Страница:
Закревський.
- Здрастуйте,- подав, скривившись, руку пан Лукашевич. Й спитав
бридливо в Закревського: - Ти вже залився зранку?
- Не висох ще пiсля вчорашнього, - всмiхнувся той. - Mon cher Капнiст!
- розкрив обiйми, вгледiвши нового гостя. - Ось вiн, кобзар Тарас
Шевченко!
- Вiтаю вас у рiднiм кра©, - мило всмiхнувсь Капнiст.- Щасливий, що маю
честь...
- Олексо, без церемонiй, - спинив його Закревський. - Ми ж козаки,
брати свободи й рiвностi! Облобизай Тараса, а ти - його... Отак... Амiнь!
- Ти вже того, занадто!.. - насумрився пан Лукашевич, аж вид йому
почервонiв. - Кричиш, шумиш...
- Я знаю, чого ти трешся-мнешся, - примружив очi Вiктор. - Тобi,
Платоне, муля ...
- Панове! - вчасно прийшов Гребiнка.- В залi жде господиня, що хоче теж
побачити i привiтати поета нашого в сво му домi.
Тарасовi дали дорогу, i вiн у супроводi сво©х прихильникiв пiшов до
зали. На всiм шляху його вiтали радо окремi гостi, а бiля входу, де
стовпилося з пiвсотнi гарно вбраних чоловiкiв, жiнок, дiвчат, зустрiли
оплесками, якимись вигуками, що ©х не змiг почуть виразно вiд хвилювання.
Невже його поезiя, його думки, його кривавi сльози знайшли такий палкий,
сердечний вiдгук у цих людей, панiв, яких карта вiн за муки свого народу,
вважай, у кожнiм словi сво©х книжок?..
- Тетяно Густавiвно, дозвольте вам представити Тараса Григоровича
Шевченка, поета i художника, - долинув до нього голос вгена Павловича, й
Тарас побачив перед собою стару, всю бiлу панi, що приязно йому всмiхалася
i подавала руку. Взяв обережно, ледь-ледь потиснув i вiдпустив. Годилося б
поцiлувати, але не змiг примусити себе.
- Ви так люб'язнi, що завiтали до нас на свято ангела мого покiйного...
Ви, мабуть, десь купили неподалiк ма ток? На скiльки душ?
- Я ледве сам з душею вирвався вiд Енгельгардта! - сказав Тарас так
голосно, що всi довкола стихли.
- Чудовий у вас, паничу, батечко! - сплеснула бiлими руками панi. - Пан
Енгельгардт...
- I вороговi не побажа ш, - буркнув Тарас. I раптом йому здалося, що
наступа вечiр.
Гребiнка, як добрий дух, прийшов на помiч.
- Панi, я заберу од вас Тараса Григоровича, бо тут iще дами, якi
горять бажанням з ним познайомитись... Вже вибачай ©©, стару, - шепнув
Тарасовi, як вiдiйшли. - й цього року стукнуло вiсiмдесят.
- Ого! - простив Тарас. - Нiвроку собi бабуся... А мати моя померла в
сорок...
- Коли кому написано... Ви, панi Ганно, все розквiта те! - перепинив
струнку чорнявку iз чорними, аж нiби синiми, очима.
Тако© вроди Тарас не бачив навiть у Петербурзi. Умить забуто прикрiсть
iз господинею, сумнi думки. Вся зала втонула в сонцi...
- Зна те, ми "Катерину" вашу читали не менше ста разiв, - сказала, нiби
завуркотiла струмком весняним.
_Не слухала Катерина_
_Нi батька, нi неньки,_
_Полюбила москалика,_
_Як знало серденько..._
- Ви так чита те, що я свiй вiрш не впiзнаю! - спромiгся на комплiмент
Тарас. - Яка вимова, дикцiя!..
- На Полтавщинi у нас не те, що за Днiпром, - сказав Гребiнка. -
Слухай, мотай на вус. Тут мова, брат, не займана, без будь-якого домiшку.
- Платоне, а йди сюди! - покликала красуня пана, що йшов поважно залою.
- Мiй чоловiк.
- Закревський.
- Ми чули, ви художник, - всмiхнулась мило Ганна. - То, може б, ви
намалювали з нас двох портрети? Ми живемо тут недалеко...
- Знаю. Сьогоднi мимо ©хали з вгеном Павловичем.
- Як жаль, що нас там не було!
- Тарас Григорович! - пiшов на нього, немов ведмiдь, Тарновський. - От
добре, синку, що я тебе побачив. дiло. Треба зняти копiю з портрета
князя Р пнiна.
- А де портрет?
- В Яготинi. Капнiст тобi туди покаже шлях. Я чув, що й ти, Олексо,
бажа ш мати копiю з того портрета?
- Правда.
- Тодi, вважай, домовилися...
Тарновський вийняв хустку i смачно, з шумом висякав свого великого
важкого носа. I, не поглянувши на товариство, пiшов собi.
- Кажуть, у нього Глинка писав "Руслана i Людмилу", - озвалась Ганна.
- Iстинно, - сказав Тарас. - Сам Глинка менi про це розповiдав.
- Щасливий! Ви знайомi з генi м...
- А чули, якi романси вiн написав на вiршi Вiктора Забiли? - спитав
Капнiст.
- Я чув, я знаю, - встряв i собi Чужбинський.
_Гуде вiтер вельми в полi,_
_Реве, лiс лама ..._
Тарас скривився i пiдхопив:
_Плаче козак молоденький,_
_Долю проклина ..._
- Ще, ще, Тарасе Григоровичу! - аж подалась до нього Ганна. - Голос у
вас!..
- Я лiпше вам заспiваю iншо©, - не став Тарас манiжитись. -
Пiдпомагайте!
- Новий романс столичний? - засяяли ©© великi й гарнi, до щему в серцi,
очi.
- Нi. Це "романс" тутешнiй. Таких столицi не написать... - сказав
Тарас. Притих, знайшов тональнiсть i заспiвав - широко, вiльно, нiби
посеред степу, ©дучи на мажi з сiллю:
Ой _у полi криниченька,_
_З не© вода протiка ._
_Ой там чумак сiрi воли пасе_
_Та з криницi напува !.._
Бачив, що панство враз прича©лося, здерев'янiло. Зала була заповнена
нiмими постатями, немов скульптурами... Зробивши паузу, вiн перейшов на
повну силу голосу:
_Воли ревуть, води не п'ють, -_
_Бо в Крим дорiженьку чують._
_Ой бог зна та бог вiда ,_
_Де чумаченьки ночують..._
Спiвав i нiби бачив себе в степу, на возi, пiд всiяним зiрками небом.
Неквапно iдуть воли, риплять колеса, линуть ключем на пiвдень гуси чи
журавлi... Похиту ться широка спина батькова у вицвiлiй старiй сорочцi, а
сам вiн, батько, нiби весняний птах, дзвенить журбою-пiснею...
_Насипали над чумаком_
_Та високую могилу,_
_Ой посадили та в головоньках_
_Та червону калину..._
Коли замовк, у залi якусь хвилину-другу стояла мертва тиша. А потiм -
нiби пострiл:
- Обiдать подано. Прошу до столу, гостi дорогi! - промовив син
Волховсько©.
I раптом зала вибухнула шаленим шквалом оплескiв. Хтось щось кричав,
хтось навпростець протовплювався до того мiсця, де ще у чарах пiснi стояв
Тарас...
Закревська також стямилася i привселюдно оповила руками шию спiвака й
поцiлувала його в наповненi сльозами очi.
- Та ви ж, як бог, спiва те!.. - промовила також крiзь сльози. I
розвела руками: - В простiй селянськiй хатi вродилося таке незнане диво!..
- Дай же i я чоломкну тебе, Тарасе-братику, - полiз, сопучи, пан
Лукашевич. - Багато я чув чудових спiвiв, а щоб такий!..
- Прошу, прошу до столу! Обiдать час, панове!
Тлум став поволi меншати, перемiщатися до iнших, менших зал...
...Удвох з Капнiстом вiн ©хав, нетерпеливлячись, до Лукашевича у
Березань. Щоправда, пан Олекса не полюбляв чомусь Платона Якимовича i
супроводжував Тараса тiльки до яготинського ма тку князя Р пнiна, де сам
тодi вiн тимчасово жив.
- I справдi в нього стiльки книг? - спитав Тарас, не вiрячи, що в цiй
глухiй далечинi, в якогось пана-хуторянина ховаються такi скарби.
