Шевчук Владимир. Син волi

- Умру бездiтним... - тихо сказав Тарас. - Не буде кому й згадати...
- Справдi, таки загаявся у парубках. Бо©шся пут Гiменея?
- Боюсь дурно© жiнки... Й чомусь мене бояться...
- Дiвчата?
- Нi, - всмiхнувся, - батьки дiвчат... Вiддав би за мене доньку, якби
була на виданнi? - спитав похмуро.
- Хто зна...
Розмова згасла. Дружба, виходить, дружбою... Чого вони сахаються, мов
прокаженого, коли заходить мова про ©хнiх дочок?..
- Отак, зручнiше сядемо i ©стимемо... - залебедiв, як до дитини, лiкар.
- Я встану.
- Нi. Тобi лежати треба, - спинив рукою. - Скоро ти пропотi ш, а там,
дивись, i стане легше... Який у бiса був би я тобi друг, щоб не поставив
тебе на ноги!
- А доньки, бач... Чому, чому? - не витримав.
- Не час про це... - уник зустрiтись поглядом.
- Нi, ти скажи! Я хочу знати правду.
- Ну, що ж... - присiв на лiжко, аж у ногах. - Дружина - це сво
гнiздо, а в ньому дiти з ротиками, в якi щодня потрiбно щось укинути. Ти ж
- горда, вiльна птаха; сьогоднi тут, а завтра там... Не варто тобi
одружуватися, не вийде з цього дива нiчого путнього. I це не все, - не дав
сказати слова наперекiр. - Гада ш, я не знаю, чого ти ходиш нишком мiж люд
простий, в шинки, цехи, на ярмарки?.. А кожен батько хоче сво©й дитинi
щастя...
- То що ж менi валятися, немов гнила колода? - спитав Тарас,
обурившись. - I лупати на те очима, як гине все в неволi?
- ж борщ, видужуй швидше, а там уже що бог дасть, - притишив його
Андрiй. - Орловi - орлиний лет!..
Коли Андрiй, забравши посуд, вийшов, заплющив очi._ _Втома лягла на
нього хмарою, обволокла... Одна лиш думка борсалася, не пiддавалась. Думка
його невтомна. Навiть коли вiн спить, вона працю . Часто посеред ночi
будить його й примушу щось записати... Воiстину, я сплю, а серце мо не
спить, як сказано в "Пiснi пiсень"!..
Смiялися десь дiтлахи, рипiли сани, гупали копита коней... Раз по раз
чувся гортанний крик вороння...
- Не спиш? - ввiйшов Андрiй.
- Нi...
- Я пiду до хворого, а ти поспи.
- Насплюся ще... Ти як гада ш; пишуть на тому свiтi вiршi?
- Жарту ш - отже, будеш уже одужувати.
- Зустрiнеш якось батюшку, то запитай. Якщо не пишуть, то я не буду
квапитись у райськi кущi.
- Тобi туди ще ранувато, - буркнув. - Теж дiд менi знайшовся...
I знову вiн лишився сам. Точнiше - на самотi з думками. Скiльки себе
пригаду , не просто жив, а кожну подiю, явище, почуте свiже слово
перемелював на колах[9] думки, дошукуючись до пота много. Вiд цього ще
нiколи не мiг втекти, хоч прагнув уже не раз. Ця осiнь була найважча,
проте й найрадiснiша, бо вiн не просто думав або боровся з думами, а
виливав тi труднi думи рядками вiршiв. Вони самi пливли, лилися, змучуючи
його до краю. Влiтку, як був здоровий, дужий, шалена муза рiдко його
провiдувала; була ласкава, тиха... Чому ж вона так збурилася,
захвилювалась, кинулася йому в обiйми? Не навеснi, як все пробуджу ться i
зацвiта , прагнучи життя й свого продовження, а сльотяно© осенi, коли
багно, дощi, опале пожовкле листя!.. Може, вона вiдчула недобре щось,
дiзналася в богiв про те, чого не вiда нiхто iз смертних?.. Може... Нi,
це пусте! Вiн, справдi, ще не старий... Чому ж тодi так напосiлась муза?
На хворого, на ледь живого!..
