Шевчук Владимир. Син волi

великi сльозини.
- Йосипу... - заговорив вiн згодом спокiйним голосом, - сукно на
свитку, що я купив торiк у Вiльшанiй...
Тарас погладив голову Йосипа, що прича©вся поруч нього й дивився на
батька майже радiсними очима. Йому, напевне, було цiкаво, що в хату
набилось стiльки людей, що заговорив батько, який так довго мовчав, i що
дiдусь принiс йому аж два пироги...
- Синовi Тарасу... - почув зненацька Тарас, - iз мого хазяйства нiчого
не треба... - Батько перевiв подих i, спинившись поглядом на миготливому
вогнику каганця, мовив журно i впевнено: - Вiн не буде абияким
чоловiком... З нього вийде або щось дуже добре, або велике ледащо... -
Помовчавши якусь часинку, додав, немов у вiдповiдь на нiмий загальний
подив з такого дивного рiшення: - Для нього мiй спадок або нiчого не буде
значити, або нiчого не допоможе...
Тарас вiдчув, що батько дивиться на нього. Пiдняв очi й справдi стрiвся
з батьковим поглядом.
- Учися, синку... - промовив батько, ледве ворушачи губами. Застогнав,
скривився болiсно й кинув рiзко, нiби аж з розпачем: - Просiть
Богорського!..
Богорський наче тут i вродився. Як чорний привид, вирiс вiн на порозi,
пропустив поперед себе отця Григорiя i кахикнув глухо в кулак, мов
збирався перехилити чарчину.
- Слава богу, - привiтався тихо отець Григорiй, вийняв з кишенi ряси
згорнуту пiтрахiль, одягнув ©©, не поспiшаючи, завченим рухом i пiдiйшов
до хворого. Всi, хто був у хатi, позадкували похапцем до дверей, нiби
хворий вiд то© митi, як увiйшов отець Григорiй, бiльше ©м не належав.
Останнiм вийшов Богорський. Зачинив за собою дверi, кахикнув ще раз i
подався з двору, нi до кого навiть не обiзвавшись. Мачуха було рвонулась
за ним, але Павло спинив ©© за плече i сказав, що сам пiде й поговорить з
дяком про небожа.
Тарас один лишився в сiнешнiй темрявi. Спершись на драбину, яка вела на
горище, тамував плач.
Доки ще не було попа, жеврiла надiя. А зараз... Iще не знав Тарас
випадку, щоб одужав хтось у Кирилiвцi пiсля того, як приходив отець
Григорiй i вiдпускав сердезi його останнi грiхи.
На подвiр'© гомонiли родичi, бiдкалися, що нема сестри Катерини,
просили когось сходити чи з'©здити у Зелену Дiброву. Iз хати долинув голос
отця Григорiя. Тарас причинив сiнешнi дверi й став прислухатися.
- Зате, глаголю, будеш в раю,- сказав розважливо батюшка.
Довгий час було тихо. Говорив, напевне, батько. Його ослаблий голос вже
не мiг здолати вiдстанi мiж лiжком i сiньми.
- Не стрiнеш пана, Грицьку, не стрiнеш! - пробасив розкотисто пiп. - До
раю втраплять лише нужденнi i страждущi! Багатим у рай пролiзти важче, нiж
верблюду крiзь вушко голки...
З подвiр'я в сiни долинав плаксивий голос Йосипа, який просився спати.
- Не гнiви, Григорiю, господа, - почувся знову батюшчин голос. - Молися
краще й уповай на милiсть його... Проща ться раб божий Григорiй, -
забурмотiв вiн поспiхом, грюкнув ослоном, на якому, видно, сидiв, i
вiдчинив у сiни дверi, притиснувши ними Тараса до драбини.
Тихо зайшли у хату дiти та родичi. Хворий дивився на всiх уже далеким,
туманним поглядом. Лише коли побачив Тараса, в очах знову щось спалахнуло.
- Просiть Богорського, - промовив поспiхом, немов боявся, що не встигне
сказати, - може б, вiн узяв до школи Тараса... Не оставте й ви, батюшко,
бiдного сироту... - звернувся до отця Григорiя, що неквапно й вiдчужено
згортав пiтрахiль.
