, нiж з iнших.
Замовкла i знову дивилася. Знову не бачила нiкого перед собою, у нiй
лише мала iскра життя ще тлiла.
- На мене ж, хлопче, серця не май. З того свiту не клич i не питай
порад. Сам собi будь!..
Задихалася, бо важко ©й було вимовляти слова.
- Багато могтимеш i через це проклятий будеш! - сказала самим шепотом.
- За любов наругу прийматимеш, але завжди мудрий та поблажливий будь!
Чу ш?
- Чую, - сказав так само тихо хлопець. - А коли я захочу, бабо,
покинути все це? Коли захочу жити, як i всi люди? Похитала смутно головою
i ще смутнiше подивилася.
- Пий! Вже прийшла наша пора. Якраз половину випий! Приклав горщика до
вуст i випив стiльки, скiльки вона сказала.
- Це ти за себе випив, - мовила вона. - Тепер ще половину вiдпий!
Знову приклав горщика i знову напився.
- А це ти мене випив, - ще тихiше мовила вона. - Решту менi пiднеси...
Пила жадiбно, з захлином, наче поспiшала. Вiдчувала, що тече ©й по
жилах вогонь. Червоний, а часом i зелений. Червонi та зеленi хвилi покрили
©© й погасили зiр. Тiло почало корчитися, витягувалися чи скорочувалися
жили, щось у нiй росло, а щось зникало. Щось плакало, а щось
народжувалося. Ноги ©© входили в землю, й опинилась у нiй по колiна.
Розросталася там, у землi, розкладаючись на сотню тонких та довгих
коренiв. Тяглася все глибше i глибше. Торс ©© тоншав i тужавiв, твердiв i
покривався корою. Руки ©© розщепилися й розрослись у повiтрi. Голова
раптом розкололася, вибухши вогнем, i теж розкинулась у просторi тонким,
як нитки, гiлляччям. Те вiття вкривалося зеленим полум'ям, покриваючи ©© й
загортаючи. Палала тим вогнем i вже не могла думати. Могла тiльки слухати
землю та вiтер. Зда ться, ще хотiла щось сказати, але то був уже не шепiт,
а шелест. Тодi засмiявся у багаттi вогонь. Вистрибнув раптом зi свого ложа
i пiдскочив високо. Впав вiдтак на землю й розiйшовся димом. Дим покрив
цiлу галявину, i хлопець закричав перелякано. Зiрвався на рiвнi i, не
тямлячи себе, кинувся мiж дерева, що сердито й похмуро зашумiли. Покидав
той мертвий вогонь i той кущ, що раптово вирiс серед галявини. Бiг, i
земля стугонiла пiд ногами. Кашляв, викидаючи iз себе сизий дим i страх
свiй, - млiли йому ноги. Не ставало повiтря, тож розтулив рота i хекав, як
загнаний пес. Рвав ногами папороть й ожину, вдарявся вряди-годи об
стовбур, що несподiвано виростав на дорозi, i тихо зойкав. Загубив шапку,
i з-пiд не© раптом вилилося пишне, золоте волосся. Чiплялося за гiлля й
залишалося на ньому. Рука схопилася за груди i роздерла сорочку, щоб легше
було дихати. I випали з то© сорочки великi, бiлi дiвочi перса...
Дiвчина не могла спинитися. Невiдома сила гнала ©© по лiсi й гнала.
Стьобала по бiлих плечах - сльози заливали обличчя. Те обличчя темнiло вiд
слiз i зморщувалося. Хотiла конче втекти з цього страшного лiсу i вiд
велико© сво © поразки. Зрештою, не змогла далi бiгти. Впала просто в траву
й заридала по-дiвочому, жалiбно й безсило. Нараз затихла, звела голову й
слухала.
- Я тебе впiзнала. Варко Морозiвно, - почула вона тихий голос. - Давно
впiзнала...
- Це я не зi зла,, бабо, - прошепотiла Варка. - Гадала, так собi
пограюся, бо хiба не водиться таке мiж нами?
- Я не хотiла зла й тобi, - сказав голос.
- Де ви, бабо? - гукнула розпачливо.
- У тобi, Варко. Ти ж випила мене... I не вражайся. Тепер разом
житимемо. Все, що я знала, тепер знатимеш ти, i заплатила ти менi за це
сповна. Доки вiку твого, не забудеш мене, як не забула i я сво ©
навчительки. Я помру у тобi, коли ти помреш, але науку мою не згуби.
Варко!..
Слухала, сподiваючись почути ще якiсь слова. Але ©х не було. Глибока
тиша огорнула ©© зусiбiч, i нi шелесту, нi шереху не чулося. Нi спiву
пташок, нi зудiння комахи. Сидiла на травi i раптом побачила босi сво©
ноги. Були вони чорнi й репанi. Глянула перестрашено на руки - були вони
сухi й покритi старечим ластовинням. Тонко скрикнула Варка i схопилася.
Провела пальцями по обличчi й натрапила на зморщену стару шкiру. Схопила
пасмо волосся - сиве воно було й посiчене. Розгорнула сорочку - замiсть
пишних персiв побачила сухi й обвислi.
Знову кинулася бiгти. Думала, що бiжить, натомiсть ледве дибала.
Тримала в руках палицю й допомагала собi нею. Сльози все ще текли ©й по
лицях, вимиваючи на них новi рiвчаки. Зрештою, вiдчула, що вони висякли,
тi сльози. Завiювалася поволi ©й у груди лiсова тиша, i Варка забула
раптом усе, що тут вiдбулося.
