Чайковський А.. Сагайдачний

нас той собака запорозький, князь Ружинський. Вiн у нас держав козацьку
булаву, вiн годувався козацьким хлiбом, а тепер, пiзнавши всi козацькi
штуки, навчившися в нас воювати, виступив проти козацтва, мов кат.
Свою дорогу значив вiн шибеницями й палями, на яких застромлював сво©х
колишнiх товаришiв. Найлютiшим показав себе, прийшовши у Паволоцьку
волость. Страшно подумати, що там творилося. Вiд того, що очевидцi
розказують, волос дибом ста . Бачить наша старшина, що то не жарти,
посила полковника Саська з трьохтисячним вiйськом проти Ружинського. Хто
його зна , чи нас господь вiдступив, чи Ружинському чорт помагав. Сасько
поступив нерозважно. Не розвiдавши гаразд, в котрiм боцi Ружинський та яка
в нього сила, вислав у цей бiк передню сторожу, яка необачно наскочила на
Ружинського i вiн ©© розбив на порох. Того налякався Сасько, i вiй уступив
пiд Ки©в. А в Ружинського було всього-на-всього тисяча вiйська. Вiн,
осмiлений такою легкою побiдою, пiдступив до нас пiд Бiлу Церкву. За ним
пiшов Жолкевський з сво©м вiйськом. Наш полковник Шавула виступив проти
нього, бо ми довiдалися, що йде до нас Наливайко. Нас було разом сiм
тисяч. Як бачите, як ми могли тодi Ружинського роздавити. Та йому на час
наспiв з помiччю Жолкевський. Ружинський напав на табiр нагло. Ми
збентежились. Настало замiшання, бо нiхто тако© смiливостi не сподiвався.
Наш табiр розiрвали, i ми стали уступати. Лише за Руткою вдалося Шавулi
вiйсько впорядкувати, i тодi ми Ружинського вiдбили. Наспiв зi сво©ми i
Наливайко, i тодi ми Ружинського так спражили, що ледве втiк. Ружинський з
останками замкнувся в Бiлоцеркiвськiм замку. Та тепер наспiв Жолкевський.
Старшина вважала неможливим давати йому поле. Ми стали уступати на
Трипiлля, Жолкевський пустився за нами. Нас було бiльше шести тисяч.
Господь нас вiдступив. На сором козацтву ми з такою силою уступали перед
на половину меншим вiйськом Жолкевського. Ми отаборилися п'ятьма рядами
возiв. Усi ми були пiшi. До того ще Жолкевський не був тут з усi ю сво ю
силою, бо вiн вирвався наперед, а решта тiльки наступала за ним. Та мимо
того вiн вдарив на нас на урочищi Гострому Каменi. Та не вдалося йому
розiрвати табору. Ми гарно вiдбивалися. Тодi сталося нещастя. Шавулi
гарматна куля урвала руку, а Сасько таки поляг лицарською смертю. Лободи
не було тодi при нас, бо вiн з рештою нашого вiйська стояв пiд Ки вом. На
мiсце раненого Шавули вибрано гетьманом Наливайка. Ми так збили ляхiв, що
Жолкевський не важився нас бiльше зачiпати, вернувся в Бiлу Церкву i
вижидав пiдмоги. Ми пiшли далi. Пiд Ки вом ми злучилися з Лободою. У його
таборi було багато збiгцiв, жiнок та дiтей, що втiкали перед ляхами. То
було наше нещастя. Та що було з тими нещасливими бездомними робити? Годi
©х було лишити на поталу вороговi. Ми пiшли пiд Переяслав, гадаючи, що в
степ не поважаться пани за нами йти.
