Чайковський А.. Сагайдачний

Змiркував це i Пшилуцький i каже пiвголосом:
- Цi два панове - то запорожцi. Вони оба доброхiть пiшли нам
товаришувати в тiй небезпечнiй дорозi. - А далi додав жартом: - А пан
Конашевич цiлу дорогу свариться зi мною, чого Польща зупиня козакiв
набiгати на невiрних, чого нашi гетьмани i наш сейм посила безвпинно на
Сiч заборони i грiзнi унiверсали...
- Пан Конашевич ма повну рацiю, - говорив один з викуплених, пан
Строжелецький. - То свята правда. Замiсть перепинювати в тiм святiм дiлi,
©м би треба всiма силами пособляти, а тодi було б краще нам всiм жити.
- Спасибi вашмосцi! - каже Сагайдачний, простягаючи до нього руку. -
Такi слова чую перший раз вiд польського шляхтича.
- Були такi, що погнiвались на смерть за мо© резони. На погибель тим
шляхетським ледарям, неробам, у котрих стiльки мудростi, що повний живiт i
розкiшне життя, котрi лиш за тим дивляться, щоб з свого хлопа-пiдданця
послiдню каплю кровi виссати, а все тiльки для сво©х розкошiв i вигоди - а
такi, як вашмосць, щоб на каменi родились. А тодi Польща, наша спiльна
мати, стане могутньою державою, а ледачий турок перед нами дрижати буде.
Усi визволеннi були то© само© думки. Вони мали нагоду в часi сво ©
неволi придивитись усьому гаразд. Туркiв i татар вони ненавидiли вiд
серця.
- Вашмосць, ще усiх тих панiв в козацтво звербу ш... - каже, смiючись,
пан Пшилуцький, - але жарт набiк, та ви, мосцi панове, не виговорiться
часом, що вони запорожцi, бо татари пiрвали б у куски, i нам попри це
дiсталось би...
- Так довго мовчiть, поки поза Перекоп не переберемось, а там вже ©х
нiчого нам боятися, - докинув Сагайдачний.
Як тiльки визволенцям нагадали за Перекоп, то всi заявили бажання
чимшвидше з Криму вибратись, де стiльки лиха натерпiлись, та ще й тепер не
почували себе зовсiм безпечними. То© само© думки були усi.
Сагайдачний пiшов до запорожцiв, подбав про все, чого ©м було треба, i
шепнув, щоб були назавтра раненько готовi в дорогу. Цю нiч треба було тут
переночувати. Сагайдачний пiшов з Iскрою ще раз роздивитися по городу.
Та вони помiркували, що на них стали звертати сво око турецькi заптi©.
Iскра взяв зараз Сагайдачного пiд руку i завернув у господу.
- Ми вже пiд оком заптi©в. Вертаймо, а то як попадемо ©м в руки, то це
дорого буде нам коштувати.
Завчасно полягали спати, а раненько побудив Сагайдачний усiх.
Розплатились, купили ще п'ятеро коней з сiдлами i по©хали. В городi було
ще тихо i пусто, i нiхто за ними не дивився.
Вертали тою самою дорогою. Сагайдачний придивлявся пильно до околицi
так, як першого разу.
В Перекопi треба було знову поклонитися мурзi. Вiн дуже зрадiв,
побачивши знайомих, жалував ©х горювання в неволi, а вже панну Анну то
трохи не з'©в очима.
- Всього того би не було, коли б Польща сих шайтанiв-козакiв знищила,
бо вони у всьому винуватi. Вони зачiпають нас, татар, а ми вiдплачу мося
за нашу кривду.
- Ми постара мося розбити Сiч, - говорив врочисто Iскра, кладучи руку
на серце.
- Старайтеся, а ми вам поможемо, ©х всiх переведемо у сирiвцях до Кафи,
на базар... Вже, як ви вiд'©хали, прийшла сюди вiстка, що тi розбишаки нам
на Очакiв напали i пограбили його, то зухвальство. Особливе говорили про
якогось Сагайдачного. То ма бути олицетворений шайтан... А щоб його огонь
геджени спалив. От коли б я його пiймав в сво© руки... Вiн i пiд Варною
нако©в нам багато лиха...
