Шевчук Владимир. Син волi

- Та що його розказувати... Пан Кукольник ледь не сказився, як прочитав
твою, Тарасе, книжку. Кричав - аж пiна з рота бризкала - на бiдолаху
Мартоса й проголосив анафему тобi й тво©й поезi©. Вона, - вопив, -
шкiдлива i небезпечна. Давно, давно заборонити треба так званi "мови"
польську й малоросiйську!.. А Мартос так злякався, що цiлий вечiр била
його пропасниця, i вiн прокляв той день i ту годину, коли прийшов до тебе
й надумав це злощасне дiло...
- Хай не бере пан Мартос собi багато до голови, - сказав Гребiнка. -
Думати вона не дуже здатна... Бажав хоч крихту слави, то й ма тепер ©©!..
- всмiхнувся. - А дiло, браття, зроблено, i книжка - ось вона! - узяв
"Кобзар" зi столу. - Ми тут читали вголос, ждучи твого приходу, - сказав
уже Тарасовi.
- Як же ви довго так ховалися з таким безцiнним даром? - спитав Iван
Пана в, що був постiйним членом гуртка Гребiнки.
- Просто мене вважали досi лише художником, - всмiхнувся йому Тарас. -
I лаяли, коли писав словами...
- Принаймнi я не лаяв! - пiднiс Гребiнка руки.
- Та й не хвалив! - зiтхнув Пана в. - Вiчна бiда - не бачимо таланту в
ближнiх, шука м десь подалi!
- Я навiть взяв у нього вiршiв для альманаху "Ластiвка". Iще два роки
тому, - не мiг вген погодитися.
- I де ж вона, та птаха?
- Сидить, нiяк не вилетить...
- Тож-бо й воно. А тут такий... такий поет!
Тарасовi аж стало страшно вiд цих похвал. Вiн був i сам упевнений, що
може щось зробити корисного для Укра©ни найбiльше як художник. Вже
намагався навiть, скомпонувавши аж двi картини: одну про смерть
Хмельницького, а другу про дружню учту козакiв. I на тобi! Його та мнi
думи, що виливалися в хвилини болю й розпачу, взяли його на крила й
несуть, несуть!..
Чи це йому здалося, чи й справдi ген, куди заледве сяга свiтло, сидить
козак?.. Примарилося...
- Росiя - це не тiльки Булгарiн, Кукольник та iже з ними! - сказав
Струговщиков, напевно, комусь на щось вiдповiдаючи. - й iнша, краща,
вища...
Й запала тиша.
- Добре було б, Тарасе, щоб ти утнув що-небудь нам iсторичне, - озвався
дуже вчасно вусань Маркевич. Кажуть, вiн написав "Iсторiю Малоросi©" i
досi ще весь у ©© глибинах, неначе сом у доннiй ямi.
- Зна те, я вже утнув... - сказав Тарас несмiливо. - Нi, ще не втнув, а
тiльки тну,- всмiхнувся.
- Про що? - спитали одразу в кiлька голосiв.
- Та-а... Колi©вщину.
- А можеш щось прочитати?
- Зможу, - озвався хрипко.
Гребiнка встав, налив йому вишнiвки i знову сiв. У хатi було так
тихо-тихо, що аж в ушах дзвенiло.
Не випивши, Тарас почав по пам'ятi:

_Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали._
_Встали, подивились на той Чигирин,_
_Що ви будували, де ви панували!_
_Заплакали б тяжко, бо ви б не пiзнали_
_Козацько© слави убогих ру©н._
_Базари., де вiйсько, як море червоне,_
_Перед бунчуками, бувало, горить,_
_А ясновельможний, на воронiм конi,_
_Блисне булавою - море закипить..._

Читав i нiби бачив той чигиринський козацький празник, коли освяченi
були ножi. Сам дивувався - пам'ять тримала мiцно кожен рядок поеми, слово,
хоч написав цей шмат давно й вiдтодi не перечитував, трудився далi...