Тепер пани взялися до давнього способу роз' днати нас. Жолкевський
написав до запорожцiв, обiцяючи нам цiлу торбу ласк, як лише покинемо
гiльта©в, себто наливайкiвцiв. Та ми його пiсланцiв ув'язнили i закували в
диби. Гетьманом знову вибрано Лободу. Радили ми, що далi робити. Нам
лишилося або пiти у московську землю, або получитися з ханом i татарами,
або оборонятися до останку, а були i такi, що радi були здатися на ласку
панiв. Щоби забезпечитися вiд Жолкевського, треба було зупинити його
переправу через Днiпро. Однi човни попалили, а другi поховали по комишах
на всяку потребу. Тим часом Жолкевському вдалося погромити Кремпського, що
зiбрався з козацтвом, у Каневi нам на пiдмогу. Як Жолкевський прийшов у
Ки©в, мiщани зрадили йому, де човни похованi. За те хотiли ми киян
покарати. Зiбравши сотню чайок, рушили козаки пiд проводом Пiдвисоцького
горi Днiпром. Та Жолкевський уже стояв на березi i привiтав ©х гарматою.
Похiд не вдався. Пiдвисоцький трохи не втопився. Ми мусили обмежитися до
спинювання Жолкевському переходу через Днiпро, i це нам вдалося. Ми
гарматою затоплювали ©м човни. А тим часом Лобода зачав перемiрюватися з
панами. I зна те, чого Жолкевський вiд нас вимагав? Видати йому Наливайка
i iнших старших, видати цiсарськi хоругви i гармати. Дрiбничка, правда?
- Якi то цiсарськi хоругви?
- А, то ви того не зна те? Як хотiли усi володарi християнського свiту
зробити спiлку на турка, то нiмецький цiсар прислав на Запорожжя свого
посла Ля-соту, вiн привiз запорожцям у дари хоругви, клейноди i вiсiм
тисяч червiнцями. Отож тi хоругви були панам солею в оцi, i вони
наважились ©х вiдiбрати.
Видавати свого товариша вороговi на смерть мученицьку - то був би
страшний грiх, i Лобода це вiдкинув. Тепер Жолкевський пустився на
хитрощi. До нас прислав двох, вони показувалися, що втiкли вiд панiв, i
нас остерегли, що Жолкевський послав Потоцького геть повище Ки ва
переправитися через Днiпро i напасти на наш табiр, де були самi жiнки i
дiти, бо цiла козацька сила стояла над Днiпром i не дозволяла Жолкевському
переправитися. Ми тому i повiрили. Треба було уступати ще далi. Нашi човни
поплили рiкою Сулою, а наш табiр посувався попри Сулу. Ми пiшли аж пiд
Лубни, щоби не дати себе заскочити. У нас ще була сила. Ми мали яких
тридцять гармат i багато усяких припасiв. Як ми подалися далi, то
Жолкевському прийшлось легко перейти Днiпро. Вiн iшов услiд за нами. Йому
прийшли на пiдмогу литовськi полки. Тепер у Жолкевського була бiльша сила,
як у нас. Ми уступали далi, хоч гiрко було йти з таким великим табором.
Недалеко нам було дiстатися в степ, а тодi ми врятувалися. Вiдгадав нашi
думки Жолкевський. Вiн розпочав з нами мировi переговори, щоби нас
приспати, а тим часом послав вiйсько повище Лубнiв, що перейшло Сулу i
заступило нам дорогу в степ. Кажу вам, дiти, що ляховi не можна нiколи
вiрити, вiн тебе цiлу , а нiж за пазухою держить. Ми стали табором над
рiкою Солоницею. Як ми побачили, що ляхи нас хитро взяли з двох бокiв,
годi нам було з отабореного мiсця рушатися. Ми окопалися з трьох бокiв i
стали до оборони. Ляхи окружили нас i зачалася облога. Нашого табору не
можна було силою здобути, бо з трьох бокiв вали, а з четвертого велике
болото. Було в нас яких шiсть тисяч вiйська, i доброго, i менше вдатного,
а друге - стiльки жiнок i дiтей. У нас було багато коней i скоту, яких не
було де пасти, i все то гинуло. Настала страшна спека i сморiд вiд
падлини. До того мало в нас було води. Ляхи стрiляли у табiр з гармати i
багато люду нiвечили. А Жолкевський не переставав вести переговорiв з
нами. Iз-за того наливайкiвцi стали пiдозрювати нас у зрадi. Повстали в
таборi колотнечi, аж на однiй радi Лободу вбито. Зробили це тi
злодi©-наливайкiвцi.
