Шевчук Владимир. Син волi

- Моя стара, - сказав Микита.
- Здрастуйте, - вклонилась гречно гостевi.
В ©© ходi, у голосi було щось нiби материне. А може, так йому здалося,
що поралася вона, де й мати, i вже була змарнiла.
Обняв невiстку, чмокнув у висхлу, темну щоку.
- Так ось яка ти...
Жiнка скривилась гiрко й, плачучи, пiшла до хати.
- Хвора вона, нездужа робити справно панщини, - сказав Микита.
Тарас промовчав. Серце йому взялося холодом, немов туди вповзла змiя.
На панщинi померла мати у сорок лiт, а батько - в сорок чотири...
Микита взяв чемодан з портфелем i запросив до хати гостя. Надя шмигнула
слiдом.
Хата була такою ж, як i колись. Нiчого тут не змiнилося. Тi ж стiл i
лави, полик, над ним високо жердка для одягу, в кутку старенька скриня...
Тi ж образи, у маминих ще рушниках... I пiч та сама, з ямкою на
передпiччi, де ставлять горщики, аби зручнiше взяти ©х рогачем... Хiба що
стала нижча його хатина: вгрузла чи вирiс вiн...
- Надiйко, бiжи до Йосипа, скажи, що дядько Тарас при©хав! - звелiв
Микита доньцi.
- А де Марiйка?
- В Зеленiй зараз, у Катерини, - дiстав Микита пляшку. - На тому тижнi
були у нас Красицькi й забрали трохи погостювати.
- Не зобиджа те?
- Та що ти, брате!..
Тарас дiстав гостинцi. Коли вручав тернову хустку братовiй, згадалась
знову мати, пов'язана такою ж хусткою у день при©зду батькового з
чумачки...
Першими прибiгли дiти. Порiг розквiт барвiнковими очима.
- Це все Ярининi? - сплеснув Тарас руками. - Наш маляр п' , а дiла не
забува ... Оце Устина, старшенька? А це, Лаврентiй, певно? Найменший,
звiсно, Логвин? - Давав гостинцi, гладив ©х по голiвках, i щось таке в
душi його творилося, чому не мiг сам дати назви. Може, то закричали тужно
його сини, якi могли вже бути серед живих i на яких ще не було й надi©...
- А Йосип що ж?
- Побачиш. Мотря вже споважнiла, - сказав Микита весело. - На осiнь
ждуть.
- Дiд ще живий?
- Живий, живий. Дiждусь Тараса, каже, та й умиратиму. До дiда завтра
сходиш, бо досi спить, ляга разом з курми.
До хати вбiгла сестра Ярина, кинулася, було, до гостя i зупинилася на
пiвдорозi, злякана його незвичним панським виглядом.
- Я, сестро, я... - сказав Тарас крiзь сльози й ступив до не©.
- Господи, а я ж подумала, що хтось прийшов з Вiльшано©! - смiялася на
грудях в нього.- Аж це Тарас...
- Признала? - гладив ©© волосся, мов повернулося до них дитинство.- А
твiй же де?
- Бо©ться зайти до хати, iрод. Ти так його пужнув листом, що...
- Кинув, може, пити?
- Нi, п' , - зiтхнула, - а битись остерiга ться.
- Гукни ж його.
- Надiйко, поклич-но дядька Федора, - сказав Микита. - Можна б уже й до
столу.
Йосип ввiйшов бочком, несмiливо. Без слiв обняв Тараса, втер мовчки
сльози кулаком, як i давно, маленьким. Йому прийшлось найтяжче, коли
померла мати.
Його дружина тiльки всмiхнулась приязно...
Влетiв до хати Сава, Микитин син. За ним ступив_ _iз_ _острахом Яринин
маляр...
- Прошу до столу, гостi дорогi! Чим бог послав...- гукнув Микита
повагом, коли Тарас роздав гостинцi родичам.
Просидiли до других пiвнiв. Дiти давно вже спали покотом, i як
розходилися, сестра взяла з собою лише найменшого. Вкутала його в дарунок
(жiнкам усiм привiз хустки), поцiлувала сонне кирпате личко. Мати!..
- Я проведу вас,- звiвся й собi Тарас.
- Вiдпочивав би лiпше, - сказав Микита.
- Хочу на нашу нiч поглянути.
