Шевчук Владимир. Дiм на горi

срiбну риску якась яскрина. Марiя була майже слiпа вiд слiз, вона вже не
зважала на череп'я, йшла i кривавила ноги.
Стояла довкола тиша. Морочна, сторожка, лише чувся трiск ламаних пiд
ногами черепкiв. Iнколи сiдала вiдпочити й шепотiла молитви. I стало ©й од
цi © ночi, мiсяця й зiр, од цього смiтника гостро самiтно. Подумала, що
©й, мабуть, не дiйти додому, та й не хочеться туди йти - все могло
повернутися i вона знову западе в той чорний вогонь. А вже хотiла вона
спокою, надто зараз, коли перебиралася через цей дикий смiтник. Iшла i
йшла, а коли не стало сили i впала, над головою спалахнула зiрниця i жiнка
побачила себе на ганку власного дому.
Нiч iще не закiнчилася. Стояла глуха й безмовна, лише холодний мiсяць
царював у нiй i смiявся. I ©й незвiдь-чому стало боляче слухати той смiх,
бо туга гаряче стьобнула ©й серце. В цей час почувся шелест, i вона
впiзнала знайому постать. Все бiльше й бiльше вслухувалась у зацiпенiння,
яке поступово охоплювало ©© тiло, а вiн стояв у глибинi мороку й тужно
дивився.
- Чому ти вiд мене пiшла? - нарештi витис вiн iз себе.
Вона мовчала. Здавалося, переставала iснувати. Мертве сяйво обливало ©й
обличчя мерзлим молоком, i в ньому поблискували ©© очi.
- Хочеш, я приходитиму, як ранiше, - сказав вiн. - I нiкуди бiльше тебе
не водитиму.
Вона почувала себе деревом. Самотнiм, нерухомим деревом, на яке лл ться
мертве свiтло. Не може зрушити з мiсця, воно, наче калiка-птах, маха
крильми, але не для того, щоб злетiти. Вiд того трiпоче, б' ться листя, а
воно дивиться сво©ми дуплами в нiч i гука до себе дятлiв. Вони зможуть
ударити дзьобом у серце i вибити з них тих жорстоких черв'якiв, якi точать
його...
- Менi важко без тебе, - сказав вiн. - Мене проклято тим, що маю
приходити до тебе в чужiй личинi, але та личина вже приросла до мене, i
чим бiльше з тобою живу, тим бiльше стаю тим, кого ти по-справжньому любиш
i чека ш. Можливо, я тiльки тiнь того, кого ти хочеш, але вже тим самим я
твiй. Скажи, чи не дав я тобi радостi й щастя?
Вона вже зовсiм стала деревом. Високим i самiтним, до якого замiсть
сподiваних дятлiв прилетiли зозулi. Зозулi, якi, замiсть вибивати з серця
черв'якiв, вдалися рахувати, скiльки рокiв залишилося жити тому серцю.
Кукання те було одноманiтне й безжальне, i вiд того хотiлося хоч раз
злетiти.
- Думай не тiльки про себе, а й про того, кого ти чека ш, - сказав вiн.
- Про те, що i йому болить серце, - то вже частково й мо серце. Хiба не
любив тебе так, як нiхто iз людей? Хiба не згубив я заради тебе сво ©
колишньо© подоби? Невже й справдi так багато важить для вас, людей, ваша
душа? Адже й син у нас !
Вона шелестiла листям, а коли побачила свого сина, якого нiс на руках
Iван, хитнулася було вслiд. Але деревам судилася доля стояти на одному
мiсцi, i вона закричала ©м услiд кожною брунькою й галузкою сво ю.

Iван повернувся з походу на свiтанку. Був одягнений у багатий
кармазиновий стрiй, i коли про©жджав вулицею, на нього вийшли подивитися
всi сусiди. Вийшов i Марi©н батько, й Iван по-молодецькому зiстрибнув iз
коня. Вони рушили до Йваново© господи, а по дорозi батько оповiв йому
старечим, тремтливим голосом про Марi©ну хворобу i про те, що вона
банувала за ним.
