Страница:
пiдперла голову кулачком - заслухалась...
- А було це недалеко вiд Будища. Там в яру ще й досi озеро. А над ним
лiс невеликий...
- Гупалiвщина! - пiдкинув котрийсь з дядькiв.
- Еге ж, еге ж, - зрадiв пiдтримцi дiдусь i запитав: - А чому вiн
зветься так - Гупалiвщина?
Дядьки знизали плечима, перезирнулися. Гупалiвщина, та й годi...
- Отож-то й ! - пiднiс угору палець старий. - Як спалила шляхта
вiльшанського титаря, на другий чи на третiй день примчав iз хлопцями
Залiзняк. Розпитав, чи нема поблизу панкiв-ляшкiв (а ©х ще вчора всiх
перерiзали), коня пiд боки острогами й полетiв зi сво©ми Старим шляхом,
нiби на Звенигородку. Минули хутiр Боровикiв i звернули понад яром на
Будище. Оточили нишком той лiсочок над озером i почали пiдкрадатися. Ну, а
в лiсi - анi душi! Коли гульк - на деревах, неначе грушi, сидять пани
вродзонi. Позбивали! -А як упоралися iз шляхтою, таки ж у тому лiсi
знайшли льохи пота мнi, в яких грошей було повнi скринi... Й подалися на
Лисянку...
- А чому ж Гупалiвщина? - розвiв руками котрийсь iз дядькiв.
Iншi дружно зареготали.
- Пани ж, як падали, гупали... - пригладив сивi вуса дiдусь.
Притихли знову. Та старий не почав ново© iсторi©. Озирнувся на темнi
вiкна i попросив:
- Ану погляньте котрийсь, чи не свiта ...
- Ще й першi пiвнi не кукурiкали! - засмiявся той самий дядько, що
перепитував про Гупалiвщину.
Цього разу нiхто й не глянув на нього. Господар вийшов з хати, постояв
трохи в дворi, пройшов пiд вiкнами на причiлок i повернувся.
- Нi. Темно й тихо...
Дядьки зiтхнули i попiдводились...
Пiсля водохрещ, коли стояли морознi сонячнi днi, прийшов кобзар у село.
Вiн нiколи до цього не бував зимою в Кирилiвцi. З'являвся завжди разом iз
жайворонками, нiби також лiтав на зиму в теплi кра©. Оксана перша стрiла в
селi його, запросила в хату заночувати. Було вже пiзно, i старий не
вiдмовився.
- Добрий вечiр вам, люди добрi!
- Ласкаво просимо, дiду, - пiшов йазустрiч Оксанин батько, зняв з
Перебендi торбу та кобзу, взяв пiд руку й провiв до столу.
Дiтлахи тим часом оточили поводиря. Розтерли руки, розкутали, спитали,
як звати, i гуртом, немов горобцi, шугонули у тепле просо на пiч.
Тарас прийшов, як тiльки стало темнiти. Вже кiлька днiв не був вiн у
Коваленкiв, а це неначе хтось узяв його за руку i вивiв зi школи на
знайому дорогу.
Кобзар якраз узявсь до миски з борщем.
- От спасибi, от спасибi... - сяяв вiд задоволення. - Знакомитий борщик
у вас!.. - Раптом вiн насторожився й, зупинивши повну ложку на пiвдорозi,
обернувся в той бiк, де присiв на край ослона Тарас.
- Це ти, Тарасе? - запитав, немов побачив, та не впiзнав.
Коваленки перезирнулися: вiн нюхом чу , чи що?
- Вiн, вiн, дiдусю! - закивала Оксана, подаючи на пiч малому
Йвасю-поводиревi пшоняну кашу i кварту теплого молока.
- Ну, що там дi ться в свiтi? - запитав господар якомога байдужiше,
коли старий на©вся й напився.
Кобзар нiчого не вiдповiв. Намацав шапку й кобзу, прокашлявсь тихо,
перехрестився й подякував за вечерю. Лише потому похмуро буркнув у
вiдповiдь:
- Слiпий я, синку, незрячий...
- А ми тут волi ждали, надiялись... - обiзвався журно господар.
У хатi зробилось тихо. Навiть дiти не вовтузились на печi.
- Спiткнулась воля... - сказав неголосно Перебендя. - Умилась кров'ю та
й в кайдани озулася...
У хатi знову зависла тиша. Тiльки чути було, як на ставу трiскався лiд,
нiби хтось мерзлим груддям кидав у домовину...
- Розбили пiд Ковалiвкою... - промовив згодом кобзар. - А iнших, ©хнiх
друзiв та однодумцiв, ще десь у груднi, у Петербурзi...
Тарас поглянув на Коваленка. Сусiд беззвучно плакав...
...Чию многострадальну душу доведеться йому сьогоднi супроводжувати
сво©м читанням в царство небесне, Тарас не знав до самого вечора. Дяк
потинявсь по школi, помугикав грайливу пiсеньку, яку можна спiвати лише на
вухо, та й то не кожному, i вклавсь на полику спати. А в Тараса набралось
стiльки дiла, що не мав хвилини забiгти хоча б до сусiдiв i дiзнатися, хто
помер. Правду кажучи, Тарас не дуже i переймався тим. В його життi
недовгiм було вже стiльки смертей, стiльки близьких i рiдних
вiдмучилося!..
Рубав гiлляччя, доки аж не стемнiло. Повносив дрова до хати, знайшов
навпомацки псалтир i пiдступив до хазя©на. Збудить дяка не так-то просто,
та ще коли йому не сняться цигани. Тут треба вмiння i неабияке.
- Акиш, проклятi! Киш! Киш! - задригав дяк ногами, коли Тарас почав
стягати з нього кожуха. - Послухай, ти! Ти, ти, що хвостик скручений
бубликом... Не п'яль сво©х чортячих баньок! Пiдлiзеш ще - як двину!
I смiх i грiх! Дяковi знову сняться чорти. Тарас побiг до печi, знайшов
на припiчку соломину i встромив у нiздрю грiшниковi. Дяк запручався,
забурмотiв прокляття i врештi так чхнув, що сам прокинувся i сiв на полику
з переляку.
- Бр-р-р! - струснув патлатою головою, немов собака, вилiзши з рiчки. -
Це ти? - спитав, уздрiвши Тараса. - Да воскресн т бог i растачаться вразi
го... - почав було молитву, а потiм сплюнув i, мов згадавши щось, уп'явсь
очима в хлопця: - Що, ранок вже? Пора до утренi?
- Та нi... Ще вечiр, - вiдступив на кiлька крокiв Тарас.
- То якого ж бiса! - аж пiдскочив дяк вiд обурення.
- Над ким читати псалтир?
Богорський довго чухав потилицю, кривився, м'явся - не мiг згадати
усопшо©.
- Ну, та... ота... Ну, як же в бiса ©©? Та сама, що й богородиця! Ну,
як же ту, непорочну?
- Марiя?
- Еге! Еге! - зрадiв Богорський i покотився, неначе вiз, якого витягли
з тванi. - Коваленкова мати! Живе отам, край дороги, що на Вiльшану. Ну,
хата вгрузла в землю i рудий собака, що хапа , навiть не гавкнувши...
Тарас не слухав бiльше дяка. Вражений, скорiше вийшов iз хати.
Це ж, це ж умерла бабуся Оксанина!.. Сухенька, жвава бабця Марiя, що
так любила слухати, як хтось чита книжку. Псалтир, житiя i навiть
граматику вона сприймала, як боже слово, i вважала кожного, хто умiв хоч
трохи читати, напiвбогом-напiвлюдиною. А найдужче вона любила слухати
вiршi. Заплющивши очi й затамувавши подих, вона сидiла, мов кам'яна, й
лише на висохлiм ©© лицi свiтилось тихе блаженство...
I ось умерла бабуся, якiй було за чим на свiтi жалiти...
Тарас не йшов до не©, а бiг. Не мiг змиритися, повiрити,_ _що_ _вже ©©
нема .
Зустрiла його Оксана. Змарнiла вся, заплакана.
- Вона просила, щоб ти псалтир прочитав... - сказала в сiнях пошепки.
