Страница:
одного мимовiльного вiдкриття: люди можуть цiлий вiк прожити побiч одне
одного, цiлий вiк дивитимуться вони одне на одне i дiлитимуть хлiб, але й
гадки не матимуть, яка дивовижна й несподiвана музика звучить часом у
©хнiх серцях.
8
Володимир сидiв на постелi, поки що позиченiй, доки не розживеться,
скинув протез i розтирав набряклу ногу. Стис зуби, тамуючи бiль, i мiцно
склепив повiки. Крiзь червону заслону, яка стояла перед ним, крiзь тi ж
таки стиснутi повiки побачив вiн зелену, залиту сонцем вулицю i себе на
тiй вулицi з шинелею, перекинутою через руку, i з речовим мiшком за
плечима... Почув, як ляпають, падаючи одна на одну, дошки, i, хоч вони
давно втратили запах лiсу, чув вiн i той тонкий, бадьорий запах. Випливало
з пелени бородате обличчя сторожа, коли той спинивсь iз дошкою на плечi,
повернувшись до нього; побачив, як вилiта з голубого безмежжя Вiтер,
котрий народився серед полiв та сосен, а спершу був i сосною, й стеблом.
Великий прямокутний стiл засвiтився перед ним, поставлений руба, яснiло
з-за нього п'ятеро дитячих облич; пальцi його розтирали й розтирали ногу,
i бiль теж ставав червоний - нагад про той бiльший, що пережив його в
шпиталi. Чорна смуга проклалася перед його заплющеними очима, i в тiй
смузi смарагдове заграли ©жачки каштанових плодiв. Жив у ньому попри бiль
та втому тонкий, радiсний настрiй - свiт почав легенько крутитися перед
ним. Лiг, бо так солодко стало вiдчувати той рух, запахло золотим деревом
- свiт з червоного ставав блiдаво-фiалковий, як той сутiнок, в якому
повертався вiн од Олександри Панасiвни. Раптом згадав, що бачив Олександру
Панасiвну ще раз, зда ться, на вечiрцi у старшо© сестри Сонi, коли стояв
вiн крадькома за дверима i слухав голоси з сестрино© кiмнати чи стежив за
гiстьми крiзь замкову щiлину. I зараз побачив ту щiлину, тiльки значно
бiльшу, i пливли в тому прорiзi людськi обличчя, серед яких вiн таки
впiзнав Олександру Панасiвну i ©© майбутнього чоловiка... Знову одмiнилася
барва - велику пiщану пущу побачив вiн. I бiг по тiй пущi ще на здорових
ногах, злiворуч бив завзято кулемет, поруч бiгли його товаришi: Микола,
Iван i Шурко. Перший упав Микола, за ним i Йван схопився за живiт i
зiгнувся, наче перерiзаний. Вони бiгли далi з Шурком, аж доки в тому
мiсцi, де був Шурко, з'явилася химерна бiла шапка. Рвонуло щосили повiтря
i землю, знявся чорний i червоний стовп...
Це видiння повторювалось у його снах не раз i не двiчi, не раз i не
двiчi схоплювався вiн iз лiжка й кидався бiгти. Кричав i плакав, доки
заспокоювали його сестри; зараз вiн мiг кричати вiльно, мiг плакати й
бiгти скiльки заманеться - нiхто його вже не стрима i нiхто не
заспоко©ть. I вiн кричав i лаявся, крик його глушивсь у порожньому
будинку, i слухали його хiба що пацюки, якi дружно возилися бiля
залишеного на столi пiвбуханця. Стояли коло того пiвбуханця колом i
чекали, доки стихне крик...
Володимир сiв на лiжку й важко дихав. Болiла нога, i вiн знову почав ©©
масажувати. Рипiв зубами, i цей рип таки злякав пацюкiв. Бухали зi столу й
тiкали, тарабанячи лапками.
Було тихо. Холодний пiт умив Володимира, але вiн ще мав силу
прислухатися до тишi, що панувала навколо. Власне, була це не тиша, а
спокiй: з рiчки скрекотали жаби, монотонно гавкали собаки, на пiдвiконня
вилiз цвiркунець i засюрчав, шкребучи шибку шарудявим крилом. Володимир
сидiв, i в грудях у нього голосно тахкотiло серце. Був радий, що той сон -
тiльки сон, був удячний, що все-таки не забував то© пiщано© пущi й того
бiгу по нiй, i сумував, що вже нiколи не побiжить поруч сво©х вiрних
друзяк. Було йому тужно, а навколо стояв невимiрний спокiй, i сплелося
все, закрутилося й дало початок новому руховi, тож, лежачи навзнак на
позиченiй постелi, вiн поминав, наче молитву проказуючи, тих, хто
залишився навiки у тiй пiщанiй пущi, чи© обличчя вже майже позатирались у
пам'ятi, але кого поклявся вiн не забувати нiколи. Навiть пацюки вiдчули
його напругу i його на©ття, нетерпляче шкребли пазурами пiдлогу, але
залишеного хлiба не торкали. Рушили до нього вже тодi, коли синя пташка
сну спустилася Володимировi на очi i заслонила йому ©х широкими голубими
крилами. Тодi вiн удруге побачив, як оновлю ться недавно закiптюжена й
захламлена кiмната - загуляв по нiй Вiтер, вимiтаючи куряву й павутиння, й
тонко, чудово запахло бiлою глиною. Запахло свiжопомитими дошками, i
вiйнули в сонячному повiтрi срiбнi крила простирадел. Володимир усмiхнувся
крiзь сон...
9
Вранцi йому здалося, що побачив у дворику навпроти школи не одну
Олександру Панасiвну, а принаймнi шiсть. Голився бiля розчиненого вiкна,
густо намиливши аж до очей щоки, i побачив одну Олександру Панасiвну, яка
бiгла до колонки по воду, друга в цей час зачiсувала дiвчаток i в'язала ©м
банти, третя чистила бiля води каструлi, а четверта прала у величезнiй
пiнистiй балi©. Два старшi хлопцi рiзали дрова для лiтньо© кухнi - були це
бозна-де роздобутi трухлявi колоди. Володимир знiмав бритвою шар пiни з
темним слiдом щетини i був певний, що в хатi було ще принаймнi двi
Олександри Панасiвни: одна стелила постелi, а друга iз завзяттям шурувала
пiдлогу. Старша дiвчинка допомагала матерi прати, ще одна витрушувала
подушки, а найменша дмухала в розхиленi дверцята лiтньо© печi.
Володимир зирнув туди, де стелився срiбний розлив рiчки, по пiску вже й
зараз бiгали голi хлопчаки. На горi так само мовчазно топилась у зеленi
надто високо занесена хата, i з'явилася раптом бiля не© струнка жiноча
постать у ясно-синьому платтi. Згори по бiлiй стежцi мчав, налягаючи на
п'яти, хлопчак у самих тiльки трусиках; звивався над хатою дим, i
Володимир мимохiдь позаздрив на ту майже голубу постать пiд деревом i на
те горде й самотн , наче фортеця, обiйстя.
Застелив лiжко i вмився. I, може, вiд журкоту води, що розбивалась об
його долонi, чи вiд ©© свiжого духу вiдчув вiн на серцi чудову ранкову
музику, щось таке, як гра рiзнобарвно© роси. Десь i справдi подзенькували
дзвiночки, i вiн побачив учорашнього сиваня, що простував берегом,
тримаючи у руцi палицю-стiлець. Старий був випростаний, наче солдат, а
бiля нього мелодiйно подзенькували дзвiночками кози. Йшли, дружно
помахуючи головами, i Володимировi незвiдь вiд чого здалося, що вiн знав
ранiше й цього старого, й ту ясно-синю жiнку над урвищем. Йому здалося, що
саме цей ранок наснився йому в одну iз найважчих ночей, якi пережив, ще
лежачи в польовому госпiталi: саме цi обличчя явилися до нього з глибини
свiту i в дивний спосiб заспоко©ли його. "Все це мало статися, - подумав
вiн, слухаючи мелодiйний подзвiн, - бо коли б не так, хто зна, чи варто
було б i виживати..."
