Шевчук Владимир. Син волi

постать жiнки. За мiсяць уперше янгол переступив порiг цього вертепу, i це
було як диво!.. Хода, постава жiнки здались йому знайомими, в обличчi теж
знаходив якiсь уже ним баченi недавно зовсiм риси... Це ж мати, мати
Костомарова, з якою вiн востанн стрiвся на станцi© у Броварах десь трохи
бiльше мiсяця тому! З квiтучо©, хоча уже й не молодо© жiнки зробилась
бабця. Зчорнiла, схудла, згорблена, вона брела, немов слiпа, до флiгеля,
де ©х держали в камерах. Аж ось коли вона знайшла Миколу, аж ось коли
дозволили зустрiтись ©й iз сином!.. Цих сорок днiв, напевно, були для не©
довшi, нiж сорок лiт... Тортура, яку придумать можуть лише пекельнi
душi!..
Хотiв гукнуть до не©, та через силу стримався. Метнувся, щоб сказати
про матiр друговi, та наштовхнувсь на дверi... Згадав свою померлу рано
неньку, село, замученого в роботi панськiй батька - й зрадiв сирiтськiй
долi!.. Та будь вони живими, його страждання стали б страшнiшi, тяжчi
вдвiчi!.. Давно вже, мабуть, доля його пiдводила до цих рокованих,
трагiчних днiв. Нема нi батька-матерi, нi вiрно© дружини й дiток...

_Молюся! господи, молюсь!_
Хвалить тебе не перестану!
_Що я нi з ким не подiлю_
_Мою тюрму, мо© кайдани!.._

Дiстав папiр, олiвчик i записав наприкiнцi сторiнки. Потому вивiв вище
так само дрiбно: "М. Костомарову". Задумався лише на мить i швидко сипнув,
як маком, лiтерами:

_Веселе сонечко ховалось_
_В веселих хмарах весняних._
_Гостей закованих сво©х_
_Сердешним ча м напували_
_I часових перемiняли,_
_Синемундирих часових .._

Як записав, полегшало. Папiр не раз ставав йому в пригодi в тяжкi
хвилини. Вилл ш свою журбу на нього й мов вiддаси, позбудешся. Вона i ,
вже ©© нема . Бо стала вiршем, болем усiх людей...
Прислухався. За дiлом не спостерiг, як увiйшла та скорбна мати до сина
в камеру, як скрикнула чи заридала...
Вона пiшла вже в сутiнках. Така, якою була колись, у Ки вi.
Оглянувшись, всмiхнулась навiть. Мабуть, Микола ©й сказав про те, що
в'язнi дивитимуться на не© з вiкон. Iншого, чогось хоч трохи втiшного, не
мiг вiн ©й повiдати, бо не було...
- Чай, чай! - ввiйшов Сидоренко. - У Костомарова сьогоднi радiсть.
- Бачив... Не дай господь нiкому!
- Шукала, каже, мiсяць. Про вас питала...
- Дякую.
- Я ©й сказав, що ви - козак справжнiсiнький, мiцнiший всiх. I сина ©х
похвалив.
- Спасибi...
- Щось ви сьогоднi неговiркий.
- Наговоривсь iз слiдчим.
- А вiн такий, що заговорить будь-кого!
- Та й мати ось... Згадав свою...
- Жива ще?
- Давно нема.
- А батько?
- Також умер на панщинi...
- Де Сидоров? - почулось грiзне в коридорi.
- Розносить чай, вашблагородi !
- Глядiть менi!.. Щоб був порядок.
- Слухаюсь!
- Новий наш ротний... - хмуро сказав Сидоренко. Забрав порожню кварту i
швидко вийшов.
Сутiнки ставали все густiшi, переростали в темряву, яка стискала з усiх
сторiн, давила тiло, душу. Вiн ладен був завити, мов той печерський
в'язень: "Вогню! Вогню!.." Тримався, бо мусив бути мужнiм i непохитним.
Козак справжнiсiнький!.. Такий йому поставив "номер" солдат-земляк. Пiд
цим, найвищим, номером повинен вийти звiдси i далi жити, що б там iз ним
не сталося...
