Страница:
Лише як наблизилися, пiзнали помилку. Вони завернули свiй байдак, думаючи
втекти. З турецького човна показались два дула рушниць. Та в тiй хвилi
один весляр пiдняв весло i вдарив турка по головi, а другого штовхнув
веслом в груди так, що вiн впав через борт у воду враз з рушницею. Веслярi
стали кликати до козакiв:
- Ануте, брати, до нас! Ми турецькi невольники.
Жмайло кликав до них:
- Витягнiть цього з води, щоб не втопився, нам "язика" треба добути...
А турок, що упав у воду, вхопився руками за човен i хотiв його
вивернути. Гребцi не давались, поки надплили до них козаки. Пiймали турка
за шиворот i витягли до себе. Вiн був мокрий i дуже задихався, ледве дух
переводив.
- Ви пливiть за нами, - каже Жмайло, - а коли б тамтой очуняв, то
привезiть його живого теж.
- Що привезли? - питають козаки, як Жмайло приплив до острова.
- Гостинця вiд султана.
Зв'язаного турка повели перед Сагайдачного. За товмача став Iбрагiм.
Вiн став його розпитувати.
А турок - нi словечка. Сто©ть i дивиться з погордою i страшною лютiстю
на козакiв.
Треба його було припекти. Сагайдачний обiцяв йому, що коли скаже
правду, то його помилують. I турок послухався та розказав таке:
- Про варненський погром донесло одне судно, якому поталанило втекти з
пристанi до Бургаса. Паша вирядив зараз погоню з двадцяти во нних
кораблiв, котрi в пристанi були пiд рукою. Турки думали, що ще застануть
козакiв у Варнi. Але приплили запiзно i пустилися здоганяти. I були б,
певно, здогнали, бо поставили по двi пари веслярiв до одного весла, щоб
гребли наперемiну. Та ©м перебила буря. Чотири кораблi потонуло. Осталось
ще шiстнадцять, i тi розставились при кiнцi лиману так, що нiкуди козакам
перекрастися. На кораблях гармати. Кораблi стоять на якорях боком з
налаштованими гарматами. А щоби пливуча з рiки вода не пообривала якорi,
то поприпинано ©х збоку, ще й вiд рiки. Вони там можуть стояти хоч би
мiсяць, бо харчiв у них доволi. Паша, висилаючи флот на козакiв, загрозив
ватажковi, що коли б козакiв не розбив i не знищив усе вiйсько, то нема
чого вертатися, бо жде його неперемiнно смерть. За пiдмогою послав ватажок
до Хаджi-бея i до Очакова, i нi одна козацька голова звiдси не втече.
Сагайдачний став тепер перед важким питанням: що йому далi робити, щоб
звiдсiля видiстатися? До цi © пори зробив добре, що потурнака в усьому
слухався; коли б не сховалися у лиман, то досьогоднi турки були би ©х
розтрощили. Тепер хiба знову в потурнака ради питати? Нi, треба щось
путнього самому видумати. Годi все робити чужою головою, а потiм зiбрати
признання за те, що другi зробили, i стати мальованим отаманом.
Отож перша рiч - виплисти на море i або перехитрити туркiв, або таки в
одвертiм бою ©х поконати, i то ранiше, чим наспi ©м пiдмога з Хаджi-бея.
Однiй половинi вiйська сказав спочивати. Другiй частинi приказав рубати
в лiсi великi дерева, пообчимхувати гiллячки i на мотузах пускати на воду.
Застукали в лiсi сокири, i повалилися столiтнi велети, здавалося, що
цього лiсу не ткнула ще сокира, як довго вiн . Багато лежало зломiв i
гнило на мiсцi. То був пралiс.
Частини мiнялись. Уставляли на галерах найтяжчi гармати, котрi забрано
з Варни.
Усюди сам Сагайдачний доглядав роботи. Козаки пiдганяли до роботи однi
других. Сагайдачний пiшов на часок на свою отаманську галеру припочити, як
почув на галерi в комiрчинi стони. Вiн устав, i пiшов на те мiсце, та
слухав. Стони повторялися. Вiн хотiв вiдчинити дверцята, та вони були
замкненi, i ключа не було. Шарпнув з цiло© сили i виважив дверi: там
лежали усi три турецькi бранки, майже неживi. Про них цiлком забули,
замкнули дверi на ключ. Вони були наляканi, голоднi, що ледве дихали.
- Що з вами, дiти?
- Ми не зна мо, - говорила одна слабким голосом, - даремно ми кричали i
плакали, нiхто до нас не приходив...
- Зараз буде все, та виходьте з цього льоху на палубу.
Сагайдачний приказав Антошковi принести ©м ©сти.
- Гарну вони свободу здобули, голод був би ©х зморив. Та годi, серед
тако© метушнi можна було про три красавицi забути...
Сагайдачний заповiв, що перед досвiтом рушають в дорогу. Запорядив
отаманам таке:
- У першiй лавi йдуть галери з великими гарматами i бiльшi козацькi
судна. Кожна галера i бiльше судно держатиме на мотузах по кiлька зрубаних
велетiв, наче гончих собак на припонi, ©х пустити на воду передом. На
даний знак треба випустити з рук бервена, вiдв'язуючи або вiдрубуючи
мотузи. Тодi треба галери i судна веслами здержати на мiсцях, чекаючи
знову знаку.
Усi прикази переходили вiд судна до судна.
В другiй лавi стояли меншi судна з гаками i мотузяними драбинами, котрi
мали поспадати на турецькi галери, загачувати i здобувати.
Як же рушили з мiсця, говорив потурнак до Сагайдачного:
- Ти, отамане, гарно обдумав дiло. Коли усе викона ться як слiд i добре
розмежиться час, то туркiв чорти вiзьмуть.
Усi завважали, що на Днiстрi прибуло води. Вона була жовта i каламутна.
Десь в Галичинi великi дощi впали. Сагайдачний знав добре свою рiку.
Тепер при першiм свiтi побачили на обрi© турецькi кораблi.
Усе так було, як говорив турок. Вони стояли боком один за другим; майже
цiлий лиман загородили. Турки завважили козакiв теж. На палубах
заметушились люде i накликали себе.
Коли зблизилися на вiддаль стрiлу з гармати, судна задержалися i
попускали бервена.
Наче гончi собаки, коли ©х попуска ш з припону, рушили велети наперед
прямо, мовби ©х з лука вистрiлив. Вода була така рвучка, що треба було з
цiло© сили робити веслами, щоб судна спинити. Сагайдачний не вiдводив ока
вiд турецьких суден, цiкавий, як поведеться його штука.
Вода несла бервена з великим розгоном. Турки цього не помiтили, бо
жовта, каламутна вода закривала все.
Аж вдарила з великою силою в турецькi кораблi, ломлячи боки. Вони
задрижали i обертались, крутились, зразу придержуванi якорями. Деякi,
дiставши дiру в боцi, набирали води i стали потопати.
Тодi пiднiс отаман булаву i крикнув:
- Рушай!
Пiднеслись вгору весла i байдаки рушили вперед.
- Пали!
Заревли гармати i важкi залiзнi кулi попали в бажану цiль. I знову
поцiленi кораблi стали набирати води. Мiж турками настала метушня.
Кiлька кораблiв пiшло на дно. По водi плавали люде, чiпляючись чого
попало.
- Рушай! - гукав Сагайдачний.
Друга лава суден поплила бистро наперед та стала окружати великi
турецькi кораблi. Зачалась козацька робота. Пiдносилися вгору гаки,
фурчали у повiтрi мотузянi драбини.
Козацтво дерлось по них на палуби. Наставав великий крик i рукопашня.
Турецькi кораблi, тi, що уцiлiли, не могли з мiсця рушитись, бо не було
часу стягнути вгору якорiв.
Особливо завзятими показались визволенi бранцi. Вони не прощали нiкому,
а рiзали усiх впень.
