Чайковський А.. Сагайдачний

- Чей же хоч раз призна шся, - каже Касян до Петра, - що лук не на
дика. Був би тобi тельбухи випустив. Ну, чого поставали? На мiсця! -
крикнув на козакiв. Усi порозходилися.
Лови пiшли далi. Петровi пощастило, що вбив ще два цапи й оленя.
На сотника вийшов дик, i вiн його вiдразу положив з рушницi. Стрiл
загудiв по лiсi. За тим почулось ще кiлька стрiлiв. В другiм кiнцi дались
чути крики. Туди побiгли всi й застали таке, що кiлька козакiв iз собаками
обступили ведмедя. Пси присiкалися до нього, торгаючи за кудли. Козаки
смiялися та радились, як до нього взятися. Ведмiдь певно не втече. Один
хотiв стрiляти з рушницi, та iншi не дали.
- Пiдожди, Охрiме, шкода псувати; ану хто пiде на нього з ножем?
Говори! Поки хто знайдеться, то собаки порвуть на ньому хутро.
- Пiдождiть, я пiду, - говорив молодий кремезний козак. Вiн скинув
рукав кожуха з право© руки. Пiдступив до ведмедя, який стояв на заднiх
ногах, а переднiми обганявся вiд собак, мов здоровий хлоп. Побачивши
нового ворога, не зважав уже на собак i пустився, ревучи люто, на козака.
У нього був отворений червоний рот з бiлими зубами. Козак миттю впхав
ведмедевi в рот руку, обвинену рукавом кожуха, а правою встромив йому нiж
у серце. В саму пору ухилив голову, з яко© злетiла шапка, бо ведмiдь був
би його зачепив за пошиття.
- Козак з тебе, Панасе! Далебi юнак.
З противного боку надiйшла партiя козакiв, що робила галас у лiсi. Лови
скiнчилися. Касян послав додому по вози. Лови вдалися гарно; привезли два
кабани, ведмедя, два оленi, кiлька цапiв i лисiв.
Того дня не було iншо© бесiди, як про лови. Всi дивилися на старого
осавула з пошаною. А вiн анiчичирк. Знову сердитий воркотун дивився на
всiх бiсом. Коли зiйшлися увечерi до куреня, пiшла розмова за сьогоднiшнi
лови.
- Воно пiшло б було краще, коли б менше снiгу було... Як тут ловити, як
треба по пояс в снiгу бродити?..
- Тут ще у вас не великi снiги бувають, а там, у нас, на Полiссi, то як
звалить снiг, то так занесе хати, що треба людей лопатами вiдгрiбати.
- От не говори так, я такого снiгу ще не бачив, щоб хату цiлу засипав.
- А я такий снiг бачив, що не то хату, а ратушевi вежу засипало, - каже
Петро.
- Як? До верху?
- До само© шпички то©, що на вершку вежi поставлена.
- Це вже неправда.
- Як неправда? Ось послухайте, як то було. Раз у Самборi падав снiг,
бiльше як мiсяць безупинно. Старi люде не пам'ятали такого, й декому
здавалося, що господь хоче заморити свiт потопою зi снiгу. Нанесло
стiльки, навiяло, що засипало цiле мiсто, а з ратушево© вежi сама шпичка
осталася. В той поганий час випала одному шляхтичевi в Кульчицях потреба
до Самбора. Осiдлав коня, закурив люльку i ©де. Байдуже йому. Пере©хав
Днiстер, дивиться, а мiста нема , лише величезна гора снiгу. Що робити?
Мiсто буде пiд тою снiговою горою, пiд землею не провалилося, ©де вiн
далi, снiг примерз, кiнь не западався, рветься вгору, мусить десь до©хати.
Дивиться, а на серединi сто©ть шпичка з ратушi. "Ну, слава богу, що я не
заблудив". Прив'язав вiн коня до то© шпички, а далi, як стане порпатися
вниз, як стане порпатись, аж добрався до знакомого мiщанина, в якого
полагодив сво© орудки. А тим часом, поки це та те, засвiтило боже сонечко,
подув теплий вiтрець i снiг геть стаяв та поплив у рiку. Виходить шляхтич
той на ринок, а його коник висить у воздусi на тiй шпичцi та хвостом вiд
бджiл обганя ться. Бачить шляхтич, що не жарти, що коня муха закуса , да
пахолковi городському золотого, щоби вилiз на вежу i коня вiдрiзав.
Пахолок полiз, як рiзне ножем по узденицi, а кiнь бебех униз.
- Забився?
- Куди там! Шляхтич наставив шапку, i кiнь попав йому в саму середину.
- Ха-ха-ха-ха! - стали усi реготати. Касян не вдержав сво © поваги i
реготався з iншими.
- Здорово ти брешеш, небоже, та скажи менi, звiдкiля там бджоли
взялися?
- Ось як воно було, дядечку, зараз скажу. Городський сторож держав на
вежi кiлька пнiв бджiл, котрi якраз тодi заро©лися.
Тодi настав ще бiльший регiт, аж стiни куреня трiщали. Старий Касян
поплескав його по плечi та й каже:
- З тебе характерник вийде, лише не берись бiльше в кабана стрiлою
стрiляти. Не жаль менi, що тебе сьогоднi з бiди вирятував. Я ще зроду так
не смiявся, як сьогоднi. Спасибi, що душу розвеселив.
- Розкажи ще що, Петре, далебi! - говорили козаки.
- Вже пiзня пора, i дядько Касян нажене нас спати.
- Сьогоднi-то й дядько Касян нiчого не скаже.
Касян не говорив нiчого. Пiдпер обома руками свою стару голову i важко
задумався.
- Коли так, то слухайте, - каже Петро. - Говорив я за снiг, тепер
розкажу вам за воду, бо снiг i вода - то одне. Слухайте. У нас рiка
Днiстер. Вона дуже химерна. рiки поважнi, от наш Днiпро-Словутиця, якого
я, нiгде правди дiти, зроду не бачив. Вiн поважний, статечний, от якби наш
дядько Касян, дай йому боже вiк довгий. Днiпро пливе з повагою до моря, як
необережного кого на собi зловить, то не пустить, але щоб вiн аж на берег
виходив i людей або кого ловив, - то нi. А наш Днiстер, лише коли б трохи
води прибуло, зараз пнеться на берег i хапа що попало, коли не чоловiка,
то скота, то бодай вiхоть соломи, аби лише з порожнiми руками до моря не
плисти. Вiн собi дуже химерний, та це не трива довго. Не стане води, а
вiн знову останками з камiнцями бавиться, та й муркоче, наче кiт, що мишу
зловив. Отож одного разу, во время оно, прибуло з весною бiльше води, i
давай гуляти по-сво му. А в ту пору гнав один вiрменський купець воли у
Кракiв чи Львiв - не знаю. Днiстер якраз розгулявся i всi воли йому
забрав, як через рiчку ©х переганяли. Вiрменин переходив кладкою, i його
забрало. З тяжкою бiдою чепивсь мотуза, що йому пiдкинули, i вiн
вирятувався, але такий мокрий, як хлющ. Занесли його, сердегу, до
поблизького панського двора. А в тiм дворi чорт завiв сво володiння й
коверзував по ночах так, що нiхто не мiг видержати. Знайшлись смiльчаки,
що завзялися з чортом погерцювати, та кожного з них найшли вранцi без
голови.
Про те знав той вiрменин, але не мiг нiчого говорити, бо сливе живий
був. Про ту нiч страшну розказував вiн сам менi ось як: "Зразу, - каже, -
я заснув i прокинувся аж десь коло опiвночi, саме в чортову годину.
Слухаю, аж ось свистить. Еге, думаю, це чортяки по мене приходять. Що ж
менi було робити iнше, як молитися? Бо я так задеревiв зi страху, що нi
ногою, нi рукою не можу рушити. А воно все свистить. Раз бiля вiкна, то
знову бiля дверей, то десь в печi. А я молюся, та душу господовi поручаю.
Чортяки сходяться з рiзних бокiв. Говорю всi молитви, вже й "Вiрую"
проговорив, а воно вже менi пiд подушкою свистить. Менi виступа зимний
пiт на чоло, ось моя остання година. Проговорити би ще "Ослаби, остави", i
якраз господовi душу вiддати... Не договорив я ще половини... слухаю, а то
менi так в носi свистить..."
Знову настав страшний регiт. Дядько Касян вiдвiв руку вiд голови, i сам
за боки держався вiд смiху.
А Петро замовк i нi вусиком не моргне.
Касян пiдступив до Петра, поцiлував його в голову i каже:
- Спасибi, синку, стократ спасибi! Давно я, дуже давно не смiявся,
здавалось, що й забув смiятися, аж ти мене розвеселив.
- Що ж вам, дядечку, такого сталося, що ви й смiятися забули? - питали
осмiленi тепер козаки, бо таким вони Касяна ще не бачили.
- Дiти мо© любi, не дивуйтеся менi, старому, що я для вас такий суворий
буваю, та хто таке перейшов, як я, той на вiки вiчнi розбратався i зi
смiхом, i з веселiстю. I я був молодий i веселий, i до мене свiт божий
усмiхався. I радiв свiтом, кожною ростинкою, що з весною до сонця божого
свою голiвку повертала. Аж настала для мене страшна хвиля. На ©© спогад
мене мороз пройма .
- Та розкажiть нам, дядечку, будь ласка, - говорили молодi козаки,
цiлуючи старого по руках. Старий знову задумався i не говорив нiчого.
- Я молодо оженився. Зажили ми з жiнкою молодою в однiй балцi. Що вам з
того, як вона назива ться. Вона для мене ра м була. Ми поробилися й
придбали таких статкiв, що бiльше собi i не бажали. Було у нас дво
дiточок. Донечка Настя, семи лiт, i п'ятилiтнiй хлопчик Iвась.
Наслав на нас чорт загiн татарський. Хто зна , звiдкiля вiн прийшов, бо
мiй зимiвник не був при шляху, i добре був закритий у гущавинi. Наскочили
нас ненадiйно. Я оборонявся, як лев, поки мене зацiдив татарин ломакою по
головi. Я впав без пам'ятi на землю i не знав нiчого, що робилося. Як я
прочуняв, то побачив таке, що краще було вмерти. Моя хата i клуня
догорали. Скота анi слiду. Не було анi мо © небоги, а дво мо©х дiточок,
безвинних янголят, лежало недалеко з розбитими голiвками. Жiнку, вiдай,
повезли в ясир, i нiколи я ©© вже не побачив. Пiдвiвся я насилу, викопав
оцими руками яму i поховав мо©х соколят, а сам пiшов у свiт за очi.
Опинився я на Запорожжi у Сiчi. Тут я сидiв так довго, поки не вивчився
вiд одного старого дiда татарсько© мови. Перевдягся я за татарина, помазав
тiло горiховим вiдваром i з тим пiшов у Крим за мо ю небогою шукати.
Перейшов його вздовж i поперек. Ходив по тих городах, де ярмарки на
християнських людей вiдбуваються. Надивився я на людське горе-муку, та не
знайшов того, чого бажалося.
Вiд то© страшно© ночi не покидав мене сум нiколи, i не покине, хiба що
стiльки татар-злодi©в наб'ю, що моя помста насититься...
Касян замовк i задумався. Всi мовчали. Аж Касян прочуняв, обтер очi
рукою, либонь плакав, i сказав твердо:
- Хлопцi, пора лягати спати.



ХIV

Усюди ми бачили весну, та усюди вона iнакше виходить: не так у городi,
як на селi; не так у горах, як у степу. I не кожному прийде на думку
стежити за ©© приходом i розвитком. Зачина ться вiд прибiльшування дня.
Сонце йде щораз вище, воно набира сили, i дужче грi . Вiд того тане снiг,
зима бореться з лiтом i змага ться не попускати свого володiння над
землею. Бува боротьба дуже завзята. Ще не раз сипне снiгом, зимний вiтер
повi , та таки весна переможе. Приходить теплий вiтрець з далеких сторiн,
забира з собою усю вогкiсть i жене далеко на пiвнiч. Рiчки й потоки
набирають жовто© води i несуть останки зими геть до моря. Показу ться
перелiтна птиця. Крюкають журавлi, лопотять та погегують дикi гуси.
Злiтаються бузьки i бродять по болотах за жиром. Десь-кудись покажеться
зелена травка, покажеться вчасна квiтка. Дерева випускають пуп'янки i все
так перемiня ться. Де недавно була бiла плахта снiгу, тепер простираються
зеленi коври. Пiд небесами жайворонок свою пiсеньку до бога-творця
защебече, а тут по болотах скиглить чайка, вiдзиваються цiлi стада жаб, як
лише сонце пiде на супо-чинок. Хазя©ни лагодять плуги та борони, iз хат
висипаються веселi дiти, радiючи, що можуть вийти на свiт божий. Ожива
надiя у серцi кожного на краще, вiльнiше життя.
Та не все так бувало на божому свiтi. Нашi батьки не все радiли весною,
бо то була пора лихолiття татарського. Не один вiтав весну з тим
почуванням, що це його остання весна буде. Бо то була пора татарських
набiгiв. Як лише снiг стаяв, вода сплила i теплий вiтер сушив степ, коли
стало трави попасти конi, голодна орда бiгла на Вкра©ну поживитися.
Збиралися поганцi в купи, ладили коней, зброю i сирiвцi ясир в'язати, та в
свiй поганий край, мов товар, гнати.
Так було кожного року на весну. Це знав добре укра©нський народ i
ладився до оборони. Сподiвалися того i в Чубовiй редутi i, як лише конем
можна було про©хати, ви©здили роз'©зди в степ зорити за рухами орди.
Ви©здили в рiзнi сторони. Ночами бачила сторожа з високого валу попал вiд
пожарiв на обрi©, то татари так давали хрещеному мировi знати, що вони вже
при сво©й поганiй роботi. Бережись, християнський народе! Не одна твоя
оселя пiде з димом, не один головою поляже, не одна людина в татарськi
пута попаде, i не побачить бiльше рiдно© Укра©ни, i його не побачить, не
приголубить рiдна ненька. Сторожа, бачачи далекi попали, хрестилася та
молитву вiдмовляла: "Хорони, господи, мир хрещений".
здили щоднини роз'©зди, по кiлька миль далеко i верталися нi з чим.
Аж одного дня вернувся роз'©зд iз пiвночi i сповiстив, що татарський
загiн розтаборивсь по цiм боцi Бога, якихось двi милi вiд Чубiвки. Iз
табору було чути плач i крики. З того мiркували, що татари ясир везуть.
Сотник порадився з Касяном. Поки можна було на щось рiшитися, треба
було гаразд розвiдатися, яка там сила i чи дасться ©м ради. Касян рiшився
по©хати сам на розслiд i з невеличкою дружиною вибрався пiд вечiр. Ждали
на нього досвiта. Сторожа пильно зорила за ним з валiв. Всi дожидали
нетерпеливо. Цiлу околицю закривала мряка, як почувся вiд степу тупiт
коней, а за хвилю гукнув старий Касян козацьке гасло:
- Пугу, пугу!
Всi пiзнали Касяна. Забряжчали ланцюги i спустили мiст.
Касян вiддав коня козаковi й пiшов до сотника.
- Дамо ©м раду: це не орда, а табiр. Орда пiзнiше наспi . Табiр вижида
на орду, бо розтаборився неабияк i шатра порозпинав. В таборi досить
награбованого добра, i бранцi. Треба на них скочити, поки орда наспi .
Вони з Подiлля вертають. Безпечними почуваються, бо i сторожi не
поставили, я пiдповз пiд сам табiр i ©х розмову пiдслухав. Я лежав
недалеко татарсько© арби i добре чув. Так само непомiтно вiдiйшов я до
сво©х, та й ось ми. Коли нападати, так не гаючись, бо цiлому загоновi в
чистому полi не дамо ради.
- Як так, то так, - каже сотник. Вiн вийшов до куреня й запорядив так:
- Нинiшн поготiвля остане в редутi. Слiдити пильно й не спати.
Налаштувати всi гармати. Може, ми вернемо аж уночi, тому треба нам мати
гасло: "Ки©в", вiдзив: "Колоти". Тямте! Хто не скаже гасла як слiд, пали з
мушкета. Решта козакiв - сiдлати коней i поживитися. Не завадить яку
паляницю взяти в кишеню, бо татари не запросять обiдати. Скажiть кухаревi,
щоби наварив багато страви, дай боже гостей-бранцiв. У Чуба нiхто не смi
бути голодний.
Пiшли до куреня, по©ли що попало й вже сидiли на конях. Ватага
складалася з вiсiмдесятьох людей.
Вiдчинили браму, спустили моста, й цiла чета висипалася з редути, мов з
рукава. Оставшi в редутi козаки супроводжали ©х зором, поки не запали в
степ далекий. Попереду ©хало дво козакiв. Вони мали дати знать, коли би
що помiтили. Попереду чети ©хав сотник з Касяном. Вони мiж собою радилися,
як ©м робити. До©хали так до рiчки Бога, й тут запали пiд берегом, начеб
пiд землю провалились.
- Як нас лише татари не помiтили, то ми виграли, - каже сотник.
- Не могли нас помiтити, бо це ще дуже далеко, й мряка нас
прислонювала.
Сотник дививсь по небi.
- Сьогоднi погода буде. Ми пiд'©демо до табору й пiдiждемо пiд берегом
до заходу сонця.
- Розумiю, i я так думав, - каже Касян, - над'©демо вiд сонця, то
побачать нас аж пiд табором.
Довгенько ©хали понад воду, пiд берегом, довгою варiвкою, кiнь за
конем.
Сотник злiз з коня, пiдповз пiд берег i розглядав татарський табiр.
Звiдсiля доходив гамiр i плач бранцiв. Сотник каже:
- Ще того нам треба було, чорт татарина до рiки несе.
- Ми його спрячемо так, що не побачить свого улуса.
- Справдi. Та поперед усього треба нам його гаразд випитати, заки пiрне
у воду. Пильнуй його, Касяне, ти мистець ловити "язика".
- Ми задалеко за©хали. Пiйма мо одного злодiя, прийде десять, як той не
верне, i нас вiдкриють. Мерщiй завертайте, ось там на закрутi. Я тут
остану.
Завернули коней i по©хали назад, аж скрилися за закрутом.
Касян сидiв пiд берегом за кущем i чатував. Татарин, не прочуваючи
лиха, зсунувся з берега й пiшов з кожаним мiшком черпати воду. Касян
пiдокрався, мов кiт, i пiймав татарина за карчило:
- Як крикнеш, - каже до нього по-татарськи, - зараз зарiжу. Не
надумуючись довго, накинув татарина на плечi й побiг до сво©х. Татарин
налякався, що слова не мiг промовити.
Касян, держачи нiж у руцi, став його розпитувати. Довiдались, що зараз,
з весною, вибралась орда на Подiлля. Пограбили кiлька сiл, набрали добичi
та ясиру й тепер вертають. Наперед послали табiр, а орда скочила ще на бiк
за здобиччю. Сюди мають прийти завтра й тодi переправляться на правий
берег Бога.
- Дурнi ви, - говорив Касян. - Вам було вчора так зробити. Чи ви не
знали, що тут недалеко сто©ть фортеця?
- Ми знали, та ми не сподiвалися нападу, бо все ж до фортецi далеко.
- Зв'яжи його, Пархоме, й пильнуй, щоби не втiк, бо наробив би нам
бешкету.
У тiм мiсцi перестояли, аж сонце стало хилитися до заходу. Яркi променi
сонця освiтлювали цiлу околицю. Тодi рушили на давн мiсце й пови©здили на
берег.
- Клином, - скомандував сотник.
Уставились у клин. Напередi став сотник iз Касяном, вiдтак ставали
козаки один за другим, вiддаляючись щораз далi, достоту, як ключ журавлiв.
- Боже нам помагай! - Сотник перехрестився й рушили з мiсця. Зразу
©хали ходою, далi - пiдтюпцем. Татари ©х не помiтили, бо сонце з того боку
не давало
дивитись.
Як були вже близько табору, сотник крикнув:
- Списи в руки й скоком!
Задудонiла земля. Козаки крикнули: "Слава богу!" - й, мов сокирою,
вбились у татарський табiр.
Татари не могли змiркувати, що з ними сталося. Мало хто боронився. З
криком: "Шайтан!" - кожний ховався пiд вози, по шатрах. Козаки перевертали
шатра, ганяючись помiж вози, й кололи, кого попало. Навiть тi, що пiд арби
поховались, не минули смертi. Бранцi, побачивши сво©х спасителiв, пiдняли
великий крик з радостi. Один другому помагав розв'язувати сирiвець.
Помагали собi зубами, заки козак подав ©м ножа.
- Бранцi! - кликав сотник. - Сiдайте на арби. Хто мiцнiший, женiть
скот. Мусимо перед нiччю бути в редутi, бо орди йно що не видно.
Козаки й бранцi стягали татарськi шатра, впрягали коней, до арбiв
зганяли товар i конi, - й так цiла валка, околена козаками, вертала в
напрямi редути. Касян ©хав з самого заду.
Як прийшли пiд ворота Чубiвки, то вже було темно. На ясному небi
показувались одна за одною зорi. Вiд заходу ще тiльки рожевiло небо. По
болотах залунали цiлi хори жаб. Здалека чути було летючi стада диких
гусей.
Обмiнялись гаслами, а тодi заскрипiли ланцюги, впав мiст через рiв, i
вiдчинилися важкi ворота.
- Що чувати? - пита сотник.
- Усе гаразд, пане сотнику. Було спокiйно.
На майдан редути за©здили татарськi арби з жiнками й дiтьми. Загнали
товар i конi. Стало так глiтно, що нiкуди було поступитися.
- Що ми з тим цiлим крамом зробимо? - журився сотник; а на те Касян:
- Ма мо порожнi стодоли. Позаганя мо туди товар, а опiсля пiде все
пастися,-тепер весна.
- Не буде нам спокою цього року. Татарва нам цього не подару , що ©м
сьогоднi виладили. Що нам з бранцями робити? Вiдсилати ©х додому
небезпечно.
- I тим нема чого журитися. Заоремо трохи бiльше степу i хлiба не
бракне.
- Порядкуй же тут, Касяне, а я навiдаюсь до кухаря. Треба тих бiдних
нагодувати, бо, певно, добре голоднi. Запорядкуй, щоб те все трохи
попрятати. Коли б так зараз татари до нас навiдалися, то далебi подушимося
всi.
На приказ сотника запалено смолоскипи. Кухар виносив з козаками з
куреня цiлi казани тепло© страви та оберемки хлiба.
- Люде добрi, поживайте здоровi, що бог дав.
Не треба ©х було довго просити. Народ кинувся на страву, розбирали
коритця й сiдали по кутах. Хто не мав ложки, брав жменею. Матерi годували
та заспокоювали плачучих дiток. Сотник казав ©м дати по михайлику меду.
- Касяне, зараз по вечерi понаганяй ©х спати. Менi аж лячно, що тут
стiльки народу. Я все ще сподiваюся непроханих гостей, а цiлий порядок
перевернувся догори дном. Гляди, щоб нашi нiчого не пили. Ще би нам лише
цього треба було. Треба поготiвля здво©ти, коли б лише ординцi показалися,
створити заставу i пустити воду з рiки.
- Чого ти, пане сотнику, такий сьогоднi схвильований? - говорив Касян.
- Сам кажеш, що тво © редути татарин не вiзьме. Чого ж боятися? Ще й мiж
бранцями знайдемо людей, охочих до оборони. А збро© i пороху буде у нас
доволi.