Зрадiв блiдому вiдблиску вiд лiхтаря. Ба, навiть тiнь од грат здалася
йому веселою. У нiй було щось тепле, немов живе... Вогню, вогню!.. Вiн
завжди страждав вiд браку свiтла, бо тьма примушувала його лишати пензлi
та полотно або папiр i ждати ранку, сонця... Колись вони зi Штернбергом
купили лампу й тiшилися, немовби дiти... Важко тому повiрити, що вже
звернуло на другий рiк, як нiжний, добрий, милий його Василь пiшов з
життя... Як рвався вiн до Рима, як прагнув вiн всотати в душу його красу,
його мистецтво - вiчне й неперевершено!.. Незнанi шляхи людськi... Вiн
рвався теж до Рима, де ждав його друг Штернберг, а ©здив на Укра©ну, вiн
розпочав чудову серiю офортiв про рiдний край - покинув i замiсть них
створив "Три лiта", книгу, що потрясла не тiльки друзiв, а й цей вертеп
синьомундирих... Вже мав нагоду й кошти на закордонну подорож, а
доведеться ©хати кудись у глиб Росi©, в пустельний край.
Думки снувались пружно, немов суровi нитi, обплутували його в пiтьмi.
Встав, походив по камерi... Вогню, вогню!.. Була б у нього свiчка та
добра, мудра книга!.. Або папiр та iталiйський олiвець, що вiдiбрали... Ще
де той суд i вирок, а вiн уже покараний, стражда вже найважчим з усiх
страждань. В художника забрати фарби й пензлi!.. Добре, що приховав паперу
аркуш та олiвець. Мережить нишком, спису на той папiр рядки журби, що й
тут не кидають його в бiдi, народжуються йому на втiху i на печаль.
Невольничi, загратнi дiти... Музи теж люблять вiльних i вболiваючих за
волю ближнiх!.. Немов родився вдруге, коли побув на Укра©нi, в Ки вi, в
сво©м селi. Щось ожило, воскресло в його душi, змiцнiло i розрослося,
виповнивши його снагою, яко© досi не вiдчував. Вiн був один, а став одним
iз сонму свого народу й зробивсь вiд того велетом, богатирем, якому все
пiд силу. Прекрасне, дивне те вiдчуття причетностi до мiльйонiв сво©х
братiв по племенi та до землi, де твiй народ столiттями виборю сво
життя!.. До того вiн був двiчi в Петергофi, на царськiм святi, й лише за
третiм разом, уже Анте м, що доторкнувся матерi, побачив вiн усю мерзоту
двору - царя, мiнiстрiв, панства - й жахнувся сам. Його очима глянула вся
Укра©на, вихопила з шовкiв та золота огидну, ницу сутнiсть цього
збiговиська i засмiялась. Блазнi й кати, що грають свою бридку комедiю на
потi й кровi iнших, яких вони погордливо не називають уже й людьми!..
Стояв, дивився на це пикате та черевате стадо, що товпилося бiля фонтанiв,
рохкало межи собою, чавкало та посмiхалося крiзь злобу й хiть, i серце
йому пекло, болiло, а в головi вихрилися слова-ножi... Великi, мудрi,
милостивi отцi народу! Святi й правi у всьому! Оспiванi з усiх сторiн
облесниками iз вiршомазiв, безсрiбники i патрiоти, в яких одна турбота -
про свiй народ, отечество!.. Вiн засмiявся вголос, i всi довкола
витрiщилися на нього, готовi вмить роздерти, змести з лиця землi... О, як
тодi писалося йому на волi! За кiлька днiв, затоплений дев'ятим валом
вiршiв, вiн сiв до столу й не встав, допоки не написав свою страшну
комедiю, сатиру "Сон"... Як прочитав Гребiнцi, той зблiд i довго не мiг
сказати й слова. Коли ж прийшов до тями, прошепотiв: "Спали. Спали
негайно! Бо це - Сибiр!.." Вiдтодi вген його саха ться, хоч виду й не
пода ...

У _всякого своя доля_
_I свiй шлях широкий;_
_Той муру , той руйну ,_
_Той неситим оком -_
_За край свiта зазира ..._

Тепер його самого зашлють за "дерзкие" крамольнi вiршi на край землi...
А може, й на край життя?.. Нi, цим не пахне начебто... А декабристи?..