10
Часом на Галю находило: хотiлось убратись у найкращу одежу, взяти сина
за руку й податись у кiно чи просто пройтися по вулицях; накидала гачок на
дверi й годину крутилася бiля дзеркала, видивляючись на себе. Розбирала
сукнi, хай i дово ннi, одягала кожну й припасовувала. Хотiлося муркотiти й
крутитися, хотiлося, щоб синьо свiтилося вiд добро© погоди вiкно i щоб
падало в ©© кiмнату сонце. Траплялося таке здебiльшого вранцi, коли стара
ще спала, тодi й праглося Галi, щоб та спала чимдовше, щоб грали й
свiтилися срiбнi порошинки в сонячних стягах i щоб ставали ©© очi iз
темних голубими. Губи ©© пiд той час розквiтали, як пуп'янки троянди, а
тiло починало пахнути ранковими квiтами. Хлопець у таку ранню годину також
спав, i вона могла насолодитися собою досхочу: ступала навшпиньках й
поморгувала до свого зображення. Пiдчорнювала брови й шкодувала, що нiс у
не© трохи кирпатий. Здавалося, що цей нiс - головна вада ©© обличчя, тож
приплющувала його i пробувала уявити себе iз носом прямим i тоненьким. Але
тодi ©© обличчя гасло, i вона милостиво дозволяла сво му носиковi
задиратися, як собi хоче, - з'являлися тодi на щоках двi розчудовi ямки, i
вона не могла не всмiхатися. "Отака собi Галя!" - казала й тiшилася,
хотiла ж бо бути отакою собi Галею. В такi хвилини все важке й темне
губилося, як згубилася нещодавно нiч, i хоч не була вона короткопам'ятна
(взяти б хоча згадки про Анатоля - постiйна темна хмарка серед неба), в тi
ранки розвiтрювалася й була схожа на ясно-синю кульку, якiй небагато
треба, щоб попливти в широке й роздольне небо. Вiдчувала вiдтак i сво
тiло: одежа, чулося, ставала шкарубка, терла ©© й непоко©ла - досить було
©й оступитися, коли блукала по хатi, як дiзнавала солодкого спазматичного
болю; здавалося ©й тодi - впливала до не© через вiкно повiтряна богиня.
Була складена з голубих площин, а вдягнена в сонячне промiння, входила в
не© через очi, тодi й очi ©© голубiли; вони зливалися в одне й жили отак:
богиня й вона - ©й аж подих забивало вiд тако© зухвалостi. Мала почуття,
наче сто©ть роздягнута, а крiзь вiкно незмигно дивляться чоловiчi очi.
Охала, аж затуляла рота долонею, а другу долоню впускала до лона - нелегко
все-таки так довго стовбичити перед дзеркалом молодiй жiнцi iз
задерикуватим носиком, а ще тiй, котра трима в серцi богиню i зна про
це.
Галi аж сльози вибилися на очi - стiльки недоброго було в ©© поведiнцi,
така вона невдячна ставала й легковажна. Не ©й носити каптур черницi, i не
©й напускати на лице холодний туман. Богиня стукотiла в ©© серцi, i вона
змушена була до того прислухатися. Бiльше не соромилась очей у вiкнi, хоч
то були поспiль чужi очi, - на те й цвiте вона тут, перед дзеркалом, щоб
на не© дивилися.
Такий ©© настрiй часто кiнчався слiзьми, бо насправдi нiхто досi й не
подумав зiбратися до них на гору i справдi зазирнути в ©© завше вiдчинене
вiкно, але такi настро© все-таки дивно зносили ©© i по-сво му вивищували.
Тодi вона думала, що ©© богиня таки не вигадка, i могла спокiйно виходити
в найкращiй сукнi у мiсто, де ходила по вулицях i збирала на себе погляди:
чоловiчi, бо була вона незвичайна жiнка, i жiночi, бо була вона знову-таки
незвичайна.
Той прохiд був черговим виплеском ©© розбубнявiло© туги, i саме така ©©
незвичайнiсть була для не© заборолом - хто-бо там зважився б зачепити таку
виняткову й таку горду. Знову винуватцем була ©© туга, ©© трохи
кирпатенький нiс i погляд палющих синiх очей - бiльшiсть чоловiкiв
все-таки шукають у жiнцi посереднiсть. Стояла вiдтак бiля вiкна й сiрiла,
як сiрi вечiр перед зором, i поступово випливала з ©© очей богиня,
покидала ©© напризволяще й вiдлiтала, i го©в ©© тiльки оцей сiрий вечiр
або також сiрi уважнi синовi очi. Вдивлявсь у не©, як мандрiвник у
незнайомi хащi, i вона хоч-не-хоч накидала на обличчя буденну маску. Тим
самим начебто наближалася до нього, щоб узяти за руку i вивести iз хащ, бо
що могла зробити iще, коли тi сiрi очi стали нараз такi настороженi?
Вона зустрiчала в цьому домi ще однi очi, мудрi й скаламутнiлi, i трохи
лякалася ©х - бачили бiльше, нiж признавалися.
Стара i справдi бачила богиню в серцi в онуки, i в закамарках ©©
пам'ятi з'являлось щось таке, в чому вона й признаватися боялася - оця
жiнка-дiвчина, що крутилася перед ©© очима, була вона сама. Зцiплювала
корячкуватою пучкою цiпка, на якого незмiнне опиралася, i, дивлячись на
стоптанi капцi, що ховали вузлуватi й покорченi ©© ступнi, починала
невдоволено бурмотiти, що через Галинi походеньки все в домi запущено, що
скрiзь висить павутина, а пiдлога вже почина зацвiтати. Що не готу ться
вчасно обiд i що в комiрчинi зiбралася гора непрано© бiлизни. Зводила очi
й задоволене стежила, як поволi спада з обличчя онуки ©© краса, як
сiрiша вона й блiдi i як вилiта ©й iз серця голуба блискуча богиня.
Галя й справдi ставала спокiйна й заклопотана. Варила ©сти, прала,
обслуговувала стару, латала синову одежу. Син тодi спокiйно мiг пiдiйти до
не© для вечiрнього поцiлунку, а на вустах у старо© заквiтала анемiчна
квiтка вдоволення. Вночi вони всi тро думали одне про одного i
переконували себе, що основне в ©хнiх стосунках - любов!
11
Мала на собi ясно-син плаття i вже знала, що сьогоднi в не© той-таки
настрiй; щось хвилювало ©© вночi, два сни вона побачила сьогоднi: один про
себе, а другий про незнайомця, який боляче поцiлував ©© в вуста. Лежала на
лiвому боцi, i ©й заболiло серце, i не могла вона вiдiрвати вуст вiд тих
iнших, що пили й випивали ©©. Сон про не© був простiший: ©й приснилося, що
вже почався учбовий рiк i вона сто©ть у гудливому, як вулик, класi.
Стара сьогоднi прокинулась удосвiта, i ще тiльки Галя надягала на себе
ясно-син плаття, коли в глибинi дому пролунав рiзкий, гортанний, як погук
ворони, крик. Галя застигла з розтуленим ротом, i плаття саме сковзнуло ©й
по тiлi. Тихий жаль прокинувся в ©© серцi, адже сидiла вже в ньому богиня,
i вона винувато позирнула на сво вiдображення в дзеркалi. Знову
повторився той крик, але Галя все ще не могла вийти iз свого оцiпенiння,
адже на нiй лежало ©© найкраще плаття, а обличчя могло зачарувати
будь-кого.
У коридорi заплескали босi ноги, i ©й стало печально, що таки не
повторить вона свого улюбленого танцю перед дзеркалом i не поплаче потiм,
зiрвавши iз себе сукню i цю щасливу маску з обличчя.
Хтось постукав у дверi, i Галя почула хрипкий пiсля сну Хлопцевий
голос:
- Ходи, баба гука !..
