Шевчук Владимир. Син волi

Гребiнка розвiв руками, стрiвшись iз запитальним поглядом нового гостя.
I стало тихо.
- Треба просити, Йване, Венецiанова, - зiтхнув Мокрицький. - Треба...
- То я пiду, - пiдвiвся Iван Максимович, - Як кажуть, куй залiзо, поки
воно гаряче...
Тарас сидiв, дивився на цих людей, що стали йому мов рiднi, й не знав,
як дякувати ©м за велике ©хн уболiвання.
- Спасибi вам... - озвався.
- Поки нема за що, - сказав Мокрицький просто, так нiби йшлося про щось
дрiбне. Сiв на те саме крiсло, з якого встав Сошенко, й додав уже
серйозно: - Аби була вiд тебе слава для Укра©ни...
Тарас промовчав. Де там йому про славу дбати й про Укра©ну, коли ще
досить пановi кивнути пальцем - i вiн на стайнi чиститиме пiд кiньми!..
Гребiнка знову й знову читав його "Причинну", неначе прагнув вичитати у
нiй якiсь та мнi знаки, i це весь час примушувало Тараса бути пильним i
ждать_ _тi © митi,_ _коли_ _нарештi скаже той власний присуд вiршевi.
- Це неймовiрно!.. - мовив. - Щоб перший твiр...
- Я прочитав Жуковському... - почав було Мокрицький.
- I що? - спитав Гребiнка, не дочекавшись, коли скiнчиться пауза.
- Сказав, що це хвилююче i... дуже, дуже талановито... Не задирай,
Тарасе, носа!
- У нього вiн i так весь час задертий, - сказав Гребiнка з усмiхом.
- Зате у нас з тобою носи дзьобами! - скочив на рiвнi ноги Аполлон, - Я
зголоднiв. вгене, у тебе десь був добрий кусень сала i в пляшцi - я
пригадую - лишилася ота наливка бiсова, що спуту по другiй чарцi ноги, а
ке на стiл!
Коли вони виходили iз кабiнету, вiн пригорнув Тараса i мовив просто,
тихо, але схвильовано:
- А ти пиши, Тарасе. Малюй, пиши. Щоб ми гуртом не вирвали тебе у пана?
Того не може бути!..
Венецiанов не тiльки взявся виконати таку складну i делiкатну мiсiю, а
за годин двi-три, вертаючись вiд Енгельгардта з Мохово©, сам поспiшив
принести добру звiстку.
- Вiтаю вас, панове! - гукнув з порога. - Що ви тут спожива те?
- Наливку, сало, пундики, - сказав Мокрицький, ловлячи його захований
за скельця погляд.
- Налийте й нам пiвчарочки! - без церемонiй до столу сiв Венецiанов.
- Ну як? - не витримав Iван Максимович, що теж прийшов сюди чекати
добро© чи зло© звiстки.
Тарас також напружився, бо розумiв, що, може, в цi години вирiшувалася
його подальша доля.
- Чого Брюллов з ним зрiзався?.. - сказав, уживши чарку, Венецiанов. -
Звичайний пан, помiщик... Щоправда, з гонором. Протримав мене, як личить,
у передпоко© годину з гаком i лиш потому вже запросив до кабiнету. А
кабiнет - в японськiм стилi, розкiшний i дорогий. Якесь набобство
просто!.. Так от. Вiн слухав, слухав мене уважно i перебив: "Скажiть,
панове, прямо, чого вiд мене хочете ви та Брюллов? Послухайте - вiн же
справжнiсiнький американський дикун!" Пан Енгельгардт зареготав. Я спершу,
правду кажучи, був розгубився, а там прийшов до тями i просто, без
дипломатi©, все пояснив. "Отак би й зразу,- мовив, - а то заводите про
фiлантропiю!.. То вас цiна цiкавить? Двi тисячi п'ятсот карбованцiв. Ви
згоднi?" Я погодився. I ось я тут!..
- Спасибi вам велике! - устав Iван Максимович. - Я зараз же пiду й
скажу Брюллову.
- Це вам спасибi, братцi, - всмiхнувся Венецiанов, - Коли б я ще
зустрiвся iз диваком, що назива великого Карла Брюллова американським
дикуном!
