Страница:
Так, це уже сьогоднi... Минуло дев'ять рокiв, а вiн не встиг отямитися,
напитись волi!.. Дивна у нього доля: вирвався, щоб стати художником, а
став поетом, знаним на всю Вкра©ну... Покликання! Воно весь час стояло за
ним, художником, як злий чи добрий генiй, вихоплювало з руки малярський
пензель, вкладаючи натомiсть гусяче перо... Вони з Сошенком, власне, за це
почубилися... Ну, не лише за вiршi, й за Марусю, коли казати правду...
Точнiше буде - i за Марусю, i за поезiю!..
...Вiн мов зiрвався з прив'язi: хотiв усе побачити, усе пiзнати,
вивчити i... надолужити за згаянi сво© лiта. Брюллов збагнув ту спрагу, ще
й на правах учителя... нi, навiть просто друга, що трохи старший вiком,
сприяв цьому.
Вони були в театрi, й Карл Павлович пiдвiз його в сво©х презручних
санях аж до дверей.
- Чекаю вранцi, - мовив, подаючи Тарасу руку.
- Буду.
Тарас зiскочив на мерзлий снiг, махнув рукою кучеру. Полоззя лунко
рипнули (бо морозець!) i споро помчали вулицею до Академi©.
Насвистуючи легкий мотив iз опери, яку вони допiру слухали, Тарас
вдихнув повiтря, розправив плечi. Добре!.. Минуло лиш пiвроку, як вiн став
учнем Академi©, а як змiнилося його життя i як вiн сам перемiнився! На
ньому фрак, нотова розкiшна шуба, годинник, шаль, цiпочок... Як там у
Пушкiна?
_Острижен по последней моде;_
_Как денди лондонский одет -_
_И наконец увидел свет..._
Хоч не про нього сказано, та й вiн побачив дещо за час, вiдколи
визволився з крiпацтва. Тепер вiн добре зна (на власнi очi бачив, був на
вiдомих усiй столицi лiтературних вечорах!) весь цвiт мистецтва. А скiльки
вiн наслухався, ввiбрав у душу, в пам'ять!..
- Гуляли десь, Тарасе? - з'явилася в дверях Маруся, небога ©хньо©
хазяйки дому.
- В театрi був.
- Iз ким же? - примружила лукаво очi.
- З Карлою.
- Це ж хто така? - надула пухленькi звабнi губки.
- Професорка.
- Бридка, напевно, й лiтня?
- Не молода. Але бридкою ©© назвати грiх. Красуня навiть...
- Овва! - задерла гордо кирпатий нiс Маруся. I враз заплакала: - То
йди, то йди до не©!..
Тарас обняв за плечi дiвчину й поцiлував.
- © нема , рибонько. То Карл Брюллов, професор мiй, учитель по
Академi©.
- А ти не брехен, часом? - перекрутила вона на свiй, нiмецький, лад
колись почуте вiд них з Iваном слово.
- Ось хрест святий! - перехрестився. - А щоб було мiцнiшим це
присягання, я прикладусь до образа, - чоломкнув знову бiлу пухкеньку
щiчку.
Маруся все простила й припала теж до нього.
- Тарасе, йди вже спати! - гукнув Iван сердито i розчинив навстiж
вiкно.
Маруся, тихо пирснувши, втекла додому. А кавалер постояв трохи,
охолоняючи (вiд доторку до це© рибоньки йому ста щоразу душно), й пiшов
до хати.
- Це казна-що! - обурювався Iван Максимович бiля мольберта. Вiн
працював, сердешний, вдень i вночi.
Тарас роздягся мовчки, шаснув мерщiй пiд вогку, холодну ковдру.
- Носять тебе чорти повсюди... - бурчав Сошенко далi. - То бал, то
вечiр лiтературний, а то театр чи просто свято Бахуса!.. А дiло ж саме не
робиться... Он фарби вже позасихали!.. Скажи, на ласку божу, навiщо тобi
те панство, тi пияки, нероби?
- У них - знання, яких менi браку , вони з дитинства вчилися в
гiмназiях, унiверситетах...
- На що вони тобi здалися, отi знання! Ти ма ш такого вчителя, як Карл
Брюллов, то вчися в нього; оволодiй сво©м майбутнiм фахом у повнiй мiрi!..
- Iване, ти не розумi ш... - почав Тарас довiрливо.
- То вже Iван дурний для тебе? - скипiв Сошенко дужче. - Ранiше був
розумний, а став дурний?
Тарасовi до слiз зробилось прикро. Не так вiд слiв, як вiд самого тону.
Вiн ладен був схопитись з лiжка, кинутися на шию друговi й просити в нього
вибачення за те, у чому був не винен зовсiм, та не посмiв, щось стало на
перешкодi.
- Ну що це ти вигаду ш? - сказав натомiсть лагiдно. - Для мене ти
навiки як батько рiдний...
- Батька потрiбно слухатися! - не угавав Iван Максимович.
- У чому ж я тебе не слухаюся?
- Закинув геть навчання, гуля ш, пишеш вiршi!..
- Хiба це грiх - писати вiршi?
- Ма ш таку протекцiю, такий талант! За кiлька рокiв можеш стать
академiком. Лише малюй, малюй, малюй!.. А вiн сидить i пише про
Катерину-покритку!..
- Чого ти в'©вся в не©, в ту "Катерину"? Не розумiю...
- Стiльки часу потратив марно на казна-що!
Помовчали. Заятрилась ще свiжа рана в серцi - смерть Котляревського.
Коли почув, заплакав i написав сльозами вiрш... Невже i вiн теж
казна-що?..
- Не гнiвайся, а ось послухай лiпше, що написав я на вiчну пам'ять
Котляревському...
_Праведная душе! прийми мою мову,_
_Не мудру, та щиру. Прийми, привiтай,_
_Не кинь сиротою, як кинув дiброви,_
_Прилини до мене хоч на одно слово_
_Та про Укра©ну менi заспiвай._
_Нехай усмiхнеться серце на чужинi,_
_Хоть раз усмiхнеться, дивлячись, як ти_
_Всю славу козацьку за словом диним_
_Перенiс в убогу хату сироти..._
- Тарасе, ти - художник! - жбурнув Сошенко пензля, що поламався в його
руцi. - Живописом услав народ, вiтчизну...
- "Останнiм днем Помпе©"?
- Не розумiю... - притих Iван Максимович. - Ти ж був такий захоплений
цим полотном!..
- I зараз я в захопленнi, - сказав Тарас роздумливо. - Ну, як утну щось
отаке... Хто бачитиме його, крiм купки художникiв та меценатiв чи просто
снобiв? Як прислужуся таким мистецтвом людям, що ним зроблю для волi свого
народу?..
- А вiршами ти зробиш бiльше?
- Так. Слово ма крила, воно летить iз уст в уста, його читають,
слухають, спiвають, злившись серцем з його творцем!..
- Ти просто шука ш щось на виправдання сво©й гульнi та лiнощам, -
помовчавши, сказав Iван Максимович. - Гультя© завжди схильнi до фiлософi©.
- Нi, намагаюся збагнути сам, що дi ться в мо©й душi...
- Пiзнай себе... Не думав, що ти читав Григорiя Сковороду!
- Сократ казав те ж саме...
- О! - тiльки й змiг промовити затиснутий в куток Сошенко.
- Iване, я вбираю в себе, мов губка воду, мудрiсть, яка була вiд нас
захована царем, панами, злиднями... I прагну пiзнати iстину...
- Не там, не там шука ш, брате! Бали та дружнi учти "со возлиянием" не
мiсце для Мiнерви!
- Ти помиля шся. На них я те побачив, чого не мiг ранiше бачити iз
передпокою хоромiв панських... Зна ш, вони усi приреченi... Банкет, Iване,
пiд час чуми!..
- Коли вже хтось приречений, то швидше ми... - зiтхнув Iван Максимович.
- Напiвголоднi, в холодi, в таких ось норах, - глянув на темнi стiни, - у
вiчнiм страсi за день непевний завтрашнiй...
- Сохо, ти просто виснажений i нездоровий, - сказав Тарас, сiдаючи. -
Ми, власне, тiльки крихти... За нами - сотнi, тисячi, мiльйони навiть! А
©х - мiзерна жменька...
- Й тобi кортить ускочити до то© жменьки?
Обурення спахнуло в ньому, немов суха солома. Та вiн його утримав i
пригасив.
- Я вже тобi тлумачив, чого ходжу на тi бали...
- Не вiрю!
