Чайковський А.. Сагайдачний

порядок, як зна ш
- Це для мене велика честь по старiм козарлюзi Касяновi тут
осавулувати, та я ще замолодий.
- Пiшла би я, та боюся, - говорив Касян, - не вiдмовляйся, тебе Ще
кошовим не вибирають, а слухай, що старшi говорять.
Петро став осавулом у Чубовiй редутi. Проголосив це сотник усiм, що
зiбралися обiдати. До них говорив Петро:
- За вас, товаришi, я життя положу, але хто мене не послуха , то далебi
так випарю, що йому бiс присниться. У цю недiлю вiдправимо молебень, i всi
слобо-жане пiдуть жити на сво хазяйство. Пан сотник дасть кожному по
коровi i хлiба стiльки, щоби перезимував, а про все iнше треба самому
промишляти. Кожний дiстане i зброю. У вiльних хвилях вiд роботи, коли
сурма на валах редути загра , кожний козак приходить сюди узбро ний. Хто
би не прийшов, а не виправдався, буде строго покараний. А кому ця кара i
раз, i другий не поможе, тодi зi слободи проженемо на чотири вiтри. Жiнкам
до редути пiд карою смертi приходити невiльно. Село ма собi вибрати свого
старшину, котрого всi мають слухати. Того ма кожний триматися, що я тут
проголосив, такий буде наш закон козацький. Розумiли?
- Добре, того будемо держатися.
- Пам'ятайте, що пан сотник не для примхи так наказу , лише для вашого
добра. Пiд боком орда сидить. Якби не було тут порядку, то вас усiх
забере, як кури з-пiд стрiхи, i в ясир пожене. Тепер кожний приступай, хто
вибрав собi дружину, хай тебе запишу у ре стр.
Слобожане стали оглядатися, а за хвилю приступали парами, хто з
дiвчиною, а хто з молодицею.
Надiйшла одна така пара: молодий хлопець, якихось вiсiмнадцять лiт зi
старшою молодицею, лiт понад сорок. Всi стали смiятися, а Петро, оглянувши
©х, каже;
- Ти, Климе, хочеш з нею жити?
- Так.
- Пiдожди, я тебе зараз звiнчаю. Петро вхопив хлопця за пошиття i став
з цiло© сили парити прутом та по кожнiм ударi приговорював:
- Беру собi тебе за жiнку, а iж тебе не опущу. Ось тобi, жовтодзюбий
ледаре, ось ма ш. Мамине молоко з-пiд носа не висохло, а вiн женився би!
Тепер, княгине, прочитаю тобi шлюб... - Iз бабою зробив те саме. - Недавно
тебе з татарського пута ослобонили, а ти будеш менi хлопця-молокососа
баламутити... Тепер рушай. А того ледаря замкнути ще на добу до льоху о
хлiбi й водi...
Усi страшно смiялися, а сотник на рундуку аж присiдав зi смiху.
Максим каже до Ониська:
- А що, товаришу, йдемо?
- Нi, лишiмся, той дасть собi раду, i буде порядок. Такого не сором i
старому слухати.
I справдi, вiдтепер настав порядок, якого давно тут не було. Слобожане
пiшли на село жити. Кожний порався пiд зиму в хатi й коло хати дороблював,
чого йому не ставало.
Петро часто скликував слобожан у редуту, i тут зарядив вправи
вiйськовi. Першого, що спiзнився, вибив. Показалося, що Петро строгiший
був, чим Касян. А мимо того всi його любили, бо й порядкувати любив, i
оповiв щось цiкавого, i на бандурi заграв та заспiвав.
Сотник послав з листом до Уманi по образи й за те заплатив червiнцями.
Попа Юрка Книша замовлено заздалегiдь, щоби при©хав посвятити церкву, коли
буде готова, i повiнчати слобожан. Коли це буде, сотник опiсля дасть йому
знати.
Вже було по весняних роботах, як Петро скомпонував таке письмо до отця
Юрка Книша:
"Ваша милость, благочинний отче!