Коли дiйшов до мiсця, яке найбiльше його самого хвилювало, надпив iз
чарки, витер уста долонею i мовив, дивлячись на вогник свiчки:

_"Молiтесь, братiя, молiтесь! -_
_Так благочинний начина.-_
_Кругом святого Чигирина_
_Сторожа стане з того свiту,_
_Не дасть святого розпинать._
_А ви Укра©ну ховайте:_
_Не дайте матерi, не дайте_
_В руках у ката пропадать._
_Од Конашевича i досi_
_Пожар не гасне, люде мруть,_
_Конають в тюрмах, голi, босi..._
_Дiти нехрещенi ростуть,_
_Козацькi дiти; а дiвчата!.._
_Землi козацько© краса,_
_У ляха в'яне, як перш мати,_
_I непокритая коса_
_Стидом сiчеться; карi очi_
_В неволi гаснуть; розковать_
_Козак сестру свою не хоче,_
_Сам не соромиться конать_
_В ярмi у ляха... горе, горе!_
_Молiтесь, дiти! страшний суд_
_Ляхи в Укра©ну несуть -_
_I заридають чорнi гори._
_Згадайте праведних гетьманiв:_
_Де ©х могили? де лежить_
_Останок славного Богдана?_
_Де Остряницина сто©ть_
_Хоч би убогая могила?_
_Де Наливайкова? нема!_
_Живого й мертвого спалили._
_Де той Богун, де та зима?_
_Iнгул щозиму замерза , -_
_Богун не встане загатить_
_Шляхетським трупом. Лях гуля !_
_Нема Богдана - червонить_
_I Жовтi Води, й Рось зелену._
_Суму Корсунь староденний:_
_Нема журбу з ким подiлить._
_I Альта плаче: "Тяжко жити!_
_Я сохну, сохну... де Тарас?_
_Нема, не чуть... не в батька дiти!"_
_Не плачте, братiя: за нас_
_I душi праведних, i сила_
_Архiстратига Миха©ла._
_Не за горами кари час._
_Молiтесь, братiя!"_
_Молились,_
_Молились щиро козаки..._

Коли замовк, у повнiй, мертвiй тишi пiдвiвся хтось у глибинi свiтлицi,
й помiж похилених, нiмих голiв до нього вийшов стрункий козак з
заплаканими очима, обняв, притис до себе. А потiм слiпо вiдсторонив,
знайшов устами руку й поцiлував.
- Ну що ти, що ти, Якове?.. - пiдбiг Гребiнка.
Якось уже так сталося, що вийшли в мiсто вони удвох_ _iз_ _Яковом. I
дивно й лоскiтно було душi Тарасовiй, так нiби вiн перелетiв зненацька в
часи минулi, давнi. Побрязкуючи острогами, по праву руч од нього ступав
козак!.. Живий, високий, дужий!.. Не мiг йому казати "ви" й тому озвався
просто, по-панiбратськи:
- То мовиш, ви нащадки сiчовикiв, якi втекли пiсля розгрому Сiчi за
Дунай, а потiм аж на Кубань?
- Еге ж. Станицi нашi так само звуться, як куренi: Щербинiвська,
скажiмо, Канiвська, Iрклi©вська та Пластунiвська...
- I як же вам на тiй Кубанi? Ще воля ?
- Та, ма мо... - поправив шапку Якiв. Помовчав трохи i доказав: -
Б' мося тiльки за чортзна-що, кладемо марно голови!..
- Бунтують тi, черкеси?
- Людьми всiм бути хочеться...
- Це правда... Я, мiй друже, два роки лиш на волi...
- Був крiпаком?! - стис Кухаренко шаблю.
- Двадцять та ще й чотири роки!..
Зiйшли на мiст через Малу Неву. Спинилися навпроти мiсячно© дороги.
Якусь часину мовчки дивилися, як мерехтить Нева у сяйвi мiсяця, як
почина темнiшати на небi шпиль Петропавловсько© фортецi.
- В якому чинi будеш? - спитав Тарас.
- Полковник. Чи курiнний по-нашому.
- А козаки шанують тебе?
- Напевно...
Замовкли знов. Пiшли мостом, бо стало свiжо: ночi лишилась жменька.
- Змiг би ти стать отаманом? - спитав Тарас. Поглянув скоса на
Кухаренка й додав, чи то жартуючи, чи то всерйоз: - При©ду колись до вас у
Чорноморiю, i ти мене зустрiнеш вже на кошi... Страх хочеться менi побути
у кошового в гостях!..
- Ну, коли так, то стану... - всмiхнувся скупо Якiв...