- Не оставимо, не оставимо... - кинув пiп, беручись_ _за_ _клямку. -
Усi ми смертнi, i всi пiд богом ходимо...
Раптом пiп вiдсахнувся. Рвучко вiдчинилися дверi, й_ _на_ _порозi вирiс
економ.
- Григорiй! Завтра з плугом у поле! - гукнув, немовби надворi.
Знiтився, коли помiтив у хатi батюшку. Переступив з ноги на ногу, рипнувши
чобiтьми, пошкрiб потилицю i сховав за спину руку з нагайкою.
- Одробив уже сво , одробив... - схлипнула бiля столу мачуха.
- Слава богу, звiльнився... - зiтхнув з полегкiстю батько. На його
обличчi проходять тiнi то жалю, то горя, то радостi. - Хоч тепер
звiльнився... - додав уже ледве чутно. Зiтхнув, заплющив очi...
У недiлю вже й поховали...
А в понедiлок прийшов раненько дядько Павло. Мовчки випив кварту води
i, струснувши стриженою пiд макiтру головою, опустився важко на лавку.
Хмуро оглянув малечу, що сидiла, ждучи снiданку, потер долонями скронi
(перебрав, напевно, на поминках) i сказав, не дивлячись на Тараса:
- Ходiм до мене, мабуть, Тарасе... Ти бачиш, скiльки ротiв...
- I що я, бiдна, з ними робитиму?! - сплеснула руками мачуха. Сльози
так i бризнули в не© з очей. - Прошу, благаю вас, дiвере, вiзьмiть хоча б
цього одного, понурого! - Вона сердито ткнула коцюбою в той бiк, де мовчки
сидiв Тарас.
- То як, небоже? - повiв бровами Павло. - Доки тепло, пастимеш свинi...
А як захука - помагатимеш по хазяйству... Зате не будеш жадний шматочка
хлiба. Й при дiлi будеш. I в люди, бог дасть, вийдеш... Я ж бо зичу тобi
добра.__
Тарас мовчки пiдвiвся i став збирати сво© пожитки. Хiба йому тепер не
однаково, що робити, де жити! Недаремно ж кажуть: сиротi хоч з мосту та в
воду...
Поклав у торбу таблицю, каламар та псалтир i дiстав з полицi Сковороду.
- А ця мiзерiя й нi до чого, - нахмурив брови дядько Павло. - Хрякам що
"тму", що "мну" - все одно...
Тарас жбурнув торбину на стiл, а коли Павло одвернувся, сховав останнiй
батькiв дарунок за пазуху.
Байдуже ступав слiдом за дядьком по стежцi, вмитiй росою... I цар Давид
був пастухом!.. Ще з похорону лунають в душi пiснi чи псалми цього
царя-поета. Примружиться i нiби бачить його з гирлигою... Ось мерехтить
серпанком безкра©й степ, яким сумними хмарами сунуть отари. Тремтить
багрове сонце, а в голубiй височинi ширя кiбчик... Тихо... I раптом знову
зрина звiдкись жалiбна музика. Гудуть дуби, спiва птаство, i вiтер
ледве-ледве перебира срiблястi струни променiв...
Тарас поволi стишу ходу, зверта на iншу стежку i, поминувши крайню
хату, виходить у степ. Немов вiтрило, надува вiтер йому сорочку,
куйовдить чуб i притиска холодну книжку до грудей. Не чути дуба, але
голосять, тужать вiтри... Зеленим вруном - панська озимина... Праворуч,
нiби латки на сiрiй свитi, - маленькi клаптi людських ланiв... З гори в
долину проклада орач лискучу борозну, по якiй поважно ходять такi ж
граки... А далi, ген, аж на могилi, хтось мрi бiлий-бiлий - немов упала з
неба хмаринка...
Якась невiдома сила тягне Тараса туди. Колись, як був ще зовсiм малий,
отак пiшов вiн степом шукать залiзнi стовпи, що пiдпирають небо...
Усе гучнiше луна музика. Голосять струни, тихий, прихриплий голос
виводить щось журливе. То бiла хмарка квилить на степовiй могилi. В руках
у хмарки кобза. А вуса довгi й сивi, волосся бiле як молоко...

