Чайковський А.. Сагайдачний

- А чи той мiй наслiдник у козацтвi визволить усю Укра©ну з польського
ярма? Чи стане за ним увесь укра©нський народ?
- Народ послуха справдi його голосу, стане за ним, та так довго
стоятиме, поки вiн з народом буде. Вiн щира людина, та не одне прогавить,
а з сього вийде таке лихо, що аж страшно подумати... Опiсля, може би, вiн
i поставив Укра©ну самостiйно, та вiн завчасно минеться. Його вороги
отруять... Польщу вiн повалить, вона вже нiколи не буде тим, що тепер .
Але самостiйностi Укра©нi вiн не виборе, i на це треба буде ще довго
ждати...
- Боже мiй, як би менi хотiлось остерегти його, та, либонь, я й знати
його не буду...
- Ти його пiзна ш. Вiн пiд тво ю булавою служити буде, та ти його не
остережеш i нiчого не вдi ш, бо того, що провидiння боже для Укра©ни
призначило, жоден чоловiк не перемiнить. Та ти знай i запам'ятай собi, що
Укра©на не загине, хоч як ©© вороги угнiтати будуть. Натепер буде з тебе
сього, що ти бачив. Не дивись на дуже далеку мету, бо ти сього робити не
будеш. На Польщу ти не добувай шаблi, бо не всто©ш, i славу свою
запропастиш, i козацтво пропаде. Вихiснуй сво©м розумом кожну скрутну
годину Польщi, а багато вiд не© видреш... Вертаймося в село, бо й менi
пора до себе вертатися...
Завернули в село.
- На розставаннi ще тобi одне скажу, - не побивайся за мною нi ти, нi
тато. Я щаслива, i на землi не було б менi так добре. Тепер прощавай, мiй
вибраний козаче. Ступай сею дорогою, на яку ступив, а певно зайдеш там, де
я тепер. Прощай!
Вона пустила руку Сагайдачного, i вiн став на землi. Хотiв ©© ще раз
пiймати за руку, та вона пiдiйшла вже високо. Вiн бачив, як вона звернена
була ангельсько-яснiючим лицем, поки не зникла з очей. На тiм мiсцi
осталась ще яснiсть, яка щораз погасала.
- Марусю! - скрикнув Сагайдачний i вiд свого власного голосу прокинувся
зi сну. Його обливав гарячий пiт, i серце дуже билося. Якраз свiтив йому
мiсяць i вiчi сво©м бiляво-мертвецьким лицем. За вiкном було тихо, мов у
могилi. За пiчкою цвiрiнькав свою одноманiтну пiсеньку цвiркун. Над
постелею по стiнi трiпотiла крильцями якась велика нетля... - Свят
господи! - хрестився Сагайдачний. - Оце був сон...
Вiн став нагадуватися, що в тiм чарiвнiм снi чув i бачив. Переповiдаючи
це в пам'ятi, запам'ятовував собi кожну подробицю.
- Такий вiщий сон, певно, вiд Бога. Марусина душа таки була бiля мене.
Марусi подякувати за те треба, що я почув i побачив.
Вiн устав зараз i одягнувся. Узяв свiй короткий кинджал на всякий
припадок i перелiз вiкном у садок. Усе тут побачив, що недавно бачив у
снi. Великий мiсяць мертвецько-блiдим лицем освiтлював садок i виписував
дивогляднi образи тiнями дерев i кущiв. Десь у дуплi верби вiдзивалась
сова, а решта - мертвецька тишина.
Сагайдачний перелiз огорожу i пiшов прямо на кладовище. Попрямував до
могили Марусi. Тут було тихо, мов у домовинi. Вiн не прочував жодного
страху. Прикляк бiля могилки, заложив руки, як до молитви, i говорив
стиха:
- Марусенько, дiвчино моя дина! Я гадав, що з тво ю смертю
розстанемось навiки. Та сей чудовий, чарiвний сон навчив мене, що ми
нiколи не розлучимось. Я гадав, що ти лише за життя будеш менi провiдною
зiркою, а то бачу, що ти останеш нею до кончини мого земного життя.