- Чому?
- Бо надто вже премудро! Недавно ще був сiрий, забитий хлоп - i на
тобi: з Брюлловим вiн запанiбрата, в Струговщикова - свiй чоловiк,
Гребiнку зве вгеном; не Павловичем, як ми усi, а так собi, по-простому!..
Дiвчат гарненьких зваблю ...
- Сказав би так одразу! - гукнув Тарас. - Маруся - ось причина тво©х
фiлiппiк! - зареготав. - А я вже, грiшним дiлом, було подумав!..
Сошенко почервонiв.
- Маруся також, - мовив. - Ти ж вiда ш, що я повинен ©хати iз
Петербурга... I я хотiв... Давно люблю... А ти прийшов, забрав ©©...
- й-богу, не забирав! Вона сама. Я й так, i так вiд не©, аж нi - до
мене горнеться...
- Сам бачив: ти ©© сьогоднi поцiлував!
Тарас не знав, що i казати друговi. Таки було.
- То ненароком...
- Брехен! Тьху!..
- Бачиш, бачиш! - схопивсь Тарас за соломинку жарту. - Шукай собi
Марусю, та Богуславку, бо онiмечишся!
Iван Максимович на те нiчого не вiдповiв. Щось роздивлявся довго в
сво©й картинi, хапав палiтру, пензля... Нарештi мовив глухо:
- Шукай собi деiнде хату... Марусю теж...
- Здурiв, ©й-бо!
- Нi. Хочу взяти ©© собi дружиною.
I знову стало тихо. Так нiби ©м вже не було про що й порозмовляти
мирно, як з братом брат...
...Була то перша його медаль за успiхи в навчаннi й працi в рiднiй вже
Академi©. Рiк промайнув, як свiтле, добре свято! Тепер вiн мiг сказати, що
почувають вiльнi, не панськi люди в бiдi та радостi, бо встиг зазнати того
й того. I, попри всi печалi й дрiбнi невдачi, утвердився на думцi тiй, що
й горе людини вiльно© солодше щастя крiпака!
Медалi ©м вручали на урочистих загальних зборах, що вiдбувалися в
великiй залi, в присутностi всi © ради Академi©, окрiм, звичайно,
президента, який собi мав вищий, придворний клопiт.
Тарас прийшов ранiше, аби вiдчуть, простежити все те колись омрiяне i
недоступне дiйство, сiв у кутку, з якого було всiх видно i де самого не
дуже бачили б. Проте його одразу ж знайшов Мокрицький.
- Давно, давно не здибувалися! - подав тонку, неначе в музики, руку i
примостився поруч. - В трудах усе?
- Допався.
- Гляди лишень не охватися...
- Шевченки усi мiцнi! Козацька, брате, кiстка...
- Чого це ти насумрився?
- Згадав братiв...
- А-а...
- Я на волi, а ©м же вiк, до смертi...
- Ось вивчишся, збереш потрiбну суму та й викупиш i ©х на волю!
- Може... А як же iншi?
- Iншi тво© брати?
- м також волi хочеться... Собацi он ланцюг огидний, а то ж козацькi
душi... Мiльйони душ!
- Ти он про що...
- Як здумаю - усе ста немиле!
- Не брав би так того до серця,- сказав небавом Аполлон.- Ми, брате,
лиш художники, спiвцi краси...
- А хто ж бiду спiватиме? Хто возвеличить отих малих рабiв нiмих, яких
пани i за людей не мають?..
- Змiнився ти, - сказав Мокрицький з подивом. - За рiк такий став...
- Бачив, як пiсля холоду, - коли пригрi сонечко й покропить дощ, - усе
росте? Аж шелестить! Бо довго ждало, купчило житт ву силу...
- Вiршi закинув зовсiм?
- Вони менi жить не дають, триклятi! I малювать... - махнув рукою.
- Якось зайду, покажеш...
- Лаятимеш, що не займаюсь дiлом, а казна-чим?
Мокрицький здвигнув плечима:
- Вiршi - мистецтво теж.
- Сошенко ©х вважа за витребеньки.
- I що ж ви з ним, Тарасе, не подiлили? Такi були друзяки. Я дещо
чув...
- Ат, просто дурнi цапи!
- Cherchez la femme...
- Що ти сказав? Це нiби щось по-французькому?
- Шукайте жiнку...
Тарас на те не мав чого вiдповiсти. Сошенко не допомiг сво©й напастi,
вигнавши його з квартири. Маруся знайшла його, Тараса, i на новiй...
- Ти чув, вiн ©де в Нiжин.
- Коли?
- Не знаю. Справа вже, кажуть, вирiшена...
З бiчних дверей тим часом вийшла поважна рада Академi© i зайняла сво©
мiсця. Почався врочистий акт.
Тарас дивився, слухав, виходив сам до столу одержувати свою медаль зi
срiбла, та десь пропав той настрiй, з яким прийшов на зiбрання, щось
муляло йому в душi...
- Поглянь, поглянь на Григоровича, - шепнув йому Мокрицький. - Яка
достойнiсть царська, i кожне слово виважене , на терезах... Вельможа!
- Бо вiдчува силу, - сказав Тарас. - Без нього i президент, i
вiце-президент одразу б сiли на мiлину.
Медаль чомусь була холодна й тьмяна, як i його душевний настрiй...
Може, це все тому, що пригадав свою рiдню, Кирилiвку?.. А може, всю обiдню
знов зiпсував йому Iван Максимович?.. Вiн чоловiк тихенький, проте
настирливий та беручкий... Згадав, як вiн тебе настирливо виводив, наче
Мойсей, з гипетсько© неволi? Чи як не дав спокою анi собi, анi Брюллову з
усiм його синклiтом, аж доки визволили вони тебе?.. Як ввiв та мно до
рисувальних класiв i явно - в хату вгена Павловича Гребiнки?..
Аж стало душно. За що ж вони горшки побили? Маруся - лише остання
крапля, що переповнила... Ат, що там дiвчина i все, що ©х вiдчужувало, у
порiвняннi з тим, що днало, зближувало!.. Iван тепер по©де на Укра©ну -
нещасний, хворий, скривджений i розчарований в найвищих людських чуттях...
Той велiй друг, якого, власне, вiн сотворив, постав на нього!.. Так чи не
так, а вiн гада , певно, що зна правду... Зрада найближчих друзiв - наче
глибока рана в грудях... Навiщо тобi здалась, Тарасе, та бiлолиця нiмочка?
Нехай би брав ©© собi за жiнку Iван Максимович!.. У Нiжинi знайде собi
чорняву. В стрiчках, коралях й вишитiй по рукавах сорочцi... Там жде якась
кирпатенька, з бровою, нiби ластiвчине крило!..
- Ти що, не ма ш де ночувати? -_ _спитав Мокрицький голосно.- 3
Михайловим не помирився?
- Та нi...
- Чого ж сидиш? Крiм нас, уже нема нiкого в залi.
- А й справдi!.. - глянув з подивом i рвучко звiвся.
На набережнiй узяв за лiкоть друга i попросив:
- Ходiмо вдвох... провiда мо Сошенка... А то по©де...
- Добре, видать, почубилися!
- Та як сказати... Дiти не можуть бути копiями батькiв... I друзi
також.
- Хтозна...
- Нема людей, якi були б однаковi. Близнята й тi лиш зовнi схожi.
- Правда...
- Пардон! Прошу пробачення! - заледве не збив_ _©х з нiг високий пан в
окулярах.
- Елькан! - зрадiв Мокрицький. - Куди бiжиш?
- На похорон.
- А звiдкiля?
- З весiлля.
- Знайомтесь! Це вiдомий фейлетонiст i театральний критик, а це
художник, теж учень Карла Павловича, Тарас Шевченко.
- Менi при мно дуже... - подав Елькан м'яку, спiтнiлу руку.
- Не впiзна ш? - спитав Мокрицький критика i пригорнув Тараса.
Елькан поглянув пильно, дiстав хустинку й витер ретельно скельця
окулярiв.
- Не мав, як кажуть, честi...
- А пам'ята ш того хлопчину, що в нас питав дорогу до Академi©? Бiля
Неви, весною... I ти його...
- Жарту ш?
- й-богу, вiн.
- Воiстину метаморфози!.. - розвiв Елькан руками. - Таки знайшов? -
спитав уже в Тараса.
- Вже рiк учусь...
- То ти i той дiамант з народу, якого викупили Брюллов з Жуковським у
Енгельгардта?!