Звiсно, якби жандарми знали й про тi його... Тс-с!.. Тi дiла i люди не
знанi ним, нiчого вiн про них не чув, не вiда !..
Перемiняли варту. Напевно, вже одинадцята... Бувають днi, коли сюди
приносить вiтер дзвiн дзигарiв iз Петропавловсько© фортецi. Це нiби ©м
нагадування про те, що ©х чека , що з владою поганi жарти... А може, треба
було тiкати? Вже був би десь на вiльнiй волi!.. А братчики уже сидiли б у
Петропавловськiй i слухали б ©© куранти! Кажуть, там каземати - справжнi
пекельнi нори...
I довгi свiтлi плями, i тiнь од грат погойдувалися. Напевно, знявся
вiтер, погнав Невою хвилi... Тут, на вузькiй Фонтанцi, йому нема де
розгулятися... Закута в камiнь, тихо вона несе в затоку сво© покiрнi
води... Закута в камiнь... Слово ж яке - залiзне чи кам'яне... Закутий
люд, закутий край... Душа закута, тихо, покiрно спить... Вiн, власне, вже
кiлька рокiв будить заснулу мiцно душу свого народу. I толку з того мало.

_Оглухли, не чують,_
_Кайданами мiняються,_
_Правдою торгують!.._

Бiда не тiльки в тому, що спить народ. Вiн збайдужiв, утратив бажання
встати, скинути кайдани з себе. Вже пiдступав i так, i сяк до нього... На
вiршi ще вiдгукуються - сльозою, тихим стогоном або зiтханням, а на
живопис - гляне та й одвернеться. Уклав i час, i всi сво© мiзернi кошти у
"Мальовничу Укра©ну", аби пiзнали глибше свiй рiдний край, самих себе й
задумалися, протерли очi. Всу !.. I досi жаль... Найдужче йому пече, що
рiдних сво©х не викупив. Хотiв зiбрати грошi (двi тисячi!), та не зiбрав,
не заробив офортами. Ще й все, що мав, потратив на цю затiю... Бути ©м
крiпаками... Добре, що не хвалився, не обiцяв. Важко тому на свiтi жити, в
кого нема надi©, але нестерпно зовсiм тому, у кого вона була i згасла!..
З минулих лiт, iз темряви, що панувала в камерi, спливло обличчя
Щепкiна, його сумнi, глибокi очi... Коли вони з ним бачилися востанн (та
ще й ранiше, у Петербурзi), Михайло вже не вiрив у перемогу добра над
злом, вiдчаявся. Десятки лiт зi сцени звертався вiн до людей зi словом
правди, щиростi та милосердя, - а що вiд того перемiнилося? Все, як було!
Колись так само викуплений з крiпацтва, уболiвав душею за в'ярмлений
трудящий люд i прагнув щось зробити для визволення сво©х братiв по духу i
по недолi. Тепер пригас, змирився з тим, що розсипати бiсер перед свиньми
- даремне, марне дiло... Коли Тарас сказав, що треба гострить ножi на
панство й самодержавство, лише махнув рукою. Помовчавши якусь часину,
озвався тихо, крiзь безнадiю: "Сонний ножа не вiзьме. Збудити спершу
треба, розбурхати, зробити так, щоб воля стала для нього всiм..." "Сплячий
- це ще не мертвий, збудиться!" - сказав Тарас словами Сковороди, якi вiн
чув iще в селi, в дитинствi. "Я вже старий, Тарасе, не доживу..." -
зiтхнув печально Щепкiн... Бодянський теж не вiрить, що в народi сила
пiднести меч за волю. Помалу, мовить, треба, не поспiшаючи, без су ти,
пiднятися усiм слов'янським миром... Помалу, кажеш. Осипе? Коли ж те диво
станеться, за сотню лiт? Ти можеш ждати. Осипе, тобi воно не припiка ... А
як же тим нещасним (мiльйони ©х!), що роблять на панських нивах тяжко, що
йдуть на муки в солдати, в лаке©, покритками попiд тинами? м ждати теж,
допоки ти просвiтиш свинячi панськi голови й примусиш ©х засоромитися
сво©м суспiльним станом? Не бути тому довiку, щоб пан, - насильник, деспот
- сам дав народу волю! © добути треба, в бою вiдбити, вирвати! й-богу,
воля варта трудiв i жертв!..