Щастить же, боже праведний, йому на добрi зустрiчi, на щирих, вiрних
друзiв!..
Коли заснув над ранок, в'язниця йому також подарувала при мну зустрiч.
Наснився Вася Штернберг та Айвазовський. Все, як було насправдi, коли вони
сiдали на пароплав, щоб вiдпливти до Рима. Й лише одне порушувало веселе
те прощання: Тарас вже знав, що друг його назавжди залишиться на тiй
землi, проте не мiг сказати хтозна-чому. Стояв i мовчки плакав...
А Вася радiсно махав рукою з палуби i щось гукав, аж поки видно було
його...
Хоч мало спав, прокинувся, як тiльки клацнув замок у дверях. Знав би,
що iталiйська тверда земля вiзьме навiки Штернберга, не вiдпустив би!..
- Вже не спите? - здивовано спитав Сидоренко. - Я ж вам казав, що
звикнете...
- Сьогоднi в мене свято, - сказав Тарас, пiдводячись.
- День iменин?
- День виходу на волю...
- Слава богу! - зрадiв земляк. - Сьогоднi вас випустять?
- Ти, братику, не зрозумiв, - зiтхнув Тарас. - Я мовлю про те, що
сталося аж дев'ять рокiв тому, як викупили мене з крiпацтва.
- А я вже був подумав...
- Й за те спасибi, що порадiв!.. А що, як ми з тобою добудем шкалика?..
- У нас цього не можна, - оглянувся солдат на дверi. - I не просiть!
- Не можна, то не можна... Не в чарцi щастя, правда? Добудь хоч чаю, -
вийняв з кишенi грошi.
- Миттю! - зрадiв Сидоренко, що не потрiбно йому порушувати iнструкцiю.
- Вмивайтеся. А я - в трактир!
Не встиг напитись чаю, як раннiй гiсть до хати.
- Добридень вам, добридень!.. - почав з порога весело. - Хлiб-сiль!
- Хлiб-чай... - озвався хмуро. Йому вже встиг набриднути оцей колишнiй
вчитель.
- Такого дня i пити чай!.. - скривився слiдчий. - Сидоров!
- Я тут, вашбродi ! - шмигнув солдат у дверi.
- Бiжи в трактир й вiзьми на мiй рахунок щось випити i закусити. На двi
персони.
- Слухаюсь!
Сидоренка неначе вiтром здуло.
- Шевченко, ви учора у генерала були бiльш-менш, - сказав Попов,
сiдаючи. - Я потерпав, ждучи, що ви зiрветеся на свiй лукавий, хидний
тон... О, я забув вас привiтати iз двадцять другим квiтня! Напевно, ви
тодi були найщасливiшi од всiх людей?
- Був, та загув, - похмуро сказав Тарас.
- Якби ж то знав, де падатимеш... - пiдтримав його Попов.
- Хто зна , той не пада .
- Цiкаво... Правда, злочини творять свiдомо, знаючи, що може бути
кара... I все ж творять!
- У цьому я... Ви ж зна те, яка освiта в мене.
- Освiта нiби й справдi... А вiдповiдi да те точнi. Такi, неначе ©х вам
нашiпту якийсь юрист...
- Правдивi, тому i точнi.
- Можливо, й так... - примружив слiдчий бiлi, ледь-ледь помiтнi вi©. -
Принаймнi ми вже вiримо, що ви формально_ _не входили до Товариства
укра©но-слов'янського...
- Я ж вам казав!
- Бо ви людина куди серйознiша, нiж цi професори та вчителi...
Тарас вiдчув, що слiдчий йому готу пастку, i насторожився. Бач, друг
знайшовся щирий! Впо©ти хоче й випитати... Що у тверезого в головi, те в
п'яного на язицi... Йому весь час тут тичуть у вiчi п'янством, нiби його
взяли пiд тином в обiймах Бахуса! Для них мужик без оковито© - що вiз без
колеса. Облаяв пана - п'яний, сказав якомусь здирцi, хто вiн такий, - пiд
чаркою, царя згадав недобрим словом...
До камери ввiйшов Сидоренко, поставив спритно тацю на столик, внесений
його товаришем, i зняв серветку, якою були накритi страви.
- Приступимо? - спитав Попов i глянув так на вартових, що тi за мить
iзслизли.
- А як уп'юсь?