- Вiн, Олександре Львовичу, - сказав поспiшно Аполлон, вiдчувши, що
надто вже безцеремонно мовлено.- Прошу любити й жалувати!
- Жаль, жаль, що я вже мушу бiгти!.. - зiтхнув Елькан. - А втiм,
небiжчик може i зачекати... Махнемо, братцi, до "Капернауму"?
Мокрицький був не проти. Й Тарас не став на перешкодi, дав "вiдпускну".
- Ви йдiть, - сказав, - а в мене нагальне дiло.
- Справдi, у нього дуже-дуже нагальне дiло, - спинив Елькана Аполлон,
узяв його пiд руку й повiв у райськi кущi для тих, хто любить чарку.
- Юначе, ми ще стрiнемося! - через плече гукнув Елькан Тарасовi. - Au
revoir, mon ami![5]
Сошенко вже складав потроху речi. Не здивувався його приходовi, а
навпаки, був радий, хоча i виду не подавав.
- Сiдай, спочинь,- пiдсунув йому стiлець.
Слухняно сiв, дивився на дорогу людину й не мiг нiяк повiрити, що не
приходив сюди, не бачив ©© три мiсяцi.
- Пробач менi... Я завинив, Iване, перед тобою... - сказав тремтливим
голосом, немов чужим.
- Обо добрi... - буркнув Iван Максимович. I раптом вдався до
фiлософi©, чого за ним ранiше не помiчалося: - Як будемо отак сваритись за
казна-що, не знатиме народ наш щастя-долi. А з ним i ми...
- По©деш на Укра©ну!.. - зiтхнув Тарас.
- Не заздри, - торкнувся його плеча Сошенко. - Не зна ш, яка платня
мiзерна в тому училищi... Тут злиднi, там...
- Садки цвiтуть, напевно!.. А ряст, барвiнок!.. Боже,_ _як я давно не
був у нас удома, на Укра©нi!.. Аж цiлих десять рокiв!..
Сошенко теж задумався. Лице його осяялося якимось милим спогадом.
- Можливо, я одужаю на тiй красi... - озвався згодом тихо.
- Недаром кажуть, що й "дым отечества нам сладок и приятен".
- Спасибi, що завiтав... - утер сльозу Сошенко. I осмiхнувся: - Як там
iде навчання?
Тарас дiстав медаль з кишенi й подав йому.
- Вiтаю!.. Даремно я тодi на тебе так нападав.
- А може, й нi...
- Я радий тво му успiховi! - промовив, нiби скинув з плечей тягар, i
простягнув медаль господаревi.
- Вiзьми собi на спомин, - сказав Тарас.
- Та що ти, що ти!
- Справдi. Коли по совiстi - вона твоя!
Iван подумав трохи, тримаючи медаль на витягнутiй правицi, тодi
всмiхнувся радо й поклав ©© на столик.
- Спасибi. Буду згадувати...
Вiн пiдiйшов, обняв Тараса й поцiлував. Заплакав. Неначе знав напевно,
що ©хнi шляхи розходяться; i не на день чи мiсяць, а на роки...
...Вже ©дучи, Iван гукнув йому останнiй свiй заповiт: "Тримайсь,
Тарасе, Штернберга!.." I от вiн радий був би, та десь той Штернберг
бродить по Оренбуржчинi, а вiн живе з Михайловим, точнiше, найма на двох
iз ним квартиру на Сьомiй лiнi© в будинку панi Аренс.
Сюди й прийшов до нього вген Гребiнка. Сiявся нудний осiннiй дощик, i
гiсть добряче вимок.
Тарас стягнув шинель iз нього i витрусив ©© в порожньому й вiд того аж
лункому передпоко©.
- На бiльше вже вибачай, вгене, сушити нiде, - мовив, беручи також
важкий з негоди капелюх.
- Я ненадовго, - мерзлякувато повiв вген плечима.
- Проходь туди, там затишнiше, - вказав Тарас рукою на ©хню власне
хату. - Сiдай, - подав йому стiлець, який уже ледь животiв.
- хидний дощ... - потер Гребiнка_ _руки_. -_ А де Михайлов?
- Хтозна. Блука десь.
- Ти чув такого - Мартос, Петро Iванович?
- Нi.
- Вiн прийде до тебе, щоб змалював його портрет. Заплатить добре -
грошики у нього водяться... I ще одне... - обвiв кiмнату поглядом. - Де ти
храниш сво© папери з вiршами, сирiч рукописи?
- Пiд лiжком, он в коробцi. А що?
- Нiчого... Просто так поцiкавився...
Лукава, тиха усмiшка свiтилася в його очах.
- То як там наша "Ластiвка"? - спитав Тарас.
- Ще в клiтцi, - махнув вген рукою i посмутнiв. - Панок оцей, -
вернувся до попереднього, - не густо ма розуму, а гонором його господь не
обiйшов, i тягнеться вiн до людей вiдомих, талановитих... От я собi й
подумав... Ну, зна ш, я напевно, уже пiду! - пiдвiвся. - Прохання до
тебе: тво© папери з вiршами нехай лежать i далi у тiй коробцi... Згода?
- Нехай лежать, - стенув Тарас плечима. - А де ж ©м ще лежати!..
- Сошенко пише?
- Нiби у воду канув.
- Дивно... То на коли призначиш сеанс Петровi Йвановичу? - всмiхнувся
знову.
- Мабуть, нехай приходить завтра. О п'ятiй вечора.
- То будь здоров! - подав уже зiгрiту, ласкаву руку. - Злупиш побiльше
з нього, - кинув у передпоко©, - бо ще образиться.
- Послати треба братовi. Просив оце...
- На ловця, як кажуть, i звiр бiжить.
- Дорога ложка до обiду.
- На цiй мовi будьте здоровi!
Жартуючи, потисли ще раз руки, й Гребiнка знову пiрнув у мжичку.
Мартос прийшов точнiше, нiж пароплав iз Ревеля. О п'ятiй рiвно почувся
стук у дверi, й дебелий пан, рокiв пiд тридцять, упхався в хату.
- Здрастуйте!.. - гукнув, чомусь вiдсапуючись, хоча пiднявся лише на
другий поверх. - Пiд небеса забралися...
- До бога ближче, - скромно сказав Тарас.
- Я - Мартос, Петро Iванович. А ви - Тарас Шевченко?.. - скосив на
лiжко очi.
- У мене все готове. Сiдайте ось тут, - подав стiлець,- та й
розпочнемо.
- Дякую, - вмостився важко. - Витрима ?
- Сидiть лишень спокiйно... Лице лiворуч трохи, до свiтла... Так... Не
рухайтеся!..
Узяв картон з папером та олiвець, примружився, щоб роздивитись краще
лице моделi... Що вiн весь час косить очима? Не бачив зроду лiжка?..
Намалювати б його отак! Мов вигляда чужих курей у шкоду...
- А що то у вас таке? - спитав Петро Iванович, як тiльки сеанс
скiнчився. - В коробцi тiй?..
- Пiд лiжком?
- Так.
- Порою, коли журба на душу ляже, беру й пишу...
- Виходить, то вашi вiршi?
- Можна i так назвати...
Мартос зiрвався з мiсця, витяг на свiт коробку й_ _взяв_ _перший-лiпший
аркушик. Поспiшно одяг пенсне i прочитав уголос:
_Над рiчкою, в чистiм_ _полi_,__
_Могила чорнi ;_
_Де кров текла козацькая,_
_Трава зеленi ..._
Полiз по другий аркуш.
- Багато у вас такого дива?
- Та трохи ...
Гiсть сiв на лiжко, поруч поставив коробку, виповнену папером, i став
читати. Мовчки, забувши, певно, де вiн й чого прийшов.
- А можна менi додому взяти? - спитав нарештi.
- Що ви! - гукнув Тарас. - Навiщо?
- Я покажу Гребiнцi. Й коли йому сподобаються, то надрукую.
Вперше йому таке пропонували, й Тарас не знав, як бути. Гребiнка взяв у
нього - торiк ще - кiлька вiршiв для альманаху "Ластiвка"...
- То як?
- Не знаю... Виб'ють мене за них панове критики!
- Ми теж не ликом шитi - захистимо! Ви зна те, напевно, Корсакова? То
це мiй друг.
Звичайно, вiн не раз стрiчався з Корсаковим на вечорах, в театрах i
знав, що той не тiльки пише про се, про те, а й служить цензором. Кортiло,
правду кажучи, пустить у свiт сво© творiння словом... Гребiнка щось
загаявся iз альманахом... А те, що в цiй коробцi, йому здебiльшого давно
вiдоме, читане i навiть палко схвалене. Мокрицьким теж. Хоч Аполлон
художник - на вiршах зна ться!..