Тарас злякався суми. I тiльки те, що друзi його не дуже цим зажурилися,
пiдбадьорило трохи i повернуло йому надiю. Правда, у цiй печальнiй
певностi ( панська згода й сума!) була i ще одна гiрка краплина: йому
цiна двi тисячi п'ятсот карбованцiв... Йому цiна... Мов хряковi або
коневi!.. Його, нащадка волi й сина ©© степiв, купують i продають!.. Двi
тисячi п'ятсот карбованцiв - ось красна тобi цiна, Тарасе... Вiн, звiсно,
знав i бачив сам, як продавалися крiпацькi душi, та тiльки зараз, нинi, як
сам попав у цей гешефт, збагнув усю ганебнiсть такого торгу. Душу його
живу, надiлену великим вмiнням мислити, писати вiршi та малювати,
виводять, мов худобину, i продають!.. Нехай на волю, в iнше, нове життя,
та продають!..
- Тарасе, ти не радий? - спитав його Мокрицький, що був уже напiдпитку.
- В такому дiлi згода - половина справи. Тепер одне лишилося - добути
грошi.
- Радий, - сказав Тарас, пiдводячись. - Я вже пiду. Хазя©н буде
гнiватися...
- Скажи йому...
- Що вивели мене на торг? - спитав крiзь сльози, рiзко. - А раптом вiн
дасть бiльше?
У повнiй тишi вийшов. Двi тисячi п'ятсот карбованцiв!.. Це вам не
жарт... Нiчого собi загнув... Вторгу !.. А за самого ж, певно, нiхто не
дав би i половини! Собача кров... Ножа б йому у груди, i по торгах!
Пiдходив до Академi©, в якiй, можливо, скоро i вiн не буде пасинком, а
рiдним сином. Це помогло розвiяти недобрий настрiй. Скоро!..
...Великий Карл узяв на себе найважчий труд по визволенню його з
неволi. Жуковський мав зiграти роль "сидячу", бо саме з нього вирiшено
було створить портрет для лотере©. Брюллов часу не гаяв, вiн добре знав,
що вартий кожен день чекання для юнака. I раптом усе спинилося, коли
портрет уже було закiнчено. Спочатку пан зволiкав (контракт з Ширя вим ще
не скiнчився), а потiм сталося таке, чого нiхто не мiг усунути або хоча б
переiнакшити. В сiм'© царя дiзналися про той портрет, - Жуковський, певно,
комусь сказав чи похвалився, - i забажали мати серед сво©х полотен i цей
шедевр Брюллова. А може, просто царевич Олександр хотiв дiстати портрет
Жуковського, свого учителя. То не бiда, а лихо тiльки в тому, що лотерея
тепер залежала вiд iмператора, коли вiн схоче, зможе чи повелить
розважитись улюбленою сво ю грою. А час збiгав... Терпiння також
зменшувалось, пiдупадало...
Брюллов не витримав тортури часом перший. Побачивши в очах Тараса
сльози, коли зайшла (укотре!) мова про лотерею, вiн спаленiв i кинув
гнiвно прямо в лице Жуковському, що позував для ще якихось дрiбних
поправок:
- Нащо було казати там, при дворi!
- © високiсть Марiя Микола©вна спитала в мене, над чим працю великий
Карл Брюллов, i я сказав, що над мо©м портретом... - знизав плечима Василь
Андрiйович. - Не мiг же я збрехати!
- А жаль.
- Що - жаль?
- Що ти такий цнотливий. Якби сказав неправду або хоча б "не знаю",
Тарас уже навчався б у Академi©!
- Менi самому прикро, - зiтхнув Василь Андрiйович, - та що поробиш...
Служба!
- Як там у Грибо дова? "Служить бы рад, прислуживаться тошно..."
- Ти зна ш, Карле: я не прислужуюсь, - сказав Жуковський стримано. - А
що служу, то, може, в цьому вищий смисл... Нiкому з нас не байдуже, яким
колись зiйде наслiдник на престол...
- Даремний труд - метати бiсер перед свиньми!
- Не треба так... - сказав Жуковський з докором. - Всi знають, ти
людинолюбний, добрий, i раптом - бiсер перед свиньми...
- Людинолюбний - може... Але не царелюбний, мiй дорогий.
- Ти довго жив в Iталi©, одвик од наших звича©в.