- Нiчого. Тут i проспитеся з богом... До речi, спершу треба ось
пiдписатися, - дiстав папiр. - Бо скажете,_ _що був пiд чарою i знать не
знав, що й де пiдписував.
То був вчорашнiй допит. Питання й_ _вiдповiдi за номерами, любовно так
написанi.
- Все точно?
- Так.
- Перо й чорнило!
Миттю влетiв солдат,_ _неначе пiд дверима чекав наказу, з пером в руцi.
Тарас узяв, вмочив у_ _чорну пляшечку_ _i_ _написав: "Художник Тарас
Шевченко".
- А по трудах, як кажуть, праведних_ _i закусити можна. Прошу! -
простер гостинно руку слiдчий.
Тарас не став манiритися.
- У чарцi й закусi нема грiха, як мовиться в святiм письмi.
Попов звiв бiлi брови.
- Там справдi такi слова?
- Важлива суть. А слово... фу - i полетiло!
- Е-е, не кажiть, - налив чарки. - Вiзьмемо вашi твори... Вони завдати
можуть чимало лиха...
- Нехай ©м грець! - махнув Тарас рукою i взяв рiшуче чарку. - Давайте
лiпше вип' мо.
- За що?
- За волю, звiсно!
- Щоб ви ©© не втратили!..
Вони люб'язно цокнулися.
Як закусили, Попов налив по_ _другiй_._
- У мене чудовий тост.
- Валяйте! - прикинувся Тарас сп'янiлим. - Пардон, мон шер...
Попов лише всмiхнувся. Чи бачив гру, чи тiшився, що легко впо©ть
"друга".
- Ви i французьку зна те?
- Нi. Далi цих трьох слiв не рушив.
- Дивно... З такими здiбностями!..
- Чого Iвась не вивчить, того Iван не знатиме, - зiтхнув Тарас. - То де
ж ваш тост?
- За двадцять друге квiтня!
- Спасибi. Це для мене великий день!..
- За ту родину, яка дала за вашу волю грошi!
Тарас пiдвiвся, виструнчився, мов на парадi, й гукнув, як справжнiй
унтер:
- Здоров'я його величностi!
Попов також схопився, а потiм сiв i вп'явся пильним поглядом в лице
Тараса.
- Дивний ви чоловiк, - сказав, коли новий "служака" випив i сiв
закушувати. - Щоб жартувати в такому дiлi!..
- Жарти я залишив за ворiтьми, на вулицi Пантелеймонiвськiй.
- Е-е, не кажiть! - всмiхнувся слiдчий. - А втiм, це тiльки вам робить
честь. Як правило, у нас тут швидко пiдупадають духом i тяжко, слiзно
каються. На що вже вашi братчики, та й тi - не всi, звичайно, - пустились
берега. Дивитись бридко...
- Ка ться, хто ма в чому.
- Звiсно. Проте, як свiдчить досвiд, твердi горiшки завжди таять
найбiльшi злочини, ©м каяття не вигiдне.
- Тут i купцi бувають? - спитав Тарас.
- Не вловлюю...
- Крiм вигоди, людськiй душi властиве i дещо iнше, вище. Не
припуска те?
- А-а! Припускаю... Хоча, по правдi кажучи, не за таких обставин... Як
мовиться, тут не до жиру - аби лишитись живу.
- Життя - це не найбiльша цiннiсть.
- Цiкаво... Що ж вище або дорожче?
- Сумлiння чисте, воля i рiдний край.
- Ви - патрiот?
- Можливо... Це теж крамола?
- У вашому випадку - так.
- Виходить, що й патрiот лише тодi достойний шани, коли вiн вигiдний,
зручний для влади?
- Ну-у... можна й так сказати.
- А раптом це звичайний шкурник i кар' рист?
- Байдуже. Аби не ворог внутрiшнiй, не супостат.
Попов налив, пiдсунув чарку.
- Дякую, - сказав Тарас. - Напився i на©вся. Тепер за мною черга. Я ваш
боржник.
- Ат, що там, - повiв Попов рукою - Доп' мо вже!
- Не можу. I рада б душа у рай...
- Це ви не можете? Ой не смiшiть!
- Чого це вам так смiшно?
- Бо вашi друзi твердять, що всi сво© зловреднi вiршi ви написали
п'яним, не усвiдомлюючи того, що дiяли.