- То як, довiрите менi свiй скарб, Тарасе?
- Берiть, - нарештi зважився. - Та не згубiть дивiться!
- Побережу, яко зiницю ока! - врочисто мовив Мартос i згрiб усi папери.
Коли при©хав вдруге, то попросив, вручаючи Тарасовi коробку:
- Ми вдвох з вгеном Павловичем не можемо навести лад. Будь ласка, все
прогляньте, пронумеруйте аркушi, поправте, що бажа те, i... - усмiхнувсь,
чекаючи, щоб запитав, - i будемо робити книжку!
Тарас стояв, уражений словами про видання, й не чув, що Мартос йому iще
розказував... Тепер його поезi© побачать свiт! Пiдуть мiж люди, зможуть
заговорити до будь-кого, збудити думку... Леле!..
- Вiн прочитав та й стогне: "Це щось таке, таке!..", а слiв знайти не
може... - долинула до нього мова гостя. - вгену Павловичу забракло
слiв!.. I я скажу: чудово! Я прочитав про Катрю сво©й дружинi - плакала.
Сидить, Тарасе, й плаче! Тихенько, так, беззвучно. Мов скам'янiла
жiночка...
Зробив сеанс коротшим, бо пензель йому тремтiв. I тiльки Мартос вийшов,
сiв до роботи. Вперше свiдомо сiв. Не тiльки, аби вiдбитися чи вилить душу
словом, сiв, щоб навести у вiршах лад... Це ж досi вiн не читав отак
пiдряд, не вдумувався, чи до ладу, - писав i все. Бувало, правда, тягнувся
до цих рядкiв, журився над ©х недолею або читав тихенько якусь поему й
плакав; коли нiхто не бачив... Тепер же вiн осмислював i кожне слово
пробував, чи золоте. Мiсцями сам не вiрив, що написав, що це його болi,
його журба... Веселого було так мало в його поезi©, як i в життi... Порою
геть забував про книжку i Петербург, витав у полi, в рiднiй сво©й
Кирилiвцi, бо всi пейзажi списував iз кра видiв свого дитинства, з мило©
його душi Вкра©ни... Послати б ©й цi думи, цi щирi сльози сина, що прагне
щастя матерi й тому стражда тяжко, безсилий щось зробити, допомогти!.. Бо
тут, бо тут... Накинуться на нього гречi, кукольники, якi, аби подужали,
давно пiд корiнь вирубали б всi iншi мови. Хтось захистить, звичайно,
дасть одкоша тим мракобiсам в бiлих, як снiг, манiжках, та як-то ©м, цим
вiршам бiдним, матиметься в такiм багнi!..
_Думи мо©, думи мо©,_
_Лихо менi з вами!_
_Нащо стали на паперi_
_Сумними рядами?.._
Схопив перо, знайшов ще чистий аркуш i записав. Одразу ж прийшло
продовження:
_Чом вас вiтер не розвiяв_
_В степу, як пилину?_
_Чом вас лихо не приспало,_
_Як свою дитину?.._
Мiняв свiчки. Печалився. Втирав невольнi сльози. Й писав, писав,
виспiвував себе самого, душу свою стражденну, якiй усе на цiй землi
болiло... Вже за вiкном давно стояла чорна пiвнiчна нiч, вже спав давно
будинок, мiсто... Спала десь Укра©на, зморена в сво©й тяжкiй недолi... А
вiн писав, висотував з душi слова, й кривавилась на тому мiсцi рана...
_Думи мо©, думи мо©,_
_Квiти мо©, дiти!_
_Виростав вас, доглядав вас,_
_Де ж менi вас дiти?_
_В Укра©ну iдiть, дiти!_
_В нашу Укра©ну,_
_Попiдтинню, сиротами,_
_А я - тут загину._
_Там найдете щире серце_
_I слово ласкаве,_
_Там найдете щиру правду,_
_А ще, може, й славу..._
_Привiтай же, моя ненько,_
_Моя Укра©но,_
_Мо©х дiток нерозумних,_
_Як свою дитину..._
Гойднувся вогник свiчки, з дверей вiйнуло холодом. Оглянувся i не
повiрив сво©м очам - в порозi стояло щось велике i волохате!.. Щоб не
всмiхнулося, злякався б, мабуть, добре.
- Година друга ночi, а вiн сидить! Коли б iще за малюванням! - рявкнула
нараз проява.
- Вася! Штернберг! - метнувся Тарас до друга. - Васю, а я тебе чекаю
вже цiлу осiнь!..
Поцiлувавши Штернберга, Тарас узявсь знiмати з нього кожуха й теплу
шапку. Вася, що вже розм'як, зiгрiтий теплом i зустрiччю, враз схаменувся:
- Там же, внизу, вiзниця й речi мо© на санях!
Жартуючи, побiгли в двiр, принесли все i розсупонили нарештi Васю
Штернберга.
- Ну як там, як на Оренбуржчинi? - спитав Тарас, що заздрив його
по©здцi, його новим i, певно, цiкавим враженням.
Василь притих одразу i спохмурнiв.
- Страшна земля, страшнi порядки... - мовив потому, нiби геть
проганяючи якiсь недобрi спомини. - Не приведи господь там жити i
працювати!..
Вiн так сказав це болiсно, з таким глибоким смутком, що аж Тарасовi
мороз пiшов по спинi. Вiн теж притих, згорнувся, чогось немов
жахнувшись...
- Все пишеш? - весело спитав Василь.
- Знайшовся один панок, який береться видати сво©м накладом книжку.
- То це ж чудово!
Рвучко ступив до столу, вихопив iз купи аркушiв той, що лежав нерiвно,
i прочитав:
_Перебендя старий, слiпий,-_
_Хто його не зна !_
_Вiн усюди вешта ться_
_Та на кобзi гра ..._
Поклав поволi аркуш i мовчки рушив до чемодана, який стояв бiля дверей.
Розкрив, порився в ньому й дiстав малюнок, виконаний пером i тушшю.
- А ось тобi й фронтиспiс, - подав Тарасовi.
То був кобзар, що примостивсь на призьбi й грав щось сумне. Побiля
нього стояв маленький поводир, до нього лащилася собака...
- Спасибi! Дуже гарно,
- Зроблю офорт...
- Ти справжнiй друг!
- А назва вже?
- Назви ще не придумав, - сказав Тарас, вдивляючись у поле, ледь
позначене на дальнiм планi. Немов вiтряк на обрi©?.. - А може, так
назвати, як i малюнок? - з'явилась раптом думка."Кобзар"...
- Слiпий спiвець... Наш, укра©нський безсмертний бард... Годиться!
- Ти добрий генiй, Штернберг! - схопив Тарас в обiйми друга...
...Уже весною, в квiтнi, "Кобзар", як мовиться, побачив свiт. Та й сам
Тарас за цi чотири мiсяцi встиг побувать на тому свiтi i народитись знову.
Тиф причавив ще в груднi, й щоб не друзяка Пономарьов, що взяв його в свою
квартиру в Академi© i доглядав, немов малу дитину, хто зна, чи вiн дожив
би до дня, коли змiг глянути щасливим оком на первородну книжку. Як i
гадав, у петербурзьких лiтературних колах ©© помiтили й заговорили - кожен
на свiй манiр. Ще книжка, вважай, не встигла вийти з друку, а вже пiшли
рецензi©. Захисники iмперi© накинулися на нього, нiби голоднi пси: нема
тако© мови, нема народу, отже, й не може бути таких поетiв! Iншi ©м
заперечували. В салонах теж зчинилася полемiка...
I в цю гарячу пору вген Гребiнка згукнув також громаду на дружню добру
бесiду.
Штернберг був саме "хворий" небогою Грицька Тарновського, й Тарас
подався на Петербурзьку сторону в Кадетський корпус сам.
вген зустрiв, як брата, обняв i мовив весело:
- Ну й наробив ти шелесту! "Кобзар" твiй збурив публiку, розмежував.
Послухай, що розказу тут пан Маркевич!..
Тарас вклонився одразу всiм, устигши, проте, вловити цiкавi, ледь
здивованi чужi й знайомi погляди.
- Миколо Андрiйовичу, нум розкажiть, будь ласка, ще ось Тарасовi про ту
розмову, що вiдбулася в Нестора!