- Як вiн був пiд Варною, то там, певно, i загинув, коли вiйська
падишаха козакiв розгромили, як ми це чули з уст вашо© милостi. В такiм
разi вiн не мiг бути пiд Очаковом, - каже Сагайдачний.
- Вiн один мiг втекти i тепер помстився...
Поляки збентежилися, почувши таке, бо Сагайдачний був мiж ними. Всi
мимоволi на нього оглянулися. Тодi Сагайдачний каже до Iскри:
- Перекажи його милостi, що я Сагайдачного знаю лично i обiцяю
доставити його живого. Лише поспитай, скiльки я за нього дiстану.
Iскра переповiв це мурзi, через що вiдразу затерлося збентеження у
полякiв. Мурза дуже зрадiв:
- Невже ж ти його зна ш?
- Так, знаю добре, i вiн менi, певно, повiрить. Зайду його хитрощами,
що i нестямиться, як по©де в Перекоп... На це даю мо лицарське слово...
Лише я би рад знати, як високо, ваша милiсть, його цiну ш.
- За нього дам тисячу цехiнiв, - каже мурза.
- Ваша милiсть, замало його цiну ш. Але грошей я не вiзьму, а зроблю се
для приязнi вашо© милостi до мене. Вона менi бiльше варта, чим усi скарби
Криму.
Сагайдачний поклав руку на серце i пiдвiв очi вгору. Це дуже подобалось
мурзi. Вiн простягнув Сагайдачному руку. Мурза подумав собi, що коли б вiн
справдi дiстав в сво© руки того козацького шайтана i повiв його хановi,
тодi вiн пiде в ласцi дуже високо...
- За те, вашмосць, будь певний мо © ласки, i можеш хоч би щоднини
©здити свобiдно з викупом у Крим за бранцями, а нiяко© перепони тобi не
буде.
Усiм хотiлось смiятися з такого жарту Сагайдачного.
На прощання не обiйшлось знову без бакшишу, а мурза подарував
Сагайдачному коня.
Коли вже були за Перекопом, Пшилуцький каже:
- Що собi, вашмосць, думав, обiцяючи таке тому засаленому мурзi?
- Те що казав, так i думав. Я приведу самого себе до нього, як прийду
сюди з козацтвом. Тодi сiпну його за ту миршаву борiдку i скажу: "Ось ма ш
живого Сагайдачного, пiзнай мене".
- Невже ж справдi козаки задумують напасти на Крим?
- А як вашмосцi здавалося? Хiба ж я товкся сюди i наражав на небезпеку
сво життя для само© дитячо© цiкавостi, для того, щоб дивитися на людське
горе, щоб дати рiзати собi душу ©хнiм плачем. Дивись, вашмосць, ось у мене
цiла дорога в кишенi.
Сагайдачний вийняв папiр i показав нарис дороги, якою ©хали, з
намiченими мiсцевостями, горами, рiчками i нарис розположення Кафи та
пристанi над морем.
- Коли ж вашмосць це робив?
- Тодi, як ви на мене не дивились. Дещо рисував з пам'ятi. Я навчивсь
запам'ятовувати подробицi, котрi бачив.
Ляхи не могли з дива вийти. Панна Анна не могла вiд нього очей
вiдвернути. Вона старалася все поруч з ним ©хати i радо з ним розмовляла.
Старша ©© товаришка панi Дзюбiнська кiлька разiв упоминала ©й, що це
для панни непристойно так поуфало поводитись з чужим чоловiком та ще з
козаком. Та це нiчого не помагало, панна лише плечима здвигала:
- Але то лицар, якого я ще не бачила...
Усю дорогу ночували в степу. Час був дуже гарячий. Трава в степу
висохла. Треба було осторожно з вогнем поводитися. Сагайдачний з Iскрою
проводили тiй валцi. Вони вибирали на нiчлiг i посто© мiсця над водою, де
було доволi зелено© пашi.
