Шевчук Владимир. Син волi

бiльший вiд паляницi.
Вже другий день Тарас никав селом в такому станi. Богорський щез
напередоднi вранцi, як вiн ще спав. Опохмелившись, пiшли i гостi. Як не
шукав Тарас в обох кiмнатах i навiть у сiнях - не роздобув i крихти. Однi
пляшки порожнi та чарка, забута кимось. (Дяки ходили завжди при чарцi, як
козаки при шаблi: бувають рiзнi-бо несподiванки!). Поткнувсь додому, та
довелось тiкати, спiймавши облизня. У хатi мачуха саме чинила суд i
розправу над дiтьми. Подався в поле, де сiяв гречку Микита, але i там не
пощастило: прийшов запiзно - Микита вже пообiдав. Так голодним i спати
лiг. I встав з одною думкою: чим би десь поживитися?
Нарештi, на другий вечiр припхавсь додому Богорський. Обiйшов Тараса
стороною, немов боявся, що той укусить, i, сито гикнувши, щось вийняв
нишком з-за пазухи й поклав у пiдпiччя, закривши заслiнкою.
- Отак-то краще, - зашепотiв ласкаво, обдивляючись, чи нема де щiлини.
- А то сидиш на сливi... Лисицi ж ходять i прочi рiзнi тварi! Ну, ну!
Посидь спокiйно до ранку, а там нiзидеш в царство небесне... I нi печалi
тобi, анi воздиханiя!
3 пiдпiччя киркнула курка.
- Та тихо ти! - притулив до рота палець Богорський i промовив вже
заспокiйливо: - Якi там в бiса в тебе грiхи! Та й завтра встигнеш
покаятись...
Дяк глянув скоса на Тараса, що сидiв на лавi бiля вiкна, й пiшов
навшпиньках до полика.
- Ну й хрестини господь послав! - обiзвався згодом захоплено. - Коли б
щодня хоч трохи схожi на цi, то можна жити було б... Дарма що шляхтич, а
нашим братом, бач, не горду . I зна толк. Не встигнеш випить, а вже
грядущая - суща!
В пiдпiччi поралась курка, й Тарас вслухався в мову дяка лише кра чком
вуха, а всю свою увагу й голодний погляд не мiг одвести вiд печi. Та
раптом дяк сказав таке, що хлопець миттю насторожився.
- А я й кажу... Який же в бiса з тебе шляхтич, що ти з коняки сторч
головою?! "Псякрев! -як схопиться вiн. - Коли б дiзнався, яке це бидло!.."
Матка боска! - додав Богорський по-польськи. - Розiйшовся - ледве всi
гуртом вгомонили... Спи спокiйно, хлопче! - додав вiн, трохи помовчавши...
Ми теж не ликом шитi, i душа в нас не з лопуцька...
Невдовзi дяк захропiв. Тарас сховав у кишеню кресало, вiдтулив пiдпiччя
й, забравши курку, подавсь бiгом до печери.
Немов у снi розклав багаття, принiс води iз ставка, попатрав курку й
поставив варитися. Лише тодi вiдчув якийсь неспокiй у серцi. Що не кажи, а
курка все-таки крадена... Пiдкладав дрiвця в огонь i нiяк не мiг
заспоко©тись. Здавалось, все у ньому роздiлилось рiвно надво ,
засперечалося. Один Тарас не мiг дивитись на казанок, з якого стирчали
жовтi курячi ноги, страждав вiд того, що взяв чуже. А другий - не мiг
дiждатись, коли вже курка звариться, й кричав, що взяти крадене -
пiвгрiха! Богорський вкрав, хоч був по горло ситий. А вiн же стiльки часу
не ©в!..
Не мiг терпiти пахощiв, що йшли, як хвилi тирсою, вiд казанка, й,
пiдклавши хмизу, вийшов.
Пiсля печери так легко дихалось на повiтрi. Пах терпко терен, що вже
готовий був зацвiсти. Здавалось, навiть зорi пахли в безкра©м небi... В
селi спiвали хлопцi.