В _чистiм, полi тирса шумить,_
_Катран зеленi ,_
_В чистiм полi своя воля,_
_Що й серце нiмi ..._

Спiва кобзар, вдивляючись незрячим поглядом у далечiнь. Торка струни,
i тi рокочуть, нiби вони живi... Гойда вiтер суху билину, хилить
срiблясту тирсу хвилею... Зда ться, що сива тирса i в кобзаря на головi...

Ой _зiйду я на могилу -_
_Гляну-подивлюся,_
_Як вгадаю про ту волю,_
_То й знов зажурюся..._

Тарас спиня ться, щоб не сполохати.
Перебендя легенько пестить струни, i сльози котяться йому по щоках...
- Це ти, Тарасе? - враз озива ться i поверта голову, неначе може його
побачити.
Тарас сiда неподалiк. Старий втира очi, всмiха ться знiяковiло:
- Вiтер...
Не любить, щоб бачив хтось його журбу. Навiть Iвася, поводиря, вiн не
бере з собою в степ на могилу. Iде навпомацки. Йде в степ молитися. I
якось дивно молиться: спiва та плаче...
- Ну, як там батько? Одужав, певно? - пита жваво Перебендя. Коли
прийшов уперше пiсля зими в село, Тарас сказав, що батько в них занедужав.
- Сховали вчора...
Кобзар поклав на землю кобзу, звiвся i пiдiйшов до хлопця. Намацав
мовчки його плече, притис до себе...
Вертались разом. Палав багрово захiд. Немов струмки до ставу, стiкалися
в село з ланiв похмурi орачi. Пилили битим шляхом наморенi за день воли.
Дiвчата, далеко десь, iще в степу, тягли журливу пiсню про кинуту нещасну
дiвчину. Цвiла зоря вечiрня, неначе ружа...
На греблi Тарас попрощався iз кобзарем. Звернув лiворуч i пiшов додому
левадою, яку заслав легкий туман. Роса щипала уже потрiсканi, побитi ноги.
За пазуху залазив холод. Хотiлось ©сти...
Лише коли почув сердитий голос мачухи, яка кляла когось з дiтей,
згадав, що вже не тут його домiвка.
Густим сусiдським садом прокравсь до клунi. Залiз у солому, що пахла й
досi полем, спекою, згорнувсь калачиком i прича©вся.
Протяжно й хрипло ревли воли. Вози рипiли й постукували на груддi... На
сливняку, що за стiною, возились кури... Пройшла по греблi пiсня й
невдовзi згасла, як гасне в полi вогнище...
...Диво дивне! Тарас застав дяка тверезим i смиренним, наче пустельник.
Ще десь-то доля не одвернулась зовсiм вiд нього, коли сьогоднi саме взяла
за руку i привела у цю простору й порожню хату, де все, що можна було
пропити, давно пропите. Торiк, як вiн тiкав зi школи, в дяковiй хатi
стояло лiжко, накрите плахтою, а за столом на покутi висiли в два ряди
образи.
Богорський пiдвiвся з полика, пригладив пальцями розкiшну кучму на
головi й здивовано уп'явсь очима в малого гостя.
- З чим бог послав? - спитав нарештi.
Сховавши за спину торбу з сво©м школярським начинням, Тарас сказав:
- Учитись хочу...
- О-о! - пiднiс Богорський угору палець. - Не забув-таки раба свого
нещасного, господи! - повернувся вiн до кутка, де чорнiли слiди образiв,
маючи намiр перехреститися. Проте роздумав, махнув рукою i пiдступив до
хлопця так обережно, нiби той був маною, духом, що мiг розтанути. - Давай!
- простяг одразу обидвi руки.
Тарас мовчав похнюпившись.
Богорський все зрозумiв. Ураз поник, почухав лiву ногу пальцями право©
i поплiвся до полика.
- Я вам буду за наймита!.. - гукнув Тарас.
Богорський став.
- Ти чий кумедний такий? - спитав, прискалившись, i сам собi вiдповiв:
- А-а, Шевченкiв, Грицькiв!.. То, кажеш, - в найми? - присiв на голий
полик. - А блохи путать умi ш? А борщу зварити з сокири?
