Шевчук Владимир. Син волi

- Не може вiн без бога та без царя! Ще мало нас, сердешних, у цiм
ярмi... Пiд корiнь треба вдарити!
- Пеньок прибрати, виорати й засiять добрим зерном! Так?
- Тiльки так. Заплутались ми в цiй науцi, дностi усiх племен
слов'янських...
- Змiшали грiшне з праведним, - сказав Тарас. - А треба зiбрати все в
один кулак i ним - царя, крiпацтво!..
- Всi за столом, панове... - втрутився в ©хню бесiду господар дому.
Сiли, взяли чарки. А Костомаров узяв для тосту слово. Вiн говорив сперш
про рiздво, а потiм про Кулiша, слов'ян, просвiту...
Слухав його Тарас, i серце тисла йому журба. Минуло знову лiто, а воля
все ще за сiмома замками!.. Що в цих розмовах толку, у цих зiбраннях, коли
вони обмежуються словами, та й тi вза мознищуються, оскiльки кожен тягне
кудись у свiй, окремий бiк... Це лихо, власне, i привело Вкра©ну, ©© народ
на грань буття...
Випив iз усiма.
- А де, Миколо Йвановичу, ваш неофiт, студент Петров? - спитав тим
часом Савич у Гулака.
- Пасе двох чад паньматки Якубович, що ви©хала в село на празник.
- Надто до вас прилип цей ваш сусiд...
- Вiн бiльше про вас розпиту i ледь на вас не молиться за те, що ви
хоч зараз готовi взятись...
- Браття! - пiдвiвся знову Костомаров. - Ми рiдко зустрiча мося таким
собором, i через те, гадаю, не зайве буде сьогоднi нам поговорити, як далi
дiяти, куди iти. Ви майже всi знайомi як з "Книгами буття", так i з
"Статутом", що, власне, проектами, якi нам слiд обговорити i,
виправивши, прийняти десь у тому роцi, що наступа . Було б, звичайно,
добре, щоб ми дiйшли яко©сь згоди, щоб не тягли, мов лебiдь, рак та щука,
свого важкого воза. У нас останнiм часом були розмови, диспути не так про
цiлi, як про шляхи та засоби, й ми не змогли зiйтись на чомусь певному.
Тепер нас бiльше, отже, ми розумнiшi вкупi, тверезiшi...
- Ось вип' мо по другiй-третiй чарцi, й стане все навпаки - п'янкiшi
вкупi будемо, - сказав Тарас.
- Хто вип' , а хто i нi... - не залишився в боргу промовець. - Оскiльки
я вже розiгнався, то мушу вам повiдати сво© думки. Наука та просвiта,
вза мини племен слов'янських, зближення в iм'я мети: об' днання у
федерацiю - ось напрям дi©, поле, яке нам треба в трудах пройти, осилити.
Слов'янство i православi ...
- Пробач менi, Миколо, що переб'ю, - сказав Тарас, пiдводячись. - На
те, що ти пропону ш, не стане вiку нашого.
- То будуть дiти, внуки...
- А крiпаки? А Укра©на? А вся олжа, сваволя i гноблення, що ними
виповнена iмперiя вже через край, теж будуть? - промовив гнiвно, нiби то
Костомаров винен. - Ти можеш ждати i рiк, i два, i двадцять... А як менi?
Як рiдним мо©м братам i сестрам, що й досi ходять у крiпаках? Як ждати
всiм, хто ще й не бачив волi?..
- Нам не пiд силу визволити людей з крiпацтва зараз, - розвiв руками
Костомаров. - Ми так лише погубимо себе i дiло.
- Страх - кепський радник. Треба зробити все, що можемо, щоб совiсть
наша потiм не докоряла нi нам, нi дiтям нашим. Може, у запорожцiв - наших
дiдiв i прадiдiв - було по два чи три життя? Чи, може, ©х не брали кулi? -
спитав Тарас. - Коли б вони боялися, як нинi ти, то ми були б давно вже
бездумним бидлом, гно м для тих, хто дужчий i нахабнiший!
- Тарасе, ти, як i Микола, зверта ш нас на манiвцi, - взяв слово
Пантелеймон. - Якби у нас була одна неволя, та, що тобi найбiльш болить,
крiпаччина, то ми змогли б для не© щось намислити, здолать ©© у той чи
iнший спосiб. Та в нас дiло бiльше. Вкра©на вже стiльки лiт стражда в
тяжкiй неволi гемонськiй, що нам усiм потрiбно, забувши чвари внутрiшнi i
менше зло, подбати...
- Крiпаччина - це менше зло? - скипiв Тарас.
- Звичайно. Сво©х панiв опiсля ми змусили б селянам дати волю, - сказав
Кулiш.
- А спершу мо© брати повиннi, обнявшись з паном Енгельгардтом, пiти на
бiй за Укра©ну?
- Пан Енгельгардт нам чужаниця...
- Гаразд! Обнявшись iз Лукашевичем або Родзянком?
- Якщо вони постануть за Укра©ну...
- Навряд... Коли й постануть, то певно ж зовсiм не за таку, якою хочу
бачити ©© в часи прийдешнi, а за свою, козацько-панську, чорну для тих,
хто нинi мучиться, а не живе!