- Хiба ж це не козаки?
- Це збиранина з усяких злодi©в. Наливайко тримав усяку дрань,
розбишакiв. Вони нiкого не щадили, а всi ©х злодiйства карбовано на
справжнiх козакiв. Але по смертi нашого гетьмана не вдалось Наливайковi
захопити гетьманську булаву, бо гетьманом вибрано Кремпського. Хоч
Кремпський держав усе залiзною рукою, то годi було обi сторони з собою
погодити. Ми, запорожцi, не могли вибачити тим злодiям-наливайкiвцям
смертi нашого батька. А як уже раз незгода вкрадеться в табiр, то не може
бути гаразду. Жолкевський знав про це вiд утiкачiв. Йому теж пильно було,
у його вiйську був голод. Не можна було нiчого довезти, а вiн знав, що в
нашiм таборi подостатком поживи, i голодом нас не вiзьме, йому теж дуже
пильно було справу покiнчити. З одного боку, лякав нас сво©ми
гуляйгородинами, а з другого боку, пiдпускав туману на згоду.
- Що це таке гуляйгородини?
- Це такi рухомi фортецi на колесах, високi, мов обороги. Згори можна з
них, скрившись за стiни, стрiляти з гармат у середину табору. Та ти, один
з другим, як хочеш справдi запорожцем бути, не допитуйся всього, як баба
або дiтвак. Ти слухай та мiркуй сам, поки не вимiрку ш, а коли нi, то таки
колись прийде час, що сам побачиш таку невидальщину.
I цi гуляйгородини справдi налякали малодухiв, i вони подались на
погану, зрадливу, прокляту згоду. Коли про це згадаю, то аж кров мене
залива вiд соро- му. Згодилися видати ляхам Наливайка, Шавулу i Шостака.
Тим замарали козацьку славу на довгi вiки. Треба признати наливайкiвцям,
що i чути про те не хотiли, щоб свого ватажка видавати. Вони окружили його
i ладились перебо м видiстатися з табору. Наливайко вже перелазив через
вал. Зчинився такий пекельний галас у таборi, що ляхи прискакали на конях
дивитися. Та Наливайка покопали, закули в кайдани i видали... Видали i
наших славних полковникiв. Видали хоругви, клейноди, гармати i всю зброю.
Тодi Кремпський, бачачи, що цiла справа пропала, зiбрав коло себе вiрну
дружину i перебився через ляцьке вiйсько. У тiм пеклi я втратив голову i
вже рiшився тут загинути. Та послухайте яку штуку втяла ляшня. У пунктах
угоди того не було, чого тепер зажадав Жолкевський. Було умовлено,
що ми всi можемо свобiдно вiдiйти, куди нам завгодно. На те взялися
жонатi козаки, щоб тим способом врятувати сво© жiнки та дiти. Та
Жолкевський уже по тiм, як ми видали усю зброю i стали голiруч, додав ще
один пункт, а то, щоб тi пани, що з нами були, пiзнавали сво©х
пiдданцiв-хлопiв i забирали ©х iз собою.
Ми кричали: "Зрада! Такого в умовi не було, ми не приста мо!" - "Як не
приста те, то обороняйтеся, - каже Жолкевський, солоденько усмiхаючись, -
баталiя йде далi".
Та яка ж то могла бути баталiя? Ляхи були в нашiм таборi, ми без збро©,
а мiж нами голосять жiнки i плачуть дiти... Нас взяла розпука. Кожний
хапав що пiд руки попало. Я виломив iз воза люшню. Тодi польське вiйсько,
роззвiрене, що стiльки з нами намучилось, кинулось нас рiзати, як баранiв.