_Ой i зiйди, зiйди, ти зiронько вечiрняя!_
_Ой i вийди., вийди, дiвчинонько моя вiрная!_

А десь вiд ставу, iз ще прозорих затiнкiв, злетiв урочистий i журний
спiв дiвочий:

_Рада б зiрка вiйти - чорна хмара наступа ;_
_Рада б дiвка вийти, так матуся ©© не пуска ..._

Коли б спiвали аж до зорi, стояв би, певне, й не ворухнувся б. Сам знав
пiсень багато, а цю любив найдужче. Не мiг сказати, коли уперше ©© почув.
Зда ться, що й народився iз нею в серцi...

_Ой зiронька зiйшла, усе поле й освiтила_
_А дiвчина вийшла, козаченька та й звеселила..._

Вiд ставу долинув смiх, дiвочi зойки, басистi вигуки парубкiв...
На©вшись, присипав жар, позгортав кiстки та пiр'я i вийшов з печери.
Було за пiвнiч. Великий Вiз от-от готовий був перекинутись на безконечному
Чумацькому Шляху. Леваду вщерть заповнив бiлий туман. Немов русалки,
порозпускавши коси i задивившись сумно на жовтий мiсяць, купалися в ньому
верби. Десь у садках за левадою завзято тьохкали солов'©. А над зануреним
у сон ставком спiвали нову журбу дiвчата... Тарас не чув ранiше цi ©
пiснi.

_В кiнцi греблi шумлять верби,_
_Що я насадила..._

Дiвчата й хлопцi сидiли справдi бiля греблi пiд вербами, i Тарасовi
здалося, що самi вони складають пiсню.

_Нема того козаченька,_
_Що я полюбила_

Пiдкрався ближче i прича©вся за кущем бузини. Мелодiю вловив одразу.
Тихенько почав i сам пiдспiвувати, й терпка жура поволi лягла йому на
душу. Жаль козака i дiвчини його покинуто©... А ще йому здавалося, що то
дiвчата тужать найбiльш за волею...