Поверталася додому, хоч цей дiм ще треба було знайти. Можливо, вона
прийде до хати пiд зарослим бузками горбом, а можливо, й до то©, де жила
ранiше. Спинилася й прислухалася. Почула голос трави, i це не цвiркун
спiвав бiля нiг. Це не був голос звiра, птаха, комахи чи людини - так
могла говорити тiльки трава. Був той голос приглушений, як шепiт, але вона
його зрозумiла. Не так, як людську мову чи твариннi поклики - це був iнший
вимiр, i вона не могла розказати який. Не могла б перекласти той говiр на
мову людини, та й не потрiбно це було. Бiльше вiдчувала, нiж розумiла той
голос, бо його не можна сприймати iнакше. Бачила перед собою стежку i
повiльно по нiй дибала. Знала, що виведе ©© до рiдного села, де призначено
©й жити.
Ступала по зеленому вигонi, на якому палили вогнище хлопчаки i де
паслася худоба. Хлопцi про щось сперечалися, i вона почекала, поки
звернуть на не© увагу.
- Доброго дня вам, дiти, - сказала тихо. - Що це за село, що я у нього
прийшла?
- Мар'янiвка, - вiдказав ©й чорночубий хлопчак i смiливо подивився на
не©. - А вам кого, бабо?
- А чия ото хата скраю?
- Корогоди, - озвався хлопець. - А я його син.
- Чи не Василя часом? - спитала хвилюючись.
- Якого там Василя? - засмiявся хлопчак. - Василь уже давно помер.
- Помер? - скрикнула Варка. - А хiба це не твiй батько?
- Мiй батько? - засмiявся малий. - Забулися ви, бабо. То мiй дiд був
Василь!..
Вона стала й довго дивилася. Побачила раптом горб, густо зарослий
бузками, i повiльним кроком рушила туди. Iшла й невiдривне дивилася, наче
хотiла запалити на ньому мiрiади пишних i запахущих суцвiть. Хотiла того i
вiдчувала, що це в ©© волi. Тож iшла i йшла. I раптом там, на горбi, наче
вiтром дихнуло. Затремтiло повiтря i сколихнулося - вся гора розквiтла
разом i водночас. Безлiч тужавих суцвiть вибухнуло цвiтом, i все неначе
ясно-синiм смерком повилося. Тиху радiсть вiдчула Варка, торжество i
щастя. Все ще тримала погляд там, бiля бузкового моря, бо сподiвалася ще й
на друге диво. В цей мент i зойкнули несамовито солов'©. Залящали,
засвистiли, заколотили у срiбнi й золотi дзвiнки - це було похiдне першого
дива. Зрештою, вiдчула його, як щось одне, - як весну, що хоче жити й
плодоносити.
Варка задихнулася й мусила зупинитися. Задрижало ©й у грудях серце,
заболiло тонко, i вона перетерпiла цей бiль. I тiльки тодi прийшло те,
чого сподiвалася Iваниха Галайдиха. Варка полюбила цей горб i цi мiрiади
квiтiв. Полюбила спiв, що вихлипами линув звiдтiля, полюбила стежку, що
вела до напiвзруйновано© пустицi й саму пустицю. Рiзко повернулась у бiк
села i побачила трет диво. Село було покрите смерком, наче бузковi хвилi
скотилися i сюди, покривши чарiвним флером хати i вулицi. Отож вона
полюбила тi хати й вулицi i тих людей, що вийшли разом надвiр, щоб дихнути
чарiвним вечором. Вiд того перестало Варцi болiти в грудях, хоч обличчя
лишалося сумне i строге. Вона випросталася, стала вища й худiша. Вiдчула,
що ноги ©© стоять на травi i та знову промовля до не©. Тодi вона
вислухала тихий i сокровенний голос, адже до не© вiн вiщав.
За спиною почула рип дверей - рiзко повернулась у той бiк. У прочiл
пустицi, до яко© вона прямувала, прозорою тiнню ступила кощувата, зiгнута
постать, приклала руку до лоба й задивилася.
Варка сама нестямилася, як пiшла. Iшла, поспiшаючи до хати пiд бузковою
горою, i радiсно всмiхалася назустрiч тiй, що була, як двi краплi води,
схожа на не© й пильно ©© виглядала.
ПЕРЕВIЗНИК
Перевiзник прокинувся - хтось його гукав. У хатi було сутiнно й
розтуленого темного рота виривалися спазматичнi видихи реготу.
- Пiзно ти злякався, хлопче, - мовила вона. - Треба було вiдмовлятися,
коли я ще здорова була. Тепер ти вже надто багато зна ш. Ти зна ш, а я вже
нi!
- Мучите мене, бабо! - сказав зимно хлопець.
- Одне одного мучимо. Всi чарiвники так умирають. Передають знання
сво , а самi його позбуваються. Коли ж усе передадуть, то й прокляття з
них знiма ться.
- То ви хочете, щоб я взяв собi ваше прокляття?
- Ти його вже взяв, - з ©© розтуленого рота посипалися натужнi хлипи. -
Так воно водиться в нас, чарiвникiв! Через це не лякайся й добудь науку до
кiнця.
Хлопець сiв на лаву i сперся руками об колiна.
- Що ж менi робити ще? - спитав.