Не жалiли нiкого: рiзали жiнок i малих дiтей... Уявiть собi, що там
дiялось, бо я не в силi вам цього розповiсти. Польськi жовнiри знасилували
жiнок, а вiдтак розтинали ©м животи. Малих дiтей застромлювали на списи i
перекидали один одному. Мене обскочили, i якийсь ляшок пiзнав у менi свого
пiдданця. Зi мною робилось щось страшне. Згинути то згинути, але мене,
вiльного чоловiка, в пiдданство брати? Я скочив на нього, як ранений
кабан, i зацiдив його люшнею по головi так, що мiзок вiдразу вискочив.
Дiсталось також i тим, що мене хотiли живого брати. А що в тiм мiсцi
табору було менше люду, то я замислив себе рятувати втечею. Я втiкав
щосили, поки не дiбрався в комиш. Тут було велике болото, i з цього боку
наш табiр не був окопаний. Там я пересидiв двi доби, п'ючи гнилу воду з
багна. Сюди чув я страшнi крики, голосiння i плач. Та вони, собаки, не
мали найменшого милосердя над жiнками; здавалося поганим, що в цiм таборi
зiбрався увесь укра©нський народ та що тут все хлопство вимордують. По
двох днях коли все втихло, я викрався з болота i втiк...
Дiбравшися до Днiпра, кого я там стрiнув? Я стрiнув Пiдвисоцького, що
йшов нам на пiдмогу. З ним получився i Кремпський з сво©ми недобитками. Та
вже не було кому помагати. За тим йшли iз низу запорожцi. Коли би було ще
два днi перетримати, то Жолкевському була би одна нога не вийшла жива.
Пiдвисоцький мав думку зайти ©х iззаду вiд Днiпра.
Чи це не кара божа? За незгоду, за зраду.
- А як воно тепер на Сiчi, коли стiльки народу витратилося? - питав
Петро.
- Багато народу витратилося, то правда, а народу буде, бо вiн не
пропаде, ми ще помiря мося з ляхами, i наша земля буде вольна. На те не
довго ждати, але вона буде, як не тепер, то в четвер. Вiйсько в нас буде,
та коби лише добра голова знайшлася, щоб усе гаразд запорядити...
Оповiдання старого Пугача залягло глибоко в душу козакам. У Петра
виступав тепер щораз в яснiших зарисах той конфлiкт, який витворився мiж
тими, що мають, i мiж тими, що не мають нiчого. Бо ж та цiла буча iз-за
того пiшла. Пани хочуть, щоб бiднi на них робили, а вони щоб безжурно
панували.
Було вже пiзно внiч. На небi зорi поперемiнялися. Деякi вже й
позаходили, iншi посувалися на сво©й дорозi далеко. Косарi стояли високо
на полуднi. Козаки сидiли при великiй ватрi й куняли. Дехто полiз пiд
шатро i захрiп. Старий Пугач полiз на вiз, пiд буду, накрився кожухом та
невдовзi захропiв. Конi хрупали зерно, стоячи на припонi коло возiв. Десь
далеко завили вовки, зразу один, начеб давав гасло до загального виття, за
ним iншi. Сторожнi козаки проходжувалися повагом по замерзлому снiгу,
позiхаючи голосно. Петро з Марком сидiли ще при вогнi, покурюючи люльки.
- Один з нас най iде спати, - каже Петро до Марка, - опiсля змiнимося.
- Якось не хочеться заснути. Так то оповiдання залiзло в голову;
страхiття по мiзку сну ться, що годi забути.
- Тепер бачимо, Марку, те, чого ми в Острозi не знали. Як воно добре,
що нас доля звiдти вивела. Що було б з нами сталося? Були б ми вчилися
далi, переливали з пустого в порожн , а вiдтак були б ми навiки прикованi
до ©х милостi, князя, кайданами вдячностi, а, може, згодом були б заложили
шию в панське ярмо i сталися панськими собаками, як багато iнших.
- Та ще на князя Костянтина нема що нарiкати, там народовi добре
живеться.
- А що буде потiм? Вiн же не вiчний, його цiла фортуна перейде в ляцькi
руки, а тодi руський народ вийде на тих багатствах гiрше. Краще, щоб ©х не
було.
