Шевчук Владимир. Син волi

- Собачу кров? - озвався iз похололостi, мов з того свiту, й сам
здивувався: досi вiн рiзко так нiколи не говорив про панських дочок. Часом
ще й залицявся...
- Почули б таке пани, - всмiхнувся Варфоломiй.
- Добудь менi на завтра коней. хатиму.
- Так, мабуть, лiпше, - пiдтримав Гнат. - Не брати ж дiвку силою... Та
ще в попа!
- Уранцi коней матимеш, - сказав уже спокiйно Варфоломiй.
- На мене вже чекають побiля Миргорода. Робота ...
Прощались якось нiяково, немов були всi тро у чомусь виннi. Прикрощi
нiкого ще не зблизили, невдачi теж. I сумно було, i весело, що ним, як
стiй, погребував i вбогий духом Кошиць... "А може, вiн злякався мого
прийдешнього?" - сяйнула раптом думка. Й протверезила...
...Нi, недаремно мовиться, що на ловця i звiр бiжить! Йому потрiбна
була людина, яка на власнi очi бачила Кавказькi гори, рiки, тамтешнi села,
або аули, самих черкесiв i царське вiйсько, що прагне ©х навчити, як треба
жить на свiтi, й вiн застряв в Лубнах на станцi©, де й зустрiчав таку
людину.
- Тарас Григорович?! - почулось нагло, коли вiн, гнiвний, вийшов iз
мiсць присутствених, де марно прагнув добути сакраментальний аркуш
подорожньо©: начальство спало пiсля обiду! - Не впiзна ш?
- Сашко Чужбинський, вiн же й пан Афанась в?
Вони потисли руки, ще й обнялись на радощах, мов добрi друзi.
- Звiдки й куди пряму ш? - спитав Чужбинський.
- З Миргорода у Лемешiвку.
- До ©х високомочемордiя?
- У нього щось передане менi з Кавказу.
- З Кавказу? I я недавно звiдти.
- Тебе менi сам бог послав! - зрадiв Тарас. - Нам треба поговорити.
Чиновники усердно сплять - час ма мо.
- Я на сво©х. По©хали до мене в Iскiвцi, а звiдти вже, як наговоримося,
доставлю тебе до Вiктора.
- Воiстину впав у гаразд, як муха в сметану! Гайда?
Надворi сiяв дощик, зривався вiтер полем, а ©м в колясцi було так
зручно й затишно.
- Ну ж, ну, розказуй, - квапив Тарас Чужбинського. - Ти довго був там?
- Довго... Природа там!.. Вершини гiр покритi бiлим снiгом, по схилах -
сосни, скелi, бiжать рiчки в долини, де все цвiте...
- А люди? Якi там люди?
- Чорнi та довголицi. Похмурi, гордi, ходять усi при збро©... ще й
озираються весь час довкруг...
- Мабуть, ©х зацькували?
- Якось я свiдком був, як нашi йшли в атаку на ©хнi саклi...
- Що це?
- Хати, по-©хньому. А хлiб - чурек... Всю гору вкрили бiлi рухливi
цятки, зблискують багнети, шаблi... То тут, то там пов' ться димок од
пострiлу, впаде ядро... А потiм - ура, ура!.. Черкесiв нiде не видно, нiби
©х i нема, а схил гори встилають бiлi трупи...
- Чи зна ш ти, що там загинув Якiв? - спитав Тарас похмуро.
- Граф де Бальмен?!
- Вiн. Ще у липнi...
- Сволота!..
- Хто.
- Черкеси. Для них людину вбити!..
- Сволота шле туди солдатiв, братику, - сказав, немов одрiзав. - А тi -
за волю б'ються, за рiднi гори.
- Жаль Якова...
- Гада ш, менi не жаль? А ще жалкiше, друже, що вiн полiг, примучуючи
чужий народ, пригнiчуючи свободу... Смерть ма сенс лише за праве дiло...
Так я кажу?
- Напевне...
- I хрестять ©х, пiдкорених? - спитав Тарас.
- Аякже. Йдуть священики, десь там когось навернуть до вiри iстинно© та
просвiтять, i вже, гляди, брат поста на брата...
- Попи, тi дiло знають! Гадюками залазять в душу, нiвечать, беруть ©©
на прив'язь... Псарi царевi!..
- Господи... - зiтхнув Чужбинський. - ©х би хоч не займав! Без церкви
усяке благе дiло зiйде на пси...
- Ти не попович, бува, соколику? - спитав Тарас у приятеля. - Нi? То
скажи, будь ласка, а злi дiла не творяться з благословiння святих отцiв?
Хiба вони осуджують сваволю панську, вiйни, в яких щодня лягають трупом
тисячi невинних солдатських душ?
Замовкли. Вже в далинi над рiчкою виднiлося село, в якому жив Олександр
Чужбинський i благоденствували його ж таки крiпацькi душi.
Будинок був не з перших, проте зручний i затишний. Тарас бував тут, як
при©здив два роки тому на Укра©ну, й не церемонився. Коли ввiйшли в
свiтлицю (чи кабiнет?), метнувся до шафи з книгами.
- Нове щось ? Ти зна ш, менi браку Байрона. Весь час чомусь зда ться,
що мало, мало його читав... Ех, знав би я англiйську мову!..
- А як французька, вивчив?
Махнув рукою.
- Пiзно за мови братись, друже. Вони зосталися в мо©й неволi...
- Я чув, поляки в Ки вi вивчають нашу мову, аби тебе читати в
оригiналi.
Звiстка була при мна, та вiн якраз побачив свою поему "Тризна", узяв до
рук i запитав господаря:
- Ти це читав?