- Бридкi, ганебнi звича©! - не пiддавався на вмови Карл Брюллов. -
Вони, цi ©х величностi та ©х високостi, прагнуть мене зробити сво©м
придворним пачкуном. Накидали менi замовлень - на пiвжиття!
- Iнший тому радiв би...
- Iнший, але не я!
- Одне тобi сказати можу, Карле, - промовив якось сумно Василь
Андрiйович, - тут не шанують гордих... Пушкiн ще, може, жив би й жив би...
- Щоб я дозволив убить мене якiйсь нiкчемi у котелку чи в кiверi?!
Цей патетичний вигук згас у рожевiй тишi. Кiмната, де творився портрет
Жуковського, була суворо витримана в червонiм тонi, який вражав усiх, хто
вперше сюди заходив. I тло портрета було таке ж, червоне... Примружишся -
й зда ться, нiби заграва сто©ть край неба...
I не помiтив, коли ввiйшов Василь Iванович Григорович, що також брав до
серця його нещасну долю.
Вiн привiтався мовчки, лише поклоном, минув навшпиньки художника з його
"моделлю", прямуючи в куток, з якого стежив Тарас за працею свого кумира.
- Ти теж хороший, пане секретар! - напав Брюллов на нього - Не можеш
щось придумати, щоб твiй земляк учився?
- Ось визволимо його...
- Ти ж зна ш не гiрше мене, що вперлися в глуху стiну - скипiв Брюллов.
- До чого двiр торкнеться, усе мертвi !..
- Карле, прошу тебе... - скривився Василь Андрiйович. - Ти ж тут не
сам...
- Хай слуха ! Принаймнi буде знати, що цар не бог!
- Ти, Карле Павловичу, даремно тратиш порох, - сказав Василь Iванович.
- Забув, що вiн iз Укра©ни?
- То й що?
- У нас не вiрять в земних богiв.
- Нiхто?
- Ну-у, може, трохи панства... - сiв у глибоке крiсло бiля Тараса. - А
люд простий... Земляче, ти чув хоч раз, допоки жив на Укра©нi, щоб
згадували царя або царицю?
- Чув.
- Хто й де?
- Як ©хав з Ки ва й заночував пiд лiсом iз чумаками...
- I що ж вони казали? - спитав Брюллов.
- Спiвали пiсню.
- Навiть?! А я вже був повiрив!..
- Не поспiшай, - всмiхнувся Василь Iванович, так нiби був присутнiй на
тiй ночiвлi. - У нас пiснi всякi... Тарасе, ти не забув тi © пiснi?
Можеш нам проспiвати або хоча б переказати?
Тарас зиркнув на конференц-секретаря, що в Академi© був справжнiм
богом, i заспiвав:

_Катерино, вража нiмко,_
_Що ти наробила?_
_Степ широкий, край веселий_
_Панам роздарила..._

- Здаюсь, - розвiв Брюллов руками. - Оце молитва!.. Жуковський, слухай,
ти прочитай ©© сво му учневi! - розвеселився великий Карл.
- А як спитають, де я ©© почув? - скривився Василь Андрiйович.
- Я геть забув, що ти правдивий навiть серед розбiйникiв, - сказав
Брюллов. I посерйознiшав: - Нi, треба щось придумати!.. Може, Михайло
Юрiйович там пiдштовхне? Вiн, кажуть, мастак такого дiла. Гофмейстер же!
- Вже пробував, - зiтхнув Василь Андрiйович. - I Вi льгорський, щоб
знали ви, панове, там не всесильний...
- Чеснiй людинi скрiзь не з медом, - сказав Василь Iванович.
- Панове, ми повиннi, ми мусимо!.. - страждав Брюллов.
- Тарасе, чи ти не мiг би сказать Сошенку, - озвався по довгiй тишi
Григорович, - щоб вiн зайшов до мене?
- Коли?
- Скажiмо, сьогоднi ввечерi...
Тарас збагнув, що ©м, цим трьом чудовим людям, щось треба тут
обговорити без зайвих вух, i, попрощавшись, вийшов.