Сагайдачний дiлив усiх на партi©, котрi мали вночi сторожити. Для жiнок
розiп'яли шатро, всi iншi спали на травi на кожухах.
Саме пере©здили околицi, де ногайцi випасали сво© стада коней.
Частенько стрiчали по кiлька татарських конюхiв, котрi боялися озбро них
людей чiпати. Але вночi треба було пильнуватися i коней держати на
припонах.
Пригода з татарами трапилась ©м зараз при третiм нiчлiгу. Шляхтич, що
мав сторожити, утомлений денною спекою, не видержав i заснув.
Татари пiдкралися пiд обоз, повiдпинали коней та втекли в степ.
В обозi почувся тупiт втiкаючих. Сагайдачний схопився перший, за ним -
Iскра. Вони зараз пiзнали, в чому дiло, що ©х пiдiйшли непроханi гостi.
- Гей! Де вартовий? Нам вкрали коней...
А вартовий спав, мов неживий у тяжкiй замороцi.
Сагайдачний копнув його ногою з досади.
- Вашмосць, спиш? Тепер пiдемо пiшки, а ти нестимеш нашi клунки... От
вартовий, матерi тво©й ковiнька! Коли б менi таке козак зробив, я б його
приказав розстрiляти... Тьфу! А то - баба, перина! - Сагайдачний став далi
лаяти шпетними словами. Шляхтич пiдвiвся з землi i дививсь заспаними
очима, не розумiючи, що з ним.
На те прибiг Пшилуцький.
- Не гримай на нього, вашмосць, вiн зачадiв вiд спеки, ще за дня
жалувався, що йому голова болить...
- То чому менi того не сказав? Я був би кого другого поставив. Тепер,
як наших коней не вiдшука мо, то треба буде татарам забрати силою або
вкрасти... Добре, що хоч сiдла нам лишилися. Але наш поворот дуже через це
припiзниться. - В обозi настала метушня. Кожний проклинав i лаяв злодi©в.
х бралась розпука, коли подумали, що серед тако© спеки треба буде стiльки
дороги волочитись пiшки...
Сагайдачний, покинувши ляхiв, став нараджуватися з Iскрою i
запорожцями. В обозi осталось всього четверо коней...
Стало на тiм, що як лише розвиднi ться, пiде Iскра з двома товаришами
за слiдом. Треба було конечно коней вiдшукати або роздобути.
Вже не спали до рана. Пшилуцький сам сердився на шляхтича, другi
докоряли йому теж, що через нього втратили найменше один день дороги, а
коли коней не роздобудуть, то й цiлий тиждень.
Як лише розвиднiлося, по©хав Iскра з козаками слiдом i пропав у степу.
Всi були в лихiм настрою духа. Посiдали мовчки. А тим часом заносилось
на дуже гарячу днину, бо на небi не було нi одного облачка... Сонце
пiднялось на обрi© i страшно жарило. Жiнки скрилися пiд шатро.
Козаки полягали на кожухах i куняли. Шляхтичi проходжались мовчки.
Сагайдачний сидiв на сiдлi i курив люльку. Одна Анна не втратила
бадьоростi.
- Чого ви всi понадувались, мов сови в полудне? I що ж такого страшного
сталося? Ми вже не таке переживали. Перебудемо i це. Я вам кажу, що пан
Кона-шевич видума щось таке, що нiкому би i не приснилося, i все буде
гаразд. - Вона поглянула на Сагайдачного i заспiвала пiсеньку, та пiшла у
траву квiтки збирати.
- Панночко, - говорив Сагайдачний, - дайте-но спокiй сiй роботi по
травi, а то ще гадюку замiсть квiтки знайдете, а тодi нема для вас
порятунку. Ви степу не зна те i не прочува те, як тут всюди небезпека
кри ться. Наста спека, i гадюка тодi дуже злюча бува . Не можна вам i на
травi сiдати. Коли утомились, так сiдайте на сiдло або ось на розстелений
овечий кожух, гадюка до овечого кожуха не пiде...