Послухаюся тебе, мов дитина, пiду вибраною дорогою до слави, на хосен
сво © церкви i укра©нського народу. Коли я пiд тво ю опiкою, то я певний,
що не заблукаюсь. Велика тобi дяка вiд мене, що до мене з'явилася та
вiдкрила менi таке, чого я не знав. Нiчого менi плакати за тобою, коли ти
щаслива. Тепер менi ясно стало, що усе на свiтi марниця, су та, а наша
мета по тiм боцi у горнiм русалимi. Ми тут мiзернi подорожнi-слiпцi. Та я
почуваю себе щасливим, що менi Бог послав таку провiдницю, як моя
агельська Маруся. Вiчна тобi пам'ять, моя незабута...
Вiн устав. Почував себе веселим i бадьорим. Узяв грудку землi i
пов'язав у хустину. Вернувся тi ю самою дорогою додому i зараз крiпко
заснув...



VII

- Хiба, батьку, вертаймося на Сiч, - говорив уранцi Сагайдачний до
Чепеля. - Я вже усе зробив, по що сюди при©хав, а там жде мене велика
праця.
Чепiль зараз завважив у Петра велику перемiну вiд вчорашнього дня i не
мiг з дива вийти, що з ним за одну нiч сталося. Вчора ходив сумний, як
хмара, плакав, а сьогоднi вiн веселий, начеб на весiлля ладився.
Сагайдачний повiв старого у садочок i розповiв йому свiй сон. Старий
слухав уважно, похитав головою i каже:
- Ти щасливий, бо менi такий сон не присниться. Та коли тобi Маруся
сказала, що живе з мамою, то i моя небога живе мiж угодниками божими. Коли
так, то i менi не слiд побиватись за нею, бо менi ближче до них, як тобi.
Менi би лише мо© грiхи спокутувати поки ще час.
- Якi там грiхи за вами, тату! Усi ми грiшнi, та воно проща ться, коли
вони добрими вчинками рiвноважаться...
Чепiль начеб не чув тих слiв...
- Я знаю, що роблю. Менi дорога у монастир вiку доживати...
- Тату! Далебi, що грiх вам таке говорити. На монастир для вас ще пора.
Ви чоловiк дiл. У монастирi не буде з вас нiякого пожитку, бо в ченцi вас
не пострижуть, а сидiти там i дармо хлiб ©сти, то грiх. Ми, тату, ще не в
один похiд пiдемо, бусурмена погромимо та християнський народ з неволi
освободимо. Такими вчинками легше собi на царство небесне заслужити, як
молитвами та постами. Ми тепер ось що зробимо: вiдслужимо панахиду за
покiйницями, справимо поминки, пiдемо ще раз на могилки та й у дорогу,
тату, до лицарського дiла...
Побули ще на хуторi два днi. Вони ходили по селу, вiдвiдували знайомих.
Бондаренки радi були гостям з цiлого серця.
Як вони вiд'©здили, то сливе не все село ©х супроводжало добрим словом
i благословенням.
Сагайдачному не сходив з ума той чарiвний сон. Вiн мав святе
переконання, що покiйниця справдi до нього приходила з того свiту, щоб
впевнити його, що вiн ступа по добрiй дорозi, яку собi вибрав. Отож йому
треба органiзувати козацьке вiйсько, бити невiрних i дратувати на Польщу,
поки вона не присмирнi . До то© точки його дiяльностi було все одобрене. А
далi не можна йому йти до того, що у сво©й душi лелiяв. З Польщею йому
воювати не можна. З нею треба хитрити i торгуватися, видирати у не© в
скрутних хвилях по шматковi те, що вiн хотiв вiдразу здобути шаблею...
Саме Запорожжя багато вiйська не зможе вдержати. Треба його творити на
Укра©нi в таку хвилю, коли Польща буде змушена козакiв на помiч кликати i
за ре стр забуде. А коли на Укра©нi стане козацьке вiйсько, тодi i пани
матимуть морес i поступляться.