- Звичайно... Коли казати правду, ти пишеш краще рiдною.
- Затуркали мене... Не можеш писать як слiд, то й пишеш
по-малороському...
Поклав у шафу книжку, лiг на диван. Згадав княжну Варвару i Яготин...
Зiтхнув i мовив:
- Цур йому! Ось сядь лишень та розкажи ще дещо менi про той народ та
про Кавказ.
- Навiщо воно тобi?
- Почав писать поему, а знань чортма... Коли задумав "Гуса", то скрiзь
хватав, де тiльки мiг. Бодянський дав прочитать Шафарика, в Родзянка
стрiвся з длiчкою, що став_ _менi в пригодi, а в Ки вi добув книжок по
Чехi©...
- Ну й що твiй "Гус"?
- Написаний. Оце скiнчив недавно. В Мар'янському, у Лук'яновича.
- Не змiг би щось прочитати з нього? - сiв на диван Чужбинський. Вiн
теж писав i розумiвсь на вiршах.
- Це зробим потiм. Нинi ж я прочитаю тобi новiшу рiч, мiстерiю...
- I де воно береться в тебе?
- Душа болить... Не можу я спокiйно дивитися на те, що твориться
довкруг на нашiй милiй, святiй землi!..
- Згориш завчасно.
- Краще згорiти враз, нiж тлiти усе життя.
- Ти згущу ш, драматизу ш...
- Нi. межа, яку не можна переступити, не втративши свого лиця, душi
сво ©, власне, всього себе... На сотнi тисячi квадратних верст -
фiльварок, хутiр, миза, з яко© йдуть панам раби, харчi та грошi!.. Галерою
земля вся наша стала, а ми на нiй - гребцi прикутi...
Чужбинський слухав мовчки, не смiючи на нього звести погляду.
Збагнувши, що перед ним розумний, та все ж панок, Тарас притих, отямився.
Вже скiльки так бувало, що вiн розпалювався i виливав зболiлу душу марно.
Глас вопiющий!.. Господи! Однi ще соннi, темнi, а другi вже зреклися за
ласий шмат незрячих сво©х братiв, штовхаючись, шукають мiсця лiпшого на
ши© в них, де й так завiзно!..
- Може, пiти сказати, щоб нам дали щось випити i попо©сти? - спитав
господар тихо.
- Незле, незле, - зрадiв Тарас нагодi перемiнити тему. Та й зголоднiв.
Коли накрили стiл й поплив свiтлицею чарiвний запах борщику, не став
чекати, поки його попросять тричi, а вже за першим разом уволив щиру
просьбу: кивнувши, мовчки випив. Чужбинський рушив слiдом.
- Закушуй салом... - мовив, хапаючи повiтря ротом.
- Колись, було, в Гребiнки ми ласували таким сальцем, - сказав Тарас,
згадавши i Петербург, i друзiв по Академi©, i землякiв, якi збиралися то
тут, то там i мислили про свiй народ, про землю рiдну, звiдки вони пiшли й
куди не всi повернуться, бо там нема до чого докласти рук...
- Не смачно?
- Що ти!
- Хмуришся...
- Та-а, всяке лiзе в голову...
- Про що ж твоя мiстерiя? - спитав нарештi Олександр. Кортить йому
послухати.
- Про те, як у Суботовi розкопували Богданiв льох.
- Скарбiв шукали?
- Марно. Знайшли лише мерця в кайданах.
- Козак чи шляхтич?
- А хто його тепер збагне... Дочубилися!..
Борщ ©ли мовчки. Одне, що вже було надвечiр, а друге - кожен думав про
щось сво i не бажав дiлитися думками тими з ближнiм.
- Родзянко тобi читав сво© "стихи"? - спитав Чужбинський з посмiшкою.
- А що ж мене турнуло звiдти, як не вони! Так дременув, що й зошита
свого забув, якого давав читати длiчцi.
- Всi соромiцькi, певно?
- А то ж якi... Щоправда, гiрш од вiршiв його промови про запорожцiв та
гайдамаччину. З Одеси хтось привiз йому Скальковського...
- "Историю Новой Сечи"?
- Та нi, "Наезды гайдамаков". Мерзенна книжка! А пан Родзянко аж
захлинався, хвалячи ©© за те, що гайдамаки у нiй - розбiйники, бандюги,
злодi©... Для нього справжн лицарство - лише гетьмани, пани полковники та
iже з ними!..
- Налити ще?
- Не треба. I так пече... Пiду провiтрюсь трохи, - пiдвiвся важко.
Останнi днi зробився якимсь сирим немовби...
- Там вiтер, дощ.
- Пусте. Од вiтру ми ще не хилимося... Розбiйники!.. За волю, за свiй
народ розбiйник пiде на смерть?!
- Чого ти так морду шся? Собака, кажуть, бреше, а вiтер носить...
- Е-е нi, його читають, цього Скальковського, i наша слава в очах людей
читаючих ста ганьбою! Виходить, ми не мали держави, вiйська, принципiв та
iдеалiв; були однi розбiйники. Кумека ш, куди вiн б' ? У саму душу!..
Надворi справдi вiтер зривав останн листя, котив бур'ян. Бр-р!..
Добре, що одягнувсь виходячи... Важкими стали ноги... Чи не захворiв,
бува, Тарасе?.. Бездомному хворiти зле... Щоб вiддали Федосю, напевно, вiн
вже мав би сво пристанище... А як то ©й, сердешнiй!..
Криниця, з яко© вiн два роки тому вночi брав воду, була довкiл засипана
кленовим листям. Тихо рипiв, погойдуючись на дужiм вiтрi, журавель.. А
хмари - нiби гори...