- Спати обо будемо. Поклади мене на пiл. Не бiйся, легка я вже, як
хмиз...
Вiн пiдiйшов i без зусиль узяв стару на руки. Йому захотiлося
розмахнутися й брязкнути нею об пiдлогу. Але на нього дивилися пильнi
пронизливi очi. Поклав на пiл стару й вiдвернувся.
- Ще головного не зна ш, без чого не проживе наш брат, - сказала
Жабуниха й зiтхнула, наче згадала щось болюще.
- Щось iще? - повернувся до не© хлопець. Але вона вже спала. Рiвно
дихала, зносячи висхлi груди, i свiтло, яке облило ©© в цей мент iз вiкна,
зовсiм посинило ©й обличчя. Лежала синя й спокiйна, i вiн раптом вiдчув
жаль. Витяг руку перед собою, повернув долонею вгору i стис вказiвного
пальця. Тодi з вiкна через лутку скочив до нього бiлочубий хлопець iз
небесно-синiми очима. Зустрiлися поглядами, i вiн вiдчув, що щось утрача
в цьому свiтi. Щось сокровенне й незриме. Щось таке, про що ранiше не
здогадувався, але завжди мав. Хлопець iз небесними очима простяг руку й
поставив до нього долоню. Йому ж не захотiлося вiддати того сокровенного -
праг ще трохи потримати його бiля серця. Ще хоч хвилину, мить, але бiла
рука вже стисла перед ним пальцi, сховавши те, про що вiн думав. Хлопець
iз небесними очима засмiявся i знову полiз через лутку вiкна.
- Вiддай! - закричав юний чарiвник. - Чу ш, вiддай! Але йому вiдповiла
луна, наче стояв вiн у глибокiй кам'янiй долинi, бувши у нiй сам як
палець.
Ранок блимотiв мiрiадами iскор, бо кожна травина й бадилина дiстала по
сво©й чарiвнiй краплi й задоволене смоктала ©©, як цукерок. Запах бузкiв
хвилею плив iз горба i огорнув малу хатину, на призьбi яко© самотньо
завмер хлопець. Вiд села до вигону гнали худобу пастушки, i курява за нiч
настiльки, зволожiла, що й не димiлася. Рiчка стояла, загорнена густим
серпанком, - помiж верболозiв повз велетенський лахматий полоз з блискучою
спиною. Хлопець дивився на свiт примруженими очима, вдихав вологий
бузковий дух i мимоволi вiдчував, що саме так дивилася щоранку на цi
кра види його стара научителька.
Аж здригнувся, коли почув кроки.
- Ти теж до Жабунихи? - спитав чоловiк, переступаючи перелаза. - Щось
ти менi не до знаку. Доброго тобi ранку!
- Доброго ранку! - вiдказав, наче луною вiддав, хлопець. - Нетутешнiй
я...
- А стара де?
- Слаба вона. Вже i з лiжка не вста ... Чоловiк присвиснув i присiв
бiля нього.
- А ти теж за помiччю чи родич не©н?
- Родич, - вiдказав хлопець. - Чогось хотiли?
- Що ж хотiти, коли слаба. А я думав, що цi чортицi не хворiють...
- Чого це - чортицi? - аж перелякався хлопець.
- А хiба нi? Де б то простий чоловiк знав тi чари? Чорти ©м нашiптують.
Або, вiзьми, зiлля! Для мене воно все однаке: бур'ян, та й годi. А вони ж
нi: те вiд того, а це вiд цього.
Чоловiк говорив iз притамованою злiстю, а насамкiнець довершив свою
мову плюванням.
- Але прийшли таки до не©, коли припекло, - сказав хлопець.
- Бо припекло. Може, вона тiльки прикида ться? - пiдморгнув чоловiк. -
Мати моя он на стiни лiзе, так ©й болить!
- Не прикида ться, - сказав хлопець. - Руки й ноги ©й покорчило.
Чоловiк знову протяжно свиснув i зиркнув на хлопця.
- Отако©! Це вже, певне, бог кара! Коли бог кара, чортяка не
оборонить!.. Що ж менi робить з мо©м нещастям, не порадиш?
- Пiдiть до Варки Морозiвни.
- Варка того не зна, що Жабуниха. Варка сама себе вiдьмою робить, а ця
справжня! Ти сам не з ©хнього кодла?
- Моя мати ©© сестра у других.
- Та я не про те, - сказав чоловiк. - Розумно балака ш, хоч малий.
Може, теж вiдун?
- Нi, - сказав хлопець. - Прийшов провiдати тiтку.
- Шкода, - знову сплюнув чоловiк. - А може, я зайду, спитаюся?
Хлопець нiчого не вiдповiв, а чоловiк узявся за клямку.
- Руки-ноги, кажеш, покорчило? - перепитав.
Хлопць кивнув.
- Ну, то трясця ©© бери! - махнув рукою чоловiк i пiшов до перелазу. -
А ти чого не тiка ш вiдсiля? - повернувся вiд перелазу. - Тiкай, бо ще
вiдьмацтво тобi перекинеться!
Але хлопець знову нiчого не вiдповiв. Дивився на чоловiка, примруживши
очi, аж той стенув плечима, роззирнувся й пропав так само раптово, як
з'явився. Тодi хлопець почув, що його кличе стара. Хрипким, кволим
голосом, в якому були прохання та сльози. Вiн звiвся, аж хрупнули йому
кiстки в колiнах, i, рвонувши дверi, став на порозi.
