Шевчук Владимир. Син волi

одразу врозтiч, палять десь там книжки й рукописи... Ледь не два тижнi
©хали. Двох-трьох тих "спiльникiв" було б достатньо, аби нехай не
визволити, то хоч папери взяти!.. Чого йому не говорили i ким лише не
називали, а як дiйшло до дiла, а як спiткала його бiда - i вусом не
повели, зоставили його одного вiч-на-вiч iз сонмом царських завзятих слуг
i стражiв самодержавства... Спокiйно спи, мiй враже в личинi друга,
визволити нема кому! Ми всi однi, самотнi, позбавленi священних прав на
дружбу i товариство, на ту велику днiсть, що звуть народом. У полi один
не во©н, кажуть. I не людина! Люди не можуть жити кожен сам по собi,
тремтячи й остерiгаючись усiх i вся. Це дикий, тваринний стан, який на
руку тiльки тим, хто при владi... Що там вони створили, братчики, якусь
подобу дностi, iдею, дух, що тiльки мав набрати форми, а ©х луп, луп по
головах - та в каземат, та пiд тортури страхом! I знову: ти вряту шся,
коли утопиш iншого... Продай, тремти, лижи, канюч, принижуйся!..
Схопився з лiжка. Рвучко ступив на тiнь од рами й грат i вiдсахнувся.
Грати!.. На душах наших грати... I тi стократ страшнiшi цих, вiконних!..
Постояв трохи в мороцi, як у водi, й, вiдчувши холод, тихо пройшов мiж
лiжком та злою тiнню до стiльця. Зняв i повiсив на нього верхнiй одяг,
намацав ковдру й сторожко, мов у незнану рiчку, залiз пiд не©. Ось вiн,
в'язничний затишок, пристанище тривожних дум i скорбних снiв! У казематi
навряд чи можуть снитися чарiвнi сни... Хто зна ... Людська душа -
вмiстилище таких скарбiв!.. Хто мiг сказати тодi, наприклад, як вiн сидiв,
нещасний, пiд кабiнетом пана i ждав наказiв, що вiн, отой засмиканий i
шмаганий "неоднократно" хлопець, колись поетом стане i що його
прийматимуть у всiх ма тках панських на Укра©нi?..
Зiтхнув, зручнiше вмощуючись. Тут не понiжишся, на цiм спартанськiм
ложi!.. Згадав, як довго й трудно збирався вiн на Укра©ну. Хтось, певно,
думав, що вiн одвик i збайдужiв, а вiн боявся, серце сво притримував, щоб
там йому, зболiлому за рiдним, милим кра м, не розiрватись з горя. А ще
йому здавалося,- хоч соромно тепер признатися й собi самому, - що воля
його лише для Петербурга, що там, де вiн сходив тернистi шляхи крiпаччини,
вона розтане, "яко вiск розта перед лицем вогню", i вiн впаде в неволю,
мов звiр у яму, викопану й накриту хмизом на пота мнiй його стежинi до
водопою...
Сон не приходив. В мiстi, як у селi, озвався пiвень, iнший його
пiдтримав... Першi? А може, другi?..
Спочатку вiн послав гiнцiв: "Кобзар" - свiй трудний первiсток - i
"Гайдамакiв"... Тiльки тодi наважився ступити й сам на рiдну землю,
глянути в глибокi, журнi очi сво©х людей, з якими вкупi вирiс i вiд яких
пiшов у свiт. З чужо© волi, спiйманий в степу, бездомний, але не
вiльний...
Були там, правда, й iншi - неситi панськi очi. Вiн цих боявсь
найбiльше, як вирушав iз Петербурга... Точнiше, вiн остерiгався панства -
свого ж таки, "рiдненького", - яке чомусь до нього стало липнути та
родичатися, коли пiшов по Укра©нi його "Кобзар"... А може, то йому послала
доля таке важке й химерне випробування?..
Почулася чиясь хода, рiзкi команди.
- Усе гаразд? Спокiйно?
- Так точно, ваше благородi !
- На мiсцi всi "голубчики"?
- А де ж ©м, бiдним, дiтися...
- Ну, Сидоров! Ще раз таке почую, заробиш карцер!
- Слухаюсь!