- Моя душа щось недобре вiщу . Ми зачепили собi чорта, а глота в редутi
мене страшно драту . То все пiдiйме крик i буде попiд ноги плентатися та
заважати.
- Годi ж ©х у степ вигнати...
- Цього я не кажу, але ти завчасу йди помiж бранцiв та вибери путнiших
людей. Я тепер пiду на хвилю спочити, бо мене сон бере. Опiсля я тебе
змiню.
- На якого диявола брали ми татарiв у полон! Який з них пожиток?
- У лiтi треба нам буде робiтника. Ти ©х запри у льоху та постав
сторожу.
- Звiдкiля стiльки сторожi набрати? На валах - сторожi, вiд лiса -
сторожi, поготiвля ставляй, посилай на роз'©зди, - звiдкiля людей взяти?
Сотник уже не чув того воркотiння, бо пiшов у хату. Його приказ мусив
бути виконаний, бо й ще дехто з козакiв його чув, а Касян не хотiв перед
сво©ми учнями показувати, що прикази старшин можна знехтувати, Касян був
би найохотнiше казав полоненим татарам поскручувати в'язи.
Згодом стало усе стихати. Бранцi позасипали. Сторожi козаки ходили по
валах. Касян таки на майданi редути поклався на кожусi...
Нараз посхапувалися собаки i стали непоко©тися, а далi побiгли,
гавкаючи до брами. Касян наслухував. З валу кликнув сторожний козак:
- Пугу, пугу!
В тiй хвилi поцiлила його стрiла, i вiн повалився на землю, стогнучи.
Касян вже був на ногах, скочив на вал i звiдсiля побачив щось неждане:
редуту обступила цiла хмара татар. Заки здужав збiгти з валу, почув
скрипiння ланцюгiв. Якiсь чорнi постатi спускали мiст.
- Сурмач! Труби... - не докiнчив слова, бо в тiй хвилi почув петлю на
сво©й ши©, i заки вспiв зняти ©© рукою, вона затяглась, i Касян повалився
на землю. На нього налягло кiлька людей i стали в'язати, його душила
петля. В головi шумiло, а очi вилазили наверх...
Та в тiй хвилi послав йому бог таких оборонцiв, про яких i не думав.
Йому на пiдмогу прискочили собаки. Лиско й Султанка, як занюхали татар,
прискочили й кинулись на ворогiв. Татари ©х не сподiвалися. Султанка
хватила татарина за ногу i вп'ялила сво© здоровi зуби, аж татарин завив з
болю. Лиско скочив другому татариновi до горла i повалив на землю, аж
прогриз йому гортанку. Касян, маючи вже свобiднi руки, здiйняв петлю й
пiдвiвся. Вiн гатив довкола себе кулаками, мов довбнями.
Касян побачив щось таке, що його аж заморозило. Татари силкувалися
вiдчинити ворота, лиш ©м те не йшло.
Те все вiдбулося бiля брами серед метушнi, але без крику. Крик Касяна
за сурмачем прогомонiв безслiдно. Вартовi пильнували валiв i не знали, що
тут твориться, бо всюди залягала густа мряка. Касян добув пiстоль iз-за
пояса i стрiлив на тривогу. Вiд того посхапувалося все iз першого твердого
сну. Надбiгло поготiвля i кинулося до ворiт, куди пхалися татари,
силкуючись виломити тяжкi ворота.
Один з перших, що вискочили з куреня, був Петро. Вiн чув пiд воротами
метушню i галас, та нiчого не бачив. Побiг на вал i запалив смолоскип,
вiдтак запалив бочку зi смолою, яка тут стояла з пороховим льонтом.
Бухнуло великим полум'ям i стало ясно в цiлiй редутi. Татарва заревла
пекельним голосом i рвалась у браму, як нетлi до свiтла.
Поготiвля стала до оборони й стала густо стрiляти з рушниць. Та тим не
можна було ординцiв здержати. Вони пхались густою даною через мiст,
поломили поруччя й стручалися в рiв, де калiчилися на гострих стовпах.
