Шевчук Владимир. Син волi

Тарас уже зiбрався сказати щось колюче, як вгледiв матiр дiвчини. Вона
сама стояла пiд бузиною; вуаль була опущена, мов забороло...
- Зда ться, ви казали, що ви Шевченко? - мовила, коли вони наблизилися.
- Казав. А що?
- "Кобзар" - це ваша книжка? I "Гайдамаки"?
- Грiшний, - всмiхнувся ©й.
- Сам бог послав нам, доню, Марiю Павлiвну, - взяла за руку дiвчину.
- Таж, мамо...
- Ти забула, що вже заручена? - спитала жорстко.
- Мамо!..
- Я ж не якийсь там... В мене серйознi, мамо, намiри...
Не обiзвалась бiльше. Пiшла униз i доньку, немов козу, теж потягла з
собою.
Побiг слiдом. Спинився... З гущавини ще раз почулось: , "Мамо!.." - i
все затихло... Вечiр, - мов десь чекав нагоди, - налiг ураз, наповнив
пречисту чашу свiту густим, мов дьоготь, мороком...
Сiв на траву й сховав лице в долонi...
...Час добре го©ть рани; душевнi теж. Та ще коли _ _мила_ _серцю праця
i молодi стрiмкi лiта!..
Минало красне лiто, а до мети наблизилися, вважай, лише на комариний
нiс. Малюнки, начерки й розкопування могили Переп'ятихи, звичайно, речi
потрiбнi вельми, та що до них нещасним, що спини гнуть на клятiм панськiм
полi й спливають болем, кров'ю пiд канчуками!..
Сидiв, трудився в затишку свого кутка бiля Козиного болота, а совiсть
тихо скiмлила. "Костьол" виходить, добре все передав... Ось ще торкнеться
пензлем у двох чи трьох мiсцях - i хоч на виставку... Костьол на чiльнiм
мiсцi в Ки вi!.. У мiстi, з якого, власне, пiшла по всiх князiвствах
руських не католицька, а православна вiра... Цей божий храм - як символ
гнiту... Вибудуваний не так давно... Виходить, що i досi католицизм...
А-а, ну його!.. Учора бiля фонтана, що на Подолi, вiн слухав спiви двох
кобзарiв. Слiпi, старi, убогi, а попросив, i втнули пiсню про козака
Нечая!

_Ой з-за гори високо©,_
_З-пiд Чорного гаю,_
_Ой крикнули козаченьки:_
_"Утiкай, Нечаю!"_

Якi були колись пiснi!.. Це ж скiльки музик, поетiв вилили у них сво©
печалi, радощi й пiшли з життя, не залишивши людям сво©х iмен!.. Вiн теж,
напевно, склав би, десь за волами ходячи, свою журбу й пустив би в свiт...
Умер би, а пiсня собi жила б... Воскресни зараз усi творцi пiсень на
Укра©нi, розвинь сво© обдарування - яка була б лiтература, скiльки було б
iмен!.. Десятки, сотнi, тисячi!.. Нема, пропали, згасли, мов зорi в
серпнi... Певно ж, були мiж ними й генi©, такi, як автор "Слова о полку
Iгоревiм"...
В кiмнату шаснув вiтер, гойднув фiранки, скинув якийсь папiр зi
столу... Тi кобзарi допомогли йому згадати ще одну козацьку пiсню. Як
воно?.. Ага, отак...

_Вi вiтер, вi буйний,_
_Дуби нагина ,_
_Сидить козак на могилi_
_Та й вiтра пита ..._

В кiлькох словах - готова тобi картина! Експресiя, глибiнь i думка...
Мабуть, творець ©© мав також хист художника...
Знадвору вкупi з вiтром влетiла iнша пiсня, немовби хтось озвався на
спiв його, на збурений козацький степ...