Чи то йому здалося, чи й справдi вiтер донiс iз-за Фонтанки, iз-за Неви
ледь чутний дзвiн курантiв. Не розiбрав, яку годину било, бо за дверима
почувся рух, глухi команди, гупання. Перемiняли знов вартових.
Лiг горiлиць на лiжко й заплющив очi. Може, прилине сон. Думки його не
стомлюють, не присипляють. Думки, думки!.. дине, над чим нiхто, крiм
нього, не ма сили. Думка ширя вiльним соколом, i ©й нема нi гратiв, нi
кам'яниць, нi вiдстаней. Порадниця i вiрний друг самотнiх... Злий генiй
тих, що впали, зламались духом...
- Мов наслання - прокинутися нiяк не можу! - долинуло iз-за дверей.
Звичайно, це Сидоренко.
- А що ти дума ш... Цей землячок твiй... Запросто!..
- Можливо, вiн i характерник... - протяг Сидоренко. - Та насилати на
мене сон йому нема потреби... Сам зна ш...
- Дивний вiн чоловiк... Коли б менi лиш натякнули!..
- За всiх болi серцем.
- Виходить, ще люди...
- Як бачиш.
- Я зневiрився, коли мене забрили.
- За вiщо ж ти попав сюди?
- За бариню, - зiтхнув солдат.
- Ударив чи не послухався?
- Та нi... - хихикнув. - Слухався i догоджав, як тiльки мiг... Не
жiнка, скажу тобi,лошиця!..
- I так ото вiддячила?
- Вона щоразу - бiленьку менi за труд... Ще трохи - був би викупився...
- I що?
- Так пан, хоча i хирлявий, додумався чи хтось шепнув йому про те...
Спiймали мене на шкодi, всипали i вiдвезли в Калугу, здали в солдати...
От, брат, якi дiла!..
- Гiрке кохання панське... - сказав на те Сидоренко. - Пограються, як
кiт iз мишею...
- I ти? - спитав зчудовано солдат з калузьких.
- Майже... Хоча моя пригода на iнший кшталт... Я сам пiшов у солдати...
- Вигаду ш!
- й-богу, сам.
- По п'янцi, мабуть?
- З горя...
- Такого я ще не стрiчав...
- Була в селi в нас дiвчина... - не скоро почав розказувати Сидоренко.
- Що гарна, що розумна!.. Не вздрiв, коли на нiй менi зiйшовся весь бiлий
свiт...
- Вона ж любила iншого?
- Нi. I вона мене назвала судженим. Як не прийду якийсь там вечiр,
плаче...
- То сватав би!
- Пiшов до пана... Каже: мала ще, трохи хай пiдросте. Вчащаю я до
Ганнусi ще цiлий рiк, та й знов до пана, в ноги йому: "Вiддайте!" - "Так
припекло? - смi ться. - Коли даси п'ятсот рублiв, бери хоч зараз..."
- Леле, п'ятсот рублiв?!
- Тако© сили грошей не тiльки я, нiхто не бачив у нас в селi...
Поплакав я, потужив з Ганнусею...
- Iз розпачу пiшов сюди?
- Нi. Заробляти грошi. Сходив i Дон, i Чорноморiю, трудився денно й
нiчно два довгих роки. Радий прийшов назад...
- З грошима?
- Ще й з подарунками!
- Завзятий.
- Я до дiвчини, аж там не хата - пустка! Одна лиш мати, напiвжива, в
лахмiттi, не злазить з печi... Я викресав вогню, до не© - вона ж мене не
впiзна ... Побiг я швидше до попа, приводжу, а мати вже й не диха ...
Сусiд менi все розказав... Пiшла моя Ганнуся аж у Сибiр... Панич накинув
оком; взяли у двiр, збезчестили... Як привела, втопила дитя в криницi...
- Ох ти ж!..
- Вогнем менi сипнуло в груди!.. Я взяв ножа i мовчки пiшов до двору
панського...
- I що, прирiзав гадину?
- Нi. Не застав. По©хав до школи в Ки©в... Хотiв спалить палати й
позбавити себе життя, та бог, як бачиш, не допустив...
- По©хав би за ним, знайшов би!
- Вiн тут... Його до нас перевели недавно... Iз армi©, чи що...
- Наш ротний?
Довго стояла тиша. Пiдвiвся хтось, пройшовся сюди, туди по коридору.
- Ну ось тепер i приколи!
- Не можу... Зотлiло все у грудях, лишився тiльки попiл...
- Пiдпомогти?
- Нехай живе...
- Ну й дурень!
- Коли б дiйшло до дiла... А так...
- Ех, всiх би ©х!..
- Тихiше!
- Нема ж нiкого...
- В'язнi почути можуть. Тут же, окрiм одного, нинi усi пани.
Принишкли. Невдовзi знову загомонiли. Тихо, так, що слова зливалися i
жебонiли, немов струмок напровеснi.
Тарас не став вслухатися. Нехай собi. Нещаснi... Понiвечили обом життя.
За вiщо? В iм'я чого?.. Прокляте панське кодло! Хто право дав утоптувати в
багно людину, нищити ©© пiд корiнь, нiби це безсловесне дерево чи
придорожнiй камiнь?.. Нещадна влада сили, прикрита блиском церкви та
лицемiрством ©© отцiв! Як можна щиро вiрити в Iсуса, сина божого, що мук
зазнав за людство, за упослiджених, i мучити сво©х братiв беззахисних,
висотуючи iз них останнi жили в рабськiй тяжкiй роботi? Знають, що
неправi, що кривдники, що кровопивцi, бо навiть слово жаха ©х!.. Що ©м
зробили злого вiн сам, всi iншi, тихi, братчики? Осмiлилися подумать трохи
вголос, помислити для блага краю рiдного, а вже - злочинцi, татi, достойнi
тiльки каторги!..
Устав, напився чаю, що залишився в квартi, й пройшовся тихо камерою.
Нехай собi солдати погомонять... Спинився бiля вiкна, знайшов у теплiй
сiростi свiтлiшу смужку неба, на нiй блiдi та немiчнi, як iскри в попелi,
пiвнiчнi зорi... Зоре моя вечiрняя!..
Нi, не просив, аби вона зiйшла над ним сьогоднi, на тiй небеснiй
смужечцi, що видно йому з вiкна. Боявся, чи буде з ним хоч небо його
Вкра©ни, зорi ©© чарiвнi, коли його зашлють кудись на край держави, на
край землi... Не знав чому, найдужче йому було шкода нiчного неба його
Кирилiвки, отари зiр на ньому й гайдая-мiсяця. Може, що вiн здебiльшого,
вiд холодiв до холодiв, спав пiд одкритим небом i зжився з ним... Веселим
лiтнiм зорям звiряв сво© печалi, дитячi сльози, радощi, якi також бували в
його життi... А й справдi, нiде нема такого неба, як над Кирилiвкою!..
Його носило всюди, побачив свiту й люду, а зiр таких не зустрiчав, i
глибини, й прозоростi, й тако©... нiби дзвiнкостi нiчних небес... Шелесне
вiтер гiлкою - i вже вони вiдлунюють той тихий-тихий шелест... Скрикне
спросоння пташка - й голос ©© полине свiтом, як благовiст... А тьохне десь
соловейко в лузi - весь небозвiд озветься на тi чарiвнi звуки, потро©ть
©х, забарвить... А як спiвалось дзвiнко пiд тим високим небом, якi пiснi
возносилися до тих тремтливих, мов очi, зiр!..
Не знав, ба навiть i не пiдозрював, що вiн такий багатий, що стiльки
на свiтi, межи людей, на рiднiй йому землi безцiнного, якого жаль лишати й
за чим страждатиме в чужому кра© його душа. Власне, вiн зрозумiв цю
iстину, коли при©хав ще раз на Укра©ну, два роки тому. Першi його
вiдвiдини, - чи перше лiто, як назвав у вiршi цю неповторну зустрiч iз
Укра©ною, - були немовби святом, вiдновленням свого корiння, новим
вростанням у призабуту землю дiдiв та прадiдiв. Було цiкаво, дивно, сумно,
а то й до слiз обидно за муки рiдних йому людей, i вiн прийшов до тями аж
в Академi©, осмислив усе побачене в поемi "Сон". На другу зустрiч вирушив
уже зрiлiшим мужем, готовим взяти в душу й глибинну сутнiсть, виявити
добро та зло в борiннi i твердо, дужо стати на бiк добра. Ця боротьба, цей
радiсно-тривожний поступ до збурення нiмих рабiв, до волi - також його
набуток, його добро безцiнне, яке йому до болю жаль покинути...
Вiдчувши втому, тихо пройшов до лiжка й сiв. Заснути б!.. Лiг, заплющив
очi... Де там! Сон обминав його розбурхану думками голову... Iз-за дверей
доносився неквапний гомiн вартових... Проте i вiн не мiг приспати, втишити
його всевладних роздумiв... Таке було з ним в останню зиму в
Санкт-Петербурзi. Що б не робив, куди б не йшов, стояла перед очима його
земля, ©© статечнi люди, якi i в тьмi неволi свiтилися якоюсь дивною, що
йшла з душi, шляхетнiстю. Вiн нiби був знайомий iз усiма, знав ©х давно...
Й вони його стрiчали без остороги, так нiби вiн не був iз ними ну день чи
два... Десь ще зимою раптом, - хто зна як, - вiдчув, що, тiльки прийде
весна, не зможе вiн жити тут, далеко вiд Укра©ни. Ще покрiпився трохи й
подав прошення до Академi©, щоб надала йому звання художника i видала
квиток на ви©зд на Укра©ну та проживання там. Одразу став збиратися. Писав
листи - короткi й нетерпеливi, робив запас паперу й фарб... I снив уже
Вкра©ною, ©© мiстами, селами... А ще - мандрiвкою аж в Чорноморiю, до
Кухаренка. Страх як хотiлося йому поглянути хоч кра м ока на запорожцiв,
що там живуть, почути ©хн слово, сказать сво ... То ж сила!.. Не втерпiв
i в день вiд'©зду на Укра©ну послав листа до Якова, щоб ждав його пiд
осiнь...
Летiв на крилах радостi, в передчуттi великих справ, жадаючи дiянь та
звершень в iм'я свого народу i волi всiх уярмлених. Нi милий, добрий
Щепкiн, нi потайний - i через те ще бiльше мудрий - Бодянський Осип, що
просвiтив його слов'янством, чехами, не зупинили його в Москвi. Багно
дорiг, вiдсутнiсть коней, муки поштових станцiй i вiчне зло - трагiчна
нестача грошей були не в силi збавити палкий порив днання з землею, з
родом-племенем, з самим собою врештi. Бо знав уже напевне, що тiльки там,
на Укра©нi, вiн стане тим, ким ма , мусить стати!..
У Ки вi знайшлося дiло, що мов навмисне вигадане якраз для нього,
©здити по Укра©нi, вивчати пам'ятки старовини, змальовувати - що може бути
кращого й зручнiшого для сiяча свободи й правди! Знали б панове Бiбiков i
Траскiн со Юзефовичем, у чому йому сприяють!..
Аж засмiявся, як уявив у цiй химернiй сценi стовпiв престолу, ки©вських
отцiв науки та просвiщенiя...
I спохмурнiв, згадавши свою наступну зустрiч - в Яготинi. Княжна
Варвара, вiдколи вiн ©© не бачив, перемiнилася, що ледве змiг впiзнати.
Смерть князя-батька й похорон його у Густинському монастирi бiля Прилук
допомогли ©й справитися з останнiм, може, порухом живого серця жiнки.
Лишилась тiльки панi, княжна, яка не проти того, щоб подiлитись з бiдним
та упослiдженим шматком зi столу й мудрiстю прожитих лiт...
Зате Федот Ткаченко потiшив його в Полтавi! Стрункий, високий, пещений
сво©м кирпатим сонечком отець сiмейства i пан учитель малювання зробився
схожим на аристократа. Поважнi жести, мова - немов процiджена i перемита,
новий сурдут... I тiльки десь на днi очей ледь-ледь лукаво свiтиться отой
Федот, колишнiй, з яким Тарас учився й жив. По правдi, вiн аж позаздрив
трохи його влаштованостi й умiнню так триматися...
У Полтавi ж вiн зустрiвся iз Котляревським. Вже неживим. Будинок його
на кручi намалював. Вклонився його могилi. I проказав над нею, немов
молитву, подумки, свiй давнiй вiрш...

_...Будеш, батьку, панувати,_
_Поки живуть люди,_
_Поки сонце з неба ся ,_
_Тебе не забудуть!.._

Воно то так... А сумно було дивитися на вбогий хрест, на травку, що на
могилi... Посмертна слава... Що воно? Коли тебе згада хтось ненароком? Чи
позiхне, читаючи тво© творiння?.. А може, в тому слава, щоб злитися з
сво©м народом, бути йому потрiбним, милим i пiсля смертi?.. Треба прожити
так, щоб смерть була лиш перемiною, а не кiнцем, щоб серце тво , душа
зосталися в душi народу, стали ©© набутком, скарбом, як i вона,
нетлiнним!..
Уперше це йому вiдкрилося, зiйшло на нього як одкровення, коли стояв на
кручi неподалiк Монастирища i спрагло пив простори Днiпра, лугiв за рiчкою
удалинi та сяйво церковних бань на обрi©, де Переяслав... Мабуть, тодi й
почав розкручуватися той поетичний вихор, що пiдхопив його, понiс!..
Десь брязнуло вiкно чи дверi... Стражi його притихли. Наговорилися чи
задрiмали... I тiльки вiн не мiг нiяк уговтати сво©х думок, настро©тися на
тихий сон... Лежав, дивився на тiнь од грат... Не спалося... Пiтьма
довкруг стояла, немов вода... А думи були розбурханi, як горобина серпнева
нiч...
...Над ранок буря вщухла, й умитий день свiтився, мов дiамант. Земля,
пригрiта сонцем, пахтiла зелом, хлiбом. Шпаки шугали зграями, готуючись у
дальню путь...
- Минуло красне лiтечко... - провiв Самойлов поглядом одну з таких
невтомних зграйок. - Осенi я не люблю...
- А я люблю всi пори року, - жваво сказав Тарас. - У кожнiй своя
краса.
- Й не дивно. Ви молодий. Це ж скiльки вам?
- Уже звернуло на тридцять другий.
- Пора людсько© зрiлостi, вершина духу й сили!.. Чи так, Андрiю
Осиповичу? - поглянув на Козачковського. - Як лiкар, ви пiдтвердите мо©
слова?
Поправивши тонкi ремiннi вiжки i вйокнувши на добру пару коней, Андрiй
(вони були з Тарасом, як давнi щирi друзi, без церемонiй) поважно мовив:
- Справдi, життя людське випису , як i природа, коло. У нього своя
весна, i лiто...
- Ви в лiтi ще, а в мене - осiнь, - сумно сказав Самойлов.
Вiн справдi був якийсь прив'ялий, хоч нiби ще i не старий, цей власник
третини села В'юнищ. Щось там його гризе всерединi, якщо находять такi
печальнi думи. Вони з Андрi м приятелi, обидва - щирi душi... Бувають, -
правда, рiдко, - й такi мiж власниками крiпацьких душ.
- Ще не забув, як вариться iз риби юшка? - спитав Андрiй Самойлова.
- Мiй прадiд був на Сiчi за кашовара, - всмiхнувся той. - Варив
найлiпшу щербу. Сам кошовий...
- А що це воно таке? - спитав Андрiй, примружившись. Вiн, певно, чув
уже не раз це житi i брав тепер на кпини.
- Ну... щерба - густа пшоняна юшка з рибою.
- Була така, - прийшов Тарас старому на допомогу. - Я десь читав про
не©. Смачнюща страва!
- Iстинно! - пiднiс Самойлов палець. - Наука в лiс не веде. Як сказано
ще у писанi©.
- Тарас, гляди, подума , що ти читав, Степане, святе письмо! -
розвеселився нарештi лiкар. Ударив коней вiжками. Вiз покотився швидше.
Невдовзi стали табором. Бiля якогось озера чи то затоки. З гiлля та
сiна звели курiнь, - збирались тут i ночувати, - дiстали з воза снастi для
риболовлi й розклали вогнище. Хоч риби ще не було й стояла тепла днина.
Вогонь - це, власне, символ, немовби знак утвердження на певнiм мiсцi.