_Плачте, очi, плачте, карi,-_
_Така ваша доля..._

Коли скiнчили пiсню, сидiли довго тихо.
Витьохкував десь соловей.
- Мовчан вродився, - промовив згодом котрийсь_ _iз_ _хлопцiв.
- Напевне, наш економ.
- Коли б то йому зацiпило!
- Псякрев! - хтось крикнув економовим голосом, i хлопцi дружно
зареготали.
Смiялися недовго, правда. Згадали, мабуть, що з сонцем ©м на панщину.
Звелися мовчки iз морiжка й пiшли в село.
Коли дiвчата й хлопцi були уже по той бiк ставу, Тарас тихенько вийшов
зi схованки. Пiшов до греблi, не поспiшаючи, щоб не наткнутись часом на
закохану пару, що могла прита©тися в тiнi мiж вербами. Побачать i
кепкуватимуть, що й вiн вже ходить парубкувати... Але було безлюдно й
тихо. Не озивались навiть i солов'©. Все спало, всюди владарювали туман i
сон...
Наступного дня селом пройшла тривожна чутка: в печерi, що за левадою,
ночами свiтить нечиста сила. Набожна жiнка Грицька П'яного розповiла, що
нiби у воду канула ©хня рябенька курка, яка любила ночувати на сливi, i що
тут, звичайно, не без лихого. Богорський теж пiдтримав оте припущення, бо
й справдi курка зникла, хоча не з сливи, а в нього з хати. А може, й вiн
повiрив у нечисту силу, бо нi слова не сказав про курку Тарасовi. В суботу
ввечерi жiнки прийшли смиренним гуртом до Кошицiв, вручили матушцi копу
я ць i попросили батюшку святим хрестом й кропилом вигнати лихе й недобре
з того вертепу.
В недiлю, зразу ж пiсля обiднi, отець Григорiй, звелiвши взяти велику
чашу й свячену воду, вiдро яко© стояло в церквi з водохрещ, рушив разом з
дяком i пiвчими за село. Пiшли жiнки i навiть дехто з чоловiкiв. З усiх
дворiв злiтались зграйками цiкавi дiти. Малеча бiгла попереду, а старшi
дiти iшли позаду трохи, на вiдстанi, щоб не побачили i не прогнали ©х
матерi.
Тарас встигав побути всюди i з усiма. Вiн ледве стримувався, аби не
видати себе невольним смiхом. Одне бентежило - казанок. Побачать костi, то
не бiда. Чортяка теж не буде ©сти курки з кiстками! А от варити...
- Бо©шся? - прошепотiла йому Оксана, помiтивши, як враз нахмурив брови
Тарас.
- Еге...
- I я боюся... - призналась дiвчина. - Воно ж з рогами, мабуть, та ще й
з хвостом...
Тарас таки не витримав i засмiявся. Баби поспiшно стали хреститися,
отець Григорiй озирнувся i похитав докiрливо головою, а Богорський показав
кулака.
Минули греблю i вийшли в поле понад левадою. Спiвали пiвчi. Бубнiв щось
батюшка, i Богорський пiдтягав йому. Жiнки хрестилися i метали грiзнi
погляди на дiтей, якi занадто близько пiдбiгали до тернику i наражались на
небезпеку. Коли дiйшли, отець Григорiй вмочив кропило в чашу з водою i
став кропити, промовляючи якесь закляття чи то молитву. Юрба зiтхнула й
заворушилася. Тепер нечистiй силi кiнець!
- Амiнь! - поважно промовив батюшка й додав, звертаючись до людей: -
Оглянуть треба!
Лише вiтрець шелестiв у тернi та крутив хоругви.
- Чи охочi?! - спитав суворо батюшка. - Григорiю! - гукнув господаря
курки, яку схопила з сливи нечиста сила. - Полiзь та глянь!
Григорiй мовчки позадкував.
- Давайте скинемось, хто скiльки може, - озвався вiн iз натовпу, - й
дамо смiливцю...
Тi © ж митi пустив хтось з рук у руки бриля, i в нього стали кидати
мiдну дрiбноту.
Тараса так i пiдмивало забрать тi грошi собi. Паперу скiльки купив би,
та, може, й фарб привiз би хтось iз Ки ва! Крiм того, хлiба... Але було
незручно перехопити куш у вiдчайдуха, що вдарить страхом об землю й полiзе
в зуби нечистiй силi...
- Так хто огляне?! - гукав тим часом отець Григорiй, подзвонюючи
мiдяками.
Люди стояли мовчки, поопускавши голови. Один Богорський свiтив очима на
бриль iз грiшми й от-от готовий був за ту "закуску й пляшку" полiзти в
лiгво сатани...
I тут Тарас згадав, що вiн забув у печерi свого бриля! Того бриля,
якого сплiв для нього торiк дiдусь i якого знало ледве не пiвсела.
- Я згоден! - вийшов наперед.
Юрба заворушилася i вп'ялася поглядами в смiливця. Оксана тихо
зойкнула. "Не йди! Не йди!" - кричали ©© великi очi.
- Не йди, Тарасе! - гукнула одна з бабусь i, повернувшись до всього
миру, сказала тихо й розпачливо: - Воно i так немов одiрване вiд гiллi...
- Хай iнший хтось! - пiдтримав бабу Шевченкiв сусiд Жених.