- Там видно буде...
- Класти на полi бою голови, щоб замiнити чужих панiв на "рiдних"? Це
треба з глузду з'©хати!
- В тобi сидить дух бунту, дух гайдамаччини, - сердито сказав Кулiш. -
А тут - державне дiло, де треба мати досвiд та кругозiр...
- Я пильно, Паньку, вивчив iсторiю свого народу й знаю, що майже всi
повстання терпiли крах з вини тво©х "досвiдчених" панiв старшин, якi свою
вигоду щоразу вище ставили вiд долi тих, що з "духом бунту", тобто народу
й краю рiдного! Ви, кармазинники, - мов гандж на шаблi...
- Що ж ми, не укра©нцi, не козаки? - всмiхнувся зверхньо Пантелеймон. -
Якого ж роду?..
- Панського!
- Це щось нове...
- Панове, ми так во вiки вiчнi не зможемо дiйти до згоди, - скривився
тяжко Костомаров. - Нам треба бути м'якшими, поступливiшими один стосовно
другого...
- Шевченко ма рацiю, - сказав Гулак. - Найбiльше зло - крiпаччина, i
бити треба в не©. Цей заклик скрiзь почу трудящий люд, в якому наша сила.
Самi пани чи вченi люди, - глянув на Костомарова, - не зможуть дати ради.
Коли народ повстане, простий народ, тодi й пани, хто совiснiший, пiдуть за
ним i кров'ю змиють свою ганьбу гнобителiв братiв незрячих.
- Правда, - устав Посяда. - Я теж з селян i знаю, як i Тарас
Григорович, що найпекучiша бiда - неволя панська, рабство. Крiпак почути
може один лиш заклик: визвольмося вiд пана! Потiм, уже на волi, ставши й
душею вiльним, певно, вiн забажа бiльшого...
- Я за повстання також! - гукнув рiшуче студент Навроцький.
- Ми геть забули, братчики, за мед-горiлку! Треба й зубам роботу дати,
щоб не скучали, - втрутився знову Костомаров у не властивий для нього
спосiб. - Гулаче, ти ж господар, то наливай!
- А й справдi. Прошу, прошу! - пiдтримав його Гулак.
Не зразу, якось нехотя, взялись до чарки. Почувся смiх, хтось щось
згадав рiздвяне...
- Чому мовчав? - спитав Тарас у Савича.
- Набридло. Стiльки я вже буцявся iз Костомаровим, у цiй-таки господi,
що вже язик стомився.
- Ти вчився з ним у Харковi, в унiверситетi?
- Було...
- Пропоную за гостя тост, за пана Пантелеймона! - не випускав iз рук
узятих вiжок Костомаров.- Скажу одверто, в мене на Кулiша надiя в однiй
важливiй справi...
- В якiй? - звiв брови Пантелеймон.
- Нi, спершу треба випити i закусити, а вже тодi й повернемося до наших
справ. Здоров'я пана Кулiша!..
Розходилися о третiй ночi. Брав морозець, i снiг рипiв так лунко пiд
чобiтьми, що кожен крок здавався гучним пострiлом. Студентiв це розважало,
тiшило, немов дiтей, i серед тишi сонного нiчного мiста вони зчинили таку
веселу веремiю, що мусив ©х угамувати. Притихли, збилися довкола нього, i
тiльки час вiд часу хтось не витримував - штовхав ледь-ледь товариша, той
вiдбивався...
- То що ви, батьку, скажете про замiр iз часописом? - спитав Маркович,
який найдужче узяв до серця новi "Сiльськi читання", що ©х вони надумали
найближчим часом улаштувати.
- Всу ... - сказав Тарас. - Для цього треба грошi, ще й не малi, а хто
©х дасть?.. I взагалi, - махнув рукою. - Шилом вхопили патоки... Замiсто
дiла справжнього, святого дiла, кинули вам, голуб'ята, iграшку!
- Якщо гарненько взятися, то i часопис стане... - почав було
Андрузький.
- За шаблi треба братися, - сказав Тарас. - Падлюки тi, хто вiру в
царя й престол!.. Пiд корiнь!..
Студенти попритихали. Вони були не проти рiшучих дiй, проте така
вiдверта, безкомпромiсна ненависть до государя i ©х лякала.
- Треба йти до людей, будити, збирати ©х, озброювати!.. Принаймнi я не
буду сидiти тут i ждати ласки царсько©.
- Так схоплять же й посадять, - зiтхнув Маркович.
- Можуть. Проте i в нас голови, щоб все робити з розумом, не на очах
у справникiв.
Там, де кiнчався бiля Козиного болота вал, спинився, щоб попрощатись.
- Батьку, утнiть що-небудь ваше на день грядущий! - першим озвавсь
Навроцький, який усю дорогу чомусь мовчав. Вiн був лицем i голосом на диво
схожий на Гулака, свого двоюрiдного брата.
Тарас на мить задумався. Всмiхнувся далi й мовив:
- Мене Кулiш назвав сьогоднi гайдамакою... То я вам, хлопцi, i прочитаю
щось гайдамацьке, з вiрша "Холодний Яр".

