Шевчук Владимир. Син волi

навiть дививсь за раму. Зiтхав, всмiхавсь, прицмокував. Як на базарi циган
бiля коня. Здавалось, пан шукав в картинi рота, аби заглянуть у зуби, й
страждав вiд того, що не знаходив.
- Без фальшi, пане Ступицький, без фальшi, - не втримавсь урештi маляр
i, зазираючи панковi в очi, додав на диво лагiдним голосом. - Вiдомi ж
вашi бардзо велкi смаки! Таких, як ви, не ошука ш...
А Ступа мовчки чухав потилицю.
- Воно-то так... - озвався непевним голосом. - Пан правду каже... Але,
пшепрашам, чому ж це кiнь без сiдла? Собi лишили? - пом'якшив докiр легкою
посмiшкою.
- Та що, що ви! - заметушився маляр й побiг по пензля й фарби. - Яке
вам? Козацьке, польське чи, мо', турецьке?
- На бога, польське! - замахав руками панок.
Тарас узявся терти фарбу, аби не бути зайвим в малярнi. От-от диякон
мiг спалахнути й прогнати учня.
- Ну ось, - всмiхнувся маляр й одступив два кроки_ _вiд_ _полотна. -
Сiдельце - хоч пiд полковника!
- Добряча збруя... - непевно мовив панок. - Таку не грiх повiсити в
залi... Але... Пшепрашам пана...
Диякон нахмурив брови й недобре глянув на пана Ступу.
Тарас завмер. Збирались хмари...
- Незручно якось, що голомозий... - розвiв панок руками.
Диякон шумно видихнув, всмiхнувся криво й перепитав:
- Пан хоче шапку вдягнуть Мамаю на голову?
- Еге ж, еге ж!..
- Смушкову сиву? Чорну? З шликом, пшепрашам, чи без шлика? - затупцював
нервово маляр, готовий все зробити, аби забрали швидше картину.
- Пшепрашам пана, конфедератку, - крутнув гайдуцькi вуса панок.
Диякон побагровiв. I тут Тарас побачив, уперше за цi три днi, того
диякона, з яким вiн стрiвся в Кирилiвцi.
- Як пан не хоче або не вмi ... - спогорда мовив Ступа, - то я... - й
пiшов рiшуче до дверей.
- Ну що ви, що ви! - метнувсь диякон слiдом. - Я просто думав, яку б
найлiпше конфедератку!
Тарас встромив у горщик з фарбою ложку, якою тер, i нишком вийшов.
Лежав на сiнi в клунi й не мiг заснути. Думки пливли, неначе хмари,
одна за одною, важучi, тоскнi, хмурi. Хотiлось плакать з жалю, кричать,
клясти свою гiрку недолю. Кричав би, плакав i проклинав, коли б то знав,
що це поможе...
У напiвснi постав залитий сонцем ставок у них в левадi. Крислатi верби
ронять зеленi вiти в воду... А там хати горою iдуть над ставом, i ©хня
хата, й Оксанина... Хмаринки летять у небi, мов перелiтнi гуси... В
садках, усипаних опалим цвiтом, щебече птаство...
Зiтхнув - i все пропало в темрявi. Лиш смужка свiтла - немов застряла в
дверях... Намацав торбу з книжкою, заплющив очi, щоб знову побачити
Кирилiвку. Й вона явилась скоро сердитим криком економа:
- Псякре-ев!
- Ой паночку, голубчику!
А поруч сто©ть Богорський, у боки взявшись, хтозна-чого регоче... Й
диякон вторить йому розлогим басом...
Прокинувся в холодному поту. Намацав торбу, прислухався. За стiною, в
хлiвi, вурчали цiвки молока... Пора!
Iз двору вийшов, аби нiхто не бачив, садом. Повiсив торбу через плече,
умивсь росою в лузi й подався в степ...
...Кирилiвку обходив полем. Пiрнав у хвилi жита, як тiльки хтось
з'являвся неподалiк. Не те щоб вiн боявся сво©х людей... Боявся бiльше
себе самого, того, який тягнув його пiд рiдну стрiху, де сухо в дощ, у
холод тепло i прохолодно в спеку. Здавалось, вiк не бачив братiв, сестер i
дiда... Хто зна, чи буде краще у того маляра...
Здiйнявши куряву, гарячий вiтер погнав зелено-сизi хвилi хлiбiв й над