- Iду, синку, iду! - озвалася вона заклопотано. - Скажи, що зараз
одягнуся...
Через весь дiм знову пронiсся владний i рiзкий погук, i Галя схопила
ватяний тампон, щоб запудрити собi обличчя i загасити на ньому незвичне
свiтло. Але пудра цього разу ©й не зарадила, здавалося, краса, яка
струмувала вiд не©, поглинала все, що мало пiти на шкоду ©© обличчю. Галя
похитала головою, зiтхнула i впокорилася.
Пiшла, як була, ясно-синя й осяйна, напiвзачаровано всмiхаючись,
граючись блакитною хусточкою, яку тримала в руцi. Обвiяла сво©м чаром
Хлопця, який завмер на порозi сво © кiмнати, i Хлопець раптом вiдчув, який
вiн порiвняно з нею малий та нiкчемний. Йому захотiлося схилитись у
поклонi перед цi ю несподiваною материною величнiстю, вiдтак пiдняти
голубий шлейф i пiти в супроводi, гордо зводячи й сво пiдборiддя. Ожили в
його сонному мозку всi тисяча i одна казки, що прочитав вiн ©х у цьому
домi, порпаючись у занедбанiй дiдовiй книгозбiрнi, - в цю хвилину вiн
по-справжньому вiрив в усю ту тисячу казок, з'явилося-бо коло нього те,
чого не розумiв. Мати ж i оком на нього не кинула, нещасного й малого, в
майцi й трусах, отут, у цьому сiрому прочiлi, тож вiн гукнув до не©
тихенько, ледь розтуляючи вуста.
Вона почула його вiдразу, бо його ослiпило раптом - голуба, осяйна
постать наблизилася до нього й притисла раптом до себе гарячим порухом.
- Кудись збира шся? - спитав вiн просто в той шовковий ясно-синiй
розлив, у якому опинився.
- Нi, - вiдповiла вона. - Нiкуди не збираюся.
Тодi вiн раптом зрозумiв ©©. Не було то розумiння, яке вмi оформитися
словом, - було то розумiння однi © душi, яка сприйма сигнал друго©.
Здавалося, побачив вiн синю богиню в ©© серцi, а поруч з нею i чорну
хмарку. Уздрiв ©© тугу, як ту ж таки хмарку, а може, й птаха, котрий
летить i летить серед хмар. Був коло цi © жiнки чимось випадковим i
привнесеним i вiдчув це напрочуд гостро. Закусив губу й дивився, як вона
вiдходить: не мав сили пiти за нею або ж покликати ©© ще раз...
Галя стала на порозi бабино© кiмнати в усiй сво©й красi. Свiтло з обох
вiкон полилося на не©, наче свiтили це два прожектори, i стара в сво му
темному кутку зацiпенiла вiд зачудування. Сяйво вiд то© постатi в дверях,
вiд то© ясно-синьо© тканини i незвичайно гарного обличчя впало i на не© i
розтопило сивi ©© очi. Розтопило якийсь давнiй клаптик землi, буйно
зарослий травою, - був вiн круглий, як шапка кульбаби, i в тiй затуманенiй
кулi вона знову-таки впiзнала цю ж таки красуню, тiльки та мала на собi не
ясно-син , а червоне плаття. Була та сукня й iншого крою, тяглася до
землi, було в красунi й свiтлiше волосся - iшла вона i змiтала подолом
кульбаб'ячi парашутики. Зривала шапки й дмухала легенько, i все
застелялося, заснiжувалося вiд безлiчi пушинок. Хиталася i пливла,
усмiхаючись сумовито, а до не© наближався, пiдiймаючись пiд гору, високий
гарний чоловiк. Дуже добре знала обличчя того чоловiка - йшов вiн, ледь
накульгуючи, а очi його палали темним вогнем...
Стара погасила це видiння малим порухом волi, наче зiжмакала й викинула
стару вирiзку з журналу; зачинялася, як перлiвниця, втягувалася, як
втягу ться равлик у хатку, i знову зробилася мала, чорна, закостенiла,
схожа радше на старий пеньок, а не людину. Вже не бачила нi того свiтла,
що струмувало вiд онуки, нi ©© ясно-синього плаття. Бачила тiльки сутiнну,
закiптюжену кiмнату, меблi, що були новi сорок рокiв тому, в око ©й упало
не ранiшн промiння, а павутина, що стала наче золотавi дротинки, -
заснувала цiлу кiмнату вигадливою мережкою, i павуком до не© була сама.
Стала напружена i стиснута в собi, вже не годна витримувати мовчання, що
пролягло мiж них, готова вже була ковзнути по золотих струнках свого
павутиння, щоб таки пустити в того ясно-синього метелика, який трiпотiв у
прочiлi, хоч дрiбний струмiнь отрути.
- Щось хотiла, бабцю? - спитала, не маючи сили стримати радiсного
усмiху, Галя.
- Подай-но менi горщика, - iржаво i хрипко сказала стара.
12
Кози розбрелися, а Iван звiв чисто виголене пiдборiддя, змружив очi -
вiтер вiльно хитав його гривою волосся. Вдивлявсь у ранок, молочний i
теплий, вiд рiчки сходила сива пара, в якiй повсюдно проступало камiння.
Вiддалiк трусив вершi Старий Пiчкур, здавалося, хтось пiдпалив i рiчку, i
це камiння, i Старого Пiчкура з його вершами. Трохи збоку переходила вбрiд
рiчку сiльська жiнка, ©© бiла хустка в серпанку фосфоризувала, а берестяна
коробка, почеплена за спиною, робила незвично горбатою.
Iван проходив зi сво©ми козами повз верби, що розрослися бiля води: з
вузьких листкiв скочувалися краплi i глухо падали в пухкий пiсок.
Вслуховувавсь у цей химерний концерт крапель, деякi вдаряли об воду, а
деякi дзьобали камiнь. Неподалець голосно цвiрчали горобцi, й Iван з' днав
все оце в уявi: звуки, кольори й рухи живих iстот. Сiльська жiнка з
коробкою за плечима засвiтила в його бiк темним, майже брунатним обличчям,
а на пiску напечатала низку качкуватих слiдiв. Старий Пiчкур перестав
трусити вершi, став на колiна, i коло нього почали срiбно блискати,
пiдстрибуючи, пiчкурi й плiтки. Спалахував у рибалчиних вустах вогник
цигарки, i ловив вiн руками тi срiбнi спалахи, наче в гру якусь грався.
Кози бадьоро рихлили пiсок ратицями, а Iван iшов i слiду за собою не
лишав. Не топтав трави i не вминав пiску; здавалося, плив над землею,
вряди-годи вiдштовхуючись вiд не© i палицею-стiльцем. Кутав його ноги
туман, i Марi© здалося, що так само не торка ться вiн i камiння, коли
переходив рiчку. Вона стояла бiля розчинених ворiт, i ©й, як i сорок рокiв
тому, дивно ставало, що так погiдно й добре живе зi сво©м чоловiком.
Подумала, що на сторонн око це й справдi незвично: ось уже чотирнадцять
рокiв ©© чоловiк тiльки й робив, що пас кози. За всi сорок рокiв вiн
нiколи не поцiкавився ©хнiм сiмейним бюджетом. в просту ©жу i не
загадував лагоминок. Марiя подумки промiряла той шлях, що пройшли його
разом, тихий смуток заповнив ©© радiсть. Озирнулася i начебто побачила
зiгнуту бiля столу на верандi чоловiкову постать, почула знайомий рип пера
чи шурхiт олiвця. Молодшою Марiя пробувала зазирнути до тих зошитiв, що ©х
вiн списував, але не змогла того осягти. Читала якiсь гарнi слова,
натомiсть чула хрипкий, наче пiсок сипався, голос чоловiка.