Я, товаришь славного сечового Запорожского войска i наказний сотникъ
Иванъ Чубi на козацкой редутЬ тогож имене надь рiкою Сенюхою положеной,
упорядковавши на способъ козацкiй запорожскiй слободу Чубiвку, прошу со
всемъ товариствомъ вашу милость прибыти къ намъ й посвятити нашi
новосозиданый храмъ божий Пресвятыя Покрове во славу Господню и на пользу
хрещеному православному народу, а ижъ у нас въ реченой слободЬ много люда
жиетъ въ безбрачномъ сожитiю, ибо священника не было доселЬ, то жиченiемъ
нашимъ бы било пры томъ то торжествЬ, тоже и бракосочитанiе учинити
соблазны избЬженiя ради. Такожде было бы желанiемъ нашемъ приобрЬсти нам
попа-священнослужителя, который бы здесь свою парохiю имЬ л и для насъ
богослуженiе еженедЬльно и по праздникамъ господнимъ служилъ.
Вашой милости покорный слуга и приятель Иван Чубъ сотникъ власною рукою
и осаулъ Петрi Конашевичъ".
Листа того повiз вiддiл козакiв, забравши з собою два вози, навантаженi
всяким добром для протопопа Книша.
У той час при©хав до Уманi о. Дем'ян Наливайко. Вiн був з о. Юрком
добрий знайомий, i того року загадав його вiдвiдати. Якраз пiд ту пору
при©хали козаки з листом вiд Чуба. О. Юрко прочитав листа i передав його
о. Дем'яновi.
- Не знаю, звiдкiля у тiй пустинi такий гарний писар знайшовся, ось
глянь.
О. Дем'ян довго придивлявся листовi, читав, став щось нагадувати собi,
а далi вдарився радiсно по полах i аж скрикнув:
- А я по ньому вже й панахиду вiдправив...
- Хто ж то такий?
- А ось тут пiдписаний Петро Конашевич, колишнiй спудей Острозько©
школи. Та скажи менi, хто цей лист принiс, i приклич його сюди.
Прийшов козак, а о. Дем'ян став його випитувати. В мiру того, як слухав
оповiдання козака, щораз бiльше цiкавився о. Дем'ян. Був дуже радий,
дiзнавшись, що i Петро, i Марко живi та здоровi.
- То цiла з тим iсторiя, - говорив о. Дем'ян до о. Юрка, - там, в
бурсi, зчинилася халепа дiтвацька з наклепу одного диякона. Та по тiм всiм
одно© ночi, серед люто© зими, пропали оба хлопцi, а з ними й диякон,
Артемiй звався. Нiхто не мiг вiдгадати, що з ними сталося, бо ж неможливе,
щоб диякон з сво©ми ворогами разом втiкав. Лише коли снiг стаяв, знайшли
диякона неживого пiд бурсовою огорожею. Усi догадувалися, що хлопцi
помстилися на клеветнику, та що опiсля втекли, але куди? Як? Нiхто не мiг
вiдгадати. Сам князь дуже цiкавився, бо обох хлопцiв дуже любив i великi
надi© на них покладав, а я теж. Усi розпити не довели до пуття... Аж ось
вони в Чубовiй редутi засiли, но i, як видно з оповiдань козака, вони там
у пошанi. Зна ш що, приятелю? Я ©ду з тобою враз, вiзьмемо зараз i монаха
з якогось монастиря, а може, якого iншого попа ма ш, i там впорядку мо ©м
парохiю. Я знаю, що то Петрова робота, бо вiн завжди був дуже до церкви
прив'язаний i дуже побожний. Я мушу тих гiльта©в побачити.
- Як вони вбили чоловiка, i до того духовну особу, то не конче вони
такi добрi.
- Говори сво ! То була кара божа на того диякона. Ледащо був, та ще й
криво присягав, я того певний. Хлопцевi сталася iз того велика кривда, то
я ©м не ду-же-то дивуюся. Впрочiм, мусило то статися не злоумишленно, а
так, в суперечцi, бо на дияковi знайдено лиш один знак вiд кулака, на
виску. То була, зрештою, така нездара, що не багато йому було треба.