- Нехай iде! - втрутився раптом Богорський, i Тарас, зустрiвшись з
дяковим поглядом, одразу все зрозумiв. Загребти жар чужими руками!..
- Воно мале, - пiдтримав хтось iз юрби. - До нього, може, i не
коснеться.
Отець Григорiй благословив. У повнiй тишi Тарас пiшов до входу в
печеру, зробивши вигляд, що дуже страшно.
З порога рвучко вернувсь назад. Йому здалося, що дяк помiтив щось i
пiдморгнув поповi.
- Прив'яжiть до мене мотузок, - попросив Тарас у попа. - Бо так
боюся...
У когось знайшовся. Тарас пiдперезався ним i вiддав П'яному кiнець.
- Як стану смикать - тягнiть, - промовив тихо й пiрнув у темний отвiр
печери.
Навпомацки знайшов бриля, склав костi в казанок. А потiм все це сховав
у ямцi пiд "тапчаном", притрусив торiшнiм листом та сухою травою i швидко
вийшов.
- Нема нiчого...
Його зустрiли веселим гомоном. Отець Григорiй висипав i у пригорщ
хлопцевi мiдяки i запросив обiдати. Але Богорський був тут як тут:
- Ходiм додому, хлопче! Погубиш грошi...
Тарас шукав очима в юрбi, що вже потроху стала розходитись, Оксану.
Дiвча стояло неподалiк i витирало сльози, всмiхаючись.
Як добрий пастир малу заблудлу вiвцю, привiв Богорський Тараса в хату
й... почав стригти, закривши дверi сво ю грiзною постаттю. Довго дивився
пильно на хлопця, немов ждучи вiд нього чогось такого, до чого той
сьогоднi сам повинен додуматись. Переступав з ноги на ногу. Нарештi,
вловивши, мабуть, недобрий блиск в Тарасових лихих очах, почав, як кажуть,
лукаво мудрствувати:
- Господь противиться гордим, смиренним же да благодать...
Тарас промовчав. Шалено шукав якогось виходу i не знаходив. Прощався з
фарбами, з папером i навiть iз хлiбом, якi вмiщались нинi в його кишенi,
перевтiленi в мiдяки.
- Блаженни нiщi ... - далеко десь промовив дяк i грiзно пiшов на нього.
Тарас метнувся до дверей. Але Богорський пiймав його i, перегнувши,
немов снопа, яким вивершують полукiпок, затиснув лiвою рукою, а права
спритно вигребла з кишенi грошi. Тарас рвонувся i ледь не вдарився об
одвiрок. Не пам'ятаючи себе вiд лютi, схопив у кутку рогача й ступив до
кривдника.
- Ти що? Ти що?! - розгубився було Богорський. Але коли Тарас
замахнувся рогачем, щоб ударити, дяк спритно шаснув убiк. Рогач в ту ж
мить рвонувся з хлопцевих рук i впав йому на спину. Тепер - надiя на
власнi ноги!
Зупинився аж у левадi, в Жениховiм саду. Лiг на землю в гущавинi i
розплакався. Не жаль було нi грошей, нi спини, якiй така наруга не новина,
- душа болiла, пекла образа в грудях, немов туди хтось вкинув пригорщ
вогню...
Ревла худоба, повертаючись з пасовиська. Курiли греблею вiвцi. Багрове
сонце, зачепившись за гору, поволi зсовувалося в улоговину й заливало бiлi
хмарки довкруг червоним полум'ям... Напевне, десь там, у Лисянцi,
диякон-маляр кiнча образ, кладе останнi вмiлi мазки на пурпуровий одяг
божо© матерi... А може, ради недiлi, сидить на ганку або на призьбi й
чита книжку з кунштиками, милуючись великим хистом Мазницького, який
колись просив у нього ©сти й ходив у драних чоботях...
- Яри-и-ино! Яри-и-ино! - гука мачуха бiля хати. - А щоб тобi
покорчило ноги! А щоб ти причастя божого не дiждала! А щоб тебе лиха
година побила!
Тарас затуля вуха долонями й притиска ться до землi. Нещаснi сестри!
Нещасна мати... Вона в могилi, мабуть, щоденно чу , яку наругу терплять ©©
сирiтки... Коли б вiн вивчився на маляра, то, може б, i сестрам чимось
допомiг...
Поволi думки вертаються до Богорського. Недолюдок, мучитель, кат! Ну як
такого носить свята земля!..
I раптом Тарасовi зробилось страшно. Неначе вперше побачив вiн i себе
самого, i вчителя, збагнув усю його нiкчемнiсть i гiрку свою сирiтську
долю. Схопивсь на ноги, глянув довкiл прозрiлими ураз очима й жахнувсь ще
дужче...
Густi й важкi лягали сутiнки... На луг, на сад, на всю його
Кирилiвку... Лише ген-ген на заходi яснiло небо i пломенiли рожево-бiлi
хмари...
Перестрибнув канаву й побiг до школи по теплiй ще блiдо-рожевiй курявi.
З сонцем вiн ма знову стрiтись у Лисянцi!..
Богорський спав. Сивушний дух наповнив хату. Бiлiли в сутiнках штани
дяковi, випранi таки ж Тарасом. Дзижчала муха, якiй чомусь не спалося...