Поволi стихли кроки. Тiнь од вiкна погойдувалася, неначе пружна
хвиля... Далеко десь полинув дзвiн курантiв... А може, те йому лише
здалося...
Не спалося. А нiч була як море...
...Сповна вiдчув, що вдома вiн, на Укра©нi, як з-за Днiпра побачив на
горах Ки©в. Про цю святу, щасливу мить вiн мрiяв довгi роки, вона йому
ввижалася у вогкi, холоднi ночi в Санкт-Петербурзi, коли найдужче праглося
тепла землi, високого, ясного неба i сплеску крутобоких днiпрових хвиль...
- Заждiть, заждiть! - гукнув нестямно кучеровi, стрибнув на землю, нiби
зустрiв тут батька рiдного, й побiг до рiчки. Хвиля, хтозна-чому i де
здiймаючись, з глухим, журливим шумом накочувалася на вкритий пiною та
черепашками пiщаний берег, спинялася на мить якусь, зiтхала й вiдходила
кудись униз, в глибини, щоб дати мiсце iншiй. Вода була прозора, ледь-ледь
жовтава, з блискiтками, що вдалинi зливалися в суцiльне сяйво-марево, в
якому плив вiтрильник i тихо слались чайки...
Присiв, набрав води у пригорщ i хлюпнув собi в лице. Заплющивши вiд
щастя очi, слухав, як диха старий Днiпро, як скочуються щоками сльози,
змiшанi з його солодким плином...
- Ви, пане, що, давно води не бачили? - спитав похмуро хурман, коли
Тарас невдовзi сiв на вiзок.
- Ви тiльки гляньте, дядьку, яка краса! - розвiв руками, нiби були то в
нього крила.- Днiпро! Днiпро!!
- Вода, та й годi,- буркнув.
- Козацький батько!..
Хурман спiдлоба глянув на подорожнього, всмiхнувсь у вуса й мовив
смиренним голосом:
- Батьком тепер у нас Микола, росiйський цар...
- Та ви й самi чи рiд ваш, певно, з вiльних людей.
- Згадала баба, як була дiвкою,- сказав нескоро хурман i хльоснув коней
вiжками. В'©жджали саме на наплавний днiпровський мiст.
По той бiк, вже бiля гори, ©х зупинила варта. Унтер спитав гранично
коротко:
- Хто i куди?
- Учень Санкт-Петербурзько© Академi© мистецтв Шевченко Тарас
Григорович,- дiстав Тарас папери.- А ©ду в Ки©в. Поки що...
Суворий страж махнув рукою. Конi взяли завзято з мiсця: збагнули,
мабуть, близькiсть спочинку й торби з сiном або вiвсом.
Тарас притих. Вдивлявся в горби обабiч, вкритi чагарником та дерезою, в
хатки, притуленi на латочках пiд кручею, на бастiони й вежi, що
вимальовувалися на тлi ясного неба, й не мiг собi простити того дурного
"поки що...", яке сказав вiн унтеру. П'ять лiт уже на волi, а й досi десь
на днi душi лежить тремтливий острах перед усяким, що ма силу й владу
тебе як стiй образити. Ну що йому до того, куди ти потiм вирушиш?.. Самому
бридко й сумно...
Фортеця, яку вже вкотре перебудовували, зустрiла_ _©х iще одним
шлагбаумом, смугастою, в зрiст чоловiка, будкою i вартовими. Правда, тут
не питали, хто вiн, стояли так, для форми, бо хтось колись поставив.
Нiколи ще, напевно, бiля Печерського монастиря не скупчувалося стiльки
солдатiв, му-ровщикiв та землекопiв. Здавалося, вже почалась вiйна i ворог
облiг фортецю; ждали немовби тiльки приступу...
Хурман спинив натомлених, аж мокрих, коней бiля зеленого будинку з
вивiскою "Трактир" i запитав:
- Тут зупинятиметеся?
Тарас мовчав вагаючись. Вiн ©хав, власне, в Ки©в, а тут було щось... .
- Пане! - нетерпеливилося хурмановi. - Ви що, спите?
- Нi, думаю.
- А що тут, пане, думати! Трактир пристойний, номери i де по©сти й
випити.
- Чогось менi не хочеться тут поселятися... - зiтхнув Тарас. - Немовби
©хав, ©хав та й опинився знову в Санкт-Петербурзi...