Йому зробилось холодно. Укрився краще ковдрою, прислухався до метушнi в
будинку. Напевно, дiти вбiгли знадвору в хату... А раптом цi поеми i цi
жагучi вiршi - його остання пiсня, крик лебединий його душi, що вже
вiдчула холодний подих смертi!.. Бридня! Здоровий i молодий!.. А другий
мiсяць хворий... В дорозi он, знепритомнiвши, злякав Андрiя... Хто ж це
згадав сьогоднi про заповiт? Таки ж Андрiй, як забирав додому... Тодi вiн
теж злякався, бо поспiшав, як на пожежу... Господи, рiздво ж сьогоднi!
Вранцi його вiтав Самойлов, i линув з церкви дзвiн-передзвiн... А
Козачковський про все забув, окрiм його хвороби... I згадував, зда ться,
смерть... Нi, лиш сказав, що, не дай бог, не видужа ш... Бо©шся смертi?..
Вигадки! Я ж молодий... Вмирають ще й молодшi... Менi не можна, бо ще не
виконав свого призначення на цiй землi... Подбав би ти про власну душу! В
пеклi... Якщо умру, я мушу побачить бога!.. Нащо?.. Знiму йому з очей
полуду панську, щоб подивився, до чого вiн довiв людей i землю!
Всемилостивий i любомудрий!..
Вдарили врочисто дзвони, кличучи святковий люд на вечорову службу.
Дзвонили в усiх церквах, i той перегук, на диво, лиш пiдсилював небеський
поклик, створював високодумний настрiй в його душi. Вiн нiби бачив вулицi,
якими йде в собори люд переяславський, самi церкви, дзвiницi, з яких
налякано знялись ворони й хмарою закружеляли в небi...
Нараз йому вiдкрився той самий вид вже здалеку, iз-за Днiпра... Як
влiтку - з травою, з листям, з пахощами, з блакиттю рiчки... Дзвони так
само враз притихли, мов долинали iз далини... Два соколи робили плавнi
кола над Альтою i Трубежем... Зi степу бурхав теплий, пропахлий цвiтом i
полином козацький вiльний вiтер... А небо, небо!..
Сльози йому заслали очi. Намацавши рукою ковдру, стягнув ©© i сiв у
лiжку. Потiм став на пiдлогу. Чуючи ногами фарбу холодних дощок, дiйшов до
столу й, взявши папiр та перший-лiпший олiвець, якi лежали напоготовi,
вернувся в тепле сво пристанище... Видiння ще стояло перед очима, i
чулись дзвони, й соколи ширяли в небi...
Змахнув сльозу, затис в ослаблих пальцях олiвець i доторкнувся ним до
паперу...

_Як умру, то поховайте_
_Мене на могилi,_
_Серед степу широкого,_
_На Вкра©нi милiй,_
_Щоб лани широкополi,_
_I Днiпро, i кручi_
_Було видно, було чути,_
_Як реве ревучий..._

Вiдчув, що стало тихо. Передзвiн змовк... На небi вмощувалися зручнiше,
щоб слухати церковнi спiви сво©х рабiв... I тут неволя, гноблення!.. Раби
господнi... Боже, то ти створив собi раба?.. А ми, сердешнi, молимося
тобi, блага м правди i милосердя! А ворон, кажуть, вороновi...

_Як понесе з Укра©ни_
_У син море_
_Кров ворожу... отойдi я_
_I лани, i гори -_
_Все покину i полину_
_До самого бога_
_Молитися, а до того_
_Я не знаю бога._

Сльози вже не туманили йому очей. Вiн бачив ширше, далi, за виднокруг.
Так нiби насправдi вмер, i, линучи на небеса, душа його дивилася на рiдний
край, який вона любила i за який готова була на все. Iз високостi неба з
журбою зорив на люд убогий, закутий люд, який живе для того, щоб годувати
сво©х катiв... Не визволив! Не розбудив!.. Хоч щиро прагнув дати усiм ©м
волю... Власне, для того й жив!..

_Поховайте та вставайте,_
Кайдани порвiте
_I вражою злою кров'ю_
_Волю окропiте._
_I мене в сiм'© великiй,_
_В сiм'© вольнiй, новiй,_
_Не забудьте пом'янути_
_Незлим тихим словом._

Заплющив очi. Серце ще пломенiло, гупало у дзвiн грудей, а думка вже
спадала, немов осiннiй побляклий лист. На диво, не почувався втомленим, ба
навiть хворим. Може, для того вiн i занедужав, щоб написати цей заповiт!..