Не минуло години, а козаки здобули усi тi судна, якi не потонули. Усе
перерiзали, що не осталось живо© турецько© душi. Невольники сидiли,
прикованi ланцюгами при веслах, ©м зараз порозбивали кайдани.
I весь час того бою Сагайдачний стояв на сво©й галерi пiд малиновим
прапором i видавав прикази.
Козаки славно побiдили.
До нього пiдступив Iбрагiм.
- Не дай, отамане, здобутих кораблiв нищити. Вони будуть потрiбнi пiд
Очаковом, нам знову прибуло турецьких бранцiв, а на наших суднах вже i
мiсця не буде. Гребцi остануться на сво©х мiсцях. Не дай теж кидати у воду
побитих туркiв з одежею. Вона нам теж пригодиться. На кораблях поставити
наших людей. Всi вони хай зараз перевдягнуться за туркiв. Для мене прикажи
принести з варненсько© добичi турецьку одежу, та неабияку, а знатну. Я
тепер мушу стати важною особою, щоб очакiвському пашi туману пустити.
Сагайдачний зрозумiв тепер, куди потурнак мiрить. Вiдразу на турецьких
кораблях i галерах заро©лось вiд перевдягнених по-турецьки козакiв. На
щоглах замаяли турецькi прапори з пiвмiсяцем. Iбрагiм перевдягся на
знатного турецького генерала. Сагайдачний зразу його не пiзнав.
- Тепер, отамане, я буду ватажкувати над турецькими суднами. Очакiв
минемо хитрощами, бо коли б прийшлося битися, то з тою тяжкою здобиччю не
дамо ради. Тобi треба також перевдягтись, а бодай на голову взяти турецьку
чалму. З тво ю бородою, то подобатимеш на турка, як нiхто.
- Отамане! - гукали козаки. - Якась флотилiя пливе вiд пiвночi...
- То iз Хаджi-бея пливуть на пiдмогу, - говорить Iбрагiм. - Ну нiчого.
Хай прийдуть, а ми околимо ©х i вiзьмемо. Видно, що нам таланить. Господь
нам помага ...
Iбрагiм замовчав на словi i вдарив себе в губи.
Та тi новi турецькi сили змiркували вiдразу, що прийшли запiзно. Коли б
не те, то не браталися б козацькi судна з турецькими кораблями. Тут вже по
всьому.
Заки Сагайдачний видав приказ, щоб козацькi судна ховались за кораблi,
флот завернув зараз додому.
- Шкода, - каже потурнак, - та непорядно нам ганятись за ними. Ми
попливемо сво ю дорогою...
Мiж козаками було дуже весело. Вони радiли з тако© велико© побiди.
Старi досвiднi сiчовики говорили, що такого вдатного морського походу ще
Сiч не запам'ятала. Уся слава була за Сагайдачним. Козаки вихвалялись, що
його слiдуючим разом кошовим виберуть, а тодi козацтво стане славним i
зможе з ляхами помiрятись.
Вже сонце заходило, як приплили пiд Очакiв. Козацькi судна остались
геть позаду. Здобутi кораблi i галери заступили ©х перед турецьким оком.
Вони вплинули всi до пристанi в Очаковi i загородили собою ви©зд звiдсiля.
Iбрагiм злiз з корабля i, взявши з собою кiлька бранцiв, що вмiли
по-турецькому говорити, приказав завести себе до очакiвського пашi.
Iбрагiм поводивсь так достойно, що всi вважали його за якогось великого
царгородського старшого i низько йому кланялися. Очакiвський паша вийшов
до нього назустрiч, йому донесли, що приплила до Очакова знатнiша турецька
флотилiя. Вiн дуже налякався, аж дрижав. Вiн дiстав був приказ виплинути з
очакiвським флотом на допомогу проти козакiв пiд Днiстровий лиман, а вiн
цього не зробив. Цей знатний турок може його зараз за це ув'язнити i до
Царгорода повезти, та якось воно буде. Цього пана придобрить якимсь добрим
словом i бакшишем. Але хто його зна... Треба братись за дiло хитро...
Стрiнувши ©х перед конаком, вiн вклонився перший Iбрагiмовi. Приклавши
праву руку до чола, губ, грудей поклонившись нею до землi, привiтав:
- Салем алейкум!
- Алейкум салем! - вiдповiв Iбрагiм, кланяючись теж.
- Яке велике щастя для мене, мiзерного твого слуги, повiтати перед мо ю
домiвкою такого достойного гостя i славного побiдника джаврiв на
Днiстровiм лиманi. Будь свiтлом мо©х очей та повелителем мо©х думок i
приказуй, чим вашiй свiтлостi можу служити...
- Веди мене, пашо, до сво © домiвки. Непристо©ть так достойним
правовiрним розмовляти в присутностi чернi.
Iбрагiм поглянув на пашу грiзно, а цей волiв краще пiд землю
провалитися. "Пропав я, - подумав, - може, вiн менi вже i шовковий шнурок
привiз вiдразу".
Пiшли мовчки у конак, i паша повiв Iбрагiма у гостинну кiмнату.
- Слава Аллаховi! - сказав Iбрагiм, ввiйшовши сюди. Гостинна кiмната
була пишно прибрана i застелена дорогими турецькими килимами.
- Позволь менi, достойний гостю i великий витязю, позамiтати чолом
порох з того мiсця, на якому зводиш ласкаво сiсти. Твоя побiда над
шайтанами-козаками притьмила сво ю свiтлiстю промiння сонця...
Посiдали зараз на низеньких софах. Iбрагiм дививсь суворо. Паша плеснув
у руки i зараз вiдчинились дверi, i два чорномазi хлопчики внесли на
пiдносi чарки з кавою, солодощi та велику общеську люльку, завбiльшки
церковно© кадильницi з двома бурштиновими чубуками...
- Перше обговоримо дiло, - заговорив суворо Iбрагiм, - а опiсля
гостина.
Паша задрижав, йому здавалося, що шовковий шнурок вже його шию душить.
- Назива ш мене, пашо, витязем з Днiстрового лиману, а я спитаю тебе,
чому не подiлив ти зi мною тi © слави? Ваша милiсть, поступа ш так, що
мусиш стягнути на себе гнiв нашого пана i повелителя падишаха. Вiн, свiтло
свiтлостей, син сонця, пан цiлого свiту, зiрниця i розум усiх правовiрних,
ставля на важких мiсцях свого безмежного царства сво©х урядовцiв не на
те, щоб вони ледачiли i не пильнували свого уряду. Ваша милiсть
поставлений пашею на тiм важнiм мiсцi головно на те, щоб пильнував i не
перепускав шайтанiв-козакiв на море. Перед кiлькома днями вони таки туди
перейшли без перешкоди, а ваша милiсть тодi в гаремi женихався. I ти тодi
веселився, коли Варна горiла i правовiрних мордовано. I тодi ти, ледачий,
не рушився, як приказано тобi вiд мене поспiшати на допомогу пiд лиман. I
коли б флот з Хаджi-бея не був впору наспiв, не були би ми тут сьогоднi
разом сидiли.
Заки його султанський ма стат о тiм тво©м злочинi довiда ться, я iменем
падишаха - бодай би Аллах дав йому тисячу лiт прожити - арештую тебе,
пашо, i везу в Царгород...
Паша, почувши такi грiзнi слова, одну ясну точку бачив у цьому нещастi,
а iменно, що падишах ще того всього не зна , i можна буде вiд бiди
вiдкупитись.
- Я винуватий, ваша милiсть, остiльки, що тодi занедужав i повiрив мо©м
пiдчиненим пере©зду пильнувати, а вони цього не зробили, ще нинi прикажу
©х повiшати.
- Це, однак, не вменшить шкоди, яку понесла Велика Порта Оттоманська
через те недбальство. Обов'язком коменданта наглядати пiдвладних, i
недуга його не виправда . Я мусив аж з Бургаса гнатися, щоб обиду на
невiрних помстити, i сюди трудитися, ваша милiсть, пригадати його
обов'язки. Лагодься, пашо, в дорогу, завтра вранцi вiдплива мо.