Тарас знайшов свою шкiльну торбину, обережно, щоб не збудить хазя©на,
полiз на пiч, де в чистiй шматцi на коминi лежав його диний скарб -
дорогоцiнна книжка Сковороди. Давно вже вiн не заглядав до не©, бо знав
напам'ять, а тут iще й весна була така тривожна. Чужа бiда йому болiла,
немов своя; бiди ж тi © було у кожнiй хатi доволi. Якесь чудне йому щоночi
снилося. Походи, битви та козаки... Або тополi в полi, якi по-людськи
плачуть сльозами-росами... А часом вiн лiта , неначе птах! Змахне руками -
i лине в небо, легко, немов лелека... Кажуть, у снах лiтають люди, коли
ростуть... Порою сняться якiсь пiснi, новi й нечутi. Й щоразу в полi.
Неначе вiн iде й спiва . Про сад, про верби, про солов'©в... А як
проснеться, нiяк згадать не може. Немов туман ранковий, зникають слова тi
в сонцi...
Намацав книжку й почав спускатися. Завмер, як рипнув полик. З хвилину
стежив, чи не прокинувся Богорський, тодi стрибнув на землю й подався з
хати. Не взяв, крiм книжки, нiчого. Усе: i свита, й шапка, й чоботи були
такi старi та дранi, що годi з ними й носитися... Уже надворi, при свiтлi
мiсяця, хотiв покласти книжку в торбину, але рука немов сама спинилась на
пiвдорозi. Невже усохла книжка на коминi i стала вдвiчi меншою?..
Стривожившись, почав поволi виймати книжку з ганчiрки, немов вона могла
втекти... Друкована! Малюнки гарнi... Це ж та, яку показував диякон
лисянський! А де ж подiлась батькова? Невже... Й згадалось йому дияконове:
"Аби побачив де пристойний список Сковороди, ©й-богу, дав би два
золотих!.." Продав Богорський! Пропив останнiй батькiв дарунок!..
Поклавши книжку й торбу на призьбi, Тарас влетiв до хати, аби пiднять
Богорського i кинути йому в лице увесь свiй гнiв, всю правду. Проте коли
пiдбiг до полика i вгледiв голу дякову спину, змiнив свiй намiр. Метнувся
в дверi й побiг у сад, що постачав на ©хнi спини пруття. Знайшов, зламав.
Вже повертаючись, дiстав з кишенi мотузок, з яким вiн лазив у печеру.
Спинився в сiнях, щоб перевести подих, i сторожко ввiйшов до хати... Дяк
форкав, неначе кiнь на лузi. Лежав незручно, уткнувшись носом у рукав
кожуха. Аби не змiг за ним погнатись, коли проснеться, Тарас зв'язав
найперш бруднi кiстлявi ноги, а потiм склав докупи дяковi руки й скрутив
©х теж. Богорський повiв плечем, промимрив щось. Тарас не став чекати,
поки вiн геть прокинеться. Узявши рiзку, вдарив по голiй спинi. Дяк
закрутився неначе в'юн, забелькотав щось люте й незрозумiле.
Бив, примовляючи без слiв, у душi, де по краплинi зiбралась помста, все
те, про що хотiв давно вже мовити в лице Богорському:
- Катюга! Злодiй! П'яниця!
Стомившись, кинув рiзку, витер пiт рукавом i рушив з хати.
- Киш! Киш! Киш! Да воскресн т бог!..- метавсь на полику дяк. Йому
здалося, мабуть, що вiн вже в пеклi i що його шмагають рiзками й от-от
посадять на розпашiлу сковороду.
Узявши торбу й книжку, Тарас вiддихався й пiшов у нiч. Дорогу в Лисянку
вiн добре знав. Проте звернув на греблю, щоб вийти в степ за левадою й
пiти полями просто на захiд. Нiч - мати, а степ широкий - батько для
козака!..
Срiблилось поле у тьмянiм сяйвi мiсяця. Немов скирти по косовицi, в
степу темнiли сумнi могили. Верби обабiч шляху - немов чумацькi мажi...
Всiляким зiллям пахне i травами, якими вкритi кручi та облоги... Так гарно
пахло в хатi в них, коли ще мати була жива... Бувало, виймуть з-за образiв
чи принесуть з комори сухого зiлля, вкладуть в казан з окропом й готують
купiль для дiтлахiв. Дарма що в вiкна б' ться хуга, у хатi пахне лiтом...
I мати тихо-тихо спiва про степ, про дiвчину та козака...
Усе повiльнiше ступа хлопець. Нарештi зовсiм спиня ться... Ще добре
видно Кирилiвку... Хати бiлiють навпроти мiсяця... Садки - неначе хмари, в
яких, мов зорi, блимають каганцi... Леваду залив туман... А ©хню хату
видно мов на долонi! Вербу i клуню... Й садок, в якому могила матерi...
Ой _i зiйди, зiйди, ти зiронько вечiрняя! -_
далеко тужить хтось з парубкiв, i пiсня та, мов хвиля, б' у груди. Нi,
нi! Не може вiн пiти отак одразу з села! Не попрощавшись навiть з
Оксаною... Чомусь завжди, коли вiн чу журливу пiсню про зiроньку, перед
очима ста вона, Оксана...