В тiй хвилi конi стали непоко©тися i форкати. Двi собаки, що повлазили
на вози, посхапувалися i заворчали. Петро вже був на ногах. Старий Пугач
встав теж i протер очi. Вiн спав чуйно, наче птиця на гiллячцi. Дивився в
даль. Десь далеко чути було гаркотiння.
- Тiчка бiжить! Гей, хлопцi! До рушницi! Будемо мати гостей. Нуте,
хлопцi, повiдв'язуйте коней.
- Коби лише не порозбiгалися, - завважив Петро.
- Ти, козаче, хiба не зна ш степових коней. Побачиш, як наш степовий
кiнь вiд вовка обороня ться.
Всi посхапувалися i згуртувалися при вогнi. Поспускали коней. Вони
стали бiгати, позадиравши хвости, але нi один далеко не вiдбiгав. Опiсля
один iз них заiржав голосно. Голос лунав далеко по замерзлому снiгу. На
той знак всi конi згуртувалися в колесо, головами до середини.
- Дивись, - каже радiсно Пугач, - яка мудра твар. Побачиш, як вони
гарно обороняються.
А гаркотiння вовче щораз зближалося. Тепер козаки, якi позлазили на
вози, могли бачити чорну плахту на снiгу, яка швидко тяглась до табору.
Спереду бiгла велика вовчиця, а те все гнало, начеб великий та широкий
хвiст яко©сь потвори.
- Хлопцi! - гукав Петро. - Рушницi напоготовi! Як наблизяться на десять
крокiв - пали!
Тiчка зближалася. Гукнули стрiли в цiлу купу. Тiчка розбiглася на всi
сторони i стала атакувати зi всiх бокiв. Багато вовкiв осталось на бiлiм
снiгу.
- Дивись на конi, - говорив Пугач до Петра, - то варто видiти.
Справдi варто було видiти. Кiлька вовкiв кинулось на коней. Вони
страшенно заквичали, наче безрогi, а вiдтак стали бити копитами поза себе.
Кiлька вовкiв вертiлось по землi в судорогах. А конi анi рушилися. Стояли
в збитiй юрбi, один при однiм. Понизили голови i дивились помiж ноги поза
себе.
- А що, не славнi, не козацькi конi? - гукав Пугач. - Не дадуться,
©й-богу!
Тим часом козаки стрiляли густо, вже на близьку вiддаль.
- Хлопцi, шпурляйте на них головнi, то собi пiдуть до чорта.
Так воно i сталося. Набили вовкiв багато, а решта пiшла врозтiч. Стало
стихати стрiляння. Тепер i собаки позiскакували з возiв i пустилися за
вовками. Пугач ©х прикликав до себе.
- От дурнi, було би вам капут, якби так вовки на вас обернулися.
З того всього тiльки було шкоди, що одного коня вовк шарпнув зубами, i
добре скалiчив в удо. Його зараз перев'язали, засипавши рану порохом. Та
вже до ранку нiхто не спав, а як лише стало на свiт заноситись, приказав
Петро ладитись у дорогу.
- А що з вовками зробимо?
- А вже ж поздира ться шкуру, тепер пiд рiздво кожух добрий, не пустить
', - каже Петро.
- Киньте ©х до чорта, - каже Пугач. - То не на козацький кожух.
Козаковi кожух овечий найкраще любиться. А з тим ми б цiлий день возилися.
Рушили в дальший похiд. Знову залунала по степу весела пiсня. Веремiя"
була дуже гарна, погiдна, хоч мороз щораз бiльшав.
I так iшла дорога одноманiтно далi. З возами не можна було поспiшати,
але нiколи не кучилось. На нiчлiгу було весело. Стрiнули кiлька лiсiв, - i
не бракло палива. Пiд нiч розкладали великий вогонь, який огрiвав i людей,
i коней.
Аж на послiднiм ночлiгу сталася велика пригода, яка всiх втiшила.
Вже було далеко по пiвночi, на землю насiла велика iмла, що не було
нiчого видно. Усi засипляли мертвецьким сном. Гукнув стрiл сторожного
козака, i всi посхапувались. Пiд табiр пiдходили якiсь люде. Вартовi стали
стрiляти далi. Непроханi гостi стали утiкати щосили, чути було тупiт
утiкаючих коней.