Анна поглянула ласкаво на Сагайдачного i каже:
- Спасибi за осторогу, але спiвати менi можна? Пiснею чей же гадюки не
прикличу?
Сагайдачний усмiхнувся:
- Спiвайте здоровi! Хiба би мiж степовими гадюками був який зачарований
царевич, так як у казцi говориться. Отодi вiн, певно, на вашу любу
пiсеньку зва-биться, вiдзиска свою прежню постать, ну i тодi запрошуйте
нас всiх на весiлля.
- Спасибi за царевича, - каже Анна, кланяючись, - зависокi пороги на
мо© ноги.
Тепер заспiвала Анна сво©м срiбним голоском укра©нську пiсеньку, аж
степова птиця у травi замовкла.
Сагайдачний узяв рушницю на плече i каже до Пшилуцького:
- Я ненадовго вiдходжу. Коли б що поганого трапилось, так дайте менi
знати стрiлом.
Сагайдачний пiшов у степ i за хвилю пропав у травi. Нараз залунав з
того боку стрiл. Подорожнi посхапувалися i не знали, що це значить, а Анна
каже:
- Та чого ви налякались? То пан Конашевич, певно, щось сполював...
В обозi лишився ще один кiнь. Анна побiгла i видряпалась на нього,
стала ногами на хребтi i стала розглядати околицю. А далi сплеснула руками
i вже була на землi.
- Пан Конашевич верта ться, - каже схвильована i задихана.
Вiн вертав, справдi таскаючи на плечах убитого оленя.
- Нуте, хлоп'ята, - каже до запорожцiв, - розведiть огонь, будемо обiд
варити...
Принiс оленя i кинув на землю. Анна була дуже з цього рада, бiгала
довкруги i плескала в долонi.
- Не казала ж я, що пан Конашевич не дасть нам загинути?
Козаки стали оленя патрошити, принесли в казанах води з потiчка i
розвели вогонь.
Незадовго варилася в казанi юшка з кашею i пеклись на вогнi куски
м'яса. Розходилася люба воня печеного м'яса, аж слина в ротi збиралася.
За достатньою ©дою всi повеселiшали. Завелась балачка, i стали собi з
цiло© пригоди жартувати.
- Пан Iскрицький повинен би вже вернути, вже бiльше чотири години, як
по©хав.
- Так не можна казати, - каже Сагайдачний, - ми не зна мо, як далеко
йому прийдеться ©хати, тiльки я того певний, що вiн надармо не по©хав.
А тим часом Iскра, знаючи добре степ, ©хав за слiдом в травi, не
зупиняючись. Вiн поспiшав, щоб тим часом, як сонце пригрi , столочена
трава не пiднялась.
Сонце вийшло високо i дуже грiло. Конi попрiли i знемоглись, будилась
степова муха i дуже до них присiкалась...
Аж побачили, що в одному мiсцi хвилювалася трава. Там пасся табунець
коней. Козацькi конi заiржали, а тамтi стали вiдзиватися. За тими стали
показуватися кiнчастi татарськi шапки. Iскра по©хав до них прямо. Йому
назустрiч вийшло кiльканадцять татарських конюхiв, обiдраних i напiвголих.
Вони зараз обступили козакiв довкола. У них не було жодно© збро©, окрiм
ломак.
- Чи не забiгли тут часом нашi конi? - пита Iскра по-татарськи.
- А скiльки тих коней було?
- Ти не питай, скiльки, а одвiчай, про що я тебе питаю!
- А коли б забiгли, то що?
- То панськi конi, а пани дадуть вам викуп, скiльки захочете.
- А тi пани де?
- Там, де ви в них коней вкрали, - каже смiючись Iскра. - Ви - гiльта©.
Але добре ви зробили, бо пани заплатять золотом. Нам це байдуже. Приказали
нам панiв з Криму супроводжувати, так ми i робимо, це наше дiло.
- А де ж це золото?
- Та годi ж менi було з собою золото везти, як я не знав, чи вас
стрiну. Скiльки вас тут вкупi?
- Бiльш шiстдесят люда...