ними рiзне птаство, яке не встигло сховатись десь у борознi...
Дячка Тарас побачив бiля ворiт. Приклавши руку до тонко©
великомученицько© брови, вдивлявсь у звихрену, вже посiрiлу далечiнь i
шепотiв щось сам до себе.
- Утремо носа батюшцi! - нарештi мовив радiсно й, потерши руки вiд
задоволення, передражнив: - "Путi господнi несповiдимi..." Хi-хi... А
пiвень зна . На тин - й горланить посеред дня! На дощик, пане добродзею...
Що за проява?! - побачив вiн Тараса. - Марино! А дай-но скибку ось
старченятi! - гукнув у чорну яму дверей.
- Я вчитись хочу! - пiдбiг Тарас до маляра. - Вiзьмiть мене за учня!
Дяк глянув скоса на "школяра", почухав носа й перепитав:
- То ти до школи хочеш?
- До вас, малярству вчитися, - припав Тарас грудьми до тину. - Я вмiю
трохи...
- Хi-хi! - зненацька пирхнув дячок. - Малярству, значиться? Хi-хi...
Прийшов, навчився й намалював! - вколов сердитим поглядом. - Не треба
хлiба! - прогнав дружину, що пiдiйшла було до них, й ступив рiшуче вперед.
- Ану дай руку! Та лiву, лiву!
Тарас подав. Дяк довго й пильно шукав чогось на долонi, кректав i
мгикав, а потiм плюнув на руку хлопцевi i витер старанно рукавом.
- Так, так... - озвавсь нарештi. - Поганi справи, хлопче... Тут ясно
все на долонi. Як бубон, голий! Куди вже там до малярства! Шевця не вийде
i навiть бондаря... Немов на смiх, господь кругом обдiлив!
Тарас не зразу все зрозумiв. Вiдчув лише, що сталось щось непоправне.
Цей здогад зрiс, коли дячок тарасiвський байдуже кинув:
- На все воля божа...
Зробилось зовсiм темно, немов погасло сонце й настала нiч. Упали першi
краплi - на пил дороги, на лопухи... Iлля метнув стрiлу вогненну в небi й
помчав, помчав за нею iз грiзним гулом...
Маляр перехрестився похапцем й, пiдстрибуючи, побiг до хати. Гукнув
Марину, щось перекинув у темних сiнях i чортихнувся.
Тарас побрiв рябим майданом. То тут, то там перебiгали вулицю люди,
здiймались в небо стовпи бадилля, куряви. А грiм вдаряв усе частiше й
дужче. Блискучi змi© звивалися у чорних хмарах, мiнились, гасли,
трiскалися. Ворони з тоскним криком даремно рвалися до землi...
Коли линуло як iз вiдра, Тарас уже був за селом. Згадав про книжку й
побiг до хати, яка чорнiла неподалiк. Стояв i ледь не плакав... У шумi й
шелестi почулась тоскна пiсня, до болю схожа на голосiння... Став
дослухатися... Ураз збагнув: це ж тут вони з Богорським спiвали вперше й
просили хлiба! I тут, он з тих дверей, до них явилася та бiла жiнка -
напiвжива, безсила тiнь крiпачки...
Поглянув скоса на вiкна й дверi, забитi дошками, i сiв на призьбi.
Одмучились, дiждались смертi... I враз таким мiзерним здалося власне
горе!.. Пiдставив руку пiд дощ, що лив i лив на вбогу пустку, на двiр,
який порiс густим розкiшним споришем, й вiдчув, як став потроху
вiдболiвати. Немов краплин у зливi - людського горя в свiтi, й лише одна з
тi © безлiчi - його бiда...
...Отара дружно кидалася на кожен кущик понад дорогою, а потiм весело
звернула в яр, де в росах сизо снила густа трава.
Чудне створiння вiвця. Спокiйне, мирне i незахищене. Нi рогiв, нi iкол,
анi копит, якими можна оборонятися. I все ж живе! А може, i краще бути
вiвцею? Живи й не думай; на©всь, напився i жди, як знову виженуть на
пасовисько. Остригли - добре, не жарко буде, а вовна знов вiдросте. I доки
хтось десь там на тебе гострить ножа, пасись, жуй жуйку i дрiмай собi на
здоров'я. Радiй травичцi, дощику...