Маркевич пригладив чуба, що вже почав сивiти, i посмiхнувсь у вуса:
напитись волi!.. Дивна у нього доля: вирвався, щоб стати художником, а
став поетом, знаним на всю Вкра©ну... Покликання! Воно весь час стояло за
ним, художником, як злий чи добрий генiй, вихоплювало з руки малярський
пензель, вкладаючи натомiсть гусяче перо... Вони з Сошенком, власне, за це
почубилися... Ну, не лише за вiршi, й за Марусю, коли казати правду...
Точнiше буде - i за Марусю, i за поезiю!..
...Вiн мов зiрвався з прив'язi: хотiв усе побачити, усе пiзнати,
вивчити i... надолужити за згаянi сво© лiта. Брюллов збагнув ту спрагу, ще
й на правах учителя... нi, навiть просто друга, що трохи старший вiком,
сприяв цьому.
Вони були в театрi, й Карл Павлович пiдвiз його в сво©х презручних
санях аж до дверей.
- Чекаю вранцi, - мовив, подаючи Тарасу руку.
- Буду.
Тарас зiскочив на мерзлий снiг, махнув рукою кучеру. Полоззя лунко
рипнули (бо морозець!) i споро помчали вулицею до Академi©.
Насвистуючи легкий мотив iз опери, яку вони допiру слухали, Тарас
вдихнув повiтря, розправив плечi. Добре!.. Минуло лиш пiвроку, як вiн став
учнем Академi©, а як змiнилося його життя i як вiн сам перемiнився! На
ньому фрак, нотова розкiшна шуба, годинник, шаль, цiпочок... Як там у
Пушкiна?
_Острижен по последней моде;_
_Как денди лондонский одет -_
_И наконец увидел свет..._
Хоч не про нього сказано, та й вiн побачив дещо за час, вiдколи
визволився з крiпацтва. Тепер вiн добре зна (на власнi очi бачив, був на
вiдомих усiй столицi лiтературних вечорах!) весь цвiт мистецтва. А скiльки
вiн наслухався, ввiбрав у душу, в пам'ять!..
- Гуляли десь, Тарасе? - з'явилася в дверях Маруся, небога ©хньо©
хазяйки дому.
- В театрi був.
- Iз ким же? - примружила лукаво очi.
- З Карлою.
- Це ж хто така? - надула пухленькi звабнi губки.
- Професорка.
- Бридка, напевно, й лiтня?
- Не молода. Але бридкою ©© назвати грiх. Красуня навiть...
- Овва! - задерла гордо кирпатий нiс Маруся. I враз заплакала: - То
йди, то йди до не©!..
Тарас обняв за плечi дiвчину й поцiлував.
- © нема , рибонько. То Карл Брюллов, професор мiй, учитель по
Академi©.
- А ти не брехен, часом? - перекрутила вона на свiй, нiмецький, лад
колись почуте вiд них з Iваном слово.
- Ось хрест святий! - перехрестився. - А щоб було мiцнiшим це
присягання, я прикладусь до образа, - чоломкнув знову бiлу пухкеньку
щiчку.
Маруся все простила й припала теж до нього.
- Тарасе, йди вже спати! - гукнув Iван сердито i розчинив навстiж
вiкно.
Маруся, тихо пирснувши, втекла додому. А кавалер постояв трохи,
охолоняючи (вiд доторку до це© рибоньки йому ста щоразу душно), й пiшов
до хати.
- Це казна-що! - обурювався Iван Максимович бiля мольберта. Вiн
працював, сердешний, вдень i вночi.
Тарас роздягся мовчки, шаснув мерщiй пiд вогку, холодну ковдру.
- Носять тебе чорти повсюди... - бурчав Сошенко далi. - То бал, то
вечiр лiтературний, а то театр чи просто свято Бахуса!.. А дiло ж саме не
робиться... Он фарби вже позасихали!.. Скажи, на ласку божу, навiщо тобi
те панство, тi пияки, нероби?
- У них - знання, яких менi браку , вони з дитинства вчилися в
гiмназiях, унiверситетах...
- На що вони тобi здалися, отi знання! Ти ма ш такого вчителя, як Карл
Брюллов, то вчися в нього; оволодiй сво©м майбутнiм фахом у повнiй мiрi!..
- Iване, ти не розумi ш... - почав Тарас довiрливо.
- То вже Iван дурний для тебе? - скипiв Сошенко дужче. - Ранiше був
розумний, а став дурний?
Тарасовi до слiз зробилось прикро. Не так вiд слiв, як вiд самого тону.
Вiн ладен був схопитись з лiжка, кинутися на шию друговi й просити в нього
вибачення за те, у чому був не винен зовсiм, та не посмiв, щось стало на
перешкодi.
- Ну що це ти вигаду ш? - сказав натомiсть лагiдно. - Для мене ти
навiки як батько рiдний...
- Батька потрiбно слухатися! - не угавав Iван Максимович.
- У чому ж я тебе не слухаюся?
- Закинув геть навчання, гуля ш, пишеш вiршi!..
- Хiба це грiх - писати вiршi?
- Ма ш таку протекцiю, такий талант! За кiлька рокiв можеш стать
академiком. Лише малюй, малюй, малюй!.. А вiн сидить i пише про
Катерину-покритку!..
- Чого ти в'©вся в не©, в ту "Катерину"? Не розумiю...
- Стiльки часу потратив марно на казна-що!
Помовчали. Заятрилась ще свiжа рана в серцi - смерть Котляревського.
Коли почув, заплакав i написав сльозами вiрш... Невже i вiн теж
казна-що?..
- Не гнiвайся, а ось послухай лiпше, що написав я на вiчну пам'ять
Котляревському...
_Праведная душе! прийми мою мову,_
_Не мудру, та щиру. Прийми, привiтай,_
_Не кинь сиротою, як кинув дiброви,_
_Прилини до мене хоч на одно слово_
_Та про Укра©ну менi заспiвай._
_Нехай усмiхнеться серце на чужинi,_
_Хоть раз усмiхнеться, дивлячись, як ти_
_Всю славу козацьку за словом диним_
_Перенiс в убогу хату сироти..._
- Тарасе, ти - художник! - жбурнув Сошенко пензля, що поламався в його
руцi. - Живописом услав народ, вiтчизну...
- "Останнiм днем Помпе©"?
- Не розумiю... - притих Iван Максимович. - Ти ж був такий захоплений
цим полотном!..
- I зараз я в захопленнi, - сказав Тарас роздумливо. - Ну, як утну щось
отаке... Хто бачитиме його, крiм купки художникiв та меценатiв чи просто
снобiв? Як прислужуся таким мистецтвом людям, що ним зроблю для волi свого
народу?..
- А вiршами ти зробиш бiльше?
- Так. Слово ма крила, воно летить iз уст в уста, його читають,
слухають, спiвають, злившись серцем з його творцем!..
- Ти просто шука ш щось на виправдання сво©й гульнi та лiнощам, -
помовчавши, сказав Iван Максимович. - Гультя© завжди схильнi до фiлософi©.
- Нi, намагаюся збагнути сам, що дi ться в мо©й душi...
- Пiзнай себе... Не думав, що ти читав Григорiя Сковороду!
- Сократ казав те ж саме...
- О! - тiльки й змiг промовити затиснутий в куток Сошенко.
- Iване, я вбираю в себе, мов губка воду, мудрiсть, яка була вiд нас
захована царем, панами, злиднями... I прагну пiзнати iстину...
- Не там, не там шука ш, брате! Бали та дружнi учти "со возлиянием" не
мiсце для Мiнерви!
- Ти помиля шся. На них я те побачив, чого не мiг ранiше бачити iз
передпокою хоромiв панських... Зна ш, вони усi приреченi... Банкет, Iване,
пiд час чуми!..
- Коли вже хтось приречений, то швидше ми... - зiтхнув Iван Максимович.
- Напiвголоднi, в холодi, в таких ось норах, - глянув на темнi стiни, - у
вiчнiм страсi за день непевний завтрашнiй...
- Сохо, ти просто виснажений i нездоровий, - сказав Тарас, сiдаючи. -
Ми, власне, тiльки крихти... За нами - сотнi, тисячi, мiльйони навiть! А
©х - мiзерна жменька...
- Й тобi кортить ускочити до то© жменьки?
Обурення спахнуло в ньому, немов суха солома. Та вiн його утримав i
пригасив.
- Я вже тобi тлумачив, чого ходжу на тi бали...
- Не вiрю!
- Чому?