Впрочiм, так бог зарядив, що вибрав собi ©х на караючу десницю, кажу тобi,
що диякон присяг ложно, я того певний. Коли ж ©демо? Шукай скоро того
попа, що з нами по©де.
- Той пiп жонатий.
- То й лiпше. Зна ш, що нашi люде не люблять безженних, що за
молодицями зиркають. Давай його зараз.
- Я мушу ©хати, бо сотник мiй приятель i благодiтель мо © церкви.
Щороку пришле щось i на церков, i для мене, худопахолика, але зараз то так
не може бути.
О. Дем'ян нетерпеливився, але нiчого було робити.
Вибралися аж третього дня. хали на тих возах, що з козаками сотник
прислав.
На однiм возi ©хали оба благочиннi, на другiм молодий пiп з попадею.
Супроводжали ©х козаки, то й безпечно було.
Петро не радий був з того, що не о. Дем'ян, лише хто iнший бачитиме
його роботу i ревнiсть до церкви, але годi було переломити упiр сотника,
котрий, як i всi запорожцi, не любив Наливайка за те, що козацтво зрадив i
проти них воював.
Можна собi уявити, як зрадiв Петро, побачивши о. Дем'яна неждано. Вiн
цiлував його по руках. О. Дем'ян поцiлував його в голову. Зате Марко не
хотiв зразу показатися. Вiн почував себе винуватцем, i о. Дем'ян зараз
того догадався.
- Скажи Марковi, я знаю, що вiн тут , що як посвятимо церкву, то нехай
прийде до мене висповiдатися.
А тепер Петро нагадав свою турботу, як тут сказати сотниковi, що
при©хав о. Наливайко. Сотник готов пiдозрiвати його про який пiдступ, про
непослух проти
його волi.
"Нехай дi ться воля божа, коли так бог запорядив, я тут нi при чiм..."
Сотник тiльки що вернувся до редути з поля. Вiн зрадiв, побачивши о.
Юрка. В тiм молодiм догадувався попа до сво © парохi©, на о. Дем'яна
дивився, як на незнайомого.
- Чого ж ти, пане сотнику, так недовiрчиво на мене дивишся? - каже о.
Дем'ян.
- Зложилося так, що я якраз був у нашого спiльного приятеля, як при©хав
твiй пiсланець, а що я знаю добре Петра i його побратима, то я з власно©
охоти при©хав сюди. Чи не радий такому гостевi?
- А хто ж ти, отче, будеш? Звiдкiля зна ш мого осавула Петра
Конашевича?
- Давно його знаю, ще зi школи Острога.
- Коли ти, отче, Наливайко, а зда ться, що так воно й буде (о. Дем'ян
притакнув головою) - то нiгде правди дiти, я тобi не радий, i краще, щоб
ти був не переступав порога мо © редути. Iм'я Наливайка на Запорожжi серед
низового лицарства зненавиджене, а Северин - то, либонь, твiй брат.
О. Дем'ян вiдразу догадався про що йде.
- Заспокойся, пане сотнику, а побачиш, що справа мого брата виясниться.
- Виясниться тодi, як його козаки, пiймавши, живого у землю закопають.
У нас така кара, коли козак товариша вб' , а вiн убив ©х бiльш сотнi... А
поки те, я не хочу, щоби якийсь Наливайко у мене священнодiйствував...
Коли ця твоя штука, пане осавуле, то ми i з тобою пораху мось, - каже,
дивлячись грiзно на Петра. - Ти хитрий з бiса, але я не позволю нiкому на
носi собi грати!..
Петро стояв, не знаючи, на котру ступити, - вiн такого гнiву в сотника
Чуба не видiв ще.
Тепер вмiшався о. Юрко:
- Iване! Брате мiй! Прийми мо© запевнення, як твого приятеля, що пан
осавул тут нi при чiм. Мiй друг отець Дем'ян при©хав до мене припадкове в
духовнiм дiлi. Менi зда ться, що по давнiй дружбi ти менi повiриш, а щодо
тво © неохоти до отця Дем'яна, то розтолкуйте рiч, як на статечних людей
пристало, а все виясниться.
