Шевчук Владимир. Син волi

Десь дзигарi пробили п'ять. Почулася рiзка команда, кроки. Хтось
перевiрив замок дверей, пристукнув, мов кiнь копитом, чоботом, i кроки -
iншi, соннi - прогупотiли тихнучи...
Заснути б!.. Вiн заплющив намученi безсонням очi, й сон огорнув його
туманним мревом, як немовля...
Прокинувся вiд обережних поштовхiв.
- Як ви мене злякали! - зiтхнув солдат полегшено. - Я вже було
подумав... Вставати час.
- Не спалося менi всю нiч, земляче...
- З незвички всiм не спиться. Та це мине. Людина звика до всього.
Спершу, було, в казармi я теж не спав - все думав, думав... А довелося
якось ставати в стрiй з шпiцрутеном - я навiдрiз! Усипали й менi з
пiвсотнi - допомогло...
- Ну, Сидоров! Опять болта ш? - почулось десь у коридорi.
Солдат швиденько вийшов i причинив важкi окутi дверi.
Було вже зовсiм видно. На вулицях усе густiшав гуркiт та цокання об
брук пiдкiв. Санкт-Петербург - простий, трудящий - ставав до працi.
Панський ще мiцно спав... Коли ж за нього вiзьмуться його новi мучителi?
Десь серед дня, напевно. А може, ©х примусить нагальнiсть справи i
значення, яке, з усього видно, ©й надають, при©хати сюди ще зранку...
Жаль, не звiльнив свою рiдню!.. Для того, - аби добути грошi, - вiн
розпочав, як повернувся до Петербурга, свою офортну серiю про Укра©ну.
Тепер вона приречена, як i багато дечого в його життi!.. Не мав iлюзiй
щодо сво © долi, бо тут було недремне "око государево", а вiн посмiв у
вiршах сказати щиру правду й про августiйших катiв народу. Спочатку мав би
викупити братiв, сестер, а потiм уже до дiла братися... А втiм, у цьому
теж небезпека вiдступу: сво©, приватнi справи, коли на них зважати, так
нас засмоктують, що на велике дiло не залишають уже снаги. Вони ж нам
служать часто i виправданням байдужостi чи небажання офiрувати в iм'я
народу, волi та справедливостi. Своя сорочка до тiла ближча - iстина, чи
постулат, що робить народ безсилим, кволим i непридатним до громадянських
рiшучих дiй...
- Ви й досi ще не встали? - принiс Сидоренко з трактиру тацю з ©жею.
- Журюсь, що дечого не доробив, - сказав Тарас. - Коли б знаття...
- То ж недаремно кажуть, що вiд суми та вiд тюрми...
- Тодi про це не думалося...
День проминув у марному чеканнi виклику до кабiнету слiдчого. Уже
надходив вечiр, коли цей друг сердечний i рiдний батько заблудлих душ
з'явився сам. В партикулярнiм одязi, з привiтним, милим усмiхом.
- Ну, як ви тут? - спитав з порога, нiби прийшов у гостi.
- Кука мо, - сказав Тарас.
- Це що... - оглянув Попов похмуру камеру, неначе був уперше. - У
Петропавловськiй - ото, скажу вам, камери! Камiння, вогкiсть, а на додачу
- ще й пацюки... Зайдеш по службi iнодi на п'ять хвилин - п'ять днiв
потому моторошно... Не дай вам бог!..
- Сiдайте, - вказав Тарас на лiжко.
- Спасибi. Я вже якось... - всмiхнувся Попов, - Хоч тут не камери, а
номери, як у готелi, сидiти в них не з медом! - пожартував. I все ж присiв
на край вузького лiжка. - Сiдайте й ви.
- Я й так сиджу, - пiдтримав жарт.
- Печально...
- Радуватись нема пiдстав.
- Ви зна те, я всю добу продумав, шукаючи для вас якогось виходу... Не
поспiшайте мене спростовувати! - пiднiс рiшуче руку. - Гада те, менi
при мно, коли такi таланти, такi уми Росi© марнуються, йдуть у Сибiр, на
каторгу або в солдати? Я патрiот... Не смiйтеся! Так, патрiот. I гiрко
менi дивитися, як iз дурного розуму... Пардон! Через свою на©внiсть i
недосвiдченiсть такi чудовi люди занапащають собi життя.