- Як навчите, то вмiтиму,- не розгубився Тарас.
Богорський гмикнув, пошкрiб потилицю i поцiкавився:
- А що нам скаже преподобна мачуха Ксенiя?
- Поставить кварту на радощах...
Богорський довго мовчав.
- Ну, добре, отроче! - пiдвiвся повагом, пiдiйшов до вiкна, за яким уже
скрадались сутiнки, пошкрiбся знову у потилицi й полiз пiд полик по
чоботи. - Покинь де-небудь сво© пожитки... - сказав сердито з-пiд полика.
- Щоб торба вiльна була... Дiстань iз печi глечика...
Коли стемнiло, учитель з учнем вийшли на вулицю. Богорський вийняв з
тину дрючок, попробував, чи замашний, i рушив далi, спираючись на цей
вербовий посох. Тарас слухняно плiвся позаду й нiяк не мiг збагнути, куди
й по що вони йдуть.
Минули церкву, цвинтар, корчму. Вже й крайня хата поволi зникла в
темрявi. Прямували на Тарасiвку. Позаду тьмяно блимали вогники. В степу
лiворуч виходив з балки багровий мiсяць, немов великий мiдний п'ятак...
- "Богом iзбранную" зна ш? - запитав Богорський.
- Еге, - озвався жваво Тарас. Йому подобалось, що перший день його
навчання в дяка почався так щасливо й весело. Кудись мандрують... А що
може бути при мнiшим вiд мандрiв!

_Богом iзбранная дiва_
_В Вiфлi мi народила..._

заспiвав Богорський жалiбно-жалiбно. Лишивши божу матiр висiти у
повiтрi, вiн кинув коротко: "Пiдтягай!" - i знов затяг, неначе голодний
пес на мiсяць:

_Народила бога-сина,_
_В сiно в яслах положила..._

Тарас уловчився i пiдтягнув. Богорський озирнувся, закивав головою,
благословляючи свого малого помiчника, й пiшов, спiваючи, далi.
Завернули в перший же двiр. Не встигли рипнуть ворота, як пiд ноги
кинувся худий патлатий псюра i схопив дяка за халяву. I тут Тарас збагнув,
для чого був узятий дрючок.
Скуштувавши палицi, пес завищав i миттю щез пiд коморою. Богорський
став пiд вiкном, поманив Тараса i завiв "Богом iзбранную". Хоч-не-хоч
довелося Тарасовi пiдтягати. Тепер вiн все зрозумiв. Було так прикро й
соромно. Та що тут вдi ш! Назвавсь грибом, то лiзь у козуб...
Дверi тихенько рипнули, i на порозi з'явилась бiла примара. Навiть при
свiтлi мiсяця обличчя жiнки здавалось черепом, обтягнутим шкiрою. Худющi
пальцi неначе аж бряжчали, коли вона взялася ними за рябi вiд тiней
одвiрки.
- Подайте, ради Христа... - почав було Богорський, але затнувся.
- А я зрадiла... - розчаровано сказала жiнка, коли вони виходили з
двору. - Гадала, бог прийшов по нашi душi...
Минувши кiлька дворiв, Богорський знов подався на каганець. Але не
встигли проспiвати й кiлькох рядкiв, як з хати вибiг хлопчик рокiв восьми
й замахав руками, аби замовкли.
- Батько насилу заснули... - пояснив вiн пошепки. - Сьогоднi вранцi ©х
на стайнi побили...
- Тьху! - сердито сплюнув дяк за ворiтьми. - Так можна й дуба врiзать
пiд тином. I нi печалi тобi, нi воздиханiя...