- Бо надто вже премудро! Недавно ще був сiрий, забитий хлоп - i на
тобi: з Брюлловим вiн запанiбрата, в Струговщикова - свiй чоловiк,
Гребiнку зве вгеном; не Павловичем, як ми усi, а так собi, по-простому!..
Дiвчат гарненьких зваблю ...
- Сказав би так одразу! - гукнув Тарас. - Маруся - ось причина тво©х
фiлiппiк! - зареготав. - А я вже, грiшним дiлом, було подумав!..
Сошенко почервонiв.
- Маруся також, - мовив. - Ти ж вiда ш, що я повинен ©хати iз
Петербурга... I я хотiв... Давно люблю... А ти прийшов, забрав ©©...
- й-богу, не забирав! Вона сама. Я й так, i так вiд не©, аж нi - до
мене горнеться...
- Сам бачив: ти ©© сьогоднi поцiлував!
Тарас не знав, що i казати друговi. Таки було.
- То ненароком...
- Брехен! Тьху!..
- Бачиш, бачиш! - схопивсь Тарас за соломинку жарту. - Шукай собi
Марусю, та Богуславку, бо онiмечишся!
Iван Максимович на те нiчого не вiдповiв. Щось роздивлявся довго в
сво©й картинi, хапав палiтру, пензля... Нарештi мовив глухо:
- Шукай собi деiнде хату... Марусю теж...
- Здурiв, ©й-бо!
- Нi. Хочу взяти ©© собi дружиною.
I знову стало тихо. Так нiби ©м вже не було про що й порозмовляти
мирно, як з братом брат...
...Була то перша його медаль за успiхи в навчаннi й працi в рiднiй вже
Академi©. Рiк промайнув, як свiтле, добре свято! Тепер вiн мiг сказати, що
почувають вiльнi, не панськi люди в бiдi та радостi, бо встиг зазнати того
й того. I, попри всi печалi й дрiбнi невдачi, утвердився на думцi тiй, що
й горе людини вiльно© солодше щастя крiпака!
Медалi ©м вручали на урочистих загальних зборах, що вiдбувалися в
великiй залi, в присутностi всi © ради Академi©, окрiм, звичайно,
президента, який собi мав вищий, придворний клопiт.
Тарас прийшов ранiше, аби вiдчуть, простежити все те колись омрiяне i
недоступне дiйство, сiв у кутку, з якого було всiх видно i де самого не
дуже бачили б. Проте його одразу ж знайшов Мокрицький.
- Давно, давно не здибувалися! - подав тонку, неначе в музики, руку i
примостився поруч. - В трудах усе?
- Допався.
- Гляди лишень не охватися...
- Шевченки усi мiцнi! Козацька, брате, кiстка...
- Чого це ти насумрився?
- Згадав братiв...
- А-а...
- Я на волi, а ©м же вiк, до смертi...
- Ось вивчишся, збереш потрiбну суму та й викупиш i ©х на волю!
- Може... А як же iншi?
- Iншi тво© брати?
- м також волi хочеться... Собацi он ланцюг огидний, а то ж козацькi
душi... Мiльйони душ!
- Ти он про що...
- Як здумаю - усе ста немиле!
- Не брав би так того до серця,- сказав небавом Аполлон.- Ми, брате,
лиш художники, спiвцi краси...
- А хто ж бiду спiватиме? Хто возвеличить отих малих рабiв нiмих, яких
пани i за людей не мають?..
- Змiнився ти, - сказав Мокрицький з подивом. - За рiк такий став...
- Бачив, як пiсля холоду, - коли пригрi сонечко й покропить дощ, - усе
росте? Аж шелестить! Бо довго ждало, купчило житт ву силу...
- Вiршi закинув зовсiм?
- Вони менi жить не дають, триклятi! I малювать... - махнув рукою.
- Якось зайду, покажеш...
- Лаятимеш, що не займаюсь дiлом, а казна-чим?
Мокрицький здвигнув плечима:
- Вiршi - мистецтво теж.
- Сошенко ©х вважа за витребеньки.
- I що ж ви з ним, Тарасе, не подiлили? Такi були друзяки. Я дещо
чув...
- Ат, просто дурнi цапи!
- Cherchez la femme...
- Що ти сказав? Це нiби щось по-французькому?
- Шукайте жiнку...
Тарас на те не мав чого вiдповiсти. Сошенко не допомiг сво©й напастi,
вигнавши його з квартири. Маруся знайшла його, Тараса, i на новiй...
- Ти чув, вiн ©де в Нiжин.
- Коли?
- Не знаю. Справа вже, кажуть, вирiшена...
З бiчних дверей тим часом вийшла поважна рада Академi© i зайняла сво©
мiсця. Почався врочистий акт.
Тарас дивився, слухав, виходив сам до столу одержувати свою медаль зi
срiбла, та десь пропав той настрiй, з яким прийшов на зiбрання, щось
муляло йому в душi...
- Поглянь, поглянь на Григоровича, - шепнув йому Мокрицький. - Яка
достойнiсть царська, i кожне слово виважене , на терезах... Вельможа!
- Бо вiдчува силу, - сказав Тарас. - Без нього i президент, i
вiце-президент одразу б сiли на мiлину.
Медаль чомусь була холодна й тьмяна, як i його душевний настрiй...
Може, це все тому, що пригадав свою рiдню, Кирилiвку?.. А може, всю обiдню
знов зiпсував йому Iван Максимович?.. Вiн чоловiк тихенький, проте
настирливий та беручкий... Згадав, як вiн тебе настирливо виводив, наче
Мойсей, з гипетсько© неволi? Чи як не дав спокою анi собi, анi Брюллову з
усiм його синклiтом, аж доки визволили вони тебе?.. Як ввiв та мно до
рисувальних класiв i явно - в хату вгена Павловича Гребiнки?..
Аж стало душно. За що ж вони горшки побили? Маруся - лише остання
крапля, що переповнила... Ат, що там дiвчина i все, що ©х вiдчужувало, у
порiвняннi з тим, що днало, зближувало!.. Iван тепер по©де на Укра©ну -
нещасний, хворий, скривджений i розчарований в найвищих людських чуттях...
Той велiй друг, якого, власне, вiн сотворив, постав на нього!.. Так чи не
так, а вiн гада , певно, що зна правду... Зрада найближчих друзiв - наче
глибока рана в грудях... Навiщо тобi здалась, Тарасе, та бiлолиця нiмочка?
Нехай би брав ©© собi за жiнку Iван Максимович!.. У Нiжинi знайде собi
чорняву. В стрiчках, коралях й вишитiй по рукавах сорочцi... Там жде якась
кирпатенька, з бровою, нiби ластiвчине крило!..
- Ти що, не ма ш де ночувати? -_ _спитав Мокрицький голосно.- 3
Михайловим не помирився?
- Та нi...
- Чого ж сидиш? Крiм нас, уже нема нiкого в залi.
- А й справдi!.. - глянув з подивом i рвучко звiвся.
На набережнiй узяв за лiкоть друга i попросив:
- Ходiмо вдвох... провiда мо Сошенка... А то по©де...
- Добре, видать, почубилися!
- Та як сказати... Дiти не можуть бути копiями батькiв... I друзi
також.
- Хтозна...
- Нема людей, якi були б однаковi. Близнята й тi лиш зовнi схожi.
- Правда...
- Пардон! Прошу пробачення! - заледве не збив_ _©х з нiг високий пан в
окулярах.
- Елькан! - зрадiв Мокрицький. - Куди бiжиш?
- На похорон.
- А звiдкiля?
- З весiлля.
- Знайомтесь! Це вiдомий фейлетонiст i театральний критик, а це
художник, теж учень Карла Павловича, Тарас Шевченко.
- Менi при мно дуже... - подав Елькан м'яку, спiтнiлу руку.
- Не впiзна ш? - спитав Мокрицький критика i пригорнув Тараса.
Елькан поглянув пильно, дiстав хустинку й витер ретельно скельця
окулярiв.
- Не мав, як кажуть, честi...
- А пам'ята ш того хлопчину, що в нас питав дорогу до Академi©? Бiля
Неви, весною... I ти його...
- Жарту ш?
- й-богу, вiн.
- Воiстину метаморфози!.. - розвiв Елькан руками. - Таки знайшов? -
спитав уже в Тараса.
- Вже рiк учусь...
- То ти i той дiамант з народу, якого викупили Брюллов з Жуковським у
Енгельгардта?!
- Вiн, Олександре Львовичу, - сказав поспiшно Аполлон, вiдчувши, що
надто вже безцеремонно мовлено.- Прошу любити й жалувати!