- Не знаю, люди кажуть... Вiн вихваля ться, де тiльки може.
- А був на Сiчi?
- здив. I за кордон, в Червону Русь та Чехiю. Щось там придбав з
рукописiв...
Лице Капнiста при цьому стало якесь лихе, потворне. Дивний вiн чоловiк:
вiд настрою враз перемiню ться, мов додають до нього рiзних контрастних
фарб.
- Ви зна те, коли казати щиро, я вражений тутешнiм панством, - мовив
Тарас задумливо. - Як ©хав iз-за Днiпра, готовий був... Ет, що недобре
згадувати!.. В нас там здебiльшого пихата шляхта. Крiвцi з нас попили!..
- Кров п'ють усюди... Й питимуть, допоки ми не станемо, як iншi люди,
вiльними вiд зло© сили самодержавства...
- А правда, що ви були з святими лицарями свободи у груднi двадцять
п'ятого?
Капнiст поправив вiжки, нокнув на конячину.
- Хто був - загув, - озвався. - Волконський, князь, що жiнка за ним в
Сибiр по©хала, то ж рiдний брат Р пнiна.
- Не розумiю.
- давнiй звичай. Коли славетний рiд переводиться через вiдсутнiсть
чоловiкiв, комусь iз рiдних по материнськiй лiнi© передають i титул, i всi
права та прiзвище... От ми вже майже й дома!..
- Це Яготин?
- Ото палати княжi... На дощ збира ться?
- Щось дуже схоже... Гарно!.. Палац, парк, рiчка, хмари...
- А Р пнiни i досi ще листуються з опальним родичем, - не мiг Капнiст
спинитися. Видать, йому з думок не йшла ця тема. - Старого князя, власне,
позбавили усiх постiв, "замкнули" тут, а вiн не хилить голову... Не жарт,
колишнiй вiце-король Саксонi©, губернатор Малоросi©, член Державно©
ради!.. Цар побоявся, щоб вiн не став на Укра©нi гетьманом... Княгиня ж -
внучка Розумовського...
- Дружина князя Р пнiна?
Капнiст кивнув. I раптом зробився майже красенем, пiдсвiчений якимось
внутрiшнiм, незримим сяйвом.
- А правнучка Кирила-гетьмана, княжна Варвара, що за душа!
Невдовзi в'©хали в розкiшний парк, у глибинi якого бiлiв палац. Одразу
стало душно. У верховiттi навiть не ворушилось листя, хоча велика, аж
чорно-синя хмара закрила вже пiвнеба.
- Но, но! - захльоскав вiжками Капнiст. - Не вистачало, щоб ми намокли
за чверть версти вiд дому.
Кiнь припустив. Колеса зашурхотiли м'яко по вкоченiй жовтавiй рiнi, й
тому здавалося, що дощ уже почався.
В'©жджали в двiр, пiд флiгель, де жив Капнiст, немов за ними гналися
розбiйники або вовки.
- Ху-у!.. - засмiявся, оддавши вiжки конюховi, Капнiст. - Проскочили...
Не зна ш, де княгиня? - спитав слугу, що вибiг ©м назустрiч.
- хнi сiятельства ось тiльки що пiшли гулять по саду.
- Спитати треба дозволу, - сказав Капнiст Тарасовi. - Картини тi у
вiтальнi. Пiдемо в сад?
- Ходiмо... - здвигнув Тарас плечима.
Княгиню з донькою вони знайшли на луцi, коли вже чорна хмара, немов
кошлата овеча шапка, накрила весь Яготин.
- Вертайтеся,- пiдбiг Капнiст.- От-от гроза почнеться! Стара княгиня
глянула з-пiд капелюшка на темне небо, скривилася, мов дитинча, в якого
хочуть забрати iграшку, й промовила м'яким, та владним голосом:
- Ще обiйдемо хоч раз лужок, устигнемо.
Тарас вклонився мовчки, бо Олексiй Васильович забув його представити.
Вiдповiла лише княжна - висока, ставна дiвчина уже в лiтах: напевно, ©й
було за тридцять...
Тим часом лунко ударив грiм, де взявся дужий вiтер, i дощ линув немов з
вiдра.
Капнiст схопив за руку стару княгиню i кинувся_ _iз нею в сад. Княжна
побiгла слiдом.
Тарас лишився. Може, що не покликали його пани, а може, що не хотiлося
йому страхатися свято© зливи перед жiнками. Вимокне - то й що? Надворi
лiто, дощик хоч i рясний, та теплий...
_Iди, iди, дощику!_
_Зварю тобi борщику_
_У новому горщику,_
_Тобi каша, а нам борщ,_
_Щоб ряснiший iшов дощ!-_
згадав дитячу приспiвку. Дощ - благодать, дощ - хлiб i мед, дощ_..._
- Ради бога, вибачте! - пiдбiг Капнiст. - Я думав... Я геть забув вас
познайомити i запросити!..
- Пусте,- сказав Тарас, потiшений тим, що Капнiст не впав нiтрохи в
його очах.
- Чому ви тут лишилися?
- Не знаю...- мовив щиро.- Чудовий дощ!
- Ви мокрий весь.
- А ви сухий?
- До ниточки!
Йшли, смiючись, байдужi до зливи й грому. А на балконi, мов на хмаринi
ангел, на них чекала княжна Варвара. Порожевiла, збурена грозою, бiгом.
- Швидше! - махнула ©м рукою, немов крилом.
- Го-го-го-го! - розкрилив руки й собi Капнiст. - Прекрасний дощ,
божественний!..
До Березанi при©хав пiзно ввечерi. Платон Якимович iще не спав. Удвох з
якоюсь пишною, ще молодою жiночкою пили наливку в залi, або свiтлицi, й
розкiшнi вуса його стовбурчились, як у кота.
Тарас ввiйшов, не дочекавшись, поки слуга запросить, i привiтався,
мабуть, занадто голосно, бо пан Платон розлив наливку з чарки.
Нахмурившись, уже збирався гаркнути_ _на_ _пiзнього такого гостя, але
впiзнав Шевченка й розплився в щедрiй усмiшцi.
- Тарас Григорович! Оце презент! А я, по правдi кажучи, й не
сподiвався.
- Знали, чим заманити, - книгами... - обняв Тарас господаря, що встав i
вийшов йому назустрiч.- Не бачу щось... Напевно, у кабiнетi?..
- Терезi , - гукнув Платон до жiночки, - подай-но ще карафу! Та й
закусити, що бог послав.
Терезiя звелась немовби аж невдоволено, хитнула звабно стегнами й
понесла свою красу з свiтлицi, мов повну чару.
- Дружина?
- Як сказати... - всмiхнувся, нiби муркнув, Платон Якимович.
- Аж проситься на полотно. Натура!
- То намалюй! - спiймав його на словi. - Я заплачу, що скажеш. Краса,
вона недовговiчна... А так було б колись на що поглянути i що згадати...
- Як пустиш покриткою?
- Ну що ти, що ти! Вона шляхтянка, вiльна. Та й розпечатана не мною
грiшним...
- Жаль?
- Все, все в руках господнiх, братику!.. - зiтхнув грайливо, вгледiвши
в дверях Терезiю, що спритно несла тацю з карафою i тарiлками. - Терезi ,
це пан Тарас, художник iз Петербурга.
Вона осяяла таким зеленим поглядом, що проникав до дна душi, ледь-ледь
присiла, як роблять панночки, що вчилися в iнститутi, й промовила
нарозспiв, нiби i не по-нашому:
- Тер-резiя.
- Тарас Григорович тебе змалю .
- Справдi? - зрадiла жiнка. - Мене нiхто нiколи не малював!
- Не дивно. В цiй Тмутороканi... По©хали б у Петербург...
- Ну що ти, що ти, братику! - сполошився Платон Якимович. - Хiба ©й тут
погано? Терезi , запрошуй гостя!
Iч, налякався! Де вiн таку доп'яв? Щастить, щастить Платонам! Самi уже
пiдтоптанi, а бач, яких красунечок собi взяли... Закревська - просто
диво!..
- Прошу, Тарасе, спробуй мо © власно©, - пiдсунув повну чарку Платон
Якимович. Тарас узяв i випив мовчки.
- Оце таки по-нашому! - потер господар руки. - Бери, що , закушуй.