- ще трактир. Аж на Подолi, правда...
- Вези туди! Одержиш на могорич.
- Вйо, вйо, соколики! - пiдбадьорився вусань обiцянкою. - Ви гарно,
пане, вдумали. Там тихо й мирно, поряд базар, притика й наша поштова
станцiя...
- Трактир сто©ть бiля Днiпра?
- Коли висока повiнь, то можна з вiкон просто ловити рибу й смажити, -
розговорився хурман. - А понад ним на кручi, немов на небi, ся хрестами й
банями золотоверхий собор Михайлiвського монастиря...
- Я знаю, я вже бував колись давно у Ки вi, - розхвилювався Тарас,
пригадуючи всю ту красу. Небавом вiн побачить знову диво старого Ки ва,
вбере душею, - вiльною вiд пут неволi! - вiчнiсть, що тут вита ...
З пагорба йому вiдкрився раптом високочолий город! Не в первозданнiй
сво©й красi, а в ранах, викарбуваних вiками, не у могуттi й величi, а вже
в ру©нi, в скорбнiм напiвжиттi, де кожен камiнь - спогад, та й той
напiвзабутий... Скiльки його плюндровано!...
Вiз покотився вниз, i стародавнiй Ки©в поволi став ховатися за
височенним зеленим пагорбом. Лiворуч, вже в долинi, проплив фонтан, з
якого брали воду, як iз криницi, й вiз знову рушив яром, вже до Днiпра.
Мiж вiттям старих в'язкiв та кленiв невдовзi зблиснула його гладiнь, i там
десь, у тому просторi з води та неба вихопився протяжний зойк пароплава.
Дiтище нових часiв гучним залiзним криком вiщало свiтовi про свiй прихiд.
- Реве - аж страшно робиться, - кивнув на рiчку хурман.
- Нового завжди страшно, - сказав Тарас. - I колеса колись боялись
люди...
- Цього, що в возi? Ат, не смiшiть! - нахмурився, гадаючи, що то його
беруть на кпини.
- Вже нашi дiти думатимуть, що парова машина така ж звичайна, як кiнь
чи вiл.
- Димить, смердить, гуркоче, - скривився хурман.
- Мабуть, така натура в не©. Зате ж i сила!..
Ви©хали на вiльний простiр. Злiва дорога йшла до Братського монастиря
та контрактових торгiв, праворуч, зовсiм близько, плескалася у берег
рiчка, далi, аж ген по той бiк, зелено прослався острiв, знову синiв
Днiпро затокою, за нею стiнкою стояв старий високий лiс...
- При©хали! - зiскочив хурман з воза, зняв чемодан i мовчки понiс у дiм
пiд вивiскою.
Тарасовi не залишилось нiчого iншого, як взяти свiй старий портфель i
рушити услiд поважним паном. Його зустрiв господар i, ледь вклонившись,
мовив:
- Ласкаво прошу! Пановi найкращий номер?
- З вiкном на рiчку ма те?
- Аякже. Все для пана!
Тарас дiстав полтиник, тицьнув у руку хурмановi,_ _ще_ _мовчки м'явся
поруч.
- Спасибi.
- Вам спасибi, що довезли!
Невдовзi вже стояв у номерi й вдивлявся в далеч рiчки крiзь невеликi,
проте прозорi й чистi шибки вiкна... Звершилося! Вiн на землi вкра©нськiй,
в самому Ки вi, ось зовсiм поряд iз нескоримим старим Днiпром!.. Що ж
серце не засмi ться в грудях, не затрiпоче пташкою, а прича©лось, нiби
його приклали каменем?.. Щоб не за©хав був до Качанiвки, не надивився на
ту наругу панську... Не пригадав... Не глянув у безнадiю... Ой Днiпре наш,
Днiпре, широкий та дужий!.. Де все воно подiлося? I вiльний дух, i помисли
про рiдний край, i мужнiсть, з якою кожен iшов на смерть, немов на свято,
тiльки б вона була за волю... Дивно: заснув народ, мiльйони впали у
летаргiчний духовний сон... Навiки? Чи до пори?.. Хто у прийдешн гляне,
коли забуто, у снi поволi втоплено й близьке, й давноминуле!.. Позбав
народ минулого, i вiн спокiйно змириться з сво©м гiрким сучасним, а над
майбутнiм i не замислиться... Жахлива, чорна iстина, яка холодить у жилах
кров!..