_Чурек i сакля - все тво ;_
_Воно не прошене, не дане,_
_Нiхто й не возьме__ зa__ сво ,_
_Не поведе тебе в кайданах._
_А в нас!.._

О господи! Чи буде йому колись хвилина миру й спокою на цiй землi? Де б
вiн не був, що б не робив, печуть, снуються думи, складаються в слова,
рядки!..
Вечiр надходив темно-сiрий, який бува тiльки о цiй порi. Ще сонце десь
свiтило, та чорнi хмари щiльно прикрили землю... Холодно!..
Його злегка морозило. Пострелювало над лiвим оком у головi... Щоб не
пiддатись хворостi (якщо, звичайно, це вже вона), прогнав думки й
прискорив крок. Важкi, холоднi ноги вгрузали в листi... Хати, лелечi
гнiзда, - немов шапки черкесiв, - були розмитi, нiби на акварелi... В
тепло, до хати!.. Добре, що на свiтi друзi, товаришi... Вiн прочита
"Iвана Гуса" й "Великий льох"... О! Може, й назвати так мiстерiю?.. Якщо
вже , назветься якось... Завтра або позавтра ви©де до Лемешiвки, а звiдти
вже - в Переяслав, до Козачковського... Недобре щось з ним дi ться останнi
днi... Бурлацi осiнь - мачуха...

_Та нема в свiтi гiрш нiкому,_
_Як бурлацi молодому,_
_Гей-гей, як бурлацi молодому!.._

Голос немов чужий, якийсь далекий нiби... Вiн прочита зараз, що
обiцяв, ще розпита трохи про тi далекi, залитi кров'ю гори, переночу i
вранцi рушить далi... Що за напасть? Забув початок "Льоху", сирiч
мiстерi©...