_Ой ты, птичко жолтобоко,_
Не клади гнiзда высоко! -

сплива раптом пiсня Сковороди.
- Гись! Гись! - кричить Тарас, помiтивши у панськiй гречцi двох
баранiв. Коли ж отара сипнула схилом яру, задумавсь знову. Був мудрий
дядько Сковорода!

_А я буду собi тихо_
_Коротати милый вiк._
_Так минет мене все лихо,_
_Щаслив буду чоловiк..._

Не сподiвався, що i його мине все лихо бiля овець, проте одного,
вважай, позбувся з ©х допомогою. Вже досi з'©ла б мачуха, коли б не взявся
пасти громадську отару. А так - вiн сам собi голова! Пасе та все чита
книжку з малюнками, хоча напам'ять зна ©©. Жаль, що пропала батькова
книжка... Одне - що пам'ять, а друге - вiршi... А в них же стiльки
мудрого! Чита ш всоте, а завмира серце i сльози котяться хтозна-чого...
- Гись! Гись!
У гречцi тi ж барани. Завзятi, дiти бiсовi!
А вiршi знов i знов спливають тихо в пам'ятi,_ _немов_ _прозорi тiнi
вiд хмар бiжать нестримно у далечiнь.

_Буйны вiтры повiвают,_
_Руки явору ламают..._

I раптом страшно ста Тарасовi. А що, коли рядки цi зникнуть,
розтануть, щезнуть, забудуться?! Озирнувшись, притьмом зiрвав торбину з
плечей, вийняв книжку iз кунштиками, а з не© чистий сiрий папiр. Сiв у
бур'ян там, де стояв, i взявся складать маленьку книжечку.

_Всякому городу нрав и права..._

Написав угорi на першiй сторiнцi. Одвiв руку з папером, примружив очi й
подивився, оцiнюючи. Поклав на книжку i став мережить дрiбнi рядки. Лишав
довкола поле, аби засiять потiм барвiнком, маком, ружами. Писав старанно,
чисто, як малював. Здавалось, днi i ночi сидiв би так i, слово за словом,
встеляв рядками папiр. Ловив себе на тому, що той чи iнший рядок писав
iнакше, нiж Сковорода, простiше i зрозумiлiше. Напевно, так колись i було,
а потiм хтось зробив, як кажуть, по-сво му.