Взимку Iван сидiв бiля грубки, дрова рiзали вони разом, а рубав вiн, на
колiнах у нього лежала книжка, i цi © книжки Марiя теж не могла збагнути -
були то писання Сковороди. Зiтхала часом: хай воно буде в нього, оте
незбагненне, оте писання i отой Сковорода. Це потрiбно для його спокою, а
раз так, вона залюбки на те погоджувалася...
Старий пiдiймався разом зi сво©ми козами пiд гору. Бачив квiти, гриби,
земляних жаб i чув довкола пташиний спiв. Слухав шелест листя, а часом
помiчав мiж трави жовтовуху голiвку вужа. Не рвав квiтiв i не збивав
не©стiвних грибiв, не лякав вужа i земляних жаб. Часом брав жабеня в
долоню i розглядав. Слухав жайворона, який вливав до складного свiту
довколишнiх звукiв i свiй спiв, i мав вiд того задоволення. Кози його
розсипалися й паслися на волi: йому ж здавалося, що бачить нитки, якими
в'яжеться помiж себе земне життя. Сидiв на розкладеному стiльцi й дивився
пiд ноги. Бачив крота, який ри нору, i тисячу корiнцiв, що сплели мережу
у горiшньому шарi землi. Пили сiк земний, i вiн не мiг не уздрiти, як той
сiк тече через корiнь у стебло i розтiка ться по листках. Кози хапали тi
листки, розжовували, i Iван пильно стежив, як справно ходять i мелють ©хнi
зуби. В таку хвилю очi його просвiчували тварин, наче рентгенiвське
промiння: обдивлявся кишки, шлунки, серця, легенi - все це ворушилось i
працювало. Вiд мiста вряди-годи сигналило авто чи ревiв мотор, вiн
здригався й дививсь у той бiк. Але й це не руйнувало його гармонi©: машини
були для нього живими iстотами, як кози й дерева. У них усерединi теж усе
рухалось i пульсувало, тiльки лiнi© ©хнi були грубi, а кольори важкi...
Марiя на протилежнiм горбi вже зачинила ворота i пiшла по схiдцях
ганку. Раптом вона задихнулася i схопилася за поруччя: боляче задзвенiло в
©© грудях серце. Стояла, облита холодним потом, й передихала. Коли
заспоко©лася, важко зiтхнула. Не могла хворiти, поки живе вiн, i не мала
права вмирати. Пила валер'янку й подумки молилася, щоб не сталося з цього
спалаху лиха. Сiла мимохiдь у лозове крiсло на верандi i поклала руку на
згорнений зошит.
13
Обiйстя було високо, на верхiвцi гори, стежка клалася туди кам'яниста й
крута, i йому вже в початках тi © дороги почала болiти нога. Добре було б
пособляти собi палицею, але Володимир заповзявся обходитися без не©, тому
йшов, i пiт краплисте обсiвав йому чоло. Позирав вряди-годи вгору i
мимохiть сподiвався, що спалахне там ясно-синя сукня, яка привабила його
була вранцi, але обiйстя гордо мовчало, оточене деревами й парканом.
Особливо пишнiв каштан, i Володимир iшов просто на нього. Спинявся iнколи
й передихав: зрештою, цей його хiд теж нагадував оту найважчу нiч у
шпиталi: така сама ввижалася йому гора й кам'яниста стежка. Хтозна-чому
пустився пiд гору, мiг би послати з дорученням когось iз дiтей Олександри
Панасiвни, але отой його ранковий настрiй! Саме вiн i повiв його сюди.
Спинявся, передихав i дивився на горбистий кра вид з малою рiчкою в долинi
- все аж прискало сонцем: зелень, пiсок, сама рiчка й небо. Над головою
задзвонив жайворон, i вiн здивувався, що польовий птах прилетiв сюди, на
горби; довкола пряно пахтiв полин, i це знову нагадало йому сьогоднiшнiй
ранок. Камiння вже встигло нагрiтися й промiнилося теплом - запах медових
трав з гiрким присмаком. Шурхали врiзнобiч стривоженi ящiрки, а вiн iшов i
йшов, все важче й важче налягаючи на ногу. Той каштан попереду i той
будинок, жайворон i полин, запах гiркого меду i його незрозумiлий потяг до
того дому - все це складало настрiй, що його вiдчува ш, прокинувшись у
залитiй сонцем кiмнатi. Торжество i бiль, задих i пiднесенiсть - все це
наповнювало Володимира, але по-сво му i знесилювало. В головi заро©лася
трохи безглузда думка про царiвну на льодянiй горi i витязя, який
безнадiйно дряпа ться на ту гору.
Змушений був спинитись i сiсти, бо йому вiд незручного пiдйому аж
iскрами пiшло в очах. Сидiв на теплому каменi i втирався. Поруч цвiркотiли
цвiркуни й росла кашка. Медово пахла, i вiн потягся до квiтки. Притис до
обличчя медову вiть i пив ©© чудовий аромат. Серце було готове вискочити з
грудей, i вiн з надi ю зирнув угору: шлях йому треба було подолати ще
немалий.
По стежцi йшов вiд будинку хлопчак iз бiлим бiдончиком, спускався вiн
по стежцi, граючись i вправно балансуючи, i Володимир тихо позаздрив на
його зграбнiсть та моторнiсть.
- Доброго дня! - обiзвався вiн до Хлопця. - Ти з цього будинку?
- Тут тiльки один будинок, як бачите! - сказав Хлопець.
- Я до Галини Iванiвни. Чи не твоя це мати?
- Моя! - гордо сказав Хлопець i випнув пiдборiддя. - А ви хто такий
будете?
- Директор школи, - махнув рукою вниз Володимир. - Ти в якому класi?
- Я ходжу в мiсто, - сказав Хлопець. - А в класi я в четвертому...
- Не подоба ться тобi ця школа?
- Та нi, - засмiявся Хлопець. - Там же мама вчителькою...
- То вона вдома, твоя мама?
- А де ж ©й бути?..
Володимир з натугою встав. Ступив кiлька крокiв i озирнувся. Хлопець
дивився йому вслiд.
- А чого це ви так чудно пiд гору деретеся? - спитав вiн.
Володимир вiдчув, що його залива червона барва.
- Нiколи не жив на таких горбах, - сказав вiн лагiдно.
- А чого ви не викликали маму в школу, коли ви директор? Не гора ходить
до Магомета, а Магомет до гори.
- Ти зна ш щось про Магомета?
Хлопець присвиснув.
- А чого б то я не знав про Магомета?! - сказав вiн зарозумiло...
Стежка почала пнутися крутiше, i Володимир забув про Хлопця за спиною.
Хотiлося йому пострибати на однiй нозi, допомагаючи собi й руками. Був
певний, однак, що той ще й досi сто©ть i дивиться йому вслiд, тому
намагався менше й кульгати. Озирнувся мигцем: Хлопець уже був далеко
внизу. Десь там, мiж то© зеленi, подумалося Володимировi, може стояти й та
ясно-синя постать, яка так вразила його вранцi; можливо, вона дивиться на
його потуги й нишком пiдсмiю ться. Червона барва знову залила Володимировi
обличчя, бо йому таки довелося схопитися рукою за кущ полину, щоб
пiдтягтись по крутосхилi. "Лицарi, котрi штурмували льодяну гору, -
подумав вiн, - тим i падали, що не могли лiзти рачки". Вiн все частiше й
частiше хапався руками за бур'ян, з червоного обличчя йому густо котився
пiт.
Галi, яка й справдi стежила за тим чудним сходженням, здалося, що той
чоловiк iде пританцьовуючи. Ще не минув ©© ранковий настрiй i не покинула
©© серця голуба богиня. Щось лякало Галю увесь ранок i збуджувало, i ось
сто©ть вона i здивовано стежить за тим чудним верхолазом. Жалiла його й
дивувалася, i стало ©й на серцi дивовижно тривожно. "Отi бабинi
розповiдi!" - думала несамохiть i озирнулася на стару, яка сидiла на ганку
й дрiмала. Чи то Галин погляд, чи, може, сильнiше дмухнув вiтерець - стара
збудилася й побачила, що внучка ©© принишкла бiля паркана. В ©© мозку
одного, цiлий вiк дивитимуться вони одне на одне i дiлитимуть хлiб, але й
гадки не матимуть, яка дивовижна й несподiвана музика звучить часом у
©хнiх серцях.