Козаки розбiглися й побачили раненого татарина. Вiн лежав на землi з
пiдстреленою ногою.
- От гiсть! - гукали козаки. - Ануте, хлопцi, бийте псубрата на втiху.
Надбiг Петро i крикнув:
- Не руш його! Вiд нього довiда мося, чого вони хотiли, може, де
недалеко бiльша сила татарська, пiдведiть його до табору.
Узяли татарина попiд пахи, вiн зуби закушував iз болю. З його йшла
кров.
- Я тобi скажу, не питаючись, - каже Пугач. - Вони йшли конi красти.
Посадили татарина при вартi. Петро каже:
- Давай я йому поперед усього ногу перев'яжу.
- От невидальщина, - каже один козак, - я його зараз перев'яжу ножакою
по ши©.
- Не руш кажу! - крикнув грiзно Петро. - I нiхто не важся менi
перепиняти роботу.
' Не полиня . - Ред.
" Погода.- Ред.
Петро розтяв ножем одiж, оглянув рану. Вона не була велика. Кiсть була
цiла. Вiн засипав рану порохом i обв'язав чистим полотенцем.
Татарин був старий, змарнiлий дiдок з рiденькою борiдкою i поморщеним
лицем, начеб йому шкуру ниткою перешивав. Вiн дивився заляканими очима на
Петра i лебедiв.
- Не забивай бiдна Ахмет, козак. Аллах тебе благословити буде.
- Чого ви сюди лiзли? - пита Петро.
- Ми йшли конi красти. У нас бiда, нема ©сти, - говорив Ахмет, - у мене
п'ять дiтей малих, голодних, я бiдна, дуже бiдна...
- А дайте йому, товаришi, ©сти, вiн, бiдний, голодний.
Козакам це не подобалось, стали воркотiти. Петро випрямився i поглянув
грiзно поза себе:
- Тихо! Хто хоче з мо ю рукою познакомитися, виступай! Непослуху я не
стерплю. Розумiв?! Який вiдважний рiзати немiчного бiдака. Ти покажи, що
вмi ш з татарином, коли вiн дужий... Стидайтеся. З вас мають бути лицарi,
а показу тесь вовками над падлиною. Казав: принести ©сти.
Зараз втихло. Один принiс i подав татариновi кусок паляницi. Ахмет ©в
лакомо, аж давився.
- Дайте йому чарку горiлки. Пий, небоже. Твiй Магомет не заборонив
горiлки пити, бо ©© ще не було.
Ахмет вхопив Петра за руку i став ©© цiлувати.
- Нехай тебе бог i Магомет, його пророк, благословить на тво©й дорозi,
ти добра чоловiк; Ахмет буде за тебе молитися.
- Не болить тебе рана?
- Пече, але то нiчого...
- Ти вмi ш на конi ©хати?
- Кожна татарин вмi .
- Хлопцi, збирайтеся, в дорогу пора. Вже годi спати... Татариновi дайте
мого сивого коня.
- Що нашому осавуловi сталося? - говорили мiж собою козаки. - Козак хоч
куди, а татарина не дасть зарiзати.
- Чи це послiднiй наш нiчлiг? - питав Петро Пугача.
- Перед заходом сонця будемо в Сiчi. I знову залунала пiсня, й похiд
рушив.
Петро каже до татарина:
- Як зблизимося до Сiчi, то собi ©дь з богом. На Сiч тебе не поведу, бо
я там не пан i не знаю, що би з тобою сталося.
- Ти добра чоловiк, бог тебе благословити буде. Аллах хай тебе милу .
Ти свiтло мо©х очей, я тобi нiколи того не забуду. Ахмет вмi бути
вдячний, навiть джавровi...
Петро не говорив нiчого.
Вже було геть з полудня. Ярке сонце посилало останнi гострi променi по
замерзлiй землi. На обрi© було видно якiсь купи, начеб оснiженi гори.