_Буйнi вiтри повiвають,_
_Руки явору ламають..._

Вогнем упав йому на спину канчук.
- Псякрев! Пасеш отару у панськiй гречцi?!
Тарас схопився на ноги й побiг виганяти з гречки овець. У шкодi,
власне, були лише отi зловреднi два барани, але i вся отара от-от могла до
них при днатися.
- Книжками, бидло, бавишся?! - вперiщив ще раз економ i, розрiзаючи,
немов потiк, отару, помчав у степ.
З'явився й щез. Мов вихор, в якiм сидить нечистий. Коли б не бiль у
спинi, подумать мiг би, що то мана промчала й зникла, марево.
Не плакав, стиснув зуби. Пiдняв пом'яту книжку, обдмухав, витер. Папiр
й олiвчик знайшов край гречки у бур'янi. Навмисне сiв на тому ж мiсцi, де
й перш сидiв. Поклав папiр на книжку i знов узявся виводить лiтери. Всю
силу, всю увагу вкладав у це чудне писання, аби забуть про смуги, якi
пекли на спинi, й не дати волi сльозам. А сльози рвали груди, давили в
горлi, входили у тi сумирнi вiршi словами помсти й ненавистi.
Не кожен, видно, здатний бути вiвцею...
Сльоза - вода. Як не гати, як не старайся стримати, та все одно колись
прорвуть i виллються. Та й що було б, коли б уся тяжка людська недоля
збиралась у серцi? Серця, напевно, одне за одним вибухали б, наче
розрив-трава...
Коли рука стомилася, лiг долiлиць, пiдпер долонями зважнiлу голову.
Отара паслась жваво. Ягнята, збившись у гурт, стрибали, бились i
борюкалися. Ну чисто дiти! Вiтерець приносив зi степу дзвiн та свист
коси... Гули джмелi, пiрнали в квiти i затихали... Ширяли в небi
ластiвки...
I раптом мов прокинувся! Сiв рвучко й з жахом вiдчув, що свiт навколо
темнi , блякне i погаса . Багровим стало ще ось недавно таке веселе сонце,
блакитне небо зробилось сiрим, а бiле, все в зелених кучериках село -
похмурим, чорним...
- Чужi хати!.. - шпигнула думка в серце. - Чужi ягнята! Усе, усе довкiл
чуже! Не дав нiчого бог сиротi...
I сльози, прорвавши греблю, хлинули! Тяжкi, сирiтськi сльози.
Затих, коли чи©сь ласкавi, теплi руки лягли йому на скронi. Мов крiзь
туман, побачив добрi очi й почув Оксанин голос.
- Ну ж, ну... Не треба плакати... Ось зараз витрем слiзки... - втiшала,
нiби мати давно колись, i витирала сльози долонею. Долоня пахла пилком
конопель, що сипле стигла плоскiнь.
- Тепер просушим очки... - й поцiлувала лiве, а потiм праве око.
Де й дiвся смуток! Блакить небесна знову бiлiла хмарами, i в нiй
купалось сонце, ллючи на землю променi. Синiв, як море, усе ще росяний
ранковий степ, й тополi мрiли в ньому, немов вiтрила...
- Ну ж, ну, всмiхнися! - благала дiвчина; сама ж ледь-ледь не плакала.
Тарас всмiхнувся. Вона схопила його пiд руки i, смiючись, взялася
зводити. Не втримала. Отара лячно кинулася навтiкача, i просто в панське
жито.
- Гись! Гись! - крiзь смiх гукнула Оксана й метнулася, щоб завернуть
отару. Тарас подався слiдом. Коли пiдбiг, Оксана рвала в житi волошки й
спiвала тихо, нiби сама для себе, а все ж кра чком ока позиркуючи на
хлопця:

_Я ж думала, що дуб зелененький,_
_А то стояв козак молоденький..._

- Ти вмi ш плести вiнки? - спитала.
- Авжеж!
Тарас забiг у жито, зiрвав двi квiтки i, склавши навхрест, почав вiнок.
- Давно навчився? - сторожко звела докупи брови.
- Давно! - озвався радо. - Яринi плiв...
- Якiй Яринi? - глянула, мов опекла.
- Та нашiй, нашiй... - лиш зараз вчув тривогу в голосi дiвчини.
- А я гадала - Терешковiй! - прикрилась жартом.
Тарас всмiхнувся й собi. Ярина та була найкраща дiвка в Кирилiвцi, й за
нею сохли всi парубки.
Коли вiнок вже був готовий, Тарас пiдняв його врочисто в обох руках й
одяг Оксанi на чорнi кучерi. Та зашарiлася, впустила квiти й побiгла геть.
- Ягнята пити просять! - гукнула здалеку, вже знов ясна й весела.
Жартуючи, вони погнали вiвцi униз в леваду, до водопою...
...При тьмянiм свiтлi каганця Тарас мережив цвiтом береги ново© книжки
Сковороди. За кiлька днiв переписав усе, що залишилось у пам'ятi, й тепер
хотiлося зробити так, аби ця книжка була не гiрша вiд то©, що продав
Богорський диякону...
Дiтвора спала. Сновигала по хатi мачуха, сердито гримаючи горшками.
- Сидить малю , нiби панич... О господи, за що послав на мене таку
покуту?! Всi iншi дiти як дiти, а це якесь... Коли б прийшов Микита,
гасили б вже каганець. А то олiя горечка набира ться...
Микита добрий на згадцi. Намацав у сiнешнiй теменi клямку й, похмурий,
став на порозi.
- Тарасе, кидай! - сказала рiшуче мачуха.- Проспиш за тим писанням
отару.
- Та вже... - зiтхнув Микита. - Була отара, та загула...
У Тараса i серце впало.
- Звелiв прогнати пан економ. Застав овець у панськiй гречцi...
- Мучитель... Iрод! - метнулась мачуха в куток до печi по рогача.
Пiднявши руки, Микита мовчки став на дорозi. Лише коли рогач вернувся
на мiсце, сказав розважно, достеменно батьковим голосом:
- А може, воно й на краще. Що толку з того пастушества? З овечок хлiба
не ©стимеш... - Вiн зняв бриля i пiдiйшов до брата. - Земля одна трима на
свiтi людину... Еге? - Помовчав трохи i сiв на лавцi бiля Тараса. - Менi
самому справлятись важко з хазяйством... Давай, Тарасе, захазяйну мо
вiднинi вдвох!
Тупа байдужiсть, що вже прийшла на змiну гiркому враженню вiд новини,
неначе сон, все бiльше й бiльше оповивала хлопця. Лишивши квiтку
недомальованою, затис олiвчика в кулацi й дивився мовчки в темний куток. А
потiм тихо звiвся, сховав за пазуху сво добро й пiшов у клуню спати.
- То як, Тарасе? - догнав Микита в сiнях.
- Як хочеш...
- От i гаразд! - зрадiв Микита. - Навчишся ходити бiля землi i будеш
добрим господарем.
Як запрягали вранцi волiв, придибав дiд, а трохи згодом зайшов
провiдати молодих господарiв i Коваленко. Зi свого двору побачив, мабуть,
що вже Микита не сам.
- Бог в помiч вам! - гукнув з дороги, спершись на тин.
- Спасибi, дядьку, - озвався Микита весело, вставляючи в ярмо занозу.
- Раннi пташки...
- Раннi пташки росу п'ють, а пiзнi - слiзки ллють! - повчально мовив
дiдусь Iван. Для хлопцiв бiльше, бо Коваленко й так уставав ранiше вiд
сонця.
- Авжеж, авжеж, - пiдтримав його сусiд.
- Коли б ще волики власнi... - зiтхнув дiдусь.
- Дасть бог, колись i на худiбку стягнуться! - сказав сусiд бадьоро. -
Я теж лiт десять не мав сво©х, - додав уже невесело. - Та й то... Якi там
власнi, коли i ми самi належим пановi!..
Поникли, стихли. Лише коли Микита, узявши прута, стрибнув на воза й
кивнув сiдати Тарасовi, дiдусь поправив злегка ярмо i запитав, iз жалем