Зiтхнувши, взявся до чемодана. В нього_ _так мало днiв, а Ки©в такий
великий i мальовничий!
Небавом вийшов на божий свiт, - на дивний свiт для художника! - i
роззирнувся. Всюди була краса, усе довкруг просилося в його альбом, в його
за всiм цим до болю спраглу душу. Спершу, напевно, треба пройтись,
оглянуть, вибрати, а вже тодi... На Гору, в старе, прадавн мiсто, звiдки
все почалося! Крута гора... А як-то було на не© дертися з мечем в руцi,
пiд градом стрiл? Напевно, тут не дерлися, а лiзли там на стiни, де тiльки
вал та рiв пiд ним. Вiн десь читав, що город взято було Бати м вiд тих
ворiт, що на Печерськ, в долину Хрещатий яр...
Чим вище вiн пiднiмавсь по кручi, тим бiльше дух захоплювало вiд
перспективи, що вiдкривалася на Заднiпров'я та на Подiл. Десятки верст,
величних i неповторних, прослалися чарiвним свiтом, казкою, в яку нелегко
ввiрувати. На промiжнiй терасi недавно був розбитий парк. Найширша його
алея вела до мiста, повз монастир. Вже, власне, з города, з гори побачив
вулицю i шлях, яким недавно ©хав, фонтан, новий будинок на три високих
поверхи, що пiднiмався важко по той бiк яру-вулицi. Праворуч, зовсiм
близько, бiлiв костьол... На Ки©вськiй горi-легендi, горi-великомученицi
ксьондзи й пани поставили свою божницю, капище кривавих свiтських згубцiв
та зу©тiв!
Звернув праворуч. У далечi йому вiдкрився собор Михайлiвський,
золотоверхий. Чомусь спливло далеке мiсто Вiльно, церква свято© Анни i
Ядзя, чарiвна юна Гусиковська, що молиться за те, щоб в скорiм часi
прийшла "кохана вольность"... Може, вона йому найбiльш подобалася сво©м
великим уболiванням за долю Польщi, може, любив ©© за пристрасну ©©
готовнiсть офiрувати усе, що мала, навiть саме життя, на благо краю
рiдного, свого народу...
Бiля собору, на морiжку, побачив сплячу жiнку iз немовлям. Обвiтренi,
ледь-ледь прикритi латаним убогим одягом... Його сердешна Катря!.. А мо',
прочанка? Тисячами вони бредуть до Ки ва благати в бога долi!.. Так нiби
вiн живе десь тут, на цих сумних ру©нах... Нi, бог цей край, цей город
давно забув_!.._
Тихенько сiв на лавку, дiстав альбом та олiвець i швидко накидав контур
сплячих. Двором проходив розкiшний пiп, i вiн попав у начерк, бо тiй
нещаснiй треба через цього вгодованого слугу господнього звертатися по
допомогу до вседержителя. Жаль працi, жаль молитви iз скорбних уст!..
Вiдчув: хтось диха йому в потилицю. Оглянувся i вгледiв пильний
погляд, який одразу ж, спiйманий на пiдгляданнi, засяяв тихо усмiшкою.
- Пробачте, пане... - знiтився той чоловiк. - Я, зна те, також художник
трохи... Ви так схопили з ходу й дали такий суспiльний тон!..
- Шевченко, - подав Тарас правицю.
- Тарас Григорович?
- О! Ви зна те мене?
- Мiй дорогий, та хто ж не зна вас_ _на Вкра©нi!
- От бачите... Примусили мене...
- й-богу, батьку, слава про вас пiшла, як хвиля по синiм морi! Зна те,
я ваш "Кобзар" напам'ять вивчив i "Гайдамакiв".

_Гомонiла Укра©на,_
_Довго гомонiла,_
_Довго, довго кров степами_
_Текла-червонiла_
/ _день i нiч гвалт, гармати;_
_Земля стогне, гнеться;_
_Сумно, страшно, а згада ш_
_Серце усмiхнеться..._

О, я забув назватися! Учитель малювання у Ки во-Подiльському повiтовому
дворянському училищi Олекса Фролович Сенчило-Стефановський.
- Звучить поважно, наче "його величнiсть государ iмператор всiя
Русi..." - всмiхнувся Тарас.
