Шевчук Владимир. Син волi

Сьогоднi вiн мав змалювати статую, яка зображувала Сатурна, що по©да
свою дитину.
Заглибившись у Лiтнiй сад до перехрестя алей велико©_ _та_ _поперечно©,
оглянув кiлька богiв Еллади й Риму i зупинився перед Сатурном...
Освiтлення було слабке, всi лiнi© - якiсь розмитi... Та що мав дiяти?
Вдень тут людей!..
Сiв на вiдро (для цього сам зробив мiцну i щiльну кришку), дiстав папiр
та олiвець. Примружив очi й швидко, одним рiшучим рухом накреслив контур
плеча й руки, якою бог пiдтримував маленьку нiжку... Дивно: вiн по©дав
сво©х дiтей, а люди його за те шанують... Чи шанували... Сатурн був
начебто колись царем Iталi©, при ньому всi жили щасливо й вiльно... При
пожирателi сво©х дiтей?.. Он Iрод побив дiтей у Вiфлi мi, аби знайти
Iсуса, й за те його осуджують... Цар Олександр звелiв убити царя Павла,
свого татуся рiдного, й нiхто йому не докоря !.. А Катерина послала вбивць
до чоловiка й зробила ©х коханцями... Це не боги, земнi царi... А кажуть,
богом данi!.. Все ж не боги... А як же римляни могли вклонятись боговi, що
©в сво потомство? На честь Сатурна зводили величнi храми. А перед Новим
роком три днi весь Рим гуляв на сатурналiях, i в день останнiй, третiй,
раби вважались вiльними... Вiльний лиш день на рiк!.. Цiкаво, як то себе
вiдчути вiльним?.. Це зла, нелюдська вигадка - лиш день на рiк!.. Неволя
не ма свят чи вихiдних, це як безмежна, суцiльна нiч!..
Почулись нагло кроки, й Тарас сховав папiр за пазуху. Оглянувся - до
нього йшов невисокий худий панок.
- Ти що тут робиш, хлопче? - спитав вiн раптом, нiби десь пiд
Вiльшаною.
Тарас знiтився:
- Я тут нiчого... Я не роблю... Йшов на роботу_ _мимо й зайшов сюди...
Помалювати...
- Справдi? - всмiхнувся пан. - Дай глянути.
Тарас дiстав з-за пазухи папiр з малюнком.
- Добре... ©й-богу, добре! - сказав, немов зрадiвши, коли розглянув
начерк. - Ти часто тут малю ш?
- Та... щонедiлi... - знiтився. - А як працю мо неподалiк, то забiжу i
в будень...
- Ти вчишся десь на маляра?
- Й на живописця,- сказав Тарас поспiшно.- Вчусь у Ширя ва...
- Я знаю його, земляче! Ти звiдкiля?
- З Кирилiвки.
- З тi ©, що бiля Вiльшани?
- Ви зна те мо село?
- Земляче, я iз Богуслава! I вчуся тут в Академi©.
- На живописця?
- Еге. Мене Iваном кличуть. Iван Сошенко. А ти ж хто будеш?
- Тарас... Ой! Я вже мушу бiгти! - зиркнув на сонце, що ледь пробилось
променем крiзь темiнь крон.
- Куди це ти так поспiша ш?
- Таж на роботу...
- Слухай, зайди до мене в недiлю вранцi i принеси з собою сво© малюнки.
- А де менi шукати вас?
Сошенко взяв олiвець у нього i на малюнку просто щось написав.
- То ти ж приходь!
- Спасибi! - гукнув Тарас, вже на бiгу ховаючи папiр за пазуху.
Оглянувся, чи це не сон, не витвiр його уяви. Земляк стояв i, мило так
всмiхаючись, махав йому рукою.
Наступного дня увечерi, коли до зустрiчi лишалась тiльки одна коротка
нiч, Тарас збагнув, що вчора вiн зустрiвся, власне, iз Академi ю. Хоч знав
кiлькох людей, що вчилися у цьому храмi, й стрiчався з ними iнодi, то все
були, за винятком братiв Ткаченкiв, чужi, байдужi до нього люди. А це -
земляк, iз Богуслава!.. Бач, не пройшов повз нього, сам поцiкавився,
назвався, дав адресу i запросив додому...
Лежав на лiжку, втомлений, дивився в бiлу стелю, а бачив сад,
скульптури, чув тихий, теплий голос... Iван... Iван Сошенко!.. Сам
пiдiйшов, назвався... А як сказав, розглянувши його малюнок: "Добре...
©й-богу, добре!.."
Сльози йому заслали очi... Якiсь спокiйнi, лоскiтнi. Ранiше плакав з
горя чи вiд образи, а це - вiд щастя, вдячностi... Бач, пiдiйшов!..
Навча ться в нiй, в Академi©, а не погребував убогим учнем маляра!.. Мов
старший брат, мов батько... Зайди до мене, каже, i принеси сво© малюнки...
Схопився з лiжка й кинувся збирати все, що встиг зробити за час свого
учнiвства. Були тут тi малюнки, якi носив показувати до Товариства
заохочення художникiв, i тi, що нiс за пазухою крiзь хуртовини з Вiльна, й
останнi, тi, що виконав у бiлi ночi в Лiтньому. Не знав, якi з них
кращi... Згорнув усi. Такого, як цей земляк, нема чого боятися. Не
насмi ться, глянувши на цi учнiвськi вправи, а щось порадить, певно, i
допоможе. Вчиться ж в Академi©!.. Коли б йому на волю та в Академiю!..
Так, як брати Ткаченки... Федот заходив якось... Орел!.. Щось воля робить
таке з людьми... Висвiтлю немовби ©х iзсередини...
Щоб не заплакати, став до вiкна, де тихо-тихо сяяла липнева нiч.
Похмурий дах будинку стримiв мiж ним та небом, немов гора...
Раненько, коли ще дiм i вулиця глибоко спали, встав, одягнув диний
свiй коричневий сюртук, який придбав недавно в того ж таки Ширя ва,
причепурився i, прихопивши сувiй з малюнками, зiйшов униз. Той настрiй, з
яким заснув увечерi, вгорнув його ще дужче. Груди немов набухли
передчуттям чогось ясного, щасного, а в головi пливли одна за одною думки
- як бiлi хмари в блакитi неба... Просто так пiдiйшов, озвався щирим
словом... Добра, мабуть, душа!.. Iван Сошенко... Гарно... "Ти що тут
робиш, хлопче?" Це запитання, що налякало тодi його, тепер здавалось
музикою... Дивно, вiн не помiтив спершу, що розмовляють з ним рiдною
мовою!.. Земляк... Маруся Богуславка колись з неволi визволила сiмсот,
невольникiв, що тридцять лiт були в кайданах... А це Iван... Теж
Богуславець... Чи то йому зда ться, чи справдi чув колись i думу про
Богуславця, що вирвався з неволi сам i вивiв сотнi бранцiв на рiдну Сiч!..
Поволi все забува ться... Пiснi, слова, обличчя рiдних...
Й спливла молитва з думи про Богуславку... Чи Богуславця?..

