Шевчук Владимир. Син волi

до чого ми дотерпiлися!..
- Така вже доля наша...
- Нi, ми такi! Який народ так довго i так покiрно несе свою недолю,
свою ганьбу, приниження? Коли б ще ми не знали волi... А то ж була! Дiди
ще нашi брали до рук ножi, боролись!..
- Минулося. Не тi часи...
- Крiпаччина - ось невигойна рана, що губить люд беззахисний... А ви
собi дрiма те! Напхали ©длом черева... Родзянки он i Галагани!.. Клейнодiв
©м браку ... Бо мало, бач, дiсталося козацьких душ?
- Всi прагнуть волi.
- Волi здирати шкуру з брата? Це все обман, облуда! Вони свавiлля
хочуть, а не козацьких вольностей. Де ще ©м лiпше буде, як не в iмперi©,
не при царях?
- Напевно, вони вважають, що й за республiки крiпак лишиться
крiпаком...
- То , скажи, в них розум? Коли народ повстане, змете i ©х! Для нього
- усi пани однаковi. Чужi, сво©... Тi - зайди, а цi ж таки iз козакiв.
Дворянства ©м захотiлося, крiпацьких душ, ма ткiв!.. Iуда був достойнiший:
вiн зрадив тiльки бога, а цi - народ!
- Може, ти й ма ш рацiю, - сказав Андрiй не скоро. - От тiльки хто
пiднiме i поведе народ у бiй за волю, як не освiченi, заможнi, вiльнi
люди?
- Колись такi знаходились.
- Та то ж колись!
- Знайдуться. Аби народ пiднявся...
- Ти, може? - спитав Андрiй насмiшливо.
- До шаблi я не здатен, - зiтхнув Тарас.
- Вже майже вiк, як ми ©© не бачили, тi © шаблi. Коса, чепiги плуга,
граблi та цiп...
- I зненависть до рабства та самодержавства!..
- Тарасе, ти страшна людина!.. - Андрiй спинився навiть, вiдстав на
кiлька крокiв, щоб роздивитись краще свого супутника. - Гляди, писне хтось
у Петербург царевi або Орлову!..
- Ти не писнеш.
- А iншi?
- Я з iншими не починаю таких розмов.
- А "Сон", оту комедiю, читав не раз.
- Ну.. Вiршi для того, друже, й пишуться, щоб ©х читали люди.
- Забув, що всюди царевi очi й вуха?
- Для них у мене - жарти, смiшнi бувальщини та чарка й пляшка.
Вийшли на верх побiля церкви. Неподалiк тулилося убоге старе сiльце, й
несила було повiрити, що тут колись шумiло козацьке мiсто Трахтемирiв, яке
не раз давало вiйську свою, окрему сотню. Церква стояла теж забута i
занехаяна. На цвинтарi ледь-ледь виднiлися старi могили, сiрiв пожухлим
каменем козацький хрест... диний, вже без напису...
- Сумна картина... - тихо сказав Андрiй.
- Ось що таке, мiй друже, народ без пам'ятi, кра©на без iсторi©. Так
легше тримать людей в крiпаччинi. Минуле - це духовний скарб народу, який
належить кожному й злива нас в одне велике цiле. Ми спадко мцi славетних
справ, високих, мудрих звершень, кровi, пролито© за те, щоб ми були людьми
на рiднiй, оцiй землi...
- Аж моторошно...
Iз поля вiтер принiс загусклi пахощi прив'ялих трав i сонця. Вiйнуло
степом, волею... Почувся навiть дрiбний перестук вершникiв, що мчать
кудись, виблискуючи списами... Й над тим безкра©м простором - високе син
небо й призахiдне велике, чисте сонце... А в iнший бiк...
Спинилися над крутояром i занiмiли в подивi. Днiпро мiнився золотом...
Сiяв над ним округлий вербовий гай... По той бiк мрiли, нiби ©х хтось
гойдав, залитi свiтлотiнями старi, могутнi явори... А далi ще - бiлiли
хатки притулених до лугу сiл, темнiв густий сосновий бiр... За ними, вже
на межi землi та неба, сяяли хрести та банi храмiв... То Переяслав з
останнiх сил пишався диво-храмами... Над ним, неначе душi двох гордих,
славних гетьманiв, ширяли дво соколiв: один десь ген над Альтою, а другий
над Трубежем... За мiстом ледь-ледь виднiлось поле, могили, лiс...
Довкола стояла тиша. Врочиста, дивна тиша... Немовби вся натомлена за
день трудiв кра©на спинилася, щоб перевести подих...
Сонце сiдало в степ. Кривавилась вода Днiпра, куди сягали променi, а
пiд горою, в затiнку, вона була неначе аж фiолетова... Густiшали й ставали
довшi тiнi...
Внизу, пiд кручею, бiля води, з'явилась бiла цяточка._ _На_ _мить
завмерла... Рушила у бiк села, черкаючи ногами геть прозорий бiлястий
плин... I раптом вдарила в густу безмежну тишу дзвiнким жiночим голосом:

_Та яром, яром за товаром,_
_Манiвцями за вiвцями..._

I залунав, озвучився увесь безмежний обшир! Долинув шум пропахлого
серпневим степом вiтру, зашелестiло за день прив'яле листя, озвалась тихим
тоном суха билина, здалеку, iз-за Днiпра, розкотисте доплив вечiрнiй
церковний дзвiн...
Андрiй врочисто перехрестився.
- Нема на свiтi кращого, нiж ця земля... - схвильовано сказав Тарас. -
Умерти б тут i злитися навiк iз нею...
...Уже минуло лiто, а вiн нiяк не мiг зiбратись у Чорноморiю. Одне, що
з грiшми сутужно, а друге - дiло рухалося, мов на волах. На дещо вiн
спромiгся, чогось досяг за мiсяцi, прожитi на Укра©нi, та все те, правду
кажучи, було лише початком, прологом до прологу. Надiю мав на Чигирин,
точнiше, на сам Суботiв та козака Яременка. Тому-то так i поспiшав на
Тясмин, як заробив достатню кiлькiсть грошей на цю мандрiвку.
У Чигиринi за два минулi роки не сталося нiяких змiн. Стояли тi ж
будинки, й тi ж самi нiби кури попiд тинами вишукували якусь поживу...
Хiба що справник погладшав на хабарах i втратив трохи пильностi та
заповзяття будь-що знайти крамолу й на нiй просунутися на ранг угору.
- А-а, пан художник... - сонно всмiхнувся вiн, коли заглянув до
подорожньо©. - Ви знову тут?.. Святi мiсця?
- Я нинi тут за дорученням Археографiчно© комiсi©...
- Це та, що ри ? Ми вже копали. Пусто! Один мертвяк, закований в
залiзнi пута.
- Мо завдання скромне - змалювати старi церкви, ру©ни...
- Ну, це вони зоставили, - промовив справник скрушно. - А от скарби...
- Вони, либонь, не сподiвалися, що ви аж тут шукатимете, - пiдколупнув.
- Нiчого. Ми знайдемо! - сказав рiшуче справник i розписався на
подорожнiй.
Як не кортiло йому в Суботiв, Тарас найняв кiмнату в Чигиринi. Узяв
портфель з малярським причандаллям i поспiшив на вулицi. В самому мiстi, -
якщо його так можна було назвати, - не залишилося нiчого вартого уваги й
пензля, i вiн подався за обмiлiлий Тясмин у монастир. Знав ще з того
при©зду, що там також не густо з старовиною, та все ж була доколi©вська
церква, дзвiниця... Врештi i Чигиринський дiвичий не оминули хвилi
страшних подiй, що вiдбувалися у цих краях, вирiшуючи народну долю.
Вбогiсть та запустiння витали й тут. Обитель ця не славилася, - чи не
зумiла себе прославити якимось чудом! - i через те ледь животiла. Боговi,
як видно, теж угоднi бiльше спритнi та винахiдливi...
Не встиг знайти найлiпшу точку й сiсти до малювання, як пiдiйшла ще не
стара черниця з суворим, владним поглядом i запитала:
- Хто ви?
- Художник, матушко, - устав Тарас. - Малюю ваш монастир.
- А може...
- Нi, - всмiхнувся. - На богове не зазiхаю... Давно спасають душi у цiй
обителi?
- Iз тисяча шiстсот сiмнадцятого року.
- Ото! Виходить, ще до Хмельниччини... А молитесь за Укра©ну, матушко?
- спитав нараз.
Черниця гостро глянула й зiтхнула;
- Молимося за всiх скорблящих i потерпаючих... Як бог велить...
- А ви що-небудь чули про гайдамакiв? - спитав, аби подратувати
матушку.
- Читала книжку, - мовила. - Принiс хтось сестрам у монастир.
- А що за книжка?
- Вiршами. Страшна така... Шевченко ©© писав.
Тарас притих. Нiколи не сподiвався, що слово його доходитиме i до таких
глухих куткiв, в чернечi келi©...
- Малюйте. Хочу глянути на це велике диво, - долинуло до нього нiби
здалеку.
Сiв на пеньок, з якого встав недавно, взяв пензель в руку, швидко
вмочив у фарбу. Мусив погамувати серце, а вже тодi накидати дзвiницю в
центрi аркуша...