Цього разу зайшли у двiр десь аж посеред села. Сiнешнi дверi були
вiдчиненi навстiж, в пiдслiпуватiм круглiм вiкнi ледь блимав вогник. Дяк
було спинився бiля вiкна, а тодi пiшов рiшуче до дверей. Намацав клямку в
темних маленьких сiнцях й рвонув за ручку. Тарас, а вслiд за ним i
Богорський, заклякли в порозi. На вбогiм лiжку лежала, плачучи, дiвчина, а
бiля нiг ©© сидiла згорблена мати й, вхопивши голову в руки, спiвала тихо
весiльно©:

_Кидай, мати, в пiч дрова,_
_Оставайся здорова..._

Раптом вона вiдчула чужих, вся затремтiла, затулила собою дiвчину й
заголосила:
- Ой паночку, голубчику, не займайте бiльше ©©!.. - А тодi, так само
раптом, всмiхнулася, схилила голову на долоню i заспiвала знову весiльно©:

_Рятуй, рятуй, та мiй братику!_
_Не дай менi та й загинути..._

Задкуючи, учитель з учнем вийшли з темних сiней. Аж на вулицi
Богорський мовчки перехрестився i повернув додому, в Кирилiвку.
Тарас iшов, наче у снi. Перед очима знов i знов поставали щойно баченi
хати i люди, в яких вони з дяком сподiвалися роздобути щось на вечерю. За
сво© одинадцять лiт Тарас побачив чимало горя, свого й чужого. Але цi
зустрiчi приголомшили i його. А може, вони з дяком заблудилися? Може,
замiсть Тарасiвки, зайшли до пекла?
Напевне, щось подiбне здалося й дяковi. Вiн шпарко йшов, не озираючись,
i шепотiв молитву, яку проказують вiд нечисто© сили.
В село ввiйшли, коли вже мiсяць був височенько. За тинами гарчали соннi
собаки. В хлiвах ремигала худоба. Нiде не блимало й вогника. Хiба що...
Дяк спинився, поправив глечик пiд пахвою, прокашлявся й, переконавшись,
що Тарас не вiдстав, пiшов рiшуче просто на вогник.
У воротях почули хриплий дитячий крик. Богорський ринувся в дверi,
немов у хатi плакала його дина дитина.
- Прийдiмо i поклонiмося! - сказав, шукаючи клямки. - Хоч ми не волхви,
так i младенець же не Iсус!
Гостей зустрiв щасливий батько.
- Синок родився... Три дiвки ма мо, а тут - синок!
- Господь турбу ться, щоб було кому на свiтi горiлку пити! - захихотiв
Богорський, потираючи руки, - Нехай росте здоровий, як риба, гожий, як
вода, веселий, як весна, роботящий, як бджола, i багатий, як земля!
Батько аж сльозу пустив вiд розчулення. Гукнув на бабку, щоб прибрала
ночви, в яких купали новонародженого, перезирнувся з жiнкою, що свiтила з
лiжка ясними очима, i полiз до скринi по пляшку.
- Прошу вас, дяче, не погребуйте чаркою, - почав хазя©н припрошувати. -
За здоров'я сина... мого синочка... О господи!
Дяк не примусив себе довго просити. Схопив чарчину й перекинув у горло,
як у порожню бочку. Сам налив собi другу i послав услiд за першою. Тим
часом бабка насипала велику миску борщу, взяла три ложки й подала все на
стiл.
- Сiдай, Тарасе, - гукнув господар, випивши чарку. - Горiлки, правда,
не лишилось тобi...
- А вiн у нас непитущий! - зачерпнув Богорський iз миски повну ложку
борщу.
Iз хати вийшли вже пiсля пiвночi. Богорський кинув посох i обома руками
тримав глечик з узваром. Час вiд часу вiн прикладався, робив кiлька
ковткiв i, крякаючи на все село, фiлософствував:
- Велике дiло зробив господь, сотворивши рiзнi кваси й узвари! Бувало,
в бурсi у Ки вi як продамо з десяток пречистих дiв та як впремось у шинок
з хлопцями-богомазами... Так на другий день тiльки квасом i спасалися...
Рожд ство тво , Христ , бо-о-оже наш! - заспiвав вiн, начебто в церквi.
Потiм сплюнув, озирнувся довкола i, вiддавши глечик Тарасовi, наказав:
- Додому йди, вилазь на пiч i предавайся сну!
Невдовзi трiснув чийсь перелаз, почувся тихенький стукiт у вiкно, потiм
брязнула клямка й вiдчинились, рипнувши, дверi...