Хоча вже був початок квiтня, весна ще тiльки-тiльки входила у скуте
льодом мiсто. Нева, покрита кригою, як i тодi, коли ©© побачив уперше з
набережно© Двiрцево©, була пустельна й сiра, мов нежива... I сiрий камiнь
набережно©, i сiрi сфiнкси бiля води, i сiре хмарне небо, i сiрий портик
Академi© навiювали йому журу. Шiсть рокiв вiн бродить тут, довкола цього
будинку, вже навiть трохи там малював та мно у класах гiпсових голiв та
гiпсових фiгур, знайомий був з ©© найкращими професорами, а стати учнем
нiяк не мiг. На ньому було тавро невольника, а тут навчатись можуть, чи
мають право, лиш люди вiльних станiв... Хто вигадав такий закон, щоб
подiлити людство на вiльних i на рабiв? Як можуть миритись з цим
мислителi, митцi та й просто люди, в яких .серце в грудях? Чому ©м
тiльки муля , коли в неволi бачать талановитих, здiбних, а люд простий,
звичайний, що, наче вiл, викону важку роботу панську, ©х не цiкавить
зовсiм? Чому в неволi зло© такi цупкi й нещаднi руки?.. Мiг би давно вже
бути вiльним, так щось ста щоразу на перешкодi. То пан, то цар!..
Всемилостивий, чадолюбивий, мудрий!.. Що там йому до мук якогось хлопа!..
Рiк, цiлий рiк трива страшне чекання!.. Сам сатана не вигадав би тортури
ще жахливiшо©!..
Сошенко "впав ще нижче" i жив тепер ледь не в пiдвалi. Мабуть, тому i
вiн, Тарас, виною, бо користався часто його запрошеннями то на обiд, то до
театру, який любив нестямно, то на якiсь прогулянки, що вимагали грошей. А
нещодавно "викупив" його в Ширя ва на цiлий мiсяць!.. Коли ж вiн вирветься
з рук Енгельгардта й стане митцем, людиною, що може теж робити iншим
благо!..
Торкнув ногою раму, - та не була защебнута, - й полiз вiкном до хати.
- Свят, свят! - перехрестився лячно Iван Максимович. - Це ти, Тарасе? А
я було подумав, що лiзе чорт!
- Вгадав, Сохо. Я злий, як чорт, я лютий, як сто чортiв!
- Що сталося?
- Не можу бiльше ждати! Пiду спалю кубло паскудне панове, його заб'ю,
собаку, а сам... а сам... Не знаю, що зроблю з собою! Як жити так, то
краще вмерти! Мить - i по всьому, вiльний собi козак...
- Життя, як кажуть мудрi, це боротьба, - сказав Iван Максимович.
- Боротись? З ким?
- З тим, хто з тобою бореться, хто став тобi на перешкодi...
- Цар, пан, крiпаччина! Як, чим менi боротись з ними?!
- Принаймнi не палiнням поко©в панських, не самогубством...
- Ох мав би я хоч поганеньку зброю! - заскреготiв зубами.
В кiмнатi стало тихо.
- Ти вiд Брюллова, може?
- Та звiдти, звiдти... Василь Iванович просив, щоб ти зайшов до нього
сьогоднi ввечерi.
- Напевно, щось про викуп, про лотерею?
- Нi. Там усе ще в кризi, як i Нева... Всеблагий наш iмператор не
зволять ще згадати про те, що ©м схотiлося добути портрет наставника свого
синочка... Ех, мiг би я, так нагадав би!..
- В тебе таки вселився бiс, - сказав Сошенко злякано. - Накличеш iще
бiду... Ти, певно, дуже перетрудився, виснажився. Малю ш стiльки!..
- Iване, я вже бiльше мiсяця, як i колись, фарбую якiсь паркани, стiни!
- Чому?
- Нема роботи iншо©... Ти уявля ш, портрет вгена Павловича, клас
Академi© з його фiгурами, якi дали наснагу до малювання сотням таких, як
я, i - жовта фарба, щiтка й паркан якогось особняка!..
- Недовго вже, недовго... Ти потерпи...
- Душа горить, Iване!
- Малюй, пиши сво© вкра©нськi вiршi - це дасть душi полегкiсть, i не
накой, будь ласка, отих дурниць, що лiзуть тобi в голову. Прошу тебе,
благаю!
- Ходiмо десь побродимо...