_...Де ж ти дiвся, в Яр глибокий_
_Протоптаний шляху?_
_Чи сам зарiс темним лiсом,_
_Чи то засадили_
_Новi кати? Щоб до тебе_
_Люди не ходили_
_На пораду: що ©м дiять_
_З добрими панами,_
_Людо©дами лихими,_
_З новими ляхами?_
_Не схова те! над Яром_
_Залiзняк вита _
_I на Умань позира ,_
_Гонту вигляда ._
_Не ховайте, не топчiте_
_Святого закона,_
_Не зовiте преподобним_
_Миколу-Нерона!.._

Аж очi йому наповнилися сльозами. Замовк, натяг на лоба шапку й пiшов
униз, до хати...
...Забiлу Тарас застав уже в тяжкiй журбi за щирим сво©м коханням, яке
убили жорстокi люди за грошi й статки. А тут iще Пантелеймон прислав йому
цидулку, в якiй просив на двадцять четверте сiчня в Оленiвку, у
Вознесенську церкву, де вiн вiнчатись ма iз Олександрою Бiлозерською,
таки ж сестрою Василя. Коли збирався ©хати у цю чернiгiвську Тмуторокань,
i Костомаров, що проводжав ©х з Гулаком (Гулак подався до Петербурга),
також просив прибути, але на п'яте квiтня, коли вони з Алiною... Мов
наслання чи пошесть якась страшна! Одружуються його друзяки, i тiльки
вiн... Нема йому подружжя, нема кутка, де прихилив би голову!..
- Налий-но ще по крапелинi...
Вiктор зняв руку з кобзи, хлюпнув йому й собi горiлки.
- За що?
- За волю!
Випили, за©ли мовчки. Тиждень отак сидять, потрошку п'ють, бесiдують,
спiвають, плачуть...
- То що менi сказать Миколi Костомарову? - спитав Тарас.
- Нiчого...
- А як спита ?
- Скажеш, що я пустив корiння, немов кiлок вербовий, - не виривати ж
силою.
- Байдужий ти чоловiк. А ще поет!
- Який вже ... Давно ти бачив Глинку? Постарiв, мабуть... - мовив
господар з натяком на те, що два романси написано не на чи©сь там вiршi, а
на його. Торкнувся струн i заспiвав:

_Гуде вiтер вельми в полi,_
_Реве, лiс лама .,_

_-_ Розкукурiкався![12]сказав Тарас сердито.- Залив горлянку, черево
напхав сальцем та ковбасою...
- А ти дивився тiльки i в рот не брав? - розплився в милiй усмiшцi. -
Не пiст же в нас - водохреще: пий i гуляй!..
- А скiльки тих нещасних, якi не мають нинi чим зароситися!
- Мо© селяни не голодують.
- Цього, вважа ш, досить?
- Я ж не мiнiстр чи губернатор - простий гусар, та й то, вважай,
колишнiй.
- А ма ш коня, сiдло та шаблю?
- Все , i все напохватi! - узяв якийсь гучний акорд на кобзi.
- Ти глянь... А сiв би ти на коня, коди б народ пiднявся на бiй за
волю?
- Сiв би, але не сяду.
- Тобто?
- Ти бачив, який на рiчцi товстенний лiд? - сказав не скоро Вiктор. -
Замерзло вельми...
- Буде ж колись весна!
- Напевно. Та нинi ще й не пахне нею... Вип' мо?
Тарас посунув чарку.
- Глядiв би й ти себе, Тарасе, трохи... Взяв би на гаплики кожуха, а
то, дивись, простудишся...
- Воля - не великодня крашанка, нiхто ©© не подару , - сказав Тарас.
Забiла поклав на лаву кобзу i пiдiйшов до геть замерзлого вiкна.
Продмухавши на шибцi вiчко, приклавсь до нього й мовив:
- Мете... В дорозi зараз, десь у степу, не солодко!..
Тарас повiв плечима, немов вiдчув на них морозний вiтер, поправив шарф
на ши©, що нiби грiв не тiльки вовною, а й малиновим кольором.
- I треба ж було Паньковi в таку хурделицю...
- Хiба вiн знав!
- О цiй порi завжди морози, вiхоли, - пiдвiвся й собi Тарас. - Не
хочеться менi чогось на те весiлля...
- Треба. Сусiди й трохи родичi...
- То, може, ти по©деш сам?
- Не можна.
- Страшно мене самого лишать на хуторi, бiля дiвчат? - спитав Тарас i
нагерголився, неначе пiвень: - А я такий!
- Нi, - не пiдтримав господар жарту. - Мабуть, того не слiд було б
казати...
- Почав - кажи, - нахмурився.
- Все вiно, яке дають за Олександрою, пiде на те, щоб ти по©хав...
- Господи, то це Панькова наречена!
- Тiльки нiде нi слова, - приклав до вуст Забiла пальця. - Я ж
обiцяв...
- Мовчатиму... I треба ж!.. Хто б подумав!..
Його таки розхвилювала ця новина. Дiвча, яке його не бачило нi разу в
вiчi, зробило те, про що нiхто i не подумав... Справдi, недовiдомi путi
господнi й серця жiнок! Офiра варта пензля Мiкеланджело чи Тiцiана!
- При©хав хтось? - припав до вiчка Вiктор. - й-бо, до нас!
Розкуту ться... Вста ... Iде до хати...
Рипнули сiнешнi дверi, прогупотiли твердi поквапнi кроки, i на порозi
виросла заснiжена висока постать з усмiшкою на все лице.
- Чи тут боярин мiй Тарас Григорович Шевченко? - спитала лунко голосом
Пантелеймона Кулiша.
- Тут, князю, тут! - пiшов назустрiч йому Тарас.
Щоб подивитися на це вiнчання, зiйшлася тьма народу, й, коли скiнчилась
служба, всi збилися на невеликiй папертi й позиркували на шлях, яким
при©хать мав iз Мотронiвки весiльний по©зд. "Князь" нервував, виймав
щопiвхвилини годинник... Проте найдужче, мабуть, найнетерплячiше чекав
княгиню боярин князя. Пантелеймон йому сказав сьогоднi, що й познайомився
вiн з Олександрою над "Кобзарем", що з того, як вона читала й
вiдгукувалась на кожен вiрш, вiн зрозумiв ©© прекрасну душу i покохав...
- Вже ©дуть, ©дуть! - крикнув хтось iз юрби.
У веремi©, яка зчинилася, Тарас не змiг побачити як слiд ©©, i тiльки в
церквi, в тишi перед вiнчанням, вiн роздивився. Дивна була це пара: на
нареченому санкт-петербурзький надмодний фрак, а наречена - в одязi свого
народу, в стрiчках, в разках намиста i чобiтках. Вона була струнка,
висока, зграбна; з лиця не дуже гарна, проте немов осяяна якоюсь
диво-лагiднiстю i добротою. Очi швидкi, виразнi, чистi - мов двi
тернини...