- Не треба менi нiякого вияснення, бо саме дiло за себе говорить, -
каже сотник.
- Поперед усього брат за брата не вiдповiда ...
- Навпаки, - обзива ться о. Дем'ян, - я на той раз за мого брата
Северина вiдповiдаю.
Сотник поглянув грiзно на о. Дем'яна i хапав уже за пiстоль. Положення
ставалося грiзне. О. Дем'ян пiдвiв руки догори i каже:
- Можеш мене вбити, я в тво©й владi, але поперед послухай: я виправив
Северина в похiд з князем, щоб рятувати Косинського вiд неминучо© смертi,
бо я знав, що дiло Косинського впаде. Я знав, що Косинський не буде себе
щадити, буде мiж першими, i коли не поляже лицарською смертю, то попаде в
руки князевi. Я знав, який був князь лютий на Косинського, i знав, що як
пiйма його, то вiдрубати голову прикаже. А Северин мав до того не
допустити, i так воно й сталося. Северин його випросив. Косинського пустив
князь на волю, те, пане сотнику, сам здоров зна ш. Я тебе впевняю i мо©м
словом ручаю, а й побожитися можу на вангелi©, що так було. А що
Косинський, попiкшися раз, згорiв у тiм самiм огнi, то нi я, нi Северин
тому не винен, лише його необережнiсть i нерозважливiсть. Косинського ти
мусив знати добре...
Сотник Чуб слухав уважно i м'як, як вiск. Гнiв його минався.
- Коли ти, отче, правду говориш, то дай тобi боже здоровля, що ти менi
дiло пояснив. Велика шкода, що нiхто того на Запорожжi не зна . А може, й
зна , а нумо зараз розвiда мо. Закличте сюди тих двох козакiв, що з
Косинським були.
Та цi два нiчого не знали, чи пiд П'яткою був Наливайко, бо лише так у
вiйську Косинського говорилося. Вони бачили, що з княжим вiйськом були
якiсь козаки, та Наливайка, а вони його знають, не бачили.
Хоч вони слiв о. Дем'яна не могли потвердити, але й не перечили тому, а
добрячий сотник повiрив. I зараз вигладилося його лице, а вiн каже:
- Ну вибачайте за прикре слово, i будьте гостями, у хату просимо...
Попа з попадею вiдвели зараз у попiвство на село, а обидва протопопи
зажили в сотниковiй хатi в редутi. З цього усього Петро найбiльше був
радий.
Посвячення церкви назначили на найближчу недiлю. За той час гостi
оглядали нову оселю. Водив ©х всюди Петро i пояснював, а вони з дива не
могли вийти над цими порядками, якi тут Петро позаводив.
Прийшла вижидана недiля. Посвятили церкву, а опiсля по службi божiй
звiнчано шiстдесят пар слобожан. Та при кiнцi вiдбулося водосвяття перед
церквою i о. Дем'ян виголосив до народу проповiдь. У нiй згадав вiн i
Петра:
- Люблю тебе, Петре, як рiдну дитину, полюбив тебе вiд першо© хвилi, як
ми стрiнулись, i я проглянув наскрiзь твою щиру душу. Провидiння показало
тобi дорогу, яку ти вибрав, i якою пiдеш. Йди усе тво життя туди в страсi
господнiм, а зайдеш дуже високо. Тебе жде велике завдання мiж укра©нським
народом, мiж козацтвом, а коли господь тобi й далi благословити буде, то в
тво©й руцi опиниться гетьманська булава. Тодi ти пiзна ш, яка вона важка.
Та тобi не вiльно буде ©© кинути, бо тим закопав би ти талан, який тобi
господь дав. Коли на сво©й гетьманськiй шапцi заткнеш чаплине перо, не
здiймай ©© нi перед ким, хiба перед православною церквою та козацьким
товариством. Не корись нiкому, хiба богу та укра©нському народовi. Бог
тебе вибрав, як онодi Мойсея на проводиря народовi, з якого ти вийшов. Бог
тобi помагати буде на славу вольного козацького народу...