- Авжеж, авжеж, - заметушився Iван Максимович. - У мене тут задушно
трохи... Маю оце замовлення, то не виходжу днями. Прогулянка менi потрiбна
вкрай!
Тарасовi аж стало жаль товариша. I не тому, що вiн багато трудиться (не
первина!), а за постiйнi прикрощi, що завда йому сво©ми бiдами.
Обняв Соху й поцiлував.
- Вже й лащиться! - зiтхнув Iван полегшено. - Тарасе, ти - як березень:
по сiм погод одного дня.
- Ходiм на Стрiлку, далi вiд Академi©, - сказав Тарас,_ _як_ _вийшли з
дому.
- Тягне до Петропавловсько©?
- Ну й жарти в тебе... Цур ©й, тiй Петропавловськiй!
- Сьогоднi ти такого наговорив, що я...
- Туди i то нема дороги крiпаковi! Для нас - лиш панськi канчуки та ще
хiба - в солдати.
- Знайшов за чим жалiти.
- Я хочу вмерти вiльним!
- Вмирають усi однаково.
- Е, не кажи! Я бачив, я пам'ятаю крiпацьку смерть... Тобi того не
зрозумiти, Йване...
Аж бiля Бiржi стишилися. Ступали мовчки, дивлячись_ _на_ _той,
двiрцевий, берег, на Петропавловську, що виступала з води мiцними стiнами
та бастiонами, на Петербурзьку сторону, де височiли гордо численнi
храми...
- Хоч на болотi, твердо сто©ть Петрове дiтище, - сказав Iван
Максимович.
- Бо на кiстках...
- Вже прочитав "Iсторiю русiв"?
Тарас нiчого не вiдповiв. Цю рукописну книгу вiн не читав, а пив, як
спраглий воду, бо вперше стрiвся з розповiддю не про чуже й далеке, а про
сво , про рiдне, що вiдшумiло битвами й спливло у вiчнiсть кров'ю дiдiв i
прадiдiв. Збагнув тодi, читаючи, що для народу, краю або держави знання
свого минулого чи не найперша заповiдь. Iсторiя - це нiби крила...
- Скоро спливе Невою крига, мiст наведуть, i стане гарно, тепло... -
щулячись, уголос думав Iван Максимович, що не любив зими та осенi. - А
вдома в нас, на Укра©нi, вже ряст цвiте, напевно, й дерева вкрились
бростю... Течуть дими вiд спаленого бадилля...
Спинилися неподалiк рострально© колони i слухали далекий, ледве чутний
голос землi, що ©м дала життя i вклала в груди душу...

_Тече вода в син море,_
_Та не витiка ;_
_Шука козак свою долю,_
_А долi нема ...-_

почав Тарас неголосно читати вiрш, написаний учора ввечерi, коли було
на серцi так недобре, що хоч бери та вий на мiсяць.

_Пiшов козак свiт_ _за очi_;__
_Гра син море,_
_Гра серце козацьке ,_
_А думка говорить:_
_"Куди ти йдеш, не спитавшись?_
_На кого покинув_
_Батька, неньку старенькую,_
_Молоду дiвчину?_
_На чужинi не тi люде,-_ Тяжко з ними жити!
_Нi з ким буде поплакати,_
_Нi поговорити..."_

Бачив, як в очах Iванових повиступали сльози, й вiд того сам ледь не
заплакав. Нишком ковтнув клубок, що пiдступив до горла, й закiнчив вiрш:

_Сидить козак на тiм боцi,_-
_Гра син море._
_Думав, доля зустрiнеться,-_
_Спiткалося горе._
_А журавлi летять собi_
_Додому ключами._
_Плаче козак - шляхи битi_
_Заросли тернами..._

Довго стояли мовчки. Потiм взялись за руки, нiби малi бездомнi сироти,
й пiшли поволi до Академi©...
...Цей свiтлий день почався напередоднi ввечерi, як Аполлон прислав
йому записку.
- Четвертий раз приходжу, - сердито буркнув дядько, який принiс.
- Пробачте. Я працював за мiстом i повернувся тiльки що...
- А ноги бий...
- Охоче дав би вам щось на чай, так, присiйбо, не маю.
- Навiщо ж вам пани листи шлють, коли в кишенi порожньо? - стенув
плечима дядько i рушив неквапно вниз. - Заробиш тут... Аякже...