Ой _у лузi криниченька,_
_Орли воду п'ють..._

Поклавши пензля, вибiг на тиху, сонну вулицю. Спiвали десь через
дорогу, в захованiй в садку хатинi. Рушив на той при мний голос i
незабаром вгледiв того спiвця. Сидiв на ганку, сперши на руку голову й
заплющивши в задумi очi. Русявий чуб звисав на юне його чоло...
Коли замовк, Тарас кахикнув i привiтався, знявши бриля, що хтозна-як
потрапив йому на голову.
- А-а, добрий вечiр, - озвався хлопець по-укра©нському.
- Хто? Брат чи ворог? - спитав Тарас, подаючи правицю.
- Брат. Хоч i поляк...
- Шевченко, - назвав себе.
- Той самий, автор "Кобзаря"?
- Та вiн же, вiн... - всмiхнувся.
- А я студент унiверситету._ _Чи я назвався?_ _Нi? Юлiан_. _А прiзвище
мо Б лiна-Кенджицький.
- Виходить, маю сьогоднi "польський" день, - сказав Тарас. - То малював
отой костьол, що_ _на горi, то думав про нас i вас, а тут ще бог менi
послав i пана Юлiана, який спiва наших-таки пiсень...
- Я вирiс мiж укра©нцями i мову вашу знаю незгiрш_ _сво ©_._
- Отже, не ворог - брат! - обняв Тарас студента.
- Нема за що ворогувати, - промовив той.
- Побiльше б нам таких полякiв!
- Кому це - нам?
- Та тут... Звiдки родом?
- З Немирова... Дозвольте вас пригостити ча м?
- Це можна, добре дiло.
- Годилося б до чаю рому, та вибачайте, батьку...
- Чого нема, того нема. Замiнимо його пiснями!
- I вiршами.
- Прекрасно. Буде в нас чай iз вiршами!
Невдовзi вони уже сидiли один навпроти одного й пили гарячий, пахучий
трунок. Вечiр був тихий, теплий... Тихо снувалась гарна бесiда. Здавалося,
зустрiлись давнi, сердечнi друзi...
- Так би нам споконвiку, брате, - сказав Тарас. - Пролито море кровi...
За що!.. Жили б у мирi та береглися б разом од ворогiв...
- Для того ж, певно, й виникла iдея унi©... - несмiливо на те озвався
Юлiан.
- Нi, друже, унiя була панам потрiбна, щоб загнуздати нею козацьку
вольницю, - сказав Тарас. - Не братства прагли унi ю, а, навпаки,
пiдкорення. Хто лiзе в душу братовi i топчеться по нiй ногами, не брат
уже, а ворог i супостат!..
- Це правда.
- Ти чув, щоб хтось з католикiв став унiатом? Тож-то! Не дностi пани й
ксьондзи хотiли, а лиш при днання, не дружби, а поневолення. Тепер нехай
попробують того самi, вiдчують власним серцем, за що боролись козаки!
- Вiдчули вже. Господь скарав гординю... Пропала Рiч Посполита!
- Самi тепер не вирветесь. Мiцнi кайдани царськi.
- А ви?
- I ми... Налий iще по склянцi, та й розбiгатимемося._ _Час_ _пiзнiй...
- Треба - разом, - сказав рiшуче Юлiан.
- Гуртом, як мовиться, i батька легше бити?
- Повстали б разом!..
- Славно!.. Перемогли б, скажiмо, самодержавство, i що тодi? Пани й
крiпацтво знову?
- Не знаю... Вольность...
- Шляхтi?.. Всiх вимiтати треба: царiв, панiв, жандармiв!.. А людям -
волю! Кожному, хто б вiн не був, вiд Балтики до моря Чорного!
- "Щоб усi слав'яне стали добрими братами i синами сонця правди"?
- Звiдки ти взяв слова цi?
- З вашого " ретика".
- А хто ж тобi його давав_ _читати_?_
- Те я забув...
- Ну й добре, - сказав Тарас, вдоволений з тако© вiдповiдi. - Гукнути б
нам яко©сь, та пiзно вже! Хай iншим разом. Згода?
Юнак кивнув. Прискалив хитро око:
- Батьку, а ви таку чували? - I заспiвав:

_Зародила, верба грушi,_
_А берiзонька пруття;_
_Не вiр, дiвко, козаковi,_
_Як вiн каже: "Вiзьму тя" ._