- Дивно менi це слухати, - сказав Тарас.
- Не сподiвались, що й тут чеснi, поряднi люди?
- Та нi... По правдi кажучи, не сподiвався, що ви мене вважатимете за
простачка, якого можна пошити в дурнi ба чкою.
- Не вiрите, - промовив сумно. - А я ж до вас зi щирим серцем... Як
здумаю про вашу зустрiч з Дубельтом або Орловим, менi ста не по собi. Ото
жандарми iстиннi! Ми, вся молодша чиновна братiя, ©х бо©мося, нiби самi у
чомусь виннi, самi дерзнули в помислах... Бр-р!..
- I чого ж ви хочете? - спитав Тарас.
- Вам слiд признатися, - сказав Попов схвильовано. - Покаятись i
попросити милостi у государя...
- У чому маю каятися?
- В сво©х злочинних намiрах.
- А признаватися?
- Все розказать одверто, назвати спiвучасникiв, розкрити всi нюанси
злочину...
- I що за те?
- Гадаю, що государ зважатиме на каяття i на всiляку помiч у
розкриттi...
- А тридцять срiбникiв?
- Не розумiю.
- Будуть, питаю, тридцять срiбникiв? Iуда ©х одержав, а чим би я
поступавсь Iудi Iскарiотському, якби пристав на вашу раду!
- Отже, вам iз чим та©тися?
- Нема.
- Дозвольте тодi спитати, за що давати срiбники?
- За принцип зради. Чи за готовнiсть зрадити. Ви дума те, що, поламавши
в людинi гiднiсть, зробите ©© вiрнiшою престолу i батькiвщинi? I дерево з
гнилим нутром не дерево, а порохня, нi на що вже не годна й недовговiчна.
- Коли вже ви так полюбля те художнi образи, я теж скажу: й здоровому,
мiцному дереву порою слiд зiгнутися, щоб не зламала буря. Шквал пролетiв -
розпрямилося i знов живе i зеленi ...
- А як з душею, совiстю? - спитав Тарас.
- У дерева нема душi, - зiрвався з тону слiдчий.
- А в мене . I в кожного, кого ви нинi прагнете зiгнути вiтром влади,
погроз, обiцянок. Нiчого ми такого не наробили, щоб нас ламати, нiвечити,
плювати нам у душi.
- Ви посягнули на лад, у нас iснуючий.
- Коли i чим? Я вже сказав, що нi про яке там Товариство...
- А хто писав оцi рядки?

_За богами - панства, панства_
_В серебрi та златi'_
_Мов кабани годованi,-_
_Пикатi, пузатi!.._
_Аж потiють та товпляться,_
_Щоб то ближче стати_
_Коло самих: може, вдарять_
_Або дулю дати_
_Благоволять; хоч маленьку,_
_Хоч пiвдулi, аби тiлько_
_Пiд самую пику .._

- Не правда, може, скажете? - спитав Тарас похмуро, бо що тут може вiн
заперечити.
Попов знизав плечима:
- Я при дворi, тим паче при виходах ©х iмператорсько© величностi, не
був нi разу...
- I я не був. Хiба що у Петергофi...
- От бачите. А написав, облив багном щонайдостойнiших людей iмперi©!
- Такими ©х уявляють люди по ©х дiлах.
- Хто? Iмена! - подавсь Попов до нього, на мить забувши, що вiн прийшов
як добрий друг.
- Вiзьмiть ревiзькi книги усiх ма ткiв панських i прочитайте, - сказав
Тарас. - Як мовиться, н сть ©м числа!
- А ти, Шевченко, штучка!.. - скривився на те Попов. - Виходить, правду
каже твiй землячок Андрузький, що ти у цьому дiлi був голова. Ну, може, i
не голова... А що душа, то це менi вже ясно!
- Як видно, вiн сказав вам те, що ви хотiли вiд нього чути.
- Найбiльше кажуть власнi тво© поезi©, - всмiхнувся хитро слiдчий. - А
це ж, звичайно, лиш невеличка частка того, що робиш, дума ш...
- Що я роблю, всiм видно. Ну а що думаю, то вже, пробачте, власна моя
парафiя, i вам до не© зовсiм нема дiла.