_Ой_ _визволи, боже,
Нас всiх бiдних невольникiв_
_З тяжко© неволi,_
_З вiри бусурменсько©,_
_На яснi зорi,_
_На тихi води,_
_У край веселий,_
_У мир хрещений!.._

Вже на Болотнiй, де жив Iван Сошенко, Тарас спинився, бо зрозумiв, що
надто рано вибрався до нього в гостi. Мiсто ще всюди спало... Власне, тут
вже була околиця чи передмiстя. Вулиця вся забудована особнячками, серед
яких найвищi - триповерховi. Удалинi стояв туман, а в ньому бiлiли, нiби
привиди, худi берiзки... Мабуть, тут справдi десь болото. Болотна
вулиця... I як воно, це мiсто, виросло на болотах? Низина скрiзь, рiчки,
затоки. Скiльки сюди вгатити треба було людсько© працi, каменю!.. Сто з
гаком рокiв гатять, копають, крiплять, мучаться у днi жахливих повеней...
Так нiби в усiй iмперi© нема сухого мiсця!..
Ось цей будинок... Гарний. Один з найвищих. Найкращий дiм на всю
Болотну вулицю!.. Бiля ворiт росте береза... Нiби струнка русява
дiвчина... Або русалка... Кажуть, у них зеленi коси... Там зеленiють,
мабуть, бо топляться таки ж дiвчата русi або чорнявi... Горе жене ©х,
бiдних, iз цього свiту. Може, вони тому й не люблять живих людей, що не
дали дожити вiку...
Вийшов двiрник з ворiт, потягся i насторожено зиркнув на нього.
- Когось шука ш? - мовив зi сну охриплим голосом.
- Шукаю дiм Шумилово©, а в ньому учня Академi© Iвана...
- Пан Сошенко живе он там, - сказав двiрник кудись_ _на_ _третiй
поверх, i не дослухавши. - У цi ось дверi входиш i пiднiма шся...
Потягся знову i позiхнув, прикривши дрiбним хрестом свiй волохатий рот.
З похмiлля, певно, мучиться.
- Ступай, ступай, - пiдбадьорив вiн гостя. - Iван Максимович у нас iз
раннiх пташок.
Вже на площадцi вiн зупинивсь, картаючи себе за те, що не спитав у
двiрника квартири. Дверей було аж дво , i невiдомо, якi Сошенковi. Хотiв в
однi постукати, а далi в другi, та не посмiв. Стояв i ждав оказi©... День
розгорявся, люди вже прокидались: чулись десь тихi кроки, гомiн... Мабуть,
Iван Максимович (зда ться, так сказав двiрник) малю вже чудово... Жаль,
не спитав, чи вiн давно навча ться... Це ж треба так узяти i пiдiйти!..
Нi, ще добрi люди на цiй землi!.. Хоч з виду пан, насправдi ж...
- Здоров, земляче! - мовив знайомий голос.
Дверi були зачиненi, й Тарас оглянувся. На самiй верхнiй сходинцi стояв
Iван Максимович i простягав до нього руку...
Не тямлячи себе вiд радостi, Тарас метнувсь до нього, схопив ту братню
руку й нагнувся, щоб поцiлувати. Рука лякливо вирвалася, i, щось сердито
буркнувши, Iван Максимович пройшов повз нього в дверi, якi були праворуч.
Тарас закляк. Це ж вiн подумав, певно, що раб хотiв поцiлувати пана, що
вбогий учень маляра й душею вбогий!.. Боже, яка ганьба!..
Хоч дверi були вiдчиненi, рвонув униз, по сходах.
Отямився, як опинивсь на Загородньому проспектi, неподалiк будинку, в
якому жив. Збiг на сво горище, жбурнув сувiй з малюнками i впав лицем у
вогку, тверду подушку...
Вони зустрiлись знову аж через тиждень. Проте зустрiлись!.. Бо що
написано на роду, того не об'©деш i на льоду. А може, просто обо прагли
зустрiчi. Хто зна , що творилося в душi Сошенка, а для Тараса цей
довгий-довгий тиждень був справдi страсним тижнем...
Таки в недiлю вранцi вiн малював у Лiтньому одну з численних статуй.
Володаря прекрасних муз, зцiлителя i сонцелюба чомусь поставили в
самотинi, в глухому закутi неподалiк од каналу. Стояв, розвiвши руки,
неначе кликав нiмо сво©х чарiвних подруг i дивувався, що тi не йдуть на
владний поклик Аполлона...
Вiдра не мав сьогоднi й тому присiв пiд деревом на корневищi, що
випирало з грунту. Освiтлення було мiзерне, без свiтлотiней... От би
намалювати удень, при сонцi!.. Мрiя, якiй не збутися... Що б вiн сказав,
той добрий Iван Максимович, оглянувши його малюнки?.. Уже три роки тому,
коли розписували Сенат, вiн був не просто учнем, а рисувальником, робив
картони й часто ©х сам виконував на стiнах, стелi та полотнi. Та й пiсля
того... Все це не те, не те! Йому потрiбна школа, професори, освiта!.. Вiн
не якийсь там хлопчик i розумi , що без науки, без Академi© не стати йому
художником. Он вже на що Ширя в, а не дали йому звання художника, хоч