_Ой зiронька зiйшла, усе поле й освiтила..._

Вже спить, напевно. А рано-вранцi, до сходу сонця, худобу вижене в
череду...
I не помiтив, як повернув назад, в село...
У коридорi знову мiняли варту. Брязкала сердито зброя. Чулися слова
команди.
Слухав ту "царську службу", й стискалось болем серце. Скiльки ©х, цих
нещасних, якi марнують сво життя в казармах, одiрванi од рiдних сiл, вiд
люду, що ©х родив i виростив! Живi ляльки, воли, призначенi на забиття...
Який в них може бути патрiотизм, коли вiд них одрубано усе корiння,
забрано не тiльки тiло, волю, а й душу - цвiт людини, ©© духовну сутнiсть!
Захисники вiтчизни, яко© ©х позбавили!.. Це найстрашнiше, мабуть, - забути
все, чим жив колись, чому радiв, печалився... Самодержавна влада мiцна
лише немислi м, нiкчемством духу пiдданих...
Стояла знову тиша. Поблискувало на гратах свiтло вiд лiхтаря...
...Питати, де живе диякон-маляр, не довелося. Ще на мосту Тарас почув
могутнiй регiт й пiшов на нього лугом. Ноги пiрнули в трави, немов у теплу
повiнь. Упав, знеможений, i чув, як втома тiка з тiла в землю. Весь день
iшов гарячим степом. Черствим окрайцем поснiдав у чи мусь садку пiд
Моринцями, а зараз - сонце на заходi. Уже й не видно сонця, а тiльки вiкна
горять багровим полум'ям, та ще хрести поблискують на двох церквах...
Знайомий регiт пiдняв з землi. Тарас узяв торбину й побрiв до саду. Аж
легше дихать стало, немов позичив сили в землi, у трав, у квiтiв...
Диякон сидiв удвох з панком якимось в саду, в альтанцi. Був у
пiдряснику, що, мов палiтра, рябiв од фарб.
- Так не хочете богородицi?! - нагнувся маляр до гостя.
- Мг... мг... - зам'явся панок. - Я не проти дiви пречисто©...
- Гаразд! - поставив диякон на стiл кулак, - Зроблю Георгiя
Побiдоносця! На конi i списом коле лютого змiя! Тiльки цей вояка з вас
потягне, мосьпане, аж за шiсть богородиць.
Панок скривився, пiдкрутив тоненькi вуса, що стирчали в нього, мов
шпичаки, i закахикав у кулачок.
Схиливши голову й лукаво свiтячи з-пiд острiшкiв навислих брiв очима,
диякон стежив за гостем й не поспiшав пiдсiкати. Вiн знав, що раз вже
рибка клюнула, не зiрватися ©й з гачка.
- А дешевше?.. - благальне глянув панок.
I диякон раптом пiдсiк:
- Козак Мамай! Лише за три богородицi.
- З конем? - пiдскочив панок.
- I навiть з дубом та кобзою.
Панок i маляр вдарили по руках й хильнули дружно по чарцi.
- Берiть, берiть, мосьпане, закушуйте, - припрошував господар весело,
пiдсовуючи панковi шматки товстого сала й зелену буйну цибулю.
В Тараса слини набралося повен рот. Одвернувся i сiв на стежцi мiж
яблунями. Внизу горiла багрянцем рiчка, й здiймавсь над лугом сизий димок.
Ревла худоба, чуючи близьку домiвку. Кричав, мов хльоскав пугою, перепел.
Сварились десь в мiстечку жiнки.
- Коли ж приходити, пане дияконе? - спитав панок.
Тарас оглянувся й побачив зовсiм близько замовника. Це був низький,
пузатий чоловiк, високо стрижений пiд макiтерку. На пухлiй, сонцем
спаленiй пицi сидiв, немов прикле ний, нiс, до смiху схожий на картоплину.
Очей в панка, вважай, не було: щось там немов теплилось у щiлинах межи
бровами й щоками. А вуса, вуса! Тарас не втримався i пирснув.
- Сьогоднi... в нас? - протяг, скривившись, диякон.
- Зда ться, зранку був понедiлок...
- Тодi приходьте в середу ввечерi! Як для вас - постараюся.
Панок пiшов до хвiртки, перевалюючись, як жирна качка, з боку на бiк.
Хазя©н дибав слiдом. Вiн був смiшний, i вайлуватий, наче ведмiдь, коли