Тарас зiтхнув з полегкiстю, напивсь узвару й пiшов до школи, яка
сьогоднi стала йому домiвкою...
...Над осiнь почали потроху вертатись учнi, що торiк розбiглися вiд
Богорського. Який не , а все ж учитель, вчився аж в Академi©. Не
закiнчив, правда... Та коли б закiнчив, то не був би, звiсно, дяком. Десь
дали б йому мiсце батюшки, ще й попiвну в придачу. Тепер би славив господа
в барвистих ризах та на©дав черево. Хiба ж колись не марив юний попович
цим! Гай-гай... Пропало те уповання, розтало, щезло, "яко iсчеза т дим,
яко та т воск от лiца огня"... I, може, саме тому пустивсь, як кажуть,
Богорський берега, запив, зненавидiв усе i вся, що прагне знань i
тягнеться до науки.
Першим прибiг до школи Тарасiв друг Гнат Бондаренко.
- Пугу! Пугу! - гукнув вiн, склавши долонi трубкою бiля рота, коли
помiтив Тараса, що саме мазав у темних сiнях долiвку.
Залiзняк iз Гонтою обнялися, поплескали один одного по плечах i, немов
стомившись вiд радостi, посiдали на призьбi, яку розмалював учора гле м
Тарас. Гнат поклав торбину на колiна, загадково пiдморгнув друговi й
засунув у не© руку. Спершу витяг олiвець, потiм - кiлька шматкiв цупкого
сiрого паперу.
- Коли б менi хто-небудь намалював того коня... - показав рукою на
вигiн поблизу церкви, де щипала спориш булана Кошицева кобила, - то я, як
каже дяк, безвозмездно увесь вiддав би оцей причандал...
Тарас дивився мовчки на Гната, i руки його самi тяглися до паперу та
олiвця.
- Тобi, тобi!.. - промовив поспiшно Гнат. Хiба ж вiн мiг подумати, що
друг отак нестямно зрадi його дарунковi.
- I кобилу, й лоша! - сказав нарештi Тарас, схопивши в руки той дивний
скарб.
- А там лошати нема ...
- В попа нема, а в нас кобила буде з лошам!
Узяв у Гната з торби велику книжку, поклав на_ _не©_ _аркуш.
Грифель торкнувсь паперу i залiтав по ньому, немов рукою хлопця водив
всевишнiй, який в таких дiлах, напевне, знався, коли зумiв створити
стiльки всяко© всячини на землi. Кобила нiби перебiгала з вигону на папiр.
Тарас поставив руба книжку разом з папером, витягнув руку, примружив
очi i, схиливши голову на лiвий бiк, вдивлявся довго в малюнок...
Торкнувся швидко конячих вух олiвцем i всмiхнувся до Гната.
- Ти диви! - зачудовано вигукнув Гнат. - Як жива! Того гляди -
заiрже...
- Тепер - лоша...
- А потiм ще - москаля! З рушницею та шаблюкою... Чи, Мамая з
бандурою...
Тарас уже того не чув. Отямився лише тодi, як на папiр упала зненацька
тiнь i потягло горiлкою.
- Ану подай-но сюди... - сказав суворо Богорський.
Тарас пiдвiвся i вiддав дяковi малюнок. Спiдлоба стежив, як той
вдивлявся в папiр i повертав його на всi боки, неначе циган на базарi
коня.
- А долiвку ти вимазав?
Тарас промовчав. Стояв лихий, на©жений, не зводячи очей з малюнка, який
тремтiв у дяковiй руцi.
- Свинячим писком та в пшеничне тiсто... - скривився дяк, зiбгав
малюнок i, хитнувшись, дав Тарасовi запотиличника. - А хто ж крутитиме
волам хвости?!
Тарасовi кров шугонула в голову.
- Казали батько... - втрутився Гнат.
- Давай! - простяг Богорський руку. - Дяковi теж потрiбно жити за
щось...
Тарас поклав на призьбу книжку та олiвець й пiшов од хати.
- Куди?! - гукнув Богорський.
Не озирнувся навiть...
Зiйшов з гори навпроти греблi, перехопився через ярок, яким весною в
леваду збiгали струмки, i хотiв було пiрнути в густий сусiдський садок, де
вiн завжди ховався, коли душа виповнювалася якимись прикрощами, але почув
там голоси й пiшов левадою уздовж струмка.