Вони увiйшли у двiр i спинилися. Дверi й вiкна господи були
порозчинюванi, i видно стало, що в хатi гуляв вiтер. На порозi сидiв кiт
i, як побачив ©х, злякано чкурнув у кущi. А коли вони ступили в сiни, ©м у
вiчi ледве не вдарив чорний ворон.
У свiтлицi лежала мертва Марiя з притиснутим до грудей, теж неживим,
сином.

КРОВ НА СНIГУ

Незвичнi настро© обсiли сьогоднi Iллю Торського, iгумена Густинського
монастиря. Вiн ©хав, загорнутий у вовчi хутра, притомлений кiнь уже не
бiг, а йшов, i вiзниця-чернець у величезному кожусi подрiмував на передку
саней. Над головою похитувалося блiдаве небо, i холодно палало в тому небi
сонце. Грала навдокiл та iскрiла широка снiгова рiвнина, перелiски теж
були засипанi снiгом i поставали звiддалiк, наче гори.
Тонкий сум торкнув душу Торського; в головi ще стояли слова, якi вiн
почув од ки©вських знайомих, - ще блiдiли в уявi й обличчя ©хнi, хиталися,
як небо оте над головою, немов вирiзанi з тонкого i м'якого паперу. Хотiв
обдумати тi важкi й непри мнi для краю звiстки, про якi оповiли йому тi
обличчя, але не мiг утримати бiля себе нi думок, нi облич отих -
вiдпливали, наче брала ©х з собою прозора вода, а тодi припливали знову.
Дорога порипувала пiд кiнськими копитами й санками, тихий i злагоджений
ритм того рипу заколисував Iллю.
По дорозi вiн за©хав був у батькiвське обiйстя. Iгуменiв батько, сивий
козак, обiйняв сина, й на оцi йому блиснула сльоза. Iлля озирнувся.
Побачив його там, у глибинi цього поля, коло далекого перелiска, бiлого на
бiлому тлi, наче вицвiченого; стояв на дорозi з кийком i в бiлому кожусi,
дививсь услiд саням, - було це так, коли вiн покинув рiдне обiйстя.
- Гей, сину, - сказав старий на прощання, - чи ж побачимось у цьому
свiтi ще? Вже я немолодий, i до мене бiла гостя приходить!
Iллi здалося, що бачить оту бiлу гостю, - стояла за батьковими плечима
в бiлiй сукнi, аж до землi волочилася, i обличчя в не© - як баби снiгово©.
Там, бiля села, стояли й баби снiговi, було ©х три, i дивилися вони в
©хнiй бiк також; батько бовванiв на порожнiй дорозi i теж був наче з
паперу вирiзаний. Iллi захотiлося раптом повернути конi й пробути з
батьком ще один день. Щоб вони могли посидiти в порожнiй хатi i щоб,
дивлячись один на одного, вiдбули отак прощання сво . Довшого прощання
захотiлося Iллi Торському з батьком, бо саме в той момент, коли озирався
на баби снiговi й на батька бiля них, повiрив раптом, що з батьком уже й
справдi нiколи вони не зустрiнуться.
Три снiговi баби вийшли за село й зорили червоними очима; жiнка у бiлiй
сукнi йшла вслiд за батьком, який повертавсь у свiй порожнiй дiм. Бiля
придорожнього хреста батько знову спинився, спинилася й жiнка бiля нього;
Iлля Торський аж очi приплющив, так боляче йому стало.
- Менi, сину, не жаль, - почув вiн старечий батьковий голос, - що ти
пiшов у ченцi, менi жаль, сину, що наш рiд вигиба , ти ж бо у мене
останнiй!