Сотник прокинувся зi сну й вибiг босий, у сво©й куцiй кожушинi, на
майдан.
Напад був такий нагальний, що всi потратили голови. Вартовi не знали,
що ©м робити: чи бiгти на пiдмогу, чи пильнувати валiв.
Тодi Петро задумав щось на власну руку. Прикликав кiлькох молодикiв,
пiшли пiд шопу й виточили звiдти гармату.
- Хлопцi, берiть порох i сiканцi, давай льонт.
Затягли гармату, мов сикавку, пiд браму й налаштували сiканцями.
- Геть сюди, козаки, геть вiд брами на майдан! - кричав Петро. - Я
гармату поставив.
Козаки подались миттю взад. Татарва рванула за ними, й наповнила густо
перехiд пiд валом. У цю дiру звернув Петро гармату й приложив льонт до
запалу. Було це в ту хвилю, як кiльканадцять татар висипалося на майдан.
Гукнув стрiл, мов у бочку, й аж оглушив усiх. Навiть тi татари, що
вспiли на майдан дiстатися, замiсть кинутися на обслугу гармати,
поставали, мов вкопанi.
- Давай другу гармату, - кричав Петро. - Стрiляймо наперемiнку!
Заки те сталося, гукнув другий стрiл. Перехiд завалився трупами й
раненими. Тут був страшенний крик, що лунав глухо, наче з бочки.
- Бий собачих синiв! - кричав Касян.
Козаки кинулись на горстку татар i били, чим попало. Касяновi подав
хтось великого келепа. Настала рiзня.
Петро налаштував гармату залiзною кулею. Вона пробилась крiзь трупи й
ранених i попала аж на мiст. За тим пiшла друга, третя...
Петро вiддав льонт пушкаревi й пiшов iк хатi, бо почув, що йому кров
лице залива . Хтось утяв його шаблею по головi. Мiг у замiшаннi хтось зi
сво©х його скалiчити.
Сотник стояв недалеко хати й дивився на храбрування сво©х бравих
борцiв. Не знав, що з ним твориться. Аж почув, що за його плечима щось
тяжко впало.
Сотник оглянувся. На землi лежав неживий татарин, а над ним стояв Петро
з скривавленим ножем:
- А це що?
- Нiчого, - каже Петро, обтираючи кров з лиця. - Я йшов саме до куреня,
щоби перев'язатися, бо кров менi очi залива , та побачив, як татарин
пiдвiвся з землi й хотiв тебе, пане сотнику, ножакою штовхнути ззаду. Я
його випередив i зробив йому те саме.
- Хлопче, тебе ранено.
- Нiчого, коли ще на ногах стою. Трохи хтось шкуру здряпав.
- Ходи, я тебе перев'яжу, тут тепер без нас обiйдеться.
Пiшли в хату. Показалося, що рана була значна. Шабля на шапцi
задержалась. Якби не те, то був би йому голову розчерепив. Так говорив
сотник, засипав рану порохом i перев'язав полотенцем.
- Ти вже там не ходи, без тебе обiйдеться. Ми, слава богу, татарву
вiдбили. Але мудрий був той, хто заточив гармату. Те нас врятувало.
Петро не сказав нi слова. Вiн чув, що рана зачина долягати, бо перед
тим серед бойово© гарячки того не завважив. В ушах стало шумiти, в очах
iскорки скакали.
Зразу хотiв ще пiти подивитися за Марком, та не мав сили стати на ноги.
Голова в нього кружляла, а в висках кров молотом била.
Прочування сотника, що буцiмто вже всьому кiнець, не справдились.
Татари, побачивши, що туди, до редути, не дiстануться, стали шукати iншого
проходу. Вони облягли ©© зi всiх бокiв та стали добуватися до валiв. Тут
були перешкодою широкi рови з понастромлюваними колами. Багато ©х тут
застромилося. Козаки з валiв з-поза частоколу пражили ©х iз рушниць, з
гармат, а дехто таки колодки шпурляв у збиту масу ворогiв. Найслабша