_Як снiг, три пташечки летiли_
_Через Суботове i сiли_
_На похиленному хрестi..._

Попереду, неподалiк, з'явився освiтлений квадрат вiкна, i вiн зiтхнув
полегшено...
...Краще б вiн був найняв якусь пiдводу, щоб перебратися iз Переяслава
в село В'юнище! На Козачковського, що вiз його, найшла якась стихiя
погомонiти, й Тарас, згадавши свою недавню по©здку в Ки©в, так
знервувався, що знов вiдчув, як бiль розходиться йому по тiлi мороком.
Мiсяць Андрiй виходжував його в сво му домi, дозволив, як покращало,
по©хати на кiлька днiв до Ки ва i скласти звiт комiсi© й тепер привiз -
здорового - у затишний i дружнiй дiм Самойлова, оскiльки власний його
будинок перероблявся. Тарас тут мав свiй кабiнет, iз грубкою, що так
ласкаво грiла, господаря, що був тактовний, тихий i ненабридливий, i
господиню - лагiдну, мов рiдна мати. Та, попри всi цi блага, душа його не
мала й години спокою. Нарештi це помiтив Степан Никифорович i,
стурбувавшись, зайшов надвечiр уже на восьмий... нi, на дев'ятий день до
гостя в його кiмнату.
Тарас сидiв i грiвся, оскiльки кожен вечiр його морозило.
- Нездужа те? - спитав Степан Никифорович.
- Сам не збагну... Щось дi ться таке зi мною...
- Живiт болить чи груди?
- Якийсь увесь зболiлий нiби, збуджений... Погано сплю... Душа болить,
напевно...
- Вам тут у нас погано, може, то ви скажiть...
- Чудово! Спасибi вам... Можливо, прийшла пора...
- Ну що ви! Я ледь не вдвiчi старший, та й то про це не думаю. Хоча, як
був молодший...
- А правда, що двадцять рокiв тому ви теж були мiж декабристiв? -
спитав Тарас, коли господар сiв у глибоке крiсло бiля вiкна.
- Свобода вабить многих... - ухильно мовив Степан Никифорович. -
Дворяни теж, козаче, не всi собачники...
- Розмови люблять вельми, а як до дiла... - рiзко сказав Тарас.
- До дiла той шпетнiший, кому пече.
- А совiсть де? Де гiднiсть? Не гонор - справжня гiднiсть, яка веде на
бiй, на смерть?..
- Настане час урочий, i всi до збро© вiзьмуться.
- Нiщо саме не наста .
- Бог править свiтом, зна , що i коли...
- Никифоровичу, бог нас забув! Завiв в ярмо, подержав, доки занози
вставили, i соб-цабе!..
- Ви нетерплячий вельми i запальний. Чекати теж потрiбно вмiти...
- Я вiльний вже, я мiг би i зачекати, а як то ©м, невольникам, мо©м
братам!
- Не всiм же ©м сутужно... Мо©, скажiмо, люди...
- "Мо©"! А може, ©м не хочеться чи©мись бути, може, вони бажають жити,
як ви, як пан Тарновський чи Галаган?
- Заможно так? - всмiхнувся ледь-ледь Самойлов.
- Нi, вiльно так!.. Неволя - повiльна смерть. Я знаю це по собi...
- Ну, ви поет, художник... Селяни ж просто трудяться...
- Ой не кажiть! - примружив гостро очi. - Послухали б ви у корчмi, за
чаркою...
- I в нас? - спитав стривожено господар дому.
- Всюди.
- Щось я не чув...
- З панами потiм буде про це розмова, - сказав Тарас сердито. - Якщо
вони не втямлять, що володiти ближнiми - ганебно, пiдло, смертельний
грiх!..
Самойлов знiтився, ще дужче вгруз у крiсло. Тарас збагнув, що перебрав,
картаючи цю врештi-решт порядну, м'яку людину за зло, содiяне всiм
панським кодлом.
- Вибачте... - озвався. - Я накинувся на вас, бо ви потрапили пiд
руку...
Старий всмiхнувся сумно.
- Як будете такий прямий, одвертий iз усiма, самi в неволю
вскочите,сказав невдовзi тихо.
- Усi довкруг настраханi, сидять-тремтять чи просто удають, що все
гаразд, а дехто жде, щоб нiмцi його навчили вольностi!.. Послухав я мужiв
учених ки©вських, що ©здили в чужi кра©, - i смiх, i грiх!.. А наш
великомудрий Панько Кулiш склада пишнi оди дiлам давно минулим i ставить
хрест, поплакавши, на Укра©нi-мученицi, що вже почила з миром!..
- Ви вiрите в ©© прийдешню долю?
- Народ наш ще пiднiметься, змете ганьбу крiпаччини, самодержавства i
явить свiту свiтле сво лице!..