Його обличчя при цiй мовi було спокiйне й навiть строге; Iлля тим був
по-справжньому дiткнутий - легше б перенiс батьковi дорiкання. Натомiсть
огорнула ©х тиша, сiра й пелехата, роз' днала у сивiм мороку: спадали тодi
на землю сутiнки, плели синювато-бiлi тканки; вони раптом стали як два
коконцi, мiцно вкутанi власними думками. Iлля не знав, що вiдказати
батьковi, та й до чого тут були слова. Рипнули дверi, а вони й пальцем не
кивнули на той рип: зайшов козак у червоному жупанi. Був прозорий, як
привид, та й був це привид. Сiв бiля них, та й поринув у мовчанку. Iлля
крайока зирив на козака: те ж таки обличчя, що в нього i старого оцього,
тiльки був козак смутнiший та понурiший. Знову рипнули дверi, i вони
почули шелест важко© жiночо© одежi - красуня увiйшла до ©хньо© хати. Була
також прозора, мов привид, та й була вона привидом: мовчки сiла обiч
батька. Старий i голови не звiв, не зводив голови й Iллин брат, не звела
голови й мати ©хня, котра теж була прозора, як дим, i вже давно сидiла
бiля них; Iлля не змiг витримати то© напруги, встав, необережно зачепивши
услона, i той з грюкотом упав на пiдлогу, аж скинули вражено головами всi
тi дорогi тiнi, котрi заповнили дiм. Батько нарештi звiв погляд: очi його
були синi. Вицвiлi, мов зимове небо, i горiло в них по вогнику. Дивився
отак на сина, й не могли вони розвести очей.
- Землю нашу, - сказав спокiйно батько, - перетворено на ру©ну, ми не
можемо вже ©© оборонити, але сiм'я сво ми повиннi на нiй покинути.
Запам'ятай оцей мiй заповiт...
Iгумен Iлля Торський рипнув зубами. Не мiг витримати тако© розмови,
адже, вiдколи ви©хав iз рiдного обiйстя, не покидають його цi слова.
- Гей, Михайле! - гукнув вiн вiзницi. - Чи доберемося сьогоднi?
- Конi пристали, - буркнув чернець, - а в мене рука на них не
пiдiйма ться.
- А ти пiдiйми ту руку, пiдiйми! - сказав Iлля невдоволено. - Iнакше
ночуватимем у лiсi!..
Михайло змахнув пужалном, i конi побiгли веселiше. Стелилася навколо
мертва порожнеча, i тiльки невеликий лiсок iз право© руки був як дивовижна
галера - зi щоглами поламаними i з вiтрилами обiрваними.

- Гай, гай, що тут було, отче iгумене, - сказав кривоокий воротар,
пострибуючи вiд холоду з однi © ноги на другу, дине око його сльозилося.
- Татари налетiли на село цiлим чамбулом. Хто зумiв утекти до нас, той
уберiгся, а решту чи побили, чи погнали в полон. У селi тепер ледве чи й
половина людей!
- Коли це сталося? - нахмурився iгумен, а вiзниця поклав на груди
хреста.
- Вже з тиждень!..
"Тиждень", - подумав Iлля, i холодний пiт покрив його: тиждень тому вiн
ви©хав з батькового обiйстя.
- Прискакували й сюди, - розповiдав воротар, пританцьовуючи на снiгу,
наче птах. Махав руками, бо, хоч був у кожусi, добряче змерз. Чорний,
малий, з отим кривим оком i сльозою в оцi здоровому, вiн починав уже
дратувати iгумена. - Обкидали нас стрiлами, але проти стiн вони неохочi
йти... Бахнули ми на них кiлька разiв, та й по всьому...
- Iди до себе! - наказав iгумен, i вiзниця торкнув коней. Воротар
перестав танцювати, вклав червонi, мов варенi, п'ястi в рукави, зiгнувся,
втягши голову в плечi, й подибав до надворотно© келi©. Ще озирнувся, перш
нiж зайти в дверi, але iгумен того не бачив: молився подумки. Назустрiч
вискакували, наче чорнi птахи, брати по обителi, вийшов i отець Гервазiй,
що заступав його, - ченцi допомогли iгуменовi зiйти. Вiн все ще ворушив
вустами, молячись, i наче не бачив сво©х пiдлеглих. Сiрий звiр сидiв йому
в грудях i тоненько дримбав кудлатою лапкою.
- Вiта мо, отче iгумене, з поверненням! - уклонився отець Гервазiй. -
Певне, натомились у дорозi?