8
Володимир сидiв на постелi, поки що позиченiй, доки не розживеться,
скинув протез i розтирав набряклу ногу. Стис зуби, тамуючи бiль, i мiцно
склепив повiки. Крiзь червону заслону, яка стояла перед ним, крiзь тi ж
таки стиснутi повiки побачив вiн зелену, залиту сонцем вулицю i себе на
тiй вулицi з шинелею, перекинутою через руку, i з речовим мiшком за
плечима... Почув, як ляпають, падаючи одна на одну, дошки, i, хоч вони
давно втратили запах лiсу, чув вiн i той тонкий, бадьорий запах. Випливало
з пелени бородате обличчя сторожа, коли той спинивсь iз дошкою на плечi,
повернувшись до нього; побачив, як вилiта з голубого безмежжя Вiтер,
котрий народився серед полiв та сосен, а спершу був i сосною, й стеблом.
Великий прямокутний стiл засвiтився перед ним, поставлений руба, яснiло
з-за нього п'ятеро дитячих облич; пальцi його розтирали й розтирали ногу,
i бiль теж ставав червоний - нагад про той бiльший, що пережив його в
шпиталi. Чорна смуга проклалася перед його заплющеними очима, i в тiй
смузi смарагдове заграли ©жачки каштанових плодiв. Жив у ньому попри бiль
та втому тонкий, радiсний настрiй - свiт почав легенько крутитися перед
ним. Лiг, бо так солодко стало вiдчувати той рух, запахло золотим деревом
- свiт з червоного ставав блiдаво-фiалковий, як той сутiнок, в якому
повертався вiн од Олександри Панасiвни. Раптом згадав, що бачив Олександру
Панасiвну ще раз, зда ться, на вечiрцi у старшо© сестри Сонi, коли стояв
вiн крадькома за дверима i слухав голоси з сестрино© кiмнати чи стежив за
гiстьми крiзь замкову щiлину. I зараз побачив ту щiлину, тiльки значно
бiльшу, i пливли в тому прорiзi людськi обличчя, серед яких вiн таки
впiзнав Олександру Панасiвну i ©© майбутнього чоловiка... Знову одмiнилася
барва - велику пiщану пущу побачив вiн. I бiг по тiй пущi ще на здорових
ногах, злiворуч бив завзято кулемет, поруч бiгли його товаришi: Микола,
Iван i Шурко. Перший упав Микола, за ним i Йван схопився за живiт i
зiгнувся, наче перерiзаний. Вони бiгли далi з Шурком, аж доки в тому
мiсцi, де був Шурко, з'явилася химерна бiла шапка. Рвонуло щосили повiтря
i землю, знявся чорний i червоний стовп...
Це видiння повторювалось у його снах не раз i не двiчi, не раз i не
двiчi схоплювався вiн iз лiжка й кидався бiгти. Кричав i плакав, доки
заспокоювали його сестри; зараз вiн мiг кричати вiльно, мiг плакати й
бiгти скiльки заманеться - нiхто його вже не стрима i нiхто не
заспоко©ть. I вiн кричав i лаявся, крик його глушивсь у порожньому
будинку, i слухали його хiба що пацюки, якi дружно возилися бiля
залишеного на столi пiвбуханця. Стояли коло того пiвбуханця колом i
чекали, доки стихне крик...
Володимир сiв на лiжку й важко дихав. Болiла нога, i вiн знову почав ©©
масажувати. Рипiв зубами, i цей рип таки злякав пацюкiв. Бухали зi столу й
тiкали, тарабанячи лапками.
Було тихо. Холодний пiт умив Володимира, але вiн ще мав силу
прислухатися до тишi, що панувала навколо. Власне, була це не тиша, а
спокiй: з рiчки скрекотали жаби, монотонно гавкали собаки, на пiдвiконня
вилiз цвiркунець i засюрчав, шкребучи шибку шарудявим крилом. Володимир
сидiв, i в грудях у нього голосно тахкотiло серце. Був радий, що той сон -
тiльки сон, був удячний, що все-таки не забував то© пiщано© пущi й того
бiгу по нiй, i сумував, що вже нiколи не побiжить поруч сво©х вiрних
друзяк. Було йому тужно, а навколо стояв невимiрний спокiй, i сплелося
все, закрутилося й дало початок новому руховi, тож, лежачи навзнак на
позиченiй постелi, вiн поминав, наче молитву проказуючи, тих, хто
залишився навiки у тiй пiщанiй пущi, чи© обличчя вже майже позатирались у
пам'ятi, але кого поклявся вiн не забувати нiколи. Навiть пацюки вiдчули
його напругу i його на©ття, нетерпляче шкребли пазурами пiдлогу, але
залишеного хлiба не торкали. Рушили до нього вже тодi, коли синя пташка
сну спустилася Володимировi на очi i заслонила йому ©х широкими голубими
крилами. Тодi вiн удруге побачив, як оновлю ться недавно закiптюжена й
захламлена кiмната - загуляв по нiй Вiтер, вимiтаючи куряву й павутиння, й
тонко, чудово запахло бiлою глиною. Запахло свiжопомитими дошками, i
вiйнули в сонячному повiтрi срiбнi крила простирадел. Володимир усмiхнувся
крiзь сон...
9
Вранцi йому здалося, що побачив у дворику навпроти школи не одну
Олександру Панасiвну, а принаймнi шiсть. Голився бiля розчиненого вiкна,
густо намиливши аж до очей щоки, i побачив одну Олександру Панасiвну, яка
бiгла до колонки по воду, друга в цей час зачiсувала дiвчаток i в'язала ©м
банти, третя чистила бiля води каструлi, а четверта прала у величезнiй
пiнистiй балi©. Два старшi хлопцi рiзали дрова для лiтньо© кухнi - були це
бозна-де роздобутi трухлявi колоди. Володимир знiмав бритвою шар пiни з
темним слiдом щетини i був певний, що в хатi було ще принаймнi двi
Олександри Панасiвни: одна стелила постелi, а друга iз завзяттям шурувала
пiдлогу. Старша дiвчинка допомагала матерi прати, ще одна витрушувала
подушки, а найменша дмухала в розхиленi дверцята лiтньо© печi.
Володимир зирнув туди, де стелився срiбний розлив рiчки, по пiску вже й
зараз бiгали голi хлопчаки. На горi так само мовчазно топилась у зеленi
надто високо занесена хата, i з'явилася раптом бiля не© струнка жiноча
постать у ясно-синьому платтi. Згори по бiлiй стежцi мчав, налягаючи на
п'яти, хлопчак у самих тiльки трусиках; звивався над хатою дим, i
Володимир мимохiдь позаздрив на ту майже голубу постать пiд деревом i на
те горде й самотн , наче фортеця, обiйстя.
Застелив лiжко i вмився. I, може, вiд журкоту води, що розбивалась об
його долонi, чи вiд ©© свiжого духу вiдчув вiн на серцi чудову ранкову
музику, щось таке, як гра рiзнобарвно© роси. Десь i справдi подзенькували
дзвiночки, i вiн побачив учорашнього сиваня, що простував берегом,
тримаючи у руцi палицю-стiлець. Старий був випростаний, наче солдат, а
бiля нього мелодiйно подзенькували дзвiночками кози. Йшли, дружно
помахуючи головами, i Володимировi незвiдь вiд чого здалося, що вiн знав
ранiше й цього старого, й ту ясно-синю жiнку над урвищем. Йому здалося, що
саме цей ранок наснився йому в одну iз найважчих ночей, якi пережив, ще
лежачи в польовому госпiталi: саме цi обличчя явилися до нього з глибини
свiту i в дивний спосiб заспоко©ли його. "Все це мало статися, - подумав
вiн, слухаючи мелодiйний подзвiн, - бо коли б не так, хто зна, чи варто
було б i виживати..."