Так думав Сагайдачний, вертаючи на Сiч.
Зараз обмiркував усi потреби до великого походу на Крим, аж до Кафи, i
взявся палко за приготування, не кажучи нiкому з старшин. З одним Iскрою
та Марком вiн частенько радився, замкнувшись у сво©м домику на ключ.
Обмiркували дiло так, що у Кафу треба йти i морем, i сушею. Кафу треба
брати з двох бокiв. А коли б одне не повелося, то остане друге, а коли
обом походам поталанить, то так i краще. Сагайдачний був цього певний, що
його виберуть наказним у тiм походi. Вiн той вибiр прийме, бо вiн почува
в собi силу, що це дiло переведе славно. Коли б до того прийшло, то вiн
пошле на море Iскру, бо це мистець до морського походу.
Кому припало би тяжче завдання? Морем то вже козаки не раз плили,
нападали на Синоп, Трапезонт, Козлiв. Бiльша штука буде перебитись через
Крим, через те татарське муравлисько аж на другий кiнець.
Пiсля цього плану треба було i приготуватись. Вишколити кiнне i пiше
вiйсько, гармату приладити, вишколити плазунiв, могильникiв, приладити
багато таборових возiв, приладити човни i бервена до ставлення походових
мостiв через рiки, набудувати великих байдакiв, приладити багато мунiцiй,
харчiв i пашi. В Криму не можна буде за пашею розбiгатися, треба мати все
сво .
Велись запопадливi приготування через цiлу осiнь i зиму.
Козаки не могли вiдгадати, кудою пiде похiд. Ладять байдаки -
значиться, пiдуть на море. Ладять кiнноту i вози таборовi - значиться,
похiд суходолом. Буде два походи: на туркiв - морем, на Польщу - сушею.
Наспiла весна. Сагайдачний сказав тодi сiчовiй старшинi, що треба
зробити. Похiд на Крим можливий ранньою весною, поки трава зелена. Опiсля
татари можуть запалити степ, а це було б дуже небезпечно.
Рада старшин прийняла думку Сагайдачного. Козацтву треба дати роботу, а
то чого доброго стане кипiти, потворяться партi©, i може прийти до якогось
нерозважного кроку.
Кошовий скликав велику раду i тут був проголошений похiд на Кафу.
- Чому не на ляхiв? - питали козаки.
Сагайдачний пояснив дiло так:
- Як зна те, панове товариство, я минулого року ходив з ляхами у Крим,
аж у Кафу. Ви зна те, що Кафа - то головна торговиця хрещеними
невольниками. Я до усього гаразд придивився. В менi кров застига на сам
спогад. Я дививсь на страшнi муки тих бiдних людей i я заприсяг собi на
вангелi , що не спочину, поки не намовлю вас, товаришi, до того, що
козацтво доброхiть зiрветься, розiб' , розтрощить те турецьке пекло i
освободить нещасних мученикiв. За се усi матимемо велику ласку у
милосердного Бога... I я обiцював собi, що коли б козацтво не послухало
мого розпачливого голосу i не пiшло на се лицарське велике дiло, то я
кидаю все, i йду в монастир, та в ченцi пострижуся. Коли б я сього святого
обiту не мiг сповнити, так я присвячу Господовi мо цiле життя. Пригадую
вам, що в Кафi таке велике багатство, стiльки всього добра, що коли його
здобудемо, то кожний з вас у золотi ходити буде. Тепер ви вирiшуйте! Як я
вам не потрiбний тут, то скажiть, що не пiдете, най надягну чернечу рясу.
- Не може так бути. Ти козацтву потрiбний, а за монастир i не говори,
бо се нiсенiтниця, - каже один запорожець.
- Але все ж таки, товаришi, коли б я мав обiту не додержати, то краще
для мене спасiння душi, чим козацька слава...
- Та чого репету ш? - говорив другий. - Нiхто тобi козацько© слави не
вiдбира ...
- Панове, говорiмо прямо, без викрутасiв та вихилясiв: согласнi йти на
Кафу чи нi?
- Согласнi, гаразд, нам усе одне воювати з ким-небудь. Коли б лише
козацтво не залежувалося та даремно хлiба не ©ло.
- Коли согласнi, - говорив кошовий, - так давайте зараз вибирати на
наказного.
- Сагайдачний буде наказним, нiхто другий. Вiн неабиякий ватажок, а
тепер ще й дорогу у Кафу роздивився.
Сагайдачний кланявся i дякував товариству за честь. Йому подали булаву.
Тодi вiн зняв шапку, обернувся на церкву i говорив сильним, високим
голосом:
- Присягаю господовi i святiй Покровi, що не спочину, поки не виконаю
обiту, зложеного Богу, поки не розiб'ю орди, не зруйную Кафу, не освободжу
невольникiв або ляжу головою... Так менi, господи Боже, поможи!
- Амiнь! - гукнули козаки в один голос. - Ми всi те саме присяга мо.
Сагайдачний говорив далi:
- Коли менi припала велика честь отаманувати над славним Запорозьким
низовим вiйськом, то я вiдповiдаю за вас всiх, хто пiде зi мною у той
похiд. А коли так, то вимагаю вiд вас послуху мо©м приказам. Я готовий за
кожного з вас покласти голову, але того самого жадаю вiд вас усiх.
- Ми радi тебе слухати, мов рiдного батька...
- Панове товариство! Пiдемо на Кафу двома шляхами. Я поведу вiйсько
прямо на Перекоп, через Крим, а Iван Iскра пiде на байдаках морем...
- Гаразд, ми згоднi.
- Мо©м обозним ставлю Марка Жмайла, полковниками наставляю Чепеля,
Струка, Вичосу i Бодака. Вони хай мiркують, кого у сво©х сотнях сотниками
понаставляти. У походах так повинно бути, що товариство вибира собi
наказного старшину, а решту порядку вiн сам.
- Згода!
Рада скiнчилася, стали розходитися.
Сагайдачний прикликав свою старшину в кошову канцелярiю i тут довго
радили.
До походу вже було все приготовлене. Зараз на другий день стали
перевозити похiдний табiр на берег Днiпра. Перевезено вози, нагруженi
усякими припасами, гармати, конi. На березi Днiпра обозний Жмайло
порядкував. Рiвночасно зносили припаси на байдаки, призначенi до морського
походу.
Робота протяглась цiлий тиждень. Сагайдачний узяв з собою десять тисяч
добiрного вишколеного вiйська. Перший раз мав нагоду бути отаманом велико©
сили...
Вiн був гордий з того, що то була його органiзацiя, його вишкiл. Вiн
знав, що цi люде мають до нього повне довiр'я i пiдуть за ним в огонь, у
саме пекло. Вiн знав, що коли вiйсько вiрить сво му отамановi, то це
значить, половина побiди... Тепер була цiла штука в тому, щоб цю
органiзацiю удержати в найтяжчiй хвилi, вдержати вiйсько в залiзнiй руцi.
Того пильнував вiн дуже. Про все мусив знати, нiчого без його волi не
могло зробитися. До нього приходили безвпинно розсильнi козаки i вiдходили
з твердими приказами, яких не вiльно було не виконати.
Як вже все було готове i до походу уставлене, Сагайдачний зiбрав усю
старшину i пiшов у церкву.
- Зачинаймо, товаришi, з Богом, то Бог буде нам благословити.
По молебнi переплили на берег. Сагайдачному привiв Антошко гарного
турецького коня. Вiн об'©здив з старшиною установленi в порядку полки,
його вiтали окликами:
- Слава Сагайдачному! Здоров будь, батьку отамане!
На сiчовi вали вийшли всi, що остались у Сiчi. Сiчовий пiп у ризах
благословив вiйсько хрестом. На валах заревiли гармати. Сагайдачний дав
знак булавою i похiд рушив з мiсця. Рiвночасно на байдаках вдарили
веслами.
А в цю мить на березi i на байдаках залунала козацька пiсня, забринiла
бандура.
Сагайдачний, окружений сво ю старшиною i розсильними козаками, рушив
посерединi свого вiйська...



VIII

Кожного вечора, як ставали на нiчлiг, порядкувався возовий табiр.
Возами окружали цiлий обоз, розставляли чати на вiддаль рушничного стрiлу,
запалювали огнi довкруги табору, щоб хто небажаний вночi пiд табiр не
пiдкрався. У цьому порядкуваннi вiйсько мало таку вправу, що в кожну хвилю
на слово команди похiд припинявся, миттю заточували вози у чотирикутник, а
всередину ставало вiйсько i конi. Вночi нiкому не було вiльно з табору без
дозволу старшини виходити.
Сагайдачний показався у походi дуже строгим отаманом. Карав
погрiшившихся без пощади. Зараз на першому нiчлiзi приказав кiлькох
розстрiляти за те, що на сторожi позасипали. Одного розстрiляв за те, що
впився. Повага Сагайдачного мiж козацтвом була така велика, що нiхто не
поважився ремствувати за такий строгий присуд.
Вимагаючи вiд других послуху, вiн був i для себе дуже строгим. Не
вимагав для себе нiчого бiльше, як стiльки, що дiставав звичайний козак.
Спав на возi, як i другi. в посполу з другими, спав дуже мало, а вночi
вставав i пильнував, чи сторожнi на сво му мiсцi, чи огнi позапалюванi.
Через цю суворiсть була у вiйську карнiсть, послух, i усе йшло, мов у
годиннику.
Першою перешкодою, яку стрiнув Сагайдачний, то був Перекоп -
по-татарськи Аркапу - Золотi ворота у Крим. Вiн лежав на тiй шийцi, що
веде з материка на Кримський пiвострiв. Значення його для оборони Криму
розумiли добре татари. Татарський хан Менглi-Гiрей ще в п'ятнадцятiм
столiттi побудував тут оборонну позицiю. Уся та шийка не мала одно© милi
ширини. До цього було тут близько тридцяти озерцiв з солоною водою. Такий
вузький шматок землi, ослонений по кiнцях морем, не було важко оборонити,
а знову не легке було дiло його перейти.
Та, не зважаючи на те, козаки не раз здобували Перекоп i робили татарам
бешкет. Забiгали в Крим, та не далеко. Перший Сагайдачний пiдняв велику
думку перейти збройною рукою через увесь Крим i вдарити у найболючiше
мiсце турецько© iмперi©.
До Перекопу зближалися козаки пiд нiч. Перекопський мурза довiдався
заздалегiдь вiд утiкачiв, якi гостi приходять до нього. Вiн збирав сили,
якi мiг, i ладився до завзятого опору.
Сагайдачний, ставши табором по цiм боцi Перекопу, послав уночi кiнноту
перекрастися на той бiк. Кiнноту повiв старий Чепiль. За ним пiшло теж
трохи пiшого вiйська. Вони перекрадалися боком понад море. Мурза, котрому
про це звiстили, приказав ©х не чiпати: "Хай iдуть собi на загибель. То,
певно, звичайний загiн козацький, котрий тут замкнемо i виб' мо".
Мурза затирав з радостi руки, що так козакiв загнав у матню, а тим
часом, коли мурза ладився вдарити на Чепеля з ранньою зорею, вдарив
Сагайдачний цiлим сво©м вiйськом на Перекоп з пiвночi. Тут було мало
вiйська.
Козаки вийшли iз табору i дерлись на вали. Татари дуже збентежились.
Треба було частину сил обернути на пiвнiч, та заки це сталося, Сагайдачний
перейшов окопи i вдерся в город. Тодi Чепiль рушив зi сво ю кiннотою.
Кiннота окружила довкруги город з пiвдня, щоб переймати втiкачiв.