У хатi було багато людей: Йому дали дорогу, як дяковi чи батюшцi, зняли
свитину й запалили бiльше свiчок, щоб видно було читати. Тарас тремтiв вiд
хвилювання й холоду, який, здавалося, пронизав його наскрiзь, доки йшов
вiд школи до Коваленчихи. Щоб не впустити псалтиря на долiвку, вiн поклав
його бiля труни й почав незграбно терти руку об руку. Коли трохи нагрiвся
та заспоко©вся, набравсь хоробростi й зиркнув на бабу Марiю. Вона лежала
наче жива. Ось-ось, здавалося, розплющить очi, всмiхнеться тихо йому i
попросить почитати Сковороду. Крадькома Тарас оглянув тих, хто прийшов
вiддать останню шану бабi Марi© i провести в останню путь. Схрестивши
вузлуватi руки на животi, стояв Оксанин батько, дививсь на матiр й не
помiчав великих сльозин, що, нiби краплi воску зi свiчки, спадали просто
йому на руки. Iз-за його широко© спини визирала Оксана. Вона вже не
плакала, тiльки схлипувала та раз по раз витирала червонi очi. З обох
сторiн завмерли в тихiй жалобi близькi й далекi родичi та сусiди.
Спохватившись, Тарас узяв iз лави псалтир, повернувся до свiтла i
розкрив на першiй сторiнцi...
Скiнчив читати уже при денному свiтлi. Важко човгаючи натомленими
ногами, пройшов до полика, знайшов у купi одягу свою свитину, шапку й,
одягнувшись, ступив до дверей. У головi шумiло, стискало скронi, язик у
ротi ледь повертався. Востанн глянув на домовину й попрощався з бабунею.
Уже в холодних сiнях наздогнала його Оксана. Тицьнула вузлик з грiшми,
дала пiд руку теплу паляницю i перев'язаний нитками згорток.
- Тут ремiнь, пришви на чоботи... Тобi бабуся Марiя оставили...
Лише надворi, коли дихнув в обличчя теплий вiтрець, Тарас поволi
вiдтанув. Морозу начебто й не було. Низько стелився дим з коминiв i пах
так смачно, що наморочилось у головi. Хтось пiк гречанi млинцi... У когось
цибуля смажилась... Життя i смерть... I завжди поруч! Згадався страшний
той вечiр, коли ходили вони з Богорським просити хлiба в Тарасiвку. Одне,
поживши на свiтi, вмира , тим часом iнше народжу ться. Недарма ж кажуть,
що половина свiту плаче, а половина скаче... Ось пiшла на той. свiт добра
людина, а йому i журно, й весело. Жаль бабусi, ще й дуже жаль. А весело
тримати в руках добрячi пришви на чоботи! Подумать тiльки, ще ж не мав вiн
сво©х чобiт. Ходив завжди в чи©хось недоносках...
Приталий снiг сiдав пружисто, i кожен крок лишавсь на ньому, мов на
паперi. Цвiрiнчали весело горобцi, стрибали зграйками на дорозi й раз по
раз чистили пiр'ячко. Тарас ковзнувсь по стежцi, й пташки ураз знялися й
перелетiли на кущ бузку, що вже стояв без снiгу. Тарас хотiв ковзнутись
ще, та вчасно стримав себе, бо ледь не випустив хлiб. Поправляючи пiд
пахвою запашну паляницю, побачив пса, що йшов слiдом за ним по дорозi.
Худий, облiзлий, з голодним блиском в очах, вiн спинився за кiлька крокiв
вiд хлiба й завиляв безсило хвостом. Тарас був певен, що пес не бачить
його, а тiльки хлiб, який стирчить з-пiд пахви.
Поклавши пришви на стежку, вiдламав вiд буханця чималий шматок i кинув
псовi просто пiд ноги. Собака навiть не вiдсахнувся. Схопив зубами й
лапами i ©в, заплющивши очi.
Богорський стрiв Тараса в порозi.
- Давай, - простяг вiн руку до хлiба. Нахмурив брови, коли побачив, що
хлiбина надламана, але простив i вп'явсь зубами в хрустку скоринку.
Тарас вiддав дяковi хустину з грiшми, а згорток з пришвами сховав за
спину й ступив назад до дверей.
- Давай! - промовив владно Богорський i схопив Тараса за руку.
- Це пришви, пришви на чоботи! - запручався Тарас. - Менi дали, менi
бабуся оставила!
Богорський мовчки розгорнув чистеньку бiлу шматину, оглянув ремiнь i,
пiднiсши вгору тремтячий довгий палець, прорiк:
- Блаженни непорочни, в путь ходящi© в закон господн м! - Подумав
трохи, почухав спину об дубовий одвiрок i додав, ламаючи хлiб: - сть
путь, мнящiйся битi прав, посл дняя же го - ад...
Тарас заплакав мовчки. Скинув свиту, почав розпалювати пiч. Ну що ти
вдi ш з цим патлатим п'яницею!
Тим часом Богорський вкинув останнiй кусень у рот, одягнув кожуха й,
поклавши пришви за пазуху, взявся за шапку. Нараз спинивсь, задумався. На
обличчi в нього промайнула тiнь яко©сь внутрiшньо© боротьби, рука немов
сама собою потяглась до кишенi. Зiтхнувши тяжко, дiстав хустину з грiшми,
розв'язав i вийняв мiдного п'ятака.
- Вiзьми на бублики... - простягнув монету Тарасовi й потупив очi,
засоромившись сво © щедростi й доброти.
Тарас удав, що прислуха ться, як сичать розталi дрова в печi. Подавися
тим п'ятаком!
Богорський плюнув, кинув мiдяк на припiчок i вийшов з хати, не
зачинивши дверей...
...Весна - що рiдна мати для сироти. Приголубить ясним промiнням,
теплим вiтром розчеше, заколише тихим дзвоном струмкiв i надiю вселить у
серце. А коли збiжать струмками снiги i навшпиньки стане озимина,
потягнувшись пружно до неба, цiлий свiт тодi належить бiдному сиротi.
Манить далеч, мерехтлива, закосичена сонцем, вабить левада, вкрита рястом
та хрещатим барвiнком, кличе поле, над яким видзвоню жайворон... I
розбуха серце, як закута зимою брунька, розцвiта цвiтом пишним, iм'я
якому - любов. Любов до вiтру, до маленьких перших листочкiв, до пухнастих
вербових котикiв, до гусей, якi з веселим криком повертаються з вирiю, до
людей, що йдуть за плугом по борознi чи ронять тепле зерно в пахучу чорну
рiллю...
Цiни ©й не було б, веснi, коли б не мала вона субот - воiстину днiв
чорних для школярiв.
Ще рано-вранцi дяка гукнули до Кошицiв. Хлопцi ждали, сумнi,
пригнiченi. Однi тинялись мовчки по школi, iншi, повиймавши саморобнi
ножi, вкотре обдивлялись рiзки, щоб на жоднiй не лишилося i сучечка: вишня
- це тобi не верба. Не виглядали вчителя: щоб вернувся вiн не сердитий. А
то як прийде злющим - пам'ятатимеш до нових вiникiв.
Богорський довго не заходив до школи. Чортихаючись i бурмочучи щось сам
до себе, подався спершу в хату, потiм вийшов надвiр, постояв трохи, тоскно
дивлячись на шинок, сердито сплюнув i пiшов рiшуче назад.
Грiзно блискаючи очима, вiн постав на порозi, зачинив на клямку дверi й
ступив до Гната.
- Ану, раб божий, постав ослона й лягай! - сказав спокiйно, з
притиском, так, що в хлопцiв серце миттю опинилося в п'ятах.
Зцiпивши зуби, Гнат винiс на середину школи ослiн, спустив штани до
колiн i впокорено лiг. У покорi тiй був для нього сьогоднi диний рятунок.
Зумiв уплести червону стрiчку сонному дяковi в косу, зумiй тепер спокiйно
влежати пiд рiзками.
Богорський вибрав найзамашнiшу, хльоснув нею в повiтрi, поплював на
руки, розмахнувся i крикнув: "Четверту заповiдь!" - мов не мiг без цього
ударити.
- Помнi день суботнiй... -промовив глухо хлопець i в ту ж мить вчепивсь
руками в ослiн.