глянувши на Тараса:
- I вiн з тобою на панщину?
- Та нi! - сказав Микита, - Поперед батька в пекло? - Й додав
помовчавши: - Позвозить хочу сiно в стiжок. А завтра - знову... - i
замахнувся прутом на волiв.
За чужими волами ходячи, чужi вози мажучи!.. Квилило серце Тарасове...
Ой крикнули журавлi, да ходячи по рiллi!.. Прощався з книжкою iз
кунштиками, з Сковородою, яких уперше лишив удома напризволяще. Хто зна,
що зробить з нею дiтвора... Нехай!.. Ще рiк... А там - крiпак... Навiшо
книги крiпаковi! Здавалося, коли б вiн вивчився на маляра, то нiби вiльним
став би наполовину...
- Ти глянь! - вказав Микита на схiд рукою. - Пробилось сонце. Не буде,
мабуть, дощу! Ну, слава богу, складемо сiно сухим.
Тарас зiтхнув. Нiколи досi вiн не замислювався, чи буде дощ, чи сонце
ясно свiтитиме. Радiв усьому...
- Пшениця гарна, - уголос думав Микита. - Коли зiбрати вдасться як
слiд, то з хлiбом будемо зимою...
"А весною?" - хотiв спитати Тарас, та вчасно стримався. Знав сам. Для
чого сипати на рану сiль! За чим живуть всю весну й лiто до жнив? Скотина
давно не витримала б...
Воли iшли поважно, тихо, не поспiшаючи. Ремигали, зганяли хвостами мух
i не звертали анiнайменшо© уваги на Микитине гейкання.
- Воли узяв на вiдрiбок? - спитав у брата Тарас.
- Та вже ж не даром... Цабе! Цабе! - звернув з дороги. - В жнива три
днi... Тпр-ру, сивi. При©хали!
Надвечiр, як привезли останню хуру й приклали жердками стiжок, Микита
випряг волiв, гукнув Тараса й звелiв погнати ©х у поле попасти.
То тут, то там у хлiбах кричали перепiлки - скликали на нiч перепелят.
Вертались люди з панщини i гомонiли стиха. Рипiв десь вiз. В левадi мекали
вiвцi...
Тарас лежав пiд житом на облозi й вслухався в лункий вечiрнiй степ. Все
довшi й довшi ставали тiнi, а потiм злились докупи й покрили землю млою.
Та мла, сховавши сонце, лягла на душу хлопцевi... Все рiдше й рiдше
кричали в житi перепели, все далi й далi рипiв той вiз немазаний.
Здавалось, свiт тонув навiки в мороцi...
Спокiйно паслися воли. Знай загрiбали язиками розкiшну, темну уже траву
й зiтхали, немов i в них була на серцi своя журба.
Поволi згасли рожевi хмари на видноколi, i степ заснув. Нiде нi
шереху... Вiтрець - i той прилiг, зморившись, десь на межi...
I враз у тiй глибокiй тишi вловило вухо якiсь новi, стороннi звуки.
Затамувавши подих, Тарас пiдвiвся й прислухався. Десь там, де мрi в степу
тополя... Почав вслухатися в ту диво-пiсню, що линула немовби з неба...
Розкотиста, проте сумна, згорьована... Без слiв. Самi лиш звуки...
Забувши i про волiв, i про попове жито, Тарас пiшов на пiсню... Житами,
льоном, гречками, то потопаючи, то виринаючи, спiшив зустрiтись з гостею.
Заплутавшись в цупкiй березцi, падав, вставав i знову все йшов i йшов, а
далi бiг...
Спинився в житi над самим шляхом, бiля тополi. Вже чув виразно глухий
перестук колiс... А ще -сопiлчин голос, що розливався над вечоровим
степом... Невдовзi з-за жита випливли великi роги, за ними сивi спини
волiв i врештi - повна чумацька мажа. На мажi тiй лежав чумак, курив
коротку люльку й задумливо дивився вдалеч. На другiй мажi сидiли тро i
©ли рибу, перемовляючись. Згадали степ Акерманський, Одесу i Бессарабiю...
Два вози йшли без господарiв. На п'ятiм возi лежав на сiнi безвусий
хлопець, дивився в небо i грав на довгiй-довгiй сопiлцi.
Щоб краще бачити, Тарас пiднявсь навшпиньки. А молодий чумак тим часом
вийняв сопiлку з рота i заспiвав неголосно:

Ви на мене, Кармалюка
_Всю надiю майте!.._

Помовчавши, затис в губах сопiлку й заграв тi © ж пiснi...
За возом вiз пройшла у морок валка. Вляглась поволi курява... А пiсня й
далi линула:

_Хоч, зда ться, не в кайданах,_
_А все ж не на волi..._

Тарас стояв у житi бiля дороги й ловив останнi звуки, що вiддалялись,
тихли... Над ним тремтiли зорi й вишелестувала свою журбу тополя...
Воли ж тим часом паслися в поповiм житi...
...Iз першим снiгом пiшов Тарас у найми, щоб вiдробити шкоду, що
заподiяли попу воли. Вступав у чийсь глибокий слiд i радiв, що снiг не
сиплеться йому в дiрявi чоботи. Село бiлiло, сяяло й здiймало вгору
стрiмкi рожевi хмари димiв. Ще вчора похмуре, чорне, облуплене, сьогоднi,
вбравшись у бiлi шати, воно стрiчало сонце, мов наречена судженого...
Крiзь дiри в свитi холод торкався спини i не давав стоять на мiсцi.
Спасибi Катрi, прийшла недавно провiдати й забрала з школи його одежу. А
то ось зараз мусив би у найми бiгти в однiй сорочцi...
Ну й осiнь була у нього! Як циган сонцем, крутила ним сварлива мачуха.
За всi цi мiсяцi нi разу книжки в руки не взяв, а малював хiба що в снi.
Якi картини йому являлись у тих чарiвних, барвистих снах! Переливались
маревом, легкi й мiнливi, немов веселки... Коли б то мiг одразу ©х
змалювати... Та й хто ще зна, чи на свiтi фарби такi!..
Отець Григорiй зустрiв Тараса у чистiй, свiтлiй пекарнi.
- Прийшов-таки! - сказав сердито i зазирнув у цебер, який нарештi
наймичка наколотила свиням, що верещали, мов навiженi. - Довгенько,
хлопче, збирався...
- Та я давно б...
- I не пускала, бiдного, мачуха? - всмiхнувсь лукаво отець Григорiй. -
Ну, вiрю, вiрю! - пiднiс вiн руки, мов на молитвi. - Воiстину: дай пальця
- вiдкусять руку... - Й звернувсь до матушки, що саме стала в рамку
дверей: - Явився хлопець. Тепер по©демо з кучером.
- Ну й слава богу. А свиням вже повиносили?
- Понесла Ганна.
- Тодi чого ж ти, отче, сто©ш? Вели уже запрягати!
- Федося встала?
Матушка кивнула ствердно, й отець Григорiй звелiв суворо Тарасовi:
- Йди запрягай. Кобила в стайнi, а сани й упряж у клунi. По©деш з нами
в Зелену.
- В Зелену? - радiсно перепитав Тарас i побiг мерщiй запрягати. В
Зеленiй - Катря! Поки шукав навпомацки клямку, щоб вийти з темних сiней,
почув, як пiп промовив до попадi:
- Зда ться, шпетний хлопчина...
Тим часом хтось загупотiв надворi й тi © ж митi стукнув дверми Тараса
так, що той лише якимось чудом не впав.
- А-а! - прошипiв Богорський, закривши собою дверi. - Попалась, вража
личино! - Тарас вiдчув, що раптом земля втекла кудись з-пiд нiг. - Гора з
горою не сходиться! - немов iз бочки, в обличчя дихав Богорський.- На
стражi мо©й стану й зiйду на камiнь, як рече Авакум. I вчиню сiю минуту
содом i гоморру, спопелю, зiтру з лиця землi i прах розвiю!..
- Ганно! - гукнула матушка з хати i запитала, прочинивши у сiни дверi:
- Ти з ким там, дiвко, балака ш?
Богорський випустив хлопця i вклонився паньматцi.
- Добридень вам, шановна Ксенi Прокопiвно! Аз смь знову жаждущий i
алчущий... Нi краплi в хатi - хоч запали!
- Не мудрствуй, дяче. Скажи, що хочеш опохмелитися.
- Вустами вашими та мед би пити, паньматко!
Тарас проскочив нишком у нього пiд руками й побiг по упряж.
Як пiд'©жджав до ганку, Богорський брiв навпростець пухнастим снiгом до
школи. Отець Григорiй оглянув сани та збрую, поляпав по лискучiй спинi
кобилу, а потiм став i задумався, з-пiд брiв позиркуючи на Тараса. Махнув
рукою i, не сказавши й слова, пiшов рiшуче до хати. Невдовзi вийшов i
погукав Тараса.
- Скидай лахмiття! - I вказав на лаву, де красувались ще зовсiм цiла
суконна свита, сорочка, шапка й штани: - А те вiзьми он та одягни.
В руках отець Григорiй тримав добрячi шкаповi чоботи. Вiн поглядав раз
по раз на них, а далi таки не втерпiв й поставив у запiчок.
- Ще, може, Ясю згодяться... - промимрив тихо, мов засоромившись. - Ну,
як одежа? Велика трохи? Нiчого, ще пiдростеш! На Яся шили торiк, а зараз
вже й не налазить...
Як перевдягся, надворi начебто потеплiшало. От тiльки ноги... Та бог