- Нiч скрiзь однакова.
- Е-е, не кажи!.. Тут ночi - диво дивне, молитва, пiсня...
Справдi, надворi нiч стояла, як зачарована. На небi зiр без лiку, i
майже повний мiсяць, а на землi - в садках бiлiють хати, блищить ставок
пiд мiсяцем...
- Жаль, солов'©в не чути!..
- Переспiвали, - тихо озвався Йосип. Iншi пiшли вперед.
- А де Оксана? - спитав Тарас по хвилi.
- Яка?
- Сусiдка наша, дочка Степана Коваленка...
- В Пединiвцi. Четвертий рiк, як вийшла замiж. Карпо Сорока. Може, ти й
знав його. Побiля хати старезний дуб...
- Забулося...
- Дiток у не© дво . I чоловiк нiвроку.
- Слухай, а де мiй друг Гнат Бондаренко?
- В Кирилiвцi. Вже другий рiк за титаря.
- А дяк Богорський?
- Згадував тебе не раз. Нап' ться i ну себе жалiти. Я, каже, ©м,
антихристам, "аз, буки, ведi", а вiн мене - рiзками, як школяра!..
- Дiйшло-таки, запам'ятав, старий бурсак! Пiдстрибу ?
- Кудись подався ще в тридцять шостому й пропав... Ось ми i вдома.
Зайдеш?
- Йди спи, - обняв за плечi братика. - Он Мотря жде... А де ж Ярина? Й
не попрощалися...
- Той Федiр у не© - добра штучка.
- Бiдаха...
- Ну, добранiч!
Затихли кроки, рипнули сiнешнi дверi, й стало - немов у вусi. Iнодi
зiтхне в хлiвi худобина, озветься писком пташка, стривожена легким поривом
вiтру, що налетить зi степу... Рай, тихий рай!.. Навiщо шукать, благати
iншого, як ма ш цей, не вимолений, а справжнiй, рiдний, даний тобi дiдами
й прадiдами?.. Тут жити б, славити щедроти божi гiмнами, коли б не пекло
панщини, не зло неволi, рабства!.. Чим же ми завинили перед тобою,
господи, за що кара ш тяжко людей сво©х?..
Побрiв поволi вулицею, пригадуючи чия де хата, й село виповнювалося
перед його уявним зором постатями кирилiвчан. Вiн бачив мiж них себе,
малого, бездомного й завжди напiвголодного, з одним просвiтком - милою ©©
красою. Оксана, друг його дитинства... Аж потiм вже, пiдрiсши, вiн
зрозумiв те щастя, що випало йому, сердезi, у цiм раю, у цьому пеклi. Очi
©© свiтили, як двi зорi, на петербурзькому сумному небi, кликали його
думки, його отерплу душу з убогого горища маляра в оцi степи, пiд це
високе небо, в цей дивний свiт, у давню козацьку волю!.. Може, вона i та
сама, його дина, суджена, його щаслива нещасна доля?.. Вiльно i Петербург
осяювались для нього iнодi дiвочим щирим усмiхом, та сяйво те згасало не
розгорiвшись. Вiчною була лише ©© зоря, Оксанина...Минувши крайню хату,
подався в степ. Стежки були тi самi i слалися йому самi пiд ноги, так нiби
вiн нiкуди й не ви©здив. Брiв свiтом, виповненим хлiбами, небом, зорями й
великим ясним мiсяцем, i дух його возносився в якiсь чарiвнi сфери, у тi
високi мислi та почуття, де завжди, коли таке траплялося, i сам вiн чувся
часткою землi, природи, людства, i мiг пiднести iнших сво©м простим,
схвильованим, з душi добутим словом. Вони, слова тi, бралися
хтозна-звiдкiль, ладналися в рядки, лилися, мов з джерела жива вода, й
спинялися також самi собою... Нинi вiн просто йшов i зносився на крилах
пiснi, створено© колись давно таким же, як вiн, спiвцем, загубленим навiки
в часi й просторi, але живим, оскiльки жило його творiння, його душа...

_Ой i_ _зiйди, зiйди, ти зiронько вечiрняя!_
_Ой i вийди, вийди, дiвчинонько моя вiрная!_

Той, що створив цю пiсню, мов побував у нього в самiй душi!.. А може,
вiн, Тарас, народжений з цi © пiснi?..