- Жаль, жаль, що я вже мушу бiгти!.. - зiтхнув Елькан. - А втiм,
небiжчик може i зачекати... Махнемо, братцi, до "Капернауму"?
Мокрицький був не проти. Й Тарас не став на перешкодi, дав "вiдпускну".
- Ви йдiть, - сказав, - а в мене нагальне дiло.
- Справдi, у нього дуже-дуже нагальне дiло, - спинив Елькана Аполлон,
узяв його пiд руку й повiв у райськi кущi для тих, хто любить чарку.
- Юначе, ми ще стрiнемося! - через плече гукнув Елькан Тарасовi. - Au
revoir, mon ami![5]
Сошенко вже складав потроху речi. Не здивувався його приходовi, а
навпаки, був радий, хоча i виду не подавав.
- Сiдай, спочинь,- пiдсунув йому стiлець.
Слухняно сiв, дивився на дорогу людину й не мiг нiяк повiрити, що не
приходив сюди, не бачив ©© три мiсяцi.
- Пробач менi... Я завинив, Iване, перед тобою... - сказав тремтливим
голосом, немов чужим.
- Обо добрi... - буркнув Iван Максимович. I раптом вдався до
фiлософi©, чого за ним ранiше не помiчалося: - Як будемо отак сваритись за
казна-що, не знатиме народ наш щастя-долi. А з ним i ми...
- По©деш на Укра©ну!.. - зiтхнув Тарас.
- Не заздри, - торкнувся його плеча Сошенко. - Не зна ш, яка платня
мiзерна в тому училищi... Тут злиднi, там...
- Садки цвiтуть, напевно!.. А ряст, барвiнок!.. Боже,_ _як я давно не
був у нас удома, на Укра©нi!.. Аж цiлих десять рокiв!..
Сошенко теж задумався. Лице його осяялося якимось милим спогадом.
- Можливо, я одужаю на тiй красi... - озвався згодом тихо.
- Недаром кажуть, що й "дым отечества нам сладок и приятен".
- Спасибi, що завiтав... - утер сльозу Сошенко. I осмiхнувся: - Як там
iде навчання?
Тарас дiстав медаль з кишенi й подав йому.
- Вiтаю!.. Даремно я тодi на тебе так нападав.
- А може, й нi...
- Я радий тво му успiховi! - промовив, нiби скинув з плечей тягар, i
простягнув медаль господаревi.
- Вiзьми собi на спомин, - сказав Тарас.
- Та що ти, що ти!
- Справдi. Коли по совiстi - вона твоя!
Iван подумав трохи, тримаючи медаль на витягнутiй правицi, тодi
всмiхнувся радо й поклав ©© на столик.
- Спасибi. Буду згадувати...
Вiн пiдiйшов, обняв Тараса й поцiлував. Заплакав. Неначе знав напевно,
що ©хнi шляхи розходяться; i не на день чи мiсяць, а на роки...
...Вже ©дучи, Iван гукнув йому останнiй свiй заповiт: "Тримайсь,
Тарасе, Штернберга!.." I от вiн радий був би, та десь той Штернберг
бродить по Оренбуржчинi, а вiн живе з Михайловим, точнiше, найма на двох
iз ним квартиру на Сьомiй лiнi© в будинку панi Аренс.
Сюди й прийшов до нього вген Гребiнка. Сiявся нудний осiннiй дощик, i
гiсть добряче вимок.
Тарас стягнув шинель iз нього i витрусив ©© в порожньому й вiд того аж
лункому передпоко©.
- На бiльше вже вибачай, вгене, сушити нiде, - мовив, беручи також
важкий з негоди капелюх.
- Я ненадовго, - мерзлякувато повiв вген плечима.
- Проходь туди, там затишнiше, - вказав Тарас рукою на ©хню власне
хату. - Сiдай, - подав йому стiлець, який уже ледь животiв.
- хидний дощ... - потер Гребiнка_ _руки_. -_ А де Михайлов?
- Хтозна. Блука десь.
- Ти чув такого - Мартос, Петро Iванович?
- Нi.
- Вiн прийде до тебе, щоб змалював його портрет. Заплатить добре -
грошики у нього водяться... I ще одне... - обвiв кiмнату поглядом. - Де ти
храниш сво© папери з вiршами, сирiч рукописи?
- Пiд лiжком, он в коробцi. А що?
- Нiчого... Просто так поцiкавився...
Лукава, тиха усмiшка свiтилася в його очах.
- То як там наша "Ластiвка"? - спитав Тарас.
- Ще в клiтцi, - махнув вген рукою i посмутнiв. - Панок оцей, -
вернувся до попереднього, - не густо ма розуму, а гонором його господь не
обiйшов, i тягнеться вiн до людей вiдомих, талановитих... От я собi й
подумав... Ну, зна ш, я напевно, уже пiду! - пiдвiвся. - Прохання до
тебе: тво© папери з вiршами нехай лежать i далi у тiй коробцi... Згода?
- Нехай лежать, - стенув Тарас плечима. - А де ж ©м ще лежати!..
- Сошенко пише?
- Нiби у воду канув.
- Дивно... То на коли призначиш сеанс Петровi Йвановичу? - всмiхнувся
знову.
- Мабуть, нехай приходить завтра. О п'ятiй вечора.
- То будь здоров! - подав уже зiгрiту, ласкаву руку. - Злупиш побiльше
з нього, - кинув у передпоко©, - бо ще образиться.
- Послати треба братовi. Просив оце...
- На ловця, як кажуть, i звiр бiжить.
- Дорога ложка до обiду.
- На цiй мовi будьте здоровi!
Жартуючи, потисли ще раз руки, й Гребiнка знову пiрнув у мжичку.
Мартос прийшов точнiше, нiж пароплав iз Ревеля. О п'ятiй рiвно почувся
стук у дверi, й дебелий пан, рокiв пiд тридцять, упхався в хату.
- Здрастуйте!.. - гукнув, чомусь вiдсапуючись, хоча пiднявся лише на
другий поверх. - Пiд небеса забралися...
- До бога ближче, - скромно сказав Тарас.
- Я - Мартос, Петро Iванович. А ви - Тарас Шевченко?.. - скосив на
лiжко очi.
- У мене все готове. Сiдайте ось тут, - подав стiлець,- та й
розпочнемо.
- Дякую, - вмостився важко. - Витрима ?
- Сидiть лишень спокiйно... Лице лiворуч трохи, до свiтла... Так... Не
рухайтеся!..
Узяв картон з папером та олiвець, примружився, щоб роздивитись краще
лице моделi... Що вiн весь час косить очима? Не бачив зроду лiжка?..
Намалювати б його отак! Мов вигляда чужих курей у шкоду...
- А що то у вас таке? - спитав Петро Iванович, як тiльки сеанс
скiнчився. - В коробцi тiй?..
- Пiд лiжком?
- Так.
- Порою, коли журба на душу ляже, беру й пишу...
- Виходить, то вашi вiршi?
- Можна i так назвати...
Мартос зiрвався з мiсця, витяг на свiт коробку й_ _взяв_ _перший-лiпший
аркушик. Поспiшно одяг пенсне i прочитав уголос:
_Над рiчкою, в чистiм_ _полi_,__
_Могила чорнi ;_
_Де кров текла козацькая,_
_Трава зеленi ..._
Полiз по другий аркуш.
- Багато у вас такого дива?
- Та трохи ...
Гiсть сiв на лiжко, поруч поставив коробку, виповнену папером, i став
читати. Мовчки, забувши, певно, де вiн й чого прийшов.
- А можна менi додому взяти? - спитав нарештi.
- Що ви! - гукнув Тарас. - Навiщо?
- Я покажу Гребiнцi. Й коли йому сподобаються, то надрукую.
Вперше йому таке пропонували, й Тарас не знав, як бути. Гребiнка взяв у
нього - торiк ще - кiлька вiршiв для альманаху "Ластiвка"...
- То як?
- Не знаю... Виб'ють мене за них панове критики!
- Ми теж не ликом шитi - захистимо! Ви зна те, напевно, Корсакова? То
це мiй друг.
Звичайно, вiн не раз стрiчався з Корсаковим на вечорах, в театрах i
знав, що той не тiльки пише про се, про те, а й служить цензором. Кортiло,
правду кажучи, пустить у свiт сво© творiння словом... Гребiнка щось
загаявся iз альманахом... А те, що в цiй коробцi, йому здебiльшого давно
вiдоме, читане i навiть палко схвалене. Мокрицьким теж. Хоч Аполлон
художник - на вiршах зна ться!..