- Не чув, ©й-богу! Певно, якась подiльська?
- Наша...
- Спiвай, спiвай!.. Воiстину н сть ©м числа!..
А нiч стояла тиха. Не по-осiнньому ласкава й тепла нiч...
За кiлька днiв, зустрiвшись iз Костомаровим, Тарас повiв з ним мову про
Юлiана.
- Нi, нi, - вiдмахувався Микола. - Не вiрю я полякам!
- Чому?
- Ми довго з ними тузалися. Не вiрю, й край!
- Ну, билися - було за що, - стенув Тарас плечима. - А зараз одна рука
нас по голiвцi гладить...
- З поляками нема про що балакати, - стояв незрушно Костомаров. - Вони
завжди...
- Збира шся побудувати слов'янськими ж таки руками оновлений i вiльний
свiт, а iз поляком про це бо©шся погомонiти. То з ким же ти у батька
чортового, Миколо, будеш будувати? З панками нашими того не втнеш, ©м
тiльки б повне черево!
- Гаразд, - промовив нехотя. - Зустрiнуся, поговорю... Хоч путнiй
хлопець?
- Путнiй.
- Нехай прийде до тебе сьогоднi ввечерi, я теж прийду.
- Миколо, ти не сердься, - сказав Тарас примирливо. - Самим царя не
скинути...
- А треба?
- Що?
- Скидати...
- I знову ти за рибу грошi! - скипiв Тарас.
- Тобi все зразу хочеться, одним ударом...
- Був би ти крiпаком, то знав би, як тяжко ждати волi, - похмуро сказав
Тарас.
Помовчали. I розiйшлись.
- Ти ж не забудь! - гукнув Тарас, оглянувшись, i помахав рукою.
Забув чи нi, але прийшов увечерi... на другий день. Похмурий i
невдоволений.
- Ти нiби сам себе привiв на шворцi, - пожартував Тарас iз нього i
заходився бiля самовара, позиченого в господаря.
Микола змовчав. Сiв на стiлець, узяв зi столу якийсь малюнок i пильно
став його вивчати.
Аж тут з'явився i Юлiан.
- Панове, добрий вечiр...
Микола встав, подав студенту руку, ще й вимучив подiбне щось до
усмiшки. Назвав себе, пiдсунув йому стiлець.
Розмова в них не кле©лась, i, щоб змочити ©©, принаймнi гарячим ча м,
Тарас зняв чобота, поставив його, як мiх, на самовар й почав роздмухувати.
Сипнули iскри, дiло пiшло жвавiше.
- Хлопцi, та що ви третесь-мнетесь, немов шинкарка, яка бо©ться давати
в борг! - не витримав уже за ча м, слухаючи балачку ©хню про хтозна-що,
окрiм, звичайно, дiла. - Ну ж, говори, Миколо, що ма ш йому сказати. Ти ж,
Юлiане, розкажеш iншим разом про свiй Немирiв...
Бачив, що Костомарову страх як не хочеться розкрити душу перед поляком,
що вiн себе притриму , немов ступити ма на ледь замерзлий льодок ставка.
Нарештi професор зважився i так почав днати пана Юлiана до Товариства
святих Кирила та Мефодiя:
- Латинцi, нiмцi та англосакси - всi купи держаться, а ми, слов'яни,
кожен йдемо шляхом осiбним, а то, бува, i в супрязi з якимось ворогом,
тягнучи чужого воза...
Тиша стояла довга, трудна.
- Що ж тут порадити? - спитав студент.
- Нам треба робити те, що iншi... - озвався глухо Костомаров.
- Ти не крути, скажи йому, що дума ш, - напав Тарас на нього. - Свiтити
хочеш, а каганець пiд стiл хова ш.
Костомаров зиркнув зацьковано, щось буркнув собi пiд нiс i неохоче
мовив:
- Найперше треба зiбрати всiх учених людей-слов'ян до одного