подавав сво© роботи до Академi©...
Прилаштував зручнiше картон, папiр i видобув з кишенi олiвця. Коли не
ма змоги спiймать у небi журавля, нехай же цiвка хоча б синиця в
жменi!..
Як i тодi, почув чи©сь неквапнi кроки й, напружившись увесь, оглянувся.
Це йшов Iван Максимович! До нього йшов... Якась гаряча хвиля захлюпнула
його вiд нiг до голови, й коли б його спитали, чого було в нiй бiльше -
страху чи щастя-радостi, не вiдповiв би, бо сам того не вiдав...
Не привiтавшись, мовчки Сошенко взяв його за руку й повiв ранковим
садом. Слухняно йшов, залитий все ще хвилею, i так йому хотiлося
поцiлувати руку, яка його тримала й кудись вела!..
- Гарсоне, двi склянки чаю! - гукнув Iван Максимович, як увiйшли до
павiльйону, - Та бубликiв нам кiлька штук!.. Сiдай, будь ласка, - мовив
уже до нього. Пiдсунув йому стiльця, сiв сам, всмiхнувся приязно. -
Гарячий чай iз бубликами - мо любиме снiдання... Ти любиш чай iз
бубликами?
- Я все люблю, - сказав Тарас.
- Скупий, видать, хазя©н? - зiтхнув Iван Максимович.
- Не тiльки мiй, - всмiхнувся. - Така хазяйська вдача...
Принесли чай та бублики. Сошенко щедрим жестом дiстав монету i
розплатився. Та все ж Тарас помiтив, що з грiшми в нього туго, що
розлучався Iван iз ними, як iз близькими родичами.
Чай ©х зiгрiв i зблизив. А може, й те, що пан Iван Максимович був
тiльки з виду паном. Як там не , а вийшли iз павiльйону, мов давнi, добрi
друзi. I тут Iван Максимович згадав ту прикру зустрiч на третiм поверсi.
- Чого це ти тодi дав драла? - спитав мов так, мiж iншим.
Тарас спахнув. Гаряча хвиля знову його накрила, хлюпнула йому в лице.
- Злякався... Ви розгнiвалися... - почав було виправдуватися.
- Я не розгнiвавсь, - тихо сказав Iван Максимович. - Менi лиш стало
гiрко...
- Менi також...
- Що, пан примушу вас цiлувати руку?
- Я краще вмер би! - палко гукнув Тарас. I мовив згодом тихо: - Я вам
хотiв, як батьковi... Усi чужi, байдужi... I раптом - ви!..
Сошенко обняв його правицею, притис до себе мiцно i вiдпустив.
- Пiди вiзьми сво© малюнки й приходь до мене! Благо, дорогу ти вже
зна ш... - всмiхнувся вiн самими лише очима. - I зви мене Iваном. Як звав
би брата. Добре?
Тарас зiрвався з мiсця, нiби вiдчув на спинi крила, й побiг додому.
Крокiв за сто спинився, пiднiс високо руку й гукнув, немов у Будищах або в
сво©й Кирилiвцi, смакуючи дзвiнке iм'я:
- Iване, я зараз же прийду до вас!..
...Натхненний, просто вражений тим дивним днем, прожитим у товариствi
вiльного (та ще й художника!), Тарас за тиждень знову прийшов трудитися у
Лiтнiй сад. Хоча Iван Максимович, розглянувши його малюнки i похваливши,
порадив бiльше писать з натури, йому хотiлося домалювати свого нiчного
Аполлона. Розпочались роботи по розпису Великого театру, й тепер сюди
заходити не по дорозi, та й нiколи. Лише недiлi вiльнi...
Чомусь увесь цей тиждень йому стояло перед очима його село, вiн чув
пiснi, якi спiвали хлопцi на колодках, страшнi казки, бувальщини, якi вони
розказували... Вiн бачив рiдне небо, великий повний мiсяць i розсип зiр...
Надворi лiта полудень, а вiн стояв на Невському, йдучи з роботи, й слухав
спiв солов'©в... Не петербурзьких - рiдних, тих, що йому спiвали колись
давно, в дитинствi... В левадi ©х тьма-тьмуща!.. Сядеш, було, в ногах у
мами (бiля хреста чомусь незатишно) i цiлий вечiр слуха ш i солов'©в, i
шерех крил кажанiв, i сплеск рибин у ставi, i перемову в глибинах неба
чистих великих зiр... А раз, в театрi просто, пiд час роботи, йому прийшов
на пам'ять старий Днiпро - весь збурений, мов горобина, жахлива нiч, яким
його вiн бачив, коли возив до Ки ва Iвася, сина Кошиця...
Вода стояла в озерi така спокiйна й рiвна, як чисте скло. Легкий туман
завис над нею хмаркою, що вся була прозора... А ген пiд дальнiм берегом
бiлiли, мов русалки, величнi соннi лебедi...
Бог Аполлон i досi мовчки кликав до себе муз. Бiдаха!.. Стояв,
простерши руки у безнадiю... Може, вiн зачарований?..
Вдивлявся довго в статую, ходив довкола, вишукуючи ознак життя...
Химери!.. Чого ти бродиш, тягнеш? Сiдай, малюй!.. Смi ться хтось?..
Спiва ?..