10
Часом на Галю находило: хотiлось убратись у найкращу одежу, взяти сина
за руку й податись у кiно чи просто пройтися по вулицях; накидала гачок на
дверi й годину крутилася бiля дзеркала, видивляючись на себе. Розбирала
сукнi, хай i дово ннi, одягала кожну й припасовувала. Хотiлося муркотiти й
крутитися, хотiлося, щоб синьо свiтилося вiд добро© погоди вiкно i щоб
падало в ©© кiмнату сонце. Траплялося таке здебiльшого вранцi, коли стара
ще спала, тодi й праглося Галi, щоб та спала чимдовше, щоб грали й
свiтилися срiбнi порошинки в сонячних стягах i щоб ставали ©© очi iз
темних голубими. Губи ©© пiд той час розквiтали, як пуп'янки троянди, а
тiло починало пахнути ранковими квiтами. Хлопець у таку ранню годину також
спав, i вона могла насолодитися собою досхочу: ступала навшпиньках й
поморгувала до свого зображення. Пiдчорнювала брови й шкодувала, що нiс у
не© трохи кирпатий. Здавалося, що цей нiс - головна вада ©© обличчя, тож
приплющувала його i пробувала уявити себе iз носом прямим i тоненьким. Але
тодi ©© обличчя гасло, i вона милостиво дозволяла сво му носиковi
задиратися, як собi хоче, - з'являлися тодi на щоках двi розчудовi ямки, i
вона не могла не всмiхатися. "Отака собi Галя!" - казала й тiшилася,
хотiла ж бо бути отакою собi Галею. В такi хвилини все важке й темне
губилося, як згубилася нещодавно нiч, i хоч не була вона короткопам'ятна
(взяти б хоча згадки про Анатоля - постiйна темна хмарка серед неба), в тi
ранки розвiтрювалася й була схожа на ясно-синю кульку, якiй небагато
треба, щоб попливти в широке й роздольне небо. Вiдчувала вiдтак i сво
тiло: одежа, чулося, ставала шкарубка, терла ©© й непоко©ла - досить було
©й оступитися, коли блукала по хатi, як дiзнавала солодкого спазматичного
болю; здавалося ©й тодi - впливала до не© через вiкно повiтряна богиня.
Була складена з голубих площин, а вдягнена в сонячне промiння, входила в
не© через очi, тодi й очi ©© голубiли; вони зливалися в одне й жили отак:
богиня й вона - ©й аж подих забивало вiд тако© зухвалостi. Мала почуття,
наче сто©ть роздягнута, а крiзь вiкно незмигно дивляться чоловiчi очi.
Охала, аж затуляла рота долонею, а другу долоню впускала до лона - нелегко
все-таки так довго стовбичити перед дзеркалом молодiй жiнцi iз
задерикуватим носиком, а ще тiй, котра трима в серцi богиню i зна про
це.
Галi аж сльози вибилися на очi - стiльки недоброго було в ©© поведiнцi,
така вона невдячна ставала й легковажна. Не ©й носити каптур черницi, i не
©й напускати на лице холодний туман. Богиня стукотiла в ©© серцi, i вона
змушена була до того прислухатися. Бiльше не соромилась очей у вiкнi, хоч
то були поспiль чужi очi, - на те й цвiте вона тут, перед дзеркалом, щоб
на не© дивилися.
Такий ©© настрiй часто кiнчався слiзьми, бо насправдi нiхто досi й не
подумав зiбратися до них на гору i справдi зазирнути в ©© завше вiдчинене
вiкно, але такi настро© все-таки дивно зносили ©© i по-сво му вивищували.
Тодi вона думала, що ©© богиня таки не вигадка, i могла спокiйно виходити
в найкращiй сукнi у мiсто, де ходила по вулицях i збирала на себе погляди:
чоловiчi, бо була вона незвичайна жiнка, i жiночi, бо була вона знову-таки
незвичайна.
Той прохiд був черговим виплеском ©© розбубнявiло© туги, i саме така ©©
незвичайнiсть була для не© заборолом - хто-бо там зважився б зачепити таку
виняткову й таку горду. Знову винуватцем була ©© туга, ©© трохи
кирпатенький нiс i погляд палющих синiх очей - бiльшiсть чоловiкiв
все-таки шукають у жiнцi посереднiсть. Стояла вiдтак бiля вiкна й сiрiла,
як сiрi вечiр перед зором, i поступово випливала з ©© очей богиня,
покидала ©© напризволяще й вiдлiтала, i го©в ©© тiльки оцей сiрий вечiр
або також сiрi уважнi синовi очi. Вдивлявсь у не©, як мандрiвник у
незнайомi хащi, i вона хоч-не-хоч накидала на обличчя буденну маску. Тим
самим начебто наближалася до нього, щоб узяти за руку i вивести iз хащ, бо
що могла зробити iще, коли тi сiрi очi стали нараз такi настороженi?
Вона зустрiчала в цьому домi ще однi очi, мудрi й скаламутнiлi, i трохи
лякалася ©х - бачили бiльше, нiж признавалися.
Стара i справдi бачила богиню в серцi в онуки, i в закамарках ©©
пам'ятi з'являлось щось таке, в чому вона й признаватися боялася - оця
жiнка-дiвчина, що крутилася перед ©© очима, була вона сама. Зцiплювала
корячкуватою пучкою цiпка, на якого незмiнне опиралася, i, дивлячись на
стоптанi капцi, що ховали вузлуватi й покорченi ©© ступнi, починала
невдоволено бурмотiти, що через Галинi походеньки все в домi запущено, що
скрiзь висить павутина, а пiдлога вже почина зацвiтати. Що не готу ться
вчасно обiд i що в комiрчинi зiбралася гора непрано© бiлизни. Зводила очi
й задоволене стежила, як поволi спада з обличчя онуки ©© краса, як
сiрiша вона й блiдi i як вилiта ©й iз серця голуба блискуча богиня.
Галя й справдi ставала спокiйна й заклопотана. Варила ©сти, прала,
обслуговувала стару, латала синову одежу. Син тодi спокiйно мiг пiдiйти до
не© для вечiрнього поцiлунку, а на вустах у старо© заквiтала анемiчна
квiтка вдоволення. Вночi вони всi тро думали одне про одного i
переконували себе, що основне в ©хнiх стосунках - любов!
11
Мала на собi ясно-син плаття i вже знала, що сьогоднi в не© той-таки
настрiй; щось хвилювало ©© вночi, два сни вона побачила сьогоднi: один про
себе, а другий про незнайомця, який боляче поцiлував ©© в вуста. Лежала на
лiвому боцi, i ©й заболiло серце, i не могла вона вiдiрвати вуст вiд тих
iнших, що пили й випивали ©©. Сон про не© був простiший: ©й приснилося, що
вже почався учбовий рiк i вона сто©ть у гудливому, як вулик, класi.
Стара сьогоднi прокинулась удосвiта, i ще тiльки Галя надягала на себе
ясно-син плаття, коли в глибинi дому пролунав рiзкий, гортанний, як погук
ворони, крик. Галя застигла з розтуленим ротом, i плаття саме сковзнуло ©й
по тiлi. Тихий жаль прокинувся в ©© серцi, адже сидiла вже в ньому богиня,
i вона винувато позирнула на сво вiдображення в дзеркалi. Знову
повторився той крик, але Галя все ще не могла вийти iз свого оцiпенiння,
адже на нiй лежало ©© найкраще плаття, а обличчя могло зачарувати
будь-кого.
У коридорi заплескали босi ноги, i ©й стало печально, що таки не
повторить вона свого улюбленого танцю перед дзеркалом i не поплаче потiм,
зiрвавши iз себе сукню i цю щасливу маску з обличчя.
Хтось постукав у дверi, i Галя почула хрипкий пiсля сну Хлопцевий
голос:
- Ходи, баба гука !..