- Ти тут? - мирно спитала стара. - А я вже боялася, що втiк.
- Менi нiкуди тiкати, - сказав хлопець.
- Хто це гомонiв?
- Якийсь чоловiк приходив. Хотiв од вас помочi.
- Тепер менi самiй треба помочi, - сказала Жабуниха. - Ходи набери в
повiтцi хмизу, розпалиш у печi.
- Холодно вам?
- Холодно? - стара засмiялася. - Таж звiсно, холодно. Але не для тепла
менi потрiбен вогонь. Варитимеш зiлля, щоб хоч трохи ноги менi зарухалися.
Я вже випросила у них на цей день.
- В кого це "в них"? - спитав хлопець.
- А хiба я знаю, хто мною вершить? - сказала Iваниха Галайдиха. - Коли
треба менi чого, прошу в обох: i в бога, i в диявола. Хтось там менi iз
них i пособля...
Сидiла на лавi, куди вiн ©© посадив, i парила ноги. Постогнувала при
цьому, а часом скрикувала, очевидно, не на жарт ©й болiло. Хлопець у цей
час запарював другий горщик зiлля, а потiм грiв те, що вистигло у цебрi.
Водночас i бiля кашi порався, i та солодко булькала, прiючи пiд покришкою.
- Треба нам покинути цю хату, - сказала Жабуниха, - бо коли взнав той
чоловiк про мою болiсть, скоро цiле село сюди стiчеться. Та й незатишно
стало менi тут: все чую близько ту гемонську Варку. А ми, хлопче, тепер
основну науку почнемо: навчишся у зiллi розумiтися.
- Куди ж ми пiдемо, коли ви такi кволi?
- Зможу йти сама, iтиму, - мовила Жабуниха. - А нi, запаку ш мене в
лантух i понесеш. Тiльки швидко йди. Я легка, сам упевнився, а в дорозi ще
легша тобi буду. До лiсу ми втечемо.
- По менi, хоч i до лiсу! - сказав хлопець, насипавши в миску кашi.
- Менi не сип, - застерегла стара. - Менi вже, хлопче, земна ©жа нi до
чого. Та й легша тобi буду, не по©вши. Горщик теж з собою вiзьмеш i мiрку
пшона, щоб не пропав там голодний.
- Ще встигну по©сти?
- Встигнеш. Той чоловiк - це Василь Корогода - саме жiнцi сво©й про мою
болiсть оповiда. Потiм його жiнка по селу побiжить...
- А ви як те пiзнали? - спитав хлопець, наминаючи кашу.
- Добрi вуха маю, - сказала стара й засмiялася. - Той, хто чу голос
трави, чи не втрапить тако© дрiбницi?
- А звiсно! - сказав хлопець i якийсь час мовчав ©вши. Зрештою,
обiзвався поважно: - От що я вам скажу, бабо! Зараз ви не трудiть собi
нiг. Я донесу вас до лiсу, а там ходити бiльше буде тра...
- Мудра твоя голова! - сказала Жабуниха. - Вiзьми он у кутку лантуха.
Вiн кинув у лантух мiрку пшона, дав бабi горщика i всадив ©© в мiх.
Звалив на плечi й майже не почув ваги. Вискочив на подвiр'я i роззирнувся.
Побачив вигiн, на якому й сьогоднi горiло вогнище, - пастушки варили щось
у казанку. По сiльськiй вулицi притьма поспiшала кудись молодиця, можливо,
то була Корогодиха, яка несла мiж люди новину про стару чарiвницю.
- Дорогою не ходи! - сказала за спиною стара. - Бiжи городами, попiд
горою стежка.
Звернув за хату й подався через городи. В цей час iз бузкiв бризнуло
пiснею вiд кiлькох солов'©в, i хлопець аж зупинився вражений.
- Не гайся! - пiдiгнала його стара. - Нiколи нам.
Подався стежкою попiд горою. I чим бiльше бiг, тим легшали йому ноги.
Вже не торкався стежки - летiв i тiльки вряди-годи вiдштовхувався вiд
землi. Дивна радiсть пойняла його всього: що це з ним дi ться в цей ранок?
Утрачав i сам вагу, як утратила ©© стара, i мiг би злетiти й над дерева.
Але тодi його напевне побачили б пастушки з вигону i люди з села. Через те
стримував бiг i мчав над самою землею. Вiдтак вiдчув, що не тiльки солов'©
в бузках спiвають, а таких спiвакiв тисяча. Ховаються вони в гiллi i в
травi, вони в повiтрi, а всi мають золотi горлянки. Всi пробудилися
водночас i радiсно ославили цей ранок. Йому здалося, що десь поруч з ним
бiжить i кiнь: бiлий, веселий та вiдчайдушний. Озирнувся, але нiчого не
побачив, адже той кiнь - це й був нинi вiн сам. Не вiдчув од того урази,
бо не чу урази кiнь, який мчить через залитий сонцем та росою свiт.
Нiколи не чу жалю копито, що розбива траву й квiти, адже i в тому своя
сокровеннiсть. I вiн помчав ще швидше, бо саме такого руху запрагло його
серце - було воно сьогоднi молоде й дзвiнке. Ця музика наповнила його до
краю i розiллялася навкруги - це ©© вiн почув од дерев, трави й неба.