- Ну, як ти тут? - зi свiчкою в руцi поквапно ввiйшов Андрiй.
Всмiхнувшись, подав йому написаний допiру вiрш.
Iз вулицi долинув спiв колядникiв...
Прислухався. Якiсь слова незвичнi... Й мотив сумний; неначе це не
рiздво, а день скорботи... Й хто тут, у Переяславi, затяг тако© дивно©?..

_То не ветер ветку клонит,_
_Не дубравушка шумит..._

Перевернувся на лiвий бiк i - вгледiв грати, камеру. Спiвали десь у
коридорi. Ледь чутно, майже пошепки. Печалились солдатськi душi, згадували
сво гнiздо, з якого ©х забрали на двадцять п'ять гiрких, нещадних рокiв
чи й на закланi ... Останнi днi не може вiн спокiйно дивитися на цих
нещасних, на ©хн нежитi . Передчуття чи просто жаль?.. I камера йому
обридла. Не те, щоб вiн ©© любив ранiше, - сприймав спокiйнiше, як
вимушене й невiдворотне зло. Скорiше б уже кiнчалось слiдство. А там - що
бог дасть!.. Бог в iпостасi Миколи Першого, Орлова, Дубельта... Вони тепер
для нього важать бiльше, нiж бог-отець, бог-син, бог-дух святий... А це -
чертоги ©хнi, чистилище, коли за Данте... Грати - мов павутина... Який же
©х снував павук?.. Ще й тiнь оця...
I вiн заплющив очi, аби таки заснути. Чи повернутися на береги свого
Днiпра, на милу свою Вкра©ноньку, яку йому чи й доведеться колись iще
побачити...
...Коли людина пише свiй заповiт, сумлiння ©© загострю ться i
вiднаходить у су тi прожитих днiв щонайприкрiший для не© грiх. Це може
бути й щось незначне, проте важливе для спокою ©© душi. Хворiючи, Тарас
згадав iз жахом, що вiн i досi не побував у Нiжинi, де вчителю його Iван
Максимович, його Соха-Сошенко! Це вiдкриття так вразило, що вiн, уже
одужавши, сам не посмiв з'явитися тому на очi, а з'©здив спершу в Iскiвцi
i запросив Чужбинського, з яким ще в жовтнi змовився по©здити по
Укра©нi...
I ось вони, гульнувши в Лубнах на ярмарку, помчали в славний Нiжин.
В Прилуках ©м перепрягли коней. I хоч була глибока, ще й темна нiч,
Тарас рiшуче стрибнув на снiг.
- Вилазь, Сашко, походимо, - смикнув за руку приятеля.
Той неохоче вибрався з-пiд накриття, кахикнув i, зачепившись за щось
полою, незграбно злiз.
- Отерпли ноги, - буркнув.
- Ну ж, ну ж! - потяг його слизьким двором.
- Ой леле! Впаду i лусну... Годi! - розвеселився-таки Чужбинський. -
Глянь-но, невже свiта ?
- Випив ти забагато вчора, воно й того...
- Так нi ж, таки розвидню ться!
Тарас облишив приятеля i став також вдивлятися. Десь за будинком
станцi© росла тремтлива заграва.
- Там щось горить!
- А й справдi...
Полишивши свою кибитку й пожитки в нiй, вони побiгли споро на той
"свiтанок" i вже на другiй вулицi побачили вогонь i дим, якi валили з даху
непоказно© хати.
- Вейс мiр! Вейс мiр! - волала жiнка, бiгаючи тiсним подвiр'ям.
Тарас притьмом метнувся в сiни, намацав хатнi дверi й рвонув за клямку.
Постояв мить, щоб звикли очi, й крикнув:
- Чи тут хто?!
Нi звуку. Гукнув iще раз, потiм згрiб на лавi одяг, поклав на стiл i,
загорнувши в обрус, понiс iз хати. В сiнях зiткнувся з кимось.
- Скриньку! Ви там не брали скриньку?
- Нi!
- Ой-йо-йой!
Надворi вже зiбрався натовп. Дехто носив у вiдрах воду i заливав, хтось
кидався в огонь i дим, рятуючи убогий скарб, та бiльшiсть стояла й мовчки
стежила, як знищу вогонь чуже пристанище.
