Страница:
будемо писать портрет, - сказав рiшуче.
- Слухаюсь!
- З собою мати: голову, веселий настрiй та пудiв два терпiння, - додав
Андрiй Iванович.
- Терпiння нам не позичати... - пихнув димком старий вояка. - У свiтi,
мабуть, нема людей, терплячiших вiд укра©нцiв...
- Я - виняток, - сказав Тарас. - Добранiч!
- Коли щось треба буде, то ви гукнiть Григорiя, - устав Андрiй
Iванович. - Вiн спатиме у тому ж флiгелi.
- Спасибi. Я обходжуся без слуг, сво©ми силами.
Знов попрощався й вийшов.
На землю вже спадав весняний вечiр. Лункий, тривожний трохи й
виповнений ще ледве вловним запахом кори, бруньок i талих вод. З села
доносив вiтер дiвочий смiх... Над лiсом сходив мiсяць, i лiд на рiчцi
зблискував холодним сяйвом... Добрi, поряднi люди цi Лизогуби, проте вiд
них не вельми користi народнiй справi... Може, якби Iлля Iванович мав
менше лiт, то б досвiд його полковницький i знадобився... Як жаль, що
вбили Якова!.. Можливо, тi, що в Ки вi... А раптом це лише чутки, вiдгомiн
тих масонiв?.. По©хати б негайно, зараз же!.. Нi, треба ще подумати. I
виконати, що обiцяв... Ти й справдi горiти мусиш стриманiше, бо на вогонь
приходять не тiльки щирi друзi, а й вороги. Всi села, усi мiста обплутанi
жандармським кодлом, нишпорками. А скiльки тих, якi завжди готовi продати
брата, вислужитися!..
Майстерня його зустрiла мороком. Знайшов свiчник зi свiчами i запалив.
Узяв з кутка аж кiлька готових полотен, якi йому подарував господар, i
вибрав з них найлiпше... Вiн зробить темне, з коричневим вiдтiнком тло, i
з нього, нiби з пiтьми, в яку поверг iмперiю Микола Перший,
висяюватиметься лице людини, свiтла ©© душа; людини, що вмила руки, як
розпочався неправий суд над волею i рiдним кра м... Коли людину чесну
примушують ставати катом, вона приносить в жертву сама себе...
Гойднувся вогник свiчки, поволi стих i знов гойднувся. Звiдки в
майстернi вiтер? Дверi ж вiн зачинив...
- Пробачте... Ви Тарас Шевченко?
Бiля порога стояв мiцний, високий чоловiк. В кобеняку, в смушевiй шапцi
та... при пiстолi й шаблi!
- Зда ться, я... - всмiхнувся.
- То я до вас. Добривечiр!
- З ким маю честь? - не вiрив сво©м очам.
- Я з лiсу.
- По дрова, мабуть, ©здили?
- Нi, там живу.
- А-а, ви лiсничий! Проходьте ось, сiдайте.
Гiсть не примусив просити ще - пройшов i_ _сiв на лавцi, вiдсунувши
книжки, папiр. Зняв шапку.
- У лiсi я переховуюсь, бо припекло. Спалив одного дуку, ну й сiли менi
на хвiст...
- То ви?..- не змiг сказать "розбiйник".
- Так, гайдамака, - мовив статечно гiсть. - Читав я вашi книги. Й оце
прийшов порадитись...
Тарас аж сiв од подиву.
- Вас не захоплять зненацька тут?
- Нi. Я не сам.
- Яко© ж ви хотiли ради, хлопцi?
- Набридло жить вовками. Все по лiсах та по яругах бродимо... Дружин,
дiтей не бачимо... Та й, правду кажучи, панам вiд нас так само шкоди, як
псам вiд блiх. Ну спалимо якогось там, ну всиплемо комусь ки©в, щоб ними
не допiкав селянам... А ©х же, цих недолюдкiв, довкола сотнi, тисячi! х
бережуть жандарми, вiйсько. Що ми супроти них!..
- Це правда, - не скоро сказав Тарас. - Вас жменька, ©х - легiон... I
все ж вас бiльше!
- Як то?
- Простих людей, трудящих на свiтi тьма, а панства трохи.
- Трохи, та в них грошi, зброя i солдати, набранi з тi © тьми! Й
вони гуртом тримаються, сво© добра оберiгають купно.
- У цьому, мабуть, i заковика. Купно! Коли i ми всi разом за дiло
вiзьмемося, панiв, жандармiв з царствующими особами зiдме як вiтром!
- Разом... - протяг непевно. - Хто ж нас збере до гурту, дасть нам у
руки свячену зброю, вкаже, коли й на кого вдарити?
- Ми з вами.
- Я?
- I ви, i всi, кому несила бачити в неволi ближнiх...
- Все це лиш балачки, - нахмурив чорнi, широкi брови лiсовик. - А що
робити треба?
- Збирати силу й ждати.
- Чого?
- Повстання.
- Хто ж нам про нього скаже, батьку?
Тарасовi аж серце стислося вiд того слова. "Батьку..."
- Як потече мерзенна панська кров, - сказав, пiдвiвшись для
урочистостi, - тодi виймайте i ви ножi!
- Що ж, будемо збирати силу. Хлопцiв пошлю по селах нишком... Менi
пора. Прощайте!
Тарас не змiг утриматись. Схвильовано обняв нiчного гостя й поцiлував.
За мить у хатi вже не було нiкого. Гойдався вогник свiчки та пахло
талим снiгом i тютюном...
Надворi, десь у парку, заухкав сич. Погавкали лiниво пси. I знову стало
тихо.
Не вiрилося, що це не сон, що гайдамака - справжнiй! - був тут, просив
поради в нього... Яка ж могутня сила та©ться в словi, мовленому крiзь бiль
душi!.. Як жаль, що вiн не здумав дати йому свого послання до мертвих i до
живих!..
Прислухався. Навкруг стояла тиша. Високий вогник свiчки горiв,
ледь-ледь потрiскуючи...
...Вже мiсяць жив навпроти через Хрещатик i не наважувався зайти до
нього i познайомитися. Чекав нагоди. Добре знав по собi, що дiло це
делiкатне й настирливiсть та нетерплячка тут можуть лиш нашкодити. Поклав
собi, що з'явиться до Костомарова не сам, а з кимось i не спита про те,
що чув вiд Лизогуба, а ждатиме, коли той сам одкри ться.
Нарештi, вже як Ки©в залитий був вишневим бiлим цвiтом, прийшов до
нього в номер новий його знайомий, чиновник канцелярi© генерал-губернатора
Гулак Микола i запитав, чи вiн не хоче скласти йому компанiю i завiтати
разом iз ним до Костомарова, який живе тут недалечке. Звичайно, вiн
погодився. Вiдклав роботу мовчки й став одягатися.
- О, геть забув, тобi привiт, Тарасе, вiд Бiлозерського! - згадав
Гулак. - Вас познайомив колись Кулiш.
- Спасибi. Я пригадую його лице...
- Мiж iншим, вiн упевнений, що ти, Тарасе, генiй.
- От молодець! Нiвроку, не поскупився! - пожартував.
- Вiн пише, що в нього був Iван Посяда, якому ти читав "Iвана Гуса" й
"Псалми Давидовi".
- Написане, аби читали... А що?
- Ну... Може, не варто всiм показувати тво© останнi твори... Такi, як
"Сон", "I мертвим, i живим..." або "Кавказ"...
- Iван не "всi", - нахмурився. - Та й ти...
- всякi люди...
- Знаю. I все ж читатиму, бо крiзь цензуру ©м не пройти, а людям треба
правди, а люди мусять знати, до чого ми вже домовчалися.
Гулак погладжував тоненькi бачки, що оторочували йому лице, й ледь-ледь
помiтна усмiшка блукала в його устах.
Майбутнiй пан професор (за мiсяць мав читати пробну лекцiю) зустрiв ©х
без захоплення, увесь iще в сво©х книжках, в iсторi©. Коли ж почув, що
перед ним Шевченко, змiнився враз.
- Пробачте! Я мав би сам прийти до вас, представитись, та все дiла... -
тис руку й крiзь окуляри пильно вдивлявся в очi, в його лице, - Я чув, що
ви живете поряд, у номерах... Простiть, що так...
Вiн був смаглявий, з вусами та бородою-баками, одягнений охайно й
вишукано, немовби знав, що будуть гостi в хату.
- На перший раз проща мо, - великодушно сказав Тарас. - Оскiльки ми
самi такi... - всмiхнувся. - Щоправда, кари вiн не мине, - звернувся до
Гулака. - Нехай за це пригостить нас гарячим ча м з ромом!