- Iду, синку, iду! - озвалася вона заклопотано. - Скажи, що зараз
одягнуся...
Через весь дiм знову пронiсся владний i рiзкий погук, i Галя схопила
ватяний тампон, щоб запудрити собi обличчя i загасити на ньому незвичне
свiтло. Але пудра цього разу ©й не зарадила, здавалося, краса, яка
струмувала вiд не©, поглинала все, що мало пiти на шкоду ©© обличчю. Галя
похитала головою, зiтхнула i впокорилася.
Пiшла, як була, ясно-синя й осяйна, напiвзачаровано всмiхаючись,
граючись блакитною хусточкою, яку тримала в руцi. Обвiяла сво©м чаром
Хлопця, який завмер на порозi сво © кiмнати, i Хлопець раптом вiдчув, який
вiн порiвняно з нею малий та нiкчемний. Йому захотiлося схилитись у
поклонi перед цi ю несподiваною материною величнiстю, вiдтак пiдняти
голубий шлейф i пiти в супроводi, гордо зводячи й сво пiдборiддя. Ожили в
його сонному мозку всi тисяча i одна казки, що прочитав вiн ©х у цьому
домi, порпаючись у занедбанiй дiдовiй книгозбiрнi, - в цю хвилину вiн
по-справжньому вiрив в усю ту тисячу казок, з'явилося-бо коло нього те,
чого не розумiв. Мати ж i оком на нього не кинула, нещасного й малого, в
майцi й трусах, отут, у цьому сiрому прочiлi, тож вiн гукнув до не©
тихенько, ледь розтуляючи вуста.
Вона почула його вiдразу, бо його ослiпило раптом - голуба, осяйна
постать наблизилася до нього й притисла раптом до себе гарячим порухом.
- Кудись збира шся? - спитав вiн просто в той шовковий ясно-синiй
розлив, у якому опинився.
- Нi, - вiдповiла вона. - Нiкуди не збираюся.
Тодi вiн раптом зрозумiв ©©. Не було то розумiння, яке вмi оформитися
словом, - було то розумiння однi © душi, яка сприйма сигнал друго©.
Здавалося, побачив вiн синю богиню в ©© серцi, а поруч з нею i чорну
хмарку. Уздрiв ©© тугу, як ту ж таки хмарку, а може, й птаха, котрий
летить i летить серед хмар. Був коло цi © жiнки чимось випадковим i
привнесеним i вiдчув це напрочуд гостро. Закусив губу й дивився, як вона
вiдходить: не мав сили пiти за нею або ж покликати ©© ще раз...
Галя стала на порозi бабино© кiмнати в усiй сво©й красi. Свiтло з обох
вiкон полилося на не©, наче свiтили це два прожектори, i стара в сво му
темному кутку зацiпенiла вiд зачудування. Сяйво вiд то© постатi в дверях,
вiд то© ясно-синьо© тканини i незвичайно гарного обличчя впало i на не© i
розтопило сивi ©© очi. Розтопило якийсь давнiй клаптик землi, буйно
зарослий травою, - був вiн круглий, як шапка кульбаби, i в тiй затуманенiй
кулi вона знову-таки впiзнала цю ж таки красуню, тiльки та мала на собi не
ясно-син , а червоне плаття. Була та сукня й iншого крою, тяглася до
землi, було в красунi й свiтлiше волосся - iшла вона i змiтала подолом
кульбаб'ячi парашутики. Зривала шапки й дмухала легенько, i все
застелялося, заснiжувалося вiд безлiчi пушинок. Хиталася i пливла,
усмiхаючись сумовито, а до не© наближався, пiдiймаючись пiд гору, високий
гарний чоловiк. Дуже добре знала обличчя того чоловiка - йшов вiн, ледь
накульгуючи, а очi його палали темним вогнем...
Стара погасила це видiння малим порухом волi, наче зiжмакала й викинула
стару вирiзку з журналу; зачинялася, як перлiвниця, втягувалася, як
втягу ться равлик у хатку, i знову зробилася мала, чорна, закостенiла,
схожа радше на старий пеньок, а не людину. Вже не бачила нi того свiтла,
що струмувало вiд онуки, нi ©© ясно-синього плаття. Бачила тiльки сутiнну,
закiптюжену кiмнату, меблi, що були новi сорок рокiв тому, в око ©й упало
не ранiшн промiння, а павутина, що стала наче золотавi дротинки, -
заснувала цiлу кiмнату вигадливою мережкою, i павуком до не© була сама.
Стала напружена i стиснута в собi, вже не годна витримувати мовчання, що
пролягло мiж них, готова вже була ковзнути по золотих струнках свого
павутиння, щоб таки пустити в того ясно-синього метелика, який трiпотiв у
прочiлi, хоч дрiбний струмiнь отрути.
- Щось хотiла, бабцю? - спитала, не маючи сили стримати радiсного
усмiху, Галя.
- Подай-но менi горщика, - iржаво i хрипко сказала стара.
12
Кози розбрелися, а Iван звiв чисто виголене пiдборiддя, змружив очi -
вiтер вiльно хитав його гривою волосся. Вдивлявсь у ранок, молочний i
теплий, вiд рiчки сходила сива пара, в якiй повсюдно проступало камiння.
Вiддалiк трусив вершi Старий Пiчкур, здавалося, хтось пiдпалив i рiчку, i
це камiння, i Старого Пiчкура з його вершами. Трохи збоку переходила вбрiд
рiчку сiльська жiнка, ©© бiла хустка в серпанку фосфоризувала, а берестяна
коробка, почеплена за спиною, робила незвично горбатою.
Iван проходив зi сво©ми козами повз верби, що розрослися бiля води: з
вузьких листкiв скочувалися краплi i глухо падали в пухкий пiсок.
Вслуховувавсь у цей химерний концерт крапель, деякi вдаряли об воду, а
деякi дзьобали камiнь. Неподалець голосно цвiрчали горобцi, й Iван з' днав
все оце в уявi: звуки, кольори й рухи живих iстот. Сiльська жiнка з
коробкою за плечима засвiтила в його бiк темним, майже брунатним обличчям,
а на пiску напечатала низку качкуватих слiдiв. Старий Пiчкур перестав
трусити вершi, став на колiна, i коло нього почали срiбно блискати,
пiдстрибуючи, пiчкурi й плiтки. Спалахував у рибалчиних вустах вогник
цигарки, i ловив вiн руками тi срiбнi спалахи, наче в гру якусь грався.
Кози бадьоро рихлили пiсок ратицями, а Iван iшов i слiду за собою не
лишав. Не топтав трави i не вминав пiску; здавалося, плив над землею,
вряди-годи вiдштовхуючись вiд не© i палицею-стiльцем. Кутав його ноги
туман, i Марi© здалося, що так само не торка ться вiн i камiння, коли
переходив рiчку. Вона стояла бiля розчинених ворiт, i ©й, як i сорок рокiв
тому, дивно ставало, що так погiдно й добре живе зi сво©м чоловiком.
Подумала, що на сторонн око це й справдi незвично: ось уже чотирнадцять
рокiв ©© чоловiк тiльки й робив, що пас кози. За всi сорок рокiв вiн
нiколи не поцiкавився ©хнiм сiмейним бюджетом. в просту ©жу i не
загадував лагоминок. Марiя подумки промiряла той шлях, що пройшли його
разом, тихий смуток заповнив ©© радiсть. Озирнулася i начебто побачила
зiгнуту бiля столу на верандi чоловiкову постать, почула знайомий рип пера
чи шурхiт олiвця. Молодшою Марiя пробувала зазирнути до тих зошитiв, що ©х
вiн списував, але не змогла того осягти. Читала якiсь гарнi слова,
натомiсть чула хрипкий, наче пiсок сипався, голос чоловiка.
Взимку Iван сидiв бiля грубки, дрова рiзали вони разом, а рубав вiн, на
колiнах у нього лежала книжка, i цi © книжки Марiя теж не могла збагнути -
були то писання Сковороди. Зiтхала часом: хай воно буде в нього, оте
незбагненне, оте писання i отой Сковорода. Це потрiбно для його спокою, а
раз так, вона залюбки на те погоджувалася...