I коли о. Дем'ян говорив про чаплине перо, сталося таке, що саме в цю
хвилю залопотiло в повiтрi й надлетiла чапля. Вона летiла низько, не
лякаючись людей.
Усi не могли з дива вийти, що це сталося в тiй самiй хвилi. Усi брали
це за пророцтво i аж ахнули з дива.
В тiй хвилi подобав о. Дем'ян на якогось святого. Цей старий,
згорблений чоловiк, сухий, мов аскет, випрямився i говорив з жаром, а
слова виходили з його уст, мов полум'я.
Петро стояв зворушений. Його налякали слова о. Дем'яна, бо так високо,
аж до гетьмансько© булави вiн i думкою не сягав. Петро впав навколiшки,
закрив лице долонями i заплакав. Вiн сам повiрив, що таке мусить
статися... а гетьманська булава вельми важка, i вiн не вдержить, опустить
©©, а тодi треба буде перед Богом тяжко вiдповiсти, коли почу слова:
"Рабе лукавий, проч вiд мене!" Йому стало так лячно, що аж морозом його
пройняло.
Того дня справив Чуб народовi великий бенкет. Виточили з льоху кiлька
бочок меду, i народ веселився.
Сотник говорив весело:
- Шiстдесят весiль, то не що-будь. А тепер як стануть мене усi в куми
просити, то, ©й-богу, не подолаю того.



XVII

Петро побув у Чубовiй редутi ще два роки. За той час татарва не
зачiпала ©х. Раз тiльки вкрали татари чубiвським слобожанам табунець
коней. Та не мали з того пожитку, бо не вспiли перебратися на той бiк
Бога, як ©х Петро догнав з козаками, розгромив, а табун вiдбив.
Настав початок зими. Земля тiльки що замерзла i вкрилася невеликим
снiгом. У ту пору сотник виправляв партiю козакiв на Запорожжя. Його
редута стала справдiшньою фортецею, а слобода розжилась на кiлькасот душ.
Старий Касян жив на слободi при сво©х прибраних дiточках. Вже оглядався за
женихом для сво © донечки.
Сотник прикликав Петра i каже:
- Люблю тебе, Петре, як рiдного брата, та не вiк тобi тут вiкувати,
тобi пора у свiт. Ти йди з цим гуртом на Запорожжя; жаль менi з тобою
розстатися, та годi iнакше. Тебе на Сiчi бiльше треба, як тут, у редутi.
Зна ш, яке тепер на Сiчi завелося, багато народу полягло над Солоницею з
Лободою i Наливайком. Гей-гей! Коли-то тi убутки заповняться свiжим
народом! Не повелось Косинському, не повелось тим двом, кому ж воно
поведеться, хто освободить Укра©ну вiд панського ярма?
- Замала сила була, - каже Петро. - На таке дiло треба добре
приготовитися, а поки не пiдiйметься до боротьби увесь народ, то панiв не
покона мо.
- Сила була замала, а незгода ще бiльша. Та вже не ми старi втремо
цьому носа. Це велике дiло на вас, молодих, жде. Я, Петре, на тебе велику
надiю покладаю...
- Коли Польща не ослабне, не можемо до не© братися, - каже Петро.
- А хто ©© ослабить, коли в нас сили не буде?
- Бачиш, пане сотнику, я не одну нiчку над цим передумав, самi не
можемо подолiти!
- А хто нам поможе, де знайдемо союзника? Вiд Москви нiчого нам
надiятися. Вже Косинський пробував, та не повелось. Москва лише до того
руку приложить, де бачить свою користь. Куди ж звернемось?
- Я так мiркував теж, але нам лиша ться одна Туреччина...
- Господи! Що ти кажеш! З бiсурманами в'язатися? Що ж скаже увесь
хрещений мир? I яка ж з того користь? Турки зайняли би цiлу Укра©ну,
яничарiв би з нас робили так, як роблять в Молдавi©, в Волощинi, в
Болгарi© та в Сербi©. Нi, сину, ти або глузу ш, або зле обмiркував дiло.