Сенчило розвiв руками:
- Звичка... Посада, титул бiльше важать, анiж сама людина, ©© iм'я...
- Та хай воно все западеться! - гукнув Тарас. - Сiдай, Олексо, та
розкажи, як тут живете-ма те.
- Ат... Що розказувати, - присiв Сенчило поруч. - Тихенько спали, поки
ти не збудив, не вмив нам очi... Нинi ж i в нас уже щось робиться...
славна молодь... Перший - Кулiш Панько. Кебетний та заповзятий! Треба вас
познайомити.
- З простих чи пан?
- Та... з кармазинникiв. Проте душевний хлопець, до рiдного всього аж
труситься. Запису пiснi, казки, повiр'я... А ще - малю . Пробу ...
- А ти з яких? - спитав похмуро.
- Батьку, я з богомазiв... - скрушно зiтхнув Сенчило. - Ще й самоук,
здавав лише екзамени на вчителя iз малювання, спочатку тут, а потiм i в
Академi©...
- В Санкт-Петербурзi?
- А де ж iще...
- Давно?
- Сiм рокiв тому.
- А-а, я тодi ще був... Бодай не згадувати! Був крiпаком, пiдмайстром у
Ширяева...
- Зазнав бiди?
- На трьох би, брате, вистачило!
Примовкли. Кожен перебирав не кращi днi свого дитинства, молодостi.
- Бач, тихий ангел пролетiв, - сказав Тарас, щоб збити печальну хвилю
спогадiв. - Дивись, уже прокинулася прочанка та чи покритка, - вказав
очима на морiжок. Дiстав мерщiй карбованця. - Пiди вiддай, - тицьнув
Сенчилу в руку. - Бо я не можу, плакатиму...
Пiшли поволi мiстом. Тарас вдивлявсь у вулицi - знайомi й нiби ранiше
ним не баченi - й чув на собi цiкавий погляд друга, з яким вони одразу
зiйшлися серцем. Власне, це був вiн сам, такий, яким вiн мрiяв стати
колись, iще в Кирилiвцi, в сво©х "малярських" мандрах. Нiвроку, гарно
вдягнений, не-захарчований... У порiвняннi з ним вiн, Шевченко, в сво©м
плащi (чи балахонi!) та картузi з просто© бiло-сiро© парусини здавався,
мабуть, учнем на побiгеньках...
- А що, Олексо, взяв би мене до себе помiчником? Розтерти фарбу,
збiгати кудись по щось...
- Збитку шся, Тарасе, з мене, бiдного? - спитав_ _Сенчило_ _вражено.-Не
всiм же бути...
- Вибач! - узяв Тарас його за лiкоть. - Це я згадав, як прагнув малим
потрапити до богомазiв i вивчитися у них малярству.
- Ма ш тепер навчителя? - простив Сенчило.
- Маю. Найкращого на всiй Русi. Сам Карл Брюллов!
- Нi, ти таки щасливий! Тiльки не подумай, що я погано заздрю!.. Може,
колись Брюллов пишатиметься, що був тво©м учителем...
- Ну й жартiвник! Береш мене на кпини? - аж зупинився. - Таки образився
на мiй невдалий жарт...
- й-богу, нi, Тарасе! - приклав до серця руку. - Брюллов великий
майстер. Проте таких Росiя мала й матиме... Ти ж, як поет, - диний, один
у нашiм кра© i, може, навiть - на цiлий свiт... Твiй голос - голос божий,
знамення, поклик волi!..
- Братику, - спинив Тарас ту похвалу, злякавшись ©©, мов присуду, - не
гарячкуй, не квапся робити з мене iдола! Я з плотi й кровi... Мучуся,
шукаю, йду навпомацки...
- Тарасе, ми зневiрилися, упали духом. Людям потрiбен свiточ, зiрка, що
всiх веде до спiльно© мети... Ти, батьку, нам возсiяв!..
- Не думав, що хрест мiй такий тяжкий... - сказав Тарас схвильовано.