_Ух! Ух!_
_Солом'яний дух, дух!.._

Оглянувся - i спiв затих. Нема нiде нiкого...
Вслухаючись, сiв бiля дерева, де малював минулого разу, поклав картон,
дiстав з кишенi олiвець, якого йому вручив Iван Максимович... Водив його
обiдати до панi Юргенс, подарував, крiм олiвцiв, аж два естампи...
Душевний вiн чоловiк!.. Iван Сошенко... Iван Сошенко-Богуславець...

_Iван Богуславець те зачува ,_
_Словами промовля :_
_"Не лайте мене, браття, не проклинайте,_
_Може, нам, браття, бог милосердний буде помагати,-_
_Чи не будем ми з неволi виступати?.."_

Кобзар сидить у тирсi бiля могили, i сивий вiтер котить повз нього
хвилi-гори...
Потер рукою очi, аби прогнати видиво й почать роботу. Скоро скiнчиться
нiч i люди заповнять сад. У нього тiльки , якась година...
Дивився то на Аполлона, то на папiр, торкаючи його чудовим олiвцем,
дарованим найлiпшим другом-братом, а думка його вилась над степом, над
вербами, що посхиляли вiття в днiпровий плин... Де бачив вiн оцi старезнi
верби? У Ки вi?.. А може, десь над Россю?.. Кигичуть чайки, плачуть хтозна
за ким... Десь кiнь iрже, об землю б' копитом...

Ой _конику вороненький,_
_А де ж мiй син молоденький?.._

Спiймав себе на тому, що не малю , а слуха старi пiснi, якi колись
посiялися в його душi й аж нинi враз проросли... Чув голоси: то батькiв
("Гей же, да журба мене скрутила, Да журба мене зсушила, да гей!"), то
материн ("Тихо-тихо Дунай воду несе, А ще тихше дiвка косу чеше..."), то
дiда Йвана голос, що дивно так, нарозспiв, розказував про те, що дiялося
колись давно... Вони, далекi тi голоси, були живi чи воскресали в ньому,
так нiби вiн берiг ©х багато лiт, носив з собою, в серцi...
Малюнок був ледь розпочатий. Гiрше - пропало те завзяття, з яким iшов у
Лiтнiй сад, щоб змалювати бога усiх мистецтв, володаря чарiвних муз!.. А
вже край неба висвiтлився, мов сповiщаючи ще сонний свiт, що йде ясне
свiтило й розпочина ться грядущий день...
Згадалась раптом тиха весняна нiч, край неба, з якого теж осяйно й
врочисто виплив мiсяць... Нi, тiльки серпик мiсяця, що враз пiрнув за
хмару, а потiм знову виринув... Пiд ним - крислатi верби, якi, де
взявшись, люто терза вiтер... Хвилi щосили б'ють у берег... Аж серцю
тiсно в грудях; немов воно удвiчi, втричi виросло...

_Реве та стогне Днiпр широкий,_
_Сердитий вiтер завива..._

Не проспiвалися, а якось дивно мовилися слова, сплiтаючись у стрiй
рядкiв, нечуванi якiсь слова...

_Додолу верби гне високi,_
_Горами хвилю пiдiйма..._

Пiшли за тими iншi, спiвзвучнi ©м, також ранiш не чутi слова, рядки.
Виходить, словом, нiби фарбою, намалювати можна живу картину... Навiть ще
яскравiшу, глибшу!..

/ _блiдий мiсяць на ту пору_
_Iз хмари, де-де виглядав..._

Перевернув скорiше аркуш iз Аполлоном i записав те, що спливло,
вродилося в його душi, набравши плотi слова, поезi© чи, може, пiснi...
Лячно було дихнути, поворухнутися, щоб не прогнати чари, що хтозна-де
взялися в цю бiлу нiч...