- Що то, як божий дар!.. - врочисто зiтхнула матушка й, не
попрощавшись, пiшла кудись мiж келi©, що схожi були на звичайнiсiнькi
селянськi хати.
Молитвами за всiх скорблящих i потерпаючих, як видно, не розбагатi ш на
цьому свiтi. Бачив у Петербурзi, в Ки вi монастирi - розкiшнi, мов
царедворцi!..
Увечерi, напившись чаю в бруднiй корчмi, чи то трактирi, пiшов на гору,
де був Богданiв замок. Мiсяць зiйшов великий, круглий. Висипали на чисте
небо зорi... Богданiв замок... А син його привiв пiд цю фортецю туркiв...
У тому, певно, найбiльше зло - роз' днанiсть, неодностайнiсть. Кожен iшов
туди, куди вважав за краще... А може, туди, де вигiднiше?.. Нi, йшов, куди
велiла йому душа й питався рiдко в розуму. Уособицi, що почалися ще за
князiв...
Чомусь ураз перехотiлось дертися по крутосхилi. Сiв на якусь колоду
бiля старого тину... Отут колись були палати гетьманськi... Це ж звiдсiля
виходили гiнцi й пани полковники, щоб здiйснювати державну волю...
Сонно десь ремига в оборi вiл... Похлюпу вода в криницi, й рипить над
нею журавель... Ледь блима самотнiй вогник свiчки чи каганця...
Пiдвiвся, рушив поволi вниз. Аж дивно: собаки й тi не сполошилися його
ходою... Сонне, забуте богом царство ру©ни й журних спогадiв... Нi,
"спогадiв" тут не на мiсцi. Скорiше, марень або легенд, вiдгомонiв того,
що тут творилося в часи офiр, якi пiшли у небуття, неначе вода в пiсок...
Що вибороли, за що поклали голови великi нашi прадiди?.. Боролись марно,
отже? I жертви всi були даремнi?.. А дух, порив до волi й свiдомiсть слави
й сили, що залишилися од тих часiв, хiба не скарб, не зброя!.. Це нiби
вiчно жива модель для всiх повстань, що будуть, для тих, кому ввiрветься
терпець раба!.. Так мало i так багато...
Мiсяць стояв уже високо, й пiд ним сумирний Тясмин блищав, немовби
шабля.
Вранцi Тарас пiшов дорогою, яка вела в Суботiв. Не поспiшав. Чомусь
боявся зустрiчi з тим козаком, що нинi живе на хуторi, який колись належав
гетьмановi Хмельницькому. Антiн Яременко... Людина, що, читаючи його поему
про Колi©вщину, замислилась i прилучилася душею, всiм сво©м ством до
призабутих давно подiй, до горя краю рiдного, до тих, хто скнi досi в
пiтьмi неволi... Може, боявся стрiти його погаслим, стомленим нiмим
чеканням хто зна чого, а може, сам остерiгався розчарувати щиру, на волю
спраглу душу... Що вiн йому нового мiг сказати?..
Минувши яр, що вiддiляв славетну гору вiд безiменно©, та хутiрець,
спинився. Десь тут була межа Суботова i Чигирина. З узвишшя за хутiрцем
вiдкрився йому чудовий вид на гору, Тясмин i Чигирин з дiвичим монастирем,
на вiтряки, на поле й лiс удалечi... Нi, тут щось хвилююче, в цiй
панорамi!.. Два роки тому, вражений, спинився тут, i дух йому забило...
Одна гора!.. Якi ж то там, на Кавказi, гори?.. Пiд хмари, кажуть...
Скiльки за них пролито кровi!.. В iм'я чого? Навiщо вони солдатам iз
крiпакiв, що там кiстьми лягають? А Якову, хоч вiн з панiв?.. Полiг
сердешний Якiв... Не Кухаренко, а Якiв де Бальмен... На нього вiн покладав
надi©...
Сiв на округлий камiнь, що виглядав з трави на пагорбi, й розкрив
портфель. Цей кра вид вiн мусить намалювати. I для комiсi©, i для душi...
З думок не йшов убитий Якiв. Як-то йому було вмирати в тому бою...
Йому, що так любив свободу, що нею снив... Трагедiя хоч для Шекспiра...
Вiн нiби бачив гори у бiлих чалмах снiгу. Струнких черкеських
вершникiв... Чув шум рiчок, орлиний клекiт, пострiли...