Богорський сiк сьогоднi натхненно. Вся Гнатова спина одразу покрилася
смугами, а потiм чвиркнула кров. Лише тодi Богорський пожбурив рiзку й
пiшов у куток до води.
- Катюга... - сказав, пiдводячись Гнат.
- Хто? Хто це сказав? -уп'явсь очима, нiби кiгтями, в Гната, збагнувши,
видно, що саме вiн вiд злостi i болю мовив те слово. - Мало всипав?
Добавити?
- Це я, - промовив тихо Тарас i пiшов до ослона.
Дяк довго дивився то на одного, то на другого, нiби жалiючи розлучатись
з Гнатовою спиною, потiм заревiв, як поранений звiр, i схопив свiжу рiзку.
У недiлю, зразу ж пiсля обiднi, старенький Кошицiв наймит запрiг кобилу
у вiзок, накрив сидiння з сiна квiтчаним килимом i пiд'©хав до брами. Iз
церкви вийшов заклопотаний батюшка, вмостивсь на возi й нетерпляче став
вдивлятися у бiчнi дверi, з яких давно мав вийти Богорський. Нарештi той
з'явився, облизуючись. Пiп сердито буркнув на нього й звелiв вiзницi
рушати. Дяк незграбно стрибнув на вiз уже на ходу.
Тарас пiрнув у юрбу, що все ще гомонiла на папертi, роздiлившись на
купки. Було цiкаво: куди це Кошиць з Богородським по©хали? Та люди, як на
зло, розмовляли про все, крiм того, що вiн хотiв почути. Власне, до попа
йому було байдуже, а от дякова доля його цiкавила. Коли б по©хав
надовго... Господи! Скiльки можна обходити свiту, скiльки побачити! В
кишенi муляв п'ятак - ще з тих грошей, що дала Оксана за читання над
бабою, - на нього можна роздобути в шинку паперу...
- пископ буде у Вiльшанiй про©здом, - почув нарештi Тарас. Озирнувся -
то титар мовив до когось. - З усiх приходiв довколишнiх духiвництво
збира ться...
Отже надовго! Тарас дiстав з кишенi монету i, затиснувши ©© в кулацi,
пiшов неквапно до шинку. Болiла спина, не давала пiдбiгти. А так хотiлося
скорiше вийти в поле, за леваду, ген туди, де говорить з вiтром тополя!..
Ось вiзьме паперу у шинкаря, пiде й змалю ©©. А поруч з нею - Оксану!..
Тим часом щось тихенько заскiмлило. Тарас спинивсь, прислухався. Нiде
нiкого. Хiба що там, навпроти шинку на вигонi. Наддав ходи - плач стало
чути дужче...
На морiжку пiд вбогим тином сидiла жiнка з дитиною. Худа, аж чорна вiд
пилюки та сонця, вона стромляла пусту торбинку грудей в рожевий ротик
дитини й сама беззвучно плакала. Над нею бiлобiло цвiла черешня й бринiли
бджоли, а в синiм небi, неначе гори, пливли врочистi хмари й шугали весело
ластiвки...
Тарас звернув з дороги i пiдiйшов до жiнки. Вона звела на нього очi й,
знiяковiвши, прикрила груди хустиною. Тiльки зараз помiтив, яка ця мати ще
молода. Лiт сiмнадцять - не бiльше. Блакитнi очi, немов двi квiтки
барвiнку, голубiли на засмаглiм, чорнiм лицi, i стiльки в них уже було
журби та муки людсько©, що мурашки побiгли в хлопця по спинi.
Дитина знову заскiмлила...
Поклав на кущик споришу п'ятака й побiг майданом до греблi.
У ставку плескалось, нiби бавлячись, сонце. Вiтряк махав крильми,
тремтiв i тужився, а злетiти не мiг... Веселий вiтер, мов
зальотник-джигун, загравав до тополi, а вона пручалась, рвалась з його
обiймiв, розметавши коси по густiй блакитi небес...
I серце в грудях тихо-тихо вiдходило. Щемiло тiльки, як руки взимку,
коли з морозу в хатi заходять зашпори...
Постояв трохи на вершечку могили, знайшов у небi ледь помiтну тремтливу
грудочку, що вся дзвенiла, сипала дощем iз звукiв, й пiшов рiллею до лiсу.
Земля була пухка й волога, то тут, то там на нiй виднiлись гранчастi
зерна. Й на мить здалось Тарасовi, що вiн ступа розливом цвiту... Гудуть
довкола бджоли, i пахне медом... А потiм враз зашурхотiли стебла, й на
босi ноги впали важкi достиглi зернята...
А лiс бринiв, смiявся, плакав, виспiвував. Найдужче гупали одуди.
Меткi, барвистi, вони гасали лiсом, немов пiдпилi хлопцi на вечорницях.
Сварились, гнiвалися сороки, перегукувались поважнi, стриманi вивiльги, й
раз по раз пробував сво тендiтне горлечко соловей...
Внизу, на мертвiм листi, також буяло життя. Шмигали чорнi
кундоперки[6], рудi, опасистi ковалi тягли в сво© хати-кургани удвiчi,
втричi бiльшi "колоди" i не спинялись навiть вiдпочивати. Лiтали, бiгали,
лазили якiсь жучки й комашки, що теж радiли, мабуть, веснi. Цвiли фiалки
синьо, крiзь прiле листя рвалась угору тонка i гостра трава...
Чого тiльки нема в свiтi! I все живе, вмира й народжу ться... Все
хоче ©сти, пити та хоч маленький промiнчик сонця! I вистача всього для
всiх. Однi лиш люди... Звiдки й куди мандру ота нещасна покритка?..
У лiсi раптом зробилось сумно й темно. Притихло птаство. Замовкли
навiть одуди... Тягло iз яру вогкiстю i прохолодою...
Село вже спало, коли вертався з лiсу. В садках бiлiли тьмяно хати,
розшитi тiнями, й тополi ген по той бiк Кирилiвки здiймались вгору, немов
списи. Свiтилося лише в корчмi та ще... в дяковiй хатi, й чомусь не там,
де жили вони з Бо-горським, а з iншого боку.
Тарас спинився, здивований. Нiколи ще не бачив свiтла в школi! Побiг
майданом прямо на та мничий вогник.
Вiкно було прикрите чимось зсередини. Вловивши тихий гомiн,
прислухався. Кахикнув хтось, i знову стало тихо. Тарас пiдкрався до дверей
i шаснув у сiни.
- Ха-ха-ха! - зареготав хтось так, що задрижала хата.
- Ти що, звихнувся, пане дияконе? - спитав Богорський.
- Га-га-га! - гримiв диякон. - А пам'ята ш, Петре, як обригав ти рясу
протоi ре вi? Шовкову, бiлу!
- За що й був iзгнан, яко люципер з царства небесного! - додав тоненько
хтось третiй i захiхiкав не без лукавства.
- То будьмо ж! Сто болячок йому в печiнку! - сказав Богорський сердито.
I Тарас зрозумiв, що розмова ця дяку була не до вподоби. Задзвенiли чарки.
Хтось крякнув, випивши, i так поставив чарку на стiл, що той, напевно,
трiснув.
Дяки гуляють! Тарас намацав клямку дверей до хати i ненароком брязнув.
- Кого там носить нечиста сила? - спитав Богорський, розчинивши дверi у
темнi сiни.
- Це я, - озвався Тарас.
- То консул[7] мiй,- пояснив Богорський через плече.
- А йди-но, хлопче, сюди! - гукнув диякон, нiби в порожню бочку.
Поманив до себе Тараса й, пiднявши чарку, сказав: - А нумо, отроче!
Щоб не образить гостя, Тарас узяв горiлку, заплющив очi й випив. Немов
огню линули в горло. Розкривши рота, хапав повiтря. Дяки за боки брались
вiд реготу.
- На хлiба, хлiба на, закуси! - гукав диякон. Лице його здалось
Тарасовi багровим круглим мiсяцем, на якому вмостилася кучмата хмара
волосся. - Сiдай до столу! - посунувсь трохи диякон.
Тарас зиркнув на Богорського й, не стрiвшись з його очима, присiв на
край ослона.
- Не iскушай... - похмуро кинув сухорлявий, щуплий дячок, що сидiв
лiворуч диякона. Лицем вiн був похожий на Микиту-великомученика, якого
змалював недавно для церкви маляр iз Тарасiвки.