Ловити рибу Тарас не вмiв, та й не любив дивитися на те, як ловлять
iншi. Пробачившись, побрiв зеленим берегом мiж осокорiв та верболозу.
Гостро пахтiло листя, трави, що досягли вершини свого буття, осипали давно
насiння i доживали останнi днi. В травi стрибали коники, й здавалося, що
та сама саха ться його ходи. Отавою цибав лелека, кланяючись зустрiчним
жабам. У високостi, в синявi ясних небес кружляв неквапно сокiл...
З болота чи рукава затоки знялася зграя крижнiв, залопотiла крилами й
розтанула в слiпучiй зливi променiв... Сплеснула на глибинi рибина... I
знову стало тихо...
Лiг на траву, лицем до неба. Сокiл уже кудись вiдлинув, i замiсть нього
синявою пливла легка хмарина - немов чиясь невинна, свята душа... Який
величний спокiй, яка краса!..
Де не взялась сорока. Метляючи тонким хвостом, застрекотiла, мов на
пожежу.
Звiвся й пiшов поволi лугом. Мiж верб на сонцi зблискував старий
Днiпро, вилискували пiщанi голi пагорби... Кружляли бiлi чайки...
I раптом йому вiдкрився високий правий берег. Осяянi навскiсне сонцем
гори стояли геть блакитнi, жовтiло урвище, зелено-синiм затiнком - мiж
круч байрак; мов дiти в бiлих льолях, розбiглися хатки зеленим яром... А
вище, ген на пригорi, чорнiла вбога церква з похиленим старим хрестом...
Ще далi - пiшли такi ж обдертi, - немов торби жебрацькi, - похмурi хати...
Господи! Це ж Трахтемирiв, давня козацька слава!.. Й Монастирище, що добре
знане було колись як сiчова обитель, останнiй прихисток борцiв за волю...
Всу пропало все. Козацькi дiти у крiпаках. Поникла церква сумно темнi
лутками побитих вiкон... Забутi сплять плечистi старi ченцi - скалiченi в
жорстоких битвах лицарi... Несе Днiпро до Сiчi гiркi крiпацькi сльози...
День потемнiв, померкло навiть сонце, й Днiпро зробився сiрим i
неживим...
Побрiв назад, до вогнища i куреня. Дивився на зелень верб, на трави, в
яких iще подекуди яскрiли пiзнi квiти, а бачив синi гори понад Днiпром, а
серце його тужило чайкою над тим безмовним пам'ятником козацькiй славi...
Що робить час, що роблять злi© люди з тим, що повинне бути нетлiнним,
вiчним!.. Такi були титани, орли свободи, духу, а ми на ©хнiх святих
кiстках посiяли покiрно гречку й тiшимося, що добре родить!..
- Тарасе, що з тобою? - спитав Андрiй стривожено. - Образив хтось? Чи
занедужав?
- Та нi... - махнув рукою.
- Не ловиться сьогоднi риба, - сказав Степан Никифорович. - Ось тiльки
два пiдлящики й один линок...
- Спiйма мо! - гукнув Андрiй.
- Чи можна перевезтися через Днiпро? - спитав Тарас.
- Гада ш, там наловимо?
- Нi. Хочу глянути на Трахтемирiв, Монастирище...
- Добре, - сказав Андрiй. - Ви тут, Никифоровичу, господарюйте, а ми з
Тарасом зараз...
- Iдiть, iдiть! - пiднiс Самойлов руки. - На вечiр буде юшка. Ви ж не
барiться!
Довго шукали човен, весла. Андрiй ходив по них аж у село й добряче
впрiв. Нарештi сiли, рушили. Трудились тяжко, - зносила ©х течiя, - а все
ж дiстались берега, i саме там, де треба.
Йдучи на гору стежкою, Тарас студив долонi, що аж горiли.
- Це, братику, тобi не пензлики i не перо! - смiявся з нього
Козачковський.
Тарас мовчав. Довкруг була убогiсть i запустiння. Люди - i тi кудись
подiлися. Хати дивились слiпо на перехожих. Стовбурчилися кiлки тинiв -
поламаних, оброслих мохом.
- А ти мене притишу ш, застерiга ш... - сказав Тарас. - Ось подивись,