Тарас дiстав кресало, добув вогню i запалив недогарок. Свiчок йому
чомусь не принесли з квартири майстра.
Узяв цидулку бережно i розгорнув... Заплющив очi; раптом у нiй про волю
йдеться? Вiн знав, що вже зiбрали грошi, - не дочекавшись царських, - що й
лотерея мала ось-ось вiдбутися, проте боявся глянути на цей папiр... А
раптом!.. Правду кажучи, йому кортiло вельми дiзнатись, що в записцi... Й
коли вже бути до краю щирим, то мусив сам собi признатися, що вiн
найбiльше бо©ться краху. I пан, i цар встругнути можуть яку завгодно штуку
з його тяжкою волею!..
Нарештi зважився i прочитав. У нiй був тiльки натяк на щось значне:
"Тарасе! Узавтра будь обов'язково об одинадцятiй в квартирi Карла
Павловича. Про це просив Жуковський! Твiй Аполлон". Свiт похитнувсь,
розплився йому в очах... Невже це те, на що чекав вiн стiльки лiт?..
Можливо, вiн працював на дачi вiльний вже день чи два!.. Вiн - вiльний!..
I враз погас. Не треба себе настроювати на рай. А раптом узавтра -
знову пекло?..
Вiд хвилювання не стало зовсiм сили. Сiв на сво тверде учнiвське лiжко
(хоч вiн уже й пiдмайстер!), стис у долонях голову й заплющив знову очi...
Остання нiч неволi... А може? Нi, Ширя в уже йому сказав би... Щоправда,
вiн не був на дачi, ма якусь роботу в мiстi... Пiти спитати?.. Лячно...
Та й пiзно вже. Напевно, сплять... Дружина саме хвора...
Дмухнув на свiчку. Треба мерщiй лягти й заснути. Нiч переспить, а там
недовго ждати. Об одинадцятiй... Яка ж вона, та воля? Це ж сам собi
господар! Нема тобi нi пана, анi хазя©на!.. Хочеш iти - iди, спiвать -
спiвай, а плакать - плач!.. Можеш куди завгодно ©хати й робити що
завгодно!.. Його вiзьмуть, звичайно, до Академi©! Вiн буде там законним
учнем, таким, як всi... Одним iз кращих буде! Бо довго так чекав на право
вчитися у цьому храмi, бо добре знав цiну такому щастю!.. Звичайно, в
листi напише рiдним, що вже на вiчнiй волi, й вони там будуть радi... I
водночас ще глибше, болючiше збагнуть свою неволю!.. Його брати i
сестри!.. Та навiть iншим людям, односельчанам, ровесникам, товаришам,
його щасливе звiльнення вiд панських пут не принесе полегшення. Сльози
йому стiкали з сумних очей, як навеснi стiка з берези сiк. Страждав за
люд закований, за рiдний край, що став всуцiль долиною печалi й слiз...
Прокинувся зi сходом сонця. Вже за вiкном радiли дню горобцi - ганяли
один за одним, цiвкали з таким завзяттям, що вже по цьому можна було
сказати: до Петербурга прийшла весна. I справдi, день був ясний,
ласкаво-теплий, тихий. До комiрчини вривались пахощi кори, води, якогось
зела...
Знайшов записку й перечитав. Сьогоднi об одинадцятiй!.. На нього
ждатимуть такi великi люди, як Карл Брюллов, поет Василь Жуковський!..
Одне вже це на казку бiльше схоже, анiж на правду. Й ждатимуть заради
нього!.. Добре, що на свiтi, крiм зла, неправди, гнiту, й такi чудовi
люди!.. Йому в останнi роки щастить на них: Сошенко, Мокрицький,
Вi льгорський, Гребiнка, Венецiанов, Брюллов, Жуковський, Григорович... Та
все якi таланти, якi високi душi!..
Вдягнувся, вмився й вийшов. Була ще, може, сьома, та вiн не мiг сидiти
й ждати. Мусив iти на вулицi, межи людей, щоб не лишатись вiч-на-вiч з
часом. Не уявляв, як витрима , коли з'ясу ться, що не по волю кличе його
Мокрицький!.. За рiк розтануло немало таких надiй...