_Неначе човен в синiм морi,_
_То виринав, то потопав...-'_

доповнив образ мiсяця, породженого тим дивним чаром, спомином про
рiдний край. Ця нiч була, вiн бачив ©©... А може, вона йому приснилася,
намалювалась пензлем в його уявi?.. Буряна, тривожна нiч... I хвилi, й
верби, й мiсяць!.. I пiвнiв спiв... Вони ж таки спiвали?.. Нi, то вже
потiм, потiм, коли на свiт благословиться в далекiм небi... А поки що то
тiльки скрип якогось старого дерева... Та крик сичiв...
Мiцнiше стис олiвця i дописав - чотири уже рядки:

_Ще третi пiвнi не спiвали,_
_Нiхто нiде не гомонiв,_
_Сичi в гаю перекликались,_
_Та ясен раз у раз скрипiв..._

Сидiв, дивився з подивом на свiй нежданий витвiр, сяк-так записаний на
тому аркушi, що був призначений для бога муз, i вiдчував - свiт навкруги
став iншим, перемiнився. Власне, перемiнився лише вiн сам, збагнувши, що
малювати може не тiльки пензлем, фарбами... Брав аркуш з вiршем,
вiдстороняв, як те робив з малюнками, i роздивлявся, вчитувався.

_Реве та стогне Днiпр широкий..._

Якихось два чи три мазки - й картина! Не тiльки вималювана, але й уже
озвучена... Заплющиш очi - й нiби усе те бачиш, чу ш... Реве, аж стогне...
Дужий, широкий Днiпр... А вiтер гне додолу верби й котить за валом вал, як
тут бува, на морi... Невже це вiн намалював?.. Нi, написав!.. Аж дивно:
писати вiн не любив, листа Микитi-братовi й то малював би лiпше, якби було
можливо, i раптом - на тобi!..

_Ще третi пiвнi не спiвали..._

Це час, коли русалки виходять грiтися пiд ©хнiм сонцем - мiсяцем, коли
сновиди бродять або причиннi...
Поклав на мiсце аркуш, взяв олiвець з картону й застиг, уже побачивши
нову картину... В нових тонах... О господи!..

_В таку добу пiд горою,_
_Бiля того гаю,_
_Що чорнi над водою,_
_Щось бiле блука ..._

Отямився, коли почув за спиною чи©сь квапливi кроки. Згорнув папiр
швиденько й сховав його за пазуху.
Це знову був Iван Максимович!
- Ти тут... - сказав засапано. - А я тебе вже шостий день шукаю!.. Куди
ти щез?
- Щез... канув... виринув... - протяг Тарас, немовби хотiв слова цi
випробувати на смак. Засяяв тихо усмiшкою i проказав, як дiд колись,
нарозспiв:

_Неначе човен в синiм морi,_
_То виринав, то потопав!.._

- Захворiв? - спитав Iван Максимович.
- Ми почали роботу в Великому театрi, - сказав Тарас бадьоро, устаючи.
- Тепер менi не до богiв...
- Ну й добре. Пиши з натури бiльше.
- Пишу, пишу, Iване!..- обняв Тарас товариша.
Проте свого "малюнка" не показав.
Про©хала нiчна карета. Хмiльнi гвардiйцi (лише вони могли собi
дозволити спiвати тут посеред ночi!) горланили фривольну пiсеньку про
нескупу мамзель-актрису та про корнета, що звершив кiлька подвигiв за бiлу
нiч... I знову стало тихо. Напевно, вже було над ранок, а сон не йшов...
Поезiя тодi немов прийшла на помiч йому i тим, хто згодом не шкодував часу
i сили, аби його, Тараса, умкнуть з неволi пансько©. Поезiя ж у тiй же
мiрi збiльшила його страждання, коли тривала битва титанiв од мистецтва iз
Енгельгардтом - найбiльшою свинею в торжкових туфлях, як висловився про
нього Карл Брюллов. Поет повинен бути вiльним; хоча б душею, духом!.. Були
раби поетами? Навряд... А хто складав невольницькi пiснi та думи?
Невольники, або раби!.. Нi, козаки нiколи не пiдкорялись рабству й серцями
були завжди на волi! Хто скуштував цей райський плiд, не може жити в
путах, його душа витатиме нескута, вiльна й прагнутиме лише одного -
вирвати й нещасне тiло з каторги!..
...Уперше вiн повiрив у те, що може бути звiльнений, коли почув, що
Карл Брюллов ходив до пана Енгельгардта. Великий Карл кипiв великим
гнiвом. I хоч його дипломатична мiсiя не мала успiху, Тарас зрадiв. За
нього дба , прагне його звiльнити великий майстер, свiточ мистецьких кiл
Росi©!
Розповiдаючи про цей вiзит, Iван зiтхав трагiчно. Нарештi вiн пiдвiвся
з хиткого стiльчика й сказав:
- Ходiмо ще до одного Павловича. Покажеш йому тi вiршi, якi давав
Мокрицькому.
- Гребiнка з них смiятиметься, - нахмурився_ _Тарас_,_ згадавши, як
вген Павлович на кпини брав недавно_ _чи©сь пристойнi вiршi.
- Нехай собi, - махнув Iван рукою. - Брюллов i то не посмiявся...
Дивно, - озвався вiн по хвилi, - якiсь школярськi вiршi на Карла бiльше
вплинули од всiх тво©х малюнкiв...
Вiд жовтня мiсяця Сошенко жив на Василь вському, в одному домi iз
земляком, що вже вiдомий був не лише наливками, смачним домашнiм салом, а
й "Малоросiйськими приказками", як вiн назвав сво© дотепнi й мужнi байки.
Тарас уже ©х прочитав i полюбив за них ще дужче цього пирятинського Мамая.
вген зустрiв ©х стримано, вже по лицю Iвановому, напевно, визначивши,
що ©х ввела до нього якась недоля.
- Брюллов нi з чим вернувся од Енгельгардта? - спитав iще у передпоко©.
Виходить, вiн посвячений, а виду, бач, не подавав. Жалiють його, не
хочуть, щоб вiн даремно мучився, ждучи свято© волi. Знали б вони, цi добрi
люди, що вiн ще змалку мучиться, щодня, щороку прагнучи лише одного -
волi!..
- Карл Павлович такий лихий був, що не знаходив собi весь вечiр мiсця,
- сказав Сошенко. - Бачиш, а вiн смi ться! - кивнув у бiк Тараса.
- Брюллов назвав його свинею в торжкових туфлях, - пирснув.