старався йти у ногу з панком. Нарештi плюнув й, вiдставши трохи, ступив
хоч раз, та гаразд.
- На добранiч! - вклонивсь по той бiк тину панок.
- Iдiть здоровi! - сказав, як в бочку бухнув, диякон i, потираючи вiд
задоволення сво© ручиська, пiшов назад до альтанки.
Тарас заступив йому дорогу. Той зупинився, примружив очi й спитав
зчудовано:
- Ти де тут взявся, парубче?
- Прийшов з Кирилiвки.
- Так ти, виходить, консул Богорського?! - зрадiв диякон. - А я ламаю
дурно голову. Десь бачив нiби, а де... Ну як там наш Петро Федорович? Вою
з зеленим змi м? Чи, може, здумав стати святим?
- Та де там, - махнув Тарас рукою. - I денно, й нiчно!
- Ха-ха-ха! - зареготав диякон й поклав ручисько Тарасовi на плече. - I
денно, й нiчно, кажеш? Ха-ха-ха!.. А ти? Тебе по що Богорський прислав?
- Я сам... Прийшов проситися в учнi...
- Гм... - не скоро гмикнув диякон й прийняв швиденько руку з плеча. -
Так, кажеш, в учнi?.. До мене, кажеш, у пiдмайстри?
- Старатись буду й слухатись, - додав Тарас благально.
- Гм... Гм... - зашкрiбся диякон в кучмi волосся. - А скiльки рокiв
тобi?
- Дванадцять, отче, тринадцятий! - вiдчув Тарас у тому запитаннi щось
схоже на згоду.
- Ну... добре, добре, - нарештi зважився диякон, озирнувшись на вулицю.
У ворота входили вiвцi. За ними кiлька корiв, телят i навiть четверо
пiдсвинкiв, худих й вертлявих, як гончi пси.
- Ось на, - подав вiн дво вiдер Тарасовi, - й бiжи по воду до Тiкичу.
Худобу тра напо©ти.
- Гись, гись, проклятi! - кричала з хати диякониха. - Старий! А де ти в
чорта? Он вiвцi вже в квiтнику!
Не бiг, летiв Тарас садком i городом до рiчки. Де й дiлась втома. Не
жарти - учень маляра, який учився в Ки вi!..
Коли пiднявся втрете з важкими вiдрами, диякон взяв його за плечi й
повiв у клуню.
- Отут i спатимеш, - вказав на сiру стару ряднинку, яка лежала якраз на
смузi свiтла, що йшла з порога аж до стiни.
Тарас звалився в сiно, мов у безодню.
Коли розплющив очi, у клунi майстра вже не було. Пищали мишi,
бабраючись у сiнi, а за стiною, десь зовсiм поруч, зiтхала важко
худобина... Не знав, чи довго спав. Можливо, тiльки склепив повiки, а
може, й ранок скоро... Проснувсь вiд голоду. Обмацав торбу й лише тодi
згадав, що навiть крихти з'©в у Почапинцях. Помiтив вузеньку смужку свiтла
в дверях, пiдвiвсь на ноги й почовгав просто на не©.
Пройшов двором, прислухався. Нiде нi звуку. Лиш тихий шерех десь у
хлiвi. Блищать хрести на церквi напроти мiсяця... Звернув у сад й пiрнув
пiд темну крислату яблуню. Прислухавсь знову i вибравсь тихо на стежку,
яка бiлiла аж до альтанки. Запахло салом, хлiбом, цибулею... Метнувсь в
альтанку, почав мерщiй обмацувати стола. Такi залишать! Вечерять дати не
здогадались...
Спать не хотiлося, й Тарас надумав пiти в село, оглянути колись
славетну Лисянку.
Iз хвiртки вийшов прямо на залитий мiсяцем сiльський майдан. Стримiли в
чисте небо списи тополь, а тiнi ©хнi лежали поряд на споришi. Праворуч,
немов скирти побiля панського току, тулились тiсно одна до одно© малi й
великi крамницi. За ними йшли рядами довгi столи, якi бувають лиш на
базарах. Вони здавались в м'якому сяйвi мiсяця святково чистими, немов
були усi накритi плахтами... Внизу, поза городами, в'юнилась бiло рiчка...
А ген на кручi, по той бiк Тiкичу, чорнiло згарище... Мiцна рука козацька!
Коли гуляли тут гайдамаки, а й досi мертвi панськi хороми...
I раптом де не взялася пiсня, яку спiвають хлопцi, йдучи в танок...
Рокоче кобза, завзято, лунко б'ють закаблуки об тверду землю...