- Хоч з боку права тут трохи те ... - пiднiс Гулак великомудро палець.
- Та бог простить! - закiнчив Тарас за нього. - Оскiльки в нас всуцiль
безправ'я...
- Мамо! - гукнув господар весело. - Чи можна якось нам самовар?
- Добридень вам, - ввiйшла вже лiтня панi.
Гулак нагнувся мовчки й поцiлував ©© не дуже тендiтну руку.
- Мамо, оце Тарас Шевченко, - сказав ©й син.
В очах у жiнки тихо сяйнув щасливий подив. Не встиг Тарас озватися, як
був уже в ©© обiймах.
- Коля менi читав... - промовила, поцiлувавши його в чоло._ _Спасибi!..
Коли пiшла на кухню, Гулак сказав неголосно:
- Вона також, Тарасе, iз крiпакiв...
- Сiдайте, прошу! - поспiхом звiльнив од книг два крiсла господар дому.
- Сядемо, - сказав Тарас i перший впав у крiсло. У нього був сьогоднi
щасливий день! Якщо цей пан професор - крiпаччин син, сам бог велить ©м
зблизитися i далi йти плече в плече. Iсторiя, яко© вiн навчатиме сво©х
студентiв, може для дiла стати збро ю...
- Ну, як вам Ки©в пiсля Санкт-Петербурга? - спитав господар.
- Ки©в... - зiтхнув Тарас. - Коли тому три роки я, вже дорослим, вперше
на нього глянув, серце сльозами вмилося...
- Цiкаво, - перезирнувся iз Гулаком. - Що доброго вам пощастило
вгледiти в пiтьмi вiкiв?
- Самi вiки. Iсторiя, - яка б вона там не була, - безцiнний скарб.
Народ, держава, мiсто, якi жили, боролися i мають що згадати, i в слабостi
- могутня сила. Досвiд всiх поколiнь незримо присутнiй в нас, да снагу
нам вижити в лиху годину, встояти, коли вже й сила вичерпалася. Минуле -
те корiння, яке трима , живить, жене угору древо буття народу...
- Хто вам читав iсторiю? - спитав Гулак.
- Де?
- В Академi©.
Тарас лише махнув рукою.
- Звiдки тодi у вас такi знання, такi думки? - подався i Костомаров.
- Ходив, дивився, думав... Щасливий бiг iсторi© вганя в сон, загойду ,
а драматичний чи трагедiйний навiть, яким для нас не поскупилась доля,
примушу частiше битись серце, шукать причини, прагнути нових шляхiв -
суть мислити, духовно жити!
- Дивно... - озвався знову Костомаров. - По "Кобзарю", хоч там i
козаччина, не скажеш, що ви такий... Вже "Гайдамаки", правда, дають
пiдставу думати...
- Поет - рiка, а не болото, - мовив на те Тарас. - Застоявся - i вже
зарiс кугою, занапастивсь.
- Миколо, ти послухав би його новi поеми! - сказав Гулак. - Там "Гус"
один!..
- Поема про Яна Гуса, чеха?
- А що хiба? - спитав Тарас, нахмурившись.-_ _Великий_ _був слов'янин!
- Слов'яни мене також цiкавлять... Розкидана i тим ослаблена могутня
сила! Шафарик з Ганкою вiдчули це, замислилися...
- Вiн присвятив поему якраз Шафариковi, - сказав Гулак.
- Ось бачиш, бачиш!.. - захвилювався такий статечний з виду Костомаров.
- Чи я тобi не говорив, Гулаче, що ця iдея проситься сама до рук, що в нiй
ключ до iстини!..
- Прошу до столу.
- Мамо, та що ж це ви! - метнувся Тарас у дверi, бiля яких з'явилася iз
самоваром Миколина привiтна мати. - Тро таких лобiв у хатi, а ви самi
несете!
- Вiн не важкий, - всмiхнулася. - А Колi я не довiряю таких речей -
ошпариться. Вiн зна тiльки сво© книжки.
- Де ставити?
- Отут, отут, посеред столу... Дякую. Ви так з ним ловко справились.
- Я ж, мамо, був i кухарем, i козачком...
- Спiзнав, почiм кiвш лиха?
- Не побажаю того нiкому... Двадцять чотири роки, мамо!..
- Тарасе, ти нас посрамив, - ввiйшов Гулак. - Столиця столиця! А
ми...
- Ослаблена могутня сила, як кажуть пан професор.
- Ну, бережись, Миколо, попав Тарасу на зубок! - сказав Гулак
господаревi.
- Сiдайте вже, будь ласка, - всмiхнулась мати.
- Хто де, а я до рому ближче!
- Так любите, Тарасе, ром? - спитав лукаво Костомаров.
- Чай з ромом, братчики, велике дiло!
Помiтив, як Миколи перезирнулись, i зрозумiв, що вiн на правильному
шляху до братства чи товариства, яке шукав. Виходить, що й пан Гулак... А
виду не подавав!..
- Берiть ось мед, ось тiстечка,- припрошувала люб'язно панi
Костомарова.
Розмова раптом згасла. Тарас пив чай, розказував смiшнi билицi, яких
наслухався пiд час мандрiвок по Укра©нi. Невдовзi встав, подякував i,
пригадавши нiби якесь нагальне дiло, пiшов мерщiй додому, у свiй трактир
iз номерами.
За кiлька днiв нагрянув сам. Iз зошитом iще нiде не надрукованих сво©х
поем та вiршiв.
Матуся кудись пiшла, й Микола його прийняв пiд вишнями, якi цвiли в
садочку побiля двору. Гула бджола, ласкаво грiло сонце, й спiвало
птаство...
- Господи, яка краса!.. - сказав Микола, мружачи щасливо очi. - Жити б,
людей любити б...
- З раю зробили пекло, - хмуро сказав Тарас. - Оце б по©хать знову в
сво село, й не можу, боюсь, що серце уже не витрима ...
- Погано там?
- Галера, полон турецький... Доки ж це все триватиме?
- Нiхто того не зна ...
- А треба знати, брате, хтось мусить знати!
- Може, один господь...
- Залиш його у споко©. Вiн нас давно не чу , давно забув.
- То тiльки так зда ться...
- Самi щось ма м думати!
- Коли б гуртом, усiм слов'янським миром... - сказав не скоро
Костомаров. - З' днати б усiх слов'ян...
- Для чого?
- Для братства й волi...
- Скинути б пiд три чорти царiв, панiв та пiдпанкiв! Щоб тiльки воля,
рiвнiсть i щастя всiм!
- Тихiше!..
- А-а, кат би взяв цю тишу! - рубнув об стiл ребром долонi. Проте
понизив голос: - Набридло жити пошепки... Так нiби ти не вдома, а в
пiдсусiдках...
- Як кажуть, мовчи глуха - менше_ _грiха_._
- Або отак:
_Од молдованина до фiнна_
_На всiх язиках все мовчить,_
_Бо благоденству !.._
- Це ж звiдкiля? Щось я не чув такого.
- З мого "Кавказу", - вийняв з кишенi зошита. - У мене тут новеньке,
таке, що панству й цензорам, як хрiн у нiс!..
- "Ян Гус" також?
- Поему цю назвав я " ретиком"... - гортаючи, сказав Тарас. - Ось
слухай...
Щоб усi слав'яне стали
_Добрими братами,_
_I синами сонця правди,_
_I ретиками_
_Отакими, як Констанцький_
_ ретик великий!_
_Мир мировi подарують_
_I славу вовiки!_
- Тарасе, братику, так ти ж немов заглянув менi у душу! - схопився з
лавки Костомаров. - Ти висловив мо© думки!.. Давно ти це написав?
- Ще восени, Миколо, у Переяславi.
- Нi, тут без бога не обiйшлося... Це ж треба!.. Ми в ту пору якраз так
само думали i говорили...
- То просто час такий настав, Миколо, - сказав Тарас. - Наш гнiв шука
виходу.
- I все в одному напрямку!
- Та нi... Слов'янська днiсть лише один iз засобiв, а не мета...
- Тобi Гулак нiчого не говорив? - не слухав його Микола.
- Нi. Ми не бачилися вiд того дня.
- То я скажу, - нервово зняв окуляри. - Ми хочемо, щоб ти також був з
нами... у Товариствi святих Кирила i Мефодiя!..
Тарас зiтхнув полегшено. Воно таки iсну , це Товариство! люди й тут,
у Ки вi, яким уже несила терпiти, мовчки ждати, коли десь хтось розмислить
про ©хнi днi прийдешнi й подасть народу волю, як подають старцям окра ць
хлiба!