- Було колись! - зiтхнув Тарас, шукаючи тим часом захисту вiд цього
ходу слiдчого. - Як привезли мене сюди, зарiкся пити бiльше, як двi
чарчини.
- За що така покута?
- Треба ж колись одуматися.
- А може, ви гадали, що ©дете до нас у_ _гостi_?_ - пожартував.
- Пора б, як мовиться, вже й знати честь, - пiдтримав той жарт Тарас. -
Шiсть днiв побув - i досить.
- Чи тут вам зле?
- Нiвроку. Але на волi краще!
- Покайтеся, просiть царя... Чи напишiть, скажiмо, оду на честь його
величностi...
- Не зможу я. Самi ж весь час у вiчi тичете мою мужичу мову й
незграбнiсть вiрша.
- Тiнь шибеницi або казарми так надихне, що заткнете за пояс усiх
вiтi©в! Чи тих, як ви назвати зводили, "тупорилих тво©х вiршомазiв".
- Ви хочете мене безкровне стратити, мо©м пером? - спитав Тарас.
- Порятувати, мiй дорогий!.. То що, доп' мо, може? Не пропадать же
зiллю.
Взяли чарки i випили.
- То як? - спитав, за©вши, слiдчий. - Утнемо оду?
- Пишу лиш те, що пишеться, - сказав Тарас похмуро. - Художник я, а не
поет.
- Хитру те, - скривився слiдчий. - Певно,_ _ви ще як слiд не втямили,
куди попали i що вас жде...
- Коли господь не видасть, свиня не з'©сть.
- Хоч ми i щиро вiруючi, та в цих дiлах керу мося не божим промислом, а
тiльки власним розумом та волею государя, - прорiк Попов сердито.
- Без бога нi до порога, казав наш дяк Богорський, iдучи до шинку.
- Чи ти, Шевченко, гевал, чи тiльки вда ш такого з себе?
- Знов не вгодив!.. Хiба ви думали, що я мудрець, коли сюди збиралися?
Впою, гадали, бевзя i виверну його крамольну душу! Тепер злитесь: не
вийшло.
- Хто зна, хто зна... - сказав Попов iз посмiшкою. - Тепер я твердо
знаю: ти небезпечнiший, нiж я вважав ранiше. I пасквiлi тво© написанi
цiлком тверезим розумом... Чого тобi так весело?
- Дивлюсь на вас i думаю, що вам би слiд не тикати менi, а дякувати
щодня таким обiдом, як цей, який ми тут спожили...
- За що, дозвольте взнати?
- За те, що ви в зв'язку зi мною ввiйдете в лiтературу, в iсторiю. Як
антипод, як темне тло... Та це вже щось, це краще, нiж забуття... Попов
Михайло? Лiтератор? А-а, той, що в Третiм вiддiлi висотував Шевченку
душу!.. "Щодень божий добрi ребра й серце розбива ..." Чи не про нього
сказано?
- Отже, ти - Прометей? - примружив слiдчий очi.
- Не знаю. Всi, хто втрапив сюди невольно, щось, певно, мають вiд
Прометея...
Попов сидiв насумрений, немовби сич, i лiве око в нього нервово
сiпалося. Нарештi вiн пiдвiвся, хитнувши столик з посудом, i загукав
сердито:
- Сидоренко! Тьху!.. Сидоров! - Як вбiг солдат, додав уже спокiйнiше: -
Прибрати все, що зайве!.. I щоб менi i муха не пролетiла мiж ним i свiтом!
Ясно?
- Так точно, ваше благородi ! Сьогоднi ж виб' мо всiх чисто мух!
- Дубина! Я наказую, щоб в'язень цей не мiг нi з ким нi бачитись, нi
листуватись!
- Так точно!
Слiдчий вийшов. За ним Сидоренко з столом у руках. Хтось зачинив
залiзом кутi дверi й мерщiй замкнув.