- Що ж, зичу вам дожити до тих часiв... - устав Степан Никифорович.
- I ви, дасть бог...
- На жаль, Тарасе, я вже старий, - розвiв руками, нiби даючи змогу йому
побачити сво© лiта. - Та й що мене чека у тiм раю? Жебрацька торба?..
- Слухайте, та це ж чудова думка: усiх панiв пустити на рiк чи два з
торбами! - всмiхнувся на те Тарас. - Щоб взнали на власнiй шкурi, як то
жилось по ©хнiй милостi сердешним людям.
- Пустите мене тодi погрiтися бiля сво © грубки? - спитав не без
лукавства Степан Никифорович.
- Ви добрий, вам не треба буде ходить пiд вiкнами, - обняв Тарас
старого. - Народ у щастi милостивий...
Вечеряти не захотiв. Сидiв собi пiд грубкою, в самотинi, не запаливши
свiчки, що бовванiла на тлi вiкна, засiреного останнiм тихим свiтлом
минаючого навiки дня, i слухав власну душу. Думки пливли неквапно, усi
важкi, як чорнi осiннi хмари... Iнодi зривався вiтер розпачу й гнав ©х
шалено, збурено, аж поки знову гору не брала втома й вiчно жива надiя.
Закинутий у це село, в цей дiм, у цю кiмнату, спокiйно змiг, без су ти
розглянути довкiльний свiт, тверезо, без iлюзiй поцiнувати, людей, з якими
вiд дня при©зду на Укра©ну вiн зустрiчався, пив, ©в, бесiдував про се, про
те й найбiльше - про заповiтне, i враз вiдчув, що вопi в пустелi. Нi, вiн
не був, мов той пророк, зневажений або побитий каменями. Його прихильно
слухали, захоплювалися його поезiями й робили все, аби не мав нi в чому
скрути або нестачi, i все ж вiн бачив, вiн розумiв, що голос його, думки
щезають десь у безкра©й безвiстi. При тому слава його росте, поширю ться,
його книжки читають i переписують пани, мiщани, вбогий, простий народ, а
зла довкiл не менша , а пан,який так мило i щиро так проймався його
поезi ю i вiд розчулення пускав сльозу, - дере так само шкуру з обiдраних
крiпацьких душ, а змiй-нагай гуля собi по спинах, а покритки бiжать на
став топити свою ганьбу!..
Пiдхоплений поривом гнiву, швидко пробiг кiмнатою i сiв у крiсло, з
якого встав недавно Степан Никифорович. Схопився з крiсла... Що ©м його
плачi, його палкi молитви за рiдний край, зневажений та упослiджений, за
люд нiмий, що в пiсню-думу вилив не тiльки радiсть або журбу, а й давню,
кров'ю писану, свою гiрку iсторiю! У ©хнiх панських душах щось збереглося
вiд поколiнь, якi жадали волi, вiд козарлюг, що в бiй iшли, жартуючи,
немов були безсмертнi. Та бiльше в них жадоби, пихи й страху перед
найменшим братом, тим гречкосi м, смердом, з чийого поту вони живуть!..
Вiдчувши дрiж у тiлi, пройшов до грубки й сiв на ослiн, притиснувся до
теплого твердого каменю. Твердь... Мiць... Так, сила тiльки в дностi
живих, i мертвих, i ненарожденних! Народ - дина жива рiка, i всi, хто
прагне вирватися з ©© швидкого плину чи упокорити ©© могуть для власних
благ, то тiльки пiна, смiття...
Метнувсь до столу, швидко добув вогню i запалив воскову свiчку. Запахло
лiтом, медом... Вмочив перо в чорнило й на аркушi, який лежав напоготовi,
поквапно вивiв назву: "I мертвим, i живим, i ненарожденним землякам мо©м в
Украйнi i не в Украйнi мо дружн посланi ". Спинив перо, що прагло
почати вiрш, задумався... У бiблi© сьогоднi вiн зустрiв слова, що вразили
його глибоким смислом i простотою... В них буде ключ до твору, пролог його
посланiя... "Аще кто речет, яко люблю бога, а брата своего ненавидит, ложь
есть". Глибоко ти, Iоанне, проник у суть людських вза мин, ти нiби знав
бiду Вкра©ни, почув ©© через столiття, що тiльки ще зароджувалися в хаосi
свiту!.. Ти лиш вiдчув, апостоле, а нам на долю випало прожить життя у цiй
юдолi печалi й слiз...
Гойдався вогник свiчки, i в такт йому гойдались тiнi. Вiкна темнiли,
мов двi чорнi хоругви... Ще день минув, похмурий, зимовий день...
Так i почав, не мудрствуючи лукаво, з життя, iз того, чим виповнена
була душа:

/ _смерка , i свiта ,_
_День божий мина ,_
_I знову люд натомлений_
_I все спочива ._
_Тiльки я, мов окаянний,_
/ _день i нiч плачу_
_На розпуттях велелюдних,_
_I нiхто не бачить,_
_I не бачить, i не зна -_
_Оглухли,, не чують,_
_Кайданами мiняються,_
_Правдою торгують..._

Спинив перо, уважно перечитав й вiдчув, як вiрш злива ться з його
ством, а вiн iз вiршем. Те, що витало тiнню, якимсь туманом, думкою без
плотi й кровi, враз набуло реальних рис, окреслилося i стало фактом,
явищем...

I господа зневажають, -
Людей запрягають
_В тяжкi ярма..._

Вони йому постали перед очима, цi просвiтителi, отцi народу й просто
пани, панки та пiдпанки, насадженi по всiй землi вкра©нськiй на острах ©й
i на покуту ©© трудящим людям. Вiн збурився вiд тих тупих, вдоволених чи
хижих пик i вдарив гнiвно, пристрасно пером - сво ю збро ю. Слова ставали
мiцно, за рядом ряд, шикуючись в повстанську дужу лаву. Полк за полком!..
Вже зблискували списи та шаблi, чувся далекий гул кiнноти... Ревли
гармати, димом заслало сонце!..
Стомлений, поклав перо. Оглянувся... Вiд свiчки лишилась тiльки
половина, хоча писав, здавалося, не бiльше кiлькох хвилин... Заплющив
очi... Товпище шовкових, ситих, пещених пливло повз нього, шкiрилося,
кричало щось, смiялося... Поглянув ©м пiд ноги й жахнувся - спини! Латанi,
в кривавiм струп'©, чорнi вiд бруду й поту!.. Господи, твоя це правда й
воля?..

_Схаменiться! будьте люди,_
_Бо лихо вам буде._
_Розкуються незабаром_
_Закованi люде._
_Настане суд, заговорять_
/ _Днiпро, i гори!_
_I потече сторiками_
_Кров у син море_
_Дiтей ваших!.._

У чорнiй, густiй пiтьмi озвався глухо пiвень. Потому другий, третiй...
А вiн писав, шмагаючи нещадним, щирим словом гординю можних, вперто
знiмав з очей полуду у тих, хто прагнув бачити народ i край свiй iстинно,
а не в туманi казки й замилування його iсторi ю. I гнiвно кидав правду в
осклiлi очi iнших:

_Чого ж ви чванитеся, ви!_
_Сини сердешно© Украйни!_
_Що добре ходите в ярмi,_
_Ще лучче, як батьки ходили._
_Не чваньтесь,__ з__ вас деруть ремiнь,_
_А з ©х, бувало, й лiй топили..._

Вiн прочитав, вiн вивчив, як "Отче наш", ту давню славу-муку, вiн бачив
сам, як нiмець копав на Сiчi бульбу, на тiй землi, що кров'ю злита
щедро!.. Боролися i доборолись ясновельможнi!..