- Кого? - спитав Гребiнка.
- Таж Енгельгардта!
- Чому "в торжкових туфлях"? - здвигнув вген плечима.
- Й амфiбi ю!..
вген лише щось буркнув i запросив гостей пройти до кабiнету, в чарiвне
царство книг. Вiдколи Тарас ухожий до цих багатств, вони весь час стоять у
нього перед очима i кожна книжка гука , кличе, манить його до себе. Щоб не
вген, до смертi, мабуть, не розiбрався б в цьому хаосi добутих людством
знань.
- Сiдайте, прошу.
- Треба робити щось, вгене Павловичу, - сказав Сошенко твердо. Вiн хоч
плохий та несмiливий, а, як потрiбно, впертий, цей Богуславець. - Може,
сходив би ти?
Гребiнку аж пересмикнуло.
- Бачиш... Коли вже вiн Брюллову вказав на дверi...
- А звiдкiля ти зна ш? - почудувався Iван словам господаря.
- Я знаю Карла Павловича, - всмiхнувся той.
- Вони там добре зрiзалися. Брюллов одвик в Iталi© вiд наших
диво-звича©в i наших типiв. Треба пiти тобi, вгене! - сво © вiв Сошенко.
Гребiнка зморщив лоба (високого, як у Сократа!), узяв зi столу книжку,
поклав назад, пройшовся по кабiнету. Щось муляло йому.
- Я ж не художник, хлопцi... - озвався вiн нарештi. - Яке тво собаче
дiло, скаже!.. Коли б я з ним та був знайомий ближче...
- А дiло, Павловичу, тво пряме, - не випускав Сошенко з рук. - Ти
вiршi його читав?
- Вже й Енгельгардт узявся за вiршування?!
- Нi. Наш Тарас...
- Ти справдi пишеш вiршi? - спитав не скоро, змiрявши Тараса гострим
поглядом.
- Пишу... - пiдвiвся Тарас iз крiсла, весь спаленiвши, нiби його
спiймали на недозволеному.
- I можеш ©х показати?
- Може, - сказав Iван Максимович. - У нього дещо при собi. Тарасе, не
будь макухою!
Тарас дiстав з кишенi зошит, в який недавно переписав свою "Причинну",
й подав Гребiнцi.
Той мовчки взяв, прокашлявся, мов боячись розкрити зошит i прочитати
чужу ганьбу, ще раз поглянув пильно на настиренних сво©х гостей i
зважився. Перегорнув обкладинку, почав читати знехотя...
Тарас згорнувся в крiслi, як зайченя, налякане далеким шумом орлиних
крил, й очей не зводив з його лиця. Воно було спочатку якесь пiсне,
байдуже, а потiм брови рiзко полiзли вгору, впали й застигли так, аж поки
з грудей вгена Павловича не вирвався якийсь непевний, мабуть, невольний
звук. Потому лицем пройшла i щезла легка судома й на лобi виступили
краплини поту...
- Кажеш, ТИ написав?... - спитав Гребiнка глухо, немов чогось
злякавшись. - А може, просто переписав?
- Переписав, бо перше було вчитати важко...
- I звiдки ж ти переписав? - скривився.
- Та з аркуша, де Аполлон...
- А звiдкiля до тебе втрапив той божий аркуш? - з притиском спитав
Гребiнка, нiби чинив судейський допит.
- Ну як тобi "Причинна"? - втрутився Iван Максимович. - Як для
початку...
- Де ви ©© взяли? - ступив до них Гребiнка.
- Вiн написав, - тицьнув Сошенко пальцем Тараса в руку.
- Справдi?! - не мiг тому повiрити.
- Давно вже... В Лiтньому саду... Як малював там Аполлона
Бельведерського...
Гребiнка сiв у крiсло й перегорнув негрубий зошит._ _Не_ _стямився, як
став читати вголос:

_Вона все ходить, з уст нi пари._
_Широкий Днiпр не гомонить:_
_Розбивши вiтер чорнi хмари,_
_Лiг бiля моря одпочить,_
_А з неба мiсяць так i ся ;_
_I над водою, i над га м,_
_Кругом, як в усi, все мовчить..._

- Ти бачив Чорне море? - спитав ураз.
- В чумачку з батьком ©здив, як був малий.
- Ти написав одну лиш цю баладу?
- Та нi... Були ще й iншi...
- I де ж вони?
- Порвав.
- Чому?
- Бо вийшли якiсь... немовби недомальованi...
Гребiнка встав, пройшовся по кабiнету, не випускаючи з руки його
"Причинно©".
- Ось де вони! - ввiйшов Мокрицький рвучко. - О! Ти вже, певно, i
прочитав? - побачив зошит з вiршем. - А я оце прибiг до тебе, щоб
розказать, порадувати...

_Реве та стогне Днiпр широкий,_
_Сердитий вiтер завива.._

Прекрасно! Яка картина!.. I хто? Якийсь пiдмайстер маляра!.. -
пожартував. Примружив раптом очi й приклав до лоба руку. - Нi, я тебе десь
бачив... до того, як познайомив нас Iван Максимович...
- I я вас... - тихо сказав Тарас.
- Де i коли?
- Весною тридцять першого... На березi рiки Неви...
- Я сам там був?
- З Ельканом...
- То це тобi я показав дорогу до Академi©?!
Тарас лише всмiхнувся.
- Ну-у, показати - не мудре дiло... А ти введи! - пiдкинув Iван
Максимович. - Ти ж Аполлон...
- Стара мося! - крутнувся, немов хлопчак, Мокрицький. - Я тiльки що
зустрiв старого Венецiанова i розмовляв...
- Ось хто нас може виручити! - сказав Гребiнка весело. - Венецiанов!
Для нього це не первина.
- Про що ви? - спитав Мокрицький.
- Вчора менi сказав Карл Павлович, щоб я сходив до Енгельгардта й
дiзнавсь... - зам'явся Iван Максимович. - А я подумав: краще комусь
статечнiшому... Й прийшов сюди...