- А мо©х панiв лише п'ятеро, i нас тро . Пiшлiть з нами яких сорок
люда, або хоч i всi ходiть. Приведiть коней з собою, а звiдтам вернетеся з
грiшми. Це лiпше для вас як конi, бо золота вовк не буде ©сти.
Татари стали нараджуватися помiж собою i так порадились, що п'ятдесят
©х по©де з кiньми за Iскрою.
Вони його нi раз не пiдозрювали, бо по-татарськи так говорив, начеб мiж
ними довго жив.
Посiдали на коней i цiлою юрбою по©хали за козаками.
- Чому ж ви i наших коней не забрали?
- Ти мудрий, але i ми не дурнi. Перш вiзьмемо викуп, опiсля ви при©дете
за кiньми.
- Тi шельми щось недоброго замишляють, - каже Iскра до запорожцiв. -
Держiться осторожно.
Iскра вирядив одного козака, щоб ©хав передом та показував дорогу. З
другим полишився позаду, пiдганяючи конюхiв до поспiху...
- Зна ш, батьку, що я пiдслухав? - каже козак до Iскри. - Тi гiльта©,
не догадуючись, що я ©х розумiю, говорили так мiж собою: "Вiзьмемо усiх в
пута, та в ясир, а що при них знайдемо, то наше"...
- От i добре, - каже Iскра, - будемо мати трохи втiхи. Сагайдачний з
запорожцями дасть ©м раду. I ляхи без дiла сидiти не будуть, а Антошко з
сво©м цапиним лобом якраз добрий до такого бою.
Вже було геть з пiвдня, як чуйне ухо Сагайдачного зачуло тупiт коней.
Сагайдачний присiв до землi i надслухував.
- Мосцi пани! Не завадить оглянути порох на пiстолетах, та шаблю пiд
рукою мати. Лише прошу не вихапуйтеся наперед, а дивiться, що я робитиму.
А ви, хлопцi, вiзьмiть у руки по дрючковi, з оцих, що казани на них
висiли, та й менi дайте якого пригожого цiпка.
Незадовго захвилювала степова трава i стали показуватися зразу кiнчастi
татарськi шапки, а вiдтак i ©здцi. Козак, що ©хав напередi, почвалував
щосили до сво©х. Татари стали за ним кричати i пустились здоганяти, та вiн
©х випередив.
- Отамане! П'ятдесят татарських конокрадiв iде за викупом...
- А коней наших ведуть?
- Не хотiли, чортовi сини. Перш, кажуть, грошi, а потiм за кiньми
посилай...
- Вашмосцi, ма те яку скриньку, так давайте сюди, а ти, вашмосць, що
зна ш татарську мову, скажи ©м, що окуп вже для них приладжений, хай зараз
подiляться тим на наших очах, щоб нiкому не було кривди. Скажи, що на
кожного випаде по п'ять золотих.
Зараз над'©хали татари. Побачивши таку юрбу напiвголих дикунiв, можна
було справдi налякатися. Вони були без сорочок. Тiло осмалене вiд сонця,
мов у циган. Вони сидiли на конях без сiдел, а замiсть збро© держали
ломаки в руках.
Панi Дзюбiнська налякалась дуже i ломила руки в розпуцi. Анна дрижала
теж, але показувала бадьору i потiшала свою старшу товаришку. Вона була
певна того, що пан Конашевич дасть собi з ними раду.
Товмач-шляхтич, показуючи на скриньку, говорив так, як його Сагайдачний
навчив.
Татари позiскакували з коней i обступили скриньку так, як голоднi
поросята принесене корито з кормом. Брали собi скриньку з рук, через що
повстала велика метушня.
Тодi Конашевич дав знак сво©м козакам i вони всi, мов яструби, впали на
юрбу з колами i стали з усi © сили бити.
- Держiть коней, щоб не розбiгались, - кричав Сагайдачний.
Татари не сподiвалися такого прийняття, збилися в купу i стали кричати.
Козаки з панами били по лобах, аж черепи трiскали.
Iскра ловив коней i зв'язував докупи.