_За горами гори, хмарою повитi,_
_Засiянi горем, кровiю политi,_
_Споконвiку Прометея_
_Там орел кара ,_
_Що день божий добрi ребра_
_Й серце розбива ._
_Розбива та не вип' _
_Живущо© кровi,-_
_Воно знову ожива _
_I смi ться знову..._

Схвильований, перечитав написане. Поглянув на Чигирин, на сяючу пiд
сонцем рiчку й човен, що плив по нiй, i дописав:

_Не вмира душа наша,_
_Не вмира воля._
_I неситий не виоре_
_На днi моря поле..._

Спинив поквапний бiг олiвця, задумався... I враз почув перестук швидких
копит. Оглянувся. З Суботова до нього ©хав вершник. Мчав навпростець... На
справника не схожий нiби...
Хтозна-чому сховав папiр iз вiршем i вийняв фарби. Не озирався бiльше.
Так наче був у чомусь винен... Дивна людська натура...
Кiнь зупинився рiзко.
-_ _Добридень вам! - долинув знайомий голос.
То це ж Антiн Яременко!
- Здоровi будьте...
- Справдi, Тарас Шевченко! - скочив Антiн з коня. - А я вiдчув
неначе... Художник, кажуть... Думаю: чи не Тарас?
- Та вiн же.
- А далi сумнiв мене узяв: чого це, - якщо Тарас, - вiн бродить десь
манiвцями?
Тарас вiдчув, що спаленiв.
- На все свiй час, Антоне...
- Малю те? - кивнув на аркуш, де ледь помiченi були гора Богданова,
далекий обрiй, Тясмин.
- Така моя робота.
- А вiршi ж як?
- I вiршi пишу потроху.
- Славно! На спраглу землю треба добрячий дощ... А ту розмову нашу?..
- Я не забув.
- I я. Бог свiдок...
- Власне, я через не© сюди й при©хав...
- Справдi? - зрадiв козак. - Чого ж тодi обходив мою оселю, батьку?
- В таких дiлах потрiбна пильнiсть... Як тут?
- Яременко на вiтер слiв не кида ! Сказав - зробив.
Вiн так за цi два роки перемiнився, що видно було по ньому - дiяв, та
ще й успiшно. Аж помолодшав i наче вирiс.
- Скiльки?
- Пiвсотнi шабель.
- Добре.
- Коли ж?
- Не скоро... Дiло це не просте...
- А довго?
- Та-а рокiв п'ять...
Зiв'яв козак, похнюпився. Гадав, що вже настала його пора, що сурма
от-от покличе...
- Тяжко сидiти й ждати.
- I не сидiть. Хай кожен наверне ще кiлькох до вiри нашо©, а тi -
також...
- Як полум'я бiжить весняним степом? - пiдбадьорився знову. - Щоб
припекло панам пiдошви...
- А поки що нiде нiчого!
- Важко, та що поробиш, ждатимемо, - зiтхнув Антiн. - Зайдеш до хати,
може, та пообiда мо?
- Спасибi. Нам не варто бувати разом... Ти звiдси ©деш далi, у Чигирин.
- Так я ж тебе уже побачив, батьку!
- дь, ©дь, Антоне, у Чигирин. У тебе там дiло. А я тобi зустрiвся
тут ненароком... Збагнув?
- А-а, це щоб справнику не донесли! - засяяв, нiби вiдкрив якусь
при мну iстину. I спохмурнiв.- Посидiли б, по чарцi випили б... Щось
прочитав би, батьку, менi з новеньких вiршiв...
- Самому жаль, та що поробиш. Доля у нас така...
- Хоч кiлька слiв!
- Ну, добре. Пишу про Гуса зараз. Такий був чех, що встав колись за
волю...

_Кругом неправда i неволя,_
_Народ замучений мовчить._
_I на апостольськiм престолi_
_Чернець годований сидить._
_Людською кровiю шинку _
_I рай у найми одда !.._

Як дочитав монолог-роздум Гуса, Антiн помовчав трохи, немов ждучи
продовження, i враз сказав:
- Все правда, все, як у нас!.. Допишеш, пришли менi, ласкав будь.
- Я передам, як випаде така нагода.
- Прощай!
- Готуйтеся.
- Та не барiться дуже, бо я не втерплю! "Земля плаче у кайданах, як за
дiтьми мати..." I треба ж так сказати!.. А може б, ми пiшли до мене та
пообiдали?
- Хай iншим разом, брате. А зараз ©дь.
Ще довго вiн озирався, давши коневi волю. Так нiби знав, що бiльше ©м
не зустрiтися... I через те, напевно, Тарасовi заповз до серця смуток. Сiв
на лобатий камiнь, вмочив у фарбу пензель... Та кра вид пойнявсь туманом,
нiби це був не день, а ранок. Свiтило ясно сонце, аж припiкало, хоча уже
звернуло за половину вересня. Вже де-не-де дерева взялись багрянцем. Мов
сивиною... Осiнь... Лишилось мало сонячних, погожих днiв... Узавтра найме
коня i з'©здить обов'язково в Холодний Яр та в Мотрин монастир, де починав
сво велике дiло Залiзняк... Святi мiсця!..

_Не вмира душа наша,_
_Не вмира воля!.._

Дiстав з портфеля аркуш з ледь-ледь початим "кавказьким" вiршем i
посмiхнувся. Хто ж ти си, Тарасе: поет, художник, громадянин?.. А може,
син свого народу, сурма його тривожна, його душа!..
...У рiднi сво© пенати прибув якраз напередоднi храму. Друзяка Гнат, що
стрiвся йому на вигонi серед села, повiдав смiшну пригоду, яка тут сталася
з його, Тарасово©, вини. Ще в той при©зд, коли хрестив у Йосипа, вiн впав
ув око доньцi отця Григорiя, i та тепер дню й ночу iз "Кобзарем", а
женишкiв-поповичiв так одшива , що тi ©© сахаються. Пригода ця не
розсмiшила, а навпаки, черкнула крилом печалi душу i зацiкавила. Не мiг
згадать, чи бачив вiн цю дiвчину, яка вона. Коли служив у Кошиця, вона
була маленька... Бiжать лiта!.. Йому вже тридцять з гаком, а Феодосi© лiт
вiсiмнадцять, певно...
Наступного дня, прийшовши на мед до Гната (в церкву йти не схотiв),
Тарас найперш став крадькома розшукувати попову доньку межи дiвчат, яких
було чимало на цiй гостинi. Може, вони зiйшлись - цiкавi! - щоб подивитися
на диво дивне - гостя iз Петербурга, а може, просто прийшли на храм...
- Тарас у нас ще не жонатий, - сказав господар вкрадливо i пiдморгнув.
Дiвчата захихотiли, ховаючись одна за одну та перешiптуючись. А Гнат
одвiв Тараса за рiг комори i мовчки вказав йому на дiвчину, яка стояла
осторонь, за перелазом, не смiючи зайти у двiр або в садок, де накривали
великий стiл. На диво, вiн десь бачив це гарне личко, шию... Невже
позаторiк?.. Нi, ще ранiше... Нiби ще в Петербурзi, до першого свого
при©зду на Укра©ну...
I раптом його осяяло: це ж Катерина, дiвчина з його картини! Схожiсть
була така разюча (i навiть поза!), що_ _вiн_ _не мiг очей вiдвести, хоч
розумiв, що цим нашкодить Феодосi©: в селi все бачать, усе на вус
намотують...
- Хороша? - вивiв його з того афекту Гнат.
- Вона зiйшла з картини, яку я ще три роки тому намалював, - сказав
Тарас схвильовано.
- То, може, це твоя, Тарасе, доля?
Тут пiдiйшов Варфоломiй Шевченко, Тарасiв брат троюрiдний, що, хоч не
часто, писав йому у Петербург. Брат Йосип був одружений з його сестрою...
Вони потисли руки, поцiлувалися.
- Ви побесiдуйте, а я пiду давати лад, - полишив_ _©х_ _господар.
Балакали про се, про те... Тим часом Гнат послав дiвчат привести в
садок Федосю; вона ввiйшла несмiливо, всмiхнулась тихо i зашарiлася,
вловивши погляд гостя iз Петербурга. Рятуючись, мерщiй взялась допомагати
титарисi...
- Надовго ти при©хав на Укра©ну? - спитав тим часом Варфоломiй.
- Я? Назавжди.
- Десь ма ш службу?
- Та обiцяли... В Ки вi... Там така комiсiя, яка вивча старовину.
- Це жити весь час бурлакою...
- А що менi! Козак я вiльний, жiнка мене не ла , дiти не просять хлiба!
- Колись же й ти одружишся. Котрась, напевне, уже готу рушники...
Тарас промовчав. Вiдчув, що в брата також на думцi донька отця
Григорiя. Мав добру давню звичку - не йти туди, куди тягли або штовхали
iншi...
Бiля ворiт спинився старий кобзар... Нi, лiрник... Та все ж людина
божа, бродячий бард!
- А Перебендя iще живий? - спитав Тарас у брата.
- Кажуть, що вже помер.
- То мудрий був чоловiк.
- Хай царству на тому свiтi.
Лiрника ввели у двiр, дали чогось напитися i попросили грати. Старий
завiв сумно©, з якою просять старцi на папертях i на базарах.
Тарас не витримав i пiдiйшов.
- Ласкавi будьте, дiду, заграйте щось веселе чи заспiвайте думу.
- Не знаю я, синочку, дум. Не навчений, - сказав старий.
- То заспiвайте пiсню про козакiв.
Старий на мить задумався, поправив лiру, швидко щось пiдкрутив
навпомацки.
- Все, все спливло, забулося... Хiба що цю... Яку почув недавно у
Чигиринi... - Старий прокашлявся i заспiвав неждано гарно й дужо:

_Лiта орел, лiта сизий_
_Попiд небесами;_
_Гуля Максим, гуля батько_
_Степами-лiсами!.._

Гамуючи в душi велику радiсть, Тарас пiдтримав пiсню. Уплiв i свiй
при мний бас Варфоломiй. Гнат теж пiдставив голос, мiцний, неначе його
плече.
Як доспiвали, довго стояла тиша. Першим озвався Гнат:
- А ви казали, батьку, що все спливло!..
- I де я чув цю пiсню? - спитав себе уголос Варфоломiй.
Щоб вiн не встиг згадати, - хоч тут, при всiх, - Тарас спитав старого:
- Ви про вдовицю зна те? Яка пшеницю сiяла... - I заспiвав, не голосно,
аби лише почув старий i пригадав:

_Ой__ iз-за гори та буйний вiтер вi ,_
_Ой там удiвонька та пшениченьку сi ..._

Лiрник почав пiдiгравати, збився. Iншi також не знали пiснi, й вона
зiв'яла, наче вдовиний лан.
Заждавши трохи, лiрник заграв завзято гопака, Тарас метнувсь
припрошувати дiвчат, жiнок, i двiр ожив, загухав, завирував...
- Прошу, прошу до столу! - гукнув господар, як тiльки змовкла музика.
Iшов додому потемки, вже пiсля всiх. Один вiн тут не мав сiм'©,
хазяйства. Гнат проводжав. Що вечiр був погожий, мiсячний, не поспiшали.
Падало пiд ноги листя i навiвало сумнi думки про смисл життя, про
старiсть, що десь уже не за горами...
- Ну, як тобi Федося? - озвався Гнат.
- Нiвроку.
- Ти бачив, як дивилася вона на тебе?
Тарас промовчав.
- Треба ж - така любов!.. А нас з мо ю пан оженив-Покликали мого
старого до управителя - i все тобi коханнячко та залицяннячко...
- А ти мене весь час спиняв, коли я лаяв панство! - сказав Тарас
сердито.
- Ат, що там з лайки користi... - дiстав капшук i люльку Гнат.
- Щоб люди знали правду!
- А то вони не знають...
- Чому ж мовчать?
- Бояться.
- Наш страх - то панська сила. А наша сила - в дностi та в
усвiдомленнi себе людьми, народом!
- Гай, гай... Якi ми люди, ми крiпаки...
- Тьху! - розiзлився уже Тарас. - Чи ти, бува, не блекоти на©вся?
Крiпак - то панська вигадка. Панiв, царiв, жандармiв!.. Ще прадiд твiй був
вiльним, а ти уже й не мислиш себе на волi!
- Нащо даремно душу ятрити...
- Нiхто ©© нам не подасть, як милостиню: добути треба, вирвати!
- Тихiше, ради бога! Он хтось сто©ть...
Попереду, бiля верби, бiлiла проти мiсяця струнка дiвоча постать.
Гнат зупинився, добув вогню i запалив коротку люльку.
- Мабуть, я вже вертатимусь, - сказав, попихкуючи димком. В його словах
була якась грайливiсть. - Добранiч...
- Йди зоровий. Спасибi вам за гостину!
- Дасть бог, вiддячиш тим же... Якщо не будеш ловити гав...
Потис добряче руку й пiшов назад.
Тарас постояв трохи i також рушив. Гiрко було на серцi...
- Добривечiр... - почулось раптом поряд.
Звiв очi - бiла постать перепинила йому дорогу.
- Це ти? - спитав здивовано, впiзнавши в нiй Феодосiю. - Не змерзла?
-Нi.
- Я чув, що ти читала мо© книжки...
- Напам'ять знаю.
- Правда? I "Гайдамакiв"?
Вона кивнула ствердно:
- Це нiби... нiби святе письмо...
Помовчали.
- Ходила в школу? - тихо спитав Тарас.
- Нi. Так, сама навчилася.
- Й писати вмi ш?
- Вмiю... Вже мушу йти, -зiтхнула. - Бо батько буде гнiватися...
- На кого ж тут чекала бiля верби? - спитав i то© ж митi пошкодував.
Вона вдала, що не почула. Мовчки ступала стежкою, ледь-ледь схиливши