Тарас прилiг. Стомив його цей "дружнiй" диспут. Кожен себе вважа
мудрим, прагне пошити в дурнi iншого... Прийшов на допит не з батогом, а з
шкаликом!.. Опора трону, цербери!.. Не жалкував, що дав Попову змогу
побачити його свiдомим ворогом царя й престолу. Гiднiсть, самоповага,
впевненiсть у власних силах - зброя, що теж вража недругiв. Власне, вiн
не додав нiчого до того, що вже сказано в його "Трьох лiтах" i що сатрапи
царськi вже вивчили з усiх бокiв... Забаглось оди!.. Краще пiде на смерть,
та чесну, нiж на ганьбу!.. Звичайно, ©м потрiбна не ще одна осанна
премудрому й чадолюбивому, а зiгнутий в поклонi рабському хребет
бунтуючого плебея. Для самодержця з присними найiдеальнiша картина
людностi - безмежне поле зiгнутих покiрно спин... Мерзота!.. Одна людина,
- з прихвоснями, - гальму поступ, стриму духовний рiст, бо хто ж,
уткнувшись зором у носаки чобiт великого i всемогутнього, побачить небо,
обшир землi й людсько© мудростi, знайде снагу пiднятись духом вище!..
Похилу голову меч не сiче, та обминають музи...
Про нього мов забули по тiй тюремнiй учтi. Попов, який довбав так
старано свою прикуту жертву, зайнявся, мабуть, iншими, яких було тут
досить. А може, просто вигадав нову тортуру: ждати у невiдомостi не легше,
нiж терпiти муки допитiв. Були б папiр та фарби!.. Ат, що з них толку. Що
вiн тут малював би?.. Великий Карл ©м твердив, що без моделi не варто
братися й за олiвець... Великий Карл... Бiдаха. Коли покинула його Емiлiя,
вiн геть стерявся духом По мiсту пiшли плiтки... Малi, нiкчемнi люди
втiшаються бiдою славних, вона для них мов лiки вiд заздрощiв i почуття
сво © дрiб-ностi перед лицем таланту чи генiальностi. , правда, й iншi
люди, душею щедрi, виповненi бажанням теж зробити щось, хоч мале, для
слави й честi краю або народу. Ця категорiя простих людей не заздрiсна й
готова будь-яко© митi себе принести в жертву заради тих, хто може зробити
бiльше й лiпше. Без цих людей свiт став би сiрим, диким. Вони немов жива
вода для тих обранцiв долi, яким у душу вкладено незгасну iскру божу...
Пiвмiсяця уже спливло в самотностi, мiж чотирьох казенних сiрих стiн,
коли всмiхнулось знову щастя людсько© дружби i спiвчуття.
Прокинувся, мов i не спав. Журба, яка його гнiтила ввечерi, лишилась з
ним, у камерi. Людинi, що звикла щось робити, кудись iти, до чогось
прагнуть, дiяти, життя без руху, без боротьби - пекельна мука. Мабуть,
Попов збагнув цю рису його натури й пiддав його такому випробуванню.
Надворi вже буяв веселий травень, цвiли садки. З вiкна йому не видно було
нi цвiту, нi навiть бростi, листячка (клейкого й нiжного), а тiльки раз чи
два на день доносив подих вiтру терпкi веснянi пахощi. А може, те йому
лише здавалося, бо знав, що десь iшла весна, що свiт довкiл оновлювався.
По синiй смужцi неба i по теплу, що бурхало в його вiкно, вiн уявляв
весняний Санкт-Петербург, Неву, затоку Фiнську i тi мiсця за мiстом, де
побував. Спливали раптом з пам'ятi то Петергоф, то острови, де Карл
Брюллов з компанi ю сво©х колег та учнiв влаштовував чудовi дружнi учти...
Чи зна вiн, великий Карл, де нинi перебува його Тарас? Чи робить щось,
щоб визволити його з вертепу цих розбишак?.. Жуковський теж зумiв би
допомогти... А втiм, вони обо не з тих, що смiливо кидаються в боротьбу.
Полiтика - не ©хня сфера. Дякуй за те, що зроблено для тебе цими велетами,
й не вимагай такого, на що вони не зважаться. Ти зачепив царя, царицю,
панство, що править ©хнiм iменем, i вже тобi не вийти звiдси в бiлий
весняний свiт!..