- Ну що ж це ви! - гукнув Тарас.
- Ми православнi, пане, а вiн - iудей... - розвiв руками дядечко з
хрестом на голих грудях, що випиналися з кобеняка.
Лише махнув рукою i знов побiг до хати.
Як винесли все, що змогли (упали крокви й стеля), Тарас дiстав хустину
i витер пiт та сажу. Вiддихався i кинув гнiвно в натовп:
- Хто б не була людина, коли в бiдi - вона нам брат найближчий!
Прийшли, аби потiшитися?
- Так Мошко ж, пане...
- Людина вiн, як я, як ви, та ще й бiдак! Допоки люди вбогi не стануть
тягти в один гуж, не буде в свiтi правди!..
- Ходiмо швидше. Коней вже запрягли, - торкнув його Чужбинський. -
Квартальний он наставив вуха...
хали якусь часину мовчки. Тарас був прикро вражений пригодою в нiчних
Прилуках, а в Олександра рильце було в пушку. Нарештi, вiн заговорив:
- Не знав, що ти такий смiливий, аж вiдчайдушний.
- Стоять, спокiйно дивляться... Ганьба!.. - озвався нехотя. - Та й ти,
Сашко...
- З дитинства боюсь вогню. Горiли колись i ми...
- Як хитро всiх розвели по вiрах, мов по в'язницях!.. Кожен страждай i
гинь окремо... Ти - iудей, ти - православний, а ти - католик. Тяжко -
хапай за чуба Мошка чи Казимира й помщайсь на ньому!..
- Хто ж нас розвiв?
- Царi, пани.
- Таж вiри цi споконвiку...
- Чому ж вiд них так тягне панським духом?
Чужбинський не вiдповiв.
Полями мела поземка. В небi на сходi сонця бiло займався день...
Що вiн, Тарас Шевченко, у Нiжинi, його мiсцевi шанувальники дiзналися
десь за годину.
Першим прибiг студент лiцею князя Безбородька Микола Гербель. Вгледiвши
бiля вiкна поета, вiн розгубився, почервонiв. Хотiв, напевно, хоч
привiтатися, але не мiг, лиш ворушив губами.
- Заходь, заходь, юначе, - прийшов йому на допомогу. - Пробач, що ми
ось з Олександром Степановичем ще не при фраках... Тарас, - подав правицю.
- А як тебе назвали батько-мати?
- Микола я... - спромiгся-таки на слово. I враз його немов прорвало: -
Господи! Невже я справдi бачу Кобзаря? Аби ви тiльки знали, як люблять вас
у Нiжинi! Студенти вашi вiршi напам'ять знають, кожен в кiлькох
примiрниках переписав i розiслав знайомим, рiдним i "Кобзаря", i
"Гайдамакiв"!..
Тепер Тарас знiяковiв. Вiн чув не раз похвали сво©й поезi©, але тако©
пристрасно© i по-дитячи щиро© ще не було.
- Чим пригощатимемо ми дорогого гостя? - спитав Чужбинського. - Чайком
чи ромом?
- Дякую. Не клопочiться. Рому я не вживаю, а чай вже пив. Ви лiпше,
коли такi ласкавi, щось напишiть ось до альбому...
Дiстав з-за пазухи грубенький зошит i простягнув поспiшно Тарасовi.
- Що ж написати? - тихо спитав Тарас.
- З нових поезiй, прошу.
Згадавши раптом, що тут, у Нiжинi, в лiце© князя Безбородька колись
навчався Гоголь, Тарас узяв перо, вмочив його в чорнило, що й тут уже
стояло напоготовi, i написав в альбом рядки iз вiрша, присвяченого цьому
титану.
До номера, сяк-так постукавши, тим часом вбiгло душ шiсть чи сiм.
Студенти, якiсь пани. Хтось упiзнав Чужбинського, а хтось його, зчинився
гамiр, шарварок...
Тiльки на другий день Тарас спромiгся вийти на божий свiт, щоб пошукать
Сошенка.
Свiтило ясно сонце й дзвенiв капiж. Вже на пiдходi була весна - пора
мандрiвок, зустрiчей. Мина рiк, як ви©хав iз Петербурга, а в Чорноморi©
не побував...