- Нам до всього дiло. Ми - око й вухо государево.
- Звучить, нiвроку, гарно. А пахне зле. Послухали б, що про вертеп ваш
кажуть у Петербурзi!
- Бояться, отже, - гмикнув самовдоволено. - Й сидять тихенько, мирно. I
тiльки ви, панове, з дурного розуму затiяли свою возню з слов'янством...
- Принаймнi я нiчого не затiвав, - сказав Тарас, не уловивши, куди вiн
гне.
- Я знаю, ти, Шевченко, дививсь на це як на дитячу забавку... -
примружив слiдчий очi. - Ти прагнув значно бiльшого, того, про що тво©
на©внi слов'янофiли не смiли навiть мрiяти!...
- У вас тому докази? - спитав Тарас спокiйно, хоча пiд серце вповз
холодок. Як стали ©м вiдомi найпота мнiшi його думки?
- Коли б були, ми трусонули б так тi губернi©, що тiльки пух!.. -
розкрився лише на мить i знову влiз в овечу шкуру слiдчий: - Це жарт,
звичайно. Вибачте. Як патрiотовi, вам тяжко слухати такi погрози. Все
розумiю. I спiвчуваю навiть... Я вже пiду, - пiдвiвся. - А ви собi
подумайте. По правдi мовлячи, у вас нема нiяких шансiв на порятунок. Окрiм
одного. Того, що я пропоную. Похилу голову меч не сiче!
Не попрощавшись, вийшов.
Тарас сидiв у сутiнках i намагався визначити, що знають тут про нього й
по що Попов приходив. Не мав i краплi сумнiву в його змi©нiй сутi. Бажав
лише дiзнатися, чого йому потрiбно, яка мета кiнцева його вiдвiдин. Щось
вiн уже пронюхав про той ледь-ледь розгорнутий великий замiр визволення
з-пiд панства чи тiльки вчув, помiтив його страшну самодержавству тiнь?..
Згадав лише Андрузького, який не знав бiльше, нiж iншi братчики... Добре,
що на гарячих диспутах про товариство, його мету й можливостi вiн не
сказав нiчого про те, над чим три роки трудився сам i люди, якi збирали
силу без балачок, мовчазно, зате напевно знаючи, на що iдуть, за що готовi
вмерти!.. дине, за що вхопитись можуть царевi пси, - це Кухаренко,
точнiше, ©хн листування, в якому, правда, нема нiчого
"предосудительного". Ну й слово вигадала тупа чиновна братiя! Язик зламати
можна. За пiвверсти смердить мундиром i канцелярi ю... Ач, закрутило в
носi ©м вiд поеми "Сон"! Образилися за "царствующий благополучно дом" i за
придворну зграю - "щонайдостойнiших людей iмперi©". Яка iмперiя, такi й
достойники, що пiдпирають ©© усто©!.. Нiяких шансiв, каже, на порятунок...
Окрiм одного - зради!.. Йому тепер не страшно, бо вiн здiйснив
найголовнiшу частку свого призначення: мов Прометей, дав Укра©нi живий
вогонь неспокою, самоповаги, гiдностi й жаги до волi. Правда, лише жаги. А
мiг би дати й волю. Ще б рiк, два, три!.. Тривалий, глибокий сон знесилив
його народ, занурив у безнадiю... Каже, що трусонули б так тi губернi©, що
тiльки пух!.. Це ж може хтось збудити народ навмисне й кинути катам пiд
ноги... Вiн розпочав розбурхувати, за кроком крок, поволi, не гарячкуючи,
а тут вiзьмуть i зроблять кровопускання... Господи, якщо ти ще на небесi й
якщо тобi не затягло полудою недремнi очi, не допусти!.. Що той Сибiр, що
каторга, якими тут погрожував йому жандарм! Його заслати можна, скарать на
горло навiть - то все пусте; поезi© його вже вилетiли у бiлий свiт, мiж
люди. Тiльки б не вмер народ i воля жила б у нього в серцi, хоч ледве
тлiла б малою iскрою пiд попелом згорiлих душ!..