- Поспiшай, хлопче, поспiшай! - шепотiла за його плечима стара. -
Поспiшай, бо менi вже дихати нiчим!
Вiн уже зовсiм не торкався землi. Не знав, звiдки береться те завзяте
тупотiння, яке чув, бо летiв, витягшись у стрiлу, i цього стрiму не було
йому забагато. Попереду швидко виростало темно-зелене море, i вiн мчав
саме до нього, бо знав, що там високi, хиткi хвилi, що йому треба поринути
саме в них i покритися ©хньою покровою. Вiдтак набере вiн у себе ново©
сили, бо дiстане остаточний порятунок од того, що мчиться за ними,
немилосердно стукаючи копитами. Зелене море вже дихало на них, розкриваючи
неозору пащеку, - там прiрва, в яку мають вони впасти, але то весела
прiрва, там живе зелена тиша, i саме там ма заговорити до нього трава i
все зело. Вiн мчав, не розбираючи дороги, через квiти й луги, через
видолинки та горби. Перелетiв рiку з верболозами i тiльки там торкнувся
землi. Йому здалося: щось крутнуло ним немилосердно i жбурнуло раптом у
зелене море, яке залюбки проковтнуло ©х, адже давно було голодне i давно
на них сподiвалося.
- Молодець! - сказала стара, вилазячи з мiшка. - Тепер нам нiхто не
завадить.
Хлопець лежав на лiсовiй галявинi, i груди його ходили ходором. Довкола
м'яко гули бджоли i стояла така тиша, що йому аж у вухах подзенькувало.
Просто перед ним захоплено цвiло ясно-син небо, i тiльки самiтний
жайворон висiв у ньому, ллючи додолу тепле срiбло спiву.
- Вставай! - сказала лагiдно Жабуниха. - Не час вилежуватися. Збирай
хмиз i лагодь вогнище...
Ходила по галявинi, ледь пересуваючи ногами, в руцi в не© була палиця,
i важко на не© налягала. Iнколи спинялася, зi стогоном згиналася й рвала
травину, квiтку чи бадилля. Складала ©х у збиранку, i хлопець, сiвши,
мовчки на не© дивився.
- Чи не чув, що я сказала? - повернулася стара. - Нiколи менi!..
© голос був сердитий, i стукнула вона палицею, але вiн так зачудовано
роззирав ©©, наче вперше побачив. Бо не здалася вона йому старою,
кощуватою й потворною, не були в не© покорченi руки й розпухлi ноги, не
було в не© чорне лице, а десь таке, яке вiн запам'ятав у сво © матерi.
Тодi начебто невидима заслона прочинилася перед ним. Побачив двiр,
зарослий травою i пухнастими кульбабами. Вiяв сильний вiтер i зривав
кульбаб'яче насiння, застеляючи ним двiр. I в тому димi чи теплому
снiгопадi з'явилася раптом усмiхнена жiнка. Вона прокрутилася кiлька разiв
по подвiр'©, а тодi почала зривати круглi кульбаб'ячi голови. Дмухала,
наче допомагаючи вiтру, i вiд того пуху на подвiр'© побiльшало. Маля в
довгiй бiлiй сорочцi i з густим золотим волоссям спинилося на порозi хати
i, дивлячись, як бавиться матiр, смiялося. Стрибнуло й собi в соковиту
траву i почало хапати долоньками пух. ©х покрило теплою круговертю,
безлiччю летючих пiр'©н - насипалося ©м того добра у волосся, - мати на
очах його сивiла. Вiн придивлявся до не© iз здивуванням та радiстю, адже
чудо прочував. Чудо в тому, що ця розсмiяна, щаслива й рiдна жiнка таки на
одне обличчя з Iванихою Галайдихою. Не з тi ю, яку пiзнав за кiлька
останнiх днiв, а з цi ю, яку уздрiв новими очима: знав-бо ©© стiльки часу
i стiльки часу за нею тужив! Вiдчув, що все життя, вiдколи одiйшла його
матiр у царство тiней, сподiвався на таку зустрiч - конче мала вiдбутися.
Тому й сидiв такий заворожений i так зачудовано i немовiрно вдивлявсь у
свою научительку й повелительку.
- Скажiть, бабо, - спитав вiн тихо, - а чи не знав я вас ранiше?
- Коли це ранiше? - спитала вона здивовано.
- Хiба я знаю? Десь ранiше. Так давно, що й не пам'ятаю?
- Ну, - вiдповiла стара. - Перейма ш мою науку i мене саму собi в душу
забира ш...
- Як це? - спитав вiн зчудовано.
- А хiба не помiтив, - вигукнула вона сердито, - що з кожною та мницею,
яку передаю тобi, мене менша , а тебе бiльша ? Хiба не чу ш у собi мо ©
сили?
- Чую, бабо, але чи добре це так?
- Добре, недобре - не нам судити! - аж скрикнула стара. - Не зiйти вже
нi менi, нi тобi з цi © стежки. В тебе я перейду i не вмру! Буду в тво©й
головi i в серцi.
- Бабо! - вигукнув хлопець, зриваючись. - А чи не поселя ться так у нас
чорт?
- Дурне тобi привидiлося, - пробурмотiла стара, вибираючи ще одну
бадилину. - Чорт там, де лихо людям твориться. А ми людей од нещастя
ряту мо. Не теревень, а збирай хмиз.
- Чого ж люди вас за чортицю вважають?