- Добридень вам! - спинив якусь бабусю... - Десь тут живе Сошенко,
вчитель...
- Iван Максимович?
- Еге, еге.
- Он дiм пiд в'язом, бачите? У ньому вiн i прожива , Iван Максимович.
Бабуся собi пiшла, а вiн стояв, дивився на чепурну оселю, i Петербург
його гiрко© юностi проходив тихо перед очима... I лiд Неви, i Лiтнiй сад,
i перша зустрiч iз земляком, що повернув так круто його життя... Вже майже
вiсiм рокiв вони не бачилися! Яка ганьба... Не мiг тепер збагнути, що не
пускало його сюди... Невже Маруся й досi сто©ть мiж ними?.. Мабуть, виною
тут живопис, точнiше, вiршi, якi й тодi вже владно вривалися в його життя
i раз у раз вiдштовхували на другий план малюнки та малювання... На
зустрiч з давнiм другом, хрещеним батьком себе такого, яким оце сто©ть на
нiжинськiй зимовiй вулицi, вiн мусив би прийти художником, славетним учнем
Карла... А чий же вiн славетний учень у вiршуваннi? Нiчий!.. У цьому,
певно, i суть його метаморфози. Майстер не може бути чи©мось учнем, вiн -
сам творець, початок, а не продовження... I не кiнець!..
Всмiхнувся нежданiй римi... Хтось у вiкнi згойднувся тiнню... Може,
Iван Максимович?
Сошенко справдi вибiг йому назустрiч. Зрадiв до слiз. Одразу ж
затурбувався:
- Чого це ти, Тарасе, такий блiдий?
- Пусте! Хворiв.
- Одужав?
- Ти знав Андрiя Осиповича?
- Нi...
- Я й забув, що ти уже по©хав iз Петербурга... Так лiкар цей живе й
працю нинi у Переяславi. От вiн мене й порятував... Ну, як ти тут, Iване?
- обняв Сошенка знову.
- Живу... Вже, власне, я в Немировi. Затримався через хворобу...
- Малю ш?
- Трохи.
Лише тепер Тарас завважив, що друг його у чому був, у тому й вибiг.
- Простудишся.
- А я такий, - всмiхнувся Iван Максимович. - Прошу, прошу до хати!
Iван постарiв вельми, проте зробивсь кремезнiшим i кращим з виду.
Мабуть, йому пiшло на користь життя у Нiжинi, на Укра©нi.
Будинок мав свiтлицю та двi кiмнати, дверi в якi вели з свiтлицi. Не
розкiш, хоч i краще того, де жив у Петербурзi.
- Серденько, це пан Тарас Шевченко, - пiдвiв Iван Максимович його до
русо©, низько© станом жiнки.
- Який у бiса iз мене пан... - зустрiвся з синiм поглядом. Узяв
пухкеньку ручку й поцiлував.
- Менi Iван Максимович про вас не раз розповiдав, - сказала просто. -
Вiршi у вас такi всi жалiбнi...
Вона дiстала хусточку i швидко вийшла у коридор.
- А це мо козацтво! - гукнув Iван, побачивши, як вiдчинились однi з
дверей i на порозi стало одразу двiйко дiток; рожеволицих, з синiми, як
льон, очима...
Тарас добув гостинцi, якi припас ще у Лубнах, i дав малим Сошенкам. Тi
узяли й вернулися в свою кiмнату.
- Ти часу, брат, не гаяв, - сказав Тарас. - Не те що я.
- I досi ще неодружений?
- Нiхто не йде за мене.
- Прибiдню шся, - примружив очi Iван Максимович. - Я не забув...
- Марусю? - здивовано спитав Тарас. - Послухай, коли б не знав, сказав
би, що це вона!
- Я однолюб.
Хазяйка ввiйшла уже осмiхнена, тримаючи в руках карафу та скатертину.
Обiд був досить скромний, проте смачний. Горiлка добра, нiжинська. А
бесiда проста й привiтна. Згадували здебiльш столицю та Академiю, яка була
така близька й така уже далека...
Надвечiр вийшли з хати i тут, на вольнiй волi, заговорили про наболiле.
- Може, побув би ще?.. - сказав Iван.
- Нi. Ми з Чужбинським йдемо сьогоднi в зiбрання панства нiжинського.
Ти будеш там?