- Згоден до нас пристати?
- Можна... - зиркнув на трохи зляканого Миколу й пожартував: - Якщо
звелиш подати чаю з ромом.
Той розгубився.
- Чаю? До чого тут, Тарасе, чай?
- Ну... можна й ром без чаю...
Микола сiв.
- Не вiриш, що ми створили Братство? - спитав невдовзi.
- Вiрю.
- Тодi чому ж ти...
- Хочеш, щоб я ридав вiд щастя чи бив себе у груди й кричав "ура"?
- Принаймнi...
- Я радий вам. Признаюсь, що сам шукав, що прагнув_ _з вами зустрiчi.
- Ти знав про наше Товариство? Давно? Вiд кого? - вражено спитав
Микола.
- Можеш не хвилюватися. З надiйних вуст.
- Хтось розповiв... Без вiдома... Не поспитавши дозволу! - терзався й
далi Костомаров. - Це може зле скiнчитися...
- Не потерпай! - махнув Тарас рукою. - Страх нас скував мiцнiше од всiх
кайданiв. До бiса страх! Ми ж козаки.
- Ну, добре... - всмiхнувся криво Костомаров.
- Сиди i слухай.
- Що ж ти менi читатимеш, " ретика"?
- Нi. "Сон", комедiю. Написану ще в Петербурзi...
Микола сiв зручнiше, примружив гарнi очi - в пухнастих довгих вiях - i
мовив тихо:
- Слухаю...
Вiд перших же рядкiв поеми його лицем пройшла легка судома, здригнулись
вi©, очi зробились круглi.
- Господи!..
- Не заважай!
_...А братiя мовчить собi,_
_Витрiщивши очi!_
_Як ягнята. "Нехай, - каже, -_
_Може, так i треба"._
_Так i треба! бо нема _
_Господа на небi!_
_А ви в ярмi пада те_
_Та якогось раю_
_На тiм свiтi блага те?_
_Нема ! Нема !_
_Шкода й працi. Схаменiться:_
_Усi на сiм свiтi -_
_I царята, i старчата -_
_Адамовi дiти..._
- В тобi сидить, Тарасе, чи бог, чи сам люципер... - сховав лице в
долонях Костомаров.
- Ти слухай, слухай, братику!
Читав i сам проймався страшною силою ©© рядкiв. Чи то на нього дiяв так
Костомаров, який сидiв i слухав, закам'янiвши, чи вiн збагнув на вiдстанi
двох довгих лiт i те, чого ранiше не помiчав у цiй сво©й поемi. Мiсцями аж
не вiрилося, що сам писав, що це його творiння, його дитя. Це суд, це
вирок смертний панам, царям, усьому самодержавству!.. А ти, Миколо-брате,
злякався, що хтось комусь шепнув на вухо про Товариство...
Як дочитав, стояла довго тиша. Кувала десь зозуля... Дзвенiв невтомний
бджолиний гул... Зривався часом вiтер, i бiлий цвiт спадав на стiл, на
землю...
- Ти зазирнув, Тарасе, туди, куди нiхто не мiг, не смiв ввiйти, -
сказав, нарештi, Костомаров. - Це страшно й солодко... I небезпечно!
- Знаю...
-Ти не образишся на нас за те, коли ми всi - не дай бог чогось
поганого! - казатимемо, що ти не був у Братствi, "не состоял"?
- Байдуже...
- Бережених бог береже!..
- А де ж твiй чай? - нахмурився. - Ти ж обiцяв.
Микола притьмом метнувсь до хати по самовар. Аж з вишнi сипнуло
цвiтом...
...Нi, вiн не мiг сидiти дома й ждати! Чужбинський ще раненько кудись
подався, взявши з собою й Сажина, - вони жили тепер утрьох неподалiк
Козиного болота, - й залишив його самого. Коли б таки самого, то вiн
знайшов би дiло, а то ж удвох з прочаночкою, з якою стрiвся вчора в
Печорськiй лаврi. Та вже якби iз нею, то б вiн не нудив свiтом, а щебетав
би, вився довкола мило©, а то ж iз серцем тiльки, в якому та пташина
змостила собi гнiздечко!.. Звiдки воно найшло на нього i де взялося?..
Любо сидiв собi, дивився на заднiпровську велично-вiчну далеч, розмислював
про рiдний край, i раптом нiби янгол торкнувсь крилом його душi,
промовивши ©© вустами: "Мамо!.."
Вийшов, немов сновида, з хати й побрiв нагору, в iнший вiд Лаври бiк.
Боявся, що прибiжить дочасно й пiвдня сидiтиме бiля трактиру, в якому вона
жила. Негарна, непоказна, а вся якась, неначе... Якась така... Не мiг
сказати, визначити, чим прихилила його до себе дiвчина... Тим дивно нiжним
"мамо!", чи поглядом, в якому стiльки було тепла, чи усмiшкою, що, нiби
зайчик сонячний, весь час блукала в ©© вустах... Пiшов слiдом, не смiючи
озватись словом, стрiтися з ©© небеським зором... А потiм ждав у парку, й
таки дiждався, i познайомився, i змалював для них пейзаж, який сьогоднi
ма вручити ©м, бо дiвчина ходила тiльки з матiр'ю... Забув, як звати
дiвчину!.. Чи й не спитав... Йому було достатньо того, що знав. Нi в кого
нема такого голосу! По ньому вiн впiзна ©© мiж сотень... "Мамо!.." Хорал,
пеан, симфонiя!.. Вiн мiг би зараз, тут же, намалювати ©© портрет - так
чiтко закарбувалися у серцi, в пам'ятi простi й чарiвнi риси ©© лиця...
Iшов уздовж старого валу й перед собою весь час виразно бачив ©©... Аж
дивно - матерi не пам'ятав, хоча вона не вiдпускала доньки анi на крок!..
Такого з ним ще не траплялося. Мав добру пам'ять. Чiпко тримав усе
побачене й мiг уявити його собi за мiсяць, рiк, а тут iще й доби нема , як
вiн востанн бачив лице тi © жiнки...
Крiзь Золотi (убогi вже!) ворота неквапно вийшов на шлях, що вiв через
пустир у бiк унiверситету та Василькова, куди вiн мав у скорiм часi ©хати
розкопувати якусь могилу. Сонце вже пiднялось високо й добряче грiло.
Славно, що не забув надiти свого бриля. Волосся, хоч вiдросло, було рiдке
i немiчне, зовсiм не те, яке вiн мав пiвроку тому, доки не захворiв. Це б
зараз йому оту свою стару чуприну!.. Куди ж це ти звернув, козаче? Мабуть,
хитру ш, хочеш бочком, бочком - i на Печерськ, до Лаври?.. Та нi, я так...
Всмiхнулася йому прозорим усмiхом... У сонцi вся, у бiлiм цвiтi вишень!..
- Здоров, Григоровичу! Куди грядеш? - зiткнувся з ним Микола
Костомаров. Незвично жвавий, збуджений.
- А ти де був? - спитав Тарас.
- На власнiй пробнiй лекцi© в унiверситетi.
- I як?
- Чудово! Вiтали всi, плескали менi в долонi.
- Ти молодець! - обняв Тарас товариша. - Професор... Пан професор! -
штрикнув пiд бiк рукою. - Заткни усiх за пояс, щоб знали наших!.. Тiльки ж
дивись менi! - нахмурився. - Якщо тво© студенти не будуть знати матерi й
сво © мови...
- Можеш не турбуватися.
- Я так сказав, як мовлять, на всякий випадок...
- Прощаю!
- Треба ж, брате, комусь читати мо© книжки, - всмiхнувся.
- А зна ш ти, що в Ки вi поляки й навiть великороси взялись вивчати
мову, аби тебе читати в оригiналi? Студенти - то тi всуцiль...
- Це добра, Миколо, вiсть, - сказав Тарас, схвильований його словами,
хоча вже чув про те ранiше, вiд Афанась ва-Чужбинського. - А то: "Нема
тако© мови i не було!.."
- Тепер нiхто не скаже, бо Тарас Шевченко!
Вiдчув, як щоки йому взялися палом, а десь пiд самим серцем поповз
щемливий холод.
- Ат хай ©м грець! - всмiхнувся. Збив набакир свого бриля. - Гульнути
б! Жаль, не можна...
- Чому?
- пильне дiло...
Вони пiшли у бiк Старого мiста, й Тарас завiв одну з пiсень, почутих
ним i вивчених серед нещасних, якi жили в убогих брудних Хрестах:
_Ой у Ки вi на риночку_
_П'ють козаки горiлочку;_
_Ой п'ють вони, гуляють,_
_На шинкарку гукають..._
Спiваючи, вiн бачив кра м ока, як Костомарова беруть чорти, як нiяково
той усмiха ться зустрiчнiй публiцi (мовляв, не вiн, а цей дивак горланить
на цiле мiсто), i ладен був пуститися iще й навприсядки.