товариства... Поки почнуть щось там робити, нехай найперш познайомляться,
повiдають сво© потреби, недолю й долю... А згодом вже й до дiла можна
братися...
I знову стало тихо. Студент був явно вражений. А Костомаров аж
почорнiв.
- Це Товариство проторувати ма шлях у майбутн , до федерацi© усiх
слов'ян, - озвався знову. - Коли мiж нами скрiзь запану згода, коли
збагнемо ми силу дностi, коли освiтимо народ наукою, тодi вже створимо
одне слов'янське державне тiло, чи федерацiю... Пiд одним православним
царем i в однiй православнiй вiрi всi по днатись ма мо...
- Ось тобi, бабо, й весiлля! - гукнув Тарас, схопившись з мiсця. - Ти
хочеш усiх слов'ян убгати в попову хату?
- Не думаю, щоб хтось погодився задля науки й утопi© про федерацiю
зректися сво © вiри й народностi, - сказав, зiтхнувши, Юлiан. - Та й
цар... Нiхто не схоче ходити в нього на повiдку.
- Там, далi, видно буде. До того ще далеко, - пiшов на згоду
Костомаров. - Найперш потрiбно слов'янську силу, слов'янський свiт
звернути на спiльний шлях, до працi задля дностi!..
- А там усiх накриють цар з православi м? - спитав не дуже чемно Юлiан.
- Даремно ти приплiв царя, Миколо, - сказав Тарас. - Це пугало всiх
розжене ще далi, нiж зараз !
- Хтось мусить же очолити.
- Народ собi дасть раду i без царiв. Республiка - ось досконала форма
держави, влади й волi!
- А як же бути iз федерацi ю? - спитав одразу ж Юлiан. - Щось не
.збагну...
- До не© ввiйдуть республiки. Як незалежнi, вiльнi i рiвноправнi члени,
- сказав Тарас захоплено. - Дожити б до того дня!..
- Так не кричи, Тарасе, - спинив його Микола. - Вiкно, дивись,
одчинене... Спасибi тобi за чай, - пiдвiвся. - I за при мну бесiду... I
вам, юначе, дякую, - звернувся до Юлiана. - Не проводжайте! Я сам; тут
близько...
Вийшов - немов утiк.
- Тяжке то дiло - братство... - сказав Тарас, приймаючи зi столу
склянки. - Стiльки ворогували!..
- Я не сподобався йому, напевно, - сказав юнак, пiдводячись.
- Не ображайся. Дiло це небезпечне.
- Знаю. I ви також не гнiвайтесь...
- За вiщо на тебе гнiватися? - розвiв широко руки. - Що ж то за
Товариство, коли не вiльно в ньому сказати те, що дума ш!.. Ти йдеш уже? Я
проведу.
Надворi було безлюдно й мiсячно. У вiттi тьмяно сяяли хати й окремi
вiкна.
- Може, пройдемо в сад, що за костьолом, глянемо на сивий Днiпр? -
спитав Тарас.
- Це можна.
Вже на горi, милуючись величним видом Днiпра й заток, що зблискували у
тихiм свiтлi мiсяця, Тарас спитав про те, що мучило його давно:
- Якби у нас повстали, пiдтримали б поляки там,_ _за_ _Вiслою?
- Не знаю... - сказав юнак одверто.
- А ти спитай у тих, хто зна . Згода?
- Чому б i нi, - всмiхнувся. - А як_ _же "вченi люди" i все таке?
- Розмовами нiхто ще волi не добував. Тут треба щось надiйнiше... Яка
краса! Ти тiльки глянь! - вказав рукою в далеч.
Стояли довго мовчки, схвильованi чарiвним свiтом ночi...
Днiпром униз плив човен, як бiлий привид...