Заговорити до не© змiг аж у Мотронiвцi, куди вони при©хали пiсля
вiнчання. Пiдходячи iз привiтанням до молодих, Тарас згадав слова з
колядки й вигукнув:
- Чи ти царiвна, чи королiвна?
- На чужий коровай очей не поривай да собi дбай! - пожартував увесь
залитий щастям i, як завжди, упевнений Пантелеймон. А молода всмiхнулася i
мимоволi ступила крок йому назустрiч.
Тарас обняв ©© легенько й поцiлував у ще холодну з морозу щiчку.
- Поздоровляю! Будьте щасливi й дружнi!
- Будемо, - сказала так просто й щиро Олександра, що вiн, собi на
сором, позаздрив друговi. Бач, вiдкопав у цiй борзенськiй глушинi "перл
драгоценный"!..
Його вiдтисли iншi поздоровляльники, i вiн, чогось засумувавши, знайшов
куточок затишний i сiв, аби побути на самотi. Проте Панько, не бачачи
свого боярина, розшукав його невдовзi й повiв за стiл, де вже всiдалися
весiльнi гостi. Княгиня йому всмiхнулася i подала, замiсть серветки,
вишиваний червоно-чорним сiльський рушник. I далi вона весь час чим-небудь
його пiдтримувала та видiляла з-помiж гостей... Пантелеймон не тiльки не
ревнував, а й сам чим мiг виказував йому свою повагу. Нарештi встав i
виголосив за нього тост.
- Панове! Сьогоднi в нас з Олександрою великий день. Тому, що ми
з' днали сво© серця, чого давно вже прагли, бо створенi одне для одного. А
ще й тому, що в радiсну для нас годину тут, бiля нас, як друг i брат,
присутнiй вiдомий вам поет, художник i патрiот Тарас Шевченко. П'ю за його
здоров'я, за пристрасний його талант, якого довго ждала вся Укра©на!
Вiддав дружинi чарку, обняв Тараса, що також встав, i лунко поцiлував.
З усiх бокiв до них тяглися келихи, чарки, обличчя, усмiшки; дзвенiв
кришталь. Останньою була чарчина молодо© - така ж струнка i грацiозна, як
i вона.
- Спасибi вам, - промовила тремтячим, тихим голосом. - До смертi ми не
забудемо цi © честi!..
Тарас також розхвилювався i не знаходив слова, аби достойно вiдповiсти.
Напевно, Кулiш чекав, що вiн щось скаже добре про молодого "князя" та й
дiяча на рiднiй нивi...
- Я вдячний вам за шану й славу, - мовив, здолавши нiяковiсть. - Радий,
що голос мiй знайшов вiдлуння в душах мо©х землячок i землякiв... -
Помiтив пильний погляд Вiкторa, який сидiв навскiс вiд нього. - А вiн, мiй
голос тобто, то, власне, крик братiв молодших ваших, яких зневажили,
впрягли в ярмо. Як бачите, у них також серце i душа, яка болить
неволею, ганебним рабством. Як же воно так сталося, що на козацькiй волi
зросли пани й невольники?.. Сказав би вам ще бiльше, та в нас сьогоднi
свято, веселий день... Хай будуть щасливi князь з княгинею! Хай так живуть
i трудяться, щоб Укра©на-мати радiла ©хнiй працi й уславила навiки ©х!
- Вiват! - гукнув панок, що вже набрався зранку.
Почувся смiх, веселий гомiн, дзенькiт чарок та келихiв... Смеркалося,
як почалися танцi. Звичайно ж, панськi. Свiчi горiли ясно, музика гримiла
гучно, весело.
Тарас стояв iз Вiктором, перемовлявся знехотя, а сам очима стежив за
Олександрою. Не через те, що раптом вiн закохався в не©. Йому хотiлось
вивiдати, що спонукало дiвчину пiти на жертву вiна, кортiло взнати бiльше
©© химерну, як для цього оточення, жiночу душу...
Вихопив iз виру танцю, одвiв убiк i став чомусь випитувати, чи гарний в
не© голос, якi пiснi спiва . Вона, ще часто дихаючи, вiдповiдала то
усмiшкою, то жартiвливим словом, напевно, теж бажаючи дiзнатись спершу,
нащо йому той голос i тi пiснi.
- А цю ти зна ш, серденько? - спитав уже суворо й почав спiвати тихо:

Ой i зiйди, зiйди, ти зiронько вечiрняя!
_Ой i вийди, вийди, дiвчинонько моя вiрная!.._

- Не знаю. Вперше чую...
- А гарна?
- Дуже гарна!
- То вчись. Отак, разом зi мною...