_Рада б зiрка вiйти - чорна хмара наступа ;_
_Рада б дiвка вийти, так матуся ©© не пуска ._

Яка краса, яка висока, чиста, ясна поезiя! А тi, естети випещенi,
копилять губу, кривляться, не визнають того, що живить душу мiльйонам,
втриму ©© на рiвнi буття людського i в чорнiй ночi рабства!..

Ой _зiронька зiйшла, усе поле й освiтила,_
_А дiвчина вийшла, козаченька та й звеселила..._

Спiвав i слухав серцем чуже палке кохання, виповнювався його жагою,
вiрнiстю i чимось, ще не збагненим, тим, що дало ©й вiчнiсть.
Сiяли в небi зорi, й когось хтось десь, напевно, iзвеселяв, як i тодi,
коли творилось диво само© пiснi...
Вмовк, як побачив у свiтлi мiсяця крислате вiття дуба й за ним бiленькi
стiни... Пединiвка!.. Карпова хата... Як вiн сюди потрапив? Вийшов з села
у степ, пiд зоряне безкра рiдне небо, а ноги вкупi з пiснею, бач, привели
до то©, яка його збудила, як будить теплий вiтер замерзлу рiчку. Може,
вона й не вiда , що натворила в його душi, яку зняла в нiй бурю, що й досi
ще не вщухла... Вже чотирнадцять рокiв, як вiн ©© не бачив, не грiвся в
сяйвi ©© очей, а не забув, не змiг забути. Може, знайшов би iншу, взяв би
©© за жiнку й мав би тепер сво пристанище, як iншi люди, на цiй землi,
так ця любов дитяча, великi карi очi його Оксани всюди йому являлись,
змушували в останню мить (було й таке!) тiкати в свою самотнiсть, ©й вже
давно за двадцять, а вiн ©© ще й досi бачить юною, вона живе у ньому без
жодних змiн, над нею не владний час... Сьогоднi, тут, якщо дiждеться
ранку, той давнiй образ може навiки щезнути чи перейти в реальний,
теперiшнiй. Яка ж то нинi його чорнява юнача мрiя, його зоря?.. Вiн i
жадав, i водночас боявся цi © зустрiчi, цього великого перевороту в сво©й
душi, боявся пустки. Стiльки довкола рушиться, а жити треба, треба на щось
сподiватися, iти до чогось, прагнути i наближати новi часи...
Сiв пiд кущем калини, який ховав його самого й не заважав дивитися на
сонний двiр. Чи то ж вiдчу його Оксана-ласочка, його любов дина, що вiн
тут, поруч, що серце б' ться голосно як i колись?.. Нi, мабуть. Дiти,
клопоти... Вона , живе. Вiн - тiльки прагне жити людським життям..._'_
Свiтало. Мiсяць поблiд i став хилитися до виднокола. На сходi зiр
поменшало. Вiйнув вiтрець...
Оглянувся, чи можна звiдси вибратися, аби нiхто не вгледiв. Був би вiн
у простому одязi...
Вже добре бачив на тлi стiни i вiкна, й дверi...
Вдарив, немов куранти, пiвень. Його пiдтримав iнший. Селом пiшла
могутня хвиля пiвнячо© симфонi© - провiсник дня.
Ще можна було покинути свою та мну схованку, - що нагадала йому
пристанище дитячих лiт, - зiйти в ярок, лишивши в душi ту дiвчину, яко©
вже, напевно, нiхто, крiм нього, не пам'ятав. Вiн навiть звiвся, струшуючи
з гiлок росу, та ноги мов приросли. Хто зна , коли вiн ще при©де в сво
село, наважиться прийти сюди... Хоч глянути, кра чком ока!.. Стiльки до
цього йшов - i зараз втекти отак, злякавшись правди?..
Десь заскрипiли дверi чи журавель... Почувся плач дитини... Тарас увесь
напружився: йому здалося, що то в Карповiй хатi, що то маля Оксанине
озвалося до нього плачем. Може, йому нездужа ться... Таке мале, а вже
стражда , бiдне...
Дверi враз провалилися у темнi сiни, i на порозi вирiс Карпо Сорока.