- Бо дурнi вони, тi люди! - спокiйно вiдказала стара. - Дурнi, а ще
бiльше заздрiснi. Слiпi, а ще бiльше невдячнi.
- Служите людям i ©х кленете?
- Авжеж! - сказала Iваниха Галайдиха, втираючи рукавом пiт iз чола. -
Це нас од гординi вберiга . Отож часом дозволяй собi таке: кляни людей i
свiт, але не пускай ненавистi в серце.
Вона стояла там, серед зiлля й трави, в зеленому морi, зарослiм
квiтами, вища i стрункiша, нiж завжди, розпрямила плечi - i полилася з ©©
очей така печаль, яко© не мiг витримати хлопець, бо щось незнайоме та
велике зворухнулось у його серцi, щось таке, як щастя, яке вiдчував вiн,
коли бiг, бувши веселим бiлим конем.
- Бабо, - спитав вiн урочисто, - це i ота ваша найбiльша та мниця?
- Найбiльша та мниця отут, у мо©й руцi, - сказала вона, простягаючи
стиснуту у жменi збираницю. - Голос трави, який я хочу, щоб ти достеменне
почув.
Вони сидiли бiля багаття, на якому прiло в горщику зiлля, й мовчали.
Гули довкола них бджоли, вибираючи з квiтiв мед, бо на цiй галявинi
сьогоднi його зiбралося багато. Довкола обступили ©х дуби й тихо
шелестiли, наче про щось велике нагадуючи. Стара приплющилась, i темне
обличчя ©© було наче з кореня вирiзане: йшла у цей мент по лискучiй
стежцi, що вела ©© в минуле. Дибала, спираючись об палицю, й розглядалася.
Бачила себе дiвчиною, а побiч - парубка, який iшов разом iз нею, - на
головi в не© був весiльний вiнок. Ступали в парi назустрiч роздутим, як
пухирi, зорям, i бiля них захоплено спiвали дружки. Парубок тримав ©© за
руку, а вона дивилася на нього закоханим поглядом. "Ще трохи, - сказала
вона йому, - i я вже навiки буду коло тебе. Я через це й чарiвницею стала,
щоб не забув ти мене, а я тебе. Щоб чекав, бо я таки тебе не забувала". -
"Так сильно любила?" - спитав вiн, лагiдно всмiхаючись. "Авжеж, -
вiдповiла вона, - бо що ми в цьому свiтi без любовi?"
Хлопець помiшував вариво в горщику: дивно й чудово воно пахло. Йому
здалося, що дуби звiдусiль пiдступилися ближче i вдихають у себе цей
аромат. Перестав дзвонити в небi жайворон, i змовкли бджоли. Були в цьому
лiсi самi.
- Не! - скрикнула раптом стара. - Вона не покинула нас, ця гаспидна
Варка!
Хлопець здригнувся. Глянув перелякано - дивилися на нього пильнi очi.
- Боюся я то© капосно© душi, - сказала Iваниха Галайдиха. - Боюся, що
розладна вона менi науку...
- Хiба таке можна розладнати? - спитав хлопець.
- Ще й як! Двоякi чарiвницi бувають у свiтi: доброчиннi й злочиннi.
- Ота Варка - злочинна?
Жабуниха подивилася на нього пригашеним зором.
- Того я не знаю. Та й нiколи менi вже те довiдуватися. Вiддамо це на
волю господню.
- Вiддамо! - вiдгукнувся хлопець.
- Нап' мося зараз цього зiлля, - сказала стара. - Обо нап' мося!
- Коли так треба, то й гаразд, - мовив хлопець i зняв горщика з вогню.
- Тепер обiйди галявину й роздивись у наш вiдунський спосiб. Коли хто
пiдгляда , помремо обидва!
Хлопець покiрно звiвся й неквапно пiшов по галявинi, обходячи ©© колом.
Часом зупинявся й наставляв руку. Дивився, але бачив тiльки дерева й
траву. Не було бiля них i духу живого: про те звiстила йому дивна, трохи
моторошна тиша. Зник i вiтер, все зача©лося примовкнувши. Зацiпенiло, бо
готувалося до великого сакраменту. Безживно повпускалося листя, начебто
вечiр на землю впав, i заснуло зiлля. Завмерли всi комахи й жуки, а може,
подалися з цього мiсця геть. Тихо конав серед галявини вогонь, i бiля
нього корчаво бовванiла стара Жабуниха. Хлопець iшов та йшов. Спинявся й
розглядався. Аж очi йому почали болiти, так виглядав! Але не уздрiв нiчого
й нiчого не почув. Начебто хтось заклав йому вуха воском i залiпив очi.
Саме тiльки зiлля, трава й дерева жили коло них. Напружене його серце
стислося, немов хто у жменю його взяв. Мозок забринiв, нiби в головi йому
були натягнутi струни. Iшов по колу та йшов. Мав незабаром його завершити,
але не поспiшав. Покидав у травi слiди й бачив ©х. Обпоясували галявину,
бо замикав ©© надiйним обручем.
- Чи ж побачив кого? - спитала стара, коли вiн дiйшов до не©.
- Нiкогiсiнько, - мовив хлопець, i обличчя його було таке спокiйне, як
i все навкруги.
- Перший вип' ш ти, - сказала Жабуниха. - Якраз половину... Але
стривай, - спинила вона його. - Ще одне тобi не сказала.