- Менi такi розваги не по кишенi.
- А я ходжу. Цiкаво, зна ш... Дивишся, на що зiйшли нащадки старшин
козацьких, i розумi ш глибше, що з нами сталося, куди йдемо i як нам далi
бути...
- Ти все шука ш правди, не вгомонився?
- Хтось же ©© повинен колись знайти.
- А як живопис? Щось я давно не чув про тебе як про художника...
- Працюю в Ки вi, художником Археографiчно© комiсi©, мандрую скрiзь по
Укра©нi, дивлюся, мислю i прикидаю, як би його...
- Купити добрий хутiр?
- Нi, не вгадав, - нахмурився. - Моя турбота, як би дать людям волю,
випрягти ©х iз крiпаччини...
- Тихiше! Бачиш, ходять...
- Я тихо й так, не бiйся.
- Казав же я, що вiршi тобi нашкодять тiльки, що ти зiб' шся з
праведного шляху!
- А де вiн, шлях той праведний? - спитав уже сердито.
- Твiй шлях - живопис. Маючи такий талант малярський, займатись чимось
iншим!..
- У мене ще два таланти, - глухо сказав Тарас.
- Аж два? Якi?
- Один iз них - поезiя. А другий... Я не знаю, як зветься вiн. Можливо,
совiсть...
- В чому ж вiн виявля ться? Ти, може, став, Тарасе, писати духовну
музику? - спитав Iван насмiшкувато.
- Не можу я спокiйно дивитися на те, як гине в неволi все, що
вистраждав народ впродовж тяжких столiть, що, власне, його ством,
душею...
- Тарасе, ти - художник, покликання тво - святе мистецтво!
- Мистецтво - це не iграшка, а боротьба за iстину. Байдужiсть - смерть
для будь-якого виду цього дiяння, брате... В кого душа не рветься в бiй за
правду, той не митець. I не поет тим паче!..
- Змiнився ти... - сказав Iван Максимович i посмiхнувся сумно. - А я
собi учительствую... Плоджу дiтей...
- Ти мiг би теж пiдпомогти... Студенти народ гарячий, чесний... Укинь
зерно - i вироста колос...
- А як мене за це в хурдигу вкинуть, хто годуватиме мо©х дiтей? -
спитав Iван Максимович.
Йшли далi мовчки. Вечiр ставав усе густiший. Низькi, важучi хмари лягли
на них, на мiсто. Зривався вiтер.
- Зранку була весна, а це зима вернулася, - сказав Iван.
- Нема нiчого вiчного, як каже нам Соломон... Весна прийде, розквiтне
ще Укра©на...
- Дай боже. Ти не гнiвайся... Я не борець... Прибили нас, поламали...
Ти бачив, як лама в грозу хлiба? Он декабристи...
- Ми мусимо пiдвестись знову, стати на рiвнi ноги!
- Зламають ще раз...
- Встанемо i пiсля того!
- А як зiтруть з лиця землi?
- Народ не можна стерти. Царя, панiв не стане, а люди будуть вiчно!
I знову змовкли. Вiтер бив у лице, примушував схиляти низько голови.
- Он твiй трактир, - сказав Сошенко, вказуючи на дiм, що був освiтлений
яснiше iнших. - Мабуть, я вже вертатимусь...
- Ну що ж, вертайся.
- Дiти... - розвiв руками.
- Славнi вони у вас.
- Пора й тобi пристати десь до берега. Не молодий. Це ж котрий тобi
пiшов?
- За тиждень буде вже тридцять два... А може, брате, й краще, що я собi
бурлака. Сьогоднi тут, узавтра там - як вiтер!
- Прошу тебе, побережись. Такi розмови, зна ш... - подав холодну руку.
- Побережусь, - обняв Тарас товариша. - Спасибi тобi за все!
- Не гнiвайся...
- Всього тобi найкращого!
Провiв очима рiдну сутулу постать друга i рушив сам у хуртовину, що вже
гуляла вулицями...