Хоч знав його колись давно, тепер не мiг впiзнати. Карпо потягся смачно й
пiшов у хлiв. Невдовзi вигнав у двiр корову, припнув ©© налигачем бiля
ворiт, ще раз оглянув небо, - чи не збира ться, бува, на дощ, - i повагом
пiшов до хати.
Тарас i дихать перестав. Хоч вiн давно жив по мiстах, знав достеменно,
що зараз ма вийти з дiйницею в руцi Оксана. Тут кожен крок розписано
давно й навiки. З досвiтку i до темна. Лиш народившись, людина входить у
круговерть життя-борнi, життя-страждання... Ось вона! Худа, висока, чорна,
немов циганка... I тiльки очi, очi ©©, Оксанинi, мов двi зорi!.. Чув, як
спадають сльози його лицем, як серце рветься в грудях, що стали враз
тiсними... Пройшла двором, спинилася бiля корови i, мовби щось вiдчувши,
дивилась довго й сумно в той бiк, де вiн ховався. Зiтхнула врештi й сiла
до©ть корову. Вуркали тугi цiвки, туманом плив довкола дух молока...
Таку красу, таку людину висушили, не давши ©й розквiтнути, ввiйти у
силу!.. Бачив iз нею поряд такого ж вiку панiй, i серце бралось кров'ю...
Навiщо вiн сюди при©хав, що сподiвався вгледiти?! Неволя все руйну ,
нищить, нiвечить!.. Мiй свiте ясний, зоре моя пригасла на панськiм полi!
Чим же я розплачуся з ними за цей розбiй, за цю страшну наругу!.. Тягло
метнутися до не© в двiр, поцiлувати руки, якi колись втiшали його в
сирiтськiм горi, а потiм довго снилися на чужинi, та вiн не смiв. Вона -
дружина, мати, й тепер належить iншому, а вiн - бурлака, вiльний, але не
вольний дiяти на зло комусь.
Пiшов назад, у поле, й ще довго чув веселий вуркiт цiвок, дух молока. I
роси були на смак солонi аж до Кирилiвки...
Дiд упiзнав Тараса. Правда, йому сказали, що вiн при©хав, пiдготували
старечi очi до споглядання не знаного в роду Шевченкiв "пана". Старий аж
був ображений, що внук прийшов до нього у шароварах i вишитiй простiй
сорочцi.
- Гм, гм... - поплямкав ротом, як обнялися i почоломкалися за
християнським звича м. - А Йосип менi казав, що ти незгiрше вдягнений од
панича... Видать, збрехнув...
- Нi, дiду, правда,- сiв поруч з ним на призьбу й поклав портфель з
малярським причандаллям: хотiлося намалювати дiда, поки ще топче ряст.
- Нехай би люди бачили. Та й економ...
Коли б це був не дiд Iван, сказав би йому!..
- Ще здужа те? - спитав натомiсть. - Чого це ви посеред лiта в
кобеняку?
- Хiба тепер, Тарасе, лiто... Колись було! В однiй сорочцi ходиш од
снiгу аж до снiгу.
Жаль, очi в дiда уже пригасли, вицвiли. I вид якийсь напiвзастиглий...
- А може, ви постарiли? - обняв кiстлявi плечi. - Це ж котрий вам?
- Та вже до сотнi наближа ться, - озвався старий вдоволено. - Нiкого
нема в селi старiшого.
- Я хочу вас намалювати, дiду, -сказав Тарас, побоюючись, що дiд ще
може i не погодитись.
- Малюй. Хай буде тобi та людям пам'ять. Велике прожив життя!..
- А вашi ж де, на панщинi? - спитав Тарас, не бачачи в дворi, крiм
дiда, й душi живо©.
- Гонять до сходу сонця. З дiтьми. Щось десь не так, одразу б'ють,
жiнок вагiтних, i тих не милують.
- А ви менi про панський одяг мовите... - сказав Тарас похмуро. - Щоб
люди мене сахалися?
- Не всякий пан...
- Усi вони - катюги!
Дiд озирнувся, крекнув у сивi вуса й промовив майже пошепки:
- Такi слова, онучку, пахнуть каторгою...
- А тут хiба не каторга?
Старий нiчого не вiдказав. Сидiв похмурий, думний... Якраз такий, як
треба для малювання.
Тарас дiстав швиденько альбом i перший, який до рук потрапив, олiвець.