Подивилася на нього крiзь приплющенi повiки, але не побачила. Не мала
вже потреби нiкого бачити, тож i заговорила так, наче сама до себе
балакала:
- Не думай, що ти - це ти, i все! Ти крапля в цьому свiтi, кинута так
собi. Часточка однi © велико© душi. Ти - це часточка усього, що живого в
свiтi: i ця трава, що мнеш та косиш, i цей блискучий жук iз зеленими
крильми.
Вуста ©© ледь-ледь ворушилися, адже говорила вона незвичнi речi й
потребувала незвичних слiв. Все ство ©© вiд цього напружувалося, i вона
не так вимовляла, як вичавлювала iз себе слова:
- Учинивши комусь зло, ти собi його вчинив, так само i з добром. Убивши
когось чи зламавши - ти в собi щось убив чи зламав. Стережися того, бо з
тебе спиту ться бiльше, нiж з iнших.
Замовкла i знову дивилася. Знову не бачила нiкого перед собою, у нiй
лише мала iскра життя ще тлiла.
- На мене ж, хлопче, серця не май. З того свiту не клич i не питай
порад. Сам собi будь!..
Задихалася, бо важко ©й було вимовляти слова.
- Багато могтимеш i через це проклятий будеш! - сказала самим шепотом.
- За любов наругу прийматимеш, але завжди мудрий та поблажливий будь!
Чу ш?
- Чую, - сказав так само тихо хлопець. - А коли я захочу, бабо,
покинути все це? Коли захочу жити, як i всi люди? Похитала смутно головою
i ще смутнiше подивилася.
- Пий! Вже прийшла наша пора. Якраз половину випий! Приклав горщика до
вуст i випив стiльки, скiльки вона сказала.
- Це ти за себе випив, - мовила вона. - Тепер ще половину вiдпий!
Знову приклав горщика i знову напився.
- А це ти мене випив, - ще тихiше мовила вона. - Решту менi пiднеси...
Пила жадiбно, з захлином, наче поспiшала. Вiдчувала, що тече ©й по
жилах вогонь. Червоний, а часом i зелений. Червонi та зеленi хвилi покрили
©© й погасили зiр. Тiло почало корчитися, витягувалися чи скорочувалися
жили, щось у нiй росло, а щось зникало. Щось плакало, а щось
народжувалося. Ноги ©© входили в землю, й опинилась у нiй по колiна.
Розросталася там, у землi, розкладаючись на сотню тонких та довгих
коренiв. Тяглася все глибше i глибше. Торс ©© тоншав i тужавiв, твердiв i
покривався корою. Руки ©© розщепилися й розрослись у повiтрi. Голова
раптом розкололася, вибухши вогнем, i теж розкинулась у просторi тонким,
як нитки, гiлляччям. Те вiття вкривалося зеленим полум'ям, покриваючи ©© й
загортаючи. Палала тим вогнем i вже не могла думати. Могла тiльки слухати
землю та вiтер. Зда ться, ще хотiла щось сказати, але то був уже не шепiт,
а шелест. Тодi засмiявся у багаттi вогонь. Вистрибнув раптом зi свого ложа
i пiдскочив високо. Впав вiдтак на землю й розiйшовся димом. Дим покрив
цiлу галявину, i хлопець закричав перелякано. Зiрвався на рiвнi i, не
тямлячи себе, кинувся мiж дерева, що сердито й похмуро зашумiли. Покидав
той мертвий вогонь i той кущ, що раптово вирiс серед галявини. Бiг, i
земля стугонiла пiд ногами. Кашляв, викидаючи iз себе сизий дим i страх
свiй, - млiли йому ноги. Не ставало повiтря, тож розтулив рота i хекав, як
загнаний пес. Рвав ногами папороть й ожину, вдарявся вряди-годи об
стовбур, що несподiвано виростав на дорозi, i тихо зойкав. Загубив шапку,
i з-пiд не© раптом вилилося пишне, золоте волосся. Чiплялося за гiлля й
залишалося на ньому. Рука схопилася за груди i роздерла сорочку, щоб легше
було дихати. I випали з то© сорочки великi, бiлi дiвочi перса...
Дiвчина не могла спинитися. Невiдома сила гнала ©© по лiсi й гнала.
Стьобала по бiлих плечах - сльози заливали обличчя. Те обличчя темнiло вiд
слiз i зморщувалося. Хотiла конче втекти з цього страшного лiсу i вiд
велико© сво © поразки. Зрештою, не змогла далi бiгти. Впала просто в траву
й заридала по-дiвочому, жалiбно й безсило. Нараз затихла, звела голову й
слухала.
- Я тебе впiзнала. Варко Морозiвно, - почула вона тихий голос. - Давно
впiзнала...
- Це я не зi зла,, бабо, - прошепотiла Варка. - Гадала, так собi
пограюся, бо хiба не водиться таке мiж нами?
- Я не хотiла зла й тобi, - сказав голос.
- Де ви, бабо? - гукнула розпачливо.
- У тобi, Варко. Ти ж випила мене... I не вражайся. Тепер разом
житимемо. Все, що я знала, тепер знатимеш ти, i заплатила ти менi за це
сповна. Доки вiку твого, не забудеш мене, як не забула i я сво ©
навчительки. Я помру у тобi, коли ти помреш, але науку мою не згуби.
Варко!..