- Тарасе, люди ж!.. Що вони тепер про нас подумають...
- Де люди, де? - спинився на мить Тарас. - Це все пани та пiдпанки!..
_Який тепер свiт настав,_
_Що брат сестри не впiзнав!_
_"Ходiм, сестро, горою,_
_Розсi мось травою,_
_Ходiм, сестро, степами,_
_Розсi мось цвiтами!.."_
Ввiйшли за вал у мiсто, i Костомаров не знав, куди подiтися.
- Прошу тебе, не треба, угомонись... - просив тремтячим голосом.
- Коли-то ще вони почують путящу пiсню! - гукнув Тарас. I пожалiв
товариша - не став спiвати далi. - Ось бач, до чого ми дожилися: у Ки вi
козацька пiсня - вже щось чуже, химерне й непристойне!
- На все свiй час i мiсце. Спiвай собi на самотi або в малiй компанi©,
як охота...
- Дякую, - вклонився низько йому Тарас. I знов на©жився: - А може, я
сьогоднi спiвати хочу на цiлий свiт!
- З яко© речi?
- Може, я стрiв сво кохання, свою дину, суджену!
Професор аж зупинився, вражений.
- I хто ж вона? - спитав, неначе чогось злякавшись. - Не з
iнституту[11] часом? Звуть не Алiною?
- Не знаю... Я ще не розпитав.
- I вже " дина, суджена"? Тарасе, ти ж не гiмназист...
- Вони при©хали на прощу в Лавру... Зна ш, який у не© голос!..
- Спiва гарно?
- Мабуть... Я ще не чув... Вона сказала "мамо!"_ -_ й_ _менi_ _весь
свiт немовби перемiнився, все ожило, засяяло з душi, зсередини... Дерева,
люди, квiти, камiння навiть!..
- Ти закохався справдi, - сказав суворо_ _Костомаров_._- Якого ж роду,
звiдки твоя Джуль тта?
Тарас стенув плечима.
- Сьогоднi з нею бачитимусь, то запитаю.
- Вона хоча б умi читать, писать? Тобi потрiбна жiнка освiчена,
розумна, гарна i показна, достойна твого таланту.
- Менi потрiбно тiльки оте дiвча! - схопив Тарас за плечi друга й
крутнув довкола себе. - Хочеш, я покажу ©© тобi?
- Нехай колись... Я вiд'©жджаю завтра.
- Куди?
- В Одесу.
- Бiдний! Ти цiлий мiсяць, чи навiть два, не бачитимеш цього земного
дива!..
-Та якось уже побуду, переживу... - всмiхнувся. - Ти хоч зажди мене з
весiллям.
- Будеш мо©м боярином!
- То я пiду замовлю фрак... - примружився.
- А котра вже?
- Дванадцята.
- Менi пора. Прощай, Миколо! - чмокнув у щоку друга й притьмом побiг
додому, щоб одягтись i взяти портфель з малюнками.
До Лаври вiд Хрещатика шлях не близький, та вiн його пролинув на дужих
крилах щастя. I тiльки тут, бiля друкарнi лаврсько©, де мав на них чекати,
вiдчув якусь тривогу. Може, була то просто втома (зранку ж бо на ногах!)
чи звичайнiсiнький в дiлах любовних острах, що станеться якась пригода, й
вона на вiки вiчнi!.. Сидiв на тiй же лавочцi й вслухався в шурхiт крокiв,
примушуючи себе не бiгти на кожен з них. День був буденний, i перехожi
траплялись рiдко... Вiн би впiзнав одразу милу ©© ходу!..
Зiтхнув, згадавши свою недавню зустрiч iз Костомаровим, i стало прикро.
Нащо сказав йому про дiвчину?.. Тепер_ _©©_ _нема ...
Одкрив портфель, дiстав малюнок, де на переднiм планi були вони обо i
вiн, в солом'яному брилi...
- О, ви вже тут! - почулось.
Схопився з лавки:
- Здрастуйте...
- Ви точний! Ми затрималися, бо стрiли тут знайомих...
Чув i не чув, як щебетала мати, - очей не зводив з дiвчини, яка йому
сьогоднi здалася ще чарiвнiшою. Вона всмiхалась стиха, немовби в нiй
свiтило маленьке сонце...
- Певно, це той малюнок?
Мовчки вiддав папiр.
- Чудово! Ви справжнiй маляр. Донечко, поглянь: це ми з тобою, а це
Тимiш!..
- Тарас, - поправив ©©, всмiхнувшись.
- Так, так... Ви зна те, менi бiда з iменнями! Оце знайомих стрiли - а
я забула чисто, хто з них Марiя Павлiвна, а хто Одарка Гнатiвна... То
скiльки вам, Тимоше,_ _за цей малюнок?
- Мамо, вони - Тарас, - сказала дзвiнко дiвчина й звела на нього очi,
мов вибачаючись.
- Нiскiльки. Це на спомин...
- Спасибi! Дома будемо з при мним сумом згадувати i Лавру, й сад, i
вас, Тимоше...
- Мамо!..
- Ой, вибачте!
- Нiчого. Ви поволi запам'ята те...
- По©ду й геть забуду, - призналась щиро жiнка.
- Я нагадаю... Кажуть, гора з горою тiльки...
- Та прошу, прошу! Будете в нас на Волинi...
- Буду. Робота в мене - ©здити i малювати всяку_ _старовину.
- Це ж, мабуть, так цiкаво! - сплеснула в долонi дiвчина. - Я теж люблю
мандрiвки...
- У мене вся, - пишаючись, сказала мати. - Я кожне лiто прагну кудись
по©хати.
- Ви, мамо, у нас - мов дяк вандровний, - всмiхнулась дiвчина.
- I ти туди! - вдала ображену. - Це мiй старий мене так дражнить, -
мовила вже до Тараса. - Вибачте, нам треба йти. Ще хочемо вiдвiдать
Братський монастир. А завтра вже додому...
- Дозвольте вас супроводжувати, - схопився, як потопаючий за соломинку.
- Прошу! Ми будемо вам дуже вдячнi.
На виходi бiля ворiт на них чекала Марiя Павлiвна, а чи Одарка
Гнатiвна, з двома онуками, й уся ватага рушила на прощу в Братський
монастир. Спочатку йшли юрбою, купно, потiм малi рвонули клусом, за ними -
бабця з матiр'ю, вгамовуючи тих пострибунчикiв, i геть позаду, радi такiй
нагодi, брели Тарас iз дiвчиною. Точнiше, вiн був радий. А що було на
мислi в не©, нiхто не знав. Вiч-на-вiч з милою вiн раптом зовсiм
знiяковiв, не смiв спитати навiть, як звуть ©©. Це ж треба, щоб вiн забув!
А може, вона йому, знайомлячись, i не сказала свого iмення?.. Бридко було
самому бачити чи вiдчувати себе таким макухою, а що вже ©й... Зиркнув
кра чком ока й зустрiв ©© сполоханий, цiкавий погляд.
- А де ви вчилися так малювати, у маляра? - спитала раптом дiвчина.
- У Петербурзi, - радо сказав Тарас i мов прийшов до тями. - А маляри
не бачили у мене жодних здiбностей. Один, узявши руку, по нiй прорiк, що я
не здатний навiть до шевства, бондарства та будь-якого ремесла!
- I ви йому повiрили?
- Як бачите, псую папiр i досi.
- Я теж сама роблю малюнки для рушникiв та сорочок... - призналась тихо
дiвчина i зашарiлася, чим стала ще милiшою.
На спуску з саду вже на Подiл, коли Тарас розказував, як в Академi©
вони умкнули гусака, щоб змалювати з нього розкiшнi крила янголовi,
назустрiч виринув iз чагарiв Чужбинський. Вклонившись, вiн зiйшов iз
стежки, щоб дати ©м дорогу.
- Куди це ти пряму ш? - спитав Тарас.
- У Лавру.
- А ми ось з Лаври в Братський.
I розiйшлись.
- Мiй приятель, -_ _сказав невдовзi_ _дiвчинi_. - _Найма мо_ _одну
квартиру...
- Звiдки ж ви?
- Мо село аж бiля Звенигородки.
- Й велике у вас село?
- Чимале.
- А в нас сiльце маленьке, дворiв на тридцять, - журно сказала дiвчина.
- Щоправда, i поле, й лiс, i луки, й на рiчцi млин...
- Слухаюсь!
- З собою мати: голову, веселий настрiй та пудiв два терпiння, - додав
Андрiй Iванович.
- Терпiння нам не позичати... - пихнув димком старий вояка. - У свiтi,
мабуть, нема людей, терплячiших вiд укра©нцiв...
- Я - виняток, - сказав Тарас. - Добранiч!
- Коли щось треба буде, то ви гукнiть Григорiя, - устав Андрiй
Iванович. - Вiн спатиме у тому ж флiгелi.
- Спасибi. Я обходжуся без слуг, сво©ми силами.
Знов попрощався й вийшов.
На землю вже спадав весняний вечiр. Лункий, тривожний трохи й
виповнений ще ледве вловним запахом кори, бруньок i талих вод. З села
доносив вiтер дiвочий смiх... Над лiсом сходив мiсяць, i лiд на рiчцi
зблискував холодним сяйвом... Добрi, поряднi люди цi Лизогуби, проте вiд
них не вельми користi народнiй справi... Може, якби Iлля Iванович мав
менше лiт, то б досвiд його полковницький i знадобився... Як жаль, що
вбили Якова!.. Можливо, тi, що в Ки вi... А раптом це лише чутки, вiдгомiн
тих масонiв?.. По©хати б негайно, зараз же!.. Нi, треба ще подумати. I
виконати, що обiцяв... Ти й справдi горiти мусиш стриманiше, бо на вогонь
приходять не тiльки щирi друзi, а й вороги. Всi села, усi мiста обплутанi
жандармським кодлом, нишпорками. А скiльки тих, якi завжди готовi продати
брата, вислужитися!..
Майстерня його зустрiла мороком. Знайшов свiчник зi свiчами i запалив.
Узяв з кутка аж кiлька готових полотен, якi йому подарував господар, i
вибрав з них найлiпше... Вiн зробить темне, з коричневим вiдтiнком тло, i
з нього, нiби з пiтьми, в яку поверг iмперiю Микола Перший,
висяюватиметься лице людини, свiтла ©© душа; людини, що вмила руки, як
розпочався неправий суд над волею i рiдним кра м... Коли людину чесну
примушують ставати катом, вона приносить в жертву сама себе...
Гойднувся вогник свiчки, поволi стих i знов гойднувся. Звiдки в
майстернi вiтер? Дверi ж вiн зачинив...
- Пробачте... Ви Тарас Шевченко?
Бiля порога стояв мiцний, високий чоловiк. В кобеняку, в смушевiй шапцi
та... при пiстолi й шаблi!
- Зда ться, я... - всмiхнувся.
- То я до вас. Добривечiр!
- З ким маю честь? - не вiрив сво©м очам.
- Я з лiсу.
- По дрова, мабуть, ©здили?
- Нi, там живу.
- А-а, ви лiсничий! Проходьте ось, сiдайте.
Гiсть не примусив просити ще - пройшов i_ _сiв на лавцi, вiдсунувши
книжки, папiр. Зняв шапку.
- У лiсi я переховуюсь, бо припекло. Спалив одного дуку, ну й сiли менi
на хвiст...
- То ви?..- не змiг сказать "розбiйник".
- Так, гайдамака, - мовив статечно гiсть. - Читав я вашi книги. Й оце
прийшов порадитись...
Тарас аж сiв од подиву.
- Вас не захоплять зненацька тут?
- Нi. Я не сам.
- Яко© ж ви хотiли ради, хлопцi?
- Набридло жить вовками. Все по лiсах та по яругах бродимо... Дружин,
дiтей не бачимо... Та й, правду кажучи, панам вiд нас так само шкоди, як
псам вiд блiх. Ну спалимо якогось там, ну всиплемо комусь ки©в, щоб ними
не допiкав селянам... А ©х же, цих недолюдкiв, довкола сотнi, тисячi! х
бережуть жандарми, вiйсько. Що ми супроти них!..
- Це правда, - не скоро сказав Тарас. - Вас жменька, ©х - легiон... I
все ж вас бiльше!
- Як то?
- Простих людей, трудящих на свiтi тьма, а панства трохи.
- Трохи, та в них грошi, зброя i солдати, набранi з тi © тьми! Й
вони гуртом тримаються, сво© добра оберiгають купно.
- У цьому, мабуть, i заковика. Купно! Коли i ми всi разом за дiло
вiзьмемося, панiв, жандармiв з царствующими особами зiдме як вiтром!
- Разом... - протяг непевно. - Хто ж нас збере до гурту, дасть нам у
руки свячену зброю, вкаже, коли й на кого вдарити?
- Ми з вами.
- Я?
- I ви, i всi, кому несила бачити в неволi ближнiх...
- Все це лиш балачки, - нахмурив чорнi, широкi брови лiсовик. - А що
робити треба?
- Збирати силу й ждати.
- Чого?
- Повстання.
- Хто ж нам про нього скаже, батьку?
Тарасовi аж серце стислося вiд того слова. "Батьку..."
- Як потече мерзенна панська кров, - сказав, пiдвiвшись для
урочистостi, - тодi виймайте i ви ножi!
- Що ж, будемо збирати силу. Хлопцiв пошлю по селах нишком... Менi
пора. Прощайте!
Тарас не змiг утриматись. Схвильовано обняв нiчного гостя й поцiлував.
За мить у хатi вже не було нiкого. Гойдався вогник свiчки та пахло
талим снiгом i тютюном...
Надворi, десь у парку, заухкав сич. Погавкали лiниво пси. I знову стало
тихо.
Не вiрилося, що це не сон, що гайдамака - справжнiй! - був тут, просив
поради в нього... Яка ж могутня сила та©ться в словi, мовленому крiзь бiль
душi!.. Як жаль, що вiн не здумав дати йому свого послання до мертвих i до
живих!..
Прислухався. Навкруг стояла тиша. Високий вогник свiчки горiв,
ледь-ледь потрiскуючи...
...Вже мiсяць жив навпроти через Хрещатик i не наважувався зайти до
нього i познайомитися. Чекав нагоди. Добре знав по собi, що дiло це
делiкатне й настирливiсть та нетерплячка тут можуть лиш нашкодити. Поклав
собi, що з'явиться до Костомарова не сам, а з кимось i не спита про те,
що чув вiд Лизогуба, а ждатиме, коли той сам одкри ться.
Нарештi, вже як Ки©в залитий був вишневим бiлим цвiтом, прийшов до
нього в номер новий його знайомий, чиновник канцелярi© генерал-губернатора
Гулак Микола i запитав, чи вiн не хоче скласти йому компанiю i завiтати
разом iз ним до Костомарова, який живе тут недалечке. Звичайно, вiн
погодився. Вiдклав роботу мовчки й став одягатися.
- О, геть забув, тобi привiт, Тарасе, вiд Бiлозерського! - згадав
Гулак. - Вас познайомив колись Кулiш.
- Спасибi. Я пригадую його лице...
- Мiж iншим, вiн упевнений, що ти, Тарасе, генiй.
- От молодець! Нiвроку, не поскупився! - пожартував.
- Вiн пише, що в нього був Iван Посяда, якому ти читав "Iвана Гуса" й
"Псалми Давидовi".
- Написане, аби читали... А що?
- Ну... Може, не варто всiм показувати тво© останнi твори... Такi, як
"Сон", "I мертвим, i живим..." або "Кавказ"...
- Iван не "всi", - нахмурився. - Та й ти...
- всякi люди...
- Знаю. I все ж читатиму, бо крiзь цензуру ©м не пройти, а людям треба
правди, а люди мусять знати, до чого ми вже домовчалися.
Гулак погладжував тоненькi бачки, що оторочували йому лице, й ледь-ледь
помiтна усмiшка блукала в його устах.
Майбутнiй пан професор (за мiсяць мав читати пробну лекцiю) зустрiв ©х
без захоплення, увесь iще в сво©х книжках, в iсторi©. Коли ж почув, що
перед ним Шевченко, змiнився враз.
- Пробачте! Я мав би сам прийти до вас, представитись, та все дiла... -
тис руку й крiзь окуляри пильно вдивлявся в очi, в його лице, - Я чув, що
ви живете поряд, у номерах... Простiть, що так...
Вiн був смаглявий, з вусами та бородою-баками, одягнений охайно й
вишукано, немовби знав, що будуть гостi в хату.
- На перший раз проща мо, - великодушно сказав Тарас. - Оскiльки ми
самi такi... - всмiхнувся. - Щоправда, кари вiн не мине, - звернувся до
Гулака. - Нехай за це пригостить нас гарячим ча м з ромом!
- Хоч з боку права тут трохи те ... - пiднiс Гулак великомудро палець.
- Та бог простить! - закiнчив Тарас за нього. - Оскiльки в нас всуцiль
безправ'я...
- Мамо! - гукнув господар весело. - Чи можна якось нам самовар?
- Добридень вам, - ввiйшла вже лiтня панi.
Гулак нагнувся мовчки й поцiлував ©© не дуже тендiтну руку.
- Мамо, оце Тарас Шевченко, - сказав ©й син.
В очах у жiнки тихо сяйнув щасливий подив. Не встиг Тарас озватися, як
був уже в ©© обiймах.
- Коля менi читав... - промовила, поцiлувавши його в чоло._ _Спасибi!..
Коли пiшла на кухню, Гулак сказав неголосно:
- Вона також, Тарасе, iз крiпакiв...
- Сiдайте, прошу! - поспiхом звiльнив од книг два крiсла господар дому.
- Сядемо, - сказав Тарас i перший впав у крiсло. У нього був сьогоднi
щасливий день! Якщо цей пан професор - крiпаччин син, сам бог велить ©м
зблизитися i далi йти плече в плече. Iсторiя, яко© вiн навчатиме сво©х
студентiв, може для дiла стати збро ю...
- Ну, як вам Ки©в пiсля Санкт-Петербурга? - спитав господар.
- Ки©в... - зiтхнув Тарас. - Коли тому три роки я, вже дорослим, вперше
на нього глянув, серце сльозами вмилося...
- Цiкаво, - перезирнувся iз Гулаком. - Що доброго вам пощастило
вгледiти в пiтьмi вiкiв?
- Самi вiки. Iсторiя, - яка б вона там не була, - безцiнний скарб.
Народ, держава, мiсто, якi жили, боролися i мають що згадати, i в слабостi
- могутня сила. Досвiд всiх поколiнь незримо присутнiй в нас, да снагу
нам вижити в лиху годину, встояти, коли вже й сила вичерпалася. Минуле -
те корiння, яке трима , живить, жене угору древо буття народу...
- Хто вам читав iсторiю? - спитав Гулак.
- Де?
- В Академi©.
Тарас лише махнув рукою.
- Звiдки тодi у вас такi знання, такi думки? - подався i Костомаров.
- Ходив, дивився, думав... Щасливий бiг iсторi© вганя в сон, загойду ,
а драматичний чи трагедiйний навiть, яким для нас не поскупилась доля,
примушу частiше битись серце, шукать причини, прагнути нових шляхiв -
суть мислити, духовно жити!
- Дивно... - озвався знову Костомаров. - По "Кобзарю", хоч там i
козаччина, не скажеш, що ви такий... Вже "Гайдамаки", правда, дають
пiдставу думати...
- Поет - рiка, а не болото, - мовив на те Тарас. - Застоявся - i вже
зарiс кугою, занапастивсь.
- Миколо, ти послухав би його новi поеми! - сказав Гулак. - Там "Гус"
один!..
- Поема про Яна Гуса, чеха?
- А що хiба? - спитав Тарас, нахмурившись.-_ _Великий_ _був слов'янин!
- Слов'яни мене також цiкавлять... Розкидана i тим ослаблена могутня
сила! Шафарик з Ганкою вiдчули це, замислилися...
- Вiн присвятив поему якраз Шафариковi, - сказав Гулак.
- Ось бачиш, бачиш!.. - захвилювався такий статечний з виду Костомаров.
- Чи я тобi не говорив, Гулаче, що ця iдея проситься сама до рук, що в нiй
ключ до iстини!..
- Прошу до столу.
- Мамо, та що ж це ви! - метнувся Тарас у дверi, бiля яких з'явилася iз
самоваром Миколина привiтна мати. - Тро таких лобiв у хатi, а ви самi
несете!
- Вiн не важкий, - всмiхнулася. - А Колi я не довiряю таких речей -
ошпариться. Вiн зна тiльки сво© книжки.
- Де ставити?
- Отут, отут, посеред столу... Дякую. Ви так з ним ловко справились.
- Я ж, мамо, був i кухарем, i козачком...
- Спiзнав, почiм кiвш лиха?
- Не побажаю того нiкому... Двадцять чотири роки, мамо!..
- Тарасе, ти нас посрамив, - ввiйшов Гулак. - Столиця столиця! А
ми...
- Ослаблена могутня сила, як кажуть пан професор.
- Ну, бережись, Миколо, попав Тарасу на зубок! - сказав Гулак
господаревi.
- Сiдайте вже, будь ласка, - всмiхнулась мати.
- Хто де, а я до рому ближче!
- Так любите, Тарасе, ром? - спитав лукаво Костомаров.
- Чай з ромом, братчики, велике дiло!
Помiтив, як Миколи перезирнулись, i зрозумiв, що вiн на правильному
шляху до братства чи товариства, яке шукав. Виходить, що й пан Гулак... А
виду не подавав!..
- Берiть ось мед, ось тiстечка,- припрошувала люб'язно панi
Костомарова.
Розмова раптом згасла. Тарас пив чай, розказував смiшнi билицi, яких
наслухався пiд час мандрiвок по Укра©нi. Невдовзi встав, подякував i,
пригадавши нiби якесь нагальне дiло, пiшов мерщiй додому, у свiй трактир
iз номерами.
За кiлька днiв нагрянув сам. Iз зошитом iще нiде не надрукованих сво©х
поем та вiршiв.
Матуся кудись пiшла, й Микола його прийняв пiд вишнями, якi цвiли в
садочку побiля двору. Гула бджола, ласкаво грiло сонце, й спiвало
птаство...
- Господи, яка краса!.. - сказав Микола, мружачи щасливо очi. - Жити б,
людей любити б...
- З раю зробили пекло, - хмуро сказав Тарас. - Оце б по©хать знову в
сво село, й не можу, боюсь, що серце уже не витрима ...
- Погано там?
- Галера, полон турецький... Доки ж це все триватиме?
- Нiхто того не зна ...
- А треба знати, брате, хтось мусить знати!
- Може, один господь...
- Залиш його у споко©. Вiн нас давно не чу , давно забув.
- То тiльки так зда ться...
- Самi щось ма м думати!
- Коли б гуртом, усiм слов'янським миром... - сказав не скоро
Костомаров. - З' днати б усiх слов'ян...
- Для чого?
- Для братства й волi...
- Скинути б пiд три чорти царiв, панiв та пiдпанкiв! Щоб тiльки воля,
рiвнiсть i щастя всiм!
- Тихiше!..
- А-а, кат би взяв цю тишу! - рубнув об стiл ребром долонi. Проте
понизив голос: - Набридло жити пошепки... Так нiби ти не вдома, а в
пiдсусiдках...
- Як кажуть, мовчи глуха - менше_ _грiха_._
- Або отак:
_Од молдованина до фiнна_
_На всiх язиках все мовчить,_
_Бо благоденству !.._
- Це ж звiдкiля? Щось я не чув такого.
- З мого "Кавказу", - вийняв з кишенi зошита. - У мене тут новеньке,
таке, що панству й цензорам, як хрiн у нiс!..
- "Ян Гус" також?
- Поему цю назвав я " ретиком"... - гортаючи, сказав Тарас. - Ось
слухай...
Щоб усi слав'яне стали
_Добрими братами,_
_I синами сонця правди,_
_I ретиками_
_Отакими, як Констанцький_
_ ретик великий!_
_Мир мировi подарують_
_I славу вовiки!_
- Тарасе, братику, так ти ж немов заглянув менi у душу! - схопився з
лавки Костомаров. - Ти висловив мо© думки!.. Давно ти це написав?
- Ще восени, Миколо, у Переяславi.
- Нi, тут без бога не обiйшлося... Це ж треба!.. Ми в ту пору якраз так
само думали i говорили...
- То просто час такий настав, Миколо, - сказав Тарас. - Наш гнiв шука
виходу.
- I все в одному напрямку!
- Та нi... Слов'янська днiсть лише один iз засобiв, а не мета...
- Тобi Гулак нiчого не говорив? - не слухав його Микола.
- Нi. Ми не бачилися вiд того дня.
- То я скажу, - нервово зняв окуляри. - Ми хочемо, щоб ти також був з
нами... у Товариствi святих Кирила i Мефодiя!..
Тарас зiтхнув полегшено. Воно таки iсну , це Товариство! люди й тут,
у Ки вi, яким уже несила терпiти, мовчки ждати, коли десь хтось розмислить
про ©хнi днi прийдешнi й подасть народу волю, як подають старцям окра ць
хлiба!
- Згоден до нас пристати?
- Можна... - зиркнув на трохи зляканого Миколу й пожартував: - Якщо
звелиш подати чаю з ромом.
Той розгубився.
- Чаю? До чого тут, Тарасе, чай?
- Ну... можна й ром без чаю...
Микола сiв.
- Не вiриш, що ми створили Братство? - спитав невдовзi.
- Вiрю.
- Тодi чому ж ти...
- Хочеш, щоб я ридав вiд щастя чи бив себе у груди й кричав "ура"?
- Принаймнi...
- Я радий вам. Признаюсь, що сам шукав, що прагнув_ _з вами зустрiчi.
- Ти знав про наше Товариство? Давно? Вiд кого? - вражено спитав
Микола.
- Можеш не хвилюватися. З надiйних вуст.
- Хтось розповiв... Без вiдома... Не поспитавши дозволу! - терзався й
далi Костомаров. - Це може зле скiнчитися...
- Не потерпай! - махнув Тарас рукою. - Страх нас скував мiцнiше од всiх
кайданiв. До бiса страх! Ми ж козаки.
- Ну, добре... - всмiхнувся криво Костомаров.
- Сиди i слухай.
- Що ж ти менi читатимеш, " ретика"?
- Нi. "Сон", комедiю. Написану ще в Петербурзi...
Микола сiв зручнiше, примружив гарнi очi - в пухнастих довгих вiях - i
мовив тихо:
- Слухаю...
Вiд перших же рядкiв поеми його лицем пройшла легка судома, здригнулись
вi©, очi зробились круглi.
- Господи!..
- Не заважай!
_...А братiя мовчить собi,_
_Витрiщивши очi!_
_Як ягнята. "Нехай, - каже, -_
_Може, так i треба"._
_Так i треба! бо нема _
_Господа на небi!_
_А ви в ярмi пада те_
_Та якогось раю_
_На тiм свiтi блага те?_
_Нема ! Нема !_
_Шкода й працi. Схаменiться:_
_Усi на сiм свiтi -_
_I царята, i старчата -_
_Адамовi дiти..._
- В тобi сидить, Тарасе, чи бог, чи сам люципер... - сховав лице в
долонях Костомаров.
- Ти слухай, слухай, братику!
Читав i сам проймався страшною силою ©© рядкiв. Чи то на нього дiяв так
Костомаров, який сидiв i слухав, закам'янiвши, чи вiн збагнув на вiдстанi
двох довгих лiт i те, чого ранiше не помiчав у цiй сво©й поемi. Мiсцями аж
не вiрилося, що сам писав, що це його творiння, його дитя. Це суд, це
вирок смертний панам, царям, усьому самодержавству!.. А ти, Миколо-брате,
злякався, що хтось комусь шепнув на вухо про Товариство...
Як дочитав, стояла довго тиша. Кувала десь зозуля... Дзвенiв невтомний
бджолиний гул... Зривався часом вiтер, i бiлий цвiт спадав на стiл, на
землю...
- Ти зазирнув, Тарасе, туди, куди нiхто не мiг, не смiв ввiйти, -
сказав, нарештi, Костомаров. - Це страшно й солодко... I небезпечно!
- Знаю...
-Ти не образишся на нас за те, коли ми всi - не дай бог чогось
поганого! - казатимемо, що ти не був у Братствi, "не состоял"?
- Байдуже...
- Бережених бог береже!..
- А де ж твiй чай? - нахмурився. - Ти ж обiцяв.
Микола притьмом метнувсь до хати по самовар. Аж з вишнi сипнуло
цвiтом...
...Нi, вiн не мiг сидiти дома й ждати! Чужбинський ще раненько кудись
подався, взявши з собою й Сажина, - вони жили тепер утрьох неподалiк
Козиного болота, - й залишив його самого. Коли б таки самого, то вiн
знайшов би дiло, а то ж удвох з прочаночкою, з якою стрiвся вчора в
Печорськiй лаврi. Та вже якби iз нею, то б вiн не нудив свiтом, а щебетав
би, вився довкола мило©, а то ж iз серцем тiльки, в якому та пташина
змостила собi гнiздечко!.. Звiдки воно найшло на нього i де взялося?..
Любо сидiв собi, дивився на заднiпровську велично-вiчну далеч, розмислював
про рiдний край, i раптом нiби янгол торкнувсь крилом його душi,
промовивши ©© вустами: "Мамо!.."
Вийшов, немов сновида, з хати й побрiв нагору, в iнший вiд Лаври бiк.
Боявся, що прибiжить дочасно й пiвдня сидiтиме бiля трактиру, в якому вона
жила. Негарна, непоказна, а вся якась, неначе... Якась така... Не мiг
сказати, визначити, чим прихилила його до себе дiвчина... Тим дивно нiжним
"мамо!", чи поглядом, в якому стiльки було тепла, чи усмiшкою, що, нiби
зайчик сонячний, весь час блукала в ©© вустах... Пiшов слiдом, не смiючи
озватись словом, стрiтися з ©© небеським зором... А потiм ждав у парку, й
таки дiждався, i познайомився, i змалював для них пейзаж, який сьогоднi
ма вручити ©м, бо дiвчина ходила тiльки з матiр'ю... Забув, як звати
дiвчину!.. Чи й не спитав... Йому було достатньо того, що знав. Нi в кого
нема такого голосу! По ньому вiн впiзна ©© мiж сотень... "Мамо!.." Хорал,
пеан, симфонiя!.. Вiн мiг би зараз, тут же, намалювати ©© портрет - так
чiтко закарбувалися у серцi, в пам'ятi простi й чарiвнi риси ©© лиця...
Iшов уздовж старого валу й перед собою весь час виразно бачив ©©... Аж
дивно - матерi не пам'ятав, хоча вона не вiдпускала доньки анi на крок!..
Такого з ним ще не траплялося. Мав добру пам'ять. Чiпко тримав усе
побачене й мiг уявити його собi за мiсяць, рiк, а тут iще й доби нема , як
вiн востанн бачив лице тi © жiнки...
Крiзь Золотi (убогi вже!) ворота неквапно вийшов на шлях, що вiв через
пустир у бiк унiверситету та Василькова, куди вiн мав у скорiм часi ©хати
розкопувати якусь могилу. Сонце вже пiднялось високо й добряче грiло.
Славно, що не забув надiти свого бриля. Волосся, хоч вiдросло, було рiдке
i немiчне, зовсiм не те, яке вiн мав пiвроку тому, доки не захворiв. Це б
зараз йому оту свою стару чуприну!.. Куди ж це ти звернув, козаче? Мабуть,
хитру ш, хочеш бочком, бочком - i на Печерськ, до Лаври?.. Та нi, я так...
Всмiхнулася йому прозорим усмiхом... У сонцi вся, у бiлiм цвiтi вишень!..
- Здоров, Григоровичу! Куди грядеш? - зiткнувся з ним Микола
Костомаров. Незвично жвавий, збуджений.
- А ти де був? - спитав Тарас.
- На власнiй пробнiй лекцi© в унiверситетi.
- I як?
- Чудово! Вiтали всi, плескали менi в долонi.
- Ти молодець! - обняв Тарас товариша. - Професор... Пан професор! -
штрикнув пiд бiк рукою. - Заткни усiх за пояс, щоб знали наших!.. Тiльки ж
дивись менi! - нахмурився. - Якщо тво© студенти не будуть знати матерi й
сво © мови...
- Можеш не турбуватися.
- Я так сказав, як мовлять, на всякий випадок...
- Прощаю!
- Треба ж, брате, комусь читати мо© книжки, - всмiхнувся.
- А зна ш ти, що в Ки вi поляки й навiть великороси взялись вивчати
мову, аби тебе читати в оригiналi? Студенти - то тi всуцiль...
- Це добра, Миколо, вiсть, - сказав Тарас, схвильований його словами,
хоча вже чув про те ранiше, вiд Афанась ва-Чужбинського. - А то: "Нема
тако© мови i не було!.."
- Тепер нiхто не скаже, бо Тарас Шевченко!
Вiдчув, як щоки йому взялися палом, а десь пiд самим серцем поповз
щемливий холод.
- Ат хай ©м грець! - всмiхнувся. Збив набакир свого бриля. - Гульнути
б! Жаль, не можна...
- Чому?
- пильне дiло...
Вони пiшли у бiк Старого мiста, й Тарас завiв одну з пiсень, почутих
ним i вивчених серед нещасних, якi жили в убогих брудних Хрестах:
_Ой у Ки вi на риночку_
_П'ють козаки горiлочку;_
_Ой п'ють вони, гуляють,_
_На шинкарку гукають..._
Спiваючи, вiн бачив кра м ока, як Костомарова беруть чорти, як нiяково
той усмiха ться зустрiчнiй публiцi (мовляв, не вiн, а цей дивак горланить
на цiле мiсто), i ладен був пуститися iще й навприсядки.
- Тарасе, люди ж!.. Що вони тепер про нас подумають...
- Де люди, де? - спинився на мить Тарас. - Це все пани та пiдпанки!..
_Який тепер свiт настав,_
_Що брат сестри не впiзнав!_
_"Ходiм, сестро, горою,_
_Розсi мось травою,_
_Ходiм, сестро, степами,_
_Розсi мось цвiтами!.."_
Ввiйшли за вал у мiсто, i Костомаров не знав, куди подiтися.
- Прошу тебе, не треба, угомонись... - просив тремтячим голосом.
- Коли-то ще вони почують путящу пiсню! - гукнув Тарас. I пожалiв
товариша - не став спiвати далi. - Ось бач, до чого ми дожилися: у Ки вi
козацька пiсня - вже щось чуже, химерне й непристойне!
- На все свiй час i мiсце. Спiвай собi на самотi або в малiй компанi©,
як охота...
- Дякую, - вклонився низько йому Тарас. I знов на©жився: - А може, я
сьогоднi спiвати хочу на цiлий свiт!
- З яко© речi?
- Може, я стрiв сво кохання, свою дину, суджену!
Професор аж зупинився, вражений.
- I хто ж вона? - спитав, неначе чогось злякавшись. - Не з
iнституту[11] часом? Звуть не Алiною?
- Не знаю... Я ще не розпитав.
- I вже " дина, суджена"? Тарасе, ти ж не гiмназист...
- Вони при©хали на прощу в Лавру... Зна ш, який у не© голос!..
- Спiва гарно?
- Мабуть... Я ще не чув... Вона сказала "мамо!"_ -_ й_ _менi_ _весь
свiт немовби перемiнився, все ожило, засяяло з душi, зсередини... Дерева,
люди, квiти, камiння навiть!..
- Ти закохався справдi, - сказав суворо_ _Костомаров_._- Якого ж роду,
звiдки твоя Джуль тта?
Тарас стенув плечима.
- Сьогоднi з нею бачитимусь, то запитаю.
- Вона хоча б умi читать, писать? Тобi потрiбна жiнка освiчена,
розумна, гарна i показна, достойна твого таланту.
- Менi потрiбно тiльки оте дiвча! - схопив Тарас за плечi друга й
крутнув довкола себе. - Хочеш, я покажу ©© тобi?
- Нехай колись... Я вiд'©жджаю завтра.
- Куди?
- В Одесу.
- Бiдний! Ти цiлий мiсяць, чи навiть два, не бачитимеш цього земного
дива!..
-Та якось уже побуду, переживу... - всмiхнувся. - Ти хоч зажди мене з
весiллям.
- Будеш мо©м боярином!
- То я пiду замовлю фрак... - примружився.
- А котра вже?
- Дванадцята.
- Менi пора. Прощай, Миколо! - чмокнув у щоку друга й притьмом побiг
додому, щоб одягтись i взяти портфель з малюнками.
До Лаври вiд Хрещатика шлях не близький, та вiн його пролинув на дужих
крилах щастя. I тiльки тут, бiля друкарнi лаврсько©, де мав на них чекати,
вiдчув якусь тривогу. Може, була то просто втома (зранку ж бо на ногах!)
чи звичайнiсiнький в дiлах любовних острах, що станеться якась пригода, й
вона на вiки вiчнi!.. Сидiв на тiй же лавочцi й вслухався в шурхiт крокiв,
примушуючи себе не бiгти на кожен з них. День був буденний, i перехожi
траплялись рiдко... Вiн би впiзнав одразу милу ©© ходу!..
Зiтхнув, згадавши свою недавню зустрiч iз Костомаровим, i стало прикро.
Нащо сказав йому про дiвчину?.. Тепер_ _©©_ _нема ...
Одкрив портфель, дiстав малюнок, де на переднiм планi були вони обо i
вiн, в солом'яному брилi...
- О, ви вже тут! - почулось.
Схопився з лавки:
- Здрастуйте...
- Ви точний! Ми затрималися, бо стрiли тут знайомих...
Чув i не чув, як щебетала мати, - очей не зводив з дiвчини, яка йому
сьогоднi здалася ще чарiвнiшою. Вона всмiхалась стиха, немовби в нiй
свiтило маленьке сонце...
- Певно, це той малюнок?
Мовчки вiддав папiр.
- Чудово! Ви справжнiй маляр. Донечко, поглянь: це ми з тобою, а це
Тимiш!..
- Тарас, - поправив ©©, всмiхнувшись.
- Так, так... Ви зна те, менi бiда з iменнями! Оце знайомих стрiли - а
я забула чисто, хто з них Марiя Павлiвна, а хто Одарка Гнатiвна... То
скiльки вам, Тимоше,_ _за цей малюнок?
- Мамо, вони - Тарас, - сказала дзвiнко дiвчина й звела на нього очi,
мов вибачаючись.
- Нiскiльки. Це на спомин...
- Спасибi! Дома будемо з при мним сумом згадувати i Лавру, й сад, i
вас, Тимоше...
- Мамо!..
- Ой, вибачте!
- Нiчого. Ви поволi запам'ята те...
- По©ду й геть забуду, - призналась щиро жiнка.
- Я нагадаю... Кажуть, гора з горою тiльки...
- Та прошу, прошу! Будете в нас на Волинi...
- Буду. Робота в мене - ©здити i малювати всяку_ _старовину.
- Це ж, мабуть, так цiкаво! - сплеснула в долонi дiвчина. - Я теж люблю
мандрiвки...
- У мене вся, - пишаючись, сказала мати. - Я кожне лiто прагну кудись
по©хати.
- Ви, мамо, у нас - мов дяк вандровний, - всмiхнулась дiвчина.
- I ти туди! - вдала ображену. - Це мiй старий мене так дражнить, -
мовила вже до Тараса. - Вибачте, нам треба йти. Ще хочемо вiдвiдать
Братський монастир. А завтра вже додому...
- Дозвольте вас супроводжувати, - схопився, як потопаючий за соломинку.
- Прошу! Ми будемо вам дуже вдячнi.
На виходi бiля ворiт на них чекала Марiя Павлiвна, а чи Одарка
Гнатiвна, з двома онуками, й уся ватага рушила на прощу в Братський
монастир. Спочатку йшли юрбою, купно, потiм малi рвонули клусом, за ними -
бабця з матiр'ю, вгамовуючи тих пострибунчикiв, i геть позаду, радi такiй
нагодi, брели Тарас iз дiвчиною. Точнiше, вiн був радий. А що було на
мислi в не©, нiхто не знав. Вiч-на-вiч з милою вiн раптом зовсiм
знiяковiв, не смiв спитати навiть, як звуть ©©. Це ж треба, щоб вiн забув!
А може, вона йому, знайомлячись, i не сказала свого iмення?.. Бридко було
самому бачити чи вiдчувати себе таким макухою, а що вже ©й... Зиркнув
кра чком ока й зустрiв ©© сполоханий, цiкавий погляд.
- А де ви вчилися так малювати, у маляра? - спитала раптом дiвчина.
- У Петербурзi, - радо сказав Тарас i мов прийшов до тями. - А маляри
не бачили у мене жодних здiбностей. Один, узявши руку, по нiй прорiк, що я
не здатний навiть до шевства, бондарства та будь-якого ремесла!
- I ви йому повiрили?
- Як бачите, псую папiр i досi.
- Я теж сама роблю малюнки для рушникiв та сорочок... - призналась тихо
дiвчина i зашарiлася, чим стала ще милiшою.
На спуску з саду вже на Подiл, коли Тарас розказував, як в Академi©
вони умкнули гусака, щоб змалювати з нього розкiшнi крила янголовi,
назустрiч виринув iз чагарiв Чужбинський. Вклонившись, вiн зiйшов iз
стежки, щоб дати ©м дорогу.
- Куди це ти пряму ш? - спитав Тарас.
- У Лавру.
- А ми ось з Лаври в Братський.
I розiйшлись.
- Мiй приятель, -_ _сказав невдовзi_ _дiвчинi_. - _Найма мо_ _одну
квартиру...
- Звiдки ж ви?
- Мо село аж бiля Звенигородки.
- Й велике у вас село?
- Чимале.
- А в нас сiльце маленьке, дворiв на тридцять, - журно сказала дiвчина.
- Щоправда, i поле, й лiс, i луки, й на рiчцi млин...