- По спинi й хрест, - зиркнув Сенчило пильно, мов визначаючи фiзичну
мiць Шевченка. - Он пан Кулiш щупленький, а не бо©ться, ба навiть прагне
взяти на себе цю важучу ношу... Вибач, я мушу йти. Щось прихворiла мати, i
зараз прийде лiкар... Я тут живу, в отому домi. Неподалiк живе й Панько,
он вiкна його помешкання, бiля тополi... Де ти спинився? Ввечерi я забiжу
й, коли не проти, стрiнемося iз мислячою, хоч молодою, громадкою тво©х
палких прихильникiв. Вони щасливi будуть...
- Я оселився в тому трактирi, що коло станцi©, бiля Днiпра.
- Чудово! Ще раз вибач,- розвiв руками.- Треба було б запрошувати тебе
до хати...
- Вiтай же матiр, брате, й не потерпай. Ще матимеш таку нагоду.
- Хочеш до нас у Ки©в? - а подивом спитав Сенчило. - Ми тут взялися
цвiллю...
Тарас на мить замислився, бо й сам iще не прикидав свого життя на рiк
чи два. Згадавши Санкт-Петербург, промовив тихо:
- Там чужина... , правда, люди душевнi, чеснi, мудрi... А скiльки,
брате, панства! Собачники та горлохвати, крiпосники, лакузи царськi,
наволоч у позолочених мундирах!..
- Гада ш, тут нема таких?
- Я знаю... ©х розвелось, як смiття, як сарани!.. Все ж тут народ мiй,
моя земля. Хочу пiзнати люд свiй i рiдний край, вiддати ©м всього себе -
до крихти, до краплi кровi!.. Слiзьми нiхто ще муру не розколов. Тож
досить слiз! Час дiяти, шукать рятунку! Тисячi, мiльйони в рабствi
скнiють, кладуть життя на панськi статки та забаганки!..
- Батьку, тихiше!... - знiтився Олекса, скоса зиркаючи навколо. - Ще
хтось почу ...
- Добре, - сказав Тарас, вiддихуючись. Як здума чи заведе про злу
неволю мову, серцю у грудях тiсно. - Бiжи до матерi, а я ще трохи тут
походжу, мо', щось змалюю...
- Ввечерi чекай на мене!
- Буду в сво му номерi.
Лишившись сам, Тарас зайшов у двiр Софiйського собору, вишукуючи собi
мiсцини для змалювання. Все тут було достойне пензля чи олiвця, проте вiн
мусив вибрати одне, найлiпше, бо мав часу так мало, а Ки©в такий багатий
на кра види й старовину! Десь тут колись, при Ярославi Мудрому, писались
книги, вчилися боярськi дiти... А дiти смердiв, во©нiв, простих киян?.. За
панством хiба протовпишся!..
Сiв пiд старою липою, дiстав альбом та олiвець. Хотiв, не мудрствуючи
лукаво, зобразити фасад собору, браму з дзвiницею, що височить над нею.
Зробив штрих, другий, третiй i зупинився... Що вiн там за один, отой
Панько, чого насправдi прагне? Просвiтлення свого народу, волi? Чи слави
власно©? Ой цi пани та паничi!.. Он вивели полк на Сенатську площу,
вишикували плече в плече... А ©х з рушниць, з гармат - беззахисних!..
Гадали, цар зляка ться? Смiшнi... Та вiн залив би кров'ю весь Петербург,
усю Росiю!.. Треба пiти поглянути, погомонiти з цим Кулiшем. I паничi
порою бувають путнi. Навiть у Петербурзi стрiчав таких. Завзятi, добре
вихованi й освiченi, що дай бог кожному. Запалюються, немов суха солома. Й
так само швидко гаснуть. Хто не зазнав на власнiй шкурi панщини, хто не
робив пiд нага м, надовго того не стане, влiзе в якусь шпарину,
перетремтить; ще й буде потiм каятися i що сили впевнювати словами й
дiлом, що вiрнопiдданiшого нема в усiй державi...
Сховав малярське причандалля, пiдвiвся й рушив до Кулiша.
Застав Панька за малюванням. Кiмната вся була завiшана людськими
постатями, накресленими вугiллям i тушувальним олiвцем, а на мольбертi
стояло майже чисте полотно з накиданим легкими контурами обличчям.
- Ану ж вгадайте, хто завiтав? - спитав Тарас, вiдчувши себе в сво©й
стихi©.
Кулiш оглянувся, ледь осмiхнувся, - нiби зробив велику ласку, - i
вiдказав:
- Шевченко.