Полковник Струк з сво©ми пiхотинцями зiйшовся в городi з Сагайдачним.
Козаки ганялись по городу i рiзали татар, кого попало. Знатнiших пiймали i
вели перед Сагайдачного, що стояв з старшиною на базарi. Мiж впiйманими
був i мурза. Його витягли козаки з льоху, куди вiн сховався.
Як його привели перед Сагайдачного, то дрижав усiм тiлом, аж смiшно
було Сагайдачному на нього дивитись, коли нагадав цього коротенького
товстяка, що йому вибивав поклони i давав бакшишу.
- Слухай, мурзо, - говорив Сагайдачний через товмача, - чи ти пам'ята ш
тих польських шляхтичiв, що минулого року били тобi чолом, як iшли з
окупом до Кафи?
Мурза витрiщив на нього наляканi очi, начеб не розумiв, що до нього
говориться.
- Чи ти оглух? Не бiйсь, не з'©м тебе. Придивись менi добре, бо i я був
мiж ними.
- Я приймав ©х достойно, як другiв, - залепетав мурза.
- Не в тiм дiло... Я питаю, чи ти мене пiзна ш?
- Пiзнаю вашу свiтлiсть, - каже мурза вже смiливiше, i вдарив перед
Сагайдачним глибокий поклiн, аж до землi.
- Стiй i слухай, що тобi скажу. Тодi ти бажав собi, щоб тобi привели
того козацького шайтана, Сагайдачного. Ти обiцяв навiть заплатити за се
великi грошi, вже не тямлю скiльки... та ми за цiну не будемо торгуватися.
Козаки стали страшно смiятися.
- Отож бачиш, мiй голубе, що то я обiцяв тобi привести живого
Сагайдачного, i от я, хоч невiрний гiявр, додержую слова, бо Сагайдачний -
то я сам. Коли не вiриш, то i забожусь на вангелi , що я - Сагайдачний.
Тепер мурза ще гiрше налякався, дивлячись на Сагайдачного, начеб
справдi шайтана побачив. Вiн чував, що Сагайдачний нiкого не щадить, i
прочував свою смерть та ще на муках. Вiн впав лицем до землi, пiдповз до
нiг Сагайдачного i хотiв йому цiлувати ноги. Вiн лепетав:
- Ти - свiтло мо©х очей, я твiй раб, пощади мене, я дам окуп, який
захочеш. Пощади! О Аллах, Аллах! Рятуй мене, змягчи серце мого пана i
повелителя...
- Я знаю, що ти би сього зi мною не зробив, ти був би помучив
Сагайдачного, себто мене, i послав у кайданах до хана. Не трудись, я сам
там йду з цiлим вiйськом, а ти, будь ласка, сiдай на коня i бiжи до твого
хана, поклонись йому вiд Сагайдачного i скажи, що я з усi ю силою йду до
нього в гостi, щоб заздалегiдь приладився достойно нас прийняти. Встань!
Тобi зараз дадуть коня... Тiльки знай, що коли б ти сього не послухав, то,
пiймавши тебе вдруге, прикажу на кiл застромити.
Мурза, почувши це, не хотiв собi вiрити. Вiн думав, що Сагайдачний
прикаже його зараз повiсити або кiньми розiрвати, а ось вiн його
помилував. Коли б лише з-помiж козакiв вирватись, тодi вiн безпечний. Вiн
не дурний, щоб хановi на очi показуватися, бо, певне, не мине його ганебна
смерть, за те що так дав пiдiйтись козакам, але вiн пошле кого iншого до
хана звiстити, що козаки йдуть на Бахчисарай з великим вiйськом та що
Перекоп вже зайнятий.
Мурза кланявся на всi боки, дякував, поки не доп'яв коня. Один
посильний козак перевiв його помiж вiйськом.
У цю хвилю надiйшла козацька чета з партi ю татарських бранцiв, самих
знатних татар. Та мiж ними був один обiдраний дiдок з пов'язаною головою.