- Слава хай буде вашiй милостi, - говорив паша, кланяючись. - Ваше
славне iмення буде виписане пламенними буквами у сьомому небi пророка, а
на землi останеться вiчна дяка вашiй милостi вiд усього мусульманського
свiту.
- Подяка належиться Аллаховi, не менi, але, ваша милiсть, не заговорюй
i будь готовий в дорогу, де тебе жде нагорода в постатi шовкового
шнурочка.
Iбрагiм устав i хотiв вiдходити. Тодi паша заступив йому дорогу i впав
ниць на землю, повзучи до його нiг.
- Не губи мене, ваша милiсть, повiк за тебе молитись буду.
- Молитись - то я сам буду за себе. Молитви негодя©в Аллах не прийма .
Менi того мало, а вашiй милостi грозить шнурок...
Паша став стогнати i дрижав, мов у лихорадцi.
- Я винагороджу всi труди вашо© милостi, лише не губи мене, а рятуй...
я скажу по-нашому: скiльки тво© труди цiну ш?
- Скiльки тво життя варте?
- Тисячу цехiнiв дам зараз, - каже паша, пiдводячи очi вгору.
- Мало ти цiну ш сво життя. Коли воно так мало варте, то кращий для
тебе шнурок. Я цiную його на п'ятнадцять тисяч.
Паша застогнав.
- Не маю стiльки. Моя позицiя тут не така свiтла, якби се здавалося.
- Не говори! Те, що ти рiчно недоплатиш сво©м пiдвладним урядникам
Високо© Порти та жовнiрам, приносить тобi гарний дохiд. Козаки тобi також
досить пiд-платили, заки ти заплющив очi, як перекрадалися...
- Нiчого! Хай мене Аллах вб' , коли брешу...
- То тво дiло, а менi таки п'ятнадцять тисяч давай, коли не хочеш за
кiлька днiв помандрувати до геджени. Ти подумай, що цi грошi не пiдуть для
мене. Треба i великому вiзировi, i султанським достойникам чимало
перекинути, щоб дiло зам'яти. Без бакшишу, як зна ш, у нас нiчого не
робиться.
- Не можу стiльки, - стогнав паша.
- То надiйся шовкового шнурочка. Вiн такий нiжненький, що ши© тобi не
подряпа .
- Змилуйся, не губи мене, дам десять...
- Нi одного менше, я знаю, хто скiльки вартий, знаю наших людей.
- Дам дванадцять...
- Торгу шся, мов за козу на базарi. Або давай зараз, а нi, то тебе беру
на корабель, - говорив потурнак грiзно,
- Аллах, хай буде менi ласкавий, - простогнав паша, встаючи з землi.
Узяв ключ i пiшов до скринi, що тут стояла, i став вибирати грошi з
мiшечками.
Iбрагiм прикликав одного з сво©х людей i приказав по-турецьки
перечислити грошi та винести на корабель.
- Це його милiсть да до Високо© Порти зiбрану дань; берегти менi цього
скарбу добре, - каже Iбрагiм до переодягнених козакiв.
Козак вклонився по-турецькому i мовчки вийшов з грiшми.
- От бачиш, що можеш, - каже Iбрагiм, як козак вiдiйшов. - Коби лише
добра воля. З тими грiшми прийдеться менi легше тво дiло в Царгородi
придавити. Мо слово теж багато заважить. Для твого заспоко ння я подам
звiт, що я тебе на пiдмогу зовсiм не кликав.
Але я ще мушу заслужитися, бо я не хочу остатись на мiсцi, а пiти вище.
Отож, коли тебе не потребую вже вести в Царгород, то я загадав ще одним
дiлом для Високо© Порти прислужитися. Тепер, коли поталанило знищити
козацький флот, хочу доконати решти. Знаю вiд бранцiв, що на Варну пiшли
майже всi козацькi сили. На Сiчi осталось трохи. Тепер найкраща пора пiти
Днiпровим лиманом на Сiч i задавити решту. До помочi прикличу татар.
Висилаю зараз гiнця до перекопського мурзи, щоб зiбрав усi сили, якi ма ,
i йшов до мене . А коли Аллах допоможе менi у цьому благородному дiлi, -
потурнак пiдвiв очi вгору i так завернув, що аж бiлки попiдходили, - тодi
не мине мене ласка падишаха i вiзирство.
Паша дививсь на нього з великою злiстю i побажав йому зломання ши© на
першому ступнi.
- Тепер слухай мене, пашо! Давай менi всi тво©, судна, якi ма ш, пiд
мо© прикази. Менi треба бiльшо© сили на кожний припадок... Козаки
множаться, мов саранча, i не знаю, скiльки ©х тепер на Сiчi може бути...
- Я, ваша милiсть, суден дати не можу, без приказу з Царгорода...
- Нi? - крикнув люто потурнак. - Так, добре. Я завертаю до Царгорода,
як задумав перше, але i тебе повезу в кайданах.
- А мо© грошi?
- Чи тобi заложило, що не чув, що тi грошi - то дань, яку ти для
Велико© Порти зiбрав i вiдсила ш? Я говорив голосно до мого пiдчиненого, i
вiн це засвiдку , де буде треба, коли б тобi захотiлось мене оклеветати.
Ти не з дурним гра ш...
Паша побачив, що цього диявола не перехитрить.
- Хай станеться воля Аллаха, бери, ваша милiсть, судна, яких тобi
треба...
- От бачиш! Та цього мало. На суднах щоб була гармата, мунiцiя i добра
обслуга... Усе ма бути ще сьогоднi готове до вiдпливу, завтра дуже рано
руша мо. Прикажи поспускати поперечнi ланцюги з води, щоб завтра не
гаятись...
- Там ланцюгiв нема...
- Так?! То ти навiть i цього не зробив, що з Царгорода строго було
наказано? Вибачай, але таке недбальство мусить бути окремо покаране.
Докинь, серце, ще п'ять тисяч, а то нiчого з того не буде... Ти, певно,
ланцюги попродав, бо я знаю, що вони тут були.
- Пропав я, - застогнав паша, - тепер-то вже менше маю, Як убогий
дервiш...
- Ти ще доробишся. Краще бути на часок убогим, мов дервiш, чим
повиснути. Давай грошi...
Паша пiшов до скринi хитаючись, мов п'яний; грошi перебрав потурнак i
сховав при собi.
- Тепер, коли ми знову приятелями, так звели принести свiжо© кави i
чубук. Тепер погостимось.
"А щоб ти подавився тi ю кавою, щоб тобi внутренностi спалила", -
проклинав паша в душi, плескаючи в долонi на службу.
Потурнак курив чубук i попивав каву.
"То розбiйник, шайтан, гiявр, щоб тебе огонь геджени спалив за життя,
щоб тебе чорт узяв у тiм походi, щоб ти пророка не побачив, щоб тебе
козаки на кiл посадили, щоб перед тобою райськi ворота нiколи не
вiдчинилися! Шельма, обдер мене зi шкiри. Вiн, либонь, з султанського
двора, бо лише вони так знають лупити", - думав собi паша.
- Ваша милiсть зводять менi посвiдчити на письмi, що я видав судна на
ваш приказ.
- Дiстанеш. До побачення! Вступлю до тебе, вертаючи з походу, i привезу
тобi в подарунок який десяток здорових бранцiв...
- Ваша милiсть не зволили заночувати пiд кришею свого невольника?
- Нi. У вашо© милостi надто м'яко i вигiдно, боюсь, щоб не заспати...
впрочiм, ватажок повинен ночувати мiж сво©м вiйськом. Прощай...
Паша вивiв його з почестю i поклонами до ворiт конаку.
Потiм прикликав сво©х пiдручних i видав ©м потрiбнi прикази.