- Нi, батьку, я обмiркував добре. Турки анi догадаються, що вони будуть
нашими союзниками на ослаблення Польщi. Бо ми ©х ма мо бити, палити,
грабити, а чим бiльше ©х козацтво буде мотлошити, тим бiльше вони будуть
метатися на Польщi. Зна ш, пане сотнику, чому приходять вiд Польщi до
козакiв тi всi заборони ходити на море? То все пiд грозою Туреччини, з
боязнi перед нею.
- Тобто так: чергою, пане брате, то й батьковi дiстанеться, - говорив
сотник, смiючись. - Та бач, з другого боку, - Польща задавить козацтво,
щоби вiд Туреччини мати спокiй.
- Нi, батьку, Польща, боячися Туреччини, лише одною рукою держати буде
козацтво за чуба, а все мусить про те пам'ятати, що козацтво буде колись
©й потрiбне, чи на туркiв, чи на шведiв, чи на Москву, бо i в московський
огород лакоме ©х око загляда .
- Гаразд, сину. Так i роби, iз того показу ться, що таких, як ти, на
Запорожжi потреба. Ти незадовго вийдеш наверх. Ти козацький звичай зна ш,
i вчити тебе не треба. Бiсурманiв бити, а вони битимуть Польщу - гаразд
так, ти гарно це обмiркував, най тебе за це обнiму. Посилаю тепер з тобою
сорок чоловiкiв, вибирай собi ©х сам. Я перезимую з чим , за той час
прийде новий народ, вишколиться, а як зберу силу, то i я попробую
бiсурманiв шарпати.
- Нi, батьку, не роби цього. Ти скiлькимога лиш обороняйся вiд тих
поганих сусiдiв, та не пускай ©х на Вкра©ну, але не зачiпай ©х, бо не
будеш мати супокою i Чубiвка буде на тiм терпiти. Виховуй, батьку, тво ю
мудрою, досвiдною головою козацтво, а тим найбiльше поможеш дiлу. Поширяй
свою слободу народом вiльним, крiпким, а тим поможеш неньцi Укра©нi. Та не
гнiвись, що я, молодик, тобi, пане сотнику, старому запорожцевi, науку
даю, але я привик говорити з тобою по щиростi, як з батьком.
- Вiд тебе, любий Петре, все прийму, спасибi за щирiсть твою, спасибi
за тво щире товариство. Нiколи тобi цього не забуду. Ти зробив мою
Чубiвку славною, зробиш i Запорожжя славним, щоб вороги перед ним дрижали,
а увесь свiт щоб забiгав у нього приязнi та побратимства. Чи Марко iде з
тобою?
- З Марком ми не можемо розлучитися, бо ми побратими.
- Правда, правда, а того розривати я не буду, хоч добре було б мати тут
письменного чоловiка. Отож, Петре, ми зробимо так: ти будеш ватажком над
тим гуртком, що на Сiч iде. На проводиря, щоб ви по степу не блудили, як
тодi з Острога, дам вам старого запорожця Ониська Пугача, що в мене
недавно гостю , а йому дуже скучиться за Сiччю. Хотiв сам iти, та
небезпечно одного чоловiка самого пускати. Вiн не лише дорогу на Сiч зна ,
а ще й порадить тобi в потребi, розумна голова.
Стали приготовлятися в дорогу. Сотник, по прийнятому звичаю, виправляв
на Сiч сво©х учнiв одягнених, обутих i узброених. Кожний дiставав ще по
коневi, якi йшли вiдтак на власнiсть сiчового товариства. До того додавав
вози з харчами для усi © чети.
Так було i тепер. Вибиралось сорок козакiв. Була то на той час сила,
яка в дорозi не пропаде й оборониться вiд напастi.
Як мали вже ви©здити, був лагiдний зимовий день. Трошечки притрясало
снiгом. Козаки поставали на конях на майданi редути. Тут зiбралися всi,
щоб попрощати товаришiв в далеку дорогу. Петро з Марком вийшли з свiтлицi
сотника. Вiн вийшов теж. З'явився старий Касян, що прийшов якраз з села.