- Натомився! - сказав Iлля, бо вже кiнчив молитву. Подивився на братiю,
виладнувану довкола: обличчя в матовому свiтлi були плоскi й сiрi.
Дивилися на нього порожнiми зорками i наче на щось очiкували. Снiг у
двориську був нерозчищений, тiльки тяглися ледве вбитi стежки. Слiд од
його санок клався просто на цiлину.
- Накажiть, отче Гервазiю, - сказав тихо iгумен, - щоб у дворi
розчистили снiг. I ще, отче Гервазiю... не турбуйте мене сьогоднi.
Зирнув на небокрай, обрiзаний монастирською стiною. Глухi сутiнки
запливали вже на двiр, i йому аж лячно стало: побачив на верхiвках
вiддаленого лiсу, в глибинi того кучерявого смерку, блiду панi. Стояла,
ледь похитуючись, одiж ©© спадала долi сивими складками, розстелялася
широко, як i ця сутiнь: тривожне дихання пронеслося над лiсом та
монастирем. У небi зацвiв блiдий серпик мiсяця, i затанцювала бiля нього
стонога зiрка. Вiн згадав вiрш, який прочитав ще в Ки вi, в тодi ж таки
купленiй книзi архi пископа чернiгiвського: "Сонце i мiсяць - наче м'ячi
для бога. Вiн пiдкида ©х угору, i так свiтять вони для людей та свiту".
Пiшов до себе в келiю, а за ним енергiйно тупав отець Гервазiй.
- У нас так багато новин, отче iгумене...
- Завтра, - сказав Iлля Торський. - Усi новини - завтра!

Тут вiн мешкав уже кiльканадцять рокiв. Келiя на два поко©, в першому -
стiл i липовi лави, на столi - килим, а лави оббитi сукном; в другому -
його опочивальня: лiжко, услони, свiчечка бiля образiв, яка в нього нiколи
не гасне. Спустився на колiна, як був, не роздягаючись, i вiдчув, яка
велика втома пойняла його. Помешкання залив сутiнок, густо-синiй i
твердий, облiг Iллю Торського, наче вороги фортецю. "Воно так i !" -
пробурмотiв вiн i встав. Скинув важку шубу й зирнув у майже стемнiле
вiкно. Виднiвся двiр, по дворi тому розставлено ченцiв з дерев'яними
лопатами - розкидали снiг. Нагиналися й розгиналися, кидали - рухи ©хнi
були монотоннi i дивно впадали в лад. Снiг нiжно синiв, i чорнi тiнi на
синьому нагадали Iллi якихось чудернацьких птахiв з жовтим довгастим
крилом. Махають вони тим крилом i лишаються на мiсцi - диво якесь
люцидарне. Над ними - небо, що з дня на день бiжить од сходу до заходу, а
в ньому - сонце й мiсяць; кругле воно, те небо, i складено з живел: ходить
онде й перелива ться, як зелена вода, мiсяць. Друге небо вогнисто© барви,
на ньому вже ходить сонце, трет - барви синьо©, i ходять по ньому зорi, а
тодi - Iлля немов книгу невидиму читав - небо емпiрiйське. Текло на нього
зелене свiтло першого неба - десь снуються в ньому, як нетлi, нiчнi лихi
духи. Цалiодемоси ходять i плавають у свiтлi тому i смутно зорять собi
вниз.
Дрож пройшов по тiлу Iллi Торського, iгумена Густинського. Неспокiй та
ураза, роздратування, а разом з тим безсилля - все це обвинуло його з
голови до нiг тронами й поворозами; здалося йому, що звiдти, з глибини
цього зеленого свiтла, притяглася рука чи звiр дивачний на п'ять голiв.
Пальцi отi довгi з головами на кiнцях пройшли крiзь нього i прошили, наче
п'ять голок з п'ятьма нитками...
Труснув головою, намагаючись позбутися цього навадження. "Щось тут
справдi вiдбулося, - подумав вiн, - нещастя якесь!" Повернувся, щоб
гукнути-таки на Гервазiя - стояв у майже темнiй келi©. Пiдiйшов до столу й
викресав вогню. Припалив скiпку, i трiйник на його столi захитав
вогниками. Кудлатi тiнi засновигали поко м, Iлля сiв на лаву й понурився.