Диякон звiв докупи брови i вiдповiв багатозначно вiршем_ _Сковороди:
_Ах ты, тоска проклята! 0 докучлива печаль!_
_Грызеш мене измлада, как моль платья, как ржа сталь._
- Не забув "Божественных пъсней"! - всмiхнувсь Микита-великомученик.
- Боготворю! - прогув диякон i притьмом схопився за пляшку.
Тарас узяв шматочок сала, який поклав йому диякон опiсля хлiба, i ©в,
заплющивши очi, аби не так хитались вiкна, стiл i дяки. Одне - вiд того,
що випив, а друге - що й рiски в ротi не мав вiд самого ранку.
- Аби побачив де пристойний список Сковороди, - говорив, наливаючи
чарку, диякон, - ©й-богу, дав би два золотих!
Богорський швидко глянув на Тараса, але, зустрiвши його байдужий
погляд, закашлявся.
- Загнув ти, пане дияконе! - промовив згодом.
- От хрест святий! - перехрестився велетень.- Ще й цю вiддав би в
придачу! - вийняв з кишенi невеличку, проте грубеньку книжку. - Вгадайте,
хто робив оцi достойнi кунштики? - пiдняв диякон угору книжку й розгорнув
якраз на малюнку.
Богорський одразу розвiв руками, а Микита-великомученик придивлявся
довго й уважно. Аж пiдвiвся й потягнувся до книжки, як коза до листка на
вершечку куща.
- Не тужся, дяче, все одно не вгада ш! - засмiявся диякон. - Афанасiй
Мазницький! - сказав вiн так урочисто i голосно, нiби оголошував iм'я
патрiарха всiя Русi.
Дяки й роти пороззявляли вiд подиву.
- Отой плохий, задрипаний? - скривився, нiби розкусив кислицю,
Богорський.
- В якого подiльськi кози солому смикали_ _крiзь дiри в чоботях? -
пропищав Микита-великомученик.
- Що завжди був голодний, неначе вовк, i канючив у тебе недо©дки? -
спромiгся ще на запитання Богорський.
- Той, той! - потряс диякон книжкою. - Байстрюк, бродяга i голодранець!
А нинi - найлiпший гравер лаврськiй, стовп друкарнi, чудотворець i
любимець його величностi Аполлона!
- Воiстину путi господнi несповiдимi! - розвiв руками великомученик.
Тарас аж дихать перестав, слухаючи цю дияконову мову. Невже той славний
маляр був таким горопахою? Пройшов тернисту путь сироти вiд домiвки пiд
тином до палат друкарнi лаврсько©! Тарас був певен, що книжки друкують у
найкращих в свiтi палацах.
- Дайте поглянути, - попросив тихенько диякона.
Диякон гмикнув, поставив чарку, яку збирався перехилити в свою бездонну
горлянку, й подав Тарасовi книжку. А той уп'явсь очима в перший кунштик,
який потрапив пiд руку, i не мiг вiдiрватись...
- Куди кiнь з копитом, туди й рак з клешнею! - сердито кинув
Богорський.
Микита-великомученик тiльки хiхiкнув i потягся до пляшки. Один диякон
придивлявся до Тараса з цiкавiстю.
- Ти, може, теж малю ш? - спитав вiн раптом,_ _як здалося хлопцю
ласкаво.
Тарас хотiв було про все йому розповiсти й попросити поради, але
Богорський став на завадi.
- Тож вип' м! - вигукнув вiн.
- За альма-матер! - додав Микита-великомученик.
- За славетний малярський цех! - гукнув диякон захоплено, i задзвенiли
чарки.
- Смирися, хлопче, - сказав сердито Богорський, коли Тарас узявся
перегортати книжку.
Тарас поклав ©© на вiльне мiсце перед дияконом.
- Ну що ти, дяче! - заступився диякон. - Вiн смирний отрок...
- Ви спитали б краще в нашого економа! - посмикав вус Богорський i
розповiв, як падав шляхтич з коня.
- Гайдамака! Справжнiй тобi гайдамака! - опустив диякон руку Тарасовi
на плече. - То, кажеш, пан економ з коняки сторч головою?
- Не iскушай, - втрутився великомученик. - На все сть воля божа. I
пан, i слуги вiрнi його - вiд господа...
- Або вiд чорта! - сердито кинув диякон. - Диявол теж не дрiма .
- Не плюй в колодязь... - примружив очi великомученик.
- Бо що?! - подавсь до нього диякон.
- Позбавлять сану...
- А це ось з маком! - пiдсунув пiд самий нiс великомученика
прездоровенну дулю. - Я чхать хотiв! - Але на кого вiн збирався начхати,
диякон так i не сказав. Хильнув чарчину горiлки, вкинув у рот огiрка й,
пiдвiвшись, набрав у груди повiтря i рявкнув так, що погасли свiчки: -
Многая л та, многая л та, мно-о-огая л -е-ета!
Замовк, а голос його ще довго гримiв у Тарасових вухах, аж поки
Богорський не простягнув сво багатозначне: "Да-а!"...
- Отож-то й ! - промовив гордо диякон. - Такi горлянки не валяються по
дорогах! Навiть коли вони i плюнуть часом у колодязь... - додав навмисне
для Микити-великомученика...
Той немов i не чув. Лупив кресалом об кремiнь й раз у раз роздмухував
трут.
Дяки лишилися на нiч. Микита-великомученик було зiбрався додому, але
одумавсь згодом i теж зостався. Власне, вiн повернувся з ночi по тiй
простiй причинi, що десь подiлась клята його Тарасiвка. Так ось чому дячок
був схожий на Микиту-великомученика! То маляр сам себе змалював!
Доки дячок мостився на двох ослонах, Тарас при тьмянiм свiтлi недогарка
уважно стежив за ним. Уперше ж бачив живого маляра. Вiн ©в i пив, кресав
вогонь i ось тепер ляга спати, як кожен смертний! У нього навiть руки
такi ж звичайнi, як i в людей, хiба що трохи тендiтнiшi...
Тим часом диякон удвох з Богорським прибрали посуд зi столу, i стiл
тривожно зойкнув пiд важучим гостевим тiлом.
- Х-хох! - зiтхнув диякон i погасив недогарок. - А пропади ти пропадом!
Отак i вдома, хоч цiлий вечiр рота не роззявляй... Наказанi суще!
Ох-хо-хох... Що ж то дi там моя благов рна?.. Воiстину за шматком кишки
сiм верст пiшки! -Тягнутись з Лисянки до Вiльшано©, щоб узр ть i
услишатi... Вже досi втяв би двi богородицi!..
- Не богохульствуй, - крiзь сон промимрив маляр з Тарасiвки.
- Та спи, таранько нещасна! - огризнувся диякон, проте затих.
Тарас лежав на свитi, кинутiй на черiнь, i згадував увесь вечiр вiд
тi © хвилини, коли в дверях з'явився Богорський i дужий голос гукнув: "А
йди-но, хлопче, сюди!" Велична постать маляра з Лисянки геть закрила собою
дячка з Тарасiвки i його "Iвана-во©на" та "Микиту-великомученика", якими
вславивсь вiн по всьому, мабуть, повiтi. А голос, голос! Тарас немовби i
досi чув, як б' ться дияконiв голос у затiснiй хатинi, мов птиця в
клiтцi... I серце, видно, в диякона добре, щире та щедре. Бач, чарку дав,
i хлiба, i сала... Богорський вiк прожив би, а до цього не додумався б!
Йому аби напхати власну пельку та завалитись спати на полику... Хропе он -
нiби свиняка рохка ... А той, що кози солому смикали! Байстрюк, бродяга...
А нинi - стовп друкарнi лаврсько©! В книжках малю ... Й паперу в нього,
напевне, скiльки загодно, i фарб, i пензлiв...
Думки пливли й пливли... Стелились спершу веселим сонячним маревом, а
потiм ©х поволi пойняв туман...
Спiвали другi пiвнi.
А третiх уже Тарас не почув...
...Голод, кажуть не тiтка. Хто був хоч раз голодний, той зна , яка то
мука - думать тiльки про кусень хлiба. Весь свiт тодi ста людинi не
- А було це недалеко вiд Будища. Там в яру ще й досi озеро. А над ним
лiс невеликий...
- Гупалiвщина! - пiдкинув котрийсь з дядькiв.
- Еге ж, еге ж, - зрадiв пiдтримцi дiдусь i запитав: - А чому вiн
зветься так - Гупалiвщина?
Дядьки знизали плечима, перезирнулися. Гупалiвщина, та й годi...
- Отож-то й ! - пiднiс угору палець старий. - Як спалила шляхта
вiльшанського титаря, на другий чи на третiй день примчав iз хлопцями
Залiзняк. Розпитав, чи нема поблизу панкiв-ляшкiв (а ©х ще вчора всiх
перерiзали), коня пiд боки острогами й полетiв зi сво©ми Старим шляхом,
нiби на Звенигородку. Минули хутiр Боровикiв i звернули понад яром на
Будище. Оточили нишком той лiсочок над озером i почали пiдкрадатися. Ну, а
в лiсi - анi душi! Коли гульк - на деревах, неначе грушi, сидять пани
вродзонi. Позбивали! -А як упоралися iз шляхтою, таки ж у тому лiсi
знайшли льохи пота мнi, в яких грошей було повнi скринi... Й подалися на
Лисянку...
- А чому ж Гупалiвщина? - розвiв руками котрийсь iз дядькiв.
Iншi дружно зареготали.
- Пани ж, як падали, гупали... - пригладив сивi вуса дiдусь.
Притихли знову. Та старий не почав ново© iсторi©. Озирнувся на темнi
вiкна i попросив:
- Ану погляньте котрийсь, чи не свiта ...
- Ще й першi пiвнi не кукурiкали! - засмiявся той самий дядько, що
перепитував про Гупалiвщину.
Цього разу нiхто й не глянув на нього. Господар вийшов з хати, постояв
трохи в дворi, пройшов пiд вiкнами на причiлок i повернувся.
- Нi. Темно й тихо...
Дядьки зiтхнули i попiдводились...
Пiсля водохрещ, коли стояли морознi сонячнi днi, прийшов кобзар у село.
Вiн нiколи до цього не бував зимою в Кирилiвцi. З'являвся завжди разом iз
жайворонками, нiби також лiтав на зиму в теплi кра©. Оксана перша стрiла в
селi його, запросила в хату заночувати. Було вже пiзно, i старий не
вiдмовився.
- Добрий вечiр вам, люди добрi!
- Ласкаво просимо, дiду, - пiшов йазустрiч Оксанин батько, зняв з
Перебендi торбу та кобзу, взяв пiд руку й провiв до столу.
Дiтлахи тим часом оточили поводиря. Розтерли руки, розкутали, спитали,
як звати, i гуртом, немов горобцi, шугонули у тепле просо на пiч.
Тарас прийшов, як тiльки стало темнiти. Вже кiлька днiв не був вiн у
Коваленкiв, а це неначе хтось узяв його за руку i вивiв зi школи на
знайому дорогу.
Кобзар якраз узявсь до миски з борщем.
- От спасибi, от спасибi... - сяяв вiд задоволення. - Знакомитий борщик
у вас!.. - Раптом вiн насторожився й, зупинивши повну ложку на пiвдорозi,
обернувся в той бiк, де присiв на край ослона Тарас.
- Це ти, Тарасе? - запитав, немов побачив, та не впiзнав.
Коваленки перезирнулися: вiн нюхом чу , чи що?
- Вiн, вiн, дiдусю! - закивала Оксана, подаючи на пiч малому
Йвасю-поводиревi пшоняну кашу i кварту теплого молока.
- Ну, що там дi ться в свiтi? - запитав господар якомога байдужiше,
коли старий на©вся й напився.
Кобзар нiчого не вiдповiв. Намацав шапку й кобзу, прокашлявсь тихо,
перехрестився й подякував за вечерю. Лише потому похмуро буркнув у
вiдповiдь:
- Слiпий я, синку, незрячий...
- А ми тут волi ждали, надiялись... - обiзвався журно господар.
У хатi зробилось тихо. Навiть дiти не вовтузились на печi.
- Спiткнулась воля... - сказав неголосно Перебендя. - Умилась кров'ю та
й в кайдани озулася...
У хатi знову зависла тиша. Тiльки чути було, як на ставу трiскався лiд,
нiби хтось мерзлим груддям кидав у домовину...
- Розбили пiд Ковалiвкою... - промовив згодом кобзар. - А iнших, ©хнiх
друзiв та однодумцiв, ще десь у груднi, у Петербурзi...
Тарас поглянув на Коваленка. Сусiд беззвучно плакав...
...Чию многострадальну душу доведеться йому сьогоднi супроводжувати
сво©м читанням в царство небесне, Тарас не знав до самого вечора. Дяк
потинявсь по школi, помугикав грайливу пiсеньку, яку можна спiвати лише на
вухо, та й то не кожному, i вклавсь на полику спати. А в Тараса набралось
стiльки дiла, що не мав хвилини забiгти хоча б до сусiдiв i дiзнатися, хто
помер. Правду кажучи, Тарас не дуже i переймався тим. В його життi
недовгiм було вже стiльки смертей, стiльки близьких i рiдних
вiдмучилося!..
Рубав гiлляччя, доки аж не стемнiло. Повносив дрова до хати, знайшов
навпомацки псалтир i пiдступив до хазя©на. Збудить дяка не так-то просто,
та ще коли йому не сняться цигани. Тут треба вмiння i неабияке.
- Акиш, проклятi! Киш! Киш! - задригав дяк ногами, коли Тарас почав
стягати з нього кожуха. - Послухай, ти! Ти, ти, що хвостик скручений
бубликом... Не п'яль сво©х чортячих баньок! Пiдлiзеш ще - як двину!
I смiх i грiх! Дяковi знову сняться чорти. Тарас побiг до печi, знайшов
на припiчку соломину i встромив у нiздрю грiшниковi. Дяк запручався,
забурмотiв прокляття i врештi так чхнув, що сам прокинувся i сiв на полику
з переляку.
- Бр-р-р! - струснув патлатою головою, немов собака, вилiзши з рiчки. -
Це ти? - спитав, уздрiвши Тараса. - Да воскресн т бог i растачаться вразi
го... - почав було молитву, а потiм сплюнув i, мов згадавши щось, уп'явсь
очима в хлопця: - Що, ранок вже? Пора до утренi?
- Та нi... Ще вечiр, - вiдступив на кiлька крокiв Тарас.
- То якого ж бiса! - аж пiдскочив дяк вiд обурення.
- Над ким читати псалтир?
Богорський довго чухав потилицю, кривився, м'явся - не мiг згадати
усопшо©.
- Ну, та... ота... Ну, як же в бiса ©©? Та сама, що й богородиця! Ну,
як же ту, непорочну?
- Марiя?
- Еге! Еге! - зрадiв Богорський i покотився, неначе вiз, якого витягли
з тванi. - Коваленкова мати! Живе отам, край дороги, що на Вiльшану. Ну,
хата вгрузла в землю i рудий собака, що хапа , навiть не гавкнувши...
Тарас не слухав бiльше дяка. Вражений, скорiше вийшов iз хати.
Це ж, це ж умерла бабуся Оксанина!.. Сухенька, жвава бабця Марiя, що
так любила слухати, як хтось чита книжку. Псалтир, житiя i навiть
граматику вона сприймала, як боже слово, i вважала кожного, хто умiв хоч
трохи читати, напiвбогом-напiвлюдиною. А найдужче вона любила слухати
вiршi. Заплющивши очi й затамувавши подих, вона сидiла, мов кам'яна, й
лише на висохлiм ©© лицi свiтилось тихе блаженство...
I ось умерла бабуся, якiй було за чим на свiтi жалiти...
Тарас не йшов до не©, а бiг. Не мiг змиритися, повiрити,_ _що_ _вже ©©
нема .
Зустрiла його Оксана. Змарнiла вся, заплакана.
- Вона просила, щоб ти псалтир прочитав... - сказала в сiнях пошепки.
У хатi було багато людей: Йому дали дорогу, як дяковi чи батюшцi, зняли
свитину й запалили бiльше свiчок, щоб видно було читати. Тарас тремтiв вiд
хвилювання й холоду, який, здавалося, пронизав його наскрiзь, доки йшов
вiд школи до Коваленчихи. Щоб не впустити псалтиря на долiвку, вiн поклав
його бiля труни й почав незграбно терти руку об руку. Коли трохи нагрiвся
та заспоко©вся, набравсь хоробростi й зиркнув на бабу Марiю. Вона лежала
наче жива. Ось-ось, здавалося, розплющить очi, всмiхнеться тихо йому i
попросить почитати Сковороду. Крадькома Тарас оглянув тих, хто прийшов
вiддать останню шану бабi Марi© i провести в останню путь. Схрестивши
вузлуватi руки на животi, стояв Оксанин батько, дививсь на матiр й не
помiчав великих сльозин, що, нiби краплi воску зi свiчки, спадали просто
йому на руки. Iз-за його широко© спини визирала Оксана. Вона вже не
плакала, тiльки схлипувала та раз по раз витирала червонi очi. З обох
сторiн завмерли в тихiй жалобi близькi й далекi родичi та сусiди.
Спохватившись, Тарас узяв iз лави псалтир, повернувся до свiтла i
розкрив на першiй сторiнцi...
Скiнчив читати уже при денному свiтлi. Важко човгаючи натомленими
ногами, пройшов до полика, знайшов у купi одягу свою свитину, шапку й,
одягнувшись, ступив до дверей. У головi шумiло, стискало скронi, язик у
ротi ледь повертався. Востанн глянув на домовину й попрощався з бабунею.
Уже в холодних сiнях наздогнала його Оксана. Тицьнула вузлик з грiшми,
дала пiд руку теплу паляницю i перев'язаний нитками згорток.
- Тут ремiнь, пришви на чоботи... Тобi бабуся Марiя оставили...
Лише надворi, коли дихнув в обличчя теплий вiтрець, Тарас поволi
вiдтанув. Морозу начебто й не було. Низько стелився дим з коминiв i пах
так смачно, що наморочилось у головi. Хтось пiк гречанi млинцi... У когось
цибуля смажилась... Життя i смерть... I завжди поруч! Згадався страшний
той вечiр, коли ходили вони з Богорським просити хлiба в Тарасiвку. Одне,
поживши на свiтi, вмира , тим часом iнше народжу ться. Недарма ж кажуть,
що половина свiту плаче, а половина скаче... Ось пiшла на той. свiт добра
людина, а йому i журно, й весело. Жаль бабусi, ще й дуже жаль. А весело
тримати в руках добрячi пришви на чоботи! Подумать тiльки, ще ж не мав вiн
сво©х чобiт. Ходив завжди в чи©хось недоносках...
Приталий снiг сiдав пружисто, i кожен крок лишавсь на ньому, мов на
паперi. Цвiрiнчали весело горобцi, стрибали зграйками на дорозi й раз по
раз чистили пiр'ячко. Тарас ковзнувсь по стежцi, й пташки ураз знялися й
перелетiли на кущ бузку, що вже стояв без снiгу. Тарас хотiв ковзнутись
ще, та вчасно стримав себе, бо ледь не випустив хлiб. Поправляючи пiд
пахвою запашну паляницю, побачив пса, що йшов слiдом за ним по дорозi.
Худий, облiзлий, з голодним блиском в очах, вiн спинився за кiлька крокiв
вiд хлiба й завиляв безсило хвостом. Тарас був певен, що пес не бачить
його, а тiльки хлiб, який стирчить з-пiд пахви.
Поклавши пришви на стежку, вiдламав вiд буханця чималий шматок i кинув
псовi просто пiд ноги. Собака навiть не вiдсахнувся. Схопив зубами й
лапами i ©в, заплющивши очi.
Богорський стрiв Тараса в порозi.
- Давай, - простяг вiн руку до хлiба. Нахмурив брови, коли побачив, що
хлiбина надламана, але простив i вп'явсь зубами в хрустку скоринку.
Тарас вiддав дяковi хустину з грiшми, а згорток з пришвами сховав за
спину й ступив назад до дверей.
- Давай! - промовив владно Богорський i схопив Тараса за руку.
- Це пришви, пришви на чоботи! - запручався Тарас. - Менi дали, менi
бабуся оставила!
Богорський мовчки розгорнув чистеньку бiлу шматину, оглянув ремiнь i,
пiднiсши вгору тремтячий довгий палець, прорiк:
- Блаженни непорочни, в путь ходящi© в закон господн м! - Подумав
трохи, почухав спину об дубовий одвiрок i додав, ламаючи хлiб: - сть
путь, мнящiйся битi прав, посл дняя же го - ад...
Тарас заплакав мовчки. Скинув свиту, почав розпалювати пiч. Ну що ти
вдi ш з цим патлатим п'яницею!
Тим часом Богорський вкинув останнiй кусень у рот, одягнув кожуха й,
поклавши пришви за пазуху, взявся за шапку. Нараз спинивсь, задумався. На
обличчi в нього промайнула тiнь яко©сь внутрiшньо© боротьби, рука немов
сама собою потяглась до кишенi. Зiтхнувши тяжко, дiстав хустину з грiшми,
розв'язав i вийняв мiдного п'ятака.
- Вiзьми на бублики... - простягнув монету Тарасовi й потупив очi,
засоромившись сво © щедростi й доброти.
Тарас удав, що прислуха ться, як сичать розталi дрова в печi. Подавися
тим п'ятаком!
Богорський плюнув, кинув мiдяк на припiчок i вийшов з хати, не
зачинивши дверей...
...Весна - що рiдна мати для сироти. Приголубить ясним промiнням,
теплим вiтром розчеше, заколише тихим дзвоном струмкiв i надiю вселить у
серце. А коли збiжать струмками снiги i навшпиньки стане озимина,
потягнувшись пружно до неба, цiлий свiт тодi належить бiдному сиротi.
Манить далеч, мерехтлива, закосичена сонцем, вабить левада, вкрита рястом
та хрещатим барвiнком, кличе поле, над яким видзвоню жайворон... I
розбуха серце, як закута зимою брунька, розцвiта цвiтом пишним, iм'я
якому - любов. Любов до вiтру, до маленьких перших листочкiв, до пухнастих
вербових котикiв, до гусей, якi з веселим криком повертаються з вирiю, до
людей, що йдуть за плугом по борознi чи ронять тепле зерно в пахучу чорну
рiллю...
Цiни ©й не було б, веснi, коли б не мала вона субот - воiстину днiв
чорних для школярiв.
Ще рано-вранцi дяка гукнули до Кошицiв. Хлопцi ждали, сумнi,
пригнiченi. Однi тинялись мовчки по школi, iншi, повиймавши саморобнi
ножi, вкотре обдивлялись рiзки, щоб на жоднiй не лишилося i сучечка: вишня
- це тобi не верба. Не виглядали вчителя: щоб вернувся вiн не сердитий. А
то як прийде злющим - пам'ятатимеш до нових вiникiв.
Богорський довго не заходив до школи. Чортихаючись i бурмочучи щось сам
до себе, подався спершу в хату, потiм вийшов надвiр, постояв трохи, тоскно
дивлячись на шинок, сердито сплюнув i пiшов рiшуче назад.
Грiзно блискаючи очима, вiн постав на порозi, зачинив на клямку дверi й
ступив до Гната.
- Ану, раб божий, постав ослона й лягай! - сказав спокiйно, з
притиском, так, що в хлопцiв серце миттю опинилося в п'ятах.
Зцiпивши зуби, Гнат винiс на середину школи ослiн, спустив штани до
колiн i впокорено лiг. У покорi тiй був для нього сьогоднi диний рятунок.
Зумiв уплести червону стрiчку сонному дяковi в косу, зумiй тепер спокiйно
влежати пiд рiзками.
Богорський вибрав найзамашнiшу, хльоснув нею в повiтрi, поплював на
руки, розмахнувся i крикнув: "Четверту заповiдь!" - мов не мiг без цього
ударити.
- Помнi день суботнiй... -промовив глухо хлопець i в ту ж мить вчепивсь
руками в ослiн.
Богорський сiк сьогоднi натхненно. Вся Гнатова спина одразу покрилася
смугами, а потiм чвиркнула кров. Лише тодi Богорський пожбурив рiзку й
пiшов у куток до води.
- Катюга... - сказав, пiдводячись Гнат.
- Хто? Хто це сказав? -уп'явсь очима, нiби кiгтями, в Гната, збагнувши,
видно, що саме вiн вiд злостi i болю мовив те слово. - Мало всипав?
Добавити?
- Це я, - промовив тихо Тарас i пiшов до ослона.
Дяк довго дивився то на одного, то на другого, нiби жалiючи розлучатись
з Гнатовою спиною, потiм заревiв, як поранений звiр, i схопив свiжу рiзку.
У недiлю, зразу ж пiсля обiднi, старенький Кошицiв наймит запрiг кобилу
у вiзок, накрив сидiння з сiна квiтчаним килимом i пiд'©хав до брами. Iз
церкви вийшов заклопотаний батюшка, вмостивсь на возi й нетерпляче став
вдивлятися у бiчнi дверi, з яких давно мав вийти Богорський. Нарештi той
з'явився, облизуючись. Пiп сердито буркнув на нього й звелiв вiзницi
рушати. Дяк незграбно стрибнув на вiз уже на ходу.
Тарас пiрнув у юрбу, що все ще гомонiла на папертi, роздiлившись на
купки. Було цiкаво: куди це Кошиць з Богородським по©хали? Та люди, як на
зло, розмовляли про все, крiм того, що вiн хотiв почути. Власне, до попа
йому було байдуже, а от дякова доля його цiкавила. Коли б по©хав
надовго... Господи! Скiльки можна обходити свiту, скiльки побачити! В
кишенi муляв п'ятак - ще з тих грошей, що дала Оксана за читання над
бабою, - на нього можна роздобути в шинку паперу...
- пископ буде у Вiльшанiй про©здом, - почув нарештi Тарас. Озирнувся -
то титар мовив до когось. - З усiх приходiв довколишнiх духiвництво
збира ться...
Отже надовго! Тарас дiстав з кишенi монету i, затиснувши ©© в кулацi,
пiшов неквапно до шинку. Болiла спина, не давала пiдбiгти. А так хотiлося
скорiше вийти в поле, за леваду, ген туди, де говорить з вiтром тополя!..
Ось вiзьме паперу у шинкаря, пiде й змалю ©©. А поруч з нею - Оксану!..
Тим часом щось тихенько заскiмлило. Тарас спинивсь, прислухався. Нiде
нiкого. Хiба що там, навпроти шинку на вигонi. Наддав ходи - плач стало
чути дужче...
На морiжку пiд вбогим тином сидiла жiнка з дитиною. Худа, аж чорна вiд
пилюки та сонця, вона стромляла пусту торбинку грудей в рожевий ротик
дитини й сама беззвучно плакала. Над нею бiлобiло цвiла черешня й бринiли
бджоли, а в синiм небi, неначе гори, пливли врочистi хмари й шугали весело
ластiвки...
Тарас звернув з дороги i пiдiйшов до жiнки. Вона звела на нього очi й,
знiяковiвши, прикрила груди хустиною. Тiльки зараз помiтив, яка ця мати ще
молода. Лiт сiмнадцять - не бiльше. Блакитнi очi, немов двi квiтки
барвiнку, голубiли на засмаглiм, чорнiм лицi, i стiльки в них уже було
журби та муки людсько©, що мурашки побiгли в хлопця по спинi.
Дитина знову заскiмлила...
Поклав на кущик споришу п'ятака й побiг майданом до греблi.
У ставку плескалось, нiби бавлячись, сонце. Вiтряк махав крильми,
тремтiв i тужився, а злетiти не мiг... Веселий вiтер, мов
зальотник-джигун, загравав до тополi, а вона пручалась, рвалась з його
обiймiв, розметавши коси по густiй блакитi небес...
I серце в грудях тихо-тихо вiдходило. Щемiло тiльки, як руки взимку,
коли з морозу в хатi заходять зашпори...
Постояв трохи на вершечку могили, знайшов у небi ледь помiтну тремтливу
грудочку, що вся дзвенiла, сипала дощем iз звукiв, й пiшов рiллею до лiсу.
Земля була пухка й волога, то тут, то там на нiй виднiлись гранчастi
зерна. Й на мить здалось Тарасовi, що вiн ступа розливом цвiту... Гудуть
довкола бджоли, i пахне медом... А потiм враз зашурхотiли стебла, й на
босi ноги впали важкi достиглi зернята...
А лiс бринiв, смiявся, плакав, виспiвував. Найдужче гупали одуди.
Меткi, барвистi, вони гасали лiсом, немов пiдпилi хлопцi на вечорницях.
Сварились, гнiвалися сороки, перегукувались поважнi, стриманi вивiльги, й
раз по раз пробував сво тендiтне горлечко соловей...
Внизу, на мертвiм листi, також буяло життя. Шмигали чорнi
кундоперки[6], рудi, опасистi ковалi тягли в сво© хати-кургани удвiчi,
втричi бiльшi "колоди" i не спинялись навiть вiдпочивати. Лiтали, бiгали,
лазили якiсь жучки й комашки, що теж радiли, мабуть, веснi. Цвiли фiалки
синьо, крiзь прiле листя рвалась угору тонка i гостра трава...
Чого тiльки нема в свiтi! I все живе, вмира й народжу ться... Все
хоче ©сти, пити та хоч маленький промiнчик сонця! I вистача всього для
всiх. Однi лиш люди... Звiдки й куди мандру ота нещасна покритка?..
У лiсi раптом зробилось сумно й темно. Притихло птаство. Замовкли
навiть одуди... Тягло iз яру вогкiстю i прохолодою...
Село вже спало, коли вертався з лiсу. В садках бiлiли тьмяно хати,
розшитi тiнями, й тополi ген по той бiк Кирилiвки здiймались вгору, немов
списи. Свiтилося лише в корчмi та ще... в дяковiй хатi, й чомусь не там,
де жили вони з Бо-горським, а з iншого боку.
Тарас спинився, здивований. Нiколи ще не бачив свiтла в школi! Побiг
майданом прямо на та мничий вогник.
Вiкно було прикрите чимось зсередини. Вловивши тихий гомiн,
прислухався. Кахикнув хтось, i знову стало тихо. Тарас пiдкрався до дверей
i шаснув у сiни.
- Ха-ха-ха! - зареготав хтось так, що задрижала хата.
- Ти що, звихнувся, пане дияконе? - спитав Богорський.
- Га-га-га! - гримiв диякон. - А пам'ята ш, Петре, як обригав ти рясу
протоi ре вi? Шовкову, бiлу!
- За що й був iзгнан, яко люципер з царства небесного! - додав тоненько
хтось третiй i захiхiкав не без лукавства.
- То будьмо ж! Сто болячок йому в печiнку! - сказав Богорський сердито.
I Тарас зрозумiв, що розмова ця дяку була не до вподоби. Задзвенiли чарки.
Хтось крякнув, випивши, i так поставив чарку на стiл, що той, напевно,
трiснув.
Дяки гуляють! Тарас намацав клямку дверей до хати i ненароком брязнув.
- Кого там носить нечиста сила? - спитав Богорський, розчинивши дверi у
темнi сiни.
- Це я, - озвався Тарас.
- То консул[7] мiй,- пояснив Богорський через плече.
- А йди-но, хлопче, сюди! - гукнув диякон, нiби в порожню бочку.
Поманив до себе Тараса й, пiднявши чарку, сказав: - А нумо, отроче!
Щоб не образить гостя, Тарас узяв горiлку, заплющив очi й випив. Немов
огню линули в горло. Розкривши рота, хапав повiтря. Дяки за боки брались
вiд реготу.
- На хлiба, хлiба на, закуси! - гукав диякон. Лице його здалось
Тарасовi багровим круглим мiсяцем, на якому вмостилася кучмата хмара
волосся. - Сiдай до столу! - посунувсь трохи диякон.
Тарас зиркнув на Богорського й, не стрiвшись з його очима, присiв на
край ослона.
- Не iскушай... - похмуро кинув сухорлявий, щуплий дячок, що сидiв
лiворуч диякона. Лицем вiн був похожий на Микиту-великомученика, якого
змалював недавно для церкви маляр iз Тарасiвки.
Диякон звiв докупи брови i вiдповiв багатозначно вiршем_ _Сковороди:
_Ах ты, тоска проклята! 0 докучлива печаль!_
_Грызеш мене измлада, как моль платья, как ржа сталь._
- Не забув "Божественных пъсней"! - всмiхнувсь Микита-великомученик.
- Боготворю! - прогув диякон i притьмом схопився за пляшку.
Тарас узяв шматочок сала, який поклав йому диякон опiсля хлiба, i ©в,
заплющивши очi, аби не так хитались вiкна, стiл i дяки. Одне - вiд того,
що випив, а друге - що й рiски в ротi не мав вiд самого ранку.
- Аби побачив де пристойний список Сковороди, - говорив, наливаючи
чарку, диякон, - ©й-богу, дав би два золотих!
Богорський швидко глянув на Тараса, але, зустрiвши його байдужий
погляд, закашлявся.
- Загнув ти, пане дияконе! - промовив згодом.
- От хрест святий! - перехрестився велетень.- Ще й цю вiддав би в
придачу! - вийняв з кишенi невеличку, проте грубеньку книжку. - Вгадайте,
хто робив оцi достойнi кунштики? - пiдняв диякон угору книжку й розгорнув
якраз на малюнку.
Богорський одразу розвiв руками, а Микита-великомученик придивлявся
довго й уважно. Аж пiдвiвся й потягнувся до книжки, як коза до листка на
вершечку куща.
- Не тужся, дяче, все одно не вгада ш! - засмiявся диякон. - Афанасiй
Мазницький! - сказав вiн так урочисто i голосно, нiби оголошував iм'я
патрiарха всiя Русi.
Дяки й роти пороззявляли вiд подиву.
- Отой плохий, задрипаний? - скривився, нiби розкусив кислицю,
Богорський.
- В якого подiльськi кози солому смикали_ _крiзь дiри в чоботях? -
пропищав Микита-великомученик.
- Що завжди був голодний, неначе вовк, i канючив у тебе недо©дки? -
спромiгся ще на запитання Богорський.
- Той, той! - потряс диякон книжкою. - Байстрюк, бродяга i голодранець!
А нинi - найлiпший гравер лаврськiй, стовп друкарнi, чудотворець i
любимець його величностi Аполлона!
- Воiстину путi господнi несповiдимi! - розвiв руками великомученик.
Тарас аж дихать перестав, слухаючи цю дияконову мову. Невже той славний
маляр був таким горопахою? Пройшов тернисту путь сироти вiд домiвки пiд
тином до палат друкарнi лаврсько©! Тарас був певен, що книжки друкують у
найкращих в свiтi палацах.
- Дайте поглянути, - попросив тихенько диякона.
Диякон гмикнув, поставив чарку, яку збирався перехилити в свою бездонну
горлянку, й подав Тарасовi книжку. А той уп'явсь очима в перший кунштик,
який потрапив пiд руку, i не мiг вiдiрватись...
- Куди кiнь з копитом, туди й рак з клешнею! - сердито кинув
Богорський.
Микита-великомученик тiльки хiхiкнув i потягся до пляшки. Один диякон
придивлявся до Тараса з цiкавiстю.
- Ти, може, теж малю ш? - спитав вiн раптом,_ _як здалося хлопцю
ласкаво.
Тарас хотiв було про все йому розповiсти й попросити поради, але
Богорський став на завадi.
- Тож вип' м! - вигукнув вiн.
- За альма-матер! - додав Микита-великомученик.
- За славетний малярський цех! - гукнув диякон захоплено, i задзвенiли
чарки.
- Смирися, хлопче, - сказав сердито Богорський, коли Тарас узявся
перегортати книжку.
Тарас поклав ©© на вiльне мiсце перед дияконом.
- Ну що ти, дяче! - заступився диякон. - Вiн смирний отрок...
- Ви спитали б краще в нашого економа! - посмикав вус Богорський i
розповiв, як падав шляхтич з коня.
- Гайдамака! Справжнiй тобi гайдамака! - опустив диякон руку Тарасовi
на плече. - То, кажеш, пан економ з коняки сторч головою?
- Не iскушай, - втрутився великомученик. - На все сть воля божа. I
пан, i слуги вiрнi його - вiд господа...
- Або вiд чорта! - сердито кинув диякон. - Диявол теж не дрiма .
- Не плюй в колодязь... - примружив очi великомученик.
- Бо що?! - подавсь до нього диякон.
- Позбавлять сану...
- А це ось з маком! - пiдсунув пiд самий нiс великомученика
прездоровенну дулю. - Я чхать хотiв! - Але на кого вiн збирався начхати,
диякон так i не сказав. Хильнув чарчину горiлки, вкинув у рот огiрка й,
пiдвiвшись, набрав у груди повiтря i рявкнув так, що погасли свiчки: -
Многая л та, многая л та, мно-о-огая л -е-ета!
Замовк, а голос його ще довго гримiв у Тарасових вухах, аж поки
Богорський не простягнув сво багатозначне: "Да-а!"...
- Отож-то й ! - промовив гордо диякон. - Такi горлянки не валяються по
дорогах! Навiть коли вони i плюнуть часом у колодязь... - додав навмисне
для Микити-великомученика...
Той немов i не чув. Лупив кресалом об кремiнь й раз у раз роздмухував
трут.
Дяки лишилися на нiч. Микита-великомученик було зiбрався додому, але
одумавсь згодом i теж зостався. Власне, вiн повернувся з ночi по тiй
простiй причинi, що десь подiлась клята його Тарасiвка. Так ось чому дячок
був схожий на Микиту-великомученика! То маляр сам себе змалював!
Доки дячок мостився на двох ослонах, Тарас при тьмянiм свiтлi недогарка
уважно стежив за ним. Уперше ж бачив живого маляра. Вiн ©в i пив, кресав
вогонь i ось тепер ляга спати, як кожен смертний! У нього навiть руки
такi ж звичайнi, як i в людей, хiба що трохи тендiтнiшi...
Тим часом диякон удвох з Богорським прибрали посуд зi столу, i стiл
тривожно зойкнув пiд важучим гостевим тiлом.
- Х-хох! - зiтхнув диякон i погасив недогарок. - А пропади ти пропадом!
Отак i вдома, хоч цiлий вечiр рота не роззявляй... Наказанi суще!
Ох-хо-хох... Що ж то дi там моя благов рна?.. Воiстину за шматком кишки
сiм верст пiшки! -Тягнутись з Лисянки до Вiльшано©, щоб узр ть i
услишатi... Вже досi втяв би двi богородицi!..
- Не богохульствуй, - крiзь сон промимрив маляр з Тарасiвки.
- Та спи, таранько нещасна! - огризнувся диякон, проте затих.
Тарас лежав на свитi, кинутiй на черiнь, i згадував увесь вечiр вiд
тi © хвилини, коли в дверях з'явився Богорський i дужий голос гукнув: "А
йди-но, хлопче, сюди!" Велична постать маляра з Лисянки геть закрила собою
дячка з Тарасiвки i його "Iвана-во©на" та "Микиту-великомученика", якими
вславивсь вiн по всьому, мабуть, повiтi. А голос, голос! Тарас немовби i
досi чув, як б' ться дияконiв голос у затiснiй хатинi, мов птиця в
клiтцi... I серце, видно, в диякона добре, щире та щедре. Бач, чарку дав,
i хлiба, i сала... Богорський вiк прожив би, а до цього не додумався б!
Йому аби напхати власну пельку та завалитись спати на полику... Хропе он -
нiби свиняка рохка ... А той, що кози солому смикали! Байстрюк, бродяга...
А нинi - стовп друкарнi лаврсько©! В книжках малю ... Й паперу в нього,
напевне, скiльки загодно, i фарб, i пензлiв...
Думки пливли й пливли... Стелились спершу веселим сонячним маревом, а
потiм ©х поволi пойняв туман...
Спiвали другi пiвнi.
А третiх уже Тарас не почув...
...Голод, кажуть не тiтка. Хто був хоч раз голодний, той зна , яка то
мука - думать тiльки про кусень хлiба. Весь свiт тодi ста людинi не