Свинячий писок... Хоч розумiв, що дяк сказав це не про його обличчя,
все ж зупинився бiля невеличко© сажалки, розгорнув осоку й нахилився, щоб
побачити себе у дзеркалi води. Звичайне собi лице... Кирпатий нiс, глибокi
очi пiд вицвiлими бровами й високий лоб, прикритий зверху темно-русим
волоссям.
Пшеничне тiсто... Виходить, i це не для таких, як вiн, Тарас Шевченко,
©м тiльки мазати долiвку й стiни - ото i все художество. Ну... може, ще
намалювати гле м голубiв по бiлiй печi...
Спiткнувся i ледь не впав. Потер забиту ногу, схопив корча, який, мов
пан, розлiгся якраз на стежцi, й жбурнув його у терен пiд кручею. Корч
глухо гупнув, обрушивши порослий травою схил i вiдкривши чорний вхiд у
печеру. Трухляве кiлля, нiби зламанi ребра, визирнуло з-пiд дерну...
Пригнувшись i затуливши лице руками, Тарас пiрнув у хащi терну та
дерези i незабаром виринув бiля самого зсуву. Звичайно, це була печера.
Хтось затулив до не© вхiд мiцним частоколом, приклавши зверху дерном, щоб
було непомiтно. Тепер те кiлля геть погнило.
Розчистив вхiд. Обережно влiз до печери. У повнiй темрявi вiдчув: земля
тверда тут, як на подвiр'©. Поволi встав i не вдарився головою. Ступив три
кроки вперед, й рука уперлася в стiну. Тим часом очi звикли до темряви, й
Тарас побачив злiва уздовж всi © стiни широку призьбу. I в цей же час
з-пiд нiг його метнулось щось, забряжчавши. Тарас завмер. А в смузi
свiтла, що вляглась бiля входу, крутнувшись кiлька разiв, заспоко©вся
невеличкий казанчик.
Тарас побiг надвiр i назбирав бадилля. Дiстав торбинку з трутом,
кременем та кресалом i почав розпалювати вогнище. Бадилля довго димiло,
жеврiло й не хотiло займатися. А коли спалахнув нарештi вогонь, Тарас
пiдвiв голову i побачив на призьбi зiтлiлий синiй жупан i козацьку шапку з
малиновим шликом.
Затамувавши подих, пiдiйшов до призьби i хотiв було взяти в руки жупан.
Але той вiд першого ж доторку розпався на клаптi. Тарас не став тривожити
шапки. Напевне, тут ховався один iз тих колi©в, що розбрелися свiтом пiсля
поразки... Може, навiть хтось iз кирилiвських, ©х же було немало у вiйську
Залiзняка... Дiд Iван не раз про це розповiдав...
"А може, шабля або пiстоль десь тут захованi?" - подумалось. Пiдкинув у
пригасле вогнище палива i почав шукати козацьку зброю. Та, крiм кiлькох
вуглинок, нiчого бiльше не знайшов. Присiв на призьбу-лiжко, щоб
заспоко©тись. Серце так прудко билося в грудях, нiби i справдi стрiвся тут
з гайдамакою. Ось-ось, здавалось, трiсне надворi хмиз, загляне хтось
вусатий, з оселедцем на головi й спитав гнiвним голосом: "А хто тут ходить
у мо©й печерi?!" Тарас прислухався, проте знадвору не досягало сюди нi
звуку.
Сидiв так довго. А потiм звiвся й, узявши почорнiлий мiдний казанчик,
почав копати землю.
Коли останки жупана й шапки були похованi, постояв мовчки, як личить
бiля могили, i вийшов тихо в уже багрове, немов скривавлене, надвечiр'я...
...На другiм тижнi пiсля рiздва вернулись з Ки ва чумаки. Вони були
схвильованi i та мничi. Розпрягали мовчки волiв, а в очах раз по раз
загорялись вогники радостi. Надвечiр пробiгла чутка селом: недовго вже
панам панувати, посмоктали людсько© кровi...