- То як, довiрите менi свiй скарб, Тарасе?
- Берiть, - нарештi зважився. - Та не згубiть дивiться!
- Побережу, яко зiницю ока! - врочисто мовив Мартос i згрiб усi папери.
Коли при©хав вдруге, то попросив, вручаючи Тарасовi коробку:
- Ми вдвох з вгеном Павловичем не можемо навести лад. Будь ласка, все
прогляньте, пронумеруйте аркушi, поправте, що бажа те, i... - усмiхнувсь,
чекаючи, щоб запитав, - i будемо робити книжку!
Тарас стояв, уражений словами про видання, й не чув, що Мартос йому iще
розказував... Тепер його поезi© побачать свiт! Пiдуть мiж люди, зможуть
заговорити до будь-кого, збудити думку... Леле!..
- Вiн прочитав та й стогне: "Це щось таке, таке!..", а слiв знайти не
може... - долинула до нього мова гостя. - вгену Павловичу забракло
слiв!.. I я скажу: чудово! Я прочитав про Катрю сво©й дружинi - плакала.
Сидить, Тарасе, й плаче! Тихенько, так, беззвучно. Мов скам'янiла
жiночка...
Зробив сеанс коротшим, бо пензель йому тремтiв. I тiльки Мартос вийшов,
сiв до роботи. Вперше свiдомо сiв. Не тiльки, аби вiдбитися чи вилить душу
словом, сiв, щоб навести у вiршах лад... Це ж досi вiн не читав отак
пiдряд, не вдумувався, чи до ладу, - писав i все. Бувало, правда, тягнувся
до цих рядкiв, журився над ©х недолею або читав тихенько якусь поему й
плакав; коли нiхто не бачив... Тепер же вiн осмислював i кожне слово
пробував, чи золоте. Мiсцями сам не вiрив, що написав, що це його болi,
його журба... Веселого було так мало в його поезi©, як i в життi... Порою
геть забував про книжку i Петербург, витав у полi, в рiднiй сво©й
Кирилiвцi, бо всi пейзажi списував iз кра видiв свого дитинства, з мило©
його душi Вкра©ни... Послати б ©й цi думи, цi щирi сльози сина, що прагне
щастя матерi й тому стражда тяжко, безсилий щось зробити, допомогти!.. Бо
тут, бо тут... Накинуться на нього гречi, кукольники, якi, аби подужали,
давно пiд корiнь вирубали б всi iншi мови. Хтось захистить, звичайно,
дасть одкоша тим мракобiсам в бiлих, як снiг, манiжках, та як-то ©м, цим
вiршам бiдним, матиметься в такiм багнi!..
_Думи мо©, думи мо©,_
_Лихо менi з вами!_
_Нащо стали на паперi_
_Сумними рядами?.._
Схопив перо, знайшов ще чистий аркуш i записав. Одразу ж прийшло
продовження:
_Чом вас вiтер не розвiяв_
_В степу, як пилину?_
_Чом вас лихо не приспало,_
_Як свою дитину?.._
Мiняв свiчки. Печалився. Втирав невольнi сльози. Й писав, писав,
виспiвував себе самого, душу свою стражденну, якiй усе на цiй землi
болiло... Вже за вiкном давно стояла чорна пiвнiчна нiч, вже спав давно
будинок, мiсто... Спала десь Укра©на, зморена в сво©й тяжкiй недолi... А
вiн писав, висотував з душi слова, й кривавилась на тому мiсцi рана...
_Думи мо©, думи мо©,_
_Квiти мо©, дiти!_
_Виростав вас, доглядав вас,_
_Де ж менi вас дiти?_
_В Укра©ну iдiть, дiти!_
_В нашу Укра©ну,_
_Попiдтинню, сиротами,_
_А я - тут загину._
_Там найдете щире серце_
_I слово ласкаве,_
_Там найдете щиру правду,_
_А ще, може, й славу..._
_Привiтай же, моя ненько,_
_Моя Укра©но,_
_Мо©х дiток нерозумних,_
_Як свою дитину..._
Гойднувся вогник свiчки, з дверей вiйнуло холодом. Оглянувся i не
повiрив сво©м очам - в порозi стояло щось велике i волохате!.. Щоб не
всмiхнулося, злякався б, мабуть, добре.
- Година друга ночi, а вiн сидить! Коли б iще за малюванням! - рявкнула
нараз проява.
- Вася! Штернберг! - метнувся Тарас до друга. - Васю, а я тебе чекаю
вже цiлу осiнь!..
Поцiлувавши Штернберга, Тарас узявсь знiмати з нього кожуха й теплу
шапку. Вася, що вже розм'як, зiгрiтий теплом i зустрiччю, враз схаменувся:
- Там же, внизу, вiзниця й речi мо© на санях!
Жартуючи, побiгли в двiр, принесли все i розсупонили нарештi Васю
Штернберга.
- Ну як там, як на Оренбуржчинi? - спитав Тарас, що заздрив його
по©здцi, його новим i, певно, цiкавим враженням.
Василь притих одразу i спохмурнiв.
- Страшна земля, страшнi порядки... - мовив потому, нiби геть
проганяючи якiсь недобрi спомини. - Не приведи господь там жити i
працювати!..
Вiн так сказав це болiсно, з таким глибоким смутком, що аж Тарасовi
мороз пiшов по спинi. Вiн теж притих, згорнувся, чогось немов
жахнувшись...
- Все пишеш? - весело спитав Василь.
- Знайшовся один панок, який береться видати сво©м накладом книжку.
- То це ж чудово!
Рвучко ступив до столу, вихопив iз купи аркушiв той, що лежав нерiвно,
i прочитав:
_Перебендя старий, слiпий,-_
_Хто його не зна !_
_Вiн усюди вешта ться_
_Та на кобзi гра ..._
Поклав поволi аркуш i мовчки рушив до чемодана, який стояв бiля дверей.
Розкрив, порився в ньому й дiстав малюнок, виконаний пером i тушшю.
- А ось тобi й фронтиспiс, - подав Тарасовi.
То був кобзар, що примостивсь на призьбi й грав щось сумне. Побiля
нього стояв маленький поводир, до нього лащилася собака...
- Спасибi! Дуже гарно,
- Зроблю офорт...
- Ти справжнiй друг!
- А назва вже?
- Назви ще не придумав, - сказав Тарас, вдивляючись у поле, ледь
позначене на дальнiм планi. Немов вiтряк на обрi©?.. - А може, так
назвати, як i малюнок? - з'явилась раптом думка."Кобзар"...
- Слiпий спiвець... Наш, укра©нський безсмертний бард... Годиться!
- Ти добрий генiй, Штернберг! - схопив Тарас в обiйми друга...
...Уже весною, в квiтнi, "Кобзар", як мовиться, побачив свiт. Та й сам
Тарас за цi чотири мiсяцi встиг побувать на тому свiтi i народитись знову.
Тиф причавив ще в груднi, й щоб не друзяка Пономарьов, що взяв його в свою
квартиру в Академi© i доглядав, немов малу дитину, хто зна, чи вiн дожив
би до дня, коли змiг глянути щасливим оком на первородну книжку. Як i
гадав, у петербурзьких лiтературних колах ©© помiтили й заговорили - кожен
на свiй манiр. Ще книжка, вважай, не встигла вийти з друку, а вже пiшли
рецензi©. Захисники iмперi© накинулися на нього, нiби голоднi пси: нема
тако© мови, нема народу, отже, й не може бути таких поетiв! Iншi ©м
заперечували. В салонах теж зчинилася полемiка...
I в цю гарячу пору вген Гребiнка згукнув також громаду на дружню добру
бесiду.
Штернберг був саме "хворий" небогою Грицька Тарновського, й Тарас
подався на Петербурзьку сторону в Кадетський корпус сам.
вген зустрiв, як брата, обняв i мовив весело:
- Ну й наробив ти шелесту! "Кобзар" твiй збурив публiку, розмежував.
Послухай, що розказу тут пан Маркевич!..
Тарас вклонився одразу всiм, устигши, проте, вловити цiкавi, ледь
здивованi чужi й знайомi погляди.
- Миколо Андрiйовичу, нум розкажiть, будь ласка, ще ось Тарасовi про ту
розмову, що вiдбулася в Нестора!
Маркевич пригладив чуба, що вже почав сивiти, i посмiхнувсь у вуса: