Чайковський А.. Сагайдачний

до благочинного привiтатись, а вiн запросив його до себе у гостi.
Розумi ться, що запрошено й Артима. Хоч вiн був простим собi
козаком-рибалкою, та його люде шанували за його проворнiсть i лисячу
хитрiсть супроти ляхiв. Нiхто другий не вмiв ©х так перехитрити, коли
треба було подати яку вiстку у Ки©в або на Запорожжя.
Тими запросинами задобрився Артим за те, що його Настя даремне буде
ждати зi снiданням на гостя.
В гостях у благочинного йшла розмова за православну церкву, якiй так
дуже загрожу унiя. Усi ремствували на утиск i гвалтовне заводження унi©,
вiдбирання церковного майна, на пископiв-зрадникiв. Усiх очi зверталися
на Конашевича, яку вiн дасть на це раду, а далi стали прямо питати, що
каже на це о. архiмандрит Плетенецький.
Конашевич, як звичайно, був мовчазливий i прислухався, яка думка у
других. Тодi каже:
- Воно, панове, тепер зле, нiде правди дiти, i коли б так усе мало
бути, то наша свята благочестива церква пропала би, а з нею пропав би й
увесь православний укра©нський народ. Бо треба вам знати, що по думцi
ляхiв i ©х дорадникiв- зу©тiв, унiя ма бути тим мiстком, котрим мають
перевести православних у латинство, до костьолу. Не я сам змiркував, але
змiркували це не такi, як я, вченi люде. До такого я добре прислухався ще
в Острозькiй академi©. I коли я опiсля жив у Ки вi, то я побачив наглядно,
що це правда, що говорили мо© колишнi вчителi.
Я не берусь говорити про те, яка вiра краща: наша благочестива чи
латинська, але я те знаю, що наша вiра для нас найлiпша, бо то церква
укра©нська, а латинська церква - то польська. Хто у латинськiй вiрi живе -
то лях. Для того нам треба берегти нашу церкву, мов око в головi; коли
вона пропаде, то пропадемо i ми всi, цiлий наш народ. Ця оборона
приходиться нам важко, бо ми розбитi. У нас нема пископiв. Польща не
допуска до того, щоб у нас були пископи добрi, яким лежало би на серцi
добро церкви. Бачите i зна те, що дi ться у нашiй столицi, у золотоверхiм
Ки вi. Осталась нам одна Ки во-Печерська лавра завдяки ревностi
преславного отця архiмандрита лисея Плетенецького. Нашi владики, тi, що
ще остались, нiде правди дiти, ледачi. А ви зна те, що яка голова церкви,
така й церква, бо вiд голови риба смердить. Духовенство розбите, темне, не
може собi дати ради, хоч воно хотiло би щось зробити i церкву пiддержати.
Нема проводу. Про народ нам нема чого говорити, бо вiн не ма волi. Наше
козацтво замало церквою iнтересу ться. Як товариш Запорозького вiйська
мушу сам це признати.
Як же це лихо, яке у нас завелось, направити? Ми всi повиннi
згуртуватися пiд стягом православного благочестивого хреста, всi - вiд
пана до послiднього мужика. Ми повиннi сказати собi тверде слово, що
церква i ми - то одне, нерозлучне, недiлиме, сковане, мов залiзо. У тiй
нашiй злуцi повиннi ми придбати для церкви все, що може поставити ©© на
ноги, а це наука, освiта, вишколення, освiчення борцiв за церкву i
народнiсть. До освiти веде школа. У нас не смi бути одно© закутини, де би
школи не було. Вiдтак з нижчо© школи треба посилати талановитих хлопцiв у
школу вищу, але не ляську, не зу©тську, а нашу, православну. Це не таке
тяжке дiло, як би воно здавалося. Лише треба хотiти, хотiти, хотiти. Коли
капля води, падучи частенько на камiнь, може у ньому вижолобити дiру, то
добра тверда воля зможе гору вивернути. Вищих шкiл у нас мало. Школа в
Острозi так довго сто©ть, як довго живе старий православний князь. Коли
вiн замкне очi, то його зляшений синочок Януш за пiдшептом зу©тiв цю
школу загирить. Львiвська ставропiгiя не може подолати потреби Галичини.
Тепер приходить черга на Ки©в. Там мусить стати славна вища школа на цiлу
Укра©ну. За це подба отець архiмандрит, але йому слiд помагати. Складаймо
на це грошi в певнi руки. Отець архiмандрит - це жемчуг серед укра©нського
народу, це зоря, яка свiтить на цiлий укра©нський свiт. Це пророк, якого
пiслав нам господь, щоб вивести укра©нський народ з кромiшньо© темряви.
Гуртуймось всi пiд його мудрий провiд, помагаймо йому по наших силах, бо
коли б через нашу байдужiсть не повезло йому перевести цього великого
дiла, то прокляне нас господь, як хамове плем'я.
Конашевич говорив з таким жаром, що случахi захоплювались, вони були
прикованi до його думки. У хатi стало тихо, лиш слова Конашевича дзвенiли,
начеб у срiбний дзвiнок дзвонив.
- От що, мо© брати. Коли так гарно сьогоднi зiбрались, коли у нас одна
думка, так скиньмось, хто що може, а товариш Артим при найближчiй нагодi
вiдвезе у Лавру i передасть отцю архiмандритовi вiд канiвцiв гостинця на
ки©вську школу.
Дехто, хто не мав грошей при собi, позичав вiд сусiда.
Конашевич перечислив те, що було в шапцi при всiх, пов'язав у вузлик i
передав Артимовi.
Артим був тим затурбований i почухав себе в потилицю:
- Хiба дам поки що переховати Настi. Я ще не раз по©ду у Ки©в, поперед
усього треба менi пана Конашевича перевезти.
- Щодо того гостя, Артиме, - каже благочинний, - то ми його так зараз
звiдсiля не пустимо, i ти би мiг ще з Ки ва вернутися. За той час я вiзьму
його до себе. У мене i просторiша хата, i вигiднiше буде.
Це Артимовi не подобалось, а Конашевич каже:
- Дякую, ваша милiсть, за запросини, але покористуюсь ними аж другим
разом. Тепер я обидив би мого товариша i господаря, коли б вiд нього
перебрався в iншу хату, поки я тут живу. Такого деспекту цим добрим чесним
людям я не можу робити. Менi в Артима дуже добре i свобiдно.
- Як же там може бути свобiдно, як там дво малих дiтей?
- Я дiток люблю, а особливо таких, як цей Миколка у Артима, хай йому
здоровi ростуть.
Артим, чуючи таке про себе i свого Миколку, аж горiв на радощах. "От
щира козацька душа, - подумав, - що не цура ться нашого брата".
Вже було до заходу сонця, як гостi вiд благочинного порозходились.
Тепер, йдучи з Артимом, Конашевич попрямував на базар.
- От спасибi вашмосцi, що не кида ш мо © вбого© козацько© домiвки -
говорив Артим по дорозi. - Коли б ти справдi був перейшов жити до
благочинного, то це б мене мов ножем по серцю рiзало. Я би собi подумав,
що й мiж сiчовим товариством бувають пани i простi.
- Я це знав i тому вiдказався. А ти, Артиме, не думай, що я з панського
кодла вийшов. Ти родивсь у городi, а я пiд селянською стрiхою. Я такий сам
козак, як i ти, а що я вмiю пером писати, то ти вмi ш байдаком та веслом
орудувати, i на водi твоя штука бiльше корисна, як моя. Та ти одне знай,
що в козацькiм товариствi потреба i таких, i таких, i однi без других не
могли б жити.
На базарi покупив Конашевич медiвникiв, бубликiв, овочiв,
розмальованого дерев'яного коника, маленьку бандурку, свистiлку i гарну
шовкову хустку.
- На що, вашмосць, це купу ш?
- А що? Гратимусь, коли не буде iншо© роботи. Ти знатимеш, як додому
вернемось.
Артимиха вижидала гостя, начеб ©© хто в окрiп кинув. Снiдання пропало,
обiд давно зварила, а гостя i чоловiка не було. "Чи не до шинку забрели?
Дiстане вiд мене Артим на горiхи! Такий йому отченаш прочитаю, що
нестямиться".
Та вони вернулися. Обидва були тверезi, i це Настi вiдняло охоту
докоряти.
- Даремне ти, Насте, на нас ждала. Я не мав часу тобi переказати, що ми
були запрошенi до благочинного обiдати, ти вибачай.
- I я прохаю вибачення, - каже Конашевич, - те, що наварили, по©мо
завтра, а вiдмовитись було годi.
- На, жiнко, заховай це в скриню, поки я у Ки©в не по©ду, а тодi менi
вiддаси. Це скинулись гостi у благочинного на велику школу у отця
архiмандрита.
Бiля Настi стояв, держачись фартушини, Миколка. Вiн, видячи такого
важного пана, не мав уже тако© смiливостi, як учора, йти до нього.
Молодший хлопчик спав в колисцi.
Тепер Конашевич став роздавати подарунки. Настi дiсталась шовкова
хустка, яка ©й дуже подобалася. Вона ©© оглядала i повертала на всi боки,
а далi не втерпiла, пов'язала на голову i стала придивлятись до малого
дзеркальця.
Микола дiстав коника, бандуру i медiвникiв. Одного зараз встромив в
ротик, а на коника i бандуру дививсь з великою пошаною.
- Не шкода-то було стiльки грошей збавляти? - каже Артим. - Вiн це все
зараз поломить.
- Я не поломлю, - каже Миколка.
- Та подякуй же, - каже батько, - бере, начеб йому це належалось,
анiчичирк.
Миколка пiдступив несмiло i поцiлував Конашевича в руку. Конашевич узяв
його на колiна:
- Не так менi, синку, дякуй, а вiзьми за шию, ось так, гарно, а тепер
поцiлуй гарно. Тепер я тебе поцiлую, i будемо любитися, як два побратими.
Ти мене любиш?
- Люблю.
- Покажи, чи дуже мене любиш?
Хлопчина обняв його рученятами i тиснув з усi © сили. Не треба
говорити, якi були радi з цього батько й мати.
- Тепер, мiй любий гостю, вiдпочинь, а я пiду за сво©м дiлом. А увечiр
- то вже потолку мо, як тебе повеселити.
- Можна вiдпочити, а увечерi ти мене заведи до якого важнiшого
мiщанина. Я хочу у Каневi i мiщан пiзнати.
- Гарно! Ось пiдемо до нашого вiйта, це дуже важна особа в городi.
Конашевич, не пускаючи Миколки з рук, пiшов у свою кiмнату, та Миколка
не мiг видержати, так йому було пильно до тих гостинцiв, що пан iз города
йому принiс. Конашевич лiг спати.
Канiвський вiйт Остап Семирозум мешкав у самому ринку. Був дуже
багатий. Крiм дому, мав ще хутiр близь Канева, де господарював його син.
Вiн сам займався купецтвом.
На Артима вiн був би не дуже то дививсь, якби не Конашевич, котрого вiн
пiзнав у благочинного i довiдався, що то якась важна особа, бо знайомий з
самим архiмандритом. Вiйт прийняв гостей дуже чемно i просив сiдати.
Зараз зiйшлось кiлька мiщан, з котрими Конашевич ще рано у благочинного
познайомився. Прийшов i благочинний з двома попами. Завелась балачка.
Конашевич спитав:
- А школа у вас , панове?
- Така то школа, як би i без не©. Нема у нас доброго вчителя.
- То зле. Заплатiть добре, то й гарний вчитель знайдеться. Неможливо,
щоб у такому городi, як Канiв, не було добро© школи. Хiба ж у вас таке
убожество, щоб не було вчителя чим заплатити? От коли ми сьогоднi тут
зiйшлись, так обмiркуймо дiло, як слiд.