Iз-поза них виходили густi дими. Валка стала над берегом замерзло© широко©
рiчки. Петро пита Пугача:
- Що це, батьку?
- Це Сiч-мати, хрестiться, хлопцi.
Козаки познiмали шапки й стали хреститися. Петро був дуже зворушений.
Ось цiль його дороги, його бажань. Що його тут жде? Чи справдяться
пророкування його приятелiв? Чи справдi жде його тут слава? В Петра шибали
думки блискавкою. Серце сильно билося. Вiн став у душi вiдмовляти молитву.
Чимраз ближче приходили до Сiчi. Усе було застелено снiгом. З високого
берега видно було багато будiвель за валами, з яких виходили прямо вгору
густi дими. Лише ворота було знати. Побiч них стояли на валах двi гармати.
На валi проходжувався вартовий козак з мушкетом. Козаки стали з'©здити з
берега. Петро каже до татарина:
- Нам пора розстатися, ©дь собi, чоловiче, з богом. Коня тобi дарую, то
це мiй кiнь.
Татарин знову став лепетати благословення й по©хав. Та за хвилю
обернувся до Петра та й каже:
- Осавуле, до мене ходи, щось скажу.
Петро пiд'©хав.
- Слухай, козак, мене Магомет покара , що я тобi зраджу сво©х. Але я за
тебе спокутую, ти того варт.
Вiн наблизився до Петра й каже пiвголосом:
- Бережiться, козаки: цi © весни пiде велика орда татарська з
Менглi-Гiре м на вашу землю. Велике нещастя на вашу землю буде. Пограблять
вас i ясир вiзьмуть. Всi мусять йти, кому прикаже його свiтлiсть хан.
Може, i я пiду, хоч я спокiйна чоловiк. Бережiться!
З тими словами вiн потиснув коня й почвалав вiтром.
Петро стояв на березi Днiпра. Далеко направо й налiво розлягалась
замерзла рiчка. Лише на однiм рукавi простяглась синя лента, яко© мороз не
одолiв...
Десь далеко грав Днiпро-Славутиця на сво©х порогах.
Петро був захоплений. Вiн забув про все, що коло нього творилося,
забув, по що сюди при©хав, забув про товаришiв, що стояли пiд воротами
матерi Сiчi.
Петро зняв шапку й молився:
- Днiпре-Славутице, батьку! Ти, свята рiчко Укра©ни! Чи укра©нське
серце, яке б не забило живiше, наблизившися до тебе? Ти давнiй свiдку
нашо© бувальщини, нашо© величi й упадку.
...На тво©й дорозi поставив господь могутнi пороги. За ними кри ш ти
тих бiдних дiток, яким тiсно стало на Укра©нi. А цi пороги - то твоя мова.
Горе тому, хто ©© не розумi .
...Ти сердишся, ти грима ш на тво©х дiток нерозумних, та грозиш
ворогам. Доля Укра©ни зв'язана з тобою на вiчнi часи. Укра©на тодi загине,
як тво русло висохне!
...Днiпре! Ти, укра©нський Йордане, свята рiчко!..
- Гей Петре! Осавуле! - гукали козаки. - Чого задивився?
Петро начеб зi сну прокинувся, протер очi й спустився з берега вниз...
За той час Пугач обмiнявся гаслом з вартовим козаком. Вiдчинились
ворота, й цiла ватага в'©хала.
Петро опинився в Запорозькiй Сiчi.



КНИГА ДРУГА. ДО СЛАВИ


ЧАСТИНА ПЕРША

Потомъ видячи ся бить способнымъ до мензства,
Шолъ до запорозкого славного лыцерства.
З книжки "Вършъ..."

I

Запорозька Сiч лежала тодi на невеличкiм днiпровiм островi, Малiй
Хортицi. Вiд заходу, вiд Укра©ни, обливав ©© Днiпро, вiд сходу сонця плив
його рукав, що вiддiляв Малу Хортицю вiд Велико©, яка лежала мiж старим
днiпровим рiчищем i новим днiпровим руслом. На Великiй Хортицi рiс великий
дубовий лiс з прогалинами всерединi, далi, вниз, стояли малi ставки, а
потiм простягались мокляки.