- Спасибi. Я вечеряв в Яготинi з Капнiстом. У вас був дощ сьогоднi? А
там такий вперiщив!.. То де ж тво©, Якимовичу, книжки, пiснi, лiтописи?
- На все свiй час, - пригладив господар вуса. - Завтра настане ©хня
черга... Такi дiла робити треба, братику, при яснiм сонцi...
- Тодi дозволь менi пiти спочити. На©здився за цiлий день...
- Це можна. Федоре!
Влетiв слуга й завмер, мов камiнь, бiля порога.
- Федоре, - звелiв уже ласкавiше, - влаштуй ось пана на нiч. Гукни
Параску, треба ж постiль послати гостевi...
Терезiя грайливо пирхнула. Цей ритуал, напевно, тут вiдбувавсь не
вперше.
- Не клич нiкого, Федоре, - сказав Тарас, як вийшли в сiни чи коридор.
- Сам постелю. А хто така Параска?
- Поко©вка, - озвався тихо Федiр. - Була торiк при пановi, тепер же...
Федiр не доказав. Завiв його в кiмнату з мiцним широким лiжком, добув
вогню i запалив воскову свiчку.
- Мо', щось бажа те?
- Нi. Тiльки сну.
- Добранiч вам.
- Спасибi. Пан довго спить?
- Вилежу ться...
Слуга пiшов. Роздягшись, Тарас пiрнув пiд прохолодну ковдру, дмухнув на
свiчку. В темрявi переглядав минулий день. Вже ледь не мiсяць кружля вiн
Лiвобережжям, знайомиться з тутешнiм панством (здебiльшого з старшин
колишнiх!) i не збагне його ства. Там, за Днiпром, це - шляхта, недобитки
козацьких шабель, панство, що вiдродилось i розрослося пiд скiпетром царiв
росiйських. Там - вороги, одвертi, навiть чеснi в сво©й ворожостi його
народовi. А тут - i вiра, i кров одна... Колись же ©хнi дiди i прадiди,
напевно, десь плiч-о-плiч iшли на смерть за волю, за рiдний край, а нинi
однi - пани, а другi - в них у рабствi. Дiди лежать, можливо, в однiй
могилi, вбитi одним i тим же недругом, а внуки - за стiл не сядуть разом,
не знайдуть мови спiльно©, бо - вороги... Щоправда, вже щось бродить,
багато хто iз цих панiв соромиться свого становища, яке ©х змушу
визискувати братiв по роду-племенi, шукають навiть виходу - хто в
"мочемордi©", хто у збираннi та виданнi народних старих пiсень (як
Лукашевич!), хто у журбi за тим, що вже минуло i поросло травою... Може,
коли б ©м дати поштовх, пiдняти ©х i вивести на спiльний шлях до волi,
заговорила б козацька кров?.. Яка ж вона: та, що лилася в битвах, чи та,
що в наших жилах?.. А може, то не мак червоно горить, куди не глянеш, по
всiм степу, а наша кров, пролита впродовж столiть!.. Розвихрено летять
полями конi, гарячим сяйвом зблискують козацькi шаблi... Вiктор, Платон
Закревськi... Поряд Платон Якимович на вороному, з шаблею... Тарновський
мчить, i кiнь пiд ним аж свiтиться вiд дорого© збру©... А далi, ген по той
бiк поля, суне, як хмара, лава вершникiв... I вся чомусь назустрiч першiй
лавi!.. Вiн мчить мiж них, - теж з шаблею i на конi, - гукаючи, щоб
повернули, що тут сво©... Не слухають. Земля двигтить, здiйма ться до неба
чорна курява... У нiй, мов тiнi, лиця його братiв Микити, Йосипа,
Варфоломiя... З ними слуга Платонiв Федiр, Гнат Бондаренко, ще хтось з
кирилiвчан, iз яготинцiв!..
Прокинувшись, не мiг прийти до тями. Лежав, облитий липким, холодним
потом, i важко дихав. Правиця й досi ще вiдчувала рукiв'я шаблi, в горлi
стояв луною крик-Дверi тихенько рипнули, i в щiлинi з'явились зляканi й
цiкавi очi Лукашевича.
- Ти вже не спиш?
- Заходь, заходь.
- Менi сказали, що ти кричиш.
- Приснилася якась химерiя.
- Бо слався сам... Параска так прослала б, що спав би, мов убитий.
- Параска - моя сестра.
- Того не може бути! - гукнув Платон Якимович. - Я не купляв нiкого у
Енгельгардта... Вона тутешня iз дiда-прадiда.
- I все ж - сестра, - сказав Тарас уперто. Платон задумався, пошкрiб
мiцну потилицю.
- А-а! - посмiхнувся. - Втямив. Це фiгурально мовлячи... Прекрасно!
Може, навiть i благородно. Та, вибачай, безглуздо... Бог сотворив Парасок
на радiсть нам, мужчинам.
- Бог сотворив - людину.
- В двох iпостасях.
- Рiвних. Бо внеможливив життя одно©, котро©сь, без iпостасi друго©. В
письмi святому сказано, що жiнку створено було пiзнiше, отже, як майстер
вже мав досвiд i мiг творити краще i досконалiше. Ти тiльки глянь на себе
i на Терезiю...
- Тьху! - спалахнув Платон Якимович.
- Не вболiвай. Чоловiки також потрiбнi, кориснi... - не пощадив його
Тарас. - Терезiя ж - то материнське лоно. А що в свiтi вищого, як мати?
Мати!..
- Виходить, я повинен ©й мити ноги?
- Мудрий ти чоловiк, Якимовичу. Як в око встрелив! Мити i юшку пити.
- Ти жартiвник, - всмiхнувся. - Вставай мерщiй, вмивайся, бо снiдання
уже готове.
- А кажуть, ти довго спиш.
- Хто каже? Федiр, може? - нахмурився Платон Якимович.
- Нi. Чув у Мойсiвцi, - уникнув правди, щоб не послати нею слугу на
стайню.
- У Мойсiвцi всього почу ш... Тiльки не всьому треба вiрити... Приходь
мерщiй. Поснiда мо - й за харч духовний.
Духовний харч i справдi був неабиякий! Найперше Тарас припав до
Львiвського лiтопису, i повстання Трясила, яке його давно цiкавило i
хвилювало, заграло зовсiм iншими, новими гранями. Тут недалеко, пiд
Переяславом, велась вiйна за визволення всього народу з ярма духовного i
полiтичного, тут пролунав, можливо, перший дзвiн того походу, в який повiв
Богдан Хмельницький сво© полки супроти Речi Посполито©. Кров пролилась
немарне, вона вiдлупилася за два десятки лiт у переможних битвах, у
визволеннi землi вкра©нсько© вiд зло© волi шляхти i короля!.. У
визволеннi... Де ж дiлася ота здобута такою кров'ю воля?.. Коли б не цi
рукописи, не жалюгiдна кiлькiсть книжок, що чудом вирвалися iз забуття, ми
вже поснули б ходячи. Щоправда, ще думи, пiснi, казки, легенди... Проте
вони пiдтримують i живлять душу; розум жада правди чисто©, iмен та
фактiв, прагне знайти причини явищ, добути з них суспiльний досвiд,
визначити сво духовне ставлення до днiв давно минулих i все ж близьких.
Iсторiя - корiння древа нацi©, його зв'язок живлющий iз джерелом, що б' з
землi...
- Ну як? - ввiйшов Платон Якимович до кабiнету.
- Це сущий скарб!
- Як будеш ©хати до Петербурга, вiзьмеш, даси в цензуру. Десь
видруку мо - нехай читають люди...
- Вiн був уже друкований в Москвi, чотири роки тому.
- У мене ще дещо, прилучимо й так подамо в цензуру, - сказав Платон
Якимович багатозначно. - Такi книжки, Тарасе, в нас мають бути у кожнiй
хатi.
- Це золотi слова, Платоне! Коли б пани розщедрилися на те велике
дiло...
- Не всi пани такi, як я, твiй скромний друг, - зiтхнув Платон
Якимович. - Я вчився, брате, з Гоголем у Нiжинськiй гiмназi© вищих наук,
навчався потiм у Рiшель вському лiце© аж у Одесi, збирав пiснi та думи...
- Хочеш, я поцiлую тебе за це?
- Ну що ти!.. Труждаюся задля свого народу, для Укра©ни.
- Ти, кажуть, був на Запорожжi, на Хортицi? Там хоч щось? Я хочу теж
по©хати, хоч кра м ока глянути.
- По©дь. Далека, правда, й тяжка дорога...
- На Сiч ми всi повиннi ©здити, як мусульмани в Мекку! Там серце наше,
одвiчний дух народу й волi!..
- Налiзло всiляких зайд! - обурився нараз Платон Якимович.
- Зло у самому рабствi, - махнув Тарас рукою, неначе шаблею. - Чужi,
сво©!..
- Е-е, не кажи! З сво©ми легше.
- Правда... - всмiхнувся на те Тарас. Сво©х давно б упорали! Коли б не
братство панське, не спiльна ©хня сила, народ хiба носив би сво ярмо!..
0! Може, в тому iстина, що й люд увесь поневолений повинен, мусить дружно,
плече в плече, повстати й гуртом зламати панство?.. В книжках, якi вiн
читав про Сiч та Запорожжя, свiдчення того, що Сiч приймала всiх голякiв
i приглядалась пильно до тих, хто прагнув зверхностi над сiчовими
братчиками та хуторiв, хоча отi "добродi©" були й сво©ми...
- Ось намалюю портрет Терезi©, - сказав Тарас рiшуче, - й гайну на Сiч!
Коли-то ще я матиму таку можливiсть...
- Оженишся або пiдеш на службу - i поминай як звали! Вже, певно, на
оцi якась чорнявка?
- Козак спочатку ©де на Запорожжя, а вже потому жениться. Отак i я...
Платоне, завтра ж... нi, краще зараз же почну портрет Терезi©!
...Вiтер, низовий, дужий, пружний, котив за ним цупкий курай, що схожий
був на голови у малахаях. Хмари повзли вгорi похмурi та щедросльозi, нiби
були то плакальницi по запорозькiй вольницi, що тут колись гуляла... Тепер
гуляв канчук по спинах онукiв славних лицарiв!.. На Хортицi статечнi
нiмцi-колонiсти копали бульбу й гергали межи собою, нiби зальотнi сiрi
гуси. Коли сказав ©м з докором, що тут колись жили та билися iз ворогами
козаки, вони лише посмiювалися...
I Чигирин, гетьманська резиденцiя в часи Хмельниччини та пiсля не©,
зустрiв його ру©ною та запустiнням. Нiщо тут, власне, i не нагадувало тi ©
слави... Тясьмин дрiмав, зарослий кугою та осокою, i понад ним лiтали не
шестикрильцi соколи та чайки - душi тих, що полягли за волю, а вороння.
Чогось воно, зiбравшись у чорнi згра©, то кружеляло над Чигирином, то
враз, немов сполохавшись хтозна-чого, вкривало степ чи гору, де був
Богданiв замок, сво©м сумним покровом... Може, i досi сняться воронам
козацькi очi, видовбанi тут сто шiстдесят п'ять рокiв тому, як турки в
лютiй битвi взяли фортецю, вирiзали усе живе довкола...
Хатки, хатки... Густа осiння курява на споришi, на лопухастих пустищах
та пiд тинами, де бабраються лiниво кури, свинi та дiтлашня... врейський
говiр... Сонний, спiдлоба погляд стрiчного... Важка, помiрна хода волiв,
порипування старого воза...
Iшов i ледве втримував себе вiд того, аби не звести руки й не крикнути
крiзь сльози й гнiв до бога, свiту цiлого про цю страшну трагедiю його
землi, його народу-мученика!.. За вiщо ж ти впродовж столiть кара ш люд
свiй, господи? Чи ми не ставили тобi церков, чи не приносили тобi офiр,
вертаючись iз битви з половцями в далекiм Полi? Може, ти так на нас
розгнiвався за те, що ми не стримали нещадних орд Батия, впустивши ©х у
храми, де ти витав? Тодi дозволь лиш нагадати, господи, що ми стояли
мужньо i падали вже тiльки мертвi, що вороги ввiйшли по наших трупах i по
мечах... Ми добрi були й довiрливi. Занадто, може... I пiднялась рука у
тебе, господи, за це карати, коли ти сам велiв нам бути такими в сво©х
священних заповiдях!..
Спинився бiля дино© в Чигиринi, та й то обдерто©, кам'яницi, де мали
бути "присутственные места" Богданово© столицi. Почув би його думки
тутешнiй справник! Ще ©дучи до Чигирина, вiн знав, що той гребе ногами
землю i скрiзь, де тiльки може, вишуку ворожий дух, крамолу. Вiн десь,
напевно, вичитав, що тут колись потужно билось велике серце Укра©ни, i
прагне вислужитися, пiдслухавши (чи уявивши!) хоча б слабке вiдлуння того
биття. Як там не , а мусив зайти i взяти дозвiл у пана справника на огляд
"города" та ви©зд з нього.
Стрiвся з чiпким, суворим поглядом.
- Слухаю вас, пан...
- Шевченко.
- То чим служити можу?
- Ось тут, на подорожнiй, поставте свiй автограф.
- Не зрозумiв.
- Ну, дайте дозвiл на прожиття i ви©зд.
- Чого при©хав?
- Глянути на Чигирин, дихнуть його повiтрям i змалювати дещо.
- Щось ви, панове, внадилися!..
- Тепер вже я "не зрозумiв".
- Тут був Кулiш...
- А-а, пан Панько! I що ж вiн?
- Ходив, бродив, розпитував i малював. Не можете нiяк забути! Та
зрозумiйте, що назавжди докiнчено i з Укра©ною, i з вiльнодумством!
- Спасибi вам, що пояснили, - приклав Тарас до серця руку. - Тепер ми
твердо знатимемо. А то були вагання...
- То-то ж! - закозирився. - Давай бумагу. Шмякну тобi що треба.
Вийшов, ще посмiхаючись, на сонну вулицю. I смiх, i грiх! I сльози...
Ось хто тепер пану , де панував ти, Хмелю... Ясновельможний посол його
величностi у чинi справника!.. Вiн може, ма право та повноваження будь-що
зробити з кожним, хто потрапля йому на очi, бо вiн - всевладна рука царя.
Цей туполобий страж спокiйно може собi дозволити читати проповiдi й
напоумляти професорiв, поетiв, художникiв, бо вiн себе вважа вищим, бо
вiн отут, у Чигиринi, i цар, i бог...
До Суботова вела вузька дорога попiд горою. Заросла густо споришем, так
нiби тут не ©здив нiхто возами. Певно, в селi лишилось мало дворiв, що
мають коней або волiв. Ще трохи - й пiде весь край з торбами. Тiльки куди
ж iти? Де земля жирнiша, i лiто лагiднiше, й дощi ряснiшi, й народ
охочiший до працi в полi?..
Неквапно, сонно в' ться в долинi тихий Тясмин. За ним махають крилами
два вiтряки й поблискують хрести дiвочого монастиря. А на горi, праворуч,
темнiють убогi залишки гнiзда орлiв Богданових i бiля них чорнi трагiчно
й моторошно високий хрест.
Богданiв хутiр зустрiв пришельця храмом, що схожий був на саркофаг.
Запущенiсть, похилий хрест на геть облiзлiй банi навiювали гiрку печаль.
Нi огорожi, нi деревця, нi будь-якого знаку турбот людських... Воiстину
гробниця волi й долi!.. Ще й, мов на смiх, цей хутiр тепер належав не
пановi чи крiпаковi, а козаку, що чудом якимсь уник крiпаччини, Можливо,
аби душа Богданова, що й досi тут вита , не знала, що пороблено з його
орлами, як гнуть вони мiцнi козацькi спини на панськiм полi?..
- Добридень вам, - почув нараз несмiливе.
Ось вiн, козак Антiн Яременко, прямий нащадок гетьмана! Нi, не по кровi
(яко© вже, напевно, не залишилося нiде i слiду!), а по ру©нах хутора.
Сто©ть худий, спрацьований, у полотняних штанях i латанiй старiй
сорочцi...
- Козаче, я тобi не пан, - сказав Тарас, подаючи правицю. - Мене
Тарасом кличуть. Тарас Шевченко.
- Невже отой, що "Гайдамаки"? - спитав господар вражено.
- Не хто ж, а вiн!
- Нi, правда?
- Ось хрест святий! - перехрестився.
Яременко заметушився внутрiшньо, зиркнув сюди, туди й нарештi гукнув
кудись за поруйноване склепiння льоху:
- Гафi ! Текле! Синку! До нас прийшов кобзар Тарас Шевченко! Несiть
- Здрастуйте,- подав, скривившись, руку пан Лукашевич. Й спитав
бридливо в Закревського: - Ти вже залився зранку?
- Не висох ще пiсля вчорашнього, - всмiхнувся той. - Mon cher Капнiст!
- розкрив обiйми, вгледiвши нового гостя. - Ось вiн, кобзар Тарас
Шевченко!
- Вiтаю вас у рiднiм кра©, - мило всмiхнувсь Капнiст.- Щасливий, що маю
честь...
- Олексо, без церемонiй, - спинив його Закревський. - Ми ж козаки,
брати свободи й рiвностi! Облобизай Тараса, а ти - його... Отак... Амiнь!
- Ти вже того, занадто!.. - насумрився пан Лукашевич, аж вид йому
почервонiв. - Кричиш, шумиш...
- Я знаю, чого ти трешся-мнешся, - примружив очi Вiктор. - Тобi,
Платоне, муля ...
- Панове! - вчасно прийшов Гребiнка.- В залi жде господиня, що хоче теж
побачити i привiтати поета нашого в сво му домi.
Тарасовi дали дорогу, i вiн у супроводi сво©х прихильникiв пiшов до
зали. На всiм шляху його вiтали радо окремi гостi, а бiля входу, де
стовпилося з пiвсотнi гарно вбраних чоловiкiв, жiнок, дiвчат, зустрiли
оплесками, якимись вигуками, що ©х не змiг почуть виразно вiд хвилювання.
Невже його поезiя, його думки, його кривавi сльози знайшли такий палкий,
сердечний вiдгук у цих людей, панiв, яких карта вiн за муки свого народу,
вважай, у кожнiм словi сво©х книжок?..
- Тетяно Густавiвно, дозвольте вам представити Тараса Григоровича
Шевченка, поета i художника, - долинув до нього голос вгена Павловича, й
Тарас побачив перед собою стару, всю бiлу панi, що приязно йому всмiхалася
i подавала руку. Взяв обережно, ледь-ледь потиснув i вiдпустив. Годилося б
поцiлувати, але не змiг примусити себе.
- Ви так люб'язнi, що завiтали до нас на свято ангела мого покiйного...
Ви, мабуть, десь купили неподалiк ма ток? На скiльки душ?
- Я ледве сам з душею вирвався вiд Енгельгардта! - сказав Тарас так
голосно, що всi довкола стихли.
- Чудовий у вас, паничу, батечко! - сплеснула бiлими руками панi. - Пан
Енгельгардт...
- I вороговi не побажа ш, - буркнув Тарас. I раптом йому здалося, що
наступа вечiр.
Гребiнка, як добрий дух, прийшов на помiч.
- Панi, я заберу од вас Тараса Григоровича, бо тут iще дами, якi
горять бажанням з ним познайомитись... Вже вибачай ©©, стару, - шепнув
Тарасовi, як вiдiйшли. - й цього року стукнуло вiсiмдесят.
- Ого! - простив Тарас. - Нiвроку собi бабуся... А мати моя померла в
сорок...
- Коли кому написано... Ви, панi Ганно, все розквiта те! - перепинив
струнку чорнявку iз чорними, аж нiби синiми, очима.
Тако© вроди Тарас не бачив навiть у Петербурзi. Умить забуто прикрiсть
iз господинею, сумнi думки. Вся зала втонула в сонцi...
- Зна те, ми "Катерину" вашу читали не менше ста разiв, - сказала, нiби
завуркотiла струмком весняним.
_Не слухала Катерина_
_Нi батька, нi неньки,_
_Полюбила москалика,_
_Як знало серденько..._
- Ви так чита те, що я свiй вiрш не впiзнаю! - спромiгся на комплiмент
Тарас. - Яка вимова, дикцiя!..
- На Полтавщинi у нас не те, що за Днiпром, - сказав Гребiнка. -
Слухай, мотай на вус. Тут мова, брат, не займана, без будь-якого домiшку.
- Платоне, а йди сюди! - покликала красуня пана, що йшов поважно залою.
- Мiй чоловiк.
- Закревський.
- Ми чули, ви художник, - всмiхнулась мило Ганна. - То, може б, ви
намалювали з нас двох портрети? Ми живемо тут недалеко...
- Знаю. Сьогоднi мимо ©хали з вгеном Павловичем.
- Як жаль, що нас там не було!
- Тарас Григорович! - пiшов на нього, немов ведмiдь, Тарновський. - От
добре, синку, що я тебе побачив. дiло. Треба зняти копiю з портрета
князя Р пнiна.
- А де портрет?
- В Яготинi. Капнiст тобi туди покаже шлях. Я чув, що й ти, Олексо,
бажа ш мати копiю з того портрета?
- Правда.
- Тодi, вважай, домовилися...
Тарновський вийняв хустку i смачно, з шумом висякав свого великого
важкого носа. I, не поглянувши на товариство, пiшов собi.
- Кажуть, у нього Глинка писав "Руслана i Людмилу", - озвалась Ганна.
- Iстинно, - сказав Тарас. - Сам Глинка менi про це розповiдав.
- Щасливий! Ви знайомi з генi м...
- А чули, якi романси вiн написав на вiршi Вiктора Забiли? - спитав
Капнiст.
- Я чув, я знаю, - встряв i собi Чужбинський.
_Гуде вiтер вельми в полi,_
_Реве, лiс лама ..._
Тарас скривився i пiдхопив:
_Плаче козак молоденький,_
_Долю проклина ..._
- Ще, ще, Тарасе Григоровичу! - аж подалась до нього Ганна. - Голос у
вас!..
- Я лiпше вам заспiваю iншо©, - не став Тарас манiжитись. -
Пiдпомагайте!
- Новий романс столичний? - засяяли ©© великi й гарнi, до щему в серцi,
очi.
- Нi. Це "романс" тутешнiй. Таких столицi не написать... - сказав
Тарас. Притих, знайшов тональнiсть i заспiвав - широко, вiльно, нiби
посеред степу, ©дучи на мажi з сiллю:
Ой _у полi криниченька,_
_З не© вода протiка ._
_Ой там чумак сiрi воли пасе_
_Та з криницi напува !.._
Бачив, що панство враз прича©лося, здерев'янiло. Зала була заповнена
нiмими постатями, немов скульптурами... Зробивши паузу, вiн перейшов на
повну силу голосу:
_Воли ревуть, води не п'ють, -_
_Бо в Крим дорiженьку чують._
_Ой бог зна та бог вiда ,_
_Де чумаченьки ночують..._
Спiвав i нiби бачив себе в степу, на возi, пiд всiяним зiрками небом.
Неквапно iдуть воли, риплять колеса, линуть ключем на пiвдень гуси чи
журавлi... Похиту ться широка спина батькова у вицвiлiй старiй сорочцi, а
сам вiн, батько, нiби весняний птах, дзвенить журбою-пiснею...
_Насипали над чумаком_
_Та високую могилу,_
_Ой посадили та в головоньках_
_Та червону калину..._
Коли замовк, у залi якусь хвилину-другу стояла мертва тиша. А потiм -
нiби пострiл:
- Обiдать подано. Прошу до столу, гостi дорогi! - промовив син
Волховсько©.
I раптом зала вибухнула шаленим шквалом оплескiв. Хтось щось кричав,
хтось навпростець протовплювався до того мiсця, де ще у чарах пiснi стояв
Тарас...
Закревська також стямилася i привселюдно оповила руками шию спiвака й
поцiлувала його в наповненi сльозами очi.
- Та ви ж, як бог, спiва те!.. - промовила також крiзь сльози. I
розвела руками: - В простiй селянськiй хатi вродилося таке незнане диво!..
- Дай же i я чоломкну тебе, Тарасе-братику, - полiз, сопучи, пан
Лукашевич. - Багато я чув чудових спiвiв, а щоб такий!..
- Прошу, прошу до столу! Обiдать час, панове!
Тлум став поволi меншати, перемiщатися до iнших, менших зал...
...Удвох з Капнiстом вiн ©хав, нетерпеливлячись, до Лукашевича у
Березань. Щоправда, пан Олекса не полюбляв чомусь Платона Якимовича i
супроводжував Тараса тiльки до яготинського ма тку князя Р пнiна, де сам
тодi вiн тимчасово жив.
- I справдi в нього стiльки книг? - спитав Тарас, не вiрячи, що в цiй
глухiй далечинi, в якогось пана-хуторянина ховаються такi скарби.
- Не знаю, люди кажуть... Вiн вихваля ться, де тiльки може.
- А був на Сiчi?
- здив. I за кордон, в Червону Русь та Чехiю. Щось там придбав з
рукописiв...
Лице Капнiста при цьому стало якесь лихе, потворне. Дивний вiн чоловiк:
вiд настрою враз перемiню ться, мов додають до нього рiзних контрастних
фарб.
- Ви зна те, коли казати щиро, я вражений тутешнiм панством, - мовив
Тарас задумливо. - Як ©хав iз-за Днiпра, готовий був... Ет, що недобре
згадувати!.. В нас там здебiльшого пихата шляхта. Крiвцi з нас попили!..
- Кров п'ють усюди... Й питимуть, допоки ми не станемо, як iншi люди,
вiльними вiд зло© сили самодержавства...
- А правда, що ви були з святими лицарями свободи у груднi двадцять
п'ятого?
Капнiст поправив вiжки, нокнув на конячину.
- Хто був - загув, - озвався. - Волконський, князь, що жiнка за ним в
Сибiр по©хала, то ж рiдний брат Р пнiна.
- Не розумiю.
- давнiй звичай. Коли славетний рiд переводиться через вiдсутнiсть
чоловiкiв, комусь iз рiдних по материнськiй лiнi© передають i титул, i всi
права та прiзвище... От ми вже майже й дома!..
- Це Яготин?
- Ото палати княжi... На дощ збира ться?
- Щось дуже схоже... Гарно!.. Палац, парк, рiчка, хмари...
- А Р пнiни i досi ще листуються з опальним родичем, - не мiг Капнiст
спинитися. Видать, йому з думок не йшла ця тема. - Старого князя, власне,
позбавили усiх постiв, "замкнули" тут, а вiн не хилить голову... Не жарт,
колишнiй вiце-король Саксонi©, губернатор Малоросi©, член Державно©
ради!.. Цар побоявся, щоб вiн не став на Укра©нi гетьманом... Княгиня ж -
внучка Розумовського...
- Дружина князя Р пнiна?
Капнiст кивнув. I раптом зробився майже красенем, пiдсвiчений якимось
внутрiшнiм, незримим сяйвом.
- А правнучка Кирила-гетьмана, княжна Варвара, що за душа!
Невдовзi в'©хали в розкiшний парк, у глибинi якого бiлiв палац. Одразу
стало душно. У верховiттi навiть не ворушилось листя, хоча велика, аж
чорно-синя хмара закрила вже пiвнеба.
- Но, но! - захльоскав вiжками Капнiст. - Не вистачало, щоб ми намокли
за чверть версти вiд дому.
Кiнь припустив. Колеса зашурхотiли м'яко по вкоченiй жовтавiй рiнi, й
тому здавалося, що дощ уже почався.
В'©жджали в двiр, пiд флiгель, де жив Капнiст, немов за ними гналися
розбiйники або вовки.
- Ху-у!.. - засмiявся, оддавши вiжки конюховi, Капнiст. - Проскочили...
Не зна ш, де княгиня? - спитав слугу, що вибiг ©м назустрiч.
- хнi сiятельства ось тiльки що пiшли гулять по саду.
- Спитати треба дозволу, - сказав Капнiст Тарасовi. - Картини тi у
вiтальнi. Пiдемо в сад?
- Ходiмо... - здвигнув Тарас плечима.
Княгиню з донькою вони знайшли на луцi, коли вже чорна хмара, немов
кошлата овеча шапка, накрила весь Яготин.
- Вертайтеся,- пiдбiг Капнiст.- От-от гроза почнеться! Стара княгиня
глянула з-пiд капелюшка на темне небо, скривилася, мов дитинча, в якого
хочуть забрати iграшку, й промовила м'яким, та владним голосом:
- Ще обiйдемо хоч раз лужок, устигнемо.
Тарас вклонився мовчки, бо Олексiй Васильович забув його представити.
Вiдповiла лише княжна - висока, ставна дiвчина уже в лiтах: напевно, ©й
було за тридцять...
Тим часом лунко ударив грiм, де взявся дужий вiтер, i дощ линув немов з
вiдра.
Капнiст схопив за руку стару княгиню i кинувся_ _iз нею в сад. Княжна
побiгла слiдом.
Тарас лишився. Може, що не покликали його пани, а може, що не хотiлося
йому страхатися свято© зливи перед жiнками. Вимокне - то й що? Надворi
лiто, дощик хоч i рясний, та теплий...
_Iди, iди, дощику!_
_Зварю тобi борщику_
_У новому горщику,_
_Тобi каша, а нам борщ,_
_Щоб ряснiший iшов дощ!-_
згадав дитячу приспiвку. Дощ - благодать, дощ - хлiб i мед, дощ_..._
- Ради бога, вибачте! - пiдбiг Капнiст. - Я думав... Я геть забув вас
познайомити i запросити!..
- Пусте,- сказав Тарас, потiшений тим, що Капнiст не впав нiтрохи в
його очах.
- Чому ви тут лишилися?
- Не знаю...- мовив щиро.- Чудовий дощ!
- Ви мокрий весь.
- А ви сухий?
- До ниточки!
Йшли, смiючись, байдужi до зливи й грому. А на балконi, мов на хмаринi
ангел, на них чекала княжна Варвара. Порожевiла, збурена грозою, бiгом.
- Швидше! - махнула ©м рукою, немов крилом.
- Го-го-го-го! - розкрилив руки й собi Капнiст. - Прекрасний дощ,
божественний!..
До Березанi при©хав пiзно ввечерi. Платон Якимович iще не спав. Удвох з
якоюсь пишною, ще молодою жiночкою пили наливку в залi, або свiтлицi, й
розкiшнi вуса його стовбурчились, як у кота.
Тарас ввiйшов, не дочекавшись, поки слуга запросить, i привiтався,
мабуть, занадто голосно, бо пан Платон розлив наливку з чарки.
Нахмурившись, уже збирався гаркнути_ _на_ _пiзнього такого гостя, але
впiзнав Шевченка й розплився в щедрiй усмiшцi.
- Тарас Григорович! Оце презент! А я, по правдi кажучи, й не
сподiвався.
- Знали, чим заманити, - книгами... - обняв Тарас господаря, що встав i
вийшов йому назустрiч.- Не бачу щось... Напевно, у кабiнетi?..
- Терезi , - гукнув Платон до жiночки, - подай-но ще карафу! Та й
закусити, що бог послав.
Терезiя звелась немовби аж невдоволено, хитнула звабно стегнами й
понесла свою красу з свiтлицi, мов повну чару.
- Дружина?
- Як сказати... - всмiхнувся, нiби муркнув, Платон Якимович.
- Аж проситься на полотно. Натура!
- То намалюй! - спiймав його на словi. - Я заплачу, що скажеш. Краса,
вона недовговiчна... А так було б колись на що поглянути i що згадати...
- Як пустиш покриткою?
- Ну що ти, що ти! Вона шляхтянка, вiльна. Та й розпечатана не мною
грiшним...
- Жаль?
- Все, все в руках господнiх, братику!.. - зiтхнув грайливо, вгледiвши
в дверях Терезiю, що спритно несла тацю з карафою i тарiлками. - Терезi ,
це пан Тарас, художник iз Петербурга.
Вона осяяла таким зеленим поглядом, що проникав до дна душi, ледь-ледь
присiла, як роблять панночки, що вчилися в iнститутi, й промовила
нарозспiв, нiби i не по-нашому:
- Тер-резiя.
- Тарас Григорович тебе змалю .
- Справдi? - зрадiла жiнка. - Мене нiхто нiколи не малював!
- Не дивно. В цiй Тмутороканi... По©хали б у Петербург...
- Ну що ти, що ти, братику! - сполошився Платон Якимович. - Хiба ©й тут
погано? Терезi , запрошуй гостя!
Iч, налякався! Де вiн таку доп'яв? Щастить, щастить Платонам! Самi уже
пiдтоптанi, а бач, яких красунечок собi взяли... Закревська - просто
диво!..
- Прошу, Тарасе, спробуй мо © власно©, - пiдсунув повну чарку Платон
Якимович. Тарас узяв i випив мовчки.
- Оце таки по-нашому! - потер господар руки. - Бери, що , закушуй.
- Спасибi. Я вечеряв в Яготинi з Капнiстом. У вас був дощ сьогоднi? А
там такий вперiщив!.. То де ж тво©, Якимовичу, книжки, пiснi, лiтописи?
- На все свiй час, - пригладив господар вуса. - Завтра настане ©хня
черга... Такi дiла робити треба, братику, при яснiм сонцi...
- Тодi дозволь менi пiти спочити. На©здився за цiлий день...
- Це можна. Федоре!
Влетiв слуга й завмер, мов камiнь, бiля порога.
- Федоре, - звелiв уже ласкавiше, - влаштуй ось пана на нiч. Гукни
Параску, треба ж постiль послати гостевi...
Терезiя грайливо пирхнула. Цей ритуал, напевно, тут вiдбувавсь не
вперше.
- Не клич нiкого, Федоре, - сказав Тарас, як вийшли в сiни чи коридор.
- Сам постелю. А хто така Параска?
- Поко©вка, - озвався тихо Федiр. - Була торiк при пановi, тепер же...
Федiр не доказав. Завiв його в кiмнату з мiцним широким лiжком, добув
вогню i запалив воскову свiчку.
- Мо', щось бажа те?
- Нi. Тiльки сну.
- Добранiч вам.
- Спасибi. Пан довго спить?
- Вилежу ться...
Слуга пiшов. Роздягшись, Тарас пiрнув пiд прохолодну ковдру, дмухнув на
свiчку. В темрявi переглядав минулий день. Вже ледь не мiсяць кружля вiн
Лiвобережжям, знайомиться з тутешнiм панством (здебiльшого з старшин
колишнiх!) i не збагне його ства. Там, за Днiпром, це - шляхта, недобитки
козацьких шабель, панство, що вiдродилось i розрослося пiд скiпетром царiв
росiйських. Там - вороги, одвертi, навiть чеснi в сво©й ворожостi його
народовi. А тут - i вiра, i кров одна... Колись же ©хнi дiди i прадiди,
напевно, десь плiч-о-плiч iшли на смерть за волю, за рiдний край, а нинi
однi - пани, а другi - в них у рабствi. Дiди лежать, можливо, в однiй
могилi, вбитi одним i тим же недругом, а внуки - за стiл не сядуть разом,
не знайдуть мови спiльно©, бо - вороги... Щоправда, вже щось бродить,
багато хто iз цих панiв соромиться свого становища, яке ©х змушу
визискувати братiв по роду-племенi, шукають навiть виходу - хто в
"мочемордi©", хто у збираннi та виданнi народних старих пiсень (як
Лукашевич!), хто у журбi за тим, що вже минуло i поросло травою... Може,
коли б ©м дати поштовх, пiдняти ©х i вивести на спiльний шлях до волi,
заговорила б козацька кров?.. Яка ж вона: та, що лилася в битвах, чи та,
що в наших жилах?.. А може, то не мак червоно горить, куди не глянеш, по
всiм степу, а наша кров, пролита впродовж столiть!.. Розвихрено летять
полями конi, гарячим сяйвом зблискують козацькi шаблi... Вiктор, Платон
Закревськi... Поряд Платон Якимович на вороному, з шаблею... Тарновський
мчить, i кiнь пiд ним аж свiтиться вiд дорого© збру©... А далi, ген по той
бiк поля, суне, як хмара, лава вершникiв... I вся чомусь назустрiч першiй
лавi!.. Вiн мчить мiж них, - теж з шаблею i на конi, - гукаючи, щоб
повернули, що тут сво©... Не слухають. Земля двигтить, здiйма ться до неба
чорна курява... У нiй, мов тiнi, лиця його братiв Микити, Йосипа,
Варфоломiя... З ними слуга Платонiв Федiр, Гнат Бондаренко, ще хтось з
кирилiвчан, iз яготинцiв!..
Прокинувшись, не мiг прийти до тями. Лежав, облитий липким, холодним
потом, i важко дихав. Правиця й досi ще вiдчувала рукiв'я шаблi, в горлi
стояв луною крик-Дверi тихенько рипнули, i в щiлинi з'явились зляканi й
цiкавi очi Лукашевича.
- Ти вже не спиш?
- Заходь, заходь.
- Менi сказали, що ти кричиш.
- Приснилася якась химерiя.
- Бо слався сам... Параска так прослала б, що спав би, мов убитий.
- Параска - моя сестра.
- Того не може бути! - гукнув Платон Якимович. - Я не купляв нiкого у
Енгельгардта... Вона тутешня iз дiда-прадiда.
- I все ж - сестра, - сказав Тарас уперто. Платон задумався, пошкрiб
мiцну потилицю.
- А-а! - посмiхнувся. - Втямив. Це фiгурально мовлячи... Прекрасно!
Може, навiть i благородно. Та, вибачай, безглуздо... Бог сотворив Парасок
на радiсть нам, мужчинам.
- Бог сотворив - людину.
- В двох iпостасях.
- Рiвних. Бо внеможливив життя одно©, котро©сь, без iпостасi друго©. В
письмi святому сказано, що жiнку створено було пiзнiше, отже, як майстер
вже мав досвiд i мiг творити краще i досконалiше. Ти тiльки глянь на себе
i на Терезiю...
- Тьху! - спалахнув Платон Якимович.
- Не вболiвай. Чоловiки також потрiбнi, кориснi... - не пощадив його
Тарас. - Терезiя ж - то материнське лоно. А що в свiтi вищого, як мати?
Мати!..
- Виходить, я повинен ©й мити ноги?
- Мудрий ти чоловiк, Якимовичу. Як в око встрелив! Мити i юшку пити.
- Ти жартiвник, - всмiхнувся. - Вставай мерщiй, вмивайся, бо снiдання
уже готове.
- А кажуть, ти довго спиш.
- Хто каже? Федiр, може? - нахмурився Платон Якимович.
- Нi. Чув у Мойсiвцi, - уникнув правди, щоб не послати нею слугу на
стайню.
- У Мойсiвцi всього почу ш... Тiльки не всьому треба вiрити... Приходь
мерщiй. Поснiда мо - й за харч духовний.
Духовний харч i справдi був неабиякий! Найперше Тарас припав до
Львiвського лiтопису, i повстання Трясила, яке його давно цiкавило i
хвилювало, заграло зовсiм iншими, новими гранями. Тут недалеко, пiд
Переяславом, велась вiйна за визволення всього народу з ярма духовного i
полiтичного, тут пролунав, можливо, перший дзвiн того походу, в який повiв
Богдан Хмельницький сво© полки супроти Речi Посполито©. Кров пролилась
немарне, вона вiдлупилася за два десятки лiт у переможних битвах, у
визволеннi землi вкра©нсько© вiд зло© волi шляхти i короля!.. У
визволеннi... Де ж дiлася ота здобута такою кров'ю воля?.. Коли б не цi
рукописи, не жалюгiдна кiлькiсть книжок, що чудом вирвалися iз забуття, ми
вже поснули б ходячи. Щоправда, ще думи, пiснi, казки, легенди... Проте
вони пiдтримують i живлять душу; розум жада правди чисто©, iмен та
фактiв, прагне знайти причини явищ, добути з них суспiльний досвiд,
визначити сво духовне ставлення до днiв давно минулих i все ж близьких.
Iсторiя - корiння древа нацi©, його зв'язок живлющий iз джерелом, що б' з
землi...
- Ну як? - ввiйшов Платон Якимович до кабiнету.
- Це сущий скарб!
- Як будеш ©хати до Петербурга, вiзьмеш, даси в цензуру. Десь
видруку мо - нехай читають люди...
- Вiн був уже друкований в Москвi, чотири роки тому.
- У мене ще дещо, прилучимо й так подамо в цензуру, - сказав Платон
Якимович багатозначно. - Такi книжки, Тарасе, в нас мають бути у кожнiй
хатi.
- Це золотi слова, Платоне! Коли б пани розщедрилися на те велике
дiло...
- Не всi пани такi, як я, твiй скромний друг, - зiтхнув Платон
Якимович. - Я вчився, брате, з Гоголем у Нiжинськiй гiмназi© вищих наук,
навчався потiм у Рiшель вському лiце© аж у Одесi, збирав пiснi та думи...
- Хочеш, я поцiлую тебе за це?
- Ну що ти!.. Труждаюся задля свого народу, для Укра©ни.
- Ти, кажуть, був на Запорожжi, на Хортицi? Там хоч щось? Я хочу теж
по©хати, хоч кра м ока глянути.