Петро, знiмаючи шапку, вклонився низенько сотниковi й цiлому товариству
i каже:
- Благослови, пане сотнику, тво©х вiрних товаришiв у далеку дорогу.
Спасибi тобi за науку, за твою ласкавiсть, що нас, сирiток, пригорнув до
себе. Вибач нам за нашу неслухнянiсть, коли тебе дечим образили. Дай боже
нам здоровля побачитися. Тво © редути повiк не забудемо.
На те сотник:
- Нiчим ви мене не обидили, мо© голуби. Тiшуся, що я вас в людей вивiв,
хоч жаль менi з вами розставатися. Служiть так вiрно матерi Сiчi на
Укра©нi, як менi служили, а бог вас буде благословити. Я вас благословлю,
нехай вас ряту свята Покрова вiд усяко© пригоди.
Петро поцiлував сотника в руку, а сотник його обняв i перехрестив. Те
саме зробив i з Марком.
Петро приступив ще i до старого Касяна. Старий втирав сльози, обняв i
голубив Петра, мов рiдного сина.
- Боже вас провадь. Во iм'я отця i сина, i святого духа, амiнь!
Петро був зворушений. Скочив на коня й став напередi. За плечима в
нього були, крiм рушницi, ще й сагайдак зi стрiлами та срiблом кований
лук, подарунок князя. Задудонiли на мостi й рушили в село мовчки. Вали
редути заповнилися народом, який вигукував i вимахував шапками.
А на селi згуртувалися всi на майданi коло церкви. Не було дитини, яка
б сидiла в хатi. Багато людей повилазило на стрiхи, щоби лiпше видiти.
Перед церквою стояв пiп у ризах, повиносили й хоругви. Петро став перед
церквою з сво ю четою в порядку.
Пiп вiдчитав молитву й кропив козакiв свяченою водою. Мiж народом
почувся плач. Вiдтак ходив помiж ряди козацькi й давав цiлувати хрест.
Петро знову став насерединi, перехрестився тричi i рушив. Народ
супроводжував ©х благословенням. Жiноцтво плакало. Залунала пiсня i
покотилась широкою луною по степу...
Засвистали козаченьки
В похiд з полуночi -
Заплакала Марусенька
Сво© карi очi...
У хатi вдови Прокопихи стояла на порозi ©© дочка Настя. Вона затиснула
блiдi уста i дивилася на вiд'©жджаючих козакiв, мов сонна.
Коли чета ви©здила з ворiт села, вона заломила руки i влетiла у хату:
- Мамо, моя мамо, нема вже його, що менi робити?
- Бог з тобою, мо серденько, за ким ти так побива шся?
- Мамо, чи хто такий iнший мiж усiм козацтвом, як цей Петро? Боже
мiй, боже! Чого я його так полюбила?
Вона плакала, ломлючи руки.
- А хiба ж вiн тебе любить так?
- Не знаю я того, мамо, вiн менi того нiколи не говорив, не знаю, чи
дивився на мене...
- Дурна дiвчино, чого ж ти за ним побива шся? От, викинь дур з
голови...
- Нi, мамо, не можу я його з серця викинути. Який вiн гарний, який
бравий козак. Я би за ним на край свiту пiшла, якби лише словечко
сказав... Не жити менi без нього...
Настя, мов божевiльна, вибiгла прожогом з хати i пропала.
А далеко iз степу лунала ще козацька пiсня...
Пiд рiздво виловили рибалки молоде Настине тiло з-пiд льодово© кори
Синюхи.
Козацька чета щораз вiддалялася вiд редути. На полудне погодували
коней, перекусили i йшли далi. Петро ©хав iз Марком та сiчовим товаришем
Пугачем напередi. Всi були веселi. Марко каже:
- Петре, тямиш нашу втечу з Острога? Ми як нетлi на огонь летiли, чудом
божим спаслися.