Схопився i заходив тiсною камерою, мов щось його погнало. Думки на мить
примовкли, а потiм тихо вишикувалися в стрункi рядки поезi© i полилися,
збурюючи тривожно серце:

_Менi однаково, чи буду_
_Я жить в Укра©нi, чи нi._
_Чи хто згада , чи забуде_
_Мене в снiгу на чужинi -_
_Однаковiсiнько менi._
_В неволi вирiс меж чужими,_
_I, не оплаканий сво©ми,_
_В неволi, плачучи, умру,_
_I все з собою заберу,_
_Малого слiду не покину_
_На нашiй славнiй Укра©нi,_
_На нашiй - не сво©й землi..._

Дiстав з кишенi згорнутий в маленький зшиток аркуш, шмат олiвця i сiв
мерщiй, щоб записати... Темно! Вогню нема. I свiчки... Хай буде так!
Звикати треба в пам'ятi тримати все, що зрине в це врем'я люте його
життя...

I не пом'яне батько з сином,_
_Не скаже синовi: "Молись._
_Молися, сину: за Вкра©ну_
_Його замучили колись"._
_Менi однаково, чи буде_
_Той син молитися, чи нi..._

Ковтнув невольнi сльози, що пiдступили йому до горла, й мовив уже
уголос, з болем, неначе був на людях, серед людей:

_Та не однаково менi,_
_Як Укра©ну злi© люде_
_Присплять, лукавi, i_ в _огнi_
_ ©, окраденую, збудять..._
_Ох, не однаково менi._

Заплющив очi i сiв, знеможений стрiмким душевним спалахом, на
арештантське ложе. Всмiхнувся. Вiн прикутий а муза його ширя вiльно!..
Завзятi царськi цербери, ну що ви знати можете про серце спiвця людей!..
Похилу голову меч не сiче... А гордiй - меч не страшний!
Сон навалився хмарою. Солодкий сон...
I знову його збудив Сидоренко.
- Ну ви й спите! - всмiхнувся. - Одразу видно, що без грiха.
Тарас не став спростовувати його хоча i мудру, та хибну думку.
Праведники спокiйно можуть спати перед судом царя небесного. Царi ж земнi
найдужче бояться правди й праведникiв.
- Вчорашнiй гiсть нагнав на мене такого сну, - промовив устаючи.
- У нас його тут звуть iще спокусником, - сказав солдат неголосно. -
Всiм стеле вельми м'яко, а спати - як прийдеться... У душу влазить,
лащиться... Прошу в проходку!
- Сидоров, давай сюди! Ну, Сидоров!..
- Чого це вiн завжди кричить? - спитав Тарас.
- Хто, унтер? Така у нього служба. По крику й честь. Цей хоч не лiзе
битися. А був до нього унтер - не дай вам бог!..
- Чому - менi? - стривожився.
- Вiд нас частенько таких, як ви, передають покутувати до вiйськ, якi
стоять за Каспi м чи на Кавказi...
- Сидоров!!
- Прошу в проходку! - виструнчився Сидоренко.
Ця новина лягла на душу каменем. Вiн знав з дитинства, що лучче вмерти,
анiж пiти в солдати. До тих, що вiн уже прожив, додати строк у чверть
столiття, i вийде... Боже праведний! Усе життя!..
Сяк-так поснiдав ча м та куснем хлiба (решту вiддав Сидоренку) , лiг на
мишасту ковдру й дивився в сiре небо, якого ледь виднiлася вузька - над
дахом! - смужечка. Ото i все, що ма нинi з безмiру небес i степу, з
волi!.. На чому й де спiткнувся? Як дав себе загнати в пастку?.. Мабуть,
тi зiбрання, де бiльше дискутували, анiж робили дiла, тепер вилазять
боком... Це ж так спокусливо остерегти вiд змовникiв його величнiсть,
престол i всю iмперiю!.. Щаблi, якi долати мав би десятки лiт, опустяться
тобi до нiг. Будь ласка! Ти знаменитий, чиновний, можний, знаний самим
царем!.. Iмперi© мiцнi людьми, якi живуть чеканням зради ближнiх. Тому
вони й зникають урештi-решт, руйнуються, бо хробаки-донощики пiдточують
колись тверду основу, знекровлюють найперше мозок нацi© або держави.