_Отак i ви прочитайте,_
_Щоб не сонним снились_
_Всi неправди, щоб розкрились_
_Високi могили_
_Перед вашими очима,_
_Щоб ви розпитали_
_Мученикiв: кого, коли,_
_За що розпинали!.._

Потрiскуючи, погасла свiчка. Власне, вона згорiла. Чорний шматочок
гноту хитнувсь i впав у зрiджений, прозорий вiск. З куткiв до столу
ринулась важка пiтьма, накрила все й затихла...
Дiстав з шухляди свiчку i запалив. Поволi, нехотя, аж нiби щось
бурмочучи, тьма вiдповзла вiд столу, i з не© виплив Якiв де Бальмен -
живий, веселий, далi - Кулiш, Сенчило, Забiла Вiктор та Кухаренко,
Бодянський, Щепкiн, Максимович...

_Обнiмiте ж, брати мо©,_
_Найменшого брата, -_
_Нехай мати усмiхнеться,_
_Заплакана мати..._

Писав, i сльози застували йому папiр. Крiзь них вiн бачив обшири
степiв, лiсiв, людей, що йшли, спiваючи веселе щось... Над ними простерло
сонце променi, як добрi, нiжнi руки... Ген стороною сiявся ласкавий,
теплий дощик, i, мов зелене море, гойдався лан пшеницi, цвiли садки...

/ _оживе добра слава,_
_Слава Укра©ни,_
_I свiт ясний, невечернiй_
_Тихо засiя ..._
_Обнiмiться ж, брати мо©,_
_Молю вас, благаю!_

Сидiв незрушно, доки видiння те розтало й лишилися кiмната, стiл,
тремтливий вогник свiчки та аркушi з його посланням до землякiв. Зiтхнув,
неквапно вмочив перо i написав пiд ним набряклою за нiч рукою: "14 грудня
1845, В'юнища". Поклав перо й заплющив очi... Холодно!.. Отой вечiрнiй
недобрий дрiж вернувся знову в тiло. Неначе ждав кiнця роботи. Грубка вже,
мабуть, вичахла...
Дмухнув на свiчку, звiвся i пiдiйшов, хитаючись, мов на похмiлля, до
вiкна. Надворi випав свiжий, пухнастий снiг!.. Земля стояла бiла, святкова
вся, врочиста... Його земля!.. Як холодно... Аж зуб на зуб не попада ... А
в хатi - морок... Свiчка димить iще... Й нiде нiкого!.. Грубка, i та
холодна...
Вдягнув кожух, залишений йому Андрi м, i сiв у крiсло... Може...