- Ми були ще дiти. Тепер зробили б iнакше. Ось хоч би те: чого ми не
перезимували в дiда Ониська? Були би ми лиху годину переждали.
- Але нiчого нам не сталося, ми пережили прикру годину, досвiду
набралися i на людей вийшли.
- Як бiду перебудеш, то краще живеться, чим не зазнавши ©©, - каже
Пугач, - не одну я бiду перебув, i з тим менi добре жити на свiтi.
- А яку ви, батьку, найтяжчу бiду перебули?
- Та остання, над Солоницею, була найтяжча. Те, що я там перейшов, то
морозом пройма , а що я лише чудом врятувався, то хiба богу подякувати.
- А розкажи нам, будь ласка, як то сталося? - пита Марко.
- Пiдождiть, станемо ночувати, тодi й розкажу. Може, й iншi схочуть
послухати.
Сонце вже зайшло, i стало смеркатися. На землю насiла мряка. Поставили
чотири вози, якi з ними везли провiзiю, поприпинали конi й розвели чималий
огонь. Всерединi, мiж возами, розiп'яли шатра. На трьох коликах розiп'яли
перед шатром великий котел i стали варити кашу. Накидали туди капусти i
м'яса. Як повечеряли, Марко нагадав Пугачевi, що обiцяв, i всi стали його
просити, щоби розповiв ©м про похiд Наливайка з Лободою та ©х розгром.
Пугач подумав хвилину i каже:
- Нема поганiших людей на свiтi, як тi пани. Як ©м козакiв треба, як не
можуть власними силами чого подолати, тодi до козакiв: любчики та
голубчики, поможiть. Ось бусурмани на нас йдуть, ось татарва на нас чату ,
а ви - християнське лицарство, а нуте, збирайтеся, ми вам нiчого не
пожалi мо, - i це, i те.
- Ми - народ во нний, i вiйна - то наше ремесло. Збира мось,
гурту мось, а тут показу ться, що нема нi збро©, нi коней, нi гармати, а
панам не спiшно нам помагати, а всi ©х обiцянки - то грушки на вербi. Ми
мусимо йти голiруч i здобувати собi усе на вороговi. А тут i пани пишуть
листи, польськi гетьмани, i король, його милость, а от цiсар нiмецький, i
рiзнi князi, й княжки. Зачала собi Польща з Волощиною, султан розсердився,
- гвалт! Козаки, помагайте! А ми, дурнi, йдемо, пролива мо свою кров за
ляцьку справу. У тiй розправi багато нашого брата полягло. Нас таки добре
пошарпали, i молдавани, i волоша, i турки, i татари. Але ми таки доконали
великого дiла. Тепер верта мо на Вкра©ну з свiжих ран вилизуватися. А пани
до нас: вертайте собi, куди хочете, лише не через нашi оселi. Йдiть собi
попiд землю або хмарою попiд небо, лише не важтеся станути на нашу землю,
бо ви голоднi, вам ©сти хочеться, а вас нам тепер не треба. А як вернете
додому, то тi, що записанi в ре стр, нехай остануться козаками, а уся iнша
голота, чернь, гайда до плуга, до роботи, бо прецiнь пановi працювати не
ялось.
Засiли ми зимувати в Брацлавщинi, то тут, то там, бо не було нам сили
йти далi. Пани в крик: гiльтайство та свавiльство грабу нас, об'©да , i
пiднесли на увесь шляхетський свiт. З того вийшла велика буча, яка
скiнчилася аж над Солоницею. Наше вiйсько засiло в Бiлiй Церквi. Нас зразу
не чiпали, та цiлою силою кинулись на наливайкiвцiв. Нiчого казати, що
Наливайко неабиякий ватажок. Вiн вiдступав збройною рукою возовим табором.
Вiдтак завернув на Бiлу Церкву, щоби з нами сполучитися. Хоч ми з
Наливайком не були добрi, ще вiд часу Косинського, та мимо того не хотiли
послухати панських брехливих слiв, щоб на Наливайка кинутися i помогти
панам його здавити. Тому-то пани i проти нас виступили. Храбрував проти