Ледь-ледь озвалася суспiльна совiсть Ки ва, замислилася над тим, як лiпше
побудувати життя народу й краю, а зрада вже насторожила вуха, а хробаки
iмперi© заворушились, виповзли на ще здорове тiло - i почалася мерзенна
©хня трапеза!..
Солдатська зла недоля страшнiша, нiж крiпакова. Солдат завжди пiд
наглядом, завжди в гуртi нещасних, таких, як вiн. Той, хто додумався до
цього зла пекельного, не був людиною, ба навiть звiром, бо звiр не стане
мучити так тяжко й довго жертву!.. Може, сказати все, жбурнути ©м у пику
те, що на думцi в нього, i заробити почесну смерть? Забiгали б, як пацюки
у повiнь!.. м цi слов'янськi братчики тодi здалися б дiтьми, а ©хнi
вчинки - грою!.. Спокiйно... Може, з ним теж умiло граються... Солдат,
зда ться, щирий. Тут не театр. Актор i то не зможе зiграти так правдиво.
Попов он гра добренького, та пальцi знати... А як стара ться! Згадав,
безбровий, Пушкiна! "И за учителей своих заздравный кубок поднимали..."
Нiчого собi навчитель юностi! Такий навчить... Про вовка, бач, помовка, а
вiн i в хату!
- Як тут? - долинув голос iз коридора.
- Порядок повний, ваше благородi !
- Та не кричи так, братику!.. Подумають, що горимо. Або що хтось утiк
iз камери...
- На мiсцi всi, вашбродi !
- Ну й голосок...
- Стара мося!
Заклацав ключ у дверях.
Тарас пiдвiвсь на лiжку i, сидячи, чекав на гостя.
- Ну ти, Шевченко, й завдав роботи нашим перекладачам! - ввiйшов
поважно слiдчий. - Потiють, бiднi, трудяться, а прочита ш, вибач, -
белiберда. За що тебе так розхвалила критика? А землячки на тебе просто
моляться! Вбий, не збагну... А може, ти кудесник або чаклун?
- Був би я чаклуном!.. - зiтхнув Тарас.
- Майнув би звiдси в Ки©в, на Лису гору?
- Таж не сидiв би...
- Чим же тобi погано з нами? - примружив бiлi вi©. - Гуля ш, ©сти щодня
дають...
- У гостях добре, мовиться, а вдома краще!
- А де ж твоя домiвка? В Кирилiвцi ти вже чужий, вiдрiзана, як кажуть,
скибка... У Р пнiних... - поглянув гостро, з посмiшкою. - Схопив,
зда ться, облизня... Ну ти й нахаба, братику! Iз грязi - просто в князi!..
- Княжну Варвару ви б залишили в споко©, - сказав Тарас, пiдводячись.
- Бо що? - на©жився.
- Орлову може це не сподобатися. Вони, зда ться, родичi...
Попов принишк, зiщулився.
- Спасибi за попередження, - озвався нарештi тихо. - Я це сприйму як
вiдгук серця вашого на все, що прагну зробити вам...
- Ви й тут нещирi.
- Ясно, що ви менi не вiрите... Хоч прикро, я не ображаюся... На вашiм
мiсцi, певно, i я не йняв би вiри... З яко© речi, справдi,
жандарму-слiдчому та вболiвати за тих, якi надумали пiдняти руку...
- Нiчого ми не надумали, - сказав Тарас. - Пробачте... Про це мовчати
треба. Я розумiю.
Тарас згорнувся в камiнь. Щось десь пронюхав певне чи так, старi доноси
про Р пнiна? Варвара йому розказувала про цi чутки, про те, як радо
пани-вкра©нцi з Лiвобережжя зустрiли князя, коли вертався на Укра©ну...
- Вам не зда ться, що гра свiчок не варта? - спитав тим часом слiдчий.
- У карти я не граю.
- Чого ж це ви? Такий азартний...
- Нi на що. Та й не навчився змалку. Це ганж на гранi злочину, та що
поробиш... Винен!
- Ви жартiвник, - всмiхнувся слiдчий. - Хочете сховати лiс за
пiдлiском?
- Не зрозумiв... - удав Тарас на©вного.
- Старий фортель злочинцiв - признатися в якiйсь дрiбницi, аби уникнуть
кари за бiльший злочин.