Встав, одягнувся. Нинi вiн добре спав. Вже звикся. А може, думи
змучили. Йому одне лишилося - роздумувати, перебирати в пам'ятi сво
життя. Iнодi приходять тихо вiршi. Якiсь також вториннi, немов iз дна
засiка, вiдлуння грому, бурi, що вiдшумiла. Нишком лежить тепер та буря у
кабiнетi слiдчого чи в генерала Дубельта. А може, й нi, не стихла, не
вгомонилася. Поеми "Сон", "Кавказ", "I мертвим, i живим..." пiшли по свiту
в списках. Та й вiршi теж. Хiба ©х нинi визбира ш чи заборониш!.. Вiн тут
сидить, а слово його гуля межи людьми - смi ться, плаче, кличе!..
- Добридень вам...
Задумався i не почув, коли ввiйшов Сидоренко. Поставив чай i дивно
якось м'явся, позиркуючи на в'язня.
- А що, Мартине, в мiстi уже весна? - спитав Тарас.
- Давно весна...
Тарас сьорбнув iз кварти чай i знову стрiвсь очима з цiкавим поглядом.
- Ти хочеш щось мене спитати?
- Правда, що ви й поет? - зрадiв солдат нагодi.
- Та трохи ...
- "Кобзар" - то ваша книжка?
Тарас кивнув.
- I "Гайдамаки" - ваша?
- Ти звiдкiля про це дiзнавсь, Мартине?
- Я вчора був у мiстi, у земляка... - почав солдат неголосно. - Сказав
про вас... А вiн мене й пита : це той Тарас Шевченко, що написав
"Причинну" i "Катерину"?.. Вiн не знаходив мiсця, як я сказав, що, мабуть,
той... Весь вечiр потiм читав менi й розказував...
У коридорi почулись кроки.
- Сидоров!
- Це знову унтер, - кивнув Мартин на дверi. - Вiн нiби нюхом чу , що я
у вас...
- Де Сидоров? - спитав у когось унтер. - Ну, я йому!..
Мартин шмигнув за дверi.
- Я тут! Заносив чай.
- Весь час стовбичиш у нього в камерi, - бурчав сердито унтер. - Може,
кортить посидiть з ним за кумпанiю? То в нас це швидко...
- Дякую. Я краще тут, по цей бiк.
- Зметикував! - хихикнув унтер. - Як тут, усе гаразд?
- Спокiйно.
- Дивись менi.
- Так точно!..
На жаль, не встиг спитати, хто той земляк Сидоренкiв, чи ма вiн
знайомих серед людей, що вхожi в тi мистецькi кола, в яких i вiн, Тарас
Шевченко, був не чужий. Нехай би друзi знали, де вiн сидить i що йому
загрожу . Зробилось душно. Спробував вiдчинити вiкно - воно було забите.
Для в'язнiв тут не передбачено весни, повiтря, сонця. Дарма що суду ще не
було, а ти уже занесений в число злочинцiв, недругiв царя й отечества, в
якому бiльшiсть - пасинки, а меншiсть - рiднi дiти.
Стояв i слухав мiсто. Пантелеймонiвською простукотiв колесами легкий
вiзок чи фаетон... Фонтанкою промчала група вершникiв... Десь рiзали й
кололи дрова... Цвiрiнькали в пiддашшi жвавi горобцi... А що твориться
нинi в садках, гаях та по левадах на тiй землi далекiй, на Укра©нi!.. Як
почина крайнеба займатись тихим сяйвом, пробуджу ться без лiку птаства й
благовiстить появу нового дня. Весь свiт дзвенить пташиним спiвом, сонце
купа в росах променi, ласкавий вiтер струшу на землю цвiт... Коли-то вiн
побачить оте пресвiтле диво?.. I чи побачить?.. Може, йому до смертi
марити широким степом, небом над Укра©ною, Днiпром i рiдним словом...
Знали б тупi жандармськi голови, яка для нього кара страшнiша смертi!..
Обiд принiс Сидоренко. Чомусь пiзнiше трохи. Як iншi вже й забули про
цю дину радiсть.
Поставив тацю, старанно притис окутi дверi й, присiвши поруч, ураз
спитав:
- Ви хочете втекти на волю? Зважитесь - скажiть менi, i я вам зможу
допомогти...
Пiдвiвся рвучко й вийшов.
Гаряча хвиля хлюпнула Тарасу в груди. Потiм - ураз холодна... Воля!..
Що це пiдступна пастка, не допускав. Не знав чому, а вiрив цьому
солдатовi, як сам собi. Мав здатнiсть розпiзнавати людей одразу, з ходу...