зграбну, маленьку голову, освiтлену так та мниче повним високим мiсяцем.
- Пробач... - сказав, торкнувшись ©© руки.
- Надовго ви при©хали?
-Куди?
- В село.
- Не знаю ще. На тиждень, може...
Схлипнула.
- Ти плачеш? Я тебе образив чимось?
Дiстала звiдкись хусточку i витерла мерщiй лице. Осяйно, немов дитя,
всмiхнулася.
Тарасовi враз стало жаль ©©, себе...
- По©хала б зi мною в Ки©в?
Вона звела на нього очi, повнi блискучих слiз.
- По©хала б...
I слово те ударило йому, мов хвиля, в груди i розлилось, вiдлунюючи, по
всьому тiлу...
Вранцi спитав поради в брата, що був йому за батька, й Микита дав свою
ласкаву згоду. Надумав ще порадитися з Варфоломi м, а вже тодi просити
Гната, щоб дiлу дав належний хiд, оскiльки вiн, як титар, найближчим був
до Кошицiв.
Iшов селом немовби в якомусь мревi. Дивний, не знаний стан! Здавалося,
вiн сам за нiч став iншим, чужим собi самому. Було на серцi весело i трохи
страшно... Жiнка... Товариш, друг, подружi його дине... Вiн матиме
небавом мiсце на цiй землi, де ждатимуть його iз мандрiв, де будуть щиро
радi його появi, роздiлять з ним всi успiхи й усi невдачi, втiшать i
додадуть снаги на праве дiло!.. А дiти... Боже праведний, у нього будуть
дiти!.. Кирпатенькi такi, чорнявi, у довгих бiлих сорочечках...
Найстаршого назве Iваном, на честь Сошенка, а другого, звичайно ж,
Карлом... вгеном чи Василем... Всмiхнувся. Багато ж йому синiв потрiбно!
Не буде коли писати вiршi i малювати... Згадались мати, батько... Не
дожили!.. Будь прокляте це дике рабство!..
Варфоломiя застав пiд яблунею, де той стояв, роздумуючи над урожа м, що
раптом геть осипався. Червонобокi яблука вкривали густо землю, неначе жар.
- Крутнув нечистий вихором - i на тобi... - розвiв руками Варфоломiй.
- Мене також крутнуло, брате, - весело сказав Тарас. - Прийшов оце
порадитись.
- Теж сатана?
- Побачимо, як поживемо... Надумав я женитися.
- Житейське дiло, - повагом сказав на те Варфоломiй, хоч був молодший
на рокiв шiсть вiд нареченого. - I хто ж вона? Федося, мабуть, Кошицева?
- Вгадав. То що ти скажеш?
- Розумна, гарна, любить... От тiльки...
- Що?
- Спитати треба спершу, без старостiв...
- Вона дала вже згоду.
- А батько-мати? Можна вхопить гарбуз...
- Украду!
- Ти ж не якийсь гусарин, а свiй-таки...
- Пошли когось по Гната.
- Я сам сходжу покличу, - сказав похмуро Варфоломiй. - Ти посиди,
подумай, зваж...
- Уже подумав, зважив, - скипiв Тарас. - Одружуюсь!
Як брат пiшов, до серця вповз холодний страх чи, може, передчуття
недоброго. Ходив садком, - прив'ялим, наполовину вже головiтим, - i
свiтлий настрiй змiнювала така знайома йому журба. Згадались Ядзя з
Вiльна, санкт-петербурзька Маша, княжна Варвара, Ганна, що й досi, правду
кажучи, мов рана в грудях.
- Ну що? - зустрiв Варфоломiя.
- Послав його до Кошицiв. Спитав, на що ви житимете, то я сказав, що
ма ш службу в Ки вi...
- Вiн зна це. Обiцяно ж.
- Обiцяного три роки ждуть...
- Портрети замовленi. Та й вiршi щось приноситимуть...
- Новенькi ма ш?
- Трохи... Ти зна ш, зараз менi Кавказ весь час сто©ть перед очима...
По©хати б туди, поглянути!.. Бо туго, туго пишеться. Послухай ось,
народжене в Чигиринi...