- По©дь. Далека, правда, й тяжка дорога...
- На Сiч ми всi повиннi ©здити, як мусульмани в Мекку! Там серце наше,
одвiчний дух народу й волi!..
- Налiзло всiляких зайд! - обурився нараз Платон Якимович.
- Зло у самому рабствi, - махнув Тарас рукою, неначе шаблею. - Чужi,
сво©!..
- Е-е, не кажи! З сво©ми легше.
- Правда... - всмiхнувся на те Тарас. Сво©х давно б упорали! Коли б не
братство панське, не спiльна ©хня сила, народ хiба носив би сво ярмо!..
0! Може, в тому iстина, що й люд увесь поневолений повинен, мусить дружно,
плече в плече, повстати й гуртом зламати панство?.. В книжках, якi вiн
читав про Сiч та Запорожжя, свiдчення того, що Сiч приймала всiх голякiв
i приглядалась пильно до тих, хто прагнув зверхностi над сiчовими
братчиками та хуторiв, хоча отi "добродi©" були й сво©ми...
- Ось намалюю портрет Терезi©, - сказав Тарас рiшуче, - й гайну на Сiч!
Коли-то ще я матиму таку можливiсть...
- Оженишся або пiдеш на службу - i поминай як звали! Вже, певно, на
оцi якась чорнявка?
- Козак спочатку ©де на Запорожжя, а вже потому жениться. Отак i я...
Платоне, завтра ж... нi, краще зараз же почну портрет Терезi©!
...Вiтер, низовий, дужий, пружний, котив за ним цупкий курай, що схожий
був на голови у малахаях. Хмари повзли вгорi похмурi та щедросльозi, нiби
були то плакальницi по запорозькiй вольницi, що тут колись гуляла... Тепер
гуляв канчук по спинах онукiв славних лицарiв!.. На Хортицi статечнi
нiмцi-колонiсти копали бульбу й гергали межи собою, нiби зальотнi сiрi
гуси. Коли сказав ©м з докором, що тут колись жили та билися iз ворогами
козаки, вони лише посмiювалися...
I Чигирин, гетьманська резиденцiя в часи Хмельниччини та пiсля не©,
зустрiв його ру©ною та запустiнням. Нiщо тут, власне, i не нагадувало тi ©
слави... Тясьмин дрiмав, зарослий кугою та осокою, i понад ним лiтали не
шестикрильцi соколи та чайки - душi тих, що полягли за волю, а вороння.
Чогось воно, зiбравшись у чорнi згра©, то кружеляло над Чигирином, то
враз, немов сполохавшись хтозна-чого, вкривало степ чи гору, де був
Богданiв замок, сво©м сумним покровом... Може, i досi сняться воронам
козацькi очi, видовбанi тут сто шiстдесят п'ять рокiв тому, як турки в
лютiй битвi взяли фортецю, вирiзали усе живе довкола...
Хатки, хатки... Густа осiння курява на споришi, на лопухастих пустищах
та пiд тинами, де бабраються лiниво кури, свинi та дiтлашня... врейський
говiр... Сонний, спiдлоба погляд стрiчного... Важка, помiрна хода волiв,
порипування старого воза...
Iшов i ледве втримував себе вiд того, аби не звести руки й не крикнути
крiзь сльози й гнiв до бога, свiту цiлого про цю страшну трагедiю його
землi, його народу-мученика!.. За вiщо ж ти впродовж столiть кара ш люд
свiй, господи? Чи ми не ставили тобi церков, чи не приносили тобi офiр,
вертаючись iз битви з половцями в далекiм Полi? Може, ти так на нас
розгнiвався за те, що ми не стримали нещадних орд Батия, впустивши ©х у
храми, де ти витав? Тодi дозволь лиш нагадати, господи, що ми стояли
мужньо i падали вже тiльки мертвi, що вороги ввiйшли по наших трупах i по
мечах... Ми добрi були й довiрливi. Занадто, може... I пiднялась рука у
тебе, господи, за це карати, коли ти сам велiв нам бути такими в сво©х
священних заповiдях!..
Спинився бiля дино© в Чигиринi, та й то обдерто©, кам'яницi, де мали
бути "присутственные места" Богданово© столицi. Почув би його думки
тутешнiй справник! Ще ©дучи до Чигирина, вiн знав, що той гребе ногами
землю i скрiзь, де тiльки може, вишуку ворожий дух, крамолу. Вiн десь,
напевно, вичитав, що тут колись потужно билось велике серце Укра©ни, i
прагне вислужитися, пiдслухавши (чи уявивши!) хоча б слабке вiдлуння того
биття. Як там не , а мусив зайти i взяти дозвiл у пана справника на огляд
"города" та ви©зд з нього.
Стрiвся з чiпким, суворим поглядом.
- Слухаю вас, пан...
- Шевченко.
- То чим служити можу?
- Ось тут, на подорожнiй, поставте свiй автограф.
- Не зрозумiв.
- Ну, дайте дозвiл на прожиття i ви©зд.
- Чого при©хав?
- Глянути на Чигирин, дихнуть його повiтрям i змалювати дещо.
- Щось ви, панове, внадилися!..
- Тепер вже я "не зрозумiв".
- Тут був Кулiш...
- А-а, пан Панько! I що ж вiн?
- Ходив, бродив, розпитував i малював. Не можете нiяк забути! Та
зрозумiйте, що назавжди докiнчено i з Укра©ною, i з вiльнодумством!
- Спасибi вам, що пояснили, - приклав Тарас до серця руку. - Тепер ми
твердо знатимемо. А то були вагання...
- То-то ж! - закозирився. - Давай бумагу. Шмякну тобi що треба.
Вийшов, ще посмiхаючись, на сонну вулицю. I смiх, i грiх! I сльози...
Ось хто тепер пану , де панував ти, Хмелю... Ясновельможний посол його
величностi у чинi справника!.. Вiн може, ма право та повноваження будь-що
зробити з кожним, хто потрапля йому на очi, бо вiн - всевладна рука царя.
Цей туполобий страж спокiйно може собi дозволити читати проповiдi й
напоумляти професорiв, поетiв, художникiв, бо вiн себе вважа вищим, бо
вiн отут, у Чигиринi, i цар, i бог...
До Суботова вела вузька дорога попiд горою. Заросла густо споришем, так
нiби тут не ©здив нiхто возами. Певно, в селi лишилось мало дворiв, що
мають коней або волiв. Ще трохи - й пiде весь край з торбами. Тiльки куди
ж iти? Де земля жирнiша, i лiто лагiднiше, й дощi ряснiшi, й народ
охочiший до працi в полi?..
Неквапно, сонно в' ться в долинi тихий Тясмин. За ним махають крилами
два вiтряки й поблискують хрести дiвочого монастиря. А на горi, праворуч,
темнiють убогi залишки гнiзда орлiв Богданових i бiля них чорнi трагiчно
й моторошно високий хрест.
Богданiв хутiр зустрiв пришельця храмом, що схожий був на саркофаг.
Запущенiсть, похилий хрест на геть облiзлiй банi навiювали гiрку печаль.
Нi огорожi, нi деревця, нi будь-якого знаку турбот людських... Воiстину
гробниця волi й долi!.. Ще й, мов на смiх, цей хутiр тепер належав не
пановi чи крiпаковi, а козаку, що чудом якимсь уник крiпаччини, Можливо,
аби душа Богданова, що й досi тут вита , не знала, що пороблено з його
орлами, як гнуть вони мiцнi козацькi спини на панськiм полi?..
- Добридень вам, - почув нараз несмiливе.
Ось вiн, козак Антiн Яременко, прямий нащадок гетьмана! Нi, не по кровi
(яко© вже, напевно, не залишилося нiде i слiду!), а по ру©нах хутора.
Сто©ть худий, спрацьований, у полотняних штанях i латанiй старiй
сорочцi...
- Козаче, я тобi не пан, - сказав Тарас, подаючи правицю. - Мене
Тарасом кличуть. Тарас Шевченко.
- Невже отой, що "Гайдамаки"? - спитав господар вражено.
- Не хто ж, а вiн!
- Нi, правда?
- Ось хрест святий! - перехрестився.
Яременко заметушився внутрiшньо, зиркнув сюди, туди й нарештi гукнув
кудись за поруйноване склепiння льоху:
- Гафi ! Текле! Синку! До нас прийшов кобзар Тарас Шевченко! Несiть