Так, так, дiдуню... Перевернiть у пам'ятi сво життя i покладiть на шальки
добро та зло... Побачите, що переважить...
- Може, воно i так... - озвався, немовби сам до себе. - Все ж каторга
удома легша, межи людей, на нашiй-таки землi...
- На нашiй - не сво©й землi! - спахнув Тарас. I схаменувся. Навiщо вiн
спереча ться, тривожить душу дiдову!.. Чим далi, тим болючiша йому
ганьба-неволя свого народу, вiн ледве-ледве стриму ться, щоб не волати до
серця й мозку кожного, з ким почина мову про цю кричущу несправедливiсть,
про цей людський (чи божий!) смертельний грiх. Допоки ж, браття, будемо
терпiти зло!..
- Малю ш? Жаль, що я погано бачу... - сказав старий. - Про колi©в ти
написав геть-чисто, як все було. Здавалося, не залишилося вiд них i
слiду... Аж нi, не вмерла слава!..
- Спасибi вам... - розхвилювався Тарас од слiв старого. - Коли б не ви,
не вашi розповiдi про Колi©вщину!..
- Я багатьом, Тарасе, розповiдав, а ти один почув душею, серцем...
Батько твiй, умираючи, сказав слова пророчi, що з тебе станеться великий
чоловiк.
- Або ледащо, також велике,- додав Тарас, знiяковiвши вiд дiдово©
хвали.
- Ледащо тим прикметне, що байдуже йому до всього, крiм живота, - не
приставав старий на жарт. - Ти ж плачеш о всiм народi, молишся за весь
народ...
Тарас притих. Так коротко i так високо нiхто ще досi не оцiнив його
поезiй. Ось вона, прекрасна мить, заради яко© варто пройти усе, що вiн
пройшов, i витримати, що б не послала доля йому в майбутньому!..
- Таки Тарас?! - почулось нагло поряд.
Звiв очi й вгледiв кремезного, мiцного дядька, який iшов до нього,
розкинувши широко руки.
- Не впiзна ш? - осяяв вуса усмiшкою.- Гнат Бондаренко!
- Хiба тебе впiзна ш - розрiсся, нiби столiтнiй дуб! - зрадiв Тарас
товаришевi.
Вiтаючись, вони вдивлялись з подивом один ув одного i засмiялися
нарештi разом.
- Ну й Гонта!
- Ну й Залiзняк!
Знов обнялись i ще раз поцiлувалися.
- Ти й досi ще гайдамачиш? - спитав друзяка Гнат.
- А ти забув дитячi нашi iгри?
- То як дивитися...- насумрився.- Сам добре зна ш, як крiпакам
козакувати...
Запала тиша. В'яла весела радiсть зустрiчi.
- Ви побалакайте, а я пiду полежу, - устав старий i сторожко, мов був
скляний, пiшов до хати.
- Ну, як ти? - сiв на призьбу Гнат.
- Малюю ось...
- Похожий. А пам'ята ш, як ти менi кобилу Кошицеву намалював? А школи
нашо© не позабув?
- Гiрка була наука. Менi ще й досi сняться рiзки дяковi...
- Те що, - озвався рiзко Гнат. - От нага© на панськiй стайнi!..
- Мене також не поминула ця благодать, - сiв поруч. - Лише п'ять лiт,
як я на волi.
- Щасливий.
- Нi! Довкола стiльки горя, наруги, зла, що серце сходить кров'ю. Я
вирвався. А ти, Микита, Йосип? А вся Кирилiвка, увесь народ наш бiдний? Як
можу я дивитися на цю ганьбу й радiти, що сам тепер на волi!..
- Нi, ти радiй, Тарасе. Хай вороги не тiшаться, що ми й на це не
здатнi.
- Коли б менi сказали: вернися сам у крiпаки - й за те народ твiй
звiльнимо, я з радiстю одяг би знов кайдани!
- Тарасе, ти згориш, як свiчка, що надто ясно свiтить, - промовив
скрушно Бондаренко.
- Не можу, брате, блимати. В душi таке щось дi ться, виру так!..
- Ти плачеш?
- Глянь довкола, прислухайся... Село неначе вимерло!.. Як у хлiвi, з
якого вранцi вивели волiв до плуга... А ми ж бо козаки, ми ж люди, ми всi
- народ, що потрясав Стамбул, Варшаву, кров'ю писав свою iсторiю, сво©
права та вольностi! Де все це нинi, хто ми?! Раби нiмi, худоба, яку пани
мордують...