...Чернiгiв, куди вони з Чужбинським помандрували з Нiжина, подарував
одразу двох чудових, щирих друзiв - Iллю й Андрiя Лизогубiв. Про них вiн
чув iще два роки тому вiд Р пнiних, i сам ©м був знайомий по розповiдях iз
тих же вуст. Та по книжках. У Седневi, де вiн не був ранiше, його зустрiли
просто, без церемонiй, як добре знану й рiдну усiм людину. На другий день
дали йому майстерню, - в якiй трудився iнодi Андрiй Iванович, молодший iз
двох братiв, - замовили аж два портрети та ще й поклали за них цiну
навмисне удво вищу, нiж вiн просив...
Iз кручi над ще закутим у кригу Сновом йому вiдкрився чарiвний вид на
рiчку, луки й темний сосновий бiр, що пiдпирав високе, вже весняне
блакитне небо. Верби хилили голе рожеве вiття, i в ньому, наче в косах,
тремтiло, плуталося промiння...
- Тут гарно в нас, - прийшов Андрiй Iванович. - А навеснi, як все
цвiте, як солов'©!.. - пiдвищив голос. - Сядеш отут на лавочцi й замреш,
п'ючи тi чари... Треба, щоб ви дiждались тут солов'©в!
- Спасибi, - сказав Тарас, схвильований його люб'язнiстю. - Я радий
буду...
- Ми вам не докучатимем. Пишiть собi, малюйте...
- Не знаю, як i дякувати...
- Нема за що. Ви трудитесь для нас усiх, а може, правду кажучи, й один
за всiх.
- Гада те, що всiм усе байдуже?
- Не зовсiм так, - нахмурився. - Багато з нас у серцi, там, де не видно
справникам та губернаторам, бунту , чинить опiр i сподiва ться на щось
таке, чого i сам не уявля точно...
- Ви теж?
- Звичайно, - просто сказав Андрiй Iванович. - Мiй брат Iлля служив при
князевi, як той був, - царство йому небесне, - ще губернатором
Малоросi©...
- То й що? - так само щиро спитав Тарас.
- Тодi вони обо , Р пнiн i брат, хотiли звiльнить селян, одкрито про це
висловлювалися, i в Петербурзi те сприйняли ледь не за бунт. Варвара вам
не розказувала?
- Вона всю прю iз князем обволiкала в якийсь туман.
- Туману там i справдi було достатньо, - зiтхнув Андрiй Iванович.
Вони пройшлися парком. Бiля крислато© старо© липи спинилися.
- Це ж скiльки ©й? - спитав Тарас.
- Лiт двiстi, а може, й триста...
- Козацька липа.
- Справдi...
- А що про нашi часи казатимуть онуки й правнуки?
- Хто зна ...
- Щось погане. "Невольники, пропащi душi", - скажуть!
- В неволю кожен може, як лихо, вскочити.
- Це так. А вирватися не кожен здатний! Рабство страшне стократ, коли
злама в душах порив до волi.
- Iстинно.
- Мене до слiз обурю безсилля наше, лiнощi душi i тiла, прагнення
заплющить очi, влiзти в якусь шпарину й тихо там зата©тися. Народ твiй
гине - байдуже, земля гiрка вiд поту й слiз тво©х братiв по племенi -
пусте, я тiльки вiрнопiдданий, я анi-нi...
- Така вже доля наша...
- А може, ми такi, як наша доля? Слабких нiхто не любить, не поважа . А
ми ще й тiшимося сво ю слабкiстю та м'якотiлiстю, пуска мо ©© на люди, на
посмiховисько, як це робив пан Квiтка-Основ'яненко i роблять пан Гребiнка
та пан Кулiш!
- Негоже вам, Тарасе, так збиткуватися над товариством сво©х колег...
- Хiба казати правду - то збиткуватися? Такий народ, а ми його
принижу мо, навмисне робим блазнем, розцвiчуючи йому матню. Народ -
фiлософ, во©н, поборник волi, правди, а ми - пiд грушу, з роззявленим
сонливо ротом, в який упасти ма достиглий плiд!..
- Колючий ви.
- Ображений! На хуторi ми насидiлись, треба уже виходити на шлях
вселюдський. Прадiди ходили ним, не хилячи в поклонi стрiчним голови, i
нам не личить плентатись по манiвцях!
- Тарасе, ви говорите, немов пророк. У мене аж мороз пробiг по спинi.
- То сон з душi тiка , - пожартував.
- Ну, ви i мертвих збудите, - сказав Андрiй Iванович i взяв його пiд
руку. - Ходiмо. Час обiдати... А може, ви, Тарасе, i труба архангельська
для Укра©ни?.. - спитав уже бiля порога.