Пiд ту пору укра©нське козацтво проживало важкi хвилi свого занепаду i
пониження. Солоницький погром, здавалося, погребав козацьку справу на все.
Пани трiумфували. Жолкевський за сво криваве дiло був обожаний мiж
укра©нською шляхтою. Вiн вирiс на спасителя Речi Посполито© i укра©нського
панства, як польського католицького, так i православного. Пани успiли
розбити всю козацьку органiзацiю. Козацьких старшин з Наливайком повезли в
Варшаву. Забрали всю зброю, не оставили козакам нi одно© гармати, забрали
коругви i клейноди, скарбницю. Над народом, що спочував козацтву,
знущалися в страшний спосiб. Народ був наляканий, i нiхто не посмiв
пiднести голови, а не було нiкого, хто би мав силу взяти дiло в сво© руки
i проти панiв стати. Тих козакiв, що остались живими, повернено в
пiдданство. Пани вважали себе з боку укра©нського поспiльства цiлком
безпечними. Тепер можна було необмежене панувати i багатiти, коли
укра©нське хлопство буде слухняне. Тепер i з Туреччиною буде спокiй, бо ж
поляки поступили з козацтвом по бажанню Велико© Порти. А коли з Туреччиною
буде спокiй, то i татарська орда не буде ©х чiпати.
На цiлiй Укра©нi заповiдалося панське раювання. Одне лише осталось
болюче мiсце в панському тiлi, котре, мов заго не терня, вiд часу до часу
болюче вiдзивалося. Осталось Запорожжя, до якого пани не могли дiбратися i
яке нi раз не хотiло вложити сво © ши© у панське ярмо. Польща обмежилася
на тому, що старалася вiдтяти Запорожжя вiд усi © Укра©ни. Пограничним
укра©нним старостам було доручено не допускати нiкого нi сюди, нi туди.
Поставлено на шляху до Запорожжя густi сторожi, котрi ловили збiгцiв, а
так само запорожцiв, що на Укра©ну переходили, i люто ©х за це карали,
одних i других. Та цi способи не могли вповнi сво © цiлi осягти. Гноблений
панами i державцями народ втiкав на Запорожжя, бо там бачив одинокий свiй
захист. Продирався там усiма можливими дiрами i щiлинами, наче вода iз
розсохло© бочки. Одного пiймали, а десять iнших таки перейшло.
Запорожцi знову вмiли то цим, то тим дiйти до ладу з пограничними
старостами, i таки при©здили у Ки©в добувати, чого ©м було треба.
Не зважаючи на занепад, на Запорожжi безупинно велися великi
приготування до того, щоб можна було невдовзi виступити збройною рукою чи
проти татар, чи таки ще раз помiрятись з панами на Укра©нi за свободу
укра©нського хлопа. Завзяту агiтацiю у тому вели тi численнi хлопськi
втiкачi, оповiдаючи про жорстокiсть панського володiння.
Через брак свобiдно© сполуки з Укра©ною на Запорожжi ставало тiсно. Там
наче в горшку кипiло, i мусив наспiти час, коли та вся енергiя молодо©,
живо© та здорово© республiки виладу ться. Панська рука була закоротка, щоб
сягла аж на Запорожжя. Вправдi Польща наставляла свого старшого над
низовим козацтвом, та вiн не посмiв там показатися, а запорожцям анi
снилося його слухатися, i вони вибирали правильно свого старшину i зi всiх
розпорядкiв панського старшого глузували.
Козаки з Чубово© редути, при©хавши перший раз на Сiч, дивились на все
великими очима, бо не одне тут побачили iнакше, нiж собi це уявляли. На
перший погляд, не знати було то© величi, яко© тут надiялися.
Значний простiр землi на Малiй Хортицi обведений валами з дубовим
частоколом наверху. Попiд валами iзсередини великi будiвлi городженi