- Тихiше!.. Ще хтось почу та донесе до панських вух... - злякався
Гнат.
Тарас махнув рукою.
- Згадай, куди загнали Залiзняка...
- А Гонту, брате, четвертували.
- Я нинi - титар...
- Читав мою поему про Колi©вщину?
- Аякже!
- Титар був закатований.
- Хоч круть, хоч верть... - розвiв руками Гнат. - Нема нам, Тарасе,
куди подiтися!
- Я знаю шлях, та ще мости на ньому не всi помощенi... - сказав Тарас
неголосно.
Гнат тiльки глянув i не спитав нiчого.
Сидiли довго мовчки; кожен шеретував почуте_ _нинi_ _й сказане.
- Недавно в нас, у Павлiвцi, убили пана, - перший озвався Гнат. -
Шмагав людей, безчестив сiльських дiвчат, а потiм бив вагiтних...
- I що?
- Розправилися, мов з гайдамаками. Суд був. Пiшли_ _на_ _каторгу...
- А що ж на те кирилiвчани? м не пече?
- За сповiдними розписами у нас сiмнадцять покриток. I кожен другий
битий...
- А ти диву шся мо©м сльозам!.. - скочив Тарас на ноги. - Вiн хоче ©м
читати тихi проповiдi та просвiщати ©х пiдлi панськi душi!.. Дурний си!..
- Про кого ти?
- Про Кулiша. Завiвся в мене такий ласкавий приятель... Пiд корiнь всiх
- чужих, сво©х! Щоб потiм комусь iще не закортiло на шию людям сiсти!..
I знов мiж них постала тиша. Гнат озирався нишком,_ _чи_ _хтось не чув,
не бачив. Тарас ходив нервово тiсним двором, гамуючи налите гнiвом серце.
- дь швидше звiдси, - озвався Гнат, пiдводячись. - Не муч себе. I нам
нiчим не допоможеш, i сам ускочиш в якусь бiду...
- Мо© брати тут, сестри! - скипiв Тарас.
- Збери, як можеш, грошi та й викупи свою рiдню.
- Ми вирвемо усiх людей з неволi!
- Ти ж сам сказав, що треба ще мости робити на тiй дорозi. Як мовиться,
синиця в жменi лiпша од журавля, що в небi... дь, Залiзняче, з миром i,
як поможе тобi господь, добийся волi хоча б сво©м!
- Це ж прiрву грошей треба, - сказав Тарас похмуро.
- Чи рiки кровi... Ввечерi приходь до мене. Зiйдемося усiм школярським
братством.
- Брат во рiзках Богорського!
- А що? I досi, як згадаю, всю спину менi пече.
- Зате зробився титарем.
- А ти поетом.
- Господи, а я то думав, звiдки вони беруться, вiршi!
- Все, все з вишневих рiзок, братику, - обняв Тараса Бондаренко.
Провiвши Гната до ворiт, Тарас зайшов у хату. Дiд спав на полику, не
роздягнувшись. З покутя свiтив очима Саваоф... Заплутавшись у павутиннi,
дзижчала тоскно муха...
Тихенько вийшов з хати. Поклав альбом та олiвець у свiй бувалий у не
одних бувальцях старий портфель... А може, i справдi збирати грошi не на
по©здку до вимрiяного роками Рима, а на братiв?.. Паскудно як звучить
звичайне слово, коли його ужити в паскуднiм дiлi! Грошi на брата... Мовби
це на коня, корову!.. Людьми торгують нелюди!.. Почому брат? А що ви
просите за цю сестру?.. Як скинете хоч п'ять карбованцiв, то я вiзьму...