Антошко храбрував i цiпком, i сво©м твердим лобом. Котрого татарина
штовхнув, то вже не встояв на ногах.
Анна, дивлячись на це, сердечне смiялась i показувала сво©й подрузi
Антошка. Вiн, що розбiжиться i вдарить, а татарин лише руки розведе i паде
на землю.
Метушня тривала недовго. Тi татари, що вцiлiли, втiкали в степ i
ховалися в траву. До коней не було приступу, бо Iскра з козаками грозив
рушницею.
Усi дуже знемоглись, сливе дух переводили.
Анна приступила з сiяючим з радостi лицем до Сагайдачного:
- Дяку мо пану Конашевичевi, як нашому спасителевi. Я все була певна,
що вашмосць не дасть нам загинути...
Конашевич не вiдповiв нiчого, лише подякував головою за привiт.
- Iване! - гукав Сагайдачний до Iскри. - А скiльки коней пiймав?
- Буде з тридцять...
- Добра замiна, - каже Сагайдачний, - щось так, як би за одного три. А
того окупу, який ©м дiстався, вистане на цiлий рiк. Тепер, мосця панна, -
каже до Анни, - прошу потрудитись зi мною, вибери собi коня, якого
хочеш...
Анна покраснiла, мов вишня, i пiшла з Сагайдачним до татарських коней.
- Коли панна Анна на конях не зна ться, то позволь, що я сам виберу.
Татарськi конi такi витривалi, що за©деш на ньому до само© Польщi...
- Я дуже дякую пану Конашевичу за такий подарунок, але я на конях не
знаюся... - Вона подала йому руки i поглянула ласкаво у вiчi.
Козаки i шляхта пiшли й собi коней оглядати, та лиш язиками цмокали.
Вони були дуже гарнi i сильнi степовики, то© само© породи, як тi, на яких
татари аж на Венгрiю забiгали. Сагайдачний вибрав для Анни коника, мов
мальованого, у нього була гарна невелика голова з буйною гривою. Шия - мов
у лебедя. Очi блистiли вогнем i розумом, широкi груди i такi ж гарнi ноги.
За ним волочився гарний довгий хвiст. На чолi пишалась бiла стрiлка, а так
само усi чотири ноги були над копитами бiлi.
- Та то, моспане, араб чисто© кровi, - говорив з захопленням пан
Пшилуцький,-на нього хiба цiни нема . Панно Анно, кажу вашмосцi, що то
королiвський дар... Подякуй...
Анна запаленiла ще дужче i подякувала. Вiдтак приблизилася до коня i
стала його гладити по ши©. Коник обнюшив ©© i став потирати сво©м лобом до
©© плеча.
- От вже i приязнь завелась, - говорили шляхтичi. - Вiн зда ться вже
у©жджений.
- Берiть, люде добрi, по коневi i сiдайте. Ми тут довго попасати не
будемо. Та голота готова зiбрати бiльше гiльта©в i на нас напасти... Ти,
Iване, йди до вогнища, там ще дещо для вас лишилося печеного...
- Га, га! А ви звiдкiля м'ясо взяли? Ми такi голоднi, мов вовки...
За хвилю конi були осiдланi i нав'юченi. Пустилися в дальшу дорогу.
Анна сидiла на сво му буланику, котрий показався спокiйним, мов дитина, i
у©ждженим. Вона держалася все при боцi Сагайдачного i радо з ним
розмовляла.
Поки сонце зайшло, про©хали великий шмат дороги. Стали на нiчлiг. Небо
палало вiд заходу рожевим свiтлом, денна птиця замовкала. Усе спiшило на
нiчлiг. Журавлi летiли довгими ключами до сво©х гнiзд. Десь далеко почувся
в болотi хор жаб. Степ виглядав так, начеб нiчнi працьовики мiняли денних
в якiйсь великiй робiтнi. На землю насiдала густа роса.
Козаки назбирали сухо© трави i розвели вогонь. Сагайдачний повидiлював
сторожу на нiч, по дво в одну чергу. Для жiнок розiп'яли шатро.