_Обнiмiться ж, брати мо©,_
_Молю вас, благаю!.._

...Самому iнодi ставало страшно... Вiршi його замучували. Вже третiй
мiсяць. Злива!.. Де б вiн не був, що б не робив, терзають душу, пестять i
рвуться, рвуться на бiлий свiт. Захворiв, схуд, знесилився, а ©м байдуже -
в'ються круг голови, вихлюпуються на бiле поле аркушiв i кидають його,
спустошеного, напiвживого, в болючий сон... Все почалось з двох вiршiв -
таких собi, повчальних, нiби притчi, - та як пiшло, завирувало, наче
гiрська рiка. Найпершим з'явився "Гус", чи " ретик", а там "Невольник",
"Кавказ", "I мертвим, i живим...", "Холодний Яр", десяток псалмiв
Давидових, "Три лiта"!.. Щодня, щоночi - вiршi!..
Степан Никифорович послав гiнця у Переяслав до Козачковського, й той
прилетiв негайно. На санях, весь заснiжений i... переляканий. Жбурнув
кожух на лавку, приклав до лоба руку, яка здалась Тарасовi холодною,
неначе лiд, i мовив тут же з докором:
- У тебе жар!
Зняв ковдру й рвучко притис холодне вухо до грудей...
- Никифоровичу! - гукнув невдовзi. - Коней не розпрягайте! Я заберу
негайно його з собою. Швидше несiть кожухи, ковдри - усе, що !
- Спитав би хоч, чи згоден з тобою ©хати... - всмiхнувся йому Тарас.
- Жарту ш? А тут уже дiйшло до того, що хоч бери й складай, небоже,
свiй заповiт...
- Я ж не Тарновський чи Галаган... У мене на цьому свiтi лише одна,
своя, душа...
- Вона дорожча тисячi! А ти ©© не бережеш...
- Збери мо© папери. Он, на столi.
- О господи! Це все написане тобою тут?
Лише кивнув. Знесилився, мов нарубав двi хури дров.
- Ну як там твiй домашнiй шарварок, вже закiнчився? - спитав, як сани
рушили й не видно стало за поворотом вулицi сiм'© Самойлових, що вийшла
вся його провести.
- Твоя кiмната зроблена - не потерпай, - сказав Андрiй.
- Як жiнка, дiти?
- Голубе, сидiв би ти в сво©х кожухах тихо! Мороз, а в тебе он жар
який...
- Що чути в свiтi?
- Кажуть, поет Шевченко утнув пiвкопи вiршiв. Тепер чекай ново© книжки!
- Всу ... - зiтхнув Тарас. - Не буде ©©, Андрiю...
- Мало ще написав?
- Нi... Все воно не для цензури, писане, сказати можна, кров'ю...
Рипiли сани, форкали й бряжчали збру ю прудкi, веселi конi, зi звивин
шляху бачив хрести церков, довкiл яких кружляли чорним вихором ро©
ворон...
- Чого вони так кружеляють? - спитав Андрiя.
- Була колись пожива. Вони живуть по триста рокiв нiбито.
- Поживи ©м тут вистачало... Скiльки лягло кiстьми й пролито кровi
скiльки!.. Слов'янсько©, Андрiю, кровi. Й за що?
- Живемо ж...
- Скнi мо! В неволi навiть звiр не живе, Андрiю, вмира з туги...
Двадцять чотири роки, брате, я був рабом, я знаю, як-то тяжко на свiт
дивитись з клiтки!..
- Тепер ти вiльний.
- Тiлом. Душа ж моя кружля над рiдним кра м, немов прикута, й плаче над
поневоленими...
Притихли.
Сани вихопилися на вкочену дорогу-греблю, i конi, вабленi вiвсом та
теплим стiйлом, побiгли швидше.
Знову найшло липке безсилля. У грудях, там, де серце, iз порожнечi
нiби, з'явився-виплив занудний бiль, i свiт розмився...
- Скоро вже, потерпи... - долинуло з того хаосу. Глухо зашелестiли
крила... А-а, це старi ворони з мiстерi© "Великий льох"!.. Розкаркалися,
розкружелялися... Киш, Киш!.. Ви ж бачите, що я живий!.. Ворони стали
лiрниками... А тi - пташками-душами... I справник бренькнув струнами
старо© кобзи й пiшов навприсядки довкола льоху:

_Ой гоп того дива!_
_Наварили ляхи пива..._

А свiт схитнувсь, обрушився...
Прийшов до тями в хатi, у лiжку вже, на подушках.
- Ху-у, як ти мене злякав!.. - зiтхнув Андрiй, всмiхнувшись. - Привiз -
а вiн щось марить, кличу - не одзива ться...
Хотiв також всмiхнутися, проте не змiг. В якомусь мревi бачив обличчя,
руки друга i кварту з чимось теплим i гiркуватим, яке йому давали
випити... Ковтнув два рази й стомлено заплющив очi.
- Ну, не дурiй, Тарасе, - вмовляв його суворий голос. - Пий цей узвар з
цiлющих трав - поможе... Коли тобi себе не жаль, то пожалiй мене й мою
родину. Як, не дай бог, не видужа ш - менi тодi хоч з мосту в воду! Лiкар,
який не змiг порятувать Шевченка, то вже, вважай, пропащий чоловiк...
- Гадав, що ти про мене дба ш... - тихо сказав Тарас. - А ти... - таки
всмiхнувся.
- Ну й молодець! - зрадiв Андрiй. - Ковтни iще... Спасибi!.. Тепер
спочинь, а я сходжу i принесу тобi чогось смачненького.
Вiн швидко й легко вийшов.
Тарас оглянув хату. Охайно вимазанi високi бiлi стiни, завiшенi
бiленьким чимось вiкна... О, стiл новий! Письмовий, мабуть, куплений для
нього... Свiте ясний! Щастить йому на друзiв i на добро... А на столi
розкладенi (як у В'юнищi!) його папери... I каламар чека його пера...
Ввiйшов Андрiй, принiс борщу й печенi.
В прочинених дубових дверях - цiкавi личка, шепiт.
- Тпрусь звiдсiля! - не зло пужнув ©х батько.