диний шлях добути грошi - портрети панськi! Взяти в одних панiв, дiстати
панзлем iз гаманцiв, набитих туго, й вiддати в iнший гаман. Мета така
висока, що задля не© можна й залiзти в твань, в якiй живе i борса ться
вельможне панство!.. Вiн малюватиме одну за одною надутi, ситi пики й
лупитиме з них, скiльки зможе. Грошi в них все одно украденi, чужi,
крiпацькi, зiбранi iз поту й слiз. Проп'ють ©х, десь змарнують на чужинi,
а так - пiдуть на волю. Чудово!.. Нинi можна й полишити сво село, братiв,
сестер й по©хати, як домовлялися, в оте Убiжище, де жде Гребiнка. Вiн
обiцяв представити його панам-сусiдам, якi зберуться скоро на пишний бал
iз приводу чи iменин, чи ювiлею якогось дуки. хати!.. I не казати сво©й
рiднi нi слова, щоб ©х отак не мордувало тяжке ждання, як мордувало колись
його. Добуде й скаже. Воля дорожча Рима!..
Хто ж це iде селом, так гупаючи? Для череди ще нiби рано... Може,
ввiйшли в село гусари?.. Брязь, брязь рушницями...
- Кругом!
Гуп, гуп... А-а, вартових мiняють! Жандармам теж не спиться. Недремне
око його величностi государя!.. Добре, що не всевидяще... Пiвцарства вже
було б на каторзi! По всiй iмперi© клянуть царя, мiнiстрiв, тупу чиновну
братiю. Все прогнило, погрязло в брехнi, моральнiй ницостi та в хабарах!..
А кажуть, все благоденству ... Крiпак радi сво©й неволi, солдат
безглуздiй муштрi, усi малi народи - високiй царськiй милостi, що
внеможливила духовний ©хнiй розвиток, звела до стану бидла, яке ще ©сть,
працю , множиться, але душi не ма уже давно!..
...Гребiнка його зустрiв, мов брата. Нiщо тут, власне, i не нагадувало
про панський двiр. Все просто, щиро, по-старосвiтськи. Не дiм, а добра
хата, не флiгель для при©жджих, а звичайнiсiнька собi хатина, розписана,
немов яйце на великдень. I господиня, стара вдова, турбу ться не про
ма тки-статки, а лиш про те, щоб усi були на©денi по саме годi. Правда,
дворових душ п'ять чи шiсть. Та що це за дворовi! Рiдня чи добрi
приятелi... вген прослав рядно в саду, пiд грушею, лежить у синiх
шароварах та вишиванцi... Рай на землi! Утечище од всiх скорбот, що ними
свiт переповнився. Рай серед пекла... Праведник, який не творить зла й
заплющу смиренно очi на муки ближнiх... Праведник?..
- Лягай, Тарасе, та вiдпочинь з дороги, - посунувся на край ряднини. -
Завтра у нас похiд у Мойсiвку, де буде справжнiй шарварок. Такого ти не
бачив i в Петербурзi!.. Обiдати нас погука паньматка...
Тарас сiв поряд. Раптом йому одкрився духовний свiт Гребiнки, якого вiн
ранiше нiяк не мiг збагнути. Вони давно знайомi, вген зробив для нього
багато справдi доброго, не раз пiдтримував, намовив Мартоса на видання
тепер уже вiдомого всiй Укра©нi "Кобзаря", i, попри все це, друзями вони
не стали. Мабуть, причина в цьому хуторi, в Убiжищi, якого навiть у
Петербурзi не покидав вген нiколи, прагнучи прожить життя без зайвих бур,
без ризику. Вiн добрий, чуйний, лагiдний, залюблений у степ, садок та хату
на березi крутому Оржицi... Малорос, сказати можна, хрестоматiйний, такий,
якими нас хотiли б бачити i друзi, й недруги... А де ж отi, засмаглi,
дужi, з шаблею в мiцнiй руцi, з розмаяним на вiтрi чубом? Де лицарi, що
йшли на смерть, на муки за рiдний край, за волю, за те, щоб плем'я наше не
стерлося з лиця землi, щоб слово не онiмiло в нiмих устах нащадкiв? Хiба
©х кров не обiзветься у жилах правнукiв, не збурить ©хнi душi бажанням
люто вирватися iз панських пут, з кайданiв?..
- Ти спиш? - спитав.
- Дрiмаю... - сказав господар. I запитав: - А що?
- Ти сам дрiма ш i присипля ш iнших.
- Лягай i спи...
- Спасибi. Колись iз нас смiятимуться, що ми проспали свiй рiдний
край!.. Вже й так нас звуть тетерваками й мають скрiзь за нiщо...
- Я ж говорив: не ©дь, Тарасе, на Укра©ну, - сказав вген не скоро. -
Ти ж не послухався...