_На городi пастернак, пастернак;_
_Чи я ж тобi не козак, не козак?.._

Базар виру пiснями, смiхом, танцями. Горять, мов свiчi, панськi
будинки. I мiсяць в небi - козацька шабля...
- А-а-а! - десь крикнув сич, й одразу стало тихо.
Тарас обвiв туманним зором нiчний базар й пiшов до брами. Дива, та й
годi! Ну чув же, бачив, мов наяву... I Гонти голос, й Залiзняка... Все,
все, як дiд Iван розказував!..
Зривались зорi й падали кудись у степ. Тьмянiли, блiдли тiнi. Рожевим
сяйвом тихо займався обрiй. З рiчки скрадавсь досвiтнiй вiтер й гасав
майданом, як гайдамака...
У домi майстра-маляра уже свiтилося...
На третiй день надвечiр Мамай стояв на лавi поруч iз богородицями. Кiнь
чорний, дуб - i навiть стовбур! - зелений, жупан червоний; як море, синi
штани; бандура жовта... Обличчя, шабля, порохiвниця i спис, пiд дубом
встромлений в землю, такi багровi, неначе сонце на заходi. А сам Мамай,
коли б не вуса та оселедець, з лиця ну чисто вам богородиця!
Диякон мив у ночвах руки й мугикав щось не з церковного.
- Пан Ступа ще не прийшов? - пiдняв веселi очi на хлопця, що вперше за
всi цi днi забiг сюди.
Тарас здригнувся (вiн думав саме, чому в Мамая лiве плече удвiчi ширше
вiд правого) й так само весело вiдповiв:
- Ще нi!
Йому чомусь зробилось смiшно. Жупан без складок!.. А дуб...
- Малярство - штука мудра, Тарасе! - заговорив повчально й гордо
диякон, витираючись рушником. - Дар божий, хлопче, який да ться
щонайдостойнiшим, та й то одному з тисяч таких.
- I вам дали? - спитав Тарас лукаво.
- Як бачиш! - розвiв ручиська, неначе крила, диякон.
- Достойнi, видно?
- Авжеж! Наш рiд старий дияконський. I батько, й дiд, i прадiд, й
прапрадiд навiть!..
- I геть усi маляри?! - здивувався хлопець не жартома. А що, як маляр
тiльки вiд маляра? Адже нiхто з Шевченкiв не малював...
- Лише мене господь позначив сво©м перстом, - сказав смиренно й гордо
диякон, повернувся лицем до покутя й перехрестився.
- Господар вдома? - почулось з двору.
- Та дома, дома, пане, - защебетала диякониха. - Заходьте, прошу! Вiн у
малярнi, з учнем...
- Зробив?
- Аякже, пане Ступо, аякже! - диякон кинувся до дверей.
- Не Ступа я, пшепрашам, Ступiцький стем!
Пан Ступа довго вдивлявся в картину, заходив з рiзних бокiв i двiчi