У сiнях загупало, перемерзлi у дерево чоботи голосно затупотiли: iшов
iз дровами грубник Самiйло. Хрипко кашлянув за дверима, Iлля наче побачив
його через завiсу дверей: широкий, лахматий, з величезною в'язкою перед
собою, iз заiненою бородою i з бровами, що нависали над очима, - давав
знати про себе тим кашлем, а що Iлля не обiзвався, забухикав, наче у
тимпан ударив.
- Заходь! - гукнув йому Iлля.
Тонкий запах дров, морозу всумiш iз важким духом кожуха - Самiйло стояв
у дверях, як привид. Iлля здригнувся: здалося йому, що це його батько
сто©ть у дверях i дивиться з-пiд острiшкуватих брiв. Чорне свiтло лилося з
тих очей, а бiла борода обклеювала зморшкувате, але ще гарне обличчя.
- Слава Йсу!
- Во вiки вiкiв! - вiдгукнувся Iлля.
- Чи дозволите, отче iгумене, грубу затопити? Iлля кивнув, i кудлата
постать з тим величезним оберемком вiдступилася назад у сiнцi. Гримнули
дрова об землю - Самiйло вдарив кiлька разiв руками собi пiд пахви. Iлля
взяв свiчник i став на порозi.
- Вiзьми, Самiйле, вогню вiд свiчки, - сказав м'яко. - А що, тут i
справдi велике нещастя сталося?
- Велике, отче iгумене, - буркнув грубник. - Не на нiч таке й
оповiдати...
Взяв скiпку й пiдiйшов запалити вiд свiчки. Жовте свiтло впало на його
бороду й на острiшкуватi брови - Iлля ледве не згукнув: перед ним
вiч-на-вiч стояв його батько.

"Блюди, i рею, - читав Iлля слова iз "Застороги", - щоб не був ти
незадоволений iз того, що ; щоразу роздивляйся свою совiсть: чи не
согрiшив ти чого супроти заповiту? Найгiрший-бо переступ - батькiвськi
заповiдi занедбати, впасти у непослух i в невиконання належного тобi дiла.
Про такий прогрiх повинен ти зi скрутою сердечною жалiти i взяти дбале
старання, щоб поправити те, - сповiдь треба сотворити, що занедбав ти дiло
оте, i вседушно каятися тобi треба. Запам'ятай цi слова: нiчого в життi
сво му не досягнеш, коли не втямиш i не вкладеш у серце цю науку..."
Iлля загорнув книгу: холодний пiт висiявся йому на чолi. Вдарив кулаком
тричi по палiтурцi i трохи отямився. Простяглася йому нитка тонка й блiда
в далекий час ще перед чернецтвом: луг вiн побачив заквiтчаний, бiлу
стежку, рiчку, що синьо лягла помiж верболози; вiн крадеться ще зовсiм
юним хлопчаком мiж трави й верболози, лiзе по стовбурi старо© верби, що
вида ться над водою, звiшу ться з то© верби i, майже торкаючись води,
дивиться далеко вперед. Був тодi вечiр, вже й смерк плив над плесом та
кущами, вода вiд того ледь-ледь димувала й вiдсвiчувала темно-синiм.
Верболози стали круглими; здавалося, якийсь велетень прикотив цi кулi й
порозкидав граючись. У тому синьому димi й помiж розкиданих куль, побачив
вiн, купалися дiвчата: голi й мокрi тiла ©хнi блищали й свiтилися, вони
порозпускали волосся й химерно бавилися. Йому здалося, що то русалки
справляють сво свято, а може, то й були русалки; Iлля тремтiв на
вербовому стовбурi, наче трясцею битий, - поймав його великий i
незбагнений страх. Блiдий i немiчний, з тремкими руками й послаблими
ногами, вiн ледве вибрався з того диму i вiд тих верболозiв. Iшов,
похитуючись, по луговiй стежцi, ззаду дзвенiв дiвочий смiх, а вiн став
немов сновида: губи змерзли, а очi заплющилися. Хитався, наче тятий
хворобою, а в заростях терну впав на землю й поранив долонi, i кiлька
яскравих червоних краплин упало тодi на зелену траву. Свiтилися вони у
смарагдi, як вогники чи квiтки червонопелюстковi; обличчя змокло, адже
плакав вiн тодi тяжко. Не мiг нiкому розказати про цей свiй переступ, не
мiг пояснити, що вiдбувалося, й батьковi рiдному, ба й брату! Нiхто не
поспiвчував йому, та й вiн сам не спiвчував собi. Уздрiв над головою
мiсяць зовсiм тако© ж барви, як та квiтка перед очима, i вуста його
торкнула блiда, змучена всмiшка.