А Лукашевич?.. Згадка про Березань, де проживав "друг щирий", охолодила
трохи, та не прибила його надiй. Платон - панок, собачник, а це солдат,
крiпак недавнiй... Господи, за кiлька днiв вiн буде вже на волi!.. Без
"вольно©", без будь-яких паперiв, що свiдчили б його особу?.. Що толку в
тих паперах! Його ж тодi шукатимуть по всiх кутках iмперi©... Звичайно,
можна десь пересидiти лиху годину, потiм втекти на Дон чи на Кубань, до
чорноморцiв. Там Кухаренко Якiв! Той зробить щось, подба , щоб мiг
спокiйно жити... Спокiйно жити... Влiзти в якусь нору й сидiти тихо?.. Не
малювати, не друкувати сво©х книжок, не ©здити по Укра©нi, не дбать про
те, щоб визволити ©© народ, не кликати його до волi?.. Тодi для чого
жити?.. Сидiти десь у запiчку i прислухатися, чи хтось не йде по тебе, -
це не життя!!! Та й поки ще добудешся аж на Кубань...
Примусив себе по©сти, бо голова йшла обертом од цих думок. Гнав ©х од
себе, прагнув про iнше щось подумати, але не мав над ними волi... Можна,
звичайно, спробувати втекти з цього вертепу. Он Кармалюк тiкав не раз...
Вiн мав куди втiкати, його чекали друзi по боротьбi. А ти - один. Та й
зброя в тебе iнша...
Встав, походив по камерi, що стала враз тiснiшою... Як вiн втече, тим
самим визна свою вину, погiршить долю iнших, бо ©х тодi пiдозрюватимуть у
нерозкритих злочинах супроти влади, мучитимуть новими допитами й про
всякий випадок замкнуть в якусь хурдигу на довгi роки. Власна його свобода
обернеться для друзiв злом, неволею. Що ©м загрожу ? За що вони стояли?
Щоб об' днать усiх слов'ян пiд скiпетром царя росiйського. Це головне. А
другорядне, гiрше, як варiант,- конфедерацiя держав-республiк. I все лише
просвiтою, поширенням мiж крiпаками грамотностi... Дитяча гра!.. Крiм
нього, тут усе пани, дворяни. Посварять ©х та налякають i випустять або
зашлють на кiлька лiт в якусь забуту богом Тмуторокань. Ото i все. Йому ж,
з усього видно, не пошкодують кари. Плебей, що звiв перо на iмператора!..
Як душно тут, як тiсно!.. У Лiтньому цвiтуть дерева й трави... А над
Невою ранками сто©ть туман, i в ньому нiби плавають високi щогли з
реями... Вiд моря вi свiжий, солоний вiтер... Воля!.. Як ждав ©©, як
прагнув колись, iще не знаючи ©© смаку! А зараз...
Горло йому здушила мука. Стояв поникло бiля вiкна й крiзь грубi чорнi
грати дивився в двiр, де не було й травинки, не те що дерева, й не мiг
нiяк спинитися на тому, що вiн скаже, коли прийде Сидоренко.
Земляк забiг надвечiр. Вiн був не сам. Хтось другий, залишившись у
коридорi, затяг журливу пiсню.
- То що? - спитав, присiвши поряд. Тарас уже сидiв на лiжку, вимучений
думками й сумнiвами.
- Той теж земляк?
- Калузький.
- А не того?..
- Надiйний. Ми вдвох iз ним...
- Припустимо... А як же ви?
- Нам все одно, - сказав Мартин спокiйно. - Як жити так, то краще
вмерти... Виведемо, а там - як бог дасть!..
Жертва була така велика, що вiн не змiг би ©© прийняти, якби й
одважився на втечу звiдси. А ще йому зробилось соромно, що не згадав про
це тодi, як сам усе обдумував.
- Не можу я тiкати, брате... - мовив глухим, охриплим вiд хвилювання
голосом.
- Чому? За нас не бiйтеся, ми теж чкурнемо!
- Багато причин, Мартине... Я ж тут не сам... За мене ©м
дiстанеться... Та й жити як, ховаючись? Я денний птах, а не нiчний. Спiваю
добрим людям при свiтлi сонця...
- Матимете чудовий вид на проживання! То мiй земляк подба ...
- Не зможу я без малювання та без поезi©. По них же скрiзь мене