- Бiльший ще треба мати.
- Бунт, повстання, по-вашому, лише якась невинна забавка?
- Не можу мати думки про те, чого не знаю, чого в життi не бачив. На
Укра©нi всюди було спокiйно.
- Я не сказав би... Слухайте! - подавсь до нього слiдчий. - Коли
повстала Польща, ви, як менi згадалося, були у Вiльнi?
- У Вiльнi був Енгельгардт. А я при ньому служкою. Та й ми втекли
швиденько до Петербурга.
- А хто це - ми?
- Ми з Енгельгардтом. Правда, вiн сам по©хав, мене ж послав етапом, мов
каторжанина...
- О, виявля ться, ви вже знайомi з оцим нелегким способом мандрiвки в
край вiддалений! - гукнув Попов. - I, попри це, дерзнули... Тут треба мати
мужнiсть i силу волi. Браво!
- Я не дерзав, менi звелiли i повели, - звернув Тарас_ _зi_ _стежки,
яку йому прослав Попов.
- Хто? - стрепенувся слiдчий.
- Таж Енгельгардт.
- Того не може бути! Щоб Енгельгардт брав участь в крамольнiй змовi?..
- У змовi? - посмикував Тарас за нитки цього вертепу.
- Гада ш, нам не ясно, що ваше всеслов'янське братство лише бiльш-менш
пристойна ширма?..
- До чого тут слов'янське братство?
- Я так i знав! - зрадiв Попов. - Гулак та iнша братiя - самi собою, а
ви окремо, глибше?
- Еге. Ми з паном Енгельгардтом...
- Де вiн живе?
- За рогом, тут, на Моховiй, дiм Щербакова. Пан Енгельгардт, Павло
Васильович.
- Полковник гвардi© його величностi? Хiба вiн теж iз ваших, iз
малоросiв тобто?
- Пшепрашам, трохи поляк, а трохи нiмець...
- Чорт зна що! - утерся слiдчий хусткою, що вже була геть мокра. - I
вiн у вас був, кажеш, за головного?
- Людина - кремiнь. Спробуй десь не послухатися -_ _на_ _стайню зразу
ж!
- Тобi, напевно, теж перепало?
- Вишмагали за паршивеньку свiчку. Я малював...
- Щось я тебе, Шевченко, не зрозумiю... - сказав Попов, помовчавши. -
То брав полковник участь у вашiм дiлi?
- В якому дiлi?
Хтось за дверима пирхнув.
Попов пiдвiвся, мовчки оглянув ще раз бранця, що незворушно стежив за
ним преясним поглядом, i видихнув iз явним розчаруванням:
- А я принiс запитання, якi збира ться тобi поставити наш генерал...
Тепер не дам! Побудеш в його руках, одразу порозумнiша ш. Вiн умовлять не
любить... Ти ще згада ш, братику, мо благе бажання допомогти, та буде
пiзно!..
Вийшов, щосили грюкнувши зозла дверима. Тонко задеренчало скло у вiкнi
за гратами, i стало тихо-тихо. Невдовзi клацнув двiчi ключ у замку.
Не каявся, що поводив за носа цю бiлоброву бестiю. Бач, уявив,
поганець, що ма дiло з тетерваком, якого легко можна накрить сiльцем
пiдступностi!.. А що, як хтось повiрить цьому "друзяцi" й щиро розкри
душу?.. Добре, що вiн нiкого з братчикiв не посвятив у той насправжнiй
повстанський план, який у серцi виплекав i вже почав потроху здiйснювати
на Укра©нi... У ньому теж братерство. Не всеслов'янська - бiдацька днiсть
усiх слов'ян... Щоб рокiв три-чотири побув iще на волi, здригнувся б трон,
завирувала б уся iмперiя!.. Так по-дурному вскочили. Тепер усi затаяться,
позалiзають нишком поглибше в нори. А жаль... Була надiя!.. Республiки
братiв-народiв... Славно!..
- Даремно ви, Тарасе, взяли на кпини слiдчого, - ввiйшов Сидоренко з
обiдом iз трактиру. - Хто прагне в рай, i чортовi повинен свiчку
ставити... Тепер вiн буде мститися за те, що ви його пошили в дурнi.