Ой i зiйди, зiйди, ти зiронько вечiрняя..._

Чудово! Ще спочатку...
Прийшов спiтнiлий Пантелеймон i також став пiдспiвувати. А далi змовк,
заслухавшись. Тарас пiдвищив голос. Тим часом стихла музика, i пiсня
вирвалася на простiр зали.
- Боже, який чарiвний, небеський спiв!.. - сплеснула руками панi
Олександра, як сплескувала колись його Оксана, його зоря...
I вiн уже не мiг спинити пiснi, як лету хмар, як вiтру, як хвилi тирси
в полi...

_Рада б зiрка зiйти - чорна хмара наступа ;_
_Рада б дiвка вийти, так матуся ©© не пуска ..._

Коли замовк, побачив, що всi весiльнi гостi зiбралися довкола нього.
Вибухнули гарячi оплески i не стихали довго.
- Тарасе, ще, будь ласка! Яко©сь ще... - благав Кулiш. Його усi
пiдтримали.
Задумався, поправив шарф i вволив ©хню волю. Торкнув струну забуту,
давню, болiсну.

Ой _Морозе, Морозенку,_
_Ой да ти славний козаче!_
_За тобою, Морозенку,_
_Вся Вкра©на плаче!.._

Потому враз, без паузи, так нiби сльози змiнив на смiх, розпуку на
безтурботнiсть:

_Ой горе, горе, який я вдався,_
_Брiв через рiченьку та й не вмивався..._

Спiвав одну за одною - сумнi, веселi, мужнi - й на подив бачив, як
прокидалося в очах гостей Панькових щось геть забуте, витравлене iз ©хнiх
душ. Хтось ворушив губами, пiдспiвуючи дзвiнким словам, хтось плакав, не
помiчаючи цих свiтлих слiз, хтось пещену, у перснях руку поклав туди, де
мала бути шабля...
А далi й сам вознiсся на крилах пiснi, злинув у син чисте небо й
дзвенiв весняним жайворонком...
- Пробач... Зда ться, Паньку, я зiпсував тобi весiлля, - мовив, коли
настала пора прощатися.
- Нi, ти прикрасив його, Тарасе! - обняв Кулiш, - Сьогоднi ми почули
першу вкра©нську оперу...
- От бач, уже й смi шся!
- Вiн каже правду. Дяку мо за все, за все! - всмiхнулася крiзь втому
панi Олександра.
- Нехай i так... А що ви менi дасте на пам'ять, серденько?
Пiднiсши руку, вирвала з вiнка бiленьку квiточку i подала поетовi.
Бабусi лячно охнули: це ж на бiду...
- Спасибi, - сказав Тарас. - Щастить тобi, Пантелеймоне!
- Не все ж - тобi...
Лише махнув рукою. Поцiлувався з князем, з княгинею, iз Василем, що
закрутився у господарських клопотах i тiльки зараз попав йому на очi.
- Тарасе, конi мерзнуть бiля порога, - квапив його Забiла. - Ходiмо
вже...
- Ходiмо!
Швидко вдягнув кожуха, шапку й пiрнув у вир хурделицi, що не вщухала
вже третiй день.
Хропли, мiсили ногами снiг прикрашенi стрiчками конi, вiтер жбурляв
колючим снiгом, слiпив...
- Ти зна ш, - мучився Тарас весiллям, - вийшло не до ладу...
- Про що ти? - сонно спитав Забiла.
- Вийшло, що я полiз у князi, на чiльне мiсце... А треба було триматися
в тiнi!..
- Панька, Тарасе, в глухий куток не заженеш. Пропха ться i стане в
першiм рядi, бiля амвона! - озвався Вiктор iз глибини свого кожуха. - А
голос, братику, у тебе справдi славний! Менi б такий, до кобзи...
- Вiддам, якщо пiдеш по Укра©нi з пiснею, - сказав Тарас.
- Ви дуже добрi. Дякую!.. Я лiпше цiвкатиму сво©м тихеньким голосочком
на власнiм хуторi, де завжди тепло й затишно...
Бадьорий, гарний настрiй кудись пропав. Позаду було весiлля панське,
попереду - старшинський сонний хутiр, де марнував сво життя Забiла -
гусар, поет та бандурист...
А вiтер гув, заносячи поснулi села снiгом, а нiч стояла темна,
сирiтська нiч...
...Вже кiлька днiв на думцi йому крутилася з дитинства знана пiсенька
про весну та про мандрiвку. Коли ж прибiгли вiд Лизогубiв конi з легким
вiзком i вiн покинув Бiгач, де малював портрети княгинi Кейкуатово© та
трьох княжат, ця пiсня з'явилась знову, випурхнувши на вiльну волю, нiби
iз клiтки пташка.