- На жаль, лише глас вопiющий серед пустелi...
У залi вони застали сцену, яка одразу змусила забути мудру бесiду. Iлля
Iванович натхненно грав на кобзi, а крихiтна дворiчна Лiза кружляла в
танцi. Вгледiвши свого татуся, вона пiдбiгла ласочкою i пригорнулася йому
до нiг.
Тарас вiдчув, як порожньо довкола нього й сумно; аж ноги йому взялися
холодом...
- Мiй, мiй, - дзвенiла вже на руках.
- А дядя он сирiткою...
- I дядя мiй, - метнулася мала до нього.
Узяв, притис до серця. Щоб не побачив хто-небудь невольних слiз, що
наверталися йому на очi, вiддав дитину батьковi, а сам пройшов аж до
вiкна.
- Прошу, прошу до столу! - ввiйшла Надiя Дмитрiвна. - О, доня вже
примостилася на звичнiм мiсцi?
Лiза вся стрепенулася, удаючи, що хоче втекти вiд мами, i, смiючись,
сховала личко на татковому плечi.
Обiд тривав години двi Було, напевно, бiля десятка, а може, й бiльше
перемiн. Як подали наливки, в ©дальнi вже зостались тiльки Тарас та дво
братiв-господарiв.
Випивши чарчину-другу, Iлля Iванович набив коротку люлечку i запалив.
- Химерна рiч iсторiя, - промовив з хмарки диму. - Щоб декабристи
взяли, скажiмо, гору, Росiя тепер була б якоюсь зовсiм iншою...
- I наш Кобзар спiвав би не тi пiснi, - додав Андрiй Iванович. -
Крiпацтва вже не було б...
- Я згоден вiддати все за волю, - сказав Тарас.
- I свiй талант, i славу? - спитав Андрiй Iванович.
- Хоч i життя!
Запала тиша.
- Звичайно, це вам робить честь, Тарасе, - озвався невдовзi старший
Лизогуб. - Проте вогонь, який горить бурхливо, скорiше гасне...
- Скiльки ж нам, батьку, тлiти? Стямимося - аж тiльки попiл!..
- Може, потрiбно бiльше добрячих дров? - устряв Андрiй Iванович. - Одне
полiно, кажуть, це ще не вогнище...
- А де ©х вiзьмеш! - жорстко сказав Тарас.- Усюди хмиз та головешки.
- Iстинно, - зiтхнув Iлля Iванович. - Перевелися козаки... Колись ми
теж тяглись до братства, мислили... У Ки вi була масонська ложа, що
звалась "З' днанi слов'яни"... Микола-цар на все наклав свою ведмежу лапу,
все придушив.
- Я чув, що й нинi в Ки вi щось таке... - сказав Андрiй Iванович.
Тарас аж дихать перестав:
- Масони?
- Нi. Чи братство, чи товариство... Хтось на Контрактах[10] менi
шепнув...
- А як знайти ©х?
- Дiло це небезпечне, й тому та мне. Може, спитати слiд у Костомарова.
в Ки вi такий поет, iсторик...
- Той, що писав про мене в "Молодику"?
- Так.
- Вiн напевно вiда . А що вони за люди, яку поставили собi мету?
Слов'янство теж? Чи воля?
- Не знаю, - знiтився Андрiй Iванович. - Я не спитав, не поцiкавився...
- Перевелися козаки... - уголос думав Iлля Iванович, окурюючи себе
димком. - Бо кожен сам по собi, бо в кожного, як кажуть, хата скраю...
- А ти, Iлля, хiба живеш останнi двадцять рокiв бiля майдану? - спитав
Андрiй Iванович.
- Я вiдставний полковник його величностi, й менi не можна мислити, не
передбачено, - розвiв руками.
- Всi ми вже вiдставнi... - зiтхнув Андрiй Iванович. - Зiйшли з
дороги... Кожен щось нишком дума , щось береже в душi святе, про щось
тихенько марить...
Тарас ©х мовчки слухав, а сам вже рвався в Ки©в, до та мничих отих
людей, що прагнуть дi©, дiла чи хоч обурюються суспiльним злом.
- Iльку Iвановичу, завтра одразу ж пiсля снiданку прошу в майстерню,