На другий день десь з полудня зблизились до одного днiпрового рукава,
що переплива дикi поля, i натрапили на козацьку редуту. Здалеку видно
було на обрi© високий стовп, начеб з бузьковим гнiздом на вершку.
- Слава Богу, - каже Сагайдачний, - ми вже мiж сво©ми.
- Що це за стовп такий? - питають шляхтичi.
- Це козацька фiгура. Це стовп з драбиною, а на ньому бочка з смолою.
Коли наближа ться небезпека вiд орди, то цю бочку запалюють, а з того
хрещений народ зна , що небезпека близька. За цим знаком запалюють другий
i третiй, i так народ або хова ться, або втiка , або ста до оборони.
- А хто ж ©х запалю ?
- Така фiгура сто©ть посеред редути, котро© козаки пильнують, ©х тут
багато на Запорожжi. Ми зараз будемо в такiй редутi мiж сво©ми, i там ми
переночу мо. Ми цi © ночi добре проспимось, бо там вже буде кому нас
сторожити i про ©жу для нас подбають.
- Я не знав, що у вас така гарна органiзацiя.
- Приглядайся, вашмосць, до всього добре, уважно, та розкажи опiсля
сво©м землякам. Може, вашмосць знайдеш у Польщi послух, та на нас стануть
iншим оком дивитись, як досi.
- Буду старатися усiма силами все направити, де вам зроблено кривду
наклепами. Дай Боже, щоб я зробив добрий початок. На кожний спосiб, я,
пам'ятаючи на те, що козаки для мене зробили, буду для вас другом i
приятелем, i нiколи вам того не забуду. Я довжний вам вдячнiсть. Не боюся,
щоб наша дружба, зав'язана серед таких незвичайних обставин, коли-небудь
розiрвалась.
Пшилуцький подав Сагайдачному руку.
Наблизились до редути. На стовпi бiля бочки сидiв сторожний козак i
зорив по степу. Здалека видно було вал, а усерединi стирчала криша куреня,
з якого справдi йшов прямою пасмугою вгору дим.
Переднi козаки з валки пiд'©хали i звiстили залогу, що йде до них
валка, котру веде Сагайдачний, що якраз верта з Криму з кiлькома ляхами.
З ними двi ляшки, що ©х з татарсько© неволi викуплено.
Козаки в редутi знали Сагайдачного i були радi такому гостевi.
Сагайдачний поки в'©хав у ворота, об'©хав редуту довкруги.
- Здоровi були, панове товариство! Чи приймете подорожнiх з далекого
свiту?
- Радо прийма мо та у хату просимо.
- Хто у вас ватажком?
- Се я, Семен Бульба...
- А, здоров, товаришу. Ти, либонь, iз чубiвцiв будеш?
- Справдi, з чубiвцiв. Ми враз на Сiч мандрували...
- Ну, коли так, то скажи, як тобi подоба ться оця редута i хто ©©
ставив?
- Вона менi зовсiм не подоба ться, а ставив ©© якийсь великий дурень.
- От зараз пiзнати птицю по пiр'ю, та з якого гнiзда вона вийшла, -
говорив урадуваний Сагайдачний, бо йому зараз видалась редута "пса варта".
- Ти довго тут отаману ш?
- Не бiльше двох недiль, як я прийшов сюди на змiну iз Сiчi. Не було
часу нi змiнити, нi поправити...
- Нема що змiняти, нi поправляти, а треба поставити редуту на iншому
мiсцi. Вона округла, мов куряче гнiздо, цiла сто©ть у долинi. Татари
вiзьмуть ©© першим розмахом, а вали такi, що конем перескочиш. Треба
пошукати кращого мiсця, ближче Днiпра, щоб можна було в разi потреби
втекти на байдаки.
За куренем, де жили козаки, був окремий передiл на усячину. Там
помiстили жiнок. Чоловiки всi спали в куренi.