Нiхто не посмiв перечити. Конашевич пiддав думку, щоб при церквах
позаводити церковнi братства, до яких належали би всi вiрнi, а цi братства
матимуть обов'язок удержати школи, скiльки ©х буде потреба. Цю думку усi
прийняли.
Того вечора вертав Конашевич додому дуже радий. Вiн мiг собi сказати,
що нинiшнього дня не змарнував. "Коли б таке можна перевести усюди, ми
незадовго пiдкрiпились би, що ляське панування не було б нам страшне".
У Каневi побув Конашевич три днi. Його запрошували усюди i угощали.
Народ сходився. Заводились приязнi гутiрки, а з них виходило усе якесь
гарне, народне, хоч мiсцеве, не велике, а важне дiло. Конашевич
познайомився з усiма тямущими канiвцями. Мiж iншими було вирiшено, щоб
держати готовi списки людей, здiбних до збро©. Вони мали гуртуватися у
сотнi, приладити зброю i ждати, коли ©м дадуть знак з Запорожжя. Тодi мали
ставати пiд прикази виборних старшин. Про це во нне дiло мали подбати
товаришi сiчового вiйська, котрi жили сiмейно в Каневi. Тодi просили
канiвцi Конашевича, щоб мiж ними лишився на все та став на чолi вiйськово©
органiзацi©. Та Конашевич покликався на устав, що без дозволу старшини вiн
не смi поза Сiччю жити. Це дiло вiн предложить старшинi на Сiчi до
вирiшення, а тодi мiг би вернутися. Тепер йому треба непремiнно ©хати.
Артим пiднявся провести Конашевича до Черкас.
Конашевич побоювався ще одного. Коли б вiн тут побув довше, то ляхи у
Ки вi можуть про це довiдатись, i його, хоч не явно, то зрадою захопити.
Артим признався Конашевичевi, що вiн того самого побою ться. В Черкасах
мав Артим передати Конашевича братовi сво © жiнки Панасовi Крутовi, а вiн
його проведе далi.
Черкаси вважав Артим бiльш небезпечнi, як Канiв. Там старосту великий
ворог козацтва князь Олександр Вишневецький.
- А коли б не поступати у Черкаси, а так прямо байдаком та й на Сiч?
- Воно б добре було, коли б у мене була спромога завезти вашмосць. Я
чужим байдакам не дуже-то вiрю, а сам ©хати тепер не можу. Вашмосць надто
важна особа, щоб на небезпеку пускатися.
- Чого ви, люде, в менi якусь важну особу бачите? Я собi такий самий
козак, як i другi.
- У Черкасах треба вашмосцi купити два конi. Як не ма на це грошей у
тебе, то Панас позичить; то чоловiк не убогий. Треба коня i для вашмосцi,
i для чури, бо вiн з клунками не побiжить. Що й говорити. Панас подба про
все i товариство безпечне знайде. Вiн це краще заоруду , як я. В Черкасах
не радив би давати про себе знати, а саме через цього клятого князя.
Перед вiд'©здом перевдягся Конашевич у буденну одежу i виглядав на
худопахолка, на котрого нiхто не звертав би уваги. Але канiвцi зiбрались
над берегом рiки його попрощати.
Йшли пiшки до рiчки. Антошко нiс його клунки. Вiн вiдпочив i добре
вiдживився, бо Настя годувала його добре.
Як вже Конашевич вiдплив вiд берега, гукали за ним канiвцi:
- Вертай до нас козацьким гетьманом.



ХIII

- Може, воно i краще сталося, що ти вернув до нас, замiсть нидiти у
Ки вi, - говорив кошовий до Сагайдачного, як той вернувся на Сiч i здавав
йому справу з свого посланництва. - Тут у нас таке тепер позаводилось, що
треба конечно покласти цього край. До того менi треба людей певних. Коли б
ти був тут, може би, до цього i не прийшло, бо тебе всi любили i були би
послухали. Коли б я був знав, що преосвященний Плетенецький на те тебе
кличе, щоб з тебе бакалавра для панських дiтей зробити, я був би таки не
пустив.
- Що ж тут таке завелось?
- От що! Молоде пиво мусить вишумiти. Позаводились два сторонництва,
двi партi©: поважних i неповажних. Хiба би так назвати. Тi неповажнi - то
молодi люде, шибайголови, хотiли би йти з мотикою на сонце. Рвуться до
чогось великого, не мiркуючи, чи тому дадуть раду. Хотять помстити
Косинського i йти вiйною на панiв, помстити солонецьку рiзню. До того, ще
тi втiкачi з Укра©ни, якi приходять сюди цiлими громадами, пiддувають
вогонь сво ю балачкою про утиски панiв над народом. Я це знаю, що пани
показилися. За козаком ганяються, мов за скаженою собакою. Нашому братовi
не можна на Укра©нi носа показати, коли не хоче повиснути або зiгнити в
тюрмi. Повiдбирали укра©нським козакам усi вольностi i роблять ними
панщину. Це все запорожцiв страшно драту . Менi самому серце кра ться, та
годi що на це порадити. Виступати проти Польщi нема з чим. До такого дiла
ми ще не пiдросли. у нас десять тисяч народу, та то по бiльшiй частi
втiкачi, у яких крiпкий кулак, та нема вiйськового вишколення, нема
карностi, нема во нного досвiду. Що з такою юрбою зробити? При першiм
сильнiшiм ударi вона не вдержиться i розскочиться на чотири вiтри. А коли
б не було куди втiкати, то видадуть ляхам старшину, як зробили над
Солоницею, i самi потiм пропадуть. Та друга Солониця була б страшнiша
першо©, бо тодi ще ляхи не були такi певнi себе на Укра©нi, як тепер. I
тодi не було б вже сили пiднестися козацтву, i ми втратили би i те, що
тепер ма мо. До нас вернула би Полоусiвщина, яку з тяжкою бiдою вдалося
нам приборкати. Я боюся, що тi двi партi© можуть пiднести на себе
братовбивчу руку, i полл ться знову братня кров, а нашi вороги будуть
дякувати. Нащо ©м тодi ганятися аж на Лiвобережжя, нащо ©м Жолкевського,
коли козаки зроблять цю роботу самi мiж собою. Вони тодi прийдуть вже на
готове i вiзьмуть одних i других за чуба. Бо як була мiжусобиця мiж
полоусiвцями i василевичiвцями, то однi, то другi закликали на себе ляхiв.
Та мудрi ляхи не хотiли до цього мiшатися. Я дуже боюся, щоб до такого
знову не прийшло.
- А не можна би ©м знайти iншу роботу i повернути ©х завзяття в iнший
бiк?
- Пробували ми i цього. Робили ми походи на татар. Та що з того вийшло?
От забавочка. Татарва вiд останнього погрому над Iнгулом притихла. Хiба
нам йти було на ногайських конокрадiв. Поведуть, було поганяються по
степу, приведуть який табунець коней, та й кiнець походовi.
- Треба щось бiльшого обдумати.
- Заки обдума ш, то i лихо ско©ться. От зараз на завтра сходиться
велика рада, щоб на ляхiв йти. Моя булава повисла на волоску, i я гадаю,
що завтра скiнчиться мо отамування. Та менi самому це байдуже, бо тепер
булава дуже важка, але жаль менi мо © працi на Сiчi, цих зусиль, якi
непремiнно знiвечаться. Пiду тепер на Польщу, пропаде стiльки молодого
цвiту. Вороги будуть ликувати, а на Укра©нi настануть ще бiльшi утиски, як
тепер. От чого я боюсь.
Кошовий ходив великими кроками по хатi, понизивши голову у великiй
задумi, як чоловiк, якому нема виходу з розпучливого становища.