_А вже весна, а вже красна,_
_Iз стрiх вода капле;_
_Молодому козаковi_
_Мандрiвочка пахне!.._

Вдихав весняне лагiдне, терпке повiтря, пестив очима син небо, де
пропливали бiлi, мов запорозькi чайки, неквапнi хмари, й чомусь йому було
так весело i так тривожно. В лiсi спинив вiзок, пройшовся рястом, вирвав
на згадку квiтку-другу й поклав у зошит, де переписанi були його останнi
вiршi та передмова до "Кобзаря", нового, що мав колись ще вийти в свiт.
Весна була вже в розпалi, якраз така, яку любив. Не буйна квiтом, зеленню,
а тiльки ледь накреслена, тремтлива, нiжно виповнена надiями i та©ною...
- Краса... - зiтхнув вiзниця, i тим диним словом сказав усе.
Стрiчаючи бiля ворiт, Андрiй Iванович обняв, неначе вони давно не
бачились, i наказав вiзницi нагодувати коней, бо до Чернiгова шлях не
близький.
- А може, я поштовими? - сказав Тарас.
- Щоб потiм мене сумлiння мучило? - не приставав на те Андрiй Iванович.
- Шевченка випхав з дому, мов чужаницю! Зараз ми перекусимо...
- Спасибi, я поснiдав. Та й поспiшаю: завтра женити буду Костомарова, -
сказав Тарас. - Не передумали стосовно Братства?
Андрiй Iванович помовчав трохи, глянув, чи не почу кучер, i вiдповiв
непевно якось, мов вибачаючись:
- Чим зможу, тим сприятиму, а в члени - нi... По правдi, я не вiрю, що
Братством можна зрушити таку важенну скелю...
- Пiдважимо з усiх сторiн.
- Нема кому.
- Знайдуться люди!.. Як там мо© рукописи i все таке?
- Готовi, ждуть. А може б, ви, Тарасе, лишили ©х? - узяв за лiкоть
гостя. - Не приведи господь, загубите чи вскочите в якусь пригоду...
- Хочу новий "Кобзар" скомпонувати й видати, - сказав Тарас. - А ще -
збираюсь ©хати на рокiв три в чужi кра©, до Рима. Вже грошi , i скоро
буде паспорт.
- Не знаю. Щось мене тривожить... Та й брат Iлля...
- До речi, вiн удома?
- Заснув якраз. Нездужа .
- Передавайте йому привiт. Дружинi, дiтям, лiкаревi...!
- I не зайдете в хату?
- Спасибi. Треба ©хати! Весна мене бентежить, будить, кличе у
зелен-свiт... Це, мабуть, ще з дитинства... Як висидиш у хатi зиму...
Стривайте, щось хотiв просити. Згадав! Коли мене питатиме тут чоловiк, iз
лiсу, то скажете йому: "Суботiв. Козак Яременко".
- Гаразд, - зiтхнув Андрiй Iванович i глянув жалiбно, неначе мати на
одинця, що йшов, на лихо, в прийми. Гукнув поко©вку, яка по щось там
вийшла, i попросив принести згорток iз кабiнету.
- На жаль, не встиг переписати... - сказав, ховаючи вологi очi.
- Я попрошу когось у Ки вi... I передам, - утiшив його Тарас.
Нарештi конi були готовi, папери схованi до чемодана.
- Ну от i все. Прощайте! - обняв Тарас господаря. - Спасибi вам за
хлiб, за сiль, за ласку!
- Не забувай... - уткнувся Андрiй Iванович йому в плече.
- Прощайте! - гукнув, коли вже рушили веселим чвалом конi, зняв
капелюха i помахав.
Андрiй Iванович стояв, схиливши голову ледь-ледь набiк, i сльози
скочувалися йому з очей. Всмiхнувся, мов дитинча, пiднiс поволi руку й