Сагайдачного не брався сон. Вже було пiзно, а вiн ходив по валу,
покурюючи свою люльку. Нiч була гарна. Небо вкрилось ясними зорями. Мiсяця
не було. На землю насiла густа роса, мов дощ. Сагайдачний присiв на валу i
задумався. В його головi засiла велика думка походу на Крим, геть аж у
Кафу. Треба все передумати в подробицях. Козацтво за ним пiде певно, але
це ще не все. Коли б так похiд не повiвся, то вiн, певно, наложить
головою, а уся його слава пропаде. То таке смiле i велике дiло, що аж
подумати страшно. А коли б це повелось, скiльки би то християнського
народу визволилося з страшно© неволi.
Коли так сидiв задуманий, не завважив, що хтось до нього тихо, мов дух,
наближався. Якась стать пiдiйшла i стала над ним, а вiн ще ©© не завважав.
То була панна Анна. й також не спалось i ждала тiльки, коли ©© товаришка
засне. Зараз вийшла потихо, наставляючи в пiтьмi напроти себе руки на
майдан. Вона прочувала, що Сагайдачний не спить i, певно, його десь тут на
валу стрiне.
Вона доторкнулась легесенько його плеча.
- Хто це? - спитав Сагайдачний, начеб зi сну прокинувся.
- Не пiзна ш мене, пане Конашевичу? - питала тихим вогким дрижачим
голосом.
- А, се ти, панночко? Чого ж не спиш, не вiдпочива ш? Завтра прийдеться
ще неабиякий шмат дороги пере©хати...
- Не спиться менi чогось. Думки ро м по головi лiтають, в нашiй
комiрчинi чогось душно, та й вийшла погуляти на свiжому повiтрi серед
тако© чарiвно© ночi.
- Гарна нiч для таких, у кого нема на головi турботи. А кому треба про
все думати i пам'ятати, то однаково йому, чи на свiтi соловейчики
щебечуть, чи громи б'ють...
- Я се, бачу, пане Конашевичу, i вiдчуваю, яка вiдповiдальнiсть на
тво©й головi, якi турботи про себе i про других. Та годi так усе
клопотатись. Треба дати волю самим думкам, вiдпочити i звернути ©м до
чогось кращого, гарнiшого, як та важка, томляча буденщина. Я се по собi
знаю. Коли мене вирвали поганцi з-посеред домашнього вогнища вiд тата i
мами, то менi здавалося, що краща була б для мене смерть. Я знала, що мене
мiж турками жде, бо про те говорилося не раз вдома. Мене брала розпука. Та
все ж я, щоб вiдiгнати вiд себе тi страшнi думки мимо мого страшного
окруження, котре менi безвпинно мою гiрку долю нагадувало, перемогла себе
на те все забути, i я присилувала себе думати про щось краще. Я вмовлювала
в себе ту любу надiю, що Господь змилу ться надi мною, вислуха мо©
молитви i мене з неволi визволить. Воно так i сталося. I я дякую за це
божiй матерi. I за те дякую, що здержала мою руку, коли я загадала мо©м
терпiнням зробити край. Таке покiнчення мо©х мук оставила я на останок, i
воно добре сталося.
- А хто, панночко, тво© батьки?
- Мiй батько - подiльський магнат. Нас лише дво рiднi було. Мiй
старший вiд мене любий братчик полiг на мо©х очах пiд час послiднього
татарського набiгу, коли-то наше майно руйнували i грабили поганцi, як
мене взяли. Я не знала дотепер, що з мо ю матiнкою сталося, бо мого
батенька на той час не було дома. Тепер я довiдалась, що маму скрив старий
пасiчник Андрiй у льоху пiд пасiкою. Вони обо живуть, а я тепер
одиначка... - Вона стала нишком плакати.
- Жаль менi тебе, панночко, що ти так щиро за братиком побива шся, та
плачем його не воскресиш, так судилось...
- Пане Конашевичу, - каже Анна, подумавши, - ©дь з нами до мого
батенька. Ти людина освiчена, не вiк тобi вiкувати серед тих простих
людей, тобi мiж рiвними людьми мiсце. Мiй батенько, пiзнавши тебе, прийме
з одвертими руками i до кар' ри допоможе.