вже з ними, з ногами! Походить у драних чоботях, а там заробить, може, то
й справить кращi, такi, як в Яся, шкаповi.
Тим часом вийшла на ганок матушка, за нею отець Григорiй з малою
донькою на руках. Вмостились швидко й по©хали. Отець Григорiй зiскочив
просто у снiг, зачинив важкi дубовi ворота i, наздогнавши сани, сказав:
- Були б до ночi вiдчиненi... Хiба ©й клопiт, тiй Ганнi.
Форкаючи i подзенькуючи вуздечкою, кобила жваво бiгла по снiговiй
цiлинi, хто зна як угадуючи дорогу. Не раз ©й, видно, доводилося возити
батюшку й матушку в Зелену в гостi до отця Гаврила Лободи. Тарас був
певен, що ©дуть саме до Лободи. Ослабив вiжки й замилувався степом.
Низьке зимове сонце сховалося у темних хмарах, i снiг уже не блищав.
Тополi й верби, що раз у раз стрiчались бiля дороги, стояли соннi i нiби
трохи враженi тим дивним дивом, що сталось нинi вночi...
- Непорочна краса! - сказав отець Григорiй, який також замилувався
зимою. - Такою ма бути й людська душа, - додав вiн згодом, помовчавши. -
Криштально чиста, до зла чутлива i до добра м'яка, смиренна i всепрощаюча.
Любити ближнього нам заповiв господь. I не та©ти в серцi образи й помсти
на ближнього... Ударив хтось тебе, скажiмо, в праву щоку, пiдстав i лiву.
Смиренних любить господь i за муки ©хнi на нашiй грiшнiй землi приготував
для них блаженство вiчне на небесi...
Тарас вiдчув, до чого гне отець Григорiй: бо©ться, видно, щоб не
спiткала дякова доля i його... Всмiхнувся тiльки, але промовчав. Тим паче
пiп до нього нiби i не звертався.
- Пiдняти руку на старшого - це смертний грiх! - промовив Кошиць прямо,
без манiвцiв. I знов пустився у просторiкування про душу з воску й любов
до всього, що ма богом дане життя...
Праворуч шляху Тарас помiтив темну цятку в снiгу, яка неначебто
ворушилася. Пiдняв батiг i хльоснув ним над кобилою. Рвонуло сани, й вiд
того, мабуть, проснулася попова донька, що встигла вже задрiмати.
- Чого ти гониш? - буркнув отець Григорiй. - Федося хай би iще
поспала...
Тарас встромив у сiно батiг, спинив кобилу i швидко скочив з саней. За
кiлька крокiв вiд шляху в снiгу безсило борсався жайворонок. Пiднявши
праве крило й волочачи пiдбите лiве, вiн марно прагнув злетiти в хмарне
небо. Пташина лячно скрикнула й увiбрала голiвку в пiр'я, готова здатись
на милiсть ворога. Тарас узяв легенько ©©, приклав обвисле крило i,
вiдчуваючи, як пташка дрiбно тремтить, встромив за пазуху.
- Що там таке? - спитав насуплений батюшка, що_ _вже_ _тримав полишенi
Тарасом вiжки.
Тарас пiдняв кра чок свитки i показав.
- Тьху! - тiльки й мовив отець Григорiй. - А бiг, неначе по гаманця...
Паняй!
Зiгрiвшись, пташина стихла. Було при мно хлопцю, що поруч б' ться живе,
спiвуче серце, яке так любить чисту, ясну блакить. I вiн почув, як
забринiла пiсня: спочатку тихо-тихо, а потiм дужче й дужче, пiдносячись у
безмiр неба...
Аж до Зелено© вiн чув ©©. Не мiг лише збагнути, в чи му серцi вона
народжувалась...
Отець Гаврило, в однiй лиш рясi, вибiг назустрiч Кошицям аж за ворота.
- Ну, слава, слава богу! - гукнув вiн радо й, узявши вiжки в Тараса,
пiд'©хав просто пiд ганок. Iз хати вибiгла матушка, поцiлувалась зi
Ксенi ю Прокопiвною, взяла дитину i, гуцаючи, понесла в хату.
- Проси, Гавриле, гостей! - лишила дверi в сiни вiдчиненими. Запахло
салом, млинцями i ще якимись на©дками.
- Що, наймит новий у вас? - спитав отець Гаврило. - Диви, кирпатий
який! - зареготав й насунув на лоба хлопцевi шапку. - Це не Шевченкiв
часом?
- Та ©хнiй... - буркнув Кошиць.
- Отой, що всипав Богорському? Ну й ну!.. А мов менi, - звернувся вже
до Тараса. - Що то за штука буде: не швець, не кравець, трима нитку в
ротi, а в руках ножицi?
Тарас вiдгадку знав, але сказав навмисне зовсiм не те: нехай отець
Гаврило потiшиться.
- Не жук, не жук! - аж за боки взявся веселий попик. - Подумай краще...
- Постав у стайню кобилу та йди на кухню, - звелiв отець Григорiй.
- А можна, я до сестри? - спитав несмiло Тарас.
- Як вiдгада ш - йди хоч до вечора! - гукнув отець Гаврило.