Слухала, сподiваючись почути ще якiсь слова. Але ©х не було. Глибока
тиша огорнула ©© зусiбiч, i нi шелесту, нi шереху не чулося. Нi спiву
пташок, нi зудiння комахи. Сидiла на травi i раптом побачила босi сво©
ноги. Були вони чорнi й репанi. Глянула перестрашено на руки - були вони
сухi й покритi старечим ластовинням. Тонко скрикнула Варка i схопилася.
Провела пальцями по обличчi й натрапила на зморщену стару шкiру. Схопила
пасмо волосся - сиве воно було й посiчене. Розгорнула сорочку - замiсть
пишних персiв побачила сухi й обвислi.
Знову кинулася бiгти. Думала, що бiжить, натомiсть ледве дибала.
Тримала в руках палицю й допомагала собi нею. Сльози все ще текли ©й по
лицях, вимиваючи на них новi рiвчаки. Зрештою, вiдчула, що вони висякли,
тi сльози. Завiювалася поволi ©й у груди лiсова тиша, i Варка забула
раптом усе, що тут вiдбулося.
Поверталася додому, хоч цей дiм ще треба було знайти. Можливо, вона
прийде до хати пiд зарослим бузками горбом, а можливо, й до то©, де жила
ранiше. Спинилася й прислухалася. Почула голос трави, i це не цвiркун
спiвав бiля нiг. Це не був голос звiра, птаха, комахи чи людини - так
могла говорити тiльки трава. Був той голос приглушений, як шепiт, але вона
його зрозумiла. Не так, як людську мову чи твариннi поклики - це був iнший
вимiр, i вона не могла розказати який. Не могла б перекласти той говiр на
мову людини, та й не потрiбно це було. Бiльше вiдчувала, нiж розумiла той
голос, бо його не можна сприймати iнакше. Бачила перед собою стежку i
повiльно по нiй дибала. Знала, що виведе ©© до рiдного села, де призначено
©й жити.
Ступала по зеленому вигонi, на якому палили вогнище хлопчаки i де
паслася худоба. Хлопцi про щось сперечалися, i вона почекала, поки
звернуть на не© увагу.
- Доброго дня вам, дiти, - сказала тихо. - Що це за село, що я у нього
прийшла?
- Мар'янiвка, - вiдказав ©й чорночубий хлопчак i смiливо подивився на
не©. - А вам кого, бабо?
- А чия ото хата скраю?
- Корогоди, - озвався хлопець. - А я його син.
- Чи не Василя часом? - спитала хвилюючись.
- Якого там Василя? - засмiявся хлопчак. - Василь уже давно помер.
- Помер? - скрикнула Варка. - А хiба це не твiй батько?
- Мiй батько? - засмiявся малий. - Забулися ви, бабо. То мiй дiд був
Василь!..
Вона стала й довго дивилася. Побачила раптом горб, густо зарослий
бузками, i повiльним кроком рушила туди. Iшла й невiдривне дивилася, наче
хотiла запалити на ньому мiрiади пишних i запахущих суцвiть. Хотiла того i
вiдчувала, що це в ©© волi. Тож iшла i йшла. I раптом там, на горбi, наче
вiтром дихнуло. Затремтiло повiтря i сколихнулося - вся гора розквiтла
разом i водночас. Безлiч тужавих суцвiть вибухнуло цвiтом, i все неначе
ясно-синiм смерком повилося. Тиху радiсть вiдчула Варка, торжество i
щастя. Все ще тримала погляд там, бiля бузкового моря, бо сподiвалася ще й
на друге диво. В цей мент i зойкнули несамовито солов'©. Залящали,
засвистiли, заколотили у срiбнi й золотi дзвiнки - це було похiдне першого
дива. Зрештою, вiдчула його, як щось одне, - як весну, що хоче жити й
плодоносити.
Варка задихнулася й мусила зупинитися. Задрижало ©й у грудях серце,
заболiло тонко, i вона перетерпiла цей бiль. I тiльки тодi прийшло те,
чого сподiвалася Iваниха Галайдиха. Варка полюбила цей горб i цi мiрiади
квiтiв. Полюбила спiв, що вихлипами линув звiдтiля, полюбила стежку, що
вела до напiвзруйновано© пустицi й саму пустицю. Рiзко повернулась у бiк
села i побачила трет диво. Село було покрите смерком, наче бузковi хвилi
скотилися i сюди, покривши чарiвним флером хати i вулицi. Отож вона
полюбила тi хати й вулицi i тих людей, що вийшли разом надвiр, щоб дихнути
чарiвним вечором. Вiд того перестало Варцi болiти в грудях, хоч обличчя
лишалося сумне i строге. Вона випросталася, стала вища й худiша. Вiдчула,
що ноги ©© стоять на травi i та знову промовля до не©. Тодi вона
вислухала тихий i сокровенний голос, адже до не© вiн вiщав.
За спиною почула рип дверей - рiзко повернулась у той бiк. У прочiл
пустицi, до яко© вона прямувала, прозорою тiнню ступила кощувата, зiгнута
постать, приклала руку до лоба й задивилася.
Варка сама нестямилася, як пiшла. Iшла, поспiшаючи до хати пiд бузковою
горою, i радiсно всмiхалася назустрiч тiй, що була, як двi краплi води,
схожа на не© й пильно ©© виглядала.
ПЕРЕВIЗНИК
Перевiзник прокинувся - хтось його гукав. У хатi було сутiнно й