Коли вже був сам, вдарив себе рукою по лобу i каже:
- От дурень з мене! Нащо було давати грошi зараз? Вiн, певно, з цього
походу не верне i в'язи собi скрутить. - Паша бажав йому цього з цiлого
серця.
По виданню приказiв Iбрагiм став отаманом Очакiвського флоту.
Ввiйшов на корабель i стрiвся зараз з Сагайдачним, та розповiв йому
все. Сагайдачний не мiг з дива вийти над проворнiстю потурнака.
- Це, безперечно, тво золото, - каже Сагайдачний.
- Так, воно менi потрiбне. Завезу на Сiч i окуплюся козакам, щоб менi
простили. Двадцять тисяч турецьких золотих цехiнiв - то вже гостинець
гарний.
- Ти вже окупився тим, що зробив для козацтва дотепер.
- Очакiвський флот тепер, отамане, пiд мо ю владою. У лиманi я все
потоплю, мов котенят. Тобi, отамане, не можна поки що на помiст
показуватися. Ти лише, як смеркнеться, пiшли тихцем, щоб вночi перейшли
попiд Очакiв, поки ми тут дорогу з пристанi загатили. Ланцюгiв нема. За це
заплатив менi паша окремо п'ять тисяч.
Пiзно внiч поплив з отаманського корабля Марко Жмайло, як наказний вiд
отамана до козацьких суден. Вони мали переплисти зараз, поплисти в лиман,
i там ховатися, поки не надпливуть очакiвськi судна та не застрягнуть на
мiлинi. Тодi Жмайло мав на них з козаками наскочити i вибити усiх, а судна
пiдпалити.
Вночi перекрались козацькi судна так тихесенько, що в Очаковi нiхто
цього не помiтив.
В каютi отамана сидiв потурнак i важко задумався.
- Ти, отамане, приляж та проспися. Я буду пильнувати, мене i так сон не
береться.
- Тобi би теж вiдпочити, бо ти менше спав, як я, а удесятеро стiльки
робив. В рiшучу хвилю ти охлянеш зовсiм.
- Я не засну. В менi якесь таке твориться, що я цього i висказати не в
силi. Мою душу якийсь несупокiй огорта . Сам не знаю чому. Я його вiдганяю
вiд себе як можу...
- Заспокойся, ти поводишся так, що козацтво мусить тобi вiд серця
простити лише за те одне, що ти дотепер зробив. Ти подумай, що Очакiвський
флот вже пропав. Очакiв останеться без флоту. Тепер можна буде Очакiв
легенькою рукою взяти i зробити там другу Варну. Коли паша довiда ться, як
хитро ти його одурив, то, певно, сказиться. Така помста над турками
повинна тебе заспоко©ти i вдоволити...
- Моя совiсть не зараз ще заспоко©ться. Я в десятiй частi не
висповiдався перед тобою з мо©х грiхiв. Вони дуже тяжкi.
- Зна ш, Iбрагiме, що не без цього, що провидiння нарошно спрямувало
тво© кроки туди, кудою ти пiшов. Нiде правди дiти, що коли б не ти, ми всi
пiд Варною були б пропали. I нинi, хто не спочив би на днi моря, стогнав
би вже в турецькiй неволi. Коли б ти був не побiсурменився, не навчився
турецьких звича©в i мови, не узяв би торбу очакiвського пашi. А коли
Господь вибрав тебе на сповнення сво © свято© волi, то вiн тебе i
простить, i ти знову будеш добрим козаком i не раз обороняти будеш
батькiвську вiру.
- Спасибi, отамане, за цi слова вiдради. Вони, мов цiлюща вода, гоять
рани мо © душi.
Потурнак узяв руку Сагайдачного i крiпко поцiлував. Сагайдачний почув
на сво©й руцi сльозу.
- Коли мене козацтво простить, я зараз пiду у Ки©в висповiдатися. Там,
у Ки во-Печерськiй лаврi, при мощах святих угодникiв божих шукатиму
заспоко ння i прощення мо©х грiхiв, там i до смертi покутувати буду.
- Не треба тобi i у Ки©в за цим ходити. У нас на Сiчi своя церква i
сво© попи, люде розумнi i благочестивi.
- Невже ж ? - каже врадований Iбрагiм, начеб йому хто вiдкрите небо
показав. - Вiдколи ж воно так?
- Недавно. Щойно минулого року церкву ми поставили i свою сiчову
парахвiю завели...
- Догадуюся, що се твоя робота, отамане.
- Моя не моя, я церкви побудувати не годен.
- Воно так говориться, зна ш, як говориться: Caesar pontem fecit (цезар
збудував мiст), хоч вiн й одного кiлка там не затесав.
- Чоловiче, - каже здивований Сагайдачний, - ти мене цiкавиш, хто ти?
Звiдкiля ти латину зна ш? У якiй школi ти вчився?
- Там, де й ти, пане Конашевичу. Я тебе знаю з Острозько© школи. Хiба
що я вчився вище вiд тебе, бо я туди раньше прийшов i раньше вийшов. Як ти
зачав, то я кiнчив.
- Скажи ж менi тво iмення...
- Називай мене Iваном, коли ласка, далi поки що не скажу, коли ти мене
не пiзнав. Я ще непевний сього, чи запорожцi мене не покарають, як Юду i
Ка©на в однiй особi, а тодi п'ятно з мого iмення могло б i мiй рiд
споганити... I що ж з сього, що я вчора каявся, а нинi то я знову згрiшив,
прославляючи перед сим болваном пашею iм'я Магомета i Аллаха...
- Се було не з серця, а так собi ради хитрощiв, для добра других а се
вже не грiх.
- Я се зробив останнiй раз...
- Не говори! Прийде ще не раз таке, що треба буде галайкнути. Ми самою
Варною дiла з турками не покiнчили... Тiльки я не можу собi нi раз
нагадати, чи я тебе в Острозi знав...
- Я тобi опiсля нагадаю, а тепер не можу...
Сагайдачний бiльш не допитувався, хоч ще довго балакали. Сагайдачний
таки задрiмав, а Iван вийшов на помiст i тут поклався, лелiючи рожевi
надi©, що грiхи будуть йому прощенi.
Як лише стало свiтати, потурнак вже був на ногах i видавав голосно
прикази. То був знову суворий, гордий турецький старшина, для якого жартiв
не було. Прикликав до себе на помiст до свого боку одного очакiвського
бiм-башу на свого прибiчного.
Тепер вийшли з пристанi всi галери. Очакiвським суднам приказав плисти
передом.
Коли вже було далеко вiд Очакова, Iван прикликав на помiст
Сагайдачного.
Бiм-баша, побачивши Сагайдачного, озбро ного, та ще з булавою в руцi, в
козацькiй шапцi - чалми вiн нiяк не хотiв надягати, скочив наляканий,
начеб самого чорта побачив.
- Ваша милiсть! Що цей джавр тут робить? Коли вiн бранець, то чому ж
при збро©?
- Заспокойся. Се козацький отаман цiлого того флоту, а ти мiж
козаками... у гостях...
- Так то була зрада! - крикнув бiм-баша i скочив з кинджалом на
Сагайдачного, та Iван схопив його за руку i стиснув так, що кинджал з руки
випав на помiст.
- Зв'яжiть його, хлоп'ята, i причепiть до щогли його власним тюрбаном,
щоб краще усе бачив...
Зараз прискочило кiлька переодягнених козакiв i присилили бiм-башу до
щогли.
- Ти назвав се зрадою, - каже Iван, - та се не була зрада, лише во ннi
хитрощi, на якi дав взятися твiй дурний паша. Незадовго ти ще побачиш, як
очакiвськi кораблi один по другiм пiдуть з димом. З мого боку, се була
також моя особиста помста над вами, турками, за мо© терпiння i муки у
вашiй неволi, за те, що ви мене збусурменили. Я мусив вам вiдплатити за
те, що я мусив вчитися вашого собачого язика, ти, вашмосць, не хвилюйся i
про себе не бiйся. Ось бачиш сей човен, що до нашо© галери причеплений i,
втекти. З турецького човна показались два дула рушниць. Та в тiй хвилi
один весляр пiдняв весло i вдарив турка по головi, а другого штовхнув
веслом в груди так, що вiн впав через борт у воду враз з рушницею. Веслярi
стали кликати до козакiв:
- Ануте, брати, до нас! Ми турецькi невольники.