Вiн знав трохи по-укра©нськи, i вiд козакiв довiдався, що ватажок
Сагайдачний те саме, що Конашевич. Тодi дiдок став тiшитись та лебедiв,
благав козакiв, щоб його повели перед отамана, бо вони добре знайомi, i
вiн ма отамановi дещо дуже важного сказати. Козаки вволили його волю i
враз з пiйманими багачами повели перед отамана.
Як став перед Сагайдачним, випередивши усiх, Сагайдачний став до нього
придивлятись i зараз пiзнав Ахмета.
- Здоров будь, Ахмете. Ти, добрий Ахмете, мiй друже. - Сагайдачний
подав йому руку на привiтання. - Коли ти досi живий, то вже нiчого тобi не
станеться.
Ахмет став плакати:
- Ахмет бiдний, усе втратив. Моя убога хата згорiла, нiчого не маю, а
моя бiдна жiнка з дiтьми хова ться у льоху пiд клунею... Може, вже
подушились вiд диму. Мене ранили в голову, та се нiчого: коли б лиш тих
мо©х бiдних зберiг Аллах...
- Ми зараз тво дiло поладна мо. Напиши, писарю, йому цидулку, що вiн
оста ться пiд мо ю рукою i нiхто не смi чiпати нi його, нi його рiднi.
Знайте, товаришi, що сей добросердий чоловiк врятував менi i цiлiй сотнi
товаришiв над Iнгульцем життя. Коли б не вiн, не був би я тут сьогоднi з
вами. Ось тобi нагорода, Ахмете. За се поставиш собi нову хату, кращу, як
була твоя. - Сагайдачний подав татариновi гаманець з червiнцями i стиснув
йому руку на прощання. - Прощай, дiду, та не згадуй лихим словом. Може,
коли ще стрiнемось. А то письмо бережи добре. З ним можеш мандрувати по
усьому Запорожжi. Тобi волос з голови не впаде, бо це письмо я дав тобi.
Ахмет подякував Сагайдачному i побiг рятувати свою сiм'ю.
- Нечувана рiч, - говорив один старшина. - Щоб мiж бусурменами такi
люде водилися.
За той час горiв город у кiлькох мiсцях. Козаки не втерпiли, щоб його
дотла не знищити. Татари робили те саме на Укра©нi. Це була заплата за
©хн руйнування. З горючих домiвок втiкали татари, рятуючи свою мiзерiю.
х козаки вбивали безмилосердно, не щадячи нi молодого, нi старшого. У тих
часах iнакше побiди використати побiдники не вмiли. Сагайдачний заборонив
забирати яку-небудь здобичу, щоб не обтяжувати свого табору. Усе мало бути
понищене, спалене, щоб ворог не знайшов тут пристановища i не заступав ©м
дороги, коли будуть вертатися...
Вiдпочивши бiля згарищ Перекопу, козацька армiя перейшла в Крим. Тепер
знайшлися у ворожому краю, i кожно© хвилi треба було сподiватися ворожого
наскоку. Вiстка про похiд козакiв i зруйнування Перекопу рознеслась
блискавкою по всьому Криму.
Сагайдачний запорядив йти далi возовим табором.
Широким фронтом ©хала передня часть возiв у три лави. Вози попри себе у
такiм вiддаленнi, щоб кожно© хвилi станувши, могли повернутися боком до
себе i створити одноцiлий вал. Тодi конi i воли заводили всередину. За
цими лавами ©хали вози бiчнi, знову у три рядки, так, що вози другого
рядка заступали прогалини крайньо© лави. Так само йшли вози у заднiй лавi.
На крайнiх возах були помiщенi гармати. Посеред движимо© фортецi мiстилась
уся пiша сила козацького вiйська.
Довкруги того чотирикутника йшла великим колесом кiннота, яка висилала
вiд себе роз'©зди. Коли б ворог наступав, тодi кiннота за©здила помiж вози
до табору. Козаки злiзали з коней i ставали до оборони поза возами. Вони
стрiляли з возiв i з-пiд возiв, i вiдкривали наглий огонь рушницею i
гарматами. Якби треба було довший час оборонятись на мiсцi, тодi скрайнi
вози окопували могильники земляним валом. По тiм всi ховалися до табору.