- Як бог не видасть, свиня не з'©сть, - махнув Тарас рукою. - Склади
менi компанiю. Самому сумно ©сти.
- Не велено, - зiтхнув солдат. - Спасибi... З усього видно, скоро вас
поведуть до Дубельта, - сказав тихенько. - Там ви вже не дражнiться...
- Дякую. Ти як сюди попав, земляче? Пан здав за щось чи витяг номер?
- Ат, iз дурного розуму. Найшло - i влiз у це лайно... Бiжу, бо
унтер!..
- Сидоров!
- Я тут! Обiд приносив.
- Ну, Сидоров, наплачешся на гауптвахтi!
- Велено ж приносить ©м обiдати...
- Дурак! Базiкать з ними не дозволя ться! Утямив?
- Слухаюсь, вашблагородi ! - гукнув чимдуж Сидоренко i чiтко вийшов у
коридор. Ще й пiдморгнув Тарасовi.
За ним конвой прислали на третiй день. Кремезних два жандарми
ввалилися,_ _немов ведмедi, в дверi й одразу вихопили iз пiхов шаблi.
- Пiшов! - звелiв один i перший рушив з -камери. За ним - Тарас. А
другий гримiв слiдом пiдковами, як добрий огир.
Був теплий день. Весною пахло навiть у цiм дворi, де все нове, весняне
пригнiчувалося ще в бростi. Десь, на Фонтанцi, мабуть, заклично кахкали
розбурханi квiтневим вiтром крижнi... Блакить i простiр!.. Воля!..
- Пiшов! Пiшов! - паня , немов худобину, конвойний вiстрям шаблi.
- Послухай, ти, обережнiше, - сказав Тарас. - Не зна ш, хто я, що я, а
вже поводишся, мов з каторжанином. А може, я нi в чому не завинив?
- Дивак. В Росi© всi винуватi в чомусь!
- Окрiм царя i нас, жандармiв, - з усмiшкою додав його напарник. -
Давай, давай!
Вони ввiйшли у бiльший корпус, спустилися два маршi вниз, а потiм
стiльки ж пройшли одразу вгору i коридором вийшли до розмальованих,
парадних, мабуть, сходiв. Дивно, що вiн цього нiчого не пам'ята , хоча вже
був тут у день при©зду...
Ступав по бiлих сходинках i роздивлявся химерних левiв з крилами на
золотавих поручнях, пастушок поряд з вiвцями на мармурових стовпчиках. А
потiм звiв на стелю очi й пiрнув у вiк минулий, де ще могли вживатися i
пастораль, i диба, i безпросвiтний несмак крiпосника...
Нараз себе й жандармiв побачив у величезнiм дзеркалi. Зарослий весь,
неначе старий варнак iз лiсу... Пан генерал зляка ться...
Годинник-ваза, який стояв над дзеркалом, пробив четверту годину дня.
- Давай-давай! - штовхнули в бiк. - Роззявився...
- А може, вiн нiколи себе не бачив у дзеркалi? - хихикнув другий.
- Зараз йому розпишуть пику! Назад iтиме, то не впiзна .
Жандарм постукав у позолоченi високi дверi, прислухався... i вiдчинив.
- Дозвольте ввести, вашблагородi !
- Введiть, - сказав похмуро Дубельт, спiдлоба змiрявши заарештованого.
- Самi побудьте там, за дверима.
У кабiнетi, крiм генерала, було ще дво : Попов i незнайомець, так само
в партикулярнiм одязi. В камiнi горiв огонь. На столику стояла пляшка й
прозорi зграбнi чарочки...
- Що, випить хочеться? - вловив Тарасiв погляд пан генерал.
- Нi, - вiдповiв спокiйно, як наповчав його земляк Сидоренко.
- Ти, кажуть, дружиш з Бахусом?
- П'ю, як i всi, не бiльше.
- А вiршi пишеш п'яний чи при тверезiм розумi?
- Певно сказать не зважуся...
- Пакость таку писати можна лише в гарячцi, -_ _бридко_ _скривився
Дубельт, ткнувши рукою в грубий зошит.
Тарас промовчав.
- Ось вона, мужицька вдячнiсть! - пiднiс повчально палець пан генерал.