Вже перед тим, як iти в ченцi, вiн ще раз вiдчув те саме. Прокинувся,
коли ще тiльки на свiт благословлялося: спав на сiнi в повiтцi i вийшов,
збуджений неясним покликом, у двiр. Тремтiло на сходi перше свiтло, вже
виблiдло небо й лежало над селом зморене й пiвживе. Озвалися в садку
птахи, велика роса лежала на травi, бiлi зорi, як яблука, дрижали в
пiвсутiнку. Був тодi чистий четвер, i, може, тому в сусiдньому обiйстi
рипнули дверi. Гола жiнка стала в прочiлi. Вiн завмер, несподiвано
змерзнувши й прикле©вшись до стiни повiтки. Жiнка вийшла з вiником i
почала обмiтати довкола будинку. Тихо шурхало помело, великi бiлi перса
мотались в не© мiж рук, чорна прiрва блимнула морочно: жiнка збирала
смiття в ряднину. Iшла через двiр, залита трiпотливим i нервовим свiтлом
ранку, йшла через город, лишаючи за собою голубу стежку збито© роси, мела
босими ногами ту росу, в однiй руцi в не© - вiник, а другiй - бiла
ряднинка. Iлля не мiг на все те дивитися, дзвонив бiля то© повiтки зубами,
а тiло його при тому було мертве.
Жiнка висипала смiття на чуже обiйстя й поверталася назад по тiй-таки
голубiй стежцi, була вона ще зовсiм молода, i тiло ©© спiвало про красу
свою й ранок, що випивав ту красу. Iлля ж бевзем стояв у сховку i не мiг
стримати дурних слiз. Тодi вдарився лобом об дошки раз, другий i третiй, а
коли заспiвали сусiдськi дверi i коли ковтнув чорний рот тих дверей осяйне
тiло, спустився вiн мимохiть на колiна й вилив до сонця, що вже починало
повiльно братись угору, одну зi сво©х найгарячiших молитов.
Небо розквiтало неквапно, наче стягнуто було з нього мережану заслону,
погасли зiрки, i незвiдь-куди пропав блiдий мiсяць. На сходi вже чудовно
грало: горiла несмiливим сяйвом, схожа на жiночий торс, хмара; нижче, на
самому видноколi, задрижало велике i ще не слiпуче свiтило; Iлля дивився
на ту хмару й на те свiтило, безсилий i пальцем кивнути; лице його вже
було сухе, очi наче в полиновiй водi вмилися, а в ротi стояв гострий смак
кислиць. Знав, що вирiшилася його доля: йому таки заказано те, що кожен
ма за рiч узвича ну, йому надiйшла пора покинути батькове обiйстя i взяти
на плече мандрiвницьку торбу...
"Вибач, батьку, - прошепотiв вiн, все ще дивлячись у вiкно, - що я не
виконаю твого заповiту. Бог поклав менi на плечi цей тягар, i вiн нас
розсудить!"

Йому приснилося, що горить церква. Могутнiй вогонь обхопив ©© вiд низу
до бань, i вся вона стала як могутн , велетенське вогняне дерево. Вiн
стояв оддалiк бiля iншого дерева, цього разу справжнього, але всохлого, й
дивився. Полум'я гоготiло, реготало, потрiскувало, стрiляло, наче кулями,
- вiдлiтали набiк вогнистi стрiли та iскри. Звiддалiк iз поля бiгло до
вогнища тро зовсiм малих дiтей, ©хнi босi нiжки рожево миготiли по снiгу,
на тiльцях маяли сороченята з бiлого полотна, а руки стискались у кулачки.