Через кiлька днiв Сагайдачний не стрiчав бiльшого опору. Поменшi
татарськi ватаги могла сама кiннота порозганяти. Сагайдачний догадувався,
що татарська головна сила або зiбралась заступати козакам дорогу у
Бахчисарай, ханову столицю, або вона, певно, заступить йому дорогу десь у
степу. Сагайдачний навмисно випустив перекопського мурзу, щоб вiн звiстив
хана, що козаки йдуть на Бахчисарай.
По кiлькох днях такого походу прийшлось помiрятись козакам з великою
татарською силою.
Одного дня, вiд самого ранку, показувалися по степу малi татарськi
частини, наче вiдiрванi хмарки, коли злучаються, що заповiдають бурю. Вони
не заходились у бiй, лише пiд'©здили пiд ланцюг козацько© кiнноти,
випускали стрiли, та як козаки вiдкрили на них рушничну пальбу, вони
завертали назад i пропадали в степу.
- Iз тих хмарок велика злива буде, - говорив старий Чепiль,
Козаки йшли далi у повному поготовi.
Те, що приповiдав Чепiль, невдовзi справдилось. Вже було коло полудня.
Сонце пiдiйшло високо i дуже нагрiвало. Коням i людям ставало гаряче.
Вiдразу з усiх сторiн стали наступати татарськi загони. Довкруги
зачорнiвся степ, начеб великi, градовi хмари на землю впали. Сагайдачний
стояв на возi, навантаженiм високо сiном, i роздивлявся. Приказав табору
стати. Сурмачi засурмили збiр, i кiннота завернула у табiр та сховалася за
возами.
- Добре, що вже раз тi пiжмурки скiнчаться, - говорив Сагайдачний до
Жмайла, що стояв надолинi, коло воза. - Чи гармата налаштована?
- Все готове.
- На ближчу вiддаль стрiляти мемодробом.
Тим часом переднi i заднi вози поставали боком. Конi i воли позаводили
всередину. Кiннота позлазила з коней i взялась за рушницi. Позасiдали
густо поза i попiд вози, ждучи на ворога... Такi хмари татарви збиралися,
що недосвiдним козакам аж морозом поза спину пiшло. Така сила може самою
вагою розтрощити. Татари поприлягали тiлом до ший коней i летiли на
козацький табiр з великим криком...
Жмайло пiдпалив першу гармату. За тим заграли усi, i настав пекельний
iзгук. Густа хмара диму повила, мов облаком, цiлий табiр. Важкi залiзнi
кулi падали у татарськi лави i робили широкi борозни помiж ворогами. Та в
ту мить тi борозни загладжувалися, маса зливалась, мов чорна гно©вка, коли
по нiй цiпом вдариш.
Татари випустили на табiр масу стрiл, та вони не долiтали.
Гармати стали стрiляти дробом. Такий стрiл робив широкi прогалини мiж
татарськими купами. Тепер вже почулося тарахкотiння рушниць. Вiдкрито
нагальний бiй. Вибранi стрiльцi звихались, мов якi бездушнi машини. За
кожним стрiлом подавав стрiлець порожню рушницю позад себе i дiставав
другу, налаштовану. Татари падали, мов пiдкошене колосся. Вал трупiв,
коней та людей пiдносився щораз вище. На ©х мiсце ви©здили другi. Дерлись
до табору, мов нетлi до свiтла. Татарськi конi, що втратили ©здцiв,
втiкали ошалiлi в степ, розбиваючи напираючi лави. Настав пекельний крик,
вереск, стони. Конi квичали, мов кабани, татарськi стрiли стали попадати у
табiр; людей це не шкодило, бо всi крились поза возами. Не можна було
дихати вiд гаряча i диму. Пальба не вгавала. Татарськi свистiвки свистiли.