Нева текла широко й вiльно. Щоправда, десь вiд Шлiссельбурга пливли
шуга й уламки льоду, та це веснi не вадило. Вже навели понтонний мiст, i
знову Нева цвiла вiтрилами човнiв та бiльших суден, що ждали ночi, аби
пройти угору чи вниз, до моря, де починалося "вiкно в вропу"...
Ледве знаходив силу втримувати себе на цьому боцi. Згадував, як вiн сiм
рокiв тому побiг на лiд, бажаючи скорiше глянути на Академiю, i як його
порятував рибалка... Може, сьогоднi вiн одержить право входити в
прекрасний цей будинок як рiвний серед рiвних!.. Для вiльних, мабуть,
рiчка теплiша, лагiднiша, i небо вище, й хмари в його блакитi легшi?.. Хоч
би не розiрвалось серце в останню мить неволi!..
Повiльно ж як мина час!..
Не згледiвся, як опинився аж на Сенатськiй площi, бiля моста через
Неву. Щоб згаять час, пройшов довкола пам'ятника... Тут пролилася за волю
кров... А чи була б та воля, якби вони перемогли?.. Це вiн не був би
панським уже дванадцять рокiв та ще й чотири мiсяцi!.. Сьогоднi ж двадцять
п'яте, як i тодi... Дванадцять рокiв волi!.. Росiя стала б iншою. Вкра©на
теж... Якою ж то вона була б, сердешна його Вкра©нонька!.. й, певно, теж
i небо здалося б вищим, i хмари легшими, й Днiпро теплiшим, лагiднiшим...
Була б щаслива, мабуть... Де воля, там i щастя!..
Мiст ледь похитувався. Карет було ще мало, бо панство все гуля довго
ввечерi, а вранцi довго спить. Спостерiгав, хто йде, хто ©де повз нього в
той чи другий бiк, i мiг по тому руховi розгледiти Санкт-Петербург без
панства; якби воно заснуло i не прокинулося... Були б це, мабуть, першi
веселi похорони!..
Дiйшов до сфiнкса, вибрав затишне мiсце й сiв, щоб бачити лиш кра м ока
Академiю, що так його сьогоднi тягла до себе, вабила. Вiн поглядав то на
Неву, то на знайомi вiкна квартири Карла Павловича, куди йому з'явитись
треба об одинадцятiй... Сьогоднi вiн не мiг прийти ранiше... Як незворушно
тихо спливав час!.. Вже довго так чека , а не пора. Мокрицький i не
подумав, мабуть, коли писав сво послання, як тяжко буде ждати до
одинадцято©!.. Сошенко, певно, трудиться. Дiстав якусь роботу вiд
Пошехонова й тепер сидить, потi ... Чи буде й вiн у Карла Павловича? Той,
хто знайшов його у цьому Вавiлонi, зiгрiв, у люди вивiв. Без нього ця
врочиста мить... А раптом це все тво© фантазi©? А раптом йтиметься лише
про щось буденне?.. Нi, нi! Того не може статися! Вiн стiльки ждав,
надiявся...
Тепер сидiв, зiщулившись, мов пiд ударом долi, й не смiв поглянути на
заповiтнi брюлловськi вiкна. Боже, невже йому судилося iще й таке,
найтяжче випробування!..
Його зустрiв слуга Лук'ян.
- Заходь, заходь, Тарасе, - всмiхнувся тихо й приязно. - Давно не
був...
- Робота... Жуковський тут?
- При©хав. Удвох iз графом Вi льгорським.
Тарасовi забило дух: всi з'©хались...
- I пан Мокрицький тутечки... - додав Лук'ян багатозначно, мов
прочитавши його думки. - Вони в червонiй_ _хатi...
Легенько взяв його за плечi й повiв, неначе хворого або малого. Тарас i
справдi чувся таким слабким, що ноги йому тремтiли.
Коли ввiйшли в "червону хату", хто був у нiй, притихли. Мокрицький i
Вi льгорський встали й зиркнули на Василя Андрiйовича, який стояв з
Брюлловим бiля портрета.
- Добридень вам... - сказав Тарас, шукаючи в очах присутнiх
пiдтвердження сво©х надiй.
Йому нiхто i слова не вiдказав. Натомiсть Василь Андрiйович урочисто
ступив до нього, вийняв якийсь папiр з кишенi й подав йому. У повнiй,
мертвiй тишi!..