- Дядьку, дядьку! - горлав один. - Загаси вогонь, загаси!
- Хай горить! - кричав другий. - Диви, яке високе-високе дерево!
Третiй, найстарший, торкнув його пучкою, й Iлля здивувався: такий
дорослий i поважний у нього погляд:
- А скажiть, чоловiче добрий, чому горять церкви?
- Вогонь ©х бере, - вiдповiв Iлля самими вустами, - а може, й грiхи
нашi!
- Це сухий вогонь, - задумливо промовив хлопчак, - i вiд нього й
справдi годi врятуватися.
Вони стояли на снiгу, тро бiлих дiтей i чорний вiн. Снiг топився пiд
дитячими ноженятами, вони пiдтанцьовували, дво менших позакладали пальцi
в рота.
- Бiжiть-но додому, дiти! - сказав Iлля. - Ноги застудите!
Вони повернулися до нього, звiвши блiдi личка.
- Ми й прийшли сюди, - сказав старший, - щоб погрiтися. Там, - вiн
хитнув кудись назад, у чисте, снiгове й безмежне поле, - там нам куди
холоднiше!
Iлля озирнувся, несподiваний страх прийшов до нього: дивилася пустка
необмежена - пара очей холодцюватих i крижаних.
- Наша церква в монастирi теж так горiла, - задумливо промовив iгумен.
- Горiла тим-таки, кажу, вогнем...
- Давно вона отак пала? - спитав старший хлопчик.
В очах його грали червонi блискоти, а змерзле й син рученя показувало
туди, де гоготiло, танцювало, пiдскакувало i крутилося вогняне мотуззя i
звивало гарячi стовпи.
Iлля зирнув собi пiд ноги. На снiгу тупцювали, грiючись, три пари
рожевих ноженят, i, де ступали тi ноженята, висихала земля й починали
прокльовуватися тоненькi, несмiливi травинки. Були вони червоного кольору,
й Iлля здригнувся.
"Кров на снiгу, - подумав вiн. - До чого б то воно?"
- Дивний сон, отче, приснився менi сьогоднi, - казав iгумен, розчiсуючи
волосся. Вiд умивання в нього на бородi сивiли краплi, а на щоки лягли
легкi рум'янцi. - Привидiлося менi тро дiтей. Дуже нарiкали i скаржилися.
Були в самих сороченятах i кривавили босими ногами снiг. I не на холод
вони скаржилися, отче, а на недбальство. Було в мене тодi вiдчуття, що це,
господи прости, мо© власнi дiти. Ми стояли з ними в чистому полi, i я не
мiг ©м нiчим допомогти. Хотiв порвати свою одежу й загорнути ©м ноженята,
але одежа стала на менi як бляха. Я ранив руки, а зiрвати ©© з себе не
мiг. Це якийсь неймовiрний сон, отче Гервазiю!
Отець Гервазiй мав глибоко посадженi очi, грубi його й бiлi руки
безживно лежали на чорних колiнах.
- Може, й приснилися вам отi дiти, - спокiйно звiдомив вiн.
- Якi дiти? - спинився Iлля вражено.
- Та була тут iсторiя. Грубник Самiйло принiс ©х сюди. Ми вам учора
всього й не розказали... Сидiв серед келi© важкий, барилкуватий. Помiтно
видавалося немале його черево, сивi пасма стирчали на головi вусебiч, а
посеред голови яснiла широка, в долоню, лисина. В глибоко посаджених очах
свiтлiло по гострiй iскрi, а вуста завмерли, пiврозтуленi. Зрештою, вони
зарухалися, i потекла з них повiльна розважна оповiдь.