В цю хвилю ввiйшов у хату старий Жмайло з Марком.
- Вибач нам, батьку кошовий, що не в пору приходимо, так ми горiли з
нетерплячки, щоб земляка привiтати.
- Вiтайте здоровi, я не противний.
Настало вiтання щире, сердечне. Обнiмали чергою Сагайдачного, i
питанням не було кiнця.
- Що ж там товариство загаду завтра робити? - спитав кошовий, стаючи
серед хати.
- Наше дiло, батьку, сто©ть недобре. Знову прийшов гурток збiгцiв, i
оповiдають страшнi речi. Товариство заворушилось ще бiльше. Усе молодшi,
усi шибайголови кричать, щоб на ляхiв йти.
- Я ©х не поведу.
- Знають вони про це. Ладяться нову старшину вибирати. А ©х бiльше, як
нас, i коли яке чудо не зробиться, то на завтрашнiй радi усе пiде
шкереберть.
- Тiльки ви, панове, не журiться так дуже. На тiй радi ще не одно може
таке зробитися, що усе буде гаразд, - каже Сагайдачний.
- Роби, як зна ш, та я не знаю, чи що вигада ш.
- Хто зна добре козацьку душу, той поведе козацтво, куди сам захоче, -
каже Сагайдачний.
Зараз попрощались з кошовим i вийшли. Сагайдачному пильно було до
куреня привiтати знайомих. Зараз прийшла йому в голову одна думка, яка
видалась йому доброю. Узявши Марка пiд руку, йшов Сагайдачний через майдан
у курiнь та розпитував землякiв, що за той час робилося. Спитав, чи не
було яко© вiстки вiд Чепеля.
Та Жмайли були якiсь стурбованi. Заговорювали, чим могли, розказували
про усячину, а за Чепеля говорили ось так, мимоходом, що звiдтам вiсток
мало, що старий не при©здив на Сiч нi разу.
Сагайдачний брав цю ©х турботу на рахунок завтрашньо© велико© ради i
знову став ©х заспокоювати, що якось воно зробиться.
На Сiчi рознеслась блискавкою вiсть, що Сагайдачний вернувся з Ки ва.
Дiзналися також, через що вiн з Ки ва мусив утiкати. За подiю на Подолi
ходили перебiльшенi гутiрки. Та всi були радi, що вiн вже повернувся.
Дехто вередував на кошового, чого вiн такого славного товариша
бакалаврувати заставив.
В куренi не було нiяких змiн. Жук все ще отаманував з вибору. Багато
товаришiв тепер, пiд лiтню пору, повиходило поратись коло хлiба, ловити
рибу, пильнувати пасiки тощо.
Сагайдачний вписав зараз до куреня свого чуру Антошка, якому зараз
приложили iмення Твердолоб.
Пiд вечiр зiйшлось до куреня багато народу. Сагайдачний, як колись
перед роками, грав на бандурi, приспiвував i розказував таке, що всi аж за
боки брались вiд смiху.
При днав собi вiдразу всiх i був того певний, що на завтрашнiй радi
поведе усiх за собою, куди захоче.
Як лише сонце пiднялось на небi, на сiчовому майданi вдарили в бубни i
литаври. Скликали на раду. Та не то скликали, але зганяли. Осавули ходили
по усiх закутках i закликали людей, а упiрних пiдганяли палицями. На раду
у великому колi мусили всi бути. Розходилося о важну справу, о похiд проти
Польщi. Козаки вiдгороджувались, що ледачу старшину треба скинути, а то в
Днiпрi потопити, а вибрати iншу. Старшина прогавила стiльки часу i нiчого
не зробила, а товариство нiвечиться, ледачi . На майданi ставало гаряче.
Серед майдану поставлено пiдвищення для старшин i для промовцiв,
поставлено стiл пiд клейноди.
Народ висипався на майдан, мов мурашки, коли ©х кийком розпорпа ш. Тут
був такий гамiр, що свого слова не було чути.