перехрестив на добру путь веселого мандрiвника...
Дорога й справдi випала йому весела й добра. Вже за добу дiстався до
Броварiв, i, поки перепрягали коней, вiн поголився, вмився, одягся у фрак,
оскiльки часу зосталось мало. Микола там уже, напевно, пережива та
вигляда , бiдний, свого боярина!..
- Шевченко... Гм... - I так, i сяк дивився на подорожню рудий
станцiйний наглядач. - У Ки©в, отже, ©дете?
- Таж не куди...
- Днiпро розлився саме. Довозим тiльки до перевозу...
- Швидше давайте коней!
- Конi уже готовi... Тут один попутник, вiзьмiть його.
- Будь ласка. Де вiн?
- Чека там, - кивнув на двiр. Спiдлоба змiряв поглядом Тараса з нiг до
голови й тицьнув йому спiтнiлу вiд рук його "бумагу".
Бiля вiзка стояв стрункий гусарський офiцер.
- Прошу!
- Тарас Григорович? - всмiхнувся вiн. - Оце так зустрiч! Радий...
- Чомусь я вас не знаю...
- Не дивно. Ми не здибувалися. Менi про вас розповiдала Глафiра Псьол,
показувала вас на портретi...
- Сiдайте. Треба ©хати, - сказав Тарас. - Одружу ться мiй добрий
приятель, а я вже й так затримався... Паняй! - торкнувся спини кучера.
Вже за селом, дiзнавшись, що офiцер - Глафiрин родич, Тарас надумав
його схилити до власних замiрiв або хоча б до Товариства Кирила та
Мефодiя. Почав, як кажуть, здалеку - спитав, чи ма вiн крiпакiв. Гусарин
почервонiв i тим сказав багато.
- Я хоч би й зараз повiдпускав, так зацькують, зживуть зi свiту.
- Правда. Вже добре й те, що ви свiдомi, яку ганьбу покладено на вашу
душу - рабство.
- Глафiра вам казала, що предок наш був запорожцем?
Тарас кивнув.
- Ви ма те якийсь зв'язок iз нею? - спитав гусарина.
- Вряди-годи... Така у мене служба!
- Якщо потрiбнi будете, чи зможу я через Глафiру вас розшукати?
- Зможете. До ваших послуг завжди!
- Не поспiшайте... Може, я щось таке проситиму, що ви мене...
- Нi, батьку, я за вами хоча б i чорту в зуби!
- Спасибi.
- Я недавно читав "Послання" ваше.
- А де взяли?
- Студент привiз i дав сво му братовi, а той менi, бо зна , що не
продам...
Тарас кивнув на кучера, й гусар замовк. Вiзок трясло, гуцикало на
вимощенiй дорозi, де був ще кiлька рокiв тому грузький пiсок.
I знову перед очима, як тiльки з лiсу ви©хали, постало диво Ки ва.
Скiльки б не пiд'©жджав до нього по цiй дорозi, щоразу дух захоплю ця
широчiнь, цей простiр, осинений Днiпром i небом, замкнутий у перспективi
горами, з яких возноситься золотоверхий, святий i все ж забутий богом,
Ки©в...
Той чорний штрих забутостi та упослiдженостi потьмарю йому картину й
спонуку сумнi думки. При©де, оженить друга, стане i сам навчати рисунка
молодь в унiверситетi, а дiло його життя повзтиме, як черепаха... Мабуть,
тут щось не так, потрiбно, мабуть... Братство з його невизначенiстю, з
його вiдкритiстю для всiх вiтрiв, до волi не приведе... Його ж потуги
також - вiн розумiв - не можуть скоро зрушити безкра сонне царство: один