- Боятись глянути у вiчi правдi?
- Правду не всяк витриму ...
- То що ж менi, сховатися у нору?
- Ще ваш Григорiй Сковорода вважав безпечнiшим гнiздо мостити в травцi,
а не вгорi, де кiбчики чигають хижим оком...
- А як на мене, то лiпше смерть у кiгтях кiбця, нiж пiд копитом вола чи
хряка!
- Лiпше прожить життя i вмерти сво ю смертю.
- Прожить?_ _Чи_,_ може, проживотiти?
Гребiнка не вiдповiв. Дрiмав собi, i жодна рисочка не ворухнулась на
його лицi. Нараз ледь-ледь здригнувся i насторожився.
- Обiдать час! - промовив i спритно встав.
- Не кликали ж...
- Борщем запахло. Отже, пора творить молитву i приступати.
Не встигли вийти з саду, як справдi стрiли покликача.
- О! - пiднiс врочисто палець i усмiхнувся господар гостевi...
...У Мойсiвку вони при©хали пiсля снiданку. вгена Павловича вiтали
вельми радо. Чутка, що вiн прибув, пiшла палацом, i гостi висипали з усiх
кiмнат та зали, щоб глянути на вславленого письменника.
Тарас тримався осторонь. Розцiлувавшись з якимсь панком, Гребiнка взяв
його за плечi i пiдштовхнув легенько у бiк Тараса.
- Знайомтеся! Це Олександр Афанась в-Чужбинський. А це... Тарас
Шевченко.
- Кобзар?! - засяяв Афанась в.
Тарас обняв його: вiн перший iз землякiв прислав йому iз Укра©ни вiдгук
на першу книжку. Вiршем!
- Спасибi вам, Олександре... То був для мене голос землi мо ©, серця,
що усмiхнулося менi навстрiч.
- Прошу до мене, хлопцi! - узяв нових гостей пiд руки Олександр. -
Уми тесь з дороги, струсите з одежi пил. Я маю тут хоч невеличку, проте
окрему "комнату", сирiч свою свiтличку.
Палац Волховсько©, на диво, був якийсь легкий, прозорий нiби. Може,
його таким робили великi, свiтлi вiкна, а може, те, що в нiм жили
бездумно, пускаючи на вiтер тисячi та й сам ма ток, бо господиня не
вболiвала, що i кому залишить пiсля себе. У не©, власне, була одна турбота
- розтринькати сво майно, i з цим веселим замiром вона справлялась легко,
незважаючи на свiй уже похилий вiк.
Причепурившись, Гребiнка тут же спустився вниз.
- Як прочитав, Тарасе, я твiй "Кобзар", щось сталося таке, таке зi
мною!.. - розхвилювався Чужбинський. - Сиджу, не бачу свiту, i серце ледь
не вискочить менi з грудей... "Ось вiн, прийшов, явився!.. - сну ться
думка. - Господи, невже таки ти зглянувся на Укра©ну!.."
- Спасибi... я... - не знав Тарас, що мовити. Не сподiвався, ©дучи
сюди, почути такi слова.
- Всi тут немов прокинулись вiд "Кобзаря"!..
- Дозвольте? - з'явилася в порозi усмiшка ледь не до вух, а слiдом
вповзло пузце.- Тут, кажуть, Тарас Григорович?
Тарас пiдвiвся.
- Закревський, Вiктор. Прошу не плутати мене з Платоном, мо©м
диноутробним братиком, що зневажа мене за те дино, що я не вдався в
нього, - обняв Тараса, нiби вони давно знайомi. - То ось який вiн, Тарас
Шевченко! - вiдсторонився, щоб роздивитися. - В такiй звичайнiй чарцi таке
вино!!
- Софiя вам доводиться...
- Моя сестра, - махнув рукою Вiктор.
- Читав ©© роман i повiсть. Гарно!
- Як сходить сонце, зорi одразу блiднуть...
- Можна? - ввiйшов новий вiдвiдувач.
- Пан Лукашевич, - представив його Закревський, i, як здалось Тарасовi,
не без iронi©.- Вiдомий вам етнограф. Мiж iншим, теж Платон, як i мiй
брат...
- Платон Якимович, - вклонився гречно.
Тарас також вклонився.
- Поручкайся, старий самiтнику, зi славним нашим гостем! - гукнув