- Вiн, ©й же богу! - вигукнув Тарас, зрадiлий, що стрiв i тут товариша
по ремеслу, або покликанню. Подав Паньковi руку. Той, нiби якось нехотя,
простяг свою. Рука була мiцна, кiстлява. - То як же ви впiзнали мене,
добродiю?
- Олекса був i розповiв.
- А-а...
- Ви гадали, що бог менi благовiстив появу вашу в Ки вi? - пiдколупнув,
усе ще мило так усмiхаючись.
- Та нi... Пробачте... - знiяковiв.
- Сiдайте, прошу!
- Дякую.
Сiв на стiлець, що був один лиш вiльний од книжок, паперiв, полотен.
- Читав, читав я ваш "Кобзар", - сказав Кулiш, вважаючи, що саме це
найбiльш цiкавить гостя. - I "Гайдамакiв"... Добре! Жаль тiльки,
недогляди... А втiм, ©х можна виправити. Ми ж люди, так би мовити, сво©. I
справу спiльну робимо...
- То, може б, ми були на "ти"? - спитав Тарас. -_ _Щоб_ _легше вести
мову i почувати себе вiльнiше.
Кулiш не змiг одразу вiдповiсти. Зробивсь серйозним, очi ще
погарнiшали. Нарештi мовив стримано:
- Нехай i так. Хоча в народi нашому...
- А в запорожцiв?
- Добре, - всмiхнувся знову. - Звiдки у тебе стiльки всiляких знань з
iсторi© та етнографi©? Зда ться, ти не вчився в унiверситетi...
- Я ж вирiс на Звенигородщинi, в селi Кирилiвцi, вважай, в самiй
iсторi©. Мiй дiд Iван брав участь у Колi©вщинi... А ще - книжки. Знайшлися
щирi люди i в Петербурзi, зглянулися на сироту, порадили, що прочитать,
довiрили сво© скарби... Та й в Академi© навчають теж не тiльки
малюванню... О! Що це ти малю ш? Автопортрет?
- Та-а, пробую... Чомусь нiяк не вловлю ться...
Тарас умить примружився, зиркнув на контур i на модель.
- А дай-но, Паньку, пензля!
Кулiш подав, не знаючи, як повестись.
- Ти хочеш... - почав було.
- Сiдай сюди, - пiдвiвся Тарас рiшуче. - Отак, отак... Посунься
трохи... Дивись на мене... Славно!
Схопив палiтру, змiшав коричневу та чорну фарби й швидко поклав мазок.
- Надовго?
- Що?
- Прикував мене?
- А-а... Можеш триматись вiльно i розмовляти.
- Що ж вийде?
- Образ. Я ж Кулiша малюю, а не його парсуну. Менi побачить треба, який
ти . Тво© думки, природу, уподобання...
- Отак, при першiй зустрiчi? - скривився в посмiшцi,Не забагато?
- Хтозна...
- А як же з пудом солi?
- Ат! - вiдмахнувся Тарас, працюючи. - Як кажуть, видно пана i по
халявах. Та я вже й знаю дещо про Кулiша...
- Що? - насторожився.
- Не потерпай, хороше.
- Коли ж ти встиг узнати?
- Менi той самий янгол благовiстив.
- Сенчило? - нахмурився Кулiш.- Поганець!.. Щоб так, уперше стрiвши...
- Вiн зна мене давно.
- Ви з ним ранiше здибувалися? - спитав чомусь ревниво.
- Читав "Кобзар".
- I-i, братику! Поет i вiршi суть не одне й те ж саме.
- Я - суть мо© поезi© i навпаки, - промовив твердо, не залишаючи тим
самим мiсця сумнiву.
Кулiш збагнув це й змовчав. Побоюючись за свiй портрет, набрав значно©
пози й весь час тримався не©, так нiби прагнув змусити митця побачити себе
таким.
- Не дмися так, - сказав Тарас. - Ти ж поки що не ментор, не вождь, не
батько кошовий...
- Ти й це в менi побачив? - спитав Кулiш, здивований, - То, може, ти
вiщун, кудесник? - захихотiв непевно якось.
- Паньку, при малюваннi модель завжди ста у позу сво©х найвищих
духовних злетiв i заповiтних, та мних мрiй. Художник мусить вибрати лише
сутт вi риси, глибинний смисл, натуру й вiдкинути все показне, уявне...
- Ти хочеш цим сказати, що я не здатний...
- Що ти! - змахнув Тарас руками, в яких були палiтра й пензель.- Колись
менi один дячок-художник сказав, уважно вивчивши мо© долонi, що я не маю
здiбностей анi до чого, навiть до шевства й бондарства. То як же можу
гадати я, той, що поправ ногами велике те пророцтво?! Ще не стомився?
- Дякую. Менi не зле... Дозволь хоч кра м ока глянути...
- Нi. Ще не час. Бо потiм тобi ввижатиметься пiв-Кулiша, - всмiхнувся.
I спохмурнiв. - Ти зна ш, я боявся ©хати на Укра©ну... Боявся, що, крiм
плачу, нiчого тут не почую...
- Всi ви в тiм Петербурзi!.. - буркнув на те Кулiш, немов Тарас образив
чимось його самого чи рiдний край.
- А стрiв тебе, Олексу - й душа моя всмiхнулася! Правий, мабуть,
Гребiнка, а з ним Григорiй Сковорода, що сплячий - це ще не мертвий...
- Ти бачив вгена Павловича, ви зна теся? - аж весь подався Кулiш до
нього.
- Вже рокiв сiм, напевно. I ©хали вдвох з Петербурга аж до самого
Нiжина.
Кулiш примовк, нахмурився. Його щось гризло, мучило, й Тарас прийшов на
помiч:
- Ну, як тут, брате, ще порох в порохiвницях?
- Збира мо собi потроху... А звiдкiля ти зна ш Сковороду?
- Я списував колись, малим, його пiснi, - зiтхнув Тарас, згадавши себе
у полi бiля овець. - Пишу, спiваю, плачу... Минуло стiльки рокiв, а все не
можу згадувати того без слiз...
- Видать, багато перестраждав?
- Бодай не згадувати!.. Менi вже двадцять дев'ять... А ще п'ять рокiв
тому був крiпаком! - поклав мазок, та так, що пензель переламався. -
Пробач... Ти зна ш пiсню про Сагайдачного?
- Тодi пiдтягуй! - Поправив на полотнi ледь припухлi, мов у дитини,
губи й змахнув рукою, нiби дячок чи регент перед церковним хором:

_Ой на горi да женцi жнуть_
_А попiд горою,_
_Яром-долиною_
_Козаки йдуть!.._

Кулiш йому пiдспiвував, проте несмiло, нiби не знав_ _нi_ _слiв, анi
мелодi©. А може, просто не мав до спiву хисту.
- Та в тебе ж голос янгольський! - гукнув, коли вони дiстались до
Сагайдачного. - I треба ж: усе однiй людинi!.. Нi, тут господь
розщедрився...
- Мабуть, з похмiлля був, - сказав Тарас суворо. - Забувся волю дати.
- I все-таки тобi роптати на нього грiх. Вже й волю ма ш.
- Маю. Коли б не добрi люди, то мав би я вiд бога дулю з маком!
- Свят, свят... - Кулiш перехрестився. - Ти з глузду з'©хав, брате! А
може, бог так випробовував тебе, вдивлявся, чи ти достойний його щедрот?
- Мо©х братiв, мо©х сестер, мiльйони душ, уярмлених лукавим панством,
теж випробовують на небесi? В iм'я чого? Блаженства, може, райського? Аби
потрапити по смертi в рай, потрiбно тут життя прожити в пеклi?!
- Ти перебiльшу ш сво© й чужi страждання, - сказав Кулiш. - Пани ж не
звiрi, люди... Ну, поганi, грубi, - пiдвищив голос, бачачи, що цi слова
лейнi дратують гостя, - та в бiльшостi сво©й поряднi й чеснi, навiть
патрiотичнi... Вiзьми того ж Тарновського... Чи Скоропадського...
- А зна ш ти, - скипiв Тарас, - з кого завiв собi гарем Тарновський? З
небог!
- Брехня! Щоб пан Григорiй, любитель муз, вiдомий на всю Росiю
меценат!.. Тобi на нього наговорили злi язики, а ти й повiрив. Грiх,
брате, грiх!..
- Я щойно iз Качанiвки. Та й в Петербурзi бачив мерзеннi наслiдки його