Старий пiдiймався разом зi сво©ми козами пiд гору. Бачив квiти, гриби,
земляних жаб i чув довкола пташиний спiв. Слухав шелест листя, а часом
помiчав мiж трави жовтовуху голiвку вужа. Не рвав квiтiв i не збивав
не©стiвних грибiв, не лякав вужа i земляних жаб. Часом брав жабеня в
долоню i розглядав. Слухав жайворона, який вливав до складного свiту
довколишнiх звукiв i свiй спiв, i мав вiд того задоволення. Кози його
розсипалися й паслися на волi: йому ж здавалося, що бачить нитки, якими
в'яжеться помiж себе земне життя. Сидiв на розкладеному стiльцi й дивився
пiд ноги. Бачив крота, який ри нору, i тисячу корiнцiв, що сплели мережу
у горiшньому шарi землi. Пили сiк земний, i вiн не мiг не уздрiти, як той
сiк тече через корiнь у стебло i розтiка ться по листках. Кози хапали тi
листки, розжовували, i Iван пильно стежив, як справно ходять i мелють ©хнi
зуби. В таку хвилю очi його просвiчували тварин, наче рентгенiвське
промiння: обдивлявся кишки, шлунки, серця, легенi - все це ворушилось i
працювало. Вiд мiста вряди-годи сигналило авто чи ревiв мотор, вiн
здригався й дививсь у той бiк. Але й це не руйнувало його гармонi©: машини
були для нього живими iстотами, як кози й дерева. У них усерединi теж усе
рухалось i пульсувало, тiльки лiнi© ©хнi були грубi, а кольори важкi...
Марiя на протилежнiм горбi вже зачинила ворота i пiшла по схiдцях
ганку. Раптом вона задихнулася i схопилася за поруччя: боляче задзвенiло в
©© грудях серце. Стояла, облита холодним потом, й передихала. Коли
заспоко©лася, важко зiтхнула. Не могла хворiти, поки живе вiн, i не мала
права вмирати. Пила валер'янку й подумки молилася, щоб не сталося з цього
спалаху лиха. Сiла мимохiдь у лозове крiсло на верандi i поклала руку на
згорнений зошит.
13
Обiйстя було високо, на верхiвцi гори, стежка клалася туди кам'яниста й
крута, i йому вже в початках тi © дороги почала болiти нога. Добре було б
пособляти собi палицею, але Володимир заповзявся обходитися без не©, тому
йшов, i пiт краплисте обсiвав йому чоло. Позирав вряди-годи вгору i
мимохiть сподiвався, що спалахне там ясно-синя сукня, яка привабила його
була вранцi, але обiйстя гордо мовчало, оточене деревами й парканом.
Особливо пишнiв каштан, i Володимир iшов просто на нього. Спинявся iнколи
й передихав: зрештою, цей його хiд теж нагадував оту найважчу нiч у
шпиталi: така сама ввижалася йому гора й кам'яниста стежка. Хтозна-чому
пустився пiд гору, мiг би послати з дорученням когось iз дiтей Олександри
Панасiвни, але отой його ранковий настрiй! Саме вiн i повiв його сюди.
Спинявся, передихав i дивився на горбистий кра вид з малою рiчкою в долинi
- все аж прискало сонцем: зелень, пiсок, сама рiчка й небо. Над головою
задзвонив жайворон, i вiн здивувався, що польовий птах прилетiв сюди, на
горби; довкола пряно пахтiв полин, i це знову нагадало йому сьогоднiшнiй
ранок. Камiння вже встигло нагрiтися й промiнилося теплом - запах медових
трав з гiрким присмаком. Шурхали врiзнобiч стривоженi ящiрки, а вiн iшов i
йшов, все важче й важче налягаючи на ногу. Той каштан попереду i той
будинок, жайворон i полин, запах гiркого меду i його незрозумiлий потяг до
того дому - все це складало настрiй, що його вiдчува ш, прокинувшись у
залитiй сонцем кiмнатi. Торжество i бiль, задих i пiднесенiсть - все це
наповнювало Володимира, але по-сво му i знесилювало. В головi заро©лася
трохи безглузда думка про царiвну на льодянiй горi i витязя, який
безнадiйно дряпа ться на ту гору.
Змушений був спинитись i сiсти, бо йому вiд незручного пiдйому аж
iскрами пiшло в очах. Сидiв на теплому каменi i втирався. Поруч цвiркотiли
цвiркуни й росла кашка. Медово пахла, i вiн потягся до квiтки. Притис до
обличчя медову вiть i пив ©© чудовий аромат. Серце було готове вискочити з
грудей, i вiн з надi ю зирнув угору: шлях йому треба було подолати ще
немалий.
По стежцi йшов вiд будинку хлопчак iз бiлим бiдончиком, спускався вiн
по стежцi, граючись i вправно балансуючи, i Володимир тихо позаздрив на
його зграбнiсть та моторнiсть.
- Доброго дня! - обiзвався вiн до Хлопця. - Ти з цього будинку?
- Тут тiльки один будинок, як бачите! - сказав Хлопець.
- Я до Галини Iванiвни. Чи не твоя це мати?
- Моя! - гордо сказав Хлопець i випнув пiдборiддя. - А ви хто такий
будете?
- Директор школи, - махнув рукою вниз Володимир. - Ти в якому класi?
- Я ходжу в мiсто, - сказав Хлопець. - А в класi я в четвертому...
- Не подоба ться тобi ця школа?
- Та нi, - засмiявся Хлопець. - Там же мама вчителькою...
- То вона вдома, твоя мама?
- А де ж ©й бути?..
Володимир з натугою встав. Ступив кiлька крокiв i озирнувся. Хлопець
дивився йому вслiд.
- А чого це ви так чудно пiд гору деретеся? - спитав вiн.
Володимир вiдчув, що його залива червона барва.
- Нiколи не жив на таких горбах, - сказав вiн лагiдно.
- А чого ви не викликали маму в школу, коли ви директор? Не гора ходить
до Магомета, а Магомет до гори.
- Ти зна ш щось про Магомета?
Хлопець присвиснув.
- А чого б то я не знав про Магомета?! - сказав вiн зарозумiло...
Стежка почала пнутися крутiше, i Володимир забув про Хлопця за спиною.
Хотiлося йому пострибати на однiй нозi, допомагаючи собi й руками. Був
певний, однак, що той ще й досi сто©ть i дивиться йому вслiд, тому
намагався менше й кульгати. Озирнувся мигцем: Хлопець уже був далеко
внизу. Десь там, мiж то© зеленi, подумалося Володимировi, може стояти й та
ясно-синя постать, яка так вразила його вранцi; можливо, вона дивиться на
його потуги й нишком пiдсмiю ться. Червона барва знову залила Володимировi
обличчя, бо йому таки довелося схопитися рукою за кущ полину, щоб
пiдтягтись по крутосхилi. "Лицарi, котрi штурмували льодяну гору, -
подумав вiн, - тим i падали, що не могли лiзти рачки". Вiн все частiше й
частiше хапався руками за бур'ян, з червоного обличчя йому густо котився
пiт.
Галi, яка й справдi стежила за тим чудним сходженням, здалося, що той
чоловiк iде пританцьовуючи. Ще не минув ©© ранковий настрiй i не покинула
©© серця голуба богиня. Щось лякало Галю увесь ранок i збуджувало, i ось
сто©ть вона i здивовано стежить за тим чудним верхолазом. Жалiла його й
дивувалася, i стало ©й на серцi дивовижно тривожно. "Отi бабинi
розповiдi!" - думала несамохiть i озирнулася на стару, яка сидiла на ганку
й дрiмала. Чи то Галин погляд, чи, може, сильнiше дмухнув вiтерець - стара
збудилася й побачила, що внучка ©© принишкла бiля паркана. В ©© мозку