_За думою дума ро м вилiта ;_
_Одна давить серце, друга роздира ...-_

спливли рядки з його послання Гоголю. Обняв за плечi Юлiана й сказав з
пекучим болем:
- Пропало все! Ми билися, ми мордувалися - i вскочили у сiть крiпаччини
й самодержавства. Отак-то, пане брате!..
...Вночi на Ки©в випав пречистий перший осiннiй снiг. Тарас прокинувся,
немов вiдчувши ту перемiну в свiтi. А може, й те його збудило ще до зорi,
що спать лягав iз думкою про цей прийдешнiй недiльний ранок. За час сво ©
подорожi аж на Подiлля i на Волинь вiн скучив за цими днями в Ки вi, якi
назвав околичними або людськими. Вiдколи вiн у мiстi, недiлi всi та
празники, коли трудящi люди вiдпочивають, присвячу знайомству з ними,
зустрiчам з простим народом Ки ва, що тулиться в сво©х хатках по дальнiх
глухих околицях.
На вулицi його чекав Сенчило-Стефановський, який, хоча й не часто,
складав йому компанiю у цих при мних, та iнодi i небезпечних мандрах.
- Ну, як тво© поляки? - спитав, подавши руку.
- Бояться нас, як Костомаров ©х, - сказав Тарас. - Побачать, що
нагода, схопляться й собi за зброю!
Грузнучи в пухкiм снiгу, минули ринок.
- Знову на Куренiвку? - спитав Сенчило.
- Може, до човнярiв та до рибалок? Моста зруйнуй або спали, i в ©хнiх
руках Днiпро...
- Це правда. Недаром там жандарми часто крутяться i нишпорки усюди носа
тичуть.
- То кепсько...
- Я ©х знаю усiх в обличчя. Випроваджу! Не первина.
- Ти там бував?
- Аякже! Забув, як ми з тобою брали човна з вiтрилом?
- Коли пливли на "чорну раду" пiд Межигiр'я?
- Згадав...
- Таке, Олексо, не забувають. Тодi я був неначе чистий зошит: усе
вбирав, записував... Я довго так, Олексо, чекав того побачення iз
Укра©ною!..
- Я мiсяць жив у Петербурзi, та й то летiв до Ки ва, немов на крилах...
- Глянь, глянь, який Днiпро сьогоднi! - гукнув Тарас, побачивши з гори
рiку, весь бiлий Труханiв острiв i лiс за ним на видноколi.
Вода, - густа, аж чорна, - текла мiж бiлих забережнiв, i в нiй пiрнали
весело яскравоперi селезнi й сiренькi ©хнi подруги... Заснiженим, тонким
ще льодом ступали гордо чорнi дзьобатi ворони...
- Немов чиновники у сюртуках, - кивнув на них Олекса.
- Обсiли всю Укра©ну, цiдять iз не© кров, - сказав Тарас, згадавши,
скiльки людей в мундирах вiн зустрiчав, мандруючи. - П'явки, губителi
всього живого...
Змеркла краса зими. Втiшатись вони могли, забувши хоча б на мить недолю
свого народу.
- Треба ж було згадати лихе порiддя... - бурчав Тарас, рушаючи вниз, на
Подiл.
У шинку, куди зайшли по©сти й погомонiти з окiльним людом, було ще
майже порожньо. В кутку сидiв слiпий жебрак iз хлопцем-поводирем, а трохи
ближче - гурт плотарiв, що добирались з пiвдня в сво© кра© на Тетеревi або
на Ужi.
- Рано... - шепнув Тарас товаришевi.
- Поки ми тут оббудемося та перекинемо по чарцi меду, зiйдуться тво©
пани рибалки та човнярi, - сказав Олекса, входячи слiдом за ним.
I справдi, десь за годину-другу робiтний люд став швидко заповнювати
чималу залу шинку, забiгали метка шинкарка та наймички, задзенькали чарки,
пляшки.
- Олекса! - впiзнав Сенчила дядечко iз шпакуватим чубом i довгими, як в
запорожця, вусами. - Яким це вiтром? Вiльно тут бiля вас?