Тарас узяв i розгорнув. Найпершим побачив герб з орлом в овалi, а потiм
- крупно сво iм'я: "Тараса Григорьева сына Шевченка"; над ним були
написанi слова, яких вiн ждав так тяжко i так нестерпно довго;
"Энгельгардтъ отпустилъ вечно на волю..."
Далi вiн вже не змiг читати. Крiзь сльози ледве бачив веселi лиця
друзiв, якi йому щось мовили. Вiн розумiв те по губах, а слiв не чув,
оглушений сво©м безмiрним щастям... Лук'ян подав йому вина, з його бокалом
цокнулися чи©сь бокали... Вiн пив вино, що змiшувалося з сльозами, а серце
в грудях гупало, як на пожежу церковний дзвiн, й кричало: "Воля!
Во-о-оля!!!"
...Бiг по Четвертiй лiнi©, стискаючи ©© в руцi, й не чув землi попiд
собою. Воля!..
Зустрiчнi люди кидалися вiд нього геть, а вiн гукав ©м нiмо на всю
весняну вулицю: "Я вiльний, вiльний, вiльний!.."
Панковi, що був похожий на управителя, який iще не так давно хотiв його
послать на стайню i вiдшмагати, вiн ледве стримався, аби не крикнути у
вiчi: "Зась!"
Сонцю, що раптом зблиснуло мiж двох будинкiв, вiн усмiхнувся радiсно i
показав затиснуту в руцi свою свободу. Вiн вiльний, сонце, вiльний!..
У щедрiй зливi променiв, - та й сам немовби промiнь, - пiдбiг до того
дому, де жив Iван Максимович в напiвпiдвалi, i зупинився, щоб перевести
подих. Вiкно було вiдчинене - весна, весна!.. I вiн, не довго думаючи,
шугнув у нього. З трiском упав мольберт, посипалися на землю фарби,
пензлi...
- Ти що, здурiв, Тарасе? - спинив його Сошенко, що також ледь не впав
додолу.
- Воля! Iване, воля, воля!!
В нестямi вiн душив за шию друга, пiдстрибував i все кричав, що
сталося, що вiн тепер на волi.
- Де вiдпускна? - спитав Iван Максимович.
- Ось, ось Вона! - розтис кулак, в якому нiс, мов пташку, сво щасливе
звiльнення.
Сошенко взяв, уважно всю прочитав, заплакав i стис в обiймах хлопця, що
став йому за два минулi роки мов рiдний брат.
- Iвасю мiй!.. Iвасю... -ридав Тарас, не в силi бiльше стримуватись. -
Якби не ти!..
- Поплач, поплач... Востанн ... Хай виллються усi крiпацькi сльози...
Вiдчув, що радiсть гасне, немовби щось ©й стало на перепонi.
- Ще рiки ©х проллються, крiпацьких слiз! - промовив жорстко, нiби й не
вiн тут млiв од щастя хвилину тому. - Скiльки людей в неволi!..
- Добре, що ти вже вирвався.
- Невже це правда?! - радiсть сплеснула знову крилами. - На волi я, на
волi?!
Турнув мольберт ногою, прийняв стiлець i рвучко пiшов навприсядки
довкруг Iвана, що й досi ще тримав, мов свiчку, згорнутий в сувiй папiр iз
волею:

_На городi пастернак, пастернак;_
_Чи, ж я тепер не козак, не козак!.._

- Чого кричиш? - просунув жандарм у дверi голову. - Приснилась, мабуть,
шибениця?
- Такi "при мнi" речi, шановний, сняться лише панам, - сказав Тарас, не
встаючи.
- А ти не пан?
- Художник я, з вiдпущених.
- Пан вiдпустив? - здивовано спитав жандарм.
- Нi, добрi люди викупили.
- I в скiльки ж це ©м обiйшлося?
Тарас сказав. Жандарм лиш свиснув.
- Дорого... - зiтхнув невдовзi. - Мав би вже шануватися... Хоч довго
був на волi?
- Сьогоднi дев'ять рокiв.
- Угу... Ну, спи! Свiтанок скоро...
Вiн позiхнув, замкнув неквапно дверi. I знову стало тихо.