Iлля Торський дивився на свого замiсника й не бачив його. Бачив вiн
поле, вкрите снiгом, зовсiм таке ж, як i те, ввi снi, i самотн всохле
дерево серед того поля. Побачив вiн i грубника Самiйла - дiда бiлого, що
так нагадав Iллi батька; iшов через замети, не вибираючи дороги, його,
Iллi Торського, батько, вiтер вiяв його непокритим волоссям, - весь
простiр застеляло сивими хвилями. На батьковому тiлi свiтило дiрами старе
рубище, а простував вiн до того всохлого дерева. Iллин погляд також бiжить
до того дерева, летить над дорогою, й кладеться вона перед ним, як у книзi
великiй замальована. Слiди копит i темно-жовтi плями кiзякiв; поламаний
вiз, а коло нього почорнiлий снiг, так його збито. Грубник Самiйло
спинився бiля воза й озирнувся: навколо нi душi! Позiхала мерзла пустка,
стояв тихий мерзлий спокiй. Грубник Самiйло пiшов по дорозi далi, зарипiли
й заспiвали його чоботи, але за мент знову затихли: побачив вiн на снiгу
бiлу сорочку. Лежала розкинувшись, свiтячи червоними латками, наче вбито
тут не людину, а сорочку. Iлля почув свист нага©в i жiночий крик: жмут
волосся, втоптаний у снiг копитом, затемнiв перед його очима. Жiнка стояла
на снiгу навколiшки: руки здiймала вгору, рвала волосся й била головою об
снiг. Гола жiнка на порожньому полi, де все вицвiло й умерло; крик у не©
такий надсадний, стогiн такий пекучий! Збив коло не© снiг бахматий кiнь,
блиснули хижi зуби, свиснув i завив чорним птахом аркан; плеснув,
захлинувшись, на голих плечах; крикнув i люлюкнув розбишака; рвонув
копитами снiг та землю бахматий - потяг за собою червоний слiд.
Грубник Самiйло йшов дорогою далi. Озирався на ту сорочку з червоними
латками, хрестився й молився. Вже майже доходив до дерева, але так i не
дiйшов до нього. Ноги його наче правцем битi стали, руки його iз хрускотом
стисли кулаки; обличчя його закам'янiло. Повiльно пiдiймав правицю, рука
ледь-ледь рухалася - пiдiймав, наче важила вона кiлька мiр. Голова його
похилялася, i вперся вiн пiдборiддям об груди. Рука тим часом дiйшла до
голови, стислися, немов клiщi, пальцi на хутрi шапки, стягли ©©,
зiжмакавши: грубник Самiйло стояв, понурившись. Iлля знову здригнувся: як
дивно схожий цей дiд на його батька! Яка страшна туга лежить на його
обличчi, як неймовiрно свiтяться його очi!
Грубник Самiйло дивився на снiг. На ньому спали непорочно яснi трiйко
дiтей. Дво було менших, а один старший. Позаплющували оченята, i личка
©хнi - немов iз бiлого каменю точенi. Довкола голiв ©хнiх червоно палало
три напрочуд круглi плями, i вогонь той був такий, що несила на нього
дивитися.
Грубник Самiйло став навколiшки. Простяг руку, але не доторкнувся до
дiтей. Стояв, наче молився, мов обiтницю дивовижну давав, по тому
озирнувся. Обличчя його було печальне, але спокiйне, погляд убирав у себе
тiк бiлого мерзлого свiтла: голе, безмежне й вицвiле поле оточувало його.
Правиця грубника Самiйла знову потяглася до дiтей, i це був той-таки рух,
коли тягнувся вiн у дровiтнi за полiном. Лiвиця його зiгнулася звично, вiн
узяв напрочуд легке тiльце й поклав собi на оберемок.
Устав iз тим страшним оберемком, хитнувся, мов сп'янiв раптом, а тодi
неквапно, ледве перебираючи ногами, рушив, наступаючи на сво© ж таки
слiди. Спинився бiля закривавлено© сорочки i ще раз озирнувся. Там, на
снiгу, яскраво палало тро червоних кружал. Вiн аж приплющився: здалося,
що це почина горiти оте скрижанiле поле. Червонi вогнища вже лизали
простiр поля i перетворювали його в голий камiнь.
Грубник Самiйло повiльно йшов по дорозi. В оберемку його лежало три
чудових тiльця i немов усмiхалися ледь-ледь крижаними вустоньками. Позаду