- Сiдайте, дядьку Прокопе. Налити вам чарчину?
- Чого ж ©© i не налити! - пригладив Прокiп вуса. - На те ж вона й
сотворена...
Вiн сiв, узяв чарчину, що нiби враз поменшала в його руцi, i смачно
випив.
- Дякую.
- Берiть, що , закушуйте, - припрошував Сенчило дядька.
Прокiп кивнув шинкарцi, й вона, звинувшись помiж столiв, принесла
пляшку, чарки та цiлу миску смажено© (iз печi просто!) риби.
- Миколо, Петре, а йдiть сюди! - гукнув тим часом Прокiп до двох нових
пришельцiв, що озирались, видно, когось шукаючи.
Вони всмiхнулись радiсно й посунули, немов човни мiж кригою, на дружнiй
поклик.
- Добридень вам! - зняли шапки.
- Сiдайте, - дав мiсце ©м на лавцi Прокiп. - Вип' те?
- Того й прийшли.
- Весь тиждень у рот не брали.
- Ви не зважайте, що це пани. Олексу ви ж бо зна те. А друг його...
- Шевченко, - сказав Тарас.
- Художник, - додав Сенчило.
Прокiп зламав широкi брови.
- А не кобзар? Я чув, що кобзар Тарас Шевченко, пiснi склада , кличе
до волi словом... От би зустрiтись з ним, спитати!..
- Про що? - всмiхнувсь Олекса.
- Ось як побачу його самого... Кажуть, стрiчались з ним на Куренiвцi, i
на Прiорцi...
- Який же вiн iз себе? - спитав Олекса, лукаво мружачись.
- Ще молодий, а вуса!.. - вказав рукою ледь не на пояс. - Козацький чуб
- аж до плеча! I голос, голос!..
Страшно було Тарасовi назватись ©м, понiвечити той гордий, пишний
образ, який для нього вималювала людська уява, i вiн мовчав.
- Кажуть, коли пани побачать його, жахаються, судомить ©х...
Петро й Микола внесли й сво© штрихи до образу:
- Ще б пак!
- А може, вiн характерник...
Узявши пляшку, Прокiп налив чарки й пiднiс свою:
- Дай боже йому здоров'я!
Сенчило пирснув, випив i запитав:
- То що ж ти, Прокопе, хотiв почуть вiд нього?
- Не я один... - викручувався.
- Я з ним знайомий, Прокопе. I вiн також, - кивнув у бiк Тараса.
- На власнi очi бачили? - аж подались до нього.
- Отак, як вас.
Притихли. Сусiди теж полишили сво© чарки, тяглись до них.
- Хотiв його спитати... - поглянув довкола Прокiп, - чи довго нам
терпiти, чи на свiтi сила, яка б змогла панiв, царя...
- В них вiйсько!
- А ти зажди, Миколо, не заважай!.. Так от: чи змiг би простий народ
турнути ©х пiд гузно?.. - прошепотiв.
- Народ, якщо вiн дружний, осилить все, - сказав Тарас. - Бiда лише
у-тому, що ми хто в лiс, а хто по дрова!
- Ми що... А в них i зброя, i солдати... - зiтхнув Петро.
- То правда, - сказав Микола сумно.
Тарас дiстав з кишенi насiння соняшнику, яким учора вiн був пригощений,
i висипав його на стiл. Потому взяв з десяток, одгрiб убiк i мовив:
- Оце вам цар з мiнiстрами, а це - народ, - вказав на_ _бiльшу купку.
Згорнув ©© у жменю i висипав на ту, що менша. - Де вони? Нема, пропали,
щезли!
- Чорти вхопили, - басом сказав Петро.
- Виходить нiби й добре... - пошкрiбся в тiм'© Прокiп. - Тiльки... не
здатнi ми супроти вiйська... Сокира, плуг та борона - ось з чим ми дiло
ма мо.
- А славнi нашi прадiди хiба були не вiд землi? - спитав Тарас.
- Ну, твiй, скажiмо... - хихикнув хтось.
- Я з крiпакiв, дев'ятий рiк на волi.
- Дива-а!..
- Ану ж тихiше! - пiднiс Олекса руку i прочитав напам'ять:

_Було колись - в Укра©нi_
_Ревiли гармати;_
_Було колись - запорожцi_
_Вмiли панувати._
_Панували, добували,_
_I славу, i волю!.._

А чим ми з вами гiршi?
- Воно-то так... - озвався у повнiй тишi Прокiп. - I все ж коли б
спитати у Кобзаря...
- Ну ти й затятий, Прокопе! - сказав Олекса весело. - Подай йому Тараса
- де хоч вiзьми!
- Це дiло важне, - мовив вусань суворо. - 3 ходу його не вхопиш, треба
обмiзкувати...
- Там хтось чужий! - гукнули бiля дверей.
Тарас пiдсунув чарку i заспiвав:

_Очерет, осока;_
_Чорнi брови в козака..._

- То не сюди! - гукнули знову.
- Тихо! Спiвай, спiвай...
Тарас кивнув Олексi й звернув на iншу стежку, на ту, якою сюди прийшли:

_Горе менi, козаковi, що батька нема , -_
_Батька нема, мати чужа, а жiнка не любе;_
_Пiшов би я в Запорожжя, _- _дороги не знаю!.._

Хто змiг, його пiдтримали, i пiснi стало тiсно у стiнах шинку. Люди -
цi плотарi та човнярi, рибалки та вантажники - вiдчули щось зата не вiд
них життям, забуте в щоденних клопотах про хлiб насущний, i стали дужчi,
вищi буттям i духом. Радiсно було на них дивитися, як на дерева в бростi,
як на рiку, що скресла...
Пiсня змiняла пiсню, аж доки всi стомилися i хтось сказав, що треба вже
промочити горло. Випили, а потiм враз загомонiли про давнину, про волю,
про запорожцiв, якi ©© виборювали...
- Ну ти й спiва ш, чоловiче! - сказав Петро Тарасовi.
- Не чув тебе наш благочинний, а то до хору взяв би, - додав Микола.
Прокiп вдивлявся мовчки в нього. I раптом мовив як похвалу чи як
непевний здогад:
- Коли б тобi козацькi довгi вуса та оселедець, то був би геть Тарас
Шевченко...
- Куди йому! - гукнув Олекса. - Якось прийду до вас iз Кобзарем!
- Спасибi... I ти приходь, - торкнувся Прокiп руки Тарасово©. - У нас
тут ще порох в порохiвницях... I шабель трохи знайдеться...
- Прийду, - сказав Тарас, пiдводячись. - Нам вже пора.
Мав звичку йти до того, коли сп'янiють люди i втратять здатнiсть
мислити.
Надворi, вже бiля Днiпра, Олекса мовив скрушно:
- А може, ми повиннi були признатися, що ти i Тарас Шевченко?
- Побили б ще за самозванство, - сказав Тарас. - Ти ж чув, який вiн,
справжнiй. Вусища, чуб!..
- Якщо на слiд натраплять, шукатимуть його такого...
- Бачиш, нема зла, щоб на добре не вийшло!
Набрав у пригорщ снiгу, злiпив чималу снiжку й жбурнув у ворона, що
походжав поважно неподалiк. Той знявся важко, каркнув i полетiв.
Бiля гори Олекса раптом згадав, що ма пильне дiло тут, на Подолi, i
розпрощався.
Вгору Тарас iшов не кваплячись. Було шкода лишати цей зовсiм iнший,
йому рiднiший, милiший свiт. Усе тут звичне, знане, без будь-яко© фальшi.
I мова, i звича©, i типи лиць, характерiв утворювали те середовище, в
якому вiн, попри свою освiту й теперiшнiй суспiльний стан, був наче риба у
водi. Там, на Горi, йому весь час доводилося триматись ролi, грати когось,
ким бачить його чиновно-мундирна братiя, пани та пiдпанки Старого мiста i
ким йому не стати, хоч би й хотiв. Iз кручi поглянув ще раз на панораму
рiки, Подолу, далечi, що за Днiпром, i посмiхнувся. Бродить десь по
околицях, межи людей, кобзар Тарас Шевченко - вусатий i з оселедцем аж до
плеча!..
Удома на нього ждав Микола Костомаров.
- Нарештi! - кинув книжку, яку читав. - Ну де тебе, Тарасе, носить? Я
зранку тут...
- А що таке?
- Вакансiя! Художник Павлов подав прохання Траскiну звiльнити його з
посади вчителя в унiверситетi.
- I ти вважа ш, що я...
- Звичайно! Завтра ж подай прохання. Будемо разом навчати молодь, i
вихованцi нашi роз'©дуться по Укра©нi!..
- Гада ш, дiлу буде iз того користь?
- Молодь схильна до справедливостi, добра й свободи. Сотнi братiв по
думцi вирушать будити люд i сiяти в його серцях святi iде© дностi усiх
слов'ян, братерства й волi!
- Добре, - сказав Тарас. - Подумаю. Менi моя робота теж до душi...
- А ти ©© не кидай. Встигатимеш i тут, i там. Ну, я побiг. На мене жде
Алiна...
- Гляди, Миколо, женишся!
- Чи не пора?
- Та, мабуть, уже пора... - згадав Тарас свою пригоду в Лаврi й те
мелодiйне "мамо!", що так йому запало рвiйно в душу.
Тiльки пiшов Микола, як до кiмнати з грюком влетiв Сенчило.
- Радуйся! Допiру стрiв я Павлова, i той просив сказати тобi, що вiн
подав...
- Я знаю, вiд Костомарова, - сказав Тарас.
- Чого ж ти тодi сто©ш? Давай папiр, перо й чорнило! Я напишу прошенi ,
а ти пiдпишеш, аки великий пан!
- Гада ш, варто?
- Варто! Коли б не ти, я сам туди подався б. Це ж не якесь училище чи
iнститут шляхетних дiв!
Не встиг Тарас спитати, чи годен вiн учительствувати в унiверситетi, як
всi його папери злетiли геть зi столу й за ним поважно всiвся Олекса
Флорович, вмочив перо в чорнило i написав на бiлому, мов снiжне поле,
аркушi: "Его превосходительству господину попечителю Киевского учебного
округа, свиты его императорского величества генерал-майору Траскину От
художника Академии Тараса Григорьева сына Шевченка Прошение".
- Ху-у, сатана! - вiдкинувся на спинку крiсла, нiби пiсля тяжко© працi.
- Тепер диктуй...
Вечiр застав ©х ще в трудах великих писарських. При свiчцi вже Тарас
узяв перо в Олекси i пiдписав: "Художник Т. Шевченко..."
...Першим прийшов здоровити його з рiздвом Юрко Андрузький. Та ще й не
просто - вiршем. Весь зашарiвшись, юнак дiстав з кишенi аркушик i прочитав
тремтячим вiд хвилювання голосом свiй щирий твiр-звертання:

_Скажи, менi, батьку,_
_Що дi ться з нами, _-__
_Як на тебе глянем,_
_Мов не тi© станем..._

Тарас обняв сердегу й поцiлував.
- Спасибi ж тобi за вiрш!
- Прийдете до Гулака?
- Звичайно.
- Тодi здоровi будьте до вечора.
Зоставшись сам, Тарас iще раз перечитав нехитрий вiрш Андрузького, в
якому той, наслiдуючи його поезi©, так палко прагнув висловити сво© жалi
та сподiвання на кращу долю Укра©ни... Народжу ться нова людина, рушиться
столiтнiй сон!..
Невдовзi прийшов Кулiш. Спочатку Тарас його i не впiзнав, подумав, що
хтось iз тих аристократiв, з якими вiн колись стрiчався в
Санкт-Петербурзi.
- Не радий? - всмiхнувся гiсть. - Чи ти, бува, Тарасе, не загордився!
- Панько?!
_-_ Еге ж.
Чоломкнулись i посiдали.
- Може б, ти роздягнувся? - згадав Тарас, що вiн господар.
- Зайве. Я на хвилину тiльки. Просив Гулак...
- Ну й славно! Я теж iду.
На вулицi, точнiше, аж на валу, яким пiшли в бiк Золотих ворiт, Кулiш
спитав:
- Не гнiва шся за той мiй лист?
- Як буду знов друкувати, виправлю.
- Усе?
- Тодi б я став би вже не Шевченком, а Кулiшем, - всмiхнувся.
Помовчавши, додав серйозно: - Добре ти написав про чорну раду!
- Дякую...
- Чита ш - дух захоплю .
- Не все ж тобi!
- За весь цей рiк - два вiршики...
- А хтось казав, що копу, та ще яких!
- Торiк - було, - всмiхнувся. - Найшло на мене...
- Правда, що ти подав на вчителя в унiверситет?
- Це ще, як кажуть, вилами та по водi.
- А за кордон? Уже не хочеш ©хати?
- Хiба за злиднi... - буркнув.
- Закиснеш тут як маляр...
- Б' ш не по чiм - по головi!
Кулiш спинився, передихнув i урочисто мовив:
- змога тобi по©хати на рокiв три! Щоправда, за умови: ти не
допитуватимешся, хто дасть на цю по©здку грошi.
- А може, це якийсь собачник? - хмуро спитав Тарас, хоч серце
затанцювало з радостi.
- Нi. Укра©нка, щира твоя прихильниця.
- То поцiлуй ©© за мене! ду!!
Вiн закрутив Панька, та так, що ледве не попадали обо з валу, яким
iшли.
Вони бродили довго старим зимовим мiстом, де мiж ру©н постали новi
будинки, й прийшли тодi вже до Гулака, коли в його свiтлицi кипiли
пристрастi. Людей було не так багато. Накритий стiл стояв iще не займаний
i вабив зiр натомлених i зголоднiлих новоприбулих.
- Зда ться, ви, панове, не з того краю почали! - гукнув Тарас.
- Воiстину! - додав Кулiш, скидаючи свою розкiшну шубу. - 3 рiздвом
Христовим, браття!
- Диви, ©й-богу, Пантелеймон! - схопився з мiсця Костомаров. Пiдбiг,
обняв i тричi поцiлував.
Тим часом Тарас потис спiтнiлу руку Савича, що чимось був схвильований.
- Принiс "Кавказ"? - спитав, зиркнувши гостро на Костомарова.
Тарас вiддав прим'ятий зошит i мовив тихо, з сумом:
- Париж побачиш скоро!.. З Мiцкевичем погомониш... Ти ж не забудь!
- Вважай, що вiн уже чита твою поему, - всмiхнувся Савич i взяв його
пiд руку. - Цей Костомаров!..
- Знову зчепились з ним?
- Послухай, що вiн каже!
- Миколо, то для тебе у дивину. А я вже тут наслухався...