Вiдтак, коли замовкли литаври, вiд дому кошового розступився народ i
пропустив сiчову старшину. Попереду йшов кошовий з булавою пiд бунчуками.
За ним йшов генеральний суддя з печаткою, генеральний писар з великим
каламарем, генеральний обозний i курiннi отамани з осавулами. Усi
повиходили i поставали на пiдвищеннi. Кошовий дав знак булавою, i усюди
затихло, наче маком посiяв, наче горобцi весною на вербi, коли хто до них
приблизиться.
Кошовий зняв шапку, поклонився на всi сторони i промовив так:
- Славне сiчове товариство, панове отамання i всi козаки-товаришi! Ми
вволили вашу волю, бо таке наше право, i на бажання товариства скликали
сьогоднi велику козацьку раду. Тепер ви обмiркуйте, що нам робити?
Обмiркуйте розважно, щоб потiм не вийшло щось такого, вiд чого могла б
наша козацька справа потерпiти. Прохаю промовцiв, щоб виступили i сказали
сво мудре слово. Опiсля ж буде те, за чим подасться бiльше голосiв.
- Чого багато говорити? - обзива ться один з переднiх. - 3 говорiння
кашi не буде. На ляхiв ходiмо, та й годi, зараз вибираймо наказного.
- На ляхiв, на гнобителiв укра©нського народу! - гукала уся юрба.
На радi зчинився великий галас i крик. Нiчого не було чути, лише:
- Смерть ляхам! На ляхiв, на панiв ходiмо!
Тодi виступив на пiдвищення Сагайдачний. Вiн кланявся шапкою на всi
сторони.
- Тихо, товаришi, Сагайдачний хоче говорити, - почулись голоси.
- Хто це? - спитав хтось.
- А ти де був? Сагайдачного не зна ш?
- Тихо. Слухаймо.
- Панове старшино, панове отамани i товариство славного Запорозького
вiйська!
- Перше мо слово до вас буде таке: вiтаю вас усiх вiд Укра©ни, вiд
золотоверхого нашого святого Ки ва, вiд Ки во-Печерсько© лаври, вiд
славнозвiсного ©© архiмандрита отця лисея Плетенецького. Вiн посила вам
сво поздоровлення i благословення!
- Слава йому, слава!
- Та, окрiм повiтання, нiчого доброго вам з Укра©ни не приношу. Усюди
горе та стони поневоленого панами укра©нського народу. Пани розбiсились i
сприсяглись на загибель православного народу i його церкви. Унiя
поширю ться i нашi церкви забира силою, наших владик нема, а просте
духовенство темне, розбите, безрадне i нiкому дати йому проводу.
- На погибель ляхам, геть iк бiсовi з унi ю! - залунало на майданi.
- Зближа ться година порахунку з панами за утиски, за кров наших
братiв. Цей порахунок зробимо ми, запорожцi. Помстимо люто Солоницю.
- Так! Помстимо так, що у пеклi радiти будуть.
- Обираймо Сагайдачного наказним, i далi - на ляхiв!
- Послухайте мене далi! - говорив дзвiнким голосом Сагайдачний. -
Товаришi! Ма мо йти на оборону нашо© церкви i треба нам iти, це наш святий
обов'язок.
Кошовий, слухаючи того, не мiг з дива вийти: "Вiн пiдсипа пороху до
вогню, - думав, - ось як мене перехитрив. Йому булави хочеться".
- Я ©© обороняв оцими руками, якi вам показую, i тою ломакою, яко© тут
нема , на чолi гуртка мiщан на Подолi, у Ки вi. Оборонив ©© на часок, а
така оборона нiчого не варта. Прийшла сила вiйська, гайдукiв i пахолкiв, i
ми мусили йти врозтiч, а менi загрожувала смерть, коли б не втiк. Що
опiсля там сталося, я не знаю. Зда ться, що ляхи й унiати таки поставили
на сво©м, бо не було спромоги оборонитись. Iз Сiчi мусить пiти ©м пiдмога
i то неабияка, бо Польща сильна i могутня, i на не© треба неабияко© сили.