Жмайло кликав до них:
- Витягнiть цього з води, щоб не втопився, нам "язика" треба добути...
А турок, що упав у воду, вхопився руками за човен i хотiв його
вивернути. Гребцi не давались, поки надплили до них козаки. Пiймали турка
за шиворот i витягли до себе. Вiн був мокрий i дуже задихався, ледве дух
переводив.
- Ви пливiть за нами, - каже Жмайло, - а коли б тамтой очуняв, то
привезiть його живого теж.
- Що привезли? - питають козаки, як Жмайло приплив до острова.
- Гостинця вiд султана.
Зв'язаного турка повели перед Сагайдачного. За товмача став Iбрагiм.
Вiн став його розпитувати.
А турок - нi словечка. Сто©ть i дивиться з погордою i страшною лютiстю
на козакiв.
Треба його було припекти. Сагайдачний обiцяв йому, що коли скаже
правду, то його помилують. I турок послухався та розказав таке:
- Про варненський погром донесло одне судно, якому поталанило втекти з
пристанi до Бургаса. Паша вирядив зараз погоню з двадцяти во нних
кораблiв, котрi в пристанi були пiд рукою. Турки думали, що ще застануть
козакiв у Варнi. Але приплили запiзно i пустилися здоганяти. I були б,
певно, здогнали, бо поставили по двi пари веслярiв до одного весла, щоб
гребли наперемiну. Та ©м перебила буря. Чотири кораблi потонуло. Осталось
ще шiстнадцять, i тi розставились при кiнцi лиману так, що нiкуди козакам
перекрастися. На кораблях гармати. Кораблi стоять на якорях боком з
налаштованими гарматами. А щоби пливуча з рiки вода не пообривала якорi,
то поприпинано ©х збоку, ще й вiд рiки. Вони там можуть стояти хоч би
мiсяць, бо харчiв у них доволi. Паша, висилаючи флот на козакiв, загрозив
ватажковi, що коли б козакiв не розбив i не знищив усе вiйсько, то нема
чого вертатися, бо жде його неперемiнно смерть. За пiдмогою послав ватажок
до Хаджi-бея i до Очакова, i нi одна козацька голова звiдси не втече.
Сагайдачний став тепер перед важким питанням: що йому далi робити, щоб
звiдсiля видiстатися? До цi © пори зробив добре, що потурнака в усьому
слухався; коли б не сховалися у лиман, то досьогоднi турки були би ©х
розтрощили. Тепер хiба знову в потурнака ради питати? Нi, треба щось
путнього самому видумати. Годi все робити чужою головою, а потiм зiбрати
признання за те, що другi зробили, i стати мальованим отаманом.
Отож перша рiч - виплисти на море i або перехитрити туркiв, або таки в
одвертiм бою ©х поконати, i то ранiше, чим наспi ©м пiдмога з Хаджi-бея.
Однiй половинi вiйська сказав спочивати. Другiй частинi приказав рубати
в лiсi великi дерева, пообчимхувати гiллячки i на мотузах пускати на воду.
Застукали в лiсi сокири, i повалилися столiтнi велети, здавалося, що
цього лiсу не ткнула ще сокира, як довго вiн . Багато лежало зломiв i
гнило на мiсцi. То був пралiс.
Частини мiнялись. Уставляли на галерах найтяжчi гармати, котрi забрано
з Варни.
Усюди сам Сагайдачний доглядав роботи. Козаки пiдганяли до роботи однi
других. Сагайдачний пiшов на часок на свою отаманську галеру припочити, як
почув на галерi в комiрчинi стони. Вiн устав, i пiшов на те мiсце, та
слухав. Стони повторялися. Вiн хотiв вiдчинити дверцята, та вони були
замкненi, i ключа не було. Шарпнув з цiло© сили i виважив дверi: там
лежали усi три турецькi бранки, майже неживi. Про них цiлком забули,
замкнули дверi на ключ. Вони були наляканi, голоднi, що ледве дихали.
- Що з вами, дiти?
- Ми не зна мо, - говорила одна слабким голосом, - даремно ми кричали i
плакали, нiхто до нас не приходив...
- Зараз буде все, та виходьте з цього льоху на палубу.
Сагайдачний приказав Антошковi принести ©м ©сти.
- Гарну вони свободу здобули, голод був би ©х зморив. Та годi, серед
тако© метушнi можна було про три красавицi забути...
Сагайдачний заповiв, що перед досвiтом рушають в дорогу. Запорядив
отаманам таке:
- У першiй лавi йдуть галери з великими гарматами i бiльшi козацькi
судна. Кожна галера i бiльше судно держатиме на мотузах по кiлька зрубаних
велетiв, наче гончих собак на припонi, ©х пустити на воду передом. На
даний знак треба випустити з рук бервена, вiдв'язуючи або вiдрубуючи
мотузи. Тодi треба галери i судна веслами здержати на мiсцях, чекаючи
знову знаку.
Усi прикази переходили вiд судна до судна.
В другiй лавi стояли меншi судна з гаками i мотузяними драбинами, котрi
мали поспадати на турецькi галери, загачувати i здобувати.
Як же рушили з мiсця, говорив потурнак до Сагайдачного:
- Ти, отамане, гарно обдумав дiло. Коли усе викона ться як слiд i добре
розмежиться час, то туркiв чорти вiзьмуть.
Усi завважали, що на Днiстрi прибуло води. Вона була жовта i каламутна.
Десь в Галичинi великi дощi впали. Сагайдачний знав добре свою рiку.
Тепер при першiм свiтi побачили на обрi© турецькi кораблi.
Усе так було, як говорив турок. Вони стояли боком один за другим; майже
цiлий лиман загородили. Турки завважили козакiв теж. На палубах
заметушились люде i накликали себе.
Коли зблизилися на вiддаль стрiлу з гармати, судна задержалися i
попускали бервена.
Наче гончi собаки, коли ©х попуска ш з припону, рушили велети наперед
прямо, мовби ©х з лука вистрiлив. Вода була така рвучка, що треба було з
цiло© сили робити веслами, щоб судна спинити. Сагайдачний не вiдводив ока
вiд турецьких суден, цiкавий, як поведеться його штука.
Вода несла бервена з великим розгоном. Турки цього не помiтили, бо
жовта, каламутна вода закривала все.
Аж вдарила з великою силою в турецькi кораблi, ломлячи боки. Вони
задрижали i обертались, крутились, зразу придержуванi якорями. Деякi,
дiставши дiру в боцi, набирали води i стали потопати.
Тодi пiднiс отаман булаву i крикнув:
- Рушай!
Пiднеслись вгору весла i байдаки рушили вперед.
- Пали!
Заревли гармати i важкi залiзнi кулi попали в бажану цiль. I знову
поцiленi кораблi стали набирати води. Мiж турками настала метушня.
Кiлька кораблiв пiшло на дно. По водi плавали люде, чiпляючись чого
попало.
- Рушай! - гукав Сагайдачний.
Друга лава суден поплила бистро наперед та стала окружати великi
турецькi кораблi. Зачалась козацька робота. Пiдносилися вгору гаки,
фурчали у повiтрi мотузянi драбини.
Козацтво дерлось по них на палуби. Наставав великий крик i рукопашня.
Турецькi кораблi, тi, що уцiлiли, не могли з мiсця рушитись, бо не було
часу стягнути вгору якорiв.
Особливо завзятими показались визволенi бранцi. Вони не прощали нiкому,
а рiзали усiх впень.