_За горами гори, хмарою повитi,_
_Засiянi горем, кровiю политi_
_Отам-то милостивi© ми_
_Ненагодовану i голу_
_Застукали сердешну волю_
_Та й цьку мо. Лягло костьми_
_Людей муштрованих чимало._
_А сльоз, а кровi? Напо©ть_
_Всiх iмператорiв би стало_
_З дiтьми i внуками, втопить_
_В сльозах удов'©х!.._

- Господи! - схопивсь за голову Варфоломiй. - Ти з глузду з'©хав,
брате! Та за таке... за це тебе...
- Гадав, що ти...
- Безглуздо отак!..
- То що ж нам, братику, сидiти й лупати очима, мов барани? Хай гине
все?
- Не лiз би ти у хмари, - оглянувся Варфоломiй. - Бо пропадеш...
- Якщо гуртом, громадою... Пiдняти всiх!..
- Химери! Ти помиля шся, вважаючи, що нашi душi й досi... Згорiло все,
зостався тiльки попiл...
- На волю хочеш? - рiзко спитав Тарас.
- Звичайно...
- А кажеш - попiл, брате!
- Не час, не час...
Так кажуть усi, хто зжився з рабством,_ _хто власну шкуру...
- Он хтось iде! Зда ться, Гнат, - зрадiв одверто Варфоломiй.
Похмурим вернувся титар i тим уже сказав усе Тарасовi.
Гнат пiдiйшов, поручкався, дiстав капшук та люльку, добув вогню i
запалив.
- Уперся, неначе вiл у сажалцi, отець Григорiй. Не пара вона йому, та й
годi... - сказав, нарештi. - Хто вiн? Гультяй, бурлака! - передражнив. -
Iз вiршiв хлiба нiхто не ©сть, iз пензля теж. Ще малював би вiн образи для
храмiв, а так!..
Тарас стояв, схололий весь, iзболений. У грудях, там, де серце, чув
порожнечу, пустку.
- А може, воно й на краще, - зiтхнув немов з полегшенням Варфоломiй. -
Що не кажи, а жiнка, дiти - пута, при мний, може, та все ж тягар...
- Знайдеш собi ще лiпшу, - почав також розраджувати невдаха-сват, -
Якусь панянку навiть...