- То козак Петро! - гукали козаки. - Ми про тебе чували.
- Послухайте мене далi. Чи достойнi ми то© честi, щоб господь ужив нас
за свою десницю в оборонi церкви? Чи живемо ми по-християнськи, чи
сповня мо заповiдi божi? Ми, коли подума ш, лише хрещенi, а бiльш нiчого.
Молимося, це правда, але цього теж мало. Дивiться поза себе. Де наша
церква? На цiм мiсцi заснував козацьку Сiч перший ©© отаман, славний
Дмитро Байда. З того часу стiльки лiт минуло, славна Сiч Запорозька стала
грiзною для орди, для Туреччини, але не спромоглась побудувати для себе
церкви. Нас, запорожцiв, тепер десять тисяч, коли не бiльш. Ми ростемо,
мов гриби по дощi, а церкви таки нема. Десятки i сотки без сповiдi i
покаяння, бо на Сiчi церкви нема. Чи ж не сором це для нас? I чим ми цей
грiх байдужостi спокуту мо? Рвемось на оборону церкви, а самi ©© не ма мо,
бо не хочемо мати. Не приступа мо як слiд до господньо© трапези, бо у нас
нема церкви. Чим наша Сiч рiзниться вiд татарсько© оселi? Тим, що коли б
тут сидiли татари, був би у них давно свiй мечет. Так само зробили би
турки. Ми не ма мо церкви не тому, що у нас ©© унiя вiдняла, а тому, що
нам не хочеться ©© поставити. I тому не диво, що i господь до нас байдужий
i не спiшиться нам пособляти. Поки у нас тут, на Сiчi, не буде сво ©
церкви вiдповiдно до нашо© сили, я у жоден похiд не пiду, хоч голову менi
вiдрубайте. Важнiше для мене спасiння душi, як туземна слава. Товаришi!
Нас тут, на Сiчi, десять тисяч. Коли б кожний принiс в кишенi один кiлок,
то з цих кiлкiв побудував би великий храм господень. Ми всi согласнi йти
на ляхiв, визволяти братiв з неволi, мститися за нашу кривду. Цього року
того робити не можна, бо далi кiнець лiта буде, а цей великий похiд так
скоро не скiнчиться. Отож, на мою думку, попри приготування до такого
походу, узятись би нам за будову церкви. До осенi ©© збуду мо, а на
рiздво, певно, вже заспiва мо собi: "З нами бог, розумiте язици i
покоряйтеся."
- Добре говорить, ©й-богу.
- З тою роботою не буде нам важко, бо кому робити. Ми навiть i
богомазiв помiж нами знайдемо. А коли ось тут, на великiй радi, це дiло
вирiшимо, коли у сво©й церквi помолимось гарненько, коли свiй пiп нас
покропить свяченою водою i хрестом у християнський похiд благословить,
тодi ми смiло пiдемо не то на ляхiв, а на самого чорта, бо тодi смiло
зможемо собi сказати: "З нами бог, розумiте язици i покоряйтеся, яко с
нами бог".
- Славно, славно, ставимо свою церкву, таки зачинаймо в божий час
завтра. Ти, Сагайдачний, порядкуй, а ми всi слухатисямемо. Ти вже ставив
церкву у Чубовiй редутi, ми це зна мо.
Кошовий дав знак булавою, i всi замовкли:
- Чи згоднi панове товариство з тим, що говорив Сагайдачний?
- Усi згоднi! Нема що бiльше радити, хiба до роботи братись.
Народ став розходитися. Кошовий не мiг з дива вийти. "Цей зна добре
козацьку душу".
По радi прикликав кошовий Сагайдачного до себе:
- Мистець-бо ти, мистець, пане-брате, i в словi, i хитрощах. Давай, хай
тебе обнiму. Будемо мати довший час супокiй.
- Козацтво - то велика дитина. Розумна, пiдступна, одним словом, поведе