Не минуло години, а козаки здобули усi тi судна, якi не потонули. Усе
перерiзали, що не осталось живо© турецько© душi. Невольники сидiли,
прикованi ланцюгами при веслах, ©м зараз порозбивали кайдани.
I весь час того бою Сагайдачний стояв на сво©й галерi пiд малиновим
прапором i видавав прикази.
Козаки славно побiдили.
До нього пiдступив Iбрагiм.
- Не дай, отамане, здобутих кораблiв нищити. Вони будуть потрiбнi пiд
Очаковом, нам знову прибуло турецьких бранцiв, а на наших суднах вже i
мiсця не буде. Гребцi остануться на сво©х мiсцях. Не дай теж кидати у воду
побитих туркiв з одежею. Вона нам теж пригодиться. На кораблях поставити
наших людей. Всi вони хай зараз перевдягнуться за туркiв. Для мене прикажи
принести з варненсько© добичi турецьку одежу, та неабияку, а знатну. Я
тепер мушу стати важною особою, щоб очакiвському пашi туману пустити.
Сагайдачний зрозумiв тепер, куди потурнак мiрить. Вiдразу на турецьких
кораблях i галерах заро©лось вiд перевдягнених по-турецьки козакiв. На
щоглах замаяли турецькi прапори з пiвмiсяцем. Iбрагiм перевдягся на
знатного турецького генерала. Сагайдачний зразу його не пiзнав.
- Тепер, отамане, я буду ватажкувати над турецькими суднами. Очакiв
минемо хитрощами, бо коли б прийшлося битися, то з тою тяжкою здобиччю не
дамо ради. Тобi треба також перевдягтись, а бодай на голову взяти турецьку
чалму. З тво ю бородою, то подобатимеш на турка, як нiхто.
- Отамане! - гукали козаки. - Якась флотилiя пливе вiд пiвночi...
- То iз Хаджi-бея пливуть на пiдмогу, - говорить Iбрагiм. - Ну нiчого.
Хай прийдуть, а ми околимо ©х i вiзьмемо. Видно, що нам таланить. Господь
нам помага ...
Iбрагiм замовчав на словi i вдарив себе в губи.
Та тi новi турецькi сили змiркували вiдразу, що прийшли запiзно. Коли б
не те, то не браталися б козацькi судна з турецькими кораблями. Тут вже по
всьому.
Заки Сагайдачний видав приказ, щоб козацькi судна ховались за кораблi,
флот завернув зараз додому.
- Шкода, - каже потурнак, - та непорядно нам ганятись за ними. Ми
попливемо сво ю дорогою...
Мiж козаками було дуже весело. Вони радiли з тако© велико© побiди.
Старi досвiднi сiчовики говорили, що такого вдатного морського походу ще
Сiч не запам'ятала. Уся слава була за Сагайдачним. Козаки вихвалялись, що
його слiдуючим разом кошовим виберуть, а тодi козацтво стане славним i
зможе з ляхами помiрятись.
Вже сонце заходило, як приплили пiд Очакiв. Козацькi судна остались
геть позаду. Здобутi кораблi i галери заступили ©х перед турецьким оком.
Вони вплинули всi до пристанi в Очаковi i загородили собою ви©зд звiдсiля.
Iбрагiм злiз з корабля i, взявши з собою кiлька бранцiв, що вмiли
по-турецькому говорити, приказав завести себе до очакiвського пашi.
Iбрагiм поводивсь так достойно, що всi вважали його за якогось великого
царгородського старшого i низько йому кланялися. Очакiвський паша вийшов
до нього назустрiч, йому донесли, що приплила до Очакова знатнiша турецька
флотилiя. Вiн дуже налякався, аж дрижав. Вiн дiстав був приказ виплинути з
очакiвським флотом на допомогу проти козакiв пiд Днiстровий лиман, а вiн
цього не зробив. Цей знатний турок може його зараз за це ув'язнити i до
Царгорода повезти, та якось воно буде. Цього пана придобрить якимсь добрим
словом i бакшишем. Але хто його зна... Треба братись за дiло хитро...
Стрiнувши ©х перед конаком, вiн вклонився перший Iбрагiмовi. Приклавши
праву руку до чола, губ, грудей поклонившись нею до землi, привiтав:
- Салем алейкум!
- Алейкум салем! - вiдповiв Iбрагiм, кланяючись теж.
- Яке велике щастя для мене, мiзерного твого слуги, повiтати перед мо ю
домiвкою такого достойного гостя i славного побiдника джаврiв на
Днiстровiм лиманi. Будь свiтлом мо©х очей та повелителем мо©х думок i
приказуй, чим вашiй свiтлостi можу служити...
- Веди мене, пашо, до сво © домiвки. Непристо©ть так достойним
правовiрним розмовляти в присутностi чернi.
Iбрагiм поглянув на пашу грiзно, а цей волiв краще пiд землю
провалитися. "Пропав я, - подумав, - може, вiн менi вже i шовковий шнурок
привiз вiдразу".
Пiшли мовчки у конак, i паша повiв Iбрагiма у гостинну кiмнату.
- Слава Аллаховi! - сказав Iбрагiм, ввiйшовши сюди. Гостинна кiмната
була пишно прибрана i застелена дорогими турецькими килимами.
- Позволь менi, достойний гостю i великий витязю, позамiтати чолом
порох з того мiсця, на якому зводиш ласкаво сiсти. Твоя побiда над
шайтанами-козаками притьмила сво ю свiтлiстю промiння сонця...
Посiдали зараз на низеньких софах. Iбрагiм дививсь суворо. Паша плеснув
у руки i зараз вiдчинились дверi, i два чорномазi хлопчики внесли на
пiдносi чарки з кавою, солодощi та велику общеську люльку, завбiльшки
церковно© кадильницi з двома бурштиновими чубуками...
- Перше обговоримо дiло, - заговорив суворо Iбрагiм, - а опiсля
гостина.
Паша задрижав, йому здавалося, що шовковий шнурок вже його шию душить.
- Назива ш мене, пашо, витязем з Днiстрового лиману, а я спитаю тебе,
чому не подiлив ти зi мною тi © слави? Ваша милiсть, поступа ш так, що
мусиш стягнути на себе гнiв нашого пана i повелителя падишаха. Вiн, свiтло
свiтлостей, син сонця, пан цiлого свiту, зiрниця i розум усiх правовiрних,
ставля на важких мiсцях свого безмежного царства сво©х урядовцiв не на
те, щоб вони ледачiли i не пильнували свого уряду. Ваша милiсть
поставлений пашею на тiм важнiм мiсцi головно на те, щоб пильнував i не
перепускав шайтанiв-козакiв на море. Перед кiлькома днями вони таки туди
перейшли без перешкоди, а ваша милiсть тодi в гаремi женихався. I ти тодi
веселився, коли Варна горiла i правовiрних мордовано. I тодi ти, ледачий,
не рушився, як приказано тобi вiд мене поспiшати на допомогу пiд лиман. I
коли б флот з Хаджi-бея не був впору наспiв, не були би ми тут сьогоднi
разом сидiли.
Заки його султанський ма стат о тiм тво©м злочинi довiда ться, я iменем
падишаха - бодай би Аллах дав йому тисячу лiт прожити - арештую тебе,
пашо, i везу в Царгород...
Паша, почувши такi грiзнi слова, одну ясну точку бачив у цьому нещастi,
а iменно, що падишах ще того всього не зна , i можна буде вiд бiди
вiдкупитись.
- Я винуватий, ваша милiсть, остiльки, що тодi занедужав i повiрив мо©м
пiдчиненим пере©зду пильнувати, а вони цього не зробили, ще нинi прикажу
©х повiшати.
- Це, однак, не вменшить шкоди, яку понесла Велика Порта Оттоманська
через те недбальство. Обов'язком коменданта наглядати пiдвладних, i
недуга його не виправда . Я мусив аж з Бургаса гнатися, щоб обиду на
невiрних помстити, i сюди трудитися, ваша милiсть, пригадати його
обов'язки. Лагодься, пашо, в дорогу, завтра вранцi вiдплива мо.
- Слава хай буде вашiй милостi, - говорив паша, кланяючись. - Ваше
славне iмення буде виписане пламенними буквами у сьомому небi пророка, а
на землi останеться вiчна дяка вашiй милостi вiд усього мусульманського
свiту.
- Подяка належиться Аллаховi, не менi, але, ваша милiсть, не заговорюй
i будь готовий в дорогу, де тебе жде нагорода в постатi шовкового
шнурочка.
Iбрагiм устав i хотiв вiдходити. Тодi паша заступив йому дорогу i впав
ниць на землю, повзучи до його нiг.
- Не губи мене, ваша милiсть, повiк за тебе молитись буду.
- Молитись - то я сам буду за себе. Молитви негодя©в Аллах не прийма .
Менi того мало, а вашiй милостi грозить шнурок...
Паша став стогнати i дрижав, мов у лихорадцi.
- Я винагороджу всi труди вашо© милостi, лише не губи мене, а рятуй...
я скажу по-нашому: скiльки тво© труди цiну ш?
- Скiльки тво життя варте?
- Тисячу цехiнiв дам зараз, - каже паша, пiдводячи очi вгору.
- Мало ти цiну ш сво життя. Коли воно так мало варте, то кращий для
тебе шнурок. Я цiную його на п'ятнадцять тисяч.
Паша застогнав.
- Не маю стiльки. Моя позицiя тут не така свiтла, якби се здавалося.
- Не говори! Те, що ти рiчно недоплатиш сво©м пiдвладним урядникам
Високо© Порти та жовнiрам, приносить тобi гарний дохiд. Козаки тобi також
досить пiд-платили, заки ти заплющив очi, як перекрадалися...
- Нiчого! Хай мене Аллах вб' , коли брешу...
- То тво дiло, а менi таки п'ятнадцять тисяч давай, коли не хочеш за
кiлька днiв помандрувати до геджени. Ти подумай, що цi грошi не пiдуть для
мене. Треба i великому вiзировi, i султанським достойникам чимало
перекинути, щоб дiло зам'яти. Без бакшишу, як зна ш, у нас нiчого не
робиться.
- Не можу стiльки, - стогнав паша.
- То надiйся шовкового шнурочка. Вiн такий нiжненький, що ши© тобi не
подряпа .
- Змилуйся, не губи мене, дам десять...
- Нi одного менше, я знаю, хто скiльки вартий, знаю наших людей.
- Дам дванадцять...
- Торгу шся, мов за козу на базарi. Або давай зараз, а нi, то тебе беру
на корабель, - говорив потурнак грiзно,
- Аллах, хай буде менi ласкавий, - простогнав паша, встаючи з землi.
Узяв ключ i пiшов до скринi, що тут стояла, i став вибирати грошi з
мiшечками.
Iбрагiм прикликав одного з сво©х людей i приказав по-турецьки
перечислити грошi та винести на корабель.
- Це його милiсть да до Високо© Порти зiбрану дань; берегти менi цього
скарбу добре, - каже Iбрагiм до переодягнених козакiв.
Козак вклонився по-турецькому i мовчки вийшов з грiшми.
- От бачиш, що можеш, - каже Iбрагiм, як козак вiдiйшов. - Коби лише
добра воля. З тими грiшми прийдеться менi легше тво дiло в Царгородi
придавити. Мо слово теж багато заважить. Для твого заспоко ння я подам
звiт, що я тебе на пiдмогу зовсiм не кликав.
Але я ще мушу заслужитися, бо я не хочу остатись на мiсцi, а пiти вище.
Отож, коли тебе не потребую вже вести в Царгород, то я загадав ще одним
дiлом для Високо© Порти прислужитися. Тепер, коли поталанило знищити
козацький флот, хочу доконати решти. Знаю вiд бранцiв, що на Варну пiшли
майже всi козацькi сили. На Сiчi осталось трохи. Тепер найкраща пора пiти
Днiпровим лиманом на Сiч i задавити решту. До помочi прикличу татар.
Висилаю зараз гiнця до перекопського мурзи, щоб зiбрав усi сили, якi ма ,
i йшов до мене . А коли Аллах допоможе менi у цьому благородному дiлi, -
потурнак пiдвiв очi вгору i так завернув, що аж бiлки попiдходили, - тодi
не мине мене ласка падишаха i вiзирство.
Паша дививсь на нього з великою злiстю i побажав йому зломання ши© на
першому ступнi.
- Тепер слухай мене, пашо! Давай менi всi тво©, судна, якi ма ш, пiд
мо© прикази. Менi треба бiльшо© сили на кожний припадок... Козаки
множаться, мов саранча, i не знаю, скiльки ©х тепер на Сiчi може бути...
- Я, ваша милiсть, суден дати не можу, без приказу з Царгорода...
- Нi? - крикнув люто потурнак. - Так, добре. Я завертаю до Царгорода,
як задумав перше, але i тебе повезу в кайданах.
- А мо© грошi?
- Чи тобi заложило, що не чув, що тi грошi - то дань, яку ти для
Велико© Порти зiбрав i вiдсила ш? Я говорив голосно до мого пiдчиненого, i
вiн це засвiдку , де буде треба, коли б тобi захотiлось мене оклеветати.
Ти не з дурним гра ш...
Паша побачив, що цього диявола не перехитрить.
- Хай станеться воля Аллаха, бери, ваша милiсть, судна, яких тобi
треба...
- От бачиш! Та цього мало. На суднах щоб була гармата, мунiцiя i добра
обслуга... Усе ма бути ще сьогоднi готове до вiдпливу, завтра дуже рано
руша мо. Прикажи поспускати поперечнi ланцюги з води, щоб завтра не
гаятись...
- Там ланцюгiв нема...
- Так?! То ти навiть i цього не зробив, що з Царгорода строго було
наказано? Вибачай, але таке недбальство мусить бути окремо покаране.
Докинь, серце, ще п'ять тисяч, а то нiчого з того не буде... Ти, певно,
ланцюги попродав, бо я знаю, що вони тут були.
- Пропав я, - застогнав паша, - тепер-то вже менше маю, Як убогий
дервiш...
- Ти ще доробишся. Краще бути на часок убогим, мов дервiш, чим
повиснути. Давай грошi...
Паша пiшов до скринi хитаючись, мов п'яний; грошi перебрав потурнак i
сховав при собi.
- Тепер, коли ми знову приятелями, так звели принести свiжо© кави i
чубук. Тепер погостимось.
"А щоб ти подавився тi ю кавою, щоб тобi внутренностi спалила", -
проклинав паша в душi, плескаючи в долонi на службу.
Потурнак курив чубук i попивав каву.
"То розбiйник, шайтан, гiявр, щоб тебе огонь геджени спалив за життя,
щоб тебе чорт узяв у тiм походi, щоб ти пророка не побачив, щоб тебе
козаки на кiл посадили, щоб перед тобою райськi ворота нiколи не
вiдчинилися! Шельма, обдер мене зi шкiри. Вiн, либонь, з султанського
двора, бо лише вони так знають лупити", - думав собi паша.
- Ваша милiсть зводять менi посвiдчити на письмi, що я видав судна на
ваш приказ.
- Дiстанеш. До побачення! Вступлю до тебе, вертаючи з походу, i привезу
тобi в подарунок який десяток здорових бранцiв...
- Ваша милiсть не зволили заночувати пiд кришею свого невольника?
- Нi. У вашо© милостi надто м'яко i вигiдно, боюсь, щоб не заспати...
впрочiм, ватажок повинен ночувати мiж сво©м вiйськом. Прощай...
Паша вивiв його з почестю i поклонами до ворiт конаку.
Потiм прикликав сво©х пiдручних i видав ©м потрiбнi прикази.
Коли вже був сам, вдарив себе рукою по лобу i каже:
- От дурень з мене! Нащо було давати грошi зараз? Вiн, певно, з цього
походу не верне i в'язи собi скрутить. - Паша бажав йому цього з цiлого
серця.
По виданню приказiв Iбрагiм став отаманом Очакiвського флоту.
Ввiйшов на корабель i стрiвся зараз з Сагайдачним, та розповiв йому
все. Сагайдачний не мiг з дива вийти над проворнiстю потурнака.
- Це, безперечно, тво золото, - каже Сагайдачний.
- Так, воно менi потрiбне. Завезу на Сiч i окуплюся козакам, щоб менi
простили. Двадцять тисяч турецьких золотих цехiнiв - то вже гостинець
гарний.
- Ти вже окупився тим, що зробив для козацтва дотепер.
- Очакiвський флот тепер, отамане, пiд мо ю владою. У лиманi я все
потоплю, мов котенят. Тобi, отамане, не можна поки що на помiст
показуватися. Ти лише, як смеркнеться, пiшли тихцем, щоб вночi перейшли
попiд Очакiв, поки ми тут дорогу з пристанi загатили. Ланцюгiв нема. За це
заплатив менi паша окремо п'ять тисяч.
Пiзно внiч поплив з отаманського корабля Марко Жмайло, як наказний вiд
отамана до козацьких суден. Вони мали переплисти зараз, поплисти в лиман,
i там ховатися, поки не надпливуть очакiвськi судна та не застрягнуть на
мiлинi. Тодi Жмайло мав на них з козаками наскочити i вибити усiх, а судна
пiдпалити.
Вночi перекрались козацькi судна так тихесенько, що в Очаковi нiхто
цього не помiтив.
В каютi отамана сидiв потурнак i важко задумався.
- Ти, отамане, приляж та проспися. Я буду пильнувати, мене i так сон не
береться.
- Тобi би теж вiдпочити, бо ти менше спав, як я, а удесятеро стiльки
робив. В рiшучу хвилю ти охлянеш зовсiм.
- Я не засну. В менi якесь таке твориться, що я цього i висказати не в
силi. Мою душу якийсь несупокiй огорта . Сам не знаю чому. Я його вiдганяю
вiд себе як можу...
- Заспокойся, ти поводишся так, що козацтво мусить тобi вiд серця
простити лише за те одне, що ти дотепер зробив. Ти подумай, що Очакiвський
флот вже пропав. Очакiв останеться без флоту. Тепер можна буде Очакiв
легенькою рукою взяти i зробити там другу Варну. Коли паша довiда ться, як
хитро ти його одурив, то, певно, сказиться. Така помста над турками
повинна тебе заспоко©ти i вдоволити...
- Моя совiсть не зараз ще заспоко©ться. Я в десятiй частi не
висповiдався перед тобою з мо©х грiхiв. Вони дуже тяжкi.
- Зна ш, Iбрагiме, що не без цього, що провидiння нарошно спрямувало
тво© кроки туди, кудою ти пiшов. Нiде правди дiти, що коли б не ти, ми всi
пiд Варною були б пропали. I нинi, хто не спочив би на днi моря, стогнав
би вже в турецькiй неволi. Коли б ти був не побiсурменився, не навчився
турецьких звича©в i мови, не узяв би торбу очакiвського пашi. А коли
Господь вибрав тебе на сповнення сво © свято© волi, то вiн тебе i
простить, i ти знову будеш добрим козаком i не раз обороняти будеш
батькiвську вiру.
- Спасибi, отамане, за цi слова вiдради. Вони, мов цiлюща вода, гоять
рани мо © душi.
Потурнак узяв руку Сагайдачного i крiпко поцiлував. Сагайдачний почув
на сво©й руцi сльозу.
- Коли мене козацтво простить, я зараз пiду у Ки©в висповiдатися. Там,
у Ки во-Печерськiй лаврi, при мощах святих угодникiв божих шукатиму
заспоко ння i прощення мо©х грiхiв, там i до смертi покутувати буду.
- Не треба тобi i у Ки©в за цим ходити. У нас на Сiчi своя церква i
сво© попи, люде розумнi i благочестивi.
- Невже ж ? - каже врадований Iбрагiм, начеб йому хто вiдкрите небо
показав. - Вiдколи ж воно так?
- Недавно. Щойно минулого року церкву ми поставили i свою сiчову
парахвiю завели...
- Догадуюся, що се твоя робота, отамане.
- Моя не моя, я церкви побудувати не годен.
- Воно так говориться, зна ш, як говориться: Caesar pontem fecit (цезар
збудував мiст), хоч вiн й одного кiлка там не затесав.
- Чоловiче, - каже здивований Сагайдачний, - ти мене цiкавиш, хто ти?
Звiдкiля ти латину зна ш? У якiй школi ти вчився?
- Там, де й ти, пане Конашевичу. Я тебе знаю з Острозько© школи. Хiба
що я вчився вище вiд тебе, бо я туди раньше прийшов i раньше вийшов. Як ти
зачав, то я кiнчив.
- Скажи ж менi тво iмення...
- Називай мене Iваном, коли ласка, далi поки що не скажу, коли ти мене
не пiзнав. Я ще непевний сього, чи запорожцi мене не покарають, як Юду i
Ка©на в однiй особi, а тодi п'ятно з мого iмення могло б i мiй рiд
споганити... I що ж з сього, що я вчора каявся, а нинi то я знову згрiшив,
прославляючи перед сим болваном пашею iм'я Магомета i Аллаха...
- Се було не з серця, а так собi ради хитрощiв, для добра других а се
вже не грiх.
- Я се зробив останнiй раз...
- Не говори! Прийде ще не раз таке, що треба буде галайкнути. Ми самою
Варною дiла з турками не покiнчили... Тiльки я не можу собi нi раз
нагадати, чи я тебе в Острозi знав...
- Я тобi опiсля нагадаю, а тепер не можу...
Сагайдачний бiльш не допитувався, хоч ще довго балакали. Сагайдачний
таки задрiмав, а Iван вийшов на помiст i тут поклався, лелiючи рожевi
надi©, що грiхи будуть йому прощенi.
Як лише стало свiтати, потурнак вже був на ногах i видавав голосно
прикази. То був знову суворий, гордий турецький старшина, для якого жартiв
не було. Прикликав до себе на помiст до свого боку одного очакiвського
бiм-башу на свого прибiчного.
Тепер вийшли з пристанi всi галери. Очакiвським суднам приказав плисти
передом.
Коли вже було далеко вiд Очакова, Iван прикликав на помiст
Сагайдачного.
Бiм-баша, побачивши Сагайдачного, озбро ного, та ще з булавою в руцi, в
козацькiй шапцi - чалми вiн нiяк не хотiв надягати, скочив наляканий,
начеб самого чорта побачив.
- Ваша милiсть! Що цей джавр тут робить? Коли вiн бранець, то чому ж
при збро©?
- Заспокойся. Се козацький отаман цiлого того флоту, а ти мiж
козаками... у гостях...
- Так то була зрада! - крикнув бiм-баша i скочив з кинджалом на
Сагайдачного, та Iван схопив його за руку i стиснув так, що кинджал з руки
випав на помiст.
- Зв'яжiть його, хлоп'ята, i причепiть до щогли його власним тюрбаном,
щоб краще усе бачив...
Зараз прискочило кiлька переодягнених козакiв i присилили бiм-башу до
щогли.
- Ти назвав се зрадою, - каже Iван, - та се не була зрада, лише во ннi
хитрощi, на якi дав взятися твiй дурний паша. Незадовго ти ще побачиш, як
очакiвськi кораблi один по другiм пiдуть з димом. З мого боку, се була
також моя особиста помста над вами, турками, за мо© терпiння i муки у
вашiй неволi, за те, що ви мене збусурменили. Я мусив вам вiдплатити за
те, що я мусив вчитися вашого собачого язика, ти, вашмосць, не хвилюйся i
про себе не бiйся. Ось бачиш сей човен, що до нашо© галери причеплений i,