Тарас почув цю новину вiд Гната: той бiг по щось у шинок i заскочив до
школи, щоб порадувати друга.
- Уже повстали чернiгiвцi. Коваленко мо му батьковi розповiдав... -
сказав вiн пошепки в сiнях i побiг по бiлiй стежцi до шинку...
Дяк хропiв на печi - прийшов недавно додому лика не в'яжучи.
Тарас наслав соломи в чоботи, знайшов онучi й швиденько взувся. Накинув
свитку, одягнув на голову шапку, яку вiн сам собi пошив, i вибiг з хати.
Пiд вечiр мороз подужчав. На заходi пiднявся в небо багровий стовп.
Вились високо вгору стрункi дими. Iскристий снiг зiтхав i охкав пiд
чобiтьми...
Здавалось дивним, що люди топлять печi, вечеряють. Уже повстали
чернiгiвцi! Ось-ось в степу забемка дзвiн i шугоне у небо червона
заграва... Може, знову десь у Холоднiм Яру гайдамаки святять ножi!..
Вихором влетiв Тарас у хату до Коваленкiв. Там було вже чимало людей.
Усi притихли i насторожились. Але, впiзнавши, знову загомонiли, запихкали
люльками. За столом, бiля самого господаря, виднiлась сива дiдова голова.
- Ну, ну! - нетерпляче пiдганяв старий Коваленка.
- Так ото я й кажу, - почав пiвголосом той. - Ночували ми у Васильковi.
Коли це, ще нi свiт нi зоря, надворi знявся переполох. Рiзкi команди,
крики, iржання коней i навiть пострiли. Вибiга мо з хати - повне мiсто
солдатiв. "Царя не буде!" - перебiга чутка з двору до двору. А слiдом за
нею ще приголомшливiша, ще радiснiша: "Землю i волю всiм!" - Коваленко
трохи помовчав, зiтхнув з полегшенням i додав: - А ми додому швидше... Аби
без нас не подiлили...
- А хто ж у них отаманом? - поцiкавився дiд Iван. - Може, хто з старих
колi©в?
- Якийсь Апостол, казали люди.
- Був колись такий гетьман... - подумав уголос дiд. - Та це задовго до
Колi©вщини... Як я малим ще був, розказували старi...
Притихли. Кожен думав свою селянську думу, сумнiвався, надiявся. Кожен,
певно, згадав, що нема нiчого вiчного в свiтi. Була воля - потопили в
козацькiй кровi та в крiпацькому потi... Та й неволя ж, мабуть, не вiчна!
Врiже дуба колись же! Тiльки ©й у цьому треба допомогти...
Миналi днi. Вихрiв снiгами сiчень, стискав в обiймах рiки, простягував
холоднi руки у глиб землi. I бiло-бiло довкiл було. Навiть надвечiр, коли
заходило сонце, у небi не з'являлося червоних спалахiв. Звисали хмари,
неначе стеля в старенькiй хатi, що наполовину вже вгрузла в землю. I ночi
теж були довкола чорнi, як крiпацька журба. Даремно люди вставали з теплих
лiжок, виходили тривожно з хат, вдивлялись i вслухалися. Нiде нi звуку
(лиш вiтер свище) й нi клаптя заграви... То де ж та воля?! Де ж той
Апостол, що возвiстив_ _©©_ _щасливий прихiд i загубився у хуртовинi?..
Вечорами збиралися у котрiйсь хатi i гомонiли, думали. А потiм хтось
просив згадати якусь стару козацьку бувальщину, i дiд Iван, який приходив
першим щовечора, статечно кашляв у кулак i починав завжди одною й тою ж
примовкою: "Коли старi люди брешуть, то i я з ними..." А потiм йшла нова
цiкава iсторiя.
Тарас уже чув не раз ©х. Коли ще батько й мати були живi, у недiлю
часто збирались люди в ©хнiй хатi, випивали для веселощiв по чарчинi й
просили дiда розказати про гайдамакiв, Але сьогоднi дiдусь почав щось
зовсiм нове. Дядьки притихли, як школярi. Навiть дiти, що вовтузились на
печi, прича©лися. Оксана забула, що одягла кумедну Тарасову шапку,