- Воля таким шкiдлива! Викупили, знайшлись добренькi... Хто iз крiпацтва
викупив? Який болван?
- Тут, ваше превосходительство... - хотiв Попов сказати щось. Та
генерал його спинив.
- Ну? - запитав Шевченка, пронизуючи його суворим поглядом.
- Сказати можна, сам iмператор... - протяг Тарас, любуючись очима
Дубельта, що враз полiзли рогом. - Великий Карл намалював портрет
Жуковського для iмператорсько© родини, i за цi грошi я викуплений у
Енгельгардта.
- Який ще Карл? - отямилось превосходительство.
- Брюллов.
- А-а, це вiд нього втекла дружина, знаю! Таки болван, - поглянув
багатозначно на двох сво©х помiчникiв. Тi усмiхнулись трепетно. - А чом це
ти, художник, не малював, а кинувся писати вiршi? Щоб сiять смуту i
невдоволення?
- Нi. Я з дитинства любив поезiю i малювання. Почав писати ще
крiпаком...
- Навiщо, в iм'я чого?
- Вони самi писалися, - знизав Тарас плечима. -_ _©х пiдхопили, видали
й просили ще писати...
- Хто?
- Земляки, вкра©нцi.
- Продовжуйте, - кивнув Попову Дубельт i пересiв у крiсло бiля камiна.
Попов прокашлявся, заглянув скоса в якийсь папiр i запитав:
- свiдчення, що ви були активним членом Товариства святих Кирила та
Мефодiя. Хто заснував це Товариство? Хто написав його статут?
- Я тiльки тут почув про це, i свiдчення, коли вони насправдi ,
брехливi.
- Святий, святий!.. - озвався Дубельт. - Вперше вiн, бачте, чу ... А
хто кричав найдужче на зiбраннях i закликав до винищення усiх панiв?!
- Не знаю. Бо я не був присутнiй.
Попов заждав, чи ще щось скаже Дубельт, i запитав так само рiзко, як
генерал:
- Де ви збиралися дiстати зброю, коли i за яких обставин застосувати?
Запала тиша. Чути було лише рипiння пера.
- Я вже сказав, що не причетний до будь-якого Товариства. I через те не
можу на це питання вiдповiсти, - промовив Тарас спокiйно, хоча й
стривожився. У Товариствi, власне, не ставилося питання збройних
виступiв... То, може, хтось потрапив до рук жандармiв з iнших, тих, що
слов'янську днiсть i спiльну волю прагли здобути в битвах, кров'ю?
- Ми володi м свiдченням, що саме ви спонукали всiх до активних,
рiшучих дiй i що людей лояльних i щиро вiдданих престолу та iмператоровi
ви називали не раз падлюками. Це правда?
- Нi.
- Все бреше! - схопився з крiсла Дубельт i знову сiв. - Ну_,_ ти в мене
догра шся! - додав крiзь зуби. Рвучко налив | у чарку, випив. Потому
плюнув люто в огонь камiна.
- Бiльшiсть iз ваших вiршiв - пасквiлi на лад, на уряд._ _Може, ви ©х
навмисне писали так, такими, щоб розповсюджувати iде© вашого та много
Товариства i готувати збройне повстання? - спитав Попов.
- Писав, та й годi, - мовив на те Тарас. - А про якесь повстання я
вперше чую...
Як ви дiйшли до того, що написали бридкi, злочиннi вiршi супроти
священно© особи государя iмператора та августiйшого його сiмейства,
забувши в них сво©х високих благодiйникiв?
Тарас замислився, не поспiшав давати вiдповiдь. Тут треба, мабуть,
сказати правду, оскiльки вiн не скаже бiльше, як вже сказав у вiршах.
Правда ця проти них, за нього. Не пасквiлi вiн написав, а те, що чув, що
бачив скрiзь на власнi очi!
- Бувши ще в Петербурзi, я всюди чув невдоволення та гнiвний осуд
государя та уряду. Повернувшись на Укра©ну, почув ще бiльше й гiрше мiж
молодими людьми й статечними; я побачив нестерпну бiднiсть i неймовiрне,
просто-таки жахливе пригнiчення селян панами, посесорами та
економами-шляхтичами, й все це робилося й робиться iменем государя та